ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ СВОБОДИ В ІУДАЇЗМІ

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ШВЕД ЗОЯ ВОЛОДИМИРІВНА

На правах рукопису
УДК 296.4: 241.11

ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ СВОБОДИ В ІУДАЇЗМІ

09.00.11 – релігієзнавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант
Конотоп Людмила Григорівна,
доктор філософських наук, професор

Київ - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ І МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………….19
1.1. Проблема свободи в системі постнекласичних досліджень…19
1.2. Теоретико-методологічні аспекти релігієзнавчих досліджень…………………………………………………………………..67
Висновки до розділу……………………………………………….89
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОСМИСЛЕННЯ СВОБОДИ В ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ……………………………………………………..92
2.1. Свобода як предмет філософських досліджень……………..92
2.2. Антропологічний аспект свободи у вітчизняних інтерпретаціях……………………………………………………………112
Висновки до розділу………………………………………………136
РОЗДІЛ 3. СВОБОДА У ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЄЗНАВЧОМУ І ТЕОЛОГІЧНОМУ ВИМІРАХ……………………………………………138
3.1. Осмислення проблеми свободи у філософському аспект …138
3.2. Особливості теологічного підходу: співвідношення свободи та передвизначеності……………………………………………………….161
3.3. Умови усвідомлення свободи в іудаїзмі……………………176
Висновки до розділу……………………………………………...201
РОЗДІЛ 4. ПРАВОВИЙ АСПЕКТ РОЗУМІННЯ СВОБОДИ В ІУДАЇЗМІ………………………………………………………………….204
4.1. Свобода і відповідальність: головні особливості та аспекти взаємозв’язку в іудаїзмі…………………………………………………..204
4.2. Свобода та функціональність права в іудаїзмі………………233
Висновки до розділу……………………………………………….265
РОЗДІЛ 5. СВОБОДА В ЕКЗИСТЕНЦІЙНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ ІУДАЇЗМУ…………………………………………………………………267
5.1. Онтологічний статус свободи в інтерпретаціях іудаїзму…..267
5.2. Значення свободи як умови життя в іудаїзмі……………….290
Висновки до розділу……………………………………………….334
ВИСНОВКИ……………………………………………………....336
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………345

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Рух України на шляху модернізації та поступального оновлення ставить перед дослідниками питання розвитку соціальних інституцій громадянського суспільства, які мають бути основою участі нашої держави в сучасних загально-цивілізаційних процесах. У зв’язку з цим «відкритість» культурного, наукового, інформаційного простору України має становити умову сталого розвитку та засвідчувати рішучість країни утверджувати цінності, які становлять суть та зміст гуманізації суспільства, надаючи його членам широких можливостей для самореалізації. До таких цінностей належить свобода, індивідуальне життя, свобода совісті та віросповідання, які є вкрай актуальними для полікультурної української дійсності.
Варто пам’ятати, що Україна є багатонаціональною державою, народ якої у процесі свого історичного розвитку накопичував значний досвід толерантного ставлення до різних культурних патернів, частиною яких постають відмінні духовні традиції та релігії. Усвідомлення того, що в Україні представлені всі авраамістичні релігії має враховуватися українською науковою думкою, яка повинна зважати на той факт, що джерельна для них усіх іудейська спадщина містить у собі (в межах власної конфесійної думки) ті ідеї, на яких ґрунтується сучасна поза-релігійна система моральних цінностей, настановною умовою якої є ідея свободи.
Як показує досвід дослідження проблем цього типу, теоретичний аналіз вимагає від учених урахування нових підходів у осмисленні релігійних явищ, використання пост-некласичних настанов такого типу раціональності, для якого важливим є долання прірви між раціональними та поза-раціональними способами пізнання, наближення суб’єкта пізнання до комунікативної інтерсуб’єктивної взаємодії у сфері культури, духовних цінностей та світоглядних орієнтацій.
Розмаїття філософських поглядів на проблему людина – світ вказує на те, що філософія спроможна створювати такі світоглядні системи, що відповідають потребам світосприйняття та світовідношення, властивим сьогоденню. Це підтверджує актуальність розробки пост-некласичного типу раціональності, відповідно до якого можна формулювати різноманітні моделі та мету поступального розвитку людства. Таким чином, філософський аналіз постає специфічним виявом ставлення людини до світу та містить у собі основу для формування принципів міжособистісних стосунків, наприклад толерантності, адже і філософський, і філософсько-релігієзнавчий рівні дослідження передбачають залучення особистості дослідника, що несе в собі відбиток того середовища, у якому вчений формувався як особистість та науковець. Відтак, творча спадщина філософів та релігієзнавців, незалежно від їх конфесійної приналежності та зацікавлень, постає для нас дороговказом у розкритті особливостей розуміння феномену свободи в такій унікальній системі, якою є релігія й яка являє собою «осередок» буття людини та її цінностей. Спадщина вітчизняних учених є особливо цінною, адже через обставини, які супроводжували функціонування української наукової думки практично до кінця ХХ століття, тільки відтепер дослідники мають можливість звернутися до недостатньо розроблених тем, або й табуйованих, залучаючи при цьому до наукового обігу новітні досягнення світової науки, включаючи у свої роботи напрацьовані та перевірені часом здобутки, «інтуїтивно» розпізнаючи та враховуючи перспективні напрями для розробки актуальних для української філософії та релігієзнавства проблем, поміж якими є й проблема свободи.
Розробка сучасних моделей інтерпретації свободи в релігійних традиціях світу постає актуальною ще й з огляду на те, що в системі релігієзнавчих досліджень виокремлюються нові галузі, для яких питання визначеності своїх завдань постає досить гостро.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної наукової програми, науково-дослідної роботи філософського факультету № 06БФ041-01 «Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання», науково-дослідної теми філософського факультету НДР №11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексний філософсько-релігієзнавчий аналіз феномену свободи у релігійній традиції іудаїзму як специфічного духовного явища, яке передувало появі інших монотеїстичних релігій.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення низки взаємопов’язаних дослідницьких завдань:
– з’ясувати суть методології дослідження феномену свободи у філософії та релігієзнавстві;
– розкрити суть міждисциплінарного підходу в релігієзнавстві;
– здійснити в процесі дослідження релігійних феноменів аналіз сучасних методологічних настанов;
– проаналізувати процес становлення та смислового наповнення проблеми свободи в контексті історії філософії;
– виявити значення поняття свободи у віровченні іудаїзму;
– дослідити особливості трансформації змісту феномену свободи у віровченні іудаїзму;
– розкрити зміст понять «національна та індивідуальна свобода» в іудаїзмі;
– проаналізувати механізм функціонування права та форми його реалізації в практичній сфері у взаємозв’язку з ідеєю свободи в іудаїзмі;
– розкрити механізми відтворення релігійного знання про свободу в процесі історичного розвитку іудаїзму та його релігійній практиці;
– здійснити аналіз чинників формування в іудаїзмі ідеї свободи як індивідуального рівня самореалізації особистості;
– обґрунтувати можливість використання окреслених семантичних аспектів ідеї свободи для осмислення трансформаційних процесів у релігійній діяльності ортодоксальних іудейських громад у сучасній Україні.
Об’єктом дослідження є феномен свободи в релігійних інтерпретаціях.
Предмет дослідження – інтерпретації проблеми свободи в системі віроповчальних настанов, релігійній думці та практиці іудаїзму.
Теоретико-методологічну основу дисертації складає комплекс загальнотеоретичних та спеціальних методів дослідження у сфері релігієзнавства, що зумовлено обраною системою принципів та підходів, на яких ґрунтується позаконфесійний характер сучасної академічної сфери гуманітарного знання. Дослідження спирається на фундаментальні ідеї теоретиків світової та української філософсько-релігієзнавчої науки, праці сучасних вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема ті, в яких актуалізуються проблеми філософсько-релігієзнавчого осмислення свободи в релігії, конкретні питання щодо розкриття феномена свободи в аспекті його конфесійної специфікації (В.Андрущенко, В.Бондаренко, Т.Горбаченко, В.Горський, Л.Губерський, А.Колодний, А.Конверський, Л.Конотоп, С.Кримський, Г.Лозко, В.Лубський, М.Лубська, Я.Любивий, В.Лях, О.Марченко, В.Панченко, М.Попович, О.Предко, К.Райда, П.Саух, М.Стадник, В.Табачковський, В.Шинкарук, О.Яценко).
Проблеми осмислення свободи в контексті антропологічного виміру духовних традицій світу висвітлюються в працях І. Васильєвої, Л. Дротянко, Н.Ківенко, Н.Кривди, М.Лубської, В. Малахова, М. Поповича, та в роботах зарубіжних дослідників – М. Дж. Адлера, П. Бейера, Е. Кемпбелла, Р. Холтона та ін.
Різноманітні аспекти вияву свободи у правовій площині розроблялися в працях як українських, так і зарубіжних дослідників – Н. Боббіо, М. Костицького, Г. Кьохлера, О. Манохи, Дж. Раза, Н. Сіммонса, Р. Циппеліуса, Б.Чміля.
Також актуалізувалася увага до політичного аспекту проблеми свободи, що відображено в працях В. Андрущенка, В. Бакірова, Ф. Кирилюка, В. Крисаченка, В. Кременя, М. Михальченка, М. Рибачука, О. Оніщенка, В. Пазенока, А. Толстоухова, В. Цвиха, Ю.Шемшученка, П. Шляхтуна.
Низку проблем сформульовано в межах методології дослідження феномена свободи, зокрема в працях І. Добронравової, В. Кізіми, Я. Любивого, Л.Сидоренко, В. Стьопіна, І. Хоменко, В. Чуйка, С. Ягодзінського.
Серед фундаментальних підходів дослідження виокремлені логічний, історичний, міждисциплінарний підходи, які забезпечують можливість розкрити головні характеристики й особливості розуміння свободи в іудаїзмі. Це зумовлено проблематикою вирішуваних завдань, об’єктом та предметом дослідження, характером і джерелами отримання необхідної інформації, положенням про те, що релігійні інтерпретації свободи залучають і філософську методологію, і спеціальні методи інших наук – політології, психології, лінгвістики. У дослідженні враховані сучасні парадигми пост-некласичної науки, що стало підставою для розкриття змісту інтерпретаційних моделей академічного релігієзнавства, зосереджених на антропологічній проблематиці в контексті вивчення релігійних феноменів. Це дозволило дотриматись настанови на позаконфесійний характер досліджень, що, у свою чергу, зумовило можливість уникнути суб’єктивістського підходу.
До методологічної бази дослідження також входить системно-логічний метод, який включає аналітичний та синтетичний підходи, що використовуються при виокремленні значущих характеристик тих релігійних поглядів, які висвітлюють питання свободи в історичному і філософському аспектах; в методологічному плані аналіз забезпечує визначення тих складових конфесійно-зорієнтованого світобачення, в яких наявна ідея свободи у її кореляції зі сферами практично-духовного освоєння світу, а синтез дозволяє простежити функціональні закономірності у розкритті суті свободи в історичній перспективі становлення та функціонування іудаїзму як форми релігійного досвіду, думки, практики, організації. Метод компаративного аналізу при визначенні суті та змісту міждисциплінарного і трансдисциплінарного підходів у релігієзнавчих дослідженнях дозволяє виокремити сутнісні характеристики визначальних положень іудаїзму, у відповідності до яких сформульовані ті основні ідеї релігійної думки, що розкривають зміст свободи як фундаментальної характеристики національно-релігійної ідентичності. Структурно-функціональний метод застосовується при розгляді праксіологічної складової релігійного комплексу іудаїзму, в якому знаходить своє відображення ідея свободи особистості та спільноти в плані розкриття онтологічної суті історичного часу як способу, умови та осередку людської екзистенції.
Використання окреслених методів безпосередньо здійснювалося при аналізі сучасних дослідницьких парадигм у вивченні релігійних феноменів з урахуванням їх антропологічної цінності та у зв’язку з іншими когнітивними моделями. Герменевтичний метод виявився доцільним при аналізі релігійних текстів, у яких сформульовані ідеї свободи та її мета в аспекті реалізації у релігійній та позарелігійній діяльності. Окрім принципів загальнонаукового характеру таких, як системність та світоглядний плюралізм, автор дотримувалася принципів академічного релігієзнавства – історизму, об’єктивності, позаконфесійності, толерантності.
Джерельну базу дослідження складають класичні тексти іудейської релігійної традиції: Хумаш (Тора) з коментарями Раши та Сончіно, Тегілім, магілат Рут, Когелет, Шир га-Ширім, Трактат Моед, Мідраши до книг Берейшит, Шмот, Ваікра, Дварім, Агада шель Песах; праці представників релігійно-філософського напрямку: Саадія Гаона «Емунот ве-Деот» (Книга вірувань та думок), Ібн Пакуда Бах’я бен Йосефа «Гавот га Левавот» (Обов’язки серця), Хаїма бен Атара «Ор га-Хаим» (Світло життя), Моше Хаіма Луцатто (Рамхаля) «Месілат єшарім» (Шлях праведних), Ісраеля Меіра Когена «Хафец хаим» (Прагнучий життя) і «Нідхей Ісраель» (Вигнанці Ізраіля), Ісраеля Салантера Агріса «Ігерет га Мусар» (Послання моралі), Шнеура Залмана «Танія, Лікутей Амарім» (Вчення, Збірка висловлювань), Авраама Іцхака Кука «Мусар авіха» (Моральні повчання твого батька); праці сучасних представників релігійної філософії мовою оригіналу, а також перекладені українською та російською мовами, праці вітчизняних та зарубіжних дослідників конфесійного релігієзнавства.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням феномену свободи в іудаїзмі як багатоаспектної ідеї, на смисли якої орієнтовані всі релігійні установки цієї духовної традиції. Ця проблематика розкривається через аналіз співвідношення релігійних інтерпретацій ідеї свободи і призначення людини та морального аспекту розуміння особистої свободи.
У дослідженні обґрунтовано низку положень, що характеризуються науковою новизною:
Вперше:
– доведено, що при осмисленні полісемантичного змісту ідеї свободи завдяки застосуванню трансдисциплінарнарного підходу стають можливими одночасно настанова на принцип аргументованості та врахування «інакомислення», дотримання настанов моралі (яка є над-науковою, над-політичною сферою) і відкритості до нераціональних форм духовності, які також можуть бути основою моральнісних поглядів, що визначають вектор реалізації свободи. Це стає підставою для повернення у сферу раціональності та об’єктивного осмислення релігієзнавчої проблематики питання значущості ступеня суб’єктивності в науці та питання комунікації, які є усталеними умовами розуміння свободи. Це є суттєвим, адже взаємодія, за самим своїм змістом, вимагає як учасників, так і простору для таких форм пізнання, якими є і наука, і релігія. Подібним осередком постає сфера інтерсуб’єктивності як спільного, набутого, значущого досвіду;
– розкрито, що результатом трансформації методологічних настанов сучасних філософсько-релігієзнавчих досліджень постає переорієнтація когнітивних моделей на акцентування уваги на трансдисциплінарному характері постнекласичних парадигм наукового пошуку, які враховують інтерсуб’єктивний та діалогічний характер процедури раціонального осмислення релігійних феноменів, що дозволяє, не відмовляючись від принципу об’єктивності, осмислювати проблематику екзистенціальної сутності означеного явища, враховуючи його суспільно-історичний та антропологічний характер, який дається взнаки у більш широкому контексті духовної творчості особистості;
– показано, що в умовах виокремлення нових напрямів міждисциплінарних досліджень осмислення тотальності світу спирається на збереження принципу свободи, що постає установкою та умовою збереження цілісного розуміння власного предмета, а в плані вибудовування інтерпретаційних моделей свободи в релігієзнавстві остання виступає метою, на яку орієнтовано життя людини і яка виступає характеристикою людської присутності у світі. Такий підхід враховує аксіологічний статус релігії, в якому зберігаються та відтворюються імперативні принципи моральнісного відношення, характерною властивістю яких є їх загальний гуманістичний характер, й особливий, ціннісний зміст, що відокремлює одну духовну традицію від іншої. Це дозволяє розкрити цілісність релігійного феномена, в якому «буття свободи» є онтологічною основою реалізації бажаних патернів людської життєдіяльності;
– розкрито, що свобода в релігійних інтерпретаціях іудаїзму посідає провідне місце і як умова формування національно-релігійної єдності вона виступає наслідком переходу від стану несвободи до усвідомлення національного призначення, суть якого розкривається в активному перетворенні світу, переведенні його «природних» станів у форму відповідності гармонійному співіснуванню. Свобода виступає гарантованою умовою здатності людини до перетворення себе та світу, вона є не тільки внутрішньою властивістю людини, але й характеристикою світоустрою, відсутність якої в релігійній традиції сприймається як несвобода та приреченість;
– обґрунтовано, що в іудаїзмі свобода на рівні особистості розуміється як виклик, на який остання має відповідати впродовж усього життя; і запропоновані різними формами практик способи людського існування, що освячені традицією, є запорукою повноти реалізації індивідуального призначення, яке кожен повинен виконати, маючи належні «інструменти». Людина не може відмовитися від свободи, ця властивість світу гарантована самим проти-покладанням життя та смерті, невід’ємними складовими її існування;
– обґрунтовано, що свобода в релігійній інтерпретації є ознакою буття, його всезагального характеру, пов’язаного з Божественним замислом. Тобто осмислення космологічних, есхатологічних, аксіологічно-моральнісних питань в аспекті співвіднесеності з ідеєю та ідеалом свободи в іудаїзмі постають у єдності з ідеєю національного призначення, суть якого полягає у приведенні світу до досконалого існування, не обмеженого часовими межами фізичного буття. Свобода як умова безсмертя є найвищою цінністю та відповідальністю, на яку здатна тільки людина, яка усвідомлює свою приналежність до світу Абсолюту та свою «співтворчість» із Ним;
– розкрито, що ідея свободи у філософії іудаїзму висвітлюється не тільки у моральній площині оцінки наміру або вчинку, але й як метафізична основа фізичного існування, споріднена з творчим джерелом світоустрою. Аналіз основних значень поняття «свободи» в іудаїзмі дозволяє виявити, що остання виступає не акцедентальною якістю особистості, а покладається в якості онтологічної основи, яка гарантує існування всіх форм буттєвості;
– розкрито, що у системі віроповчальних настанов іудаїзму засадничий характер ідеї свободи у найширшому контексті виступає основою для формування її головних положень, кожне з яких окремо й всі разом, безпосередньо чи опосередковано, на психологічному і практичному рівнях стосуються реалізації ідеалу свободи. У всіх аспектах повсякденного життя, а не тільки в межах релігійної практики, знання про власну свободу та відповідальність за неї є умовою «мудрого» життя, просякнутого принципом свободи, розкритого у моральній, правовій, «цілісній» свідомості людини, якою вмотивовується відповідне практичне входження людини у світ. Духовна традиція іудаїзму акцентує увагу на необхідності збереження та розвитку «цілісної» особистості, яка є умовою існування «цілісного» світу як ознаки абсолютної ціннісної наповненості життя;
– обґрунтовано, що в іудаїзмі мотивацією цілісної людини не є внутрішні потреби у власному самовдосконаленні, комунікації, духовному збагаченні. Саме її життя є наслідком, непередбачуваною винагородою за самозречення задля поліпшення та відповідного облаштування світу, що у свідомості релігійної людини постає осередком розгортання Волі, якій не повинні суперечити волі окремих людей, котрі зобов’язані життям до відповідності своєму призначенню. Встановлено, що поняття «свободи» у цьому аспекті є тотожним визначенню суті світу та людини.
Уточнено:
– положення про те, що полісемантичний характер ідеї свободи в іудаїзмі є підставою для урізноманітнення її інтерпретацій, що зумовлює формулювання різних варіантів розуміння останньої в залежності від контексту, відносно якого розв’язуються теоретичні завдання, покликані зберегти цілісний характер релігійного вчення, інтегральною складовою якого є історична спадщина та оновлені положення догматичного характеру;
– основні аспекти розуміння свободи, зокрема, у її співвідношенні в настановах іудаїзму з духовно-практичним освоєнням людиною світу, виокремлено основні положення у розумінні свободи як індивідуального способу входження людини у світ та суспільної форми відповідальності за реальність, укорінену в позачасовому горизонті буття.
Набуло подальшого розвитку:
– що свобода в іудаїзмі виступає реальністю людини та світу. Це – реальність, яка відкрита для людської творчості, активного перетворення та збереження. Свобода є організаційним началом у системі цінностей, якими особа має керуватися та які має поширювати на цілий світ, і його насичення ціннісними смислами виступає головним завданням людського життя. «Обробляти та охороняти» природу – не просто екологічна заповідь іудаїзму, це – моральний обов’язок залучення до сфери свого життя цілісності світу. Недосконалість оточення є умовою вдосконалення людини, яка через активне втручання у світ повинна довести свою роль у творенні та перетворенні світу. Різні способи інтерпретацій свободи в релігійній традиції іудаїзму відповідають загальним проблемам усвідомлення ролі особи та спільноти в історії, способів і форм співіснування з інонаціональним оточенням, уявленнями в правовій площині. Еволюція поглядів щільно пов’язана з характером історичної дійсності, в якій вони формувалися, та відповідає основним етапам історії єврейського народу, оскільки вона періодизована в системі загальноісторичних змін та враховує біблійний контекст, на що вказують праці духовних наставників та вчителів. Ідеалу свободи в цих інтерпретаціях відведена ключова роль, навколо нього організована вся система релігійних уявлень, релігійних практик, релігійного виховання, календар та інші конфесійно визначені критерії ідентифікації;
– положення, що ідея свободи має в іудаїзмі догматично-концептуальне обґрунтування, вона виступає основою для формування консолідованої громади, ідентифікація в якій відбувається за релігійною ознакою, сприйнятою на рівні факту національної тотожності. Обрядова діяльність закріплює таку форму самоусвідомлення та впливає на сприйняття іншим, інонаціональним оточенням. Для віруючої людини, носія відповідних релігійних переконань, свобода може бути реалізована у виконанні конкретних приписів та настанов, які не обов’язково мають носити безпосередньо моральний характер.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та висновки, які отримані в роботі, можуть бути використані при розробці відповідних соціальних, освітніх та загальнокультурних програм, метою яких є створення інтегрованого українського суспільства, де мірою консолідації буде не нівеляція відмінностей, а збереження унікальних особливостей тих громад, які входять до складу сучасної української нації; прогнозовані результати можна очікувати за умови врахування окреслених у дослідженні принципів побудови соціально-культурних програм, що ґрунтуються на конкретних конфесійно визначених положеннях окремих релігійних спільнот.
Положення, сформульовані та обґрунтовані у дослідженні, можуть бути використані при розробці та викладанні нормативних курсів та спецкурсів – «Релігієзнавство», «Конфесіологія релігії», «Сучасні релігії», «Канонічне право», «Дисциплінарне релігієзнавство», «Філософія релігії», «Релігійна антропологія», «Психологія релігії».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Всі опубліковані праці дисертанта за темою докторської дисертації (монографія, статті та ін.) написано без співавторів. Кандидатська дисертація на тему «Особливості формування ментальних та релігійних структур в іудаїзмі (український контекст)», була захищена у 2003 році, її матеріали у тексті докторської дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження здійснена при обговоренні на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, під час проведення теоретичних і методологічних семінарів для викладачів кафедри, аспірантів і докторантів. Основні методологічні положення, використані у дослідженні, узагальнення доповідались дисертантом на двадцяти трьох міжнародних та вітчизняних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях. Серед них: ІV міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих учених «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2003), VІ міжнародна науково-практична конференція «Людина, культура, техніка в новому тисячолітті» (Харків, 2005), ІV міжнародна наукова конференція «Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы» (Гомель, 2005), ІV міжнародна наукова конференція «Проблемы управления многоэтническими сообществами в условиях глобализационных и цивилизационных вызовов» (Алушта – Симферополь, 2006), VІ міжнародний семинара «Религия и гражданское общество: цивилизационные вызовы и возможные ответы» (Ялта – Симферополь, 2007), Всеукраїнська науково-практична конференція «Культуротворча спадщина Григорія Сковороди: філософсько-психологічне бачення, історія та сучасність» (Луганськ, 2007), V міжнародна наукова конференція «Менталитет славян и интеграционные процессы: история, современность, перспективы» (Гомель, 2007), Міжнародна наукова конференція «Людина. Світ. Суспільство (До 175 – річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету – 2009» (Київ, 2009), «Соціальна безпека і гуманітарний захист в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики» (Чернігів, 2009), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 2010), ХІІ Міжнародна наукова конференція «Ильенковские чтения» (Київ, 2010), Міжнародна наукова конференція «Сучасна молодь і проблема життєвих цінностей та етико-культурологічні виміри» (Київ, 2010), Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні проблеми соціально-гуманітарних наук» (Дніпропетровськ, 2011), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2011» (Київ, 2011), Міжнародна наукова конференція «Традиція і культура. Людина в пошуках істини» (Київ, 2011), Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2012» (Київ, 2012).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у монографії «Інтерпретації свободи в іудаїзмі: методологія дослідження» (17, 6 д. а.). За темою дисертації опубліковано 23 статті у фахових виданнях та 18 тез, виданих за результатами участі автора в наукових і науково-практичних конференціях, а також у 3-х навчальних посібниках.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. «Антропологічний поворот» у філософії ХІХ-ХХ ст. засвідчив, що людина, як носій цілісного світогляду, як єдність матеріального і духовного світів, є цілісною істотою. Співіснування в одній особі протилежних пристрастей, здатності розуміти та потреби слідувати власним бажанням «розколює» особистість, котра актуалізує проблему осмислення суті цілісної природи людини та співвіднесеності її з проблемою свободи. В традиції іудаїзму людина постає як істота, цілісність якої залежить від того, в який спосіб вона реалізує власну свободу до самоактуалізації та творчості, що передбачає: усвідомлення того, що свобода є фактором, який впливає на фізичний аспект існування; самовдосконалення, або досягнення цілісності, яке унеможливлюється за відсутності свободи; розуміння ступеня відповідальності за вчинки, здійснені вільною людиною у її відношенні до себе, інших людей та світу.
2. Філософсько-релігієзнавчий аналіз проблеми співвідношення релігійного та національного буття спільнот довів, що здобуття національної незалежності та свободи є одним із вихідних пунктів у осмисленні національної історії, її етнокультурних характеристик, в яких найбільш повно розкривається своєрідність тих духовних зусиль, що на них спирається розвиток спільнот. Тому ідея несвободи не містить позитивного смислу в тому аспекті, що відсутність свободи пов’язана з обмеженістю у виборі можливих способів самореалізації, пригніченістю національного духу. Натомість єврейська національно-релігійна спільнота консолідуючим фактором визначає ідею несвободи, яка виявляється у моральній площині, і не має відношення до зовнішніх ознак нації. У релігійній філософії іудаїзму ідея індивідуальної несвободи осмислюється в площині ставлення до визначених приписів і настанов (які є моральними імперативами) та їх обов’язкового виконання, чим гарантується існування реальності в цілому. Людське існування, осмислене в релігійному контексті, розкриває суть останнього як стан «суб’єктивного переживання», світорозуміння, що виявляє себе як ціннісно-моральний критерій світовідношення, постає тим феноменом, завдяки якому людина здатна не тільки вдаватися до самоаналізу та пояснень суті власної свободи, але й реалізовувати її у житті.
3. В екзистенційній перспективі іудаїзм інтерпретує феномен життя як вияв людської присутності у світі та наголошує на визнанні за людиною її сутнісної властивості, якою є свобода, що виступає вродженою умовою реалізації самого життя в аспекті приведення його на рівень істинної реальності, тотожної задуму Абсолюта. Свобода, як характеристика людини, що вимагає своєї реалізації як певного ідеалу в національному бутті, може здійснюватися за умов врахування результатів впливу інонаціонального оточення на систему протиставлення «свій – чужий», які виступають у ролі диверсифікуючих факторів становлення та трансформації сучасних культурних патернів.
4. У своєму розумінні способів реалізації свободи ортодоксальний іудаїзм виокремлює два напрями її здійснення – на рівні індивідуального та національного існування. Індивідуальний аспект полягає у такому розумінні свободи та відповідальності, де перша постає духовною ознакою сутнісних властивостей особи, формою приналежності людини до позаприродного джерела, у чому розкривається їх спорідненість; також свобода постає здатністю вчиняти вільно. Будучи сутнісними характеристиками людини, свобода та відповідальне ставлення до її використання виступають мотиваційним чинником, який притаманний людині, що дозволяє особистості засвоювати та реалізовувати настанови морального і одночасно релігійного характеру через пізнавальну діяльність та виконання (або утримання від дії) конкретних приписів. На суспільному рівні (общинне життя) реалізація наданої свободи розкривається та здійснюється у світі в цілому, що відповідає меті існування єдиної громади як органічного цілого і полягає у необхідності розповсюдження моральних цінностей Тори. Тобто свобода постає умовою реалізації «космічного морального призначення» як особистості та громади, так і взаємозумовлених і взаємозобов’язуючих положень Закону, які дотичні до діади «клаль – прат».
5. Історичний розвиток супроводжувався трансформаційними процесами в межах іудаїзму, які постійно віддзеркалювали еволюцію єврейської етнонаціональної спільноти, а суспільний поступ безпосередньо впливав на особливості релігійних вірувань у той чи інший період єврейської історії (спочатку традиційно біблійний погляд, подальше зміцнення містичного аспекту, створення реформістської та консервативної доктрин, оформлення напряму ортодоксального модернізму тощо). Особливості перебування релігійних єврейських громад у діаспорі визначали специфіку їх звичаїв та обрядів, в яких розкривався спосіб розуміння та реалізації свободи в повсякденному житті, в правовій площині, в індивідуальному й суспільному бутті. Паралельно існуючі громади (ашкеназі та сефарди) реалізували принципи іудаїзму у відмінному культурному оточенні. Ця специфіка може бути засвідчена аналізом особливостей розвитку іудаїзму в Україні, особливо коли мовиться про феномен хасидизму та джерела сучасного становища єврейських громад в Україні. Дослідження показало, що в ментальних настановах українського та єврейського народів наявні спільні риси світосприйняття. Така подібність є підставою для формулювання положення про те, що умови життя та історичний контекст, які впливають на функціонування громад як носіїв певної світоглядної (у тому числі й релігійної) настанови, здатні, при певних умовах, до взаємопроникнення та взаємозбагачення; і цей процес лише поглиблює релігієгенезу, навіть, якщо конфесійні вияви релігії (національної чи світової) не формалізують і не утверджують означеного зв’язку. Тому релігійна практика іудаїзму, яка повністю висвітлює положення релігійного вчення, зберігає та відтворює зв'язок з історичним досвідом, з реаліями повсякденного існування, з потребою збереження національної та релігійної тотожності у світі, який глобалізується і, значною мірою, секуляризується.
6. Аналіз проблеми свободи, осмисленої в контексті суспільно-політичних трансформацій та глобальних викликів сучасності, доводить, що ідея диверсифікації культурних патернів, які супроводжують цей процес, порушує питання про умови реалізації свободи, які лежать не тільки в правовій площині, але стосуються й релігійної та духовної сфер. В іудаїзмі це явище знаходить свій вияв у постанні нових підходів, які, відповідаючи на виклики сьогодення, оновлюють (модернізують) саму традицію. Оновлення ортодоксальної доктрини, яке відбулося у ХХ ст. та спричинило появу модерністських тенденцій у способах інтерпретації фундаментальних ідей класичного іудаїзму (що виходить з уявлення про незаперечний авторитет талмудичної традиції), сформулювало таку концепцію індивідуальної свободи, за якою кожна людина повинна визнати та реалізувати свій обов’язок активного залучення до всіх сфер суспільного життя. Це виключає можливість відмови від активного облаштування світу, що може трактуватися як нехтування свободою або як вияв домінування гедоністичного характеру існування, від якого застерігає Тора, вказуючи на те, що життя людини повинно бути наповнене смислом, суть якого полягає в усвідомленні та реалізації «завдання», яке має кожна людина. Феномен індивідуальної свободи у системі основних положень модерністського напряму в ортодоксальному іудаїзмі інтерпретується як фактор, що спонукає до активної участі в соціальних перетвореннях, покликаних гармонізувати життя всіх людей та привести людське співтовариство до усвідомлення життєвоважливої ролі морального ставлення до природи.
7. Аналіз проблеми співвідношення національного і релігійного аспектів групових та індивідуальних ідентичностей в іудаїзмі виявив значущість такого критерія самоідентифікації, яким є поняття «чужого», що відіграє певну роль у формуванні та становленні національного Я. Тривале перебування у зв’язках з інонаціональним оточенням створило підстави для такого розуміння власної «інакшості», яке забезпечило консолідацію єврейської спільноти, що створювало підґрунтя для формування тих консолідуючих підстав, на яких базувалася ідентифікація особи з національно-релігійною громадою. Таким чином, дихотомія «свій – чужий», яка зазвичай використовується при аналізі національних культур, в іудаїзмі отримала свою легітимацію у віроповчальній системі, що стало підставою для використання даної ідеї при здійсненні етноконсолідуючої, інтегративної та інших функцій релігії.
8. «Мусар», що містить у собі етичну складову вчення іудаїзму, в плані інтерпретацій свободи має наступні положення: ідею відповідності душевних властивостей Божественним атрибутам, що створює підстави для утвердження Божественної природи свободи як ознаки спорідненості людини з творчим началом світу; концепцію обов’язку людини щодо відповідного та відповідального ставлення до себе як носія Божественного образу та світу як місця реалізації життєвого призначення. Таким чином, свобода виступає засобом та умовою вдосконалення (виправлення) історії та сферою, в якій може реалізовуватися пізнання Божественного задуму та власного призначення у ньому. Тобто в етичному аспекті іудаїзму свобода виступає мотиваційним чинником, завдяки якому у вивченні етики та моральному житті людина осягає сенс як свого власного існування, так і історії в цілому.
9. У процесі еволюції містичного вчення іудаїзму та зміни акцентів з метафізичної на антропологічну проблематику спостерігаємо формалізацію низки нових питань, які пов’язані з проблемою впливу людини на світ. Остання, власне, ґрунтується на положенні про спорідненість особистості з праобразом світу, що доводиться наявністю в людини свободи, як ознаки, властивої джерелу її душі. У концепціях східноєвропейського напряму розвитку містичної складової іудаїзму виокремлюється проблема аналізу феномена «містичного єднання», суть якого простежується у єдності споглядання – дія, що стає підставою для вільного використання можливостей матеріального світу, покликаного забезпечити піднесення душі.
10. Система правових норм релігійної традиції іудаїзму має кілька джерел, якими є релігійні приписи та заповіді, що викладені в книгах Танаха, Талмудах, коментарях, традиціях, звичаях окремих громад. Легітимації релігійного права та свободи в іудаїзмі здійснюється також з урахуванням відмінностей у соціальній, економічній, культурній сферах постійного місця проживання громад, що дається взнаки при формулюванні положень, які регламентують конкретні сфери повсякденного життя нормами канонічного права. Вплив релігійного права на розвиток іудаїзму в цілому та його розуміння свободи полягає в тому, що серед складових, які узаконюють релігійні права та свободи, є постанови і приписи окремих, уповноважених для цього, равінів, постанови, схвалені більшістю громад єврейського релігійного світу, постанови і закони, прийняті членами окремих громад у відповідь на потреби часу, які не мають безпосереднього зв’язку з фундаментальними джерелами формування правової системи іудаїзму. Окрім цього, релігійне право, що ґрунтується на положеннях Галахи та Шульхан Арух, гарантує людині можливість реалізувати себе, зберігаючи при цьому власну свободу.
11. Значимим аспектом розуміння феномена свободи в іудаїзмі є аналіз цього явища з урахуванням діалогічних підстав внутрішнього та міжкультурного характеру існування іудаїзму. Сама концепція діалогізму у своїх вихідних положеннях ґрунтується на ідеях, викладених у біблійних текстах: у них факт діалогічності розкривається через зв'язок Я та Абсолюту, що може проявлятися у молитві, різних формах пророцтва, перебігу історії в цілому. У сфері міжрелігійної або міжкультурної взаємодії діалог постає проблемою, тому що сам факт визнання партнером діалогу представника іншої культури або послідовника іншої релігійної традиції є формальним, що елімінує сутнісну ознаку діалогу як форми спілкування з використанням мови «спільних смислів», коли сфера спільного буття відповідає спільному смислотворенню.
12. При осмисленні свободи в аспекті її реалізації іудаїзм наголошує, що вона може здійснюватися у повсякденному виборі, який виявляється у моральній площині; це вимагає інтелектуального та емоційного напруження, не як наслідку, а як передумови вчинку, базованого на розуміння того, чим є добро. В уявленнях про антропологічну сутність свободи можна виокремити проблему особистого ставлення до відповідальності, яка пов’язана з реалізованою свободою. В іудаїзмі сфера вибору та відповідальності стосується тих аспектів життєдіяльності, які регламентовані релігійним законом. А тому що правила та приписи максимально обмежують сферу невизначеності того, що є добром з точи зору релігійної настанови, то й свобода, якою зумовлена можливість вибору, проявляє себе у тих сферах життя, які окреслені моральним смислом, та передбачає діяльнісне ставлення до світу. Окрім елементів практичної реалізації моралі, релігійна практика іудаїзму передбачає також системну освіту, метою якої є не просто засвоєння знань, але також процес морального виховання як сутнісної характеристики формування вільної особистості.
13. Взаємозумовленість феноменів фізичної та духовної свободи в іудаїзмі розкривається через обґрунтування ідеї про роль звільнення як підґрунтя для реалізації морального Закону, джерелом і гарантом якого виступає Абсолют. Розуміння співвідношення фізичного рабства та духовної несвободи в іудаїзмі носить специфічний характер: звільнення від фізичного рабства можливе, тільки коли людина бере на себе відповідальність дотримуватися певних приписів, коритися зовнішній волі, що в іудаїзмі пов’язано з прийняттям на себе «ярма Тори». Відмова від дотримування приписів Закону прирікає особистість до фізичного поневолення або залежності, знімаючи таким чином відповідальність за вчинки, які за інших обставин носили б моральний або аморальний характер.
14. У релігійній системі іудаїзму, особливо в його нормативній, теоретичній складових, усвідомлення ідеї свободи постає умовою прийняття на себе всього комплексу віроповчальних настанов, через які людина ідентифікує себе з національним цілим єврейства. Розглянута в контексті першоджерела заповідь «ось Я кладу перед тобою життя і смерть, благословення та прокляття. То обери життя і будеш жити…» доводить, що сам вибір є не вільним актом, а приписом, до якого людина закликана тому що має свободу обирати, а протиставлення життя (благословення) та смерті (прокляття) вказує, що тільки ці дві можливості покладаються перед людиною. Тобто людина не може вибрати, обирати їй чи ні, вона може тільки реалізувати свою свободу, обираючи між одним та іншим. Символізація ідеї свободи в практично-духовному аспекті іудаїзму здійснюється через основні елементи цієї культової системи, в яких виявляється та розкривається віроповчальний зміст цього релігійного комплексу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аббаньяно Н. Мудрость философии / Н. Аббаньяно. – М.: Алетей, 1998. – 320 с.
2. Аббаньяно Н. Экзистенция как свобода / Н.Аббаньяно // Вопросы философии. – 1992. – №8. – С. 146-157.
3. Аболіна Т., Надольний Н. Мораль / Т. Аболіна, Н. Надольний // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С. 397-398.
4. Аверинцев С. С. Противочувствие / С. С.Аверинцев // Красная книга культуры. – М., 1989. – 427 с.
5. Агада шель Песах. – М.: Лехаим, 2008. – 492 с.
6. Агада. Сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей. Часть І и ІІ / ред.. Х. Н. Бялик, И. Х. Равницкий. – Иерусалим: Библиотека – Алия, 1989. – 102 с.
7. Академічне релігієзнавство України. Історія і сьогодення. Колективна монографія. До п’ятнадцятиріччя Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди. // Українське релігієзнавство. – К., 2006. – № 40. – 245 с.
8. Академічне релігієзнавство. Підручник / За наук. ред. проф. А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. – 863 с.
9. Актон Дж. История свободы в античности / Джон Актон // «Полис» (Политические исследования). – 1993. – № 3. – С. 111-118.
10. Аршинов В. И. Синергетика как феномен постнеклассичесой науки / В. И. Аршинов. – М.: ИФРАН, 1999. – 203 с.
11. Аршинов В. И., Данилов Ю. А., Тарасенко В. В. Методология сетевого мышления: феномен самоорганизации / В. И. Аршинов, Ю. А. Данилов, В. В. Тарасенко // Онтология и эпистемология синергетики. – М., 1997. – С. 101-118.
12. Асман М.-Р. раввин. О тайнах Каббалы / раввин М.-Р. Асман // От сердца к сердцу. – Апрель 2009. – № 77. – С. 12-16.
13. Ашлаг Й. Л. раби. Сущность религии и ее цель // О сути еврейства (Из книги Матан Тора) / раби Й.Л. Ашлаг. – Иерусалим: Ор а-Гануз, 5743. – 52 c.
14. Бабій М. Право релігійне / М. Бабій // Релігієзнавчий словник. – К.: Четверта хвиля, 1996. – С. 251-252.
15. Балагушин Е.Г. Проблема морфологического анализа религий /Е.Г.Балагушин. – М.: ИФТАР, 2003. – 218 с.
16. Бевзенко Л. Стили жизни переходного общества / Л.Бевзенко. – К., 2008. – 144 с.
17. Безансон И.-И. Всегда есть надежда / И.-И. Безансон. – Иерусалим : Шир-хадаш, б/г. – 180 с.
18. Бен-Шломо Йосиф. Введение в философию иудаизма / Бен-Шломо Йосеф. – Иерусалим: Тарбут, 1994. – 103 c.
19. Бергсон А. Два источника морали и религии / Анри Бергсон. – М.: Канон, 1994. – 382 с.
20. Бердяев Н. А. О назначении человека. Опыт парадоксальной этики / Н. А. Бердяев // Путь в философию. Антология. – М., 2001. – С.285-302.
21. Бичко А. К., Бичко І. В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження / А. К. Бичко, І. В. Бичко. – Дрогобич, 1997. – 115 с.
22. Бичко І. В. Свобода / І. В. Бичко // Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С. 570-571.
23. Біленко В. Д. Теоретичні розвідки моралі як засади соціального консенсусу в плюралізмі сучасної культури / В. Д.Біленко – Політологічний вісник. Зб-к наук.праць. – К.: «ІНТАС», 2009. – № 43. – С.22-23.
24. Білик С. М. Антропологічні ідеї в релігійно-філософській спадщині Григорія Богослова: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.11 «Релігієзнавство» / Сергій Матвійович Білик. – К., 2010. – 16 с.
25. Бодак В. А. Релігія і культура: взаємозв’язок і взаємовпливи / В. А. Бодак. – К., Дрогобич: КОЛО, 2005. – 305 с.
26. Борзых В. В. О свободе морального выбора / В.В. Борзых // Вопросы философии. – 1992. – № 1. – С. 164-180.
27. Бубер М. Два образа веры / М. Бубер. – Москва: Республика, 1995. – 464 с.
28. Бубер М. Еврейство и человечество / М. Бубер // Избранные произведения. – Иерусалим: Библиотека Алия, 1979. – C. 41-51.
29. Бубер М. Церковь, государство, народность, еврейство / М. Бубер // Избранные произведения. – Иерусалим : Библиотека Алия, 1979. – 235-258 с.
30. Бубер М. Я и Ты / М. Бубер. – М.: Высшая школа, 1993. – 173 с.
31. Ваикра // Пятикнижие и гафтара. Ивритский текст с русским переводом и классическими коментариями «Сончино». – М.: Мосты культуры, 2001. – 344 c.
32. Вайсман М. рабби. Мидраши рассказывают. Шмот. Изрожение недельных разделов Торы в понимании наших мудрецов / М.Вайсман. – Иерусалим: швут Ами, 1990. – 175 с.
33. Васильєва І.В. Головні аспекти взаємозв’язку культури, релігії та синергетики / І.В.Васильєва // Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - №17. – 2010. – С.153-157.
34. Васильєва І.В. Людина у релігійному вимірі: методологічні аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д. філос. наук: спец. 09.00.11 «релігієзнавство» / Ірина Василівна Васильєва. – К., 2010. – 39 с.
35. Вайсман М. рабби. Мидраши рассказывают. Берешит / М.Вайсман рабби. В 2-х т. – Т.1. – Иерусалим: Швут Амии, 1990. – 287 с.
36. Вильденфельс Б. Повседневность как плавильный тигль рациональности / Б. Вильденфельс // Социологос. – М.: Прогресс, 1991. – С. 39-50.
37. Владиченко Л. Д. Філософські та релігійні аспекти проблеми діалогу: компаративний аналіз творчості Мартіна Бубера та Михайла Бахтіна : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.11 «релігієзнавство» / Лариса Дмитрівна Владиченко. – К., 2007. – 189 c.
38. Владиченко Л. Ідея міжрелігійного діалогу в епоху глобалізації / Л.Владиченко // Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві. – Чернівці, 2005. – С.147-149.
39. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному: Новая онтология ХХ века / П.П. Гайденко. – М.: Республика, 1997. – 495 с.
40. Галич А. Я выбираю свободу / А.Галич // Глагол. Литературно-художественный журнал. – 1991. – № 3. – С. 43.
41. Гарджикурбанова П. А. От Киносарга к Портику / П. А. Гарджикурбанова // Этическая мысль. – М.: ИФ РАН, 2006. – Вып.7. – С. 110-125.
42. Гатальська С. М. Проблема типологізації культури: діалогічна перспектива / С. М. Гатальська // Вісник Міжнародного Соломонового університету. Юдаїка. – К., 2000. – С. 100-111.
43. Гегель Г. В. Ф. Лекции по философии истории // Г. В. Ф. Гегель; пер. А. М. Воден: Вступительная статья Ю. В. Перов, К. А. Сергеев. – СПб.: Наука, 2000. – 480 с.
44. Герхард М., Фритц Р. Библейская Энциклопедия Брокгауза / Майер Герхард, Ринкер Фритц. – М.: Российское Библейское Общество, 1999. – 1120 с.
45. Гершович У. Свобода выбора и свобода от обстоятельств / У. Генршович // Лехаим. – Январь 2010 Тевет. – 5770. – 1 (213). – С. 12-20.
46. Глазерсон М. рав. Пасхальная Агада. С комментарием «Тайны Пасхальной Агады» / рав М. Глазерсон. – М.: Мосты культуры, Иерусалим: Гешарим. 2000-5760. – 173 с.
47. Глушак М.М.Антропологія повсякденності якметодологвч критики логоцентризму / М.М.Глушак // Totallogy. Постнеклассичні дослідження. – 15/16 випуск. – К.: ЦГО НАН України, 2006 – С.432 -443.
48. Головащенко С. Біблієзнавство. Вступний курс: Навчальний посібник / С. Головащенко – К.: Либідь, 2001. – 496 с.
49. Горак Г. Філософія: Курс лекцій / Г. Горак. – К.: Вілбор, 1998. – 272 с.
50. Горбаченко Т. Г. Религия в системе духовной культуры / Т. Г. Горбаченко. – К.: КГУ, 1992. – 19 с.
51. Горський В. С. Історія української філософії. Курс лекцій / В. С. Горський. – К.: Наукова думка, 1996. – 287 с.
52. Гроссман В. Жизнь и судьба / В.Гроссман. – М.:АСТ, 2000. – 63 с.
53. Грушевський М. Історія української літератури в. 6 тт. / Михайло Грушевський. – Т.5. Кн. 2. / Упорядник С.К. Росовецький. – К.: Либідь, 1995. – 256 с.
54. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. Методолого-світоглядний аналіз / В. Андрущенко, Л. Губерський, М. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
55. Губерський Л. В., Конверський А. Є., Лубський, В. І., Горбаченко Т. Г., та інші. Ґенеза філософських студій у Київському університеті. 2-ге видання. – Київ: Київськ. нац ун-т імені Тараса Шевченка, 2010. – 476 с.
56. Гуревич П.С. Диагноз исторического космоса / П.С.Гуревич // Манхейм К. Диагноз нашего времени. – М., 1994. – 712 с.
57. Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Гуссерль Э. Философия как строгая наук / Э. Гуссерль. – Новочеркаск: Сатуно, 1994. – С. 101-127.
58. Дарендорф Р. У пошуках нового устрою. Лекції на тему політики свободи у ХХІ ст. / Р.Дерендорф // Пер. з нім. Анастасії Орган. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 109 с.
59. Дворникова Е. И. Формирование культурной идентичности и толерантности будущих учителей в процессе изучения русской литературы: автореф. дис. на соискание науч. степени д. пед. наук: спец. 13.00.08 «педагогические науки» / Евгения Игнатьевна Дворникова. – Майкоп, 2007. – 38 с.
60. Деслер Э. Э. рав. Стремись к истине. Михтав ме-Элиагу // Избранные сочинения рава Элиягу Элиезера Деслера. Ч. 1. / Пер. с иврита И.Гольденберг / Э. Э. Деслер. – Иерусалим: Иерусалимская Академия, 1992. – 190 с.
61. Дисциплінарне релігієзнавство. Колективна монографія / За наук. ред. проф. А. Колодного / Українське релігієзнавство. К., 2009. – Спецвипуск. – 220 с.
62. Діденко В.Ф. Нинілогія людського буття: монографія. / В.Ф.Діденко. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 210 с.
63. Добронравова И. С. Научная рациональность в постнеклассической преспективе / И. С. Добронравова // Totallogy. Постнеклассичні дослідження. – 15/16 випуск. – К.: ЦГО НАН України, 2006 – С. 210-222.
64. Добронравова І. Ідеали і типи наукової раціональності / Ірина Добронравова // Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали науково-теоретичної конференції присвяченї 165-річчю університету. Гуманітарні науки. Частина 1. – К.: ВЦ «Київський університет». – С.24-28.
65. Добронравова І. С., Білоус Т. М., Комар O. B. Новітня філософія науки : підруч. для студ. філос. фак. ун-тів і аспірантів (для склад, канд. іспиту з філос. та філос. науки) / І. С. Добронравова, Т. М. Білоус, О. В. Комар,— К.: Логос, 2009. – 244 с.
66. Дурманенко О. О. Релігія в контексті онтологічної безпеки особистості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соцiол. наук: спец. 09.00.11 «Релігієзнавство» / Олександр Олександрович Дурманенко. – К., 2010. – 20 с.
67. Єленський В. Нація і релігія: Україна / В. Єленський // Людина і світ. – 2003. – №6. – С.39-48.
68. Єленський В. Є. Релігія після комунізму: релігійно-соціальні зміни в процесі трансформації центрально- і східноєвропейських суспільств: фокус на Україні / В. Є. Єленський. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2002. – 419 с.
69. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник /А. М. Єрмоленко. – К.: Лібра, 1999. – 488 с.
70. Забужко О. С. Філософія української ідеї та європейський контекст / О. С. Забужко. – К.: Основи, 1993. – 126 с.
71. Завьялова Г. И. Философский анализ трансформаций свободы: логико-исторический аспект: автореф. дис. на соискание науч. степени канд.филос.наук: спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» / Галина Ивановна Завьялова. – Оренбург, 2005. – 21 с.
72. Залер И. Иудаизм. Основы, законоположения, правила и обычаи. – В 2-х частях / Ицхак Зарел. – Ч.2. – Иерусалим: Геулим, 1981. – 266 с.
73. Зеньковский В. В. История русской философии / В. В. Зеньковский. – М.: Академический проект: Раритет, 2001. – 880 с.
74. Из наследия Рава Кука (к 50-летию со дня смерти). Отбор и комментарии И. Гадари и Цви Ярона / Перевод Оснат Балаги, ред. Михаэля Вайскопфа. – Иерусалим: Амана, 1985. – 100 с.
75. Ильин И. А. Религиозный смысл философии / И.А. Ильин. – Соч. в 2 т. – Т. 2. – М., 1994. – С. 7-74.
76. История философии: Запад – Россия – Восток. (Книга третья. Философия XIX – XX вв). – М.: «Греко-латинский кабинет», 1999. – 448 с.
77. Історія релігії в Україні: Навчальний посібник / А. М. Колодний, П. Л. Яроцький, Б. О. Лобовик та ін..; За ред. А. М. Колодного, П. Л. Яроцького. – К.: Т-ов «Знання», КОО, 1999. – С.419-455.
78. Йосеф бен-Шломо. Введение в философию иудаизма / Йосеф бен-Шломо. – Иерусалим: Тарбут, 1994. – С. 81-94.
79. Кант И. Антропология с прагматической точки зрения / И. Кант. – СПб.: Наука, 1990. – 471 с.
80. Кант И. Критика практического разума / И. Кант. – Соч.в 6 т. – М.: Мысль, 1965. – Т.4., Ч. 1. – С. 311-501.
81. Кант И. Критика способности суждения / И. Кант. – М.: Искусство, 1994. – 367 с.
82. Капустин Б. Г. Современность как принуждение и как свобода / Б. Г. Капустин // Вопросы философии. – 1998. – №4. – С. 19-39.
83. Кизима В. В. Ланшафтная сущность Бога или «божественная» природа ланшафта / В. В. Кизима // Totallogy. Постнеклассичні дослідження. - 10 випуск. – К.: ЦГО НАН України, 2003. – С. 8-53.
84. Кизима В. В. Человекомерная тотальность. Постнеклассический манифест / В. В. Кизима. – К.: ЦГО НАНУ, 1993. – 34 с.
85. Кизима В. В. Метафизические начала сизигийной анропологии / В. В. Кизима // Totallogy. Постнеклассичні дослідження. – 14 випуск. – К.: ЦГО НАН України, 2006. – С. 7 – 153.
86. Киреева Н.М. Аскетизм в раввинистическом иудаизме и практика Талмуда / Н.М. Киреева. – Вестник РГГУ. Серия: Культурология. – 2007. – Вып.10. – С.62-66.
87. Кицур Шульхан Арух. Краткий свод законов еврейского образа жизни / Составитель и переводчик Йегуда Векслерю. – Книга вторая. – Иерусалим: Шамир, 5756 (1996). – 703 с.
88. Киященко Л. П. Опыт философии трансдисциплинарности: (казус «биоэтика») / Л. П. Киященко // Вопросы философии. – 2005. – № 8. – С. 105-117.
89. Киященко Л. П. Этос постнеклассической науки / Л.П. Киященко // Этос науки. Отв. ред. Л. П. Киященко, Е. З. Мирская – М.: Академия, 2008. – С. 205-234.
90. Киященко Л. П., Моисеев В. И. Философия трансдисциплинарности / Л. П. Киященко, В. И. Моисеев. – М.: ИФРАН, 2009. – 205 с.
91. Киященко Л.П., Тищенко П.Д. Опыт предельного – стратегия «разрешения» парадоксальности в познании / Л.П. Киященко, П.Д.Тищенко // Синергетическая парадигма. Когнитивно-коммуникативные стратегии современного научного познания. – М.: Прогресс-Традиция, 2004. – 560 с.
92. Киящено Л. П. В поиске изчезающей предметности (очерки о синергетике языка) / Л. П. Киященко // Современная российская философия. – М.: ИФ РАН, 2008 – 332 с.
93. Клименко О. Б. Специфіка православної релігійної ідентичності у контексті формування національної тожсамості: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Олексій Борисович Клименко. – Донецьк, 2010. – 19 с.
94. Князева Е. Н. Настоящее и будущее трансдисиплинарных исследований / Е. Н. Князева // Будущее фундаментальной науки: Концептуальные, философские и социальные аспекты проблемы / Отв.ред А. А. Арушанов, Е. А. Мамчур. – М.: КРАСАНД, 2011. – С. 248-258.
95. Коган Л. В. Триединство свободы / Л. В. Коган // Вопросы философии. – 1997. – №5 – С.31-43.
96. Коген Исраєль Меир (Хафец Хаим). Открою уста свои в притче / Хофец Хаим. – Иерусалим: Гешарим, 5763. – Москва: Мосты культуры, 2004. – 285 с.
97. Колодний А. Феномен релігії: Природа, структура, функціональність, тенденції / А.Колодний. – К.: Світ знань, 1999. – 53 с.
98. Колодний А. М. Україна в її релігійних виявах: Монографія / А. М. Колодний. – Львів, 2005. – 336 с.
99. Кондратьєва І. В. Сирійське християнство: проблема етноконфесійного співвідношення / І.В. Кондратьєва // Вісник національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія: Філософія. Політологія. – № 89-90. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – С.78-81
100. Конев В. А. Опыт онтологии и герменевтики события / В.А. Конев // Вестник Московского университета. – 2007. – № 4 (49) – С. 97-106.
101. Конотоп Л. Г., Проценко Е. Б., Швед З. В. Російська філософія в антропологічному вимірі / Л.Г.Конотоп, Е.Б.Проценко, З.В.Швед. – Херсон: ЧП Кальченко, 2009. – 194 с.
102. Конотоп Л. Г., Швед З. В. Свобода як філософсько-релігієзнавча проблема / Л. Конотоп, З. Швед. – Херсон: ПП Кальченко О. М., 2011 – 127 с.
103. Конотоп Л., Швед З. Слов’янська релігійна філософія: головні особливості та динаміка руху ідей. Навчальний посібник / Л. Конотоп, З. Швед. – К., 2006. – 320 с.
104. Конотоп Л. Г. Релігія іудаїзму в контексті світової філософії та культури. Метод.розробки до спецкурсу / Л. Г. Конотоп. – К., 2001. – 21с.
105. Конотоп Л. Г. Функціонування духовних цінностей як філософсько-релігієзнавча проблема / Л. Г. Конотоп. – Вісник Національного авіаційного ун-ту. – Серія: Філософія. Культурологія. –№1 (9). – 2009. – С. 34-45.
106. Конфесіологія релігії. Колективна монографія / За наук. ред. професорів А. Колодного, Л. Филипович // Українське релігієзнавство. – К.: 2009. – Спецвипуски 2009-2. – 237 с.
107. Костенко А. М. Віра як релігієзнавчо-психологічний феномен: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. філос. наук: спец. 09.00.11 «Релігієзнавство» / Анастасія Михайлівна Костенко. – К., 2010. – 18 с.
108. Кривда Н. Ю. Українська діаспора: досвід культуротворення: Монографія / Н. Ю. Кривда. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 272 с.
109. Кримський С. Б. Запити філософських смислів / С. Б. Кримський. – К.: Прапан, 2003. – 240 с.
110. Круглашов А. Драма інтелектуала: Політичні ідеї Михайла Драгоманова / А. Круглашов. – Чернівці, 2000. – 487 с.
111. Кустарев А. Вебер: «Все экономические тенденции ведут к возрастанию несвободы» / А. Кустарев // Знание – сила. – 1999. – № 2-3. – С.79-87.
112. Кук А. И. Рабби. Философия иудаизма / Рабби А. И. Кук. – Иерусалим, 1985. – 100 с.
113. Культура національна // Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2002. – С.314.
114. Кэмпбелл Дж. Свобода и сообщество / Дж. Кэмпбелл // Вопросы философии. – 1992. – №12. – С. 112-125.
115. Лазарев Ф. В. За пределами постмодерна / Ф. В. Лазарев // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. – Серия: Философия. Социология. – 2005. – Т. 2. – № 2. – С.3-18.
116. Лазарев Ф. В., Литтл Б. А. Многомерный человек. Ввадение в интервальную антропологию / Ф. В. Лазарев, Б. А. Литтл. – Симферополь: СОНАТА, 2001. – 264 с.
117. Лау И.-М. раввин. Практика иудаизма в свете устной Торы / Раввин Исраэль-Меир Лау. – Иерусалим: Масада. – 464 с.
118. Левин Г. Д. Свобода и покинутость. Методологический анализ / Г. Д. Левин // Вопросы философии. – 1997. – №1. – С. 56-68.
119. Левин Д. Между мусаром и етикой / Д. Левин. [Електронний ресурс]. – http://shinmem.org/blog/post
120. Левинас Э. Время и другой. Гуманизм другого человека / Э.Левинас. – М.: Высшая религиозно-философская школа, 1998. – 266 с.
121. Лекторский В. А. О классической и неклассической эпистемологии. На пути к неклассической эпистемологии / В. А. Лекторский / Рос. Академия наук, Инстит философии / Отв. ред. В. А. Лекторский. – М.: ИФРФН, 2009. – С. 7-24.
122. Лещенко А. М. Релігійна віра як форма світовідчуття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: спец. 09.00.11 «Релігієзнавство» / Альона Михайлівна Лещенко. – Житомир, 2010. – 20 с.
123. Липатова О. А. Рациональность как ценность культуры: автореф. дис. на соискание науч. степени к. филос. н.: спец. 24.00.01. «Теория и история культуры» / Ольга Анатольевна Липатова. – Казань, 2004. – 18 с.
124. Лисяк-Рудницький І. Драгоманов як політичний теоретик // Історичні есе. В 2 т. – Т.1. / Пер. з англ. У. Гавришків, Я. Грицака. — К., 1994. – С.299-347.
125. Лой А. Проблема кантівської антропології в контексті «метафізичного трикутника» / А. Лой // Кантівські студії 1999: Шорічник Кантівського товариства в Україні. – К.: Тандем, 2000. – С. 186-200.
126. Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура / А. Ф. Лосев. – М.: Мысль, 1991. – 537 с.
127. Лубський В. Національні релігії / В. Лубський. – К.: КДУ, 1992. – 52 с.
128. Лубський В. І., Лубська М. В. Історія релігії / В. І. Лубський, М. В. Лубська. – К., 2002. – 696 с.
129. Лук’янець В. С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методології культури / В. С. Лук’янець, О. М. Кравченко, Л. В. Озадовська. – К.: Центр практичної філософії, 2000. – 304 с.
130. Луцатто М.-Х. Месилат Йешарим. Путь Праведних / Моше-Хаим Луцатто / Пер. Л. Саврасов, ред. И. Полищук. – М.: Тора Лишма, 2005. – 394 с.
131. Луцатто М.-Х. Рабейну. Даат Твунот. Диалог об основах мироздания. С коммент. рава Хаима Фридлендера и переводом на рус. Л.-А. Саврасова / Общ. ред. Р. И. Полищука / Моше-Хаим Луцато Рабейну. – Иерусалим: Швут Ами, 2003. – ХХХІІІ с. 217 с.
132. Любивий Я.В. Проблема свободи в сучасних соціально-синергетичних концепціях / Я.В. Любивий // Свобода: сучасні виміри та альтернативи. – К.: Український центр духовного розвитку, 2004. – С.357-468.
133. Людина в цивілізації XXI століття: проблема сво¬боди / В. Г. Табачковський, М. О. Булатов, Т. В. Лютий,¬ Г. І. Шалашенко, Є. І. Андрос, А. М. Дондюк, Г. П. Ковадло, Н. В. Хамітов, О. А. Ярош, В. П. Загороднюк. – К.: Наукова думка, 2005. – 273 с.
134. Лютко О. М. Релігійність як складова української ментальності та чинник самоідентифікації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.11«Релігієзнавство» / Оксана Михайлівна Лютко. – К., 2010. – 18 с.
135. Лях В. В. Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи / В.В. Лях. – К: Укр. центр духовної культури, 2001. – 380 с.
136. Лях В. В. Суспільство на порозі XXI століття / В.В. Лях. - К: Укр. центр духовної культури, 1999. – 272 с.
137. Лях В. Формування нових парадигми раціональності в сучасній філософії / В.Лях // Віра і розум – двоє крил людського духу. Наук. збірник / за ред. А. Колодного. – К.: Світ Знань, 2001. – С. 142- 151.
138. Маамар. Хасидское учение на стих из книги «Иешая» // И исчезнет смерть навеки / Пер. Раввин Моше-Реувен Асман. – К., 2006. – С. 4-6.
139. Магилат Рут // Кетувим / Ред. Давид Йосифон. – Иерусалаим: Мосад Арава Кук, 5738 (1978) – С. 171-176.
140. Мак-Нил У. Восхождение Запада. История человеческого сообщества. – Серия: Сдвиг Парадигм / Уильям Мак-Нил. – К.: Ника Центр, М.: Старклайт, 2004. – 1064 с.
141. Малахов В.А., Чайка Т.О. Цимцум: іншокультурні аналогії та загальнолюдський сенс / В.А.Малахов, Т.О.Чайка // Вісник Міжнародного Соломонова університету. Юдаїка. – К., 2002. – №8. – С.23-27.
142. Манн Т. Иосиф и его братья / Т.Манн / Пер. с нем. С. Апта. – В 2-х тт. – Т.2.– М.: Правда, 1991. – 808 с.
143. Маркузе Г. Разум и революция. Гегель и становление социальной теории / Г.Маркузе / Пер. с англ. А.П. Шурбелев. – СПб: Владимир Даль, 2000. – 541 с.
144. Матюшко А. В. Репрезентация человеческой телесности в иудейской и христианской духовной традиции /А. В. Матюшко // Религиоведение. Научно-теоретический журнал. – № 4. – 2008. – С.46-51.
145. Мелков Ю. А. Философия практики и практическая философия / Ю. А. Мелков // Практична фiлософiя. – 2004. – № 3 (13). – С. 119-150.
146. Микешина Л. А. Философия познания: Проблемы эпистемологии гуманитарного знания / Л. А. Микешина. – М.: Канон+РООИ «Реабилитация», 2009. – 560 с.
147. Михальченко М. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европіы / М. Михальченко – К.: Институт социологии НАНУ, 2001. – 440 с.
148. Мозгова Н. Г. Логіка: Навчальн