ТЕОРЕТИКО–МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ : Теоретико-методические основы воспитания КУЛЬТУРЫ личностного самоутверждения В раннем юношеском возрасте

brief description

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БЕЗКОРОВАЙНА Ольга Володимирівна

УДК 371.135:008 053.67

ТЕОРЕТИКОМЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТІСНОГО САМОСТВЕРДЖЕННЯ
В РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

13.00.07 теорія та методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант
дійсний член НАПН України,
доктор психологічних наук,
професор
БЕХ Іван Дмитрович

Рівне 2010

ЗМІСТ

Вступ....

4

Розділ 1. Теоретикометодологічні підходи до проблеми виховання культури особистісного самоствердження.

19

1.1. Філософськокультурологічні витоки феномена особистісного самоствердження

19

1.2. Особистісне самоствердження як психологічна проблема..

61

1.3. Проблема особистісного самоствердження в педагогічних дослідженнях.

105

Висновки до розділу 1

126

Розділ 2. Концептуальні основи виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці

129

2.1. Сутність та компонентний склад особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.

129

2.2. Культура особистісного самоствердження як специфічний вид діяльності

142

2.3. Концепція виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці

164

Висновки до розділу 2..

182

Розділ 3. Обґрунтування і впровадження технології виховання культури особистісного самоствердження школярів раннього юнацького віку в умовах соціальноціннісної діяльності

185

3.1. Діагностика сформованості культури особистісного самоствердження старшокласників..

185

3.2. Особливості реалізації технології виховання культури особистісного самоствердження старшокласників в практиці роботи експериментальних навчальних закладів.....................................

216

3.3. Програмнометодичне забезпечення технології виховання культури особистісного самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності..

233

3.3.1. Активні форми виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів у соціальноціннісній діяльності..

249

3.3.2. Організація виховання культури особистісного самоствердження у ході занять "Майстерня самоствердження"..

287

Висновки до розділу 3.

300

Розділ 4. Оцінка ефективності результатів дослідноекспериментальної роботи з виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.......................

303

4.1. Динаміка сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці на початку та після проведення експерименту

303

4.2. Оцінка результатів експерименту з орієнтації особистості на позицію самоствердження.

320

4.3. Методичні аспекти вдосконалення процесу виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці..

331

Висновки до розділу 4.

341

Загальні висновки....

344

Додатки ........................................

351

Список використаних джерел.

432

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена фундаментальними змінами в житті людського співтовариства, які відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства і стосуються життєво важливих інтересів всього людства і кожного індивіда. В останні роки ідея про визначну роль активності особистості у власному розвитку стала в педагогіці загальновизнаною. Сьогодні на перший план висуваються проблеми виховання культури особистісного самоствердження, толерантності та взаєморозуміння, залучення учнівської молоді до різних форм соціальноціннісної діяльності, з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей відповідно до інтересів та моральнодуховних потреб. Розбудова системи освіти, її докорінне реформування мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні.
В умовах модернізації системи освіти визначено нові стратегічні цілі й тенденції прискореного, випереджального розвитку освіти і науки, оновлення змісту навчання і виховання. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХI столітті її головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку, самоствердження і творчої самореалізації кожного громадянина України; формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації в ім'я конкурентоспроможної і процвітаючої держави.
Формування особистості в нерозривній єдності із зростанням соціальної значущості її творчого потенціалу надають особливої гостроти й актуальності питанню природи виховання культури особистісного самоствердження. Особливу значущість самоствердження старшокласників набуває зараз, у період глибоких соціальних змін і перетворень в українському демократичному суспільстві, що тягне за собою втрату людиною почуття стабільності, віри у власні сили, дезорієнтацію.
У зв'язку з цим розв'язання дослідницької проблеми є винятково актуальним. Це випливає із теоретичного уявлення про її сутність та зміст і розглядається як створення відповідних умов для самостійної реалізації особистістю своїх потенційних задатків, природних можливостей, її суб'єктнодіяльнісна сторона, "внутрішня активність людського індивіда".
Проблема виховання культури особистісного самоствердження в науковій літературі виступає в низці основних її складових: природної потреби (С.Березін, Ю.Ган, С.Кавєрін, О.Леонтьєв, А.Маслоу, М.Цибра); мотиву (А.Адлер, І. Кузьмінков, М.Матюхіна, А.Розов та ін); спрямованості (Л.Божович, М.Неймарк, А.Осницький); суб'єктності (К.АбульхановаСлавська, Л.Божович, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, В.Петровський), значущості (М.Добринін), "внутрішньої позиції" (Б.Ананьєв, І.Кон, О.Ухтомський), "системи відносин" (В.М'ясищев), самовизначення (Д.Леонтьєв, В.Сафін та ін); поведінкововчинкового акту (Р.Альберті, Т.Кириленко, В.Роменець, Л.Петровська, В.Татенко, Т.Титаренко, М.Еммонс).
Дослідження проблеми виховання культури особистісного самоствердження в учнівської молоді ґрунтується на концептуальних положеннях сучасної теорії виховання (І.Бех, Є.Бондаревська, В.Вернадський, В.Демиденко, Т.Дем'янюк, О.Кононко, О.Корсаков, В.Оржеховська, О.Подмазін, Г.Селевко, В.Сєріков, М.Сметанський, Ю.Сокольніков, О.Сухомлинська).
Проблема виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в загальноосвітній школі, попри її важливість і актуальність, розроблена недостатньо. Вона розглядалася лише частково в ході визначення окремих особистісних якостей, причин девіантної поведінки, але частіше за все у зв'язку з дослідженням самореалізації, де, як правило, ці поняття вживалися як ідентичні.
Найбільші труднощі в сучасній соціальній ситуації переживає молодь, яка перебуває на порозі життєвого самовизначення, пошуку сфер свого утвердження і людського затребування. Відсутність орієнтирів робить процес її самоствердження стихійним, неорганізованим, непродуманим, що є проблемою як для самих старших школярів, так і для суспільства загалом. Хоча в дійсності старший шкільний вік є сенситивним для вирішення завдань, котрі зв'язані із самоствердженням особистості, адже у цьому віці воно стає життєвою необхідністю, що виражається в прагненні не лише знайти сферу самоствердження, але й зайняти певну позицію.
У зв'язку з цим особистісно орієнтований підхід актуалізує завдання побудови нових освітніх технологій, здатних ініціювати процес виховання культури особистісного самоствердження, націлених на сприяння розкриттю можливостей школяра в усіх його проявах.
Однак, при традиційній системі навчання і виховання, яка залишається на сьогоднішній день, прагнення старшокласника до самоствердження повною мірою не задовольняється. Технології навчання і виховання, котрі використовуються сьогодні в школі значною частиною педагогів, надто мало орієнтовані на актуалізацію особистісних можливостей учнів і формування в них потреби і готовності до культури особистісного самоствердження в пізнавальній діяльності. І, як наслідок, багато випускників не здатні до самостійного вирішення життєвих проблем, не готові стверджуватися особистісно, професійно, духовно, культурно.
Виходячи із зазначеного необхідність наукового дослідження визначається суперечностями між:
­ сучасними вимогами до загальноосвітньої практики і недостатньою розробленістю теоретичних і практичних положень досліджуваної проблеми;
­ рівнем професійного досвіду, знаннями вчителів і існуючими засобами реалізації дослідницької проблеми;
­ об'єктивними запитами суспільства, з одного боку, і реально функціонуючою освітньою системою, яка технологічно не забезпечує цей процес, з другого;
­ нормативною заданістю освітнього процесу і особистісними потребами школяра.
Актуальність теми і вказані суперечності обумовили проблему пошуку шляхів і засобів модернізації освітнього процесу, підсилення його спрямованості на самоствердження особистості раннього юнацького віку, розроблення активних форм і методів соціальноціннісної діяльності, реалізації концептуальної моделі виховання культури особистісного самоствердження старшокласників у нових соціальноекономічних умовах.
Актуальність проблеми, врахування аспектів недостатньої теоретичної та практичної розробки, а також необхідність у наданні їй системного, особистісно орієнтованого гуманістичного спрямування зумовило вибір теми дослідження: "Теоретикометодичні засади виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці".
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження (державний реєстраційний номер 0106U000880) була складовою теми кафедри вікової та педагогічної психології Рівненського державного гуманітарного університету "Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис" (державний реєстраційний номер 0106B000636) та виконана при розробці науковометодичної проблемної теми "Створення умов для розвитку і самореалізації особистості як громадянина України шляхом вироблення інноваційних підходів в управлінні освітою та здійснення навчальновиховного процесу" (наказ № 545 від 07.10.2008). Тему дисертації затверджено вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 7 від 28.01. 2005 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 25.10.2005 р.).
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити концептуальну модель та розробити технологію виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
Концепція дослідження полягає у наданні процесу виховання культури особистісного самоствердження учнів раннього юнацького віку гуманістичного особистісно орієнтованого, практичного спрямування з метою забезпечення організаційнопедагогічних умов для самоствердження особистості, здатної до різнобічного розвитку, удосконалення, самоосвіти, реалізації своїх індивідуальних задатків та здібностей.
Вихідними положеннями в розробці концептуальної моделі виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці стали:
­ особистість дитини та її інтереси перебувають у центрі освітнього процесу, в результаті цього він набуває статусу дитиноцентризму;
­ цілі навчання і виховання проектуються спільно учнями, батьками, учителями;
­ учень виступає суб'єктом свого розвитку; розкриття його особистісного потенціалу залежить від активної життєвої позиції, від тих цілей, які він ставить перед собою; це не тільки наслідки його власного таланту і здібностей, а й усі можливі успіхи, які учень опредметнює в процесі діяльності;
­ процес самоствердження здійснюється завжди в певній, конкретній діяльності, завдання ж вчителя полягає в тому, що він повинен допомогти кожному учневі побудувати свій вектор самоствердження;
­ культура особистісного самоствердження в процесі вибору ролі успішної особистості, реалізації власних потенцій починається там, де є орієнтація на іншу людину.
В основу побудови системи виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці покладено єдність складових категоріальних компонентів системи "індивід індивідуальність суб'єкт особистість", філософськокультурологічні та психологопедагогічні концептуальні підходи, які передбачають створення цілісного виховного процесу, що відповідає сучасним соціальносвітоглядним реаліям і психологопедагогічним вимогам. Розробка активних форм, методів та засобів реалізації змісту виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в сукупності має забезпечити ефективність розробленої технології виховання культури особистісного самоствердження старшокласників.
Створена концептуальна модель є теоретичним підґрунтям для розробки власне технології виховання культури особистісного самоствердження в умовах соціальноціннісної діяльності в ранньому юнацькому віці.
Реалізація концепції спрямовується на якісне забезпечення цілей, можливостей, сфер, засобів набуття збагачених і внутрішніх позицій самоствердження старшокласників, з урахуванням їхніх вікових особливостей, специфіки соціальноціннісної діяльності, визначених та експериментально перевірених організаційнопедагогічних умов, типів, та рівнів сформованості культури особистісного самоствердження школярів, оптимальних моделей взаємодії у системі "учительучень" та "ученьучень", подальшого розвитку теоретикометодологічного та програмнометодичного забезпечення виховного процесу в школі.
Основні положення концепції втілені в гіпотезі дослідження, згідно з якими виховання культури особистісного самоствердження старшокласників буде успішним якщо:
­ в основу буде покладено пріоритетні виховні впливи обґрунтовані в концепції виховання культури самоствердження старшокласників, реалізація якої забезпечуватиме формування особистості, здатної до позитивної самозміни;
­ спиратиметься на особистісно орієнтовані технології виховання у старшокласників гуманістичних цінностей, способів поведінки, детермінованих внутрішньою позицією самоствердження;
­ забезпечуватиметься стабільне зростання рівня вихованості культури особистого самоствердження учнів в умовах соціальноціннісної діяльності;
­ розроблено відповідне програмнометодичне забезпечення, активні форми і методи виховання культури особистісного самоствердження старшокласників.
Відповідно до об'єкта, предмета, концепції та гіпотези для досягнення мети дослідження були визначені такі взаємопов'язані завдання:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми у філософськокультурологічній, психологопедагогічній літературі, визначити сутність та зміст поняття "культура особистісного самоствердження" в ранньому юнацькому віці.
2. Розробити та експериментально перевірити концептуальну модель виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
3. Обґрунтувати критерії та показники вихованості культури особистісного самоствердження в учнів старших класів загальноосвітньої школи.
4. Виявити рівні сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
5. Теоретично обґрунтувати, розробити та впровадити технологію виховання культури особистісного самоствердження старшокласників в соціальноціннісній діяльності.
6. Виявити та схарактеризувати організаційнопедагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
7. Розробити програмнометодичне забезпечення виховання культури особистісного самоствердження старшокласників.
Об'єкт дослідження виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в умовах соціальноціннісної діяльності.
Предметом дослідження є теоретикометодичні засади виховання культури самоствердження особистості раннього юнацького віку.
Методологічними засадами дослідження є концепції особистісно орієнтованого виховання, котрі розкривають залежність розвитку особистості від міри її власної активності, положення теорії самоствердження і "Я" концепції; принципи детермінізму; діяльнісного опосередкування, гуманізації освіти.
Теоретичну основу дослідження складають філософські концепції самоствердження людини (Песталоцці, А.Дістерверг, Г.Сковорода, Д.Леонтьєв, М.Цибра, Е.Фромм); теорії самоствердження особистості (А.Адлер, М.Архангельський, Л.Виготський, К.Левін, О.Леонтьєв, А.Маслоу, Е.Нікітін, К.Платонов, К.Роджерс, Н.Харламенкова); загальнопсихологічні теорії діяльності і активності (К.АбульхановаСлавська, Б.Ананьєв, Л.Анцифєрова, Г.Балл, Л.Божович, П.Блонський, Є.Вахрамов, Г.Костюк, В.Маралов, С.Рубінштейн, В.Сітаров, Б.Сосновський); особистіснодіяльнісні і особистісно орієнтовані підходи в педагогіці і психології (І.Бех, І.Бєлкін, О.Бондаревська, О.Газман, О.Главінська, Т.Дем'янюк, В.Сєріков, І.Якіманська); концепції існуючих освітніх парадигм (Ш.Амонашвілі, О.Бондаревська, О.Газман, М.Красовицький, В.Сєріков, Н.Тализіна, Г.Щедровицький); теорії педагогічних технологій (В.Беспалько, Д.Ельконін, І.Зязюн, С.Карпенчук, О.Киричук, У.Крейн, В.Оржеховська, С.Пальчевський, О.Савченко, Г.Селевко, О.Сухомлинська).
Для розв'язання поставлених завдань з метою перевірки гіпотези застосовувалися такі методи дослідження, які взаємодоповнювали один одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження:
теоретичні аналіз та синтез джерел з досліджуваної проблеми шляхом вивчення філософськокультурологічної, психологічної, педагогічної, методичної літератури, нормативноправової документації, навчальних програм, підручників і навчальних посібників; вивчення, аналіз та узагальнення досвіду освіти й виховання школярів; аналіз освітніх парадигм з метою визначення стану і теоретичного обґрунтування проблеми виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці;
емпіричні діагностичні (індивідуальні та колективні бесіди, анкетування, інтерв'ювання, тестування, аналіз продуктів діяльності) для визначення рівнів сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці; обсерваційні (включене та опосередковане спостереження); педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний та контрольний) для перевірки ефективності концептуальної моделі; статистична обробка результатів педагогічного експерименту для підтвердження достовірності гіпотези дослідження.
Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 20042010 років і передбачало декілька етапів науковопедагогічного пошуку.
На першому етапі ( 20042005 рр.) теоретикоаналітичному вивчався стан проблеми у філософських, психологічних, педагогічних дослідженнях та педагогічній практиці. Розроблялася програма і методика дослідження, формулювалася робоча гіпотеза, об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, проектувалася технологія виховання культури самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності.
На другому етапі (20052006 рр.) пошуководіагностичному конкретизувалася методика експериментальної роботи, вносилися корективи гіпотези дослідження, проводився констатувальний етап експерименту. Виявлявся вихідний рівень сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці; було проаналізовано умови виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці у загальноосвітніх закладах.
На третьому етапі (20062008 рр.) формувальному розроблялася та експериментально перевірялася функціональна модель виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в умовах соціальноцінної діяльності; здійснювалася корекція комплексу умов виховання культури особистісного самоствердження, велась експериментальна робота з упровадження авторської технології в навчальновиховний процес.
На четвертому етапі (20082009 рр.) контрольному (аналітикоузагальнювальному) робився якісний аналіз результатів дослідноекспериментальної роботи, здійснювався аналіз, порівняльна характеристика результатів дослідження на початку і після проведення експерименту, узагальнювались основні ідеї, положення, теоретичні висновки і методичні рекомендації, систематизувалися дослідницькі матеріали, завершувалося оформлення дисертаційної роботи загалом.
Дослідноекспериментальна база дослідження. Дослідження за темою дисертації проводилося поетапно на базі загальноосвітніх шкіл м. Рівне: НВК № 2, ЗОШ № 4, НВК № 12, 13, 15, 18, 20, 23, НВК "Школа IIII ступенів гімназія" м. Острога, Бабинської загальноосвітньої школи IIII ступенів, Млинівської районної гімназії Рівненської області, загальноосвітньої школи № 6 IIII ступенів м. Ізмаїл Одеської області, загальноосвітньої школи № 37 IIII ступенів м. Сімферополя АР Крим, Октябрської загальноосвітньої школи № 3 імені І.Гаспринського IIII ступенів Красногвардійского району АР Крим.
Всього у різних видах експерименту взяли участь 1500 учнів, 365 вчителів і 80 керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні й обґрунтуванні теоретикометодичних засад виховання культури особистісного самоствердження у ранньому юнацькому віці в освітньому процесі сучасного загальноосвітнього навчального закладу.
Уперше: визначено сутність і зміст поняття "культура особистісного самоствердження" як процес свідомого, активного практичного перетворення ситуацій, які складають змістову основу різних сфер життєдіяльності школяра в результаті чого він досягає успіху, підтримує відповідний статус в колективі, відстоює свою значущість перед іншими однолітками, реалізує свій індивідуальний життєвий шлях; розроблено концептуальну модель, яка охоплює когнітивний, мотиваційний, діяльнісноперетворювальний елементи позиції самоствердження; розроблено вектор особистісного самоствердження; визначено критерії й показники, які забезпечили можливість з'ясувати рівні сформованості культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
Подальшого розвитку набуло вирішення проблеми комплексного підходу до виховної роботи в загальноосвітній школі як творчого процесу, що сприяє становленню культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці.
Удосконалено зміст, форми і методи виховання культури особистісного самоствердження старшокласників у роботі загальноосвітнього навчального закладу.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що: розроблено зміст і структуру процесу виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці; класифіковано типи культури особистісного самоствердження (непродуктивні, потенційні, продуктивні); виокремлено організаційнопедагогічні умови, які сприяють ефективності виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці: створення культурного поля навчального закладу, позитивного мікроклімату в колективі, що забезпечує самоствердження кожного вихованця та підвищення його соціально статусу в середовищі ровесників (задоволення потреби у визнанні, повазі, підтримці, захищеності); розвиток в учнів ціннісного ставлення до культури особистісного самоствердження; організація пізнавальної, особистісно значущої соціальноціннісної діяльності, яка забезпечує усвідомлення цілей, можливостей, сфер, засобів, набуття позиції самоствердження старшокласників, застосування у виховній діяльності новітніх технологій; систематичне діагностування та корекція рівнів вихованості культури особистісного самоствердження в школярів, забезпечення правильності життєвого вибору; формування оптимальної взаємодії у системі "учительучень" та "ученьучень"; активної діяльності органів учнівського самоврядування; програмнометодичне забезпечення виховного процесу в школі.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у реалізації розробленого комплексу діагностичних методик з дослідження позицій самоствердження; упровадженні в навчальновиховний процес авторської технології, яка включає сукупність традиційних та інноваційних форм і методів виховання на основі особистісно орієнтованого підходу; встановлення стосунків співпраці; створення ситуацій успіху з опорою на самостійність і творчий спосіб роботи школярів; розроблено та впроваджено програмнометодичне забезпечення: виховну програму "Від самоствердження до самореалізації"; тематичну програму та зміст факультативного курсу "Людина в суспільстві"; методичні рекомендації щодо застосування інтерактивних форм виховної роботи тренінгів, відеотехнологій, проблемнодискусійних і ділових ігор, проектної діяльності; програму і план занять "Майстерня самоствердження", яка виступає засобом реалізації здатності особистості до самозміни.
Запропонована автором технологія може бути застосована як в освітній практиці середньої школи при створенні та реалізації інноваційних програм розвитку особистості старшого шкільного віку, так і в системі перепідготовки й підвищення кваліфікації педагогів. Основні положення наукового дослідження можуть бути використані в роботі вчителів, шкільних психологів в процесі організації діяльності з орієнтації старших школярів на позицію самоствердження; при підготовці практичних психологів і соціальних педагогів у вищих навчальних закладах; тематичних факультативних курсів, програм, методичних розробок, посібників для викладачів, студентів, наукових працівників.
Упровадження результатів дослідження. Результати виконаного дослідження впроваджено в навчальновиховний процес загальноосвітніх шкіл м. Рівне: НВК № 2, НВК № 12, 13, 15, 18, 20, 23 м. Рівне (акт про впровадженн

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проблема виховання культури особистісного самоствердження є актуальною і має глибокий соціальнопедагогічний смисл, оскільки особистість, яка здатна до самоствердження в напрямах самореалізації, саморозвитку, зможе вільно й успішно поводитися в різноманітних сферах життєдіяльності, самостійно й нетрадиційно мислити, сміливо розробляти власні стратегії поведінки, здійснювати моральний вибір і нести відповідальність за свої дії і власний розвиток. Це має важливе значення як для самої особистості, так і для суспільства загалом.
Результати проведеного дослідження підтвердили правомірність провідних положень гіпотези, засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для формулювання таких висновків:
1. Проблема виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці в загальноосвітній школі, попри її важливість і актуальність, розроблена недостатньо і не знайшла свого повного розкриття в контексті завдань педагогічної теорії і практики. У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі акцентується увага на таких характерних ознаках культури особистісного самоствердження, як: 1) прагнення людей проявити себе в активній діяльності, в об’єктивації себе в різних формах життєдіяльності і, перш за все, у праці як головному виді діяльності людини; 2) задоволення потреби у спілкуванні, взаємодія із соціальним середовищем; 3) прагнення людини до пізнання й самопізнання, без чого неможлива її діяльність і спілкування, відповідно, соціалізація і розвиток. Здійснений філософськокультурологічний і психологопедагогічний аналіз дає підстави визначити, що "культура особистісного самоствердження" як процес свідомого, активного практичного перетворення ситуацій, які складають змістову основу різних сфер життєдіяльності школяра, в результаті чого він досягає успіху, підтримує відповідний статус в колективі, відстоює свою значущість перед іншими однолітками, реалізує свій індивідуальний життєвий шлях.
2. Розроблена концептуальна модель виховання культури особистісного самоствердження старшокласників відображає необхідність реалізації мети, урахування низки завдань, включення цілемотиваційного, змістового, технологічного, результативного компонентів.
Доведено, що виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів буде ефективним якщо є високий рівень сформованості змістового компонента моделі, який представлений взаємопов’язаними і взаємозумовлюючими елементами: мотиваційним, який характеризується загальною спрямованістю, що втілюється в мотиваційну основу самоствердження; когнітивним, що включає сукупність знань, способів, дій, здібностей, які утворюють позицію самоствердження в конкретній сфері життєдіяльності; діяльнісноперетворювальним, що передбачає практичне функціонування школярів у різних сферах життєдіяльності.
Теоретикометодичні засади наукового дослідження та розроблена концептуальна модель є теоретичним підгрунтям для впровадження власне технології виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці. Її реалізація спрямовується на якісне забезпечення цілей, можливостей, сфер самоствердження старшокласників з урахуванням їхніх вікових особливостей, специфіки соціальноціннісної діяльності, визначених та експериментально перевірених організаційнопедагогічних умов, типів та рівнів сформованості культури особистісного самоствердження школярів.
3. Обгрунтовуючи змістовий компонент концептуальної моделі виховання культури особистісного самоствердження, розроблено і схарактеризовано критерії й показники кожного з елементів позиції самоствердження, які є ефективними за умови їх збалансованості і взаємообумовленості. Визначено, що мотиваційний елемент забезпечує спрямованість, стійкість, дієвість мотивів. Він характеризує розвиток ціннісноорієнтаційної свідомості й визначення на цій основі кола особистіснозначущих цінностей в ранньому юнацькому віці. Когнітивний елемент спрямовує особистість старшокласника до набуття знань культурних норм, моделей поведінки та усвідомлення доцільності їх дотримання. Діяльнісноперетворювальний елемент передбачає встановлення ступеня відповідності мотивів поведінки школярів у різних видах діяльності, спонукає вихованців до зусиль, спрямованих на прояв активності у позитивних діях і вчинках. Високий рівень сформованості діяльнісноперетворювального елемента забезпечує характер умінь будувати "Яконцепцію", автономність і стійкість внутрішнього світу, схильність самостверджуватися через досягнення високих результатів у діяльності.
Усі компоненти відповідно виконують інформаційнопрогностичну, спонукальнорегулятивну, оціннорезультативну функції.
4. Згідно з визначеними критеріями і показниками вихованості культури особистісного самоствердження старших школярів, виявлено чотири рівні її сформованості (нормативний, нормативноособистісний, особистіснопродуктивний, продуктивний). Рівні самоствердження ієрархічно організовані, кожний з них є необхідним для наступного, має свою власну природу (суттєво різні зв’язки, стосунки), іманентний розвиток кожного рівня не припиняється з розвитком вищого. У виявленні рівнів сформованості культури особистісного самоствердження старших школярів враховувалися їхні внутрішні мотиваційні спонукання, усвідомлення значущості та міра інтенсивності участі в різних сферах діяльності.
Результати констатувального експеримента свідчать про перевагу нормативного (15,6%) і нормативноособистісного рівнів (34,1%) сформованості культури особистісного самоствердження. Не виявлено чіткої орієнтованості старшокласників щодо сутності самоствердження. Воно існує більшою мірою на рівні уявлень, що тягне за собою вузьке бачення сфер, засобів свого утвердження та обмежує процес виховання культури особистісного самоствердження учнів старших класів. Низька орієнтованість останіх щодо сутності самоствердження визначає: 1) орієнтованість на діяльність, яка пов’язана із самоствердженням, спрямовану в основному на досягнення зовнішніх результатів самоствердження (багатство, престижний вигляд, фінансова сила); 2) орієнтованість на діяльність за зовнішніми результатами самоствердження обумовлює недооцінку досліджуваними власних можливостей і обумовлює зниження потенціалу самоствердження учнів старших класів.
У старшокласника культура особистісного самоствердження детермінується наявними знаннями культурних норм, діючою моделлю поведінки, особистіснозначущими цінностями, співвідношенням їх зі своїми можливостями і потребами. При цьому провідного значення набуває наявність позитивної установки до міжособистсного спілкування в колективі однолітків.
5. Розроблена технологія виховання культури особистісного самоствердження старшокласника в соціальноціннісній діяльності виступила як спеціально організована відповідно до поставлених завдань і методологічних підходів сукупність традиційних та інноваційних форм і методів виховання.
Технологія включає в себе впровадження особистісно орієнтованого підходу у навчанні й вихованні, визнання унікальності кожного учня, які актуалізують потребу особистості в самоствердженні і мають можливість задовольнити її в різноманітних формах і видах соціальноціннісної діяльності; розкриття індивідуальних особливостей (можливостей) кожного учня; збагачення змісту виховної роботи із старшокласниками у ході занять "Майстерня самоствердження"; співпраця в навчанні і вихованні, яка розуміється як спілкування рівноправних і рівнозацікавлених учасників, звернених до взаємного перетворення і росту; створення ситуацій успіху з опорою на самостійність і творчий спосіб роботи школярів.
Цілісна реалізація позитивного потенціалу, закладеного в "самості" старшокласника, котрий самовизначився в навчанні і виступає суб’єктом свого розвитку, завжди відбувається в конкретній діяльності. Оскільки соціальноціннісна діяльність є найбільш ефективною формою виховання культури особистісного самоствердження старшокласника, то розроблена технологія передбачає її організацію в усіх видах навчальновиховного процесу (уроках, особистісно орієнтованих колективних творчих справ, факультативних заняттях "Людина в суспільстві", позаурочній роботі з предметів, суспільнокорисній діяльності, олімпіадах, конкурсах, змаганнях). Пріоритетною метою технології виховання культури особистісного самоствердження є розвиток здатності особистості до самозміни.
6. Встановлено, що виховання культури особистісного самоствердження в учнів старшого шкільного віку здійснюватиметься успішно за таких організаційнопедагогічних умов: створення культурного поля навчального закладу, позитивного мікроклімату в колективі, що забезпечує самоствердження кожного вихованця та підвищення його соціально статусу в середовищі ровесників (задоволення потреби у визнанні, повазі, підтримці, захищеності); розвиток в учнів емоційноціннісного ставлення до культури особистісного самоствердження; організація пізнавальної, особистісно значущої соціальноціннісної діяльності, яка забезпечує усвідомлення цілей, можливостей, сфер, засобів самоствердження старшокласників, набуття позиції самоствердження; застосування у виховній діяльності новітніх технологій; систематичне діагностування та корекція рівнів вихованості культури особистісного самоствердження в школярів, забезпечення правильності життєвого вибору; формування оптимальних моделей взаємодії у системі "учительучень" та "ученьучень"; активної діяльності органів учнівського самоврядування; програмнометодичне забезпечення виховного процесу в школі.
7. Доведено ефективність розробленого програмнометодичного забезпечення: виховна програма "Від самоствердження до самореалізації", тематична програма занять факультативного курсу "Людина в суспільстві", "Майстерня самоствердження", розроблений і оформлений у формі пам’ятки "Кодекс успішного особистісного самоствердження учнів старших класів", які дали змогу учням усвідомити свої зростаючі можливості, реалізувати потребу в самостійності і визнанні.
Структура занять факультативу передбачала поєднання теоретичного матеріалу і практичних вправ, використання методів і прийомів актуалізації суб’єктного досвіду школярів, ігор, лекцій, бесід, дискусій, круглих столів, тренінгових занять, перегляд відео/кінофільмів, аналіз життєвих ситуацій, вирішення проблем взаємин у спілкуванні з однолітками, що забезпечувало цілеспрямованість та плановість виховного процесу.
Організована діяльність на основі розробленого програмнометодичного забезпечення, покликана була допомогти учням розібратися в багатоманітності суспільних стосунків, у собі, в інших людях, виробити власну життєву позицію, реалізувати свої можливості, ствердити себе як особистість.
8. Встановлено, що діагностика, різного роду анкети, опитувальники, індивідуальні бесіди, зовнішня поведінка учнів констатує, вироблену позитивну "Яконцепцію" у старшокласників, яка виражається в упевненості в своїх можливостях і здібностях, бажанні пробувати себе в різних видах соціальноціннісної діяльності, позитивному настрої. Це обумовлено гуманноособистісним, довірливим характером стосунків, які склалися між учителями й учнями; включенням учнів раннього юнацького віку в освітній процес, котрий представляє широкі можливості для самоствердження кожного старшокласника.
Досліджувані експериментальної групи більшою мірою орієнтовані на збагачені і внутрішні позиції самоствердження, ніж у контрольній, що свідчить про позитивні зміни в усіх елементах позиції: у мотиваційному перехід від мотиву перевершення над іншими на мотив пошуку визнання з боку оточення і прагнення утвердити власну якість особистості; у когнітивному елементі здійснився перехід від рівня уявлень щодо самоствердження на рівень розуміння його сутності для майбутнього переносу знань про самоствердження в діяльність; у діяльнісноперетворювальному перехід з нормативного рівня на нормативноособистісний з характерними для нього продуктивними типами.
У цілому виявлені організаційнопедагогічні умови забезпечили перехід старших школярів із зовнішніх на збагачені, внутрішні позиції самоствердження, що сприяє їхньому продуктивному самоствердженню в різних сферах. Більшість учнів експериментальної групи володіють особистіснопродуктивним (38,1%) і продуктивним (35,6%) рівнями самоствердження в соціальноціннісній діяльності.
Динаміка зростання особистіснопродуктивного і продуктивного рівнів у експериментальній групі, статистична обробка результатів експерименту підтверджують висунуту в дослідженні гіпотезу, результати порівняльного аналізу, отримані після закінчення дослідноекспериментальної роботи в умовах сучасної загальноосвітньої школи, переконують у практичній значущості та ефективності використаної нами авторської технології виховання культури особистісного самоствердження раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності.

Дослідження не охоплює всього кола питань, пов’язаних із процесом самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності, і не претендує на повноту характеристик розглянутої проблеми, а є лише одним із перших підходів до розроблення найважливішої і актуальної проблеми створення концептуальної моделі і технології виховання культури особистісного самоствердження старшокласників у соціальноціннісній діяльності. Предметом подальших пошуків, з нашого погляду, можуть бути проблеми самоствердження на інших вікових етапах, в інших сферах життєдіяльності тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбульхановаК.А. О субъекте психической деятельности / К.А.Абульханова. М.: Наука, 1973. 288 с.
2. АбульхановаСлавскаяК.А. Типология личности и гуманистический подход / К.А.АбульхановаСлавская // Гуманистические проблемы психологической теории / Отв. ред. К.А.АбульхановаСлавская. М.: Наука, 1995. 325 с.
3. АбульхановаСлавскаяК.А. Стратегия жизни / К.А.АбульхановаСлавская. М.: Мысль, 1991. 228 с.
4. Аврелий Марк. Наедине с собой. Размышления / Марк Аврелий // Римские стоики: Сенека Эпиктет. Марк Аврелий. М.: Республика, 1995. С. 271363.
5. АзаровЮ.П. Педагогика любви и свободы / Ю.П.Азаров. М.: Топикал, 1994. 608 с.
6. АдлерА. Понять природу человека / А.Адлер. СПб.: "Академический проект", 2000. 530 с.
7. АдлерА. Практика и теория индивидуальной психологии / А.Адлер. М., 1995. 296 с.
8. АлексєєваТ. Твори себе (реалізація самопізнаннясамоствердження в сучасній школі) / Т.Алексєєва // Урок української літератури. 2004. №10. С.4243.
9. АмонашвилиШ.А. Как живете, дети? / Ш.А.Амонашвили. М.: Просвещение, 1986. 176 с.
10. АмонашвилиШ.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А.Амонашвили. К.: Освіта, 1991. 111 с.
11. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев. М.: Наука, 1977. 384 с.

12. АнтоноваН.В. Личностная идентичность современного педагога и особенности его общения / Н.В.Антонова // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 2832.
13. АнцыфероваЛ.И. Гуманистическиэкцистенциальный подход к мудрости: способы постижения истинного Я и призвания человека: (Психология личности) / Л.И.Анцыферова // Психологический журнал. 2005. Т.26. №3. С. 514.
14. Аристотель. Сочинения: В 4х томах / Аристотель; [пер. с лат.]. М.: Мысль, 1983. Т.4. 830 с.
15. АртановскийС.Н. Некоторые проблемы культуры / С.Н.Артановский. Л.: ЛГИК, 1977. 417 с.
16. АрхангельскийЛ.М. Социальноэстетические проблемы теории личности / Л.М.Архангельский. М.: Мысль. 1974. С. 221.
17. БаллГ.О. Наука як підсистема культури і діалогокультурологічний підхід в освіті / Г.О.Балл. К.: Наукова думка, 1998. С. 101118. (Наук.метод. збірник за ред. Г.О.Балла)
18. БатищевГ.С. Деятельная сущность человека как философский принцип / Г.С.Батищев. М.: Наука, 1969. С. 7596. (Проблема человека в современной философии: Сб. статей / Ред. коллегия И.Ф.Балакина и др.).
19. Безкоровайна О.В. Гуманізація школи основа самоствердження сучасного школяра / О.В.Безкоровайна // Гуманітарні науки. №2. 2005. С.518.
20. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження у контексті професійного вдосконалення і життєвих перспектив у ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць: "Оновлення змісту форм та методів навчання та виховання". Рівне:РДГУ, 2007. Вип.37. С.1518.
21. Безкоровайна О.В. Роль самоствердження, його соціальна і психологічна природа / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць Національного
університету "Острозька академія". Наукові записки. Серія "Психологія і педагогіка", 2007. Вип.9. С.2734.
22. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження як фактор формування гуманістичної спрямованості в ранньому юнацькому віці /О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Гуманізація навчальновиховного процесу". Слов’янськ, 2007. Вип.37. С.101105.
23. Безкоровайна О.В. Виховання особистісного самоствердження в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя / О.В.Безкоровайна // Зб. наук. праць: Вища освіта України №2 (додаток 1). Тематичний випуск "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології". Т.2. Рівне: РДГУ, 2007. С.9699.
24. Безкоровайна О.В. Виховання толерантності як важливий фактор реалізації особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Вісник Жит. держ. унту ім. І.Франка, 2007. Вип.34. С. 5357.
25. Безкоровайна О.В. Теоретикометодологічні підходи до пролеми виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді". Київ, 2007. Т.1. С.2633.
26. Безкоровайна О.В. Становлення особистісного самоствердження школяра в нових умовах сучасного виховання / О.В.Безкоровайна // Гуманітарні науки. 2007. №1(13). С.418.
27. Безкоровайна О.В. Громадська думка колективу та її роль у формуванні особистісного самоствердження школяра / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Витоки педагогічної майстерності" Полт. держ. пед. унту. ім.В.Г.Короленка, 2008. Вип.5. Серія "Педагогічні науки". С. 7177.
28. Безкоровайна О.В. Сучасні інноваційні підходи до проблеми виховання культури особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці
/ О.В. Безкоровайна // Зб. наукових праць "Педагогічні науки. Освітні інновації". Ч.1. Cуми: Сум. держ. пед.унт ім. А.С.Макаренка, 2008. С.2734.
29. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження основа підготовки студентів до майбутньої успішної професійної діяльності / О.В.Безкоровайна //Зб. наукових праць "Проблеми сучасної педагогічної освіти". Ч.1. Вип.19. Ялта:РВВ КГУ, 2008. С.9298.
30. Безкоровайна О.В. Концептуальні підходи до проблеми виховання культури особистісного самоствердження /О.В.Безкоровайна // Світ виховання. 2008. №4(29). С.1115.
31. Безкоровайна О.В. Самоствердження особистості: постановка проблеми у контексті освітніх виховних технологій / О.В.Безкоровайна //Директор школи, ліцею, гімназії. 2008. №3. С.4248.
32. Безкоровайна О.В. Особистість: аспекти наукового осмислення /О.В.Безкоровайна // Педагогіка і психологія. 2008. №34(6061). С.7778.
33. Безкоровайна О.В. Системний підхід до розуміння сутності та компонентного складу самоствердження / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді". Київ, 2007. Вип.12. С.2936.
34. Безкоровайна О.В. Роль феномену особистісного самоствердження в науковій теорії і педагогічній практиці / О.В.Безкоровайна // Зб наукових праць "Січневі педагогічні читання: гармонізація культурноосвітнього середовища як педагогічна проблема". Сімферополь: КРП, 2008. С. 2529.
35. Безкоровайна О.В. Структурування змісту виховання культури самоствердження особистості раннього юнацького віку в соціальноціннісній діяльності / О.В.Безкоровайна // Зб. наукових праць "Педагогіка вищої та середньої школи". Кривий Ріг: КГПУ, 2009. Вип.25. С.507516.
36. Безкоровайна О.В. Самоствердження як важливий соціальнопсихологічний феномен становлення особистості раннього юнацького віку / О.В.Безкоровайна // Рідна школа. 2009. 4(952). С.3235.
37. Безкоровайна О.В. Особистісне самоствердження: теоретичні підходи і практика реалізації / О.В.Безкоровайна // Шлях освіти. 2009. №2(52). С. 1014.
38. Барцалкина В.В. Развитие самосознания в подростковом и юношеском возрасте как основа личностного самоопределения / В.В.Барцалкина //Психологические условия формирования социальной ответственности школьников. Сб.науч.тр. /Под ред. М.Р.Гинзбург. М.—Издво Ленингр. Унта, 1976. 42 с.
39. Баткин Л.М. Итальянское Возрождение в поисках индивидуальности / Л.М.Баткин. М., 1989. С.13.
40. БахтинМ.М. К философии поступка / М.М.Бахтин // Весник МГУ. Серия "Философия", 1991. №1. С. 5964.
41. БелкинА.С. Основы возрастной педагогики: учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / А.С.Белкин. М.: Академия, 2000. 192 с.
42. БенинВ.Л. Сущность понятия "педагогическая культура" / В.Л.Бенин. М.: Издво РГППУ, 1996. 188 с. (Понятийный аппарат педагогіки).
43. БердяевН.А. О назначении человека / Н.А.Бердяев / Сост. Л.И.Греков, А.П.Поляков. М.: Республика, 1993. 383 с.
44. БердяевН.А. Самопознание: Опыт философской автобиографии / Н.А.Бердяев. М.: Мысль, 1990. 320 с.
45. БерезинС.А. К вопросу о сущности самоутверждения личности / С.А.Березин // Философские науки. 1974. №2. С. 4045.
46. БернсР. Развитие "Я"концепции и воспитание / Р.Бернс. М: Прогресс, 1986. 424 с. (Общ. ред. и вступ, ст. В.Я.Пилиповского).
47. БеспалькоВ.П. Слагаемые педагогической технологии / В.П.Беспалько М.: Педагогика, 1989. 190 с.
48. БехИ.Д. Психологические основы нравственного развития личности: дис. доктора психол. наук: 19.00.07 / Іван Дмитриевич Бех. К., 1992. 320 с.
49. БехІ.Д. Виховання особистості: У 2х кн. Кн. 1.: Особистісно орієнтований підхід: теоретикотехнологічні засади: Наук, видання / І.Д.Бех. К.: Либідь, 2003. 280 с.

50. БехІ.Д. Наукові засади створення особистісно орієнтованих технологій / І.Д.Бех // Початкова школа. 1997. №9. С. 48.
51. БехІ.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науковометод. посібник / І.Д.Бех. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
52. БехІ.Д. Лабіринти духовного прозріння: [навчальнометодичний посібник] / І.Д.Бех. КиївРівне: РДГУ, 2006. 34 с.
53. БехІ.Д. Психологічні умови ефективності виховної дії / І.Д.Бех // Рідна школа. 1992. №1. С. 4146.
54. БимБадБ.М. Антропологическое основание теории и практики современного образования / Б.М.БимБад. М.: Изд. Рос. открытого университета, 1994. 35 с.
55. БоголюбовВ.И. Педагогическая технология: эволюция понятия / В.И.Боголюбов // Советская педагогика. 1991. №9. С. 127128.
56. БлонскийП.П. Педагогика / П.П.Блонский. М.: Учпедгиз, 1922. 137 с.
57. БодалевА.А. Психологические условия гуманизации педагогического общения / А.А.Бодалев // Советская педагогика. 1990. №12. С. 6571.
58. БожовичЛ.И. Психологические закономерности формирования личности в онтогенезе / Л.И.Божович // Вопросы психологии. 1976. №6. С. 915.
59. БожовичЛ.И., СлавинаЛ.С. Психологическое развитие школьника и его воспитание / Л.И.Божович, Л.С.Славина. М.: Знание, 1979. 96 с.
60. БойкоА.М. Найвища цінність людина / А.М.Бойко // Педагогіка і психологія. 1994. №2 (3). С. 4754.
61. БойкоА.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навч.метод, посібник / А.М.Бойко. К.: ІЗМН, 1996. 232 с.
62. БольновО.Ф. Философия экзистенциализма / О.Ф.Больнов. СПб.: Лань, 1999. 224 с.
63. БондаревскаяЕ.В. Гуманистическая парадигма личностноориентированного образования / Е.В.Бондаревская // Педагогика. 1997. №4. С. 1117.
64. БондаревскаяЕ.В. КульневичС.В. Педагогика / Е.В.Бондаревская, С.В.Кульневич. Учебное пособие. Москва, 1999. 558 с.
65. БратусьБ.С. К проблеме человека в психологии / Б.С.Братусь // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 319.
66. Братченко С.Л., МироновМ.Р. Личностный рост и его критерии / С.Л.Братченко, М.Р.Миронов. СПб: издво СПб., 1997. 240 с. // Психологические проблемы самореализации личности / [под ред. А.А.Крылова, Л.А.Коростылевой].
67. БромлейЮ.В. Создано человечеством / Ю.В.Бромлей, Р.Г.Подольный. М.: Политиздат, 1984. 272 с.
68. Бэкон Ф. Сочинения: в 2х томах / Ф.Бэкон; [пер. с англ.] / [общ. ред. и вступ. ст. А.Л.Субботина. М.: Мысль, 1972. Т.2. С. 582.
69. ВалицкаяА.П. Философские основания современной парадигмы образования / А.П.Валицкая // Педагогика. 1997. №3. С. 1618.
70. ВаськівськаГ. Культура духовний світ нації / Г.Васьківська. Педагогічна газета. 2004. №4.
71. Василюк Ф.Е. Психотехника выбора //Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива постсоветской психологии /Под ред. Д.А.Леонтьева. М:Смысл, 1997. С.285314.
72. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і головн. ред. В.Т.Бусел]. К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. 1440 с.
73. ВентцельК.Н. Основные задачи нравственного воспитания / К.Н.Вентцель. М., 1896. 47 с.
74. ВербецьВ.В. Педагогічна діагностика формування духовнотворчого потенціалу студентської молоді: Монографія / В.В.Вербець. ОстрогРівне: РДГУ, 2005. 383 с.

75. ВербицкийА.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход / А.А.Вербицький. М.: Высш. школа, 1990. 293 с.
76. ВернадськийВ.И. Ноосфера творчества / В.И.Вернадський. М.: Знание, 1990. 64 с.
77. ВидтИ.Е. Культурологические основы образования / И.Е.Видт. Издво ТюмГу, 2002. 164 с.
78. Возрастная и педагогическая психология / [Под ред. А.В.Петровского]. М.: Просвещение, 1973. 288 с.
79. Винниченко В.К. Заповіт борцям за визволення / В.К.Винниченко. К., 1991. 156 с.
80. ВолковИ.П. Цель одна дорог много / И.П.Волков. М.: Просвещение, 1990. 159 с.
81. ВороновВ.В. Технология воспитания: Пособие для преподователей вузов, студентов и учителей / В.В.Воронов. М.: Школьная Пресса, 2003. 96 c