ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ : Теоретико-методологические основы МЕХАНИЗМОВ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ СОЦИАЛЬНЫМ ПРОЕКТАМИ И ПРОГРАММАМИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ПОНОМАРЕНКО ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК: 351.82: 658.5

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Поважний Олександр Станіславович
доктор економічних наук, професор

Донецьк – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ І РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ Й ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 13
1.1. ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЇ СИСТЕМ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ 13
1.2. МОДЕЛЮВАННЯ СКЛАДНИХ СИСТЕМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 31
1.3. ТЕОРІЯ СТАЛОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ 62
1.4. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ ДЕРЖАВИ 78
1.5. ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ 90
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 1 106
РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ 109
2.1. СУЧАСНИЙ СТАН І ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 109
2.2. СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 135
2.3. ІННОВАТИКА ТА СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ В УКРАЇНІ 151
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 2 164
РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ 167
3.1. СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ТА ПРОГРАМ 167
3.2. АНАЛІЗ ІСНУЮЧОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ 178
3.3. МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ 204
3.4. ІНТЕГРАЦІЯ СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ПРОЕКТНОГО УПРАВЛІННЯ 226
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 3 243
РОЗДІЛ 4. МЕХАНІЗМИ УЗГОДЖЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ І СОЦІАЛЬНИХ ПАРТНЕРІВ 246
4.1. РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ 246
4.2. МЕХАНІЗМИ ВЗАЄМОДІЇ ІНТЕРЕСІВ СОЦІАЛЬНИХ ПАРТНЕРІВ 261
4.3. СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ, МЕТОДИ ЙОГО ВИМІРЮВАННЯ 279
4.4. СОЦІАЛЬНИЙ КЛАСТЕР ЯК МЕХАНІЗМ ЗБІЛЬШЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ 303
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 4 314
РОЗДІЛ 5. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ ТА ПРОГРАМ 317
5.1. СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ 317
5.2. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТНИМИ РИЗИКАМИ 333
5.3. СТАНДАРТ СОЦІАЛЬНОЇ КОРПОРАЦІЇ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 354
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 5 367
РОЗДІЛ 6. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЕКТАМИ ТА ПРОГРАМАМИ 370
6.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ 370
6.2. ДЖЕРЕЛА ТА ФОРМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ 385
6.3. КРИТЕРІЇ ТА МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЕКТІВ 412
ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 6 442
ВИСНОВКИ 445
ДОДАТОК А. ДОКУМЕНТИ ЩОДО ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 451
ДОДАТОК Б. ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ МІЖНАРОДНИХ ЗІСТАВЛЕНЬ ВВП 455
ДОДАТОК В. ІНДИКАТОРИ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 456
ДОДАТОК Д. ВИДАТКИ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ НА СОЦІАЛЬНІ ЗАХОДИ 459
ДОДАТОК Е. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 461
ДОДАТОК Ж. ВИХІДНІ ДАННІ ДЛЯ КЛАСТЕРНОГО АНАЛІЗУ 462
ДОДАТОК З. ПОРІВНЯННЯ КРАЩИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПРАКТИК В США ТА УКРАЇНІ 469
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 470

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державне управління соціальним розвитком здійснюється на основі Конституції України, згідно з якою держава визначена як незалежна, демократична, соціальна й правова. Основною функцією системи державного управління є соціальна, що спирається на стратегію сталого соціального розвитку. Підвищення добробуту й безпеки людини, створення гармонії з природою є основною метою будь-якої країни, що реалізується завдяки здійсненню соціальної політики.
Несистемна й відірвана від логіки економічних перетворень соціальна політика в Україні призвела до значних негативних явищ, поляризації населення за рівнем доходів, майнового й соціального розшарування, ослаблення мотивації активної трудової діяльності. В умовах зростаючого недофінансування соціальних програм більшість функцій держави не реалізується в тих кількісних і якісних параметрах, які передбачені законодавством або затверджені урядом.
Одним з ключових чинників сталого розвитку України й ефективним інструментом реалізації державної соціальної політики є проектний підхід, що спирається на концепцію створення цінності проекту. Аналіз сучасної практики державного управління свідчить про те, що близько 45% всієї суспільно-корисної діяльності органів влади реалізується через проекти й програми, які є значною мірою проектно орієнтованими. Тому для стабільного соціального розвитку територіальних громад й ефективного функціонування бізнесу суб’єкти державної влади мають використовувати науково обґрунтовану методологію та інструментарій управління проектами.
Теоретико-методологічні дослідження методології управління соціальними проектами та програмами, використання її як механізму державного управління сталим соціальним розвитком набувають особливої актуальності в сучасних умовах.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Умови й проблеми формування соціально орієнтованої держави досліджувалися багатьма науковцями. Теоретико-методологічні проблеми розвитку соціальних систем вивчалися такими відомими науковцями, як: У. Бек, Л. Берталанфі, А. Гальчинський, Н. Луман, Т. Парсонс, І. Пригожин, П. Сорокін, М. Хазан.
Вагомий внесок у вивчення соціальних проблем суспільства і розробку наукових концепцій державного управління соціальним розвитком на основі інновацій зробили науковці І.В. Бестужев-Лада, В.В. Бурега, В.Є. Воротін, О.М. Головінов, І.В.Голято, Г.К. Губерна, В.Б. Дзюндзюк, В.А. Ільяшенко, М.Д. Кондратьєв, С.В. Мочерний, О.С. Поважний, В.І. Токарева, А.В. Шевчук, інші. Регіональні аспекти соціальних відносин й управління галузями соціальної сфери досліджено в наукових працях Б.І. Адамова, Н.Г. Діденко, В.В. Дорофієнка, В.М. Лобаса, М.О. Макарова, В.Л. Пілюшенка, С.Ф. Поважного, О.І. Черниш. Аналізом проблем, пов'язаних з природою і практикою управління соціальними ризиками, займалися У. Бек, М. Дуглас, Н. Луман, О.М. Князева, С.П. Курдюмов, О.М. Яницький.
Розробці та впровадженню методології управління проектами в сферу державного регулювання соціального розвитку присвячено багато праць як національних, так і іноземних фахівців, – С.Д. Бушуєва, В.М. Буркова, В.І. Воропаєва, І.І. Мазура, О.В. Макарова, Г.Л. Ципес, В.Д. Шапіро та інших.
Однак у названих роботах недостатньо повно розкрито сутність та закономірності функціонування соціальної системи, зокрема її елементів – соціальних проектів та програм. На стадії дослідження знаходяться проблеми формування механізмів державного управління розробкою і реалізацією соціальних проектів та програм, визначення пріоритетів та критеріїв їх успіху. Практично не розробленими залишаються питання формування соціального капіталу проекту та виміру його обсягу. У чинних методичних документах щодо впровадження державних соціальних програм відсутня науково обґрунтована система управління ризиками.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління на теми: «Формування внутрішнього і зовнішнього середовища в регіоні для розвитку ефективного підприємництва» (номер державної реєстрації 0100U003073, 2000 р.); «Розробка теоретичних основ інноваційної моделі розвитку регіону» (номер державної реєстрації 0103U006101, 2003 р.); «Формування стратегій управління інноваційними проектами (регіональний аспект)» (номер державної реєстрації 0105U009045, 2005 р.); «Розробка ефективних стратегій управління інноваційними проектами» (номер державної реєстрації 0108U010343, 2008 р.). У межах даних тем за період 2001–2010 роки автором виявлено специфіку механізму державного управління соціальними проектами та програмами, досліджено проблеми й стратегічні напрями соціального розвитку, визначено соціальні ризики і системи управління ними.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних положень і формування методологічних основ механізмів державного управління соціальними проектами та програмами на різних рівнях і в різних сферах суспільного життя.
Завдання, визначені для досягнення даної мети, полягають в такому:
визначити закономірності й суперечності функціонування системи державного управління соціальним розвитком;
узагальнити наявні наукові концепції й методологічні підходи державного управління соціальною сферою;
обґрунтувати необхідність використання концепції сталого розвитку й оцінки її ефекту за допомогою системи соціальних індикаторів;
проаналізувати стан і напрями розвитку соціальної сфери в Україні, визначити стратегічні орієнтири соціального розвитку;
систематизувати поняття соціального проекту та чинні класифікації, підходи й системи проектного управління в соціальній сфері;
удосконалити механізми узгодження інтересів держави й соціальних партнерів на основі концепцій соціального капіталу й соціального кластера;
розкрити особливості розробки і реалізації соціальних проектів та програм, їх зв'язок з природою соціального капіталу;
сформувати систему державного управління ризиками соціальних проектів та програм;
розробити організаційно-економічний механізм державного управління соціальними проектами та програмами;
удосконалити механізми фінансування розвитку соціальної сфери;
обґрунтувати індикатори соціального розвитку суспільства й методи оцінки ефективності окремих соціальних проектів та програм.
Об'єктом дослідження є система державного управління процесом розробки і реалізації соціальних проектів та програм.
Предмет дослідження − механізми державного управління соціальними проектами та програмами і шляхи їх удосконалення.
Методи дослідження. Теоретичну й методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення теорії державного управління, яка визначає закономірності соціального розвитку держави і становлення соціально орієнтованого управління. Цілісність дослідження забезпечує системний підхід, який розглядає соціальну політику держави як комплекс взаємопов’язаних елементів, об’єднаних єдиною метою, що функціонує в мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі. Історичний, логіко-системний аналіз використано у дослідженні еволюції стратегій державної політики в соціальній сфері. Порівняння наявних світових моделей функціонування соціальної сфери зроблено за допомогою методів статистичного, порівняльного й кластерного аналізу. Для розв’язання окремих наукових завдань використано проблемно-орієнтовний і діагностичний методи.
Для розробки організаційних механізмів державного управління соціальним розвитком застосовано методи моделювання й узагальнення, графічний метод. Методологію проектного управління й контролінгу використано під час проведення аналізу чинної системи управління соціальними проектами та програмами й для розробки нових механізмів управління інтеграцією, змістом, взаємодією, ризиками, для формування індикаторів соціального розвитку й методів оцінки ефективності проектів.
Інформаційну й теоретико-методологічну базу дослідження проблем державного управління соціальним розвитком становлять наукові роботи вітчизняних і закордонних науковців, практиків, а також статистичні відомості, законодавчі, нормативні й програмні документи України, матеріалі урядових і громадських організацій про стан використання соціального потенціалу.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі виконано теоретичне обґрунтування й розв’язання важливої науково-практичної проблеми формування теоретико-методологічних основ розробки і впровадження механізмів державного управління соціальними проектами та програмами. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в такому:
вперше:
запропоновано концепцію державного управління соціальною сферою, яка на відміну від сучасної концепції ситуаційного управління базується на положеннях теорії сталого розвитку й спіральної динаміки, методології проектного управління, що дозволяє поєднати соціальні технології управління та процеси управління проектами;
розроблено організаційно-економічний механізм державного управління соціальними проектами та програмами на засадах науково обґрунтованої теорії проектного управління і підходів за цінностями, цілями (результатами) й процесами;
удосконалено:
механізми взаємодії співтовариства соціальних партнерів − держави, бізнесу, громадських організацій та індивідів з використанням стандартів управління зацікавленими сторонами соціальних проектів, комплексної моделі соціального партнерства;
механізми формування соціальних кластерів з використанням проектного підходу, що передбачає інтеграцію установ і організацій соціальної сфери на основі довгострокової стратегії соціального прогресу, єдиних нормативів і стандартів, механізму соціального контракту, інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій створення проектних офісів;
методи державного управління ризиками соціальних проектів та програм, які базуються на концепції «суспільства ризику», теорії соціології ризику й ризик-менеджменту;
методи визначення індикаторів соціального розвитку й критеріїв ефективності соціальних проектів та програм, які базуються на методах оцінки наслідків і класифікуються за процесами й елементами системи управління проектами;
дістало подальший розвиток:
теоретичні засади й методологічні прийоми формування національної стратегії соціального розвитку та її реалізації шляхом розробки портфелів соціальних проектів і програм на основі концепції програмного й мультипроектного управління;
понятійно-категорійний апарат теорії державного управління соціальним розвитком, класифікації соціальних проектів, підходів і систем проектного управління в соціальній сфері з використанням механізмів соціального інноваційного підприємництва й інноватики; концепція формування соціального капіталу проекту та програми, який розглядається як ресурс, засіб і чинник підвищення ефективності соціально-економічного розвитку, що базується на механізмах соціальних мереж і норм, взаємозобов’язань і довіри;
механізми фінансування соціальних проектів та програм в Україні, що передбачають різні форми прямого й непрямого фінансування, використання механізму фандрейзингу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні розроблених теоретико-методологічних засад для практичного вдосконалення й реалізації механізму державного управління соціальними проектами та програмами.
Запропоновані системні механізми управління соціальним розвитком знайшли використання у практичній діяльності Управління соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи − в процесі реалізації галузевих проектів з використанням нових схем взаємодії з бізнесом і громадськими організаціями (довідка № 08-13016/25 від 24.09.2010 р.).
Обґрунтовані теоретичні положення й методичні рекомендації щодо впровадження комплексної моделі соціального партнерства сприяли досягненню соціального прогресу завдяки організації ефективної взаємодії фахівців бізнес-структур, громадських організацій, державних і регіональних органів влади. Впровадження цієї моделі на базі інноваційної політики дало можливість сформувати в Донецькій області соціальні кластери, які передбачають залучення частини ресурсів державного і місцевого бюджетів для розвитку підприємств соціальних галузей і громади в цілому.
Методологічні основи проектного управління дозволили сформувати й реалізувати обласні та міські (районні) програми, спрямовані на розв’язання найгостріших соціальних проблем. Розроблений організаційно-економічний механізм реалізації соціальних проектів та програм заплановано впровадити в практику діяльності Головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації в 2011-2015 роках (довідка 01/13-1457 від 20.05.2010 р.). Виконавчим комітетом Донецької міської ради використано методологічні рекомендації щодо визначення критеріїв ефективності соціальних проектів та програм у процесі підготовки положення про соціальне замовлення (довідка № 01/13-3653 від 14.09.2010 р.).
Науково обґрунтована система фінансування й оцінки соціальних проектів, що базується на запропонованих критеріях ефективності, методах оцінки наслідків їх реалізації, розроблених стандартах соціального проекту й управління зацікавленими сторонами, використовується в практичній діяльності республіканської громадської молодіжної організації «Гражданский форум», Республіка Бєларусь (довідка № 128 від 11.08.2010 р.).
Теоретичні розробки використано в навчальному процесі Донецького державного університету управління під час викладання навчальної дисципліни «Управління проектами» та в підготовленому під керівництвом автора підручнику «Управління проектами» (протоколи вченої ради ДонДУУ № 4/9 від 24.12.2009 р. та № 6/7 від 25.02.10 р.), що значно підвищило рівень підготовки випускників напряму «Менеджмент» і спеціальностей «Управління проектами» і «Економіка підприємства».
Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, положення й висновки дисертаційної роботи є результатом власних досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Основні результати проведених досліджень, висновки і пропозиції, практичні рекомендації обговорено на десяти міжнародних та одній загальноукраїнській науково-практичних конференціях, зокрема: «Інноваційна модель розвитку промислового регіону: проекти, управління, результати (2007 р., м. Донецьк); «Управління проектами в розвитку суспільства» (2008-2009 рр., м. Київ); «Концептуальні основи сучасної епохи і казахська модель соціально-економічного розвитку» (2007 р., м. Алмати, Казахстан); «Актуальні проблеми управління бізнесом, підприємствами і проектами» (2008 р., м. Харків); «Управління проектами: стан та перспективи» (2007-2009 рр., м. Миколаїв); «Якість життя: проблеми, пріоритети і перспективи» (2009 р., м. Донецьк); «Управління інноваційним розвитком промисловості: держава, регіон, підприємство» (2010 р., м. Донецьк); а також на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідних робіт ДонДУУ (2001-2010 рр., м. Донецьк).
Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в 42 роботах, з яких: 1 монографія, 31 стаття (24 – у фахових виданнях), з них 10 – у наукових журналах, 21 – у збірниках наукових праць, а також у 2 підручниках. Загальний обсяг публікацій 99 д.а., з яких особисто автору належить 38,5 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ

Отримані в процесі дослідження результати в сукупності дозволяють розв’язати важливу науково-практичну проблему формування теоретико-методологічних основ розробки й упровадження механізмів державного управління соціальними проектами та програмами.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки.
1. У дисертаційній роботі встановлено, що відсутність ефективної системи державного управління соціальним розвитком і здійснення основної соціальної функції держави щодо формування й реалізації соціальної політики в Україні спонукає до розробки дієвих концепцій та ефективних механізмів. Доведено, що для підвищення ефективності реалізації державних завдань необхідно впровадити концепцію державного управління соціальними проектами та програмами.
2. Визначено основні закономірності держави й державного управління як соціальної системи, серед яких: цілісність й ієрархічність системи управління; багатомірність факторів регуляції поведінки і контрольованих параметрів, що описують поведінку й стан системи; нестабільніть процесів, що відбуваються в системі; інерційність і нелінейність; багатокритеріальність процесу оцінки результатів роботи; багатоцільова спрямованість поведінки системи та її елементів; здатність до самоуправління і саморегуляції свого розвитку; аутопойезис (самопородження); турбулентність середовища.
3. Узагальнено наявні наукові концепції й підходи до державного управління соціальною сферою і встановлено, що сучасну систему державного управління можна охарактеризувати як ситуаційну. Доведено, що механізм державного управління − це сукупність управлінських засобів, за допомогою яких (перш за все, організаційних) здійснюється ухвалення науково обґрунтованого управлінського рішення й досягається ефективна його реалізація.
Обґрунтовано використання теорії спіральної динаміки для визначення стратегії розвитку соціальної сфери, яка впливає на вибір концепції системи державного управління. Запропоновано реалізацію цієї концепції шляхом впровадження проектного підходу й використання методології проектного управління. Встановлено, що більшість сучасних соціальних програм України орієнтована на результат за відсутності чіткої системи цінностей суспільства, а основною стратегією соціального розвитку держава розглядає досягнення успіху в економіці, закріплення іміджу в світовому суспільстві й зростання матеріальних доходів. Доведено, що для виходу на новий рівень соціального розвитку цінностей необхідне впровадження в систему державного управління підходу за цінностями, цілями (результатами) й процесами.
4. Доведено, що сталий соціальний розвиток суспільства пов'язаний з безперервним процесом його еволюції за допомогою адаптаційних і біфуркаційних механізмів, останні, у свою чергу, формуються в процесі реалізації державної інноваційної політики. Запропоновано впровадження Концепції сталого розвитку на основі оцінки кінцевого ефекту за допомогою синтетичних соціальних індикаторів, основним з яких є якість життя. У дослідженні з’ясовано, що цей показник може оцінюватися як «кризовий» − відображення найбільш гострих проблем суспільства, або «повний» – максимальне охоплення всіх компонентів розвитку суспільства.
5. Проведений аналіз стану соціальної сфери показав, що в Україні відбувається наростання внутрішньої нерівноваги в суспільстві, дестабілізація багатьох складових соціальної системи, що загрожує соціальною кризою. Доведено необхідність здійснення переходу політики держави від підтримки окремих інноваційних проектів до системного соціального розвитку, перш за все, тих галузей даної сфери, де є матеріально-фінансові накопичення й можливість сталого інноваційного розвитку. Визначено основні стратегічні орієнтири держави на найближчу перспективу й засоби їх реалізації завдяки впровадженню інноваційної соціальної політики. Встановлено, що розробкою ідей, методів та інструментів управління соціальними програмами й проектами, розвитком системних здібностей керівників проектів займається інноватика − галузь знань, що охоплює питання методології й організації інноваційної діяльності. Запропоновано впровадження соціальних інновацій у суспільне життя за допомогою реалізації відповідних проектів і програм й урахування специфіки територіальних об’єднань – соціальних кластерів.
6. У роботі систематизовано зміст поняття соціального інвестиційного проекту як комплексного плану заходів, який передбачає використання ресурсів (інформаційних, фінансових, інтелектуальних, матеріальних, трудових, управлінських та ін.), спрямований на досягнення якісно нового соціального ефекту (підвищення якості життя населення, забезпечення зайнятості, підтримку галузей соціальної сфери, запобігання соціальним конфліктам) і здійснюється у певний термін. Виявлено, що проект відрізняється від програми більшою структурованістю, інноваційністю, точнішою визначеністю результатів, термінів і ресурсів. У роботі наведено класифікацію проектів, виділено типи проектного управління залежно від виду проекту. Запропоновано управління соціальною програмою або портфелем соціальних проектів здійснювати як управління одним проектом, що складається з підпроектів і реалізується завдяки використанню моделей програмного і мультипроектного управління.
7. На підставі проведеного аналізу чинних механізмів узгодження інтересів держави й соціальних партнерів визначено, що найважливішою функцією органів державної влади є розробка інституційних, перш за все правових, основ соціального партнерства, механізму й правил взаємодії сторін, визначення соціальних стандартів, що стимулюють стабільність і сталий розвиток партнерських відносин. Визначено, що для досягнення цього прогресу необхідною стає системна перебудова механізмів управління, що забезпечить взаємну довіру й відкритість, скоординованість і дієву співпрацю між державою і суспільством. Для підвищення ефективності взаємодії співтовариства соціального проекту або програми запропоновано комплексну модель соціального партнерства, що базується на концепціях соціального капіталу й соціального кластера.
8. Визначено, що значного прогресу в соціальному розвитку суспільства можна досягти за умов, коли соціальні проекти окремих підприємств, фірм і корпорацій стають складовою державних або регіональних соціальних програм, об’єднаних у межах соціального кластера. Встановлено, що інтеграція загальнодержавних заходів з галузевими, регіональними й бізнесовими соціальними проектами і програмами передбачає створення спеціальної структури (архітектури) та цінності, яка складається із соціальних нововведень, закріплених активів і соціального капіталу територіальних громад. Розкрито особливості розробки й реалізації соціальних проектів та програм, які пов’язані з природою соціального капіталу. Доведено, що формування цінності спирається на менталітет й умови життя місцевого населення країни і є основним завданням держави у створенні системи управління соціальним проектом та програмою.
Запропоновано вимірювати соціальний капітал проекту або портфеля проектів, спираючись на дослідження динаміки групової взаємодії, навичок міжособистого спілкування, оцінки часу перетворення знання на додану вартість, довіри тощо. Встановлено, що необґрунтоване втручання держави в діяльність соціальних галузей, організацій і проектних команд зменшує довіру і обсяг соціального капіталу, тому держава має формалізувати правила взаємодії всіх учасників проектів соціального розвитку.
9. Доведено, що для збільшення цінності соціального проекту та програми необхідно використовувати стандарти й методи управління проектними ризиками. З’ясовано, що основним ризиком, який впливає на ефективність впровадження соціальних проектів, є криза державного управління, яка може бути викликана втратою інформаційних важелів управління інтересами, потребами й цінностями окремої людини, соціальної групи та суспільства в цілому в результаті зниження довіри до влади; низькими темпами соціальної й технологічної модернізації.
У роботі сформовано систему державного управління ризиками соціальних проектів та програм, яка передбачає об’єднання інструментів управління взаємодією зацікавлених сторін – карту стейкхолдерів і дорожню карту соціальної програми (покроковий сценарій реалізації соціальної програми з визначеними датами «контрольних і проблемних точок»). Для підвищення ефективності реалізації проекту й рівня його ризикованості в роботі запропоновано структуру єдиного стандарту соціального проекту / програми, що базується на кращих світових досягненнях проектного менеджменту з урахуванням специфіки української системи державного управління соціальним розвитком.
10. Розроблено організаційно-економічний механізм державного управління соціальними проектами та програмами. З’ясовано, що на рівні держави основними механізмами управління є законотворчі, регулюючі та стимулюючі; на рівні регіону пропонуються механізми узгодження інтересів соціальних партнерів (створення соціальних проектів, проектних офісів або керівних рад; ініціювання проектів; соціальне замовлення; впровадження соціальних інновацій); на рівні конкретного проекту складовими є: контролінг, організація проектного офісу, управління ефективністю проекту, фінансування, розробка проектної документації, проектне партнерство, управління проектними ризиками.
Визначено основні функції державного управління соціальними проектами та програмами й доведено, що основними керівними органами, які виконують функції проектних офісів і контролінгу має бути Комітет з економічних реформ і його регіональні представництва. 11. З’ясовано, що наявний механізм державного регулювання соціальної сфери не створює необхідних стимулів для активізації громадян і бізнесу, стримує розвиток соціального підприємництва; спостерігається обмежене використання соціальних стратегій органами влади й місцевого самоврядування, некомерційними організаціями і бізнес-структурами. Для підвищення ефективності соціальних програм і проектів запропоновано використання інноваційних форм й інструментів фінансування: благодійні пожертви й спонсорська адресна допомога бізнес-структур; збільшення й поширення інвестування об’єктів і прав інтелектуальної власності; делегування співробітників бізнес-структур; грошові гранти; створення корпоративних фондів; соціальні інвестиції й соціально значущий маркетинг; фандрейзинг тощо.
12. В роботі обґрунтовано індикатори соціального розвитку й методи оцінки ефективності окремих соціальних проектів та програм. З’ясовано, що на державному рівні використовуються такі соціальні індикатори: якість життя, індекси людського розвитку й розвитку людського потенціалу; на рівні регіонів − соціально-економічна і бюджетна ефективність; на рівні конкретного проекту − ефективність участі підприємств й організацій у проекті, ефективність соціальних інвестицій. Доведено, що результати проектів оцінюються, перш за все, наслідками, які можуть бути виражені ефектами і витратами, а також досягненням цілей зацікавлених сторін та споживачів соціальних послуг. У роботі розроблено критерії, які дають можливість оцінити ефективність системи управління соціальним проектом за дев’ятьма основними елементами управління: інтеграцією, змістом, часом, вартістю, якістю, персоналом, комунікаціями, ризиками й закупівлями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АА 1000 SES. Стандарт взаимодействия с заинтересованными сторонами. AccountAbility [электронный ресурс]. – режим доступа: www.accountability.org.uk
2. Аглиуллин И.А. Синергетическое представление социальных систем: концепция моделирования и управления / И.А.Аглиуллин // Анализ систем на пороге XXI века: теория и практика: материалы междунар. конф.: в 4 т. Т.1.  М.: Интеллект, 1996. - С.16-27.
3. Азаров Н. Или мы идем путем инвестиционно-инновационного развития, или Украина как государство не будет существовать [электронный ресурс]. – режим доступа: FINANCE.UA
4. Акофф Р. Планирование будущего корпорации / Р.Акофф.  М.: Сирин, 2002. – 256 с.
5. Алексеева О. Социальное предпринимательство: шутка бизнес-аналитика или реальность? [электронный ресурс] / О.Алексеева. – режим доступа: http://www.socpolitika.ru
6. Алиулов Р.Р. Проблемы механизма государственного управления на современном этапе (вопросы теории и методологии) / Р.Р.Алиулов // Государство и право. – 2005.  №3. – С.97-102.
7. Аналіз вигід і витрат: практ. посібник; пер. з. англ. С.Соколик. – К.: Основи, 1999. – 175 с.
8. Аналітичний ресурс місцевого та регіонального розвитку. Проект делегації в Конгресі місцевих і регіональних влад Європи (КМРВЄ) [електронний ресурс] / Н.Андрусенко. – режим доступу: www.municipal.gov.ua
9. Андрусенко Н. Запровадження ліцензування у сфері надання соціальних послуг наблизить Україну до європейських стандартів: міжнародний аспект [електронний ресурс]. – режим доступу: http://mlsp.kmu.gov.ua
10. Андрусенко Т. Измерение интеллектуального капитала [электронный ресурс] / Т.Андрусенко. – режим доступа: http://www.management.com.ua
11. Анонси Державного комітету статистики України [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
12. Архангельський Ю. Бідність, податки та економічне зростання / Ю.Архангельський, А.Радзієвський // Економіка України. – 2006.  №5. – С.63-71.
13. Баляев А. Начала Спиральной Динамики [электронный ресурс] / А.Баляев. – режим доступа: http://get.metalevel.net
14. Баранова Н. Удосконалення соціальних стандартів у системі соціального забезпечення / Н.Баранова // Баланс. – 2000. – №47. – С.21-25.
15. Баранова Н.П. Соціальний бюджет [електронний ресурс] / Н.П.°Баранова, Н.О.°Поляк / Центр перспективних досліджень.  режим доступу: http://www.spi.gov.ua
16. Барциц И.Н. Гражданин как активный потребитель государственных благ [электронный ресурс] / И.Н.Барциц. – режим доступа: http://www.ng.ru
17. Батурин Л.А. Социальная сфера в рыночной экономике / Л.А.Батурин, В.И.Бутов.  Минск: Слово, 1997. - 342 с.
18. Бек У. Судьба, риск и безопасность: TESIS:/ У.Бек, Э.Гидденс // Теория и история экономических и социальных институтов и систем.  2003.  №1.  С.46-49.
19. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек.  М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
20. Белковский А.Н. Бизнес, власть и общество: как им обустроить социальное партнерство / А.Н.Белковский, Т.В.Бачинская // Менеджмент в России и за рубежом. - №5. – 2005. – С.141-143.
21. Бергер П. Социальное конструирование реальности / П.Бергер, Т.Лукман // Журнал социологии и социальной антропологии.  1999.  Спец.выпуск.  Т.2.  С.242-251.
22. Бестужев-Лада И.В. Прогнозное обоснование социальных нововведений/ И.В.Бестужев-Лада.  М.: Наука, 1993. – 240 с.
23. Бизнес-новости. Деловой портал Дело [электронный ресурс]. – режим доступа: www.delo.ua
24. Бідак В.Я. Проекція соціогуманістичних характеристик на інноваційний потенціал людського розвитку / В.Я.Бідак // Регіональні проблеми людського і соціального розвитку. – 2008.  Т.2. – 342 с.
25. Біляцький С. Майбутні економічні та соціальні проблеми людства / С.Біляцький, Н.Ярова // Економіст. – 2007.  №7. – С.70-72.
26. Блинов Г. Концептуальные основы управления интеллектуальными ресурсами [электронный ресурс] / Г.Блинов. – режим доступа: http://www.povestka.ru/shkr
27. Борисов А.Б. Большой экономический словарь / А.Б.Борисов.  М.: Книжный мир, 2004. – 895с.
28. Браун П. Посібник з аналізу державної політики / П.Браун. – К.: Основи, 2000. – 243 с.
29. Бруно M. Глубокие кризисы и реформа // Вопросы экономики.  1997.  №2.  С. 4-29.
30. Бувье А. Знание и наука / А.Бувье // Журнал социологии и социальной антропологии.  1999.  Спец. Выпуск.  Т.2.  С.°242-251.
31. Бугаева В.А. Социальная функция государства / В.А.Бугаева / Социально государство: мировой опыт и реалии России. – М.: АТ и СО, 2001. – 678с.
32. Булыгин Е. Типология систем ценностей Клэра Грейвза [электронный ресурс].  режим доступа: http://nlping.ru
33. Бурега В.В. Соціологія управління: навчальний посібник / В.В.Бурега. – Донецьк: ДонДУУ, 2009. – 137 с.
34. Бурега В.В. Социально-адекватное управление: концептуализация модели: монография / В.В.Бурега. – Донецк: ДонГУУ, 2005. – 171 с.
35. Бурков В.Н. Задачи управления в социальных и экономических системах / В.Н.Бурков, И.В.Буркова, И.А.Горгидзе и др. – М.: СИНТЕЗ,2005.– 256 с.
36. Бутейко А. В поисках новой идеологии [электронный ресурс]/ А.Бутейко. - режим доступа: http://www.slavdom.net.ua
37. Бутенко И.А. Социальное познание и мир повседневности / И.А.Бутенко.  М.: Наука, 1987. – 142 с.
38. Бушуев С.Д. Управление проектами: Основы профессиональных знаний и система оценки компетентности проектных менеджеров / С.Д.Бушуев, Н.С.Бушуева (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.0). – К.: ІРІДІУМ, 2006. – 208 с.
39. Бюджетний кодекс України. – Х.: Одісей, 2009. – 104с.
40. В какой стране мира живется лучше? Индекс человеческого развития ООН [электронный ресурс]. – режим доступа: http://www.zonakz.net/
41. В товарищах должно быть согласие. Материалы ассоциации "Ковчег" [электронный ресурс] // №17. - 05.05.2006. – режим доступу: PORTO-FRANCO newspaper - Odessa.htm
42. Василькова В.В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: (Синергетика и теория социальной самоорганизации) / В.В.Василькова. – СПб.: Лань, 1999. – 480 с.
43. Вейт-Уилсон Дж. Государство благосостояния: проблема в самом понятии / Дж.Вейт-Уилсон // Человек в социальном государстве. – 2001.  Т.6.  №3. – 22 с.
44. Векслер А. Зачем бизнесу спонсорство и благотворительность/ А.Векслер, Г.Тульчинский. - М.: Вершина, 2006.-336 с.
45. Венда В.Ф. Системы гибридного интеллекта / В.Ф.Венда. - M.: Машиностроение, 1990.  448 с.
46. Венчурная филантропия доброты: очередные итоги социальных инноваций в Донецке [электронный ресурс]. – режим доступа: www.dobrota.donetsk.ua
47. Википедия: Эл.словарь [электронный ресурс]. – режим доступа: http://www.glossary.ru/
48. Виссарионов А. Стратегическое планирование развития социального капитала [электронный ресурс]. – режим доступа: http://www.obo.ru
49. Висящев В.А. Организация предпринимательства: учеб.пособие / В.А.Висящев. – 3-е изд. – Донецк: НОРД Компьютер, 2000. – 293 с.
50. Віденко Н.Г. Удосконалення механізмів державного управління в системі соціального партнерства як чинник розбудови громадянського суспільства в Україні / Н.Г.Віденко // Філософські та психолого-педагогічні засади управління. –– 2007. – Т.6, вип.3.  С.20-29.
51. Вінніков О. Фінансування організацій громадянського суспільства (ОГС) в Україні: Аналітичний звіт. Матеріали Всеукраїнської конференції „Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства. Нові пріоритети” / О.Вінніков [електронний ресурс]. – режим доступу: www.ucipr.kіеv.ua
52. Вітавська Г.П. Поняття, структура та функції соціальної політики / Г.П.Вітавська // Економіка та держава. – 2007. - №8.- С.62-63.
53. Волков В.В. От преступных группировок к региональным бизнес-группам / В.В.Волков // Куда идет Россия?.. Формальные институты и реальные практики; под ред. Т.И.Заславской.  М.: МВШСЭН, 2002. – 256 с.
54. Воропаев В. Управление проектами – неиспользованный ресурс в экономике России [электронный ресурс] / В.Воропаев. – режим доступа: E-xecutive.ru
55. Воротін В.Є. Вдосконалення та модифікація механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіонів України: Матеріали ІІ Пленуму Спілки економістів України / В.Є.Воротін, Л.І.Воротіна. – К.: 2010.  С. 129-134.
56. Воротін В.Є. Модифікація та вдосконалення механізму державного управління соціально-економічним розвитком України: регіональний вимір/ В.Є.Воротін, Р.Є.Демчак. // Економіка України.  № 4.  2010. – С. 107-110.
57. Всесвітня революція в державному управлінні – перспективи і виклики для України [електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.academia.org.ua
58. Вуйма А. Письмо рассылки Тайны управления человеческим обществом от 27 Февраля 2006 года [электронный ресурс]. – режим доступа: content.mail.ru/
59. Гаврилец Ю.Н. Социально-экономическое планирование. Системы и модели. - М.: Экономика, 1974. - 174 с.
60. Гальчинский А. Методология сложных систем / А.Гальчинский // Экономика Украины.  2007.  №8. – с.5-18.
61. Гафиятова Т.П. Человеческий капитал в экологическом измерении [электронный ресурс] / Т.П.Гафиятова.  режим доступа: http://www.creativeconomy.ru
62. Гендлин В. Корпорации добрых услуг [электронный ресурс]. – режим доступа: http://www.kommersant.ru
63. Герланец В. Беднее, еще беднее… / В.Герланец // Вечерний Донецк, 18.05.2010, С.3.
64. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность / Э.Гидденс // Теория и история экономических и социальных институтов и систем.  М., 1994.  Вып. 5. – 28 с.
65. Гладченко Т.М. Соціальне замовлення – механізм вирішення локальних територіальних проблем / Т.М.Гладченко // Аспекти місцевого самоврядування. – 2006.  №3. – С.15-21.
66. Головінов О.М. Соціально орієнтована ринкова економіка як модель соціальної держави / О.М.Головінов / Економіка та держава. – №2. – 2007. - С.10-12.
67. Головко О. Початок реформуванню влади покладено / О.Головко, І.Нагребецька // Урядовий кур’єр. – 2005.  28 квітня.  C.2-3.
68. Голято И.В. Теорія соціального государства и гражданського общества: метод.пособие / И.В.Голято. – Иркутск: ОГОУ СПО ИПК, 2007. – 60 с.
69. Гомола А.И. Социальное управление: учеб.для студ. сред. проф. учеб. заведений / А.И.Гомола, И.А.Гомола. – М.: Академия, 2009. – 176 с.
70. Гончаренко А. Украина на 85-м месте в мире [электронный ресурс]/ А.Гончаренко // Комсомольская правда, 7 октября 2009. – режим доступа: http://www.kp.kiev.ua
71. Горбач Д. Агасферы из Васюковки / Д.Горбач // Бизнес. – 2009.  №44. –С.22-23.
72. Горожанкина М.Е. Социальный капитал: политэкономический аспект: монография / М.Е.Горожанкина. – Донецк, ДонГУЭТ им.М.Туган-Барановского, 2006. – 289 с.
73. Государство благосостояния [электронный ресурс]/ Архив политической рекламы. – режим доступа: http://www.33333.ru
74. Гражданский кодекс Украины. - Х.: Одиссей, 2009. – 352 с.
75. Грей Клиффорд Ф. Управление проектами: учебник / Ф.Грей Клиффорд; пер. с англ. В.М.Дудников. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 608 с.
76. Гречко Т.К. Еволюційний підхід до аналізу соціальних проектів / Т.К.Гречко, О.В.Пономаренко // Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України: зб.наук.праць / ДонДУУ. – Донецьк, 2007. – Т.VIІI.  С. 172-183. - (Державне управління; вип.82)
77. Грішнова О. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу / О.Грішнова, Н.Полив’яна // Україна: аспекти праці. - 2009. – №3. – С.19-24.
78. Губерна Г.К. Процес структурної перебудови економіки України: регіональний аспект / Г.К.Губерна, В.Ляшенко // Управління сучасним містом. – 2004. – С.175-181.
79. Губерная Г.К. Социально-экономические ассиметрии как проблема совершенствования государственной региональной политики / Г.К.Губерная, В.Д.Котельников // Вісник економічної науки України. – 2005. – №1.  С.30-36.
80. Гуртом проти біди. Корисні поради, адреси, довідкові та інформаційні матеріали для фахівців та батьків м. Києва, які опікують дітей та молодь з особливими потребами. – К: Джерела, 2006. – 196 с.
81. Гусев В.Б. Модели индикативного управления регионами [электронный ресурс]. / В.Б.Гусев. – режим доступа: http://bs.yandex.ru/
82. Гусев В.Б. Инструментальная поддержка сложных динамических моделей / В.Б.°Гусев // Проблемно-ориентированные программы. Модели. Интерфейс. Обучение: сб.тр.  М.: Ин-т проблем управления, 1990. – 187 с.
83. Давиденко Т. Социально ответственный бизнес: пути становлення / Т.Давиденко // Вестник Донецкой областной службы занятости.– 2007.  №3. – С.1.
84. Данилишин Б. Україна в міжнародних рейтингах сталого розвитку / Б. Данилишин, О. Веклич // Економіка України. – 2008. – № 7. – С.13-23.
85. Данилова Е.Е. Информационное развитие социальных систем / Е.Е.Данилова. – М.: РИП-холдинг, 2002. – 130 с.
86. Движение вперед в области инновационного развития государства невозможно без участия малого бизнеса [электронный ресурс]. – режим доступа: ИА Альянс Медиа
87. Деньги нас не спасут: Держава: Еженедельник 2000 [электронный ресурс]. – режим доступа: www.2000.net.ua
88. Державна регіональна політика: монографія / за ред. В.Є.Воротіна, Я.А.Жаліла. – К.: НІСД.  2010. – 356 с.
89. Дзюндзюк В.Б. Механізм розробки антикризових стратегій в територіальних органах влади / В.Б.Дзюндзюк // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.праць Харківського регіонального інституту НАДУ при Президентові України. – 2008. – №1. – С.208-215.
90. Дзюндзюк В.Б. Модернізація органів влади: перехід від публічного адмі-ністрування до публічного менеджменту / В.Б.Дзюндзюк // Актуальні проблеми державного управління: зб.наук.праць Харківського регіональ-ного інституту НАДУ при Президентові України. –2009.– №2. – С.9-14.
91. Дискин И.Е. О новой парадигме социального развития и логике ее описания [электронный ресурс] / И.Е.Дискин // Реконструкция государства: современные задачи и организация эффективной исполнительной власти. - режим доступу: http://www.niiss.ru/1.shtml
92. Діденко Н.Г. Теоретико-методологічні засади розробки та функціонування механімів державного управління в системі соціального партнерства: дис.доктора наук з держ.упр.: 25.00.02 / Діденко Ніна Григорівна. – Донецьк, 2008. – 400 с.
93. Дієва М. Концептуальні підходи до об’єктивного встановлення міри соціалізації зведеного бюджету країни / М.Дієва // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005.  №4. – С.164-169.
94. Доверие людей к новой власти растет [электронный ресурс]: всеукраинское социологическое исследование Института Горшенина на тему «100 дней президентства В.Ф. Януковича».  режим доступа: http://www.partyofregions.org.ua
95. Дорофиенко В.В. Рынок новаций: учебное пособие: рек.м-вом образования и науки Украины. – Макеевка: ДонНАСА, 2006. – 360 с.
96. Дорофієнко В.В. Стратегічне управління інноваційними процесами у вищому навчальному закладі: теоретико-методологічні аспекти / В.В.Дорофієнко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами / ДонДУУ. – Т.Х, вип.117. – 2009. – С.3-10.
97. Дорофієнко В.В. Стратегія розвитку науки і освіти в Україні / В.В.Дорофієнко, В.П.Колосюк // Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням економіки / ДонДУУ. – Т.VІІІ, вип.91. – 2007. – С.3-17.
98. Досвід соціальної роботи з бездомними громадянами в Україні: зб. матеріалів україно-австрійського проекту "Розвиток системи професійної інтеграції людей з обмеженими можливостями та соціального захисту бездомних на Україні". – Чернівці, 2007. – 57 с.
99. Дослідження Українського жіночого клубу [электронный ресурс]. – режим доступу: http://bereginya.donetsk.ua/
100. Дробязко А. Количественная оценка социально-политического риска инвестиций в экономику Украины [электронный ресурс] / А.Дробязко.  режим доступа: http://www.zn.ua/
101. Дудченко B.C. Метод инновационной игры - средство практической перестройки сознания и деятельности / B.C.Дудченко / Инновационные методы в управлении.  Волгоград: Прогрессор, 1989. – 186 с.
102. Европейский союз (ЕС) начинает разработку европейской кластерной политики при участии российских экспертов [электронный ресурс] // - режим доступа: http://www.minprom.gov.ru
103. Евтушенков В. Промполитика: проекты выберет рынок [электронный ресурс].  режим доступа: www.subcontract.ru
104. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3 / С.В.Мочерний та ін. – К.: Академія, 2002. – 952 с.
105. Елесеев А.А. Социологическое содержание соотношения стандартов, права и морали / А.А.Елесеев // Вестник Моск.ун-та. – 2005. – №3. – С.21-25. – (Соціологія и політологія, Сер.18)
106. Ерохина Е.А. Теория экономического развития: системно-синергетический подход [электронный ресурс] / Е.А.Ерохина - режим доступа: ek-lit.agava.ru
107. Євдокимова В.В. Особливості проблеми виміру та подолання бідності в Україні / В.В.Євдокимова.  2008. – Т.83.  С.40-46.
108. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки: Послання Президента України до ВРУ від 2002 року // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня.  №100. – С.5-12.
109. Жадан О.В. Основи управління якістю: навч.-метод. посібник / О.В.Жадан, А.В.Кретова, Г.М.Сичов. – Донецьк: АПЕКС, 2004. – 99 с.
110. Жидченко В.Д. Проблемы повышения благосостояния населения Донецкой области / В.Д.Жидченко, Е.В.Пономаренко, В.Д.Котельников // Стратегії і напрями сталого розвитку економіки України: зб.наук.праць / ДонДУУ. - Донецьк, 2005. – Т.V.  С.3-12.  (Економіка; вип.40)
111. Задорожний В.П. Інноваційна діяльність в системі інвестиційної політики України / В.П.Задорожний // Інвестиції: практика та досвід. – 2009.  №4. – С.26-29.
112. Закон об эндаументе поднимет отношения бизнеса и некоммерческого сектора на новый уровень [электронный ресурс].  режим доступа: http://www.soc-otvet.ru
113. Запровадження кращого управління якістю для громадськості: приклади для вивчення з Центральної та Східної Європи / під ред. Д.Кадді, М.Вінтар / пер.з англ.: М.С.Шеставін, Л.В.Опанасюк. – Донецьк: Юго-Восток, 2008. – 240 с.
114. Захарченко В. Пріоритети національного промислового комплексу / В.Захарченко // Вісник НАН України. – 2004.  №7. – С.25-37.
115. Згуровський М.З. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку // Дзеркало тижня.  2006.  № 19.  С.7.
116. Зубаревич Н.В. Крупный бизнес в регионах России: территориальные стратегии и социальные интересы: Аналитический доклад / Независимый институт социальной политики.  М.: Поматур, 2005. – 101с.
117. Зубаревич Н.В. Социальное развитие регионов России: Проблемы и тенденции переходного периода / Н.В.Зубаревич. - 4-е изд. – М.: Книжный дом “ЛИБРОКОМ”, 2009. – 264 с.
118. Иваницкая И. Социальный диалог / И.Иваницкая // Меркурий. – 2006.– №12. – С.6-7.
119. Индура М. Глобализация человеческого благосостояния [электронный ресурс].  режим доступа: http://www.polit.ru
120. Ишков В.Н. Формирование условий и возможностей человеческого развития в Донецкой области / В.Н.Ишков // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку. – 2008. – Т.2. – С.15-18.
121. Ищенко А.В. Состояние и структура взаимодействия субъектов социального развития на местном уровне / А.В.Ищенко // Регіональні проблеми людського і соціального розвитку. – 2008. – Т.2. – С.323-329.
122. Ільяшенко В.А. Нормативно-правове забезпечення надання управлінських послуг у державі / В.А. Ільяшенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2009. – №2. – С.59-65.
123. Ільяшенко В.А. Світовий досвід реформування державного сектора у сфері надання управлінських послуг / В.А. Ільяшенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2009. – № 3. – С.10-13.
124. Ільяшенко В.А. Формування державної соціальної політики України / В.А. Ільяшенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – № 1. – С.10-13.
125. Інноваційний розвиток України у 2007 році. Основні події. // Економіст. – 2008.  №4. – С.66-67.
126. Йохна М.А. Економіка і організація інноваційної діяльності: навч.посіб. / М.А.Йохна, В.В.Стадник. – К.: Академія, 2005. – 400 с.
127. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего / С.П.Капица, С.П.Курдюмов, Г.Г.Малинецкий.  М.: Наука, 1997.  285 с.
128. Каптерев А. Типология систем ценностей Клэра Грейвза [электронный ресурс] / А.Каптерев.  режим доступа: http://nlping.ru
129. Касперович А.Ю. Взаимодействие факторов социальной самоорганизации на местном уровне / А.Ю.Касперович // Регіональні проблеми людського і соціального розвитку. – Т.2. – 2008. – С.329-335.
130. Касымова М.С. Новые подходы к исследованию социальной сферы / М.С.Касымова // Вестник МГУ, сер.6. Экономика.  1993.  №4.  С.27-34.
131. Килимник Ю. Станет ли Украина социальным государством [электронный ресурс] / Ю.Килимник. - режим доступа: http://www.zn.ua
132. Кинах А. Инновационно-инвестиционное развитие государства является приоритетным для Кабмина [электронный ресурс] / А.Кинах.  режим доступа: ЛІГАБізнесІнформ
133. Кириченко И. Страна неопределенной судьбы / И.Кириченко. - Львів: Світ, 1991. – 220 с.
134. Киселева Т. Концепция развития социального государства / Т.Киселева // Менеджер по персоналу.  2006. – №12. – С.14-19.
135. Кір’ян Т. Насущні проблеми соціальної політики та шляхи їх вирішення / Т.Кір’ян // Україна: аспекти праці.  №2.  2006.  С.3-6.
136. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: ученик для вузов / В.И.Кнорринг. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, 2001. – 528 с.
137. Князева Е.Н. Синергетика: начала нелинейного мышления / Е.Н.Князева, С.П.Курдюмов // Общественные науки и современность.  1993.  № 2.  С.38-51.
138. Коваль О. Розвиток соціального партнерства у сфері зайнятості населення / О.Коваль // Управління сучасним містом. – 2004. – №1-3. – С.128-129.
139. Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: навч.посіб./ О.І.Ковтун. – Львів: Новий Світ-2000, 2007. – 432 с.
140. Когнитивная наука и интеллектуальная технология / под ред. А.И.Ракитова. - М.: ИНИОН, 1991. – 216 с.
141. Кодекс законов о труде Украины // Оплата труда: организация и учет: сб.сист.зак-ва / сост. Е.Б.Кушина, Н.М.Тарасова. – К.: Блиц-Информ, 2009. – Вып.1. – 192 с.
142. Козлова Т.Н. Возрастание роли сферы социальных услуг в экономике благосостояния: диссертация кандидата экономических наук: 08.00.01 / Козлова Татьяна Николаевна; Орлов. гос. техн. ун-т. - Орел, 2007. – 200 с.
143. Колодий А.Ф. Социальная справедливость и равенство: проблемы теории и практики / А.Ф.Колодий. – Львов: Свит, 1991. – 220 с.
144. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні: монографія / А.Ф.Колодій. – Львів: Червона калина, 2002. -С.81.
145. Кононова Д.Е. Особенности национальных системных кризисов / Д.Е.Коно-нова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – №1. – С.122-137.
146. Конституція України: закон України від 8 грудня 2004 року N 2222-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 30, ст.141.
147. Концепція вдосконалення системи прогнозних і програмних документів з питань соціально-економічного розвитку України // Офіційний вісник України. – 2006.  №40, ст.365.
148. Концепція розвитку інноваційної системи // Економіст. – 2009.  №6. – С.15-17.
149. Концепція розвитку національної інноваційної системи: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2009р. №680-р // Економіст. – 2009. – №6. – С.15-17.
150. Коньков А.Т. Социальный капитал как концепция экономической социологии и его роль в системе экономического взаимодействия // Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора социологических наук.  М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2006. – 39 с.
151. Копылов Г.Г. Социокультурные технологии и НТР. Этюды по социальной инженерии / Г.Г.Копылов. — М.: Эдиториал УРСС, 2002.  294с.
152. Коробкова Т.А. Принцип динамического баланса и его реализация в учебном процессе [электронный ресурс] / Т.А.Коробкова, П.В.Скулов // Научная сеть. – 6.01.2004.  режим доступа: http://nature.web.ru
153. Королева Е.В. Образы «большой науки» и подходы к экополитике в западной социологии риска [электронный ресурс] / Е.В.Королева.  режим доступа: www.socjournal.ru/
154. Коршунова Н.Е. Менеджмент в социальной сфере / Н.Е.Коршунова, О.В.Шатаева // Менеджмент в России и за рубежом.  2007.  №6.  С.27-34.
155. Котельников Г.А. Теоретическая и прикладная синергетика / Г.А.Котель-ников. — Белгород: БелГТАСМ; Крестьянское дело, 2000. — 162 с.
156. Котов Є.В. Проблеми управління соціальними ризиками / Є.В.Котов // Регіональні проблеми людського і соціального розвитку. – 2008. – Т.2. – 342 с.
157. Кравченко С.А. Социология: парадигмы и темы / С.А.Кравченко, М.О.Мнацаканян, Н.Е.Покровский.  Издание 2-е, доп. и пере раб. – М.: «Анкил», 1998. – 507 с.
158. Краснова Л.В. Социальный кластер как морфема коллективизма [электронный ресурс] / Л.В.Краснова // Актуальные инновационные исследования: наука и практика - режим доступа: http://actualresearch.ru
159. Крутій О. Соціальні технології взаємодії суб’єктів державного управління / О.Крутій // Державне управління та місцеве самоврядування: зб.наук. праць/ ДРІДУ НАДУ при Президентові України.  2009.  Вип.1. – С.23-28.
160. Куайн В. Современная философия науки / В.Куайн.  М.: Логос, 1996.  С.40-60.
161. Куда идет «оранжевая» страна? [электронный ресурс].  режим доступа: http://partyofregions.org.ua
162. Кузьменко В.П. Подтверждение долгосрочных цивилизационных прогнозов Николая Кондратьева и Питирима Сорокина в начале ХХI века [электронный ресурс] / В.П.Кузьменко.  режим доступа: http://iee.org.ua/ru.
163. Кузьмин С.А. Социальные системы: опыт структурного анализа.  M.: Наука, 1996. – 190 с.
164. Кулакова Т.А. Определение соотношения концепций способности госу-дарства, нового способа управления и политико-административных ре-жимов / Т.А.Кулакова // Демократия и управление. – 2007.  № 2. – С.12-19.
165. Купчинецкая В. Выборы в Украине: окно в Европу или в Россию? [электронный ресурс]/ В.Купчинецкая. // Анализ и перспективы.  режим доступа: http://www1.voanews.com/russian/news/
166. Курбатов В.И. Социальное проектирование: учеб.пособ. / В.И.Курбатов, О.В.Курбатова. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. – 416 с.
167. Курдюмов С.П. Комментарий к статье И. Пригожина «Философия нестабильности» [электронный ресурс] / С.П.Курдюмов.  режим доступа: www.ibmh.msk.su/vivovoco.
168. Куренной В. Маленькие добродетели больших обществ [электронный ресурс] / В.Куренной. - режим доступа: http://www.strana-oz.ru
169. Курс экономической теории. Общие основы экономической теории, микроэкономика, макроэкономика, переходная экономика: уч.пособ. / руков. Проф..А.В.Сидорович. - М.: МГУ им.М.В.Ломоносова.