Структура функціонально-семантичного поля ітеративності в сучасній українській мові Диссертация

brief description:
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

На правах рукопису

УДК 811. 161. 2: 81’ 36

Париляк Лілія Іванівна

Структура функціонально-семантичного поля ітеративності в сучасній українській мові

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент БарчукВолодимирМихайлович

Івано-Франківськ 2008

ЗМІСТ

Вступ .. 5
Розділ 1. Категорія ітеративності у світлі теорії функціонально-семантичного поля . 10
1.1. Зміст поняття ітеративність” .. 10
1.1.1. Філософська та лінгвістична інтерпретація поняття ітеративність” . 11
1.1.2. Категорія ітеративності як смислова основа ФСП . 14
1.1.3. Ітеративність як темпоральна категорія ... 23
1.2. Моделювання структури функціонально-семантичного поля ітеративності . 26
1.2.1. Принцип поля, його зв’язок з лінгвістичними теоріями . 26
1.2.2. Структура семантики ітеративності . 29
1.2.3. Центральні та периферійні компоненти ФСП ітеративності 33
1.2.4. Співвідношення ФСП ітеративності із суміжними польовими структурами. . 36
Розділ 2. Морфологічні показники повторюваності дії в структурі функціонально-семантичного поля ітеративності 43
2.1. Функціонально-семантичні особливості суфіксальних морфем як засобів вираження ітеративності в сучасній українській мові .... 44
2.1.1.Суфіксальні морфеми семантичної зони ітеративності в структурі функціонально-семантичного поля ............................... 45
2.1.1.1. Суфікс -а- (-я-) ядерний показник ітеративної семантики 46
2.1.1.2. Суфікс -ва- як афікс-ітеративізатор ................................... 51
2.1.2.Суфіксальні морфеми семантичної зони нечітко диференційованої квантифікації . 52
2.1.2.1. Ітеративнотворчі особливості суфікса ува- (-юва-) ......... 53
2.1.2.2. Суфікси ‑і-, -и-, -от- показники семантики ітеративності 59
2.1.3. Синонімія суфіксів-ітеративізаторів ..... 65
2.2. Функціонально-семантичні особливості префіксальних морфем у структурі ітеративних дієслів сучасної української мови ... 70
2.2.1. Ітеративнотворчий потенціал префіксальних морфем 71
2.2.1.1. Особливості семантики та функціонування префікса по- як показника ітеративного значення ................ 71
2.2.1.2. Функціонально-семантичні особливості префікса пере- .. 78
2.2.1.3. Функціонально-семантичні ознаки префікса під- як засобу вираження ітеративності. 84
2.2.2. Префікси-імплікатори семантики ітеративності . . 86
2.2.2.1. Префікс від-: особливості семантики та функціонування .. 86
2.2.2.2. Префікс ви- як імплікатор ітеративної семантики дієслів ... 89
2.2.2.3. Функціонально-семантичні ознаки префікса до- ... 96
2.2.2.4. Семантичні модифікації префіксом на- ітеративного
значення дієслів .. 98
2.2.2.5. Особливості семантики та функціонування префікса роз- 100
Розділ 3. Синтаксичний рівень вираження функціонально-семантичного поля ітеративності ............................ 107
3.1. Синтаксичні засоби вираження ітеративності .. 108
3.1.1. Типологія ітеративних предикатів ..108
3.1.1.1. Ітеративні предикати із значенням мультиплікативності:
ядро і периферія семантичного мікрополя ..109
3.1.1.2. Ядерні та периферійні ітеративні предикати
семантичного мікрополя дистрибутивності .113
3.1.1.3. Ітеративні предикати семантичного мікрополя
многократності ...123
3.1.2. Типологія лексем-ітеративізаторів .132
3.2. Ітеративність у системі граматичних категорій ..149
3.2.1. Ітеративність і час (продуктивність і функціонування часових форм ітеративних предикатів) ......150
3.2.2. Вплив категорії виду на формування ітеративної семантики речення 158
3.2.3. Ітеративність і категорія таксису 163
Висновки ......183
Список використаної літератури ...191
Додатки 207

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку українського мовознавства особливої актуальності набуває функціональний аспект дослідження мовних явищ (І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Н.В.Гуйванюк, О.І.Бондар, Н.Ю.Шведова, О.В.Бондарко, В.С.Храковський, О.Н.Селіверстова). Поява нового підходу в тлумаченні поняття функції граматичних одиниць дає змогу здійснити комплексний системний аналіз окремих семантичних груп дієслів, які в межах формальної граматики трактуються з огляду на їх структуру та морфологічні особливості. У функціональній граматиці мовні одиниці розглядаються у взаємозв’язку з елементами, які їх оточують. Різнорівневі засоби вираження одного і того ж значення формують єдину систему на основі спільності їх семантичних функцій.
Визначення функціонально-семантичного поля базується на теорії мовного змісту”, який містить у собі смислову основу та її мовну інтерпретацію (інтерпретаційний компонент). Смислова основа та інтерпретаційний компонент утворюють єдність, це різні аспекти єдиного цілого [16, 24]. Концепція функціонально-семантичного поля відображає єдність змісту і форми: смисловою основою функціонально-семантичного поля виступає семантична категорія, інтерпретаційним компонентом засоби вираження відповідної семантики.
В аспекті функціонально-семантичного поля категорію ітеративності досліджують російські вчені О.В.Бондарко, В.С.Храковський. Українські вчені розглядають ітеративність насамперед крізь призму морфології (І.І.Ковалик, Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловська).
У сучасному мовознавстві ітеративність розуміється як многократність дії” (І.І.Ковалик), багатократність” (О.І.Бондар), неоднократність” (О.В.Бондарко), дієслівна множинність” (В.С.Храковський), тобто ототожнюється із кількістю або множинністю. У нашій роботі ітеративність трактується широко: як мовна категорія, в основі якої лежить філософське визначення повторюваності як такої, повторюваності взагалі”, повторюваності безвідносно до присутності/відсутності повторюваного [див.: 95].
У сучасному мовознавстві ітеративність розглядається, в основному, на морфологічному рівні, меншою мірою, на синтаксичному ріні мови. Визначення структури функціонально-семантичного поля ітеративності передбачає урахування зв’язків у окремих мовних ярусах та їх міжрівневої взаємодії.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена об’єктивною потребою визначити структуру функціонально-семантичного поля як єдність семантичної категорії та засобів її вираження. Сьогодні в україністиці вже є окремі праці, присвячені опису функціонально-семантичних полів темпоральності (О.І.Бондар), локативності (О.В.Виноградова), посесивності (І.Г.Данильчук), умовності (Н.П.Руденко), сукупності (І.Р.Домрачева). Важливість для сучасної граматики функціонального дослідження мовних одиниць та відсутність комплексної розвідки про ітеративи в сучасній українській мові з урахуванням їх семантичних і функціональних особливостей зумовлюють актуальність дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення структури функціонально-семантичного поля ітеративності відповідає напрямку наукових досліджень кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Дисертація виконана в руслі загальнотеоретичних досліджень із питань функціонування української мови в рамках реалізації державної наукової програми Закономірності розвитку мов та практика мовної діяльності”.
Мета дослідження проаналізувати структуру функціонально-семантичного поля ітеративності, яка формується різнорівневими мовними засобами, та виявити семантичні особливості засобів вираження ітеративності з огляду на їх функції.
Відповідно до мети визначено такі завдання:
- проаналізувати й узагальнити комплекс теоретичних питань, пов’язаних із вивченням функціонально-семантичного поля ітеративності, зокрема з’ясувати принципи й аспекти визначення структури поля;
- виділити основні ознаки ітеративності як семантичної категорії;
- здійснити диференціацію та класифікацію дієслів, лексем-ітеративізаторів та синтаксичних структур із семантичними ознаками ітеративності;
- визначити різнорівневі засоби вираження ітеративності (морфологічні, лексичні, синтаксичні) та з’ясувати їх місце у структурі поля;
- простежити перехідні процеси в межах структури функціонально-семантичного поля ітеративності;
- встановити системні співвідношення функціонально-семантичного поля ітеративності.
Об’єкт дослідження структура функціонально-семантичного поля ітеративності.
Предмет дослідження дієслова із семантикою ітеративності в сучасній українській мові; синтаксичні структури із семантичними ознаками ітеративності у текстах української літератури ХІХ-ХХ століть.
Матеріалом дослідження слугувала укладена картотека дієслів із семантичними ознаками ітеративності, які зафіксовані в одинадцятитомному Словнику української мови (1970-1980), чотиритомному словнику української мови за редакцією Б. Грінченка (1907-1909), Великому тлумачному словнику сучасної української мови (2005), Новому тлумачному словнику української мови (2001), та синтаксичних структур, що виявляють значення ітеративності (картотека укладена на основі текстів української літератури ХІХ-ХХ століть і нараховує майже 2000 одиниць).
Методи дослідження. Основним методом визначення структури функціонально-семантичного поля ітеративності є описовий з використанням компонентного і дистрибутивного аналізів, методики ступеневої ідентифікації (для виявлення семантичних ознак ітеративності, здійснення диференціації, ідентифікації та класифікації морфологічних, лексико-семантичних, семантико-синтаксичних засобів вираження ітеративної семантики). Застосування трансформаційного методу, прийомів перифраз і моделювання детерміновано необхідністю розгляду ітеративних дієслів у різних структурно-семантичних модифікаціях для того, щоб визначити їх ітеративнотворчу спроможність і місце у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській лінгвістиці здійснена структуризація семантики ітеративності та засобів її вираження в межах функціонально-семантичного поля, виявлені закономірності поступових переходів специфічних значень функціонально-семантичного поля ітеративності та його взаємодія з суміжними полями; здійснена диференціація й класифікація дієслів із семантичними ознаками ітеративності.
Теоретичне значення наукової роботи полягає у поглибленні знань про лінгвальну природу категорії ітеративності, взаємозв’язки ітеративності з категоріями кількості, темпоральності, локативності, суб’єктності, об’єктності у розкритті їх ролі у формуванні семантики повторюваності дії.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані в результаті дослідження, та весь фактичний матеріал можуть бути використані при розробці спецкурсів і спецсемінарів з морфології та синтаксису, у науково-дослідницькій роботі аспірантів та здобувачів, при написанні посібників із граматики. Порушена в науковій роботі проблематика знайде застосування при дослідженні інших функціонально-семантичних структур сучасної української мови.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови та кафедри загального і порівняльного мовознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в 2007 році. Основні теоретичні положення, практичні результати дисертації були викладені на міжнародних, всеукраїнських наукових конференціях: Українська мова як соціокультурний і психологічний феномен” (Луцьк, 2004), Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Проблеми сучасного українського мовознавства” (Одеса, 2007); Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007).
Публікації. Основні аспекти досліджуваної проблематики висвітлено у 5 публікаціях, з них 4 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України (усі статті одноосібні).

bibliography:
ВИСНОВКИ

Функціонально-семантичне поле ітеративності це ієрархічна структура, яка об’єднує елементи різних мовних рівнів на основі спільності їх семантичної функції ітерації. Структурними елементами функціонально-семантичного поля ітеративності виступають центр і периферія. Основний принцип визначення структури поля повнота й максимальна інтенсивність ознак ітеративності у центрі структури та їх розрідженість і послабленість на периферії. Диференційною семантичною ознакою ітеративності є інтервал як час початку та завершення дії. За цією ознакою визначається включення елементів у структуру функціонально-семантичного поля ітеративності. Тривалість інтервалу є визначальною ознакою диференціації специфічних ітеративних значень (мультиплікативного, дистрибутивного, многократного), які за принципом поля формують структуру семантики ітеративності й творять у цій структурі відповідно три мікрополя. Іншими диференційними ознаками специфічних значень ітеративності виступають моноциклічність/ поліциклічність ситуації, описаної предикатом (мультиплікативність, дистрибутивність/многократність), наявність/відсутність циклічних ітеративізаторів типу щодня, кожного тижня, щороку (на рівні речення) (многократність/мультиплікативність, дистрибутивність), наявність/відсутність сукупного суб’єкта чи об’єкта дії (дистрибутивність/мультиплікативність, многократність). Речення У відповідь на записочку я негативно хитаю головою (В.Домонтович) описує моноциклічну мультиплікативну ситуацію. Речення Войнаровський позачинював двері в суміжних кімнатах (Б.Лепкий) описує моноциклічну дистрибутивну ситуацію з сукупним об’єктом дії. Речення Щороку їздили в Цхалтубо на води (П.Загребельний) описує поліциклічну многократну ситуацію.
В основі функціонально-семантичного поля ітеративності лежить семантична категорія. Ітеративність це внутрішньо розчленована категорія, яка реалізується у мові семантичними ознаками дії (А), кількості (Qn), темпоральності (T), суб’єктності (S), об’єктності (O), місця (L). Семи дії, кількості, темпоральності є іманентними в значенні ітеративності. Комбінація актуалізованих семантичних ознак визначає структуру семантики кожного мікрополя ітеративного значення. Ітеративність визначається як кількісний вияв повторюваності дії з огляду на її темпоральні, локативні, та суб’єктно-об’єктні характеристики. Ітеративність трактується як темпоральна семантична категорія, оскільки інтервал диференціює як акти ітеративної дії, так і саму дію. Дія об’єктивується мовцем через усвідомлення її тривання з погляду початку і кінця.
Семантичні ознаки ітеративності виявлено у дієсловах із відповідним значенням, лексемах-ітеративізаторах (тричі, декілька разів, часто, раз по раз) та в реченнях, які виражають повторюваність дії.
Дієслова із суфіксами-ітеративізаторами класифікуються за мотивацією основи на сенсорні, серед яких виділено: акустичні (ахати, бекати), візуальні (мигати, спалахувати), аудіоітеративи (чувати) та раціональні, до яких належать акціональні ітеративи (гойдати, ковтати, махати, сортувати). Дієслова із префіксами-ітеративізаторами класифікуються за значенням актуалізованої семантичної ознаки на акціональні, серед яких виділено: партитиви (переломлювати, перерубувати), конверсативи (випитувати, висловлювати), дієслова із семантикою часткового і пом’якшувального перебігу дії (пов’язувати, погейкувати); кількісно-часові ітеративи, серед яких виділено такі групи дієслів: трансформаційного характеру перебігу дії (поламати, потяти), делімітативні (побризкати, повертіти), результативні (вив’язувати); кількісно-просторові ітеративи, серед яких виділено: локативно-партитивні (віддзьобувати), локативно-різноспрямовані (розгойдувати), точково-локативні (розстібати), локативно-інтенсивні (витупцьовувати), локативно-цілеспрямовані (докочувати, дотягати); дієслова суб’єктно-об’єктних відношень, серед яких виділено: дистрибутивні (перевозити, перекосити), дистрибутивно-локативні (розвозити), суб’єктного взаємовпливу (переглядатися), волюнтативно-примусові (виганяти), надмірно-нормативні (переїдати, пересолювати).
Лексеми-ітеративізатори поділяються на квантифікатори й циклічні ітеративізатори. За критерієм означеності/неозначеності кількісної семантики в межах дієслівних квантифікаторів протиставляються означені квантифікатори, серед яких виділяються конкретно-означені (два рази, тричі), приблизно-означені квантифікатори (кілька разів, ще раз, знов), неозначені квантифікатори (не раз). За референційним критерієм дієслівні квантифікатори поділяються на нормативні та рамкові, в межах яких протиставляються тотальні (всі) й парціальні квантифікатори (деякі). Серед циклічних ітеративізаторів виділяються конкретно-часові (під вечір, по обіді), кількісно-часові (кожного вечора, щоранку) та узуально-часові (бувало).
Речення із лексемами-ітеративізаторами за критерієм означеності/неозначеності квантифікації в межах Т-циклу можуть виражати семантику означеної квантифікації предиката в Т-циклі (конкретно або приблизно визначена кількість повторів дії): За два рази поносили (Рdistr) повісма до молодої (С.Пушик). Це значення протиставляється семантиці неозначеної квантифікації предиката в Т-циклі: Часто Соломія з розгону натикалась (Рmult) на кущ верболозу (М.Коцюбинський). Ці типи речень належать до семантичного мікрополя мультиплікативності або дистрибутивності як моноциклічні синтаксичні одиниці. За критерієм означеності/неозначеності квантифікації в межах Т-циклів речення із лексико-семантичними показниками ітеративності виражають семантику ітерації в Т-циклах означено-квантифікованих предикатів (або предикатів із приблизно-означеною квантифікацією): Сварилися (Pmn) ми день у день разів п’ять-шість (Г.Косинка). Це значення протиставляється семантиці ітерації в Т-циклах неозначено-квантифікованих предикатів: Щодня (Т) між шостою і сьомою годинами вечора листоноша розносить (Pmn) листи (В.Домонтович). Ці типи речень належать до семантичного мікрополя многократності як поліциклічні ітеративні синтаксичні структури із значенням подвійної ітерації.
Структуру функціонально-семантичного поля ітеративності формують елементи різних мовних рівнів: морфологічного, лексичного, синтаксичного. Центральними у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності виступають префікси та суфікси у функції ітеративізаторів дії (по-, пере-, під‑; ‑а‑ (-я-), -ува- (-юва-), -и-, -і-, ‑от‑), а також лексико-семантичні засоби вираження ітеративності (іноді, кожного разу, п’ять разів на тиждень, тричі, часто, щодня). Перехідну позицію між центром і периферією займають префікси, які додають до семантики ітеративності додаткові семантичні відтінки (від-, ви-, до-, на-). Периферію функціонально-семантичного поля ітеративності формують периферійні семантичні типи предикатів кожного специфічного значення ітеративності: предикати із значенням переміщення та конверсативи семантичного мікрополя мультиплікативності; дистрибутивні предикати із формально-граматичним вираженням дистрибутивного значення (за умови відсутності морфемних (префікси ви-, на-, пере-, роз-) та лексичних (по черзі, один за другим) показників дистрибутивності); предикати властивостей та постійних відношень (якщо властивість чи відношення актуалізовані конкретною дією), а також предикати із значенням хабітуальності (звичної для суб’єкта дії) семантичного мікрополя многократності.
Елементи різних мовних рівнів у структурі функціонально-семантичного поля ітеративності пов’язані між собою за принципом включення”: речення (синтаксичний рівень) включає” як дієслівні афікси-ітеративізатори (морфологічний рівень), так і лексеми-ітеративізатори (лексичний рівень).
Перехідні процеси в структурі функціонально-семантичного поля ітеративності пов’язані з поступовими переходами периферії одного мікрополя в інше. Міжпериферійна взаємодія мікрополів многократності- мультиплікативності, многократності-дистрибутивності детермінується подвійною ітерацією повторюваністю мультиплікативної чи дистрибутивної дії: Він (Горобенко), як і завжди, схопив його руки понад ліктями й, наче випробовуючи м’язи, труснув кілька разів (Б.Антоненко-Давидович). Пригадую, бувало, посходяться ґазди та й мудрують (С.Пушик). Значення подвійної ітерації є характерним для речень, які описують поліциклічність ситуації, коли мультиплікативна чи дистрибутивна дія повторюється і в межах циклу, і в межах повторюваності самих циклів. Міжпериферійна взаємодія мікрополів дистрибутивності-мультиплікативності пов’язана із формально-граматичним вираженням дистрибутивної семантики, коли значення сукупності суб’єктів чи об’єктів дії виражається тільки граматичною формою числа: Хлопці підморгують дівчатам (Ю.Яновський). Відсутність морфемно-семантичних чи лексичних засобів вираження дистрибутивного значення у реченні є причиною актуалізації мультиплікативної семантики.
Співвідношення функціонально-семантичного поля ітеративності з суміжними структурами в системі функціонально-семантичних полів прогнозовані структурою семантики ітеративності. Функціонально-семантичне поле ітеративності взаємодіє з полями кількості, темпоральності, локативності як із структурами вищого рівня узагальненості: Раз на тиждень (QnT) виходжу з дому (L), / Одягнувши пальтисько руде... (Є.Плужник). Функціонально-семантичне поле ітеративності перетинається із полями суб’єктності та об’єктності: Всі (S) покірно вислухували його (В.Підмогильний); [Галат] по черзі поскочував на землю гармати (О) (Ю.Яновський). У межах системної взаємодії ітеративність темпоральність досліджуване поле перетинається із функціонально-семантичними полями фазовості, тривалості, процесуальності, таксису.
При взаємодії ФСП ітеративності з структурами вищого рівня та із суміжними полями у структурі ітеративного компонента активізується відповідна сема кількості актів (nQn), кількісного вияву циклів дії (Тn), місця (L), суб’єктності (S) чи об’єктності (О). Така функціонально активізована семантична ознака прогнозує відповідне специфічне значення ітеративності. У мультиплікативах активізується сема кількості актів (nQn), в дистрибутивах сема місця (L), об’єктності (О) чи суб’єктності (S), у дієсловах із значенням многократності сема кількісного вияву циклів дії (Тn).
При взаємодії ФСП ітеративності з структурами різних рівнів виявляється вплив категорій часу, виду, таксису на ітеративну семантику речення. Граматична категорія часу опосередковано впливає на вираження ітеративного значення у реченні. Ітеративні предикати представлені системою часів, яка включає форми минулого (На вулиці я щораз посміхався (В.Підмогильний)), теперішнього (Короткозорі люди звичайно починають спродувати одежу (В.Підмогильний)) та майбутнього часів (Ми пронесем, ми підведем і підем, / ми дійдемо, ми сягнемо висот! (В.Симоненко)). Форми майбутнього транспонованого часу напівскладних речень мають ітеративнотворчий потенціал. Ідентифікувати значення повторюваності дії у реченнях із теперішнім транспонованим можна за допомогою формули: якщо форму теперішнього часу дієслова можна замінити формою минулого недоконаного без зміни смислу речення, то воно виражає семантику ітеративності: Влітку цілими днями Порфир на річці, ковбаситься у воді, стрибає з гілляк, пірнає на ямах без акваланга (О.Гончар). Категорія виду впливає на визначення специфічного ітеративного значення. При високій продуктивності форм недоконаного виду ітеративних предикатів доконаний вид найбільш характерний для дистрибутивних предикатів як різновиду ітеративних: Він раз у раз робив Фавстові якесь запитання (Г.Косинка) Вартові з делікатності повідвертались (Ю.Яновський). Дистрибутивні предикати доконаного виду використовуються у реченнях для позначення початкового характеру фазової дії: ... свічки, ніби в церкві, замерехтіли в гетьманській їдальні (Б.Лепкий).
Категорія таксису, яка виявляється у поліпредикативних конструкціях, впливає на формування ітеративної структури складнопідрядних речень із темпорально-каузальними відношеннями та деяких типів підрядних умови. У інших типах складнопідрядних речень значення ітеративності не залежить від їх структурних особливостей. Речення з однорідними ітеративними предикатами, складносурядні та складні безсполучникові речення із семантикою ітеративності, що корелюють із складносурядними функціонують як синтаксичні структури, що представляють незалежний таксис із значеннями одночасності, передування, наступності. Речення з напівпредикативними ітеративними зворотами, складнопідрядні та безсполучникові, що корелюють з складнопідрядними це синтаксичні структури із залежним таксисом, що мають значення одночасності й передування. Найпродуктивнішими виступають поліпредикативні конструкції із значенням одночасності повторюваних дій, менш продуктивними речення із семантикою передування та наступності ітеративних дій.
Одночасність переважно експлікують форми теперішнього часу ітеративних предикатів, передування форми минулого часу, наступність форми майбутнього або майбутнього транспонованого.
Структурно-семантичні типи складносурядних речень із семантичною ознакою ітеративності (локативно-єднальні та локативно-зіставні; причиново-наслідкові; подієво-зіставні конкретизовані та подієво-зіставні узагальнені) репрезентують незалежний таксис із значенням одночасності. Напівпредикативні речення з темпоральними (каузально-темпоральними, темпорально-узагальненими) та конкретизованими (альтернативними) ітеративними зворотами, а також складнопідрядні означальні, з’ясувальні, мети, допусту це синтаксичні структури із значенням одночасності при залежному таксисі. Деякі з типів складнопідрядних речень виражають значення передування ітеративної дії при залежному таксисі (підрядні означальні, складнопідрядні з якісно-кількісним значенням, підрядні речення мети). Однак тільки у складнопідрядних реченнях із темпорально-каузальними відношеннями (часу, причини, умови) таксис виступає засобом впливу на формування ітеративної структури: Як ставало тихо, чути було притаєні смішки (Б.Лепкий); Коли хочу що сказати, то обертаюся до служниці (І.Франко).
Безсполучникові речення із значенням повторюваності виявляють ознаки залежного або незалежного таксису (одночасність дій), оскільки співвідносяться як із складносурядними, так і з складнопідрядними реченнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АдмониВ.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. / Пер. с фр. Л.: Наука, 1988. 198 с.
2. АдмониВ.Г. Основы теории грамматики. / Пер. с фр. М.-Л.: Наука, 1964. 104 с.
3. Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. В.Грещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. 669 с.
4. АкуленкоВ.В. О выражении количества в семантике языка // Категория количества в современных европейских языках. К., 1990. С. 6-74.
5. АпресянЮ.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
6. Аристотель. Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1975. Т. 1. 550 с.
7. АрутюноваН.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований. М., 1980. С.156‑320.
8. БарчукВ.М. Концептуальні параметри семантики інтервалу // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Луцьк, 2004. № 6. С. 129-134.
9. БарчукВ.М. Структура семантики інтервалу // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. Філологія. Івано-Франківськ, 2007. Випуск ХV-ХVІІІ. С. 118-124.
10. БелошапковаВ.А. Современный русский язык: Синтаксис: Учеб. пособие для филол. специальностей ун-тов. М.: Высш. школа, 1977. 248 с.
11. БеляеваТ.М. Словообразовательная валентность глагольных основ в английском языке: Учеб. пособ. для яз. отд. ун-тов и пед. ин-тов. М.: Высш. школа, 1979. 184 с. Библиогр.: с. 182-184 (52 назв.).
12. БенвенистЭ. Общая лингвистика / Пер. с фр.; изд. 2-е, стереотип. М.: Едиториал УРСС, 2002. 448 с.
13. БирюлинЛ.А. Квантификация предикатов // Типология итеративных конструкций. Л., 1989. С. 243-258.
14. Бодуэн де КуртенэИ. А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Наука, 1963. Т. 2. 341 с.
15. БондарО.І. Система і структура функціонально-семантичного поля темпоральності в сучасній українській мові. Функціонально-семантичний аспект: Дисдокт. філол. наук: 10.02.01; Захищена 20.01.99.; Затв.2.07.1999. Одеса, 1988. 369 с.: табл., іл. Бібліогр.: с.335-358.
16. БондаркоА.В. Введение. Основания функциональной грамматики // Теория функциональной грамматики: Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис. Л., 1987. С.5-39.
17. БондаркоА.В. Вид и время русского глагола (значение и употребление). М.: Просвещение, 1971. 239 с.
18. БондаркоА.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука. Ленингр. отделеление, 1983. 208с. Библиогр. в примеч. в конце глав. Указ. предм. имен: с. 201-206.
19. БондаркоА.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136с.
20. БородинаА.И. Категория таксиса в современном немецком языке в сопоставлении с категорией таксиса в английском языке: Автореф. дисс.... канд. филол. наук. К., 1975. 25 с.
21. БулаховськийЛ.А. Курс русского литературного языка: В 2-х т. К.: Рад. школа, 1952-1953. Т 1. 390 с.
22. БулыгинаТ.В. Грамматические и семантические категории и их связи // Аспекты семантических исследований. М., 1980. С. 320-355.
23. БулыгинаТ.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М., 1982. С. 7-82.
24. БуслаевФ.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 623с.
25. ВендлерЗ. Сингулярные термы // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1982. Вып. 13. С. 203-236.
26. ВихованецьІ.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Наукова думка, 1993. 368 с.
27. ВихованецьІ.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови/ АН України. Інститут української мови. К.: Наукова думка, 1992. 224с.
28. ВихованецьІ.Р. Семантико-синтаксична структура речення / І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. К.: Наук. думка, 1983. 219 с. Бібліогр.: с. 213-217.
29. ВихованецьІ.Р.Частини мови в семантико-граматичному аспекті / АН УРСР, Ін-т мовознавства імені О.О.Потебні К.: Наукова думка, 1988. 255с. Бібліогр.: с. 247-254.
30. ВиноградоваО.В. Функціонально-семантична категорія локативності в сучасній українській мові: Автореферат дис... канд. філол. наук. К., 2001. 20 с.
31. ВиноградовВ.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Учпедгиз, 1947 639 с.
32. ВітґенштайнЛ. Tractatus logico-filosophicus. Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311 с.
33. ВолохО.Т. Сучасна українська літературна мова / О.Т.Волох, М.Т.Чемерисов, Є.І.Чернов. К.: Вища школа, 1976. 334с.
34. ГакВ.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка // Проблемы функциональной грамматики. М., 1985. С. 5-15.
35. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 740с.
36. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке / Е.В.Гулыга, Е.И.Шендельс. М.: Наука, 1969. 183 с.
37. ГрековаО.К. Виды значений повторяемости и средства их выражения // Вестник Моск. ун-та. М., 1979. Сер. 9. Филология. № 2. С. 37-48.
38. ГрищенкоА.П. Складносурядне речення в сучасній українській літературній мові. К.: Наукова думка, 1969. 155 с. Бібліогр.: с. 152-154 і в підрядк. приміт.
39. ГуйванюкН.В.Формально-семантичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336с.
40. ГухманМ.М. Грамматическая категория и структура парадигм // Исследования по общей теории грамматики. М., 1968. С. 117-174.
41. ДанильчукІ.Г. Функціонально-семантичне поле посесивності в сучасній українській мові: Автореферат дис... канд. філол. наук. Одеса, 1996. 16с.
42. ДэжеЛ. Типологические вопросы русской аспектуальности // Аспектуальные и темпоральные значения в славянских языках. М., 1983. С. 3-10.
43. Дем’яноваЮ.О. Час у концептосфері українського народу // Східнослов’янська філологія. Горлівка: Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2006. Вип. 7. С. 132-140.
44. ДмитрукВ.І. Квантитативні слова в сучасній українській мові: Автореферат дис... канд. філол. наук. Кіровоград, 1998. 17с.
45. ДоленкоМ.Т. Сучасна українська мова / М.Т.Доленко, І.І.Дацюк, А.Г.Кващук . К.: Вища школа, 1974. 352с.
46. ДомрачеваІ.Р. Функціонально-семантична категорія сукупності: Автореферат дис... канд. філол. наук. Запоріжжя, 1999. 18с.
47. ЕсперсенО. Философия грамматики / Пер. с англ.; изд. 2-е, стереотип М.: Едиториал УРСС, 2002. 408 с.
48. ЖуйковаМ.В. Типологія власне видових дієслівних опозицій у сучасній українській мові: Автореферат дис... канд. філол. наук. Львів, 1997. 16с.
49. ЗадорожнийБ.В. Реконструкція акцентних процесів у префіксальних дієслівних утвореннях // Мовознавство, 2003. № 1. С. 69-72.
50. ЗолотоваГ.А. О соотношении формальной и семантической структуры предложения // Проблемы синтаксической семантики. Материалы научной конференции. М., 1976. С. 123-141.
51. ЗолотоваГ.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351с.
52. ЗятковскаяР.Г. Формальная и функциональная структура слова: Учебное пособие. Калинин: Изд-во КаГу, 1983. 76с.
53. Исследования в области семантического синтаксиса / Ред. кол. Н.Ф.Иртеньева. Пятигорск, 1974. 123с.
54. КадомцеваЛ.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. Навчальний посібник для філол. фак. ун-тів К.: Вища школа, 1985. 127 с. Бібліогр.: с. 125-127.
55. КардащукО.В. Семантичне поле простору: статус, структура, внутрішні зв’язки: Автореферат дис... канд. філол. наук. Кіровоград, 1998. 16с.
56. КарпіловськаЄ.А. Конструювання складних словотворчих одиниць: на матеріалі української мови / АН УРСР; Ін-т мовознавства імені О.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1990. 156с.
57. КасевичБ.В., ХраковскийВ.С. Конструкции с предикатными актантами. Проблемы семантики // Категории глагола и структура предложения. Л., 1983. С. 5-27.
58. КацнельсонС.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
59. КибардинаС.М. Основные аспекты изучения количественной характеризации глагольного действия в зарубежной германистике // Лингвистические исследования 1984. Грамматика и семантика предложения. М., 1984. С. 74-81.
60. КіндейЛ.Г. Морфолого-синтаксична омонімія дієслів із префіксами ви-, пере-, по-: Автореферат дис... канд. філол. наук. Кіровоград, 1998. 20с.
61. КлименкоН.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. К.: