ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ДИСКУРС У ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

brief description

Харківський національний університет іменіВ.Н.Каразіна

На правах рукопису

ХАДДАД Катріна Аднанівна

УДК 821.161.2. Коцюбинський

ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ ДИСКУРС У ТВОРЧОСТІ
МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Блажеєвська Тетяна Касянівна, кандидат філологічних
наук, доцент

Харків 2004

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ1. Рецепція творчості М.Коцюбинського українською критикою та літературознавством (18932003 рр.).................................................................11
1.1.Літературна критика 18901910-х років 12
1.2.Дослідження прози М.Коцюбинського у 19201930-і роки.....................19
1.3.Соціологізація як домінанта літературознавчого осмислення творчого доробку М.Коцюбинського у 19401980-х роках............................................25
1.4.Новітні спроби студіювання феномена” М.Коцюбинського......28
РОЗДІЛ2. Входження у світ: архетипно-ініціаційна парадигма у творах М.Коцюбинського про дітей..............................................................33
2.1.Біографічні джерела мотивів втаємничення” та передчасного дорослішання”.......................................................................................................35
2.2.Природна” ініціація (оповідання Харитя” та Ялинка”).......................37
2.3.Негативна конотація мотиву переходу” (Маленький грішник”, Подарунок на іменини”).................................................................53
РОЗДІЛ3. Модифікації мотиву свободи у творчості М.Коцюбинського.....63
3.1.Двобій людини й соціуму.................................................................64
3.2.Влада безособових сили................................................................83
РОЗДІЛ4. Комунікація й самотність у художньому світі М.Коцюбинського..107
4.1.Полюси парадигми кохання у прозі письменника...........109
4.2.Трагедія і щастя митця................................................................................126
РОЗДІЛ5. Зустріч зі смертю: остання межова ситуація” у прозі М.Коцюбинського.136
5.1.Катастрофізм соціальної” прози: апокаліптичні мотиви......................137
5.2.Танатологія творів М.Коцюбинського останніх років життя............154
ВИСНОВКИ.......................................................................................................175
БІБЛІОГРАФІЯ................................................................................................181

ВСТУП
Помежів’я ХІХХХ століть, як і будь-яка перехідна епоха, являє собою своєрідне історико-культурне роздоріжжя і неминуче пов’язується з модусами невизначеності, розрізненості та тимчасовості. Часова перспектива дозволяє нам синтезувати різноспрямовані вектори і в такий спосіб побачити логіку хаосу”. Перебування ж в епіцентрі тієї доби загострювало в людській свідомості відчуття кризи та дезорієнтації. Саме тому подібні межові ситуації” актуалізують екзистенційні питання, адже власне буття є не тільки ядром зацікавлень особистості, але й вихідним пунктом роздумів над світовими проблемами. Сучасні науковці підкреслюють необхідність переміщення дослідницької парадигми в галузь перехідних явищ” і вивчення нових взаємин людини зі Всесвітом у ситуації зламу й перебудови[226:8]. Стосовно української культури такий підхід тим більш виправданий, що через історико-політичні та етно-географічні чинники українці виробили специфічне екзистенційно-межове світовідчуття[250:72].
Про екзистенційний (екзистенціальний, екзистенціалістський) дискурси в українській літературі говорять у зв’язку з іменами Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Франка, В.Стефаника, В.Винниченка, М.Хвильового, В.Підмогильного, Є.Плужника та багатьох інших[25:913; 26; 168; 198:215217; 244; 292; 321]. Творчість М.Коцюбинського органічно вписується до цього ряду, адже письменник не просто цікавився метафізикою людської душі і навіть її ірраціональними началами”[306:28]. Він свідомо вдавався до зображення людини в кризових, переломних ситуаціях, та й сам був типово перехідним письменником, який починав з етнографізму та реалізму, а завершив свій творчий шлях високохудожніми зразками модерністського письма. Доцільність і вмотивованість дослідження доробку М.Коцюбинського з точки зору екзистенційного дискурсу доводиться, крім того, близькістю імпресіоністичного світобачення до екзистенційного. Для імпресіонізму характерна відмова від типізації та узагальнень, важливого значення тут набуває суб’єктивне начало[4:2628]. Ця настанова характерна і для екзистенційної думки, адже екзистенція не є і не може бути абстрактним буттям, вона завжди особистісна, моя”, твоя”, його”[323:620]. Як імпресіонізм являє собою двоєдність зовнішнього і внутрішнього, об’єктивного і суб’єктивного[6:5], так і екзистенціалізм в усіх варіаціях є поєднанням суб’єктивного з об’єктивним в екзистенційному”[177:9]. Крім того, обом світобаченням притаманна порубіжність” мислення[226:14]. Таких паралелей можна встановити чимало, але їх підґрунтя полягає у спільному корені реакції проти офіційного академізму”, проти влади сталої, чітко визначеної та раціонально детермінованої картини світу.
Доцільність екзистенційного підходу до творчого доробку М.Коцюбинського можна обґрунтувати і фактом зацікавлення письменника скандинавськими країнами. На власне свідчення митця, ще в дитинстві написав він повість з фінського життя”[122:30], будучи дорослим, письменник приятелював зі шведським критиком А.Єнсеном, а головне захоплювався творами скандинавських письменників К.Гамсуна, Г.Ібсена, Ю.Стріндберга та інших. Скандинавські ж країни того часу якраз і були осередком, в якому зароджувалась екзистенційна філософія” ХХстоліття: у 1840-х роках вийшли дві основні роботи датського філософа С.Кіркеґора Страх і трепет” та Насолода й обов’язок”[97;138]. І хоча ідеї філософа довгий час залишалися поза увагою широкої громадськості (аж до першої світової війни, коли до них звернулися російські мислителі М.Бердяєв та Л.Шестов), а народжуваний екзистенціалізм” був ізольованим феноменом життя виключно скандинавських країн[292:34], українські літератори межі століть чули про С.Кіркеґора”[198:46], а отже були бодай поверхово знайомими з його ідеями.
Стрижнем кіркеґорівських роздумів була необхідність екзистенційного мислення”, яке б усвідомлювало кінечність і трагедію будь-якого людського існування[241:454]. Поруч із С.Кіркеґором як зачинателем нової ери послаблення абстрактної” філософії дослідники часто ставлять Ф.Достоєвського[322]: Їх об’єднувало спільне начало, а саме піклування про людину”[167:40]. Зацікавлення М.Коцюбинського творами Ф.Достоєвського (Спеціально Достоєвського я дуже люблю”, писав він 1906року М.Мочульському[127,6:49]), а також його чисто материнська любов” до людини[232,10:329] вказують на спільні вектори творчих пошуків М.Коцюбинського та екзистенційних мислителів.
Концепція філософії Л.Феєрбаха, яка справила на письменника сильне враження[127,6:4849], також виводить на перший план не нереальний, безбарвний, безіменний розум, але... розум, що живиться кров’ю людини”: ...Стара філософія говорила: тільки розумне істинне і дійсне,...нова філософія, навпаки, заявляє: тільки людське істинне і дійсне”[261:96].
Таким чином, вважаємо, що доцільність і вмотивованість розгляду творчості М.Коцюбинського з точки зору екзистенційного дискурсу є доведеною і не викликає заперечень.
Сучасна культурна ситуація в Україні характеризується станом перехідності, тому її осмислення вимагає зміни інтелектуальних парадигм. Складовою частиною цього процесу є неупереджене переосмислення всього масиву художніх текстів з урахуванням загальновизнаних наукових методологій. Спроби зламу стереотипних уявлень, здійснені в працях українських та діаспорних літературознавців[4; 38; 39; 49; 74; 75; 198; 207; 289 та ін.], засвідчують перші зрушення в даній царині. Водночас, продовжує працювати й застаріла радянська парадигма соціологізації, що виявляється в дуже повільному і вкрай неохочому” звільненні інтелектуального простору від ярликів та шаблонів. Це викликано, зокрема, кількісною обмеженістю та недоступністю широкому загалу ґрунтовних текстуальних досліджень при домінуванні праць концептуально-систематизуючого та узагальнюючого ґатунку. Саме в цьому, на наш погляд, полягає одна з основних проблем сучасного українського літературознавства, яку ми спробували розв’язати на прикладі творчості М.Коцюбинського. Однак це не означає відкидання типологічних зіставлень, адже, говорячи про екзистенційний дискурс у прозі письменника, ми вводимо творчість митця в соціально-культурну реальність того часу, в динамічний контекст культури”[63:47]. У руслі дослідження ми виділяємо кілька взаємопов’язаних дискурсивних рівнів світовий екзистенційний дискурс, український екзистенційний дискурс, український екзистенційний дискурс межі ХІХХХст. та екзистенційний дискурс творчості М.Коцюбинського. На позначення останнього поняття ми також вживаємо означення внутрішній”, яке протиставляємо зовнішнім” екзистенційним дискурсам. У процесі аналізу ми залучаємо не тільки практично весь масив художніх творів М.Коцюбинського (в тому числі й незавершених), але й листування, записні книжки та біографічну інформацію про письменника. Це дає змогу розглядати творчість митця не як ізольоване явище, річ у собі”, а в тісному взаємозв’язку з реаліями суспільно-політичного, культурно-історичного та духовно-особистісного життя.
Актуальність теми визначається необхідністю переосмислення прози М.Коцюбинського відповідно до вимог сучасного інтелектуального дискурсу (звільнення від ідеологічних упереджень та ярликів), а також потребою об’єднання спорадичних досліджень сучасних літературознавців у цілісну концепцію творчості письменника.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі історії української літератури Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна відповідно до науково-тематичного плану та основного напрямку її роботи за проблемою Жанрово-стильові особливості та поетика української літератури ХІХХХст.”
Мета роботи полягає в розкритті специфіки екзистенційного дискурсу в творчості М.Коцюбинського на основі дослідження поетики творів митця, а також у виявленні взаємозв’язку одиниць внутрішнього” екзистенційного дискурсу із зовнішніми”.
Відповідно до мети висунуто такі завдання:
виявити основні компоненти внутрішнього” дискурсу прози письменника та механізм їх взаємодії;
з’ясувати специфіку виявлення межової ситуації” як центральної категорії екзистенційного мислення в художньому світі М.Коцюбинського;
розглянути функціонування мотиву комунікації/самотності в текстах митця;
окреслити особливості звучання семантичних комплексів свободи і смерті як вирішальних для екзистенції;
дослідити специфіку екзистенційного зв’язку художніх текстів та життя письменника (біографізм, авторська міфотворчість);
актуалізувати зв’язки внутрішнього” екзистенційного дискурсу із зовнішніми” у горизонтальній та вертикальній перспективах.
Об’єктом дослідження є художній доробок М.Коцюбинського усіх періодів творчості, а також листування, незавершені твори та нотатки. У його межах розглядаємо предмет екзистенційний дискурс прози митця у взаємозв’язках із зовнішніми” екзистенційними дискурсами. Джерелом текстів є семитомне зібрання творів письменника[127].
Методологія дослідження базується на архетипно-міфологічному підході, що зумовлено особливостями художнього світу М.Коцюбинського, багато в чому побудованого на міфопоетичному підґрунті. Звернення до культурно-історичного та порівняльно-типологічного методів дозволило ввести досліджувані твори в культурно-історичний контекст. Елементи біографічного та психоаналітичного методів застосовувались при дослідженні особливостей біографізму в творах письменника, а при аналізі хронотопу бралася до уваги структурно-семантична методологія. Крім того, ми зверталися до набутків герменевтичного та лінгвостилістичного аналізу.
Теоретико-методологічну базу роботи складають праці українських (вітчизняних та діаспорних) і російських літературознавців С.Аверинцева, В.Агеєвої, М.Бахтіна, Г.Грабовича, О.Грушевського, Т.Гундорової, І.Денисюка, С.Єфремова, О.Забужко, М.Зерова, М.Кодака, Ю.Кузнєцова, А.Лебедя, С.Павличко, Р.Піддубної, Я.Поліщука, П.Филиповича, І.Франка, О.Черненко, Д.Чижевського, А.Шамрая, В.Шевчука та інших; дослідження в галузі структурної семантики та міфопоетики, здійснені Р.Бартом, Дж.Кемпбелом, Ю.Лотманом, О.Лосєвим, Є.Мелетинським, О.Потебнею, В.Проппом, В.Топоровим, Н.Фраєм, Дж.Фрейзером та іншими.
Крім того, підґрунтям дисертації стали філософські роботи М.Бердяєва, С.Вейль, М.Гайдеґґера, А.Камю, С.Кіркеґора, А.Мацейни, Ф.Ніцше, Ж.-П.Сартра, М.Унамуно, В.Франкла, Е.Фромма, Л.Шестова, К.Ясперса, дослідження з глибинної психології Р.Мея, З.Фройда, К.Юнґа.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в роботі вперше:
подано спробу комплексного літературознавчого дослідження творчої спадщини М.Коцюбинського з позицій неупередженого аналізу з урахуванням сучасних методологій;
систематизовано здобутки пострадянського коцюбинськознавства і включено їх у контекст побудованої концепції екзистенційного дискурсу творчості митця;
простежено специфіку реалізації ключових для екзистенційного мислення мотивів межової ситуації”, комунікації та самотності, свободи й одержимості в доробку письменника;
виявлено мотивний стрижень творчості митця, який є об’єднуючим для більшості текстів М.Коцюбинського всіх періодів творчості.
Теоретичне та практичне значення роботи. Результати дисертації можуть бути враховані при подальшому вивченні основних векторів розвитку української літератури помежів’я ХІХХХст., особливо при висвітленні взаємозв’язку вітчизняного інтелектуального дискурсу зі світовим. Висновки дослідження можуть бути корисними при написанні лекційних курсів з історії української літератури кінця ХІХ початку ХХстоліття, підготовці спецкурсів та семінарських занять, навчальних посібників тощо.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії української літератури Харківського національного університету іменіВ.Н.Каразіна, на засіданні Харківського історико-філологічного товариства (23 грудня 2003 р.), а також у формі доповідей на таких наукових конференціях: Міжнародна науково-теоретична конференція Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2526жовтня 2002р.); Всеукраїнська науково-теоретична конференція молодих учених (Київ, 1819червня 2002р.); Міжнародна конференція Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки ХХст.” (Харків, 13жовтня 2003р.); Літературно-мистецькі читання Син волі”: До 190-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка (Харків, 10березня 2004р.).
Основний зміст роботи висвітлено в семи публікаціях:
1. ХаддадК.А. Елементи екзистенціального мислення в повісті М.Коцюбинського Тіні забутих предків” // Вісник ХНУ. Серія Філологія. 2000. №473. С.438442.
2. ХаддадК.А. Межова ситуація” в новелах М.Коцюбинського останніх років життя // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Вип.VII: Лінгвістика і літературознавство. К., 2002. С.285292.
3. ХаддадК.А. Катастрофізм у малій прозі М.Коцюбинського: апокаліптичні мотиви // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.14. К., 2002. С.303309.
4. ХаддадК.А. Феномен смерті в новелі М.Коцюбинського На острові”: спроба інтерпретації // Вісник ХНУ. Серія Філологія. 2002.№538, вип.34: Актуальні питання сучасної філології. С.387392.
5. ХаддадК.А. До питання розрізнення термінів екзистенційний” та екзистенціальний” // Вісник ХНУ. Серія Філологія. 2002. №557, вип.35: Слово і художній текст. С.360365.
6. ХаддадК.А. Образ антихриста у новелі М.Коцюбинського Він іде!” // Літературознавчі обрії: Праці молодих учених України. Вип.4. К., 2003. С.133136.

7. ХаддадК.А. ... Без імені, роду й без племені”: екзистенція і революція (за новелою М.Коцюбинського Невідомий”) // Вісник ХНУ. Серія Філологія. 2004. №607, вип.39: Харківська філологічна школа і сучасність. С.109112.

bibliography

ВИСНОВКИ

Часо-просторова пов’язаність М.Коцюбинського із зародженням екзистенціальної філософії” та генетична спорідненість імпресіоністичного світобачення із екзистенційним у поєднанні зі світоглядними уподобаннями письменника підкреслюють необхідність і актуальність дослідження творчості митця з точки зору екзистенційного дискурсу. Такий підхід дав змогу спостерегти в доробку прозаїка своєрідну модель людського існування.
Компонентами внутрішнього” екзистенційного дискурсу стали взаємопов’язані мотиви ініціації, свободи людини від суспільства і світу, любові як спроби налагодження стосунків з Іншим, творчості як спроби самореалізації і самоствердження, а також мотив зустрічі зі смертю. Ці компоненти реалізуються на двох смислових рівнях, об’єднаних межовою ситуацією”. Перший рівень характеризує взаємовідношення особистості і над- чи позаособового начала, а другий стосунки особистості з особистістю. Причому, перший з названих рівнів утворює своєрідне композиційне кільце, яке обрамлює творчий доробок М.Коцюбинського: ранні твори письменника, в яких реалізується мотив ініціації (Харитя”, Ялинка”, Маленький грішник”), актуалізують семантичний комплекс входження в інший (дорослий) світ; хронологічно останні новели (Хвала життю”, Що записано в книгу життя”, Лист”, Сон”, На острові”), являючи собою варіації на тему смерті, також скеровані на осягнення переходу людини в інший світ (в-мир-ати розчинятися у світі). Цей кільцевий” мотив є одночасно і наскрізним, оскільки, крім названих рівнів, він представлений майже в усіх творах М.Коцюбинського, хоча і в різних варіантах: влада суспільства як надіндивідуальної спільноти на синхронному зрізі та роду на діахронному (Для загального добра”, Відьма”, У грішний світ”, В путах шайтана”, На камені”), детермінація людського існування безособовими силами, ідентифікованими нами як прояви стихійного начала (стихія землі Для загального добра”, Fata morgana”, Ціпов’яз”; стихія грошей П’ятизлотник”; стихія минулого як одного із синхронних зрізів роду Тіні забутих предків”; стихія колективного несвідомого та індивідуального підсвідомого людини Відьма”, Під мінаретами”, Тіні забутих предків”, частково Лялечка”; стихія революції Він іде!”, Невідомий”, Persona grata”, Сміх”, Fata morgana” та інші).
Зворотнім боком названого наскрізного мотиву і своєрідним об’єднуючим началом для всіх творів письменника є ситуація на межі”, перед лицем якої людина відкидає буденне буття-у-світі і розкриває власну екзистенцію. Так, перший компонент екзистенційного дискурсу у творчості М.Коцюбинського (ініціаційні випробування) являє собою перехідний етап, що супроводжує момент входження дитини у дорослий світ.
Другий компонент, представлений прагненням свободи, також реалізується в екзистенційно напружених, кризових ситуаціях: крах цілого світу (Для загального добра”, Fata morgana”); проблема знекорінення, бажаного, оскільки пов’язаного із прагненням самоствердження, реалізації власної особистості (В путах шайтана”, На камені”, У грішний світ”), чи вимушеного, і тому трагічного (Для загального добра”, Fata morgana”, Ціпов’яз”); мотив долі-фатуму і марних пошуків виходу з-під її влади (Дорогою ціною”, По-людському”).
Третій досліджений нами компонент внутрішнього” екзистенційного дискурсу проблема побудови взаємостосунків двох особистостей, представлений на рівні кохання-любові, також реалізується у переходових” ситуаціях. Так, кохання для свідомості героїв постає єдино можливим порятунком у хаосі зовнішнього світу, формою щирого спілкування, в якому людина виходить за свої власні межі, зливаючись з іншою (На віру”, Помстився”, Дорогою ціною”, В путах шайтана”, На камені”). Щоправда, це прагнення у більшості випадків залишається нездійсненним (винятком у цьому плані є хіба що Помстився”).
Четвертий компонент мотив творчості постає межовим за своєю сутністю. З одного боку, творчий акт як комунікація із надособистісним началом є виходом митця за власні межі (Тіні забутих предків”). З другого процес творчості роздвоює людину на дві непримиренні іпостасі (Цвіт яблуні”). Крім того, творчість як постійне внутрішнє напруження призводить до переживання станів утоми та самотності, бажаної (Intеrmezzo”) чи болісної (Самотній”, Тіні забутих предків”).
Нарешті, п’ятий компонент являє собою останню межову ситуацію” у людському життті вмирання і смерть.
Механізм взаємодії названих компонентів внутрішнього” екзистенційного дискурсу реалізується, перш за все, через наявність стрижневого мотиву межової ситуації”, який поєднує їх і замикає у своєрідне мегакомпозиційне” коло (на рівні композиції не окремого твору, а всього творчого доробку митця), що співвідноситься із життєвим колом людини. Трансформація таких семантично напружених” комплексів відбувається як плавний перехід від одного до другого зі збереженням стрижневого мотиву межової ситуації”. Причому, якщо на формальному рівні етапи творчості М.Коцюбинського послідовно ілюструють еволюцію стильової системи митця (від етнографізму до імпресіонізму), то на рівні змісту хронологічна послідовність творів письменника майже без винятків утворює ланцюжок послідовних випробувань у людському житті. Першим, відповідно, є мотив ініціації, який у проекції на людську екзистенцію виявляється як дорослішання. Другий рівень самоствердження людини у суспільстві і світі через прагнення здобути особисту свободу є наступним після дорослішання етапом становлення людини. Цікаво, що обидва мотиви пов’язують людину зі світом, але у першому випадку йдеться здебільшого про позитивну конотацію цих стосунків (входження у світ), а другий виступає його протилежністю прагненням людини вийти за межі світу, звільнитися від нього. Любов і творчість як наступні кроки до особистісної самореалізації людини актуалізуються мотивом комунікації. І хоча перші звернення до теми кохання спостерігаємо у М.Коцюбинського ще напочатку творчості (На віру” написано 1891 року, тоді ж, коли з’являються дитячі” оповідання письменника), найбільш потужний пласт припадає таки на перехідний від етнографічного реалізму до імпресіонізму етап (кримські” новели 19021904 років). Тема творчості вперше постає з новелою Цвіт яблуні” (1902) і подальшого розвитку дістає у пізніші роки (1903, 1908). Мотив же смерті особливо загостреного звучання набуває в останній період творчості митця, коли письменник переживав власне повільне вмирання (19101912 рр.).
Отже, можна простежити певну співвідносність між змінами смислового стрижня творів різних років творчості М.Коцюбинського та етапними змінами, що мають місце у людському житті. Така співвідносність тим більш органічна, що пов’язана із зміною зацікавлень самого письменника. Своєрідна автобіографічність кожного мотиву (своєрідна, бо в деяких випадках йдеться не про буквальну його відповідність реаліям зовнішнього чи внутрішнього життя митця, а про авторську міфотворчість) скеровує увагу до екзистенційного переживання митцем деяких межових ситуацій”, представлених у його творах. У цьому контексті можемо говорити про мотив
- ініціації-дорослішання (епізод з дитинства, пов’язаний з українською мовою; необхідність з 17-ти років утримувати братів, сестер та матір);
- самоствердження людини у суспільстві і боротьби з ним (період роботи у газеті Волинь”; постійні утиски з боку цензури; неможливість отримати посаду через суспільну неблагонадійність” тощо);
- подвійної парадигми кохання (стосунки з дружиною та з Олександрою Аплаксіною);
- творчості як межової ситуації”, коли людина розполовинюється (Цвіт яблуні”, за численними спогадами, написано після хвороби дітей письменника; почуття туги і утоми, з’явлене в Intermezzo” та циклі З глибини”, часто постає у листуванні М.Коцюбинського);
- апокаліптичності революції (доля окремої людини у період революційних зрушень тим більш екзистенційно і болісно переживалася письменником, що одна з його сестер, Ольга Михайлівна, мала безпосереднє відношення до революційної діяльності);
- вмирання, смерті (письменник довго і тяжко хворів, кілька разів почувався на межі смерті, що зафіксовано у численних листах, останній твір було написано за кілька місяців до смерті).
Екзистенційний дискурс творчості М.Коцюбинського з точки зору історико-літературної постає складовою частиною ширших екзистенційних дискурсів українсько-слов’янського, єворопейського та світового. У цьому значенні він є внутрішнім” дискурсом, компоненти якого органічно вписуються у зовнішні”. Так, ініціаційно-архетипна парадигма виявляється генетично спорідненою із фольклорною традицією (причому, не тільки українською, східнослов’янською чи слов’янською, але і світовою).
Мотив свободи людської особистості від суспільства і світу виявляється надзвичайно тісно пов’язаним із українською літературною традицією, адже золота вольность” була об’єктом медитацій українських мисленників від часів бароко через романтиків до модерністів. У світовій екзистенційній думці свобода також є одним із центральних понять-екзистенціалів (від християнства до екзистенціалістів ХХст.).
Тема любові, представлена ще у фольклорі, з’являлась в тій чи іншій модифікації й упродовж усього часу існування української літератури, а особливої трансформації (тема біологічного кохання-інстинкту) під впливом провідних тенденцій європейської думки межі століть набула в українській літературі початку ХХст.
Постать митця як пророка, як уособлення пам’яті народу в українській літературі актуалізувалася в творчості романтиків і Т.Шевченка, що дістало розвитку і в літературі кінця ХІХ початку ХХст. (Леся Українка, І.Франко). У цьому руслі пошуки М.Коцюбинського стали продовженням (мотив самотності, протиставлення юрбі) і трансформацією теми (від парадигми митця-пророка до митця-людини, роздвоєної, втомленої). З іншого боку, творчість як особистісна самоактуалізація, представлена у прозі письменника, пов’язує його із ходом екзистенціалістської філософської думки (М.Бердяєв, Л.Шестов).
Апокаліптичні візії, пов’язані з революційними подіями, не тільки стають початком цілого струменю в українській літературі (М.Хвильовий, Г.Косинка) та співвідносяться з відповідними мотивами російської літератури (Л.Андрєєв, М.Булгаков), але й виявляють зв’язок з творами символістів, що виражається на рівні поетики творів М.Коцюбинського.
Зрештою, тема смерті, будучи центральною для людського існування, пов’язує екзистенційний дискурс творчості письменника з усіма зовнішніми”, починаючи від міфології, релігійних текстів і закінчуючи літературою та філософією.
Таким чином, внутрішній” екзистенційний дискурс виявляється тісно пов’язаним із усіма зовнішніми як у вертикальній (діахронній), так і в горизонтальній (синхронній) перспективі. Втім, це не перекреслює його специфіки, виявленої у поєднанні дискурсивних компонентів навколо стрижневого, а також в особливостях переплетення творчості і особистісних, автобіографічних моментів та мегакомпозиції” тексту творів М.Коцюбинського як послідовного розгортання різних життєвих етапів людини. Усе вищеназване, разом із особливостями поетики творів письменника, створює неповторну, індивідуальну цілість, що функціонує як повноправний компонент українського та світового екзистенційних дискурсів.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. [Без підп.]. [Рецензія]// Рус. богатство. 1914. №7. С.339340. Рец. на кн.: М.Коцюбинский. Тени забытых предков. Рассказы. Т.3. Б.м.: Знание, Б.р.
2. [Без підп.]. [Рецензія]// Современник. 1912. №1. С.369371. Рец. на кн.: М.Коцюбинский. Рассказы. Т.2. Б.м.: Знание/ С укр. авторизированный перевод М.Могилянского, 1911.
3. АверинцевС. Софія-Логос: Словник. К.: Дух і Літера, 1999. 464с.
4. АгеєваВ. Українська імпресіоністична проза. К.: Б.в., 1994. 160с.
5. АйзенштокІ. Гуцульські задуми М.Коцюбинського// Літ. критика. 1940. №89. С.5170.
6. АндреевЛ.Г. Импрессионизм. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. 250с.
7. АндрійчукТ.В. Гуманістично-екзистенціальні мотиви в творчості М.Коцюбинського: Автореф. дис... канд. філос. наук:09.00.03/ Київ. ун-т ім.Т.Шевченка. К., 1993. 18с.
8. АндрійчукТ.В. Перечитуючи класику: діалог з М.Коцюбинським// Сіверянський літопис. 2000. №6. С.130133.
9. АндрущенкоВ.П., МихальченкоМ.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. К.: Генеза, 1996. 368с.
10.Антология мировой философии: В 4-х т. Т.1: Философия древности и средневековья. М.: Мысль, 1969. 576с.
11.АрьесФ. Человек перед лицом смерти/ Пер. с фр. РонинаР.К.; Общ. ред. ОболенскойС.В.; Предисл. ГуревичА.Я. М.: ПрогрессПрогресс-Академия, 1992. 528с.
12.БарановХ.К. Русско-арабский словарь. М.: Русский язык, 1976. 944с.
13.БахтинМ. Эпос и роман. СПб.: Азбука, 2000. 304с.
14.БацулаІ.Г. Деякі питання психології творчості в новелах М.Коцюбинського// У вінок М.Коцюбинському. К.: Б.в., 1967. С.5966.
15.БердяевН. Самопознание: Опыт философской автобиографии. М.: Книга, 1991. 446с.
16.БидерманнГ. Энциклопедия символов: Пер. с нем. М.: Республика, 1996. 335с.
17.БілоцерківецьН. Тіні забутих предків”. Любов і смерть у М.Коцюбинського// Сучасність. 1994. №1. С.7682.
18.БогданМ.М. Приказки і прислів’я в художніх творах М.М.Коцюбинського// Наук. зап. Житомир. пед. ін-ту. Серія історико-філологічна, 1957. Т.5. С.166179.
19.БукатевичН. Український фольклор у творчості Коцюбинського// КоцюбинськийМ. Зб. статей/ За ред. О.Дорошевича. Х.; К.: Література і мистецтво, 1931. С.191223.
20.БулгаковМ. Мастер и Маргарита. Роман. М.: Худ. литература, 1988. 384с.
21.БучкоН.А. З інтересів М.М.Коцюбинського до фольклору та етнографії// Нар. творчість та етнографія. 1959. №3. С.7477.
22.В. [Рецензія]// Літературно-наук. вісник. 1905. Т.31, кн.79. С.98. Рец. на кн.: М.Коцюбинський. У грішний світ. Оповідання. Л.: Б.в., 1905.
23.Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины: Учеб. пособие/ Л.В.Чернец, В.Е.Хализев, С.Н.Бройтман и др. М.: Высш. школа, Академия, 2000. 556с.
24.ВейльС. Укорінення. Лист до клірика. К.: Дух і літера, 1998. 297с.
25.ВеретейченкоІ.А. Модерна концепція мистецтва у творчості Лесі Українки: Автореферат дисертації... канд. філол. наук: 10.01.01/ Луганський держ. пед. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 2003. 20с.
26.ВерниковМ. Екзистенціальна філософія в Україні і її вираз у Бориславських оповіданнях” Івана Франка // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: Мат-ли Міжнар. наук. конф. (Львів, 2527 вересня 1996р.). Л.: Світ, 1998. С.191198.
27.Вехи: Интеллигенция в России: Сб. ст. 19091910 / Сост., коммент. Н.Казаковой; Предисл. В.Шелохаева. М.: Молодая гвардия, 1919. 462с.
28.ВознякМ. М.Коцюбинський// Ілюстрована Україна. 1913. №9(травень). С.23.
29.ВойтовичВ. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664с.
30.ВолинськийП. До питання про романтизм у творчості М.Коцюбинського// ВолинськийП. З творчого доробку. К.: Дніпро, 1973. С.309326.
31.ГаєвськаЛ.О. Морально-етична проблематика української новели кінця ХІХ початку ХХст. К.: Наук. думка, 1981. 128с.
32.ГайденкоП.П. Человек и история. М.: Политиздат, 1991. 451с.
33.ГайденкоП.П. Экзистенциализм// Новая философская энциклопедия: В 4-х т./ Ин-т философии РАН, Нац. общ.-научн. фонд; Научно-ред. совет: В.С.Степин, А.А.Гусейнов, Г.Ю.Семигин, А.П.Огурцов. М.: Мысль, 2001. Т.4: ТЯ. С.420421.
34.ГарнакА. Сущность христианства: 16 лекций. М.: Intrada, 2001. 192с.
35.ГнатюкВ. Лука Гарматій і його спомини про М. Коцюбинського. Львів: Накладня Михайла Таранька, 1925. 20с.
36.ГорецькийО. М.Коцюбинський. Матеріали до бібліографії (19171929). Одеса: Б.в., 1931. 55с.
37.ГорькийМ. М.М.Коцюбинський// Літературно-наук. вісник. 1913. Т.62, кн.46. С.385396.
38.ГрабовичГ. До історії української літератури: Дослідження, есеї, полеміка. К.: Критика, 2003. 631с.
39.ГрабовичГ. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета/ Пер. з англ. С.Павличко. К.: Критика, 1998. 206с.
40.ГрицютаМ.С. Фата моргана” М.Коцюбинського і народна поетична творчість// Література в школі. 1957. №2. С.1827.
41.ГрицютаМ.С. М.Коцюбинський і народна творчість. К.: ВАНУРСР, 1958. 55с.
42.ГрицютаМ.С. Розвиток реалізму в творчості М.Коцюбинського// Література в школі. 1960. №6. С.2029.
43.ГрицютаМ.С. Фольклорна основа повісті М.Коцюбинського Тіні забутих предків”// Рад. літ-во. 1958. №1. С.5973.
44.ГрушевськийМ. Сумний Великдень// Літературно-наук. вісник. 1913. Т.62, кн.46. С.194198.
45.ГрушевськийО. З сучасної української літератури. Начерки й характеристики. 2-е вид. К.: Друкарня Петра Барського, 1918. Ч.1: Українські повістярі др. пол. ХІХст. 205с.
46.ГрушевськийО. Новини нашої літератури. Останні оповідання М.М.Коцюбинського// Літературно-наук. вісник. 1909. Т.48, кн.10. С.376385.
47.ГрушевськийО. Сучасне українське письменство в його типових представниках// Літературно-наук. вісник. 1908. Т.43, кн.7. С.2540.
48.ГрушевськийО. Українське письменство в 1909 році: Літературні враження// Літературно-наук. вісник.1910. Т.49.С.8699.
49.ГундороваТ. ПроЯвлення Слова: Дискурсія раннього українського модернізму. Постомодерна інтерпретація. Л.: Літопис, 1997. 297с.
50.ГундороваТ.І. Реалізм і неореалізм в українській літературі початку ХХст. (Теоретико-методологічний аспект)// Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ початку ХХст. К.: Наук. думка, 1991. С.166191.
51.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наук. думка, 1987. 470с.
52.ДенисюкІ.О. На верховині слова. (Про майстерність повісті М.Коцюбинського Тіні забутих предків”)// Укр. літ-во. Міжвуз. респ. зб. К., 1966. Вип.2.С.131136.
53.ДенисюкІ.О. Розвиток української прози ХІХ початку ХХст. К.: Вища школа, 1981. 214с.
54.ДжонсонИ. Украинский беллетрист// Образование. 1906. №8. С.227243.
55.ДмитренкоХ.М. Реалізованість сенсу життя особистості як фактор її ставлення до власної смерті// Зб. наук. праць: Філософія, соціологія, психологія. 1999. Вип.3, ч.1. С.186198.
56.ДоброхотовА. Ночные бдения Гофмана // ГофманЭ.Т.А. Эликсиры сатаны: Ночные рассказы: Пер. с нем. М.: Республика, 1992. С.505508.
57.ДорошенкоК. Мова і стиль повісті Fata morgana” М.Коцюбинського. К.: Б.в., 1951. 48с.
58.ДорошкоЛ. Влада землі зло чи благо?// Слово і час. 1992. №8. С.8992.
59.ДрагомановМ. Белетристика в Зорі”// Народ. 1893. №21. С.268.
60.ЕремееваМ. Горький и Коцюбинский// Труды Моск. гос. ун-та истории, филос. и лит. им.Н.Г.Чернышевского. 1941. Т.8. С.133150.
61.ЄвшанМ. Літературні замітки. Тіні забутих предків// Літературно-наук. вісник. 1913. Т.62, кн.4-6. С.364368.
62.ЄрмаковаС. Образи сонця і тіней у творах М.Коцюбинського// Тези доповідей VII звітної наук. конф. Дрогобиц. пед. ін-ту ім.І.Франка. Філол. ф-т. Дрогобич, 1965. С.2327.
63.ЄрмоленкоС.Я., БибикС.П., ТодорО.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів/ За ред. С.Я.Єрмоленка. К.: Либідь, 2001. 224с.
64.ЄфремовС. Історія українського письменства. К.: Вік, 1917. 459с.
65.ЄфремовС. Коротка історія українського письменства. К.: Криниця, 1918. 216с.
66.ЄфремовС. Коцюбинський: Критико-біографічний нарис. З додатком автобіографії Коцюбинського. К.: Слово, 1922. 175с.
67.ЄфремовС. Нескінчена пісня// Книгар. 1918. №2526. С.16811689.
68.ЖигмайлоЛ. М.Коцюбинський: Спроба характеристики. Катеринослав: Друкарня Андрущенка, 1915. 32с.
69.ЖилаС. Тіні забутих предків”: Собор муз// Дивослово. 2000. №12. С.3742.
70.ЖукМ. Погасле світло. Незабутній пам’яті М.М.Коцюбинського// Літературно-наук. вісник. 1913. Т.62, кн.4-6. С.220228.
71.ЖукН.Й. Літературно-естетичні погляди М.М.Коцюбинського// Наук. зап. Київ. пед. ін-ту. Серія філологічна. 1954. Т.14, №4. С.99122.
72.ЖукН.Й. М.Коцюбинський і А.Головко// Література в школі. 1951. №4. С.2431.
73.ЖукН.Й. М.Коцюбинський: Семінарій. К.: Рад. письменник, 1966. 208с.
74.ЗабужкоО. Філософія української ідеї та єворопейський контекст: Франківський період. К.: Основи, 1993. 126с.
75.ЗабужкоО. Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу. К.: Факт, 2001. 160с.
76.ЗауэрХ. Триумф Распятого. К.: Б.в., 1991. 220с.
77.ЗеровМ. Коцюбинський і Чехов// ЗеровМ. Українське письменство/ Упор. М.Сулима. К.: Основи, 2003. С.708737.
78.ЗеровМ. Пам’яті М.Коцюбинського// ЗеровМ. Українське письменство/ Упор. М.Сулима. К.: Основи, 2003. С.139143.
79.ЗубовичВ. Конфлікти доби й авторська манера митця// Слово і час. 2002. №9. С.2784.
80.ИвановЛ. М.Коцюбинский. Критико-биографический очерк. М.: ГЛИ, 1956. 183с.
81.Иисус Христос в документах истории// Сост., ст. и коммент. Б.Г.Деревенского. СПб.: Алетейя, 1998. 495с.
82.ИльинЕ.П. Эмоции и чувства. Спб.; М.; Х.; Мн.: Питер, 2001. 749с.
83.ИткинС. Годовщина: Страничка из воспоминаний о М.М.Коцюбинском// Укр. жизнь. 1914. №4. С.4851.
84.ІвановЛ.Д. Мистецтво портрета в оповіданнях М.Коцюбинського 19061912 років// М.М.Коцюбинський: Зб.5. Матеріали перш. наук. конф. пам’яті М.М.Коцюбинського. К., 1962. С.3347.
85.ІлюченкоП. М.Коцюбинський у Житомирі. Сторінка з життя М.Коцюбинського. Житомир: Б.в., 1928. 48с.
86.Історія української літератури: У 2т./ І.О.Дзеверін, В.Г.Дончик, О.В.Мишанич та ін. К.: Наук. думка, 1987. Т.1: Дожовтнева література. 632с.
87.Історія української літератури: У 8т./ М.С.Грицюта, Н.Л.Калениченко, П.Й.Колесник та ін. К.: Наук. думка, 1968. Т.5: Література початку ХХст. 524с.
88.КалениченкоН.Л. З історії видань творів М.Коцюбинського// М.Коцюбинський. Твори: У 7т. Т.1: Повісті, оповідання (18841897). К.: Наук. думка, 1973. С.529.
89.КалениченкоН.Л. Особливості творчого методу і стилю Коцюбинського. К.: Б.в., 1959. 36с.
90.КалениченкоН.С. Великий сонцепоклонник. К.: Дніпро, 1967. 252с.
91.КалинаН. Миф в современном мире// КэмпбелДж. Тысячеликий герой: Пер. с англ. М.; К.: Рефл-бук, АСТ; Ваклер, 1997. С.712.
92.КалиновскийП. Переход. Последняя болезнь, смерть и после. М.: Б.в., 1991. 192с.
93.КаменськаІ. Семантика натяків у повісті О.Кобилянської Земля”// Слово і час. 2002. №5. С.6970.
94.КамюА. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство: Пер. с фр. М.: Политиздат, 1990. 415с.
95.КамюА. Творчество и свобода. Сборник: Пер. с фр./ Сост. и предисл. К.Долгова; Коммент.С.Зенкина. М.: Радуга, 1990. 608с.
96.Капрійські сюжети: Італійська” проза Михайла Коцюбинського і Володимира Винниченка/ Упор. В.Панченко. К.: Факт, 2003. 496с.
97.КиркегорС. Наслаждение и долг/ Пер. с дат. П.Ганзена. К.: AirLand, 1994. 472с.
98.КмітЮ. [Рецензія]// Літерат.-наук. вісник. 1912. Т.57. С.199201. Рец. на кн.: М.Коцюбинський. Дебют: Оповідання. Б.м.: Б.в., 1911.
99.КнязевскаяТ.Б., ОгурцовА.П. Судьба: метафора, идея, культура// Вопросы философии. 1992. №7. С.177185.
100.КовалевськийА. Історичний коментарій та економічно-соціальне з’ясування літературного твору// КоцюбинськийМ. Fata morgana. Ювілейне коментоване видання. Х.: ДВУ, 1926. С.167207.
101.КодакМ.П. Авторська свідомість письменника і поетика української літератури кінця ХІХ початку ХХст.: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.01.01/ НАН України, Ін-т літ-ри ім.Т.Шевченка.К, 1997. 38с.
102.КозубС. 1905 рік в творчості Коцюбинського// Україна. 1925. №4. С.129147.
103.КозубС. Джерела Тіней забутих предків”// Черв. шлях. 1925. №4. С.231244.
104.КозубС. Коцюбинський як учень Драгоманова на полі публіцистики// Черв. шлях. 1926. №3. С.184197.
105.КозубС. Мопассан і Коцюбинський// Черв. шлях. 1927. №3. С.113128.
106.КозубС. Ранній Коцюбинський// Зап. історико-філол. відділу УВАН. 1927. Кн.15. С.102132.
107.КолесникП.Й. Коцюбинський художник слова. К.: Наук. думка, 1964. 536с.
108.КононовичВ. Використання фольклору Коцюбинським// Літературна газета. 1936. 18 серпня.
109.КорякВ. Поет української інтелігенції М.Коцюбинський. 19131923. Х.: Книгоспілка, 1923. 48с.
110.КосаревА. Философия мифа: Мифология и ее эвристическая значимость: Учеб. пособие. М.; СПб.: ПЕР СЭ; Университетская книга, 2000. 304с.
111.КоссакЕ. Экзистенциализм в философии и литературе&n