Візуально-живописний компонент в поезії Тараса Шевченка

brief description

кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

Тарасова Марія Олександрівна

УДК 82-1:821.161.2

Візуально-живописний компонент в поезії Тараса Шевченка

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Клочек Григорій Дмитрович,
доктор філологічних наук, професор

Кіровоград 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

РОЗДІЛ1: ВІЗУАЛЬНІСТЬ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ ПИСЬМЕННИКА: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ 10
1.1. Візія та візуалізація: аналіз понять. 10
1.2. Візуально-живописний складник художнього мислення. 23
1.3. Історія вивчення візуального компонента поезій Т. Шевченка. 35

РОЗДІЛ2: ПЕЙЗАЖНІ ВІЗІЇ УКРАЇНИ В ПОЕТИЧНОМУ ДОРОБКУ Т.ШЕВЧЕНКА 50
2.І. Т. Шевченко, фольклорна й романтична візуально-живописна традиція 51
2.2. Ідилічна візія України. 61
2.3. Історична візія України. 88
2.4. Містична візія України. 105
2.5. Критична візія України. 121

РОЗДІЛ3. Візуально-ЖИВОПИСНІ «ПОЛОТНА» В ПОЕЗІЯХ Т.ШЕВЧЕНКА: 131
3.1. Хата-пустка в художньому світі поета-художника. 132
3.2. Архетип вогню в поетичних картинах митця. 144
3.3. Шевченкова Мадонна. 157

ВИСНОВКИ.. 172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 179

Вступ

У науці про літературу уже давно склалася думка про невичерпальність (Є.Маланюк) поезії Т. Шевченка. І стосується це не лише змістової сфери творчості геніального поета, яка наділена здатністю оновлюватися і поглиблюватися з плином часу, а й поетики Кобзаря, тих «секретів» художності, на розгадку яких вже потрачено стільки сил. Можна з певністю сказати, що осмислення «геніальної простоти» Шевченкової поетики є процесом нескінченно перманентним, тому що ця простота є оманливою. Потужна художня енергетика Шевченкової поезії не може бути генерованою «простими» художніми засобами. У тієї оманливої «простоти» насправді є своя таїна, своя особлива художня органіка слова, яка не розгадується з допомогою кодів, що практикуються дослідниками традиційної поетики.
Одна з визначальних особливостей виражально-зображувальної сили поезії Т. Шевченка полягає у її здатності викликати у свідомості реципієнта яскраві зорові образи. Думається, що винятково успішна рецепція поезій «Кобзаря» найширшим колом українців і неукраїнців, криється саме у цій здатності нібито «простих» за своєю поетикальною структурою художніх текстів Т. Шевченка викликати в свідомості абсолютно різних за культурою сприймання поетичного слова читачів образно-зорові уявлення, заряджені художніми смислами.
Прикметно, що Іван Франко, розглядаючи в трактаті «Із секретів поетичної творчості» «таємниці» художності власне Шевченкових поетичних текстів, у першу чергу звернув увагу на їх здатність викликати у читача образні візії. Він же почав досліджувати причини («секрети») їх появи, вдаючись до інструментарію психологічної науки. Таким чином Франко заклав підвалини для вивчення майстерності поета як живописця словом.
Після Франка про зв’язки поезії й живопису у доробку митця хоча й згадували окремі науковці, проте майже не застосовували ті методичні підходи з використанням психологічного інструментарію, які так успішно застосував автор «Із секретів поетичної творчості». Недостатньо використовувалися не тільки досягнення психологічної науки, а й мистецтвознавства, культурології, теорії живопису, без яких фактично неможливе комплексне вивчення проблеми синтезу слова і живопису, яким так виразно позначена поезія Т. Шевченка.
Про «мальовничість» Шевченкових поетичних творів йшлося зокрема у працях: І.Огієнка (Митрополит Іларіон) «Тарас Шевченко», М.Рильського «Поезія Тараса Шевченка», М.Шагінян «Тарас Шевченко», В.Бородіна «Між задумом і втіленням (Із секретів поетичної творчості Тараса Шевченка)». Першою спробою комплексно дослідити доробок поета-художника була робота З.Тарахан-Берези «Шевченко поет і художник». Синтетичність таланту митця по-особливому глибоко розкривається в монографії Л.Генералюк «Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва». Поява цього дослідження засвідчує, що розробка проблеми взаємодії поетичного слова і живописної складової в творчості Т. Шевченка є одним із актуальних завдань сучасного шевченкознавства, дозволяє вийти на нові горизонти осягнення поетики Великого Кобзаря і, що найважливіше, наближає його поезію до реципієнта, сприяє увиразненню смислонаповнення, а в науковому сенсі вказує на нові обрії дослідження синестезії в мистецтві слова, увиразнює можливість залучення інструментарію мистецтво-, у нашому випадку живописознавства в літературознавчій науці в цілому й при дослідженні поетики окремого письменника зокрема.
Тож актуальність нашого дослідження виявляється в двох взаємозалежних моментах. Перший з них пов’язаний з необхідністю дослідити візуально-живописний компонент у поезіях Т. Шевченка, його природу, втілення суто живописних прийомів у слові як важливе джерело художності. Другий обумовлюється необхідністю виробити методологічні принципи та методичні прийоми дослідження візуально-живописного компоненту як джерела художнього впливу на реципієнта.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі української літератури Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, науковими пріоритетами якої є сучасне прочитання класичної літературної спадщини. Тема дисертації затверджена на засіданні наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол №4 від 16 жовтня 2007 р.).
Мета роботи: дослідити особливості взаємодії літературно-художнього (поетичного) слова й живопису в доробку Т. Шевченка як одне з потужних джерел його художньої сили, що сприяє рецептивній активності при візуалізації зображеного.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
· розкрити теоретичні та прикладні аспекти вивчення візуальності як особливості художнього мислення письменника;
· з’ясувати сутність понять «візія» та «візуалізація» в літературознавчому дискурсі з урахуванням досягнень рецептивної поетики та психології творчості;
· з’ясувати методи перекодування невербальних образів у художньо-літературні;
· розглянути романтичний та фольклорний візуально-живописний контекст, у якому формувалася поетика Т.Шевченка;
· розкрити природу візуально-живописного компоненту художнього мислення Т. Шевченка та його вплив на поетику окремих творів та творчості Кобзаря в цілому;
· виокремити у поетичних текстах суто живописні засоби (композиція, композиційний центр, лінія, колір, контраст тощо) та простежити особливості їх використання;
· дослідити з позицій рецептивної поетики ідилічні, історичні, критичні та містичні візії України;
· послуговуючись методикою візуально-живописної реконструкції виявити художні смисли вербально-живописних полотен (хати-пустки, вогню/пожежі, жінки-матері) у поетичних творах Т. Шевченка.
Об’єктом дослідження є поетичний доробок Т. Шевченка. Епістолярій, щоденникові записи та малярська спадщина митця залучаються як матеріал, що сприяє виконанню поставленої у роботі мети.
Предметом дослідження обрано візуально-живописний компонент у поетиці митця, природа синтетичності художнього мислення поета-художника.
Методи дослідження. Застосування культурно-історичного методу дозволило досліджувати поезії Т. Шевченка в контексті доби, враховуючи тогочасні малярські традиції. Біографічний метод допомагав аналізувати поезії митця крізь призму його особистого досвіду та світосприймання. Порівняльно-історичний метод сприяв зіставленню живописного начала у поезіях Т. Шевченка та поетів-романтиків. Психологічний метод дозволив «реконструювати» з допомогою інструментарію психологічної науки процес осягнення тексту реципієнтом. Герменевтичний підхід застосовувався для виявлення та декодування архетипів у поезіях Шевченка. У дослідженні поетики художніх текстів активно використовувався метод повільного прочитання поезій (читання «під мікроскопом»), який допомагав розгадувати «секрети» художності поетичних текстів, наділених геніальною простотою.
Теоретико-методологічна база обумовлена необхідністю застосовувати принципи, які були б найбільш відповідні природі досліджуваного об’єкту. Такі принципи щодо дослідження взаємодії образно-зорового (живописного) компоненту поетичного слова Т. Шевченка були вироблені і успішно застосовані Іваном Франком у трактаті «Із секретів поетичної творчості», який став базовим для становлення вітчизняної рецептивної поетики. Принцип моделювання естетичного впливу тексту із застосуванням інструментарію психологічної науки дає можливість виявити рецепцію образно-зорового компоненту. В цьому і полягає відповідність дослідницьких принципів рецептивної поетики предметові дослідження. Застосування методологічних принципів системного підходу обумовлене необхідністю виявляти особливості художнього мислення поета-живописця, що формувала виражально-зображувальну систему поезій Т. Шевченка, тобто виконувала функцію системотворчого чинника. Водночас актуальною була потреба досліджувати окремі твори як системно-цілісні утворення, що, в свою чергу, теж вимагало застосування принципів системного підходу.
У дисертації використовувалися праці Л.Генералюк, І.Огієнка, З.Тарахан-Берези (взаємодія літератури і живопису в доробку Т. Шевченка); Б.Галанова, Н.Дмітрієвої, М.Машенко, Д.Наливайка (проблема синтезу мистецтв); П.Білоуса, Л.Виготського, Р.Гром’яка, М.Зубрицької, Г.Клочека, Р.Колінгвуда, Н.Мечковської, М.Ямпольського, Г.Яусса (питання рецептивної поетики та естетики); Г.Беди, А.Унковського (теорія живопису); Д.Антоновича, П.Білецького, Д.Горбачова, Н.Михайлова, В.Могилевського, І.Мойсеїва, О.Пасічника, Е.Рибалт, В.Середи, С.Таранушенко, П.Утевської, В.Яцюка (внесок Т. Шевченка в історію українського малярства).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві зроблена спроба дослідити художньо-живописну складову поетичних текстів Т. Шевченка як один із важливих чинників їх художньої впливовості; дисертація увиразнює важливі для рецептивної поетики поняття «візія» та «візуалізація»; в ній досліджено художньо-живописну структурованість образно-зорових картин «Кобзаря», їх здатність створювати суто художнє (естетичне) враження; проаналізовано власне живописні прийоми, використані поетом з метою конструювання опуклої, виразно «зримої» «картини»-візії; запропоновано класифікацію картин природи в поезіях Т. Шевченка як ідилічні, історичні, критичні та містичні візії України, виявлено домінантні вербально живописні картини у поетичній спадщині митця.
Теоретичне значення дисертації полягає в актуалізації понять «візія» та «візуалізація» в літературознавчому дискурсі, розробці методики живописно-візуальної реконструкції художніх смислів поетичного тексту.
Практичне значення дисертації. Результати дослідження можуть бути використані для подальших розробок проблеми взаємовпливів живопису і літератури у доробку Т. Шевченка, викладанні курсу «Історія української літератури» та спецкурсів, присвячених вивченню творчості митця та теоретичних аспектів синтезу мистецтв, у шкільному курсі вивчення творчості поета-художника.
Апробація результатів дослідження. Окремі теоретичні та практичні аспекти дисертації були представлені у вигляді доповідей на щорічних звітних наукових конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (20072009) та чотирьох всеукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Поетика художнього слова» (Дніпропетровський національний університет, 19-20 квітня 2007), Всеукраїнській науковій конференції «Література й історія» (Запорізький національний університет, 9-10 жовтня 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій творчості Т.Г.Шевченка (Київський національний університет ім.Т.Шевченка, 12 березня 2009), XXXVII Всеукраїнській науковій Шевченківській конференції, присвяченій 195-й річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка (Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького, 22-24 квітня 2009 року).
Публікації. За матеріалами даного дисертаційного дослідження опубліковано 8 статей у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків і списку використаних джерел, який містить 257 позицій. Основний зміст дисертації розкрито на 176 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Системний підхід до вивчення художніх явищ передбачає насамперед виявлення системотворчих чинників, які впливають на формування явища як системно-цілісного утворення. Виходячи з визнаної в літературознавчій практиці тези про те, що головним «регулятором» поетики письменника є особливості його художнього мислення, в дисертації розглянуто питання про його візуально-живописну складову і доведено, що саме вона й визначала особливості художності поетичних творів Т. Шевченка. Неповторне художнє бачення, зорова та емоційна пам’ять, інтуїція, відчуття гармонії, зумовлені вродженими психофізіологічними характеристиками, помножені на високий професіоналізмом маляра, який пройшов повний курс навчання в Петербурзькій академії мистецтв, і вповні використовував у поетичних текстах прийоми малярського мистецтва, дозволили митцеві не лише бачити й відбирати із навколишнього світу найбільш яскраві зорові образи, а й з максимальною повнотою відтворювати їх у слові, не тільки зберігаючи, а й посилюючи їх рецептивну впливовість.
На позначення названих вище особливостей художнього мислення письменника у дисертації використано поняття «візія» та «візуалізація». Вони розширюють категоріальний апарат рецептивної поетики, адже сприймання художньо-літературного твору є процесом, що характеризується як відтворення образно-зорових картин, закодованих у тексті. Актуалізація в процесі сприймання літературно-художнього тексту усього комплексу уявлень про світ зорових, слухових, нюхових, тактильних обумовлює потребу у використанні категорій, здатних увиразнити літературознавчі шукання в цій площині. Вищеназвані поняття органічно поєднують смислові, емоційні й естетичні аспекти художнього твору.
У дослідженні обґрунтоване їх використання, окреслено сутність, визначено найістотніші аспекти функціонування в літературознавчому дискурсі. Близькість до мистецтвознавчих категорій не ускладнює, а навпаки, увиразнює їх природу, сприяє синтетичності уявлення про художній світ митця. Візією названо вербально-живописне утворення, яке викликається в уяві реципієнта за допомогою власне літературних і малярських художніх прийомів: вибору композиційного центру, перспективи, колористичної палітри, контрасту тощо, візуалізацією психічний процес відтворення візуально-живописних образів, закладених у тексті, який залежить безпосередньо від естетичного досвіду конкретного читача й сугестивної сили художнього твору.
У дисертації осмислено місце Т.Шевченка в розвитку фольклорної та романтичної живописно-візуальної традиції, визначено унікальність його живописних полотен у слові. Найважливішим чинником, що вирізняє літературну постать Т. Шевченка з-поміж колег-романтиків, є його професійне художнє бачення дійсності, уміння з допомогою слова змальовувати композиційно й колористично довершену візію. Попередники-романтики, чиї поетичні твори теж позначені живописністю, вдаючись до малювання словом, діяли інтуїтивно, в них не було того глибокого знання й органічності вживання фольклорного матеріалу, що були характерні для Т.Шевченка. Окрім того, Т. Шевченко мав професійний погляд художника, володів мистецтвом живопису, що в результаті породжувало високу міру візуалізації дійсності, створенню високохудожніх і довершених «картин» у слові.
Дослідження розкриває механізми трансформації невербальних художніх прийомів у власне художньо-літературні. Аналіз конкретних творів Т.Шевченка дав змогу простежити як акцентуація барви, світлотіні, лінії, вибір плану зображення, звукового тла, накладання картин-«кадрів», картографічна вправність тощо, втілені у слові створюють неперевершений ефект зорової й психофізіологічної присутності реципієнта в художньому світі митця, а сам художній світ набуває реальних вимірів за рахунок використання образів, що впливають на слухові, нюхові, дотикові рецептори читача. При цьому використання зазначених невербальних засобів породжує так званий «ефект оберненої лійки», сутність якого полягає у розширенні спектру втіленого у слові від деталі до масштабної візії представленого митцем світу за рахунок психологічного та естетичного досвіду реципієнта.
Поетичний доробок Т.Шевченка майже неосяжний за широтою охоплення життєвого матеріалу. Та все ж найяскравішими, довершеними з точки зору мистецького втілення є його картини рідного краю. До чого б не звертався у своїй творчості митець, перед його внутрішнім зором постає Україна. Її іпостасі для митця різнопланові, але серед найуживаніших ідилічна, історична, критична та містична візії України. У дисертації доведено, що кожна з них є елементом системи, яка охоплює увесь український світ.
За допомогою вже названих малярських, а також визначених в ході аналізу операторсько-режисерських прийомів, що ще раз доводить безпрецедентне випередження Т. Шевченком поетикальних можливостей своєї епохи, митець представляє читачеві своє бачення України: від замилування красою її природи, ідилічних картин бажаного для автора світу, захоплення героїчним минулим народу до грізної батьківської оцінки недолугості сучасників та гірких помилок історії. Візії розгортаються переважно серед прекрасної української природи, яка виступає своєрідним тлом для зображуваного. Т. Шевченко любить живописати Україну на пленері. Досягнуті за рахунок цього широта поетичного малюнку, глибина проникнення у зображуваний український світ сприяє увиразненню художніх смислів, унаочненню візій.
Ідилічний пейзаж твориться за загальноприйнятою у поетичній традиції схемою, яка передбачає наявність ряду обов’язкових предметів, компонентів художнього світу, які мають викликати приємні відчуття усіх органів чуття людини. Художньому континууму Т. Шевченка притаманні архетипно-знакові образи тихої річки, пахучих трав, зелених гаїв, теплого сонця тощо. Остаточно оформилися і набули завершеного, повноцінно ідилічного змісту пейзажі, що були створенні на засланні. Пейзажі-ідилеми періоду заслання це не лише красивий краєвид, а обов’язково (й визначально) охайна біла хата та щаслива родина на подвір’ї. Предмети-символи, що становлять основу художнього світу Т. Шевченка, глибоко занурені у свідомість будь-якого українця, а тому й легко візуалізуються в процесі читання та аналізу.
Шевченкова Україна це не лише ідилічні картини сільського життя з білими хатинками, цвітом калини та мелодійним дівочим співом. Пам’ять поета, що впродовж усього життя була для нього справжнім інформаційним клондайком, містила не лише ідилічні картини, а й ті епізоди та деталі, які стали поштовхом для іронічно-болісних, критичних роздумів. Художнє мислення письменника відгукнулося на ці спогади, результатом чого стали неперевершені за своєю поетичною майстерністю критичні візії України. Одна із функцій критичного пейзажу розкриття жалюгідності бездіяльного рабського існування України. З цією метою Т. Шевченко, зображуючи пейзажі батьківщини, в одних випадках акцентував увагу на їх славетному минулому, а в інших на беззмістовному, занедбаному сучасному стані. Допомагав йому в цьому не лише поетичний, а й малярський талант.
Твори, у яких Т. Шевченко звертається до історичного минулого, виявляють історіософську концепцію митця, його позицію люблячого сина своєї Вітчизни й суворого батька нації, який здатен бачити прорахунки, вказувати на перспективу їх вирішення. Історичні візії Т. Шевченка неперевершені картини словом, у яких органічно синтезовано велич і красу природи, яка стає тлом для розгортання не менш величних героїчних і драматичних сторінок історії. Майстерність художника-баталіста переливається у слово. Художній ефект присутності створюється за рахунок режисерсько-операторської вправності автора, котрий вдається до розкадровки зображуваного, творення окремих мізансцен, а це, у свою чергу, сприяє створенню рецептивної активності.
Шевченків світогляд значною мірою був сформований під впливом народнопісенної традиції, фольклору та демонології. Саме це, а також тогочасна романтична традиція запозичення фольклорних тем, сюжетів, демонологічних образів сприяли появі у творчому доробку митця романтичних містичних пейзажів. Природа у містичних творах виступає своєрідною декорацією, що увиразнює, доповнює ті чи інші смисли поезії. Вибудовуючи картини-візії за законами живопису, Т. Шевченко домагається такої їх чіткості, стрункості, що візуалізація відбувається миттєво і без будь-яких зусиль з боку читача. Не в останню чергу цьому сприяє й той факт, що, малюючи словом, Т. Шевченко вдається до використання одвічних символів українського буття: Дніпра, степу, а також цілої низки власне демонологічних образів русалок, відьом, вовкулаків, візуалізація яких досягається за рахунок архетипно-ментальної пізнаваності, а відсутність гіперболізації жаху створює ефект рецептивної прихильності до зображуваного, розкриття ще однієї з неповторних іпостасей України.
За видимою простотою Шевченкової поезії криється безмежжя художніх образів та оригінальних прийомів їх творення. Доведено, що візуалізація зображеного, один із таких прийомів. А до найяскравіших, найхарактерніших, з точки зору зримості, віднесено в дисертації образи хати-пустки, вогню/пожежі та Мадонни. Виявляючи особистісні світоглядні позиції автора, саме ці образи за рахунок живописно-вербальної інструментовки набули в художньому світі Т. Шевченка архетипного звучання.
Змальовуючи у своїх поетичних творах пустку, Т. Шевченко окреслював різні життєві долі й колізії, що призвели до руйнування родинного гнізда, і в нього, як і повсюдно в українській традиції, «холодна хата», «нетоплена хата» символізує самотність, сімейне горе, байдужість до рідних, що карається власною знівеченою долею. Образ хати-пустки набуває символічного звучання розірваності родинних зв’язків як однієї із причин занедбаності України. Вербально-живописним полотнам запустіння митець протиставляє свої власне живописні твори («Селянська родина» (1843), «Хата над водою» (1845), «Селянське подвір’я» (1845), «На Решитилівці» (1845)), в яких постає ідилія існування української родини, щастя й матеріальних статків. За умови сприймання творчості Т. Шевченка цілісно і як художника, і як письменника, такий контраст увиразнює пафос творів, підкреслює унікальну здатність Т. Шевченка пророчити щастя власній нації, навіювати пером і пензлем благодать. Разом з тим, картини запустіння в колись затишній оселі унаочнюють пустку у власній душі, безпросвітність буття в чужому краї.
Картини вогняної стихії у Т. Шевченка не лише виразно зримі, але й масштабні. Їхні бездоганні композиційні та колористичні рішення, зрештою, сприяють усвідомленню того, що вогонь це сила, що руйнуючи, здатна створювати передумови для нового, кращого життя. Доведено, що у змалюванні картин пожежі Т. Шевченко виявив свою режисерсько-операторську майстерність. Його карини-візії вогню/пожежі не статичні, а динамічні. Використані поетом аудіальні та візуальні образи створюють виразне і гармонійне тло для передачі характерів персонажів та розкриття художніх смислів творів, де вогонь набуває архетипного значення, викликає з колективного несвідомого відчуття його очищувальної сили.
Особливого значення надає Т. Шевченко зображенню материнства. Сублімуючи ранню втрату матері, розуміючи першопочатковість її сутності, винятковість ролі в родині, автор підносить її образ до найкращих зразків світової культури у Мадоннописанні. Оригінальність Шевченкового вербального втілення образу Богоматері в неоднозначності його інтерпретації. Вікові, соціальні, психофізіологічні характеристики жінки-матері найрізноманітніші, оцінки від болісного осуду до поклоніння, але домінантними аспектами художнього втілення при цьому залишаються гуманістичність авторських інтенцій, зображення самовідданості матерів у ставленні до своїх дітей. Після Катерини, драматизм словесних візій котрої вражає своєю амбівалентністю, Т. Шевченко представив матір, яка ладна віддати своє життя заради власної дитини. Зворушливі візії материнської любові й ласки підносять її в очах реципієнта, а майстерність вербально-живописного втілення вивищує один із визначальних архетипів в історії людства до рівня Мадонни-Богородиці.
У цілому, створення методики реконструкції живописно-візуального компонента у поетичному творі дозволило наблизитися до ще однієї з таїн художності Великого Кобзаря. Синтетичність художнього мислення митця, органічне поєднання талантів поетичного та малярського, неперевершене відчуття світу на рівні усіх без винятку чуттєвих рецепторів, здатність до художнього відтворення «з ходу» й зі зверненням до скарбниці феноменальної пам’яті водночас вербально й живописно, що породжує достовірні візії зображеного, все це штрихи до портрета генія, про повноту вивчення доробку якого, незважаючи на титанічні зусилля шевченкознавців, наразі говорити зарано. Як показує живописно-візуальний аналіз спадщини митця, це під силу лише фахівцям різних наукових сфер, серед яких літературознавству в цілому й рецептивній поетиці зокрема належить визначальне місце.

Список використаних джерел

1. 100 найвідоміших образів української міфології / [О. Таланчук, В.Завадська, О.Шалак та ін.]; під заг. ред. О.Таланчук, Ю.Бедрика. К. : ТОВ «Автограф», ТОВ «Книжковий дім «Орфей», 2006. 460 с.
2. А.Н.Толстой о литературе и искусстве: сборник / [сост. Ю. Оклянский, Н. Лихова]. М. : Советский писатель, 1984. 560 с.
3. Александрова Г. «Портрет» Миколи Гоголя і «Художник» Тараса Шевченка : загадка таланту і світу мистецтва / Галина Александрова // Дивослово. 2006. № 3. С. 5558.
4. Альфонсов В. Н. Слова и краски. Очерки из истории творческих свіязей поэтов и художников / Владимир Николаевич Альфонсов. М. Л. : Советский писатель, 1966. 244 с.
5. Антонов А. В. Знак, значення, смисл : Психологічне дослідження / Анатолій Васильович Антонов. К. : т-во «Знання» УРСР, 1984. 47с. ( сер. 8. Нове в науці, техніці, вир-ві / Т-во «Знання» УРСР; № 7).
6. Антонов А. В. Информация : восприятие и понимание / Анатолий Васильевич Антонов. К. : Наукова думка, 1988. 184 с.
7. Антонович Д. В. Шевченко маляр / Дмитро Володимирович Антонович. К. : Україна, 2004. 272 с.
8. Арнаудов М. Психология литературного творчества / Михаил Арнаудов ; [пер. с болг. Д. Д. Николаева]. М. : Прогресс, 1970. 654 с.
9. Арнхейм Р. Новые очерки по психологии искусства / Рудольф Арнхейм; [пер. с англ. Г. Е. Крейдлина]. М. : Прометей, 1994. 352 с.
10. Аронсон О. Коммуникативный образ (Кино. Литература. Философия) / Олег Аронсон. М. : Новое литературное обозрение, 2007. 384 с.
11. Барабаш Ю. «Людей і Господа любіть» (Любов як ментальна й поетична константа творчості Тараса Шевченка) / Юрій Барабаш // Слово і час. 2007. № 3. С. 319.
12. Барабаш Ю. «Коли забуду тебе, Єрусалиме». Бінарна опозиція «батьківщина чужина» в Гоголя і Шевченка / Юрій Барабаш // Сучасність. 1998. № 1. С. 126145.
13. Барабаш Ю. «Я так її, я так люблю» (Шевченкова Україна: словообраз, концепція, «текст») / Юрій Барабаш // Сучасність. 2003. № 78. С. 111129.
14. Барабаш Ю. Історіософія Тараса Шевченка / Юрій Барабаш // Слово і час. 2004. № 3. С. 1537.
15. Басин Е. Я. «Двуликий Янус» : (О природе художественного таланта) / Евгений Яковлевич Басин. М. : Магистр, 1996. 172 с.
16. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи / Михаил Михайлович Бахтин. М. : Художественная литература, 1986. 543 с.
17. Беда Г. В. Основы изобразительной грамоты : Рисунок, живопись, композиция: [учеб. пособие для студентов] / Беда Г. В. [2-е изд.]. М. : Просвещение, 1981. 239 с.
18. Библер В. С. Мышление как творчество : Введение в логику мысленного диалога / Владимир Соломонович Библер. М. : Политиздат, 1975. 398, [1] с.
19. Бистрова О. Щоденник поета. Літературно-філософські мотиви / Олена Бистрова // Слово і час. 1998. № 3. С. 3235.
20. Бійчук Г. Актуалізація архетипів національного підсвідомого засобами художнього слова (На матеріалі творчості Тараса Шевченка) / Галина Бійчук // Дивослово. 2005. № 10. С. 1218.
21. Білецький П. Внесок Шевченка-художника до скарбниці світового мистецтва / Платон Білецький // Всесвіт. 1997. № 34. С. 128131.
22. Білоус П. «Досвітні огні» Лесі Українки : студія одного вірша / Петро Білоус // Українська мова та література. 2001. № 6. С. 45.
23. Білоус П. «І хтось немов схиляється до мене і промовляє чарівні слова» / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 1. С. 24.
24. Білоус П. Діагностика літературних здібностей / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 47. С. 39.
25. Білоус П. Індивідуальний стиль письменника / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 44. С. 37.
26. Білоус П. Інтерпретація художнього твору / Петро Білоус // Українська мова та література. 2003. № 35. С. 34.
27. Білоус П. Особливості сприймання художнього твору / Петро Білоус // Українська мова та література. 2003. № 34. С. 912.
28. Білоус П. Робота письменника над твором (TECHNE) / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 38. С. 35.
29. Білоус П. Таємничі джерела художнього мислення / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 5. С. 23.
30. Білоус П. Художній талант. Біографія і творчість / Петро Білоус // Українська мова та література. 2002. № 10. С. 13.
31. Білоус П. Художність, закодована в образах / Петро Білоус // Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 2003. № 4. С. 3740.
32. Бондар Л. Універсум «Причинної» / Лариса Бондар // Слово і час. 2005. № 3. С. 313.
33. Бородін В. Між задумом і втіленням (Із секретів поетичної творчості Тараса Шевченка) / Василь Бородін // Вітчизна. 1980. № 12. С. 159171.
34. Боронь О. «От мені приснилось». Просторова поетика сну у творчості Тараса Шевченка / Олександр Боронь // Українська мова та література. 2004. № 9. С. 1417.
35. Боронь О. Образ саду у творчості Тараса Шевченка: ґенеза та семантика / Олександр Боронь // Слово і час. 2008. № 5. С. 5763.
36. Бровко Н. В. Творчество. Мышление. Живопись : [методические указания к практическим занятиям по дисциплине «Живопись»] / Бровко Н. В. Оренбург : ГОУ ОГУ, 2003. 28 с.
37. В’язовський Г. А. Від життя до художнього твору / Григорій Андрійович В’язовський. К. : Радянський письменник, 1979. 238 с.
38. В’язовський Г. А. Творче мислення письменника / Григорій Андрійович В’язовський. К. : Дніпро, 1982. 335 с.
39. Васильєв И. А. Эмоции и мышление / Васильєв И. А., Поплужный В. Л., Тихомиров О. К. М. : Изд-во МГУ, 1980. 191, [1] с.
40. Внучкова Л. Їм Шевченко дарував поетичні й малярські твори / Любов Внучкова // Дивослово. 2005. № 11. С. 4953.
41. Войнович В. Українська міфологія / Валерій Миколайович Войнович. К. : Либідь, 2005. 664 с.
42. Волкова Е. В. Произведение искусства предмет эстетического анализа / Елена Васильевна Волкова. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1976. 288 с.
43. Волошин М. А. Лики творчества / Максимилиан Волошин. Л. : Наука, 1988. 848 с.
44. Выготский Л. С. Психология искусства / Лев Семенович Выготский. [2-е изд.]. М. : Искусство, 1968. 576 с.
45. Галанов Б. Е. Платье для Алисы : Диалог писателя и художника / Борис Ефимович Галанов. М. : Книга, 1990. 302 с.
46. Галанов Б. Е. Живопись словом / Борис Ефимович Галанов. М. : Советский писатель, 1974. 344 с.
47. Галушок В. Вовкулаки / Василь Галушок // Людина і світ. 1999. № 10. С. 4548.
48. Гвоздева Т. Культ огня на великих Панафенеях / Т. Б. Гвоздева // Вестник Московского университета. Серия 8: История. 2002. № 5. С. 112127.
49. Гей Н. К. Искусство слова. О художественности литературы / Гей Н. К. М. : Наука, 1967. 364 с.
50. Генералюк Л. «Блудний син». Символіка графічної серії Шевченка в контексті взаємодії літератури і образотворчого мистецтва / Леся Генералюк // Студії мистецтвознавчі. 2008. № 1. С. 5672.
51. Генералюк Л. Взаємодія мистецтв у творчості Шевченка / Леся Генералюк, Олександра Цалай-Якименко // Українська мова в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. 1999. № 1. С. 6979.
52. Генералюк Л. Візуальний код Шевченка / Леся Генералюк // Слово і час. 2004. № 3. С. 5260.
53. Генералюк Л. Образ дерева і семіотика візуально-просторових концептів (поезія, проза, малярство Т. Шевченка) / Леся Генералюк // Слово і час 2006. № 6. С. 2131.
54. Генералюк Л. Універсалізм Шевченка : взаємодія літератури і мистецтва / Леся Генералюк. К. : Наукова думка, 2008. 544 с.
55. Генералюк Л. Художник і літератор Тарас Шевченко в контексті європейських мистецьких напрямів / Леся Генералюк // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 2009. № 3. С. 5658.
56. Геник-Березівська З. Грані культур : Бароко. Романтизм. Модернізм / Зіна Геник-Березівська. К. : Гелікон, 2000. 368 с. (Серія «Українська модерна література»).
57. Горова Ю. Від Катерини до Марії (Еволюція жіночих образів) / Юлія Горова // Українська мова та література. 2000. № 9. С. 89.
58. Градовський А. Професійна інтерпретація тексту наближує нас до особи творця / А. В. Градовський // Зарубіжна література в школах України. 2005. № 10. С. 4.
59. Градовський А. Сприймання художнього твору учнями як методологічна проблема / А. В. Градовський // Зарубіжна література в школах України. 2005. № 5. С. 5861.
60. Грифцов Б. А. Психология писателя / Борис Александрович Грифцов. М. : Художественная литература, 1988. 462 с.
61. Гриценко В. Спокута за крадене щастя чи одвічний подвиг матері? (Поема «Наймичка» та однойменна повість Тараса Шевченка під новим кутом зору) / Віктор Гриценко // Українська мова і література в школі. 2000. № 1. С. 2729.
62. Данилюк А. Українська хата / Архип Григорович Данилюк К. : Наукова думка, 1991. 112 с.
63. Даниэль С. М. Искусство видеть : О творческих способностях восприятия, о языке линий и красок и о воспитании зрителя / Сергей Михайлович Даниэль. Л. : Искусство, 1990. 223 с.
64. Дах М. Поетика балади / Марта Дах // Слово і час. 1998. № 12. С. 4549.
65. Дзюба І. М. Тарас Шевченко. Життя і творчість / Іван Дзюба. К. : Києво-Могил. акад., 2008. 720 с.
66. Дмитриева Н. А. Изображение и слово / Нина Александровна Дмитриева. М. : Искусство, 1962. 314 с.
67. Добин Е. Сюжет и действительность. Искусство детали / Ефим Семенович Добин. Л. : Советский писатель, 1981. 432 с.
68. Додонов Б. И. В мире эмоций / Борис Игнатьевич Додонов. К. : Политиздат Украины, 1987. 140 с.
69. Додонов Б. И. Эмоции как ценность / Борис Игнатьевич Додонов. М. : Политиздат, 1978. 272 с. (Над чем работают, о чем спорят философы).
70. Ерёменко В. Воспоминание и знание как функционально независимые мнемические явления / В. И. Ерёменко // Вопросы психологии. 2006. № 6. С. 6473.
71. Єременко О. Макросистемність етноконцепту кобзаря у творчості Тараса Шевченка / Олена Єременко // Слово і час. 2007. № 9. С. 2734.
72. Жайворонок В. Знаки української етнокультури : Словник-довідник / Віталій Вікторович Жайворонок. К. : Довіра, 2006. 703 с.
73. Живопись : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / [Н. П. Бесчастнов, В. Я. Кулаков, И. Н. Стор и др. ] М. : Гуманитар. изд. центр «Владос», 2004. 223 с.
74. Жила С. «Тут Шевченко присутній і присутні ми» (Вивчення біографії Тараса Шевченка у взаємозв’язку з образотворчим мистецтвом) / Світлана Жила // Українська література в загальноосвітній школі. 1999. № 1. С. 4151.
75. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации / Николай Иванович Жинкин. М. : Наука, 1982. 159 с.
76. Жуковский В. И. Зримая сущность (Визуальное мышление в изобразительном искусстве) / В. И. Жуковский, Д. В. Пивоваров. Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1991. 284 с.
77. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / Оксана Забужко. [3-тє вид.]. К. : Факт, 2006. 148 с. (Серія «Висока полиця»).
78. Задорожна Л. Символіка «Причинної» Тараса Шевченка / Людмила Задорожна // Українська мова й література. 1997. № 19. С. 3.
79. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / Павло Зайцев. К. : Обереги, 2004. 480 с. (Бібліотека українського раритету).
80. Закс Л. А. Художественное сознание / Лев Абрамович Закс. Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. 212 с.
81. Западное литературоведение ХХ века : [энциклопедия / гл. науч. р-р Е. А. Цурганова]. М. : Intraola, 2004. 560 с.
82. Звольський В. Минуле українського народу та його значення у поетичній творчості Тараса Шевченка / Василь Звольський // Сучасність. 2006. № 3. С. 6691.
83. Зись А. Я. Искусство и эстетика. Традиционные категории и современные проблемы / Авнер Яковлевич Зись. [2-е изд.]. М. : Искусство, 1975. 417 с.
84. Зубрицька M. Homo legens : читання як соціокультурний феномен / Марія Зубрицька. Львів : Літопис, 2004. 352 c.
85. Зуєв І. Візували, аудіали, кінестетики: оптимальні стилі засвоєння навчальної інформації / І. О. Зуєв // Практична психологія та соціальна робота. 2005. № 10. С. 2125.
86. Инбер В. Вдохновение и мастерство / Вера Инбер. [2-е изд.]. М. : Советский писатель, 1961. 128 с.
87. Ісаєва Н. Спільні риси романтичного світогляду Т. Шевченка та Лі Бо / Н. Ісаєва // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. 2000. № 3. С. 3440.
88. Історія української літератури: у 2 т. / [М. П. Бондар, О. І. Гончар та ін.]. К. : Наукова думка, 1987. .
Т. 1. 1987. 632 с.
89. Качуровський І. «Садок вишневий коло хати.» : спроба формальної аналізи / Ігор Качуровський // Дивослово. 2006. № 1. С. 30.
90. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти : [навчальний посібник] / М. А. Кириченко, І. М. Кириченко. [2-ге вид.] К. : Вища школа, 2002. 190 с.
91. Кирнос Д. И. Индивидуальность и творческое мышление / Кирнос Д. И. М. : Б.и., 1992. 212 с.
92. Клименко В. Етапи розвитку творчості / В. В. Клименко // Психологічна газета. 2007. № 2. С. 2429.
93. Клименко В. Психологія творчості : [навчальний посібник] / Віктор Васильович Клименко. К. : Центр навчальної літератури, 2006. 480 с.
94. Клочек Г. «Душа моя сонця намріяла» : Поетика «Сонячних кларнетів» Павла Тичини / Григорій Дмитрович Клочек. К. : Дніпро, 1986. 367 с.
95. Клочек Г. Поетика і психологія / Клочек Г. Д. К. : Знання, 1990. 48 с. (Сер. 6 «Духовний світ людини»; №7).
96. Клочек Г. Енергія художнього слова / Григорій Клочек. Кіровоград : Редакційно-видавничий відділ Кіровоградського