ХРИСТИЯНСЬКІ ВІРОПОВЧАЛЬНІ ТЕКСТИ У КОНТЕКСТІ ПИСЕМНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ XVI-XVIII СТ.

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
УДК 238:801.82:94(477)

Кучмай Катерина Степанівна

ХРИСТИЯНСЬКІ ВІРОПОВЧАЛЬНІ ТЕКСТИ У

КОНТЕКСТІ ПИСЕМНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ XVI-XVIII СТ.

спеціальність 09.00.11. – релігієзнавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник :
доктор філософських наук,
професор Т. Г. Горбаченко

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІРОПОВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ ХРИСТИЯНСТВА
1.1. Аналітичний огляд літератури з проблеми християнської писемної
культури.....................................................................................................................12
1.2. Типологія християнських віроповчальних текстів.........................................30
ВИСНОВКИ ДО 1-ГО РОЗДІЛУ.........................................................................45 РОЗДІЛ 2 ТЕКСТИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЇХ ПОШИРЕННЯ У СХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ XVI–XVIII CТ.
2.1. Біблійні тексти у межах Київської митрополії................................................47
2.2. Поширення християнських текстів у східноукраїнському регіоні................77
ВИСНОВКИ ДО 2-ГО РОЗДІЛУ..........................................................................96
РОЗДІЛ3 ФУНКЦІОНУВАННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ ВІРОПОВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ У ЗАХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ XVI–XVIII CТ.
3.1. Вплив на духовну культуру друкарських центрів західного регіону............98
3.2.Взаємодія східних та західних українських видавничих осередків у поширенні християнських віроповчальних текстів..............................................113
ВИСНОВКИ ДО 3-ГО РОЗДІЛУ.........................................................................132
РОЗДІЛ 4 ХРИСТИЯНСЬКІ ВІРОПОВЧАЛЬНІ ТЕКСТИ У ВИДАННЯХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ ЯК ЯВИЩЕ ПИСЕМНОЇ КУЛЬТУРИ XVI–XVIII CТ.
4.1.Києво-Печерська друкарня як головний центр християнського книговидання...........................................................................................................133
4.2. Типологія лаврських видань християнської писемності..............................149
4.3.Використання кириличних друків у богослужбовій, освітній та релігійній діяльності християнської церкви...........................................................................152
ВИСНОВКИ ДО 4-ГО РОЗДІЛУ .......................................................................162
ВИСНОВКИ ...........................................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ..........................173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У становленні й розвитку християнської писемної культури значне місце посідає трансляція духовних цінностей, у зв’язку з чим важливою релігієзнавчою проблемою постає аналіз взаємовпливів релігії й культури. Аналіз пам’яток християнської писемної культури у філософсько-релігійному та історичному вимірі набуває у наш час першорядного значення та відображає різноманітні аспекти: суб’єктивізм та свавілля, гіперболізацію або приниження їх ролі у духовному житті, не обмежуючись визначеними параметрами. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю з’ясування ролі та особливостей функціонування християнських віроповчальних текстів у контексті писемної культури України XVI–XVIII ст.
З часів християнізації Русі розпочалися явища, які стали складовими світових цивілізаційних процесів. Християнство не лише внесло докорінні зміни у свідомість спільноти, але й вплинуло на всі сфери суспільного життя, в тому числі й на духовну культуру українського народу.
Запровадження друкарства в Україні дало змогу залучити до культурного й політичного життя значно ширші верстви населення, суттєво збільшити можливості поширення віроповчальних текстів християнства як складової частини писемної культури та використання кириличних видань у богослужбовій, освітній та релігійній діяльності християнської церкви. Друковані тексти християнської писемності у період роз’єднання українських земель та тривалої бездержавності XVI–XVIII ст. мали виняткове значення на ниві відродження нації, поставали для українського народу засобом духовної консолідації, не дивлячись на більш низький рівень видавничої справи та меншу кількість книжкової продукції у порівнянні з країнами Центральної та Західної Європи.
Актуальність означеної проблеми зумовлена також процесом відродження духовності українського народу, з’ясуванням сутності та тенденцій розвитку сучасної свідомості, утвердженням та розвитком української мови та культури у цілому, адже вирішення національних та релігійних питань в Україні здатне допомогти суспільству приєднатися до політичних, державотворчих, духовних процесів, сприяти більш вагомому внеску до світової культури. Сьогодення соціокультурного простору сучасної України – це великий інтерес до її минулого, історії та культури, до різноманітних форм буття української духовності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в межах комплексної програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка. «Наукові проблеми сталого державного розвитку України», науково-дослідної роботи філософського факультету № 06 БФ 041–01 «Філософія та політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання», у системі наукових досліджень кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення цілісного філософсько-релігієзнавчого аналізу віроповчальних текстів християнської писемної культури, що були поширені на території України у XVI–XVIII ст., з розкриттям особливостей їх функціонування в українському ментально-релігійному просторі.
Досягнення поставленої мети передбачає послідовне вирішення наступних завдань:
– окреслити теоретико-методологічні засади та джерельну базу дисертаційного дослідження, визначити типологію християнських віроповчальних текстів;
– розглянути поширення друкованих текстів християнської писемної культури на східноукраїнських землях у XVI–XVIІІ ст. та проаналізувати своєрідність видань біблійних текстів Київської митрополії;
– дослідити особливості функціонування християнських віроповчальних текстів у західному регіоні українських земель XVI–XVIII ст.;
– виявити взаємодію східних та західних українських видавничих осередків у поширенні християнських віроповчальних текстів;
– реконструювати діяльність друкарні Києво-Печерської лаври як провідного центру книговидання текстів християнської писемної культури.
Об’єктом дисертаційного дослідження є християнські віроповчальні тексти.
Предметом дослідження є християнські віроповчальні тексти у контексті писемної культури України XVI–XVIII ст.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи склали універсальні принципи об’єктивності, історизму, дуальності й гуманізму, що містяться у сучасних релігієзнавчих дослідженнях, а також загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання в галузі гуманітарних і суспільних наук. Це дозволило використати структурно-функціональний та семантичний методи, а також аналітичні прийоми, операції й процедури. В процесі аналізу феномену писемної культури України зазначеного періоду ми виходили з трьох принципів, на ґрунті яких склалася методологія дослідження: 1) принцип систематизації історично об’єктивних даних про ідеї та теорії, що містяться у пам’ятках. Такий підхід дозволяє здійснити ретроспективний аналіз основних ідей християнських пам’яток у різноманітних аспектах – філософському, релігієзнавчому, історико-культурологічному, лінгвістичному та ін.; 2) історичний принцип, який надає можливості проаналізувати вищезазначені джерела в контексті загальної історії ідей, в тому числі й іудео-християнської теологічної доктрини; 3) принцип контекстуального аналізу, який передбачає дослідження філософських і релігійних ідей на тлі історико-культурного контексту України в XVI–XVIII ст. Сукупність таких методів та підходів надала можливості хронологічного відображення поширення християнських віроповчальних текстів писемної культури України XVI–XVIII ст.
Предмет дисертаційного дослідження наочно демонструє необхідність сучасної наукової синтези філософсько-методологічних проблем, релігієзнавчих підходів, питань історії мовознавства й лінгвістики, досліджень у галузі історії мовної культури в цілому і літературно-писемної культури зокрема. Багатогранність проблеми обумовила й багатоаспектність аналізу з точки зору різних наук. У дисертації, окрім філософської та релігієзнавчої літератури, в якості джерельної бази, використовувалися праці з історії культури, історії книги, культурології, мовознавства.
Концептуальним підґрунтям у розробці теми дослідження стали праці провідних українських філософів та релігієзнавців Т.Аболіної [1], В.Андрущенка [11], А.Бичкo [25], Т.Горбаченко [32; 33; 34], Л.Губерського [39], М.Заковича [57], В.Козленка [86], А.Колодного [87], А.Конверського [89], І.Кондратьєвої [90], Л.Конотоп [91; 92], П.Кралюка [94], В.Лубського [117; 118], С.Кримського [98], І.Лещенко [113], Г.Лозко [115], І.Ломачинської [116], В.Нічик [138], В.Панченко [150], С.Піддубної [153], М.Поповича [156], О.Предко [159], М.Рибачука [162], О.Сагана [170], Л.Филиппович [192], Є.Харьковщенка [196], І.Шавріної [219], З.Швед [221], В.Шинкарука [222], О.Шуби [224], Л.Яковець [225], В.Ярошовця [226] та ін., звернення до яких сприяло здійсненню філософсько-релігієзнавчого аналізу християнських віроповчальних текстів. Теоретичною основою також стали праці дослідників з проблем поширення видань християнської писемності як складових церковно-релігійного життя, джерел виникнення друкарських осередків та наукових центрів А.Абрамовича [2], Я.Запаска [59; 60], А.Зьорнової [62], Я.Ісаєвича [70; 74], С.Кагамлик [76; 77], О.Крижанівського [95], М.Максимовича [120], С.Маслова [121; 123], Є.Немировського [134; 135], В.Овчіннікова [142], І.Огієнка [143; 144], В.Сопікова [176], В.Ульяновського [189] та ін. Таким чином, залучення широкого масиву праць теоретичного й методологічного характеру дозволило визначити методологію дослідження дисертаційної праці, уникнути суб’єктивістського підходу і оціночних суджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше з філософсько-релігієзнавчих позицій на основі оригінальних вітчизняних християнських пам’яток здійснений цілісний аналіз християнських віроповчальних текстів у контексті писемної культури України XVI–XVIII ст.
У результаті дослідження обґрунтовано низку положень, що характеризуються науковою новизною:
вперше:
– доведено, що будь-яке знання існує в просторі культури, яке формується завдяки процесу пізнання і комунікативної діяльності та реалізується в мові й сукупності текстів, які збереглися завдяки аксіологічній формі й значущому когнітивно-емоційному змісту; текст і є основним засобом існування «об’єктивного знання» (К.Поппер);
– встановлено, що біблійні тексти, які існували у межах Київської митрополії XVI–XVIII ст., являли собою синтезу трьох біблійних традицій: візантійської, іудейської та латинської, що доведено автором на основі текстологічного аналізу Острозької Біблії;
– обґрунтовано, що поширення друкованих текстів християнської писемної культури у XVI–XVIII ст. було щільно пов’язано з діяльністю видавничих осередків у східноукраїнських та західноукраїнських землях, які входили до складу різних держав. Шляхи, форми та особливості поширення християнської писемної культури визначали умови співробітництва, спільність та своєрідність видавничих осередків, оскільки останні проявили себе як вагома та активна суспільна сила в усіх галузях життєдіяльності тогочасної християнської спільноти;
– виявлені чинники, які заважали поширенню у західних українських землях видань Києво-Печерської лаври у другій половині XVI–XVIII ст., головними з яких були перманентні бойові дії, незворотні процеси конфесійної самоіндентифікації, загострення конкуренції між найбільшими центрами українського книговидання – Києвом, Львовом і Почаєвом, а також високі ціни на книжкові друки типографії Лаври, що зумовлювалось їх високою поліграфічною якістю;
набуло подальшого розвитку:
– положення про те, що віроповчальні тексти християнської писемної культури України у XVI–XVIII ст. становили джерело духовної культури та мали величезний вплив на формування ментальності як сфери певних моральних, соціально-психологічних орієнтацій. Друковані видання відігравали значну роль у світогляді українського народу на різних етапах його історичного розвитку, виступаючи чинником національного етнозбереження. Видатні твори Петра Могили, Іоанникія Ґалятовського, Димитрія Ростовського (Туптало), Антонія Радивіловського були на той час дуже актуальними для української духовної еліти й створювали великий попит на їх видання, які виходили друком переважно зі стін типографії Києво-Печерського монастиря;
– здійснення реконструкції діяльності друкарні Києво-Печерської лаври в аспекті репертуару її книговидання дозволило встановити, що, крім стандартних віроповчальних текстів, з друкарні монастиря виходили книги, які виховували спільноту в національних традиціях українського православ’я, на століття вперед закладаючи основи української православної духовності. Ця традиція може розглядатися у двох напрямах: перший – поширення культу київських святих через видання «Патерика», що став одним з найпопулярніших творів в Україні XVI–XVIII ст.; другий – поширення марійного культу, який традиційно підтримувався у народі ченцями Києво-Печерського монастиря. Саме тому традиційними для лаври були видання успенських акафістів;
уточнено:
– типологію християнських віроповчальних текстів, які являють собою сукупність Священного Писання, представленого Старим і Новим Завітами, богослужбових книг, патристичних, віроповчальних, агіографічних, полемічних творів та паломницької літератури; писемна традиція тексту означає його генеалогічний розвиток від оригінального авторського тексту, через проміжні стадії функціонування до версій, які зафіксовані у писемних варіантах (списках);
– що процес поширення віроповчальних текстів християнства у контексті писемної культури України XVI–XVIII ст. відбувався у складних історико-культурних умовах, які істотно відрізнялися від аналогічних процесів країн Західної та Центральної Європи. Книговидання, маючи свою специфіку та особливості, здійснило великий вплив на розвиток християнської писемної культури у цілому.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у з’ясуванні ролі віроповчальних текстів християнства у писемній культурі Україні XVI–XVIІІ ст., в ефективності використання християнських віроповчальних текстів у загальноцивілізаційних і загальнокультурних процесах, а також для популяризації християнської писемної спадщини, традицій української культури. Одержані у процесі роботи наукові результати мають методологічне та методичне значення для сучасних досліджень віроповчальних текстів християнської писемної культури.
Практичне значення виконаної дисертації визначається тим, що методологічні підходи та сформульовані за їх допомогою теоретичні положення та висновки можуть бути використані при розробці нормативних курсів з релігієзнавства, історії філософії; у релігієзнавчих дослідженнях, а також у дослідженнях з історії релігії, історії культури, етики, культурології, християнської писемної культури.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної роботи. Положення наукової новизни та висновки дослідження одержані автором самостійно.
Апробація результатів наукового дослідження. Основні теоретичні положення та висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором у доповідях на наукових конференціях, зокрема: Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2006» (Київ, 12–13 квітня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Шевченківська весна – 2007» (Київ, 2007 р.); Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2007» (Київ, 18–19 квітня 2007 р.); Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2008» (Київ, 16–17 квітня 2008 р.); Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2009» (Київ, 21–22 квітня 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в одинадцяти публікаціях: чотирьох статтях (3 одноосібні), що вміщені у фахові видання ВАК України, та 7 тезах доповідей, опублікованих у матеріалах міжнародних наукових і науково-практичних конференцій.
Структура дисертаційної роботи обумовлена логікою розкриття теми й специфікою предмета, а також метою та головними завданнями наукового дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури та джерел, що включає 227 позицій. Загальний обсяг дисертації складає 193 сторінки, основний текст – 172 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках репрезентовано теоретико-методологічні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання та наукову новизну дослідження:
Філософсько-релігієзнавчий аналіз ролі українських видавничих центрів у тогочасному періоді дає підстави стверджувати наступне: поширення християнської писемної культури на території України у другій половини XVI–XVIII ст. відбувалося у складних історико-культурних умовах, за відсутності будь-якої підтримки з боку державної влади, за низького економічного та освітнього рівнів (порівняно з країнами Західної та Центральної Європи). Всупереч усій складності й суперечливості процесу діяльності друкарських та наукових осередків, видання християнських віроповчальних текстів посідало одне з визначних місць не лише у писемній культурі України, більше того, їх поширення зробило вагомий внесок у національну культуру, становлення та утвердження української спільноти в багатьох сферах життєдіяльності – духовній, релігійній, моральній, культурно-освітній.
Аргументація в релігієзнавчих дослідженнях базується на дослідженнях текстів, обґрунтуванні підходів до розробки концептів (що ґрунтуються на текстових даних) і теорій. Релігійні тексти неможливо аналізувати, якщо при цьому використовувати готові концепти – концепти розробляються безпосередньо на основі матеріалу, який досліджується. На відміну від багатьох чітких герменевтичних методів (функціональна прагматика, дискурс-аналіз), наш підхід можна віднести до тих, які повністю орієнтуються на об’єкт або релігійний текст.
З одного боку, правила філософсько-релігієзнавчої аргументації створюють необхідність дистанціюватися від тексту, а з іншого – вони ставлять релігійний текст на перший план і регулюють вплив «суб’єкту, який інтерпретує». Філософсько-релігієзнавча аргументація відрізняється від герменевтичних методів і теорії розрізнення в процесі аналізу релігійного тексту тим, що теорія розрізнення і герменевтичні метод свідомо виключають категоризацію компонентів тексту, в той час як аргументація чітко пов’язана з розробкою конкретних концептів і категорій.
Рівень дискурсивної практики – це зв’язок між релігійним текстом і соціальною практикою. З одного боку, на формування й інтерпретацію релігійних текстів впливає соціокультурна практика і вони, відповідно, впливають на неї. З іншого боку, формування й інтерпретація релігійних текстів щільно пов’язані з текстовим рівнем: в процесі формування тексту в ньому зберігаються так звані «ключі», й інтерпретація відбувається на основі цих елементів тексту. Наслідком є те, що аналіз дискурсивної практики містить не тільки пояснення щодо процесуальності формування релігійних текстів, але й ставлення дискурсивних подій до порядків дискурсу. тобто йдеться про інтердискурсивність. Інтертекстові або інтердискурсивні компоненти ми пов’язуємо з концептом «інтердискурсивності» (М.Бахтін) і концептом «інтертекстуальності» (Ю.Крістєва), в яких поєднані історичні, культурні та соціальні факти.
Друковані книги християнських віроповчальних текстів, що поширювалися на українських землях у XVI-XVIIІ ст. можна представити за наступною кваліфікацією: по-перше, традиційні віроповчальні тексти, що взяті зі Святого Письма – Біблії – Євангеліє, Апостол і Псалтир й пристосовані до потреб церковної служби. Ці книги укладені на основі Св. Писання і Св. Переказу отцями і вчителями Церкви і називаються церковно-богослужбовими; по-друге – книги, які створювалися спеціально для використання їх під час богослужіння (Служебник, Требник, Часослов тощо), зокрема, збірки церковних співів, у тому числі й покладених на ноти (Ірмології, Акафісники). Проте, слід, зауважити, що не існує достатньо надійних критеріїв для відокремлення богослужбових книг від різних богослужбових збірок (наприклад, на статус богослужбової книги може претендувати Тропаріон). Богослужбово-молитовними книгами, зверненими безпосередньо до віруючих і пристосованими до їх особистого використання, є численні видання Молитвословів, Молитовників, великі й малі, повні та скорочені. Складання традиційного репертуару богослужбових видань на східнослов’янських теренах відбувалося особливим шляхом, при цьому використовувалися не лише власне християнські, але й іудейська літературна спадщина та богослужбова традиція.
В процесі аналізу текстів релігійних книг, що поширювалися на українських землях у XVI–XVIII ст. Ми використовували чотири рівні текстового аналізу релігійних текстів теоретичний, методологічний, історичний і соціокультурний. Соціальні структури знаходяться у діалектичних взаємовідносинах зі соціальною діяльністю, а релігійні тексти є значущою формою соціокультурної діяльності. Водночас релігійні тексти – це свого роду індикатори соціокультурних змін. Це положення спрямовує методологію дослідження до інтертекстуальності і лінгвістичного розмаїття релігійних текстів: релігійні тексти – це визначальний фактор тривалих процесів, таких як: переоцінка релігійних, культурних і соціальних відносин, а також реконструкція індентичностей та знання. Аналіз релігійних текстів, тобто аналіз змісту і текстури – це противага строгому схематичному соціальному аналізу, в якому недостатньо враховуються механізми змін.
Релігієзнавчий аспект пов’язаний з критично орієнтацією в дискурс-аналізі; церковна влада і контроль реалізуються за допомогою текстових засобів. Вищепроаналізований матеріал дає можливість зробити висновок про надзвичайно широке поширення книг печерської друкарні на території Лівобережної України. Згідно з описами архієпископа Філарета та А. Грановського, у двох лівобережних єпархіях – Чернігівській та Полтавській, – книги печерського друку впевнено ділили перше місце з московськими виданнями за кількісними показниками, залишаючи далеко позаду книжне представництво Львова, Чернігова та інших видавничих центрів України та Росії. Набагато меншу, але все ж суттєву частку займали лаврські видання в «книжному фонді» Слобідської України. Маргіналії на сторінках стародруків дають можливість виявити жертводавців, завдяки яким згадані видання надходили до церков та монастирів Лівобережжя та Слобожанщини. Ця категорія включала в себе представників різних соціальних верств – козаків і козацьку старшину, міщан, чорне і біле духовенство, представників української та російської знаті, а також цілі сільські громади.
Історичний дискурс-метод – це частина дослідження фундаменту соціолінгвістики і лінгвістики релігійного тексту. Історичний дискурс-метод спирається на теорію лінгвістичної діяльності і аналізує рівень змісту, етапи релігійних суперечок і дискусій. Також в його основі знаходиться теорія планування релігійного тексту, яка дозволяє ідентифікувати положення тексту з іншими текстами.
Аналіз християнської писемної культури у другій половині XVIІ–XVIII ст. дозволяє створити певну соціальну, а також герменевтичну модель. В ній відбиваються, по-перше, особливості соціальної поведінки та психології, що складали реалії тодішніх стосунків між представниками різних релігій та християнами. По-друге, ця модель відображає історичну духовну та інтелектуальну зустріч принципово різних світоглядів, зустріч, як прагнення до розуміння. Подібне моделювання дозволяє екстраполювати досвід «зустрічі з іншим» як на історію релігії, так і на ситуацію, що склалася в сучасній українській культурі та релігії.
Розуміння релігійних текстів залежить від соціально-психологічних впливів в процесі його формування, окрім того, важливим у нашому дослідженні є те, що ми провели не тільки «реконструкцію» християнської писемної культури на території Україні у другій половині XVIІ–XVIII ст., але й «реконструювали» соціальний контекст – при цьому текст і контекст знаходяться у взаємодії.
Поширення видань християнської писемної культури на території Україні у другій половині XVIІ–XVIII ст. відбувалося у складних історичних та економічних умовах. Відсутність державної підтримки, низький (у порівнянні з країнами Західної та Центральної Європи) рівень освіти та науки зумовили відносну вузькість репертуару видань. Основним споживачем української книжкової продукції у цей період була Церква та віруючі, які, таким чином, задовольняли свої релігійні потреби. За таких умов більш рентабельним було видавництво переважно богослужбових книг та малоформатних псалтирів й молитовників для приватного вжитку.
З часу християнізації Русі й до кінця XVIIІ століття християнські віроповчальні тексти були універсальним засобом вираження світогляду та основним стимулом в одночасному, однотипному й швидкому поширенню видань християнської писемної культури. Але, якщо на початкових етапах розвитку, релігійні тексти просто записувались, то пізніше виникає потреба в кодифікації віроповчальних книг, релігійні вчення повинні були фіксуватися письмово. Типологія видань християнської писемної культури, поширених на українських землях у період означений хронологічними рамками дослідження, була обумовлена не лише традиційними віроповчальними текстами (Біблія, Євангеліє, Апостол, Псалтир), але й книгами, створеними спеціально для використання під час богослужіння (Требник, Служебник, Тріодь, Часослов тощо).
Біблійні тексти Київської митрополії містили прояви традиційних біблійних традицій, поєднували слов’янський спадок біблійних переказів з елементами європейської писемної культури. Поширення друкованого тексту Святого Письма як культурного феномену християнської писемності відображало прагнення до загальнослов’янської єдності. Вихід «словенської» повної друкованої Біблії підносив престиж старослов’янської мови, гідної проповіді нею слова Божого, зміцненого самосвідомістю православних слов’ян, консолідації суспільних сил у національній боротьбі. Саме видання Біблії та біблійних текстів Київської митрополії постало фундаментом для наступної друкованої продукції християнської писемності, опорою для віруючих та сприяло зміцненню православної церкви.
Виникнення видавничих осередків на східноукраїнських та західноукраїнських землях відігравало вирішальну роль у становленні не тільки християнської писемної культури, а й української писемної культури в цілому як культуротворчого процесу. Територія України була поділена на дві частини – Правобережну та Лівобережну і входила до складу різних держав, які визначали шляхи та форми поширення християнської писемної культури, своєрідність та спільність видавничих осередків українських земель, визначали умови співробітництва. На східнослов’янських землях при складанні традиційного репертуару видань використовувалися не лише власне християнські, але й іудейська літературна спадщина та богослужбова традиція.
Функціонування християнських віроповчальних текстів у західноукраїнських землях у XVI–XVIІІ ст. здійснило надзвичайний вплив на духовну культури України. Видання віроповчальних текстів християнської писемної культури стали основою репертуару найпотужніших осередків книгодрукування – Почаєва, Львова, Києво-Печерської лаври, друкарень Дермані та Уніва, Новгорода-Сіверського та Чернігова. Пріоритетними виданнями християнської писемності на Правобережжі, Галичині та Закарпатті вважалися книги Острозького друку та Львівської братської друкарні, а на Закарпатті й також Галичині – ще й віроповчальні та богослужбові видання Києво-Печерської лаври. Видавничі осередки проявили себе як вагома та активна суспільна сила в усіх сферах життєдіяльності християнської спільноти.
Створення Київського колегіуму та поява в колишній столиці стародавньої Русі друкарських технологій зробило типографію Києво-Печерської лаври головним центром книговидання. Значення друкарні Києво-Печерської лаври як провідного центру українського друкарства у поширенні видань християнських віроповчальних текстів є дуже великим, навіть у порівнянні з іншими видавничими осередками на території українських земель.
Основна орієнтація книговидання була спрямована на видання релігійної літератури, за типологією лаврські видання поділяються на біблійні, віроповчальні, богослужбові (в тому числі орієнтовані на виховання дітей), патристичні, агіографічні, полемічні (релігійно-публіцистичні) та повчально-проповідницькі. Величезною заслугою лаврської друкарні було друкування віроповчальних текстів християнської писемності. Видання Києво-Печерської лаври за своїм призначенням були й предметом релігійного культу, ставали незамінними у богослужінні, у релігійній та освітній діяльності християнської церкви.
Становлення самосвідомості українського народу відбувалося у щільному зв’язку з релігійною свідомістю. Релігійні видання – віроповчальні, богослужбові, проповідницькі, філософські – для вищих верств населення; житійні – для міщан і селян, сприяли релігійному, морально-етичному вихованню, надавали знання з історії християнства, православної церкви, відігравали вирішальну роль у формуванні українського духовного простору та світоглядних орієнтацій українського народу. Кириличні стародруки виконували віроповчальні, богослужбові морально-просвітницькі та навчальні функції, їх використання в церковних службах сприяло процесам духовної консолідації, формуванню і розвитку релігійної свідомості.
Видання текстів християнської писемної культури у другій половині XVI–XVIII ст. відігравало важливу соціокультурну роль. Вони становили основну форму фіксації та трансляції знань з релігії, систематизації і збереження досвіду, впливали на формування і розвиток світоглядних позицій. Поширення віроповчальних видань християнської писемності на території України мало величезне національно-культурне значення. Видання християнської писемної культури і дотепер залишаються найціннішими джерелами духовності у скарбниці світового культурної спадщини.
Дослідження джерел релігійного походження, а саме – текстів християнської писемної культури у другій половині XVI–XVIII ст., це – розкриття розмаїття смислів, як ретранслюються на свідомість людини. І релігія, як приклад історичної самостійності, не є у цьому плані особливим виключенням. Релігія, як така, ґрунтується на вірі, на яку є зорієнтованими і старші люди, і молодші за віком. Індивід характеризується зрілістю соціальною, а не біологічною, підставами для котрої слугують очікування Божественності. І саме тому християнська віра, спокута, любов, чесність та ін., які здобуті у відчаї і стражданні виступають як дороговказ і сутність, єдність для всієї християнської інтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

1. Аболина, Т.Г. Исторические судьбы нравственности: Философский анализ нравственной культуры / Т.Г. Аболина. – К. : Лыбидь, 1992. – 196 с.
2. Абрамович, А.Д. Києво-Печерський Патерик: репринтное издание / А.Д. Абрамович. – К. : Час, 1991. – 280 с.
3. Абросимов, В.С. Культура как основание религии и атеизма / В.C. Абросимов // Религия и свободомыслие в культурно-историческом процессе / отв. ред. С.Н. Савельев. – СПб., 1991. – С. 7 – 16.
4. Академічне релігієзнавство: підручник / за ред. проф. А. Колодного. – К.: Світ знань, 2000. – 862 с.
5. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. Отд II [1721–1795] / сост. Н.И. Петров. – К., 1904–1908. –
Т. 3. [1762–1796]. – 1906. – 574 с.
6. Алексеев, А.А. Кирилло-Мефодиевское переводческое наследие и его исторические судьбы. (Переводы Священного Писания в славянской письменности) / A.А. Алексеев // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. X международный съезд славистов. София, сентябрь, 1988. Доклады советской делегации. – М., 1988. – С. 124 – 145.
7. Алексеев, А.А. Место Острожской Библии в истории славянского текста Священного Писания / A.А. Алексеев // Острожская Библия. Сб. статей. – М., 1990. – С. 48 – 73.
8. Алексеев, А.А. Супрасльский сборник 1507 г. / A.А. Алексеев, О.П. Лихачева // Материалы и сообщения по фондам отдела рукописной и редкой книги Библиотеки Академии наук СССР / под ред. М.В. Кукушкиной. – Л., 1978. – С. 54 – 88.
9. Алексеев, А.А. Текстология славянской Библии / A.А. Алексеев. – СПб.: Дмитрий Буланин, 1999. – 254 с.
10. Амфилохий, архимандрит. Древне-славянский перевод Псалтири / Архимандрит Амфилохий. – Т. 3. – М., 1880. – С. 56 – 76.
11. Андрущенко, В.П. Проблема гуманізму у сучасній філософії. – МО України. Київський університет імені Тараса Шевченка. – 2-ге вид., випр. й доповн. / В.П. Андрущенко, Л.В. Губерський, В.М. Зуєв. – К. : Глобус, 1994. – 64 с.
12. Антоній Радивіловський. Венец Христов / Антоній Радивіловський. – Київ: Друкарня Печерської Лаври, 1688. – 2о. – [20], 544 арк.
13. Антоній Радивіловський. Огородок Маріи Богородицы / Антоній Радивіловський. – Київ: Друкарня Печерської Лаври, 1676. – [28], 1128, [3] с.
14. Анфологион с Богом съдержащий церковную службу избранных святых на весь год... – Київ: Друкарня Печерської Лаври, 1619. – 2о. – [16], 1048 с.
15. Апостол тетр, сиреч Деянія и посланія Христовых... апостол. – Київ : Друкарня С.Соболя, 1630. – 2о. – [14], [229] арк.
16. Архив Юго-Западной России: Ч. 1 – Т.V. – № XLVIII. – К., 1872. – 488 с.;
Ч. 1. – Т.Х. – К., 1904. – 966 с.
17. Бахтин, М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин. – М., 1986. – 444 с.
18. Бердяев, Н.А.Философия творчества, культуры и искусства: [В 2-х т.] / Н.А. Бердяев. – М., 1994 –
Т. 1. – 340 с.
Т. 2. – 278 с.
19. Беседы Иоанна Златоуста на 14 посланій святаго апостола Павла. – Київ: Друкарня Печерської Лаври, 1623. – 2о. – [17] арк., 3202 кол.
20. Библейская энциклопедия. – Российское Библейское Общество, 1996.– 352 с.
21. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладене / Переклад проф. Івана Огієнка. – К.: Укр. біблійне т-во, 2002. – 1375 с.
22. Біда, К. Нова пам’ятка українського письменства середньої доби / К. Біда // Богослов’я. – Рим, 1977. – Т. ХLI. – С. 175 – 192.
23. Брайчевський, М. Походження слов’янської писемності / М. Брайчевський // Книжник. – 1992. – №1. – С. 27 – 29; №2. – С. 45 – 47.
24. Булига, О.С. Друкарня Почаївського Святоуспенського монастиря. Аналіз видань із збірки Рівненського краєзнавчого музею / О.С. Булига // Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва: історія, уроки, перспектив. – Рівне, 2000.
25. Бычко, А.К. У истоков христианского иррационализма / А.К. Бычко. – К., 1984. – 140 с.
26. Возняк, М.С. Історія української літератури: [У 2-х кн.] / М.С. Возняк. – Львів, 1992. – . –
Кн. 1.– 1992. – 456 с.
27. Воскресенский, Г.А. Древний славянский перевод Апостола и его судьбы до XV века / Г.А. Воскресенский. – М., 1879.
28. Выдашенко, М.Б. Коллекция старопечатных изданий кирилловского шрифта в Музее Ивана Федорова во Львове / М.Б. Выдашенко, И.З. Мыцко // Федоровские чтения. 1981. – М.: Наука, 1985. – С. 200 – 217.
29. Глотова, Г.І. Тематико-типологічні особливості кириличних друків ставропігіального братства / Г.І. Глотова // Наукові праці національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – К., 2000. – Вип 3. – C. 161 – 162.
30. Голубев, С.Т. Киево-Печерская обитель в ХVI и начале ХVII столетия / С.Т. Голубев // Киевские епархиальные ведомости. – 1876. – №1, отд. 2. – С. 1 – 13; № 3, отд. 2. – С. 91 – 107.
31. Голубев, С.Т. О начале книгопечатания в Киеве / С.Т. Голубев // Киевская старина. – 1882. – Июнь. – С. 381 – 400.
32. Горбаченко, Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект: монографія / Т.Г. Горбаченко. – К. : Видавн. центр «Академія», 2001. – 272 с.
33. Горбаченко, Т.Г. Вплив християнства на становлення писемної культури Русі-України: релігієзнавчо-філософський аспект: дис. ... докт. філософ. наук: 09.00.11 / Горбаченко Тетяна Григорівна. – К., 2001. – 480 с.
34. Горбаченко, Т.Г. Етно-конфесійна специфіка становлення християнської писемної культури / Т.Г. Горбаченко, С.М. Піддубна // за ред. Т.Г. Горбаченко. – К. : Ін-т економіки і права «КРОК», 2002. – 253 с.
35. Горский, А.В. Описание славянских рукописей Московской Синодальной библиотеки. Отд. I. Священное Писание / А.В. Горский, К.И. Невоструев. – М. : Синод. тип., 1855. – XIV, 339 с.
36. Грановский А.А. Полтавская епархия в ее прошлом и настоящем (Историко-статистический опыт) / А.А Грановский. – Полтава, 1901. – Выпуск 1–2. – 418 с.
37. Грушевський, М.С. Історія України-Русі: [В 11т., 12 кн.] / М.С. Грушевський. – К. : Наукова думка, 1991 – . – (Пам'ятки історичної думки України).
Т. 7. – 1995. – 628 с.
38. Грушевський, М.С. Історія української літератури: [В 6 т., 9 кн.] / М.С. Грушевський. К. : Либідь, – Т. 3. – 1993. –– 285 с.
39. Губерський, Л.В. Культура. Ідеологія. Особистість: Методологічно-світоглядний аналіз / Л.В. Губерський, В.П. Андрущенко, C. Михальченко. – К. : Знання України, 2002. – 186 с.
40. Гудзяк, Б. Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії / Б. Гудзяк. – Львів : Інститут Історії Церкви Львівської богословської Академії, 2000. – XVI + 426 с.
41. Гумбольдт, В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт. – М. : Прогресс, 1985. – 451 с.
42. Гумилевский, Д.Г. Историко-статистическое описание Харьковской епархии: [В 5 отд.] / Д.Г. Гумилевский. – Москва; Харьков, 1857–1858.
43. Гумилевский, Д.Г. Историко-статистическое описание Черниговской епархии: [В 7 кн.] / Д.Г. Гумилевский. – Чернигов, 1873–1874. – Кн. 3, Кн. 5, Кн. 6, Кн. 7.
44. Державний архів Тернопільської області.
Ф. 258 Духовний собор Почаївської Успенської лаври.
оп. 3.
Спр. 146.
45. Димитрій Ростовський (Туптало Д.С.). Руно орошеноє / Димитрій Ростовський (Туптало Д.С.) – Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1702. – 4о. – [4], 107 арк.
46. Догматическое богословие. – М., 1994. – 384 с.
47. Доусон, К.Г. Релігія і культура / К.Г. Доусон. – СПб., 2000. – 281 c.
48. Дубровський, В. Нариси з історії Чернігівської Троїцько-Іллінської друкарні в першій половині ХІХ ст. / В. Дубровський. – К., 1928. – 56 с.
49. Евангеліе учителное, албо Казаня на кождую неделю и свята урочистые. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1637. – 2о. – [16], 1031 с.
50. Евангеліе учительное. – Крилос : Друкарня Гедеона Балабана, 1606. – 2о. – [1], 2, [1], 416 арк.
51. Евсеев, И.Е. Геннадиевская Библия 1499 г. / И.Е. Евсеев. – М., 1914. – 518 c.
52. Евсеев, И.Е. Записка о научном издании славянского перевода Библии и проект означенного издания: К 200-летию со времени первого царского указа об усовершенствовании славянского текста Библии: 1712–1912 / И.Е. Евсеев // Христианское чтение. – 1912. – СПб. : Тип. М. Меркушева, 1912. – 24 с.
53. Евсеев, И.Е. Острожская Библия 1581г. в старообрядческой перепечатке: Москва, 7422(1914)-го г. / И.Е. Евсеев // Церковный вестник. – 1914.– № 21. – Стлб. 637 – 640.
54. Евсеев, И.Е. Столетняя годовщина русского перевода Библии / И.Е. Евсеев. – СПб. : Синод. тип., 1916. – 42 с.
55. Евхологіон, албо Молитвослов, или Требник. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1646. – 2о. – Ч. 1 – 3.
Ч. 1. – С. [1–20], 1 – 994, 900 – 946 с.
Ч. 2. – [4], 263 с.
Ч. 3. – [2], 430 с.
56. Елеонский, Ф. По поводу 150-летия Елизаветинской Библии / Ф. Елеонский. – СПб., 1902. – 133 с.
57. Закович, М. Традиції вільнодумства в християнській культурі України / М. Закович // Християнство в контексті історії і культури України. – К., 1997.– С. 53 – 54.
58. Замалеев, А.Ф. Мыслители Киевской Руси / А.Ф. Замалеев, В.А. Зоц. – К. : Вища школа, 1981. – 240 с.
59. Запаско, Я.П. Колиска українського друкарства / Я.П. Запаско. – Львів.
60. Запаско, Я.П. Мистецтво книги на Україні в XVI–XVIII ст. / Я.П. Запаско. – Львів, 1971. – 311 с.
61. Запаско, Я.П. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Україні: [у 2 кн.] / Я.П. Запаско, Я.Д. Ісаєвич. – Львів : Вища школа, 1981–1984.
Кн. 1. (1574–1700). –1981. – 135 с.
Кн. 2. (1701–1764). – Ч. 1. –1984. – 131 с.
Кн. 2. (1765–1800). – Ч. 2. – 1984. – 127 с.
62. Зернова, А.С. Начало книгопечатания в Москве и на Украине / А.С. Зернова // под ред. Н.О. Кучменко. – М., 1947. – 104 с.
63. Илларион. Слово о законе и благодати / Илларион // Памятники древнерусской церковно-учительной литературы: Вып. 1. – СПб., 1894. – С. 55 – 106.
64. Ильин, И.А. Путь к очевидности / И.А. Ильин. – М., 1993. – 398 с.
65. Иннокентий (Павлов), игумен. Славянская традиция Священного Писания и Острожская Библия / Игумен, (Павлов) Иннокентий // Острожская Библия. Сб. статей. – М., 1990. – С. 17 – 47.
66. Інокентій Ґізель. Мир с Богом человеку / Інокентій Ґізель. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1669. – 2о. – [30], 666, [8] с.
67. Іоанн Максимович. Богородице дево книга нареченна от троицы пресвятыя предвеки сложенна... / Іоанн Максимович. – Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1707.
68. Iоанникій Ґалятовський. Ключ разуменія / Iоанникій Ґалятовський. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1659. – 2о. – [2], 253 арк.
69. Ісаєвич, Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури. ХVІ– XVIII ст. / Я.Д. Исаевич. – К. : Наукова думка, 1966. – 248 с.
70. Исаевич Я.Д. Издательская деятельность львовского братства в XVI–XVIII веках / Я.Д. Исаевич // Книга. Исследования и материалы. Сб. 7. – М., 1962. – С. 199 – 238.
71. Исаевич, Я.Д. История издания Острожской Библии / Я.Д. Исаевич // Острожская Библия: Сб. статей. – М., 1990. – C. 3 – 16.
72. Ісаєвич, Я.Д. Львівські видання 16–18 ст. / Я.Д.Исаевич. – Львів,1970.– 49 с.
73. Ісаєвич, Я.Д. Освітній рух в Україні 17 ст.: східна традиція і західні впливи / Я.Д. Исаевич // Україна XVII cт. між Заходом і Сходом Європи. Матеріали 1-го українсько-італійського симпозіуму 13–16 вересня 1994 р. – Київ – Венеція : Вид-во АртЕк, 1996. – С. 114 – 135.
74. Ісаєвич, Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Я.Д. Ісаевич. – Львів, 2002. – 520 с.
75. Историко-статистический очерк Лубенского Мгарского Преображенского монастыря. – Одесса, 1904.
76. Кагамлик, С.Р. Видавнича справа в Києво-Печерській лаврі у XVIII ст.: умови, характер, особливості / С.Р. Кагамлик // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. – К., 2000. – Вип. 3. – С. 175 –187.
77. Кагамлик, С.Р. Києво-Печерська лавра: світ православної духовності і культури (XVII–XVIII ст.) / С.Р. Кагамлик. – К., 2005. – 550 с.
78. Каганов, І.Я. Українська книга кінця XVI–XVII століть. Нариси з історії книги / І.Я. Каганов. – Харьків : Вид-во кн. палати УРСР, 1959. – 144 с.
79. Каменева, Т.Н. Черниговская типография, ее деятели и издания / Т.Н. Каменева // Труды Государственной библиотеки СССР им. В.И. Ленина.– М., 1959. – Вып. 3. – С. 224 – 384.
80. Каратаев, И.П. Описание славянорусских книг, напечатанных кирилловскими буквами / И.П. Каратаев. – 2-е изд. – Т.1. – СПб., 1883. – 554 с.
81. Кирило Транквіліон Ставровецький. Перло многоценное / Ставровецький Кирило Транквіліон. – Могильов : Друкарня М. Вощанки, 1699. – 4о. – [4], 234, [4] арк.
82. Киселев, Р.С. Специфічні особливості розкриття фондів стародруків (на прикладі варіантів почаївського Трефологіона 1737 року) / Р.С. Киселев. – Вип. 9. – К., 2002. – С. 290 – 294.
83. Клепиков, С.А. Издания Новгород–Северской типографии и ложночерниговские издания 1674–1679 годов / С.А. Клепиков // Книга. Исследования и материалы. – М., 1963. – Сб. 8. – С. 255 – 278.
84. Клепиков, С.А. Оформление книг, изданных Новгород-Северской типографией Барановича в 1674–1679 гг. / С.А Клепиков // Книга и графика – М. : Наука, 1972. – С. 146 – 151.
85. Книга і друкарство на Україні. – К., 1965. – 310 с.
86. Козленко В.М. Свобода світогляду, совісті та віросповідання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.03 / В.М. Козленко – К., 1997 – 16 с.
87. Колодний, А.М. Історія релігії в Україні: навчальний посібник / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький. – К. : Т-во «Знання», КОО, 1999. – 135 с.
88. Коляда, Г.И. Балабановские друкарни / Г.И. Коляда // Книга и графика. – М. : Наука, 1972. – С. 152 – 166.
89. Конверский, А.Е. Проблема обоснования в логике и методологии науки / А.Е. Конверский. – К. : Вища школа, 1985. – 127 с.
90. Кондратьєва, І.В. Релігієзнавчий аналіз особливостей ідентифікації інституцій орієнтального християнства / І.В. Кондратьєва // Гуманітарні студії: збірник наукових праць. – К. : КНУТШ, 2010. – Вип. 8. – С. 41 – 49.
91. Конотоп, Л.Г. Проблема життя та смерті і історії філософії (міфологічні та середньовічні інтерпретації) / Л.Г. Конотоп. – К., 1996. – 172 с.
92. Конотоп, Л.Г. Слов’янська релігійна філософія: Навчальний посібник / Л. Г. Конотоп, З.В. Швед. – К. : Літера ЛТД, 2006. – 320 с.
93. Котляр, М.Ф.Введення християнства в Київській Русі та його наслідки. – К. : Наукова думка, 1985. – 256 с.
94. Кралюк, П.М. Особливості взаємовпливу національної та конфесійної свідомості в українській суспільній думці ХVІ – першої половини ХVII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філософ. наук: 09. 00. 11 / П.М Кралюк. – К., 1998. – 28 с.
95. Крижанівський, О.П. Історія церкви та релігійної думки в Україні: [у 3-х кн] / О.П. Крижанівський, С. М. Плохій. – Кн. 3. Кінець ХVІ – середина ХІХ століття – К. : Либідь, 1994. – 336 с.
96. Крип’якевич, І. Каталог бібліотеки Львівської Ставропігії з 1619 р. / І. Крип’якевич // Укр. книга. – 1937. – №7 – 8. – С. 157 – 166.
97. Кристева, Ю. Избранные труды. Разрушение поэтики / Ю. Кристева. – М. : «Российская политическая энциклопедия», 2004. – 656 с.
98. Крымский, С.Б. Эпистемология культуры / С.Б. Крымский, Б.А. Парахонский, В.М. Мейзерский. – К. : Наукова думка, 1993. – 289 с.
99. Культурологія. Українська та зарубіжна культура: навчальний посібник / М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.Л. Шевнюк та ін.; за ред. М.М. Заковича. – 4-е вид. – К. : Знання, 2009. – 592 с.
100. Куринний, П. Лаврські інтролігатори XVII–XVIII століть / П. Куринний. – К., 1926. – 38 с.
101. Кучмай, К.С. Віра та знання : аналіз співвідношення існуючих концепцій / К.С. Кучмай // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2009» (Київ, 21–22 квітня 2009 р.) : матеріали доповідей та виступів .– Ч. 7. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2009. – С. 42 – 45.
102. Кучмай, К.С. Друковані біблійні тексти, поширені Київською митрополією у XVII столітті як спадщина християнської писемності / К.С. Кучмай // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2008» (Київ, 16–17 квітня 2008 р.) : матеріали доповідей та виступів. – Ч. 5. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2008.– С. 122 – 124.
103. Кучмай, К.С. Іоанн Златоуст та його патристична спадщина в християнській писемній культурі / К.С. Кучмай // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: науковий журнал. – К. : Міленіум, 2007. – № 1. – С. 21 – 26.
104. Кучмай, К.С. Патристичні тексти Іоанна Златоуста у християнській писемній культурі / К.С. Кучмай // Міжнародна науково-практична конференція «Шевченківська весна – 2007» (Київ, 2007 р.). – Вип. 5, ч. 1. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2007. – С. 347 – 350.
105. Кучмай, К.С. Поширення християнських віроповчальних видань Києво-Печерською лаврою у XVII столітті на території Київської митрополії / К.С. Кучмай // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету – 2007» (Київ, 18–19 квітня 2007 р.). – Ч. 7. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2007. – С. 128 – 129.
106. Кучмай, К.С. Поширення християнських віроповчальних текстів на території Київської митрополії у XVII столітті : (на матеріалах книжкових колекцій Наукової бібліотеки імені М.Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка) / К.С. Кучмай // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка Серія: Філософія. Політологія. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2007. – Вип. 84/86. – С. 131 – 134.
107. Кучмай, К.С. Рідкісні видання Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка / К.С. Кучмай, А.А. Петренко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Історія. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2006. – Вип. 87/88. – С. 88 – 91.
108. Кучмай, К.С. Християнські віроповчальні тексти (із зібрань Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка) / К.С. Кучмай // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – К. : ВПЦ «Київський університет». – 2006. – Вип. 81/83. – С. 35 – 39.
109. Лавров, П.А. Материалы по истории возникновения древнейшей славянской письменности / П.А. Лавров. – Т. 1. – Л., 1930.
110. Лазарь Баранович. Меч духовный / Лазарь Баранович. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1666. – 2о. – [15], 465, [1] арк.
111. Лазарь Баранович. Трубы словес проповедных / Лазарь Баранович. – Київ : Друкарня Печерської Лаври, 1674. – 2о. – [10], 403, [4] арк.
112. Лебединцев, П. Киево-Печерская лавра в ее прошедшем и нынешнем состоянии / П. Лебединцев. – К. : Тип. Кульженко, 1894. – 111 с.
113. Лещенко І.Л. Філософсько-релігійні вияви містицизму в мистецтві (рос. думка к.19 – поч.20 ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук: 09.00.11 / І.Л. Лещенко. – К., 2009. – 20 с.
114. Лихачев, Д.С. Русские летописи и их культурно историческое значение / Д.С. Лихачев. – М. : Изд-во Акад. Наук СССР, 1947. – 500 с.
115. Лозко, Г.С. Актуалізація української етнорелігії в європейському контексті: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філософ. наук: 09.00.12. / Г.С. Лозко. – К., 2007. – 34 с.
116. Ломачинська, І.М. Сутність християнської проповіді в контексті традиції духовного лідерства / І.М. Ломачинська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. –– К., 2008. – Вип. 89/90. – С. 26 – 29.
117. Лубський, В.І. Історія релігій: підручник / В.І. Лубський, M.B. Лубська. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 696 с.
118. Лубський, В.І. Релігієзнавство / В.І. Лубський. – К. : Выбор, 1996. – 378 с.
119. Максименко, Ф.П. Кириличні стародруки українськиї друкарень, що зберігаються у львівськиї збірках (1574–1800): Зведений каталог / Ф.П. Максименко. – Львів : Вища школа, 1975. – 127 с.
120. Максимович, М.А. Собрание починений: В 3-х т. / М.А. Максимович. – К., 1880. – Т. 3. – 745 с.
121. Маслов, С.І. Друкарство на Україні в XVI–XVIII ст. / С.І. Маслов // Бібліологічні вісті. – 1924. – № 1 –3. – 39 с.
122. Маслов, С.І. Етюди з історії стародруків: [у 12 вип.] / С.І. Маслов. – К., 1927. – Вип. 9 – 10.
123. Маслов, С.І. Українська друкована книга XVI–XVIII вв. / С.І. Маслов. – К., 1925. – 76 с.
124. Мацюк, О.Я. Папір та філіграні на українських землях (XVI – початок XX ст.) / О.Я. Мацюк. – К. : Наукова думка, 1974. – 295 c.
125. Мецгер, Б.М. Текстология Нового Завета /Б.М. Мецгер. – М., 1996. – 325 с.
126. Мечковская, Н.Б. Язык и религия / Н.Б. Мечковская. – М. : Фаир, 1998.–349 с.
127. Микитась, В.Л. Давні рукописи і стародруки: Опис і каталог: [В 2-х ч.] / В.Л. Микитась. – Ужгород : Ужгородський держ. ун-т, 1961–1964.
Ч. 1. – 1961. – 95 с.
Ч. 2. – 1964. – 84 с.
128. Микитась, В.Л. Літературний процес на Закарпатті доби феодалізму / В.Л. Микитась. – Ужгород, 1997.
129. Минчева, А. О виленских надписях в Песни песней / А. Минчева. – Белгород, 1989. – С. 17.
130. Мицько, І.З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія / І.З. Мицько // Мовознавство. – 1982. – № 2. – С. 2 – 5.
131. Мицько, І.З. Роль Острозького культурно-освітнього осередку в розвитку української духовної культури / І.З. Мицько, Я.М. Стратій // Українське барокко. – К., 1993. – С. 154 – 156.
132. Мишанич, О.В. Література Закарпаття XVII–XVIII століть: Історико-літературний нарис / О.В. Мишанич. – К. : Наукова думка, 1964. – 116 с.
133. Мышцин, В.Н. По вопросу оригинальности греческого перевода на славянский язык / В.Н. Мышцин. – М., 1927.
134. Немировский, Е.Л. Начало книгопечатания на Украине: Иван Федоров / Е. Л. Немировский. – М. : Книга, 1974. – 224 с.
135. Немировский, Е.Л. Начало славянского книгопечатания кирилловским шрифтом / Е.Л. Немировский // Книга. Исследования и материалы. Сб. 63. – М., 1991. – С. 52 – 71.
136. Нибур, Х.Р. Христос и культура: Избранные труды. / Х.Р. Нибур, Р. Нибур. – М., 1996. – 574 с.
137. Никольский, К.Т. Обозрение богослужебных книг Православной Российской Церкви по отношению их к церковному уставу / К.Т. Никольский. – СПб. : Тип. Имп. акад. наук, 1858. – II, 434 с.
138. Нічик, В.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні / В.М.Нічик. – К.,1990. – 379 с.
139. Новицкий, О.М. О первоначальном переводе Священного Писания на славянский язык / О.М. Новицкий. – К., 1837. – 81 с.
140. Новий Завет си єст Еванегліе. – Чернігів : Друкарня Троїцько-Іллінського монастиря, 1717. – 4о. – [6], 497, 41 арк.
141. Оболенский, С. История славянского текста Библии / С. Оболенский. — К., 1847.
142. Овчінніков, В.С. Історія книги / В.С.Овчінніков. – Львів : Світ, 2005. – 420 с.
143. Огієнко, І.І. Історія українського друкарства / І.І. Огієнко. – К. : Либідь, 1994. – 448 с.
144. Огієнко, І.I. Українська культура: коротка історія культурного життя українського народу / І.І. Огієнко. – К. : Фірма «Довіра», 1992. – 141 с.
145. Описание документов и дел, хранящихся в архиве Священного правительствующего Синода: В 50-ти т. [1542–1759, 1770 гг.]. – СПб., 1868–1916. –
Т. 6 (1726). – 1883. – XI с., 586, CCLXXXVI стлб., 77 с.
Т. 7 (1727). – 1885. – 86 с., 554 стлб.
Т. 20 (1740). – 1908. – VII с., 1216 стлб.
146. Ойтозі, З. Книги кирилловской печати марияповчанских базиліан / З. Ойтозі. – Дебрецен, 1982.
147. Острозька Академія XVI–XVII ст.: Енциклопедичне вид.– К., 1997. – 201 с.
148. Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника / А.Д. Гришин, П.В. Голобуцкий, Е.П. Кабанец и др. – К. : Рад. Україна, 1992. – 141 с.
149. Павел Алеппский (архидиакон). Путешествие антиохийскаго патриарха Макария в Россию в половине XVII века. Вып. 2. От Днестра до Москвы / Павел Алеппский. – М. : Унив. тип. – 1897. – 202 с.
150. Панченко, В. І. Мистецтво в контексті культури: дис. ... докт. філософ. наук: 09.00.08. / Панченко Валентина Іванівна. –