АНТРОПОНІМІЯ ЖИТОМИРЩИНИ XVI – XVII СТ.

brief description

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Ящук Леся Валеріївна

УДК 811.161.2’373.23

Антропонімія Житомирщини XVI XVII ст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
в.о. професора МОЙСІЄНКО В.М.

Житомир 2008

ЗМІСТ
Вступ.....................................................................................................................6
Розділ1.Історія вивчення і проблеми української антропонімії...............................................................................................................12
1.1.Зісторії вивчення українських власних особових назв (імен та прізвищ)......................................................................................................................12
1.2.Способи і засоби ідентифікації особи на Житомирщині ХVІХVІІст........................................................................................................................25
1.2.1.Одночленні іменування..............................................................29
1.2.2.Двочленні іменування.................................................................35
1.2.3. Тричленні іменування.................................................................47
1.2.4.Чотиричленні іменування...........................................................52
1.2.5.Мішані, або антропонімійно-апелятивні, іменування.............54
Розділ2. Власні особові чоловічі імена Житомирщини ХVІХVІІст........................................................................................................................60
2.1.Чоловічі християнські імена на Житомирщині ХVІХVІІст..............60
2.1.1.Фонетичні варіанти чоловічих християнських імен......................................................................................................................63
2.1.2.Словотвірні варіанти чоловічих християнських імен......................................................................................................................81
2.1.3.Частота вживання чоловічих християнських імен....................................................................................................................103
2.2.Чоловічі слов’янські особові імена на Житомирщині ХVІ ХVІІст......................................................................................................................113
Розділ3. Лексична база прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІст......................................................................................................................125
3.1.Антропоніми в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІст......................................................................................................................126
3.1.1.Чоловічі християнські власні імена в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІ ст.........................................................................126
3.1.2.Жіночі християнські власні імена в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІ ст.........................................................................142
3.1.3.Слов’янські автохтонні особові власні імена (імена-композити, відкомпозитні імена) в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІст...............................................................................................................144
3.2.Антропонімно-апелятивні назви в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІ ст................................................................................147
3.2.1.Прізвищеві назви, в основах яких відображені імена та імена-прізвиська розряду «nomina personalia»........................................................147
3.2.2.Прізвищеві назви, в основах яких відображені імена та імена-прізвиська розряду «nomina impersonalia»....................................................153
3.3.Апелятивні назви в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІ ст......................................................................................................................162
3.3.1.Апелятивні назви за родом діяльності та професією в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІст..........................................162
3.3.2.Апелятивні назви осіб за соціальним та майновим станом, релігійною чи ідеологічною ознакою в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІ ст.........................................................................171
3.3.3.Апелятивні назви за територіальною й етнічною ознакою в основах прізвищевих назв Житомирщини ХVІХVІІст...........................174
Висновки...........................................................................................................185
Література.........................................................................................................191

ВСТУП
Антропоніми різних історико-етнографічних регіонів України давно привертали й привертають увагу мовознавців. На сьогодні є багато робіт, присвячених цій проблематиці: О.Д.Неділько дослідила антропонімійну систему Північної частини Лівобережної України (1969р.), П.П.Чучка Закарпаття (1970р.), Л.В.Кракалія радянської Буковини (1974р.), В.О.Шевцова середньодніпровського Лівобережжя України (1978р.), Т.Д.Космакова правобережного Побужжя (1980р.), В.Д.Познанська південно-східної України (1983р.), С.Є.Панцьо давньої Лемківщини (1985р.), Г.Є.Бучко Бойківщини (1986р.), Л.О.Тарновецька Буковинського Подністров’я (1990р.), Б.Б.Близнюк Гуцульщини, Т.В.Марталога Північного Степу України (1997р.), Г.Д.Панчук Опілля (1999р.), Г.В.Бачинська Закерзоння (2001р.), І.Д.Фаріон Прикарпатської Львівщини (2001р.), Л.О.Кравченко Лубенщини, С.В.Шеремета Північної Тернопільщини (2002р.), І.І.Ільченко Нижньої Наддніпрянщини (надвеликолузький регіон) (2003р.), Н.І.Рульова Західного Поділля (2004 р.), І.А.Корнієнко Дніпровського Припоріжжя (2004р.), Н.Ю.Булава Північної Донеччини (2005р.), Н.О.Свистун м.Тернополя (2006р.) та ін. У докторській дисертації П.П.Чучки докладно проаналізовано антропонімію Закарпаття [171].
Українська історична антропонімія стала об’єктом наукових інтересів Л.Л.Гумецької (ХIV XV ст.), М.О.Демчук (ХІV ХVІІст.), Р.Й.Керсти, І.В.Єфименко (ХVІст.), Р.І.Осташа, С.П.Бевзенка, О.Я.Добровольської, І.Д.Сухомлина, Л.О.Самійленко, В.Ю.Франчук, Н.П.Москальової, А.М.Залеського (ХVІІст.), О.Д.Неділько, В.О.Шевцової (друга половина ХVІІ перша половина ХVІІІст.), В.В.Денисюка (друга половина ХVІІ XVІІІст.), С.Є.Панцьо, І.Д.Фаріон (кінець ХVІІІ початок ХІХст.), С.В.Глущика (1765-1769рр.), Л.О.Тарновецької (перша половина ХІХст.). Джерельною основою для їхніх досліджень були пам’ятки ділової писемності актові книги, реєстри козаків, метрики, погосподарські книги тощо і пам’ятки історіографічного жанру [36]. Праці М.Л.Худаша, М.І.Сенів,С.М.Пахомової відзначаються широтою джерельної бази й часового простору [167; 133; 88].
Дослідники історичної антропонімії найчастіше зверталися до матеріалів ХVІІ ХVІІІст. Зокрема, унікальна пам’ятка «Реєстр Війська Запорозького» стала джерелом наукових розвідок С.П.Бевзенка [4; 5; 6], Т.Д.Братушенка [19; 20], О.Я.Добровольської [38; 39], Ю.О.Карпенка [65], А.П.Непокупного [97], Р.І.Осташа [111; 113; 114; 115; 117], М.Л.Худаша [168; 170] тощо. Крім того, А.П.Непокупний, Є.С.Отін, Є.В.Горська та інші автори на матеріалах козацьких реєстрів створили колективну монографію «Міжетнічні зв’язки в українській антропонімії ХVІІст. («Реєстри всього Війська Запорозького», 1649р.) і мовно-територіальні контакти» (1989р.). Йосифінська та Францисканська метрики лягли в основу монографічних і дисертаційних досліджень Г.Є.Бучко, С.ЄПанцьо, І.Д.Фаріон [21; 120; 121; 159; 161].
Водночас антропонімія ХVІст. залишається ще маловивченою. Сьогодні маємо кілька праць, створених на основі матеріалів пам’яток української мови ХVІст. Серед них монографії Р.Й.Керсти «Українська антропонімія XVI ст.: Чоловічі іменування» [68] та І.В.Єфименко «Українські прізвищеві назви ХVІст.» [43], а також статті «Особові назви, утворені від загальних назв, на означення професії, роду заняття» Р.Й.Керсти [67], «Старополіські антропоформули на східнослов’янському фоні (діахронічний аспект)» С.М.Пахомової [87], «Про особові назви Волині ХVІст.» А.Білоруса [11], «Історична антропонімія (на матеріалі описів Київського та Чорнобильського замків 1552р. і реєстрів Війська Запорізького 1649р.)» І.Д.Сухомлина [149].
Українське Полісся давно цікавило етнографів, фольклористів, краєзнавців, істориків, лінгвістів, однак історична антропонімія Житомирщини досі не була об’єктом спеціального монографічного вивчення. Антропонімічні матеріали опублікованих писемних пам’яток Житомирщини ХVІХVІІст. лише принагідно використовували у своїх дослідженнях М.Л.Худаш, Р.Й.Керста, Р.І.Осташ, С.М.Пахомова, І.В.Єфименко. 1988 року І.І.Козубенко захистила дисертацію на тему «Антропонімія Середнього Полісся (співвідношення неофіційних і офіційних іменувань)». У цій роботі досліджено 5000 неофіційних спадкових іменувань, зібраних у 87 населених пунктах сучасної Житомирської області, описано процес їхнього виникнення й розвитку, визначено екстра- й інтралінгвістичні чинники еволюції [71].
Відсутність ґрунтовного діахронічного дослідження антропонімів цієї території України й визначає актуальність обраної теми. Результати нашої роботи дадуть змогу певною мірою заповнити лакуни в регіональній та історичній антропоніміці України, уточнити висновки інших мовознавців у галузі української ономастики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаціяскладова теми науково-дослідної роботи кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка «Синхронічне та діахронічне вивчення північноукраїнського наріччя».
Мета дисертаційної роботи зібрати й проаналізувати антропоніми XVIXVII ст. тих теренів, що з 1937 року ввійшли до складу Житомирської області.
Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено такі завдання:
1.Увести в науковий обіг новий антропонімійний матеріал рукописних та опублікованих пам’яток Житомирщини XVIXVII ст.
2.Проаналізувати наявні іменування за структурними особливостями, виділивши продуктивні й непродуктивні антропонімні моделі, формули ідентифікації слуг, селян, міщан, козаків з одного боку, та феодальної верхівки, шляхти з іншого.
3.Визначити склад чоловічого іменникá: християнські імена, їхні фонетичні та словотвірні (повні, усічені, усічено-суфіксальні й суфіксальні) варіанти, слов’янські автохтонні (композитні, відкомпозитні) імена.
4.Описати статистичну організацію іменникá (найуживаніші, поширені, маловживані й рідкісні імена) представників нижчих і вищих верств населення.
5.Схарактеризувати онімну й апелятивну лексику, відображену в основах прізвищевих назв.
6.Установити продуктивність різних класів онімів та апелятивів у творенні прізвищевих назв представників соціальних низів і верхів.
7.Укласти словник способів ідентифікації, індекс власних особових чоловічих імен, алфавітний покажчик прізвищевих назв простолюдинів і шляхти.
Об’єкт дослідження антропоніми, зафіксовані в опублікованих і рукописних пам’ятках Житомирщини XVI XVII ст.
Предмет дослідження способи та засоби ідентифікації осіб чоловічої статі, особливості чоловічого іменникá, семантична характеристика лексичної бази прізвищевих назв представників нижчих і вищих верств суспільства на Житомирщині ХVІХVІІст.
Методи дослідження. Використано описовий метод і його основні прийоми (інвентаризація та систематизація мовних одиниць), порівняльно-історичний і статистичний методи. З конкретних лінгвістичних прийомів дослідження застосовано прийом словотвірного та семантичного аналізів.
Джерельною базою дисертації слугували 7 опублікованих і 13 рукописних пам’яток ХVІХVІІст., серед яких переважну більшість становлять актові книги Житомирського гродського суду (з 1582 до 1713 р.). Також використано антропонімійні матеріали з рукописних актових книг Підкоморського суду Житомирського повіту Київського воєводства (1584-1644рр.) й Овруцького гродського суду (1678-1680рр.) та опублікованих пам’яток у виданнях: «Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов», «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.», «Реєстр Війська Запорозького 1649 року: Транслітерація тексту» (Білоцерківський та Київський полки, до складу яких уходили жителі таких населених пунктів Житомирщини, як Брусилів, Водотиї, Івниця, Коростишів, Овруч, Паволоч і Ходорків), збірник давніх текстів «Торгівля на Україні». Унаслідок опрацювання ділових документів Житомирщини XVI XVII ст. укладено власну картотеку, що налічує 9160 антропонімів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше об’єктом спеціального системного дослідження в українській ономастиці стала історична антропонімія Житомирщини. До наукового обігу введено новий фактичний матеріал. Антропоніми проаналізовано з акцентом на соціальне становище носія, що уможливило зробити висновки про специфіку іменування представників нижчих і вищих верств населення Житомирщини ХVІХVІІ ст.
Особливості географічного розташування, суспільно-політичні й економічні умови розвитку Житомирщини сприяли відображенню в основах прізвищевих назв різних груп лексики, зокрема діалектної, архаїчної, запозиченої.
Теоретичне значення дослідження. Теоретичні висновки дисертації доповнюють і уточнюють наукові знання про систему антропонімів ХVІХVІІст. Запропонований підхід до її вивчення з урахуванням соціальної диференціації місцевої людності може слугувати моделлю для дальших антропонімічних студій інших регіонів України.
Практичне значення дослідження полягає в розширенні джерельної бази для вивчення історичної антропонімії. Результати роботи можуть бути використані для укладання антропонімічних словників, атласів, для викладання курсів з ономастики, історичної фонетики та лексикології. Антропонімія Житомирщини, зібрана й систематизована в дослідженні, це надійний матеріал для істориків, географів, етнографів, народознавців, оскільки вона віддзеркалює різноманітні історичні та суспільно-економічні процеси в житті українського суспільства.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка та на засіданні відділу ономастики Інституту української мови НАН України. Основні результати дослідження представлено й обговорено на Міжнародній конференції «Проблеми аналізу тексту», присвяченій Євгенові Кудрицькому (Житомир, 2003); діалектологічному семінарі «Актуальні проблеми української діалектології» (Львів, 2004); наукових читаннях пам’яті Ю.К.Редька «Актуальні питання антропоніміки» (Київ, 2005); Міжнародній ономастичній конференції «Традиційне і нове у вивченні власних імен» (Донецьк-Горлівка-Святогірськ, 2005); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100‑річчю від дня народження професора М.А.Жовтобрюха (Черкаси, 2005); на семінарах Міжнародної школи гуманітарних наук Центральної та Східної Європи, сесії «Українсько-польські мовні контакти» (Варшава, Польща; 2006); ІІІМіжнародній науковій конференціії «Славянская ономастика в этимологическом, хронологическом и ареальном аспектах» (Гомель, Білорусь; 2006); науковому семінарі «Ойконімія України в синхронії та діахронії» (Київ, 2007).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 10 статтях, з яких 7 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (198 позицій), списку джерел дослідження (20 позицій), списку умовних скорочень. Робота містить 16 таблиць, 2 рисунки. Загальний обсяг дисертації 209 сторінок, основного тексту 185. До дисертації окремим томом додано три додатки (350 сторінок).

bibliography

ВИСНОВКИ
У роботі антропоніми, вилучені із рукописних та опублікованих пам’яток Житомирщини ХVІХVІІ ст., проаналізовано з акцентом на соціальне становище їх носіїв.
Загальний огляд способів і засобів ідентифікації осіб чоловічої статі на Житомирщині XVIXVIIст. підтверджує думку, що в цей період не було загальноприйнятої норми називання людей. Досліджуваний матеріал дає підстави говорити про власне антропонімійні одночленні, двочленні, тричленні, чотиричленні й антропонімійно-апелятивні іменування, співвідношення між якими 96,6% : 3,4%. Аналіз 9160 іменувань свідчить, що в ідентифікації населення Житомирщини ХVІХVІІст. важливу роль відіграє належність людини до нижчих (слуги, селяни, міщани, козаки) чи вищих (феодальна верхівка, шляхта, духовенство) верств суспільства.
Двочленний спосіб називання особи панівний для всіх верств суспільства (67,14%): 4000 двочленних іменувань ідентифікують простолюдинів (62,6%), 2150 представників шляхти (77,6%). Однак двочленні формули розрізняються продуктивністю в називанні простолюдинів і шляхти. Значну відмінність спостережено в поширенні формули «ім’я носія + ПН назва особи за місцем походження або проживання на ‑ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)», яка в ідентифікації шляхти становить 71,7%, а в іменуванні простолюдинів 7,5%. Двочленні іменування, у складі яких є ПН із суфіксами ‑енк(о) (17,5%), ‑ен(я) (3%), -ук (‑’ук) (0,4%), -ишин (0,2%), називають лише простолюдинів. Інші двослівні структури характеризуються меншою різницею поширення в ідентифікації простолюдинів і шляхти, пор.: 1)«ім’я носія + ПН з патронімними суфіксами ‑ович / ‑евич» (відповідно 19,6% : 9%); 2) «ім’я носія + ПН «nomina impersonalia»» (відповідно 16,25% : 11%). Іменування, до складу яких уходять ПН із суфіксами ‑ов/ -ев та -ин, рідковживані серед представників усіх соціальних груп. Це підтверджують факти білоруської антропонімії.
Одночленні утворення переважають у називанні нижчих верств (2070 іменувань із 2300, що становить 32,4%). Більшість із них християнські та слов’янські автохтонні імена (83,6% від одночленних іменувань простолюдинів). В ідентифікації вищих прошарків однослівні найменування це здебільшого ПН (89,2% від одночленних іменувань шляхти).
Тричленні формули в ідентифікації шляхти становлять 11,5%; у найменуванні нижчих верств населення їх лише 0,94%. З-поміж них продуктивними є утворення з патронімами, зокрема формула «ім’я носія + патронім на -ич, ‑ович / -евич + ПН назва особи за місцем походження або проживання на ‑ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)» дорівнює 57,5% від усіх тричленних іменувань шляхти.
У пам’ятках Житомирщини ХVІХVІІст. виявлено 15 чотиричленних іменувань, які стосуються лише ідентифікації соціальної верхівки (0,54% від усіх іменувань шляхти). Їх можна представити у вигляді таких формул: 1) «ім’я носія + патронім на -ович (-евич) + родова особова назва + назва родового відгалуження за місцем родового маєтку на ‑ск(ий), -цк(ий), -зк(ий)»: панъ Теwдоръ Васи(л)еви(ч) Тыша-Быко(в)ски(и) (1630 р.); 2) «ім’я носія + патронім на -ович + патронім на -ич, -ович + родова особова назва на ‑ский»; шляхе(т)ны(х) А(р)тима Исаковича а Левона Куриловича Калениковичо(в) Ко(с)тю(ш)ко(в)ски(х). На те, що такі іменування були прерогативою вищих верств суспільства вказують, М.Л.Худаш, С.М.Пахомова, І.В.Єфименко, І.Гук та інші дослідники української історичної антрононімії.
Антропонімійно-апелятивні найменування частіше вживаються для називання простолюдинів (82,5% від усіх описових іменувань). У цій групі іменувань серед простолюдинів поширені формули з апелятивом на означення спорідненості чи свояцтва (63,8%). В ідентифікації представників шляхти переважає формула «ім’я носія + місце його походження чи проживання у формі прийменникової конструкції з прийменниками з, на + ПН» (96,4% від описових іменувань шляхти).
В антропоніміконі Житомирщини ХVІХVІІст. 96,15% чоловічих християнських імен, носіями яких є представники нижчих верств населення (5625 носіїв із 5850), і більше 83,4% представники вищих верств суспільства (2335 носіїв із 2800). Дослідження фонетичних варіантів цих імен дало змогу виділити низку звукових змін, пов’язаних із пристосуванням чужих слів до фонетичної системи української мови. У підсистемі вокалізму змінилися початкові голосні: заміна [а], [jе] > [о], втрата [а], [и]; спрощення сполучень двох або трьох голосних [иа], [ие], [ио], [иу], [иоа], не властивих українській мові. Усередині імен відбулося стягнення однакових голосних [аа], [ии]; перетворення груп нетотожних голосних: [ео], [ио] > [и], [е]; [аи] > [ай], [а]; [иа] > [йа]; випадіння ненаголошеного голосного; асимілятивні й дисимілятивні зміни голосних і т.ін.
У підсистемі приголосних субституція [ф] звуками [в], [п], [х], [хв], [хф]; [н] змінився на [м] і навпаки; спрощення в групах приголосних тощо. Перераховані фонетичні зміни наявні в іменах, які служать для ідентифікації представників різних груп населення. Проте для називання шляхти характерне використання запозичених (чужомовних) варіантів імен, які не зазнали деяких із вищевказаних фонетичних змін. Трапляються випадки, коли та сама особа в документах названа то українським іменем, то його запозиченим відповідником. Крім того, в іменуванні представників соціальних верхів наявні варіанти Остафей, Офанасъ, Филипъ без заміщення [ф].
На основі словотвірного аналізу в пам’ятках досліджуваної території виявлено, крім повних, усічені, усічено-суфіксальні й суфіксальні варіанти чоловічих християнських імен.
Усічені варіанти імен виникають шляхом аферези, синкопи й апокопи. Серед них найпоширеніші імена з апокопою ‑ий.
У групі усічено-суфіксальних імен найпродуктивнішими є суфікси ‑цъ / ‑ць, ‑хн(о). Формант ‑хн(о) утворює 9 варіантів імен, що називають представників нижчих верств, та 7 варіантів, носіями яких є представники вищих верств населення. Інші усічено-суфіксальні варіанти наявні тільки в іменникý простолюдинів.
Імена, утворені за допомогою суфіксів, найпоширеніші та найуживаніші. Суфікс -к(о), наявний у 140 чоловічих іменах християнського походження, носії яких простолюдини (23,73% від усіх варіантів імен простолюдинів), і в 25 шляхта (9,1 % від усіх варіантів імен шляхти), є найпродуктивнішим. Форманти -ець, -икъ, -укъ (-’укъ), -к(а) виступають переважно в іменах, які ідентифікують простолюдинів. В іменуванні представників різних верств населення поширений суфікс ‑ашъ.
Виявлено ряд непродуктивних суфіксів: ‑ай, -ей, -да, -ак (-’ак), -окъ, ‑анъ, -ина, -инъ, -онъ (-онь), -унъ (-’унъ), -ура, -асъ, -исъ, -осъ, -усъ, -’ута, ‑ехъ, ‑ухъ (-’ухъ), -ешъ, -ишъ, які утворюють переважно імена представників нижчих верств населення. Зокрема, в досліджуваних пам’ятках зафіксовано непродуктивний суфікс ‑ухно (одне ім’я Янухно), якого не відзначають дослідники на інших територіях України ХVІХVІІст.
У досліджуваних пам’ятках Житомирщини не виявлено імен із суфіксами ‑уг(а), -ил(о), -енъ, -ахъ, -охъ, -ицъ, -ищ(е).
Антропонімікон Житомирщини містить і слов’янські автохтонні імена (серед простолюдинів майже 3 %, серед шляхти більше 10%). Аналіз цих імен дав можливість виділити імена-композити, відкомпозитні й відапелятивні утворення.
Кількісні підрахунки іменникá дали можливість визначити найуживаніші, поширені, маловживані й рідкісні імена серед представників нижчих і вищих верств населення (див. с.103-113, 120-121). Наприклад, найуживанішими серед простолюдинів виявилися такі імена та їхні варіанти: Иванъ, Федоръ, Ва(с)ко, Андрей, Я(ц)ко, Семенъ, Гри(ц)ко, Мартинъ, Степанъ і Гришъко, а з-поміж шляхти Янъ, Иванъ, Миколай, Андрей, Федоръ, Петръ, Александеръ, Адамъ, Павелъ, Стефанъ. Крім того, виявлено низку імен, які використовуються лише в іменуванні простолюдинів або шляхти та духовних осіб.
Популярні імена відзначаються великою кількістю варіантів, причому в іменуванні представників вищих верств населення їх значно менше, пор. співвідношення варіантів імен у простолюдинів і шляхти: Федоръ 21 : 4, Матвей 18 : 10.
Прізвищеві назви Житомирщини ХVІХVІІст. виникли на ґрунті онімної та апелятивної лексики: антропонімів, апелятивно-антропонімних та апелятивних назв.
Чоловічі християнські імена та їхні варіанти (усічені, усічено-суфіксальні та суфіксальні) виступають твірною основою для 26,2 % ПН простолюдинів і 6,77% ПН шляхти. У складі ПН вони представлені неоднаково: одні утворюють більше десятка ПН (Михайло 14, Григорей 13, Андрей, Матвей 11); інші лише одну (Адамъ, Исай, Потапъ, Сысой), що пов’язано з частотою фіксацій імені в церковному календарі та здатністю першого утворювати варіанти.
У пам’ятках Житомирщини ХVІХVІІ ст. зафіксовано лише 0,48% прізвищевих назв, утворених від жіночих християнських імен.
Слов’янські автохтонні імена (композити, відкомпозитні деривати) лягли в основу 45 ПН простолюдинів (1,8%) та 18 ПН шляхти (1,4%), загалом такі імена становлять 1,67% від усіх ПН.
Назви розряду «nomina impersonalia» творять 31,7 % ПН простолюдинів і 12,45% ПН шляхти, а «nomina personalia» є продуктивними лише в основах ПН нижчих верств населення (12,8%).
У складі 155 ПН Житомирщини ХVІХVІІст., утворених від назв осіб за родом діяльності та професією, наявні лексичні синоніми агентивних і професійних назв: мелникъ мерочник млынаръ мукозоб мукосий, рыбакъ рибалка рыболовъ. Найбільше носіїв мають ПН, основу яких становлять апелятиви коваль, швець, бондаръ, кравець, кушниръ, мельникъ.
Для ідентифікації шляхти використано 930 ПН із суфіксами -ск(ий), ‑цк(ий), -зк(ий), що становить 72,4% від усіх ПН шляхти, а для називання простолюдинів 220, що дорівнює 8,9% від усіх ПН простолюдинів. В ідентифікації простолюдинів поширені ПН, утворені від етнонімів литвинъ, волошинъ, москаль, ляхъ. Крім того, у складі ПН наявні різні варіанти етнонімів: венкгринъ угринъ, ляхъ полуляхъ мазуръ полякъ, турокъ турчинъ. Такі ПН цінний матеріал для вивчення етнографії краю, його минулого суспільно-економічного життя, етнічного складу населення та міжетнічних контактів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок. Т. 1-2. Луцьк: Вежа, 2000.
2. Баскаков Н.А.Русские фамилии тюркского происхождения. М.: Наука, 1979. 279 с.: ил. Библиогр.: с.259-263.
3. Бачинська Г.Д.Антропонімікон переселенців з Польщі на Тернопільщину: Автореф. дис.... канд. філол. наук / Прикарпатський університет ім.В.Стефаника. Івано-Франківськ, 2001. 19 с.
4. Бевзенко С.П. Словотвір українських прізвищ Чернігівщини в ХVІІ ст. // Тези доп. і повідомл. міжвуз. наук. конф. з питань східнослов. іменного словотвору. Запоріжжя, 24-26 вересня 1974р. К.: Наукова думка, 1974. С.27-28.
5. Бевзенко С.П. Словотворчі типи українських прізвищ Середнього Придніпров’я в ХVІІ ст. // Тези доп. 6-ої укр. славіст. конф. Чернівці, 13‑18 жовтня 1964 р. Чернівці, 1964. С.59-61.
6. Бевзенко С.П. Словотворчі типи українських прізвищ Східного Поділля в ХVІІ ст. // Друга респ. ономаст. нарада: Тези / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Укр. ономаст. коміс. К.:Вид-во АН УРСР, 1962. С.139-141.
7. Бевзенко С.П.Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 247 с.
8. Бейлина Д.А. Материалы для полесского ботанического словаря // Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. М.: Наука, 1968. С.416-438.
9. Белей Л. До питання про християнізацію іменника українців // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград:РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. Вип. 37. С.5-8.
10. Белей Л.Е.Вариантность антропонимов на разных уровнях украинского языка: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Ужгородский государственныйуниверситет. Ужгород, 1986. 23 с.
11. Білорус А. Про особові назви Волині ХVІст. // Архіви України. 1970. № 3. С.36-42.
12. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 2. Прозвішчы, утвораныя ад апелятыўнай лексікі. Мінск: Навука і тэхніка, 1969. 508 с. Бібліогр.: с.501-503.
13. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія: Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы. Мінск: Навука і тэхніка, 1966. 328 с.: табл.
14. Бірыла М.В. Беларускія антрапанімічныя назвы ў їх адносінах да антрапанімічных назваў інших славянскіх моў. Мінск: Выд-ва АН БССР, 1963. 56 с.
15. Близнюк Б.Б. Гуцульські прізвища, в основах яких відображені автохтонні особові власні імена // Наукові записки: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 1999. Ч. 2. С.117-128.
16. Близнюк Б.Б. Моделі іменування особи на Гуцульщині в писемних пам’ятках ХVХVІ ст. // Наукові записки: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. Ч. 2. С.10-13.
17. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: Автореф. дис.... канд. філол. наук / Львівський державний університет ім.І.Франка. Львів, 1997. 23 с.
18. Брайченко С.Л. Динаміка дохристиянських найменувань у сучасній суспільній оцінці українців Одещини // Наукові записки: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. Ч. 2. С.14-18.
19. Братушенко Т.Д. Морфологічний склад прізвищ Лівобережної Київщини ХVІІ ст.: На матеріалі козацьких Реєстрів Переяславського полку // Питання сучасної ономастики. К.: Наукова думка, 1976. С.153-155.
20. Братушенко Т.Д. Морфологічний склад українських прізвищ Лівобережної України в ХVІІ ст. (Переяславський полк) // Четверта респ. ономаст. конф.: Тези / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. Укр. ономаст. коміс. К., 1969. С.125-126.
21. Бучко А.Е. Фамилии Бойковщины в период их становления и в наши дни: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Ужгородский государственныйуниверситет. Ужгород, 1986. 20 с.
22. Бучко Г.Є. Роль слов’янських відкомпозитних імен у творенні українських прізвищ // Українська пропріальна лексика. К.: «Кий», 2000. С.20-23.
23. Бучко Г.Є. Семантична та словотвірна структура сучасних прізвищ Бойківщини // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С.36-45.
24. Бучко Г.Є. Становлення прізвищ Бойківщини // Бойківщина: історія та сучасність / Відп. ред. В.Конопля. Львів Самбір, 1995. С.153-156.
25. Варченко І.О. Про походження двох українських прізвищ // Діалектологічний бюлетень. К.: Вид-во АН Української РСР, 1962. Вип.ІХ. С.97-101.
26. Вербич С.Антропонімія як джерело мовно-історичної інформації // Матеріали міжнародної славістичної конференції пам’яті проф.К.К.Трофимовича. Львів: Літопис, 1998. Т. 1. С.28-31.
27. Вешторт Г.Ф. Названия пищи в говорах Полесья // Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря. М.: Наука, 1968. С.366-414.
28. Власні імена мешканців с.Світязькі Смолярі Шацького р-ну Волинської обл. та їх місцеві різновиди / Упор. С.К.Богдан // Студії з ономастики та етимології 2005. К., 2005. С.285-288.
29. Горпинич В.О. До питання про словник прізвищ України // Ономастика східних слов’ян: Тези доп. наук. семінару / НАН України; Інститут української мови. К., 1996. С.18-19.
30. Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. Житомир, 2002. 184с.
31. Гук І. Соціальні аспекти українського антропонімікону ХVІ ХVІІст. // Вісник Львівського університету: Серія філологічна. 2005. Вип. 36. С.64-72.
32. Гумецька Л.Л. З приводу особової назви Гостята в новгородській берестяній грамоті № 9 // Територіальні діалекти і власні назви. К.:Наукова думка, 1965. С.238-246.
33. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIVXV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
34. Демчук М.О. Роль християнства у запровадженні особових власних імен та пов’язані з ними народні вірування // Народознавчі зошити. 2003. №1‑2. С.98-102.
35. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XIVXVII ст. К.: Наукова думка, 1988. 172 с. Бібліогр.:с.152-159.
36. Денисюк В.В. Антропоніми в українській історіографічній традиції другої половини ХVІІ ХVІІІст.: Монографія. К.: Міленіум, 2006. 203 с.: табл. Бібліогр.:с.114-123.
37. Дидик-Меуш Г.М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови ХVІХVІІІст.: Автореф. дис.... канд. філол. наук / Львівський національний університет ім.І.Франка. Львів, 2001. 19 с.
38. Добровольська О.Я. Лексична база прізвищ Війська Запорозького за «Реєстрами» 1649 р.: Автореф. дис.... канд. філол. наук / Ужгородський державний університет. Ужгород, 1995. 25 с.
39. Добровольська О.Я. Про власні назви у словнику української мови ХVІ першої половини ХVІІ століття // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С.84-94.
40. Етимологічний словник української мови. К.: Наукова думка, 1982‑2007. Т. 1-5.
41. Єфименко І. Дещо про походження сучасних українських прізвищ // Дивослово. 2002. № 11. С.18-20.
42. Єфименко І.В. З давньої української антропонімії // Українська пропріальна лексика. К.: «Кий», 2000. С.47-49.
43. Єфименко І.В. Українські прізвищеві назви ХVІ ст. К., 2003. 168 с. Бібліогр.: с.127-145.
44. Железняк И.М. Очерк сербохорватского антропонимического словообразования (суффиксальная система сербохорватской антропонимии XIIXV в.). К.: Наукова думка, 1969. 131с.: табл.
45. Желєзняк І.М. Антропонім // Українська мова. Енциклопедія. К.: «Укр. енцикл.», 2000. С.29-30.
46. Желєзняк І.М. До історії українських прізвищ // Мовознавство. 1976. №5. С.65- 72.
47. Желєзняк І.М. К истории сербохорватских патронимических форм XIIXV ст. // Дослідження з мовознавства. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. Вип. 2. С.130-149.
48. Желєзняк І.М. Етюд з української антропоніміки: Кармалюк // Мовознавство. 1987. № 5. С.66- 69.
49. Желєзняк І.М. Семантичні параметри слов’янських антропонімних етимонів // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С.95-105.
50. Желєзняк І.М. Українські прізвища на -ист(-а, -ий) // Мовознавство. 1975. № 2. С.44-54.
51. Желєзняк І.М.Типи сербохорватських антропонімічних композитів ХІІХV ст. // Славістичний збірник. К.:Вид-во Академії наук Української РСР, 1963. С.198-213.
52. Жовтобрюх М.А. Про термін прізвище // Мовознавство. 1969. № 4. С.82-86.
53. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. К.: Вища школа, 1980. 320 с. Бібліогр.: с.309.
54. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови: Фонетика. К: Наукова думка, 1979. 368с.: іл. Бібліогр.: с.351‑364.
55. Заимов Й. Български именник. София: Изд-во на БАН, 1988. 311 с. Библиогр.: с.310.
56. Залеський А.М. Спостереження над українськими прізвищами ХVІІ в. (на матеріалі інвентаря с.Перегінське) // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Наукова думка, 1964. Т. 6. С.133-145.
57. Зинин С.И. Структура русских антропонимов ХVІІІ века (на материале актовых кних г.Москвы) // Ономастика. М.: Наука, 1969. С.79-83.
58. Илчев С.Речник на личните и фамилни имена у българите. София: Изд‑во на БАН, 1969. 627 с.
59. Ісакова Т. Лексико-семантична база прізвищ Степу // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. Вип. 35. С.86-91.
60. Карнович Е.П.Родовые прозвания и титулы в России и слияние иноземцев с русскими. [Репринт. воспроизведение изд. 1886 г.]. М.:БИМПА, 1991. 250 с.
61. Карпенко М.В. Русская антропонимика: Конспект лекций спецкурса. Одесса, 1970. 42 с. Библиогр.: с.41.
62. Карпенко О. З топонімії Житомирщини: Кирдани // Культура слова. 1996. № 46-47. С.108-110.
63. Карпенко О.П. До етимології прізвища Ганжа // Статті та тези VІІ Всеукраїнської ономастичної конференції «Питання сучасної ономастики». Дніпропетровськ, 1997. С.79-80.
64. Карпенко О.П. Етимологічна інтерпретація гідронімів з основою *buk-/*buč- // Ономастика Полісся. К., 1999. С.68-77.
65. Карпенко Ю.О. Реєстри Війська Запорізького і проблема постання українських прізвищ // Питання історичної ономастики. К.: Наукова думка, 1994. С.182-201.
66. Касим Е.Ю. Именник украинского населения Одесчины со второй половины ХІХ по 80-е гг. ХХ в.: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Ужгородский государственныйуниверситет. Ужгород, 1986. 19 с.
67. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв на означення професії, роду заняття (на матеріалі пам’яток української мови XVI ст.) // Питання історії української мови. К.: Наукова думка, 1970. С.141-158.
68. Керста Р.Й. Українська антропонімія XVI ст.: Чоловічі іменування. К.:Наукова думка, 1984. 152 с. Бібліогр.: с.145-151.
69. Ковалик І.І. Про деякі питання слов’янського словотвору. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. 24 с.: табл.
70. Ковалик І.І. Словотвір особових імен в українській мові (здрібніло-пестливі утворення) // Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наукова думка, 1965. С.216-225.
71. Козубенко И.И. Антропонимия Среднего Полесья (соотношение неофициальных и официальных именований): Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Киевский государственный педагогический институт им.А.М.Горького. К., 1988. 25 с.
72. Корнилович М. Огляд народних родових прізвищ на Холмщині й Підляшші // Етнографічний вісник. К.: Вид-во ВУАН, 1926. Кн. 2. С.113-123.
73. Космакова Т.Д.Лингвистический анализ антропонимов Правобережного Побужья: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Ужгородский государственныйуниверситет. Ужгород, 1980. 23 с.
74. Кравченко Г.В. Динаміка українського іменника м.Донецька з 1890 по 1990-ті роки: Автореф. дис.... канд. філол. наук / Донецький національний університет. Донецьк, 2000. 19 с.
75. Кравченко Л.О. Апелятивні означення особи в основах прізвищ Лубенщини // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. Вип. 37 С.123-125.
76. Кравченко Л.О. Прізвища західної частини Полтавщини, утворені від християнських імен // Наукові записки: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. Ч. 2. С.45-49.
77. Кравченко Л.О. Прізвища Лубенщини. К.: «Факт», 2004. 198 с.: табл. Бібліогр.: с.128-141.
78. Кракалия Л.В.Антропонимия советской Буковины: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Черновицкий государственныйуниверситет. Черновцы, 1974. 36 с.
79. Кровицька О. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІХVІІІст.: Семантика і словотвір. Львів, 2002. 213 с. Бібліогр.:с.190-211.
80. Кровицька О. Назви осіб за родом діяльності і професією в пам’я