ENTRANCE FOR PARTNERS
LATEST NEWS
| Бесплатное скачивание авторефератов |
| СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
| Авторские отчисления 70% |
| Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
| Акция - новый год вместе! |
THE LAST FEEDBACK
catalog / HISTORY / History of Ukraine
- title:
- УКРАЇНОЗНАВЧО – ІСТОРИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ ЕТНОСОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГУЦУЛЬЩИНИ
- Альтернативное название:
- Украиноведческо - ИСТОРИЧЕСКАЯ РЕКОНСТРУКЦИЯ Этносоциальных СИСТЕМЫ ГУЦУЛЬЩИНЫ
- The number of pages:
- 343
- university:
- НАУКОВО – ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА
- The year of defence:
- 2007
- brief description:
- НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНОЗНАВСТВА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
ЗЕЛЕНЧУК ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
УДК 31. 314
УКРАЇНОЗНАВЧО ІСТОРИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ
ЕТНОСОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГУЦУЛЬЩИНИ
09.00.12. українознавство ( історичні науки )
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник:
кандидат філософських наук, доцент
Кононенко Тарас Петрович
Київ 2007
ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1
УКРАЇНОЗНАВЧО ІСТОРИЧНА РЕКОНСТРУКЦІЯ АВТОХТОННИХ СКЛАДОВИХ ЕТНОСОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГУЦУЛЬЩИНИ..13
1.1. Науково-методологічні засади сучасного українознавчо-історичного дослідження...................................................................................................................14
1.2. Місце та роль автохтонних складових в етносоціальній системі
Гуцульщини. Українознавчий вимір...........................................................................23
1.3. Історіографія мисливства та рибальства як автохтонних складових етносоціальної системи Гуцульщини.......................................................................39
Висновки........................................................................................................................71
РОЗДІЛ 2
УКРАЇНОЗНАВЧА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ДЖЕРЕЛЬНОЇ БАЗИ ДОСЛІДЖЕННЯ.........................................................................................................72
2.1. Експедиційне українознавство як метод формування українознавчо-
історичної основи джерельної бази дослідження......................................................73
2.2. Постановка і формування завдань для експедицій з виконання науково-дослідної роботи............................................................................................................92
2.3. Лінгвістично-філологічні проблеми у створенні фактографічної основи дослідження..................................................................................................................112
Висновки.......................................................................................................................133
РОЗДІЛ 3
МИСЛИВСТВО І РИБАЛЬСТВО В ЕТНОСОЦІАЛЬНІЙ СИСТЕМІ ГУЦУЛЬЩИНИ.........................................................................................................135
3.1. Ідеологія мисливського та рибальського ревіру на Гуцульщині......................136
3.2. Традиційні методи полювання на Гуцульщині..................................................153
3.3. Традиційні методи риболовлі на Гуцульщині....................................................174
3.4. Перспективи сталого розвитку мисливства і рибальства на Гуцульщині в призмі новітніх українознавчих соціотворчих теорій..............................................174
Висновки.......................................................................................................................191
ВИСНОВКИ............................................................................................192
ДОДАТКИ...................................................................................................................196
А. Стенограми розшифрованих фонограмм інтерв’ю респондентів...................196
Б. Словник гуцульських говірок...............................................................................262
В. Прислів’я та приказки про мисливство та рибальство...................................280
Д. Документальні фотографії ( архівні, сучасні )....................................................293
Е. Графічні рисунки механічних засобів для мисливства та рибальства........318
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................323
ВСТУП
Провідні гуманітарні тенденції розвитку світового співтовариства засвідчили існування низки проблем, які стосуються необхідності врівноваження чинників міжкультурної і соціальної глобалізації та збереженням і розвитком власного культурного середовища народів та етносів. Щодо України, то сукупність проблем визначається ще й тим винятковим фактом, який у світовій науковій практиці означується як «пострадянський простір». Попри позірну очевидність процесів переходу до демократичного устрою і громадянського суспільства, країни, які утворилися на «пострадянському просторі», демонструють непідрядність технологіям такого переходу. І саме на цій основі численні науково-теоретичні рекомендації як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників не досягають бажаного результату, тобто, прогнозовані наслідки не справджуються.
Похідною від проблем трансформації пострадянської соціальної системи, логічно, постає проблема формування та розробки наукової методології аналізу відповідних гуманітарних процесів. Не складають повноти висвітлення проблем моноосновні вітчизняні наукові методології: соціологічні, соціальної філософії, загальнофілософські, історичні і т. ін. Відтак, формується наукова проблема створення і застосування методології, спроможної, з врахуванням виняткових у світовій практиці гуманітарних умов пострадянського стану в Україні, реконструювати і актуально означити соціальну систему сучасної України та її регіонів, яка б враховувала етнічні, регіональні та територіальні особливості життєдіяльності цілісного українського етносу.
Наразі проблемними також постають методи та засоби аналізу етносоціальної системи українського народу, які б враховували унікальні складові, притаманні лише певному регіону, території чи краю в складі цілісної української нації. Водночас, науковою проблемою визначається і пошук соціально-втрачених складових етносоціальної системи, які, однак, є повноцінними складовими системи, визначальними для певного регіону і, цілком ймовірно, другорядними для інших українських теренів.
Додаткової актуальності зазначеної теми дослідження додає вимога системного, щодо цілісної України, представлення вирізнених особливостей функціонування етносоціальної системи регіону. Це забезпечує органічне включення багатоманіття гуманітарного життя громадян різних регіонів в тло цілісної та інтегративно утвореної етно- та націє-соціальної системи республіки Україна.
Стан наукового опрацювання теми.
З огляду на формулювання актуальності теми дослідження, вивчення стану її наукового опрацювання, варто зосередитись на наукових тенденціях, які є визначальними для українського науково-освітнього середовища.
Аналітичним висновком із опрацювання робіт представників зазначених напрямків є визнання необхідності формування інтегративних методів дослідження, оскільки моноосновні методи відтворюють лише один, відповідний певній галузі науки, аспект цілісного явища, зокрема, соціальної дійсності.
Таким зразком сучасного розвитку науки, заснованої на розробці інтегративної методології дослідження, предметом якої є феномен України та світового українства, постає українознавство. Засновником сучасної українознавчої науки є професор Кононенко Петро Петрович.
Теоретичні основи наукового українознавства базуються на роботах М. Максимовича, П. Куліша, М. Шашкевича, П. Житецького, П. Юркевича, М. Драгоманова, П. Чубинського, Ф. Вовка, Д. Яворницького, В. Хвойки, І. Франка, М. Грушевського, М. Міхновського, С. Петлюри, С. Єфремова, В. Вернадського, М. Туган-Барановського, В. Винниченка та ін.
Питання інтегративних методологій в системі міждисциплінарних досліджень вивчали Я.С. Калакура, Т.П. Кононенко, Л.К. Токар, Т.А. Бевз, В.С. Крисаченко, М.П. Недюха, В.Ф. Солдатенко, М.Т. Степико, О.Б. Ярошинський, Г.Г. Філіпчук, Ю.С. Фігурний, В.І. Шевченко, В.Ф. Ятченко, Г.А. Александрова, В.С. Горський, В.В. Сніжко, П.В. Шкрібляк та ін. Широко представлені в системі українознавчих досліджень етнологічні напрямки, авторами яких є В.Д. Баран, Ю.С. Фігурний, О.Б. Ярошинський, В.К. Борисенко, О.Ю. Галько, В.С. Ідзьо, В.С. Крисаченко, С.І. Наливайко, М.І. Панчук, Р.В. Терпиловський та ін.
Історичну основу інтегративного дослідження склали праці, які мають як історіографічну, так і актуальну складову. Питання історичного висвітлення ґенези українського етносу простежується у працях Т.Г. Шевченка, М.С. Грушевського, І.Я. Франка, Ф.К. Вовка, В.М. Гнатюка, В.О. Шухевича та ін. Важливою складовою в межах історичного матеріалу є дослідження в галузі методології українознавчої історіографії. Вони представлені працями Я.С. Калакури, В.Ф. Солдатенка, І.О. Ворончук та ін.
До чинних складників інтегрованого дослідження належать праці, присвячені висвітленню етносоціальної системи регіону України Гуцульщини, та засобів її аналізу. Підсумковий матеріал представлений у працях М.С. Грушевського, І.Я. Франка, В.О. Шухевича, Ф.К. Вовка, Р.Ф. Кайндля, С.Ф. Вінценза, Г.М. Хоткевича, М.В. Ломацького, С.Витвицького, В.В. Грабовецького, М.В. Домашевського, Р.Ф. Кирчіва, С.М. Стойка, О.І. Киселюка, В.М. Клапчука, О.В. Тимчука, І.М. Зеленчука, М.М. Лаврук та ін.
Окремо теорію сталого розвитку соціальної системи України досліджували М.П. Недюха, І.М. Гавриленко, С.І. Головаха, Н.В. Паніна, Б. Гаврилишин та ін. Можливості впровадження принципів сталого розвитку складових етносоціальної системи регіону України Гуцульщини висвітлено у дослідженнях Г.Д. Гуцуляка, В.Д. Бондаренка, І.В. Делегана, І.І. Делегана, О.А. Васюти, С.І. Васюти, Р.С. Дяківа, М.П. Кононенка.
Важливою складовою інтегративних засобів вивчення є включення у процес дослідження експедиційних українознавчих заходів. Відродження експедиційних заходів як методологічної складової формування джерельної бази дослідження було здійснено у доповідях на щорічних конференціях та конгресах НДІУ МОН України, починаючи з 2005 року та застосовані в наступний час на практиці. Експедиційне українознавство як складова інтегративної методології спирається на тривалу і стійку традицію дослідження України та українських теренів. Відмінності змісту експедицій полягають лише у зміні предмету дослідження, який залежить від пріоритетних напрямків розвитку гуманітарної науки, існуючий в той чи інший історичний час. Володимир Антонович з 1860-х років очолює, засновану 1843 року в Києві, Археографічну комісію; Тарас Шевченко, від зими 1846 року до весни 1847 року здійснював експедиційні дослідження України як співробітник Київської археографічної комісії; Михайло Грушевський, на основі експедиційного збирання етнографічного матеріалу, 1895 року видає «Етнографічний збірник» у видавничій структурі НТШ; етнографічними дослідженнями опікувався також Іван Франко. Наукову методику збирання етнографічних, фольклорних, антропологічних матеріалів розробив Ф.К. Вовк, вчений-антрополог, етнограф і фольклорист; фольклорист і етнограф В.М. Гнатюк, шляхом експедиційних досліджень, перетворив фольклористику на самостійну наукову дисципліну, яка інтегрувалася з етнографією, літературознавством і мовознавством; етнографічні, фольклористичні експедиції впродовж 20 років проводив В.О. Шухевич; в тій чи іншій мірі, становленню експедиційного українознавства, де предметом експедицій ставали не розрізнені факти українства, а України як державно-суспільного і світового феномену, сприяли М. Максимович, П. Куліш, Б. Грінченко, І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов, П. Грабовський, Леся Українка, В. Хвойка, Д. Яворницький, А. Кримський та ін.
Важливою властивістю експедиційного українознавства є орієнтація на аналітику актуального стану предмету дослідження з огляду на вироблення рекомендацій щодо перспективних напрямків сталого розвитку.
Сучасні вимоги застосування експедиційних методів дослідження в системі українознавства етносоціальної системи Гуцульщини, практично відсутні у наукових розробках новітньої доби незалежної України, сформували спрямованість методу та завдання дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане у відділі Філософсько-психологічних проблем українознавства НДІ українознавства МОН України (Зав. відділу: к. ф. н., доц. Кононенко Т.П.) на основі сформованої джерельної (теоретичної та експедиційної) бази Філії «Гуцульщина» НДІУ МОН України (Директор: Шкрібляк П.В.) в межах виконання двох тем НДР НДІУ МОН України: «Українознавство в системі освіти, науки, культури, державотворення» (2004-2006 рр.; науковий керівник: д. філол. н., проф. Кононенко П.П.) та «Український етнос в світовому часопросторі» (2007-2009 рр.; науковий керівник: д. філол. н., проф. Кононенко П.П.).
Мета дослідження.
Метою дослідження є реконструкція етносоціальної системи регіону України Гуцульщини, на основі українознавчої, і за напрямком дослідження історичної, науки. Українознавчо-історична реконструкція етносоціальної системи спрямована на встановлення автентичних, історично-автохтонних складових, які були відкинуті і заперечені в період формування радянської уніфікованої соціально-класової системи краю, але, як наукова гіпотеза і провідна ідея дослідження, мають бути визнані повноцінними складовими системи сучасності.
Досягнення мети дослідження визначило такі завдання:
Проаналізувати стан розвитку методологічної складової українознавчої науки, яка стосується провадження українознавчо-історичного дослідження;
Згідно з методологічними засадами українознавчо-історичного дослідження проаналізувати сучасний науковий теоретичний доробок, предметом якого є дослідження соціальної та етносоціальної системи України та систем певних регіонів України;
Означити теоретичну та історіографічну базу реконструкції автохтонних складових етносоціальної системи Гуцульщини, і мисливства та рибальства зокрема;
Визначити методологічні підстави формування джерельної бази дослідження. Обґрунтувати можливість та необхідність включення до українознавчо-історичного дослідження новітньої складової «експедиційного українознавства», що зумовлює формулювання наукових висновків з урахуванням актуального динамічного українознавчо-історичного фактичного матеріалу;
На основі висновків щодо місця і ролі мисливства та рибальства як автохтонних складових в сучасній українознавчо-історичній реконструкції етносоціальної системи Гуцульщини визначити перспективи їх сталого розвитку в призмі новітніх українознавчих соціотворчих теорій.
Об’єктом дослідження виступає етносоціальна система Гуцульщини та її автохтонні складові, як регіональне утворення в межах цілісної України.
Предметом дослідження є феномени мисливства та рибальства в етносоціальній системі Гуцульщини. Наукова гіпотеза спрямована на визнання чи заперечення мисливства та рибальства автохтонними, самодостатніми складовими етносоціальної системи краю.
Методи дослідження.
У дисертації використані такі методи:
Загальнонаукові: інтегративний метод українознавчої науки; міждисциплінарний у визначенні місця і ролі мисливства та рибальства в етносоціальній системі Гуцульського краю України;
В інтегруванні методу дослідження були залучені методи з таких моноосновних дисциплін та наукових напрямків: соціальної філософії, історичної реконструкції, соціології, етнології і порівняльної історії при встановленні актуального стану соціальної системи регіону та переходу до засад встановлення соціальної системи на основі етнічних історично-обумовлених основ життя: історіографічний, етнографічний, фольклористичний, культурологічний для формування історичної основи джерельної бази дослідження; експедиційного українознавства, із залученням соціологічного методу аналізу даних при набутті актуального фактичного матеріалу для формування джерельної бази дослідження; мовознавчий при вирішенні проблеми впровадження фактологічного матеріалу досліджень гуцульською діалектною формою української мови в науковій та освітній простір України та зарубіжжя; метод соціології розвитку при визначенні перспектив сталого розвитку відтворених в етносоціальній системі історично-автохтонних складових.
Наукова новизна одержаних результатів представлена як у теоретичних узагальнюючих висновках, так і практичних рекомендаціях. Вперше на рівні регіону України реконструйовані, із застосуванням українознавчо-історичної методології, автохтонні складові етносоціальної системи краю та визначена їхня сучасна системоутворююча роль. При визначенні перспектив сталого розвитку мисливства та рибальства, як автохтонних складових етносоціальної ситеми Гуцульщини, згідно з методами новітньої соціології розвитку, були враховані статистичні дані, отримані шляхом українознавчих експедицій. Це твердження деталізується у таких положеннях:
1. Сучасна українознавча наука має достатній методологічний інструментарій для провадження українознавчо-історичних досліджень. В методологічній теорії українознавства представлені: принципи (історизму, системності, об'єктивності, всебічності, наступності (спадкоємності) ,світоглядності); методи: аналізу, синтезу, системно-структурного і проблемного підходу, логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний, ретроспективний, біографічний, соціологічних досліджень, типологізації, класифікації, періодизації, наукометрії та ін.; засоби: інформаційно-комунікаційні технології, цифрові технології фіксації і архівування фотознімків, аудіо та відеозаписів; моделювання українознавчої періодизації еволюції українського етносу (концепції 6-и та 8-и періодів); визначення характеру джерельної бази історіографічного (статичного) і актуального фактографічного (динамічного);
2. Поряд з традиційно визначеними у етносоціальних теоріях складовими - географічним середовищем, народонаселенням, виробництвом, ресурсами розвитку системи: науки, техніки, культури, освіти та ідеології, українознавчо-історичне дослідження засвідчило актуальний стан існування автохтонних складових етносоціальної системи Гуцульщини - мисливства і рибальства, збиральництва, тваринництва, лісівництва, народних промислів і ремесел, рекреації і туризму.
3. Вперше набуття актуального фактичного матеріалу дослідження здійснено методом експедиційного українознавства. Згідно з метою, об’єктом та предметом дослідження одразу одинадцять галузей наукових напрямків були поповнені систематичними знаннями як наслідком проведення десяти експедицій;
4. Встановлено, що мисливство і рибальство на Гуцульщині є історично-автохтонними, самодостатніми складовими етносоціальної системи. Прояви мисливства та рибальства наявні у всіх чинних складових сучасної етносоціальної системи краю, історично підтверджені, актуально діючі;
5. Вперше досліджено «ідеологію ревіру», як своєрідне відбиття законів звичаєвого права, застосованих до самоорганізації в межах дії автохтонних складових етносоціальної системи Гуцульщини;
6. Унаочнено позицію суспільного очікування мешканців Гуцульщини у відновленні і розвитку мисливства та рибальства в системі сталого розвитку краю. На основі цих етносоціальних складових, перспективно можуть розвиватися республіканська та міжнародна туристична, освітня, соціо-екологічна, етнографічна, фольклористична, мистецька та інші галузі, що зафіксовано у матеріалах значної кількості наукових та інших заходів.
Практична значущість одержаних результатів полягає в тому, що вони розширюють наукові уявлення про етносоціальну систему одного із самобутніх регіонів України Гуцульщини і можуть бути використані для історико-українознавчої реконструкції етносоціальної системи інших регіонів України та українського народу в цілому.
Метод експедиційного українознавства, за яким здійснено доповнення історіографічної джерельної бази дослідження експедиційними фактографічними матеріалами, може бути використана при українознавчому дослідженні інших етнографічних регіонів України.
Науково встановлений факт щодо історичної автохтонності і самодостатності мисливства і рибальства в етносоціальній системі Гуцульщини, може бути використаний при розробці наукової програми сталого соціально-економічного і культурно-духовного розвитку цього гірського регіону України.
Запропоновані наукові рекомендації стосовно перспектив сталого розвитку мисливства і рибальства в Гуцульському регіоні Українських Карпат, мають безпосереднє практичне значення для дальшого їх збереження і розвитку, як органічних складових етносоціальної системи цього гірського краю.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були представлені на ХІІІ Міжнародній науково практичній конференції «Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства» (м. Київ, 21 22 жовтня 2004 р.); Міжнародному конгресі: «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі» (Київ, 20-21 жовтня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції: «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат» (м. Рахів, 2-3 вересня 2005 р.); Міжнародному конгресі «Українська освіта у світовому просторі» (м. Київ, 19-21 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичної конференції «Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища», (м. Тернопіль, 17-19 травня 2006 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 6 наукових праць, 3 з них у фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлені метою та основними завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
Головним висновком дисертаційного дослідження є визнання існування автохтонних складових в етносоціальній системі Гуцульщини, які мають перспективу розвитку у системі краю та мають системоутворюючий характер.
Для формулювання цього висновку були проведені дослідницькі дії, які відбивають логіку розкриття теми. В загальному вигляді вони мають таку наступність:
Розглянуто науково-методологічні основи українознавчо-історичного дослідження етносоціальної системи регіону Гуцульщини. Показано, що вони ґрунтуються на науково-теоретичній методологічній основі, розробленій в наукових працях сучасних вчених-українознавців: П.П. Кононенка, Я. С. Калакури, Л. К. Токаря та інших.
Питання про визнання автохтонного характеру українців-гуцулів на території Українських Карпат та існування властивих їм етносоціальних форм суспільного устрою були предметом розгляду значної кількості дослідників різних наукових напрямків. Проте, принципової вирізненості певних видів діяльності, які мають автохтонний характер, у системоутворюючі складові етносоціальної системи Гуцульщини здійснено не було. Наразі, основним висновком має бути визнання існування автохтонних складових, які, у сукупності з географічним розташуванням, народонаселенням, виробництвом та складовими ресурсів розвитку, належать до системоутворюючих складових етносоціальної системи Гуцульщини.
Визначено, що до автохтонних складових етносоціальної системи Гуцульщини відносяться: мисливство, рибальство, збиральництво, тваринництво, землеробство, лісівництво, декоративно ужиткове мистецтво та рекреація і туризм, які постають її системоутворюючими компонентами.
Історіографічний аналіз мисливства і рибальства в Україні взагалі, і на Гуцульщині зокрема, в різні історичні періоди (давні часи, середні віки, часи Київської та Галицько-Волинської держави, козацьку добу, індустріальну епоху, період новітньої історії) показав, що вони займали важливе місце в житті та суспільній організації гуцулів. Визначено також, що мисливство і рибальство гуцулів здавна були, і в наш час залишаються, автохтонною складовою частиною етносоціальної системи Гуцульщини.
Для того, щоб здійснити завершене дисертаційне дослідження етносоціальної системи Гуцульщини, використовуючи наукову методологію українознавства, протрібно сформувати відповідну джерельну базу.
Українознавча основа джерельної бази дослідження складається із археографічних і фактографічних матеріалів. Наявних фактографічних українознавчих матеріалів про традиційну культуру мисливства і рибальства гуцулів є дуже мало. З метою одержання сучасних фактографічних матеріалів для виконання завершеного дисертаційного дослідження, були проведені власні українознавчі експедиції для вивчення мисливства і рибальства гуцулів на всій території Гуцульщини. Таким чином, наявні археографічні українознавчі матеріали стосовно мисливства і рибальства гуцулів як визначальної базової складової етносоціальної ситеми Гуцульщини доповнились зібраними фактографічними матеріалами.
Була реконструйована історія експедиційних досліджень в Україні, починаючи від заснування 1843 року Київської археографічної комісії. Грунтючись на історичному досвіді експедиційних дсліджень в Україні, НДІУ МОН України запропонував наукову гіпотезу сучасного експедиційного українознавства. Екпедиційні дослідження Гуцульщини практично використовують наукову гіпотезу експедиційного українознавства, основу якої становить сучасна науково-теоретична методологія інтегративних українознавчих досліджень.
На даній науковій основі розроблена загальна схема проведення українознавчих експедицій та дві анкети-запитальники, які дали можливість зосередити основну увагу на одержанні конкретних фактів про традиції мисливства і рибальства гуцулів, та їх зв’язок із всією сукупністю етносоціальних складових Гуцульського регіону України.
Зроблено аналіз специфічних особливостей всіх десяти українознавчих експедицій, в яких зібрана значна кількість фактографічного матеріалу стосовно традиційного мисливства і рибальства на Гуцульщині.
Визначено необхідні заходи та методи архівування отриманого наукового матеріалу з дотриманням визнаних в законодавстві України норм та вимог.
Розглянуто також основні лінгвістично-філологічні проблеми, які викликані необхідністю використвння гуцульської говірки при проведенні українознавчих експедицій на Гуцульщині, опрацюванні зібраних фактографічних експедиційних матеріалів та їх наступному науковому аналізі.
Запропоновано триступеневий метод вирішення лінгвістично-філологічних проблем, який дає можливість наступного впровадження здобутих знань в науковий обіг цілісного середовища України та вчених зарубіжжя, які володіють стандартизованою сучасною українською літературною мовою.
На основі наведених археографічних і фактографічних даних стосовно дії закону звичаєвого права мисливського і рибальського ревіру (чи терену) зроблений висновок, що ідеологія ревіру сформувалась в часи появи приватної власності на землю, з часом набирала все більшого значення і активно діяла на території регіону Гуцульщини. Згідно дії звичаєвого права ревіру кожен мисливець та рибалка Гуцульщини мали свій родинний ревір, в якому вони мали право займатися полюванням та рибалкою, строго захищали його від можливих зазіхань чужинців і всіляко підтримували чисельність диких звірів та риб, тобто вели себе як добрі господарі (газди) власного ревіру. Постійна дія в регіоні України Гуцульщині, звичаєвого права мисливського і рибальського ревіру, була і залишається важливим фактором збереження диких звірів, птахів і риб на території цього гірського регіону Українських Карпат.
В сучасних умовах незалежності України, розробка нових законів стосовно кращого збереження і раціонального використання дикої фауни Гуцульського регіону Українських Карпат повинна обов’язково спиратися на специфічні особливості етносоціалної системи Гуцульщини, в якій мисливство та рибальство є органічною складовою частиною, що краще збереглася і функціонує тут завдяки дії звичаєвого права мисливського і рибальського ревіру.
Наукова розробка перспективних програм розвитку Гуцульського регіону Українських Карпат, що базуються на концепції сталого розвитку, також передбачає збереження традиційних форм етнокультур, до якої належить і культура мисливства та рибальства гуцулів.
Таким чином, набуті результати дисертаційної роботи можуть бути використані у формуванні подальших українознавчих дослідженнь по всій території України та етнічного світового часо-простору сучасних українців у світі.
Список використаних джерел
1. Аксаков С. Т. Охота пуще неволи. К.: Дніпро, 1991. 589 с.
2. Баран В. Д., Баран Я. В. Історичні витоки українського народу. К.: Генеза. 2005. 208 с.
3. Баран В. Д. Становлення слов’янства. Витоки давньослов’янської культури // Історія української культури: У п’яти томах. Т. 1. Історія культури давнього населення України. К.: Наук. думка, 2001. С. 561-577.
4. Баран В.Д. Побут, населення, городища // Історія української культури:
У п’яти томах. Т. 1. Історія культури давнього населення України. К.:
Наук. думка, 2001. С.577-587.
5. Бевз Т.А. Українська національна вдача (менталітет) у контексті досліджень українознавства // Збірник наукових праць НДІУ. 2006. Т. ХІ.
6. Білинкевич І. О. Іван Франко на Станіславщині: Біографічно-краєзнавчі нариси / Вст. ст., підгот. тексту і наук. редакція М. М. Васильчука. Коломия: Вік, 2006. 192 с.
7. Блій Г. де, Міллер Пітер. Географія: світи, регіони, континенти / Пер. з англ.; Передмова та розділ «Україна» Олега Шаблія. К. : Либідь,
2004. 740 с.
8. Боберський Ю. Сліди на плаях. Коломия: КНПП, 2007. 320 с.
9. Бондаренко В. Д. Збереження та відтворення популяцій великих ссавців Українських Карпат комплексна проблема // Великі ссавці Карпат: Матеріали міжнародної екологічної конференції. Івано-Франківськ: Сіверсія. 2000. С. 11-15.
10.Борейко В. Е. История охраны природы Украины (Х век-1980 г.). Том первый (Х век -1941). К.: КЭ-КЦ, 1997. 304 с.
11.Брайчевський М. Літопис Аскольда. К.: Український Центр духовної культури, 2001. 132 с.
12.Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування /
Пер. з рос. Ю. Г. Буряка. К.: Довіра, 1993. 414 с.
13.Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. / Упорядкування Б. І. Яценка.
К.: Індоєвропа, 1995.
14.«Верховино, світку ти наш»: Довідник / Упорядник-редактор
Д. М. Ватаманюк. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2004. 160 с.
15.Верховинщина: Загальні описи та історичні нариси / Упорядник
І. М. Зеленчук. Верховина: Гуцульщина, 2004. 331 с.
16.Витвицький С. Історичний нарис про гуцулів: Переклад з польської, передмова і примітки М. Васильчука. Коломия: Світ, 1993. 96 с.
17.Вінценз С. Ф. На високій полонині. Правда старовіку / Переклад з польської Богдана Сенежака. Львів: Червона калина, 1997. 452 с.
18.Вовк Х. К. Студії з української етнології та антропології. К. : Мистецтво, 1995. 336 с.
19.Володимир Гнатюк. Документи і матеріали (1871-1989).
Упорядники: Я. Дашкевич, О. Купчинський, М. Кравець, Д. Пельц,
А. Сисецький; Відповідальний редактор Олег Купчинський. Львів,
ЦДІА України у Львові. 1998. 467 с.
20.Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. К.: Оберіг, 1993. 590 с.
21.Габорак М. М. Гідронімія Івано-Франківщини: Словник-довідник.
Снятин: Прут-Принт, 2003. 284 с.
22.Габорак М. М. Назви гір Івано-Франківщини: Словник-довідник.
Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. 352 с.
23.Гавриленко І. М., Мельник П. В., Недюха М. П. Соціальний розвиток: Навчальний посібник. Київ, 2001. 484 с.
24.Гамор Ф. Д. Про деякі аспекти збереження біорізноманіття на природоохоронних територіях Карпат // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Рахів, 1997. С. 273-276.
25.Гамор Ф. Д., Гамор А. Ф. Цінності пралісів Карпат (у контексті сталого розвитку) // Наукові дослідження на об’єктах природно-заповідного фонду Карпат та стан збереження природних екосистем в контексті сталого розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Яремне, 2005. С. 41-43.
26.Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом / Редактор Б. І. Гнатюк. К.: Довіра, 1992. 72 с.
27.Гирич І., Панькова С. Криворівня в щоденнику М. Грушевського // Гуцульський календар: 2006 рік. 2006. Випуск 11. С. 38-40.
28.Гирич І., Тодійчук О. Щоденник Михайла Грушевського за 1910 рік //Український історик: Журнал історії і українознавства. 1-4 (152-155)
Рік ХХХІХ. Під загальною редакцією Любомира Винара. Нью-Йорк-Київ-
Львів-Торонто-Париж, 2002. С. 96-127.
29.Грабовецький В. В. Гуцульщина в історії України. Коломия: Світ, 1993. 30 с.
30.Грабовецький В. В. Олекса Довбуш. Львів: Світ, 1994. 272 с.
31.Грабовецький В. В. Ілюстрована історія Прикарпаття. З найдавніших часів до І половини ХVI ст. Том 1. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2002. 426 с.
32.Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11т., 12 кн. /Редкол.:
П. С. Сохань (голова) та ін. К.: Наук. думка, 1991 Т. 1. 648 с.
33.Грушевський Михайло. Хто такі українці і чого вони хочуть. К.:
Т-во «Знання» України, 1991. 240 с.
34.Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн., Т. 1.
/ Упоряд. В. В. Яременко; Авт. передм. П. П. Кононенко; Приміт.
Л. Ф. Дунаєвської. К.: Либідь, 1993. 392 с.
35.Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич,
І. Гирич та ін.; Голов. ред. П. Сохань. Львів: Світ, 2002. Т. 2: Серія
«Суспільно-політичні твори (1907-1914)». 2005. 704 с.
36.Грушевський М. С. Твори: У 50 т. / Редкол.: П. Сохань, Я. Шашкевич, І. Гирич та ін.; Голов. Ред. П. Сохань. Львів: Світ, 2002. Т. 6: Серія «Історичні студії та розвідки (1895-1900)». 2004. 696 с.
37.Грицак Я. Нариси історії України. Формування модерної української нації.
Київ, 2000. 2-е вид. 360 с.
38.Гнатюк В. М. Як повставав світ. Народні леґенди з історії природи людського побуту. Львів: Друкарня Ставропігійського Інститута,1926. 119 с.
39.Гнатюк В. М. Вибрані статті про народну творчість. Упорядкування, вступна стаття та примітки М. Т. Яценка. К.: Наукова думка, 1966. 248 с.
40.Головацький Я. Мандрівка по Галицькій та Угорській Русі. Львів, 1878.
41.Гоберман Д. Н. По Гуцульщине. Ленинград: Искусство, 1979. 166 с.
42.Городенко М. Чарівний край Черемоша й Прута. Косів: Благовіст, 1999. 143 с.
43.Гори Гуцульщини. Путівник, який об’єднує / Ред. Анджей Вєльоха.
Краків, 2006. 324 с.
44.Гошко Ю. Г. Населення Українських Карпат. XV-XVIII ст.
Заселення. Міграції. Побут. К.: Наукова думка, 1976. 204 с.
45.Гошко Ю. Г. Промисли й торгівля в Українських Карпатах.
XV-XІХ ст. К.: Наукова думка, 1991. 256 с.
46.Губерначук С.С. Трипілля і українська мова. К.: Фенікс, 2005.232с.
47.Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження / Відпов. ред. Ю. Г. Гошко. К. : Наук. думка, 1987. 472 с.
48.Гуцульщина: Короткий довідник / Ред. колегія: П. Лосюк (голова редколегії), Ю. Боєчко, М. Городенко, І. Зеленчук та ін. Снятин:
Прут Принт, 2002. 124 с.
49.Гуцуляк Г. Д. Еколого-економічні основи сталого розвитку Карпатського регіону України. Чернівці: Прут, 2005. 348 с.
50.Гуцульські говірки: Короткий словник / Відпов. ред. Я. В. Закревська. Львів, 1997. 232 с.
51.Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнологічні дослідження / Відпов. ред. Я. В. Закревська. Львів, 2000. 368 с.
52.Ґулюк Ю. Жаб’є (історичні розповіді від часу залюднення цього краю до 1939 року). Верховина: Гуцульщина, 2004. 176 с.
53.Делеган І. В., Делеган І. І. До проблеми вовка // Великі ссавці Карпат: Матеріали міжнародної екологічної конференції. Івано-Франківськ: Сіверсія. 2000. С. 27.
54.Делеган І. В., Делеган І. І. Тенденції зміни якості мисливських трофеїв парнокопитних тварин // Великі ссавці Карпат: Матеріали міжнародної екологічної конференції. Івано-Франківськ: Сіверсія. 2000. С. 28-31.
55.Денисов А. Все об охоте. К.: Книга-Сервіс, 1996. 447 с.
56.Довідник з історії України (А Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл. / За ред. І. Підкови, Р. Шуста. К.: Генеза, 2001. 1136 с.
57.Домашевський М. В. Історія Гуцульщини. Том 1. Друге доповнене видання. Чикаго Львів: Гуцульський дослідний інститут, 1995. 500 с.
58.Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевидання в Україні. Львів, 1994. 400 с.
59.Енциклопедія історії України: В 5 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. К.: Наук. думка, 2003. Т. 1.: А-В. 2003. 688 с.
60.Етнографія України. Навчальний посібник / За ред. С. А. Макарчука.
Львів: Світ, 1994. 520 с.
61.Етнографічний збірник. Видає етнографічна комісія Наукового товариства імени Шевченка. Т. XV. Знадоби до галицько-руської демонології / Зібрав Володимир Гнатюк. Львів, 1904. 237 с.
62.Энциклопедия рыболова: 5000 советов профессионалов. Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2005. 384 с.
63.Жеґуц Іван. Вибрані тексти з гуцульського говору в Закарпатті. Мюнхен, 2001. 87 с.
64.Журавльов О. Мисливство трипільських племен України // Трипільська цивілізація у спадщині України: Конференція, присвячена 110-річчю відкриття трипільської культури. К.: Видавничий центр «Просвіта», 2003. С. 201-210.
65.З невичерпних криниць: Казки Українських Карпат. / Запис. і упорядкував М. А. Зінчук; Худож. оформл. С. І. Іванова, І. І. Плотової. Львів: Каменяр, 1994. 304 с.
66.Залізняк Л. Л. Первісна історія України: Навч. посіб. К.: Вища школа, 1999. 263 с.
67.Замалеев А.Ф., Зоц В.А. Мыслителе Киевской Руси.Издание второе, переработанное и дополненное.К.: Вища школа, 1987.184с.
68.Заповідна перлина Карпат: Путівник по Карпатському НПП / Відпов. ред.
О. І. Киселюк. Коломия: Вік, 2003. 84 с.
69.Зеленчук В. І. Роль діалекту у збереженні національної свідомості гуцулів як частини українського етносу // Збірник наукових праць НДІУ.
К.: Поліграфічний центр „Фоліант”, 2006. Т. ІХ. С. 140-143.
70.Зеленчук І. М. Вплив гірських умов Українських Карпат на формування традиційно-побутової культури гуцулів // Гори і люди: Матеріали міжнародної конференції. Рахів, 2002. С. 68-71.
71.Зеленчук І. М. Проект: «Крпатська гірська аграрна школа» // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Рахів, 2005. С. 402-408.
72.Зеленчук І. М. Специфічні проблеми Верховинщини, які спричинені гірськими природно-географічними умовами Карпат // Історико-культурна спадщина Прикарпаття: Науковий збірник на пошану Петра Арсенича. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. С. 778-788.
73.Зеленчук І., Зеленчук Я. Реєстр географічних назв населених пунктів і природних об’єктів Верховинщини // Українознавство. 2005. Число 4. С. 50-55.
74.Зелечук І., Остафійчук І. «Золото Карпат», або таємниці податкових декларацій. 2005. Число 1. С. 87-88.
75.Зеленчук І. М., Зеленчук Я. І. Теорія багатосторонніх розумових здібностей учнів та її використання для підготовки і захисту матур. // Праці Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Том ІІ. Краєзнавство. Матеріали Косівського осередку НТШ. Косів: 2006. С. 223-233.
76.Зеленчук Я. І. Мисливські та рибальські традиції Гуцульщини // Гуцульщина. 2005. Число 60. С. 42-43.
77.Зеленчук Я. І. Українознавча основа формування джерельної бази дослідження етносоціальної системи Гуцульщини. // Українознавство. 2007. Число 2. С. 48-52.
78.Зеленчук Я. І. Мисливські та рибальські традиції Гуцульщини //
Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної
та історичної спадщини Карпат: Матеріали Міжнародної науково-практичної
конференції. Рахів, 2005. С. 123-126.
79.Зеленчук Я. І. Мисливство і рибальство як визначальна складова частина етносоціальної системи Гуцульщини // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. К.: Міленіум, 2007. Т. XV, С.
80.Зеленчук Я. І. Фотопортрет річки Чорний Черемош (стендова доповідь) // Українознавство. 2004. Число 1-2. С. 376.
81.Зеленчук Я. І., Зеленчук І. М. Топонімічна автентика Карпат // Зелені Карпати. 2005. №1-2 (21-22). С.29-34.
82.Зеленчук І. М., Зеленчук Я. І. Повернімось до автентичних назв // Гуцульський календар: 2006 рік. 2006. Випуск 11. С. 75-76.
83.Зеленчук Я. І. Екологічна освіта та виховання на уроках українознавства у загальноосвітніх навчальних закладах Гуцульщини // Українознавство. 2004. Число 3-4. С. 180-181.
84.Зеленчук Я. І. Особливості екологічної освіти і виховання в етносоціальній системі Гуцульщини // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. К.: Міленіум, 2007. Т. XIV, С. 215-221.
85.Зеленчук Я. І. Екологічна доцільність створення мисливських та форельних господарств в Гуцульському регіоні Українських Карпат // Екологічні аспекти охорони родючості ґрунтів і навколишнього природного середовища: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю. Тернопіль: Воля, 2006. С. 83-88.
86.Зоря Галицькая яко альбумь на годь 1860. Львов: Типомь Института Ставропигійского, 1860. 560 с.
87.Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 32. Літературно-критичні праці (1899-1901). К.: Наукова думка, 1981. 519 с.
88.Іван Франко. Зібрання творів у п’ятдесяти томах. Том 35. Літературно-критичні праці (1903-1905). К.: Наукова думка, 1982. 512 с.
89.Іван Франко "О гарний ти, краю": Твори про Гуцульщину і гуцулів /
Упорядкування, передмова та примітки Ігоря Пелипейка.
Косів: Писаний Камінь, 2006. 460 с.
90.Ідзьо В.С. Українська держава в ІХ-ХІІІ століттях. Львів: Сполом,
2004. 416 с.
91.Ідзьо В.С. Галицька держава процеси етнотворення і становлення
(ІІІ-ХІІ ст..). Львів: Камула, 2005. 351 с.
92.Ідзьо В.С. Ярослав Осмомисл князь Галицький // Науковий Вісник
Українського Університету. М., 2004. Т. V.
93.Ісаєвич Я. Д. Передмова // Історія української культури: У п’яти томах. Том 2. Українська культура ХІІІ першої пловини XVII століть. К .: Наук. думка, 2001. С. 5-22.
94.Історія Русів / Пер. І. Драча; вступ ст. В. Шевчука. К.: Рад. письменник,
1991. 318 с.
95.Історія української культури / За загал. ред. І. Крип’якевича.
К. : Либідь, 1994. 656 с.
96.Історія української культури: У п’яти томах / Голов. ред. Б. Є. Патон.
Том 1. Історія культури давнього поселення України. К.: Наук. думка,
2001. 1135 с.
97.Історія української культури: У п’яти томах / Голов. ред. Б. Є. Патон.
Том 2. Українська культура ХІІІ першої пловини XVII століть. К.: Наук.
думка, 2001. 847 с.
98.Історія філософії: Підручник / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та ін.; за ред. В. І. Ярошовця. К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. 774 с.
99.Історико-культурна спадщина Прикарпаття // Науковий збірник на пошану Петра Арсенича. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. 800 c.
100. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу:
Іст.-реліг. моногр. К.: АТ „Обереги”, 1992. 424 с.
101. Ільницький М. Ментальність бойка і гуцула в інтерпретації Івана
Франка і Гната Хоткевача // Криворівня: Матеріали міжнародних наукових конференцій. Івано- Франківськ: Плай, 2003. С. 16-20.
102. Кайндль Р. Ф. Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази.
2-е вид., випр. і доп. / Переклад з німецької Зіновії Пенюк. Чернівці:
Молодий буковинець, 2003. 200 с.
103. Калакура Я. С. Історичні засади українознавства як науки і навчальної
дисципліни // Українознавство. 2001. Число 1. С. 20-25.
104. Калакура Я. С. Методологічний інструментарій українознавця //
Українознавство. 2003. Число 1. С. 76-79
105. Калакура Я.С. Калакура Я. С. // Періодизація як дослідницький метод в
українознавстві. Українознавець. 2007.
106. Калакура Я. С. Історичний антропологізм як методологічний принцип
українознавства // Збірник наукових праць НДІУ. К., 2006. Т.ХІ. С.52-61.
107. Калакура Я. С. Мова як об’єкт та інструмент історичного дослідження
// Українознавство. 2005. Число 4. С. 96-101
108. Калакура Я. С. Українська історіографія: Теоретико-методологічні
засади та основні етапи розвитку. К.: Генеза, 2007.
109. Карпати «Зелене Серце» Європи. Карпатська конвенція. Київ, 2005.
104 с.
110. Кирилюк Є. П. Тарас Шевченко. Життя і творчість. К.: Дніпро,
1979. 266 с.
111. Кирчів Р. Ф. Етнографічно-фольклористична діяльність „Руської
трійці” / АН УРСР. Львівське відділення Інституту мистецтвознавства,
фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. К.: Наукова думка,
1990. 344 с.
112. Киселюк О. І. Проблеми збереження рідкісних і зникаючих видів
ссавців в умовах Карпатського НПП // Екологічні передумови розвитку
рекреації на Гуцульщині: Науково-практична конференція. Яремче,
1996. С. 39-41.
113. Киселюк О. І., Клапчук В. М., Тимчук О. В. Сторінками Червоної
книги. Яремче: КНПП, 2001. 137 с.
114. Климишин І. А. Зоряне небо України. Івано-Франківськ: Гостинець,
2005. 88 с.
115. Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській
літературній мові: Афоризми, літературні цитати, образні вислови. К.:
Вища школа, 1975. 335 с.
116. Костинюк В. Громова бартка. Боффало: Гуцульщина, 1996. 76 с.
117. Кожолянко Г. К. Етнографія Буковини. Т. 3. Чернівці: Золоті литаври,
2004. 393 с.
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн
