ТЮТЕНКО ОЛЕНА ФЕДОРІВНА. СЕМАНТИКА ІМЕННИКОВИХ СУФІКСІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

ТЮТЕНКО ОЛЕНА ФЕДОРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "СЕМАНТИКА ІМЕННИКОВИХ СУФІКСІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ОСОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут філології
На правах рукопису
ТЮТЕНКО ОЛЕНА ФЕДОРІВНА
УДК 811.162.2`366
СЕМАНТИКА ІМЕННИКОВИХ СУФІКСІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ
ОСОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.01 – українська мова
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Козленко Ірина Володимирівна,
кандидат філологічних наук, доцент
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
МОРФЕМИ ....................................................................................................................12
1.1. Морфема як об’єкт дослідження в морфеміці та словотворі.............................12
1.2. Двобічність, інваріантність і парадигматичність морфеми................................18
1.2.1. Формальна парадигма морфеми.................................................................20
1.2.2. Семантична парадигма морфеми...............................................................24
1.3. Семантика морфеми...............................................................................................28
1.3.1. Морфема як значеннєва одиниця мови.....................................................28
1.3.2. Обсяг понять “семантика”, “значення”, “значущість”.............................30
1.3.3. Структура суфіксальної семантики...........................................................39
1.3.3.1. Інтегральні компоненти семантики........................................................40
1.3.3.2. Диференційні компоненти семантики....................................................46
1.3.3.3. Словотвірне значення...............................................................................59
1.4. Методологічні основи дослідження семантики морфеми в сучасній
українській мові.............................................................................................................63
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І........................................................................................69
РОЗДІЛ ІІ. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА СУФІКСІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ
ОСОБИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ.................................................................................71
2.1. Суфікси зі значенням ‘особа’: кількісні параметри............................................71
2.2. Структура семантики суфіксів зі значенням ‘особа’..........................................74
2.2.1. Інтегральні значення суфіксів....................................................................74
2.2.2. Диференційні компоненти семантики суфіксів........................................76
2.3. Семантичні парадигми суфіксів зі значенням ‘особа’........................................92
2.3.1. Морфемно-семантичні варіанти ядрових суфіксів..................................93
2.3.1.1. Суфікс -ик1
...............................................................................................94
2.3.1.2. Суфікс -ец'-.............................................................................................104
2.3.1.3. Суфікс -ист-/-іст-.................................................................................111
2.3.1.4. Суфікс -ер-/-ор-......................................................................................116
3
2.3.1.5. Суфікс -ар-..............................................................................................122
2.3.1.6. Суфікс -ач-..............................................................................................127
2.3.2. Морфемно-семантичні варіанти приядрових суфіксів ........................133
2.3.2.1. Суфікс -ак-..............................................................................................134
2.3.2.2. Суфікс -тел'-..........................................................................................137
2.3.2.3. Суфікс -ик2
/-ік-.....................................................................................140
2.3.2.4. Суфікс -ант-/-ент-................................................................................142
2.3.2.5. Суфікс -ун-..............................................................................................144
2.3.3. Морфемно-семантичні варіанти периферійних суфіксів......................146
2.3.3.1. Суфікс -ин-..............................................................................................148
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.....................................................................................152
РОЗДІЛ III. ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ СУФІКСІВ ЗІ
ЗНАЧЕННЯМ ‛ОСОБА’.............................................................................................154
3.1. Суфікси зі значенням ‛особа’ в різних функціональних стилях: кількісні та
якісні параметри..........................................................................................................156
3.2. Морфемно-семантичні варіанти суфіксів зі значенням ‛особа’ в різних
функціональних стилях...............................................................................................167
3.2.1. Морфемно-семантичні варіанти ядрових суфіксів................................170
3.2.1.1. Суфікс -ик1
.............................................................................................170
3.2.1.2. Суфікс -ец'-.............................................................................................172
3.2.1.3. Суфікс -ар-..............................................................................................174
3.2.1.4. Суфікс -ач-..............................................................................................175
3.2.1.5. Суфікс -ер-/-ор-......................................................................................177
3.2.1.6. Суфікс -ант-/-ент-................................................................................178
3.2.2. Морфемно-семантичні варіанти приядрових суфіксів..........................179
3.2.2.1. Суфікс -ин-..............................................................................................179
3.2.2.2. Суфікс -ист-/-іст-.................................................................................180
3.2.2.3. Суфікс -ак-..............................................................................................182
3.2.2.4. Суфікс -тел'-..........................................................................................182
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІІ....................................................................................183
4
ВИСНОВКИ.................................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................................189
ДОДАТКИ....................................................................................................................216
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГТ – науково-гуманітарні тексти
ЕП – публіцистичні тексти економічно-політичної тематики
ЖП – тексти жіночої прози
КС – публіцистичні тексти культурно-соціальної тематики
ЛК – лівобічний контекст
ЛСВ – лексико-семантичний варіант
МСВ – морфемно-семантичний варіант
ОД – тексти офіційно-ділового стилю
П-19 – поетичні тексти середини ХІХ – початку ХХ століття
П-20 – поетичні тексти середини ХХ – початку ХХІ століття
ПК – правобічний контекст
ПТ – природничо-технічні тексти
ФТ – фольклорні тексти
ЧП – тексти чоловічої прози
Adj – прикметник
F – флексія
N – іменник
S – суфікс
6
ВСТУП
У лінгвістиці ХХ ст. значні здобутки у вивченні мовної семантики були
досягнуті в наукових парадигмах переважно слів та речень (В. Виноградов,
І. Вихованець, А. Загнітко, М. Кочерган, Л. Лисиченко, О. Потебня,
В. Русанівський, Н. Шведова). Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. увагу
лінгвістів привертає семантика тексту і дискурсу (А. Загнітко, Т. Єщенко,
І. Колечаєва, І. Кочан, В. Кухаренко, Т. Радзієвська, О. Селіванова). Семантика
морфеми, незважаючи на задекларовану необхідність її опису, все ще
залишається дискусійною і не з’ясованою проблемою, що пов’язують із
“непіддатливістю” (І. Милославський) мовного матеріалу.
Семантику афіксальної морфеми, що функціонує лише у складі слова і, як
прийнято вважати, лише в ньому має значення, звичайно ототожнюють зі
значенням словотвірного форманта. Відповідно морфема цікавила й цікавить
дослідників насамперед в аспекті вираження нею словотвірного значення –
значення словотвірного типу і словотвірної категорії (Р. Бачкур, К. Городенська,
В. Горпинич, А. Грищенко, В. Ґрещук, В. Олексенко, Л. Родніна). Увагу лінгвістів
привертали й системні зв’язки морфем: омонімія префіксів (І. Савченко,
С. Соколова) та суфіксів (Н. Клименко, Г. Куцак), синонімія префіксів
(С. Соколова) та суфіксів (О. Безпояско і К. Городенська, Т. Івасишина).
Важливим досягненням сучасної мовознавчої науки є поглиблення знань
про формальну та семантичну структуру основної мовної одиниці – слова – й
усвідомлення того, що компоненти словотвірних і парадигматичних структур
слова ні формально, ні значеннєво, ні функціонально не дорівнюють морфемі.
Такий підхід до вивчення семантики морфеми знайшов теоретичне обґрунтування
у працях С. Богданова, Л. Вараксіна, О. Герда, В. Горпинича, О. Зубань,
Т. Єфремової, Є. Карпіловської, Н. Клименко, К. Ковалик, І. Козленко,
О. Кубрякової, І. Милославського, О. Моїсеєва, Г. Пастушенкова, С. Соколової.
Слушною є думка лінгвістів про те, що морфема має самостійне значення в
системі мови; “не визнавати самостійного значення морфеми – значить
7
заперечувати саме існування цієї одиниці у структурі мови” (І. Милославський).
Значення афіксальної морфеми і словотвірне значення – “далеко не те саме”
(Н. Клименко, О. Кубрякова, В. Лопатін, І. Милославський, С. Соколова).
Афіксальна морфема як двобічна парадигматична одиниця мови узагальнює
значення всіх своїх варіантів – морфемно-семантичних варіантів, подібно до
лексеми, яка узагальнює значення всіх лексико-семантичних варіантів
(Л. Вараксін, С. Соколова).
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена потребою вивчення
семантики афіксальних морфем як упорядкованої сукупності морфемносемантичних варіантів та закономірностей вияву морфемної семантики в різних
стилях мовлення. Семантичний аспект новітньої морфемології вимагає
вироблення методики для аналізу й опису семантики морфеми, структурування її
компонентів, а також для з’ясування меж її варіантивності. Запропонована
методика не лише забезпечує можливість систематизації семантики суфіксів на
позначення особи чоловічої статі, а й може бути застосована для вивчення
семантики будь-яких суфіксальних морфем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано на кафедрі сучасної української мови Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка. Дослідження здійснено в
межах наукової теми “Актуальні проблеми розвитку української філології” (НДТ
№ 11БФ044-01). Тему кандидатської дисертації затверджено на засіданні Вченої
ради Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (протокол № 4 від 17 листопада 2008 року).
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні семантичного
потенціалу суфіксів на позначення особи чоловічої статі та його актуалізації в
різних функціональних стилях.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) узагальнити погляди мовознавців на морфему як одиницю системи мови;
розробити методику опису семантики морфеми з урахуванням її синтагматичної
інтегрованості у внутрішньослівний контекст;
8
2) створити дві репрезентативні вибірки: словникову – для з’ясування
семантичного потенціалу суфіксів зі значенням ‘особа чоловічої статі’; текстову –
для виявлення функціонально-стильових особливостей семантики суфіксальних
морфем та окремих морфемно-семантичних варіантів;
3) структурувати семантику суфіксів зі значенням ‘особа чоловічої статі’ за
інтегральними та диференційними компонентами; систематизувати семантичні
парадигми за наборами морфемно-семантичних варіантів;
4) виявити закономірності семантичної внутрішньослівної синтагматики
суфіксів;
5) встановити особливості функціонування морфем зі значенням ‘особа
чоловічої статі’ в текстах різних стилів мовлення;
6) схарактеризувати мовленнєву актуалізацію морфемно-семантичних
варіантів суфіксів на позначення особи чоловічої статі.
Об’єкт дослідження – іменникові суфікси на позначення особи чоловічої
статі в сучасній українській мові.
Предмет дослідження – структура семантики та семантичні парадигми
суфіксів зі значенням ‘особа чоловічої статі’ в сучасній українській мові.
Методи дослідження. У роботі застосовано сучасні лінгвістичні методи, а
саме: описовий метод – для систематизації семантичних структур і семантичних
парадигм суфіксів зі значенням ‘особа чоловічої статі’; метод компонентного
аналізу – для виявлення інтегральних і диференційних семантичних компонентів
морфеми; метод дистрибутивного аналізу – для встановлення та інвентаризації
морфемно-семантичних варіантів суфіксальних морфем; лінгвостатистичний аналіз
– для статистичної характеристики мовленнєвої актуалізації морфем у текстах.
Джерела фактичного матеріалу. Фактографічною основою дослідження є
дві бази даних: словникова та текстова. Словникова база даних обсягом 9265 слів
створена за даними Морфемно-словотвірної бази української мови лабораторії
комп'ютерної лінгвістики Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та доповнена вибіркою з Комп'ютерного
9
фонду інновацій відділу структурно-математичної лінгвістики Інституту
української мови НАН України.
Шляхом суцільної вибірки укладено картотеку слів, у морфемній структурі
яких є фонемно виражений суфікс зі значенням ‘особа чоловічої статі’. Виявлено,
що в сучасній українській мові таких суфіксів – 52: -ик1
, -ец'-, -ист-/
-іст-, -ар-, -ач-, -ер-/-ор-, -ак-, -тел'-, -ік-/-ик2
, -ун-, -ент-/-ант-, -ин-, -ир-/-ір-,
-ат-, -ок-, -ай-, -ан-, -аг-, -ук-, -ич-, -ан'-, -ал-, -ен'-, -евт-, -ух-, -уз-, -іот-, -ах-, -ет-,
-им-, -гуз-, -их-, -аш-, -ас-, -ил-, -ендр-, -он-, -ей-, -аст-, -ал'-, -ут-, -ош-, -ом-,
-іс'к-, -ій-, -ез-, -ек-, -ул'-, -уг-, -ит-, -дир-, -віс-. Лексеми, що містять нульовий
суфікс, у дисертації не розглядаються.
Для дослідження функціонування суфіксів у різних стилях мови був
створений корпус текстів із десяти зональних вибірок по 100 000 слововживань
кожна (загалом 1 000 000 слововживань). Художній стиль представлений п’ятьма
вибірками: фольклорні тексти; дві вибірки з прозових творів кінця ХХ – початку
ХХІ ст.: чоловіча і жіноча проза; дві вибірки з поетичних текстів: середини ХІХ –
початку ХХ ст. і середини ХХ – початку ХХІ ст. Публіцистичний стиль
обстежено на основі двох зональних вибірок: тексти культурно-соціальної та
економічно-політичної тематики. Науковий стиль репрезентований двома
вибірками: гуманітарними і природничо-технічними текстами. Офіційно-діловий
стиль представлений текстами законів України. Загалом текстова база даних
містить 12 846 слововживань із суфіксами на позначення особи.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській
лінгвістиці: а) на основі запропонованої методики проведено системне
дослідження семантичного потенціалу суфіксів на позначення особи чоловічої
статі в сучасній українській мові; б) встановлено інтегральні та диференційні
компоненти структурної організації семантики суфіксальних морфем; в) виявлено
закономірності, що характеризують семантичні парадигми суфіксальних морфем;
г) досліджено зумовленість семантичного потенціалу суфіксів лівобічним
семантичним контекстом; ґ) схарактеризовано особливості мовленнєвої
10
актуалізації семантики суфіксальних морфем та їх функціонально-стильову
диференціацію.
Теоретичне значення. У роботі набула дальшого теоретичного розвитку
проблема осмислення семантики морфеми – її семантичного потенціалу в системі
мови та актуалізації в мовленні. Теоретичні узагальнення дисертації сприятимуть
розрізненню значення морфеми як одиниці мови і значення словотвірного
форманта як актуалізації морфеми у словотвірній функції.
Практичне значення. Матеріали дисертаційного дослідження,
запропонована методика класифікації семантичних лівобічних контекстів,
зроблені автором висновки можуть бути використані в описі та систематизації
семантичних структур інших суфіксів; при укладанні тлумачних словників
афіксальних морфем української мови; ідеографічного тезауруса лексем на
позначення особи; у процесі створення програм автоматичного семантичного
аналізу тексту; у курсах із морфеміки та словотвору, спецкурсах із проблем
морфемної семантики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
апробовані на восьми загальнодержавних та міжнародних наукових
конференціях: ХVIII Міжнародна наукова конференції “Мова і культура” імені
Сергія Бураго (Київ, 2009); Всеукраїнська наукова конференція за участю
молодих учених “Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура” (Київ,
2010); Всеукраїнський лінгвістичний форум молодих учених (Київ, 2010); IV
Міжнародна наукова конференція “Пріоритети германського та романського
мовознавства” (Луцьк, 2010); Міжнародна наукова конференція “Мова як світ
світів. Граматика і поетика текстових структур” (Київ, 2010); Міжнародні
науково-теоретичні “Граматичні читання – VI” (Донецьк, 2011); Міжнародна
науково-практична конференція “Сучасна наука. Нові перспективи” (Бидгощ,
Польща, 2014); Міжнародна наукова конференція “Сучасна філологія: парадигми,
напрямки, проблеми” (Київ, 2014).
Публікації. Зміст дисертації висвітлено в дев’яти публікаціях загальним
обсягом 2,6 умовних др. а., із них шість – у виданнях, затверджених
11
Департаментом атестації кадрів МОН України як фахові; одна – публікація в
закордонному періодичному виданні; дві – матеріали наукових конференцій.
Загальна кількість, якість та обсяг публікацій відповідають установленим
вимогам. Усі публікації є одноосібними.
Структура та обсяг дисертації визначені її метою та поставленими
дослідницькими завданнями. Робота складається зі вступу; трьох розділів;
висновків; списку використаної літератури (240 позицій) та додатків. Матеріали
дослідження узагальнено в 10 таблицях та 6 діаграмах. Повний обсяг роботи – 251
сторінка, основний текст дисертації – 188 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Семантика суфіксальної морфеми набагато ширша за семантику
словотвірного форманта. Вона узагальнює значення всіх, а не лише уживаних у
словотвірній функції морфемних варіантів. Для виявлення усієї сукупності
інформації, що передають суфіксальні морфеми на позначення особи чоловічої
статі, було укладено словникову (9265 слів) та текстову (12846 слововживань)
вибірки, на матеріалі яких виявлено обсяг потенційно можливої семантики
кожного суфікса та закономірності її актуалізації в мовленні загалом та в кожному
функціональному стилі зокрема.
2. Семантика суфіксальної морфеми, подібно до семантики лексеми, може
бути структурована й упорядкована у семантичні парадигми. Структурація
семантичних компонентів здійснюється за допомогою понять “значення” та
“значущість”. Значення – це ті інтегральні компоненти семантики морфеми, що
властиві всім її морфам (морфам, ало- і варіоморфам) у різних контекстах
уживання. Інтегральними компонентами семантики суфіксів на позначення особи
є частиномовне значення ‘предметність’, розрядно-денотатні значення ‘особа’ і
‘чоловіча стать’. Значущість – це диференційні компоненти семантики, за якими
морфеми з тотожними інтегральними компонентами ідентифікуються як різні
суфікси. Диференційними компонентами семантики є синтагматична значущість
(дистрибутивні параметри кожної суфіксальної морфеми) та конотативна
значущість (стилістичні особливості). Сукупність диференційних компонентів
формує індивідуальний семантичний “портрет” кожного суфікса, тобто його
індивідуальне значення в суфіксальній підсистемі мови.
2. Семантичну парадигму суфіксальної морфеми репрезентує сукупність
морфемно-семантичних варіантів. Морфемно-семантичний варіант (МСВ)
формується в проекції на глибинну семантику лівобічного контексту.
Запропонована методика опису семантики морфеми дозволила виявити
семантичні контексти суфіксів на позначення особи чоловічої статі: ‘Соціальна
діяльність людини’, ‘Людина’, ‘Артефакт’, ‘Соціум’, ‘Природа’, ‘Абстрактне
поняття’. Усі суфіксальні морфеми семантично сумісні з двома типами лівобічних
187
контекстів – ‘Соціальна діяльність людини’ (опон-ент-ø, захисн-ик-ø, службовец'-ø, символ'-іст-ø) та ‘Людина’ (йун-ак-ø, крас-ен'-ø, крик-ун-ø), що свідчить про
їх прагматичну зорієнтованість на конституювання слів на позначення соціальної,
виробничої, господарчої життєдіяльності людини та її особистого життя. МСВ
‘діяльність’, МСВ ‘непромислова діяльність’, МСВ ‘фінансова сфера’, МСВ
‘військова сфера’, МСВ ‘сфера соціальних стосунків’, МСВ ‘внутрішня якість’,
МСВ ‘мовлення’, МСВ ‘ментальна сфера’, що програмуються лівобічними
контекстами ‘Соціальна діяльність людини’ та ‘Людина’, є спільними для ядрових
суфіксів, однак вони мають різну вагу в семантичній парадигмі кожного суфікса.
З іншими лівобічними контекстами суфікси поєднуються вибірково.
3. Отримані результати аналізу 52 суфіксальних морфем на позначення
особи підтверджують, що суфіксальна полісемія значно ширша, ніж лексична.
Семантичні парадигми шести ядрових суфіксів нараховують від 68 МСВ до 29
МСВ: -ик1 (68 МСВ), -ец'- (48 МСВ), -ист-/-іст- (37 МСВ), -ер-/-ор- (37), -ар- (40
МСВ), -ач- (29 МСВ); п’яти приядрових – від 21 МСВ до 12 МСВ: -ак- (21 МСВ),
-тел'- (14 МСВ), -ик2
/-ік- (10 МСВ), -ант-/-ент- (16 МСВ), -ун- (12 МСВ); 41
периферійного – менше 10 МСВ. Порівняльний аналіз суфіксальних морфем
засвідчує, що на обсяг їхнього семантичного потенціалу впливають лінгвальні та
позалінгвальні чинники, зокрема такі: належність до ядра або периферії суфіксів
на позначення особи чоловічої статі, їх походження, функціонування у
морфемних структурах слів, що входять до різних тематично-стилістичних шарів
лексики.
4. В обстежених текстах публіцистичного, художнього, наукового та
офіційно-ділового стилів функціональні параметри окремих суфіксів на
позначення особи чоловічої статі дещо відмінні від їх системних характеристик у
мові. Приядровий у мові суфікс -ант-/-ент- у мовленні функціонує як ядровий;
приядрові -ик2
/-ік- та -ун- – як периферійні. Ядровий у мові суфікс -ист-/-іст- у
мовленні витісняється до приядрової зони.
5. У текстах різних функціональних стилів актуалізуються тільки ті
морфемно-семантичні варіанти суфіксів, які відповідають комунікативним
188
настановам. МСВ, семантика яких стосується загальної характеристики людини,
зокрема ‘сфера соціальних стосунків’, ‘промислова сфера’, ‘непромислова сфера’,
‘діяльність’, актуалізуються в усіх стилях. МСВ, що передають семантику,
пов’язану зі специфічною сферою діяльності особи, засвідчені лише в певних
стилях: у художньому стилі – МСВ ‘музичний інструмент’ суфіксів -ар-, -ист-/
-іст-; МСВ ‘релігійна сфера’ суфікса -ин-; МСВ ‘військова сфера’ суфікса -ак-;
МСВ ‘завдання шкоди’ суфікса -ик
1
-; у публіцистичному стилі – МСВ
‘мистецтво, культура’ суфіксів -ик
1
- та -ист-/-іст-; МСВ ‘країна’ суфіксів -ин- і
-ец'-; МСВ ‘наукова сфера’ суфікса -ист-/-іст-; у науковому стилі – МСВ
‘абстрактне поняття’ суфікса -ец'-; МСВ ‘фінансова сфера’ суфікса -ер-/-ор-; в
офіційно-діловому стилі – МСВ ‘посесивна сфера’ суфікса -ач-.
6. Актуалізація семантики суфіксальної морфеми залежить від обсягу його
семантичної парадигми. Чим більш полісемічним є суфікс у системі мові, тим
імовірність актуалізації його семантики в мовленні нижча. Така закономірність
простежується за показником актуалізації семантики Semactual: для ядрових
суфіксів (-ик-, -ец'-, -ач-, -ар-, -ер-/-ор-, -ент-/-ант-) цей показник становить
менше 0,25–0,46; для приядрових суфіксів (-ин-, -ист-/-іст-, -ак-, -тел'-) – 0,57–
0,65. У досліджуваних текстах актуалізуються не всі МСВ суфіксів на позначення
особи, а близько половини з них.
7. Запропонована методика опису семантики суфіксальної морфеми на
позначення особи чоловічої статі може бути використана для вивчення семантики
інших суфіксальних морфем. Зібраний та систематизований мовний матеріал,
випрацювана методика його аналізу закладають підґрунтя для подальшого
дослідження семантики морфем української мови як двобічних парадигматичних
одиниць. Отримані результати можуть застосовуватися при укладанні морфемних
та афіксальних словників, а також при створенні комп’ютерних лінгвістичних баз
даних і знань для українськомовних процесорів опрацювання текстової
інформації.