Куриленко Дана Володимирівна Жанрово-стильова поліфонія прози кін. 50 - 70-х pp. XX ст. (на прикладі романів О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця», ди­логії В. Земляка «Лебедина зграя» та «Зелені Млини»)

brief description

Куриленко Дана Володимирівна, викладач української літератури Центру професійно-технічної освіти м. Жито­мира: «Жанрово-стильова поліфонія прози кін. 50 - 70-х pp. XX ст. (на прикладі романів О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця», ди­логії В. Земляка «Лебедина зграя» та «Зелені Млини»)» (10.01.01 - українська література). Спецрада Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КУРИЛЕНКО ДАНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 811.161.2’01”16”
ДИСЕРТАЦІЯ
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА ПОЛІФОНІЯ ПРОЗИ КІН. 50–70-Х РР.
ХХ СТ. (НА ПРИКЛАДІ РОМАНУ О. ІЛЬЧЕНКА «КОЗАЦЬКОМУ
РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ, АБО Ж МАМАЙ І ЧУЖА МОЛОДИЦЯ»,
ДИЛОГІЇ В. ЗЕМЛЯКА «ЛЕБЕДИНА ЗГРАЯ» ТА «ЗЕЛЕНІ МЛИНИ»)
10.01.01 – українська літераутра
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ Д. В. Куриленко
Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Семенюк Григорій Фокович
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................13
РОЗДІЛ 1. ХИМЕРНА ПРОЗА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ:
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ………………………...20
1.1. Феномен химерної прози в українській літературі кін. 50–70-х рр. ХХ ст..20
1.2. Бароковий модус химерної прози…………………………………...35
1.3. Химерна проза в контексті сміхової культури……………………..47
Висновки до Розділу 1………………………………………………………..56
РОЗДІЛ 2. ЖАНРОВА ГЕТЕРОГЕННІСТЬ ХИМЕРНОЇ ПРОЗИ В
УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ кін. 50–70-х рр. ХХ ст…………………...58
2.1. Фантастичне начало в дискурсі української химерної прози.....…………..58
2.2. Жанр казки в моделюванні української химерної прози..……….......66
2.3. Роль пісні в українській химерній прозі……………………………...83
Висновки до Розділу 2……………………………………………………....109
РОЗДІЛ 3. ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ПАРАДИГМА ХИМЕРНОЇ
ПРОЗИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ кін. 50–70-х рр. ХХ ст……...112
3.1. Статус символу в гуманітаристиці: множинність інтерпретацій….112
3.2. Зооморфні образи-символи в українській химерній прозі ………...122
3.3. Символ дороги в дилогії В. Земляка «Лебедина зграя», «Зелені
Млини» та романі О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу…»……146
3.4. Образ козака Мамая в українській химерній прозі ………………...153
Висновки до Розділу 3………………………………………………………177
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………180
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………185
Додаток А. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ
ДИСЕРТАЦІЇ ……………………………………………………………….215

bibliography

ВИСНОВКИ
1. У результаті здійсненого дослідження встановлено, що поява
химерної прози в українській літературі кін. 50 – 70 рр. ХХ ст.
спричинена зацікавленням письменників різними умовними формами як
одним із засобів інтелектуально-філософського об’ємного пізнання
людського буття та «захисною реакцією» літератури, де переосмислення
фольклорного «минулого» стає спасінням від стереотипізації,
нівелювання, агресивної «масової культури». Химерна проза
репрезентована насамперед жанром роману («український химерний
роман із народних вуст» О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу,
або Мамай і Чужа Молодиця», дилогія В. Земляка «Лебедина зграя» та
«Зелені Млини»), у якому реальне поєднується з фантастичним,
умовним.
2. Доведено, що «химерність» – це об’єднувальна назва, що
сполучає «фантасмагоричність», «дивність», «примхливість»,
«кумедність». Стильовий синкретизм явища химерної прози закономірно
породжує розходження в інтерпретації жанрово-стильових особливостей
химерного роману і у визначенні його головних рис. Українська химерна
проза прикметна такими ознаками: залучення різних форм умовності,
казкових ситуацій, химерне сплетіння фантастичного, ірреального;
алегоричне наповнення образів-символів, ускладнене авторською
вигадкою; вільне поводження з просторовими і часовими координатамиформаціями; стилістична поліфонія; композиційні зсуви; особлива
оповідна манера, джерелом якої є фольклор та лейтмотив-натяк на
авторську присутність.
181
3. Встановлено, що у химерній прозі кін. 50–70-х рр. ХХ ст.
реактуалізовано ряд образів-мотивів, смислових домінант, що мають
яскравий бароковий характер, виконуючи роль літературних
ремінісценцій. Буттєвий код художньої культури визначає смислові
відтінки, які сенсуально продукують парадигму софістичності химерного
роману. Химерна проза в українській літературі кін. 50-х – 70 рр. ХХ ст.
вповні відображає основні риси української сміхової культури, що
узгоджується з її генологічними параметрами.
4. Головною особливістю, що дозволяє об’єднувати окремі твори у
химерні «реалії», визначено специфічну оповідну манеру, відповідно до
якої у творі завжди присутній всюдисущий, іронічний, всезнаючий
оповідач. Усе це зумовлює складні стилістичні ефекти – хронологічну
непослідовність у викладі матеріалу, зміну тональностей – від комізму до
глибокої лірики, подекуди драматизму, а то й трагізму, загальну
романтичну піднесеність, композиційну розкутість, часові маніпуляції.
5. З’ясовано, що химерний роман об’єднав безліч жанрів,
найпоказовішими з яких виявилися фентезі, казка та пісня. У «химерній
прозі» фантастичне закорінене у звичайне, буденне, завдяки чому
досягається ефект повноцінності художнього світу; а найчастіше
елементи умовності, фантастики, гротеску допомагають читачеві
помічати у творах О. Ільченка, В. Земляка додаткові смисли, що
асоціюються з філософічністю авторського задуму. Фантастичне начало
як одна з визначальних характеристик української химерної прози
уможливлює зіставлення реального й ірреального світів у творах
О. Ільченка та В. Земляка. Реальний хронотоп є основою вибудови
сюжетно-побутової канви твору, а ірреальний – переформування
простору відповідно до авторської концепції твору.
182
6. Казка в українській химерній прозі кін. 50–70-х рр. ХХ ст. є
метажанром, що інтегрує в текстові площини надсвідоме,
«трансцендентне бачення», із використанням образів та символів, міфів
та легенд, які автор тексту презентує читачеві для інтерпретації
домінантних смислів твору. Приводячи своїх персонажів на межу між
повсякденністю і дивом, примушуючи переживати дивні пригоди, казка
розкриває найбільші і найважливіші істини про світ і людину.
7. Пісня в химерній прозі є засобом образотворення, пізнання
дійсності, виконує фунції катарсису, розваги та дидактичної настанови.
У химерній прозі чи не вперше закцентовано увагу на важливому
компоненті національної етноестетики жартівливої пісні, що увиразнено
прямим цитуванням фольклорних зразків, у яких яскраво репрезентовано
справжній народний характер і жагу до життя.
8. Доведено, що текст є парадигмальною цілісністю, яка об’єднує
образи, символи та прасимволи, формує самодостатню об’єктивність,
генерує смисли як маркер темпорального виміру буття поза первинним
та вторинним, вічним та плинним з конкретно маркованою семантикою
якості, самодостатньою структурою та повноцінним змістовим началом
на перехресті епох. Химерний роман актуалізував авторську
інтерпретацію національно маркованих міфологічних сюжетів, тем і
мотивів, що пояснюється втечею митців від реальності для цілісного
відтворення навколишнього світу.
9. У дисертації химерна проза в українській літературі кін. 50–70-
х рр. ХХ ст. кваліфікується як новітній бурлеск, вияв опозиції до
обов’язкового на той час дотримання вимог соціалістичного реалізму.
Зміст поданий у специфічній формі, де поєднуються реальне життя,
художня умовність, символізм образів (лебедина зграя, гойдалка,
183
Вавилон, цап Фабіан), гротеск та іронія. Парадигма зоообразів у романі з
народних уст «Козацькому роду нема переводу…» О. Ільченка та дилогії
В. Земляка «Лебедина зграя» і «Зелені Млини», хоча й репрезентує
слов’янський тваринний ареал, має риси національного характеру з
авторською конотацією. Поряд із помічником-конем в українській казці
як частині жанрово-генеруючої моделі у романі з народних уст
О. Ільченка присутній образ песика. Образ Фабіяна-філософа та Фабіянацапа є компроментуючим у системі образів дилогії.
10. Символічна синергетика химерної прози в українській
літературі кін. 50–70-х рр. ХХ ст. доводить зв’язок аналізованих творів із
бароковими традиціями, що увиразнює параметри інтерпретації
химерного роману: хронотопна система; метаморфози;
гіперболізованість; жанровий синкретизм; умовність. Для «химерного
роману» характерним є використання складної символіки, біблійних і
фольклорних мотивів. Фольклорні символи стають формантами якісно
нових художніх світів. Одним із найпоширеніших символів є дорога, яка
в аналізованих творах є уособленням шляху людської душі до Бога,
прагнення її до високого, небуденного, вічного. Також доволі частотним
для химерної прози є образ роздоріжжя як локус, де відбувається
зіткнення двох світів – людського й демонічного, а звідси й
потрактування дороги як межі переходу людини в сакральну площину.
11. Вставновлено, що ключовим у химерній прозі є образ козака
Мамая (портрет, психологічний портрет, дії і вчинки). Герой
характеризується в різних умовах і ситуаціях, у різних вимірах –
реалістичному й фантастичному. Козак Мамай є символом добра й
винахідливості, його основні риси виражають традиційні етнокультурні
ознаки портрету українця в й запорізького козака за одягом і
184
обладунками. При змалюванні козака Мамая О. Ільченко використовує
такі засоби творення комічного: гумор, гротеск, іронія, гіпербола для
зображення героя в комічному ключі.
Здійснене дослідження доводить перспективність подальшого
аналізу «химерної прози» в українській літературі, актуалізує
необхідність дослідження трансформаційних генологічних утворень,
репрезентованих сучасним літературним процесом.