Гарантії трудових прав працівників та шляхи їх удосконалення : Гарантии трудовых прав работников и пути их совершенствования



  • title:
  • Гарантії трудових прав працівників та шляхи їх удосконалення
  • Альтернативное название:
  • Гарантии трудовых прав работников и пути их совершенствования
  • The number of pages:
  • 217
  • university:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА
  • The year of defence:
  • 2008
  • brief description:
  • ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

    На правах рукопису

    Кохан Наталія Василівна
    УДК 349.2: 347.441.26

    Гарантії трудових прав працівників та шляхи їх удосконалення


    Спеціальність 12.00.05. трудове право, право соціального забезпечення


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук




    Науковий керівник Хуторян Наталія Миколаївна
    доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України





    Івано-Франківськ 2008









    ЗМІСТ
    ВСТУП.................................................................................................... 3-9
    РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика та класифікація гарантій здійснення трудових прав працівників........................................................10
    1.1. Поняття та види гарантій...............................................................10-32
    1.2. Міжнародно-правове закріплення гарантій трудових прав працівників.............................................................................................33-62
    Висновки до розділу 1...........................................................................63-67
    РОЗДІЛ 2. Юридичні гарантії, що забезпечують виникнення, зміну та припинення трудових правовідносин......................................................68
    2.1. Гарантії, що забезпечують виникнення трудових правовідносин та проблеми їх реалізації....................................................................68-93
    2.2. Удосконалення правового регулювання гарантій, що забезпечують виконання працівниками покладених на них обов’язків.........94-130
    2.3. Правові проблеми реалізації гарантій, що забезпечують зміну трудових правовідносин............................................................131-147
    2.4. Юридичні гарантії, що забезпечують припинення трудових правовідносин.............................................................................148-167
    Висновки до розділу 2.......................................................................168-176
    ВИСНОВКИ..................................................................................... 177-184
    Список використаних джерел.......................................................185-204









    ВСТУП
    Актуальність теми. Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою, а її найвищою соціальною цінністю людину обумовлює необхідність реформування трудового законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних норм і стандартів.
    Конституція нашої держави закріплює загальні гарантії, що стосуються усіх прав людини і громадянина, і є основою для побудови стійкої системи гарантій, які б забезпечували належну реалізацію особами свого права на працю. На сьогодні у КЗпП України ті чи інші питання, пов’язані з наданням гарантій, зміщені на користь однієї із сторін без врахування інтересів іншої сторони трудового правовідношення.
    Поряд із цим, одним з основних завдань здійснення реформи трудового законодавства України є проведення його кодифікації. Висвітлення проблемних питань проекту Трудового кодексу України слід відзначити як архіактуальне завдання науки трудового права, оскільки це дозволить вчасно удосконалити його структуру та окремі норми, уникнути багатьох неточностей та прогалин, вилучити з тексту норми, які вочевидь спрямовані на обмеження трудових прав працівників та ліквідацію їх гарантій, передбачених чинним нині трудовим законодавством.
    Виходячи з ч.2 ст.22 Конституції України, новий Трудовий кодекс України не може звужувати зміст та обсяг гарантованих КЗпП України та іншими законодавчими актами прав та свобод працівників. Проте, як показало вивчення змісту проекту нового Трудового кодексу України, він значно звужує зміст та обсяг існуючих трудових прав працівників та гарантії їх забезпечення. Це, в свою чергу, вимагає ґрунтовного аналізу гарантій трудових прав працівників, визначення шляхів їх удосконалення та приведення у відповідність до міжнародних вимог.
    Слід зазначити, що проблеми гарантій трудових прав працівників та пошук шляхів їх удосконалення завжди знаходилися в центрі уваги вчених-правознавців. Даній проблемі присвячені наукові праці з теорії права, трудового та цивільного права: С.С. Алєксєєва, О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, М.В. Вітрука, В.В. Вітрянського, В.В. Жернакова, Д.О. Карпенка, І.Я. Кисельова, Л.І. Лазора, Р.З.Лівшиця, А.Р. Мацюка, П.О. Недбайла, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, В.М. Скобєлкіна, В.М. Смирнова, П.Р. Стависького, Б.С. Стичинського, Р.О. Халфіна, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інш.
    Попри наявність глибоких теоретичних досліджень, проблеми гарантій трудових прав працівників поки що залишаються невирішеними. Це стосується самого визначення поняття гарантій трудових прав працівників і гарантій, що забезпечують виникнення, зміну та припинення трудових правовідносин. Важливе теоретичне та практичне значення має проблема невідповідності норм чинного трудового законодавства міжнародним вимогам. Тому актуальним залишається удосконалення норм КЗпП України та проекту Трудового кодексу України, спрямованих на забезпечення гарантій трудових прав працівників при виникненні, зміні та припиненні трудових відносин, відповідно до європейських вимог.
    Усе вищевикладене підкреслює актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень гарантій трудових прав працівників та шляхів удосконалення їх правового регулювання. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Гарантії трудових прав працівників та шляхи їх удосконалення досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника „Проблеми правового регулювання трудових, екологічних та аграрних відносин на сучасному етапі” (протокол №1 від 11 вересня 2006 року).
    Мета і завдання дослідження. Метою даної наукової праці є розвиток теорії трудового права щодо гарантій трудових прав працівників та вдосконалення правового регулювання гарантій трудових прав працівників.
    Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:
    · дослідити поняття правових гарантій та на основі цього дати авторське визначення поняття гарантій трудових прав працівників;
    · дати класифікацію гарантій трудових прав працівників;
    · проаналізувати співвідношення юридичних гарантій з гарантійними та компенсаційними виплатами;
    · здійснити аналіз міжнародно-правового закріплення гарантій трудових прав працівників;
    · дослідити правові гарантії, що забезпечують виникнення трудових правовідносин та проблеми їх реалізації;
    · дослідити правові проблеми реалізації гарантій, що забезпечують зміну трудових правовідносин;
    · здійснити аналіз проблем юридичних гарантій, що забезпечують припинення трудових правовідносин;
    · внести пропозиції щодо вдосконалення КЗпП України та проекту ТК України, які регулюють гарантії сторін трудового договору.
    Об’єкт дослідження становлять трудові відносини в сфері забезпечення прав та обов’язків суб’єктів трудового права.
    Предмет дослідження становлять проблеми правового регулювання гарантій реалізації трудових прав працівників.
    Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи дослідження. Методологічну основу складає діалектичний метод пізнання, який дозволив провести дослідження в єдності, взаємозв’язку і розвитку соціальних та юридичних чинників. Логіко-семантичний метод використовувався для поглиблення понятійного апарату, що має відношення до теми дослідження. Важливе значення в науковій роботі відіграв системно-структурний метод, який активно використовувався при дослідженні гарантій, що забезпечують виникнення, зміну, припинення та відновлення трудових прав працівників.
    Поєднання під час аналізу проблемних питань засобів формальної логіки із спеціально-юридичними методами аналізу і тлумачення правових норм дозволило розглянути трудові правовідносини як цілісне правове явище, що, з одного боку, детерміноване регулюючим впливом правових норм, а з іншого, само впливає на розвиток трудового права.
    У дисертації використаний також метод нормативно-порівняльного аналізу внутрішнього трудового законодавства України і міжнародно-правових норм та законодавства країн з високорозвиненою економікою, а також країн з перехідною економікою (Центральної та Східної Європи, країн СНД) щодо гарантій, які забезпечують вступ, належне виконання та припинення трудових відносин. Це дало змогу автору всебічно і критично оцінити зарубіжне законодавство й обґрунтувати можливість імплементації деяких норм зарубіжного законодавства в трудове законодавство України.
    Метод узагальнення дозволив у висновках підсумувати окремі найважливіші питання відповідно до мети дисертаційного дослідження.
    Використання вказаного методологічного інструментарію дозволило вирішити поставлені завдання, отримати науковий результат, новизна якого відображена у положеннях, що виносяться на захист. Основні положення та висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства про працю, практиці його застосування, досягнень у сфері загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та іноземних держав.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем гарантування працівникам здійснення права на працю та шляхів удосконалення їх законодавчого закріплення в чинному законодавстві та проекті ТК України. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях:
    1. Обґрунтовано положення про те, що юридичні гарантії відіграють службову роль по відношенню до прав та обов’язків, які складають ядро правового статусу особи, оскільки забезпечують ефективне його функціонування, впливають на їх обсяг.
    2. Новим є поділ юридичних гарантій на два види: загально-правові і спеціалізовані.
    Загально-правові гарантії, що притаманні всім галузям права (загальногалузеві) чи кільком галузям права (міжгалузеві) а спеціалізовані гарантії, що притаманні тільки одній із галузей права (галузеві).
    3. Обґрунтовано положення про те, що значна частина правових гарантій у договірних зобов’язаннях в умовах ринку повинна встановлюватися самими договірними суб’єктами, які забезпечили б оптимальне досягнення кінцевого результату. Сторони, при цьому, повинні постійно здійснювати пошук найефективніших правових гарантій, які б забезпечували оптимальний розвиток і захист трудових відносин.
    4. Вперше автором запропоновано поділ правових гарантій за способом прийняття на державно-правові (встановлюються державою) і договірні (встановлюються безпосередньо самими сторонами відносин) а також за змістом суб’єктивного права на загальні і спеціальні.
    5. Сформульоване власне поняття, що „гарантіями здійснення прав працівників” є система засобів, способів і умов, що встановлюються державою або угодою сторін, за допомогою яких сторони правовідносин можуть реалізувати, охороняти, захищати та відновити своє порушене право.
    6. Доведено, що для підвищення ефективності такої юридичної гарантії, як заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, доцільно статтю 22 КЗпП України та проект ТК України доповнити нормою, яка би закріплювала обов’язок роботодавця повідомляти про причини відмови у прийнятті на роботу в письмовій формі усім без винятку категоріям працівників.
    7. Обґрунтовано положення про те, що статтю 4 проекту ТК України доцільно доповнити пунктом 3 такого змісту: „роботодавці, які допустили дискримінацію у сфері праці, несуть матеріальну відповідальність за матеріальну і моральну шкоду, заподіяну особі”.
    8. Новим є висновок про те, що „гарантіями при оплаті праці” потрібно вважати систему засобів, способів і умов, яка покладає на державу та роботодавця обов’язок забезпечити працівникові належне здійснення ним свого права на гідну винагороду за працю, яка забезпечить достатній життєвий рівень для нього та його сім’ї.
    9. Вперше вноситься пропозиція щодо необхідності закріплення у проекті ТК України положення такого змісту: „у разі смерті роботодавця фізичної особи або набрання рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою та відсутності у такої особи спадкоємців обов’язок по здійсненню відповідних виплат працівникам покладається на органи місцевого самоврядування, до яких переходить право на розпорядження майном померлого”.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що воно дає можливості для більш чіткого розуміння поняття гарантій та їх правового регулювання при виникненні, зміні і припиненні трудових правовідносин, а тому результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях з даної проблеми.
    Викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, а також враховані в новому Трудовому кодексі України.
    Основні положення дисертації можуть використовуватись у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах у процесі вивчення дисципліни „Трудове право України”, а також застосовуватися для підготовки лекцій, підручників, навчальних та методичних посібників з курсу „Трудове право України”.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Також вони оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, 16 квітня 2004р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Четверті осінні читання” (м. Хмельницький 21-22 жовтня 2005 року); Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 року]; Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року); Науково-практичній конференції „Гармонізація трудових гарантій із законодавством Європейського Союзу. Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (м. Харків, 23 травня 2006); Звітна наукова конференція викладачів, докторантів, аспірантів університету за 2006 рік (м. Івано-Франківськ, 26 березня 2007 року).
    Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 4 публікаціях наукових фахових видань та 5 тезах виступів на наукових конференціях.

    Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які поділені на 6 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 204 сторінки, з них основного тексту 175 сторінок.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ
    Юридичні гарантії трудових прав і свобод громадян України виражаються насамперед у нормах законодавства, що розкривають і конкретизують зазначені права й свободи та, особливо, встановлюють порядок їхнього здійснення. Однак, аж ніяк не усі без винятку правові норми є юридичними гарантіями прав і свобод громадян, а лише ті із них, що містять визначені засоби і способи, за допомогою яких досягається безперешкодне користування правами й виконання обов’язків, захист прав і свобод та відновлення у випадку їхнього порушення.
    У дисертації на підставі аналізу чинного законодавства, практики його реалізації, проекту Трудового кодексу України зроблено теоретичне узагальнення і по-новому вирішено теоретичне завдання, що полягає у визначенні основних правових категорій та формулюванні науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових гарантій трудових прав працівників.
    1. Юридичні гарантії відіграють службову роль по відношенню до прав та обов’язків, які складають ядро правового статусу особи. Таким чином, вони забезпечують ефективне його функціонування, впливають на його обсяг, мають щодо нього службове значення. Сутність гарантій полягає у забезпеченні здійснення права і виконання обов’язку та встановлення ефективного механізму їх захисту й охорони.
    2. Для класифікації юридичних гарантій необхідно використовувати декілька критеріїв. При цьому один критерій має виступати основним, а інші додатковими. Така класифікація дозволяє не тільки вивчити найбільш характерні риси явища, що розглядається, але і поглянути на них через різні правові позиції, під різним кутом зору.
    3. Будь-яке право, яке проголошене в Конституції, може вважатись з юридичної точки зору гарантованим і фактично здійснюваним лиш при умові, якщо в чинному законодавстві закріплені правові засоби його реалізації і якщо їх порушення дає право громадянину на судовий чи інші передбачені законом шляхи відновлення порушеного права.
    4. Для ґрунтовнішої класифікації юридичні гарантії доцільно розподілити на два види: загально-правові та спеціалізовані.
    5. До загально-правових гарантій доцільно віднести гарантії, що притаманні всім галузям, загальногалузеві (наприклад, кожна людина чи громадянин у судовий спосіб може захистити свої права і свободи) чи кільком галузям права, міжгалузеві (у трудовому, житловому, цивільному праві регулювання відносин здійснюється на основі поєднання державного та договірного регулювання правовідносин) а до спеціалізованих тільки одній із галузей права, галузеві (наприклад, трудовому або цивільному чи кримінальному. Так, у трудовому праві працівникові надаються гарантії при притягненні його до матеріальної відповідальності).
    6. Загально-правові гарантії можна класифікувати за такими критеріями:
    за сферою дії поділяють на національні (внутрішньодержавні) і міжнародні;
    за органами захисту на досудові (позасудові) і судові;
    за джерелами закріплення на конституційні, міжнародні, законодавчі, підзаконні та локальні;
    за ступенем державного забезпечення на державні та громадські;
    за функціональною спрямованістю на гарантії реалізації прав, гарантії охорони прав, гарантії захисту прав;
    за характером правових норм на матеріальні і процесуальні;
    7. Основним критерієм при визначенні способу встановлення правових гарантій у договірних зобов’язаннях має бути врахування інтересів самих сторін договору, держави та заінтересованих осіб.
    8. При укладенні договору сторони повинні знаходитись у юридично рівному становищі, тобто їх інтереси мають бути однаково забезпечені й захищені у разі їх обмеження. Для цього повинні встановлюватись правові гарантії на рівні найвищих законодавчих і виконавчих органів влади, оскільки в даному разі порушуються державні інтереси, реалізація яких є основою задоволення нижчого рівня інтересів колективних, індивідуальних.
    9. Значна частина правових гарантій у договірних зобов’язаннях в умовах ринку повинна встановлюватись самими договірними суб’єктами, які забезпечили б оптимальне досягнення кінцевого результату. Сторони мають постійно здійснювати пошук найефективніших правових гарантій, які б забезпечували оптимальний розвиток і захист трудових відносин. Вони вправі обирати ефективні правові гарантії на будь-якій стадії договірних зобов’язань, вносячи відповідні корективи до умов договору.
    10. Правові гарантії за способом прийняття поділяти на державно-правові (встановлюються державою) і договірні (встановлюються безпосередньо самими сторонами відносин).
    11. За колом осіб юридичні гарантії поділяють на загальні і спеціальні.
    12. Проте спеціалізовані гарантії можна поділяти за такими критеріями:
    залежно від стадії розвитку трудових правовідносин поділяють на гарантії права на працю при прийнятті на роботу; гарантії права на працю в процесі здійснення трудових правовідносин; гарантії права на працю при зміні та припиненні трудових відносин; гарантії, спрямовані на відновлення порушеного права;
    юридичні гарантії за часом дії поділити на постійні, довго триваючі (які діють протягом значного часу дії трудових правовідносин) та тимчасові (поширюються протягом нетривалого періоду);
    за змістом суб’єктивного права гарантії можна поділяти на колективні та індивідуальні;
    за інститутами трудового права доцільно розподілити гарантії на: гарантії, які забезпечують укладення, зміну чи припинення трудового договору; гарантії, які забезпечують визначення робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та дисципліни праці, тощо;
    за предметом трудового права (гарантії, що відображають предмет трудового права) гарантії доцільно розподілити на трудові гарантії і тісно пов’язані з ними;
    гарантії, що відображають метод трудового права, можна поділити на гарантії централізованого характеру і гарантії децентралізованого характеру;
    за суб’єктами поширення гарантії у сфері трудового права можна поділити на: гарантії, що поширюються на працівників; гарантії, що поширюються на роботодавця; гарантії, що поширюються на керівників підприємства, установи, організації; гарантії, що поширюються на трудовий колектив; гарантії, що поширюються на первинну профспілкову організацію підприємства, установи, організації; гарантії, що поширюються на державні органи та органи місцевого самоврядування, які виступають суб’єктами трудового права.
    13. Гарантією здійснення прав працівників є система засобів, способів і умов, які встановлюються державою або угодою сторін, за допомогою яких сторони правовідносин можуть охороняти, захищати та відновити своє порушене право всіма способами, незабороненими законом.
    14. У трудових відносинах, де присутній іноземний елемент, велике значення надається договірному регулюванню праці. Тому визначення виду соціального страхування та випадків настання соціального ризику в трудових відносинах, де присутній іноземний елемент, повинно визначатись як істотна умова укладення трудового договору і має бути погоджена між працівником та роботодавцем до виникнення трудових відносин.
    15. Гарантійні виплати ґрунтуються та виплачуються на основі передбачених гарантій і є від них похідними, оскільки виступають однією із складових гарантованого працівникові права на оплату праці та забезпечують його.
    16. Компенсаційні виплати також ґрунтуються на юридичних гарантіях, виплачуються на їх основі і є від них похідними, оскільки гарантуються державою працівнику для підтримання його матеріального становища та відшкодування витрат, понесених працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків. Однак у ряді випадків компенсаційні виплати не пов’язані із затратами працівника і надаються замість гарантій.
    17. Гарантійні і компенсаційні виплати є самостійними видами, бо гарантуються і надаються працівнику незалежно одна від одної.
    18. Основоположними гарантіями права на працю є заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, тобто будь-яка відмова повинна бути вмотивованою, та недопущення примусової праці.
    19. Для підвищення ефективності такої юридичної гарантії, як заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, доцільно проект ТК України доповнити нормою, яка б закріплювала обов’язок роботодавця повідомляти про причини відмови у прийнятті на роботу в письмовій формі усім без винятку категоріям працівників.
    20. Враховуючи те, що дискримінація у сфері праці заборонена, а проект ТК України не передбачає відповідальності за її допущення, доцільно статтю 4 проекту ТК України доповнити пунктом 3 такого змісту: „роботодавці, які допустили дискримінацію у сфері праці, несуть матеріальну відповідальність за матеріальну і моральну шкоду, заподіяну особі”.
    21. Оскільки у проекті ТК України немає жодної згадки про притягнення до відповідальності особи, яка використовувала примусову працю, то главу 2 „Відповідальність роботодавця” доцільно доповнити окремою нормою, яка б передбачила відповідальність роботодавця за застосування примусової праці.
    22. Примусова праця проявляється в таких аспектах:
    • тимчасове виконання роботи, не обумовленої у трудовому договорі і без згоди працівника (винятком є особи, трудові функції яких за договором передбачають можливість виконання іншої роботи; наприклад, штатні заступники, старші помічники);
    • переведення працівників, яке здійснюється без їх згоди або на більший термін, ніж визначено в законодавстві, або без згоди осіб, передбачених частиною 3 статті 33 КЗпП України.
    23. Враховуючи особливості трудових відносин за участю юридичних осіб суб’єктів малого підприємництва, необхідно питання робочого часу врегулювати з урахуванням інтересів кожної сторони трудового договору. Тому проект ТК України необхідно доповнити положенням такого змісту: „Роботодавці суб’єкти малого підприємництва встановлюють норми тривалості та режиму робочого часу з урахуванням думки найманих працівників (представника), керуючись вимогами Трудового кодексу, не обмежуючи при цьому інших прав працівника”. Щодо роботодавця фізичної особи, то статтю 312 проекту ТК України необхідно доповнити положенням про те, що норми тривалості робочого часу та режим роботи встановлюються на основі Трудового кодексу за погодженням роботодавця і працівника.
    24. Статтю 319 проекту ТК України необхідно доповнити положенням про те, що „тривалість і режим робочого часу членів виробничих кооперативів визначається статутом та прийнятими відповідно до нього іншими нормативними актами кооперативу з дотриманням правил та вимог Трудового кодексу”.
    25. У проекті ТК України передбачити, що під відпусткою розуміється певний календарний період часу, що надається працівникам протягом робочого року зі звільненням від виконання трудових обов’язків, із збереженням на цей період місця роботи (посади) та заробітної плати (допомоги) для відпочинку, відновлення працездатності та зміцнення здоров’я.
    26. Питання забезпечення гарантій в оплаті праці традиційно входять у сферу державного регулювання, в якому держава шляхом встановлення мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, які поширюються на працівників всіх форм власності, регулює питання оплати праці. Враховуючи те, що на сучасному етапі заробітна плата найчастіше не є реальною оплатою за працю, не забезпечує покладені на неї поновлювальну й стимулюючу функції, то захист права працівника на гідну й своєчасну винагороду за працю є одночасно захистом конституційного права громадян України на гідний життєвий рівень для них і членів їх родин.
    27. При державному регулюванні визначені як загальні, так і спеціальні гарантії в оплаті праці, а до сфери договірного регулювання відносяться визначення лише спеціальних гарантій з оплати праці. Тому „гарантіями при оплаті праці” потрібно вважати систему засобів способів і умов, яка покладає на державу та роботодавця обов’язок забезпечити працівникові належне здійсненням ним свого права на гідну винагороду за працю, яка забезпечить достатній життєвий рівень для нього та його сім’ї.
    28. Враховуючи те, що проект ТК України не містить заборони, яка б забороняла роботодавцю в односторонньому порядку приймати рішення, що погіршують умови оплати праці працівника, та упереджуючи зловживання з боку роботодавця, доцільно статтю 218 проекту ТК України доповнити частиною 3 такого змісту: „роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, колективним та трудовим договорами”.
    29. Будь-яка зміна умов трудового договору допускається тільки за погодженням між сторонами, що є основною, загальною гарантією для сторін трудових відносин, яка забезпечує належну зміну трудових правовідносин.
    30. Поняття „зміни в організації виробництва і праці” та „зміна істотних умов праці” є абсолютно різними поняттями. Із з’ясування суті цих понять, яке подається законодавством, потрібно розуміти, що спочатку виникають зміни в організації виробництва і праці, що тягне за собою зміну істотних умов праці.
    31. Для уникнення в майбутньому зловживань з боку роботодавця при заміщенні відсутнього працівника, необхідно абзац 2 частини 1 статті 81 проекту ТК України змінити таким чином: „якщо протягом шести місяців на постійну роботу, заміщуване місце (посаду) не прийнятий інший працівник, працівник, тимчасово переведений на цю посаду (роботу), має право залишитись на посаді (роботі) за умови власної письмової згоди”.
    32. Припинення трудового договору за взаємною згодою сторін відображає демократизм законодавства і є реальною юридичною гарантією добровільності виникнення, існування, зміни і припинення трудових правовідносин.
    33. Суттєвою юридичною гарантією при розірванні трудового договору є право на обізнаність працівника про подальше його вивільнення, яке покладає на роботодавця обов’язок попередити про подальше вивільнення працівника персонально не пізніше, ніж за два місяці.
    34. Такі поняття, як „вивільнення” і „звільнення”, є тотожними та характеризують одноосібну волю роботодавця припинити трудовий договір за власною ініціативою.
    35. Проаналізувавши погляди науковців, законодавчі акти про працю країн Західної Європи, можна зробити висновок про те, що в даний момент проекту ТК України недоцільно відмовлятися від чіткого переліку підстав розірвання трудового договору з працівником за ініціативи роботодавця, оскільки визначення такого чіткого переліку підстав (визначених КЗпП України або спеціальним законом) буде сприяти стійкому захисту працівника перед роботодавцем.
    36. Врахувавши практику зарубіжних країн та для більшого захисту працівника, у проекті ТК України на період проходження працівником військової (альтернативної) служби трудові відносини слід не припиняти, а призупиняти, зберігаючи за працівником місце роботи, інші пільги та гарантії, якими він користувався до призову чи вступу на військову службу.
    37. Статтю проекту ТК України, яка визначає загальні підстави припинення трудових відносин, доцільно доповнити такою підставою, як банкрутство роботодавця. Поряд з цим, необхідно окремою нормою гарантувати працівникам виплату заробітної плати та вихідної допомоги внаслідок банкрутства підприємця фізичної особи та підприємства зокрема.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Боброва Н. А. Гарантии реализации государственно-правовых норм / Н. А. Боброва. Воронеж : Изд-во Воронежского ун-та, 1984. 164с.
    2. Витрук Н. В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан / Н. В. Витрук // Правоведение. 1964. №4. С.29-38.
    3. Карпенко Д. А. Гарантии трудових прав / Д. А. Карпенко. К. : Политиздат Украины, 1987. 86с.
    4. Маркіна Т. Г. Право громадян на зайнятість та форми його реалізації в умовах становлення ринкової економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / Т. Г. Маркіна. Харків, 2000. 18с.
    5. Недбайло П. О. Юридические гарантии правильного применения советских правовых норм и укрепление социальной законности / П. О. Недбайло. К., 1970. 232с.
    6. Уржинский К. П. Гарантии права на труд / К. П. Уржинский. М. : Юрид. лит-ра, 1984. 198с.
    7. Скобелкин В. Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих / В. Н. Скобелкин. М. : Юрид. Лит-ра, 1969. 183с.
    8. Проблемы трудового права М. : Юрид. литература, 1968. 224с.
    9. Столяр Н. А. Гарантии и компенсации / Н. А. Столяр. Минск : Беларусь, 1977. С.95.
    10. Суровська Л. І. Удосконалення юридичних гарантій при притягненні працівників до матеріальної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 „Трудове право; право соціального забезпечення” / Л. І. Суровська. Харків, 2000. 19с.
    11. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. М. : Наука, 1979. 276с.
    12. Трудовое право: учеб. / отв. ред. О.В. Смирнов. М. : Проспект, 1997. 352с.
    13. Гусков К. Н. Трудовое право России / К. Н. Гусков, В.Н. Толкунова. М. : Юристъ, 1997. 496с.
    14. Лавриненко О. В. Трудовое право Украины: наука, отрасль, учебная дисциплина / О. В. Лавриненко. Харьков : АВГ Пресс, 2000. 322с.
    15. Общая теория права и государства: учеб. / под ред. В.В. Лазарева. М. : Юрист, 1994. 462с.
    16. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. М. : Юрид. лит, 1966. 326с.
    17. Теория государства и права: учеб. для юрид. вузов. / под ред. В.М. Корельского, В.Д. Привалова. М. : Изд. группа ИНФА М-НОРМА, 1997. 485с.
    18. Лукашева Е. А. Социалистическое право и личность / Е. А. Лукашева. М.: Наука, 1987. 260с.
    19. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2 т. / М. Н. Марченко. М. : Изд.-во „Зерцало”, 2000.
    Т.1: Теории государства и права. 2000. 416с.
    20. Недбайло П. Е. О юридических гарантиях правильного осуществления советских правовых норм / П. Е. Недбайло // Советское государство и право. 1957. № 6. С.20-29.
    21. Выгодская К. С. Кратний французско-русский и Русско-французский словарь / К. С. Выгодская, О. Л. Долгополова. М. : Рус. яз., 1985. 445с.
    22. Толковый словарь русского языка : в 2 т. / под ред. проф. Д.Н. Ушакова. М., 1935.
    Т.1. 1935. 724с.
    23. Флейшиц Э. А. Соотношение правоспособности и субъективных прав. «Вопросы общей теории советского права» / Э. А. Флейшиц. М. : Госюриздат, 1960. 280с.
    24. Законодавство України про працю: збірник законодавчих та нормативних актів / упоряд. М.І.Камлик. К. : Атіка, 2003. 944с.
    25. Шемшученко Ю. С. Академічна юридична думка / Ю. С. Шемшученко. К. : Ін Юре, 1998. 401с.
    26. Малеин Н. С. Повышение роли закона в охране личных и имущественных прав граждан / Н. С. Малеин // Сов. гос. и право. 1974. № 6. С.41-46.
    27. Матузов Н. И. Теория государства и права: курс лекций. / Н. И. Матузов, А. В. Малько. М. : Юристь, 1997. 275с.
    28. Никитин А. Ф. Словарь-справочник по праву / А. Ф. Никитин. М. : »Акалис», 1995. 176с.
    29. Процевский А. И. Гарантии трудовых прав рабочих и служащих / А. И. Процевский // Советское государство и право. 1970. №12. С.143-147.
    30. Лунев Е. А. Обеспечение законности в советском государственном управлении / Е. А. Лунев. М. : Юридическая лит-ра, 1963. 385с.
    31. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. К. : Вид-во „Аконіт”, 1998. Т.4. 1998. 912с.
    32. Недбайло П. Е. Про судові гарантії правильного застосування радянських правових норм. Питання теорії і практики радянського права. Вип.4. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1958. 40с.
    33. Общая теория государства и права. Ленинград : Изд-во ЛГУ. 1961. 302с.
    34. Ратнер Л. И. Об усилении гарантий своевременного и правильного разрешения жалоб трудящихся / Л. И. Ратнер // Советское государство и право. 1959. № 9. С.52-56.
    35. Керимов Д. А. Обеспечение законности в СССР / Д. А. Керимов. М. : Госюриздат. 1956. 210с.
    36. Витрук Н. В. Субъективные права советских граждан и их развитие в период строительства коммунистического общества: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05. „Трудовое право; право социального обеспечения” / Н. В. Витрук. К., 1965. 16с.
    37. Смирнов О. В. Природа и сущность права на труд в СССР / О. В. Смирнов. М. : Юрид. лит-ра, 1964. 325с.
    38. Строгович М. С. Социалистическая законность, правопорядок и применение советского права / М.С. Строгович. М. : Мысль, 1966. 249с.
    39. Демократические основы советского социалистического правосудия. М. : Наука, 1965. 247с.
    40. Мицкевич А. В. Субъекты советского права / А. В. Мицкевич. М., 1964. 145с.
    41. Алексеев С. С. Общие теоретические проблемы системы советского права / С. С. Алексеев. М. : Госюриздат, 1961. 437с.
    42. Комаров С. А. Общая теория государства и права: учебник / С. А. Комаров. СПб. : Изд-во Юрид. ин-та (Санкт-Петербург), 2001. 352с.
    43. Пашерстник А. Е. Право на труд / А. Е. Пашерстник. М. : Изд-во АН СССР, 1951. 147с.
    44. Строгович М. С. Теоретические вопросы советской законности / М. С. Строгович // Советское государство и право. 1956. №4. С.24-29;
    45. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. М., 1960. 472с.
    46. Нерсесянц В. С. Проблемы общей теории права и государства / В. С. Нерсесянц. М., 1999. 420с.
    47. Конституція України: К. : Преса України, 1997. 80с.
    48. Пилипенко П. Д. Проблеми теорії трудового права / П. Д. Пилипенко. Львів, 1999. 214с.
    49. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / упоряд. Ю.К. Качуренко. К. : Наукова думка, 1992. 199с.
    50. Гулиев В. Е. Социалистическая демократия и личные права / В. Е.Гулиев, Ф. М. Рудинский. М. : Юрид. лит., 1994. 154с.
    51. Скакун О. Ф. Теорія государства и права: учеб. / О.Ф. Скакун. Х. : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. 430с.
    52. Суханов Е. А. Гражданское право : в 2 т. 2-е изд. / Е. А. Суханов. М.,1998.
    Т.1. 1998. 397с.
    53. Френкель Э. Б. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты / Э. Б. Френкель. М. : Юристъ, 2002. 380с.
    54. Про оплату праці : закон України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (із останніми змінами) // Відомості Верховної Ради України 1995. №17. Ст.121.
    55. Аметистов Э. М. Международное трудовое право и рабочий класс / Э. М. Аметисов. М., 1970. 147с.
    56. Иванов С. А. Проблемы международного регулирования труда / С. А. Иванов. М., 1964. 238с.
    57. Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 року №55-ХII // Відомості Верховної Ради України 1990. № 31. Ст.429.
    58. Про правонаступництво : закон України від 12 вересня 1991 року № 1543-ХII // Відомості Верховної Ради України. 1991. №46. Ст.617.
    59. Проект Трудового кодексу України // Hhttp//www.Rada.Kiev.ua/
    60. Про міжнародне приватне право : закон України від 23 червня 2005 року № 2709-IV // Урядовий кур’єр. Орієнтир. 2005. Число 31 серпня. № 163. Ст.12.
    61. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право : підруч. / Г. С. Фединяк, Л. С. Фединяк. К. : Атака, 2005, 544с.
    62. Загальна декларація прав людини. Схвалена Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року // Hhttp//www.rada.gov.ua/
    63. Міжнародний Пакт ратифіковано указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973р. №2148-VIII // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o601
    64. Міжнародний Пакт ратифіковано указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973р. №2148-VIII // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=l34557
    65. Про приєднання української Радянської Соціалістичної Республіки до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права : постанова Верховної Ради України від 25 грудня 1990 року №582-12 // Відомості Верховної Ради України. 1991. №5. С.26.
    66. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : закон України від 14 січня 1998року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. №23. Ст.121.
    67. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : закон України від 4 лютого 1994 року № 3929-12 // Відомості Верховної Ради України. 1994. №23. Ст.161.
    68. Про профспілки, їх права та гарантії діяльності : закон України від 15 вересня 1999 року №1045-14 // Відомості Верховної Ради України. 1999. №45. Ст.397.
    69. Про звернення громадян : закон України від 2 жовтня 1996 року №393/96 // Відомості Верховної Ради України. 1996. №47. Ст.256.
    70. Про судоустрій України : закон України від 7 лютого 2002 року №3018-3 // Відомості Верховної Ради України. 2002. №27-28. Ст.180.
    71. Скрипка В. И. Трудовое право / В. И. Скрипка. М., 1997. 380с.
    72. Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. М., 1957. Выпуск XVI 223с.
    73. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : закон України від 17 липня 1997року №475/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. №40. Ст.263.
    74. Збірка договорів Ради Європи. К. : Парламентське видавництво, 2002. 211с.
    75. Бюлетень центру інформації та документації Ради Європи в Україні. 1996. №2. С.25.
    76. Акти європейського права : короткий довідник / під заг. ред. акад. НАН Укр. В. М. Литвина. К. : Парламентське видавництво, 2004. 256с.
    77. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) : закон України від 14 вересня 2006 року № 137-5 // Відомості Верховної Ради України. 2006. №43. Ст. 418.
    78. Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право / И. Я. Киселев. М. : ТК Велби, Издательство проспект, 1999. 360с.
    79. Пилипенко П. Д. Трудове право України. Академічний курс : підруч. / П. Д. Пилипенко. К. : Видавничий дім, 2004. 536с.
    80. Директива Ради 80/987/ЄЕС від 20 жовтня 1980 року // http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/sociallaw/zaschitarabotnika.htm
    81. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : закон України від 2 березня 2000 року № 1533-3 // Відомості Верховної Ради України. 2000. №22. С.171.
    82. Директива 89/391/ЕЕС „Про заходи щодо заохочення вдосконалень у сфері безпеки і захисту здоров’я працівників під час роботи” від 12 червня 1989 року // http://cis.cotspb.ru/oshineurope/
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины