НОМІНАТИВНІ ПОЛЯ СОМАТИЗМІВ ТА ВІДСОМАТИЧНИХ УТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ : Номинативные ПОЛЯ соматизмом И ВИДСОМАТИЧНЫХ ОБРАЗОВАНИЙ В УКРАИНСКИХ диалектах



  • title:
  • НОМІНАТИВНІ ПОЛЯ СОМАТИЗМІВ ТА ВІДСОМАТИЧНИХ УТВОРЕНЬ В УКРАЇНСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ
  • Альтернативное название:
  • Номинативные ПОЛЯ соматизмом И ВИДСОМАТИЧНЫХ ОБРАЗОВАНИЙ В УКРАИНСКИХ диалектах
  • The number of pages:
  • 408
  • university:
  • ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
  • The year of defence:
  • 2008
  • brief description:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

    На правах рукопису

    ДЯЧЕНКО Наталія Миколаївна

    УДК 811. 161.2’28


    Номінативні поля соматизмів та відсоматичних утворень в українських діалектах


    Спеціальність 10.02.01 українська мова

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук



    Науковий керівник
    доктор філологічних наук, професор
    Гриценко Павло Юхимович






    Київ 2008









    ЗМІСТ




    Список умовних скорочень


    4




    Список умовних скорочень назв мов та діалектів...


    4




    Вступ.


    6




    Розділ 1. Вторинна номінація в колі сучасних лінгвістичних проблем.


    15




    1.1. Явище вторинної номінації як предмет лінгвістичних студій...


    15




    1.2. Стан дослідження соматичної лексики


    21




    1.3. Деякі аспекти проблеми тотожності слова в контексті
    дослідження соматичної лексики



    25




    Висновки до І розділу...


    27




    Розділ 2. Номінативні поля соматизмів та відсоматичних формальних дериватів в українських діалектах



    29




    2.1. Номінативні поля назв із загальною соматичною семантикою


    29




    2.2. Номінативні поля назв голови.


    39




    2.2.1. Номінативні поля назв частин голови та сенсорних систем,
    які розташовані в цій частині тіла..



    46




    2.3. Номінативні поля назв частин тулуба.....


    85




    2.4. Номінативні поля назв кінцівок та їх частин..


    102




    2.4.1. Номінативні поля назв руки..


    102




    2.4.2. Номінативні поля назв частин руки.


    110




    2.4.3. Номінативні поля назв ноги..


    121




    2.4.4. Номінативні поля назв частин ноги.


    124




    2.5. Номінативні поля назв нутрощів..


    129




    2.6. Номінативні поля соматизмів складових різних біологічних систем..



    132




    2.6.1. Номінативні поля назв елементів нервової системи...


    132




    2.6.2. Номінативні поля назв елементів опорно-рухової системи...


    134




    2.6.3. Номінативні поля назв елементів серцево-судинної системи....


    141




    2.6.4. Номінативні поля назв елементів системи органів травлення...


    144




    2.6.5. Номінативні поля назв органів внутрішньої секреції.


    148




    2.6.6. Номінативні поля назв елементів сечостатевої системи....


    149
    149




    2.6.6.1. Номінативні поля назв органів виділення..




    2.6.6.2. Номінативні поля назв статевих органів....


    150




    Висновки до ІІ розділу.


    153




    Розділ 3. Реалізація наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів у сучаснійсередньополіськійговірці...



    157




    Висновки до ІІІ розділу..


    175




    Висновки


    178




    Список використаних джерел..


    182




    Список використаної літератури


    187




    Додатки...


    203




    Додаток А. Продуктивність первинних соматизмів у творенні формальних дериватів



    203




    Додаток Б. Реєстри відсоматичних похідних


    213




    Додаток В. Мотивація відсоматичних похідних...


    372




    ДОДАТОК Г. Номінативні поля назв ушкодженої кінцівки


    405




    Список інформаторів..


    408








    ВСТУП

    Упродовж останніх десятиліть у діалектній лексикології утвердився підхід різнопланової ґрунтовної інтерпретації мовних явищ. Сьогодні фіксація лексем і семантики в говірках не є самоціллю це лише перший етап створення емпіричної бази для їх подальшого лінгвістичного осмислення, аналізу [35, с.19]. Одним із важливих аспектів лексикологічних досліджень є прагнення проникнути в сутність номінативних процесів механізмів закріплення мовних знаків за відповідними денотатами. Адже різні властивості реалій, які відобразилися ... в словесних знаках, вказують на зв’язок між найменуваннями й позначуваними ними речами, а ширше на зв’язок мови з мисленням і дійсністю” [99, с.91].
    Інтерес мовознавців до лексичної номінації як процесу існує здавна, оскільки пізнання її закономірностей сприяє глибшому розумінню ролі людського фактора в мові, розкриттю функціональної взаємодії всіх ділянок системи і структури мови” [159, с.13]. Тому для сучасної лінгвістики характерне комплексне вирішення широкого кола теоретичних питань, пов’язаних із номінацією.
    Чільне місце серед проблем теорії номінації належить визначенню типів мовних значень, номінативної специфіки різних частин мови, видам номінації прямій, непрямій, первинній, вторинній та ін.
    Однією з комплексу проблем вторинної номінації є оцінка продуктивності окремої лексичної групи, що виступає базою для творення вторинних та похідних назв (до останніх відносимо не лише лексеми як звукові комплекси, співвідносні з кількома одиницями плану змісту, а й деривати, утворені від основ цих лексем за допомогою афіксів). Такою групою лексем є соматизми (соматономени) назви, що описують людину як біологічну істоту (позначення частин тіла, органів та інших елементів систем, які забезпечують життєдіяльність людського організму). Зауважимо, що соматична лексика знаходиться в колі постійної уваги лінгвістів [11; 24; 37; 40-41; 71; 74; 91; 94-95; 97; 104; 117-121; 131-136; 145-146; 149-150; 164-167 та ін.]. Проте міжтематичні зв’язки соматизмів, інтенсивність деривації на їхній базі докладно не розглядалися; досі не зібрано й не проаналізовано соматичну лексику всього українського діалектного континууму. Такий стан вивчення зазначеної проблеми зумовив актуальність дисертаційного дослідження.
    У діалектології утвердився системний підхід до вивчення лінгвальних явищ. Численні дослідження в межах однієї тематичної групи лексики, які здійснювалися з обов’язковим урахуванням багатопланових системних зв’язків” [27, с.14-15], засвідчили його правомірність, продуктивність та перспективність (праці Й.О.Дзендзелівського, П.Ю.Гриценка, М.В.Никончука, І.В.Сабадоша, Г.Л.Аркушина, Г.І.Мартинової, К.Д.Глуховцевої, В.Л.Конобродської, В.М.Мойсієнка, В.В.Лєснової, В.М.Куриленка, О.М.Никончука, О.М.Євтушка, Н.В.Хобзей, Г.І.Гримашевич, Р.С.Омельковець, М.В.Поістогової, Т.О.Ястремської та ін.).
    Вибір ТГЛ соматизмів як об’єкта спостережень зумовлений належністю багатьох її елементів до давнього шару лексики, окремих до індоєвропейського етапу розвитку мови [83, с.500]; до того ж переважна більшість соматономенів має розгалужену семантичну структуру і виявляє значний словотвірний потенціал. Тому вивчення відсоматичних дериватів крізь призму ідеографічних зв’язків з іншими ТГЛ дає змогу комплексно дослідити номінативні процеси в говірках.
    У дослідженні користуватимемося низкою термінів і понять, які в різних наукових школах мають неоднакове витлумачення. Так, термін номінація” розглядають у статиці і в динаміці, позначаючи результат чи процес найменування [159, с.232]. Сьогодні номінацію розглядають як широку і неоднозначну категорію, гетеронімний термін для позначення різнотипних явищ” [57, с.116]. Спираємося на класичне розуміння номінації як закріплення за мовним знаком поняття-сигніфіката, який відображає ознаки денотата властивості, якості і відношення, завдяки чому мовні одиниці утворюють змістовні елементи вербальної комунікації” [159, с.101]. Така дефініція відповідає поставленому завданню вивченню механізмів і моделей утворення вторинних номенів через розширення семантичної структури вже наявних у мові номінативних одиниць або появу похідних унаслідок формальної деривації.
    Вторинне використання звукової оболонки слів для номінації нового денотата мотивується попереднім (первинним) значенням. Це зумовлює смислову наступність, яка породжує багатозначність лексем [159, с.140, 167] одну з умов появи і функціонування вторинних номінативних одиниць. У розумінні явища мотивації спираємося на дослідження О.І.Блінової [6-9], В.Г.Вариної [12], М.Д.Голєва [25], І.М.Горєлова [27], О.О.Тараненка [124], О.А.Іванникової [70], Т.Р.Кияка [80], Л.М.Медведєвої [92], М.В.Поістогової [101] та інших, розглядаючи мотивованість як властивість мовного знака, яка дозволяє пояснити зв’язок між звучанням і значенням лексичної одиниці на підставі її співвіднесеності з мовною і позамовною дійсністю” [7, с.69]. Історіографію питання див.: [101, с.16-22].
    Переважна більшість лексем є складною щодо семантичної структури. Розвиток семантичної підсистеми накладає відбиток як на репертуар одиниць лексичного рівня, так і на їхню структуру. При цьому кількість так званих симетричних лексем назв, у яких звуковій оболонці відповідає одна семема, обмежена порівняно невеликою групою слів. Решта лексем має асиметричну будову, внутрішній бік якої формується на основі первинного (базового) та вторинного значень. Саме в можливості одночасно бути пов’язаною з кількома значеннями, тобто полісемії, полягає одна з важливих рис лексем. Завдяки полісемії значно скорочується репертуар елементів лексичної підсистеми; за умови моносемічності кожної лексеми обсяг лексичних одиниць мови зріс би в кілька разів [115, с.144]. Полісемія дозволяє передати різні значення однією й тією ж формою вираження (у цьому виявляється принцип так званої мовної економії [98, с.445; 122, с.152]). Звідси здатність лексеми входити до різних семантичних полів. Причиною полісемії, тобто семантичного розширення структури лексеми, коли новими компонентами структури стають елементи інших семантичних полів”, як зазначає П.Ю.Гриценко, є усвідомлювана мовлянами спільність або суміжність елементів лексичної системи” [32, с.34]. Тому в мові весь час з’являються вторинні номени.
    З’ясування номінативної активності соматизмів спирається на аналіз номінативних полів цих лексем. Номінативне поле розглядаємо як сукупність усіх десигнатів, позначуваних однією лексемою. На підставі інваріантності:варіантності протиставлено поняття номінативне поле:семантичне поле; останнє становить набір значень, з якими лексема функціонує в говірці як комунікативній системі; для модельованого наддіалектного рівня оперуємо поняттям номінативне поле, яке охоплює всі можливі значення лексеми, виявлені в різних діалектних системах.
    Дослідження номінативних полів соматономенів та відсоматичних формальних дериватів спрямоване на виявлення тих тематичних груп, які поповнилися за їхній рахунок, на встановлення процесів семантичного розвитку, що відбуваються при словотворенні на базі первинних соматизмів. Щоб з’ясувати продуктивність соматономенів як бази творення похідних номінативних одиниць, окремо розглядаємо семантичні деривати, поява яких не викликає структурних змін у фонемному і морфемному складі слів, та формальні деривати афіксальні похідні від соматизмів; останні аналізуємо в межах дериваційного гнізда кінечного на момент опису репертуару одиниць, об’єднаних спільною твірною основою, з виразними чи зневиразненими на синхронному рівні ознаками формальних зв’язків. Дериваційний потенціал словотвірних одиниць на діахронному рівні предмет зацікавлення істориків мови, які показують етапи, причини, послідовність формування дериваційних гнізд (О.І.Іліаді [71], Т.О.Черниш [148]). У працях, де дослідження словотвірних гнізд провадиться на синхронному рівні, визначається рівень словотвірної потужності твірних основ, морфонологічна варіантність кореневих морфем, інвентар афіксів, які слугують для утворення одиниць гнізда тощо (В.І.Верещака [15], М.П.Лесюк [86], М.І.Голянич [26], Т.Г.Шевченко [151] та ін.). Серед розмаїття підходів у вивченні дериваційних гнізд зосереджуємося на сучасних мовних свідченнях, які дозволяють вирішити такі завдання: установити рівень продуктивності соматичних основ на тлі українського діалектного континууму загалом; з’ясувати потужність цих основ та структуру відсоматичних дериваційних гнізд у перспективі одного говіркового зрізу зокрема. При цьому центральним об’єктом спостережень залишаються номінативні процеси, тому похідні диференційовано не за ступенем віддаленості від базового слова, а на підставі встановлення мотиваційних відношень між первинним соматизмом і відсоматичними дериватами; основну увагу зосереджено на сучасних мовних свідченнях, які дозволяють з’ясувати продуктивність основ соматономенів в українському діалектному континуумі як модельованій цілості.
    Мета дослідження з’ясування дериваційної продуктивності соматономенів, виявлення закономірностей формування номінативних полів соматизмів та аналіз відсоматичних похідних.
    Завдання роботи полягає в тому, щоб:
    встановити склад соматичної лексики українських діалектів;
    визначити структурну організацію соматичної лексики;
    змоделювати структури номінативних полів первинних соматономенів та гнізда відсоматичних дериватів в українських діалектах;
    встановити продуктивність первинних соматизмів у номінації інших реалій;
    з’ясувати інтенсивність та напрямки семантичної і формальної деривації на базі соматизмів;
    виявити особливості побутування соматизмів і відсоматичних похідних у сучасній говірці;
    визначити характер міжтематичних зв’язків у діалектній лексиці як цілості.
    Об’єкт дослідження номінативні поля соматизмів та афіксальних дериватів похідних від соматизмів.
    Предмет дослідження формування номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень унаслідок вторинної номінації та формальної деривації.
    Джерелами дослідження послужили власні польові записи, зроблені в с.Невгоди Овруцького р-ну Житомирської обл., картотека Словника поліських говорів (зберігається на кафедрі української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка), діалектні словники та лінгвістичні атласи; репертуар первинних соматизмів 125 одиниць; відсоматичних похідних 2297 одиниць.
    У роботі використано описовий метод і його основні прийоми (інвентаризація та систематизація мовних одиниць). Крім того, для отримання повної картини значень, із якими та чи інша лексема відома в українських діалектах, було залучено методику моделювання семантичних полів; для проекції наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів та відсоматичних похідних на діалектну систему сучасної говірки використано методи зіставлення і спостереження; для встановлення ієрархії продуктивності соматизмів та ТГЛ, що поповнилися за їх рахунок, застосувано методику лінгвостатистики.
    Характеристика матеріалу. Одним із поставлених завдань роботи є дослідження структури номінативних полів первинних соматономенів та відсоматичних дериватів в українських діалектах. Із цією метою на основі використаних джерел було створено наддіалектні моделі номінативних полів соматизмів. Фіксацію відносно повного інвентарю семем забезпечує матеріал словників, статей, картотеки Словника поліських говорів та залучення праць, які представляють усі наріччя української мови. Але при цьому ми обмежилися переліченими джерелами. Таку необхідність зумовили, з одного боку, значна кількість діалектологічних праць, з іншого ­ наявність лакун у дослідженні певних територій та ТГЛ. Тому неможливість створення вичерпної моделі змушує говорити про можливу похибку, яка може бути усунена новими працями, що дозволять вносити корективи, доповнення чи частково модифікувати представлені моделі номінативних полів лексем. Отже, і пропонована статистика опрацьованого матеріалу є релятивною. Зібраний матеріал це матриця для вияву спільних і відмінних рис між діалектними угрупуваннями, яка згодом може бути використана в лінгвогеографії.
    Суттєвою перепоною при створенні наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів та відсоматичних дериватів є диференційний характер більшості діалектних словників, у яких узуальних значень лексем не враховано. Тому в роботі використано спеціальну позначку *” (подано після лексеми, семеми), яка вказує, що це значення чи лексема функціонують у діалектному мовленні, хоч їх і не зафіксовано в опрацьованих джерелах.
    В основу класифікації соматизмів покладено семантичну ознаку соматизми відбивають анатомію людини.
    Опис гнізда із соматичною основою включає: базовий соматизм; структуру його номінативного поля з діалектною паспортизацією; реєстр та мотивацію відсоматичних похідних (у разі відсутності паспортизації лексеми в основній частині дисертації, її представлено в додатку Реєстри відсоматичних похідних”); за необхідності подано етимологічні, етнолінгвістичні коментарі чи пояснення діалектоносіїв для встановлення сутності зв’язку між соматизмом та похідним утворенням; наведено деякі статистичні свідчення, зокрема кількість дериватів від кожної основи. Якщо для номінації того самого денотата (частини тіла, органа) використовуються різні назви, їх подано із зазначенням локалізації.
    Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві системно описано номінативні поля соматизмів та відсоматичних похідних в українських діалектах; змодельовано номінативні поля соматономенів та їх афіксальних дериватів в українському діалектному континуумі, досліджено зв’язки соматичної лексики з іншими ТГЛ, зіставлено інваріантні наддіалектні моделі з їхньою реалізацією в сучасній говірці.
    Матеріали дисертації можуть мати практичне значення для лінгводидактики вищої школи, створення діалектних словників та словника семантичних переходів, узагальнювальних праць із діалектної лексикології, мотивології.
    Особистий внесок здобувача: формування вихідного корпусу матеріалу, моделювання наддіалектних номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень, перевірка інваріантних моделей у говірці, синтез результатів аналізу; формулювання наукових положень і висновків.
    Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри української мови Житомирського державного університету імені ІванаФранка, засіданні відділу діалектології Інституту української мови НАН України, представлено в доповідях на Міжнародній науковій конференції Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Житомир, 2002), діалектологічному семінарі Історія діалектології: школи, постаті, проблеми” (Львів, 2003), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 65-річчю від дня народження професора В.О.Шевчука (Житомир, 2004), діалектологічному семінарі Актуальні проблеми української діалектології” (Львів, 2004), Міжнародній науковій конференції Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти” (Глухів, 2004), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження професора М.А.Жовтобрюха (Черкаси, 2005), під час сесій наукової школи-семінару „Актуальні проблеми етнолінгвістики” (Житомир, 2005) та Міжнародної школи гуманітарних наук Східної і Центральної Європи Українська і польська діалектології” (Львів, 2004), Kontakty językowe polsko-ukraińskie” (Варшава, 2006).
    Теоретичні положення та результати відображено в 9 публікаціях, 5 із яких уміщено у фахових виданнях.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Дослідження виконано в межах теми відділу діалектології Інституту української мови НАН України Українська діалектна мова: типологія сучасних діалектних систем” (№ держреєстрації 0105U001030).

    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списків джерел та літератури, списку інформаторів, списку умовних скорочень назв діалектів, додатків: додаток А Рівень продуктивності первинних соматизмів у творенні формальних дериватів”, додаток Б Реєстри відсоматичних похідних”, додаток В Мотивація відсоматичних похідних”, додаток Г Номінативні поля назв ушкодженої кінцівки”).
  • bibliography:
  • висновки
    Аналіз номінативних полів соматизмів та відсоматичних утворень засвідчив:
    1. Відсоматичні семантичні і формальні утворення становлять значний за обсягом шар лексики з окресленим центром і периферією. Причиною такого структурування відсоматизмів є те, що назви частин тіла та органів людини як база пізнання довкілля оцінюються по-різному. Така неоднорідність реалізується у творенні вторинних назв та в словотвірній активності. На підставі останньої до ядра соматичної лексики належать: голова 160 формальних дериватів, рука 140, зуб 94, око 82, нога 72, сідниця 65, лице 53, кров 52, ступня 51; до біляцентрового сектора: кістка, дихало 40, губа 39, коси 38, ніс, вухо, плече 37, лапа 35, гузиця 34, вуса, горло 33, борода, зів 32, волосся 30, потрух, кожа 29, коліно, шкіра 28, чуб 27, пузо 26, палець 25, шия, п’ята, груди 23, лоб, глаз, черево, зад 22, чоло 21, пуп, трибухи 20, язик 19, ребро, жила 18, череп, серце 17, тіло, крижі, дупа, кудли 16, потилиця 15, морда 14, патли, срака 13, стан, цицьки, скелет, кишка 12, тулуб, пахва 11; до периферії: пасть, писок, нутрощі 10, брова, хавка, сосок 9, литка, рот 8, щока, варґа, ковть, тельбо, нерв 7, мозок, брюхо 6, труп, твар, живіт, теливо, желудок, печінка, уста, кланц, скула, стегно 5, спина, лікоть, зап’ястя, ніздря, тєлєсо, воло, глотка, калюх, бедро 4, образ, песлик, пелехи, тім’я, челюсть, карк, в’язи, перса, талія, пипка, хребет, жопа, раґа 3, вид, плоть, фігура, пейси, клювак, гуша, п’ять, ніготь, шпик, залоза, жила 2, постановка, статура, макітра, маґлевка, мармуза, мандрика, клапоть, вія, кирпа, храп, ґемба, ікло, скивиця, пучка, голинь, хрящ, шлунок, кендюх, бебіх, пазуха, дойок, барки, рамено, ґирґа, чикунда, підошва, клуб, кульша 1. Зафіксовано також низку лексем, які не мають жодного деривата: скроня, щелепа, ясна, перенісся, носулька, мочка вуха, кадик, гланда, селезінка, легке, нирка, лопатка, ключиця, плесно ‘верх стопи’, ляшка, (колінна) чашка, хребець, суглоб, щиколотка, куприк, сухожилля, вена, судини (рівень продуктивності первинних соматономенів у творенні похідних назв див. Додаток А).
    2. До базових одиниць ТГЛ соматизмів належать назви голови, кінцівок та їх частин; до периферії назви частин тулуба та внутрішніх органів, статевих органів, а також деяких частин голови. Статус соматономена визначається особливостями сприйняття позначуваного ним сегмента людського тіла, його значущістю у свідомості діалектоносіїв.
    3. З огляду на сфери номінації соматономени можна поділити на кілька груп: а) лексеми, що описують елементи людської анатомії (руاка, اперст, اтал’ійа); б) назви, які описують частини тіла та органи людини і тварин (голоاва, ніс, اоко, ноاга, сاпина); в) номени, для яких первинною функцією є номінація частин тіла тварин (اлапа, اморда, اпашча); останні творять периферію соматичної лексики; так само на периферії перебувають назви, перейняті з інших ТГЛ (п’іاдошва, اпойас) або утворені від основ таких слів (кл’уاчиц’а, лоاпатка); часто вони синонімічні до основних (п’іاдошва ступاн’а; اлико ‘здерта шкіра пальця біля основи нігтя’ заاусениц’а ‘т.с.’ та ін.).
    4. Виявлення дериваційної потужності соматономенів на наддіалектному рівні відтворює мовну картину світу українців у цілому, тоді як реалізація номінативних полів соматизмів у сучасній говірці особливості світосприйняття її носіями. Зокрема, на наддіалектному рівні зафіксовано найбільшу кількість похідних з основою голов- (160), а в говірці найбільше похідних з основою рук- 42 (з основою голов- 16).
    5. При встановленні градації ТГЛ, які поповнилися за рахунок формальних і семантичних відсоматичних дериватів, виявлено тенденцію залежності кількості похідних у кожній ТГЛ від її близькості до ТГЛ людина. Тому відсоматичні похідні найширше представлені у ТГЛ людина як біологічна істота (назви зовнішності людини та її потреб їжі, одягу і взуття) та ТГЛ людина як соціальна істота (назви знарядь праці, хатнього начиння, ремесел і професій, транспорту назви, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю). З-поміж інших груп найбільше відсоматичних дериватів зафіксовано серед назв рослин. Найменше похідних у ТГЛ соціальна організація та соціальні інститути, земля, небо і небесні тіла, оскільки вони переважно представляють абстрактну лексику та об’єкти, які сприймаються як одне ціле (небесні тіла), що суперечить самій сутності соматизмів назв частин організму.
    6. Одним із шляхів творення соматономенів є поява внутрішньо мотивованих (у межах аналізованої ТГЛ) формальних і семантичних похідних від соматономенів; цей спосіб деривації є непродуктивним. В основі вторинних назв, утворених шляхом семантичної деривації, лежить принцип метонімічного перенесення всі похідні лексеми репрезентують або видові назви частин тіла: обличчя → щока (ﺍморда → ﺍморди), або перенесення відбувається за моделлю те, що вміщене → форма, у яку вміщено”: назва нутрощів → назва живота (ﺍтел’бух). На рівні формальної деривації переважають суфіксальні утворення: палець → назва конкретного пальця (ﺍпал’чик), ніс → ніздря (н’іс → ноﺍсул’ка), спина → хребет (спиﺍн’ар); рідше префіксально-суфіксальні: рука → палець (руاка → непудاрушниік). Від деяких соматизмів утворилося кілька похідних назв інших частин тіла: ﺍморда ‘обличчя’ → ﺍморди, морﺍд’ага, морﺍд’ака ‘щока’; горло ‘передня частина шиї’ → горﺍл’анка ‘передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів’, ‘адамове яблуко’, п’ідاгарл’а ‘відвисла шкіра під підборіддям у людини’, ‘підборіддя людини’, ‘ожиріле підборіддя людини’. Найширшу амплітуду охоплення денотатів ілюструє лексема лоб, яка має соматичні значення ‘верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини’, ‘череп’, ‘голова’, ‘верхня частина голови’, ‘потилиця’, ‘шия’.
    7. Номінація частин тіла та органів людини характеризується наявністю кількох назв на позначення одного денотата: голоاва, ﺍголовойка, гоﺍлоўча, голоﺍван’а, голоﺍвиц’а, голоﺍвишче, голоاвеха, голоاвешка, бамاбеха, балаاбеха, бамاбула, баاн’ак, баاн’ак с поاловойу, чиاгун, чаاган, اрашка, маاкотирка, кот’оاлок, каاпуста, чириاпок, кاлепка, лоб, каﺍбека, каﺍбешка, мацаﺍган, маﺍкушка, беﺍгета, моﺍсир’а, капаاцина, маґاлевка, اґовд’а, криاжавка ‘голова’; лиاце, обاличе, اобраз, твар’, вид, اфаца, اписок, اписа, اмуса, ﺍмиз’а, اморда, вид, марاмиза, اпика, اрило, اрожа, парاсона, реﺍмига ‘обличчя’; жиاв’іт, живоاт’іна, اпузо, اчерево, اбемц’о, баاрило, брух, бاр’ухо, اборд’уг, اчерево, اтел’бо, тил’اбун, اмац’ух, اмац’о, اмац’ко, اкенд’ух, утاроба, ﺍґеливо ﺍбебех, ﺍвант’ух, череاвина, тاрунок, моﺍзол’, трибﺍло, اбочка, куاди поاмийі злиاвайут’, трудоاви моاзол’ ‘живіт’ (багато назв мають у говірках фонетичні та акцентні варіанти). У більшості випадків ці назви передають конотацію (переважно негативну).
    8. Семантична деривація здебільшого не супроводжується розривом” із первинною семантикою, зберігає зв’язок між твірними і похідними елементами семантичної структури; при формальній деривації цей зв’язок утрачається, часто спостерігається деетимологізація. Характерною особливістю низки дериваційних гнізд (наприклад, із вершиною-коренем ног-, нерв-, язик-) є те, що вони, хоч і різною мірою, зберігають семантичні зв’язки із первинними соматономенами, мають виразну внутрішню форму.
    9. На семантичному рівні спостережено, з одного боку, полівалентність лексем, їхню здатність входити до різних ТГЛ, з іншого полівалентність семем: деякі з них співвідносні з кількома звуковими оболонками (наприклад, ‘взуватися на босу ногу, без онучі чи шкарпетки’: боاсон’іж, босоاнога, голоﺍн’іж, на босоاногу, на боاсон’іж, на اбосу اногу, на баاсуйу اногу, взуﺍвать на ﺍголу ﺍногу; ‘кількість конопель, яка береться для м’яття ногами за один раз’: ﺍп’ідн’іжок, пудﺍножай, п’ідﺍнôжйе, п’ідﺍножа, пудﺍнôжн’ік, п’ідاн’іжка).
    10. Проекція наддіалектних моделей номінативних полів соматизмів на сучасні говірки виявляє спільне і відмінне між наддіалектною моделлю іговіркою.
    Отримані результати переконують, що, незважаючи на значне відтворення цього шару лексики в джерелах, наступним етапом має бути обстеження соматичної лексики всього українського діалектного континууму, що дозволить простежити наявність:відсутність припущення про неоднаковість сумарної продуктивності на наддіалектному рівні і в говірці, з’ясувати, чи існують якісь регіональні типи на рівні функціонування відсоматичних похідних.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    АБЛ Сабадош І.В. Атлас ботанічної лексики української мови. Ужгород, 1999. 104с.
    АБЛЗП Євтушок О.М. Атлас будівельної лексики Західного Полісся. Рівне: Державне редакційно-видавниче підприємство, 1993. 134 с.
    АЛТ Куриленко В.М. Атлас лексики тваринництва у поліських діалектах. Глухів: РВВ ГДПУ, 2004. 260 с.
    АУМ Атлас української мови. К.: Наукова думка, 19842001. Т. 13.
    ГВД Горбач О. Діялектний словник північно-добруджанської говірки с.Верхній Дунавець біля Тульчі // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.362-404.
    ГКБ Горбач О. Словник діялектної лексики південнолемківської говірки села Красний Брід бл. Меджилаборець (Пряшівщина) // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.558-652.
    ГМ Горбач О. Діялектичний словник північно-добруджанської говірки с.Муругиль над Дунаєм // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.342-361.
    ГО Горбач О. Словник діялектної лексики західнополіської говірки села Остромичі, кол. повіту Кобринь // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.283-328.
    Горбач Горбач О. Словник говірки села Негостина (Румунія) (упорядник Н.Хобзей) // Діалектологічні студії. Львів, 2003. Вип. 3. С.422-453.
    ГРПЛ Горбач О. Словник діялектної лексики північно-наддністрянської говірки сіл Романів, Підсоснів, Підберізці й Ладогів (1965) // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. Т.V. С.75-156.
    ГрСМ Горбач О. Словник діялектної лексики південноволинської говірки сіл Ступно й Мощаниця, кол. повіту Здовбунів // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.434-523.
    ГС Гуцульські говірки. Короткий словник / Відп. ред. Я.Закревська. Львів, 1997. 232 с.
    ГСМ Говірка села Машеве Чорнобильського району. К.: Довіра, 2003. Ч. 3: Матеріали до Лексичного атласу української мови / Уклад.: Ю.І.Бідношия та ін. 225с.: іл.
    ГСОВ Гримашевич Г.І. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. Житомир: Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2002. 184 с.
    ГТ Горбач О. Словник діялектної лексики Теребовельщини // Горбач О. Зібрані статті V. Діалектологія. Мюнхен, 1993. С.209-255.
    ЕСУМ Етимологічний словник української мови / За ред. О.С.Мельничука: У 7-ми т. К., 1982 2006. Т. 15.
    КГСУМ Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови: Гнізда слів з вершинами омографічними коренями. К: Укр. енциклопедія, 2002. 912с.
    КДА Карпатский диалектологический атлас / Бернштейн С.Б., ИлличСвитыч В.М., Клепикова Г.П., Попова Т.В., Усачева В.В. М., 1967. Ч. 12.
    КСПГ Картотека Словника поліських говорів (зберігається на кафедрі української мови Житомирського державного університету).
    ЛАЗО Дзендзелівський Й.О. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР: Лексика. Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 19581960. Ч. 12.
    ЛАПП Никончук М.В. Лексичний атлас Правобережного Полісся. К.: Житомир, 1994. 18с.+ 200 к.
    ЛАСГ Глуховцева К. Лінгвістичний атлас народного побуту українських слобожанських говірок. Луганськ, 2003. 181с.
    ЛГПЧ Мартинова Г.І. Лінгвістична географія правобережної Черкащини. Черкаси: Відлуння, 2000. 266 с.
    ЛЛР Лєснова В.В. Матеріали до словника говірок Східної Слобожанщини: Людина та її риси. Луганськ: Видавництво „Шлях”, 1999. 76с.
    МЛАПП Никончук М.В. Матеріали до лексичного атласу української мови: Правобережне Полісся. К.: Наукова думка. 1979. 316 с.
    НБЛ Никончук М.В., Никончук О.М. Будівельна лексика Правобережного Полісся в лексикосемантичній системі східнослов’янських мов. Житомир: Редакційновидавничий відділ облполіграфвидаву, 1990. 372с.
    НЕЛ Никончук М.В., Никончук О.М. Ендемічна лексика Житомирщини. Методичні рекомедації для вчителів. Житомир, 1989. 272 с.
    НЛР Омельковець Р.С.Номінація лікарських рослин в українському західнополіському говорі. Луцьк: РВВ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. 302 с.
    НСЛ Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика Правобережного Полісся. К., 1985. 312 с.
    НТЛ Никончук М.В., Никончук О.М. Транспортна лексика правобережного Полісся в системі східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1990. 292с.
    Он Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. К.: Наукова думка, 1984. Ч. 12.
    ПГ Піпаш Ю.О., Галас Б.К. Матеріали до словника гуцульських говірок (Косівська Поляна і Росішка Рахівського району Закарпатської області). Ужгород, 2005. 266 с.
    ПЛНМ Никончук М.В., Никончук О.М., Мойсієнко В.М. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії / Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. Житомир: Полісся, 2001. 148 с.
    СБГ Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688 с.
    СГНН Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. Запоріжжя, 1992. Т. 14.
    СЗВГ Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. К.: Наук. думка, 1987. С.62267.
    СЗГ Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок. Луцьк, 2000. Т.12.
    Сизько Сизько А.Т. Словник діалектної лексики говірок сіл південносхідної Полтавщини. Дніпропетровськ, 1990. 100 с.
    СлБГ Грінченко Б. Словарь української мови. К., 19071909. Т. 14.
    СлЕ Аркушин Г.Л. Словник евфемізмів, уживаних у говірках та молодіжному жаргоні Західного Полісся та західної частини Волині. Луцьк Люблін: Видавництво Волинська обласна друкарня”, 2005. 198с.
    СНГТК Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини. Київ Кіровоград: РВГІЦ КДПУ, 1999. 224 с.
    СОУМ Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. Л., 1996. 223с.
    СПГ Лисенко П.С.Словник поліських говорів. К.: Наукова думка, 1974. 260с.
    СУМ Словник української мови: В 11 т. К., 19701980.
    СУСГ Глуховцева К.Д., Лєснова В.В., Ніколаєнко І.О., Тернавська Т.П., Ужченко В.Д. Словник українських східнослобожанських говірок. Луганськ, 2002. 233 с.
    Турчин Турчин Є.Д. Лексична реалізація мікрополя частини хліба” в українських говорах // Структурні рівні українських говорів. К.: Наукова думка, 1985. С.146-165.
    Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Пер. с немецк. О.Н.Трубачева. М.: Прогресс. 19641973. Т. 14.
    Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка. К.: Рад. шк., 1989. 511 с.
    Хобзей Хобзей Н. Гуцульська міфологія. Етнолінгвістичний словник. Львів, 2002. 216с.
    Черепанова Черепанова Е.А. Микротопонимия ЧерниговскоСумского Полесья. Сумы, 1984. 458 с.
    Janów Janów J. Słownik huculski. Kraków: Wydawnictwo naukowe DWN, 2001. 294 s.: іл.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с. Библиогр.: с. 346-364.
    2. Аркушин Г.Л. Іменний словотвір західнополіського говору: Монографія. Луцьк: РВВ Вежа”, 2004. 764 с. Бібліогр.: с. 719-763.
    3. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Отв. ред. акад. Г.В.Степанов. М.: Наука, 1988. 338 с. Библоигр.: с. 316-322.
    4. Ахманова О.С.Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с. Библоигр.: с. 280-290.
    5. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246с.
    6. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологии // Вопросы изучения русских народных говоров. Диалектная лексика. Л.: Наука, 1972. С.92-104.
    7. Блинова О.И. Номинация и мотивация // Диалектное слово в лексико-системном аспекте. Ленинград, 1989. С.66-74.
    8. Блинова О.И. Фактор мотивированности и вариантность слова // Язык и общество. Межвузовский научный сборник. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1974. Вып. 3. С.144-154.
    9. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Лексикологический аспект. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. 191 с.
    10. Бучко Д. Апелятивна і пропріальна номінації // Слово і доля: Збірник на пошану Уляни Єдлінської. Львів, 2005. С.261-269.
    11. Вайнрауб Р.М. Опыт сопоставления соматической фразеологии в словянских языках // Труды Самаркандского университета. Вопросы фразеологии. 1975. Вып. 288. № 9.
    12. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.133-244.
    13. Ващенко В.С.Українська семасіологія. Типологія лексичних значень. Дніпропетровськ, 1981. 67 с.
    14. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А.Д.Шмелев (пер. с англ.). М.: Языки русской культуры, 1999. 780с.
    15. Верещака В.И. Словообразовательные поля корней с полногласным сочетанием -оро- в современном украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук / МВ и ССО УССР, Ужгор. гос. ун-т. Ужгород, 1978. 24 с.
    16. Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. К.: Наукова думка, 1966. 152с.
    17. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
    18. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С.2-29.
    19. Виноградова Л.Н., Кабакова Г.И. Божье Тело // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под. ред. Н.И.Толстого. Т. 1: АГ. М.: Междунар. отношения, 1995. С.219-220.
    20. Виноградова Л.Н., Толстая С.М. Головня // Славянские древности: Этнолингвистический словарь в 5-ти томах / Под. ред. Н.И.Толстого. Т. 1: АГ. М.: Междунар. отношения, 1995. С.508-510.
    21. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с. Бібліогр.: с. 137-141.
    22. Войтович В. Міфи та легенди України. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2007. 392 с.: іл.
    23. Галас Б.К. Лексико-семантическая система украинского языка первой половины ХIХ века (на материале рукописных словарей): Автореф. дисс.... канд. филол. наук / МВ и ССО УССР, Ужгор. гос. ун-т. Ужгород, 1978. 24 с.
    24. Геворгян Т.Р. Анализ структурно-семантических особенностей соматических фразеологических единиц испанского язика: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Ереванский государственный университет. Ереван, 2006. 28 с.
    25. Голев Н.Д. Динамический аспект лексической мотивации / Под ред. О.М.Блиновой; Алтайский ун-т. Томск: Изд-во ун-та, 1989. 252 с.
    26. Голянич М.И. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке: Автореф. дисс.... канд. филол. наук / Киев. гос. пед. ин-т им. А.М. Горького К., 1979. 24 с.
    27. Горелов И.Н. О возможной примарной мотивированности языкового знака // Материалы семинара по проблеме мотивированности языкового знака Л.: Наука, 1969. С.17-20.
    28. Гримашевич Г.І. Номінація одягу та взуття в середньо поліському діалекті: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.01; Захищена 08.04.2003; Затв. 02.07.03. Київ, 2003. 532 с. Бібліогр.: с. 250-268.
    29. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання діалектної лексики. К.: Наукова думка, 1990. 272 с.: іл. Бібліогр.: С. 233-248.
    30. Гриценко П.Ю. Атракція як фактор розвитку лексикосемантичної системи говорів // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами. Тези доповідей. Ужгород, 1982. С.76-79.
    31. Гриценко П.Ю. Дослідження лексики українських говорів // Мовознавство. 1984. № 5. С.22-30.
    32. Гриценко П.Ю. Моделювання діалектної системи лексики. К.: Наукова думка, 1984. 228 с. Бібліогр.: с. 198-210.
    33. Гриценко П.Е. Роль лексики в решении вопроса о генезисе бессарабских говоров Одесской области // Совещание по Общеславянскому лингвистическому атласу: Тез. докл. М., 1977. С.187-254.
    34. Гриценко П.Ю. Тваринницька лексика українських західностепових говірок. Питання організації тематичної групи // Структура українських говорів. К., 1982. С.5-23.
    35. Гриценко П. Українська діалектна лексика: реальність і опис (деякі аспекти) // Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти. Матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції. Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. С.16-25.
    36. Громик Ю.В. Лексична група прислівників зі значенням на босу ногу (взутися)” у західнополіських говірках // Наукові записки аспірантів. Вип. 3. Луцьк, 1997. С.18-21.
    37. Груцо А.П. Наименование некоторых частей руки и ноги в белорусском языке // Восточные славяне: Языки, история, культура: К 85летию академика В.И.Барковского / Отв. ред. Ю.Н.Караулов М.: Наука, 1985. С.180-184.
    38. Дворянкін В.О. Номінативні процеси в українських східностепових говірках: Автореф. дис. канд. філол. наук / Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. Луганськ, 2006. 24 с.
    39. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики: Автореф. дис. д-ра філол. наук / Київський ун-т ім. Т.Шевченка. К., 1996. 34 с.
    40. Денисюк В. Біблійні фразеологічні одиниці з компонентом око в українській мові XVІXVII ст. // Вісник Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Філологія. Випуск XVXVIII. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007 С.617-620.
    41. Денисюк В. Соматизми як компонент фразеологічних одиниць в українській мові XVІ першої половини XVII ст. // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VII. / Відп. ред. Л.О.Симоненко. К.: КНЕУ, 2007. С.141-145.
    42. Дидик-Меуш Г. Карбункулъ димениця бубонесъ у корпусі давньоукраїнської медичної номенклатури // Українська історична та діалектна лексика: Зб. наук. пр. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2003. Вип. 4. с. 132-136.
    43. Дика Л.В. Суфіксальний словотвір іменника в говірках поліськосередньонаддніпрянського порубіжжя: Дис.... канд. філол. наук: 10.02.01; Захищена 9.12.2003; Затв. 12.05.2004. Київ, 2003. 385 с. Бібліогр.: с. 178-200.
    44. Дзендзелівський Й.О. Проблеми сучасної української діалектології // Мовознавство, 1967. № 2. С.35-42.
    45. Дзендзелівський Й.О. Українські назви для притоки річки // Slavia Orientalis. Warszawa, 1986. Rocznic XVII. № 3. s. 297-303.
    46. Дзендзелівський Й.О. Українські назви для витоку, початку, вершини річки” // Slavica. Annales Instituti philologial slavicae Universtitatis Debreceniensis de Ludovico Kossuth nominatal. Debrecen, 1968. T. 8. P.61‑68.
    47. Дзендзелівський Й.О. Українські назви джерела на загальнослов’янському тлі // Українська культура в її інтернаціональних зв’язках: Тези доповідей і повідомлень восьмої Української славістичної конференції 2124 жовтня 1971 р. Київ, 1971. С.42-44.
    48. Дзендзелівський Й.О. Українські народні назви гідрорельєфу // Onomastica. Wrocław. etc., 1986. T. XXX. S. 109-146.
    49. Дяченко Н. Відсоматичні утворення в говірках як об’єкт гніздового опису // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Зб. наук. пр. Вип. 21. Ізмаїл, 2006. С. 99-103.
    50. Дяченко Н. Вторинна номінація крізь призму діалектологічних студій // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. Черкаси: Брама-Україна, 2006. С.202-206.
    51. Дяченко Н. Проблема тотожності слова на прикладі відсоматичних семантичних дериватів // Діалектологічні студії.5: Фонетика, морфологія, словотвір. Львів, 2005. С.251-256.
    52. Дяченко Н. Проблеми вивчення соматизмів // Вісник Житомирського педагогічного університету. Житомир, 2004. Вип. 14. С.216-219.
    53. Дяченко Н. Принципи і методи дослідження вторинної номінації на прикладі семантичної структури лексеми голова // Діалектна лексика: лексикологічний, лексикографічний та лінгвогеографічний аспекти. Матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції. Глухів: РВВ ГДПУ, 2005. С.60-64.
    54. Дяченко Н. Лінгвальний антропоцентризм як одна з особливостей світосприйняття мовців // Етнолінгвістичні студії. 1: Зб. наук. пр. Житомир: Полісся”, 2007. С. 153-157.
    55. Дяченко Н. Соматизми, мотивовані іншими соматизмами // Волинь філологічна: текст і контекст. Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов’янському контекстах: Зб. наук. пр. Вип. 4 / Упорядкування Г.Л.Аркушина. Луцьк: РВВ Вежа”, 2007. С. 376-383.
    56. Дяченко Н. Соматична лексика в повісті В.Шевчука „Мор” // Волинь-Житомирщина. Житомир, 2004. Вип. 12. С. 176-181.
    57. Евтушевский Ю.И. О природе, типах и направлениях изучения вторичной номинации // Вторичная номинация в современном английском языке: Межвузовский сборник научных трудов. Пятигорск, 1987. С. 116-126. П
    58. Ермакова О.П
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины