ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ІМПЕРАТИВИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

На правах рукопису

ДОРОШ ЙОСИП МИРОСЛАВОВИЧ

УДК 332.365 : 504.06

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ІМПЕРАТИВИ РЕФОРМУВАННЯ
ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКУ

08.00.06 – економіка природокористування та
охорони навколишнього середовища

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант
Ібатуллін Шаміль Ільдусович,
доктор економічних наук, доцент

Київ 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНО-СИН В УМОВАХ РИНКУ ………………………………………………………... 13
1.1. Еволюція розвитку земельних відносин у незалежній Україні ……... 13
1.2 Сутність, особливості та концептуальні засади еколого-економічних імперативів земельних відносин …………………………………………... 30
1.3 Теоретичні основи формування інституту власності на землю ……... 61
1.4 Особливості трансформації відносин власності на землю в ринко-вих умовах ……………………………………………………………………….. 83
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………… 110

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕФОР-МИ В УКРАЇНІ ………………………………………………………………….. 114
2.1 Методологічні аспекти трансформації земельних відносин і зем-лекористування в сучасних умовах ………………………………………….. 114
2.2 Інституціональне забезпечення земельної реформи …………………. 126
2.3 Концептуальні засади формування та регулювання земельних ві-дносин у трансформаційний період ……………………………………............ 141
2.4 Формування земельних відносин ринкових суб’єктів господарю-вання …………………………………………………………………………….. 152
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………… 171

РОЗДІЛ 3
ТЕРИТОРІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОР-МУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН …………………………….......... 174
3.1 Стратегічні імперативи в контексті територіально-економічних умов трансформації земельних відносин ……………………………………….. 174
3.2 Особливості формування меж території сільських (селищних) рад і населених пунктів в умовах створення ринково орієнтованих земе-льних відносин ……………………………………………………………………... 187
3.3 Роздержавлення та приватизація земель сільськогосподарських підприємств – основний механізм формування ринкових земельних відносин у сільському господарстві ……………………………………….. 198
3.4 Еколого-економічне моделювання ефективного землекористуван-ня в умовах нових земельних відносин на регіональному рівні ……………. 213
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………… 230

РОЗДІЛ 4
ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРОСТОРУ ЗЕМЛЕКОРИС-ТУВАННЯ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН …………………………………… 232
4.1 Тенденції, особливості та динаміка структури земельного фонду ......
232
4.2 Наукові підходи до формування земельних відносин в умовах трансформації екологічного простору землекористування …………………… 244
4.3 Методологічні особливості прогнозування земельних відносин з урахуванням екологічного простору землекористування ……………….. 255
4.4 Методологічні підходи до еколого-економічної та соціальної оці-нки трансформаційних процесів у сфері земельних відносин ……………….. 267
Висновки до розділу 4 ……………………………………………………… 273

РОЗДІЛ 5
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ …………………………………………... 277
5.1 Удосконалення земельних відносин на засадах просторового пла-нування регіонального землекористування …………………………………. 277
5.2 Фінансово-економічні механізми регулювання ринково орієнто-ваних земельних відносин …………………………………………………… 300
5.3 Організаційно-економічні засади формування і регулювання ре-гіональних земельних відносин ……………………………………………….. 318
5.4 Напрями вдосконалення земельної політики щодо розвитку земе-льних екологічних відносин ………………………………………….............. 336
5.5 Землеустрій як основний механізм формування земельних відно-син в умовах трансформаційної економіки ……………………………………. 348
Висновки до розділу 5 ……………………………………………………… 366

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………… 369

ДОДАТКИ …………………………………………………………………... 376

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………... 401

ВСТУП

Актуальність теми. Одним із найважливіших напрямів соціально-економічної політики держави є земельна реформа. Узагальнюючи її ре-зультати, зазначимо, що за період реформування земельних відносин створено інститут приватної власності на землю, нові види агроформувань, здійснено грошову оцінку земель, запроваджено платність землекористу-вання та закладено основи земельного ринку. Проте зміни у власнісному статусі земель спричинили порушення існуючої організації території зем-лекористувань, суттєво вплинули на структуру земельних угідь тощо.
Нинішній стан у сфері регулювання земельних відносин в Україні є результатом переважання економічних інтересів над екологічними та соці-альними цілями. Реалізація земельної політики не є всебічною та послідов-ною. Її неефективне адміністрування, недостатня інституціональна готов-ність до впровадження механізмів створення ринкової системи землекорис-тування стримують розвиток економіки України в цілому.
Формування земельних відносин на засадах ринкового господарю-вання пов’язане з необхідністю вирішення низки проблем комплексного характеру щодо розвитку національної і регіональних економічних сис-тем. Йдеться про ефективне землекористування, засноване на територіаль-ному поділі праці, раціональному використанні земельно-ресурсної бази, оптимальному просторовому розвитку сільських територій.
У цьому зв’язку головним завданням земельної реформи є вирішен-ня питань, пов’язаних із правовим забезпеченням економічних та екологі-чних механізмів земельних відносин; упорядкуванням систем розселення населення згідно з новими земельними відносинами; подоланням екологіч-ного дисбалансу співвідношення угідь (рілля, ліс, природні кормові угід-дя) у регіональних системах землекористування; упровадженням сучасних форм господарювання, які відповідають потребам збереження природно-господарської цілісності землекористування, тощо.
Слід відзначити вагомий науковий внесок у дослідження зазначених проблем таких учених, як Алимов О. М., Бабміндра Д. І., Бистряков І. К., Гайдуцький П. І., Горлачук В. В., Гуцуляк Г. Д., Добряк Д. С., Драган І. О., Ібатуллін Ш. І., Коваль Я. В., Кропивко М. Ф., Куценко В. І., Левков-ська Л. В., Міщенко В. С., Новаковський Л. Я., Олійник Я. Б., Степаненко А. В., Ступень М. Г., Сохнич А.Я., Трегобчук А. Я., Третяк А. М., Ульян-ченко О. В., Федоров М. М., Хвесик М. А., Хлобистов Є. В., Щурик М. В. та інші.
Незважаючи на те, що вирішенню питань розвитку земельних відно-син присвячено багато наукових праць вітчизняних науковців, сучасні ди-намічні зміни в Україні потребують постійного оновлення не тільки мето-дології, але й інструментарію щодо практичних дій.
Так, останнім часом актуалізувалася потреба визначення комплекс-них підходів до оцінки ефективності управління земельними відносинами на основі факторів еколого-економічних імперативів сталого землекорис-тування.
При цьому формування відповідного оперативного простору дає можливість значною мірою підвищити ефективність упровадження іннова-ційних технологій здійснення сучасної земельної політики з оновленням ін-ституційних засад.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ди-сертаційна робота виконана відповідно до наукових досліджень Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема тем: «Формування стратегі-чного потенціалу сталого розвитку України» (номер державної реєстрації 0111U000324), де автором визначено напрями використання земельних ресурсів як складової стратегічного потенціалу України, та «Управління природними ресурсами: просторові аспекти, функції та механізми» (номер державної реєстрації 0111U000325), у межах якої обґрунтовано сутнісні ознаки, функції та механізми управління земельними ресурсами як елемен-том просторового соціально-економічного розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо формування та регулювання земельних відносин на засадах еколого-економічних імперативів для забезпечення збалансованого землекористу-вання в умовах ринку. Для досягнення цієї мети поставлені і вирішувалися такі завдання:
• розкрити сутність диференціації земельних відносин за формами їхнього прояву в умовах ринкової економіки;
• обґрунтувати теоретико-методологічні засади формування прос-тору еколого-економічних імперативів як невід’ємної складової інституціо-налізації управління земельними відносинами та їх структуру у сфері впо-рядкування земельних відносин;
• здійснити оцінку сучасних проблем розвитку щодо відносин зем-лекористування;
• розробити пропозиції з подальшого розвитку інституту земельної власності як провідного імперативу реалізації еколого-економічних цілей;
• конкретизувати напрями державного регулювання земельних від-носин та сформулювати концепт його організаційно-економічного механі-зму;
• запропонувати шляхи використання геоінформаційних технологій для прогнозування розвитку відносин щодо раціонального землекористу-вання;
• обґрунтувати пропозиції з прогнозування розвитку земельних ві-дносин на національному і регіональному рівнях на базі стохастичних, імі-таційних, нелінійних моделей, побудованих на засадах просторового ана-лізу;
• розробити модель еколого-економічної оптимізації просторового впорядкування землекористування шляхом гармонізації інтересів взаємодії влади, бізнесу та місцевих громад;
• визначити територіально-економічні та екологічні передумови формування ринково орієнтованих відносин з приводу землекористування;
• розкрити основоположні функції землеустрою щодо регулювання та прогнозування земельних відносин;
• розширити комплекс оціночних показників еколого-економічної та соціальної ефективності реформування земельних відносин.
Об’єктом дослідження є процес формування простору еколого-економічних імперативів упорядкування земельних відносин у ринкових умовах.
Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних під-ходів і практичних заходів щодо забезпечення сталого землекористування в умовах формування ринку землі і трансформації економічних відносин.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сис-тема економічних законів, понять і категорій, а також принципи й поло-ження економічної теорії та практики з питань раціонального землекорис-тування і просторово-економічного розвитку.
У процесі наукового дослідження застосовувалися такі методи науко-вого пізнання: монографічного аналізу – для вивчення та узагальнення іс-нуючих наукових підходів до проблем сталого землекористування; абстра-ктно-логічний – для уточнення сутності основних категорій, понять і ви-значень у галузі землекористування та земельних відносин, обґрунтування понять еколого-економічних імперативів у цій сфері; системно-структурний – для розроблення структурних моделей сталого землекористування; порі-вняльного аналізу – для виявлення та оцінки явищ формування і розвитку земельних відносин в умовах ринку; а також методи моделювання та еко-номіко-статистичного аналізу, зокрема індексного, дисперсійного і регре-сійно-кореляційного – для виявлення й оцінки закономірностей трансфор-мації регіонального землекористування і розвитку соціально-економічних процесів; кластерного і факторного аналізу – для зменшення розмірності і групування статистичних даних щодо землекористування; лінійного про-грамування – для розроблення еколого-економічних моделей трансформа-ції землекористування; районування, зонування й картографування з ви-користанням геоінформаційних систем і технологій (ГІС) – для просторо-вого моделювання процесів і явищ, які відбуваються в регіональному зем-лекористуванні; аналізу даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) – для оцінки динаміки і характеру трансформацій у використанні земельних ре-сурсів.
Інформаційну базу дослідження становлять: наукові праці вітчизня-них і зарубіжних учених у галузі економіки природокористування та охо-рони навколишнього середовища, законодавчі й нормативні акти, методо-логічні та інструктивні матеріали, статистичні й аналітичні дані міністерств і відомств стосовно соціально-економічного розвитку регіонів і викорис-тання земель, зокрема регіональних органів статистики, Міністерства аг-ропромислової політики, Державного комітету України із земельних ресу-рсів, перепису населення України, картографічні матеріали і супутникові знімки Землі, інформація проектних підприємств та наукових установ.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного дисертаційного дослідження вирішують важливу науково-прикладну про-блему – формування та регулювання земельних відносин на засадах еколо-го-економічних імперативів в умовах ринку. Найбільш важливими резуль-татами, що характеризуються новизною, є наступні наукові положення:
вперше:
• запропоновано концептуальну модель еколого-економічних імпе-ративів як основу збалансованого використання, охорони та відтворення земельних ресурсів, а також формування і розвитку земельних відносин в умовах ринкової економіки в рамках природно-господарських систем;
• визначено поняття еколого-економічні імперативи як просторову сукупність загальнообов’язкових суспільно необхідних вимог, правил, ста-ндартів щодо регламентації функціонування інститутів земельних відносин, включаючи права володіння, розпорядження та використання земельних ресурсів;
• обґрунтовано інституціональні підходи до розвитку земельних ві-дносин на основі процесу узгодження і реалізації еколого-економічних ім-перативів у такій послідовності: імперативи – концепція – програма – за-кони – підзаконні акти – норми, стандарти – проекти землеустрою;
• сформульовано принципи землеустрою щодо регулювання та прогнозування земельних відносин на засадах упорядкування системи еко-лого-економічних імперативів;
удосконалено:
• визначення дефініції земельні відносини, яке, на відміну від існую-чих, розглядається в контексті зосередження прав володіння, користуван-ня, розпорядження окремих земельних ділянок з урахуванням їх специфі-чних ознак;
• структурні ознаки земельних відносин, зокрема виділено десять специфікаційних характеристик щодо покращення адміністративних важе-лів регулювання;
• конфігурацію організаційно-економічних механізмів сталого зем-лекористування та ефективного землегосподарювання, що, на відміну від існуючої, орієнтує на формування диференційованого комплексу заходів стимулюючого, спонукального, запобіжного, правового та організаційно-адміністративного характеру;
• методологічні підходи до ідентифікації проблем реалізації земле-користування та землегосподарювання, що, на відміну від існуючих, розг-лядають їх як комплексну економічно та екологічно збалансовану систему з відповідними внутрішніми і зовнішніми зв’язками та особливостями;
• систему показників оцінки ефективності і сталості земельних від-носин, включаючи динаміку надходжень від плати за землю та оренди зем-лі, а також пропорції розподілу земель між соціальними групами за функ-ціональними ознаками;
• методичні підходи до визначення ролі інституту власності на зем-лю як інструмента реалізації еколого-економічних імперативів, що базу-ється на регламентаціях та обмеженнях стосовно використання та охорони земель;

набули подальшого розвитку:
• система державного регулювання земельних відносин у частині їх моделювання на принципах регламентації і встановлення обмежень (обтя-жень) землекористування;
• методологічні підходи до прогнозного стратегічного моделювання земельних відносин на національному та регіональному рівнях із застосу-ванням стохастичних, імітаційних, нелінійних моделей, побудованих на за-садах просторового аналізу;
• структура модельного забезпечення просторового впорядкування системи екомережі як екологічного каркасу системи землекористування, його еколого-економічної оптимізації шляхом землеустрою;
• стратегічні напрями формування просторових засад ринково орі-єнтованих земельних відносин унаслідок визначення шляхів підвищення ефективності землевпорядного проектування, зокрема еколого-економічної оптимізації різних форм і типів землекористування.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисерта-ційній роботі наукові положення дають можливість мінімізувати негатив-ний вплив диспропорцій та суперечностей, що виникають у процесі фор-мування еколого-економічних імперативів земельних відносин, сприяти прояву позитивних системних ефектів і забезпеченню сталого землекорис-тування. Практична цінність результатів дослідження полягає в системності розроблених підходів до регулювання земельних відносин в умовах ринку з позицій сталого розвитку.
Теоретичні та практичні рекомендації дослідження можуть застосо-вувати у своїй роботі науково-дослідні та проектні організації у ході ви-вчення та аналізу земельних відносин, складання схем планування і проек-тів землеустрою територій на рівні областей, адміністративних районів та окремих населених пунктів. Концептуальні основи механізмів регулювання земельних відносин будуть корисними для місцевого і регіонального рівнів управління.
Результати дисертаційного дослідження використані Державною установою "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України" при виконанні науково-дослідних ро-біт на тему «Управління природними ресурсами і просторові аспекти, фун-кції та механізми» та «Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні» (довідка № 01-11/45 від 10.02.2012).
Запропонована концептуальна модель збалансованого використання, охорони та відтворення земельних ресурсів, формування і розвитку земе-льних відносин в умовах ринку земель і трансформаційних соціально-економічних процесів використана Головним управлінням агропромисло-вого розвитку Київської облдержадміністрації у ході розроблення компле-ксної програми розвитку сільського господарства Київської області у 2008–2010 роках та на період до 2015 року (довідка № 02-07-1/317 від 02.02.2012).
Пропозиції щодо формування земельної політки, забезпечення ста-лого землекористування і проведення відповідних землевпорядних робіт знайшли застосування в Державному агентстві земельних ресурсів України (довідка № 20456/17/12 від 08.02.2012), Державному підприємстві "Київ-ський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (довідка № 01/01-/145 від 08.02.2012).
Основні наукові результати роботи використовуються в діяльності Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Наці-онального університету біоресурсів і природокористування України (дові-дка № 8 від 03.02.2012) і можуть бути основою для подальших комплекс-них досліджень економічних та екологічних проблем раціонального земле-користування.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв’язання тео-ретичних, методологічних і практичних проблем щодо раціонального зе-млекористування та землегосподарювання, формування сучасних земель-них відносин. Усі відображені в дисертації висновки та положення, що ви-носяться на захист, одержані автором особисто, а з наукових праць, опуб-лікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї і розробки, які є ре-зультатом особистих досліджень. Робота не містить матеріалів кандидатсь-кої дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результа-ти дисертації доповідалися на п’яти Міжнародних науково-практичних конференціях: «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 2009 р.); «Проблеми формування та оцінки ефек-тивності функціонування сучасних землегосподарських систем» (м. Київ, 2010 р.); «Земельні ресурси і земельні відносини: стан, проблеми рефор-мування, перспективи оптимізації» (м. Київ, 2011 р.); «Земельні ресурси України в контексті реформування земельних відносин: сьогодення та май-бутнє» (м. Київ, 2011 р.); «Розвиток сільських територій: економічний, со-ціальний і екологічний аспекти» (м. Київ, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 31 наукову працю загальним обсягом 48,0 друк. арк., з яких 37 друк. арк. на-лежать особисто автору. З них 5 монографій (1 одноосібна), 21 стаття у на-укових фахових виданнях, 4 – у матеріалах наукових конференцій та одне свідоцтво про реєстрацію авторського права на науковий твір.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 375 стор. комп’ютерного тексту, який містить 38 таблиць і 26 рисунків. Список використаних джерел із 320 найменувань викладено на 30 стор., 16 додатків – на 24 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Система ефективного управління відносин щодо раціонального землекористування на сучасному етапі ринкової трансформації України передбачає вдосконалення організаційних, правових, адміністративних, фінансово-економічних, соціальних, інституціональних та інших механізмів шляхом встановлення загальнообов’язкових суспільно необхідних вимог і правил, які в сукупності формують диференційований простір еколого-економічних імперативів земельних відносин в умовах ринку. Такі імперативи мають визначатися цілісною парадигмою формування і регулювання земельних відносин, зумовлених роллю землі, земельних ресурсів, земельного капіталу в стратегічному потенціалі соціально-економічного розвитку країни.
У теоретичному плані розроблено концептуальні положення щодо визначення інноваційного простору еколого-економічних імперативів, спираючись на які досягається ефект синергічної концентрації управлінських дій з досягнення цільових орієнтирів реформування земельних відносин в Україні.
У методологічному – сформовано комплекс методів та принципів упровадження просторової компоненти землеустрою в еколого-економічний механізм обґрунтування раціонального землекористування в Україні.
У практичній площині розроблено пропозиції з розгорнутого інфра-структурного диференційованого забезпечення позитивного реформування земельних відносин на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
У дисертаційному дослідженні отримано наступні результати:
1. Установлено, що для отримання очікуваного ефекту від земельної реформи періоду незалежності України (1991–2012 рр.) щодо створення високоефективних землегосподарських систем в аграрній сфері на основі перерозподілу земельної власності необхідний більш довгий часовий період. Виявлено, що зміна еколого-економічних цінностей та імперативів у сфері землекористування потребує формування нового типу суб’єкта господарювання, яке є довготривалим процесом.
У ході аналізу використання земель державної та комунальної власності виявлено, що наразі найбільш прийнятною формою управління земельними ресурсами є оренда землі. Для того, щоб активізувати реформування земельних відносин у бажаному напрямі виникла об’єктивна потреба формування сучасної методологічної основи, яка б забезпечила обґрунтування ефективних заходів щодо соціального та екологічного землекористування. Тому основні напрями розвитку земельної реформи пов’язуються з визначенням еколого-економічних імперативів землекористування конкретного суб’єкта господарювання.
2. Доведено, що у сфері регулювання земельних відносин України зо-середжена значна частина прийнятих у різний час та за різних соціально-економічних умов правових приписів стосовно врегулювання відносин щодо ефективного використання земель, земельних ділянок, а також корисних властивостей земельних ресурсів, які потребують системного узгодження та унормування. Обґрунтовано, що ринкова модель регулювання земельних відносин потребує подальшого розвитку інституту власності на землю. У зв’язку з цим формування системи еколого-економічних імперативів земельних відносин щодо раціонального землекористування розглядається як основа механізмів державного регулювання. У зв’язку з цим наголошується значущість забезпечення спрямованості суб’єктів на виконання зобов’язань щодо якісного використання земельних ресурсів, земельних ділянок і наявних ґрунтів. Акцентована увага на принциповій можливості створення в найближчий час правової бази щодо ефективного землекористування на угіддях із забезпеченням збереження їх продуктивної якості як умови отримання безпечної сільськогосподарської продукції.
3. Установлено, що земельні відносини охоплюють усі сфери природно-господарської системи та є складовою виробничих відносин суспільства. Унормування відносин щодо землекористування повинно здійснюватися через еколого-економічні імперативи, які взаємодіють у трьох вимірах природно-господарської системи: екологічного, соціального та економічного просторів. Останні мають власні складні закономірності і тенденції розвитку, кожна з них формує особливі цінності та критерії розвитку земельних відносин. Показано, що забезпечення сталості землекористування можна досягнути лише шляхом гармонізації еколого-економічних імперативів якості системного цілісного простору.
Запропоновано під еколого-економічними імперативами розуміти сукупність загальнообов’язкових суспільно необхідних вимог, правил, стандартів щодо регламентації функціонування інститутів земельних відносин, зокрема володіння, розпорядження та використання земельних ресурсів та прав на землю, які забезпечують досягнення екологічної збалансованості та економічної ефективності землекористування в суспільстві. Розкрито шляхи трансформації еколого-економічних імперативів у правові норми, соціальні інститути та інститут земельної власності, на основі яких здійснюється адміністрування земельних відносин.
4. Доведено, що для формування сталості земельних відносин в умовах ринкового середовища необхідна адаптивна система впровадження еколого-економічних імперативів в алгоритми адміністрування таких відносин. Зазначений алгоритм розроблено на основі складного процесу узгодження і реалізації еколого-економічних імперативів, який здійснюється в такій послідовності: імперативи – концепція – програма – закони – підзаконні акти – норми, стандарти – проекти землеустрою. З’ясовано, що на сучасному етапі реформування земельних відносин необхідно сформувати додаткові інститути на регіональному та локальному рівнях, зокрема інститути рентної оцінки земельних ресурсів, агенції капіталізації земельних ресурсів, незалежні структурні утворення управління земельними ресурсами тощо.
5. Розроблено логічно-смислову модель формування та регулювання земельних відносин в Україні, котра базується на системі еколого-економічних імперативів, основних принципах регламентації і встановлення обмежень (обтяжень) землекористування, орієнтованих на забезпечення агроекологічних, біологічних, технологічних, інженерно-технічних, природно-кліматичних вимог функціонування природно-господарської системи щодо безумовного забезпечення соціальних та екологічних цінностей суспільства, справедливих форм розподілу земельної ренти, гарантій прав власності громадян, юридичних осіб і територіальних громад щодо володіння, користування та розпорядження на землю, а також відповідного нормативно-правового та організаційно-адміністративного урегулювання земельних відносин в умовах ринку.
6. Обґрунтовано, що пріоритетними імперативами в контексті створення територіально-економічних та екологічних умов формування збалансованих земельних відносин в Україні є: відносини землекористування в економічній системі; напрями їх ринкової трансформації; інституціональне забезпечення трансформації відносин; стратегічні завдання з охорони земель; земельна політика в Україні. Визначено, що якісне поліпшення функціонування природно-господарського простору неможливе без внесення суттєвих змін у політику земельних відносин. У зв’язку з цим запропоновано радикальні пе-ретворення організаційно-економічного типу, включаючи механізми оцінки та розподілу земельної ренти, створення економіко-правового середовища економічного обороту земельного капіталу, формування високоефективних природно-господарських систем.
7. Доведено, що екологічний простір України та її регіонів – це система особливо охоронюваних територій, просторово і функціонально взаємопов’язаних земель і земельних ділянок різного призначення та режиму (обмежень, обтяжень) використання, що є екологічним каркасом системи землекористування. Екологічний каркас тлумачиться як сукупність територіальних екосистем із набором індивідуальних режимів використання земель і земельних ділянок, що утворюють просторово-організовану структуру та пов’язані з існуючою інфраструктурою і технологією виробництва, яка підтримує екологічну стабільність території в цілому. Остання запобігає деградації природних ландшафтів та їхнього біорізноманіття на основі правових, нормативних, економічних й інших управлінських механізмів.
8. Удосконалено систему показників економічної ефективності земель-них відносин, а саме доповнено її рівнем досягнення індивідуальних, особистих інтересів власників землі і землекористувачів та національних, суспільних інтересів, із визначенням показників ефективності збільшення дохідної частини бюджету. До індивідуальних економічних показників віднесено чистий дохід та диференційну земельну ренту за окремими її складовими з 1 га угідь, до бюджетних – капіталізацію земельних ресурсів країни та регіону, валову додану вартість, надходження від плати за землю до бюджету.
9. Рекомендовано використання методів оцінки екологічної ефективності зміни земельних відносин через їх вплив на якість земельних ресурсів, навколишнє природне середовище, перетворення ландшафтів та господарську освоєність земель. При цьому першочергове значення приділено параметрам змін структури категорій та цільового використання земель на конкретній території (регіону, району, ради), питомій вазі орних земель у загальній площі та сільськогосподарських угіддях, частині середовищестабілізуючих угідь, змін екологічної стабільності землекористування та антропогенного навантаження.
10. Удосконалено зміст соціальної ефективності реформування земельних відносин, що характеризується гарантуванням і стабільністю речових прав на землю, сталістю розподілу землі по соціальних групах населення. Розглядаючи землю як об’єкт соціально-економічних відносин, що спрямовані на відтворення суспільства в цілому, запропоновано характеристики соціальної ефективності земельних відносин доповнити такими показниками, як сталість земельних відносин та пропорції розподілу земель між соціальними групами.
11. Доведено, що для забезпечення збалансованого, сталого розвитку території України та регіонів необхідно одночасно із розробленням системи директивних, планових і проектних документів територіального землевпорядного планування, зокрема щодо формування меж сільських, селищних та міських рад, упроваджувати земельну політику держави у ході здійсненні агропромислової, містобудівної, лісо- і водогосподарської, природоохоронної та іншої діяльності. Тобто обґрунтування економічної та екологічної ефективності землекористування пов’язано не тільки з плануванням та прогнозуванням землекористування в ринкових умовах, але й здійсненням землевпорядних робіт у напрямі формування територіального забезпечення ринково орієнтованих земельних відносин.
12. Розвинуто методологію моделювання, прогнозування і реалізацію стратегічних напрямів удосконалення земельних відносин на національному та регіональному рівнях, яка базується на застосуванні просторових економіко-математичних моделей і забезпечує об’єктивність комплексної еколого-економічної оцінки земельних ресурсів з мінімізацію негативних екологічних наслідків. Розроблена еколого-економічна модель землекористування в умовах нових земельних відносин розкриває головним чином необхідність визначення проблеми одночасного впливу природних, соціальних чинників та зміни економічної бази регіональних систем і характеру трансформаційних процесів у землекористуванні на регіональному рівні. Так, на прикладі аналізу динаміки трансформації структури землекористування в Київській області виявлено залежність цих процесів від факторів природно-сільськогосподарського середовища, рівня суспільного обслуговування, структури розселення та економічної активності територій.
13. Розроблено пропозиції з удосконалення моделі просторового впорядкування систем екологічної мережі та землекористування, еколого-економічної оптимізації землегосподарювання, що базуються на збалансованому типі взаємодії економічного, соціального та екологічного просторів, які обумовлюються збереженням у їх межах системи природних утворень, мають регламентований режим використання із забезпеченням якості навколишнього середовища. Доведено, що система екологічних територіальних утворень у вигляді екологічної мережі є основою для закріплення особливого статусу та екологічного режиму землекористування. Для науково обґрунтованого формування екологічного каркаса у процесі становлення сталого землекористування шляхом землеустрою запропоновано застосувати класифікацію земель за їхніми категоріями, типами землекористування, цільовим призначенням і дозволеним використанням.
14. Обґрунтовано, що розвиток земельних відносин на засадах еколого-економічних імперативів тісно пов’язаний із просторовим плануванням національної й регіональної систем землекористування, основним інструментом якого є землеустрій а в його складі – зонування земель. З огляду на сучасний стан земельних відносин, розглядаючи землеустрій як системоутворюючий фактор їх формування, пріоритетною в регулюванні та прогнозуванні земельних відносин визначено прогнозно-планувальну функцію. Її сутність полягає в адмініструванні земельних відносин та оптимізації землекористування територій з метою досягнення сприятливого рівня життєдіяльності населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [М.В. Присяжнюк, М.В. Зубець, П.Т. Саблук та ін.]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 1008 с.
2. Академік Української академії аграрних наук Новаковський Лео-нід Якович: до 70-річчя від дня народження. Основні біографічні дані, на-прями та результати досліджень, бібліографічний покажчик наукових праць / УААН, ДНСГБ, СЗУ; уклад.: А.М. Третяк, В.А. Вергунов, О.П. Анікін, Т.Ф. Дерлеменко. – К.: Аграр. наука, 2005. – 150 с.
3. Алевский А. Межевое и землеустроительное законодательство / А. Алевский [2-е изд., испр. и доп.]. – Тула: Электропеч. мастерская И.Д. Кортунатева, 1910. – С. 169.
4. Андріїшин І.М. Методологічні основи оптимізації охорони при-роди і землекористування / І.М. Андріїшин, А.Я. Сохнич. – Л.: Укр. технології, 1998. – 208 с.
5. Билимович. Землеустроительные задачи и землеустроительное за-конодательство России / Билимович. – К.: Типограф. Император. ун-та Св. Владимира, 1907 – С. 204.
6. Бистряков І.Г. Земельні ресурси в умовах сучасного господарювання / І.К. Бистряков // Природно-ресурсна сфера в Україні: проблеми сталого розвитку та трансформацій / за ред. Б.М. Данилишина. – К.: Нічлава, 2006. – С. 84–279.
7. Бистряков І.К. Рентні відносини в системі модернізації національ-ної економіки / І.К. Бистряков / за ред. Б.М. Данилишина. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 518 с.
8. Бистряков І.К. Сучасні теоретико-методологічні проблеми управ-ління розвитком трудових процесів / І.К. Бистряков // Демографія та соціальна політика. – 2005. – № 1–2. – С. 55–59.
9. Бистряков І.К. Шляхи подолання кризи землекористування / І.К. Бистряков, О.С. Новоторов // Сільськогосподарський комплекс України: соціально-економічні пріоритети розвитку / за ред. М.А. Хвесика, А.С.Лисецького. – К.: РВПС України НАН України, 2009. – С. 36–42.
10. Бистряков І.К. Економічний простір: аспекти методологічного ви-значення / І.К. Бистряков, Л.Г. Чернюк ; ред. Б.М. Данилишин. – К.: РВПС України НАН України, 2006. – 56 с.
11. Бойко Л.М. Регулювання земельних відносин у сільському госпо-дарстві: [монографія] / Л.М. Бойко. – К.: ННЦ "Ін-т аграр. економіки", 2011. – 314 с.
12. Будзяк В.М. Економіко-екологічні основи ефективного сільськогосподарського землекористування: теорія, методологія, практика: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук: спец. 08.00.06 / В.М. Будзяк. – К., 2008. – 432 с.
13. Будзяк В.М. Економіко-екологічні основи ефективного сільськогосподарського землекористування: теорія, методологія, практика: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра екон. наук / В.М. Будзяк. – К., 2008. – 432 с.
14. Будзяк В.М. Трансформація земельної власності в сільському господарстві України / В.М. Будзяк // Продуктивні сили і регіональна економіка : зб. наук. пр.: у 2 ч. – К.: РВПС України НАН України, 2002.
Ч. 2. – 2002. – С. 168–173.
15. Буздалов И. Правовые отношения между арендаторами и собственником земли / И. Буздалов // АПК: экономика, управление. – 1998. – № 6. – С. 37.
16. Водний кодекс України: прийнятий 6 червня 1995 року № 214/95 [Режим доступу] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – № 24. – Ст. 190. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80.
17. Волков В. Политэкономия насилия, экономический рост и консолидация государства / В. Волков // Вопросы экономики. – 1999. – № 10. – С.44–59.
18. Габрель М.М. Просторова організація містобудівних систем / М.М. Габрель; Ін.-т регіон. дослід. НАН України. – К.: А.С.С. – 400 с.
19. Гайдуцький П.І. Іпотечний ринок – фундамент економічного зрос-тання / П.І. Гайдуцький // Ринок землі. – 2003. – № 4–5. – С. 2–5.
20. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації / З.В. Герасимчук. – Луцьк: Надстир’я, 2001. – 528 с.
21. Годвин У. О собственности / У. Годвин. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – С. 69.
22. Громадська думка стосовно земельного ринку і кадастрово-реєстраційної системи як його складової // Національна безпека і оборона. – 2011. – № 6. – С. 30–37.
23. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян на землі сільськогосподарського призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право» / В.К. Гуревський. – К., 2005. – 19 с.
24. Гуторов О.І. Оцінка інвестиційної привабливості сільськогосподарських підприємств / О.І. Гуторов, К.М. Крамаренко // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 69–73.
25. Гуцуляк Г.Д. Еколого-економічні основи сталого розвитку Карпатського регіону України / Г.Д. Гуцуляк. – Чернівці: Прут, 2005. – 348 с.
26. Гуцуляк Г.Д. Еколого-економічні проблеми сталого розвитку природокористування / Г.Д. Гуцуляк // Агроекологічний журнал. – 2009. – № 4. – С. 63–67.
27. Данилишин Б.М. Рентна політика в Україні / Б.М. Данилишин, В.С. Міщенко. – К. : РВПС України НАН України, 2004. – 68 с.
28. Данилишин Б.М. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський. – Черкаси: ЧДТУ, 2006. – 316 с.
29. Дацій О.І. Інноваційна модель розвитку економіки України в умо-вах глобалізації: [монографія] / О.І. Дацій, М.В. Гаман, Н.В. Дацій. – Донецьк: Юго-Восток, 2010. – 370 с.
30. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» № 15-92 від 26 грудня 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 10. – Ст. 79. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/15-92.
31. Дем’яненко С. Агрохолдинги в Україні: процес становлення та розвитку / С.Дем’яненко // Економіка України. – 2009. – № 12. – С. 50–61.
32. Державна земельна політика в Україні: стан і стратегія розвитку (аналітичні матеріали) // Національна безпека і оборона. – 2009. – № 3 (107). – С. 2–31.
33. Джамбаттиста Вико. Основания Новой науки / Джамбаттиста Ви-ко. – М.; К.: REFL-bооk: ИСА, 1994. – С. 274.
34. Добряк Д.С. Економічний оборот землі в Україні: теорія, методологія і практика / Д.С. Добряк, А.Г. Тихонов, Л.В. Паламарчук. – К.: Урожай, 2004. – 136 с.
35. Добряк Д.С. Землеустрій – наукова основа раціонального використання та охорони земельних ресурсів / Д.С. Добряк, А.Г. Мартин // Землеустрій і кадастр. – 2006. – № 1. – С. 10–16.
36. Добряк Д.С. Напрями вдосконалення нормативно-правової бази регулювання земельних відносин / Д.С. Добряк, А.Г. Мартин // Землеустрій і кадастр. – 2009. – № 4. – С. 5–10.
37. Добряк Д.С. Стан і перспективи розвитку землеустрою в Україні / Д.С. Добряк // Землевпорядкування. – 2002. – № 2. – С. 22–31.
38. Добряк Д.С. Еколого-економічні засади реформування землекористування в ринкових умовах / Д.С. Добряк, Д.І. Бабміндра – К.: Урожай, 2006. – 336 с.
39. Доповідь голови Держкомзему України М.Я. Сидоренка на парламентських слуханнях 13 вересня 2005 року // Землевпорядний вісник. – 2005. – № 4. – С. 3–12.
40. Дорджиева О. Повышать инвестиционную привлекательность сельских территорий / О. Дорджиева // АПК: экономика, управление. – 2009. – № 8. – С. 83–87.
41. Дорогунцов С.І. Оцінка земельно-ресурсного потенціалу України і проблеми забезпечення його ефективного використання: наук. доп. / С.І. Дорогунцов, О.С. Новоторов, Т.С. Ніколаєнко. – К.: РВПС України НАН України, 1999. – 82 с.
42. Дорош Й. М. Інституціональне забезпечення обороту земельних ділянок сільськогосподарського призначення / Й. М. Дорош // Економіст. –2011. – № 12 (302). – С. 38–40.
43. Дорош Й. М. Класифікація земель за їх категоріями, типами землекористування, цільовим призначенням та дозволене використання земель / А. М. Третяк, Й. М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 5. – С. 20–31.
44. Дорош Й. М. Методологічні підходи до інституціоналізації формування сталого землекористування / Й. М. Дорош // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України, 2010. – С. 166–171.
45. Дорош Й. М. Напрями земельної політики щодо державного регулювання земельних відносин у сільській місцевості / Й. М. Дорош // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. пр. – К.: ДУ ІЕПСР НАНУ, 2011. – С. 174–179.
46. Дорош Й. М. Напрями удосконалення екологічної політики в галузі земельних відносин / Й. М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 2. – С. 28–33.
47. Дорош Й. М. Науково-методичні засади інвентаризації земель сільськогосподарського призначення / М. Н. Калюжний, Й. М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2011. – № 6. – С. 29–31.
48. Дорош Й. М. Окремі аспекти вдосконалення земельної політики в Україні щодо адміністрування земельних відносин та системи землекористування [Електронний ресурс] / Й. М. Дорош // Ефективна економіка. – 2011. – № 9. – Режим доступу до журналу:
http://www.economy.nayka.com/ua.
49. Дорош Й. М. Про основні проблеми та напрями раціоналізації землекористування на сучасному етапі земельної реформи [Електронний ресурс] / Й. М.Дорош // Ефективна економіка. – 2011. – № 10. – Режим доступу до журн.:
http://www.economy.nayka.com/ua.
50. Дорош Й. М. Прогнозно-планувальні функції землеустрою та перспективи розвитку територій / Й. М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2011. – № 12. – С. 20–27.
51. Дорош Й. М. Прогнозування розвитку земельних відносин залежно від зміни структури регіонального землекористування [Електронний ресурс] / Й. М. Дорош // Ефективна економіка. – 2011. – №11. – Режим доступу до журн.:
http://www.economy.nayka.com/ua.
52. Дорош Й. М. Проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, як запорука сталого землекористування сільськогосподарських підприємств / Й. М. До-рош, М. П. Стецюк // Вісник Львівського національного аграрного університету: економіка АПК. – Л.: Львів. нац. аграр. ун-т, 2010. – № 17 (1). – С. 92–98.
53. Дорош Й. М. Теоретико-методологічні підходи до класифікації обмежень (обтяжень) при використанні земельних ділянок / Й. М. Дорош // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. пр.: у 2 ч. – К.: РВПС України НАН України, 2010.
Ч. 1. – 2010. – С. 97–104.
54. Дорош Й. М. Зміст вищої освіти у галузі землеустрою: сучасний стан, проблеми та шляхи їх вирішення / А. Г. Мартин, Й. М. Дорош, З. Флекей // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 5. – С. 32–36.
55. Дорош Й. М. Особливості формування та встановлення обмежень (обтяжень) у використанні земель / Й. М. Дорош // Продуктивні сили і регіональна економіка: зб. наук. пр.: у 2 ч. – К. : РВПС України НАН України, 2009.
Ч. 2. – 2009. – С. 21–28.
56. Дорош Й. М. Стандартизація погодження документації із землеустрою: вимоги до процедури та змісту висновків / А. М. Третяк, А. Г. Мартин, Й. М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2008. – № 4. – С. 25–30.
57. Дорош Й.М. Еколого-економічні основи формування інституту обмежень та обтяжень при використанні земель / Й.М. Дорош. – К.: ЦЗРУ, 2007. – 236 с.
58. Дорош Й.М. Інституціональне забезпечення земельних відносин і системи землекористування / Й.М. Дорош // Аграрна економіка: наук. жур. Львів. нац. аграр. ун-ту. – Л.: Львів. нац. агр. ун-т, 2011. – Т.4, № 1–4. – С. 138–142.
59. Дорош О.С. Управління земельними ресурсами на регіональному рівні / О.С. Дорош. – К. : ЦЗРУ, 2004. – 142 с.
60. Дорош Й. М. Еколого-економічні імперативи реформування земельних відносин в умовах ринку / Й. М. Дорош, О. С. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 3. – С. 30–34.
61. Дорош Й. М. Теоретико-методологічні основи розвитку земельних відносин в Україні: [монографія] / Й. М. Дорош. – К.: ВІПОЛ, 2011. – 286 с.
62. Дорош Й.М. Оцінка ефективності розвитку земельних відносин. Як здійснюють її на Київщині? / Й.М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2011.– № 10. – С. 35–38.
63. Дорош Й.М. Пілотний проект моделі сталого розвитку землекористування території Розважівської сільської ради Іванківського району Київської області / Й.М. Дорош, М.П. Стецюк, С.О. Осипчук // Землевпорядний вісник. – 2005. – № 1. – С. 14–18.
64. Дорош Й.М. Проекти землеустрою як інструмент забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського землекористування / Й.М. Дорош // Землевпорядний вісник. – 2011.– № 8 – С. 23–27.
65. Дорош Й.М. Земельна реформа на регіональному рівні (на прикладі Київської області за 1991–2011 рр.): [монографія] / Й.М. Дорош, С.О. Осипчук, М.П. Стецюк, О.С. Дорош; за заг. ред. Й.М. Дороша. – К.: ВІПОЛ, 2011. – 188 с.
66. Дорош Й.М. Напрями підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування на регіональному рівні (на прикладі Київської області) / Й.М. Дорош, М.П. Стецюк. – К.: Урожай, 2011. – 168 с.
67. Драпіковський О.І. Оцінка земельних ділянок / О.І. Драпіковський, І.Б. Іванова. – К.: ПРІНТ-ЕКСПРЕС, 2004. – 296 с.
68. Другак В.М. Деякі аспекти історії розвитку землевпорядної науки в Україні / В.М. Другак // Землевпорядний вісник. – 2009. – № 5. – С.48–50.
69. Другак В.М. Економіка землекористування: теорія, методологія та практика: дис… доктора екон. наук / В.М. Другак. – К.: 2011. – 560 с.
70. Другак В.М. Місцеве самоврядування і проблеми земельної власності / В.М. Другак // Землевпорядкування. – 2001 – № 1. – С. 15–17.
71. Другак В.М. Оцінка соціально-економічних наслідків земельної реформи. / В.М. Другак // Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів: матеріали Міжнар. наук.-практ. Форуму, 19–21 верес. 2007 р. – Л.: Львів. держ. аграр. ун-т, 2007. – С. 223–229.
72. Другак В.М. Питання територіального устрою і власності на землю в містах / В.М. Другак // Землевпорядкування. – 2001. – № 3. – С. 8–12.
73. Другак В.М. Проблеми реалізації права власності на землю в Україні / В.М. Другак // Землевпорядкування. – 2001. – № 4. – С. 21–26.
74. Другак В.М. Теоретичні проблеми економічних та правових відносин власності на землю / В.М. Другак // Науковий вісник НАУ. – 2006. – Вип. 104. – С. 184–186.
75. Економічна енциклопедія: у 3 т. / за ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 2002. – 952 с.
76. Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: теоретико-методологічні основи дослідження / ред. Б.М. Данилишин. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 220 с.
77. Закон України «Про власність» № 697-XII від 07 лютого 1991 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – № 20. – Ст. 249. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/697-12.
78. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963-IV від 19 червня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 29. – Ст. 1432. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/697-12.
79. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» № 1808-IV від 17 червня 2004 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 38. – Ст. 471. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1808-15.
80. Закон України «Про екологічну мережу України» № 1864-IV від 24 червня 2004 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 45. – Ст. 502. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1864-15.
81. Закон України «Про електроенергетику» № 575-97-ВР від 16 жовтня 1997 року [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 1997. – № 46. – Ст. 1. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/575/97-%D0%B2%D1%80.
82. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» № 1989-III від 21 вересня 2000 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 47. – Ст. 405. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1989-14.
83. Закон України «Про залізничний транспорт» № 273/96-ВР від 4 липня 1996 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 40. – Ст. 183. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/274/96-%D0%B2%D1%80.
84. Закон України «Про зв’язок» № 160/95-ВР від 16 травня 1995 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – № 20. – Ст. 143. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/anot/160/95-%D0%B2%D1%80.
85. Закон України «Про землеустрій» № 858-IV від 22 травня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 36. – Ст. 282. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/858-15.
86. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємст-во» № 2114-XII від 14 лютого 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 20. – Ст. 272. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2114-12.
87. Закон України «Про курорти» № 2026-III від 5 жовтня 2000 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 50. – Ст. 435. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2026-14.
88. Закон України «Про меліорацію земель» № 1389-XIV від 14 січня 2000 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 11. – Ст. 90. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1389-14.
89. Закон України «Про оборону» № 1932-ХІІ від 6 грудня 1991 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 9. – Ст. 106. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.
90. Закон України «Про особисте селянське господарство» № 742-IV від 15 травня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 29. – Ст. 232. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/742-15.
91. Закон України «Про охорону археологічної спадщини» № 1626-IV від 8 березня 2004 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 26. – Ст. 361. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1626-15.
92. Закон України «Про охорону земель» № 962-IV від 19 червня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 29. – Cт. 349. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/962-15.
93. Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 8 червня 2000 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 39. – Ст. 333. – Режим доступу:
http://www.reskomstroy.ark.gov.ua/index.php/ru/dokumenty.
94. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25 червня 1991 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 41. – Ст. 546. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1264-12
95. Закон України «Про оцінку земель» № 1378-IV від 11 грудня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 15. – Ст. 229. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1378-15.
96. Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699-III від 20 квітня 2000 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2000. – № 31. – Ст. 250. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1699-14.
97. Закон України «Про плату за землю» № 2535-XII від 3 липня 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 38. – Ст. 560. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2535-12.
98. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV від 5 червня 2003 року // Землевпорядний вісник. – 2003. – № 3. – С. 72–76.
99. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16 червня 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 34. – Ст. 502. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-12.
100. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 3312-XII від 22 червня 1993 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – № 32. – Ст. 341. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3312-12.
101. Закон України «Про транспорт» № 232/94-ВР від 10 листопада 1994 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – № 54. – Ст. 446. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/232/94-%D0%B2%D1%80.
102. Закон України «Про трубопровідний транспорт» № 192/96-ВР від 15 травня 1996 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 29. – Ст. 139. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/192/96-%D0%B2%D1%80.
103. Закон України «Про туризм» № 324/95-ВР від 15 вересня 1995 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – № 31. – Ст. 241. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80.
104. Закон України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19 червня 2003 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 45. – Ст. 363. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/973-15.
105. Закон України «Про форми власності на землю» № 2073-XII від 30 січня 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 18. – Ст. 225. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2073-12.
106. Земельне законодавство України: у 2 кн. – К.: Урожай, 2002.
107. Земельне право України: підручник / за ред. О.О. Погрібного, І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2003. – 146 с.
108. Земельний кодекс України № 2196-ХІI від 13 березня 1992 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1992. – № 25. – Ст. 354. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2196-12.
109. Земельний кодекс України № 2768-III від 25 жовтня 2001 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – № 3–4. – Ст. 27. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2768-3.
110. Земельний кодекс Української РСР № 562-XII від 18 грудня 1990 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – № 10. – Ст. 99. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/562-12.
111. Земельний кодекс УРСР № 562-XII від 08.07.1970 року [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1970. – № 29. – Ст. 205. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2874%D0%B0-07.
112. Земельний кодекс УСРР від 16 жовтня 1922 року [Електронний ресурс] // ЗУ УРСР. – 1922. – № 51. – Ст. 750. – Режим доступу:
http://leksika.com.ua/17251001/legal/zemelniy_kodeks_ukrayini.
113. Земельні відносини в Україні: зб. інформ.-аналіт. матер. (1991–2010 рр.) / за ред. В.П. Горбуліна. – К.: Істина, 2010. – 136 с.
114. Землевпорядне проектування: еколого-ландшафтне землевпорядкування сільськогосподарських підприємств: навч. посіб. / [А.М. Третяк, В.М. Другак, Р.А. Третяк, Л.А. Гунько]. – К.: Аграр. наука, 2007. – 120 с.
115. Землеустрій – основа державної земельної політики України: матеріали круглого столу // Землевпорядний вісник. – 2006. – № 1. – С. 2–23.
116. Землеустроительное проектирование / под ред. д-ра экон. наук, проф. М.А. Гендельмана. – М.: Агропромиздат, 1986. – 511 с.
117. Землеустроительное проектирование / под. ред. С.А.Удачина [4-е изд.]. – М.: Сельхозизд. – 1962. –316 с.
118. Ібатуллін Ш.І. Методика оцінки економічного потенціалу територій України для цілей землекористування / Ш.І. Ібатуллін // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 12. – С. 68–73.
119. Ібатуллін Ш.І. Просторовий фактор у розвитку сільського господарства / Ш.І. Ібатуллін // Економіка АПК. – 2007. – № 11. – С. 150–153.
120. Ібатуллін Ш.І. Формування земельної ренти в аграрному виробництві / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. – 2006. – № 1. – С. 58–70.
121. Ібатуллін Ш.І. Капіталізація земель приміських зон великих міст: теорія, методологія, практика: [монографія] / Ш.І. Ібатуллін. – К.: НАУ, 2007. – 260 с.
122. Ібатуллін Ш.І. Модель капіталізації земельних ресурсів Київського регіону до 2025 року/ Ш.І. Ібатуллін, Й.М. Дорош // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. – К.: Ін-т екон. природокорис. та стал. розвитку НАН України, 2011. – С. 36–46.
123. Кавелин С.П. Земельное право и земельный процесс. – Воронеж, 1925. – 369 с.
124. Калганов М.В. Собственность / М.В. Калганов. – М.: Изд-во соц.-экон. лит., 1962. – С. 4.
125. Калінчик М.В. Іпотека землі: що далі? / М.В. Калінчик, М.О. Пет-ровський, В.В. Ярова // Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів : матеріали Міжнар. наук. конф. – К., 2002. – С. 128–133.
126. Канаш О.П. Принципові аспекти визначення оптимальних співвід-ношень земельних угідь / О.П. Канаш, А.Г. Мартин // Землеустрій і кадастр. – 2009. – № 1. – С. 18–35.
127. Канаш О.П. Принципи класифікації земель як основи раціонального використання земельних ресурсів / О.П. Канаш // Вісник аграрної науки. – 2002. – № 3. – С. 63–66.
128. Каракаш И.И. Право собственности и право землепользования в Украине: науч.-практ. пособ. / И.И. Каракаш. – К.: Истина, 2004. – С. 6–8.
129. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання / [Д.С. Добряк, О.П. Канаш, Д.І. Бабміндра, І.А. Розумний]. – К.: Урожай, 2009. – 464 с.
Кн. 2. – 2002. – 602 с.
130. Ковальчук А. Хто відпустить землю в ринок / А. Ковальчук // Еко-номічні відомості. – 2007. – № 176 (709). – 10 жовт. – С. 4.
131. Козлов Н.В. Современные при