РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС У РОМАНАХ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ОСТАЩУК ІВАН БОГДАНОВИЧ

УДК 821.161.2:31

РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ ДИСКУРС
У РОМАНАХ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор
філологічних наук, професор
Криса Богдана Семенівна

Івано-Франківськ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................3

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМАТИКА РЕЛІГІЙНО-ФІЛОСОФСЬКОГО
ДИСКУРСУ У ПРОЗІ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ.....................................14
1.1.Біблійні основи художнього тексту...........................................14
1.2.Рецепція філософських ідей........................................................37

РОЗДІЛ ІІ. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МАНДРІВНИХ”
СЮЖЕТНО-ОБРАЗНИХ СТРУКТУР........................................................50
2.1.Понтій Пилат: трансформація характеру...................................50
2.2.Духовні метаморфози образу Маріям........................................64
2.3.Авторська концепція фаустівського мотиву..............................76

РОЗДІЛ ІІІ. ОБРАЗ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ У ТВОРЧОСТІ
НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ...........................................................................97
3.1.Переживання часу і простору.....................................................97
3.2.Соціально-історичні прикмети тексту......................................113
3.3.Символічність як домінанта художнього світовідчуття.........128
3.4.Містична парадигма..................................................................152

ВИСНОВКИ...............................................................................................166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................171

ВСТУП

Більша частина української літератури ХХстоліття позначена процесами дехристиянізації суспільної свідомості. Її наслідки в певному сенсі можна поділити на два види: тотальна самовпевненість та постмодерністський індиферентизм і релятивізм, які профанують традиційні християнські вартості. Незважаючи на це, перед літературою і мистецтвом незмінно стоїть найважливіше автентичне завдання: відкидати зло і обирати повсякчас добро, обстоювати природну гідність і цінність людської особистості, відкривати істину про людську особу” [82, 6]. Саме таким було творче кредо Наталени Королевої (18881966), художня спадщина якої засвідчує органічний синтез двох культур західноєвропейської і української” [183, 66]. Відповідно до свого таланту і творчих настанов, вона продовжила активні пошуки нового художнього письма, які стали особливо помітними в українській літературі кінця ХІХ початку ХХст. і були спрямовані на передачу внутрішнього стану особистості.
Обґрунтування таких пошуків знаходимо, зокрема, в М.Драгоманова, для якого, за влучним спостереженням О.Куцої, європеїзм” не виключав національних особливостей загальних ідей і форм [149, 107]. Українські класики завжди вважали, що вихований на кращих зразках європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелектуальний читач має право сподіватися й од рідної літератури ширшого поля обсервації” [144, 280]. Цю проблему неодноразово піднімав І.Франко. Скажімо, у листі до редактора Зорі” (1892) він наголошував: Писатель мусить знати докладно історію літератури всесвітньої, а особливо сучасну літературу свою власну і головних європейських народів, щоб знав, які теми літературні і в який спосіб бували і бувають оброблювані, якими способами різні писателі осягали дані ефекти, що в давніх обробках даної теми було добре, а що невдатне і куди притулити й свою роботу, щоб не повторювати того, що вже другі забули, а вносити у всесвітню скарбницю літературну хоч малу крапельку, але нового, свого власного...” [248, 9]. Подібної думки дотримувалася Леся Українка, яка кидалась в дебрі світових тем, куди земляки (...), за виїмком двох-трьох одважних, воліють не вступати” [241, 400], та О.Кобилянська, вважаючи, що цілком не шкодить і дальше рутенцеві поглянути, як поза Галичину і Буковину” [109, 528]. Відомий у 20-х роках ХХст. критик М.Євшан як особливо наболілу проблему виділяв культурну ізоляцію українців у кінці ХІХ на початку ХХст. [Див.: 80, 531-532].
Свідомою реакцією на певну замкненість нашого письменства були авторські трансформації світового традиційного сюжетно-образного матеріалу в творах І.Франка, Лесі Українки, Г.Хоткевича, С.Черкасенка, В.Самійленка, О.Кобилянської та ін.
О.Білецький був переконаний, що, звертаючись до перехожих” образів і тем, українські письменники не просто пересаджували” їх на рідний ґрунт, а наповнювали новим ідейним змістом, почасти знімаючи ореол, в якому вони завжди з’являлись, а почасти поглиблюючи їх значення і пристосовуючи до нових явищ дійсності” [30, 43]. Т.Гундорова, характеризуючи тогочасну літературну добу, наголошує, що завдяки механізмам відчуження й проектування інакшої естетичної реальності, а також завдяки вибірковому, ймовірнісному відношенню до традиції в модернізмі синхронізуються різні часові площини й філософсько-естетичні системи, сучасні й минулі, від неоплатонізму, буддизму, середньовічної метафізики до бергсоніанства й ніцшеанства [Див.: 65].
Інтерпретація вічних образів і мотивів у нашій літературі має свої традиції, які демонструють своєрідність художніх концепцій українських письменників у розробленні тих проблем, що протягом століть хвилюють людство. Так само й осмислення проблеми трансформації образів і мотивів світової літератури в літературознавчій науці завжди вважалося одним із визначальних напрямів [Див.: 61].
У формуванні художньо-естетичного кредо Наталени Королевої проявилися не так тогочасні літературно-мистецькі тенденції, як життєвий та духовний досвід і освіта. Дозволимо собі пригадати деякі штрихи її життєпису, що мають безпосереднє відношення до ґенези авторської концепції. Сама біографія, здається, штовхала до майбутньої тематики й проблематики.
Наталена Королева народилася 3 березня 1888року в селі Сан-Педро де Карденья біля м.Бургос у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Мати майбутньої письменниці Марія Кляра де Кастро Лачерда і Медінаселі де Кордоба і Фіґероа походила з давнього дворянського роду де Кастро (про нього згадує Л.Фейхтванґер у романі Єврейка з Толедо”). Батько, польський граф Адріян-Юрій Дунін-Борковський, нащадок старовинного роду, що був відомий вже в часи Ярослава Мудрого (нібито навіть посвоячений із родом славетного князя). За родинним переданням, перший з цього генеалогічного дерева Вільфред Швено (з дат. Лебідь” звідси й родовий знак) прийшов на українські землі з Данії з Рюриком.
Мати дівчинки померла при пологах. Наталену відразу після народження взяла до себе бабуся по батькові Теофілія, що походила з литовського роду Домонтовичів і мала маєток у с.Великі Борки на Волині. Після смерті бабусі п’ятирічну Наталену забрав до Іспанії материн брат Еугеніо, старшина королівської гвардії, згодом католицький священик. Там нею опікувалася також тітка Інеса. Дівчинку віддали на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у французьких Пірінеях і вона пробула тут майже дванадцять років. Тут студіювала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи; вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти.
Восени 1904року Наталена приїхала до Києва на запрошення батька та його другої дружини графині Людмили Лось із знатного чеського роду. Освоївши російську мову (на цей час вона вже знала іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства пам’ятала українську й польську), дівчина вступила до Київського інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки. Єдиним приємним спогадом із задушливої атмосфери освіти в Росії, описаної в автобіографічній повісті Без коріння” [133], було знайомство з видатним українським композитором М.Лисенком [126].
Здобувати вищу освіту Наталена Королева поїхала в Санкт-Петербург. Тут закінчила Археологічний інститут, отримала ступінь доктора за праці з литовської старовини, потім займалася єгиптологією і водночас вчилася в Академії мистецтв, після закінчення якої одержала диплом вільного художника”, мала свої художні виставки в Петербурзі й Варшаві. Вступила також на драматичні курси, що увінчалися блискучим успіхом на сцені царського Михайлівського театру та запрошенням до паризького Théatre Gymnase”, що гастролював тоді в російській столиці. Однак театральна кар’єра не вдалася через слабке здоров’я.
У 1908році Наталена Королева виїхала до Західної Європи, де продовжила займатися мистецтвом і археологією. Побувала в Іспанії (там зустрічалася з королем АльфонсомХІІІ, але через придворні інтриги їхня приязнь розірвалася), Франції, Італії (працювала у ватиканських книгозбірнях, де бібліотекарем був дядько Еугеніо), у країнах Близького Сходу (брала участь в археологічних розкопках в Єгипті).
У 1915році одружилася з перським князем Іскандером Гакгаманіш ібн Курушем з роду Ахемінідів, що перед цим прийняв християнство. Невдовзі він загинув.
Після воєнних лихоліть Наталена Королева переїхала до Праги, де зустрілася з Василем Королівим-Старим. Вони одружилися і оселилися у містечку Мельник біля чеської столиці. Саме за порадою чоловіка з 1919року почала писати художні твори українською мовою. Померла письменниця 1 липня 1966року у Мельнику [Див.: 17; 27; 111; 118; 182; 183; 188; 216 та ін.].
Як бачимо, Наталена Королева була добре підготовлена до інтерпретації світової тематики, глибока освіта та загальна ерудиція дозволяли їй звертатися до вічних” мотивів і образів літератури.
На вибір проблематики впливали також історичні умови, життя. Дезорієнтованість людини першої половини ХХст., відірваної від традиційних укладів життя, змушувала Наталену Королеву апелювати до непроминальних акумуляторів духовності.
Творчість цієї письменниці репрезентує неповторний художній світ в українському літературному процесі першої половини ХХстоліття. В її непересічному набутку переплелась світова та українська духовна історія. Універсальна ерудиція, класична академічна освіченість проявилися глибоким філософським та релігійним наповненням, визначивши самобутній авторський дискурс.
Релігійно-філософський дискурс художньої літератури, що сприймається у сучасному світі як основне джерело спасіння” [215, 31-32], увібрав у себе духовний досвід людства. Творчість Наталени Королевої в цьому плані явище неповторне й органічне.
Першими її критиками були В.Безушко [22], М.Гнатишак [54; 55], Л.Горбачева [60], М.Демкович-Добрянський [71], В.Дурбак [74], О.Дучимінська [75], П.Ісаїв [95; 96; 97], В.Лев [152], О.Мох [186; 187], Г.Костельник [142], М.Нижанківська [191], Є.Пеленський [200], О.Підгайна [203], М.Рудницький [216], А.Струтинська [230] та ін. З-поміж дослідників у діаспорі треба згадати Л.Биковського [27; 28], Р.Завадовича [86], О.Копач [111; 112], Г.Мяловського [188]. Правда, твори Наталени Королевої розглядались здебільшого поверхово, увагу часто привертала конфесійна приналежність письменниці, помітної гіперболізації зазнавав релігійний аспект. Такі матеріали ґрунтувалися, як правило, на спогадах про авторку та біографічних фактах.
Певна річ, що художній набуток Наталени Королевої замовчувався в часи, коли в українському літературознавстві переважали вульгарносоціологічні підходи. Перша спроба порушити цю мовчанку належить Н.Бічуї, яка 9травня 1967року надрукувала статтю Світ уяви Наталени Королевої” в Літературній Україні” [33].
Заборонена” проза Наталени Королевої повернулася до українського читача порівняно недавно: у 1991році побачив світ том вибраного Предок”, до якого увійшли 1313” (1935), Предок” (1937), Сон тіні” (1938), збірка Легенди старокиївські” (1942-1943). Роман Quid est veritas?” (Що є істина?”) (1939) було надруковано у журналі Всесвіт” (1996. №2-4). У збірниках та журналах появилися оповідання й новели, більшість із яких передруки з західноукраїнської періодики 20-30-хроків ХХстоліття. Кілька творів Наталени Королевої ввійшло в антологію західноукраїнської малої прози Сокровенне” [231]. У 2003році видано біобібліографічний покажчик Наталени Королевої (укладач К.Костишина) [140].
Науковий інтерес до творчості письменниці пожвавився у зв’язку зі століттям від дня її народження (1988): надрукували статті О.Мишанич [182; 183; 184], Ю.Пелешенко [201], Р.Федорів [244], Вал.Шевчук [261], О.Шугай [263]. Найдокладніші дослідження належать О.Мишаничу, який, власне, упорядкував том вибраного разом із ґрунтовною післямовою, в якій подав життєпис письменниці, простеживши основні риси її художнього світу, наголосив на джерелах творчості [182].
В останні роки про твори Наталени Королевої писали В.Антофійчук [11; 12], М.Хороб [254], К.Буслаєва [42; 43; 44; 45], І.Голубовська [57; 58], М.Комариця [110], Ю.Мельникова [176], Т.Попова-Мозовська [204; 205], Ж.Свірська [221], Л.Табачин [231], А.Усатий [242] та ін. Зокрема, В.Антофійчук детально розглянув євангельський контекст” прози Наталени Королевої, передусім образ прокуратора Понтія Пилата. Кандидатська дисертація І.Голубовської присвячена комплексному аналізу художньо-автобіографічної та мемуарної прози Наталени Королевої.
Попри ґрунтовні наукові розвідки, залишається актуальною потреба системно-комплексного дослідження творчості Наталени Королевої як художньо-філософського феномену в риторичній комунікації українського літературного процесу першої половини ХХстоліття. У цьому й полягає актуальність нашого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна тема пов’язана з науковими планами кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, де робота виконувалась протягом 2001-2004років.
Мета дисертації полягає в тому, щоб виявити концептуальні релігійно-філософські і літературні основи творчого мислення Наталени Королевої, реконструювати її художню картину світу.
Досягнення поставлено мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
з’ясувати особливості рецепції Святого Письма;
розкрити авторську семантику філософсько-етичних категорій епохи середньовіччя;
виявити специфіку функціонування мандрівних” образів і мотивів у прозі Наталени Королевої;
дослідити авторську часо-просторову модель;
простежити соціально-історичні прикмети тексту;
проаналізувати своєрідність символічних та містичних засад художнього вираження.
Об’єктом дослідження є романи 1313”, Предок” та Quid est veritas?” (Що є істина?”), у яких вибудовується цілісно-масштабна, глибока й неповторна картина середньовічного світу, а також інші, різноманітні за ідейно-естетичною та історико-тематичною природою, тексти Наталени Королевої.
Предмет дослідження художнє мислення Наталени Королевої.
Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження становлять праці українських істориків і теоретиків літератури І.Франка, Д.Чижевського, О.Потебні, О.Мишанича, Л.Білецького, О.Білецького, М.Жулинського, М.Ільницького, І. Фізера, М.Кодака, Б.Криси, О.Куцої, Я.Мельник, А.Кравченка, П.Білоуса, А.Нямцу, С.Павличко, О.Забужко, Н.Тодчук та ін. У роботі використано методологічний пласт із питань поетики й естетики, представлений працями С.Аверинцева, М.Бахтіна, В.Бичкова, В.Виноградова, Я.Голосовкера, А.Гуревича, Ю.Лотмана, Є.Мелетінського, В.Топорова та ін. У дослідженні релігійно-філософського дискурсу дисертант опирається на історичні, філософські, психологічні та релігієзнавчі роботи Августина Аврелія, Ансельма Кентерберійського, Е.Андерхілл, Григорія Богослова, Г.-Ґ.Ґадамера, М.Еліаде, Н.Дейвіса, Х.Керлота, Кирила Александрійського, Д.Лінча, В.Каспера, Ж.Мадоля, М.Мамардашвілі, П.Рікера, Г.Сковороди, Ю.Сватка, Тертуліана, А.Тойнбі, Н.Фрая, З.Фрейда, К.-Г.Юнга та ін.
У дисертації поєднано комплексно-системний, біографічний, порівняльно-історичний, структурний, типологічний, герменевтичний, описовий наукові методи.
Наукова новизна дисертації полягає у комплексному дослідженні художнього мислення Наталени Королевої. Вперше проаналізовано джерела її творчості, зіставлено романи 1313”, Предок” та Quid est veritas?” із творами західноєвропейської літератури. Зроблено спробу дослідити образ середньовіччя як основний авторський намір Наталени Королевої.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що його основні положення та висновки допоможуть поглибити уявлення про природу художньої прози Наталени Королевої. Водночас результати наукової роботи відновлюють повноту української літератури ХХст., виступають прикладом зближення письменства з філософією та релігією і можуть бути використані при підготовці монографії про творчість письменниці, у написанні наукових праць із різних аспектів поетики, при складанні навчальних планів, спецкурсів та спецсемінарів (наприклад: Релігійно-філософський дискурс в українській літературі”, Біблія та українська література”, Традиційні образи, сюжети й мотиви в українській літературі” тощо), читанні лекційних курсів з історії української літератури ХХстоліття.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на кафедрі української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та апробовувалася на Всеукраїнських наукових конференціях Християнство в українській історії, культурі та освіті” (Тернопіль, 2000), Християнство в Україні на порозі третього тисячоліття” (Івано-Франківськ, 2001), на березневій сесії НТШ (Львів, 2003), а також на звітних наукових конференціях викладацько-аспірантського складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (2002, 2003, 2004).

За темою дисертації опубліковано п’ять статей:
1. Містицизм як засіб характеротворення у повісті Наталени Королевої 1313” // Обрії. 1999. №2. С.68-74.
2. Трансформація образу Понтія Пилата у повісті Наталени Королевої Quid est veritas?” // Християнство в Україні на межі третього тисячоліття. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.231-236.
3. Трансформація фаустівського мотиву у романі Н.Королевої 1313” // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Випуск VІІI. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.87-91.
4. Символізм як явище структури у романах Наталени Королевої // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. Вип.2. С.158-169.
5. Біблія як джерело художньої самосвідомості в романах Наталени Королевої // Філологічні студії. Науковий часопис. Луцьк: Планета, 2004. Вип.3. С.194-203.
Структура дослідження визначається його метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з окремими підрозділами, висновків, списку використаних джерел (287 позицій). Основний обсяг дисертації становить 170 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз концептуальних релігійно-філософських і художньо-літературних основ творчого мислення Наталени Королевої дає підстави стверджувати, що її літературний метод і стиль значною мірою зумовлюють автобіографічні чинники: навчання і виховання в католицькому монастирі, родинні культурно-аристократичні традиції, історичні та мистецькі студії в провідних університетах Європи, численні екзотичні подорожі, археологічна практика в знакових місцях давніх цивілізацій (Єгипет, Помпеї тощо), знання численних мов, що давало можливість глибше познайомитись із різноманітними культурами (сучасними й минулими), освоювати в оригіналі класичну лектуру.
Попри різноманітне використання художньо-стильових засобів (романтичних, реалістичних, імпресіоністичних, психологічних) у романах Наталени Королевої превалює символізм, який виразно оприявлюється при експлікації підтексту, аналізі авторських художніх моделей, що корелює із середньовічно-християнським світоглядом, де символ є одним із найважливіших конститутивних чинників. Символізм виступає і як ознака світорозуміння зображуваних епох, і як домінантний елемент художнього методу.
Домінантними джерелами художньої самосвідомості Наталени Королевої виступають Біблія та середньовічні філософсько-теологічні системи, що виражають прадавні архетипні поняття духовності. Синтез основ художнього світовідчуття письменниці сягає спільних загальнолюдських концептів, представлених такими філософсько-релігійними та етичними категоріями, як всезагальний порядок, подвоєність світу, боротьба добра і зла, свобода волі, смиренність, страждання, любов. Наталена Королева вдало відтворила суб’єктивність моделей ранньохристиянської і середньовічної світобудов, що становлять основу її художньої картини світу.
Концептуальна залежність творів Наталени Королевої від гравітаційного поля Святого Письма простежується на різних рівнях поетики (передусім роману Quid est veritas?”): образів (Йосиф Ариматейський, Кай Понтій, Клавдія Прокула, Ірод, Каяфа тощо), сюжетів (страта пророка Йоканаана, чудеса Месії і т. д.), мотивів (наприклад, молитва Ісуса в Гетсимані), символів, алюзій, ремінісценцій, цитат. Однак і в небіблійних за сюжетно-образною структурою романах 1313” і Предок” також використовується Свята Книга як джерело формування і розвитку середньовічного культурно-історичного континууму. Особливістю рецепції Біблії у прозі Наталени Королевої є те, що попри авторський домисел, залучення апокрифів і новаторське трактування письменниця не виходить за межі релігійного контексту, не профанує святості.
В оригінальній трансформації образу юдейського прокуратора Понтія Пилата Наталена Королева акцентує свою творчу увагу на фатальному конформізмі людини, що приводить до втрати життєвих ідеалів. Морально-духовна деградація намісника Риму детермінована вердиктом про страту Ісуса Христа. Вона була зрадою аксіологічно-етичних домінант, зокрема, принципу непоступливої справедливості через страх як відсутність свободи. В образі прокуратора Пилата письменниця показала трагедію особистості, яка втрачає своє я” та відновлює власну самототожність внаслідок зустрічі із трансцендентною об’єктивністю як джерелом і ґарантом Істини.
Наталена Королева в образі Марії Магдалини створила одну із найбільш ідеальних постатей Нового Заповіту. Маріям еволюціонує від по-еллінськи безтурботної ґетери до носія чаші Ґрааля. Символічна профетичність проповідництва Марії Магдалини супроводжується глибоким психологічним аналізом і мотивацією вчинків та духовних метаморфоз, що фокусують у собі конфлікт занепадаючого поганства та зародження християнства. Наталена Королева містифікувала та ідеалізувала характер Маріям, ототожнюючи її із символом самозречених неофітів християнства. Контекст української та світової літератур засвідчує, що в романі Quid est veritas?” подано одне із найбільш антропоцентричних трактувань образів класичних грішників”.
Інтерпретація фаустівського мотиву у романі 1313” Наталени Королевої типологічно зіставляється з центральним твором світової фаустіани трагедією Фауст” Й.-В.Ґете. ЇЇ герой гине через відхід за межі середньовічних уявлень про Ґрад Божий. Наталена Королева на прикладі образу Константина-Бертольда Анклітцена-Шварца віщує складний і трагічний конфлікт між етикою і наукою, вірою і технічним прогресом у ХХстолітті, прогностично попереджає про небезпечні наслідки зневіри.
У представленні екзотичних для української літератури соціальних зрізів протистояння апостольських місіонерів з юдейськими ортодоксами та римлянами-політеїстами, діяльність католицьких чернечих орденів і трибуналу інквізиції, звичаї дворянства і простого люду, виступи єретичних сект і гостра полеміка між українськими уніатами та православними Наталена Королева подає своє розуміння цих епох, критикує певні явища, створює моделі ідеальних людських відносин.
У романах постульована полісемантична міфологічна та християнська символіка. Символи світла маніфестують божественну присутність, благу вістку”, яка має змінити людство; келих Ґрааля означає духовну досконалість, санкціонує переміщення з однієї моделі існування на іншу; хрест і голуб символізують, відповідно, спасіння та чистоту; серце є виразом внутрішнього єства людини; вода виконує віталістичні функції очищення, відродження; брама і корабель дозволяють перейти у потойбіччя; символи хмар і вогню репрезентують есхатологічний гнів Божий. Ці символи доповнюють один одного та становлять єдину художньо-етичну систему.
Одним із основних у характеристиці світовідчуття є містичний фактор, оскільки він тісно пов’язаний з релігійним художнім світоглядом української письменниці та сприяє надчуттєвому осягненню трансцендентної реальності. Просвітлення, що відповідає знаходженню жаданих інтенцій та власної самоідентичності, відбувається в ірраціональних візіях, символічних сновидіннях, а також у вірності свідомо обраним світоглядним позиціям, що приводять до єднання людської душі з Богом. Профанний рівень містики відтворено на прикладі спіритичних сеансів та народних замовлянь.
Наталена Королева вибудувала християнсько-середньовічну модель часо-простору. Письменниця містифікує просторові координати. Час відіграє порівняно меншу роль, набуваючи ознак вічності в умовах реальності, що має здатність сакралізуватися. Семантика священних місць (Mont Salvat, Єрусалим, монастир св.Катерини) актуалізує духовні потенції головних персонажів, увиразнює просторову чіткість та антагоністичну полярність.
Як бачимо, основними джерелами художньої самосвідомості Наталени Королевої є Біблія, філософсько-теологічні системи, мандрівні” образи і мотиви, пов’язані з осмисленням релігійно-філософських проблем. Художній образ світу в специфічних часово-просторових координатах формують світовідчуття епохи, соціально-історичні явища, символічність і містичність. Цей комплексно-цілісний релігійно-філософський дискурс як розмова про сокровенне витворює оригінальний художній світ в українському літературному процесі першої половини ХХстоліття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев C. С. От берегов Евфрата до берегов Босфора. Литературное творчество сирийцев, коптов и ромеев в І тысячелетии от Р. Х. // Многоценная жемчужина: Литературное творчество сирийцев, коптов и ромеев в І тысячелетии. К.: Дух і Літера, 2003. С. 525-589.
2. Аверинцев C. С. Поэты. М.: Школа Языки русской культуры”, 1996. 364с.
3. Аверинцев С. С. Поэтика ранневизантийской литературы / Отв. ред. М. Гаспаров. М.: Наука, 1977. 320 с.
4. Аверинцев С. С. Порядок космоса и порядок истории // Августин. Pro et contra / Сост. примеч. Р. В. Светлова; сост., вступ. ст., примеч. В. Л. Селиверстова. СПб.: РХГИ, 2002. С.487-514.
5. Аверинцев С. С. Символика раннего Средневековья (К постановке вопроса) // Семиотика и художественное творчество. М.: Наука, 1977. С. 308-338.
6. Аверинцев С. С. Софія Логос: Словник. К.: Дух і Літера, 1999. 464с.
7. Аквинский Фома. Сумма теологии // Антология средневековой мысли: . Теология и философия европейского Средневековья: В 2 т. Т.2. СПб.: РХГИ, 2002. С.144-185.
8. Андерхилл Э. Мистицизм. Опыт исследования природы и знаков развития духовного сознания человека / Пер. с англ.; под. ред. В. Г. Трилиса, М. Неволина. К.: София, 2000. 496с.
9. Аникст А. А. Кьеркегор // Аникст А. А. Теория драмы от Гегеля до Маркса. М.: Наука, 1983. С. 187-208.
10. Ансельм Кентерберийский. О свободном выборе // Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья: В 2 т. Т.1. СПб.: РХГИ, 2001. С. 231-250.
11. Антофійчук В. Євангельський контекст у творчості Наталени Королевої // Слово і час. 2000. №8. С. 36-44.
12. Антофійчук В. Образ Понтія Пилата в українській літературі. Чернівці: Рута, 1999. 40 с.
13. Апокрифы древних христиан. СПб.: Изд-во Общества Ведической культуры, 1994. 72 с.
14. Апокріфи і легенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко. Т. 2. Апокріфи новозавітні. А. Апокріфічні євангелия. Львів: накладом НТШ, 1899. 443с.
15. Араміс. Повстає католицька повість. Цінний твір нашої письменниці // Нова зоря. 1936. 12 квітня. С. 17-18.
16. Араміс. Сон тіні. Нова екзотична” повість Н. Королевої // Нова зоря. 1938. 7 січня. С. 18-19.
17. Араміс. Хрустальний твір. Без коріння. Автобіографічна повість Наталени Королевої // Нова зоря. 1938. 12 червня. С.6-7.
18. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 504 с.
19. Бахтин М. Литературно-критические статьи. М.: Худ. литература, 1986. 583 с.
20. Бахтин М. Слово в романе // Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худ. литература, 1975. С.72-234.
21. Бахтін М. Слово в романі // Вступ до літературознавства. К.: Либідь, 1995. С.76-78.
22. Безушко В. Рецензії й огляди. Новини нашої літератури // Наша культура. 1936. Ч. 8-9. С.653-656.
23. Бердяев Н. Экзистенциальная диалектика божественного и человеческого. Париж: YMCA-PRESS, 1952. 248 с.
24. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ початку ХХ століття: Монографічне дослідження. Zielona Góra Kijów, 1999. 160 с.
25. Бетко І. Драматична поема Одержима”: Проблема морального максималізму // Дивослово. 1995. №2. С.19-21.
26. Бидерман Г. Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. 335с.
27. Биковський Л. Наталена Королева // Визвольний шлях. 1958. Кн. ІІ. С. 185-193; 1958. Кн. ІІІ. С. 294-304.
28. Биковський Л. Наталена Королева: Її життя і творчість за час від 1944 до 1960 років // Визвольний шлях. 1962. Кн. І. С.65-71.
29. Білецький Л. Т. Основи української літературно-наукової критики / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. М. Ільницький. К.: Либідь, 1998. 408с.
30. Білецький О. Українська література серед інших літератур світу // Білецький О. Зібр. праць: У 5 т. Т. 2. К.: Наук. думка, 1965. С. 5-49.
31. Білодід І. К. Вибрані праці: В 3 т. Т.2. К.: Наук. думка, 1986. 366 с.
32. Білоус П. В. Українська паломницька проза: історія жанру. К., 1998. 128с.
33. Бічуя Н. Світ уяви Наталени Королевої // Літературна Україна. 1967. 9 травня. С.4.
34. Блаженный Августин. О порядке // Блаженный Августин. Творения. Т.1: Об истинной религии / Сост. и подгот. текста к печати С. И. Еремеева. СПб.: Алетейя, К.: УЦИ ММ-Пресс, 1998. С.114-183.
35. Блаженный Августин. Творения. Т.3: О граде Божием: Книги І-ХІІІ / Сост. и подгот. текста к печати С. И. Еремеева. СПб.: Алетейя, К.: УЦИ ММ-Пресс, 1998. 596с.
36. Блаженный Августин. Творения. Т.4: О граде Божием: Книги XIV-XXII / Сост. и подгот. текста к печати С. И. Еремеева. СПб.: Алетейя, К.: УЦИ ММ-Пресс, 1998. 588с.
37. Блаженный Иоанн Дунс Скот. Учение о человеке и обществе // Блаженный Иоанн Дунс Скот. Избранное / Сост. и общ. ред. Г. Г. Майорова. М.: Изд-во Францисканцев, 2001. С. 462-554.
38. Богослов Г. Избрание сочинений: В 2 т. Т.1. Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. 832с.
39. Бойченко О. В., Пендерецька О. М. Традиційні образи в глибинній психології: Навч. посібн. Чернівці: Рута, 1999. 42 с.
40. Бонавентура. Путеводитель души к Богу // Книга ангелов: Антология. СПб.: Амфора, 2001. С. 274-283.
41. Борев Ю. Б. Художественное общение и его язык. Теоретико-коммуникативные и семиотические проблемы художественной культуры // Теории, школы, концепции (критические анализы). Художественная коммуникация и семиотика / Отв. ред. Ю. Б. Борев. М.: Наука, 1986. С. 5-44.
42. Буслаєва К. Античні образи у творчості Наталени Королевої (цикл Легенди старокиївські”) // Вісник Запорізького державного університету. 2001. №2. С.14-18.
43. Буслаєва К. Духовний світ Ноель крізь призму античності (автобіографічна повість Без коріння” Н. Королевої) // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. К.; Кривий Ріг: Твім інтер, 2001. Вип.9. С.170-177.
44. Буслаєва К. Персонажно-символічний модус міфологізації (Ізі Антоній у повісті Сон тіні” Н. Королевої) // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Вип.6. К.: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2004. С.150-154.
45. Буслаєва К. Своєрідність реміфологізації у легенді На Делосі” Наталени Королевої // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. К.; Одеса: Твім інтер, 2002. Вип.10. С. 287-292.
46. Бычков В. В. Византийская эстетика. Теоретические проблемы. М.: Искусство, 1977. 199 с.
47. Бычков В. В. Эстетика Аврелия Августина. М.: Искусство, 1984. 264 с.
48. Веселовский А. Н. Историческая поэтика / Ред., вступ. ст. и примеч В. М. Жирмунского. Л.: Худ. литература, 1940. 648 с.
49. Виноградов В. В. О художественной прозе // Виноградов В. В. О языке художественной прозы: Избранные труды. М.: Наука, 1980. С. 56-175.
50. Виноградов В. В. Проблема сказа в стилистике // Поэтика. Л., 1926. С.30-42.
51. Гаспаров М. Л. Каролингское возрождение (VIII IX вв.) // Памятники средневековой латинской литературы IV-IX веков. М.: Наука, 1970. С. 221-243.
52. Гете Й.-В. Фауст // Гете Й.-В. Твори / Пер. з нім. Вступна ст. Г. Кочура, прим. М. Лукаша. К.: Молодь, 1969. С. 63-479.
53. Гинзбург Л. Я. О литературном герое. Л.: Сов. писатель, 1979. 222c.
54. Гнатишак М. Жінки пишуть повісті // Мета. 1936. 7 січня. С.9-10.
55. Гнатишак М. Totschweigen”! // Мета. 1936. 2 лютого. С.3.
56. Голосовкер Я. Э. Логика мифа. Приложение: Акад. Н. И. Конрад о труде Я. Э. Голосовкера / Сост. и авторы примеч. Н. В. Брагинская и Д. Н. Леонов. Послеслов. Н. В. Брагинской. М.: Наука, 1987. 218с.
57. Голубовська І. В. Життєпис сучасниці: повість Наталени Королевої Без коріння” // Дивослово. 2004. №6. С.59-62.
58. Голубовська І. В. Творчість Наталени Королевої в контексті розвитку української літератури першої половини ХХ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук.: 10.01.01 / Київ. нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
59. Горанов К. Художественный образ и его историческая жизнь. М.: Искусство, 1970. 520 с.
60. Горбачева Л. Літературні новості. Ще про Інакший світ” Наталени Королевої // Жінка. 1937. 1 березня. С. 3.
61. Гречанюк Ю. А., Нямцу А. Є. Проблема історизму і традиції в літературі ХІХХХ ст. Чернівці: Рута, 1997. 123 с.
62. Григоренко А. Ю. Сон разума рождает чудовищ: Критические очерки о мистике и иррационализме. Л.: Наука, 1986. 176 с.
63. Гроссетест Роберт. Об истине // Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья: В 2 т. Т.2. СПб.: РХГИ, 2001. С. 12-25.
64. Гуго Сен-Викторский. Семь книг назидательного обучения, или Дидаскалион // Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья: В 2 т. Т.1. СПб.: РХГИ, 2001. С. 298-342.
65. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 300 с.
66. Гуревич А. Я. Категории средневековой культуры. М.: Искусство, 1984. 350 с.
67. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Пер. с нем. // Гуссерль Э. Собрание сочинений: В 2 т. Т.1. М.: Гнозис, 1994. 192 с.
68. Ґадамер Ганс-Ґеорґ. Істина і метод / Пер. з нім. В 2-х т. К.: Юніверс, 2000. Т. І. Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. 464с.; Т. ІІ. Герменевтика ІІ: Доповнення, покажчики. 480с.
69. Дамаскин Иоанн. Точное изложение православной веры // Книга ангелов: Антология / Сост., вступ. ст. и примеч. Д. Ю. Дорофеева. СПб.: Амфора, 2001. С. 176-188.
70. Дейвіс Норман. Європа: Історія / Пер. з англ. К.: Основи, 2000. 1464с.
71. Демкович-Добрянський М. Спец від середньовіччя і повість із середньовіччя // Дзвони. 1936. Ч.1-2. С.71-74.
72. Дин Э. Знаменитые женщины Библии. М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. 268с.
73. Дорофей, авва. Поучения. Послания. Вопросы. Ответы. М.: Актис, 1991. 140с.
74. Дурбак В. З літературного життя. Завват не-фахівця // Мета. 1936. 9 лютого. С. 5-6.
75. Дучимінська О. Між книжками // Жіноча доля. 1936. Ч. 1/2. С.7-8.
76. Элиаде М. Избранные сочинения: Миф о вечном возвращении; Образы и символы; Священное и мирское / Пер. с франц. М.: Ладомир, 2000. 414с.
77. Элиаде М. Избранные сочинения. Очерки сравнительного религиоведения / Пер. с англ. М.: Ладомир, 1999. 488с.
78. Элиаде М. История веры и религиозных идей: В 3 т. Т.2. От Гаутамы Будды до триумфа христианства / Пер. с фр. М.: Критерион, 2002. 420с.
79. Элиаде М. Мефистофель и андрогин / Пер. с франц. СПб.: Алетейя, 1998. 374с.
80. Євшан М. Сучасна польська література і її вплив на нашу // Літературно-науковий вісник. 1912. Т. 60. Кн. 12. С. 531-532.
81. Жильсон Э. Избранное: В 2 т. Т.1. Томизм. Введение в философию св. Фомы Аквинского. М.: СПб: Университетская книга, 1999. 496с.
82. Жулинський М. Подих третього тисячоліття. Українська література на межі тисячоліть // Біблія і культура. Вип.2. Чернівці: Рута, 2000. С.5-13.
83. З літературного життя. Німецький науковий журнал про найновішу українську літературу // Мета. 1938. 15 травня. С.4-5.
84. Забужко О. Філософія і культурна притомність нації // Сучасність. 1994. №3. С. 117-129.
85. Завадка Б. Серце чистеє подай. Львів, 1993. 160 с.
86. Завадович Р. Наталена Королева в дзеркалі своїх листів // Церковний календар-альманах на 1977 р. Чикаґо, 1977. С. 152-155.
87. Зілинський О. Наталена Королева (3.ІІІ.1888 1.VІІ.1966) // Український календар 1968 / Обкл. В. Паньківа. Варшава, Б. Р. В. С.170-171.
88. Иванова Р. А. Альтернативно-дискурсивный опыт: ересь // Метафизические исследования. Вып.10. Религия. СПб.: Изд-во Алетейя”, 1999. С. 84-99.
89. Ільницький М. Фаустівський мотив у поемі Івана Франка Смерть Каїна” // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Матеріали міжнар. наук. конф. Львів: Світ, 1998. С. 423-429.
90. Иоанн Павел ІІ. Верую в Бога Отца Всемогущего Творца” (катехизические беседы). М.: Католический колледж им. св. Фомы Аквинского, 1998. 380 с.
91. Иоанн Павел ІІ. Верую в Духа Святого, Господа Животворящего” (катехитические беседы). М.: Католический колледж имени св. Фомы Аквинского, 1998. 444 с.
92. Иоанн Павел ІІ. Верую в Иисуса Христа Искупителя” (катехитические беседы). М.: Католический колледж имени св. Фомы Аквинского, 1998. 484 с.
93. Иоанн Павел ІІ. Верую в Церковь Единую, Святую, Вселенскую и Апостольскую”. М.: Католический коледж им. св. Фомы Аквинского, 2000. 762с.
94. Ісаєвич Я. Д. Світогляд: дохристиянські і християнські елементи // Історія української культури: У 5 т. Т.2. Українська культура ХІІІ першої половини XVII століть. К.: Наук. думка, 2001. С. 172-176.
95. Ісаїв П. Післяслово до Предка” Н. Королевої // Дзвони. 1938. Ч.7-8. С.328-336.
96. Ісаїв П. Рецензії. Наталена Королева: 1313” // Дзвони. 1935. Ч. 12. С. 591-595.
97. Ісаїв П. Чи справді повість буцімто релігійна” // Дзвони. 1936. Ч. 1-2. С. 69-71.
98. Історія релігії в Україні: У 10 т. Т.4: Католицизм. К.: Світ знань, 2001. 598с.
99. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє царство / Пер. з англ. К.: Дух і Літера, 2003. 256 с.
100. Каспер В. Ісус Христос / Пер. з нім. К.: Дух і Літера, 2002. 427с.
101. Касперавичюс М. М. Функции религиозной и светской символики. Л.: Знанье, 1990. 32с.
102. Католическая энциклопедия: В 3т. Т.1. М.: Изд-во Францисканцев, 2002. 1906 с.
103. Кемпійський Т. Наслідування Христа. Львів: Свічадо, 1996. 312с.
104. Кемпійський Т. Наслідування Христа. Чотири книги / Пер. з лат. Наталена Ковалівська-Королева. Жовква: Вид-во Чина Св. Василія Великого, 1923. 352с.
105. Кентерберийский Ансельм. О свободном выборе // Антология средневековой мысли: Теология и философия европейского Средневековья: В 2 т. Т.1. СПб.: РХГИ, 2001. С.231-250.
106. Керлот Х. Э. Словарь символов. М.: REFL-book, 1994. 608 с.
107. Кисілевська О. Василь Королів-Старий (Жмуток спогадів) // Наші дні. 1943. Січень. С.5, 10.
108. Клочек Г. Д. Поетика і психологія. К.: Т-во Знання” УРСР, 1990. 48 с.
109. Кобилянська О. Лист до Осипа Маковея // Кобилянська О. Твори: В 5 т. Т. 5. К.: Держлітвидав України, 1963. С. 528-532.
110. Комариця М. М. Кастилійка на вигнанні: Творчість Наталени Королевої крізь призму галицької преси 30-х років // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. Вип.6. Львів, 1999. С.476-498.
111. Копач О. Наталена Королева. Вінніпеґ: Укр. вільна академія наук, 1962. 36с.
112. Копач О. Наталена Королева: У сорокаліття літературної праці // Овид. 1958. Ч. 6. С.21-24.
113. Корет Э. Основы метафизики / Пер. с нем. К.: Тандем, 1998. 248с.
114. Корнелис Т. Основные принципы науки о религии // Классики мирового религиоведения: Антология. М.: Канон, 1996. С. 144-197.
115. Коровицька А. Калейдоскоп стародавніх переказів (Леґенди старокиївські” ч. ІІ. Наталени Королевої) // Краківські вісті. 1943. 30 жовтня. С. 4-5.
116. Королева Н. 1313 // Королева Н. Предок: Іст. повісті; Легенди старокиїв. / Упоряд., авт. післямови та приміток О. В. Мишанич. К.: Дніпро, 1991. С. 135-269.
117. Королева Н. 1313” і Во дни они”: Виїмки з рецензій // Дзвони. 1936. №5. С.223-225.
118. Королева Н. Автобіографія // Королева Н. Твори: В 2 т. Т.2. Без коріння: життєпис сучасниці. Торонто: Укр. вид-во Добра книжка”, 1968. С.12-18.
119. Королева Н. В Різдвяну ніч // Королева Н. Во дні они... Оповідання з євангельськими мотивами. Мюнхен, 1948. С. 39-45.
120. Королева Н. Дідусь // Королева Н. Подорожній: Леґенди. Б. м.: Фейлетон Праці”, б.р. С.16-37. С.35-36.
121. Королева Н. Мезу, жрець Амонів // Дзвони. 1934. Ч. 3. С.90-95.
122. Королева Н. Молитовник // Дзвони. 1933. Ч.3. С.102-113.
123. Королева Н. Мон Сальват (каталонська леґенда) // Королева Н. Подорожній: Леґенди. Б.м.: Фейлетон Праці”, б.р. С. 69-81.
124. Королева Н. Мумтаз-і-маґаль // Дзвони. 1933. Ч. 11-12. C. 489-502.
125. Королева Н. На горі // Королева Н. Во дні они... С.36-39.
126. Королева Н. На могилу вчителеві: З приводу 20-х роковин з дня смерти // Дзвони. 1932. Ч.10. С.659-661.
127. Королева Н. Нерушима стіна // Королева Н. Предок... С. 581-585.
128. Королева Н. Подорожній // Подорожній... С.3-16.
129. Королева Н. Предок // Королева Н. Предок: Іст. повісті; Легенди старокиїв. / Упоряд., авт. післямови та приміток О. В. Мишанич. К.: Дніпро, 1991. С. 269-438.
130. Королева Н. Слово // Дзвони. 1937. Ч. 3. С. 72-77.
131. Королева Н. Слово від автора // Королева Н. Quid est veritas (Що є істина?): Історична повість. Чікаґо: Вид-во М. Денисюка, 1961. С. 11-13.
132. Королева Н. Сон тіні // Королева Н. Предок... С. 5-135.
133.