СИНКРЕТИЗМ ОБРАЗНОГО СВІТУ ПАВЛА ТИЧИНИ

brief description

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

ФОКА МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК821.161.2Тичина

СИНКРЕТИЗМ ОБРАЗНОГО СВІТУ ПАВЛА ТИЧИНИ

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Клочек Григорій Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Кіровоград 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................................... 2
РОЗДІЛ 1 ................................................................................................................................................ 7
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ СИНТЕЗУ............................................................ 7
СЛОВА, МУЗИКИ ТА ЖИВОПИСУ ................................................................................................. 7
1.1. Музичне та живописне в мистецтві слова: шляхи вивчення ................................................. 8
1.2. Літературознавча інтерпретація синкретизму образного світу П.Тичини......................... 23
РОЗДІЛ 2 .............................................................................................................................................. 41
ТВОРЧІСТЬ МИТЦІВ-СИНТЕЗИСТІВ КІНЦЯХІХ ПОЧАТКУХХСТ.................................. 41
ЯК КОНТЕКСТ, .................................................................................................................................. 41
У ЯКОМУ ВІДБУВАЛОСЯ СТАНОВЛЕННЯ ПОЕТИКИ П.ТИЧИНИ .................................... 41
2.1. Влив європейських митців-синтезистів кінцяХІХ початкуХХст.................................. 44
2.2. Влив українських митців-синтезистів кінцяХІХ початкуХХст. ................................... 53
РОЗДІЛ 3............................................................................................................................................... 62
ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНИЙ СИНКРЕТИЗМ У ПОЕЗІЯХ П.ТИЧИНИ .................................. 62
3.1. Музична складова художнього мислення митця................................................................... 63
3.2. Омузичнення поетичного слова.............................................................................................. 75
3.3. Хореографічно-музичний компонент................................................................................... 113
Хореографія, мистецтво створення танцю, є ще одною складовою на полімистецькому обширі творчості П.Тичини. Адже поет, майстерно візуалізуючи засобами слова танок, фактично зробив хореографічний компонент складовою частиною свого синкретичного образного світу. Водночас хореографічність «увійшла» в словесний текст, «несучи» із собою музику, адже опис виконання будь-якого танцю асоціюється з музикою. Зокрема, В.Ванслов зазначає: «Виникнення танцю було б неможливим, якби на допомогу пластиці не приходила музика. Вона посилює виразність танцювальної пластики й надає їй емоційну й ритмічну основу. Танцювальне мистецтво первісно синтетично, бо поза музикою воно не існує» [24,8]. Таким чином танець породжує бінарне враження в читача: музику й танець у своїй неподільній єдності........................................................................................................................ 114
РОЗДІЛ 4 ............................................................................................................................................ 125
ЛІТЕРАТУРНО-ЖИВОПИСНИЙ СИНКРЕТИЗМ У ПОЕЗІЯХ П.ТИЧИНИ.......................... 125
4.1. Малярська складова художнього мислення митця.............................................................. 126
4.2. Перекодування образотворчих засобів вираження на вербальний рівень........................ 136
ВИСНОВКИ....................................................................................................................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................................................... 176

ВСТУП

Актуальність дослідження. Унікальність образного світу П.Тичини полягає в синкретизмі, що виражається в органічній і неподільній єдності різних видів мистецтва, передусім літератури, музики та живопису. Синтетичність творів поета ставала предметом уваги таких науковців, як Г.Клочек, Л.Новиченко, В.П’янов, С.Тельнюк таін. Проте цей аспект залишається маловивченим. Зокрема, твердження про музикалізацію творчості митця стало загальновизнаним і навіть сприймається як постулат. Утім, незважаючи на ілюзорність вичерпаності питання, проблема поєднання слова й музики є недостатньо розробленою, що можна пояснити багатогранністю природи музичного начала у творах поета, де не всі компоненти омузичнення ще вдалося визначити й дослідити.
У той же час живописна складова творчості П.Тичини майже не розглядалася, хоча словесні тексти ним майстерно візуалізуються, внаслідок чого в уяві читача постають сповнені експресії живописні картини, які скомпоновані за законами живопису, насичені яскравим колоритом та інтенсивним тонуванням, багатством барв і різноманітністю відтінків, грою світлотіней і контрастів.
За межами вивчення залишилися поетичні синестезійні образи, що за своєю природою становлять неподільну музично-живописну єдність і є яскравими проявами синтетичності. Також виникає необхідність дослідити хореографічні ефекти у творчості П.Тичини, у яких поєднуються музика й танець, що породжують бінарне іномистецьке враження.
Вивчення аспектів синтезу мистецтв, зокрема в літературознавчому полі, є на сьогодні особливо актуальною темою (Л.Генералюк, І.Денисюк, Ю.Кузнецов, Д.Наливайко, О.Рисак та ін.). Теорія синтезу мистецтв інтенсивно розвивається, що породжує численні підходи й трактування, які потребують чіткої конкретизації та узагальнення. Виходячи з полімистецької природи синтетичних творів красного письменства, перед літературознавством стоїть питання про методологічні підходи до їх вивчення, бо очевидно, що власне спеціальних прийомів недостатньо. Саме тому вироблення методологічної стратегії має ґрунтуватися на теоретичних засадах, які є симбіозом мистецтвознавчого й літературознавчого дослідницького інструментарію. До того ж іномистецькі невербальні ефекти, закодовані на словесному рівні, потребують такого аналізу, який би дозволив дешифрувати їх. Аналіз із позицій рецептивної поетики є найбільш адекватним у цьому плані, бо моделювання процесу сприймання твору читачем вповні розкриває суміжномистецькі прояви. Разом із тим осмислення має відбуватися через іномистецькі категорії.
Об’єкт вивчення поетичний доробок П.Тичини, його статті, рецензії, доповіді, виступи, нотатки, начерки, інтерв’ю, щоденникові й літературно-мистецькі записи, листи, спогади.
Предмет дослідження вияви синкретизму, що полягають у поєднанні слова, музики та живопису у творах митця.
Мета встановити особливості взаємодії слова, музики та живопису в образному світі П.Тичини.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки конкретних завдань:
· висвітлити уявлення про синтез мистецтв (літератури, музики та живопису) як літературне явище й узагальнити наявний в українському літературознавстві методологічний і фактологічний досвід його осмислення, зокрема стосовно творчості П.Тичини;
· визначити методологічний підхід (ідеться про аналіз із позицій рецептивної поетики), який уможливлює адекватне вивчення синтетичних літературних текстів, зокрема й творів поета;
· вивчити художнє мислення П.Тичини та виявити в ньому музичний і живописний компоненти, окреслити специфіку їхнього впливу на поетичну манеру лірика;
· охарактеризувати творчість митців-синтезистів кінцяХІХ початкуХХст. як контекст, у якому відбувалося становлення поетики П.Тичини;
· простежити шляхи перекодування невербальних засобів творення художньої образності (зокрема музичних і живописних) у вербальні;
· проаналізувати особливості функціонування в словесних текстах специфічних музичних і малярських засобів;
· з’ясувати природу синестезійних художніх образів, що навіюють музично-живописні враження;
· дослідити хореографічно-музичні вияви у творах П.Тичини.
Наукова новизна дослідження та особистий внесок здобувача: відпрацьовано аналіз художнього твору з позицій рецептивної поетики як адекватний підхід до розкодування синкретичних образів; простежено взаємодію слова, музики та живопису в доробкові П.Тичини; виявлено музичний та малярський компоненти художнього мислення поета, що визначають синкретизм образного світу митця.
Методологія та методи дослідження. Художні тексти аналізуються з позицій рецептивної поетики, що ґрунтується на моделюванні сприймання читачем синтетичних художніх образів, у яких поєднано виражальний потенціал слова, музики та живопису. Головною методологічною доктриною дисертаційної роботи є принцип системного підходу, для якого важливою є кожна ланка ланцюгу «автор» «текст» «читач». Біографічний метод, що застосований у праці, дозволяє встановити особливості художнього мислення П.Тичини. Порівняльний метод використовується для проведення паралелей між літературою, музикою та живописом, визначення специфічних іномистецьких методів і прийомів, а також способів перекодування їх на літературний рівень.
Теоретико-методологічну базу дисертації складають роботи вчених, котрі вивчали особливості синтезу мистецтв: Ю.Борева, В.Ванслова, М.Каган, С.Махліної, В.Міхальова, Г.Степанова таін.; особливості синтезу мистецтв у літературі: Н.Дмітрієвої, Н.Калениченко, М.Машенко, Р.Петрушанської, З.Старкової, К.Шахової таін.; проблеми літературознавчої компаративістики: О.Астаф’єва, Л.Генералюк, Д.Наливайка, О.Рисака, В.Силантьєвої таін.; проблеми рецептивної естетики: В.Ізера, Р.Інгардена, Г.Клочека, Г.Яусса таін.; теорію музики: В.Ванслова, М.Каган, Є.Назайкінського таін.; теорію живопису: В.Ванслова, Н.Волкова, Ю.Герчука, Б.Раушенбаха таін.; проблеми синестезії: О.Астаф’єва, Б.Галеєва, Л.Генералюк, Ф.Юр’єва таін.; взаємодію слова, музики та/або живопису у творчості П.Тичини: Г.Клочека, А.Ніковського, Л.Новиченка, В.П’янова, С.Тельнюка таін.
Теоретичне значення праці полягає в застосуванні принципів рецептивної поетики як адекватного методологічного підходу до вивчення творів, у яких синтезовано слово, музику та живопис; у дослідженні шляхів омузичнення словесних текстів і методів перекодування образотворчих засобів вираження на вербальний рівень; у поглибленні знання про синкретичність образного світу П.Тичини.
Практичне значення дисертації. Положення та висновки наукової праці накреслюють напрямки подальшого вивчення синкретичних літературних творів, зокрема й П.Тичини, крізь призму синтезу мистецтв. Результати дослідження можуть бути використані під час викладання курсів історії української літератури, теорії літератури, порівняльного літературознавства; у процесі підготовки спецкурсів і семінарів; у написанні підручників і посібників із відповідних дисциплін, курсових, дипломних, магістерських, дисертаційних робіт; під час проведення уроків у загальноосвітніх школах, гімназіях, ліцеях, коледжах, присвячених творчості П.Тичини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця виконувалася в рамках тематики кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету іменіВ.Винниченка, серед пріоритетних завдань і планів якої є вивчення й переосмислення спадщини поетів ХХстоліття. План-проспект дисертації узгоджено й затверджено на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» при Інституті літератури імені Т.Шевченка НАН України (протокол №4 від 16жовтня 2007року).
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі доповідей на щорічних звітних наукових конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені ВолодимираВинниченка (20062009), Всеукраїнській науковій конференції «Поетика художнього тексту» (Дніпропетровськ, 2007), VІІІВсеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська література: духовність і ментальність» (Кривий Ріг, 2008), VІІВсеукраїнській науковій конференції «Слобожанщина: Літературний вимір» (Луганськ, 2009).
Публікації. Основні положення роботи відбито в 9 статтях, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 203сторінки; текстова частина становить 175 сторінок, список використаних джерел нараховує 317 позицій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідивши синкретизм образного світу П.Тичини, який полягає в органічній і неподільній єдності різних видів мистецтва, передусім літератури, музики та живопису, прийшли до наступних висновків:
1.Синтетичні літературні твори становлять особливу ланку в мистецтві, бо поєднують у собі його різні види (передусім музику та живопис). Саме така суміжномистецька взаємодія на літературному тлі поставила перед літературознавством питання про методологічні підходи та стратегії щодо вивчення творів, у яких органічно поєдналися слово, музика та живопис. Методологічна стратегія, запропонована в дослідженні, становить теоретичні засади, що є симбіозом мистецтвознавчого й літературознавчого інструментарію. Разом із тим аналіз із позицій рецептивної поетики засвідчив адекватність й ефективність даного методологічного підходу до вивчення синтетичних літературних творів, у тому числі щодо встановлення функціональності іномистецьких ефектів. Специфіка рецептивної поетики зумовила використання психологічного інструментарію, без якого неможливо змоделювати сприйманням читачем синтетичних образів.
2.Поетична творчість П.Тичини, особливо збірка «Сонячні кларнети», досліджувалася в різні часи з акцентуванням на синкретизмі словесних і музичних засобів. А.Ніковський, один із перших інтерпретаторів «Сонячних кларнетів», блискучо проаналізував першу збірку поета, відкривши читачам новаторство лірика в омузичненні художньо-літературного тексту. Проте поза увагою критика залишилися малярські ефекти, про які згадалося побіжно. Відомі тичинознавці Л.Новиченко та С.Тельнюк більшою чи меншою мірою вдавалися до аналізу музичної та живописної складових образного світу митця. Методологічний підхід, застосований Г.Клочеком (ідеться про рецептивну поетику) щодо вивчення «сонячнокларнетної» творчості П.Тичини, значно поглибив аналіз, особливо аспект взаємодії слова й музики. Проте в полі дослідження літературознавця була лише перша збірка поета.
3.Одним із важливих генераторів синкретичної поетикальної системи є художнє мислення автора, яке визначається особливою музичністю й живописністю. Така особливість сприймання П.Тичини стала потужним імпульсом для творення образного світу з виразними музичними та живописними домінантами. Намагаючись адекватно передати свої відчуття, він удавався до перекодування іномистецьких (зокрема музичних і живописних) виражальних засобів на словесний рівень.
4.Вроджені (музичне і малярське сприймання) чинники органічно розвивалися й формувалися під впливом соціальних і культурних умов, у яких перебував П.Тичина. Мова йде про кінецьХІХпочатокХХст., коли увиразнилась тенденція до синтезу мистецтв. Стислий розгляд контексту, у якому відбувалося становлення українського поета-синтезиста, а саме можливі впливи знакових митців-синтезистів (О.Скрябіна, французьких символістів кінцяХІХст., зокрема П.Верлена, О.Блока, М.Чюрльоніса, М.Коцюбинського, М.Жука, Ю.Михайліва) дали змогу глибше зрозуміти процес формування майстерності поета, який збагатив мистецтво слова виражальними іномистецькими потенціалами.
5.Поетичні твори П.Тичини глибоко омузичнені. Музикалізуючи поезії, митець вдавався не лише до оперування літературними загальновідомими прийомами, але й залучав інші засоби для досягнення музичних ефектів. Маємо на увазі вираження музики через семантику слова, де асоціативно активне слово генерує потужні зв’язки з музикою. Тичина-музикант майстерно оперує музичною термінологією, що є безпосередньою ланкою єднання слова й музики. У цьому плані особливо відзначимо інструментування текстів поетом-диригентом, причому поняття «інструментування» вживаємо в прямому значенні цього слова. Адже П.Тичина уводить у текст гру музичних інструментів шляхом їх номінації, що автоматично породжує конкретні мелодійні звуки в уяві читача. У свою чергу Тичина-композитор перекодовує музичні форми, композиції, прийоми на літературний рівень, дешифрування яких потребує адекватного музичного погляду. Проте, як справжній музикант із загостреним музичним відчуттям, він майстерно оперує й загальновідомими літературними прийомами, по-новому підходячи до їх використання, постійно шукаючи нові ритмікомелодійні тони.
6.Хореографічно-музичний компонент літературних творів є одним із особливих складових синтетичного образного світу П.Тичини. Поет майстерно відтворює танець засобами слова, навіюючи візію танка, передаючи виражальний характер рухів і жестів, створюючи естетичне враження від хореографічного твору. Таким чином, посилився органічний синкретизм слова, музики й хореографії.
7.Синкретизм слова й живопису простежується в поетичній творчості митця. Тичина-художник майстерно живописує словом, перекодовуючи малярські засоби вираження на літературний рівень. Так у процесі читання його творів в уяві реципієнта постають чіткі візуально-живописні полотна. Жанрова приналежність таких відчутно-пластичних картин зводиться до двох основних жанрів: пейзаж і портрет, які виконані за живописними законами. Яскраві кольори, інтенсивний колорит, ефекти контрасту, світлотіньові співвідношення і т.д. знакові образотворчі деталі, які введені в текст поетом і які породжують відповідні суміжномистецькі враження.
8.Окремо виділимо синестезійні художні образи, які інспірують музично-живописні образи, неподільні у своїй єдності. Саме «кольоровий слух» і «слуховий колір» П.Тичини генерують «мальовничу музику» й «музичну мальовничість» поетичних творів. Тож такі синестезійні образи становлять нерозривний музично-живописно-словесний синкретизм.
Таким чином, образний світ П.Тичини органічно синтезує слово, музику та живопис, що зумовлюється особливостями художнього мислення поета. Цей синкретизм різних видів мистецтва робить доробок «сонячнокларнетного» творця унікальним явищем не тільки в український, але й у світовій літературі на рясному тлі численних полісинтетичних мистецьких творів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АлленовМ.М. Картины природы и картина природы в пейзажном творчестве (уроки ОлександраИванова) / М.М.Алленов // Художественное творчество: Вопросы комплексного изучения: Человек природа искусство / [редкол.: Б.С.Мейлах (отв. ред.) и др.]. Л.: Наука, 1986. С.160178.
2. Арістотель Поетика / Арістотель ; з старогрец. пер. Б.Тен, вступ. ст. та комент. Й.Кобова. К.: Мистецтво, 1967. 129,[7]с. : іл., портр.
3. Астаф’євО. Міфопоетика ПавлаТичини та її архаїчні джерела / О.Астаф’єв// Слово і час. 2003. №9. С.7376.
4. Астаф’євО. Образ і знак : Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі / О.Астаф’єв. К.: Наукова думка, 2000. 268с.
5. БазилевськийВ. Два класики : [про П.Г.Тичину й М.Т.Рильського]/ В.Базилевський // БазилевськийВ. Лук Одіссеїв : статті, есеї, діалоги / В.Базилевський. К.: Ярославів вал, 2005. С.92134.
6. БальчюненеГ.И. М.К.Чюрленис : (к 100-летию со дня рождения) / Г.И.Бальчюнене. М.: Знание, 1975. 29,[3]с. ; 16с.вкл. (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Искусство», 5).
7. БаранГ. «Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь» : Мовостиль віршованої молитви ПавлаТичини / Г.Баран // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2006. №45. С.161168.
8. БаркаВ. Відхід Тичини / В.Барка // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХст. : у 3-хкн. / [упоряд. В.Яременко, Є.Федоренко]. К.: Рось, 1994. .
Кн.1. 1994. С.542550.
9. БаркаВ. Хліборобський Орфей, або клярнетизм / В.Барка. Мюнхен; Нью-Йорк: [б.в.], 1961. 88с.
10. БедаГ.В. Основы изобразительной грамоты : Рисунок, живопись, композиция : учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. №2109 «Черчение, рисование и труд» / Г.В.Беда. [2-е изд., перераб. и доп.]. М.: Просвещение, 1981. 237,[3]с. : ил.
11. БистроваО. Близькість віддалених сенсів : П. Тичина «Похорон друга» М.Цветаева «Стихи к Чехии» : порівняльне літературознавство / О.Бистрова // Слово і час. 2004. №7. С.4247.
12. Білецький О.І. ПавлоТичина / О.І.Білецький // Білецький О.І. Літературно-критичні статті / О.І.Білецький. К.: Дніпро, 1990. С.161185.
13. БлокА. Собрание сочинений : в 6-тит. / А.Блок ; редкол.: М.Дудин и др. ; оформ. худож. Н.Нефедова. Л.: Худож. лит., 19801982. .
Т.1 : Стихотворение и поэмы. 18981906. 1980. 510,[2]с.
14. БлокА. Собрание сочинений : в 6-тит. / А.Блок ; редкол.: М.Дудин и др. ; оформ. худож. Н.Нефедова. Л.: Худож. лит., 19801982. .
Т.2 : Стихотворение и поэмы. 19071921. 1980. 469,[3]с.
15. БлокА. Собрание сочинений : в 6-тит. / А.Блок ; редкол.: М.Дудин и др. ; оформ. худож. Н.Нефедова. Л.: Худож. лит., 19801982. .
Т.4 : Очерки. Статьи. Речи. 19051921. 1982. 461,[2]с.
16. БлюдоІ. ЮхимМихайлів і ПавлоТичина / І.Блюдо // ЮхимМихайлів / [відп.ред. О.Федорук, упоряд. І.Роженко]. К.: Абрис, 1997. С.100105.
17. БоревЮ.Б. Эстетика / Ю.Б.Борев. Ростов н/Д.: Феникс, 2004. 699,[2]с.
18. БоффиГ. Большая энциклопедия музыки / ГвидоБоффи ; пер. с итал. М.: АСТ: Астрель, 2007. 412,[2]с.
19. БушакСт. Видатний майстер психологічного портрета : МихайлоЖук / Ст.Бушак // Урядовий кур’єр. 2003. 15листоп. С.8 9.
20. БэлзаИ. АлександрНиколаевичСкрябин / И.Бэлза. М.: Музыка, 1983. 173,[3]с.
21. ВансловВ.В. Изобразительное искусство и проблемы эстетики / В.В.Ванслов. Л.: Художник РСФСР, 1975. 225,[3]с.
22. ВансловВ.В. Об отражении действительности в музыке : очерки / В.В.Ванслов. М.: Музиздат, 1953. 234,[2]с.
23. ВансловВ.В. Синтез искусств как эстетическая проблема / В.В.Ванслов // На путях к красоте : О содружестве искусств : сб. ст. / [редкол.: М.В.Посохин (гл.ред.), В.В.Ванслов, В.П.Толстой]. М.: Изобраз. искусство, 1986. С.2040.
24. ВансловВ.В. Статьи о балете : музыкально-эстетические проблемы балета / В.В. Ванслов. Л.: Музыка, 1980. 189,[3]с.
25. ВансловВ.В. Эстетика, искусство, искусствознание : вопросы теории и истории/ В.В. Ванслов. М.: Изобраз. искусство, 1983. 437,[3]с.
26. ВежельЛ.М. ГавриїлКостельник як журналіст і літературний критик : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.08 «Журналістика» / Л.М. Вежель. К., 2001. 21с.
27. ВежельЛ. Поєдинок «золотих кларнетів» із заржавілою дудкою : Поезія П.Тичини в оцінках ГаврилаКотельника / Л.Вежель // Вітчизна. 2002. №34. С.128132.
28. ВежельЛ. «Хіба й собі поцілувати пантофлю Папи?» : ГавриїлКостельник про поезію ПавлаТичини / Л.Вежель // Українська культура. 2002. №2. С.2829.
29. Велика ілюстрована енциклопедія історії мистецтв / [пер. з англ.]. К.: Махаон-Україна, 2007. 511,[1]с. : іл.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел]. К. ; Ірпінь : Перун, 2001. 1425,[3]с.
31. Взаимодействие и синтез искусств / [редкол.: Д.Д.Благой, Б.Ф.Егоров, Б.М.Кедров, Т.Б.Князевская, Б.С.Мейлах]. Л.: Наука, 1978. 268,[2]с.
32. ВиеруН. Скрябин и тенденции современного искусства / Н.Виеру // СкрябинА.Н.: сб. ст. : к столетию со дня рождения (1872 1972) / [ред. и сост. С.Павчинского ; общ. ред. В.Цуккермана]. М.: Сов. композитор, 1973. С.320343.
33. ВизерВ.В. Живописная грамота : Основы искусства изображения / В.В.Визер. СПб.: Питер, 2006. 186,[1]с. : ил.
34. ВизерВ.В. Живописная грамота : Основы пейзажа / В.В.Визер. СПб.: Питер, 2007. 192с. : ил.
35. ВизерВ.В. Живописная грамота : Система цвета в изобразительном искусстве/ В.В.Визер. СПб.: Питер, 2007. 191,[1]с. : ил.
36. ВислоухС. Література й візуальний образ : Простір структурної спільноти мистецтв / С.Вислоух // Теорія літератури в Польщі : антологія текстів : друга половинаХХ початокХХІст. / [упоряд. Б.Бакули ; за заг. ред. В.Моренця ; пер. з польськ. С.Яковенка]. К.: Києво-Могилян. акад., 2008. С.309321.
37. ВойтенкоВ. Незабутній і забутий / В.Войтенко // Слово Просвіти. 2006. Ч.30. С.10.
38. ВолковН.Н. Восприятие картины : пособие для учителя / Н.Н.Волков. [2-е изд., доп.]. М.: Просвещение, 1976. 31,[1]с. + 11л.ил.
39. ВолковН.Н. Цвет в живописи / Н.Н.Волков. [изд. 2-е, доп.]. М.: Искусство, 1984. 320,[1]с. + 79ил.
40. ВолодарськийЛ. Цвета божественных энергий / Л.Володарский // Наука и религия. 1998. №3. С.2426.
41. ВыготскийЛ.С. Психология искусства / Л.С.Выготский. [изд. 2-е, испр. и доп.]. М.: Искусство, 1968. 575,[1]с.
42. ГалеевБ.М. Содружество чувств и синтез искусств / Б.М.Галеев. М.: Знание, 1982. 60,[4]c. (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Эстетика» ; №12).
43. ГалеевБ.М. Человек, искусство, техника : проблема синестезии в искусстве/ Б.М.Галеев. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1987. 262,[2]с.
44. ГалетаО. ЮрійМеженко : пропис із української культури 20-хроків ХХстоліття / О.Галета // Молода нація : альманах. 1999. №13. С.4282.
45. ГаличО. Теорія літератури : підручник / О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв; за наук. ред. О.Галича. К.: Либідь, 2001. 486,[2]с.
46. ГальченкоС.А. Грані великого таланту : до 110-річчя від дня народження П.Г.Тичини / С.А.Гальченко. К.: Т-во «Знання УРСР», 1990. 47,[1]с. (Сер.6 «Духовний світ людини» ; №10).
47. ГальченкоС.А. «Матерію мій мозок стежить» : (Самоосвіта і лектура П.Г.Тичини) / С.А.Гальченко // Українська мова і література в школі. 1987. №1 (359). С.39.
48. ГальченкоС.А. Текстологія поетичних творів П.Г.Тичини / С.А.Гальченко. К.: Наук. думка, 1990. 127,[3]с.
49. ГальчукО. Трагічний Прометей : від Есхіла до ПавлаТичини / О.Гальчук // Київська старовина. 2006. №2. С.8797.
50. Гармония цвета / [отв. за вып. И.В.Резько]. М.: АСТ, Минск: Харвест, 2006. 224,[96]с. : ил.
51. ГегельГ.В.Ф. Естетика : в 4-хт. / ГеоргВильгельмФридрихГегель. М.: Искусство, 1968 1973. .
Т.3 : Лекции по эстетики. М.: Искусство, 1971. 620,[4]с.
52. ГенералюкЛ. Універсалізм Шевченка : Взаємодія літератури і мистецтва / Л.Генералюк. К.: Наукова думка, 2008. 542,[2]с. : ил.
53. ГерасимовЮ. Увиразнити бачення : Ритмічні та смислові акценти вірша ПавлаТичини «Блакить мою душу обвіяла» / Ю.Герасимов // Українська мова та література. 2006. №48. С.912.
54. ГерчукЮ.Я. Основы художественной грамоты : Язык и смысл изобразительного искусства : учебн. пособие / Ю.Я.Герчук. М.: Учебн. лит., 1998. 203,[2]с. : ил.
55. ГолобородькоЯ. Симфонізм МихайлаЖука : (Профілі мистецької постаті) / Я.Голобородько // ГолобородькоЯ. Південний ареал : Консорціум літературної Таврії : роман-монографія / Я.Голобородько. К.: Факт, 2007. С.8796.
56. ГоловкоД. Іскри у спадок : (Про ПавлаТичину) / Д.Головко // Літературна Україна. 2001. 25січ. С.6.
57. ГолубеваО.Л. Основы композиции : учебн. пособие / О.Л.Голубева. М.: Изобраз. искусство, 2001. 119,[1]с. : ил.
58. ГонМ. «Послав я в небо свою молитву» : (Із спостережень над біблійною образністю збірки П.Тичини «Сонячні кларнети») / М.Гон// Українська література в загальноосвітній школі. 2001. №2. С.2025.
59. ГорбатюкМ. А.Ніковський як співробітник і редактор газети «Рада»/ М.Горбатюк // Історичний журнал. 2008. №4. С.4457.
60. ГорідькоЮ. Символістська поезія В.Кобилянського, Д.Загула, Я.Савченка, П.Тичини : (матеріали до антології «Український символізм») / Ю.Горідько // Київська старовина. 2004. №3. С.112140.
61. ГрабовичГ. Диптих про Тичину / Г.Грабович // ГрабовичГ. До історії української літератури : дослідження, есеї, полеміка / Г.Грабович. К.: Критика, 2003. С.306355.
62. ГрузаН. Тайны цвета / Н.Груза // Наука и религия. 1998. №7. С.2022.
63. ГубарО. ПавлоТичина : літ.-критич. нарис / О.Губар. К.: Рад. письменник, 1981. 256,[4]с.
64. ГуменюкВ. Творчість ПавлаТичини в контексті мистецьких віянь його доби / В.Гуменюк // Дивослово. 2005. №5. С.5660.
65. ДаниэльС.М. Искусство видеть : О творческих способностях восприятия, о языке линий и красок и о воспитании зрителя / С.М.Даниэль. Л.: Искусство, 1990. 221,[3]с.
66. ДенисюкІ. Розвиток української малої прози ХІХ поч.ХХст. / І.Денисюк. Л.: Академ. Експрес, 1999. 276,[3]с.
67. ДзюбенкоА.Г. Цветомузыка / А.Г.Дзюбенко. М.: Знание, 1973. 61,[3]с. (Новое в жизни, науке и технике. Сер. «Радиоэлектроника и связь», 9).
68. ДмитриеваН. Изображение и слово / Н.Дмитриева. М.: Искусство, 1962. 313,[2]с. + ил.
69. Дневник Делакруа : в 2-хт. / [пер. Т.М.Пахомовой]. М.: Изд-во Академии Художеств СССР, 1961. .
Т.1. 1961. 451,[3]с. + ил. Э.Делакруа.
70. Дневник Делакруа : в 2-хт. / [пер. Т.М.Пахомовой]. М.: Изд-во Академии Художеств СССР, 1961. .
Т.2. 1961. 438,[4]с. + ил. Э.Делакруа.
71. ДобрінН. ПавлоТичина : [спогад] / Н.Добрін // Н.Добрін Я мав нагоду спілкуватись : [спогади, листи] / Н.Добрін. Кіровоград: Мавік, 2002. С.2124.
72. ДонецьГ. Геній поневоленої нації, або ще раз про терези історії: ПавлоТичина / Г.Донець // Київ. 2004. №45. С.162165.
73. ДонецьГ. Славень Україні : з нагоди 80-річчя виходу «Сонячних кларнетів» ПавлаТичини / Г.Донець // Освіта. 1999. 815верес. С.1011.
74. ДрачІ. Як співає соловейко, або інтим поета / І.Драч. // ПавлоТичина: Лірика : [збірник]. К.: ПП «Дан», [2006?]. С.524.
75. ДроздовськийД. Померти за життя, або «живіший од живих і мертвіший од мертвих» / Д.Дроздовський // Дивослово. 2007. №11. С.4952.
76. ДунайП. ПавлоТичина знакова постать розчахнутої доби / П.Дунай// Українська мова та література. 2004. Чис.19 (371). С.39.
77. ЕліотТ.С. Музика поезії / ТомасСтернзЕліот // Антологія світової літературно-критичної думки ХХст. / [за ред. М.Зубрицької]. [2-е вид., доповн.] Л.: Літопис, 2001. С.95108.
78. ЄфремовС.О. Історія українського письменства / С.О.Єфремов. К.: Femina, 1995. 685,[3]с.
79. ЖаборюкА. Портрет живописний і портрет літературний / А.Жаборюк // Історико-літературний журнал. 2002. №7. С.4957.
80. Живопись : практическое руководство для начинающих и самодеятельных художников / [тексты А.А.Трошичев и др.]. М.: Искусство, 1964. 397,[3]с. : ил.
81. Живопись : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений, обучающихся по специальности «Художественное проектирование изделий текстильной и легкой промышленности» / [Н.П.Бесчастнов, В.Я.Кулаков, И.Н.Стор таін.]. М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. 223,[1]c. + 32с. ил. (Изобраз. искусство).
82. ЖилаС.О. Вивчення української