Бурлака Дар’я Олександрівна Інтерпретаційні моделі образу правителя в укра­їнських середньовічних і барокових літописах

brief description

Бурлака Дар’я Олександрівна, учитель української мови і літератури ліцею податкової та рекламної справи № 21 м. Києва: «Інтерпретаційні моделі образу правителя в укра­їнських середньовічних і барокових літописах» (10.01.01 - українська література). Спецрада Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
БУРЛАКА ДАР’Я ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 821.161.2’04-94:7.034.7(477):316.46
ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МОДЕЛІ ОБРАЗУ ПРАВИТЕЛЯ
В УКРАЇНСЬКИХ СЕРЕДНЬОВІЧНИХ І БАРОКОВИХ ЛІТОПИСАХ
10.01.01 – українська література
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Сліпушко Оксана Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Вступ с. 4
Розділ 1 Методологія вивчення інтерпретаційних моделей образу правителя в
українських середньовічних і барокових літописах с. 10
1.1 Історико-літературні засади тлумачення образу володаря у літописах
українського Середньовіччя: вплив християнського канону с. 10
1.2 Методологія інтерпретаційного студіювання моделі образу правителя у
барокових літописах: національна специфіка с. 30
Висновки до розділу 1 с. 49
Розділ 2 Історико-філософська модель осмислення образу володаря у
середньовічних українських літописах с. 52
2.1 Світський тип моделі образу володаря с. 52
2.1.1 Парадигма образів князів-язичників у «ПовЂсть врЂмяньных
лЂт» с.52
2.1.2 Правителі-християни у «ПовЂсть врЂмяньных лЂт» с. 63
2.1.3 Художній тип володаря у Київському літописі с. 68
2.1.4 Світсько-героїчна і філософсько-релігійна моделі образу князя у
Галицько-Волинському літописі с. 74
2.2 Церковний тип моделі образу володаря с. 85
2.2.1 Рівноапостольні Ольга і Володимир у «ПовЂсть врЂмяньных лЂт»: від
язичництва до християнства с. 85
2.2.2 Ідеальні моделі святих Бориса і Гліба у «ПовЂсть врЂмяньных
лЂт» с. 96
Висновки до розділу 2 с. 100
Розділ 3 Історико-політична модель образу правителя у літописах
Бароко с. 105
3.1 Індивідуалізація гетьмана у літописі Самовидця с. 105
3.2 Модель образу Богдана Хмельницького у літописі Г. Грабянки с. 114
3.3 Постаті правителів у інтерпретації Самійла Величка с. 122
3
3.4 Образ національного володаря в «Исторія Русовъ» с. 132
Висновки до розділу 3 с. 139
Висновки с. 143
Список використаних джерел с. 151
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Суспільний і гуманітарний розвиток життя
України визначає головні напрямки еволюції та динаміки історико-літературної
науки. Фактично кожна історична доба у бутті української нації характеризується
проривами у мисленні, світогляді й демократичною динамікою. Державний та
історико-літературний поступ Руси-України ставить на порядок денний питання
про національного і державного лідера, визначає нові вимоги до нього. Відтак,
актуальною і такою, що потребує вивчення, є інтерпретаційна модель образу
правителя, зокрема та, що масштабно представлена у середньовічних і барокових
літописах.
Ретроспективний аналіз моделі образу національного лідера у різні епохи дає
можливість відстежити як специфіку художньо-естетичної динаміки образу
правителя, так і розвиток української нації, репрезентовані у літературі.
Середньовічна і барокова книжність сформувала той образ державного керманича,
який репрезентує ідеал національного ватажка і будівничого. Крім того,
порівняльне вивчення образів середньовічних і барокових дає підстави говорити
про неперервність національної літературної традиції, успадкування і розвиток
Козацькою державою надбань Києворусько державного утворення.
Представлене у дослідженні системно-аналітичне вивчення філософськорелігійної моделі образу середньовічного правителя і національно-історичної
моделі постаті барокового лідера визначають загальну стратегію формування
образу очільника держави в українській літературі, репрезентують ті художні
інтерпретації, які супроводжують його у різні культурно-історичні епохи. Відтак,
маємо підстави вести мову про традицію формування в українській літературі
образу національного лідера як одного з визначальних.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами й темами. Роботу
виконано на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках
комплексного дослідження «Мови та літератури народів світу: взаємодія та
самобутність» (державний реєстраційний номер – № 11БФ044-01, науковий
5
керівник – д. філол. н., проф. Г. Ф. Семенюк). Тему дисертаційної роботи
затверджено на засіданні вченої ради Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23 грудня
2013 р.).
Мета дослідження полягає у виявленні специфіки інтерпретаційної моделі
образу правителя у літописах епох Середньовіччя і Бароко, концептуальному
аналізі історико-філософської моделі осмислення образу керманича у
середньовічних літописах й історико-політичної моделі лідера у літописах Бароко.
Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань:
- визначити й обґрунтувати методологію вивчення інтерпретаційних
моделей образу правителя в українських середньовічних і барокових літописах;
- виявити особливість характеру і новизну дослідження постаті державного
керманича у літописах Середньовіччя із домінуванням впливу християнського
канону і Бароко з національною специфікою;
- проаналізувати історико-філософську сутність моделі образу володаря у
середньовічних літописах, зокрема у визначених нами світському і церковному
типах;
- з’ясувати особливості окреслення світського типу образу князя в
героїчному і філософсько-релігійному аспектах у «ПовЂсть врЂмяньных лЂт»,
Київському і Галицько-Волинському літописах;
- дати оцінку особливості церковного типу моделі образу володаря у
«ПовЂсть врЂмяньных лЂт», визначити її парадигмальну маркованість і
національну своєрідність, а також відмінність від суто світських якостей
правителя;
- вивчити історико-політичну модель інтерпретації образу правителя у
літописах Бароко;
- дослідити індивідуалізацію образу національного лідера у літописах
Самовидця, Г. Грабянки, Самійла Величка й «Исторії Русовъ».
6
Предметом дослідження є стратегії інтерпретації образу правителя у
літописах епох українського Середньовіччя і Бароко, зокрема історикофілософська й історично-національна моделі.
Методи дослідження. Специфіка мети, завдань, предмета й об’єкта
дослідження потребують застосування системи методів, вироблення авторського
підходу до інтерпретації матеріалу. Зокрема, застосовується структурносеміотичний метод для аналізу інтерпретаційної моделі образу правителя,
визначення сутності його релігійно-філософської та історичної моделей, а також
національного компонента. За допомогою порівняльно-історичного методу
аналізуються особливості інтерпретаційних моделей образу правителя в епохи
Середньовіччя і Бароко, наголошується на особливостях кожної з них. Системноописовий метод дозволяє систематизувати художні тексти, в яких репрезентовано
образ правителя, зробивши на основі цього висновки щодо ідейно-тематичної
наповненості кожного з них. Також використовуються філологічний,
текстологічний, інтертекстуальний, біографічний методи дослідження.
Послуговуємося принципами герменевтики та рецептивної естетики. Загалом
застосування конкретних методів дослідження означеної проблеми зумовлене
специфікою середньовічних і барокових літописних текстів, а також
особливостями інтерпретаційної моделі образу правителя у них.
Мета і завдання дослідження сформульовані відповідно до ключових
позицій теоретико-методологічної бази дисертації, що основується на працях
учених-медієвістів, зокрема Д. Абрамовича, М. Грушевського, С. Бугославського,
С. Єфремова, В. Ключевського, М. Костомарова, М. Максимовича, Г. Федотова,
І. Франка, О. Шахматова та ін. З огляду на синтетичний характер літописів на
теренах їх вивчення працюють як історики літератури і літературознавці, так і
фахові історики, насамперед М. Брайчевський, М. Котляр, М. Присьолков,
Б. Рибаков, В. Ричка, М. Тихомиров, П. Толочко, Л. Черепнін та ін. У студіюванні
суті інтерпретаційної моделі образу правителя суттєве значення відіграють сучасні
філософські дослідження, зокрема А. Бичка, В. Горського, Ю. Завгороднього,
І. Іваньо, С. Кримського, М. Поповича, В. Шинкарука та ін. Відтак, є підстави
7
говорити про синтез історичної, філософської, суспільно-політичної традицій у
моделюванні образів правителів. Серед літературознавців, які вивчали окремі
аспекти образу, – О. Александров, О. Астаф’єв, П. Білоус, С. Висоцький,
Л. Задорожна, І. Ісіченко, Л. Махновець, В. Микитась, О. Мишанич, Г. Павленко,
О. Сліпушко, В. Соболь, М. Сулима, В. Шевчук, В. Яременко та ін., а також
російські вчені, зокрема Г. Барац, Н. Бережков, І. Будовниць, Б. Греков,
Л. Гумільов, А. Гуревич, А. Дьомін, І. Єрьомін, Д. Ліхачов, В. Мільков,
М. Присьолков, А. Робінсон, Б. Рибаков, М. Тихомиров та ін.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що це перше системнокомплексне дослідження, у якому на матеріалі українських середньовічних і
барокових літописів проаналізовано специфіку інтерпретаційної моделі образу
правителя у культурно-історичні епохи Середньовіччя і Бароко. У роботі
з’ясовано ґенезу історико-літературних засад вивчення образу правителя у
пам’ятках Х-ХVІІІ ст., зокрема з’ясовано особливості репрезентації у ньому
впливу християнського канону і національної традиції. Вперше визначено і
проаналізовано історико-філософські аспекти у трактуванні образу правителя в
українських середньовічних літописах. Виявлено особливість світського типу
моделі образу правителя, представленого постатями князів-язичників і
правителів-християн у літописі «ПовЂсть врЂмяньных лЂт», художній тип
володаря у Київському літописі, героїчну і філософсько-релігійну модель образу
князя у Галицько-Волинському літописі. Дано оцінку своєрідності церковного
типу очільника, репрезентованого образами рівноапостольних Ольги і
Володимира, страстотерпців Бориса і Гліба у «ПовЂсть врЂмяньных лЂт». Також
уперше з’ясовано та проаналізовано історико-політичну модель образу правителя
в українських літописах доби Бароко.
У дослідженні літописної спадщини цього періоду акцентовано на
індивідуалізації гетьмана у літописі Самовидця. Визначено специфіку
трактування, унікальність сприйняття моделі образу Богдана Хмельницького у
літописі Г. Грабянки. З’ясовано сутність якості, особливостей постатей правителів
у інтерпретації Самійла Величка, а також дано обґрунтування національного
8
характеру образу керманича в «Исторіи Русовъ». Новаторський характер
дослідження полягає також у тому, що тут здійснено порівняльний аналіз
української середньовічної та барокової моделей образу правителя,
запропоновано й обґрунтовано власне визначення інтерпретаційної моделі образу
правителя, представлено його еволюцію і динаміку в культурно-історичні епохи
українського Середньовіччя і Бароко, показано набуття ним національних рис і
характеристик. Також визначено середньовічну інтерпретаційну модель образу
правителя як філософсько-релігійну, і барокову як національно-історичну.
Загалом у дисертації обґрунтовано тезу про те, що інтерпретаційна модель образу
правителя у давній українській літописній традиції сформувалася на основі
синтезу двох традицій – етнічної, національної та конфесійної, православної
християнської.
Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що тут представлено
актуальну тему, пов’язану зі специфікою і місією української середньовічної та
барокової літописної спадщини, особливостями моделювання образу правителя у
давній українській літературі. Результати дослідження можуть бути використані
при вивченні фундаментальних питань сучасної медієвістики. Вони розширюють
уявлення про художній феномен лідера у середньовічній і бароковій книжності.
Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути
використані у процесі провадження подальших історико-літературних і
літературознавчих студій, при підготовці наукових монографій, навчальних
посібників і підручників із літератури Середньовіччя і Бароко, зокрема їх образної
системи, а також при формуванні спеціальних курсів для студентів, які вивчають
медієвістику.
Особистий внесок дисертанта. Робота є самостійним дослідженням, яке
репрезентує й узагальнює наукові здобутки автора. Особистий внесок дисертанта
визначається системним дослідженням і представленням інтерпретаційної моделі
образу правителя у середньовічних і барокових літописах. Результати дослідження
є безпосередньо авторськими. Наукові публікації за темою – одноосібні.
9
Апробація роботи. Дисертація обговорена на засіданні кафедри історії
української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 11 від 19. 05.
2016 р.). Основні аспекти дослідження викладені у формі доповідей і виступів на
конфереціях, зокрема Міжнародна наукова конференція «Етнознакові функції
культури: мова, література, фольклор» (Київ, 2013), Міжнародна наукова
конференція «Сучасна філологія: парадигми, напрямки, проблеми» (Київ, 2013),
Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених «Філологічна
наука в інформаційному суспільстві» (Київ, 2014), Шевченківський міжнародний
літературний конгрес, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса
Шевченка (Київ, 2014), Всеукраїнські наукові читання за участі молодих учених
«Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту» (Київ, 2015), Міжнародний круглий
стіл до 201-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка на тему «Всесвіт
Тараса Шевченка» (Київ, 2015), Міжнародна науково-практична конференція до
202-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка «Всесвіт Тараса Шевченка»
(Київ, 2016), Всеукраїнські наукові читання за участі молодих учених «Мова і
література в глобальному і локальному медіа просторі» (Київ 2016), Міжнародна
науково-практична конференція «Дев’яті всеукраїнські наукові фольклористичні
читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській» (Київ 2016).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей, 5 із них – у фахових
виданнях України, 1 – у міжнародному.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох основних
розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел (253
позиції). Загальний обсяг дисертації – 171 сторінка, з яких 150 сторінок –
основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
Сучасна методологія вивчення інтерпретаційних моделей образу правителя в
українських середньовічних і барокових літописах основується на працях учених
істориків літератури, літературознавців, істориків, філософів, суспільствознавців
ХІХ–ХХІ ст. Модерна наукова інтерпретація образу володаря базується на аналізі
текстів і застосуванні низки сучасних методів їх тлумачення й дослідження,
виокремленні інтерпретаційної моделі образу правителя. Дослідження останньої
дає можливість простежити генезис і динаміку моделі образу державного
керманича і лідера у художній інтерпретації українських письменників від епохи
Середньовіччя до Бароко.
Історико-літературні засади вивчення образу правителя в літературі
українського Середньовіччя визначаються розумінням доби Середньовіччя в
історії української книжності як епохи, коли остання синтезувала впливи і традиції
християнські, візантійсько-болгарські та інші на основі власної автентичної
ідейно-естетичної бази. Методологія вивчення інтерпретаційної моделі образу
правителя у літописах епохи Бароко основується на утвердженні тези про розвиток
бароковими літописцями моделі образу правителя, що була закладена у
середньовічному літописанні й адаптації її до нових умов суспільного і
культурного життя. Загалом спільною рисою моделі образу правителя тут є те, що
як і літописи загалом, так і образи правителів у них зокрема творилися на
замовлення держави, репрезентуючи її головні ідеї та позиції.
У середньовічних інтерпретаційних моделях образів правителів синтезувалися
дві традиції – етнічна, національна і конфесійна, православна християнська.
Історичний аспект у моделі образу середньовічного володаря є визначальним.
Загалом у середньовічному культурному просторі спостерігається наявність двох
визначальних типів образу володаря як у реальному житті, так і у книжності –
світський і церковний. До світського відносимо тих правителів, які не були
канонізовані, а до церковного – канонізованих. Обидва ці типи позначені
цілеспрямованою ідеалізацією як самого образу очілька держави, так і його
144
суспільного становища, державної місії. Характерними рисами моделі образу
правителя у середньовічних літописах є домінування етнічного начала нарівні з
християнським світобаченням і візантійсько-болгарською традицією. Літописи
«ПовЂсть врЂмяньных лЂт», Київський і Галицько-Волинський представляють
різні риси в образах правителів, зокрема воїна, дипломата, лицаря, державника
тощо.
Визначальною тезою у барокових літописах при творенні моделі образу
правителя є втілення у гетьманах ідеї української автономності, а потім – і
незалежності, зосередження уваги на подіях українсько-польської війни під
проводом Б. Хмельницького. Тут образ останнього є визначальним для літописців,
формує і спрямовує загальну модель образу козацького лідера і керманича,
творить її місійну роль у тексті зокрема й літературі загалом. У літописі
Самовидця, написаному у часи правління гетьмана Івана Мазепи, відображені
політичні позиції цього діяча, подане розуміння ним ролі та місії правителя.
Модель образу керманича у розумінні Г. Грабянки не є культовою, завдання
літописця – об’єктивно його оцінити. Він убачає як позитивне, так і негативне в
українсько-польській війні, його ідеалом у моделі образу правителя є мирна
політика. Центральна постать літопису Грабянки – Б. Хмельницький – поєднує у
собі риси реальної історичної особи та ідеального керманича. Для моделі образу
правителя у літописі С. Величка визначальною рисою є шанобливе ставлення до
всього козацтва, включаючи низове і чернь як рушійної сили у національновизвольних змаганнях. В уявленнях літописця суспільним ідеалом є Запорізька
Січ, а ідеальним правителем і лідером – Іван Сірко. Так само суто позитивно
оцінюється образ Б. Хмельницького. В «Исторіи Русовъ» як завершальному
творові барокової історіографії репрезентовано модель образу суто національного
лідера, який відстоює ідею незалежної Української Держави. Загалом у барокових
літописах інтерпретаційна модель образу правителя набуває все більш яскраво
виражених рис політичного лідера, особистості, харизматичність якої визнається
широкими колами народу, національного провідника, захисника й утверджувача
української державності.
145
Отже, методологія вивчення інтерпретаційної моделі образу правителя
основується на тезі про його динаміку і змінність відповідно до нових ідейнохудожніх і культурних умов. Суть цієї динаміки полягає у русі до наповнення
моделі образу правителя національним звучанням і змістом, що було
безпосередньо пов’язано з утвердженням українського нації як політичного
феномену. Для історико-філософського характеру моделі образу правителя у
середньовічних літописах притаманним є поєднання історичного й філософського
начал, які репрезентуються у художніх аспектах та інтерпретаціях.
Структура історико-філософської моделі образу середньовічного правителя
представлена двома типами. Перший – світський, який містить образи правителів –
державних діячів, у характерах яких домінує ідея влади. Тут виділяємо два
підтипи: князі-язичники та князі-християни. До першого належать образи Кия,
Щека і Хорива, Олега Віщого, Ігоря, Святослава. До другого – Ярослава Мудрого,
Володимира Мономаха, Ізяслава Мстиславича, Ігоря Новгород-Сіверського,
Данила Галицького, Володимира Васильковича Волинського.
Другий тип – церковний – канонізовані князі, включені до пантеону руських
святих. Визначальна риса в їхніх характерах – ідея присвяти життя Богові й
державі. Це канонізовані князі Ольга, Володимир Великий, Борис і Гліб. Тут
виокремлюємо два підтипи. Перший – синтетичний – князі, які від язичництва
прийшли до християнства і після смерті були канонізовані. Це постаті Ольги і
Володимира Великого. Їх канонізовано за апостольський подвиг, який передбачає
глибоку еволюцію характерів правителів від язичництва до християнської віри.
Другий підтип – князі, які були християнами від народження – святі Борис і Гліб –
страстотерпці.
Першими у «ПовЂсть врЂмяньных лЂт» є образи легендарних князівзасновників Києва – Кия, Щека, Хорива і сестри їхньої Либідь, які репрезентують
фактично єдиний узагальнений образ князя-фундатора, князя-засновника,
першовідкривача стольного граду. Проте літописець пише про них мінімально,
адже йдеться про язичників. У моделі образу Олега визначається співвіднесеність
чи не співвіднесеність із історією, оскільки тут поєдналися історичні відомості й
146
легендарні. Він – язичник, який толерантно ставиться до християнства, проте
приймає смерть саме як невірний. Постать князя Ігоря є прикладом правителя,
здатного на нерозумні й непродумані вчинки. У структурі моделі образу князя
Святослава синтезувалися книжна літописна й усна епічна традиції. Це яскравий
києворуський етнічний тип, який втілює ментальні риси українсько-руського
народу. Загалом усі названі вище моделі образів князів у літописі об’єднані
культом воїнської честі, героїзму, рицарства. Це модель образу володаря-героя,
достойного керманича народу і державного правителя.
У постаті князя Ярослава Мудрого втілено ідею про те, що Бог сам визначає,
кому дати владу. Він продовжує справу Володимира щодо утвердження
християнства на Русі, відзначається начитаністю, мудрістю, є великим дипломатом
і визначним міжнародним діячем. Модель образу Володимира Мономаха
характеризується ідеєю єднання зусиль києворуських князів у боротьбі з
половцями. Він символізує ідеального середньовічного володаря і лицаря-воїна,
кожен похід якого на половців має яскраво виражені риси хрестового. Модель
образу князя Ізяслава Мстиславича у Київському літописі є втіленням
християнського князя-лицаря. Централізуючою і консолідуючою постаттю
Галицької частини Галицько-Волинського літопису є Данило. Це князь-герой,
дипломат, будівничий міст, коронований володар Русі. Він – символ ідеального
князя-рицаря, князя-героя. Модель образу Володимира Васильковича у Волинській
частині літопису є цілком протилежною, вона сформована суто у релігійній і
світській площинах.
У модель образу княгині Ольги – єдиної жінки-володарки – інтегровано
переосмислені біблійні концепти, на основі яких творяться києворуські паралелі.
Визначальна риса характеру володарки – державницький і дипломатичний
таланти, гідне представлення Русі у світі, просвітленість християнством. У моделі
образу князя Володимира Великого також головним є його апостольський подвиг,
прийняття християнства як державної релігії Русі. Якщо княгиня Ольга – символ
мудрості-хитрості, то суть моделі образу Володимира визначається цілою низкою
характеристик. У структурі цього образу протиставляються язичник і християнин.
147
Це складний і багатогранний, проте єдиний і цілісний образ володаря Русі. Не
відміну від попередніх князів-язичників, які загинули, Ольга і Володимир, ставши
самі християнами і просвітивши Русь, дожили до літнього віку і померли власною
смертю, будучи канонізованими після смерті. Образи князів Бориса і Гліба –
цілком новий тип для середньовічної свідомості. Це ідеальні правителі-святі, які
йдуть на мученицьку смерть. Головним у їхніх характерах є прийняття жертовної
смерті й перетворення на оборонців і заступників Руської землі, це моделі образів
святих воїнів, які також володіють даром зцілення. Загалом образи «Літопису
Руського» репрезентують руський етнотип правителя. Його специфіка полягає у
здатності відображати як політику князя-замовника, так і риси світогляду авторакнижника. Для кожного володаря притаманний певний набір чеснот, це –
державник, рицар, герой, а також мислитель і філософ.
У літописах епохи Бароко репрезентовано модель образу правителя,
специфіка якої полягає в її національному характері, патріотичності місії. Ключова
роль створеної мистецтвом слова інтерпретаційної моделі лідера визначається
внеском у становлення ідеї української державності, виробленні державницького
спрямування її письменства. Кожен із козацьких літописів й «Истории Русовъ» як
завершальний твір барокової історіографії репрезентували свою модель образу
правителя, створивши таким чином узагальнений художній тип національного
володаря часів Гетьманщини.
Модель образу правителя у літописі Самовидця має індивідуалізований
характер й основана на оцінках автором певного персонажа у контексті історичних
подій. У центрі літопису – образ Богдана Хмельницького як ідеального володаря,
втілення кращих чеснот державних, громадських, військових, дипломатичних,
морально-етичних, релігійних, носій ідеї автономного статусу України. Натомість
у негативному ключі представлено постать Івана Виговського, що є суто
авторським, суб’єктивним, упередженим, зумовленим орієнтацією гетьмана на
польський протекторат. Натомість історичні джерела репрезентують І.
Виговського як того, хто значно розбудував Козацьку державу й одним із перших
виступив ініціатором незалежної України.
148
Подібно до моделі образу І. Виговського, негативно зображені постаті Павла
Тетері, Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, коли автор відходить від
історичної реальності, керуючись власними антипольськими позиціями. Натомість
політичні симпатії Самовидця виявляються у формуванні моделей образів Якова
Сомка, Івана Золотаренка, Івана Богуна суто в позитивному аспекті як володарів,
які виступали за протекторат Москви й автономний статус Гетьманщини. Постать
Івана Мазепи представлена коротко, у позитивному і стриманому ключі, до його
розриву з Петром І. Загалом у літописі Самовидця репрезентовано розгорнуту
систему образів, кожен із яких репрезентує художню інтерпретацію ним
історичних подій і політичних векторів Козацької держави.
Модель образу Б. Хмельницького є центральною у літописі Г. Грабянки.
Його постать представлено у широкому контексті формування української нації,
порівняно з Мойсеєм, Навуходоносором, Кіром, Олександром Македонським,
Октавіаном Августом. В якості попередника Хмельницького репрезентовано
гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного як талановитого полководця і
державника, оборонця віри православної, носія козацького гасла «за волю, за
віру». Модель образу І. Виговського у літописі Грабянка має негативне звучання
через пропольську політику гетьмана. Позитивними є образи Я. Сомка і П.
Дорошенка, а останній виступає художнім виразником позицій автора. Образ І.
Мазепи подано негативно через його конфлікт із Петром І, що є упередженим і
необ’єктивним.
Тенденція літопису Самійла Величка визначається намаганням автора
подати авторський образ історії через моделі образів правителів, основна риса
яких – український національний характер. Родоначальником гетьманської
династії є Петро Конашевич-Сагайдачний. Загалом у літописі С. Величка
представлено систему моделей образів українських гетьманів. Центральна постать
тут – Б. Хмельницький – символ ідеального володаря, котрий здобув права і
вольності Козацькій державі. Суто в негативному ключі подано образи гетьманів,
які мали пропольські погляди (І. Виговського), і тих, які вели Гетьманщину до
підкорення її Росією. Модель образу Ю. Хмельницького основується на описі й
149
аналізі його діяльності, наголошено на злості, нерозважливості, жорстокості.
Постать Івана Брюховецького базується на співвіднесеності її з періодом Руїни в
Україні. Неоднозначно оцінюються П. Дорошенко, І. Брюховецький, М. Ханенко,
Д. Многогрішний, що було зумовлено складними часами їхнього правління. Як
носіїв небезпеки і трагедії України подано образи самоназваних гетьманів, що
здобули владу незаконно, виключно для задоволення власних амбіцій, наприклад
Петро Суховій. Модель образу гетьмана Івана Самойловича представлена в
еволюції, з акцентуванням уваги на динаміці його позицій за п’ятнадцять років
правління. Наголошуються на владолюбстві гетьмана після отримання ним
гетьманської булави, що трактується негативно. Модель образу Івана Мазепи у
літописі С. Величка є позитивною, часто неоднозначною. Образу Петра Іваненка
(Петрика) створено Величком на основі багатьох універсалів, розмов, листів. Це –
особистість непересічна, харизматична, енергійна, смілива, освічена, досвідчена,
патріотична. Загалом система моделей образів гетьманів у літописі В. Величка – це
бачення й інтерпретація автором історії та сучасності через постаті володарів.
Невідомий автор «Исторіи Русовъ» створив цілком новаторську модель
образу правителя, виходячи з тогочасних історичних обставин. Особлива увага
звертається на постать Б. Хмельницького, пояснюється, що він уклав союз із
Москвою, основуючись на тому, що ця держава – єдиновірна й одноплемінна.
Позиція літописця збігається з поглядами гетьмана. Хоч гетьман і зробив саме
вибір на користь Росії, проте у баченні автора «Исторіи Русовъ» він постає як
відданий патріот України, захисник народу. Цей крок він зробив тому, що розумів
безвихідність тогочасної політичної ситуації. Фактично, автор виправдовує вибір
гетьмана, інтерпретуючи його як заручника обставин. У творі представлено
глибоку модель образу І. Мазепи, наголошено, що український народ не зміг
усвідомити і зрозуміти дійсних намірів свого гетьмана, тому не підтримав його
повстання. Мазепа виступає носієм ідеї незалежності України – визначальної для
автора літопису. Постать гетьмана Павла Полуботка співзвучна з образом Мазепи,
а його промова перед Петром І – це політичний маніфест «Исторіи Русовъ», де
сконцентровано домінуючі ідеї літопису. У творі ідеальний тип державного
150
керманича стоїть на позиціях незалежності та лібералізму, як лідер нації він
відстоює і виражає інтереси всього українського народу, а не тільки еліти. Це
репрезентує демократичний характер загальної моделі образу правителя в
«Исторіи Русовъ», глибоку гуманістичну спрямованість його світоглядних засад,
синтез європейського і національного, а також елементи просвітницького
характеру. Через систему образів гетьманів у «Исторіи Русовъ» актуалізовано у
нові часи ідею державності часів Київської Русі.
Отже, інтерпретаційна модель образу правителя у середньовічних і
барокових літописах – один із найважливіших художніх феноменів давньої
української літератури. У ньому синтезовано релігійні, естетичні, культурні,
суспільні погляди книжників культурно-естетичних епох Середньовіччя і Бароко