АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ : АРХИТЕКТУРНО пространственная организация Световой среды УКРАИНСКОЙ ЦЕРКВИ

brief description

Національний університет Львівська політехніка”

На правах рукопису

ЯЦІВ Мирослав Богданович

УДК 726.54 628.973

АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

18.00.01 теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
Криворучко Юрій Іванович
кандидат архітектури, доцент
завідувач кафедри Містобудування”

Львів 2002

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА ХРИСТИЯНСЬКОЇ СВЯТИНІ ................................................................................................................. 13
1.1. Значення світла в архітектурі ................................................................................................................. 13
1.2. Світло феномен священного у християнстві ................................................................................................................. 21
1.3. Світло у творах Отців Східної Церкви, працях богословів, істориків, мистецтвознавців ......................................................................................................... 27
ВИСНОВКИ ДО 1-ГО РОЗДІЛУ ................................................................................................................. 32
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА ХРИСТИЯНСЬКОГО ХРАМУ ................................................................................................................. 34
2.1. Теоретичні методи дослідження світлового середовища храму ......................................................................................................... 35
2.2. Експериментальний метод дослідження світлового середовища храму ......................................................................................................... 37
Висновки до 2-го роздІлу ................................................................................................................. 48
РОЗДІЛ 3. ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА ХРИСТИЯНСЬКОГО ХРАМУ СХІДНОГО ОБРЯДУ ................................................................................................................. 50
3.1. Символічно-образна структура світла у християнському храмі східного обряду ............................................................................................... 51
3.2. Богословська сутність світло-символічних елементів християнського храму............................................................................................. 56
3.2.1. Символіка і світлове наповнення просторів християнського храму........................................................................................................... 58
3.2.2. Символіка світлових перепон храму ................................................................................................................. 60
3.2.3. Символіка світлових прорізів храму ................................................................................................................. 63
3.2.4. Символіка штучних джерел світла ................................................................................................................. 65
3.3. Символічно-тектонічна структура світла християнського храму східного обряду ..................................................................................................... 69
3.4. Формотворчі засоби природного і штучного світла ................................................................................................................. 77
3.5. Функції світла у просторі храму ................................................................................................................. 84
3.6. Світлове середовище християнського храму східного обряду ................................................................................................................. 89
Висновки до 3-го роздІлу ................................................................................................................. 91
РОЗДІЛ 4. ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ................................................................................................................. 94
4.1. Ранньохристиянські джерела світлового середовища української церкви ....................................................................................................... 94
4.2. Світлове середовище основних типів української церкви............................................................................................ 100
4.2.1. Світло у просторі церков княжої доби Х ХІ століть................................................................................................... 100
4.2.2. Світлове середовище церков княжої доби ХІІ ХІІІ століть................................................................................................... 109
4.2.3. Світлове середовище у церквах українського бароко XVIIXVIII століть ..................................................................................................... 110
4.2.4. Світлове середовище у просторі української дерев’яної церкви.................................................................................................... 114
4.3. Світлове середовище сучасної української церкви.................................................................................................... 119
Висновки до 4-го роздІлу............................................................................................... 124
РОЗДІЛ 5. АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СВІТЛОВОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ................................................................................................ 126
5.1. Архітектурно-просторові принципи організації світлового середовища української церкви............................................................................................ 127
5.2. Архітектурно-просторові прийоми і засоби організації світлового середовища української церкви............................................................................................ 143
5.3. Архітектурно-просторова організація світлового середовища основних типів української церкви............................................................................................ 150
Висновки до 5-го роздІлу............................................................................................... 155
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................... 156
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................................................... 160
ДОДАТКИ ............................................................................................................... 174
Додаток А............................................................................................................ 174
Додаток Б............................................................................................................. 181
Додаток В............................................................................................................. 189
Додаток Г............................................................................................................. 195
Додаток Д............................................................................................................ 240

ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ НАЗВ БІБЛІЙНИХ КНИГ
Ав пророка Авакума
Бут Буття
Вих Вихід
Ді Діяння Апостолів
Еф Послання Ап.Павла до Ефесян
Євр Послання Ап.Павла до Євреїв
Єр пророка Єремії
Ів Євангеліє за Іваном
Іс пророка Ісаї
Кол Послання Ап. Павла до Колосян
1 Кр 1-ше Послання Ап. Павла до Коритян
2 Кр 2-ге Послання Ап. Павла до Коритян
Лк Євангеліє за Лукою
Мк Євангеліє за Марком

Мт Євангеліє за Матеєм
Муд Мудрости
Од Одкровення Івана
Прип Приповідок
Пс Псалмів
Пт Послання Ап. Петра
Сам Самуїла
Сир Сираха
1 Сл 1-ше Послання Ап.Павла до Солунян
2 Сл 2-ге Послання Ап.Павла до Солунян
Тм Послання Ап. Павла до Тимотея
Флп Послання Ап. Павла до Филип’ян
Хр Хронік
Як Послання Ап.Якова

ВСТУП

Зі здобуттям незалежності в Україні відроджується Церква, свобода віросповідання. Протягом 1990-2001 pp. в Україні зареєстровано 21,5 тисяч релігійних громад (з них християнських-20,5 тисяч), які мають у користуванні та володіють понад 13 тисяч храмів та молитовних будинків (з них 12877-християнських). За цей період в Україні різними релігійними конфесіями побудовано понад 2200 святинь. Окрім названих знаходиться тепер у процесі будови понад 1850 культових споруд (дані на 01.01.2000р.)
Церковна будівля особливе явище архітектури. Вона як жодна інша споруда оберігає свій традиційний зміст. Форма та образ святині повністю підпорядковані богословській функції. Їх просторове вираження являє собою складну систему символів. Завдяки відтворенню в матеріалі архітектури основних принципів, канонів, правил, ритуалів церковна споруда стає структурою сакральних форм та простору. Святиня втілення Культу, Літургії. Архітектуру святині слід розглядати в категоріях, які безпосередньо вказують на перенесення богословсько-космологічної сутності церкви на мову архітектурних форм та простору.
Окрім знань основ богослов’я, змісту Літургії, розуміння богослужбової функційної організації святині, важливою для церковної будівлі є вирішення суто архітектурних питань планувального укладу, структури простору та формотворчих засад української церкви. Основою конституювання архітектури християнської святині є основоположна богословська категорія світла. Світло виконує не тільки утилітарну функцію освітлення простору і поверхонь храму, що забезпечує їх зорове сприйняття, а передусім богословські і богослужбові функції, які є визначальним формотворчим чинником просторової організації святині. Архітектура храму конституюється архітектурою світла.
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена наступним.
1. Тривала перерва у проектуванні, зведенні та оздобі церков (1917-1991 pp.) спричинила до втрати професійних архітекторів, будівельників та художників. Тому у 1990-х роках багато святинь зведено досить поспішно, не завжди за достатньої участі архітектора. Сьогоднішня практика церковної архітектури засвідчує також недостатність знань архітекторами засад формотворення такого складного об'єкту, яким є християнська святиня східного обряду, тієї ролі, яку відіграє у архітектурі храму природне та штучне світло. Поняття та образ світла у святині східного обряду в Україні це православні і греко-католицькі церкви змістовна та формальна основи її архітектури. Опанування досягнень минулого у царині проектування і будівництва церков є одним із суттєвих факторів розвитку сучасного сакрального мистецтва та архітектури в Україні, збереження та розвитку їх традиції. Цілеспрямоване звернення теорії і практики сучасної церковної архітектури в нашій країні до історичної спадщини будівництва церков необхідне у зв'язку із принциповою ортодоксійністю східної церкви і традиційністю її архітектури та свідчить про назрілу потребу залучити віками сформовані принципи і методи храмобудування до вирішення сучасних проблем церковної архітектури.
2. У сучасній церковній архітектурі нерідко прослідковуються відступи від богословських вимог організації простору святині, помітні спроби вільного та нефахового трактування будівничими церковного канону, нефахового втручання у віками усталені принципи. Такі новації нерідко приносять в архітектуру української церкви невластиві їй тектонічні форми, прийоми і засоби просторової організації. Символіка світла, як основа традиційного укладу святині, ще не стала об'єктом вивчення та організації архітектором. Вона на практиці часто не лише не підтримує ідею формування простору церкви, а, навпаки, нерідко вступає у протиріччя з богословськими вимогами щодо її організації. Це призводить до приниження сакральної сутності світла, невідповідного функційного освітлення святині і, що найбільш вразливо, семантичній невідповідності сакральної функції світла і просторових формотворних елементів церковної будівлі.
Значення світла у архітектурно-просторовій організації української церкви у повноті його смислу, включаючи богословський, не досліджувалось. Актуальним є професійне застосування архітектором-світлотехніком основних положень теології світла, у формуванні простору святині.
Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження проведене згідно з науковим напрямком кафедри "Містобудування" Національного університету "Львівська політехніка" "Розвиток і реконструкція територіальних систем і населених місць регіону Західної України, напрямок: сакральна архітектура України".
Мета дослідження розкрити закономірності та виявити засоби втілення богословської і архітектурної сутності світла у просторовій організації української церкви.
З поставленої мети визначені задачі дослідження:
1. Визначити стан дослідженості проблеми організації світлового середовища української церкви.
2. Розробити методику дослідження світлового середовища української церкви.
3. Провести історико-теоретичне дослідження богословського змісту категорії "світло" та встановити його значення у формуванні світлового середовища, структури і простору християнського храму східного обряду.
4. Дослідити світлове середовище українських церков різних типів та періодів розвитку за характером розподілу у просторі та інтенсивністю світлових потоків.
5. Встановити архітектурно-просторові принципи, прийоми і засоби організації світлового середовища основних типів української церкви
6. Розробити способи перенесення і форми інтерпретації принципів традиційної організації світлового середовища східного християнського храму в практику проектування сучасної української церкви.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є світлове середовище християнських храмів східного обряду в Україні православних та греко-католицьких церков.
Предмет дослідження архітектурно-просторова організація світла у християнських церквах східного обряду.
Методи дослідження. У роботі використовувалися як загальнонаукові методи дослідження: емпіричні (спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення), так і спеціальні: моделювання структури об'єкту (макети церков) і моделювання природного освітлення ("штучний небосхил"). На основі теоретичних досліджень сформульована світло-образна модель світлового середовища християнського храму східного обряду з урахуванням вимог богослов'я. Аналітично-порівняльним методом дана модель співставлялась із світло-образною моделлю у реальних церквах. Експериментальні дослідження світлового середовища церкви здійснювалось на макетах церков під "штучним небосхилом" і в умовах реального дифузного неба.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що за результатами дослідження вперше в архітектурній науці:
- впроваджується міждисциплінарне поняття "світлове середовище церкви", оперте на богословському, архітектурному та світлотехнічному змісті категорії світла;
- досліджена роль світла в організації сакрального простору і об'ємно-просторової структури храму, його архітектурних деталей і елементів;
- визначені характер розподілу та інтенсивність світлових потоків природного світла у просторі святині за експериментальними дослідженнями світлового середовища церков різних типів та історичних періодів;
- виявлені закономірності формування світлового середовища храму у часовій динаміці богослужінь;
- виявлена роль світла у становленні традиції української церкви та формуванні основних її архітектурно-просторових типів.
Практична цінність роботи. Практична значущість полягає у розробці методу оцінки архітектурно-просторового вирішення церков щодо відповідності їхньої просторової структури та організації світлового середовища богословським вимогам за визначеними в роботі принципами організації світлового середовища української церкви.
Результати роботи можуть бути використані при:
- підготовці фахівців архітектурних, мистецьких і інженерних спеціальностей у вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації;
- проектуванні сакральних будівель, як практичні рекомендації організації світлового середовища і системи освітлення храму;
- подальших науково-дослідних роботах.
Апробація роботи. Основні положення та матеріали дослідження були представлені на міжнародному симпозіумі: "Архітектура Галичини ХІХ-ХХст.ст." у 1994р., м.Львів; міжнародній конференції: "Технічні креслення в 21 столітті" у 1997р., м.Прешів (Словаччина); міжнародному семінарі : "Сакрум і місто" у 1998р., м.Львів; міжнародному семінарі : "Сакрум і країна" у 1998р., м.Севастополь; десятій, дванадцятій і тринадцятій сесіях Наукового Товариства ім.Шевченка у 1999р., 20012002р.р., м.Львів; п'ятому науково-практичному семінарі: "Будівництво та реконструкція культових споруд" у 1999р., м.Львів; міжнародній конференції: "Шашкевичівські читання" у 2000р., м.Трускавець; міжнародних наукових конференціях: "Історія релігій в Україні" у 20012002р.p., м.Львів; розробці лекцій "Світло у просторі української церкви" для Міжнародної Школи церковної архітектури у 1991,1993,1995,1998 pp., м.Львів.
Публікації автора за темою дисертаційної роботи.
Результати дисертаційного дослідження опубліковані у 4 статтях у збірниках наукових праць, у матеріалах 1 міжнародної наукової конференції.
Структура та об'єм дисертації. Дисертація складається із змісту, п'яти розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Основна текстова частина складається із 159 сторінок, включаючи ілюстративний матеріал на 33 сторінках, бібліографія кількістю 179 найменувань на 14 сторінках та 5 додатків на 83 сторінках, куди включено ілюстративний матеріал.
У вступі розкриті сутність і значущість проблеми, обгрунтовані актуальність та доцільність теми дослідження для церковної архітектури та розвитку архітектурної науки в Україні, сформульовано мету та задачі дослідження, визначені об'єкт, предмет дослідження, подано перелік використаних теоретичних і емпіричних методів дослідження, описано ступінь наукової новизни та подано відомості про практичну цінність одержаних результатів, зв’язок дослідження з науковими програмами. Вказано апробацію основних положень роботи, перелік публікацій автора за результатами дисертаційного дослідження та структуру роботи.
У першому розділі "Стан дослідження світлового середовища християнської святині" на основі аналізу літературних джерел і науково-дослідних робіт з'ясовано, що значення світла в архітектурі християнського храму східного обряду детально не досліджувалось ні вітчизняними мислителями від часу Київської Русі, ні пізніше у часі становлення традиції української церкви та формування основних її архітектурно-просторових типів. Невивченим є питання відповідності архітектурно-просторової організації світлового середовища сучасних українських церков богословським вимогам. Загалом відсутні експериментальні дослідження світлового середовища церкви за розподілом світлових потоків у просторі і на поверхнях святині. Немає загальної методики проектування світлового середовища церкви як основи її архітектурно-просторового укладу.
У другому розділі "Методика дослідження світлового середовища християнського храму" обгрунтовано вибір напрямку дослідження, подано загальний опис методів дослідження: теоретично-аналітичного, аналітично-порівняльного і експериментального, за допомогою яких розкривається зміст та структура світлового середовища храму, закономірності його організації в українській церкві. Запропонована методика дослідження дозволила визначити, наскільки відповідає просторова організація світла в українських церквах богословським уявленням щодо його сутності та вимогам щодо його організації і встановити способи втілення та перенесення основних принципів організації світлового середовища в процесі еволюції української церкви.
У третьому розділі "Зміст та структура світлового середовища християнського храму східного обряду" розкривається значення і місце світла у просторі храму. Встановлена символіка світла, світлотвірних, світловідбивних, світлопропускних елементів святині, визначено символічно-образне представлення світла у храмі, оперте на богословське розуміння світла як феномена священного, визначена богослужбова роль світла. За результатами досліджень встановлені форми усталеного взаємозв'язку елементів світлового середовища храму: символічно-світлова структура храму, світло-тектонічна структура храму і модель функціонування світла у просторі храму у часі Літургії та інших богослужень; визначені богословські вимоги організації світлового середовища храму, які є вихідною концептуальною схемою для емпіричного дослідження світлового середовища української церкви.
У четвертому розділі "Дослідження світлового середовища української церкви" проведено комплексний аналіз світлового середовища українських церков різних типів та різних історичних періодів розвитку церковної архітектури в Україні за розробленою авторською методикою дослідження. До обсягу дослідження включені найзначніші типи української церкви храми княжої доби, барокові, дерев'яні храми, які у цілому відповідають богословським вимогам організації світлового середовища, а також сучасні церкви, які збудовані або запроектовані. За результатами дослідження світлового середовища історичних типів храмів сформульована модель світлового середовища у просторі традиційної української церкви, у порівнянні з якою досліджувався характер світлового середовища у сучасних церквах.
У п'ятому розділі "Архітектурно-просторові закономірності організації світлового середовища української церкви" визначені основні принципи організації світлового середовища української церкви та архітектурно-просторові засоби, прийоми, за допомогою яких вони реалізуються. Визначена сукупність засобів організації світлового середовища церкви, пов'язаних спільними функціями; встановлено доцільну структуру і розташування їх у просторі святині, місце у часі Богослужіння; запропоновані системи електричного освітлення згідно сучасних вимог та можливостей новітніх джерел штучного освітлення.

У загальних висновках викладені основні наукові результати дослідження, обгрунтовано їх достовірність, сформульовано значення та пропозиції щодо подальшого використання, окреслені перспективи розробки проблематики даної роботи.

bibliography

висновки

1. Світло, утилітарне і психологічне значення якого в архітектурі достатньо вивчене, ще не одержало належної оцінки як формотворчий і знаково-символічний чинники організації внутрішнього простору християнської святині, форми будівлі, її смислонесучих елементів. Окрім прагматичної ролі освітлення воно є засобом формування художнього образу будівлі, виявляє динаміку простору, напруженість архітектурної пластики та інтенсивність колористики, є фактором єдності простору. У просторі церкви світло атрибут Служби Божої, релігійних обрядів, має особливе місце і значення, є складовою частиною сакрального образу святині, в моделюванні якого бере активну участь. Світло разом з його проявами і функціями входить у сферу кодифікації і герменевтичної інтерпретації того, що визнано за традиції Східної Церкви і перенесено в архітектуру храму через систему символів, прообразів, канонів. Архітектурно-просторова організація світла виразно характеризує специфіку церковної будівлі і її внутрішнього простору.
2. Для розкриття змісту категорії світла, його місця і значення у просторі української церкви розроблена методика аналітично-порівняльного і експери­ментального дослідження, за якою визначені функції світла у просторі святині, що формують богословську модель прообраз світлового середовища церкви. Проаналізовано архітектурний уклад українських церков і їх світлове середовище, як об’ єкти реалізації цієї моделі.
Важливим методологічним вихідним пунктом дослідження виступає сакральний характер світла, яке визначається з позицій церковного канону, догматики богослов'я. Визначення богословської символіки світла, ієрархічної символіки просторів святині, символіки і значення штучних джерел світла у храмі, почерпнуті з богословських першоджерел, власне і розкривають поняття сакральності світла.
3. Виявлено, що у просторі церкви світло феномен священного, символ усього божественного, атрибут Літургії. В архітектурі християнського храму світло явище архітектонічне, взаємодіючи з поверхнями і формами святині, виконує роль формотворчого і комунікативного елементу просторової структури храму. Воно найважливіший чинник сприйняття простору і устрою святині, викликає у людини зорові реакції, пов'язані із виникненням і сприйняттям зорових образів. Багатоаспектність і поліфункціональність світла у просторі української церкви, вказує на необхідність систематизувати всі його функції і властивості у інтегроване поняття "світлове середовище церкви".
4. У традиційній архітектурно-просторовій структурі української церкви визначено декілька рівнів організації її світлового середовища. Знаково-символічний і образно-символічний рівні, у яких символіка світла (рівнозначно із символікою джерел світла, світлонесучих і світловідбиваючих елементів церковної будівлі), виконуючи своє сакральне призначення у просторі і матеріальній оболонці святині, втілюється в архітектонічні категорії форм і світлових явищ. Світло урухомлює механізм матеріалізації сакрального образу у архітектурну форму ("світло зі сходу" вікно в абсиді; "світло з висоти" купол на високому світловому барабані та інше). Архітектурні форми і елементи святині, пов'язані зі світлом за певними принципами архітектурно-просторової організації, спираючись на прообрази, у відповідності з теологічними і богослужбовими вимогами, упорядковуються у структурну модель світлового середовища святині. Ця модель є архетипом в організації світлового середовища української церкви, частиною її цілісного образу (хрестовокупольний храм, тридільна церква, 1-,3-,5-,9-,13- банні храми).
5. Світлове середовище української церкви різних типів на окремих етапах розвитку церковної архітектури в Україні виявляється як результат перенесення образної інваріантної моделі світлового середовища у різні контексти культури і історії. У кожному конкретному випадку світлове середовище церкви є результатом взаємної синхронізації прообразної моделі-архетипу світлового середовища і цілісного образу святині, який континується в межах традиції, за принципами та засобами даного періоду розвитку архітектури з урахуванням всього спектру зовнішніх впливів. Упродовж усього періоду розвитку традиційної церковної архітектури в Україні архітектурно-просторова організація світлового середовища храмів відповідає богословським вимогам:
- пріоритет сакральних і богослужбових функцій над естетичними та утилітарними в моделі формування світлового середовища церкви;
- домінування згідно сакральної символіки верхнього природного світла;
- ієрархічність природного і штучного світла згідно символічної ієрархії просторів в основному об' ємі святині;
- семантична відповідність сакрального світлового середовища і його просторових формоутворюючих елементів.
6. Встановлено, що середнє значення коефіцієнта природної освітленості у церквах (які досліджувались) змінюється у широких межах від 0,4% до 5%. При цьому, завжди забезпечуються рівні освітленості, достатні для читання і сприйняття оздоби поверхонь храму. Поєднання природного та штучного освітлення звільняє від необхідності нормування природного освітлення, тим більше, що прагматична сторона освітлення повністю підпорядкована богословським і богослужбовим вимогам організації світлового середовища церкви. Враховуючи відносну незмінність штучного освітлення пропонуються значення середньої освітленості на горизонтальній поверхні у різних частинах церковної будівлі: притвір 20-40 лк; нави 50-100 лк; головна нава 150 лк; на тетраподі 200-250 лк; солея, амвон 300 лк; вівтар 300 лк.
7. На основі теоретичних пошуків і за результатами емпіричних досліджень світлотехнічних параметрів у просторі храму сформульовані основні принципи архітектурно-просторової організації світлового середовища української церкви: 1)домінування верхнього світла у просторі церкви; 2) ієрархічність організації світла в просторі церкви; 3) рівнозначущість прямого і відбитого світла; 4)мінімальна достатність світла у просторі святині; 5) відносна однорідність світла; 6)інтегральність природного і штучного світла в просторі церкви. Ці принципи залишились незмінними у часі розвитку церковної архітектури в Україні, і мусять надалі залишитися невід'ємною складовою загальної творчої концепції архітектора та у процесі об'ємно-просторового вирішення церковної будівлі.
8. Принципи і засоби організації світлового середовища церкви, генеза і еволюція сакральної символіки та архітектонічних форм генетично пов'язані зі світлом. Це стосується передусім природного світла, методи і засоби організації якого у сучасній церковній архітектурі нерідко суперечать архітектурній традиції та богословським вимогам.
Архітектурно-просторова організація світлового середовища української церкви повинна бути традиційною у історичному і культурологічному аспектах та як методологічний постулат.
Світлове середовище церкви, поряд з категоріями символу і архетипу, необхідно вважати методом перенесення традицій в українській церкві, ціннісним критерієм її архітектурно-просторової організації. Архітектура християнського храму східного обряду це архітектура світла.

СПИСОК ВИКОРИСТАНої літератури
1. Аверинцев С.С. Золото в системе символов ранневизантийской культуры // Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа. М.: Наука, 1973. С.48-60.
2. Аверинцев С.С. Предварительные заметки к изучению среневековой эстетики // Древнерусское искусство. Зарубежные связи. -М.: Наука, 1975.-С.371-397.
3. Агостон Ж. Теория цвета ее применение в искусстве и дизайне / Пер. с англ. И.В.Пеновой. -М.: Мир, 1982. -184с.
4. Айналов Д.В. К вопросу строительной деятельности св.Владимира // Сборник в память святого равноапостольного князя Владимира. -К.: Типография Я.Батюшковь и К , 1917. -С.21-39.
5. Alpatow M. Historia sztuki. Wyd. szoste. Warszawa: Wyd-wo Arcady, -Tom2: Sredniowiecze. 1984. -Том 2. -166c.
6. Араухо И. Архитектурная композиция /Пер. с исп. М.Г.Бакланов, Антонио Михе. -М.: Высшая школа, 1982. -207с.
7. Арнхейм Р. Динамика архитектурных форм / Пер. с англ. В.Л.Глазычев. ‑М.: Строииздат, 1984. -193с.
8. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Сокр. пер. с англ. В.Н.Салюхина. Общ. ред. Шестакова. -М.: Прогресс, 1974. -392 с.
9. АсєєвЮ.С. Архітектура середнього Придніпров`я та Галицько-Волинських земель у ХІІ-ХІІІ століттях // Історія українського мистецтва. -К.: Академія Наук УРСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1966. -Т.1. Мистецтво найдавніших часів та епохи Київської Русі. -С.135-223.
10. Асєєв Ю.С. Архітектура Київської Русі. -К.: Будівельник, 1969. -191с.
11. Асєєв Ю.С. Архітектурні пам`ятки України. -К.: Радянська школа, 1970. ‑87с.
12. Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. -К.: Будивэльнык, 1989. -104с.
13. Асєєв Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. -К.: Мистецтво, 1980. ‑215с.
14. Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. -К.: Будівельник, 1982. -157с.
15. Асєєв Ю.С. До питання про стилеву періодизацію архітектури Київської Русі //Старожитності Русі-України. -К.: Київська Академія Євробізнесу, 1994. -С.90-96.
16. Афанасьев К.Н. Построение архитектурной формы древнерусскими зодчими. -М.: Издательство Академии Наук СССР, 196. -271с.
17. Ахундов М.Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы. -М.: Наука, 1982. -222с.
18. Брилл Т. Свет: Воздействие на произведения искусства /Пер. с англ. И.В.Пеновой, Б.Д. Рыжикова, Н.Р.Сенаторовой; Под ред. Л.В.Левшина. -М.: Мир, 1983. -307с.
19. Брунов Н.И. Очерки по истории архитектуры: в 3-х т. -М., Л.: Академия, 1935. -Т.2. Греция, Рим, Византия. -621с.
20. Bulhakow S. Mysli o ikonie. //Ikona-Symwol i Wyobrazenie. -Warszawa, 1984. -Цит. в кн.: В.Мокрий. Церква в житті українців. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. 105с.
21. Буркхардт Т. Сакральное искусство Востока и Запада. -М.: Алетейя, 1999. -216с.
22. Бычков В.В. Эстетическое значение цвета в восточнохристиянском искусстве //Вопросы истории и теории эстетики. -М.: Изд. МГУ, 1975. ‑С.129-145.
23. Бычков В.В. Проблема образа в византийской эстетике //Весник МГУ. Сер. Философия, 1972. -№1. -С.50-59.
24. Бычков В.В. Византийская эстетика. Теоретические проблемы. -М.: Искусство, 1977. -199с.
25. Бычков В.В. Малая история византийской эстетики. -К.: Путь к истине”, 1991. -408с.
26. Вагнер Г.К. Декоративное искусство в архитектуре Руси Х-ХІІІ веков. ‑М.: Наука, 1964. -32(8)с.
27. Вагнер Г.К. Византийский храм как образ мира //Византийский временник. -М., 1986. -Т.47. -С.163-181.
28. Вайнтруб І. Семантика християнських храмів середньовіччя //Людина і світ, 1996. -№8. -С.26-30.
29. Вельфлин Г. Ренесанс и Барокко. -СПб., 1913. -Цит. В кн: Гусев Н.В., Макаревич В.Г. Световая архитектура. -М.: Стройиздат, 1973. -248с.
30. Вельфлин Г. Основные понятия истории искусств: Проблема эволюции стиля в новом искусстве /Пер. с нем. Вступительная статья Р.Пельше. ‑М.; -Л.: Academia, 1930. -290с.
31. Верклер Г.А. Герменевтика: принципы и процесс толкования Библии. ‑Мичеган, 1998. -177с.
32. Вернеску Д., Ене А. Инсоляция и естественное освещение в архитектуре и градостроительстве /Пер. с рум. А.Бондаренко. -К.: Будівельник. 1983. ‑85с.
33. Вечерский В.В. Церковна архітектура української держави XVII-XVIII століть (Гетьманщини) //Церковна архітектура. Методичні матеріали IV Між­народної Школи церковної архітектури. -Львів, 1995. [Без нумерації]. ‑8с.
34. Вечерский В.В. Тетраконхи України в контексті світової архітектури //Архітектурна спадщина України. -К.: Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобідування, 1999. -Вип.2. Національні особли­вості архітектури народу України. -С.89-98.
35. Вечерский В.В. Архітектурна і містобудівна спадщина доби Гетьманщини: формування, дослідження, охорона. -К.: НДІТІАМ, 2001. -350с.
36. Виоле ле Дюк Е.Е. Беседы об архитектуре /Пер. с франц. А.А.Сапожниковой; под. ред. А.Г.Габричевского: в 2-х т. -М.: Изд-во Академии Архитектури СССР. 1937, -Т.1. -472с.; 1938, -Т.2. -338с.
37. Власовський І. Нарис історії української православної церкви. -Нью-Йорк-Київ-С.Бавнд.Брук: Вид. Української автокефальної православної церкви, 1955, -Т.1. -294с.
38. Вуйцик В. Архикатедра Святого Юра у Львові. Архітектурний ансамбль. -Львів: Коштом парохії архикатедри Святого Юра у Львові, 1995. -8с.
39. Габричевский А.Г. Пространство и масса в архитектуре //Искусство”, 1923. -№1. -С.6-20.
40. Гнідець Р. Проявлення сакруму у просторовому відображенні українських церков //Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 1998. -№358. -С.29-31.
41. Гнідець Р. Генеза структури бань в архітектурі українських церков //Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 1998. -№358. -С.134-138
42. Гнідець Р. Традиції розвитку церковного простору та їх виявлення в сучасних українських церквах //Київська церква, Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”. 2000. -№3(9). -С.119-123.
43. Гнідець Р. Знаково-символічний фактор сакральних споруд у міському просторі //Київська церква, Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”. 2001. ‑№1(12). С.143-148.
44. Головей В. Сакральне мистецтво як універсальна мова релігії // Праці ХІ Міжнародної наукової конференції: Історія релігій в Україні”. -Книга ІІ. -Львів: Логос, 2001. -С.269-273.
45. Гончар О. Собор. -Київ, 1968. -98с.
46. Головацький Р. Пояснення Богослужень. -Львів: Місіонер”, 1998. -303с.
47. Голод І. Дивовижний світ української ікони // Київська церква. Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”, 2000. -№5(11). -С.95-98.
48. Гранкін П. Вітражі Львова (до 1939 року) // Будуємо інакше, 1999. -№1. ‑С.42-44.
49. Греков Б.Д. К вопросу об убранстве интерьера в русском зодчестве //Труды Всероссийской Академии художеств. -Л., М., 1947. -Т.1. С.-38-62.
50. Грушевський М. Історія України-Русі. -К., 1993. -Т-3. -С.422-435.
51. Гуляницкий Н.Ф. Архитектура гражданских и промышленных зданий. История архитектуры. -М.: Стройиздат, 1984. -Т.1. -334с.
52. Гусев Н.М., Макаревич В.Г. Световая архитектура. -М.: Стройиздат, 1973. -248с.
53. Гусев Н.М. Основы строительной физики. -М.: Стройиздат, 1975. -440с.
54. Диба Ю.Р. Архітектура українських храмів-ротонд другої половини Х-першої половини ХІV століть: Автореферат дисертації канд. архітектури: 18.00.01 / НУ Львівська політехніка”. -Львів, 2000. -18с.
55. Довганюк І. Архітектура українських церков. Львів: Вид-во Отців Василіан Місіонер”, -1997. 110с.
56. Драган М. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм. -Львів: з друкарні вид. Діло”, -1937. -Ч.1. -159с.
57. Дроздов В.А., Гусев Н.М. Строительная светотехника: современное состояние и перспективы развития. -М.: Стройиздат, 1982. -95с.
58. Дяченко Г. Практическая симфония для проповедников Слова Божия. Св. -Троицкая Сергиева Лавра, 1992. -495с.
59. Evdokimov P. Sztuka ikony-teologia piekna // Novum 1-2, 1984.
60. Жук Р. Ритмічні особливості української церковної архітектури //Пам`ятки України. Київ, 1991. -№4. -С.38-45.
61. Зоколей С.В. Архитектурное проектирование, эксплуатация объектов, их связь с окружающей средой / Пер. с англ. М.В. Никольський. Под ред. В.Г.Бердичевского, Б.Н.Брандербурга. -М.: Стройиздат, 1984. -670с.
62. История Киева / Ответственный редактор И.И.Артеменко. -К.: Наукова думка, 1984. -Т.1. Древний средневековый Киев. -407с.
63. Казаков Г.В. До питання про орієнтацію храмових споруд за сторонами світу //Церковна архітектура. Методичні матеріали IV Міжнародної Школи церковної архітектури. -Львів, 1995. [Без нумерації]. -3с.
64. Казаков Г.В. Функції світла у церковній архітектурі //Церковна архітектура. Методичні матеріали IV Міжнародної Школи церковної архітектури. -Львів, 1995. [Без нумерації]. -3с.
65. Казаков Г.В. Сучасний науково-методичний зміст терміна світлова архітектура”. Проблеми української термінології //Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 1998. -№336. -С.220-221.
66. Казаков Г.В. Типологія світлової архітектури //Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 2000. -№410. -С.316-318.
67. Каргер М.К. Древний Киев. Очерки по истории материальной культуры древнерусского города. -М., Л.: Изд-во Академии Наук СССР, 1961. -Т.2. Памятники киевского зодчества Х-ХІІІ вв. -661с.
68. Каргер М.К. К вопросу об убранстве интерьера в русском зодчестве // Труды Всеросийской академии художеств. -Л., М.: 1947. Т.1. -С.74-86.
69. Каргер М.К. К истории галицкого зодчества ХІІ-ХІІІ вв. // Краткие сообщения института археологии АН СССР. -М.: Наука, 1976. -Вып.146. ‑С.53-59.
70. Кардинал Йоахім Майснер. Християнство-джерело світової культури // Київська церква. Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”., 2000. -№1(7). -С.16-18.
71. Карташев А.В. Очерки истории Русской церкви: в 2-х т. -М.: Наука, 1991. -Т.1. -685с.
72. Катрій Ю.Я., о.ЧСВВ. Пізнай свій обряд. -Рим-Львів: Вид. Отців Василіян, 1995. -485с.
73. Катрій Ю.Я., о.ЧСВВ. Перлини Східних Отців. 2-ге вид. Доп. -Львів.: Місіонер, 1998. -344с.
74. Кашуба М. Традиції східного і західного християнства в українській культурі // Київська церква. Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”. 1999. -№6. ‑С.76-78.
75. Келегер С. Church Renewal in Ukraine: Problems and Fundamental Tasks of Curch Architecture // Церковна архітектура. Методичні матеріали IV Міжнародної Школи церковної архітектури. -Львів, 1995. [Без нумерації] -9с.
76. Келер В., Лукхардт В. Свет в архитектуре. Свет и цвет, как средства архитектурной выразительности / Пер. с нем. арх. В.Г.Калиша. ‑М.: Гос. из-во по строительству, архитектуре и строй. материалам, 1961. -182с.
77. Київ Х-ХІІІ ст. Реконструкція архітекторів О.Д.Зоріна, О.І.Кутового, В.А.Розенберга, С.Г.Сазанова. Виконана під керівництвом автора // Толочко П.П. Історична топографія старого Києва. -К.: Наукова думка, 1972. -Вклейка.
78. Киево-Печерский патерик по древним рукописям. -К.: Тип. Киево-Печерской лавры, 1914. -310с.
79. Кожин Н.А. Архитектура средневековья. -М.: Академия Архитектуры, 1940. -168с.
80. Комеч А.И. Храм на четырех колонах и его значение в истории византийской архитектуры // Византия. Южные славяне и Древняя Русь. Западная Европа. -М.: Наука, 1973. -С.64-74.
81. Комеч А.И. Спасо-Преображенский собор в Чернигове: к характеристике начального развития древнерусской архитектуры // Древнерусское искусство. Зарубежные связи. -М.: Наука, 1975. -С.9-26.
82. Комеч А.И. Древнерусское зодчество конца Х начала ХІІ в: Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. -М.: Наука, 1987. ‑319с.
83. Комеч А.И. Символика архитектурных форм в раннем християнстве // Искусство Западной Европы и Византии. -М.: Искусство, 1978. -С.209-223.
84. Кресальний М., Асєєв Ю. Нові дослідження архітектури Софіївського собору // Архитектура і будівництво. -К, 1995. -№1. -С.27-29.
85. Криворучко Ю., Турчин В. Стан дослідженості української церковної архітектури до початку ХХ століття // Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 1998. -№358. -С.305-309.
86. Криворучко Ю.І. Богословські основи сакральної архітектури // Вісник ДУ Львівська політехніка”. -Львів, 2000. -№410. -С.3-8.
87. Криворучко Ю.І. Тенденції розвитку сучасної сакральної архітектури України // Праці ХІ Міжнародної наукової конференції: Історія релігій в Україні”. -Книга ІІ. -Львів.: Логос, 2001. -С.286-303.
88. Кріппа М.А. Сучасне мистецтво та архітектура і святість знаків // Сопричастя”: Сакральне мистецтво. -Львів.: Свічадо, 1999. -липень-вересень. -С.62-64.
89. Кудрявцев М.П., Мокеев Г.Я. О типичном русском храме XVII века // Архитектурное наследство. -М, 1981. -№29. -С.70-79.
90. Кудрявцев М. Кудрявцева Т. Русский православный храм. Символический язык архитектурных форм // К свету. -№17. -С.60-87.
91. Кузнецов А.В. Тектоника и конструкции центрических зданий. -М.: Гос. из-во арх. и градостроительства, 1951. -Т.1. От античного мира по итальянское Возрождение. -275с.
92. Лавров Н.Ф. Религия в церковь // История культуры Древней Руси. Домонгольский период. -М.: Издательство АН СССР, 1954. -Т.2. Общественный строй и духовная культура. -С.61-113.
93. Лазарев В.Н. Мозаика Софии Киевской. -М.: Искусство, 1960. -213с.
94. Лазарев В.Н. Феофан Грек и его школа. - М.: Искусство, 1961. -134с.
95. Лазарев В.Н. Михайловские мозаики. -М.: Искусство, 1966. -271с.
96. Лазарев В.Н. Русская средневековая живопись. -М.: Наука, 1970. -343с.
97. Лазарев В.Н. История византийской живописи. -М.: Искусство, 1986. ‑329с.
98. Левицький О.И. Историческое описание Владимиро-Волынского Успенского храма, построенного в половине ХІІ в., князем Мстиславом Изяславичем / Издание Свято-Владимирского православного братства в г.Володимире-Волынском. -К.: Типография С.В.Кульженко, 1892. -132с.
99. Левченко М.В. Очерки по истории русско-византийских отношений. -М.: Из-во АН СССР, 1956. -554с.
100. Липський Б. Духовність нашого обряду. -К.: Філософська і соціологічна думка”, Абрис, 191. -271с.
101. ЛихачевыВ. и Д. Художественное наследие древней Руси и современ­ность. -Л.: Наука, 1971. -
102. Логвин Г.Н. Ротонда во Володимире-Волынском // Архитектурное наследство. -М.: Госуд. Из-во литературы по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1958. -Выпуск10. -С.33-42.
103. Логвин Г.Н. Оборонні споруди в Сутківцях. Ярмолинецький район, Кам`янець-Подільської обл. (Пам`ятки архітектури ХVст.). -К.: Держбудвидав УРСР, 1959. -8с.
104. Логвин Г.Н. Архітектура ХІV-першої половини ХVІст. // Історія українського мистецтва. -К.: АН УРСР. Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1967. -Том ІІ. -С.17-55.
105. Логвин Г.Н. Спасский собор в Чернигове // История СССР, 1969. -№6. ‑С.193-198.
106. Логвин Г.Н. Софія Київська. Державний архітектурно-історичний заповідник. -К.: Мистецтво, 1971. -47(8)с.
107. Лосицький Ю.Г. Про візантійські базиліки Херсонеса // Археологія, 1991. -№2. -С.83-98.
108. Лукомський Ю.В. Архітектурна спадщина Давнього Галича. -Галич, 1991. -39с.
109. Любачівський М.-І. Кардинал УГКЦ. Літургіка. -Львів, 1997. -С.12-39.
110. Діонізій Ляхович о ЧСВВ. Історія спасіння (дорога спільноти і причасті) // Київська церква. Альманах християнської думки. Київ-Львів: Провінція Отців Василіан Найсвятішого Спасителя в Україні”. 2001. -№1. -С.165-170.
111.