МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНИХ ТОВАРИСТВ ЧЕРНІГІВЩИНИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТТЯ : Музыкальная деятельность Общественно-культурного общества ЧЕРНИГОВЩИНЫ В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОГО музыкальной культуры первой трети ХХ века

brief description

Національна музична АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
іменіП.І.Чайковського

На правах рукопису

Ляшенко Тетяна Валеріївна

УДК 78.03(477.51)

МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКО-КУЛЬТУРНИХ ТОВАРИСТВ ЧЕРНІГІВЩИНИ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХСТОЛІТТЯ

Спеціальність 17.00.01 Теорія та історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
доктор мистецтвознавства, професор
РОЖОК ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Київ, 2006

ЗМІСТ
Перелік скорочень........................................................................ 3
Вступ............................................................................................. 4
РозділІ Культурологічні засади регіонального дослідження: історико-теоретичний аспект................................................ 14
Розділ2 Просвітницька спрямованість музичної діяльності як форма самозбереження української національної культури................................................................................ 31
2.1.Товариство «Просвіта» в музично-театральному житті Чернігівщини.................................................................. 31
2.2.Громадська і культурна діяльність Іллі Шраґа у товаристві «Просвіта»................................................... 51
2.3.Роль Миколи Лисенка в розвитку музично-просвітницьких спрямувань товариства «Просвіта»... 56
2.4. Значення чернігівської «Просвіти» у культуротворчих процесах регіону............................................................ 65
Розділ3 Основні напрямки діяльності Чернігівського відділення ІРМТ.................................................................... 71
3.1.Передумови створення й особливості організації Чернігівської філії Імператорського російського музичного товариства.................................................... 71
3.2.Концертно-виконавська діяльність Чернігівської філії ІРМТ............................................................................... 77
3.3.Вплив музикантів-іноземців на розбудову музичної освіти при філії ІРМТ.................................................... 84
3.4.Професіоналізація музичної освіти 20‑хроків як розвиток традицій ІРМТ................................................ 91
3.5.Музично-освітня діяльність Євгена Богословського в чернігівський період життя......................................... 109
Розділ4 Особливості розвитку хорової культури Чернігівщини першої третини ХХстоліття............................................... 119
4.1.Пісенно-хоровий рух культурних осередків регіону в руслі розвитку української музичної культури......... 119
4.2.Культурні товариства та їх роль у розбудові музичного життя краю (2030‑тіроки)........................................ 128
4.3.Хорова освіта у навчальних закладах регіону........... 136
Розділ5 Драматичні злами художньої політики 30‑хроків та їх відлуння в соціокультурному просторі Чернігівщини...... 151
5.1.Громадська діяльність Георгія Слоницького............. 151
5.2.Іван Ніцай громадський діяч, педагог, музикант.... 162
Висновки................................................................................... 178
Список використаних літератури і джерел............................. 185

Перелік скорочень
АПМУ Асоціація пролетарських музик України.
ВУАН Всеукраїнська академія наук.
ВУТОРМ Всеукраїнське товариство революційних музик.
ІМФЕ Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології.
ІНО Інститут народної освіти.
ІРМТ Імператорське російське музичне товариство.
ДАЧО Державний архів Чернігівської області.
МУЖСА Московське училище живопису, скульптури та архітектури.
НІФО Ніжинський історико-філологічний інститут.
НКВС Народний Комісаріат внутрішніх справ.
ОкрІНО Окружний інститут народної освіти.
РМГ Русская музыкальная газета.
РОБОС Спілка робітників освіти.
СБУ служба безпеки України.
СВУ Спілка визволення України.
С.С.П. селянська спілка письменників.
УАПЦ Українська автокефальна православна церква.
ЦДІА Центральний державний історичний архів України.
ЦДАЛМ Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України.
УАН Українська академія наук.
Укрфіл Українське філармонічне товариство.
УРЕ Українська радянська енциклопедія.
ЧАК Чернігівська губернська архівна комісія.
ЧІМ Чернігівський історичний музей.
ЧЛМК Чернігівський літературно-меморіальний музей М.Коцюбинського.

Вступ
У період державної незалежності в Україні відкрилися широкі перспективи для розвитку вітчизняної науки загалом і культурології зокрема. З різних причин, переважно ідеологічного характеру, культура України у її різноманітних регіональних проявах залишалася, здебільшого, поза кадром дослідницького процесу, її вивчення було надто ускладненим чи й зовсім неможливим. Зі здобуттям незалежності одним із головних напрямів культурологічних досліджень став регіональний аспект, пов’язаний із висвітленням ролі окремих регіонів української держави, які до цього часу досліджувалися здебільшого фрагментарно, побіжно.
Регіональній проблематиці належить важливе місце в сучасних наукових дослідженнях з історії, соціології, етнології, музикознавства, педагогіки. Адже історія провінції невід’ємна частина історії всієї держави. Саме культура окремих провінцій, давні традиції і творчі досягнення сучасників у всіх регіонах країни складають загальноукраїнську культуру. Тож, як зазначають учені, «дослідження української культури <> може бути тільки багатопланове. Воно триває у річищі аналізу специфіки окремих типів і галузей культури та як виявлення місця й ролі регіональних субкультур у різні періоди історії України» [219, с.5].
Отже, в умовах духовного відродження та нових історичних реалій помітно зростає значення досліджень з історії художньої культури кожного регіону держави невід’ємної складової загальнонаціонального культуротворчого процесу.
Провідним у сфері гуманітарних досліджень став новий у культурологічній науці напрямок регіоніка, а однією з її важливих сфер регіональне музикознавство. Ця відносно молода галузь наукових знань поки що перебуває у стадії розвитку, охоплюючи історичні, географічні, соціологічні, археологічні, етнофольклорні та інші науки, за допомогою яких розкривається зміст поняття «культурний регіон»: «Поняття „культурний регіон” і означає своєрідну єдність етнічних і національних духовних характеристик, що проявляє себе у схожості традицій, стійкості генетичних і контактних культурних зв’язків, близькості релігійно-філософських та етико-естетичних світоглядних принципів» [89, с.25]. Культурологічний аспект наукового осмислення регіональних особливостей української культури перетинається з музикознавчими та мистецтвознавчими науками, але водночас має і особливості. Саме у культурологічній регіоніці акцентується увага на характерних рисах та особливостях художнього розвитку культури краю, що вивчається, досліджуються різноманітні фактори, під впливом яких формувався культурний ландшафт регіону [230, с.150].
Регіоніку як окрему галузь культурології можна розглядати у двох аспектах. У вузькому значенні регіоніка це акцентування у дослідженні феномену провінційності, пов’язаного з потребою вивчення локальних історико-куль­тур­них подій, процесів, явищ, що відбувалися у тому чи іншому культурному регіоні. Дослідження базуються на подієвому, хронологічному відтворенні етапів розвитку культури і перебігу мистецьких процесів, фіксації відмінностей у культурі різних регіонів на певних відтінках часу.
У широкому значенні ця галузь являє собою складну системно-інтегра­тивну науку, основним завданням якої є теоретичне обґрунтування глибинних тенденцій і закономірностей цих провінційних відмінностей, з’ясування характеру й осмислення причин принципових розбіжностей культурного розвитку різних регіонів України.
Засвоєння творчого доробку, накопиченого в окремих регіонах, дає можливість об’єктивно оцінити музично-культурні надбання минулого, критично поглянути на суть, характер та шляхи розв’язання проблем, типових для різних регіонів у певні історичні періоди; сприяє пошуку нових форм культурного життя сьогодення. З огляду на щойно зазначене, цілком очевидно, що без регіональних, багатопланових та різноаспектних досліджень неможливо уявити українську культуру в усьому розмаїтті її діяльнісних та творчих проявів.
Щоб змалювати цілісну картину національної культури, різноаспектного культуротворчого процесу та взаємодії в його межах центру і провінції, необхідно досконало вивчити периферійні складові цієї культури, й особливо ті, котрі поки що рідко потрапляли у поле зору вчених. Саме до таких і належить Чернігівщина, її музична культура й особливо діяльність громадсько-культурних товариств першої третини ХХстоліття, чим власне і зумовлена актуальність обраної для дисертації теми. Зазначимо, що у справі комплексного дослідження музичної культури Чернігівського регіону зроблені поки що лише перші кроки. Йдеться про найбільш вагому у цій галузі працю мистецтвознавця О.Васюти [26] та низку його публікацій [24, 25, 27]. У цих роботах розглядаються питання музичного життя регіону періоду ХVIII ХІХстоліть. Окремим аспектам музичної культури краю (богослужбовий спів) присвячено дисертаційне дослідження Л.Дорохіної [47]. Власне цими іменами й обмежується перелік учених, які професійно цікавляться проблемами музичного життя Чернігівщини. Музично-просвітницька діяльність громадсько-культурних товариств «Громади», «Просвіти», Імператорського російського музичного товариства, філії Товариства імені М.Леонтовича і селянського союзу письменників «Плуг» залишилася поза увагою мистецтвознавців.
Об’єкт дослідження громадсько-культурні товариства Чернігівщини, як складова загального художнього процесу України.
У предметному розумінні категорії «культура» закладено головний її елемент категорія «діяльність». Так, численні визначення поняття «культури» невід’ємні від «діяльності». Приміром: «культура специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, репрезентований у продуктах матеріальної та духовної праці <>» [203, с.292]; культура це «вся повнота діяльності суспільної людини» [82, с.13]; «Художня культура це мистецтво (література, архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, хореографія, театр та інше), тобто такі різновиди людської діяльності, які виступають як художньо-образні форми відображення дійсності» [173, с.11]. Отже, предметом дослідження є музична діяльність громадсько-культурних товариств Чернігівщини: «Просвіти», ІРМТ, філії Товариства імені Миколи Леонтовича, селянського союзу письменників «Плуг».
Мета дисертаційної роботи: на основі аналізу джерельної бази, передусім архівного фонду краю, а також докладного вивчення наукових досліджень з обраної теми виявити особливості музичної діяльності громадсько-культурних товариств Чернігівщини; з’ясувати їхнє місце у культуротворчому процесі загальноукраїнського масштабу; відтворити маловідомі сторінки тогочасного мистецького життя регіону; розкрити характер впливу художніх процесів краю на українську національну культуру загалом.
Завдання дослідження:
визначити й осмислити фактори, що обумовили створення громадсько-культурних товариств загальноукраїнського масштабу в Чернігівському регіоні;
дослідити етапи формування та показати атмосферу функціонування музичних осередків на базі громадсько-культурних товариств;
охарактеризувати музичну діяльність товариств з урахуванням регіональних особливостей їхньої роботи;
виявити особливості розвитку пісенно-хорового й камерно-інструментального напрямів музичної діяльності;
з’ясувати впливовість громадсько-культурних товариств на загальну панораму культурного життя регіону;
відродити незаслужено забуті імена репресованих діячів культури краю.
Вивчення й осмислення музичної культури крізь призму діяльності громадсько-культурних товариств обумовлено характером історичного розвитку української культури кінця ХІХ початку ХХстоліття. Саме у цей період українська музична культура функціонувала в рамках музичних осередків, пройшовши шлях від аматорських об’єднань до професійних громадсько-культурних товариств і мистецьких організацій.
Мета та завдання роботи обумовили використання у дослідженні кількох методів. Їх вибір безумовно залежить від характеру порушеної проблеми, методологічних орієнтирів, наявності відповідних джерел та реалізації завдань, спрямованих на досягнення дослідницької мети.
Музично-краєзнавча робота потребує застосування широкого спектру знань з питань історії, культурології, музикознавства, педагогіки таін. Тому у роботі використані такі основні методи наукового дослідження:
Історико-структурний, ретроспективний метод дозволив систематизувати відомості, факти, події, явища, характерні для Чернігівщині періоду, що досліджується.
Порівняльно-зіставний дав можливість проаналізувати локальні події в загальноукраїнському історичному контексті.
Логічно-узагальнюючий дав змогу виділити регіональні особливості, притаманні культурному середовищу Чернігівського регіону в обумовленому періоді.
Відповідно до методів дослідження, методологічну базу складають наукові концепції з питань історії та теорії культури (Д.Антоновича [197], І.Бичка [13], О.Бойка [18], Л.Левчук [50], І.Ляшенка [198], М.Поповича [158], І.Огієнка [143], М.Ржевської [165]), освіти (О.Грищенко [39], К.Шамаєвої [217]), пісенно-хорового мистецтва (А.Лащенка [88], В.Рожка [168],), теорії регіоніки (Т.Мартинюк [107], І.Юдкіна-Ріпуна [230]), історичного краєзнавства (Т.Демченко [45, 46], С.По­но­ма­ревського [157], Г.Самойленка [172, 173, 175, 177], О.Уривалкіна [200]), регіонального музикознавства (О.Васюти [26], Л.Дорохіної [47]).
Хронологічні межі дослідження. У роботі охоплено першу третину ХХстоліття з кількох причин. Громадсько-культурне життя України 10‑х початку 20‑хроків знаменується небаченим спалахом мистецької та художньої активності, зростанням національної самосвідомості української спільноти та усвідомленням значущості української національної культури в загальноєвропейському контексті. Саме в цей час створювалися культурні об’єднання, у яких плідно працювала когорта провідних митців України. Творча діяльність багатьох діячів культури мала прямий стосунок до Чернігівського регіону (Б.Грінченко, М.Коцюбинський, С.Русова, В.Петр, М.Лисенко, І.Сац, Л.Ревуцький, П.Тичина, Г.Верьовка, Є.Богословський, М.Заньковецька та інші). Їхні досягнення на терені культури Чернігівщини є надзвичайно важливими, однак під кутом зору обраної у дисертації проблематики діяльність цих видатних постатей поки що не досліджувалася.
Чернігівські товариства функціонували у межах типових для культури України етапів: до 1917року; від 1917 до середини 1920‑хроків; від середини 20‑хроків до початку 30‑хроків, але періодизація їхньої діяльності мала і свої особливості. Охарактеризуємо їх більш детально.
19001917роки були логічним продовженням культурно-мистецького процесу, започаткованого наприкінці ХІХстоліття, що відбувався під впливом західноєвропейських і російських музичних традицій. У цей період були засновані і розпочали свою роботу «Громада», потім «Просвіта», Імператорське російське музичне товариство, відкрилися професійні навчальні заклади.
1917 середина 20‑хроків є тим етапом, коли на основі уже набутого досвіду формувалися нові ціннісні орієнтири, діяльність товариств спрямовувалася на розвиток власне національної культури, професіоналізацію її основних сфер. Проте якщо традиції ІРМТ мали своє продовження передусім у реорганізованому музичному училищі, то для «Просвіти», навпаки, цей період характеризується зниженням активності у музичній галузі. Загалом досягнення цього товариства реалізувалися у заснованій згодом філії Товариства імені М.Леонтовича.
Другій половині 20‑х початку 30‑хроків притаманне зростання ідеологічного тиску. Кампанії боротьби із проявами так званого «українського буржуазного націоналізму» і «церковщини» унеможливили подальшу роботу громадсько-культурних товариств, які орієнтувалися на розвиток саме української культури, передусім у типових для України жанрах пісенно-хорової музики. Занепаду роботи товариств

bibliography

Висновки
У період відродження державності в Україні зростає значення досліджень з історії художньої культури кожного регіону як невід’ємної складової загальнонаціонального культуротворчого процесу. У сфері гуманітарних знань особливої ваги набуває новий напрямок регіоніка, а однією з її важливих галузей стає регіональне музикознавство. У культурологічних працях останніх десятиліть спростовується традиційна думка про другорядну роль периферійних міст в історії національної культури.
Аналіз різножанрової літератури й архівних джерел за обраною темою дає підстави вважати, що музична культура Чернігівщини й особливо діяльність громадсько-культурних товариств першої третини ХХстоліття є найменш дослідженими.
Визначальним фактором, який обумовив створення в Україні громадсько-культурних товариств, стала необхідність збереження національних традицій як головного підґрунтя для розвитку музичної культури. Основними передумовами для організації на Чернігівщині громадсько-культурних товариств, театральних, музичних, освітніх осередків є розмаїття форм музичного життя минулих століть (музичні цехи, хорові капели й інструментальні колективи при панських маєтках, багаті традиції домашнього музикування); високий рівень загальногуманітарної і музичної освіти у навчальних закладах регіону (Глухівська співацька школа, Чернігівський колегіум, Новгород-Сіверська гімназія, Ніжинська гімназія Вищих наук ім.Безбородька йінші); створення й активний розвиток осередків культури у ХІХстолітті, які були попередниками громадсько-культурних товариств першої третини ХХстоліття (музично-драматичні товариства, Чернігівське «Товариство, кохаюче рідну мову», аматорські театральні гуртки, «Громада»).
У розбудові культури регіону на початку ХХстоліття важливу роль відігравала робота офіційних наукових установ: Чернігівської губернської архівної комісії, Історико-філологічного товариства при Ніжинському історико-філологічному інституті, Чернігівської філії Київського імперського російського воєнно-історичного товариства, численних музеїв.
У діяльності мистецьких товариств краю відобразилися як загальноукраїнські тенденції розвитку, так і власне регіональні чинники. Чернігівщина досліджуваного періоду перебувала під впливом тих соціокультурних процесів, які були властиві розвитку культури України загалом. Культурна ситуація у регіоні періоду 19001917років характеризувалася наявністю двох векторів розвитку. Перший був пов’язаний з реалізацією прагнення українства до відродження національної культури, розвитку її багатих традицій, що стало можливим у часи послаблення політичного і соціального тиску. Цей період ознаменований піднесенням традиційних для України пісенно-хорового руху і театрального мистецтва, що на терені регіону відгукнулося сплеском концертно-виконавської діяльності, заснуванням і активним функціонуванням громадсько-культурних товариств яскравого просвітницького спрямування і численних хорових і драматичних гуртків, активізацією церковно-співацької справи, а також продовженням національних освітніх традицій, реалізованих, зокрема, у Музично-драматичній школі Миколи Лисенка. Другий вектор розвитку диктувався потребами оновлення всіх сфер української культури через запровадження досвіду і найбільш вагомих здобутків європейської й особливо російської культури. Важливу роль у цих процесах відіграло засноване 1907року Чернігівське відділення ІРМТ і його Музичне училище.
Культурні процеси у регіоні наступного періоду, 1917 середини 1920‑хроків, знаходилися під впливом потужних ренесансних процесів, спрямованих на відродження усіх сфер культури України, на становлення і розбудову національних мистецьких інституцій, здобули назву «культурного вибуху». Суттєвою ознакою стала небувала активізація масового пісенно-хорового руху. На цю галузь орієнтувалися практично всі сфери культурного життя: концертна, освітня, просвітницька, композиторська, музично-критична. Цей період ознаменувався пошуками нових шляхів у сферах концертного виконавства й музичної освіти.
30-тіроки, відомі як час «розстріляного відродження», для Чернігівщини стали періодом творчої паузи, занепаду культури, тотальної ліквідації громадсько-культурних товариств, хорових і театральних осередків.
Ознаки цих історичних фаз чітко простежуються у функціонуванні громадсько-культурних товариств Чернігівщини.
Характерні для початку ХХстоліття культурні моделі яскраво представлені Чернігівським товариством «Просвіта». Це об’єднання можна розглядати, з одного боку, як репрезентанта народницької течії в регіоні, з другого як своєрідну синтезовану модель народництва (з його потягом до збереження давніх національних традицій) та новітніх орієнтирів у розвитку культури, насамперед завдяки художній та громадський роботі М.Коцюбинського. Адже відомо, що письменника вважають яскравим представником «нової школи» української національної культури початку минулого століття.
На основі аналізу різнобічної діяльності товариства було виявлено ознаки обох цих напрямів. Головними завданнями товариства слід вважати: а)формування в українців чіткої громадянської позиції, почуття власної гідності, пробудження національної самосвідомості, примноження здобутків української культури (народництво); б)усвідомлення значення культурних та мистецьких надбань українського народу у загальноєвропейському, світовому контексті (сучасні, новітні орієнтири).
У музичній сфері діяльність товариства «Просвіта» реалізувалася у таких основних аспектах: реорганізація музично-театральної справи з метою її професіоналізації; спрямована на підвищення загальної й музичної освіченості населення лекційна робота та літературно-мистецькі акції різної тематичної спрямованості; численні музичні заходи і широка концертна практика; публікація й розповсюдження пісенного і поетичного фольклору; організація дозвілля дітей та юнацтва.
Діяльність «Просвіти» у регіоні мала важливе консолідуюче значення, чому сприяли тісні творчі контакти й активна співпраця із громадськими установами і визначними діячами культури України. Важливим здобутком «Просвіти» й І.Шраґа як її представника є залучення до музичного життя Чернігівщини митців з інших регіонів, одним з яких став Микола Лисенко. Діяльність фундатора української музичної класики у культурному просторі краю мала позитивні наслідки, серед яких: активізація просвітницької справи; професійні орієнтири в музичній освіті; вдосконалення виконавської майстерності місцевих музикантів; зростання естетичних потреб чернігівської спільноти; розвиток художнього смаку молоді; виховання прихильного ставлення до давніх традицій української культури і як результат формування національно зорієнтованого світогляду жителів краю. Участь М.В.Лисенка в організованих чернігівською «Просвітою» мистецьких заходах сприяла суттєвому зростанню авторитету товариства, а світоглядні позиції митця стали концепційною базою культурного життя регіону.
Основним орієнтиром у роботі товариства є прагнення зберегти самобутність української національної культури в усіх її проявах. Серед причин занепаду і ліквідації «Просвіти» найважливішими є вкрай несприятливі суспільно-політичні та соціально-економічні обставини часу. Однак саме «Просвіта» стала у регіоні важливою базою для активізації національного руху у 20‑хроках.
Вектор розвитку музичної освіти в регіоні спрямований шляхом від аматорства до професіоналізму: від приватних музичних класів К.Сорокіна, освітньої практики чехів Ейзлерів до відкриття Чернігівської філії ІРМТ, заснування музичних класів та реорганізації їх у профшколу (музичне училище).
Діяльність Чернігівської філії ІРМТ є кульмінаційним етапом у галузі інструментального виконавства краю досліджуваного періоду. Основними чинниками у становленні і розвитку симфонічного й камерного музикування слід вважати давні традиції мистецьких колективів періоду кріпацтва (Розумовських, Тарновських, Будлянських); активну приватну практику викладачів-інструменталістів (С.Гаєвського, А.Камінського, В.Юркевича С.‑С.Вількон­ського, А.Айзенштадта, С.Ленквіст, А.Яцкевича, Є.Богословського, К.Соро­кіна, О.Горєлова, О.Рубця); впливи сусідніх губерній із більш розвиненою інструментально-виконавською практикою. Відкриття музичних класів (згодом училища) ІРМТ сприяє професіоналізації сфери інструментального виконавства. Провідні музиканти-інструменталісти (С. Вільконський, Н.Айзенштадт, М.Шраґ Ю.Іванов) відіграють важливу роль у музично-освітній галузі краю. Важливим фактором активізації музичного життя регіону стала також багата гастрольна практика.
Суттєвий вплив на розвиток музичної культури загалом і освіти зокрема мали музиканти-іноземці (випускники Празької, Варшавської, Віденської та російських консерваторій), діяльність яких сприяла впровадженню у музично-освітній процес європейського досвіду та досягнень російської культури.
У 20‑хроках різноманітні мистецькі осередки (художньо-мистецька студія М.Тарновського, театральна П.Александрова і Ф.Кононенка, театральна і музична секції при губернському відділі народної освіти, музично-театральна ділянка чернігівської «Просвіти», хорові й оркестрові гуртки, регентські курси та курси інструкторів повітових учителів співу) у своїй роботі поєднували риси просвітницької, аматорської діяльності із вирішенням власне професійних завдань.
Єдиний у регіоні музичний спеціалізований заклад був зорієнтований передусім на освітні традиції ІРМТ. Помітними були також і новітні впливи, зокрема, у сфері адміністративного керування закладом та матеріального забезпечення навчального процесу. Аналіз навчальних планів і програм засвідчує високий рівень викладання музичних дисциплін і належну фахову підготовку викладачів, дозволяє визначити концепційні орієнтири у роботі закладу, які базувалися передусім на впровадженні досвіду західноєвропейської й особливо російської музичної педагогіки. Серед недоліків ігнорування здобутків національної школи та багатих українських освітніх традицій.
Різнобічна мистецька діяльність чернігівського відділення ІРМТ та його училища прискорила становлення усіх галузей музичної культури регіону. Незважаючи на дещо упереджене ставлення членів Товариства та працівників музичного училища до традицій української культури, саме це Товариство стало підґрунтям для розвитку музичного мистецтва краю вже у радянський період.
Важливим фактором у спричиненій потужними ренесансними процесами активізації пісенно-хорового руху регіону стало створення на Чернігівщині численних хорових осередків: «Українського народного мандрівного хору» у Чернігові; народного хору та вокального ансамблю при відділі Народної освіти у Ніжині та учительського хору Товариства імені М.Леонтовича, згодом Ніжинської Окружної капели; Прилуцького робітничого народного хорового осередку; Новобасанського хорового колективу. Серед провідних діячів краю особливими здобутками вирізняються Ф.Проценко та Є.Тичина.
Діяльність регіонального відділення Товариства імені М.Леонтовича мала для краю важливі позитивні результати: підвищення рівня загальної музичної освіченості як головного компоненту музичної культури, що зумовило створення численних повітових філій, освітніх студій та інших хорових осередків; розквіт музично-хорового виконавства як наслідок запровадження музичного виховання у загальноосвітніх установах, що сприяло відновленню традицій мандрівних капел, пожвавленню концертного життя повітових центрів і навіть найменших сіл; активізація музично-видавничої діяльності, що зумовлена потребами забезпечення аматорських та професійних мистецьких колективів нотною та музично-методичною літературою.
Огляд музичної освіти у навчальних закладах регіону гімназіях (Ніжин, Чернігів), приватних школах (Мрин, Остер), педагогічних технікумах (Остер, Городня), Чернігівської духовній семінарії, педагогічних установах вищого типу (Глухів, Ніжин, Чернігів), дозволив констатувати доволі високий рівень музичної підготовки вихованців. Активна музикантська діяльність таких визначних митців-науковців як В.Петр сприяла впровадженню у навчальну практику новітніх методів роботи, а також створенню учнівських мистецьких колективів.
У 30‑хроках стрімкі процеси активного розвитку культури краю були штучно перервані закриттям культурних осередків, ліквідацією хорових колективів яскравого національного забарвлення, репресивними акціями проти діячів мистецтва, серед яких І.Ницай, Г.Слоницький, І.Тичина, П.Тобілевич, Й.Верховинець-Костів, А.Кибальчич, Ю.Гончаренко, М.Бакуревич, Ю.Масютін, М.Бельмас.
Загалом різнобічна діяльність культурно-мистецьких осередків регіону в першій третині ХХстоліття «Просвіти», ІРМТ, Товариства імені М.Леонтовича, С.С.П «Плуг» мала важливе значення в усіх сферах культури Чернігівщини. Саме діяльність громадсько-культурних товариств виявилася гарантом на Чернігівщині збереження та розвитку паростків української національної культури.
Досягнення у галузі музичної культури Чернігівщини досліджуваного періоду позитивно вплинули на подальший розвиток мистецтва, підтвердженням чого є поява низки відомих творчих особистостей, значення творчих здобутків яких виходить за межі регіонального і набуває загальноукраїнського масштабу: Березенець (Йоха) Доментій (18981988) оперний співак, доцент Львівської консерваторії, працював у Мюнхені; Москвичов Йосип (18881974) професор по класу скрипки Львівської консерваторії; Проценко Андрій (19021984) професор Київської консерваторії; Докшицер Тимофій (19212005) професор музичного інституту імені Гнесіних. Варто ще пригадати імена славетних українських діячів, яких справедливо можна називати гордістю нації: Еліна Бистрицька, Марк Бернес, Климент Квітка, Микола Коляда, Георгій Неллеп, Григорій Пономаренко, Михайло Черняк та інші.

Список використаних літератури і джерел
1. 7років музичної етнографії. (Доклад К.В.Квітки) // Музика. 1925. №1. С.3840.
2. А.Г. Квартетные вечера. // Черниговские губернские ведомости. 1896. 10июня.
3. Автобиографии и учётные карточки членов сельсовета волости 25 апреля 1922 // ДАЧО. Ф.Р1801. Оп.1. Спр.34. Арк.2325.
4. АлександроваЕ.И. Концертная жизнь дореволюционного г.Чернигова // Відділ рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнології ім.М.Рильського. Ф.142/394.
5. АлександроваЕ.И. Концертная и педагогическая деятельность проф. Московской консерватории Евгения Васильевича Богословского в советское время // Відділ рукописних фондів ІМФЕ ім.М.Рильського Ф.142/394.
6. АнтроповаТ. Науково-теоретичні розробки Б.Яворського з питань формування музичної освіти в Україні // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Вип.16. Культурологічні проблеми української музики. Наукові дискурси пам’яті академіка І.Ф.Ляшенка. Київ, 2002. С.187193.
7. АплаксинаО. Сторінки спогадів // Спогади про М.Коцю­бин­сько­го. 2‑евид. Київ: Дніпро, 1989. C.105124.
8. БарановськаО., БарановськийМ. Чернігівщина: природа, населення, господарство (комплексне географічне дослідження). Ніжин: Наукасервіс, 2000. 179с.
9. БаренбоймЛ. Антон Григорьевич Рубинштейн. Литературное наследие: В 3т. Т.2. Письма 18501871 / Сост., текстолог подготовка, коммент. и вступит. статья Л.А.Баренбойма. Москва: Музыка, 1984. 221с.
10.БелосвєтоваІ. Календарно-обрядова пісенна культура Чернігівського Полісся (до проблеми регіонального дослідження): Автореф. канд. мистецтвознавства (Київ, ІМФЕ ім.М.Рильського, 1990). Київ, 1990. 17с.
11.БерезнякП. Вихователь молоді // Спогади про М.Коцюбинського. 2‑евид. Київ: Дніпро, 1989. C. 98105.
12.БерезовськаЛ. Проблеми освіти та виховання в діяльності київських просвітницьких товариств (друга половина ХІХ початок ХХст.): Дис. канд. пед. наук (Київ, Інститут педагогіки АПН України). Київ, 1998. 212с.
13.БичкоА.П., ІгнатенкоП.І. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. Київ: Либідь, 1992. 392с.
14.БіличО. Музично-вокальна справа. На конференції викладачів пед. ВУЗів при Київському І.Н.О. // Музика. 1927. №1. С.6770.
15.БогословскийЕ. Памяти того, кем мы были живы // Русские Ведомости. 1915. 22апреля (те ж саме: Музыка. 1915. №220).
16.БогословськийЄ. Композитори // Більшовик: Орган Чернігівського обкому КП(б)У, МПК та обласної Ради депутатів трудящих. 1940. 27липня.
17.БойкоВ. Злам Еллана-Блакитного // Сіверянський літопис. Чернігів. 1995. №6. С.4856.
18.БойкоО. Історія України. Київ: Видавничий центр «Академія», 2001. 655с.
19.БойкоО. Історія України. Київ: Видавничий центр Академія. 1999. 565с.
20.БойкоО. Ніжинська науково-дослідна кафедра історії, культури й мови в історичному контексті 2030рр. // Література та культура Полісся. Вип.4. Ніжин, 1994. С.3840.
21.БоканьВ., ПольовийЛ. Історія культури України. Вид.20, доп.Київ, 2001. 252с.
22.БяликМ. Л.Н.Ревуцкий: Монография. Ленинград: Сов. композитор, 1979. 185с.
23.В музыкальном училище / Культура и искусство // Красное знамя. 1923. 27ноября.
24.ВасютаО. До питання дослідження кобзарства та лірництва на Чернігівщині // Сіверянський літопис. Чернігів 2000. №2. С.8892.
25.ВасютаО. Культурно-громадський рух на Чернігівщині в другій половині ХІХ на початку ХХстоліття: До історії Чернігівської «Просвіти» // Просвіта92: Громадсько-політичний та літературно-мистецький щорічник. Чернігів, 1992. С.111114.
26.ВасютаО. Музичне життя на Чернігівщині у ХVIIIXIXстоліттях (історико-культурологічне дослідження). Чернігів: Деснянська правда, 1997. 211с.
27.ВасютаО. Сторінки музичної освіти на Чернігівщині. Чернігів, 2003. 80с.
28.ВерьовкаГ. Слово про друга // Павлові Тичині. До 70-річчя з дня народження. Київ: Радянський письменник, 1961. C.1922.
29.Виконавські школи вищих учбових закладів України: Збірник наукових праць КДК ім.П.І.Чайковського. Київ, 1990. 184с.
30.Вільконський Станіслав-Стефан Владиславович, український віолончеліст і музичний педагог (18771963). Подяка-адрес голови Чернігівського товариства художників ім.М.Тарновського про обрання його почесним членом товариства (1917) // ЦДАЛМ. Ф-374. Оп.1. Спр.20.
31.Вільконський Станіслав-Стефан Владиславович, український радянський віолончеліст і музичний педагог (18771963). [Фото Ніжинського струнного квартету, серед членів якого батько Владислав Флоріанович (1877)] // ЦДАЛМ. Ф.374. Оп.1. Спр.34.
32.ВолодченкоЖ. Система естетичного виховання в Ніжинських гімназіях (остання чверть ХІХ поч. ХХст.) // Наукові записки НДПУ імені М.Гоголя (Психолого-педагогічні науки). Ніжин, 2000. С.143149.
33.ГинзбургГ. История виолончельного искусства. Кн.3. Москва: Музыка, 1965. 616с.
34.Глухов. Учительский институт // ЦДІА. Ф.707. Оп.227. Спр.5. Арк.3438.
35.ГнатюкЛ. З історії української музичної освіти. Проблеми методичного забезпечення навчального процесу (2030рр. ХХст.) // Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій: Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції «Професійна мистецька освіта: діалог традицій та інновацій» (1516грудня 2000р.). Київ, 2000. С.112114.
36.ГнатюкЛ.А. Музична освіта в українській культурі 2030‑хроків ХХстоліття // Проблеми музичної освіти: Мистецтво молодих 2001 / Академія мистецтв України. Київ: СПД КравчукВ.К., 2003. С.205214.
37.ГнатюкЛ.А. Питання хорової освіти в українській пресі 20‑х 30‑хроків // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського: Збірник наукових праць. Вип.14. Музичне виконавство: Книга шоста. Київ, 2000. С.98107.
38.ГрицаС. Музична фольклористика // Історія української музики: У 6т. Т.3. Кінець ХІХ початок ХХст. Київ, 1991. С363385.
39.ГрищенкоТ. Становлення і розвиток музично-естетичного виховання в гімназіях України. (ХІХ поч. ХХст.): Дис. канд. пед. наук. Київ. 1998. 191с.
40.ДавиденкоЮ. З історії Ніжинської «Просвіти» (19071920) // Сіверянський літопис. 1997. №4. С.75.
41.ДавидовЙ. Концерт у Чернігові // Деснянська правда. 1978. 9червня.
42.Декада радянської музики і естради на Україні // Більшовик: Орган Чернігівського обкому КП(б)У, МПК та обласної Ради депутатів трудящих. 1940. 30жовтня. С.4.
43.Дело №73714 по обвинению Слоницкого Георгия (Юрия) Андреевича по ст. 5411, 548 УК УССР // Архів служби безпеки України в Чернігівський області. Ф.Зб.П.4311.
44.Дело №989 по обвинению гражданина Ницая Ивана Арефьевича по ст. 54/10 УК УССР // Архів СБУ в Чернігівський області. Ф.Зб.П.10222.
45.ДемченкоТ., ОнищенкоВ. Нариси з історії Чернігівщини від найдавніших часів до наших днів. Чернігівщина на початку ХХстоліття. 19001917. Вип.3. Чернігів, 19971998. 66с.
46.ДемченкоТ., ОніщенкоВ. Просвіта у Чернігові (19061911рр.) // Україна і Росія в панорамі століть: Збірник наукових праць на пошану К.М.Ячменіхіна. Чернігів: Сіверянська думка, 1998. С.233241.
47.ДорохінаЛ. Богослужебний спів в музичній культурі Чернігівщини на початку ХХстоліття: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Київ, 2002. 20с.
48.ДорохінаЛ. Братські хори в музичній культурі Чернігівщини початку ХХст. // Київське музикознавство. Вип.1. Київ, 1998. С.4457.
49.ДудикР. Хорова культура Прикарпаття кінця ХІХ першої третини ХХстоліття: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Київ, 2000. 18с.
50.Естетика: Підручник / За ред. Л.Т.Левчук. Київ, 2000.
51.ЄфремовС. Щоденники. 19231929рр. Київ, 1997. 848с.
52.ЖукМ. Нарис життя Рабіса Чернігівщини // Искра искусства: Юбилейная газета губотдела РАБИС Черниговщины. 1924. 12мая. С.13.
53.ЖурбаМ. Етнонаціональні та міжнародні аспекти громадських об’єднань українського села (2030рр. ХХст.). Київ: Науковий світ, 2002. 499с.
54.З життя «Просвіт». «Просвіту» в Козельці закрито // Рада: Газета політична, економічна і літературна. Київ. 1908. Середа, 4іюня (17липня) С.3.
55.З історії музичної освіти Чернігова // Деснянська правда. 1972. 13вересня.
56.ЗагайкевичМ. Михайло Коцюбинський і музичне мистецтво // У вінок Михайлу Коцюбинському: Збірник статей і повідомлень. Київ: Наукова думка, 1967. 273с.
57.ЗільберманЮ. Володимир Горовиць у культурному середовищі Києва кінця ХІХ початку ХХстоліття: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. Київ, 2004. 17с.
58.ЗинькевичЕ. Концерт и парк на крутояре. Киев: Дух і Літера, 2003. 316с.
59.ЗозуляС. Роль провінціалізму у долі професора І.Г.Турцевича // Література та культура Полісся: Збірник статей. Вип.18. Ніжин, 2002. 249с.
60.ЗолотоверхийГ.Д. Становлення української радянської культури. 19171920. Київ, 1961. 424с.
61.Из истории Ленинградской консерватории: Материалы и документы 18621917. Ленинград: Музыка, 1964. 328с.
62.Извещения. Музыкального комитета губернского отдела народного образования // Известия Губернского Исполнительного Комитета Совета Рабочих, Селянских и Красноармейских депутатов Черниговщины. 1919. №112. 14июня. С.4.
63.Инструкция для работы музыкальных секций при губнаробразах. 1921г. // ДАЧО. Ф.Р593. Оп.1. Спр.801. Арк. 6364.
64.Історія міст і сіл Української УРСР. Чернігівська область. Київ: Академія наук УРСР, 1972. 797с.
65.Історія світової та української культури / В.Греченко, І.Чорний, В.Кушнерук, В.Режко. Київ: Літера, 2000. 463с.
66.Історія українського мистецтва: У 6т. / Ред. кол. М.П.Бажан. Ю.С.Асеєв таін. Т.5. Радянське мистецтво 19171941. Київ, 19661967. 478с.
67.Історія української культури / Під ред. І.Крип’якевича. 2‑евид. Київ: Либідь, 1999. 651с.
68.Історія української культури: Збірник матеріалів і документів / За ред. С.М.Клапчука. В.Ф.Остафійчука. Київ: Вища школа, 2000. 607с.
69.Історія української музики: У 6т. Т.4. 19171941. Київ: Наукова думка, 1992. 613с.
70.К концерту Мири Польгейм / Хроника. Театр и музыка // Черниговское слово: Политическая, экономическая и литературная газета. 1913. 20марта.
71.К открытию музыкального училища в г.Чернигове / Театр и музыка // Черниговские губернские ведомости: Политическая, экономическая и литературная газета 1904. 28августа.
72.Календар товариства «Чернігівське земляцтво» на 1997рік / Упорядник-редактор О.Деко. Київ, 1997. 736с.
73.КалібабаД. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини / Ред. О.Астаф’єв, І.Каганова. Чернігів: Редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1998. 256с.
74.КияновськаЛ.О. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХХХст.: Автореф. дис. докт. мистецтвознавства: 17.00.01 / / НМАУ ім.П.І.Чайковського. Київ, 2000. 36с.
75.КияновськаЛ.О. Стильова еволюція Галицької музичної культури XIXXXст.: Дис. докт. мистецтвознавства: 17.00.01 / НМАУ ім.П.І.Чайковського. Київ, 2000. 420с.
76.КлимовичН. Чернігів та чернігівці у житті С.Єфремова // Сіверянський літопис. Чернігів. 2003. №1. С.131135.
77.КоновецьО. Просвітянський рух в Україні (ХІХ перша третина ХХстоліття). Міжнародна асоціація україністів. Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім.Т.Шевченка. Київ: Хрещатик, 1992. 120с.
78.КоренюкО.Г. Из истории музыкального образования в Киеве ХIХ начала ХХстолетия: Дисс. канд. искусствоведения. Киев, 1972. 345с.
79.КотляревськийІ. Музично-теоретична україністика // Українське музикознавство: Науково-методичний збірник. №28. Київ, 1998. С.912.
80.КоцюбинськаІ. Спогади і розповіді про М.Коцюбинського. Київ: Дніпро, 1965. 201с.
81.КоцюбинськийМ.М. Твори: У6т. Т.6. Київ: АН. УРСР, 19611962. 491с.
82.КоцюбинськийЮ. Михайло Коцюбинський і чернігівська «Просвіта» // Просвіта: історія та сучасність. Київ: Веселка. 1998. С.122126.
83.КривобокО. Студентські осередки у Ніжинський вищій школі початку ХХстоліття // Сіверянський літопис. 2002. №1. С.3035.
84.Кримінально-слідча справа. Ступак Михаил Денисович. Бакуревич Миколай Васильович. Кибальчич Анатолій Семенович. Слоницький Юрій Андрійович // ДАЧО. Ф. Р8840. Оп.3. Спр.2684.
85.КурасГ., ДемченкоТ. Тернистий життєвий шлях чернігівця М.Шраґа, заступника голови Центральної Ради // Сіверянський літопис. Чернігів. 1995. №1. С.8.