ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ В СТРУКТУРІ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

brief description

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

Кобченко Наталя Віталіївна

УДК 811.161.2: 81’367.5

Граматична характеристика вільного поєднання в структурі простого речення

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник: Ожоган Василь Михайлович, доктор філологічних наук, професор

Кіровоград 2008

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ. 6
ВСТУП.. 7
РОЗДІЛ1. СУТНІСТЬ ВІЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ ТА ЙОГО СТАТУС УСИСТЕМІ СИНТАКСИЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.. 14
1.1. Принципи реалізації підрядного синтаксичного зв’язку в певній формі 14
1.2. Термінологічні аспекти дослідження 23
1.3. Вільне поєднання як одна з форм підрядного синтаксичного зв’язку 30
1.3.1. Історія розвитку поглядів на вільне поєднання 30
1.3.2. Участь категорії відмінка в реалізації підрядного зв’язку. 39
1.3.3. Принципи диференціації вільного поєднання у відмінковому вияві
й слабкого керування. 43
1.3.4. Спроби класифікації вільного поєднання за силою зв’язку. 50
1.3.5.Вільне поєднання як єдина форма реалізації підрядного
детермінантного зв’язку. 55
1.3.6. Питання про предикативне вільне поєднання 56
1.3.7. Вільне поєднання й тяжіння 61
1.4. Вільне поєднання на тлі синтаксичної деривації 63
Висновки до розділу 1 70
РОЗДІЛ2. ЯДЕРНА ЗОНА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНОГО
ПОЄДНАННЯ.. 72
2.1. Вільне поєднання прислівників 72
2.1.1.Формально-структурні моделі побудов із залежним власне-прислівником. 73
2.1.1.1. Власне-прислівник у детермінантній позиції речення 73
2.1.1.2.Формально-структурні моделі Vf + Adv, Part + Adv та
Advpart+Adv. 74
2.1.1.3. Формально-структурні моделі Adj + Adv, Adv + Adv та
Predicat + Adv. 76
2.1.1.4. Формально-структурна модель S1-7 + Adv. 77
2.1.2. Вільне поєднання прислівникових сполук. 78
2.1.3. Вільне поєднання компаратива й суперлатива 80
2.2. Вільне поєднання інфінітивів 81
2.2.1. Інфінітив у детермінантній позиції речення 88
2.2.2. Формально-структурна модель S1-7 + Inf 90
2.2.3. Формально-структурна модель Predicat + Inf 93
2.3. Вільне поєднання невідмінюваних прикметників 94
Висновки до розділу 2 96
РОЗДІЛ3. НАПІВ’ЯДЕРНА ЗОНА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЛЬНОГО ПОЄДНАННЯ 98
3.1. Вільне поєднання цілісних словосполучень 98
3.1.1. Формально-структурна модель S1-7 + (Adj2 + S2) 99
3.1.2.Уживання цілісних словосполучень моделей Adj2 + S2 та
Praep+Adj2 + S2 у ролі детермінанта 100
3.1.3. Формально-структурна модель Vf + (Adj5 + S5) 101
3.1.4. Формально-структурна модель S1-7 + (Praep + Adj5 + S5) 103
3.1.5. Формально-структурна модель S1-7 + (Praep + S2,5,6 + Praep
+ S2,4,5,6) 103
3.1.6. Формально-структурні моделі S1-7 + (Praep + S5 + Conjuct + S5)
та S1‑7 + (S2 + Praep + S5) 104
3.2. Формально-структурні моделі конструкцій з ад’юнктом-генітивом. 105
3.2.1.Формально-структурні моделі побудов із залежним
безприйменниковим генітивом. 106
3.2.1.1. Формально-структурна модель S1-7 + S2 106
3.2.2. Формально-структурні моделі побудов із залежним
прийменниковим генітивом. 112
3.2.2.1. Формально-структурна модель S1-7 + Praep + S2 112
3.2.2.2. Вільне поєднання прийменникового генітива як форма
підрядного детермінантного зв’язку. 118
3.2.2.3. Формально-структурна модель Vf + Praep + S2 120
3.2.2.4. Формально-структурні моделі Adj + Praep + S2, Part + Praep
+ S2 та Adv + Praep + S2 120
3.3.Формально-структурні моделі конструкцій з ад’юнктом-
інструменталем.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Сьогодні суто морфологічний підхід до інтерпретації граматичних явищ не задовольняє потреби мовознавства, оскільки не завжди їх адекватно витлумачує, подекуди навіть унеможливлює аналіз. Зважаючи на це, до кваліфікації підрядного зв’язку застосовуємо синтаксичний підхід та, як допоміжний, семантичний, відповідно до чого реалізація підрядного зв’язку в тій чи тій формі залежить не від морфологічного вираження ад’юнкта, а від його синтаксичної позиції щодо синтаксичної домінанти та семантико-синтаксичних відношень, що між ними встановлюються.
2. Вільне поєднання одна з чотирьох форм реалізації підрядного прислівного й єдина форма репрезентації підрядного детермінантного синтаксичного зв’язку, за якої ад’юнкт знаходиться поза валентною рамкою синтаксичної домінанти, тобто не посідає позицію, відкриту її семантико-синтаксичною валентністю, таким чином, синтаксична домінанта не впливає на вибір морфологічної форми ад’юнкта. Ад’юнкт у конструкціях, де підрядний синтаксичний зв’язок репрезентований формою вільного поєднання, відзначається морфологічною різноманітністю: за формальними показниками вільне поєднання диференціюють на власне-вільне поєднання (функціонує у конструкціях, де ад’юнкт належить до класів незмінних слів) і вільне поєднання у відмінковому вияві (встановлюються у сполуках, де ад’юнктом виступає відмінок у некатегорійному значенні).
3. Відсутність морфологічних показників вільного поєднання спричинила переважання в його характері семантичного чинника над граматичним. Адже у мові трапляються речення, у яких певний елемент може виступати ад’юнктом щодо кількох синтаксичних домінант, і якій саме він підпорядковується насправді, визначається семантичною сумісністю компонентів. Нерегулярними ознаками цієї форми підрядного зв’язку є порядок слів, зокрема, контактне розташування компонентів, та комунікативна настанова адресата, від врахування якої подекуди також залежить правильний вибір синтаксичної домінанти.
4. За синтаксичного погляду на підрядний зв’язок межі вільного поєднання, з одного боку, розширюються за рахунок відмінкових форм, що функціонують в адвербіальній чи ад’єктивній сфері, які традиційно вважали слабкокерованими, а з іншого боку, звужуються, бо інфінітиви, що посідають синтаксичну позицію об’єктної субстанційної синтаксеми при предикатах певних лексико-семантичних груп (волевиявлення, бажання, інтенційні, настановчі, психічної, розумової діяльності, давання, володіння уміннями й навичками тощо), і прислівники, що є еквівалентами локативних синтаксем при локативних предикатах, потрактовуємо як керовані форми (див табл.А.1 „Розмежування керування й вільного поєднання”).
5. Приймаючи синтаксичний підхід до витлумачення природи підрядного синтаксичного зв’язку, натрапляємо на проблему розмежування таких його форм, як слабке керування й вільне поєднання у відмінковому вияві, підґрунтям розв’язання якої беремо диференційні ознаки цих двох форм підрядного зв’язку: 1)будь-яка сильно- чи слабкокерована форма завжди зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю синтаксичної домінанти й заповнює одну з позицій її валентної рамки; для ад’юнкта конструкції, де підрядний зв’язок між компонентами реалізовується у формі вільного поєднання, нехарактерне валентне поєднання з синтаксичною домінантою; 2)за реалізації в синтаксичних побудовах підрядного зв’язку у формі керування між компонентами цих побудов виникають субстанційні або комплетивні відношення, у випадках же, де маємо вільне поєднання, атрибутивні чи адвербіальні.
6. Однією із специфічних рис вільного поєднання є його вторинність у структурі речення, його дериваційна природа. Елементарне з семантико-синтаксичного погляду речення складається з предиката та актантів, що заповнюють його валентну рамку. На формально-граматичному рівні такі конструкції формує предикативний зв’язок (встановлюється між предикатом і лівобічною суб’єктною синтаксемою) та підрядний прислівний у формі керування (встановлюється між предикатом та правобічними субстанційними синтаксемами), інші ж форми підрядного зв’язку можливі лише за семантичного ускладнення реченнєвої конструкції, яке є наслідком певних дериваційних процесів. Зокрема, виникнення у реченні вільного поєднання пов’язане з такими дериваційними перетвореннями: трансформація складних речень на прості з формально-граматичного погляду, структурна редукція, контамінація двох взаємопов’язаних реченнєвих утворень і транспозиція субстанційних синтаксем.
7. Цілісні словосполучення функціонують у мові як незмінні елементи й цим наближаються до класів незмінних слів, а тому у випадках незумовленості їх семантико-синтаксичною валентністю синтаксичної домінанти підпорядкування цих одиниць реалізовується у формі власне-вільного поєднання.
8. У сучасній українській мові вільно поєднуватися з синтаксичною домінантою може практично будь-який відмінок, окрім кличного, єдиною умовою цього є втрата ним предметної семантики в силу транспозиції до атрибутивної чи адвербіальної сфери (див. табл.А.3 „Зведена таблиця формально-структурних моделей конструкцій, між компонентами яких підрядний синтаксичний зв’язок реалізовується у формі вільного поєднання у відмінковому вияві” і табл.А.4 „Транспозиції відмінків за їхнього підпорядкування синтаксичній домінанті вільним поєднанням”).
9. Найпоширенішими конструкціями, у яких підрядний зв’язок встановлюється у формі вільного поєднання, є конструкції з ад’юнктом, що належить до класу незмінних слів прислівником, інфінітивом або незмінним прикметником, а тому такі побудови утворюють ядерну зону функціонування цієї форми підрядного зв’язку.
10.Напів’ядерну зону вільного поєднання становлять побудови з ад’юнктами, вираженими цілісними словосполученнями, родовим і орудним відмінком. Транспозитивна природа безприйменникового генітива не викликає сумніву: навіть у своїх первинних функціях він набагато поширеніший в ад’єктивній, ніж у субстантивній сфері, відповідно, частіше опиняється поза валентною рамкою синтаксичної домінанти, а отже, і сполучається з нею формою підрядного прислівного зв’язку вільним поєднанням частіше, ніж керуванням. Натомість, регулярну схильність безприйменникового орудного відмінка до транспозиції в адвербіальну сферу уможливлює його функціональна природа, оскільки його первинне категорійне значення інструментальне знаходиться на межі предметної й обставинної семантики. Прийменникові родовий та орудний відмінки здебільшого підпадають під дериваційні процеси, у силу яких після редукції опорного дієслова, не знаходячи позиції у валентній рамці нової синтаксичній домінанті, починають їй підпорядковуватися вільним поєднанням.
11.У напівпериферійній зоні вільного поєднання розташовані сполуки з ад’юнктом-локативом та -акузативом. Місцевий відмінок у сучасній українській мові посідає валентну позицію лише при локативних предикатах та деяких інших, при виборі ж іншої синтаксичної домінанти він переміщується до адвербіальної або атрибутивної сфери та його підпорядкування реалізовується вільним поєднанням. Безприйменниковий знахідний як відмінок, що вільно поєднується з синтаксичною домінантою, роль якої зазвичай виконує предикативний центр речення або, зрідка, дієслова певних семантичних груп руху, міри ваги й міри вартості знаходиться в адвербіальній сфері. Для знахідного прийменникового можлива транспозиція ще й в атрибутивну.
12.Периферійну зону вільного поєднання формують побудови, у яких роль ад’юнкта виконує датив або номінатив. Давальний безприйменниковий хоч і відзначається напівслабким зв’язком з опорним дієсловом, проте його проникнення в позасубстанційну сферу не набуло поширення: у своїх атрибутивних й адвербіальних функціях він виступає досить рідко, а вибір ним у таких випадках синтаксичної домінанти характеризується значними лексичними обмеженнями. Давальний прийменниковий зазвичай уживається в детермінантній позиції речення, характеризуючись адвербіальною семантикою, а його транспозиція до атрибутивної сфери є рідкісним явищем. І найпериферійнішим відмінком у сфері вільного поєднання є називний, який сполучається з синтаксичною домінантою цією формою підрядного прислівного синтаксичного зв’язку, лише виконуючи роль прикладки при ній і не дублюючи її відмінок.
13.Специфічними сполуками сучасної української мови є побудови з подвійним вільним поєднанням: одні з них є результатом об’єднання двох конструкцій, у яких наявні тотожні компоненти (побудови з послідовним і паралельним приляганням), другі утворюються внаслідок конденсації висловлювання (конструкції з внутрішнім і зовнішнім вільним поєднанням), а треті успадковані з праслов’янської мови (сполуки з давальним адресатно-посесивним).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. АндершЙ.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1974. №10. С.34-40.
2. АндершИ.Ф. Дательный принадлежности в современном русском и украинском литературных языках // Сопоставительное исследование русского и украинского языков / АН УРСР Ин-т языкознания им.А.А.Потебни / Редкол.: Г.П.Ижакевич (отв. ред.) и др. К.: Наук. думка, 1975. С.222-238.
3. АндершЙ.Ф. Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство: Х Міжнародний з’їзд славістів. Софія, верес. 1988р. К., 1988. С.124-136.
4. Апресян Ю.Д. О сильном и слабом управлении // Вопр. языкознания. 1964. №3. С.32-49.
5. АрватН.Н. Синтаксис словосочетания в современном русском языке: Курс лекций с практическими заданиями. Науч.-метод. пособие для студентов-филологов. Нежин: Нежин. гос. пед. ун-т, 2001. 67с.
6. АрполенкоГ.П., ГороденськаК.Г., ЩербатюкГ.Х. Числівник української мови. К.: Наук. думка, 1980. 242c.
7. АрутюноваН.Д. Проблема синтаксиса и семантики в работах Ч.Филлмора // Вопр. языкознания. 1973. №1. С.117-122.
8. АрутюнянВ.Н. Неизменяемые прилагательные в русском языке (на материале заимствованных слов): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Азербайджанский пед. ин-т рус. яз. и л-ры им.М.Ф.Ахундова. Баку, 1983. 21с.
9. АхмановаО.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энцикл., 1966. 608с.
10. БабайцеваВ.В. Гибридные слова в системе частей речи современного русского языка // Рус. яз. в шк. 1971. №3. С.81-84.
11. БабайцеваВ.В. Современный русский язык: Теория. Анализ языковых единиц: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2-хч. М.: Издател. центр „Академия”, 2001. Ч.2: Морфология. Синтаксис. 704с.
12.БабайцеваВ.В., МаксимовЛ.Ю. Современный русский язык: Учеб. пособ. для студ.: В 3-хч. М.: Просвещение, 1981. Ч.3: Синтаксис. Пунктуация. 271с.
13.БалкоМ.В. Семантико-синтаксичні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови: Дис. ...канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 2004. 203с.
14.БезпояскоО.К. Дериваційні відношення між реченням і словосполученням // Мовознавство. 1984. №2. С.32-37.
15.БезпояскоО.К. Інфінітив у функції другорядних членів речення // Укр. мова і літ. в шк. 1984. №3. С.51-53.
16. БезпояскоО.К. Іменні граматичні категорії. К.: Наук. думка, 1991. 171с.
17. БелошапковаВ.А. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Высш. шк., 1977. 248c.
18. БенвенистЭ. Общая лингвистика / Пер. с фр.; Под ред., с вступ. статей и ком мент. Ю.С.Степанова. М.: Прогресс, 1974. 447с.
19. БогданМ.М. Родовий відмінок при віддієслівних іменниках // Укр. мова і літ. в шк. 1972. №2. С.21-25.
20. БогданМ.М. Значення і синтаксичні функції родового присубстантивного відмінка (безприйменникові конструкції) // Укр. мова і літ. в шк. 1975. №6. С.35-45.
21. БогуславскийИ.М. Исследования по синтаксической семантике: Сферы действия логических слов / АН СССР, Науч. совет по комплекс. пробл. „Кибернетика” / Отв. ред. А.П.Ершов. М.: Наука, 1985. 175с.
22. БондарО.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові: Система засобів вираження: Наукова монографія; Одес. держ. ун-т ім.І.І.Мечникова. Одеса: Астропринт, 1996. 192с.
23. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255с.
24. БондарчукН.В. Бинарные оппозиции в системе падежей современного русского языка: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1987. 203с.
25. БрицинВ.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке / АН УССР. Ин-т языковедения им.А.А.Потебни; Отв. ред. Г.П.Ижакевич. К.: Наук. думка, 1990. 320с.
26. БровкоА.С. Розмежування означуваного слова і прикладки // Укр. мова і літ. в шк. 1970. №3. С.20-23.
27. БулаховськийЛ.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові // Дослідження з синтаксису української мови: Зб. ст. аспірантів та дисертантів / Ред. О.С.Мельничук. К.: Вид-во АНУРСР, 1958. С.5-28.
28. ВалгинаН.С. О двусторонней синтаксической связи в современном русском языке // Рус. яз. в шк. 1972. №5. С.99-104.
29. ВалгинаН.С. Синтаксис современного русского языка: Учебник. М.: Агар, 2000. 416с. Режим доступу: http://www.hi-edu.ru/x-books/xbook089/01/index.html?i519.
30. ВащенкоО.І. Валентна і невалентна сполучуваність відприкметникових іменників у сучасній українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Харк. нац. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди. Х., 2005. 20с.
31. ВежбицкаА. Дело о поверхностном падеже // Новое в зарубежной лингвистике. 1985. Вып.15. С.303-341.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. Київ; Ірпінь: Видавничо-торгова фірма „Перун”, 2002. 1440с.
33. ВесёлаяН.А. Синтаксические функции именительного падежа существительных и его эквиваленты: Дис. ...канд. филол. наук: 10.02.15. Донецк, 2003. 214с.
34. ВиноградовВ.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учеб. пособие для филол. специальностей ун-тов / Авт. предисл. Н.Н.Прокопович, В.А.Белошапкова. 2-е изд. М.: Высш. шк., 1972. 614с.
35. ВихованецьІ.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1971. 120с.
36. ВихованецьІ.Р. Прийменниковий давальний у структурі словосполучення і речення // Синтаксис словосполучення і простого речення: (Синтаксичні категорії і зв’язки): Монографія / Редкол.: М.А.Жовтобрюх (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1975. С.85-109.
37. ВихованецьІ.Р. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення // Синтаксис словосполучення і простого речення: (Синтаксичні категорії і зв’язки): Монографія / Редкол.: М.А.Жовтобрюх (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1975. С.29-45.
38. ВихованецьІ.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286с.
39. ВихованецьІ.Р. Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації // Мовознавство. 1983. №2. С.65-71.
40. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231с.
41. ВихованецьІ.Р. Категорія відмінка в проекції на семантико-синтаксичну структуру речення // Укр. мовознавство. 1987. Вип.14. С.61-67.
42. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256с.
43. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична класифікація відмінків української мови // Мовознавство. 1988. №2. С.44-51.
44. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224с.
45. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368с.
46. ВихованецьІ.Р. Типологія семантико-синтаксичних відношень // Укр. мовознавство: Теорія і практика: Темат. зб. наук. пр. / Редкол.: А.П.Загнітко (відп. ред.) та ін. К.: Ін-т систем. дослідж. освіти, 1993. С.7-10.
47. ВихованецьІ.Р. Дві версії про місцевий відмінок // Мовознавство. 1994. №1. С.25-30.
48. ВихованецьІ.Р. Морфологічні і семантичні відмінки // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наук. пр. / Редкол.: А.П.Загнітко (наук. ред.) та ін. К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1998. С.13-17.
49. ВихованецьІ.Р. Українська відмінкова система у функціонально-категорійному вимірі (Спроба перекласифікації відмінків) //Наук. зап. Кіровоград. держ. пед. ун-ту ім.В.Винниченка. Кіровоград, 2001. Вип.31. Серія: Філол. науки (Мовознавство) С.13-16.
50. Вихованець Іван. Студії про члени речення: прислівник // Укр. мова. 2005. №3. С.22-26.
51. Вихованець Іван. Студії про українські відмінки: термінологічний аспект // Укр. мова. 2005. №4. С.3-7.
52. Вихованець Іван, Городенська Катерина. Теоретична морфологія української мови: Академ. граматика української мови / За ред. І.Вихованця. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2004. 400с.
53. ВихованецьІ.Р., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219с.
54. ВишняЛ.І. Вживання часової конструкції з родовим безприйменниковим в українській мові // Граматичні та стилістичні студії з укр. та рос. мов: Республік. міжвідом. зб. / АНУРСР / Редкол.: І.К.Білодід (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1965. С.206-215.
55. ВінтонівМ.О. Типологія форм присудка в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 1997. 181с.
56. ВойцехівськаВ.Г. Синтаксичні зв’язки дієслова // Укр. мова і літ. в шк. 1972. №7. С.36-41.
57. ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360с.
58. ГороденськаК.Г. Деривація синтаксичних одиниць / АН України. Ін-т мовознавства / Відп. ред. І.Р.Вихованець. К.: Наук. думка, 1991. 192с.
59. ГорпиничВ.О. Складні випадки відмінювання топонімів // Культура слова. К.: Наук. думка, 1987. Вип.32. С.69-73.
60. ГорпиничВ.О. Кратний називний у функції неузгодженого означення // Укр. мова і літ. в шк. 1991. №9. С.38-42.
61. Грамматика русского языка / Редкол. В.В.Виноградов, Е.С.Истрина. М.: Изд-во АНСССР, 1954. Т.2: Синтаксис, Ч.1. 702с.
62. Грамматика современного русского литературного языка / Отв.ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767с.
63. ГрищенкоА.П. Прикметник у функції головного компонента в словосполученні // Синтаксис словосполучення і простого речення: (Синтаксичні категорії і зв’язки): Монографія / Редкол.: М.А.Жовтобрюх (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1975. С.120-130.
64. ГуйванюкН.В. Засоби вираження присвійності в українській мові: Навч. посіб. Чернівці: Чернів. держ. ін-т, 1975. 20с.
65. ГуйванюкН.В. Родовий приналежності в сучасній українській мові // Укр. мовознавство. 1982. Вип.10. С.41-48.
66. ДавидоваЛ.П. Із спостережень над структурою і функціями субстантивних словосполучень // Укр. мова і літ. в шк. 1971. №11. С.20-24.
67. ДавыдоваЛ.П. Субстантивные словосочетания в современном украинском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 / Киев. гос. пед. ун-т им.А.М.Горького. К., 1972. 24с.
68. ДжураА.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм (на матеріалі іменникових форм родового відмінка): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. К., 2000. 19с.
69. ДибровА.А. Типы синтаксических отношений между членами предложения, составляющими предикативное ядро (на материале славянских языков) // Науч. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1975. №5 С.41-48.
70. ДобромысловВ.А., РозентальД.Э. Трудные вопросы грамматики и правописания: Пособие для учителей / Под ред. А.Б.Шапиро. 2-е изд., переработ. М.: Учпедгиз, 1958. Вып.1. 315с.
71. ДолговЮ.С. Тип валентности как грамматическая категория в русском языке // Рус. языкознание. 1990. Вып.21. С.44-49.
72. ЄрмоленкоС.Я., БибикС.П., ТодорО.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224с.
73. ЖарковаА.В. Отражение глагольно-именной природы инфинитива в его синтаксических функциях // Рус. яз. в шк. 1982. №4. С.88-92.
74. ЗагніткоА.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. препр. К.: Навчально-метод. каб. з вищ. освіти, 1990. 64с.
75. ЗагніткоА.П. Семантико-синтаксичні аспекти категорії стану дієслова // Семантика і функції граматичних структур: Зб. наук. пр. / Редкол.: М.О.Луценко (наук. ред.) та ін. К.: Навчально-метод. каб. з вищ. освіти, 1991. С.16-31.
76. ЗагніткоА.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова // Мовознавство. 1994. №2-3. С.48-56.
77. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 1996. 365с.
78. ЗагніткоА.П. Кваліфікаційні і класифікаційні ознаки підмета // Функціонально-когнітивні вияви граматичних структур: Зб. наук. пр. / Редкол.: А.П.Загнітко (наук. ред.) та ін. К.: Ін-т змісту і методів навчання, 1998. С.17-27.
79. ЗагніткоА.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662с.
80. ЗагніткоА.П. Синтаксичні зв’язки у внутрішній структурі українського простого речення // Донецький вісник Наук. тов. ім.Шевченка. Донецьк: Східний видавн. дім. 2004. Т.5. С.144-152.
81. ЗагніткоА.П. Теорія сучасного синтаксису: Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2006. 378с.
82. ЗолотоваГ.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351с.
83. ЗолотоваГ.А. О синтаксической природе современного русского инфинитива // Науч. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1979. №5. С.43-51.
84. ІваненкоЗ.І. Семантична структура прийменникових конструкцій // Мовознавство. 1978. №3. С.13-22.
85. ІваненкоЗ.І. Система прийменникових конструкцій адвербіального значення. Київ; Одеса: Гол. вид-во видавн. об’єднання „Вища шк.”, 1981. 144с.
86. ІваницькаН.Л. Складений присудок як синтаксична структура // Синтаксис словосполучення і простого речення: (Синтаксичні категорії і зв’язки): Монографія / Редкол.: М.А.Жовтобрюх (відп. ред.) та ін. К.: Наук. думка, 1975. С.59-84.
87. ІваницькаН.Л. Взаємна зумовленість форм головних членів двоскладного речення // Укр. мова і літ. в шк. 1979. №10. С.28-34.
88. ІваницькаН.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. №3. С. 97-103.
89. КазимироваИ.А. Семантическая структура и парадигматические отношения глагольно-инфинитивных сочетаний в современном русском языке: Дис. канд. филол. наук: 10.02.01. К., 1993. 225с.
90. КамынинаА.А. О подчинительных связях слов в простом предложении. М.: Моск. гос. ун-т, 1970. 44с.
91. КацнельсонС.Д. К понятию типов валентности // Вопр. языкознания. 1987. №3. С.20-31.
92. КацнельсонС.Д. Заметки о падежной теории Ч.Филлмора // Вопр. языкознания. 1988. №1. С.110-117.
93. КлючковськийБ.Г. Прикладка та її лексико-граматична роль // Укр. мова і літ. в шк. 1955. №6. С.3-9.
94. КлючковськийБ.Г. До питання про апозицію і структурно-граматичні способи її вираження в українській мові // Проблеми синтаксису: Пр. міжвуз. наук. конф. з пит. синтаксису. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1963. С.74-83.
95. КобилянськаМ.Ф. Керування як тип підрядного зв’язку в українській мові: Навч. посібник. Чернівці: Чернів. держ. ун-т, 1978. 51с.
96. КобилянськаМ.Ф. Керування орудним відмінком в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1982. №10. С.34-41.
97. КовбасаН.Л. Розрізнення синтаксичних валентностей дієслівних зв’язок у іменному складеному присудку (за дистрибутивно-трансформаційними ознаками) // Мовознавство. 1969. №6. С.31-37.
98. КовининаН.Г. Тяготение как особый вид синтаксической связи // Науч. докл. высш. шк. Филолог. науки. 1969. №4. С.66-73.
99.