КОНТРАБАНДА КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ : Контрабанда КУЛЬТУРНЫХ ЦЕННОСТЕЙ: криминологическая характеристика, ДЕТЕРМИНАЦИЯ И ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ



  • title:
  • КОНТРАБАНДА КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ
  • Альтернативное название:
  • Контрабанда КУЛЬТУРНЫХ ЦЕННОСТЕЙ: криминологическая характеристика, ДЕТЕРМИНАЦИЯ И ПРЕДУПРЕЖДЕНИЯ
  • The number of pages:
  • 224
  • university:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • The year of defence:
  • 2009
  • brief description:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
    ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО


    На правах рукопису
    УДК 343.9


    ГАЙВОРОНСЬКИЙ ЄВГЕН ПЕТРОВИЧ


    КОНТРАБАНДА КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ



    Спеціальність: 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук

    Науковий керівник
    Даньшин Іван Миколайович
    доктор юридичних наук, професор



    ХАРКІВ 2009 ЗМІСТ










    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


    4





    ВСТУП



    5










    РОЗДІЛ 1.


    ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
    КОНТРАБАНДИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ



    12









    1.1.


    Боротьба з контрабандою на території України: історичний аспект



    12




    1.2.


    Особливості юридичної відповідальності за вчинення незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України




    16










    РОЗДІЛ 2.


    КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТРАБАНДИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ



    23









    2.1.


    Кількісно-якісні показники контрабанди культурних цінностей



    23




    2.2.


    Деякі риси соціальної та психологічної характеристики особи злочинця-контрабандиста



    39




    2.3.


    Стан адміністративної деліктності у сфері незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України та її місце у кримінологічній характеристиці контрабанди культурних цінностей





    46










    РОЗДІЛ 3.


    ДЕТЕРМІНАЦІЯ КОНТРАБАНДИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ



    53









    3.1.


    Фактори (чинники) контрабанди культурних цінностей


    53




    3.2.


    Причини контрабанди культурних цінностей


    70




    3.3.


    Умови, які сприяють учиненню контрабанди культурних цінностей



    77










    РОЗДІЛ 4.


    НАПРЯМКИ І ЗМІСТ
    ДІЯЛЬНОСТІ ПО ЗАПОБІГАННЮ КОНТРАБАНДІ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ




    99









    4.1.


    Загально-соціальне запобігання контрабанді культурних цінностей



    99




    4.2.



    Спеціально-кримінологічне запобігання контрабанді культурних цінностей



    103




    4.3.


    Запобігання контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні



    157










    ВИСНОВКИ


    164









    ДОДАТКИ


    177









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    189








    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ДМКУ Державний митний комітет України
    ДМСУ Державна митна служба України
    ДПСУ Державна прикордонна служба України
    ДСКП Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України
    ТЗМК технічні засоби митного контролю
    ЮНІДРУА Міжнародний інститут з уніфікації приватного права








    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Культурні цінності є важливим елементом спілкування, взаєморозуміння і зближення народів і країн, виступають підґрунтям нерозривного зв’язку поколінь, поєднуючи їх у єдиний ланцюг історичного розвитку. Саме ставлення держави до культурного надбання, її спроможність зберегти цю багатовікову спадщину вказують на рівень культури і, зрештою, ступінь цивілізованості країни [1].
    Загальна декларація прав народів, прийнята Алжирською конференцією 4 липня 1976 р., у ст. 14 проголосила: Всі народи мають право на свої художні, історичні та культурні багатства” [2, p. 221]. На Всесвітній конференції з питань політики в галузі культури, що проходила з 26 липня по 6 серпня 1982 р. у Мехіко, було прийнято Декларацію, в якій зазначається, що кожен народ має право та обов’язок захищати і зберігати свою культурну спадщину” [3, с. 55].
    Будь-який об’єкт культурного надбання є неповторним, а його втрату компенсувати неможливо. Тому відчуження культурних цінностей від народів, які дали їм життя, має досить негативні наслідки для їх повноцінного розвитку. Збиток, що завдається культурним цінностям кожного народу, є збитком для культурної спадщини всього людства, оскільки кожен народ вносить свій внесок у світову культуру [4]. Отже, кожна держава повинна дбати про свою спадщину, оберігати і забезпечувати її нормативний захист.
    Міцною основою консолідації та розвитку українського народу є його культурне надбання. Воно відіграє величезну роль у розвитку науки, мистецтва, освіти й інших сфер соціального життя, дозволяє забезпечити естетичне й патріотичне виховання громадян й історичне наступництво культурних традицій. Усвідомлення необхідності збереження культурного надбання призвело до розвитку національного й міжнародного законодавства.
    У зв’язку з різними історичними обставинами українське суспільство втратило колосальні обсяги культурних цінностей. Особливо трагічний слід залишило після себе ХХ ст., позначене кількома революціями, голодоморами, двома світовими війнами, бурхливими політичними змінами. Сьогодні, в умовах глобалізації, інформаційно-телекомунікаційної революції, прозорості” кордонів, швидких переміщень капіталів та осіб із країни в країну у світі зростає кількість посягань на культурне надбання народів. Великі обсяги вітчизняної культурної спадщини вже втрачені [5, с. 70; 6]. А іноді масштабне вивезення культурних цінностей з окремих країн дослідники порівнюють навіть з геноцидом [7, с. 172; 8, с. 40].
    Розвиток контрабандного бізнесу також викликає вчинення інших корисливих злочинів [9, с. 16]. Зокрема, контрабанда культурних цінностей стимулює проведення незаконних археологічних розкопок, що завдають величезної шкоди вітчизняній культурі й науці. Наприклад, масове пограбування могильників у південно-західній частині Криму призвело до втрати колосального обсягу інформації про обряди поховання, матеріальну культуру й етнічний склад населення, не кажучи вже про втрачені археологічні знахідки [10, с. 118].
    На теоретичному рівні загальні проблеми боротьби зі злочинами в економічній сфері (до яких належить і контрабанда) досліджувались у працях багатьох вітчизняних вчених, серед яких М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.В. Василевич, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, О.Г. Кальман, В.П. Корж, М.Й. Коржанський, Я.М. Кураш, О.М. Костенко, О.М. Литвак, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.М. Попович, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, В.І. Шакун та ін.
    Питання кримінологічної характеристики, детермінації та запобігання контрабанді розглядалися в наукових працях В.І. Адамовича, С.О. Баранова, В.О. Білецького, В.П. Будюка, М.М. Василини, С.І. Дмитрова, Є.В. Додіна, Л.В. Дорош, Ю.М. Дьоміна, М.І. Камлика, Я.Ю. Кондратьєва, Є.П. Озернюка, О.М. Омельчука, А.П. Павлова, І.В. Пшеничного, Б.В. Романюка, В.А. Титула, О.Й. Токарчука та ін.
    У той же час поглибленого дослідження кримінологічної характеристики, детермінації й запобігання такому специфічному різновиду контрабанди, як контрабанда культурних цінностей, ані в СРСР, ані в незалежній Україні не здійснювалося. Лише окремі вузькі питання розглядалися в поодиноких публікаціях Ю.М. Дьоміна, О.О. Кравченко, М.Е. Мартиненка, О.С. Мільчуцької, Ю.А. Молчанова, Є.П. Озернюка та деяких інших українських правників. Ось чому, вважаємо, проблеми контрабанди культурних цінностей є достатньо актуальними й одночасно мало дослідженими.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження передбачено планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права в рамках цільової комплексної програми Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Проблеми ефективності кримінального, кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності”, номер державної реєстрації 0106u002292. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 20 грудня 2002 р., протокол № 5. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Державної програми Контрабанді СТОП” на 2005-2006 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р., № 260, Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., № 1767, Програми боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки, затвердженої Указом Президента України від 4 березня 2008 р., № 195/2008.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на основі аналізу стану й тенденцій злочинності у цій сфері. Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:
    - дослідити історичні витоки контрабанди культурних цінностей і боротьби з нею, простежити історико-правовий аспект цього злочину;
    - позначити особливості кримінальної відповідальності за вчинення контрабанди культурних цінностей;
    - навести перелік суттєвих ознак культурних цінностей як предмета контрабанди, дослідити їх кримінально значущі ознаки;
    - дати кримінологічну характеристику контрабанди культурних цінностей: рівень, динаміку, ціну, географію” та інші кількісно-якісні показники злочинності в цій сфері, зв’язок контрабанди культурних цінностей з організованою злочинністю;
    - визначити соціальну і психологічну характеристику особи злочинця; виявити кримінологічно значущі особливості осіб, які вчинили контрабанду культурних цінностей, у порівнянні з особами, які вчинили контрабанду інших предметів;
    - розглянути стан учинення адміністративно караних незаконних переміщень культурних цінностей через митний кордон України та їх зв’язок з кримінально караною контрабандою культурних цінностей;
    - окреслити фактори (чинники), комплекс причин та умов, що детермінують учинення контрабанди культурних цінностей, здійснити їх науковий аналіз;
    - сформулювати основні заходи, що мають бути спрямовані на ефективне запобігання контрабанді культурних цінностей;
    - внести пропозиції по удосконаленню законодавства, яке регулює збереження, вивезення і ввезення культурних цінностей.
    Об’єктом дослідження є злочинність у сфері господарської діяльності.
    Предметом дослідження виступають кримінологічна характеристика, детермінація й запобігання контрабанді культурних цінностей.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації послужив діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів. Застосовувалися також такі загальнонаукові методи, як історичний (при дослідженні історичних передумов боротьби з контрабандою), системно-структурний (за допомогою якого визначалася система заходів протидії контрабанді культурних цінностей), порівняльний (що допоміг проаналізувати схожості й відмінності між елементами кримінологічної характеристики і детермінантами контрабанди культурних цінностей та контрабанди інших предметів), статистичний (який дозволив виявити рівень і динаміку вчинення контрабанди культурних цінностей та адміністративно караних незаконних їх переміщень через митний кордон України), формально-юридичний (який використаний для тлумачення досить значної кількості нормативного матеріалу). Серед конкретно-соціологічних методів використовувався метод анкетування, метод вивчення документів (зокрема, кримінальних справ).
    Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають вивчені й проаналізовані справи, що стосуються незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України, з яких 40 кримінальних і 47 про адміністративні правопорушення; анкетування у 2007 р. 380 працівників Державної митної служби України (далі ДМСУ), а також аналіз статистичних звітів, довідок та інформації Верховного Суду України, МВС України, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, СБУ, ДМСУ, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України (далі ДСКП), Інституту археології Національної академії наук України, Державного комітету архівів України. Також були використані результати наукових (у тому числі кримінологічних) досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Усе це дозволило забезпечити багатоканальність надходження інформації, її перевірку й репрезентативність дослідження, що дало змогу підтвердити висунуті теоретичні положення і сформулювати пропозиції щодо поліпшення запобігання контрабанді культурних цінностей.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим за роки незалежності України комплексним дослідженням кримінологічної характеристики, детермінації й запобігання контрабанді культурних цінностей. Проведена дослідницька робота дозволила сформулювати положення, які відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для практики й виносяться на захист, а саме:
    наведено авторський підхід до поняття культурні цінності”, на підставі чого зроблено висновок, що історичні цінності є частиною культурних цінностей; окреслено ознаки цих предметів і запропоновано внести в законодавство більш чіткі критерії їх визначення;
    вперше досліджено кримінологічну характеристику контрабанди культурних цінностей (рівень, динаміку, структуру, ціну, географію” та інші кількісно-якісні показники цього злочину) та її зв’язок з організованою злочинністю;
    вперше детально розглянуто соціальну і психологічну характеристику особи злочинця-контрабандиста, що дало змогу окреслити коло осіб, найбільш схильних до вчинення контрабанди культурних цінностей;
    простежено стан учинення адміністративно караних незаконних переміщень культурних цінностей через митний кордон України і з’ясовано їх зв’язок з кримінально караною контрабандою культурних цінностей;
    на підставі аналізу кримінологічної характеристики досліджуваного злочину надана авторська аргументація тенденцій розвитку злочинності, пов’язаної з незаконним переміщенням культурних цінностей через митний кордон України;
    з’ясовано і по-новому класифіковано фактори (чинники), причини й умови, які детермінують учинення контрабанди культурних цінностей;
    на підставі дослідження кримінологічної характеристики і детермінант контрабанди культурних цінностей вперше запропоновано комплекс запобіжних заходів, включаючи внесення змін і доповнень до чинного законодавства України.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення кримінального, адміністративного й митного законодавства. Результати дослідження можуть застосовуватися в практичній діяльності митних і правоохоронних органів, в навчальному процесі при вивченні курсів Кримінологія”, Кримінальне право” в юридичних вузах та в подальших наукових розробках цієї проблематики.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були викладені на засіданнях кафедри кримінології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її результати доповідалися протягом 2004-2007 років на науково-практичному семінарі Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності” (9 листопада 2004 р., м. Харків) та на науково-практичних конференціях: Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (5-6 жовтня 2005 р., м. Харків), Теоретичні та практичні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні” (27 листопада 2006 р., м. Харків), Від громадянського суспільства до правової держави” (25 квітня 2007 р., м. Харків).
    Публікації. Основні висновки й положення дисертаційної роботи викладені автором у 6-ти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в тезах 6-ти доповідей на науково-практичних конференціях.

    Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 4-х розділів, 11 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (347 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки (основний текст 176 сторінок, додатки 12 сторінок, список використаних джерел 36 сторінок).
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробці комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на підставі аналізу стану й тенденцій злочинності у цій сфері. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні основні висновки і внести низку пропозицій щодо поліпшення діяльності державних органів стосовно боротьби з контрабандою культурних цінностей та вдосконалення чинного законодавства із цих питань.
    1. Дослідження історичного шляху боротьби з контрабандою дозволило з’ясувати наступне. Оскільки сутністю контрабанди (навіть у найширшому значенні цього поняття) є протизаконне переміщення предметів через митний кордон, цілком очевидно, що для визначення складу цього злочину необхідна наявність правової категорії митний кордон” і кримінально-правова заборона переміщення тих чи інших товарів, цінностей через нього. Правопорушення, зафіксовані в пам’ятниках права середньовіччя й пізніших епох, які не відповідають цим умовам, не можна вважати контрабандою. У подібних випадках можна вести мову лише про певні зародки такої відповідальності.
    Формування відповідальності за контрабанду в сучасному розумінні відбувалось поступово з розвитком суспільства й держави. Збільшення кількості контрабандних проявів у всі часи було пропорційним зростанню заборон на переміщення предметів через митний кордон і підвищенню розмірів ввізного та вивізного мита, тобто було пропорційним розширенню економічної заінтересованості контрабандистів у вчиненні такого злочину. Відповідальність за контрабанду саме культурних цінностей установлюється значно пізніше у зв’язку з поступовим розвитком громадської свідомості, підвищенням рівня загальної культури, усвідомленням значущості культурної спадщини.
    Способи вчинення контрабанди вдосконалювались паралельно з розширенням технічних можливостей людства. Одночасно із цим вдосконалювалися й засоби виявлення цього злочину. Історія боротьби з контрабандою свідчить, що її подолання вимагає застосування комплексних заходів, у тому числі й покращання соціально-економічного становища держави.
    2. Незаконне переміщення предметів культури й мистецтва через митний кордон не завжди тягне кримінальну відповідальність. До цього виду відповідальності особа має притягуватись, лише якщо переміщувані предмети дійсно мали культурну цінність. Тому слід розробити й зафіксувати законодавчо детальний перелік конкретних видів культурних цінностей з описанням їх ознак.
    Із диспозиції ст. 201 Кримінального кодексу України треба виключити слова історичних та”, оскільки відповідно до Закону України Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р., № 1068-XIV історичні цінності є різновидом культурних цінностей. Також необхідно внести відповідні зміни в постанову Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р., № 8 Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” з метою приведення її у відповідність до чинного законодавства національного та міжнародного.
    3. Кількість порушених кримінальних справ стосовно контрабанди культурних цінностей незначна (в середньому приблизно 15 на рік). Але слід мати на увазі, що злочинність у цій царині має досить високий рівень латентності. Так, за твердженнями експертів, застосовуючи сучасні засоби вибіркового контролю, працівники Державної митної служби України здатні затримати тільки близько 10% культурних цінностей, що незаконно вивозяться за межі країни. Отже, без використання кримінологічних заходів подолати контрабанду культурних цінностей лише засобами кримінального права неможливо. Зростання числа зареєстрованих злочинів у розглядуваній сфері і збільшення вартості незаконно переміщуваних предметів свідчать, по-перше, про деяку активізацію діяльності злочинців, по-друге, про підвищення ефективності діяльності митних і правоохоронних органів у протидії контрабанді.
    Збитки, які несе Україна від контрабанди культурних цінностей, є досить високою. За приблизними підрахунками лише протягом 1992-2004 рр. з України було їх незаконно вивезено на понад 34 млн. грн. Непрямі збитки від такої контрабанди також досить значні, оскільки це діяння не лише виступає кінцевою ланкою в ланцюгу злочинів, пов’язаних з неправомірним заволодінням предметами антикваріату, а й часто детермінує їх учинення. Окрім матеріальної шкоди, контрабанда культурних цінностей завдає нашому суспільству велику моральну шкоду.
    Найпоширенішими предметами контрабанди культурних цінностей є картини, ікони, монети, ордени й медалі. Ця інформація відбиває, по-перше, заінтересованість іноземних покупців у придбанні таких предметів, по-друге, легкість приховування й переміщення цінних дрібних речей, по-третє, доступність їх для придбання (з огляду на порівняно велику кількість зазначених предметів). Географія” вчинення розглядуваного злочину визначається країнами, де існує найбільший попит на ці предмети. Більшість спроб незаконного їх переміщення через митний кордон відбувається в міжнародному аеропорту Бориспіль” і в областях західного кордону України.
    Проведене автором власне дослідження (вивчення кримінальних справ) не зафіксувало вчинення цього виду злочину організованими злочинними угрупованнями, що пояснюється високим рівнем латентності, складнощами виявлення й доказування вчинення ними контрабанди. Однак за інформацією СБУ, незаконним вивезенням предметів антикваріату з України займаються близько 30 таких угруповань, серед членів яких багато вихідців із країн СНД.
    Дослідження найпоширеніших предметів контрабанди культурних цінностей, способів їх придбання, зберігання та збуту, країн, до яких контрабандисти намагаються їх перемістити, географії” цього злочину, способів його вчинення, способів руху при переміщенні предметів антикваріату через митний кордон та інших елементів кримінологічної характеристики цього виду контрабанди дозволить зорієнтувати увагу митних і правоохоронних органів на відповідних напрямках.
    4. Що стосується соціальної та психологічної характеристики особи контрабандиста, отримано наступні результати, які дозволять окреслити коло осіб, найбільш схильних до вчинення досліджуваного злочину. Найбільшу чисельність злочинців становлять громадяни України, потім громадяни РФ та інших країн СНД, далі громадяни ЄС. Серед останніх найбільший відсоток контрабандистів мають громадянство Польщі. За статевою ознакою переважають злочинці-чоловіки (понад 80%). Наведені цифри відбивають існуючі тенденції, згідно з якими рівень жіночої злочинності значно нижче чоловічої. Отже, контрабанда, можна сказати, належить до типово чоловічих” злочинів. Проте за останні 25 років серед контрабандистів спостерігається зростання питомої ваги злочинців жіночої статі. За віковою ознакою найбільш криміногенним виявився вік 30-40 років. Вищезазначені дані, отримані внаслідок проведеного нами дослідження, допоможуть спрямувати діяльність митних і правоохоронних органів по запобіганню контрабанді культурних цінностей на відповідні категорії населення.
    Понад 40% серед контрабандистів на момент вчинення злочину були безробітними. У 85,7% випадків особи, які незаконно намагались перемістити культурні цінності через митний кордон, мали утриманців. Вважаємо, зазначене може свідчити про вагому роль економічних труднощів в мотиваційній сфері причинного комплексу контрабанди. Досить високий освітній рівень осіб, які вчинили досліджуваний злочин, пояснюється тим, що для успішного продажу предмета контрабанди зловмисникові бажано володіти знаннями про його цінність і вартість. Окрім того, освіта є визначальним чинником професійної діяльності й кола інтересів особи. Відсутність серед злочинців мешканців сільської місцевості й велика чисельність серед контрабандистів мешканців столиць і центрів адміністративно-територіальних одиниць пояснюється специфікою предметів контрабанди, адже основна маса культурних цінностей сконцентрована у крупних містах. Опрацьовуючи типологію злочинців, можемо виділити серед них епізодичних і спеціалізованих; різновид останніх злісні контрабандисти.
    5. Поглиблене вивчення кримінологічної характеристики контрабанди культурних цінностей дозволило з’ясувати наступні тенденції розвитку злочинності в цій сфері: а) збільшення рівня такої злочинності і збитків від неї; б) розширення кола країн, до яких контрабандисти намагаються перемістити культурні цінності; в) зростання організованості контрабандної діяльності; г) зрощування” криміналітету з окремими працівниками митних і правоохоронних органів; д) зміцнення зв’язків контрабандистів з чорними археологами” й розкрадачами антикваріату; е) подальша транснаціоналізація злочинного бізнесу в розглядуваній сфері; є) професіоналізація й інтелектуалізація злочинної діяльності, яка полягає (крім усього іншого) в розвитку способів учинення злочинів і приховування предметів контрабанди; ж) збільшення серед контрабандистів чисельності осіб з вищою освітою, а також жінок.
    6. Тісно пов’язане зі злочинністю в досліджуваній царині вчинення адміністративно караного незаконного переміщення культурних цінностей, оскільки чітких критеріїв визначення поняття культурна цінність” поки що не існує. Небезпека таких адміністративних правопорушень полягає в тому, що їх системність та антисуспільна поведінка конкретної людини поступово формують готовність цієї особи до подолання тієї межі, яка відокремлює адміністративний проступок від злочину. Ось чому при дослідженні кримінально-караної контрабанди потрібно обов’язково враховувати адміністративну деліктність у сфері незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України. Причому обсяги таких правопорушень досить значні і з плином часу зростають. Це свідчить (серед іншого) про інтенсифікацію діяльності Державної митної служби України щодо виявлення таких правопорушень.
    7. Контрабанду культурних цінностей детермінує значна кількість проявів нашої дійсності (факторів, чинників), що стосується цієї царини, серед яких слід назвати: а) недостатнє фінансування сфери культури в Україні, результатом чого є низький рівень зберігання культурних цінностей; б) неналежна охорона музеїв, приватних колекцій і культових споруд, що полегшує вчинення розкрадань предметів антикваріату й забезпечує потенційним контрабандистам можливість заволодіння ними; в) незаконні археологічні розкопки, які протягом останніх десятиріч набули загрозливих масштабів, що є крупним джерелом надходження культурних цінностей до контрабандистів; в) численні чинники, пов’язані з розвитком систем міжнародного транспорту та зв’язку, які детермінують вчинення досліджуваного злочину; г) недосконалість контролю за обігом названих предметів і відсутність відповідним чином затвердженого переліку хоча б найбільш значних культурних цінностей, які знаходяться на території України, що теж ускладнює протидію контрабанді культурних цінностей; д) велика матеріальна вигода від такої злочинної діяльності, що є найголовнішою серед обставин, які впливають на вибір особою для незаконного збагачення саме цього виду контрабанди. Досить багато джерел указують на те, що за прибутковістю цей злочин наближається до торгівлі наркотиками. Із плином часу вартість культурних цінностей зростає у десятки (а іноді й у сотні) разів, що робить вкладення коштів у предмети антикваріату одним з пріоритетних напрямків інвестування. Це стимулює попит на них у заможних країнах світу, внаслідок чого антисуспільно налаштовані особи обирають для незаконного збагачення саме їх контрабанду і збут.
    З’ясовуючи причини контрабанди культурних цінностей, варто вказати на мотивацію дій особи, яка вчинила досліджуваний злочин. Основними негативними психологічними установками контрабандиста є передусім низький рівень почуття патріотизму й національної свідомості, брак історичної пам’яті, неусвідомлення повною мірою суспільної небезпечності своєї злочинної діяльності, нехтування інтересами суспільства і правовий нігілізм. Основними причинами контрабанди культурних цінностей треба назвати ті негативні соціальні явища і процеси, що викликають зазначені деформації свідомості особи. Такими обставинами, на нашу думку, є: а) недоліки процесу виховання особи на різних ступенях соціалізації; б) недоліки державної інформаційної політики; в) негативні обставини матеріального характеру (зубожіння окремих верств населення, дорожнеча ліків і медичної допомоги, безробіття тощо).
    Ведучи мову про умови контрабанди культурних цінностей, перш за все слід відзначити їх численність, що значно полегшує вчинення цього злочину. Серед найбільш небезпечних корупція в митних і правоохоронних органах, причому підкреслимо, що це явище досить поширене. Подекуди відбувається навіть зрощування” окремих працівників митних і правоохоронних органів з організованою злочинністю. Недостатня облаштованість і невирішеність усіх питань правового статусу кордонів України з країнами СНД дозволяють контрабандистам безперешкодно переміщувати культурні цінності через митний кордон. Наявність прогалин у професійній підготовці працівників митних і правоохоронних органів, слабка взаємодія цих структур значно обмежують їх можливості в боротьбі з цим злочинним явищем.
    8. Заходи загально-соціального запобігання контрабанді культурних цінностей полягають у зменшенні соціальних суперечностей та зниженні рівня безробіття, підвищенні якості життя населення, створенні умов для законного отримання громадянами достатніх для утримання сім’ї прибутків, в оздоровленні морального клімату в суспільстві тощо. Важливим заходом є створення умов, сприятливих для вкладення підприємцями коштів у фінансування збереження й охорони культурного надбання, сприяння розвитку легального антикварного ринку. Необхідно підвищити рівень матеріальної забезпеченості працівників Державної митної служби України, для чого слід застосувати механізми матеріального заохочення, що посилить заінтересованість відповідних службовців у боротьбі з контрабандою. Належна увага з боку Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України та інших державних органів і громадських організацій має бути приділена роз’ясненню важливості охорони культурної спадщини для збереження духовності й самобутності українського народу, прищепленню почуття патріотизму, відповідальності за майбутнє країни, дбайливого ставлення до культурного надбання, яке є підґрунтям єдності й життєздатності української нації. Потребує зниження загальний рівень безробіття в країні шляхом створення нових робочих місць, підготовки й перепідготовки працівників, надання безробітним підтримки в організації власної підприємницької діяльності.
    9. До основних заходів спеціально-кримінологічного запобігання контрабанді культурних цінностей належить виявлення й перекриття каналів постачання контрабандистам зазначених предметів, що має здійснюватися шляхом боротьби з розкраданнями антикваріату, посилення контролю за обігом цих предметів всередині країни, запобігання незаконним пошуковим роботам на археологічних пам’ятках. Боротьба з розкраданнями культурних цінностей вимагає посилення охорони місць зберігання предметів антикваріату, впровадження багаторівневої системи безпеки. З метою досягнення цілості, схоронності приватних колекцій можливим є їх зберігання в банках або створення музею приватних колекцій. Забезпеченню охорони великих музеїв сприятиме запровадження в них власних служб безпеки. Необхідно провести поетапне маркірування цінних предметів релігійного культу, забезпечити належний рівень зберігання таких предметів у культових спорудах. За прикладом РФ в органах МВС України мають бути створені спеціалізовані підрозділи по розслідуванню посягань на вітчизняне культурне надбання.
    Посилення контролю за обігом культурних цінностей вимагає проведення повного обліку й маркірування всіх наявних в Україні особливо цінних предметів культури й мистецтва. Здійснення запропонованого заходу значно підвищить якість боротьби з їх контрабандою, оскільки працівникам Державної митної служби України при здійсненні митного контролю достатньо буде застосувати зчитувальну техніку, щоб виявити культурні цінності серед предметів, заявлених до вивезення. Ефективними заходами підвищення контролю за обігом предметів культурного надбання також буде розробка і впровадження єдиного сертифікаційного документа на культурні цінності і введення обов’язкового ліцензування діяльності щодо їх продажу. Слід прискорити роботу зі створення і впровадження в життя Державного реєстру національного культурного надбання. У Положенні про Державний реєстр національного культурного надбання термін унікальні” слід замінити на термін рідкісні”з метою захисту більш широкого кола культурних цінностей. Потрібно заохочувати володільців приватних колекцій антикваріату реєструвати й маркірувати ці предмети, що полегшить їх розшук у випадку викрадення й допоможе запобігти незаконному вивезенню їх за межі України.
    Украй необхідно активізувати боротьбу правоохоронних органів з незаконними пошуковими роботами на археологічних пам’ятках. Сприятиме цьому заснування археологічної міліції (поліції) за прикладом країн ЄС або створення при обласних управліннях МВС України спеціальних підрозділів. Своєчасно має відбуватися занесення нововідкритих археологічних пам’яток до Державного реєстру і встановлення охоронних знаків. Особливо цінні археологічні об’єкти необхідно обладнати нічним освітленням та огорожою по периметру території, забезпечити охороною. Треба обмежити вільний продаж деяких видів археологічного спорядження, дозволивши його придбання лише професійним археологам. Слід позбавити чорних археологів” і контрабандистів наукового забезпечення, посилити рівень охорони археологічної інформації. Необхідним є прийняття кодексів професійної етики археологів і працівників музеїв. Окрім того, державі належить якнайширше сприяти проведенню офіційних археологічних експедицій, забезпечити їх потрібним устаткуванням і фінансуванням.
    Для покращання діяльності митних органів по виявленню і припиненню контрабанди культурних цінностей треба: а) удосконалити форми й засоби митного контролю; б) забезпечити органи Державної митної служби України відповідними технічними та іншими засобами; в) розвинути кінологічну службу; г) постійно підвищувати професійний рівень митників; д) забезпечити митні органи достатньою кількістю мистецтвознавців; е) надати право відповідним підрозділам митної служби здійснювати оперативно-розшукову діяльність; є) створити у складі Департаменту боротьби з контрабандою Державної митної служби України підрозділ, що спеціалізувався б на боротьбі з незаконним переміщенням культурних цінностей.
    Для протидії корупції в органах митної служби варто провадити профілактично-роз’яснювальну й належну кадрову роботу, створювати оперативні групи для проведення раптових перевірок цих органів. Інформаційно-роз’яснювальні заходи серед громадян сприятимуть подоланню негативних психологічних установок деяких верств населення. Вимагає прискорення робота з міжнародно-правового оформлення, демаркації й облаштування державного кордону України, завершення комп’ютеризації Державної митної служби України.
    Оскільки боротьба з контрабандою культурних цінностей та іншими корисливими посяганнями на них провадиться різними правоохоронними органами, потрібно поліпшити їх взаємодію. Для цього є сенс доопрацювати існуючі нормативні акти, законодавчо встановити право органів дізнання направляти доручення підрозділам інших правоохоронних органів. З метою розкриття розкрадань культурних цінностей і запобігання їх незаконному вивезенню за межі України треба систематично проводити спільні широкомасштабні оперативно-профілактичні заходи: а) встановити контроль за ймовірними маршрутами переміщення протиправно привласнених культурних цінностей; б) систематично перевіряти антикварні торговельні заклади; в) створити міжвідомчу інформаційно-довідкову систе­му.
    Вважаємо за необхідне сконцентрувати повноваження по боротьбі з посяганнями на культурне надбання України в одному правоохоронному органі, що дозволить покращити протидію їм у цілому. Для вдосконалення нормативної бази запобігання контрабанді культурних цінностей слід упорядкувати, узгодити термінологію законодавства, проводити кримінологічну експертизу проектів законів, що дасть змогу виявити можливі наслідки криміногенного чи антикриміногенного характеру в результаті їх прийняття й застосування. Окрім того, належить посилити кримінальну відповідальність за контрабанду особливо цінних культурних цінностей.
    Удосконалення законодавства, яке регулює переміщення культурних цінностей через митний кордон України й боротьбу з їх контрабандою, дозволить ефективніше використовувати наявні можливості митних і правоохоронних органів. У Законі України Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей” має бути вказано конкретний перелік документів, які можуть підтверджувати право власності на такі цінності, що дасть змогу позбутися неоднозначного тлумачення цієї норми. До свідоцтва на право вивезення культурних цінностей повинен додаватися також список предметів, що вивозяться, з детальним описом кожного з них і комплект фотографій, візований відповідними посадовими особами, що унеможливить підміну менш цінного предмета на більш цінний (перед вивезенням за кордон) і дасть змогу митникам це проконтролювати.
    Для протидії корупції та службовим порушенням в органах митної служби варто застосовувати ротацію, тобто переміщення працівників митних органів по службі зі зміною їх функціональних обов’язків, а також ввести за правило присутність під час проведення митного контролю працівника іншого правоохоронного органу. Одним з найважливіших є питання підбору й підготовки кадрів для Державної митної служби України. Слід подолати формальний характер навчання; забезпечити його органічне включення в діяльність по боротьбі з контрабандою, підвищити ефективність організації навчального процесу. Необхідно припинити практику підготовки фахівців для митних органів у тих навчальних закладах, які не мають необхідної науково-методичної бази.
    10. Запобігання контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні має деяку специфіку, пов'язану зі складністю виявлення осіб, схильних до вчинення цього злочину (зокрема, це стосується іноземців). До заходів індивідуального запобігання контрабанді культурних цінностей належить: а) виховна й роз’яснювальна робота митних і правоохоронних органів (здійснення індивідуальних профілактичних бесід, обговорення негативних вчинків конкретної особи тощо); б) правозастосовчий метод, який полягає у використанні організаційних, адміністративних, дисциплінарних або громадських заходів впливу до особи, від якої можна очікувати вчинення злочину; в) негласні оперативно-розшукові заходи (оперативне впровадження, спостереження, контрольоване постачання та ін.), які допоможуть установити осіб, схильних до вчинення контрабанди, й ефективно припинити розпочатий злочин.

    11. Оскільки контрабанда культурних цінностей є злочином міжнародного характеру, важливе значення в боротьбі з ним мають заходи міждержавного співробітництва. Необхідно домагатися виконання міжнародних угод державами, до яких незаконно переміщуються культурні цінності, що походять з України. Із цими країнами потрібно укласти двосторонні угоди, які супроводжувалися б детальними коментарями до внутрішнього законодавства, що стосується протидії контрабанді. Вважаємо за доцільне проведення міждержавних переговорів, внесення змін у міжнародні угоди для обмеження кола осіб, яким надається митний імунітет. Є сенс створити ефективні механізми обміну інформацією стосовно обігу культурних цінностей, зокрема, щодо кон’юнктури й цін, за якими відбувається їх продаж на аукціонах і в антикварних магазинах, та фактів їх розкрадання. Зважаючи на певну, так би мовити, прозорість кордонів України з країнами СНД, думаємо, що особливо важливим є налагодження співпраці з митними й правоохоронними органами цих країн. З урахуванням транснаціонального характеру контрабанди культурних цінностей варто посилити співробітництво Державної митної служби і правоохоронних органів України з Інтерполом; зокрема, це стосується інформаційної взаємодії.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Кучерук М. Перлини буття народу / М. Кучерук // Уряд. кур’єр. 2004. 17квіт. (№ 73). С. 4.
    2. UN law. Fundamental rights. Two topics in international law / еd by A. Cassese. Alphen aan den Rijn : Sijthoff & Noordhoff, 1979. 258 p.
    3. Акуленко В. Право українського народу на культурні цінності / В. Акуленко, В. Денисов // Укр. часоп. з прав людини. 1995. № 1. С. 55-58.
    4. Конвенция о защите культурных ценностей в случае вооруженного конфликта от 14 мая 1954 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. К., 1996. Кн. 1 : Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. С. 382-400.
    5. Савченко М. С. О некоторых особенностях преступных посягательств на культурные ценности в международном аспекте / М. С. Савченко, С.П.Яковлев // Учен. зап. Санкт-Петербург. фил. Рос. тамож. акад. 2003. №1. С. 66-78.
    6. Суханов В. Иностранцы что-то охладели к русским матрешкам / В. Суханов // Золотой Рог. 1996. 29 окт.
    7. Международное уголовное право : учеб. пособ. / под общ. ред. В.Н.Кудрявцева. М. : Наука, 1999. 264 с.
    8. Бантишев О. Ф. Контрабанда, що вчинюється організованими групами, та суміжні з нею злочини / О. Ф. Бантишев // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей) : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., м. Харків, 26-27 квіт. 1999 р. Х., 2000. С. 39, 40.
    9. Галанжин Е. Ф. Предупреждение контрабанды : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Е. Ф. Галанжин; НИИ пробл. укрепления законности и правопорядка. М. : Рос. тамож. акад., 1995. 24 с.
    10. Флеров С. В. Найдено на аукционе CHRISTIE” : роль эксперта в торговле древностями / С. В. Флеров // Рос. археология. 2004. № 2. С. 115-122.
    11. Угаров Б. М. Международная борьба с контрабандой / Б. М. Угаров. М. : Междунар. отношения, 1981. 216 с.
    12. Полное Собраніе законовъ Россійской имперіи с 1649 года. СПб., 1830. Т. 5. 782 с.
    13. Полное Собраніе законовъ Россійской имперіи с 1649 года. СПб., 1830. Т. 7. 926 с.
    14. Полное Собраніе законовъ Россійской имперіи с 1649 года. СПб., 1830. Т. 14. 995 с.
    15. Полное Собраніе законовъ Россійской имперіи с 1649 года. СПб., 1846. Т. 20. 1057 с.
    16. Сводъ законовъ Россійской имперіи. СПб., 1857. Т. 6 : Уставы таможенные. 690 с.
    17. Сводъ законовъ Россійской имперіи. СПб., 1904. Т. 6. 376 с.
    18. Сводъ законовъ Россійской имперіи. М., 1910. Т. 6. 307 с.
    19. Слепченко В. Контрабанда в СССР и движение ее по районам / В.Слепченко // Контрабанда и борьба с ней : по материалам Гл. тамож. упр. М., 1925. 198 с.
    20. Панишко Е. П. Методика оценки культурных ценностей на примере филателистической продукции / Е. П. Панишко, А. Ю. Терешенкова // Учен. зап. Санкт-Петербург. фил. Рос. тамож. акад. 2002. № 2. С. 84-98.
    21. Сабитов Т. Р. Охрана культурных ценностей: уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис канд. юрид. наук : 12.00.08 / Т. Р. Сабитов ; Челяб. гос. ун-т. Челябинск, 2002. 196 с.
    22. Аграшенков А. В. Формирование правовой базы сохранения культурных ценностей в России в XIX начале XX вв. / А. В. Аграшенков // Сборник докладов и нормативно-правовых актов государств-участников СНГ по проблемам сохранения культурных ценностей. М., 2001. С. 121-124.
    23. О разрешениях на ввоз и вывоз товаров : декрет Совета Народных Комиссаров РСФСР от 29.12.1917 г. // Собр. Узаконений РСФСР. 1918. № 14. Ст. 197.
    24. Собрание узаконений и распоряжений рабочего и крестьянского правительства : сб. декретов 19171918 гг. М. : Госиздат, 1920. 312 с.
    25. Колдаев В. М. Из истории организации борьбы с контрабандой в СССР (19171930 гг.) / В. М. Колдаев // Изв. вузов. Правоведение. 1970. № 6. С.101-107.
    26. О реквизициях и конфискациях : декрет Совета Народных Комиссаров РСФСР от 03.01.1921 р. // Собр. Узаконений РСФСР. 1921. № 5. Ст. 37.
    27. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР, 19171952 гг. / под ред. И. Т. Голякова. М. : Госюриздат, 1953. 463с.
    28. Уголовный кодекс УССР. Харьков : Изд-во Наркомюста УССР, 1925. 104 с.
    29. Уголовный кодекс УССР. Харьков : Изд-во Наркомюста УССР, 1927. 136 с.
    30. Собрание законодательства СССР. М. : Госиздат Красный пролетарий”, 1927. № 12. Ст. 123.
    31. Об уголовной ответственности за государственные преступления : Закон СССР от 25.12.1958 г. // Ведом. Верх. Совета СССР. 1959. № 1. Ст. 8.
    32. Лукьянов В. В. Некоторые условия, способствующие совершению контрабанды, и меры по их ликвидации в СССР / В. В. Лукьянов, Ю.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины