СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ КОСТЯНТИНА МОСКАЛЬЦЯ

brief description

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

На правах рукопису

Пахаренко Наталія Андріївна

УДК 821.162.2 (477)

СВОЄРІДНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ
КОСТЯНТИНА МОСКАЛЬЦЯ

Спеціальність 10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Панченко Володимир Євгенович,
доктор філологічних наук, професор

Черкаси 2007

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Творчий феномен Костянтина Москальця
у контексті української літератури постмодерної епохи 9
1.1. Проблема періодизації української літератури
кінця ХХ століття 9
1.2. Ситуація постмодернізму та її вияви в українській
літературі 20
1.3. Становлення художнього світогляду К. Москальця 47
РОЗДІЛ 2. Поетика і проблематика щоденника
Костянтина Москальця «Келія Чайної Троянди» 54
2.1. Жанрово-стильові особливості 54
2.2. Філософсько-екзистенційні домінанти щоденника 66
РОЗДІЛ 3. Ідейно-стильові грані прози письменника 90
3.1. Постмодерна поетика роману «Вечірній мед» 90
3.2. Екзистенційні мотиви у повістях і новелах 124
РОЗДІЛ 4. Трансформація художньої проблематики
Костянтина Москальця в есеїстиці та критиці 150
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183

ВСТУП

Комплексне осмислення мистецьких явищ потребує часового дистанціювання, що дає змогу відсіяти вторинне й докладно проаналізувати вартісне. Однак підґрунтям для цього найкраще слугують дослідження, зроблені «по свіжих слідах», оскільки саме сучасники, безпосередньо знаючи умови написання і реалії сьогочасся, здатні найбільш адекватно сприйняти і зрозуміти багато аспектів художнього твору. Саме тому в останні роки посилився науковий інтерес до найновішої літератури. Наслідком такого зацікавлення стало введення курсів української літератури кінця ХХ початку ХХІ століття до програм вищих навчальних закладів та окремих тем до шкільної навчальної програми. Із 2007 року у шкільній освіті передбачається також спецкурс за вибором «Сучасна українська література».
Проте на цьому етапі ще рано говорити про системне осмислення названого періоду на широкому тлі історії літератури. Інтерес літературознавців до сучасного письменства часом видається однобоким. Існує більш-менш усталений достатньо обмежений канон, вироблений у тім числі за допомогою позамистецьких чинників переважно завдяки саморекламі та рекламі. Отож дослідники звертаються здебільшого до одних і тих самих персоналій. Натомість поза кадром залишається значна кількість вартих уваги письменників, без вивчення творчості яких неможливі жодні панорамні дослідження періоду. Один із таких авторів Костянтин Вілійович Москалець, поет, прозаїк, есеїст, літературний критик, один із засновників літературної групи ДАК, музикант, колишній учасник львівського театру-студії «Не журись!».
На межі 80 90-х років ХХ століття К. Москалець був дуже помітною постаттю. Його ім’я стало широко відомим після перемоги на всеукраїнському фестивалі «Червона рута89» у номінації «Авторська пісня». Його «суперхітова в Україні» (В. Ґабор) пісня «Вона» («Завтра прийде до кімнати») і досі залишається однією з небагатьох сучасних українських пісень, відомих молодому поколінню. Цінність творчого доробку митця підтверджена літературними преміями журналу «Сучасність», премією імені Михайла Коцюбинського та Григорія Сковороди. Його щоденник «Келія Чайної Троянди» був визнаний книгою року 2001, а збірник есеїв і літературної критики «Гра триває» зайняв третє місце у рейтингу «книга року 2006». Проза К. Москальця перекладена аглійською (повість «Досвід коронації», опублікована в антології «From Three Worlds», 1996) та німецькою (новела «Споглядання черешні», вміщена в антології «Ein Rosenbrunnen», 1998). Польською мовою перекладені вірші (Literatura na świecie. 1995. Nr. 10) та есе «Місяць милування місяцем» (Akcent. 1997. Nr. 3).
Попри все це, ім’я К. Москальця мало відоме широкому читацькому колу. Значною мірою завдяки способу життя письменника, адже від 1991 року він віддалився від світу, усамітнився у невеликій хатині в с. Матіївка на Чернігівщині. Не створює навколо себе скандального ажіотажу, не хизується життям за рахунок чужоземних грантів і тому «випадає» з літературного потоку.
Незважаючи на досить значний різножанровий творчий доробок Костянтина Москальця, критичних матеріалів про нього обмаль. До окремих аспектів творчості письменника зверталися К. Константиненко, Н.Зборовська, В. Пономарьов, Т. Гаврилів. Можна назвати також кілька рецензій (Д. Стуса, І. Долженкової та ін.), друкованих у часописі "Книжник-review". Але немає жодної ґрунтовної наукової праці, жодної спроби системного підходу до творчості цього митця.
Актуальність дослідження зумовлена відсутністю цілісного літературознавчого бачення творчого доробку Костянтина Москальця як цілком самобутнього явища, а також можливістю розширити комплекс і систему уявлень про письменство межі ХХ ХХІ століть.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планової теми кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Українська література у контексті світової: теоретичний, історичний та методичний аспекти».
Мета дослідження виявлення й окреслення концептуальних основ художнього мислення К. Москальця, визначення особливостей ідейно-естетичної концепції письменника, інтерпретація його творів у руслі актуальних проблем сучасного літературознавства.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
з’ясувати домінантні риси українського літературного процесу кінця ХХ початку ХХІ століть;
дослідити факти біографії Костянтина Москальця, виявивши при цьому мотивацію його творчої діяльності та джерела мистецької самобутності;
вивчити жанрово-стильові особливості та проблематику щоденника К. Москальця;
обґрунтувати вплив постмодерністської естетики на прозові твори митця, зокрема роман «Вечірній мед»;
здійснити компаративний аналіз його повісті «Куди мені подітися?» та новели «Споглядання черешні» крізь призму витвореної письменником теорії нікомуненалежності;
виявити зацікавлення К. Москальця як літературного критика.
Об’єктом дослідження стали щоденник К. Москальця «Келія Чайної Троянди», його прозові твори, друковані у книзі «Рання осінь», антології «Приватна колекція» та періодиці (це роман «Вечірній мед», повісті «Досвід коронації» та «Куди мені подітися?», новели «Споглядання черешні», «Дещо про Рубенса», «Незрима вода», «Даремний дар», «Аутодафе» і «Рання осінь», цикли «Дев’ять концертів» і «Нові сполохи»), а також дві збірки есеїстики й літературної критики «Людина на крижині» і «Гра триває». Поетичний доробок митця через обмеження в обсязі роботи та з огляду на те, що вивчати його варто у нерозривному зв’язку з музикою, не розглядаємо.
Предмет дослідження художнє мислення К. Москальця, поєднання в ньому екзистенційної проблематики і постмодерної естетики.
Мета й завдання дисертації зумовили комплексне використання таких методів дослідження:
системний аналіз, що дозволяє цілісно осмислити творчість письменника;
історико-типологічний підхід, що розглядає явища у синхронній площині і значною мірою є продуктивним при зіставленні тематико-проблематичних, жанрово-стильових та образно-наративних характеристик;
порівняльно-історичний метод, який простежується у виявленні конкретно-історичних зв’язків;
залучено також окремі елементи біографічного методу.
Теоретично-методологічною базою дослідження стали праці А. Єсіна, Г. Клочека, В. Халізєва, а також дослідження з теорії постмодернізму М.Епштейна, І. Ільїна, В. Куріцина, Л. Лавринович, С. Леша, Н.Маньковської, Г. Мережинської, М. Павлишина, В. Пестерева, Г.Сиваченко, І. Скоропанової, І. Хассана. Використовувалися також дослідження сучасного літературного процесу (праці О. Забужко, Н.Зборовської, В.Даниленка, В. Моренця, О. Ярового).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що прозова творчість К. Москальця вперше піддається цілісному вивченню в літературно-історичному контексті межі ХХ ХХІ століть. Уперше здійснено монографічний аналіз змістової сфери творчості письменника, досліджено особливості його художнього стилю.
Теоретичне значення. Висновки, отримані в результаті дослідження, покликані розширити наукове осмислення основних тенденцій літературного процесу і розвитку української літератури кінця ХХ початку ХХІ століть.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його результатів під час написання історії української літератури ХХ століття, створенні підручників і посібників, у процесі викладання історії української літератури у дванадцятому класі загальноосвітньої школи та у вищих навчальних закладах, при організації спецкурсів і спецсемінарів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри української літератури та компаративістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в доповідях на Всеукраїнській науковій конференції «Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії» (м. Луганськ, жовтень 2005 року), на ІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики» (м. Кам’янець-Подільський, жовтень 2006 року) та на XІІ семінарі творчої молоді України (м. Ірпінь, травень 2006 року).
За темою дисертації опубліковано 8 статей:
1. Світоглядово-естетичні грані постмодернізму // Українська мова та література. 2005. Квітень. № 15. С. 9 13;
2. Становлення концепцій постмодернізму: стислий огляд // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 67. Черкаси, 2005. С. 5 9;
3. Костянтин Москалець: «Правда в текстах, і тільки в текстах її можна знайти» (Розмову вела Н. Пахаренко) // Березіль. 2005. № 9. С. 3 11;
4. Жанрові особливості щоденника К. Москальця // Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. 21 жовтня 2005 р., м. Луганськ. Луганськ: Альма-матер, 2005. С. 96 100;
5. «Заховатись од вітру розпачу» (Риси постмодернізму у творчості письменників-сімдесятників) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2006. № 2. С. 83 88;
6. Постмодерна поетика роману К. Москальця «Вечірній мед» // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 95. Черкаси, 2006. С 83 95;
7. Бджола на черешні (символи у прозі Костянтина Москальця) // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Вип. 14. Т. 2. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. С. 163 170;
8. Світотворча гра Костянтина Москальця // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 107. Черкаси, 2007. С. 162 171;

Структуру дисертації зумовлено метою, завданнями та логікою розгортання дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури, що нараховує 167 позицій. Загальний обсяг роботи 195 сторінок, з них основного тексту 182 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Історія української літератури потребує нових дослідницьких підходів. Особливо це стосується письменства ХХ століття, оскільки погляди на попередні періоди є більш-менш усталеними. Більшість науковців дотримуються думки, що наприкінці ХХ століття переважає постмодернізм. В останні десятиліття поширився також генераційний принцип періодизації. В його основу покладено переконаність у зміні літературного обличчя щодесятиліття. Цей підхід чи не найдокладніше осмислений Володимиром Даниленком. Дослідник, спираючись на суспільно-політичні умови, в яких формувалися письменники, обґрунтовує риси їхньої поетики. Він виділяє три покоління кінця ХХ століття: сімдесятники, вісімдесятники та дев’яностівці.
Існують також інші класифікаційні підходи до української літератури кінця ХХ століття. Зокрема варто згадати запропонований Костянтином Москальцем поділ письменства, що ґрунтується не на стилістичній формі, а на змісті відповіді викликові часу. Запозичивши терміни у Арнольда Тойнбі, К. Москалець пояснює значення понять «архаїзм», «футуризм», «відсторонення», «преображення» та застосовує їх до вітчизняного письменства.
Проте ми розглядали творчість К. Москальця в контексті двох найпоширеніших сьогодні класифікацій і з’ясовували його відношення до постмодернізму та приналежність до одного з поколінь.
Постмодернізм ми вважаємо хронологічним, а не типологічним явищем, відлік якого в українській літературі можна вести ще з 60-х років ХХ століття (Нью-Йоркська група). Окремі елементи постмодерністської поетики притаманні поколінню сімдесятників. Так, у творчості поетів Київської школи простежується антиідеологічність, десоціологізація, відкидання стереотипів. Виразно постмодерною можна вважати епопею В.Яворського «Напівсонні листи з Діамантової імперії і Королівства Північної Землі», писати яку він почав 1979 року. Епопея твір іронічний, позначений численними інтертекстуальними зв’язками та жанровою поліфонією. Одначе найбільш виразно приналежність до постмодерну засвідчує в епопеї темпоральний хаос.
На наш погляд, творчість К. Москальця найдоцільніше розглядати саме в контексті покоління сімдесятників, насамперед через герметизм і асоціальність більшості творів письменника. Сам К. Москалець неодноразово наголошував на своїй включеності у генерацію вісімдесятників. Втім, для його доробку не характерні заглибленість у соціальну проблематику і саркастична критика суспільства, якими відзначається творчість вісімдесятників. К. Москалець зосереджений насамперед на власному внутрішньому світі, так само, як і більшість сімдесятників.
Щодо персоналій, то й К. Москалець визнає близькість йому сімдесятника Григорія Чубая на відміну від яскравого вісімдесятника Юрія Андруховича. Слід враховувати також вплив, який справив на письменника сімдесятник Володимир Кашка, котрий протягом тривалого часу вважався душею бахмацької літературної групи ДАК (Володимир Кашка, Костянтин Москалець, Микола Туз і Андрій Деркач).
Вельми складна проблема ставлення К. Москальця до постмодернізму. І в щоденнику, і в інтерв’ю, і в численних літературно-критичних розвідках він відгукується про постмодерн дуже критично. Такий негативізм зумовлений вузьким трактуванням поняття, вбачанням у ньому лише негативних рис. Ми ж твердимо, що постмодернізм у тому розумінні, в якому подано його характеристику в дисертації, зовсім не чужий К.Москальцеві. Бажаючи того чи ні, митець опинився в ситуації постмодернізму. Він, як і всі, виразно відчуває хаотичність світоустрою. І таке світовідчуття накладає помітний відбиток на творчість К. Москальця.
Своєрідність мислення письменника значною мірою зумовлена тим, що постмодерн справді не є органічним для нього. Він не вважає хаотичність світу нормальною і не бажає миритися з нею. Натомість потребує орієнтиру, шукає точку опертя, виробляє власний світогляд. Однак і ці пошуки відбуваються цілком по-постмодерністськи: К. Москалець збирає воєдино те, що перебуває на протилежних полюсах. Він синтезує дві різні філософсько-релігійні системи: західну і східну. Митець переконаний, що в такому поєднанні немає нічого протиприроднього, адже жодна релігія не суперечить іншій релігії. Але Н. Хамітов та інші науковці твердять, що принципова відмінність полягає в несуттєвості збереження особистості як унікального начала у східних вченнях і загострено особистісному переживанні блаженства в західних.
Очевидно, за основу власного Москальцевого світобачення можна прийняти буддизм, саме з цього віровчення він запозичив мінімалізм та практику медитації. З індуїзмом перегукується віра письменника в переселення душ, прагнення самоконтролю, терплячості, чесності, миролюбності. У даосизмі йому близьке повернення людини до гармонії з природою та пасивне ставлення до життя. Цими вченнями К. Москалець доповнює християнське, відкинувши попередньо з нього те, що вважає власне людськими, пізнішими нашаруваннями.
Великий вплив справили на письменника і пізніші філософські набутки. Скажімо, дев’яності роки минули у нього під знаком Канта. Кант розглядає людину як творця, а це питання надзвичайно цікавить К. Москальця. Так само близький йому і мотив вільного вибору. Ці дві проблеми творчість і свобода стали провідними у всіх його працях.
Становлення письменникового світогляду і своєрідності його художнього мислення найрельєфніше віддеркалює щоденник «Келія Чайної Троянди». На жаль, у ньому охоплено лише невелику частину життя автора з 1989 по 1999 роки, але це десятиліття було знаковим для К. Москальця. 1990 року в житті літератора відбуваються кардинальні зміни, здійснюється унікальний перехід від дійсності «несправжньої» до «справжньої». Наприкінці 1980-х років К.Москалець вів активне творче і світське життя. І раптом вирішує повернутися на батьківщину у маленьке, відрізане від цивілізації, село Матіївку. У цьому вчинку можна вбачати виконання одного з основоположних імперативів буддизму звільнення від усього, що може зв’язувати людину.
Найголовніша умова справжнього існування для К. Москальця свобода, незалежність. Він витворює власну концепцію нікомуненалежності, яка стає провідним мотивом і щоденника, і багатьох його художніх творів. Для нього надзвичайна цінність свободи зумовлена тим, що вона, як Божий дар, є знаком святості. Нікомуненалежність значною мірою асоціюється з асоціальністю, відмовою брати участь у суспільному житті, невизнанням свого обов’язку перед родиною, нацією, людством. Натомість прагнення бути собою, реалізуватися повною мірою. Концепція нікомуненалежності пройшла випробування сумнівами внаслідок тотальної самотності і зазнала змін. Цілком сформованою її можна вважати з того часу, коли автор усвідомив, що це був лише щабель, після якого прийшов час піднятися на вищий щабель приналежності до Буття.
На нашу думку, витворення на ґрунті різноманітних віровчень і філософських ідей власної теорії нікомуненалежності, що стала для письменника точкою опертя, засвідчує намагання подолати постмодерність, антиідеологічну за своєю суттю.
Втім, поетикальні риси постмодернізму застосовуються К. Москальцем якнайширше. Дуже чітко це прослідковується на прикладі роману «Вечірній мед». Почавши писати роман ще 1989 року, письменник оприлюднив перші дві частини у збірці «Рання осінь». Начебто завершена історія несподівано отримала продовження, коли 2003 року в журналі «Сучасність» було надруковано третю книгу роману. Нині триває праця над четвертою книгою. Через тяглість друку виникає враження дискретності твору, кожна його книга стає самостійною одиницею, а роман перетворюється на відкритий твір.
Другий доказ постмодерності авторське визначення жанру «герменевтичний роман». Сутність жанрового різновиду полягає у намаганні проінтерпретувати поезію засобами прози. Таким чином, відзначаємо, по-перше, синтез двох літературних родів (лірики й епосу), по-друге, виразну наскрізну цитатність. Варте уваги і майстерне створення письменником буттєво-темпорального хаосу, чому сприяє своєрідне співвідношення «автор герой роману» (межа між ними свідомо руйнується). Важливу роль у творі відіграють також іронія та самоіронія.
Але в такій цілком постмодерністській формі К. Москалець втілює своє бачення вічних, екзистенційних проблем. На тлі стосунків головних персонажів Костика й Андрусі розгортаються проблеми бездуховності людства, пошуку людиною свого місця у світі, прагнення до справжнього існування і под. Такі проблеми письменники-постмодерністи зазвичай не порушують. Отже, йдеться про поєднання в романі екзистенційного змісту та ігрової постмодерної форми.
Ця своєрідність художнього мислення, втілення екзистенційних проблем у постмодерній формі, характерна також для повістей і малої прози письменника.
Одна з найхарактерніших і наґрунтовніше розроблених тем у повістях і новелах К. Москальця пошук особистістю свободи. Власний досвід практичної реалізації теорії нікомуненалежності письменник втілює в художніх образах, наповнюючи літературних текст глибоко особистісними етичними переживаннями та філософськими осяяннями. Для письменника свобода змога бути самим собою, реалізуватися сповна. Виразно прослідковується прагнення до звільнення головних героїв повісті «Досвід коронації» і новели «Споглядання черешні».
Місто, у якому мешкає героїня повісті Оттла, профанна територія, символ авторитарної системи з її перетворенням людей на механізми або ж іще ширше символ законів людського співіснування. Головний персонаж новели «Споглядання черешні» (безіменний чоловік) спромігся переступити через такі стереотипні закони, і тому для оточення він божевільний. Та незважаючи на самотність, друге народження чоловіка відбувається майже безболісно. Він залишає дім, вирушаючи на пошуки сенсу свого існування (втіленого в образі квітучої черешні). Оттла ж, недостатньо усвідомивши кінцеву мету свого прагнення свободи, має пройти найбільше випробування, коли на шляху опиняються люди. Епізод, у якому дівчина проїздить через живий кордон, збиваючи солдатів, жорстока, але доречно підкреслює важкість основоположного вибору між свободою і прив’язаністю до звичного способу життя та людей. Опинившись на свободі, героїня почувається частинкою гармонійного світу і приходить до Бога.
Новелістика К. Москальця досить різноманітна, хоч і представлена невеликою кількістю творів. В її основі лежить так само екзистенційна проблематика, розкрити за допомогою яскравих символів. Зокрема, добре помітний вплив теорії нікомуненалежності, що позначається на гендерних стосунках персонажів.
Героїв новели «Даремний дар» його і її розділяють тисячі кілометрів, але об’єднує спільна трагедія самотність. Новела побудована за принципом паралелізму, що ніби покликаний відтворити відчуженість персонажів. Вони потрапляють в абсурдну ситуацію, на схилі літ отримавши несподівані подарунки долі. Дівчина і юнак, що з’являються нізвідки і поводяться, як давні знайомі, очевидно, символізують спогади про людей із юності головних героїв. Тих, з ким їм і судилося бути. Але вони не спромоглися розгледіти цей подарунок долі вчасно і втратили один одного. При запропонованому трактуванні розкривається значення не просто запізнілого, а саме даремного дару.
У головному символі новели «Незрима вода» (вода один з наскрізних Москальцевих символів) втілено ідею самовслухання, самозаглиблення. Дощ іще один водний символ несе очищення і звільнення, адже героїня протиставляє його затхлості несвободи.
«Аутодафе» лаконічна філософська новела, що має напружений внутрішній конфлікт. Для персонажів цього твору актуальна незалежність не від оточення, а від власного минулого.
Єдиний твір, який вибивається із суцільного ряду, повість «Куди мені подітися?». Тут найвиразніше з-поміж усіх надрукованих на сьогодні творів К. Москальця втілено соціальну й політичну проблематику. Твір містить прямі вказівки або натяки на політичні репресії, співіснування різних національностей у складі СРСР, чорнобильську трагедію. Однак основна увага зосереджена на існуванні українського народу і на його головному засобі ідентифікації українській мові. Незважаючи на ідеологічну заангажованість, на рівні формальному повість «Куди мені подітися?» також зберігає ознаки постмодерністського тесту. Тут відсутня лінійна оповідь, немає єдиної перспективи, відбуваються зміщення часових площин і рівнів «дійсність мистецтво». Нестандартний і персоніфікований образ головної героїні нудьги мови.
У доробку К. Москальця є ряд творів, визначити жанрову приналежність яких дуже складно. Вони стоять на межі між новелами і поезіями в прозі («Рання осінь», «Сполохи», «Дев’ять концертів»). Це безсюжетні твори. Головне в них не зміст, а настрій і формальна побудова, яка тяжіє до поетичного використання слова.
Близькі до них також есе письменника, що увійшли до двох його книг: «Людина на крижині» і «Гра триває». Більшість есе є суто філософськими Ми ж звернули увагу на ті твори, у яких розкриваються особливості світогляду письменника, зокрема обґрунтовується теорія нікомуненалежності, поняття про причетного. Деякі з уміщених у книзі есе дуже близькі до власне художньої літератури («Людина на крижині», «Бахмач-пасажирський», «Місяць милування місяцем»). Нечітку жанрові визначення, поєднання в одному творі ознак різних жанрів також можемо вважати формальною ознакою постмодерного мистецтва.
Літературна критика К. Москальця значною мірою есеїстична, що так само є ознакою нового часу. Вона важлива під двома кутами зору: 1) оскільки К. Москалець пише переважно про творчість близьких йому за духом чи поетикою митців; 2) часто він несвідомо переходить від аналізу чужої творчості до самоаналізу. Наприклад, у статті «Рябчук, саторі і література» знаходимо багато паралелей між світобаченням, образністю М.Рябчука й К. Москальця. І сказане значною мірою стосується прози самого дослідника, дає змогу правильніше зрозуміти вживані ним символи.
Таким чином, своєрідність художнього мислення К. Москальця полягає насамперед у творенні індивідуально-авторської екзистенційної картини світу і використанні постмодерністських поетикальних засобів для розкриття світоглядових проблем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айзенберг М. Читая мемуары // Знамя. 2000. № 1. С. 214 217.
2. Алексиевич С. В поисках вечного человека // Вопросы литературы. 2000. Январь Февраль. С. 37 43.
3. Анастасьев Н. Тема спичек // Вопросы литературы. 2000. Январь Февраль. С. 8 14.
4. Андрухович Ю. Повернення літератури? // Плерома. 1998. № 3. С.14 21.
5. Антична література: Довідник / За ред. С. Семчинського. К.: Либідь, 1993. 320 с.
6. Бакула Б. Постмодернізм і польський історичний роман // Слово і час. 1997. № 8. С. 13 22.
7. Баран Є. "...Тому, що не птиця перелетиш Дніпро..." // Форма[р]т. 2002. № 4. С. 36.
8. Баран Є. «Той я, котрий пише, що він Костянтин Москалець» // Кур’єр Кривбасу. 2007. Березень Квітень. № 208 209. С. 379 380.
9. Баран Є. Замах на міражі: Літературно-критичні есеї // Морена. 1997. № 2. 34 с.
10. Бодріяр Ж. Символічний обмін і смерть / Переклад з французької Л.Кононовича. Л.: Кальварія, 2004. 376 с.
11. Бондар-Терещенко І. Мітичні історії в жанрі життя // Критика. 2002. № 6. С. 30 31.
12. Боронь О. Одвічний сумнів. Кілька штрихів до портрета сучасної малої прози // Літературна Україна. 2002. 30 травня. С. 6
13. Бушмин А. С. Имя литературного героя // Страницы истории русской литературы: Сб. статей. М.: Наука, 1971. С. 86 91.
14. Василь Рубан: "шістдесятники "не пускали" нас у літературу" // Літературна Україна. 2005. 10 березня. С. 4.
15. Гаврилів Т. Топографія сучасної української прози // Форма[р]т. 2001. № 2. С. 26 28.
16. Галич А. Документ частной жизни? Нет: эпохи! // Радуга. 1990. №8. С 100 109.
17. Галич О. «Непереможно мене тягне до щоденників» // Вітчизна. 1991. № 4. С. 164 168.
18. Галич О. Мемуаристика на порозі ХХІ віку // Вітчизна. 2001. № 78. С. 124 131.
19. Галич О. Мемуарний синдром кінця ХХ століття // Вітчизна. 2000. № 3 4. С. 127 134.
20. Галич О. Наодинці з Мнемозіною. Письменницькі мемуари дев’яностих років // Київ. 1997. № 3 4. С. 127 133.
21. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
22. Гейзінга Й. Homo Ludens / Пер. З англ. О. Мокровольського. К.: Основи, 1994. 250 с.
23. Гиршман М. Литературное произведение: Теория и практика анализа. М., 1991. 160 с.
24. Гордон О. Українська література другої половини ХХ століття: поколіннєві суперечки та об’єктивно-історичний підхід (Спроба продовження розмови, започаткованої Л. Демською-Будзуляк на сторінках "Кур’єру Кривбасу") // Форма[р]т. 2002. № 4. С. 38 39.
25. Гром’як Р. Есеїзм і проблема науковості сучасного українського літературознавства // Філологічні семінари. Сучасна наука про літературу: «больові точки». Вип. 4. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. С. 19 27.
26. Гуковский Г. Реализм Гоголя. М.; Л.: Гослитиздат, 1959. 531 с.
27. Гундорова Т. Література і письмо, або Місце нового в українській літературі // Світо-вид. 1997. № ІІІ (28). С. 111 113.
28. Гуреш Т. Містифікація з ознаками щоденника // Книжник-review. 2001. № 23. С. 8.
29. Даниленко В. Історія одного ісходу // Квіти в темній кімнаті: Сучасна українська новела /Упоряд., передм., літ. ред. В. Даниленка. К.: Генеза, 1997. С. 5 15.
30. Демська-Будзуляк Л. Справжнє обличчя літературного покоління дев’яностих спроба ідентифікації // Кур’єр Кривбасу. 2002. Квітень. № 149. С. 156 162.
31. Денисова Т. Феномен постмодернізму: контури й орієнтири //Слово і час. 1995. - №2. С. 18-27.
32. Денисюк І. Кілька міркувань щодо висвітлення української літератури (з приводу сучасного підручника) // Слово і час. 2002. № 5. С. 13 21.
33. Дзюба І. Сходження до себе // Чубай Г. Плач Єремії. Л.: Кальварія, 2001. С. 10 20.
34. Дзюба Т. "Тоді, коли п’ять років перейде...": Інтерв’ю з письменником Костянтином Москальцем // Сучасність. 2005. № 5. С. 146 153.
35. Долженкова І. Про себе, коханого, або "Я і Кант" // Український best. Книжка року’2001. К.: Абрис; Книжник-review, 2001. С. 24 27.
36. Драпей В. Воскресіння чаю (До 15-ліття бахмацької групи ДАК) // Сучасність. 1993. № 10. С. 35 48.
37. Енциклопедія постмодернізму. К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. 503 с.
38. Есин А. Принципы и приемы анализа литературного произведения: Учебное пособие для студентов и преподавателей филологических факультетов, учителей-словесников. М.: Флинта, Наука, 2002. 248 с.
39. Жадан С. Чай без цукру // Критика. 2002. № 6. С. 33 34.
40. Жицінський Ю. Бог постмодерністів. Л.: Видавництво Українського Католицького Університету, 2004. 200 с.
41. Забужко О. Що сказано, або Як українська література "виходить в люди" // Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Факт, 2001. С. 255 269.
42. Зборовська Н. Заради короткої миті свободи слова: Сторінками сучасної авангардної прози // Літературна Україна. 1993. 11 лютого. С. 4.
43. Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 255 с.
44. Искусство и художник в зарубежной новелле ХІХ века / Сост. И.Ковалева. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 496 с.
45. История китайской философии / Общ. ред. и послесл. М. Титаренко. М.: Прогресс, 1989. 552 с.
46. Ільницький М. Висока хвиля в серце заплива // Ільницький М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1988. С. 29 62.
47. Ільницький М. Перегук через покоління //Ільницький М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1988. С. 63 98.
48. Ільницький М. Риси колективного портрета //Ільницький М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. К.: Радянський письменник, 1988. С. 3 28.
49. Ільницький М. У вимірах часу: Літературно-критичні статті. К.: Рад. письменник, 1988. 277 с.
50. Калинська Л. Поетика постмодерністського українського роману: Юрій Андрухович, "Перверзія". К.: Знання, 1998. 31 с.
51. Квіт С. В межах, поза межами і на межі. К.: Асоціяція "Нова література", 1999. 80 с.
52. Квіти в темній кімнаті: Сучасна укр. новела / Упорід., передм., літ. ред. В. Даниленка. К.: Генеза, 1997. 432 с.
53. Керлот Х.Э. Словарь символов. М.: "REFL-book", 1994. 608 с.
54. Киченко О. С. Про джерела постмодерної традиції в сучасній літературі // Вісник Черкаського університету: Серія "Філологічні науки". Вип. 57. Черкаси, 2004. С. 13 17.
55. Кійовський А. Межі літератури: есей // Література плюс. 2001. №3 (28). С. 6 7.
56. Клочек Г. Поетика і психологія. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1990. 48 с.
57. Клочек Г. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
58. Клочек Г. «Художній світ» як категоріальне поняття: Матеріали до спеціального курсу «Теорія літературного твору та мистецтво його аналізу». Кіровоград: РВВ КДПУ, 2007. 24 с.
59. Колодій О. Притча і притчевість в українській прозі 70 80-х років ХХ ст.: Дис. канд. філол. наук: 10.01.06 / Тернопільський державний педагогічний університет імні Володимира Гнатюка. Тернопіль, 1999. 187 с.
60. Константиненко К. Пробудження таланту // Дніпро. 1990. № 7. С.124 127.
61. Кораллов М. Следуя алфавиту // Вопросы литературы. 2000. Январь Февраль. С. 19 32.
62. Кордун В. Кущ вогню. К.: Молодь, 1990. 112 с.
63. Корнилов В. О поэтах, стихах и мемуарах // Дружба народов. 2000. № 9. С. 155 168.
64. Костянтин Москалець: "Правда в текстах, і тільки в текстах її можна знайти". Розмову вела Н. Пахаренко // Березіль. 2005. № 9. С. 3 11.
65. Культурология. ХХ век. Словарь. Санкт-Петербург: Университетская книга, 1997. 640 с.
66. Курицын В. Русский литературный постмодернизм. М.: ОГИ, 2000. 288 с.
67. Кухарук Р. Література єдиного потоку // Літературна Україна. 2002. 7 листопада. С. 3.
68. Лавринович Л. Постмодернізм в українській, польській та російській прозі: типологія образу-персонажа: Дис. ...канд. філолог. Наук: 10.01.05 / Волинський державний університет імені Лесі Українки. Луцьк, 2002. 175 с.
69. Лексикон загального та порівняльного літературознавства . Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636 с.
70. Леш С. Соціологія потмодернізму / Перекл. з англ. Ю. Олійника. Л.: Кальварія, 2003. 344 с.
71. Личковах В. Принципи (пост)модерного мистецтва // Мандрівець. 1999. № 3. С. 31 40.
72. Література ХХ століття: проблеми періодизації. Круглий стіл // Слово і час. 1995. № 4. С. 52 65.
73. Літературознавчий словник-довідник / Р. Гром’як, Ю. Ковалів та ін. К.: ВЦ "Академія", 1997. 752 с.
74. Ліхоманова Н. О. Постмодерністська рецепція міфу (на матеріалі європейського романного досвіду ХХ ст.): Автореф. канд. філол.наук: 10.01.06 / НАН України. Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка. К., 2001. 20 с.
75. Лубський В., Теремко В., Лубська М. Релігієзнавство: Підручник. К.: Академвидав, 2002. 432 с.
76. Мала українська енциклопедія актуальної літератури // Плерома. 1998. № 3. 288 с.
77. Маленький І. Недо-герой у масці: Дружнє, спільно з Костиком Москальцем, научання Юраськові (чи вже Юргену) Андруховичу // Літературна Україна. 2006. 6 квітня. С. 6.
78. Маньковская Н. Эстетика постмодернизма. СПб.: Алетейя, 2000. 347 с.
79. Матвієнко С. Есей: між алібі та компроматом // Критика. 2000. №12. С. 12 15.
80. Матвієнко С. У пошуках утраченого часу // Критика. 2002. № 6. С.26 29.
81. Мельник Н. Жанрово-стильові модифікації української новели 80 90-х років ХХ століття: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Інститут літератури НАН України. К., 1999. 173 с.
82. Мень А. Мировая духовная культура. Христианство. Церковь: Лекции и беседы. Нижний Новгород: Нижегородская ярмарка, 1995. 672 с.
83. Мережинська Г. "Східноєвропейська" модифікація постмодернізму // Слово і час. 2002. № 4. С. 67 68.
84. Мережинська Г. Від імені покоління (До питання про художню мемуаристику 50 80-х років) // Радянське літературознавство. 1987. № 10. С. 50 53.
85. Мєднікова Г. Українська і зарубіжна культура ХХ століття: Навч. посіб. К.: Знання, 2002. 214 с.
86. Михед О. Марко Роберт Стех: «Річ лише в тому, щоб сприйняти «інше» за «своє» // http://www.dt.ua/3000/3680/56320/
87. Мишанич О. Проблеми вивчення давньої та класичної української літератури // Слово і час. 2002. № 2. С. 13 19.
88. Моренець В. Слово, що випало з мовчання філософів // Григорів М. Сади Марії. К.: Світовид, 1997. С. 5 33.
89. Моренець В. Сучасна українська лірика (особливості розвитку і логіка саморуху): Дис. ... д-ра філол. наук: 10.01.02 / Інститут літератури НАН України. К., 1994. 443 с.
90. Мороз Л. Триєдність як основа універсалізму (національне загальнолюдське духове) // Слово і час. 2002. № 3. С. 22 32.
91. Морозов В. "Наша осінь з маленькими деревами дуже швидко минула..." // Чубай Г. Плач Єремії. Л.: Кальварія, 2001. С. 264 272.
92. Москалець К. Вечірній мед: Книга третя // Сучасність. 2003. № 4. С. 11 50.
93. Москалець К. Гра триває: Літературна критика та есеїстика. К.: ФактНаш час, 2006. 240 с.
94. Москалець К. Досвід коронації // Сучасність. 1993. № 10. С. 15-34.
95. Москалець К. Думи К.: Молодь, 1989. 40 с.
96. Москалець К. Келія чайної троянди. 1989 1999: Щоденник. Л.: Кальварія, 2001. 204 с.
97. Москалець К. Куди мені подітися? // Прапор. 1990. № 4. С. 13 39.
98. Москалець К. Людина на крижині: Літературна критика та есеїстика. К.: Критика, 1999. 254 с.
99. Москалець К. Нічні пастухи буття. Л.: Кальварія, 2001. 56 с.
100. Москалець К. Поміж трояндою і драконом духовним // Сучасність. 1994. № 11. С. 164-167.
101. Москалець К. Рання осінь: Роман, повість, новели. Л.: Класика, 2000. 144 с.
102. Москалець К. Розпал осіннього яснобачення // Березіль. 2003. № 1 2. С. 12 24.
103. Москалець К. Рябчук, саторі і література // Критика. 2003. № 71. С. 15 20.
104. Москалець К. Символ троянди. Л.: Кальварія, 2001. 32 с.
105. Москалець К. Споглядання черешні // Квіти в темній кімнаті: Сучасна українська новела / Упоряд., передм., літ. ред. В.Даниленка. К.: Генеза, 1997. С. 249-254.
106. Москалець К. Споглядання черешні // Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття / Упоряд., вступне слово, бібліограф. відомості та приміт. В.Ґабора. Л.: ЛА "Піраміда", 2002. С. 356-358.
107. Москалець К. Post scriptum /// Критика. 2002. № 6. С. 35.
108. Москалець К. Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима). К., 1994. 99 с.
109. Моторнюк І. То якою ж має бути "Історія української літератури"? // Слово і час. 2002. № 4. С. 15 33.
110. Наєнко М. Методологічні візії, дискурси і перспективи на межі століть Філологічні семінари. Сучасна наука про літературу: «больові точки». Вип. 4. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. С. 4 11.
111. Овсянников Ю. Об издательской культуре // Вопросы литературы. 2000. Январь Февраль. С. 14 16.
112. Павлишин М. Українська культура з погляду постмодернізму // Павлишин М. Канон та іконостас. К.: Час, 1997. С. 213 222.
113. Паламарчук Г. Від імені "покоління, яке не відбулося": Відкритий лист п. Михайлині Коцюбинськ