УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ КІНЦЯ 20-х – ПОЧАТКУ 40-х рр. ХІХ ст.: МІФОПОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА

На правах рукопису

Хавкіна Любов Марківна

УДК 821.162.2:821182/184”:82343

УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ
КІНЦЯ 20-х ПОЧАТКУ 40-х рр. ХІХ ст.:
МІФОПОЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

10.01.01 УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Борзенко Олександр Іванович

ХАРКІВ-2002

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТВОРЧОГО ДОРОБКУ УКРАЇНСЬКИХ
ПОЕТІВ-РОМАНТИКІВ КІНЦЯ 20-х ПОЧАТКУ 40-х РОКІВ
ХІХ СТОЛІТТЯ В НАУКОВО-КРИТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ . . . . . . . . . . . 9
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
СВІТОГЛЯДНА ПОЗИЦІЯ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО
РОМАНТИЗМУ КІНЦЯ 20-х ПОЧАТКУ 40-х РОКІВ ХІХ СТОЛІТТЯ
ТА ЗАСВОЄННЯ НИМИ НАРОДНОЇ МІФОПОЕТИКИ . . . . . . . . . . . . 40
2.1 Аспекти сприйняття міфу як структурно-семантичного
утворення й суспільно-культурного феномену . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .40
2.2 Динаміка розвитку романтичної міфотворчості: етапи
діяльності романтиків як складова процесу творення міфу України . . . 54
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
ОСОБЛИВОСТІ МІФОПОЕТИЧНОЇ МОДЕЛІ СВІТУ УКРАЇНСЬКИХ
ПОЕТІВ-РОМАНТИКІВ КІНЦЯ 20-х ПОЧ. 40-х РОКІВ ХІХ СТ. . . . 91
3.1 Історіософський та культурологічний аспекти
міфопоетичної системи ранніх українських романтиків . . . . . . . . . . . . . 91
3.2 Своєрідність романтичного змалювання надприродного
та тлумачення понять долі, Бога, душі, гріха та спокути у проекції
на буття людини й нації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .107
3.3 Специфіка зображення в романтичному міфі світу
людей і трактування закладених у ньому суперечностей . . . . . . . . . . . 136
3.4 Часопросторова модель світу в міфопоетичній
системі ранніх українських романтиків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Творчість українських поетів-романтиків кін. 20-х поч. 40-х рр. ХІХ ст. становить важливий етап розвитку класичної української літератури та є потенційним об’єктом вивчення передусім з огляду на її міфопоетичну природу. Наша робота буде спрямована на дослідження літературної, наукової, фольклористичної діяльності ранніх українських романтиків як процесу творення літературного міфу України, що перебував у контексті європейських тенденцій національно-культурного відродження.
Цим пояснюється необхідність вивчення міфологічних структур у тканині романтичного тексту, обґрунтування міфопоетичної концепції творчості романтиків, усвідомлення міфу як системної цілості. Враховуючи звернення українських поетів до народної творчості як постійного об’єкту рецепції, у роботі буде зроблено наголос на характері засвоєння народної міфопоетики. При аналізі поезії романтиків увагу буде приділено з’ясуванню специфічних рис створеного ними етнокультурного міфу, генетично пов’язаного з глибинами народної психології. Їх сукупність складає міфопоетичну модель світу, цілісну систему міфологічного характеру зі своєрідними засобами пояснення й коментування всіх сфер народного буття та проектування парадигми майбутнього національного відродження.
Актуальність дисертаційної роботи пояснюється тим, що досі з достатньою повнотою не розглядався міфопоетичний аспект художньої спадщини і світоглядної концепції українських романтиків. Довгий час не робився наголос на міфопоетиці їх літературної творчості, на своєрідності коментування дійсності як тексту. Спочатку такий підхід було застосовано лише до творчості Т. Шевченка (Г. Грабовичем, О.Забужко, Т. Мейзерською, Л. Плющем, Н. Слухай та ін.), а потім частково розповсюджено на поезію інших українських романтиків.
Новітнє трактування ранньої романтичної творчості було зроблене в розвідках останнього часу Т. Бовсунівською, М. Бондарем, О.Гриценком, О. Камінчук, Є. Нахліком, М. Ткачуком та ін. Вони розробляли питання появи романтизму в Україні, вивчали його символічний код, часопросторову організацію, народнопоетичний компонент. Досліджувалися аспекти відображення та переосмислення в романтичній моделі світу провідних засад національної духовної культури і світогляду. Але комплексної праці, де б аналізувався колективний етнокультурний міф, створений українськими романтиками кін. 20-х поч. 40-х рр. ХІХ ст., досі не існує, хоча в літературознавстві вже постало підґрунтя для його вивчення. Спробою розв’язати цю актуальну проблему і стане наше дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана за тематичним планом кафедри історії української літератури ХНУ ім. В.Н. Каразіна, пов’язана з основним напрямом її роботи, що передбачає дослідження й розробку широкого ряду історико-літературних проблем за допомогою новітніх методологічних підходів.
Мета дисертаційної роботи проаналізувати міфопоетичний аспект художньої спадщини українських романтиків кінця 20-х початку 40-х рр. ХІХ ст., обґрунтувати реалізовану в їх творах міфопоетичну концепцію, прокоментувати створену ними модель світу, що базується на засвоєнні народної міфопоетики, апелює до колективної рецепції та має на меті формування стратегій національного відродження.
Метою передбачено вирішення таких завдань:
виявити риси міфотворчості в поезії ранніх українських романтиків;
довести доцільність аналізу художньої практики українських поетів-романтиків кін. 20-х поч. 40-х рр. ХІХ ст. як такої, що в сукупності складає єдину міфопоетичну картину світу;
розглянути специфіку українського романтичного міфу, дослідити покладену в його основу історіософську концепцію;
з’ясувати своєрідність функціонування в українському романтичному міфі елементів народної міфопоетики та характер їх переосмислення;
обґрунтувати зв’язки раннього романтичного міфу із загальнокультурними й національними міфологічними і світоглядними універсаліями (система архетипів, міфологем, образів-символів);
розглянути феномен свідомого творення національного міфу ранніми українськими романтиками у зв’язку із європейськими тенденціями;
вивчити провідні компоненти міфологічної концепції українських романтиків кін. 20-х поч. 40-х рр. ХІХ ст., провідні чинники її виникнення та збагачення транскультурними елементами;
осмислити особливості переломлення в українському романтичному міфі християнських і язичницьких світоглядних елементів;
розглянути специфіку зображення в ранньому романтичному міфі чоловічого та жіночого світів з огляду на суперечності між ними;
дослідити поняття національного духу як концептуальне у тканині раннього романтичного міфу;
проаналізувати символічний код українського романтичного міфу як переконливу мову”, що робить міф зрозумілим для колективу-адресата.
Об’єктом дослідження є міфопоетичний рівень літературної творчості українських поетів-романтиків кін. 20-х поч. 40-х рр. ХІХст., відображений у їх художніх текстах етнокультурний міф та їх багатопланова діяльність (фольклористична, збирацька, видавнича, науково-теоретична, літературознавча), що супроводжувала процес романтичної міфотворчості або передувала йому.
Предметом вивчення даного дослідження є художні тексти, створені українськими романтиками в кін. 20-х на поч. 40-х рр. ХІХ ст. Це літературна спадщина харківських поетів (Л.Боровиковського, М.Костомарова, О. Корсуна, А. Метлинського, М. Петренка, С. та П.Писаревських, І. Срезневського, О. Шпигоцького, Я. Щоголева), інших авторів Східної України (О. Афанасьєва-Чужбинського, В.Забіли), рання творчість Т. Шевченка, доробок західноукраїнських романтиків (І.Вагилевича, Я. Головацького, А. Могильницького, М.Устияновича, М. Шашкевича). Додатково досліджуватимуться упорядкований І. Срезневським збірник Запорожская старина” та передмова до його першого випуску, розвідка А. Метлинського Заметки относительно южнорусского языка”, робота М. Костомарова Об историческом значении русской народной поэзии”, листування романтиків. Залучення цих джерел сприяє глибшому з’ясуванню світоглядної концепції ранніх українських романтиків, провідних настанов і внутрішньої логіки їх діяльності, дає матеріал для ширшого пізнання тодішньої ситуації в культурному житті України.
Методологічну основу дисертації складають наукові принципи сучасної історії та теорії літератури, передусім літературознавчі підходи до вивчення проблем міфотворчості. Дослідження здійснене з позицій міфологічного методу. Його напрямок розроблено з урахуванням психологічних теорій З. Фройда та К.Г. Юнга, структуралістських робіт К.Леві-Строса й Р. Барта, досліджень давньої міфології М. Еліаде, здобутків російських та українських вчених-міфологів (О. Потебні, В.Іванова, О. Лосєва, Ю. Лотмана, Є. Мелетинського, В. Топорова, ін.).
Наукова новизна результатів дослідження визначається такими чинниками:
співвіднесення ранньої української романтичної міфотворчості з різноманітними міфологічними теоріями;
аналіз художніх творів представників раннього українського романтизму як колективного національного міфу;
розкриття динаміки розвитку української романтичної міфотворчості, з’ясування основних етапів цього процесу (збирання, дослідження, підробка фольклорних текстів, опрацювання й переосмислення народної міфопоетики, архаїчних образів, мотивів, символіки, творення літературного міфу);
комплексна характеристика провідних структурно-семантичних елементів раннього романтичного міфу України;
вивчення української романтичної символіки як важливого функціонального чинника літературної міфотворчості;
дослідження сутності української романтичної моделі світу з огляду на її призначення виконувати універсальну функцію міфу пояснення чинного світопорядку, формування нових світоглядних орієнтирів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для подальшого вивчення творчості українських романтиків, у вузівських курсах історії української літератури першої пол. ХІХ ст.; при розробці спецкурсів і семінарів, присвячених проблемам інтегрування міфу літературою даного періоду та специфіки реалізації раннього романтизму в Україні; з метою комплексного осмислення побутування міфологічних конструкцій у тканині художнього тексту.
Апробацію результатів дисертації здійснено на засіданнях кафедри історії української літератури ХНУ ім. В.Н. Каразіна, у виступах на Других Шевельовських викладах (Харків, 1998), Всеукраїнській конференції Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2001), Других Всеукраїнських Єфремовських читаннях (Київ Черкаси, 2001), V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2002), Міжнародній науково-теоретичній конференції Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2002), ХVІІ щорічній науковій франківській конференції (Львів, 2002).
Результати дослідження були викладені в ряді публікацій:
1. Хавкіна Л.М. Балади Т.Г. Шевченка в контексті його міфопоетики // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 426: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. С. 265267.
2. Хавкіна Л.М. Особливості Шевченкової міфопоетики (на матеріалі баладних творів) // Вісн. Харк. ун-ту. 2000. № 473: Праці молодих учених філологічного факультету. С. 433437.
3. Хавкіна Л.М. Тарас Шевченко і харківські поети-романтики // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Лінгвістика і літературознавство. 2001. Вип. 4. С. 136140.
4. Хавкіна Л.М. Міфопоетична картина світу ранніх українських романтиків (співіснування елементів християнського та язичницького світогляду) // Вісн. Харк. ун-ту. 2002. № 538: Актуальні питання сучасної філології. С. 381387.
5. Хавкіна Л.М. Специфіка трактування літератури й мови як націєтворчих чинників представниками раннього українського романтизму // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Лінгвістика і літературознавство. 2002. Вип. 7. С. 247252.
6. Хавкіна Л.М. Історіософська концепція поетів-романтиків кінця 20 поч. 40-х рр. ХІХ ст. як основа побудови національного міфу // Вісн. Харк. ун-ту. 2002. № 557: Слово і художній текст. С. 351360.
7. Хавкіна Л.М. Відображення основ національної духовності та світогляду в етнокультурному міфі ранніх українських романтиків // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 14. К.: Твім інтер, 2002. С. 295303.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Обсяг дисертації становить 195 сторінок основного тексту та 32 сторінки списку використаних джерел, що містить 367 позиц

bibliography

ВИСНОВКИ

Розглянувши різні аспекти міфопоетичної практики українських романтиків кін. 20 поч. 40-х рр. ХІХ ст., можемо виділити основні особливості створеної ними та реалізованої в художньому тексті моделі світу, що має характер літературного міфу. Дослідження показало, що ранній романтичний міф є багато в чому подібним до міфу первісного у плані структурно-семантичному та функціональному. Міфопоетична практика романтиків зберігає основні ознаки архаїчного міфу як соціокультурного явища. Відповідно до цього особливого значення набуває провідна риса їх міфопоетичного світу переплетення авторського світобачення з народним, взятим із народнопоетичної творчості як акумулятора давніх вірувань і уявлень.
Проаналізувавши багатопланову діяльність представників раннього українського романтизму, ми побачили, що процес творення ними етнокультурного міфу був закономірною реалізацією їх світоглядної позиції і мав кілька етапів. Під впливом європейських тенденцій національного відродження й відповідних філософських концепцій в Україні відбувається рецепція романтичних ідей і продукування місцевої версії романтизму. Для українських діячів цього періоду романтичні ідеї стали не лише підставою для літературного експерименту, але й домінантною рисою соціального позиціонування.
Ранній романтизм представлений в українській літературі кількома основними осередками й окремими постатями, чия діяльність і художня практика мала місце у Східній та Західній Україні. Це харківське університетське середовище (воно дало два покоління романтиків, очолювані І. Срезневським і М. Костомаровим), близькі до нього поети Східної України (О. Афанасьєв-Чужбинський, В. Забіла), західноукраїнські діячі передусім учасники Руської трійці”, а також Т. Шевченко, чия рання творчість належить ранньому етапові побутування романтизму в Україні. Їх суспільно-культурна діяльність і літературна творчість мала великий комплекс спільних ознак, однакову мету й історико-культурні функції, характеризувалася помітними взаємовпливами, чим і обумовлюється доцільність аналізу їх художньої спадщини як такої, що складає єдиний літературний міф.
Перші українські романтики зазнали значного впливу європейських філософських концепцій, які стали підґрунтям для формування поглядів на націю та її духовну культуру. Зокрема, великий ідейний вплив на представників раннього романтизму справили роботи Й.Г. Гердера, що зумовив підвищений інтерес до проблеми слов’янських етносів і спричинив відтак зацікавлення питанням історичної місії українського народу. Звідси українськими романтиками було взято поняття національного духу, що набуло концептуального характеру, стало постійним об’єктом рецепції і відображення при створенні міфологізованого образу України.
Із цих зацікавлень як похідне виник сплеск наукової, передусім фольклористичної діяльності, а згодом і літературної практики, причому естетичний критерій диктувався настановою на відтворення конфігурацій національного характеру. Можна виділити основні етапи процесу міфотворчості ранніх романтиків: вона розвивалася через збирання народних творів, їх опублікування та дослідження, підробку фольклорних текстів, переосмислення реалізованої в них міфопоетики, архаїчних образів і мотивів, універсальної символіки до створення власної міфопоетичної моделі світу. Знаковими явищами у фольклористиці, що передувала художній практиці романтиків або супроводжувала її, стали виданий І.Срезневським збірник Запорожская старина” з важливою у теоретичному плані передмовою та наукова студія М. Костомарова Об историческом значении русской народной поэзии”, де висловлювалися романтичні погляди на народ, необхідність збереження й дослідження його історії і культури та орієнтації на них як на достовірне джерело пізнання національного духу.
Відповідно до цих настанов, виходячи з намагання продовжити у власній творчості фольклорні традиції, у літературній практиці романтики орієнтувалися на народну творчість як світоглядно-естетичну базу для своєї міфопоетичної картини світу. Відповідно до цього їх міф України передбачав засвоєння народної міфопоетики в усіх її виявах. Фольклорна спадщина розглядалась як джерело пізнання правдивої історії нації з метою віднайдення витоків і славетних проявів народного духу, що мало стати запорукою відродження України.
У зв’язку з цим базовим елементом ранньої романтичної міфопоетики є оригінальна історіософська концепція, позначена вибірковим підходом до історичних подій та покладенням в основу міфу ідеалізації козаччини як суспільно-історичного феномену. Зображення періоду козаччини та, меншою мірою, епохи Київської Русі постає як згадка про золотий вік” історії українського народу та виступає доказом існування національної традиції державотворення. Цим доводилась здатність українців утворити в майбутньому ідеальну спільноту, базовану на досвіді предків. Історія нації розглядалася як історія виявів народного духу, що є позачасовою цінністю: він може бути приспаним, але залишається незнищенним. При зображенні різних періодів буття нації поети будують проект української історії на повсюдній антитезі минулої слави та сучасного занепаду. Сучасність витлумачується ранніми романтиками як етап спокутування гріхів, очищення через страждання заради відродження, повернення золотого віку” України. Свою історико-культурну місію вони вбачають у сприянні цьому процесу, у наближенні відродження шляхом збереження й популяризації духовної культури народу, його історичного досвіду.
З огляду на це в українському романтичному міфі особливого значення набуває образ народного співця і, як варіант, поета. Він трактується як особа, що зберігає історичну пам’ять, акумулює народний дух, забезпечує передачу наступним поколінням досвіду предків у суспільно-культурному бутті, державотворенні, морально-етичній та естетичній площинах життя. У романтичній картині світу він є людиною, завдяки якій зберігається система духовних цінностей. Зображення сфери національної культури, її значення в бутті народу та, окремо, ствердження ролі мови як її універсального компоненту посідає одне з центральних місць у ранньому романтичному міфі, через поняття народного духу співвідносячись із романтичною історіософією. Як функціональний варіант образу співця може виступати образ-символ пісні, а мова повсюдно трактується як культуротворчий і націєтворчий чинник.
Ставлення до народної поезії та мови як до універсальних акумуляторів народного духу закономірно породжує настанову ранніх романтиків на продовження в літературі фольклорних традицій, на адекватне відображення в ній народного світобачення та ідеалів. Цим викликане прагнення до співвіднесення авторської міфопоетики зі структурами народної міфологічної свідомості, джерелом засвоєння яких є фольклор.
Відповідність авторського світобачення народному яскраво виявляється в релігійно-світоглядному шарі міфопоетичного світу ранніх романтиків. Тут ми бачимо синтез християнських і язичницьких елементів, що виявляється у психології персонажів чи співвідносного з автором ліричного героя, який дає власне трактування подій. Подібний синтез зумовлює особливості романтичного тлумачення стрижневих понять (Бога, долі, фаталізму, гріха та спокути), зображення ними душі і станів її буття, яке певною мірою виявляється в усіх поетів на прикладі долі героїв або в авторських роздумах і може прямо чи опосередковано проектуватися на долю спільноти, нації, країни.
Відображення архетипів народної свідомості виявляється й у романтичній практиці зображення надприродного світу. У ранньому романтичному міфі спостерігаємо кілька варіантів зображення надприродного: це мотив метаморфози, змалювання надприродних істот, які проникають у світ людей (здебільшого це русалки й повсталі з могил мерці), опис ворожінь, чарів, віщувань та пророчих снів, а також звернення до образу ворожки як посередниці між світами.
Втручання надприродного світу у світ реальний і перехід людини до альтернативної форми існування може трактуватися неоднозначно. З одного боку, звернення до чарів трактується як гріховне, але з другого, постає у тканині романтичного міфу можливістю виживання душі в безвихідних з морально-етичної точки зору ситуаціях. Тоді метаморфоза і трагічні події, що їй передували, можуть бути розглянуті як період спокутування гріхів власних чи батьківських заради очищення та майбутнього відродження. У контексті згаданої алегорії життя сучасної України є періодом очищення через страждання, необхідним для відродження в майбутньому. Надприродний елемент має концептуальне значення і при зображенні історіософської площини міфопоетичного світу ранніх українських романтиків. Тут він виявляється в тимчасовому повстанні з могил загиблих предків-козаків, чиї душі не можуть заспокоїтися через трагічний стан буття нащадків.
Зображення людського світу також характеризується існуванням у його межах антитез, перш за все людина / люди, відповідно до якої основним персонажем стає маргінальна особистість, протиставлювана людському середовищу. У міфопоетичній картині світу українських романтиків спостерігаємо ряд проекцій європейського образу романтичного героя. Найчастіше це кобзарі, співці, яким відкрито вищу істину і які можуть трактуватися як посередники між Богом та людьми, ворожки як посередниці між світами та нещасливі закохані, поєднанню яких заважають об’єктивні чи суб’єктивні чинники і які саме завдяки своєму коханню вивищуються над загалом.
У зв’язку з останньою категорією персонажів виявляється ще одне знакове протиставлення в межах світу людей. У структурі раннього романтичного міфу виокремлюються й протиставляються один одному чоловічий та жіночий світи. Суперечність між ними трактується як прокляття світу і пронизує всі площини міфу, маючи генетичний зв’язок із народною міфопоетикою. Саме цією опозицією, варіантами якої може бути вимушена розлука, невзаємність кохання, зрада тощо, найчастіше й обумовлюється страждання героїв, яке у проекції на буття народу символізує період спокутування гріхів як очищення.
Іншою причиною страждання героя, часто поєднуваною з першою, може виступати реальне або духовне сирітство, у контексті чого образ сироти стає в романтичному міфі одним з центральних і є частою проекцією маргінальної особистості. Гіперболізоване страждання й самотність, так само, як здатність до всепоглинаючого почуття, згідно із європейською традицією, оспівується українськими поетами як знак обраності, засіб вивищування над буденністю. Подібна обраність героїв і надзвичайність їх почуття може підкреслюватися їх здатністю до подолання простору. Цей мотив виявляється у двох варіантах подорожі героя як фізичного подолання гіперболізованої відстані з метою пошуків кращого буття або проникнення людини чи її душі крізь простір з метою поєднатися з коханим, дізнатися про його долю.
Відповідно до цієї та інших визначальних рис романтичної моделі українського світу поетами будується структура часопростору, яка визначається рядом антитез: батьківщина / чужина, цей бік / той бік, земля / небо, минуле / сучасність, коротке земне існування / вічне потойбічне життя, розлука духовна / фізична, день / ніч тощо та знакових топосів (найчастіше це могили та Дніпро чи неназвана річка).
Романтичне сприйняття та відображення часу і простору має виразний суб’єктивно-психологічний характер, тривалість відрізків часу та розміри відстаней залежать від душевного стану героїв і авторського ставлення до подій. Міфопоетичній моделі світу українських романтиків притаманний вихід за межі реального часу та всеохопність простору, ними передбачається магічне долання часових і просторових відстаней. Простір включає всі площини, які може осягнути думка та створити романтична фантазія: це найдальші куточки людського світу, неба й космосу, пекло й підводне царство. Романтичне сприйняття часового виміру буття характеризується трансцендентністю, циклічністю й безмежністю, забезпечуваною зміною станів буття.
У площині зображення окремих романтичних персонажів це досягається включенням у текст зображення потойбіччя, посмертного життя, безсмертя душі як виходу за межі часу, а при художній реалізації історіософської концепції визначається позачасовим поняттям духу нації, що поєднує минуле, сучасне й майбутнє в безмежний ланцюг народного буття, забезпечує безсмертя нації та яскраво виявляється в межові моменти історії. У зв’язку з цією категорією понять концептуальногозначення набувають глибоко символічні образи могил, де сховано приспаний, але незнищенний дух народу, та Дніпра (рідше інших річок), що є свідком національної історії та охоронцем історичної пам’яті, яка має стати запорукою повернення колишньої слави. Всеохопність часу і простору досягається завдяки введенню в ранній романтичний текст широкого кола образів-символів та абстрагованих понять, які часто мають витоки у сфері народної уяви.
Важливим у структурному та функціональному плані елементом міфопоетики ранніх українських романтиків виступає символіка. Усі поети послідовно використовують одні й ті самі образи-символи, які можуть відрізнятися відтінками значень, що активно сприяє побудові літературного міфу з творів різних авторів. Апелюючи до етнічної спільноти, романтики використовують символіку як зрозумілу для цієї спільноти мову”, за посередництвом якої поети роблять свій текст адекватною народному сприйняттю картиною світу. Haявність широкої символізації, коли образи-символи не пояснюються раз від разу, а мають бути зрозумілими для колективу-адресата, постає як необхідна риса будь-якої міфологічної системи, зокрема авторської, допомагаючи сприйняттю творів як цілісної моделі світу зі своїми внутрішніми законами. Тому природним є те, що ранні українські романтики активно зверталися до засвоєння архаїчної символіки при творенні міфологізованого образу української дійсності. Органічне включення та оживлення” символіки у тканині романтичного тексту, використання її як переконливої мови”, що апелює до глибинних структур колективної рецепції, підпорядковувалося переконливому надзавданню виробленню стратегій національного виживання, піднесення приспаного народного духу, відродження всіх сфер суспільно-культурного й духовного буття України.
Аналіз різних аспектів міфопоетичної системи українських романтиків кінця 20 початку 40-х років ХІХ ст. показав, що вона характеризується всіма основними рисами міфології як такої, широко послуговується архетипами народної свідомості як універсальним засобом створення адекватної народному сприйняттю моделі світу, що відповідає колективним очікуванням. Художня практика ранніх романтиків є таким образом України, що має всі ознаки етнокультурного міфу та виконує відповідну функцію пояснення чинного світопорядку, повернення й наближення золотого віку” українського народу, вироблення парадигми майбутнього відродження України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзеншток І. Літературні й громадські погляди Я.І. Щоголева: До столітніх роковин його народження (18241924): За невиданими матеріалами // Червоний шлях. 1925. № 12. С. 298308.
2. Айзеншток І. Українські поети-романтики // Українські поети-романтики 2040-х років ХІХ ст. К.: Дніпро, 1968. С. 764.
3. Айзеншток І. Шевченкознавство сучасна проблема. 1. До тексту Шевченкових творів. Х.: Всеукр. літ. комітет, 1922. 23 с.
4. Акіншина І.М. До питання інтерпретації біблійного матеріалу у творах українських письменників І половини ХІХ століття // Вісн. Луган. держ. пед. ін-ту ім. Т. Шевченка. 1998. № 9. С. 710.
5. Антонович Б. Естетичні погляди Шевченка // ЛНВ. 1914. № 11. С.7688.
6. Арендаренко І. Фольклорно-міграційний сюжет про прихід мертвого нареченого в інтерпретаціях англійських та українських поетів-романтиків // Слово і час. 2002. № 1. С. 6873.
7. Афанасьєв-Чужбинський О.С. Поезії. К.: Рад. письменник, 1972. 222 с.
8. Бабич Н., Гостюк Л. Українськість” мовостилю української романтичної поезії І пол. ХІХ ст. // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту: Зб. наук. праць. 2000. Вип. 83: Слов’янська філологія. С. 6772.
9. Бабич С. Міфологема мандрів як пошуки оновлення: В Апології перегринації до країв східних” Мелетія Смотрицького // Слово і час. 2001. № 10. С. 2233.
10. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
11. Безхутрий Ю.М., Калашник В.С., Філон М. Феномен Тараса Шевченка в історії української літератури та літературної мови (За матеріалами статті Юрія Шереха Критика поетичним словом”) // Вісн. Харк. ун-ту. 1999. № 426: Творчий доробок Юрія Шевельова і сучасні гуманітарні науки. С. 39.
12. Бидерманн Г. Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. 335с.
13. Білецький Л. Гайдамаки” // Шевченко Т.Г. Кобзар / За ред. Л.Білецького: У 4 т. Вінніпег: Тризуб, 1952. Т. 1. С. 237250.
14. Білецький Л. Естетика Шевченка // Шевченко Т.Г. Кобзар / За ред. Л.Білецького: У 4 т. Вінніпег: Тризуб, 1954. Т. 4. С. 476483.
15. Білецький Л. Романтизм духовна і композиційна основа творчості Шевченка // Шевченко Т.Г. Кобзар / За ред. Л. Білецького: У 4 т. Вінніпег: Тризуб, 1954. Т. 4. С. 399475.
16. Білецький Л. Світогляд Шевченка // Шевченко Т.Г. Кобзар / За ред. Л.Білецького: У 4 т. Вінніпег: Тризуб, 1954. Т. 4. С. 357398.
17. Білецький О.І. Русалка Дністровая” // Матеріали до вивчення історії української літератури: Посіб. для студентів філолог. ф-тів ун-тів та пед. ін-тів: У 5 т. К.: Рад. шк., 1961. Т. 2: Література першої половини ХІХст. С. 347359.
18. Близнюк А.С. До питання про міфотворчість у драмах М.Костомарова // Микола Костомаров і проблеми суспільного та культурного розвитку української нації: Наук-практ. конф., присвячена 175 річниці з дня народження Миколи Костомарова. Рівне: РДПІ, РДІК, 1992. С. 2526.
19. Бовсунівська Т.В. Двійництво в українському романтизмі // Всесвіт. 1997. №6. С. 170176.
20. Бовсунівська Т.В. Життя особистості в потоці романтичних дисонансів // Сучасність. 1997. № 6. С. 131136.
21. Бовсунівська Т.В. Історія української естетики першої половини ХІХ століття. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2001. 344 с.
22. Бовсунівська Т.В. Парадокси романтичного історизму // Вітчизна. 1997. № 34. С. 110116.
23. Бовсунівська Т.В. Романтичний культ дідизни // Пам’ять століть. 1997. № 5. С. 7583.
24. Бовсунівська Т.В. Тема мовчазного пророка в українському романтизмі // Дивослово. 1997. № 56. С. 38.
25. Бовсунівська Т.В. Універсальні бінарні опозиції українського романтизму // Молода нація: Зб. ст. К.: Смолоскип, 1997. № 8. С. 205220.
26. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму. Ч. 1: Етногенез і теогенез. К.: Слов’ян. ун-т, 1997. 155 с.
27. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму. Ч. 2: Ейдетика: Посіб. для вузу з теорії та історії укр. романтизму. К.: Слов’ян. ун-т, 1998. 110 с.
28. Бовсунівська Т.В. Хотів бачити її такою”: Проблема фальсифікацій в романтичній історіографії // Віче. 1996. № 7. С.117124.
29. Бойко Ю. Шевченко і Москва. Мюнхен: Укр. Вільний ун-т, 1952. 64 с.
30. Бойко Ю. Шевченко і релігія // Бойко Ю. Вибране: В 3 т. Мюнхен: Logos, 1971. С. 97104.
31. Бондар Л.П. Шість світів Причинної” // Зб. Харк. іст.-філолог. т-ва. 1995. Т. 5. С. 91102.
32. Бондар М.П. Від міфу до інтелектуалістичного парадоксу: Алегоризм у поетичному мисленні Шевченка // Слово і час. 2001. № 3. С. 2331.
33. Бондар М.П. Українська література класичного періоду: Рух крізь категорію художності // Слово і час. 2001. № 7. С. 3545.
34. Бондар М.П. Українська поезія ХІХ ст.: Час нових інтерпретацій // Другий міжнарод. конгрес україністів: Літературознавство (Львів, 2228серп. 1993 р.). Львів: Автори, 1993. С. 125129.
35. Борзенко О.І. Авторство української Енеїди” в аспекті духовних тенденцій доби та національної ментальності // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 9. К. Кривий Ріг: Твім інтер, 2001. С. 260270.
36. Борзенко О.І. Провінціалізм у дискурсі нової української літератури // Вісн. Харк. ун-ту. 2001. № 520: Філологічні аспекти дослідження дискурса. Серія: Філологія. Вип. 33. С. 338343.
37. Борзенко О.І. Провінційне культурне середовище і становлення нового українського письменства // Вісн. Харк. ун-ту. 2001. №519: Сучасні філол. студії: Аналіз та інтерпретація. Серія: Філологія. Вип. 32. С.5160.
38. Борзенко О.І. Становлення нової української літератури в аспекті національної ментальності // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 14. К.: Твім інтер, 2002. С. 414421.
39. Борзенко О.І. Становлення нової української літератури і рецепція народного слова // Наук. зап. Терноп. держ. пед. ін-ту ім. В. Гнатюка. 2001. Вип. 10. С.356362.
40. Боровиковський Л.І. Повне зібрання творів. К.: Наук. думка, 1967. 280с.
41. Ванслов В.В. Эстетика романтизма. М.: Искусство, 1966. 403 с.
42. Вервес Г.Д. Головні проблеми українсько-польських літературних взаємин ХІХ ст. К.: Вид-во АН України, 1958. 47 с.
43. Вервес Г.Д. Український романтизм і деякі питання теорії літературних взаємин // Рад. літературознавство. 1973. № 7. С.5765.
44. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высш. шк., 1989. 406 с.
45. Возняк М.С. До письменницької діяльності Л. Боровиковського // ЗНТШ. 1925. Т. 136137. С. 225237.
46. Возняк М.С. До характеристики харківського гуртка українських письменників // ЗНТШ. Т. 93. 1910. Кн. 1. С. 132140.
47. Возняк М.С. Епізоди культурних зносин галицької і російської України в 1-щій полов. ХІХ в. // Зап. іст. і філол. секції Укр. наук. т-ва в Києві. 1914. Кн. 13. С. 54142.
48. Возняк М.С. Історичне значення діяльності Маркіяна Шашкевича // Матеріали до вивчення історії української літератури: Посіб. для студентів філолог. ф-тів ун-тів та пед. ін-тів: У 5 т. К.: Рад. шк., 1961. Т. 2: Література першої половини ХІХ ст. С. 361373.
49. Возняк М.С. Літературна атмосфера Івана Підкови” Т.Г. Шевченка // Зап. іст. та філолог. ф-тів Львів. ун-ту ім. І. Франка. 1940. Т. 1. С.111127.
50. Волинський П.К. Своєрідність розвитку літературних напрямів в українській літературі ХІХ століття // Література в школі. 1959. № 1. С. 931.
51. Волинський П.К. Український романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах. К.: Рад. шк., 1963. 52 с.
52. Галка И. (Костомаров Н.И.) Ветка. Х., 1840. 88 с.
53. Галка И. (Костомаров Н.И.) Украинские баллады. Х., 1839. 93 с.
54. Гамаш А. Інтерпретація фольклорного образу відьми в українській літературі ХІХ ст. // Вісн. Львів. ун-ту. Серія філологічна. 1999. Вип.27. С. 120125.
55. Гарасим Я. Становлення моделі української культурно-історичної школи у фольклористиці // Вісн. Львів. ун-ту. Серія філологічна. 1999. Вип.27. С.1421.
56. Гербільський Г.Ю. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині ХІХ ст. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1964. 251 с.
57. Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества. М.: Наука, 1977. 704 с.
58. Гончар О.І. Зачарований небом: Романтичний світ Михайла Петренка // Слово і час. 1997. № 1112. С. 2126.
59. Гончар О.І. Українська національна ідея у художній творчості: Перша половина та середина ХІХ ст. // Слово і час. 1994. № 910. С. 6570.
60. Гончар О.Т. Віки перебуде: Слово про Руську трійцю” // Рад. літературознавство. 1987. № 2. С. 35.
61. Горинь В.І. На засадах романтизму: Про естетичну концепцію Руської трійці” // Рад. літературознавство. 1987. № 1. С. 3946.
62. Грабович Г. Вічне повернення містифікацій // Критика. 2001. Січ. лют. С. 610.
63. Грабович Г. Глибинні структури у творчості Шевченка // Сучасність. 1979. № 5. С.95108.
64. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К.: Основа, 1991. 604 с.
65. Грабович Г. Кобзар. Каменяр. Дочка Прометея // Критика. 1999. Грудень. С. 1619.
66. Грабович Г. Між словом і схемою: У пошуках Шевченкового тексту // Сучасність. 1993. № 11. С. 105127.
67. Грабович Г. Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка. К.: Критика, 1998. 208 с.
68. Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо: З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета. К.: Критика, 2000. 317 с.
69. Грабовська І. Жіночість трагедія України ? // Критика. 1999. Грудень. С. 2425.
70. Гребінка Є.П. Листи // Гребінка Є.П. Твори: У 3 т. К.: Наук. думка, 1981. Т. 3. С. 501628.
71. Гриценко О. Своя мудрість”: Національні міфології та громадянська релігія” в Україні: Додаток до Нарисів української популярної культури”. К.: Укр. центр культ. досліджень, Ін-т культ. політики, 1998. 183 с.
72. Грушевский М. Из харьковских лет Н.И. Костомарова // ЖМНП. 1908. Ч.14. № 4. С. 240292.
73. Грушевський М. Малороссийские песни” Максимовича і століття української наукової праці // Україна. 1927. № 6. С. 113.
74. Гундорова Т. Літературний канон і міф // Слово і час. 2001. № 5. С.1524.
75. Данилюк-Терещук Т. Міфологічна традиція в українській літературі поч.ХІХ ст. // Наук. вісн. ВДУ. Філологічні науки. 1999. № 6. С.131135.
76. Дашкевич Н.П. Отзыв о сочинении г. Петрова Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия” // Зап. Императ. АН. Т. 59. 1888. Кн. 1. С. 1265.
77. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. К.: Наук. думка, 1975. 271 с.
78. Деко О. Пісні крізь сльози // Дніпро. 1981. № 3. С. 103108.
79. Денисюк І. Категорія національний письменник” і Тарас Шевченко // ЗНТШ. Львів. 2002. Т. 239: Праці філол. секції. С. 5465.
80. Дзира І.Я. Козацьке літописання та українське національне відродження ХІХст. // Розбудова держави. 1995. № 2. С. 2934.
81. Дзира Я.І. Творець Запорожской старины” (До 155-річчя з дня народження І.І. Срезневського // Укр. іст. журн. 1967. № 6. С.138140.
82. Дзюба І. У всякого своя доля: Епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофілами: Літ.-критич. нарис. К.: Рад. письменник, 1989. 371 с.
83. Дзюба І. Універсальні мотиви в Шевченковій поезії // Дзюба І. Між культурою і політикою. К.: Сфера, 1998. С. 176204.
84. Дмитрук В. Маркіян Шашкевич (18111843) // Шашкевич М.С. Вибр. тв. Львів: Книжково-журнальне вид-во, 1954. С. 332.
85. Дмитрук Л.М. М. Костомаров і психологія формування національної свідомості // Микола Костомаров і проблеми суспільного та культурного розвитку української нації: Наук-практ. конф., присвячена 175 річниці з дня народження Миколи Костомарова. Рівне: РДПІ, РДІК, 1992. С.144145.
86. Драгоманів М.П. Шевченко, українофіли й соціялізм. Львів: Укр.-руська видавн. спілка, 1906. 157 с.
87. Драгоманов М.П. Микола Іванович Костомаров: Життєписний очерк. Львів: Друк. Наук. т-ва ім. Т. Шевченка, 1901. 41 с.
88. Европейский романтизм. М.: Наука, 1973. 511 с.
89. Єременко О. Художнє моделювання історичного минулого України у баладах Л. Боровиковського // Наук. зап. Терноп. пед. ун-ту: Серія: Літературознавство. 1999. Вип. 4. № 1 С. 144152.
90. Єфремов С.О. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688с.
91. Житецький І. Життя М.О. Максимовича // Україна. 1927. № 6. С. 1424.
92. Жулинський М.Г. Повернення в нашу Україну” // Слово і час. 2001. № 3. С. 716.
93. Забіла В.М., Петренко М.М. Поезії. К.: Рад. письменник, 1960. 215 с.
94. Забужко О.С. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу. К.: Абрис, 1997. 144 с.
95. Заздравнова О.И. Проблема творчества Н.И. Костомарова // Доробок Миколи Костомарова: Матеріали ювілейної наук.-практ. конф., присвяченої 100-річчю від дня народження Миколи Костомарова. Х., 1998. С. 37.
96. Захара І., Сидоріна Л. Філософські засади українського романтизму // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Філософські науки. 1999. Вип. 1. С.5260.
97. Зборовська Н. Фемінний характер української ментальності: За допомогою літературного дзеркала // Сучасність. 2001. № 78. С.146150.
98. Зборовська Н. Шевченко в жіночих студіях” // Критика. 1999. Берез. С.2528.
99. Зеров М.К. Лекції з історії української літератури: 17981870. Оквиль: Мозаїка, 1977. 271 с.