УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ В КОНТЕКСТІ ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ ГАЛИЧИНИ другої половини ХІХ – початку ХХ століття : УКРАИНСКАЯ ПЕСНЯ В КОНТЕКСТ Художественная жизнь Галичины второй половины XIX - начала ХХ века

brief description

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

На правах рукопису

НОВОСАД Марія Гнатівна

УДК 784.4(477.8)18”

УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ В КОНТЕКСТІ
ХУДОЖНЬОГО ЖИТТЯ ГАЛИЧИНИ
другої половини ХІХ початку ХХ століття

17.00.01 теорія та історія культури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Уланова Світлана Іванівна
доктор філософських наук, професор

Київ 2002

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................... 3
Розділ І. УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ В ГАЛИЧИНІ........................ 9
1.1. У пошуках оновлення основ професійної літературної творчості................................................................................... 9
1.2. Народнопісенна поетика у контексті літературного процесу
в Галичині другої половини ХІХ століття............................. 37
1.3. Українська пісенність у контексті боротьби
літературних напрямків кінця ХІХ початку ХХ століття.. 71
Розділ 2. ФОЛЬКЛОРНО-ПІСЕННІ ТРАДИЦІЇ ТА ЇХ РОЗВИТОК У ПРОФЕСІЙНОМУ МИСТЕЦТВІ.......................................... 96
2.1. Просвітницька спрямованість української пісні в театральному мистецтві....................................................... 96
2.2. Особливості образотворчих форм втілення пісенної культури українців................................................................ 139
ВИСНОВКИ.......................................................................................... 165
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ... 169

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відродження духовності най-актуальніша проблема сьогодення. Її розв’язання вимагає багатьох чинників, проте найважливішим з них є той, що сприятиме відновленню зруйнова­них зв’язків у культурному процесі між традиційно сталими нормами культур-ного досвіду опанування і передачі світоглядної інформації та ін­новаціями, які обумовлює реалізація творчих потенцій, закладених в ос­нову роботи культурного механізму.
Сьогодні, коли гостро відчувається потреба у визначенні смислу явищ, які відбуваються у нашому житті, зростає кількість прихильників ідей, суть яких зводиться до пошуку своєрідного духовного резюме” за тими ознака-ми, що ототожнюють в собі універсальні якості національної свідомості. Саме тому зростає вагомість історичних досліджень, у яких простежуються трансформаційні зміни, що відтворюють соціальну свідо­мість на рівні тих її світоглядно-ключових категорій, що здійснюють функцію формоутворення людського духу”.
Провідним носієм цієї функції завжди був фольклор, образ-формула етносамоусвідомлення суспільно опрацьованих способів культурного буття. Його дослідженню як соціокультурного явища присвячено багато теоретич-них праць. Проблематика їх досить різноманітна: від етнографічних спосте-режень за різними жанрами народної творчості до спроб розроблення теоретичних концепцій з окремих її форм і напрямків.
Так само неоднозначним виявляється стан розробки питань, пов’язаних з українським фольклором, незважаючи на давність його наукової історії, розпочатої ще у ХІХ столітті працями С.Воробкевича, Я.Головацького, М.Грушевського, М.Драгоманова, М.Костомарова, М.Максимовича, М.Шаш-кевича та інших діячів української культури. Розглядаючи українську народну пісенність як невід’ємний чинник національних традицій, дореволю-ційна фольклористика приділяла головну увагу її вербальним формам, вкладаючи їх у координати тих ідейних вимірів, які диктувало духовне життя української спільноти (Д.Антонович, Ф.Колесса, О.Потебня, І.Франко, Г.Хот-кевич). Проте у ХХ столітті цей науковий напрямок набуває більшої полі-предметності. Фольклор вивчається не тільки в окремих жанрових формах, але й як самостійна галузь культури із своїми специфічними ознаками й закономірностями розвитку (С.Авренцев, М.Бахтін, В.Гусєв, А.Гуревич, С.Грица, А.Іваницький, П.Толочко тощо).
З’являються праці, в яких досліджуються зв’язки фольклорної твор-чості з професійною (М.Загайкевич, Л.Кияновська, С.Павлишин, Г.Нудьга та інші), її особливості в контексті художнього життя різних регіонів України. Особлива увага в них приділяється вивченню тих процесів, які виокрем-люють характерні риси становлення національних форм культури у Західній Україні, зокрема Галичині, як центрі, що сфокусовано їх узагальнює (Ю.Во-лощук, Р.Дудик, Н.Костюк, Л.Кияновська, Р.Пилипчук, О.Семчишин-Гузнер, М.Черепанин, І.Фрайт та інші).
Та, незважаючи на кількісні показники таких робіт, їх зміст залишає осторонь ще багато проблем, із вирішенням яких пов’язане створення теорій, які містили б у собі відповідь на сучасні питання щодо відродження націо-нальної духовності. Звертаючись до української пісні, авторка намагалась об’єднати відокремлені у сучасних культурологічних та мистецтвознавчих розвідках питання, які висвітлюють її світоглядну вартість, що акумулює в собі не тільки духовні потенції нації, але й здатність формувати ціннісні установки щодо перспектив розвитку соціального буття етносу.
Це й обумовило вибір теми дослідження Українська пісня в контексті художнього життя Галичини другої половини ХІХ початку ХХ століття”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами наукової роботи кафедри культурології Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.
Мета дослідження розкрити культуротворчі потенції української піс-ні, які обумовили зміст художнього життя Галичини другої половини ХІХ початку ХХ століття як цілісної системи, що синтезувала у собі національні здобутки української культури визначеного періоду. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
з’ясувати соціокультурні обставини, що сприяли актуалізації уваги до української народної пісні професійних літературних, наукових та ху-дожніх кіл України;
розглянути особливості трансформації народної поетики у літератур-ний процес на Галичині у другій половині ХІХ століття;
виявити риси оновлення професійної поетики та її тенденційну за-барвленість з точки зору загальнокультурних процесів, що характеризують розвиток художнього життя України на початку ХХ століття;
окреслити форми осмислення народнопісенних прообразів у літера-турних формах, театральному й образотворчому мистецтві та з’ясувати їх світоглядну спрямованість.
Об’єкт дослідження українська народна пісня як культуротворчий чинник національної історії.
Предмет дослідження українська народна пісня у світоглядному кон-тексті художнього життя Галичини другої половини ХІХ початку ХХ століття.
Для розв’язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: аналітичний у вивченні фольклорно-етнографічної, історич-ної, мистецтвознавчо-культурологічної літератури з питань розвитку пісенної культури Галичини зазначеного періоду; пошуковий у збиранні й виокрем-ленні із загальноукраїнського пісенного репертуару пісень, які стали основою переосмислення та трансформації актуальних світоглядних ідей у естетичних формах, яких вимагало тогочасне художнє і літературне життя в Україні; теоретичний в узагальненні характерних особливостей розвитку українсь-кого мистецтва другої половини ХІХ початку ХХ століття та відтворенні тих естетичних рис, що визначають специфіку становлення національних форм самосвідомості в художньому процесі на Галичині; біографічного” у визначенні тих особливостей, що обумовили варіативність художніх уста-новок у тлумаченні фольклорних джерел засобами професійної творчості.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше українська пісня розглядається з точки зору тих ціннісних орієнтацій, які визначили розвиток літератури і мистецтва на Галичині у другій половині ХІХ на початку ХХ століття;
набули подальшого розвитку положення про естетичну вагомість зразків народнопісенної творчості для професійної культури та їх ціннісну функцію щодо формування тих смисложиттєвих орієнтирів, через які українська художня інтелігенція відстоювала своє право на національну та регіональну самовизначеність форм і змісту мистецької діяльності;
уточнено з цих позицій естетичні закономірності інтерпретації на-роднопісенних прообразів у творчості окремих галицьких письменників, їхній світоглядний зміст у контексті тих ідей, що обумовили актуалізацію фольклорної поетики;
виявлено багатозначність використання фольклорно-пісенного мате-ріалу в художній практиці, його поліфункціональність щодо реалій соціаль-ного та політичного життя визначеного періоду;
доведено необхідність оновлення методології дослідження професій-них і фольклорних зв’язків на основі узагальнення світоглядних домінант, що їх обумовлюють;
розкрито динаміку змін, що відбуваються на рівні взаємовідносин фольклорної традиції та професійної творчості, а також форми та засоби, якими ці зміни виявляють себе в різних видах художньої діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Матеріали проведеного дослідження можуть бути використані у подальшому розробленні проблем історичного моделювання процесів, пов’язаних із становленням національ-них форм самосвідомості у сфері художньої творчості, та методології їх соціокультурного обґрунтування з точки зору ціннісних характеристик, покладених в основу тих світоглядних компонентів, що обумовлюють зміс-товні характеристики феномена національної ментальності, які містять в собі фольклорні форми її образного втілення.
Мистецтвознавчо-культурологічний характер дослідження сприяв ви-робленню й запровадженню в роботі методів аналізу літературно-мистецьких творів, фольклорних явищ, художніх образів. Використані порівняння, зістав-лення народнопісенних джерел з професійними творами літератури, театру та образотворчого мистецтва можуть прислужитися мистецтвознавцям, літера-турознавцям, культурологам, етнологам, фольклористам, викладачам гумані-тарних дисциплін у вищих навчальних закладах різного профілю додатковим матеріалом у обґрунтуванні онтогносеологічної залежності процесу станов-лення професійних форм художньої творчості від тих компонентів, що складають основу національних традицій, насамперед фольклорних.
Увійшовши в мистецтвознавчо-культурологічний та художньо-творчий обіг, ці матеріали стануть суттєвим доповненням до курсів культурології, історії української літератури та мистецтв.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та окремі аспекти дослідження знайшли оприлюднення у формі доповідей на: науковій конференції Марко Черемшина в контексті української літератури кінця ХІХ початку ХХ століття” (Івано-Франківськ, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Формування естетичної культури майбут-ніх вчителів засобами музичного, образотворчого, хореографічного та драма-тичного мистецтва” (Кіровоград, 2000 р.); науково-практичній конференції Поліетнічність та культура в сучасній Україні” (Київ, 2001 р.); науково-практичній конференції Християнство в Україні на межі третього тисячо-ліття” (Івано-Франківськ, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній кон-ференції Україна між минулим і майбутнім” (Івано-Франківськ, 2001 р.), а також на звітних щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів, студентів Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника.
Основні положення дисертації викладено у 8 одноосібних статтях, 5 з яких у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота (обсяг текстової частини становить 168 сторінок) складається з вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, висновків, бібліографічного списку використаної літератури (284 позиції).

bibliography

ВИСНОВКИ

Відродження національної культури, становлення Української держави розпочинається з повернення та освоєння духовних скарбів народу. Саме фольклор є одним з найбагатших джерел української культури, яке повертає нас до субстанціональності етносу й унікальності самовираження.
Вивчення та переосмислення народнопісенної творчості актуальне завдання сучасної фольклористики, етнографії, мистецтвознавства та культу-рології. Без посилання на народне мистецтво неможливе повне розуміння глибин коріння багатого розмаїття художніх цінностей українського народу. З усіх видів народної творчості українців найбільшої популярності в другій половині ХІХ початку ХХ століття набула пісня. Надзвичайно багата і різноманітна пісенна культура спонукала й сьогодні спонукає до творення професійного мистецтва. З пісенної культури переймали реалістичну темати-ку, щирість вислову, гнучку ритміку, загальнорозповсюджені символи, кон-кретні персонажі, сюжетні повороти, постійні епітети, метафори, порівняння та просту народну мову письменники, художники, композитори. Саме під впливом української пісні поширюється тематика літературних творів, драматичних п’єс, художніх композицій.
Всебічне осягнення проблем художнього життя Галичини другої поло-вини ХІХ початку ХХ століття має на меті суттєво збагатити картину мис-тецького буття, головним чинником у розвитку якого була народна пісня, що пробудила національну свідомість, відродила мову, традиції та звичаї українців.
Відповідно до поставлених завдань здобувачем систематизовано основ-ні положення і подано загальні висновки дисертації, а також окреслено перспективи подальшого дослідження цієї теми. Зокрема у дисертації доведено, що:
1. Українська народна пісенність стала ключовим пунктом, від якого розпочалися пошуки художніх засад, адекватних тим потребам, які визначи-ли розвиток художнього життя Галичини у ХІХ на початку ХХ століття;
2. Народнопісенна образність обумовила цілісність художнього проце-су в цей період, вона також визначала собою ті критерії, за якими відбувалася оцінка тих ідей і концепцій, що відстоювали представники науково-художніх та літературних кіл галицької інтелігенції;
3. Тлумачення народнопісенної поетики як носія смисложиттєвих цін-ностей, притаманних українському етносу, спонукали до актуалізації проб-лем, пов’язаних із новим баченням завдань літературної творчості, яка перетворюється на важливий чинник соціального буття українського народу, через який це буття відстоювало своє історичне право на існування.
4. У дисертації розглянута динаміка змін у світоглядних позиціях щодо використання народнопісенних джерел, яка простежується у творах галиць-ких письменників. Доведено, що вона відбиває не тільки загальні тенденції становлення національної самовизначеності культури у цьому регіоні, але й специфічно естетичного плану, які репрезентують особливості формування національного художнього мислення: від опанування зовнішніх стильових ознак до більш опосередкованої їх інтерпретації в контексті змістових ком-понент, що визначають ідейну спрямованість творчої активності митців.
5. В роботі показано, що процес олітературення народної пісні на Гали-чині був спрямований на виявлення, насамперед, соціальних мотивацій, закладених у поетичну творчість українського народу, що доводить аналіз літературних творів, які з’являються у другій половині ХІХ на початку ХХ століття, але, водночас, він ніколи не втрачав зв’язків із екзистенціально-кордоцентричною традицією їх обґрунтування, закладеною народним сві-товідчуттям в українську ментальність. Це позначилося у загостреному пе-реживанні зв’язків фольклорних пісенних прообразів із проблемами тогочас-ного життя, прагненні письменників до поетизації та лірико-драматичних форм їх розв’язання, узагальненого документалізму” у тлумаченні окремих пісенних сюжетів і образів.
6. Українська пісенність використовувалася також як форма, що надава-ла широкі можливості для реалізації просвітницьких прагнень галицької інтелігенції. З нею пов’язувались питання доступності професійної мови, її смисложиттєвої визначеності в контексті тих загальних потреб, які демонструє суспільне життя розглянутого періоду: протистояння експансії іншомовних культурних традицій в умовах колоніального існування українських територій. В роботі доведено, що це протистояння визначило загальну спрямованість розвитку західноукраїнського театру, в межах якого становлення його націо-нальної та регіональної визначеності відбувається на фоні підкресленої орієнтації на використання художніх наробок, які містить у собі місцева фольклорна обрядова традиція. Обрядові театральні форми як стильове підґрунтя професійної драматургії сприяли інтенсифікації процесів входження галицького театрального мистецтва у всі сфери духовного життя українського суспільства як вагомого художньо-образного знаку, спроможного відбити його найактуальніші потреби. Завдяки їм це мистецтво відтворює не тільки сферу реалій”, з яких складаються уявлення про характерні риси тогочасного народ-ного буття, але й їх внутрішній смисл, з яким утотожнюється його історична здатність на кардинальні зміни.
7. Виокремлено також специфічні ознаки тлумачення народно-пісенних джерел в образотворчому мистецтві. Вони вказують, з одного боку, на їх залежність від художньо-виражальних засобів, якими користується цей різно-вид мистецької діяльності в означений період, а з іншого, доводять, що така залежність тлумачиться з точки зору міжвидового синтезу, як потужного філософського естетичного підґрунтя, що сприяло оптимізації наприкінці ХІХ початку ХХ століття художнього процесу у напрямку поглиблення в ньому інтересу до філософських основ народного світовідчуття, як альтерна-тиви щодо абсолютизації формально технічних пошуків у мистецтві, з якими пов’язаний розвиток естетики модернізму. Під таким кутом зору українська пісенність переосмислюється у творах А.Манастирського і О.Кульчицької.
8. Активна популяризація української пісні через різноманітні форми мистецтва дозволяє констатувати, що фольклорно-пісенні традиції є верши-ною і невичерпним джерелом професійного мистецтва. Водночас традиційна культура живе доти, доки її здобутки підхоплюються митцями і при творчо-му їх осмисленні стають зрозумілими й близькими наступним поколінням.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Антонович Д. Триста років українського театру. Прага: Укр. громад. видавн. фонд, 1925. 272 с.
2. Антонович Д. Українська культура. К., 1993. 560 с.
3. Антонович Д. Український театр // Українська культура. Ретен-бург, 1947. 18 с.
4. Арсенюк Н. Корифеї театру України. Львів, 1994. 4 с.
5. Арсенич П. Гуцульський театр Гната Хоткевича. Коломия, 1993. 32 с.
6. Білоштан Я. І.Франко в боротьбі за реалізм і народність українсь-кого театру. Львів, 1950 334 с.
7. Бережницький О. Наші музики // Артистичний вісник. Львів, 1905. Зош. 9-10. 131 с.
8. Буковинські народні пісні / Упоряд., вступ. стаття і прим. Л.Ящен-ка. К., 1963. 198 с.
9. Вагилевич І. Народні пісні в записах Івана Вагилевича. К.: Муз. Україна, 1983. 159 с.
10. Вартиган И., Попович К. Сидор Воробкевич // Лимба ши литература молдавеняскэ. 1965. № 1. С. 50-68.
11. Видання Просвіта” Галичини: книги та аркушева продукція (1868-1939): Бібліографічний покажчик. К., 1999. 248 с.
12. Возняк М. Як пробудилось українське життя в Галичині. Львів, 1924. 178 с.
13. Возняк М. Стара українська драма і новійші досліди над нею // З НТШ, 1912. Т. 112. кн. 8. 163-165 с.
14. Возняк М. Із статті Слово про В.Стефаника // В.Стефаник у кри-тиці та спогадах. К., 1970. 223-226 с.
15. Волинський Й.З. Перша публікація мелодій українських народних пісень у Галичині // Питання історії української музики. Львів, 1957. 27-54 с.
16. Волошин І.О. Джерела народного театру на Україні К., 1960. 227 с.
17. Воробкевич С. Вибрані поезії. К., 1964. 334 с.
18. Воробкевич С. Твори. К.: Дніпро, 1987. 450 с.
19. Воробкевич С. Наша народна пісня. Чернівці, 1865. 36 с.
20. Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Мюн-хен, 1958. Т. І. 449 с.
21. Гайдай М. Етичні та естетичні принципи у слов’янській народній баладі. К., 1972.
22. Галагивка // Зоря Галицька. Львів, 1860. 557 с.
23. Гердер Й. Ідеї до історії людства // Ідеї філософії людства. К., 1965. 224 с.
24. Гнатюк В. Вибрані станні про народну творчість. К., 1966. 246 с.
25. Гнідан О. Марко Черемшина: Нарис житті і творчості. К., Дніпро, 1985. 236 с.
26. Головацький Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси: В 4-х кн. М., 1878.
27. Голубець М. Начерк історії українського мистецтва. Львів, 1922 Ч. 1. 262 с.
28. Голубець М. Олена Кульчицька // Новий час. 1933, 16 квітня.
29. Голубець М. Українське мистецтво (Вступ до історії). Львів, 1918. 17 с.
30. Грушевський М. Історія української літератури. К., 1993.
31. Грушевський М. Сто літ українського народництва // Первісне гро-мадянство та його пережитки на Україні: Науковий щорічник за 1927 р. К., 1927. Вип. 1-3. С. 4-8.
32. Горбачук В. Барви української мови. К.: KM Akademia”, 1997. 277 с.
33. Грица С. Украинская песення этика. М., 1990.
34. Грица С. Фольклор у просторі та часі: Вибрані статті. Терпопіль: СМП Астон”, 2000. 228 с.
35. Грицюта М. Марко Черемшина і фольклор // Народна творчість та етнографія. 1974. № 3. С.75-105.
36. Грицюта М. Художній світ В.Стефаника. К., 1982. 199 с.
37. Говдя П. Українське мистецтво другої половини ХІХ початку ХХ століття. К., 1989. 206 с.
38. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. К., 1975. 271 с.
39. Дей О.І. Спілкування митців з народною поезією. К., 1981. 326 с.
40. Дей О.І. Іван Франко і народна творчість. К., 1955. 298 с.
41. Дей О.І. Українська народна балада. К., 1986. 262 с.
42. Діло. Львів, 1890. Ч. 17.
43. Діло. Львів, 1891. Ч. 138.
44. Діло. Львів, 1899. Ч. 168.
45. Доленга-Ходаковський З. Українські народні пісні. К., 1974. 781 с.
46. Драгоманов М.П.Вибране. К., 1991. 436 с.
47. Дробни вісті з літератури і науки // Зоря. 1886. Ч. 4.
48. Євшан М. Під прапором мистецтва. К., 1910. 162 с.
49. Жаборюк А. Український живопис останньої третини ХІХ почат-ку ХХ століття К., 1990. 307 с.
50. Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. К., 1960. 190 с.
51. Загайкевич М. Михайло Вербицький: Нарис про життя і творчість. К., 1961. 52 с.
52. Загайкевич М. І.Франко і українська музика. К., 1959. 12 с.
53. Загайкевич М. Музичний світ Великого Каменяра. К.: Муз. Украї-на, 1986. 220 с.
54. Закувала зозуленька // Антологія української народної поетичної творчості. К.: Веселка, 1998. 510 с.
55. З Перемишля // Зоря Галицька. Львів, 1869. Ч. 7.
56. Затварська Р. Корифеї галицьких театрів. Коломия, 1997. 87 с.
57. Зингер Е. Пластика и народность // Творчество. 1967. № 5. С. 6-12.
58. З пластової хроніки // Молоде життя. Львів, 1909. Ч. 4. С. 4-6.
59. Зоря. Львів, 1896. № 2.
60. Зоря. Львів, 1869. № 10.
61. Зоря. Львів, 1885. № 24.
62. Ілюстрований народний календар. Товариство Просвіта”. Львів, 1906. С.306-309.
63. Ілюстрований народний календар. Товариство Просвіта”. Львів, 1922. 488 с.
64. Іваницький А. Українська музична фольклористика: Методолія і методика: Навч. пос. К., 1997. 39 c.
65. Іваницький А. Композиційні особливості взаємодії слова й музики в українській народній пісні. К., 1972. 199 с.
66. Іваницький А. Українська народна музична творчість: Посібн. для вищих та середн. учбов. закладів. К.: Муз. Україна, 1990. 336 с.
67. Ільницький М. Від Молодої Музи” до Празької школи” Львів, 1995. 318 с.
68. Історія української літератури: В 2 т. К., 1987. 360 с.
69. Історія української літератури: В 2 т. К., 1981. 380 с.
70. Історичний огляд життя в студентських організаціях. Львів, 1908. 142 с.
71. Календар Запорожець”. Коломия, 1913. 96 с.
72. Кияновська Л. Стильова еволюція галицької музичної культури ХІХ-ХХ ст. Тернопіль, 2000. 339 с.
73. Косевич Є. Молодіж і політика // Молода Україна. Львів, 1900. Ч. 1. С. 48-56.
74. Кисіль О. Український театр: Дослідження. К., 1923. 176 с.
75. Кисіль О. Український театр. К., 1926. 129 с.
76. Кандінський В. Про духовне в мистецтві / Пер. з нім. К.: Наук. думка, 1987. 298 с.
77. Кропивницький М.Л. П’єси. К., 1989. 246 с.
78. Качкан В. Хай святиться ім’я твоє. Коломия, 1996. 246 с.
79. Кобилянська О. Твори. Ужгород, 1983. 18 с.
80. Кобринська Н. Твори. К.: Дніпро, 1980. 370 с.
81. Коваль Я. Із Бережан у широкий світ // Жовтень. 1971. № 4. С. 107-111.
82. Козуля З. Богдан Лепкий // Золота Липа. 1935. № 4. С. 20-32.
83. Козюренко Ю. Музыкальное оформление спектакля. М., 1986. 127 c.
84. Колесса Ф. Огляд українсько-руської поезії. Львів, 1905. 188 с.
85. Колесса Ф. Фольклористичні праці. К., 1970. 376 с.
86. Колесса Ф. Народнопісенна ритміка в поезіях І.Франка// Народна творчість та етнографія. 1941. № 1. С. 46-49.
87. Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень // Музикознавчі праці. К.: Наук. думка, 1970. С.25-36
88. Колли Н. В майстерні художника // Вільна Україна. 1940. 12 бе-резня.
89. Коломийки в записках І.Франка. К., 1970. 74 с.
90. Кониський О. Тарас Шевченко Грушівський: Хроніка його життя. К., 1991. 297 с.
91. Корнієнко Н.М. Театр як діагностична модель суспільства: Автореф. дис...д-ра мист.: 17.09.01. К., 1993. 47 с.
92. Королюк Н.І. Кобзарева пісня. Поезія Тараса Шевченка і музика. К., 1994. 75 с.
93. Костомаров М.І. Об историческом значении русской народной пое-зии // Слов’янська міфологія. К., 1994. С. 40-45.
94. Костомаров Н.М. Автобіографія. К., 1992 101 с.
95. Костюк С. Іван Іванович Труш. Л., 1969. 61 с.
96. Кравченко У. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1958. 54 с.
97. Крип’якевич І. Історія української культури. К., 1994. 460 с.
98. Крушельницький А. Поет-містик: Погляд на поетичну творчість Василя Щурата. Львів, 1931. С. 3-12.
99. Крючкова В.А. Антиискусство: Теория и практика авангардских движений. М., 1985. 301 с.
100. Кудрик Б. Українська народна пісня і всесвітня музика. Львів.: Вид. т-ва Просвіта”. Ч. 729. 1927.
101. Кульчицька О. Альбом / Упорядник та автор вступної статті А.О.В’юник. К., 1964. 14 с.
102. Лавровський Ю. Проект створення українського театру у Львові // Слово, 1861. С. 76-78.
103. Лебедова В. Сум сучасної хвилі і його відгомін в діточому світі // Промінь. 1904. Ч. 5. С. 26-31.
104. Лебедова В. Маєва ніч // Дзвінок. Львів, 1898. Ч. 9. С. 134-135.
105. Лепкий Б. Писання: У 2-х томах. Коломия Лейпціг, 1922. Т. 1. 387 с.
106. Лепкий Б. Твори: В 2 т. К., 1991.
107. Лесин В. Василь Стефаник майстер новели. К., 1970. 59 с.
108. Личковах В.А. Переживание красоты. К., 1987. С. 16-70.
109. Літопис Червоної Калини. ­ К., 1991. Ч. 5. 62 с.
110. Лопачевський О. Український співаник. Львів, НТШ, 1912. 144 с.
111. Луців Л. Василь Стефаник співець української землі. Нью-Йорк Джесі Сіті, 1971. 488 с.
112. Лужницький Г. Львів в історії українського театру // Львів Філа-дельфія, 1954. 124 с.
113. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії. К., 1973.
114. Людкевич С. Дослідження, статті, виступи: В 2-х т. Львів, 1999.
115. Людкевич С.П. Іван Франко як знавець українського мелодійного фольклору // Народна творчість та етнографія. 1990. № 4. С. 60-64.
116. Лук’янович Д. Нова фаза творчості Василя Стефаника // Василь Стефаник у критиці та спогадах. К., 1970. С. 88-89.
117. Маковей О. Життєпис О.Ю.Гординського-Федьковича. Львів, 1901. 194 с.
118. Маковей О. Народні пісні в записах Осипа Маковея. К., 1981. 103 с.
119. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. К., 1992. 79 с.
120. Малицька К. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1987. 380 с.
121. Максимович М.О. О малороссийских народных песнях: Вибрані українознавчі твори. К., 1994. 282 с.
122. Максимович М. Малороссийские песни, созданные М.Максимо-вичем. М., 1827.
123. Манастирський А. Творити для народу // Вільна Україна, 1952. 25 травня.
124. Манастирський А. Творити для народу // Вільна Україна, 1952. 27 травня.
125. Мар’яненко І. Минуле українського театру. К., 1952. 66 с.
126. Марко Черемшина. Твори: У 2-х т. К., 1979. Т.1. 383 с.
127. Мельник В. Фольклор як історичне джерело. Львів, 1963. 183 с.
128. Морозюк В. Складали іспит зі своєї культури // Перевал. 2000. № 2-3. С.133-147.
129. Мороз З.Українська драматургія і театр другої половини ХІХ ст. К., 1950. 80 с.
130. Найкращі співанки в записах Ю.Федьковича. Чернівці, 1987. 248 с.
131. Найновіші співанки в записах О.Лановича. Львів, 1911. 154 с.
132. Нановський Я. Іван Труш. Життя і діяльність художника. Львів, 1956. 36 с.
133. Нановський Я. Іван Труш. Життя і творча діяльність видатного українського художника (1869-1941). К., 1967. 88 с.
134. Народне багатство. Чернівці, 1908. 56 с.
135. Народні пісні в записах І.Франка. К.: Муз. Україна 1981. 335 с.
136. Наша слава: Збірник пісень / Упоряд. А.Ганяк Львів, НТШ, 1917. 94 с.
137. Народні співи Галичини: Весільні пісні / Упоряд С.Мишанич. Львів, 1992. 86 с.
138. Нечиталюк М. Драматургія І.Франка і народна творчість. Львів, 1951. 288 с.
139. Неллі В. Режисер і драматург. К., 1962. 75 с.
140. Нива. Львів, 1865. № 1.
141. Новинки // Слово, 1864. Ч.79.
142. Новинка // Слово, 1984. Ч.14.
143. Новинки // Слово, 1865. Ч. 78.
144. Новинки // Слово, 1864. Ч. 12.
145. Новинки // Слово, 1861. Ч. 79.
146. Нудьга Г. Пісні українських поетів та їх народні переробки. К., 1956. 183 с.
147. Нудьга Г. Слово і пісня: Дослідження. К.: Дніпро, 1985. 942 с.
148. Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі: В 2 кн. Львів, 1997. 24 с.; 1998. 505 с.
149. Нудьга Г. Українська пісня серед народів світу. К., 1960. 40 с.
150. Нудьга Г. Українська пісня у зв’язку із світовою культурою // Хро-ніка. К., 2000. № 2-3. С. 111-123.
151. Огієнко І. Українська культура. К., 1991. 271 с.
152. Осічний Д. Де шум потоків і смерек. Львів, 1957. 124 с.
153. Островський В. Олекса Новаківський. К., 1964. 41 с.
154. Обжинкова пісня // Зоря Галицька. Львів, 1860. 547 с.
155. Островський Г.І. І.Труш. Нарис про життя та творчість художника-реаліста (1869-1941). К., 1955. 38 с.
156. Пазяк М.М. Юрій Федькович і народна творчість. К.: Наук. думка, 1974. 50 с.
157. Пачовський В. Зібр. твори: У 2 т. Нью-Йорк, 1985. Т. 1. 360 с.
158. Перетц В. Нариси старовинної української лірики. Львів, НТШ, 1903. Т. 45. Кн. 3. С. 168-175.
159. Перетц В. Нові відомості для історії старовинної української лірики. Львів, НТШ, 1907. Т. 85. Кн. 5. С. 5-28.
160. Пісенник. К.: Мистецтво, 1949. 224 с.
161. Пісенник. К.: Мистетцво, 1952. 340 с.
162. Пісенник. К., 1991. 379 с.
163. Пісні і романси українських письменників. К., 1941. 180 с.
164. Пісні і романси українських поетів. К., 1952. 287 c.
165. Пилипчук Р. Початки українського шкільного театру в Галичині. Львів, 1988.
166. Погребенник В.Ф. Українська поезія кінця ХІХ початку ХХ сто-ліття і фольклор // Українська мова і література в школі. 1991. № 8. С. 150-160.
167. Погребенник Ф.П. Наша дума, наша пісня: Нариси-дослідження. К.: Муз. Україна, 1991. 207 с.
168. Попов А. Елена Кульчицкая: Графика, живопись. М., 1983. 21 с.
169. Потебня А. Теоретическая поэтика. М., 1990. 334 с.
170. Попович М. Нарис історії культури України. К., 1998. 728 с.
171. Полякова І. Шляхи становлення музичного театру в Галичині // Музика Галичини. Т.ІІ. Львів: Сполом, 1999. С. 71-85.
172. Пріцак О. Культурна характеристика української культури та її складники. Нью-Йорк, 1955. 76 с.
173. Пропп В.Я. Фольклор и действительность. М., 1974. 325 с.
174. Правдюк О. Українська музична фольклористика. К.: Наук. думка, 1978. 328 с.
175. Рєзанов В. Драма українська. Сценічні вистави у Галичині. Вип. 1. К., 1926. 201 с.
176. Романець О.С. Ю.Федькович як фольклорист // Народна творчість та етнографія. 1959. № 4. С. 158-1651.
177. Роздольський М. Теорія драматичного мистецтва. Коломия, 1920. 103 с.
178. Руслан. 1908. 20 груд.
179. Руська хата. Львів-Чернівці, 1877. 119 с.
180. Рудик Д. Василь Стефаник // Василь Стефаник у критиці та спога-дах. К., 1970. С. 192-201.
181. Рыбаков Ю. Эпохи и люди русской сцены 1672-1823 гг. М.: Искусство, 1985. 154 с.
182. Саноцька Х.І. Антон Манастирський: Альбом / Вступна стаття і складання Х.Саноцької. К., 1980. 72 с.
183. Світ . Львів,1907. Ч.1. 1 с.
184. Семчишин М. Тисяча років української культури. К.: АТ Друга рука” НП Фелікс”, 1993. 550 с.
185. Сенів І. О.Л.Кульчицька. Нарис про життя та творчість художниці. К., 1955. 31 с.
186. Сенів І. Творчість Олени Львівни Кульчицької. К., 1961. 179 с.
187. Сиваченко М. Сторінки історії української літератури і фолькло-ристики. К.: Наук. думка, 1990. 360 с.
188. Сінченко Г.І. Тематична специфіка української народної пісні Карпат і Прикарпаття. Вип. 1 і 2. Чернівці, 1969. 197 с.
189. Сковорода Г. Сад божественних пісень. Твори: у 2-х т. К., 1994.
190. Слово. Львів, 1884. № 20.
191. Слово. Ль