• title:
  • ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ГАЛИЧИНИ)
  • The number of pages:
  • 208
  • university:
  • ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
  • The year of defence:
  • 2011
  • brief description:
  • ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»


    На правах рукопису



    Бойчук Андрій Юрійович



    УДК: 340.15(477.83/86)«18/19.» 347.965



    ІНСТИТУТ АДВОКАТУРИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
    (НА МАТЕРІАЛАХ ГАЛИЧИНИ)


    12.00.01 – теорія та історія держави і права;
    історія політичних і правових учень



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук



    Науковий керівник
    Гіда Євген Олександрович,
    кандидат юридичних наук, доцент



    Київ – 2011

    ЗМІСТ
    стор.
    ВСТУП ……………………………………………………………………… 4
    РОЗДІЛ 1. СТАН РОЗРОБЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ…....……………………………………..
    1.1. Історіографія проблеми………………………………………...
    1.2. Джерельна база дослідження…………………………………..
    Висновки до першого розділу………………………………………….
    15
    15
    30
    39
    РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ АДВОКАТУРИ В ГАЛИЧИНІ У СКЛАДІ АВСТРІЇ ТА АВСТРО-УГОРЩИНИ …...…………………..............................................................

    40
    2.1. Суспільно-політичні передумови утворення галицької адвокатури …………………………...............................................................
    40
    2.2. Вплив австрійського законодавства на розвиток адвокатури Галичини……………………………………………………………………...
    72
    2.3. Нормативно-правові засади розвитку адвокатури в Галичині…. 88
    Висновки до другого розділу………………………………………….. 101
    РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АДВОКАТУРИ В ГАЛИЧИНІ (ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.)…..
    102
    3.1. Організація, структура, компетенція та правові засади
    діяльності українських правничих товариств у Галичині…….……...
    102
    3.2. Адвокатські палати як професійні об’єднання
    галицьких правників…………………………………………………….
    125
    3.3. Діяльність галицьких правників у формуванні національно-державницької ідеї…………………………………………….……………..
    142
    Висновки до третього розділу…………………………………………. 163
    ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 166
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………............ 172
    ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 207

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ДАІФО – Державний архів Івано-Франківської області
    ДАЛО – Державний архів Львівської області
    ЛНБ – Наукова бібліотека ім. В. Стефаника Національної Академії Наук України, м. Львів
    НТШ – Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка у Львові
    РУРП – Русько-українська радикальна партія
    РУХС – Русько-український християнський союз
    УНДП – Українська національно-демократична партія
    УСДП – Українська соціал-демократична партія
    ХСС – Християнсько-суспільний союз
    ЦДІАУК – Центральний державний історичний архів України, м. Київ
    ЦДІАУЛ – Центральний державний історичний архів України, м. Львів
    ЧСР – Чехословацька республіка


    ВСТУП


    Актуальність теми. Загальна декларація прав людини утверджує принцип рівності людей перед законом, право людини на неупереджений і відкритий розгляд справи незалежним та справедливим судом, а також всі гарантії, необхідні для захисту особи, яка обвинувачується у вчиненні караного діяння. Відповідно до цих положень Конституція України (ст. 59) закріплює головну соціальну функцію адвокатури щодо забезпечення кожній особі права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
    На сучасному етапі розвитку нашого суспільства ухвалено чимало нормативно-правових актів, що утверджують пріоритет права людини на допомогу і консультацію з адвокатом. Зокрема, проблеми функціонування інституту адвокатури, а також права та обов’язки адвокатів відображено у Законі України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р., положеннях «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури» від 5 травня 1993 р., «Про вищу кваліфікаційну комісію адвокатури» від 5 травня 1993 р., «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань» від 27 квітня 1993 р., постанові Кабмінету Мінстрів України «Про порядок оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави» від 14 травня 1999 р., а також Правилах адвокатської етики від 1 жовтня 1999 р. тощо.
    Становлення інституту адвокатури на західноукраїнських землях відбувалося впродовж декількох століть під впливом різного роду чинників, суспільно-політичних та історичних обставин. Особливо інтенсивно він формувався в період австро-угорського панування, зокрема, це ознаменувалося ухваленням 1868 р. Постійного положення про адвокатуру, яке вперше закріпило її самоврядування й автономію.
    Окремі аспекти історії становлення вітчизняної адвокатури розкриті правниками, учасниками громадсько-політичного життя Галичини на зламі ХІХ і ХХ ст. М. Волошиним, Л. Ганкевичем, М. Глушкевичем, С. Дністрянським, Р. Домбчевським, К. Левицьким, Є. Олесницьким, В. Старосольським, А. Чайковським, М. Чубатим.
    Історико-правові дослідження державного устрою Австрії та Австро-Угорщини викладені у працях таких сучасних науковців, як В. Батрименко, І. Бойко, О. Кондратюк, О. Копиленко, В. Кульчицький, О. Мікула, І. Настасяк, М. Никифорак, Н. Панич, Б. Тищик, А. Чайковський, В. Чудийович та інших.
    До розкриття історико-правових підвалин становлення української адвокатури долучилися сучасні дослідники, а саме: М. Аракелян, Т. Варфоломієва, І. Гловацький, В. Долежан, Н. Єфремова, Ю. Кінаш, В. Катрич, О. Кондратюк, М. Костицький, С. Ківалов, Н. Крестовська, П. Музиченко, М. Никифорак, М. Петрів, Ю. Полянський, Л. Потарикіна, О. Святоцький, А. Ткач, А. Титов, І. Усенко, О. Філонов, Ю. Шемшученко, В. Шкарупа та інші.
    Тенденції становлення національно-державницької думки на українських землях представлені у наукових працях таких правників, як М. Возняк, В. Гнатюк, С. Дністрянський, К. Левицький, М. Лозинський, Ю. Охримович, В. Старосольський та ін., а також дослідженнях сучасних учених (І. Андрухів, Н. Аніщук, П. Арсенич, Є. Гіда, О. Добржанський, І. Жалоба, А. Коцур, І. Лісна, М. Мацькевич, О. Мироненко, І. Мищак та інші).
    У персоналістичних працях науковці (Т. Андрусяк, І. Андрухів, М. Васильчук, В. Великочий, В. Возьний, О. Жерноклеєв, А. Савчак, О. Седляр, П. Стецюк, І. Чуйко та ін.) проаналізували правничу та громадсько-політичну діяльність галицьких захисників другої половини ХІХ – початку ХХ століть.
    Водночас поза увагою дослідників залишилася діяльність галицьких адвокатів, спрямована на формування державно-правової думки на західноукраїнських землях за часів їх перебування у складі Австрії та Австро-Угорщини, що зумовило вибір теми наукового пошуку – «Інститут адвокатури на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ століть (на матеріалах Галичини)».
    Усі ці обставини, а також відсутність комплексного наукового вивчення даної проблеми і визначають актуальність нашого дисертаційного дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з програмою Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України», науковими працями Національного університету «Одеська юридична академія» згідно із загальною темою «Традиції і новації в сучасній українській державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 016U004970) на 2006–2010 роки.
    Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною наукових праць кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія», що здійснює розроблення наукової теми «Традиції і новації в правовому житті України (історичний аспект)» на 2006–2010 роки.
    Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету «Одеська юридична академія» (28.10.2009 р., протокол № 2). Тема схвалена відділенням теорії та історії держави і права НАПрН України (2010 р. № 101).
    Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному розкритті впливу практичної діяльності галицьких адвокатів на становлення та розвиток інституту адвокатури на українських землях у складі Австрії та Австро-Угорщини, з’ясуванні можливості використання історичного досвіду для вдосконалення діяльності інституту адвокатури в сучасній Україні.
    Для досягнення поставленої мети були визначені такі основні завдання:
    - вивчити ступінь дослідженості проблеми в історико-правовій літературі;
    - охарактеризувати суспільно-політичні та соціокультурні передумови становлення адвокатури в Галичині у досліджуваний період;
    - проаналізувати нормативно-правове забезпечення роботи адвокатури в Австрії та Австро-Угорщині;
    - виявити значення діяльності перших українських правничих товариств для становлення інституту адвокатури в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ століть;
    - розкрити діяльність адвокатських палат як професійних об’єднань галицьких правників та використати їх досвід для вдосконалення діяльності спілок адвокатів у сучасній Україні;
    - проаналізувати вплив галицьких адвокатів на формування державно-правових традицій на західноукраїнських землях у досліджуваний період;
    - на основі аналізу практичної діяльності галицьких адвокатів узагальнити та використати позитивний досвід їхньої роботи як підґрунтя для вдосконалення й розвитку чинного законодавства, що виступає нормативною основою діяльності адвокатури в Україні.
    Об’єкт дослідження – загальні закономірності суспільно-політичного та соціокультурного розвитку західноукраїнських земель за часів їх знаходження під владою Австрійської та Австро-Угорської імперій у другій половині ХІХ та на початку ХХ століть.
    Предметом дослідження є специфічні закономірності становлення і розвитку інституту адвокатури на західноукраїнських землях (Галичині) другої половині ХІХ – початку ХХ століть.
    Хронологічні межі дисертації охоплюють період 1849–1914 рр.; нижня межа зумовлена прийняттям 16 серпня 1849 р. спеціального закону – Тимчасове положення про адвокатів. Верхня хронологічна межа збігається з початком Першої світової війни (1914 р.).
    Територіальні межі дослідження охоплюють землі Східної Галичини.
    Методологічну основу дослідження становлять філософські положення про закони й категорії наукового пізнання, єдність теорії з практикою, доцільність творчого використання спадщини минулого. Науковий пошук, теоретико-методологічний аналіз здійснено на основі принципів науковості, об’єктивності, історичного детермінізму, системності. Основні положення дисертаційної роботи враховують концептуальні підходи до розкриття впливу адвокатів на розвиток державно-правової думки як історико-правової проблеми.
    Методи дослідження визначаються специфікою дослідження та поставленими завданнями. З метою аналізу, синтезу, систематизації й класифікації архівних документів та юридичної літератури застосовано пошуково-бібліографічний метод (підрозділи 1.1., 1.2.). Метод єдності логічного та історичного і конкретно-істричний метод використано при аналізі архівних матеріалів та періодичної преси (підрозділ 1.1.). Хронологічний метод дозволив дослідити історію становлення й розвитку інституту адвокатури в Галичині в досліджуваний період (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3.). Праксеологічний метод застосовано з метою пізнання особливостей діяльності інституту адвокатури в Галичині та визначення її ефективності (підрозділи 3.1., 3.2.). Герменевтичний метод використовувався з метою ґрунтовного аналізу правових актів, що регулювали порядок утворення та діяльності органів адвокатури в імперії загалом та Галичині зокрема (підрозділ 3.3.).
    Емпіричну базу дослідження складають документи й матеріали фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві; Центрального державного історичного архіву України у м. Львові; Державного архіву Івано-Франківської області; Державного архіву Львівської області; Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (м. Київ); Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (м. Львів); Івано-Франківської державної обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка. Крім того, складовою частиною джерельної бази є нормативно-правові та законодавчі акти Австрії й Австро-Угорщини, що становили підстави функціонування інституту адвокатури.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні цілісним дослідженням, у якому розкрито роль інституту адвокатури Галичини у становленні української державно-правової думки на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ століть. У результаті проведеного вивченняння сформульовані основні положення й висновки, які характеризуються науковою новизною:
    уперше:
    - виявлено, що в 1849 - 1914 рр. на території Галичини відбувались історичні процеси становлення та розвитку інституту адвокатури, що мав чітку структуру, й визначену компетенцію, і автономію по щодо судових та правоохоронних органів;
    - у науковий обіг уведено джерела, що розкривають правовий статус адвокатури в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст., а також статистичні дані, що містяться в архівних фондах України;
    - доведено, що професійні асоціації адвокатів відіграли важливу роль у створенні та забезпеченні професійних стандартів, та етичних норм; захищали своїх членів від переслідувань та необґрунтованих обмежень і посягань; надавали юридичну допомогу всім, хто її потребував; кооперувалися з урядом та іншими інституціями для сприяння відправленню правосуддя і забезпеченню суспільного інтересу;
    - обґрунтовано, що адвокатська діяльність у Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. мала передусім правозахисний характер і передбачала надання юридичної допомоги та представництво інтересів особи в суді. Особливості такого виду діяльності розглядаються на з’їздах адвокатів, активізація яких спостерігається в останній третині ХІХ століття;
    удосконалено:
    - наявну джерельну та історіографічну базу з досліджуваної тематики, що за формою та змістом має репрезентативний характер, а її об’єктивний і ґрунтовний аналіз дає можливість створити цілісну картину функціонування інституту адвокатури на західноукраїнських землях (Галичині) другої половини ХІХ – початку ХХ століть;
    - підходи до висвітлення ролі українських адвокатів у формуванні національної та правової свідомості українського народу, їх впливу на українські державотворчі процеси, що стало початком «адвокатської доби» українського національного відродження;
    - теоретичні уявлення щодо місця правничих організацій у згуртуванні українських юристів Галичини наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Управлінські функції та активна діяльність у цих товариствах здійснювалася переважно адвокатами. Саме за таких обставин зародилася ідея створення самостійного адвокатського об’єднання. Боротьба за інтереси народу, відстоювання прав української мови в судових процесах лише утвердила прагнення до зародження незалежної адвокатської організації, заснованої лише 1923 р. під назвою «Союз Українських Адвокатів у Львові».
    набули подальшого розвитку:
    - уявлення науковців щодо реалізації ідеї українського національного державотворення;
    - доведено, що українські правники, більшість котрих були адвокатами, наприкінці ХІХ ст. брали активну участь у суспільно-політичних процесах. У програмних документах обґрунтовано необхідність об’єднання всіх етнічних українців у межах однієї національної держави;
    - положення стосовно виокремлення форм діяльності адвокатів, серед яких пріоритетними слід вважати: захист прав та свобод людини і громадянина, а також організацій шляхом надання консультацій з правових питань - як усних, так і письмових, виступів у суді в долі захисників у юридичних справах;
    - пропозиції щодо організації самоврядування адвокатів, які передбачають створення адвокатських палат як національної професійної організації, що регламентує їх діяльність.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення, які обґрунтовано в дисертаційному дослідженні, поглиблять та збагатять вітчизняну історико-правову науку знаннями про становлення, діяльність та роль інституту адвокатури в Галичині за часів її знаходження під владою Австрійської та Австро-Угорської імперій. Автор пропонує врахувати позитивний досвід діяльності західноукраїнських адвокатів для розроблення змін і доповнень до чинного законодавства, що виступає нормативною основою адвокатської діяльності.
    Наукові висновки та пропозиції, представлені й доведені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані:
    - навчальному процесі для підготовки навчально-методичних матеріалів, а також під час викладання таких навчальних курсів, як «Історія держави і права України», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Історія політичних і правових учень», «Історія адвокатури в Україні» (акт упровадження в навчальний процес № 497 від 01.06.2011 р., виданий Івано-Франківським університетом права імені Короля Данила Галицького);
    - сфері правотворчості як теоретичний матеріал для формування, удосконалення, розвитку національного законодавства, що виступає нормативною основою адвокатської діяльності (акт упровадження в нормотворчу діяльність № 37 від 01.06.2011 р., виданий Івано-Франківською обласною колегією адвокатів);
    - правовиховній роботі серед адвокатів та населення для підвищення рівня їх правової свідомості і правової культури, формування демократичного правового світогляду.
    Особистий внесок здобувача. Наукові положення та висновки, які виносяться на захист, одержані дисертантом на підставі особистих теоретичних та історико-правових досліджень самостійно. У співавторстві опубліковано три статті, одні тези доповіді на конференції; авторська участь здобувача становить 50 відсотків і стосується обґрунтування виникнення інституту адвокатури на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ століть.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені та обговорені на засіданнях кафедри історії держави і права Національного університету «Одеська юридична академія», а також доповідалися на міжнародних конференціях: «Шості юридичні читання. Правова культура, правова свідомість і право» (м. Київ, 2010), «Україна у європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права» (м. Львів, 2010 р.), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2010 р.), «Проблеми національної державності» (м. Одеса, 2010 р.), «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2010 р.), «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, 2010 р.), «Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики» (м. Одеса, 2010 р.), «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 2010 р.), «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 2010 р.); всеукраїнських: «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку» (м. Одеса, 2009 р.), «Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Іван-Франківськ, 2010 р.); міжвузівській науковій конференції, присвяченій 150-річчю від дня народження Костя Левицького, громадсько-політичного діяча, адвоката, першого Голови ЗУНР (м. Івано-Франківськ, 2009).
    Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у восьми статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України фаховими з юридичних наук, серед яких:
    1. Політико-правові погляди Кирила Трильовського // Вісник Одеського національного університету. Правознавство. – Одеса, 2009. – Том 14. – Вип. 9. – С. 29–¬36.
    2. Формування політико-правових поглядів Євгена Олесницького // Південноукраїнський правничий часопис. – Одеса, 2009. – № 4. – С. 266–-269.
    3. Вплив українських адвокатів на становлення державно-правової думки в Галичині у кінці ХІХ – на початку ХХ століть // Правова держава. – Одеса, 2010. – № 12. – С. 49¬–55.
    4. Встановлення політико-правової думки в Україні (середина ХІХ – початок ХХ століть) // Південноукраїнський правничий часопис. – № 1. – Одеса, 2010. – С. 235–¬239.
    5. Іван Франко та його роль в становленні адвокатури на західноукраїнських землях (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Митна справа. – Одеса, 2010. – № 6 (спеціальний випуск). – С. 124¬–129.
    6. Правові погляди західноукраїнських адвокатів на проблеми рівноправ’я чоловіків і жінок у Галичині в другій половині ХІХ – початку ХХ століть// Митна справа. – Одеса, 2010. – № 3. – С. 254¬–259.
    7. Внесок Костя Левицького у розвиток інституту адвокатури на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століть // Митна справа. – Одеса, 2011. – № 1. – Ч. 2. – С. 284¬–290.
    8. Становлення інституту адвокатури на західноукраїнських землях // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. – Івано-Франківськ: Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, 2011. – Вип. 3. – С. 13¬–19.
    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (314 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з яких основний текст – 171 сторінка.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному розкритті впливу практичної діяльності галицьких адвокатів на становлення та розвиток інституту адвокатури на українських землях у складі Австрії та Австро-Угорщини, з’ясуванні можливості використання історичного досвіду для вдосконалення діяльності інституту адвокатури в сучасній Україні.
    Функціонування інституту адвокатури на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у досліджуваний період досі не стала предметом спеціального комплексного вивчення. Наявна література містить лише опосередковані твердження та інформацію, що переважно розкриває окремі аспекти досліджуваної проблеми. Уведені до наукового обігу джерела дозволили створити цілісну картину ролі адвокатури Галичини в становленні інституту адвокатури на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століть.
    Українські вчені-правники відіграли важливу роль у формуванні національної та правової свідомості українського народу, мали значний вплив на українське державотворення. Їх національно-державницька діяльність знаменувала початок «адвокатська доби» українського національного відродження, що тривала з 1880 до 1920-х років.
    Як свідчать джерела, входження Галичини до складу Австрії 1772 р., її перебування у складі австрійської та австро-угорської імперій до 1918 р. створило передумови для запровадження й діяльності на її території органів державної влади та крайового самоврядування за зразком австрійської, більш ефективної, ніж польська, системи управління. Проведення австрійським урядом у середині XIX ст. реформ у галузі адвокатури зумовило проголошення професію адвоката вільною, що сприяло об’єднанню передових адвокатів того часу та запровадженню інституту адвокатури в Галичині.
    Формування інституту галицької адвокатури на початковому етапі будувалось на залежності адвокатів від міністерства юстиції в питаннях допущення до професії та апеляційних судів у дисциплінарному відношенні; мало вкрай обмежену сферу діяльності станових установ; ґрунтувалось на визначенні розміру гонорару судом. Становище покращилося із середини ХІХ ст., коли розширене коло прав адвокатів і надана можливість кожній особі, котра має докторський диплом і трирічний стаж, займатися адвокатською діяльністю.
    Професійні асоціації адвокатів відіграли важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищали своїх членів від переслідувань та необґрунтованих обмежень і посягань, забезпечили юридичну допомогу для всіх, хто її потребував, кооперувалися з урядом та іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя і суспільного інтересу.
    Після проголошення адвокатури вільною професією спостерігається зростання кількості осіб, котрі виявили бажання займатися такою діяльністю. При цьому основна її функція полягала в правовому захисті, тобто наданні юридичної допомоги та представництві в суді. Особливості такого виду діяльності розглядалися на з’їздах адвокатів, активізація яких спостерігається в останній третині ХІХ століття.
    Діяльність австрійських правників мала неабияке значення у функціонуванні державного механізму, зокрема, у західноукраїнських землях. Вона зводилась до захисту прав та інтересів громадян і організацій шляхом надання консультацій з правових питань¬ як усних, так і письмових, складання різного роду документів та ділових паперів правового змісту, виступів адвокатів у суді як захисників у кримінальній справі, представників у цивільній, справах з господарського спору, іншої юридичної допомоги.
    Досліджуючи розвиток інституту адвокатури а Австрії, потрібно констатувати, що в другій половині ХІХ ст. адвокатський стан фактично перестав залежати від судів, органи судочинства поступово втрачають контроль за діяльністю правників, зосередивши увагу в основному на нагляд за тюрмами. Поступово весь дисциплінарний контроль над адвокатами і кандидатами в адвокатуру перейшов до органів адвокатського стану.
    З’ясовано, що тогочасне австрійське законодавство висувало до діяльності захисників підвищені вимоги, починаючи з установлення диференційованих і високих цензів та завершуючи приписами щодо надання правової допомоги. Окремі критерії ставились до кандидатів в адвокатуру, котрі мали проходити практичну підготовку як нижчі чиновники при судах упродовж півтора року, а потім як помічники адвокатів. Розгляд питання про допущення до адвокатської діяльності австрійське законодавство відводить раді адвокатської камери, однак, рада зобов’язувалась ураховувати морально-етичні якості кандидатів.
    Адвокатам належало виключно право ведення справ у цивільних судах з уточненням, що в сумарному процесі та маловажливих справах представниками сторін можуть бути нотаріуси, які, проте, не повинні займатися цим професійно. Адвокати отримали право виступати перед усіма судами Австрії і бути професійними представниками сторін у всіх судових і позасудових публічних та приватних справах. У зв’язку з цим з’являється поняття «адвокатський фах», під яким бачився пошук приписів закону та логічне їх комбінування.
    Аналіз державно-правової діяльності українських зихисників дозволяє вважати абсолютно аргументованим проведення з’їздів правників з метою створення власних організацій, що допомогли б вирішувати актуальні проблеми. Пік такої роботи припадає на останню третину ХІХ ст., а її результат – відкриття низки правничих товариств та організацій.
    Вивчаючи практичну діяльність українських правознавців Галичини, встановлено, що однією з таких, яка заклала підвалини «адвокатської доби», був «Гурток Правників». Мета його діяльності ¬ надання допомоги щодо професійної освіти адвокатів шляхом аналізу юридичної літератури та друку аналітично-правових матеріалів. Організація виступала першим юридичним об’єднанням галицько-українських юристів, зокрема й адвокатів. Цінними в її діяльності була також фахова підготовка українських студентів-правників, поглиблення їх знань стосовно чинного законодавства та його застосування у процесі захисту прав українського населення.
    Характерно, що традиції просвітницько-правової діяльності в Галичині продовжило «Товариство українсько-руських правників», створене на початку ХХ століття. Воно основною метою проголосило видання наукових правничих часописів, перекладних творів у галузі права і суспільних наук українською мовою, а також організацію фахових правників для оборони інтересів стану і захисту української мови.
    Встановлено, що правничі організації стали першими спробами згуртування українських юриспрудентів Галичини наприкінці ХІХ – початку ХХ століть. Управлінські функції та активна діяльність у таких товариствах здійснювалася переважно адвокатами. Саме за цих обставин зародилася ідея створення самостійного адвокатського об’єднання. Боротьба за інтереси народу, відстоювання прав української мови в судових процесах лише утвердила їх прагнення до відкриття незалежної адвокатської організації.
    Адвокатське самоврядування активно відображене в роботі адвокатських палат у Галичині, зокрема Львівської палати адвокатів, створеної установчими зборами львівських адвокатів у березні 1862 року. Згодом утворено Станіславську, Тернопільську, Золочівську, Перемишльську та Самбірську палати. Проте подальшому розвитку таких професійних організацій перешкодила Перша світова війна.
    Професійні асоціації адвокатів відіграли важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищали своїх членів від переслідувань та необґрунтованих обмежень і посягань, забезпечили юридичну допомогу для всіх, хто її потребував, кооперувалися з урядом та іншими державними інституціями для досягнення цілей правосуддя та суспільного інтересу.
    Національно-державницькі ідеали, що сформувалися в галицьких правників під впливом участі у громадському житті та адвокатській практиці, вагомо позначилися на їх політичній діяльності. Обґрунтування сутності понять “держава”, “нація”, “народ”, “національне самовизначення” завжди належали до концептуальних питань роботи галицьких адвокатів, котрі доклали значних зусиль у боротьбі за права та свободи українського народу за часів його підданства Австрії та Австро-Угорщини.
    Укpаїнські пpавники в сеймі та паpламенті активно обстоювали політичні, соціальні та культуpні інтеpеси укpаїнського населення Галичини. Їхня тверда позиція і наполегливість сприяли тому, що австрійський уряд пішов на серйозні поступки українцям з питань вибоpчого закону, пpедставництва українців у паpламенті та уpядових стpуктуpах, відкpиття укpаїнського унівеpситету, pозшиpення сфеp вживання укpаїнської мови, збільшення кількості сеpедніх та початкових навчальних закладів тощо.
    Можемо стверджувати, що українські адвокати в переважній більшості були патріотами національної ідеї за політичне й національне визволення, за створення незалежної соборної української держави. Своїм жертовним служінням нації правники заслужили право на добру про них пам’ять, на те, щоб прийдешні покоління національно свідомої частини українського суспільства знали та пам’ятали про українських адвокатів, котрі у відповідальні етапи національно-визвольної боротьби були «мозком нації», речниками політичної та правової думки українців у Східній Галичині.
    Дослідження інституту адвокатури на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ ст. дозволяє стверджувати про наявність певного позитивного досвіду, унаслідок чого можна сформулювати ряд пропозицій щодо вдосконалення адвокатури незалежної України.
    Актуальним видається врахування досвіду законодавчого забезпечення функціонування адвокатури Галичини періоду Австрії та Австро-Угорщини. У зв’язку з цим важливим бачиться реформування адвокатури шляхом унесення зміни до чинного закону з одночасним уведенням змін до інших законів, що регулюють здійснення адвокатської діяльності. У такому контексті доцільним є створення прозорого механізму набуття, зупинення та припинення статусу адвоката, підвищення вимог до осіб, котрі виявили намір набути статусу захисника, уведення обов’язкового стажування та розширення переліку видів діяльності, несумісних із статусом правника.
    Доцільним у контексті реформування української адвокатури буде також урахування досвіду практичної діяльності українських правників Галичини досліджуваного періоду. Це посилюється тим, що потрібно внести зміни до процесуальних кодексів та законів з метою створення сприятливих умов для приєднання до адвокатури інших практикуючих юристів; надати можливість особам, котрі тривалий час здійснювали юридичну практику на підприємницьких засадах, протягом визначеного законом строку набути статусу захисника без проходження обов’язкового стажування; закріпити обов’язок адвоката з підвищення кваліфікації та постійного навчання.



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Австрійскіе законы. – СПб, 1897. – 85 с.
    2. Австрійскіи основныи законы поясненныи для руського народа. – Львовъ, 1881. – 36 с.
    3. Адвокати Українцї в Галичині й Буковині // Ілюстрований народний Календар Товариства «Просьвіта» на звичайний рік 1913. – Львів, 1913. – Річник XXXVI. – С. 63; Ілюстрований народний Календар Товариства «Просьвіта» на звичайний рік 1914.–Львів,1914. Річник XXXVII.–С. 33.
    4. Адвокатська діяльність в Україні. Нормативна база / О. Роїна. – К. : КНТ, 2005. – 132 с.
    5. Адвокатура України : [навч. посіб.] / В. К. Шкарупа, О. В. Філонов, А. М. Титов, Ю. Я. Кінаш. – К. : Знання, 2007. – 398 с.
    6. Адлеръ В. Всеобщее равное и прямое избирательное право и избирательное безправіе въ Австріи / Викторъ Адлеръ. – Кіевъ : Правда, 1906. – 66 с.
    7. Академік Станіслав Дністрянський (1870¬–1935),: Біобібліографія / [упорядник і автор вступу М. Мушинка]. – Київ, 1992. – 94 с.
    8. Андрій Чайковський (1857¬–1935) / [упорядн. М. Васильчук та ін.] – Коломия : Вік, 2006. – 47 с.
    9. Андрусяк Т. З історії української правничої преси в Галичині / Т. Андрусяк // Життя і право. Львівський правничий часопис. – 2004. – № 1. – С. 6¬9.
    10. Андрусяк Т. Кость Левицький: життя для рідного народу / Т. Андрусяк // Вісник НТШ. – 2000. – Ч. 23. – С. 6–8.
    11. Андрусяк Т. Правнича періодика Наукового товариства ім. Шевченка / Т. Андрусяк // Українська періодика: історія і сучасність. Доповіді та повідомлення ІІІ Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (22¬23.12.1995). – Львів, 1995. – С. 50–¬54.
    12. Андрусяк Т. Олександр Огоновський, його роль в розвитку української юридичної науки та освіти / Т. Андрусяк // Вісник Львівського університету : Серія юридична. – Вип. 32. – Львів, 1995. – С. 93¬–95.
    13. Андрусяк Т. Особливості розвитку української правової думки в Галичині в ХІХ ст. / Т. Андрусяк // Вісник Львівського університету, Серія, юридична, 1999. – Вип. 36. – С. 151¬–156.
    14. Андрусяк Т. Правові погляди Андрія Чайковського / Т. Андрусяк // Андрій Чайковський. Спогади. Листи. Дослідження. – Львів, 2002. –Т. 3. – С. 305–¬315.
    15. Андрусяк Т. Правові погляди Кирила Трильовського / Т. Андрусяк // Вісник Львівського університету: Серія юридична. – 2000. – Випуск 335. – С. 121–¬130.
    16. Андрухів І. Адвокатська доба національного відродження в Галичині / І. Андрухів // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 1999. – № 4. – С. 19¬–23.
    17. Андрухів І. Кость Левицький: сторінки життя / Ігор Андрухів. – Івано-Франківськ, 1995. – 63 с.
    18. Андрухів І. Кость Левицький: політик, громадський діяч, правник (1859–¬1941) / І. Андрухів, С. Сворак, В. Ковалик : [монографії]. – Надвірна : ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2009. – 104 с.
    19. Андрухів І. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848¬–1939 рр. / Ігор Олексійович Андрухів, Петро Іванович Арсенич. – Івано-Франківськ, 1996. – 80 с.
    20. Аніщук Н. Іван Франко та його роль в становленні адвокатури на західноукраїнських землях (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) / Н. Аніщук, А. Бойчук // Митна справа. – № 6 (спеціальний випуск). – 2010. – С. 124¬–129.
    21. Аніщук Н. Правові погляди західноукраїнських адвокатів на проблеми рівноправ’я чоловіків і жінок у Галичині в другій половині ХІХ – початку ХХ століття / Н. Аніщук, А. Бойчук // Митна справа. – Одеса, 2010. – № 3. – С. 254¬–259.
    22. Аніщук Н. Правові погляди Костя Левицького на проблеми рівноправ’я чоловіків і жінок у Галичині в кінці ХІХ – початку ХХ століття / Н. Аніщук, А. Бойчук // Вдосконалення правового захисту прав та основних свобод людини і громадянина : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та аспірантів. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 8¬–11.
    23. Аніщук Н. Становлення інституту адвокатури на західноукраїнських землях / Н. Аніщук, А. Бойчук // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. – Івано-Франківськ : Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, 2011. – Вип. 3. – С. 13¬–19.
    24. Аніщук Н. В. Введення в українське право / С. В. Ківалов, Ю. М. Оборотов, Н. М. Крестовська. – Одеса : Юридична література, 2009. – С. 618¬–629.
    25. Апарат управління Галичиною в складі Австро-Угорщини / Кульчицький В. С., Бойко І. Й., Настасяк І. Ю., Мікула О. І.. – Львів : Тріада плюс, 2002. – 88 с.
    26. Барвінський О. Значення українсько-руського народу для Австро-Угорщини / О. Барвінський. – Львів, 1912. – 23 с.
    27. Бачинський В. Боронїм прав руської мови в судах! / В. Бачинський. – Львів, 1909. – 16 с.
    28. Бойчук А. Адвокати Східної Галичини та їхня роль у процесі формування державно-правової думки на українських землях / А. Бойчук // Матеріали Міжнародної наукової конференції пам’яті доктора юридичних наук, професора Стрельцова Льва Михайловича (1918¬–1979) «Проблеми національної державності» (м. Одеса, 26 березня 2010 р.). – Одеса, 2010. – С. 82–¬84.
    29. Бойчук А. Адвокатська діяльність Костя Левицького / А. Бойчук // Матеріали міжвузівської наукової конференції, присвяченої 150-річчю від дня народження Костя Левицького, громадсько-політичного діяча, адвоката, першого Голови ЗУНР (м. Івано-Франківськ, 27 листопада 2009). – Івано-Франківськ : Редакційно-видавничий відділ Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького, 2010. – С. 125–¬130.
    30. Бойчук А. Внесок Костя Левицького у розвиток інституту адвокатури на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ – початку ХХ століття / А. Бойчук // Митна справа. – Одеса, 2011. – № 1. – С. 284–290.
    31. Бойчук А. Внесок Костя Левицького у розвиток інституту адвокатури Східної Галичини (ІІ пол. ХІХ – початок ХХ ст.) / А. Бойчук // «Від громадянського суспільства – до правової держави» : V Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених (м. Харків, 26–¬27 лютого 2010 року). – Харків, 2010. – С. 13–¬14.
    32. Бойчук А. Вплив українських адвокатів на становлення державно-правової думки в Галичині у кінці ХІХ – на початку ХХ століття / А. Бойчук // Правова держава. – Одеса, 2010. – № 12. – С. 49–¬55.
    33. Бойчук А. Вплив українських адвокатів на формування національно-державницької ідеї у Галичині ІІ пол. ХІХ – початку ХХ ст. / А. Бойчук // Тези VI Міжнародної науково-практичної конференції «Україна у європейському просторі. Проблеми бізнесу, політики, права» (м. Львів, 29–¬30 квітня 2010 р.). – Львів, 2010. – С. 96–¬97.
    34. Бойчук А. Встановлення політико-правової думки в Україні (середина ХІХ – початок ХХ століття) / А. Бойчук // Південноукраїнський правничий часопис. – № 1. – 2010. – С. 235–-239.
    35. Бойчук А. Діяльність українських правничих товариств як передумова становлення інституту адвокатури Галичини (ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) / А. Бойчук // Шості юридичні читання: матеріали Міжнародної наукової конференції (м. Київ, 22¬–23 квітня 2010 р.). – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – С. 38–¬39.
    36. Бойчук А. Іван Франко та його роль в становленні адвокатури на західноукраїнських землях (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) / А. Бойчук // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Становлення, функціонування та розвиток правових систем сучасності: проблеми науки і практики» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.). – Одеса, 2010. – С. 7¬–10.
    37. Бойчук А. Політико-правові погляди Кирила Трильовського / А. Бойчук // Вісник Одеського національного університету. Правознавство. – Одеса, 2009. – Том 14. – Вип. 9. – С. 29¬–36.
    38. Бойчук А. Політико-правові погляди Осипа Назарука / А. Бойчук // ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» : (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.). – Одеса, 2010. – С. 20¬–22.
    39. Бойчук А. Політико-правові погляди Сидора Голубовича / А. Бойчук // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 28 квітня 2010 р.). – Запоріжжя, 2010. – С. 14¬–15.
    40. Бойчук А. Правові погляди Євгена Олесницького та їх вплив на формування державно-правової думки на західноукраїнських землях другої половини ХІХ – початку ХХ ст. / А. Бойчук // Правова система держави: Проблеми формування та перспективи розвитку : Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової курсантсько-студентської конференції (м. Одеса, 11 грудня 2009 р.). – Одеса, 2010. – С. 26–¬28.
    41. Бойчук А. Становлення адвокатури на західноукраїнських землях в кінці ХІХ – на початку ХХ століття / А. Бойчук // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Правова політика української держави» (м. Івано-Франківськ, 19–¬20 лютого, 2010 р.). – Івано-Франківськ, 2010. – С. 83¬–86.
    42. Бойчук А. Суспільно-політичне становище в Галичині в першій половині ХІХ століття / А. Бойчук // Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи : Збірник наукових праць. Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (16¬–17 квітня 2010 р.) / [відп. за вип. І. І. Поляков] – Сімферополь : КРП «Видавництво Кримнавчпеддержвидав», 2010. – С. 89¬90.
    43. Бойчук А. Формування політико-правових поглядів Євгена Олесницького / А. Бойчук // Південноукраїнський правничий часопис. ¬ Одеса, 2009. – № 4. – С. 266–¬269 .
    44. Большая Советская Энциклопедия / [гл. ред. О. Ю. Шмидт]. – М., 1926. -Т. 1. – 1926. – 581 столб.
    45. Большая Энциклопедия. Словарь общедоступныхъ свhдhній по всhмъ отраслямъ знанія / [под ред. С. Н. Южакова]. – Санкт-Петербургъ: Книгоиздательское Т-во «Просвhщhніh», 1900. – Т. 1. – 1900. – С.135.
    46. Борисенок С. Утворення професійної адвокатури в Литовсько-Руській державі / С. Борисенок // Праці Комісії для вивчення історії західноруського і українського права. – К., 1927. – Вип. 3. – С. 83¬–149.
    47. Будзиновський В. Австрія чи Польща / В. Будзиновський. – Львів, 1903. – 415 с.
    48. Буковина: її минуле і сучасне / [за ред. Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського]. – Париж¬–Філядельфія¬–Дітройт : Видавництво «Зелена Буковина», 1956. – 965 с.
    49. В оборонї хлопа-хлібороба. Промова посла д-ра Євгена Олесницького. ¬ Львів, 1911. – 16 с.
    50. Ванечек В. История государства и права Чехословакии / В. Ванечек. – М., 1981. – 503 с.
    51. Василевскій А. Современная Галиція / А. Василевскій. – Петербургь : Типография Т-ва «Народная польза», 1900. – 231 с.
    52. Василевский Л. Австро-Венгрия. Политический строй и национальные вопросы / Л. Василевський. – СПб., 1906. – 64 с.
    53. Васьковский Е. В. Организация адвокатуры: в 2-х ч. – Ч. 1. Очерк всеобщей истории адвокатуры. – Спб.: Изд. Н. К. Мартынова, 1893. – 396 с.
    54. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Шемшученко Ю. С. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2007. – 992 с.
    55. Весоловський Я. Як судили Мирослава Січинського / Ярослав Весоловський, Михайло Лозинський. – Львів, 1911. – 303 с.
    56. Витте Е. Австро-Венгрия и ее славянские народы / Е. Витте. – Баку : Типография Казанской Амвросиевской женской Пустыни, Калужской губернии при С. Шамординh, 1912. – 86 с.
    57. Витте Е. Русско-польский вопрос в Галичине. 1804¬-1909. / Е. Витте. – Почаев, 1909. – 88 с.
    58. Возняк М. Українська державність / Михайло Возняк. – Відень, 1918. – 152 с.
    59. Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії / Михайло Возняк. – Львів : Діло, 1924. – 180 с.
    60. Возьний В. І. Державно-правові погляди академіка С. С. Дністрянського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. І. Возьний. – К., 1999. – 19 с.
    61. Волошин М. Права української мови (В законодавстві б. австро-угорської монархії а тепер у законодавстві Річипосполитої Польської) / Михайло Волошин // Життя і право. Вістник теорії і практики. – 1928. – Ч. 1. – С. 28¬–36.
    62. Волошин М. Тим, що відійшли від нас у боротьбі за право / Михайло Волошин // Ювілейний Альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 74¬–108.
    63. Въ дhлh выборовъ въ думу державную. – Львовъ, 1885. – 4 с.
    64. Ганкевич Л. Адвокатура – професія, суспільна роля і етика / Лев Ганкевич // Правничий вісник Товариства Українських Правників в ЗДА. – Нью-Йорк, 1963. – Кн. 2. – С. 181–¬187.
    65. Ганкевич Л. Десятиліття Союзу Українських Адвокатів / Лев Ганкевич // Ювілейний Альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 38¬–46.
    66. Ганкевич Л. Союз українських адвокатів (матеріали й завваги з нагоди десятиліття) / Лев Ганкевич. – Львів, 1933. – 33 с.
    67. Ганкевич М. Справи суспільно-економічні / М. Ганкевич // Народ. – 1891. – 7 грудня. – С. 328.
    68. Гіда Є. О. Історія становлення прав людини в Україні / Є. Гіда // Науковий вісник НАВС. – 2005. – № 1. – С. 162¬–169.
    69. Гіжевський В. К. Популярна юридична енциклопедія / Гіжевський В. К., Головченко В. В., Ковальський В. С.та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
    70. Герасименко М. П. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства / М. П. Герасименко. – К., 1959. – 304 с.
    71. Гловацький І. Ю. Заснування та правовий статус адвокатських палат у Галичині в другій половині ХІХ ст. / І. Ю. Гловацький // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2008.¬ № 2. – С. 17–¬21.
    72. Гловацький І. Ю. Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст. : [науково-практичний посібник] / Іван Юхимович Гловацький. – Львів, 2004. – 284 с.
    73. Гловацький І. Особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини / Іван Гловацький // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 119¬–127
    74. Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини в світлі архівних джерел та некрологів (1800¬–1939 рр.) / Гловацький І. Ю. – Львів: СПОЛОМ, 2008. – 304 с.
    75. Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини (кінець ХVІІІ ¬ 30-ті роки ХХ ст.) / Гловацький І.Ю., Гловацький В. І. – Львів, 2004. – 134 с.
    76. Глушкевич М. Адвокат і суспільність / М. Глушкевич // Життя і право. Вістник теорії і практики. – 1928. – Ч. 1. – С. 21¬–28.
    77. Головацкий Я. Карпатская Русь (историко-этнографический очерк) / Я. Головацький // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1875. – № 6. – С. 349¬–396.
    78. Горбачевській А. Галицьке судôвництво и справа єго реформы въ законодавчихъ дhлахъ / Антôн Горбачевській // Часопись правнича. Місячонік для теорії и практики. – 1889. – Ч. 8. – С. 46¬–53.
    79. Городницька Л. Кримінальне судочинство на Буковині (1774-1918 рр.) / Л. Городницька // Право України. – 1999. – № 12. – С. 109-111.
    80. Гнатюк В. Наукове товариство імені Шевченка. З нагоди 50-ліття його заснування 1873–¬1923 / Володимир Гнатюк. – Львів, 1923. – С. 13.
    81. Гнатюк В. Національне відродженнє австро-угорських українцїв (1772¬–1880 рр.) / Володимир Гнатюк. – Відень, 1916. – 191 с.
    82. Грабовецький В. В. Гуцульщина ХІІІ – ХІХ століть : Історичний нарис / В. В. Грабовецький. – Львів, 1982. – 151 с.
    83. Грот К. Я. Австро-Венгрия, или Карпато-дунайские земли в судьбах славянства и руських исторических изучениях / К. Я. Грот. – Петроград, 1914. – 175 с.
    84. Грушевский М. История украинского народа В кн. : Украинский народ в его прошлом и настоящем: т. 1. / М. Грушевський. – СПб., 1914. – С. 323–¬326, 330¬–339, 347¬–360.
    85. Д-р Кость Левицький // Історичні постаті Галичини XIX-XX ст. – Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1961. – С. 137-158.
    86. Д-р Євген Петрушевич // Історичні постаті Галичини XIX¬-XX ст. – Нью¬–Йорк¬–Париж–¬Сідней¬–Торонто, 1961. – С. 159¬–207.
    87. Д-р Лев Бачинський // Історичні постаті Галичини XIX-¬XX ст. – Нью¬Йорк¬–Париж¬–Сідней¬–Торонто, 1961. – С. 208–¬213.
    88. Д-р Іван Макух // Історичні постаті Галичини XIX¬-XX ст. – Нью¬–Йорк-¬Париж–¬Сідней–¬Торонто, 1961. – С. 214–¬219
    89. Д-р Євген Олесницький // Історичні постаті Галичини XIX-¬XX ст. – Нью¬–Йорк¬–Париж¬–Сідней¬–Торонто, 1961. – С. 118–¬136.
    90. Данилак М. Галицькі, буковинські і закарпатські українці в революції 1848–¬1849 рр. / М. Данилак. – Братислава, 1972. – 211 с.
    91. Державний архів Івано-Франківської області.
    Ф. 7 Станиславский городской магистрат (австровенгерский период) 1841-1919 рр.
    Оп. 1.
    Спр. 3. Протоколы заседаний совета магистрата и его секций (16.04. 1867–10.05.1867), 30 арк.
    92. Ф. 7 Станиславский городской магистрат (австровенгерский период) 1841¬–1919 рр.
    Оп. 2.
    Спр. 5 Протоколы заседаний Станиславского городского магистрата за 1888¬–1980 гг. (12.01.1888–29.01.1891), 232 арк.
    93. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Оп. 1.
    Спр. 30 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу «Газети Львівської» від 02.05. 903 за друк першотравневих лозунгів, 10 арк.
    94. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Спр. 31 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу газети «Новини» від 15.08.1903 за статтю, яка засуджує дії судових органів м. Станіслава, 14 арк.
    95. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Оп. 2.
    Спр. 32 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу газети «Новини» від 7.11.1903 за статтю про безчинство поліції в м. Станіславові, 12 арк.
    96. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Оп. 2.
    Спр. 33 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу газети «Новини» від 11.07.1903 за статтю про проведення демократичних виборів в автроугорській монархії, 11 арк.
    97. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Оп. 2.
    Спр. 34 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу газети «Новини» від 8.09.1903 за статтю, яка засуджує діяльність австро-угорської влади, 10 арк.
    98. Ф. 229 «Станіславський окружний суд, м. Станіслав, Станіславського повіту».
    Оп. 2.
    Спр. 53 Рішення Станіславського окружного суду про вилучення з продажу брошури «Двірська служба», в якій описується тяжке становище селян при австро-угорській владі, 38 арк.
    99. Державний архів Львівської області.
    Ф. 285 «Общество Академический кружок во Львове».
    Оп. 1.
    Спр. 1 Протоколи засідань товариства, 33 арк.
    100. Ф. 285 «Общество Академический кружок во Львове».
    Оп. 1.
    Спр. 3 Книга протоколів зборів товариства, 29 арк.
    101. Діяльність Товариства українсько-руських правників у Львові в р. 1909 // Правничий вістник. Орґан Товариства українсько-руських правників. – Львів, 1910. – Ч. 1. – С. 56.
    102. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / Станіслав Дністрянський. – Прага, 1923. – 393 с.
    103. Дністрянський С. Наші правничі часописи (З моїх редакторських споминів) / Станіслав Дністрянський // Життя і право. Вістник теорії і практики. – 1928. – Ч. 1. – С. 3¬11.
    104. Дністрянський С. Нова держава / Станіслав Дністрянський. – Відень¬–Прага¬–Львів : Видавництво «Українського скитальця», 1923. – 29 с.
    105. Дністрянський С. Передмова. Часопись правнича і економічна (правничі і економічні розвідки історично-фільозофічної секції НТШ) / Станіслав Дністрянський. – Львів, 1900. – Ч. 1. – С. 1¬6.
    106. Дністрянський С. Українці – професори права / Станіслав Дністрянський, Володимир Старосольський // Ювілейний Альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 126–-145.
    107. Добржанський О. В. До питання про облік чисельності українського і румунського населення Буковини (1775¬–1918 рр.) / О. В. Добржанський // Питання історії України. – Чернівці, 1997. – Вип. 1. – С. 67¬–73.
    108. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. : дис. … доктора юрид. нау: спеціальність 07.00.01. / Олександр Володимирович Добржанський. – Чернівці, 1998. – 509 с.
    109. Домбчевський Р. За право мови / Роман Домбчевський. – Львів, 1934.¬ 88 с.
    110. Домбчевський Р. За право мови / Роман Домбчевський // Ювілейний Альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 170–¬255.
    111. Дудикевич Б. Як проходили вибори в Західній Україні за часів Австро-Угорщини та панської Польщі / Б. Дудикевич. – Львів : Вільна Україна, 1950. – 46 с.
    112. Др. Йосиф Партицький // Життя і право. Вістник теорії і практики. – 1930. – Ч. 4. – С. 21.
    113. Др. М. Л. Про орґанізації і держави. – Чернівці, 1906. – 33 с.
    114. Енциклопедія українознавства : в 11-ти томах. Репринтне відтворення видання 1955-1984 рр. – Львів, 1993. –Т. 1. – 1993. – С. 26-27; 484¬–493.
    115. Євшан М. Франко і Галицька Україна / М. Євшан // Критика. Літературознавство. Естетика. – К. : Основа. – С. 648–¬658.
    116. Жалоба І. В. Державні (скарбові) шляхи Буковини (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) / І. В. Жалоба // Наукові праці Кам’янець-Подільського педагогічного університету : Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2000. – Т. 4. – С. 152–¬159.
    117. Жуковський А. Історія Буковини / А. Жуковський. – Чернівці, 1994. – 220 с.
    118. Забужко О. Філософія української ідеї на європейському континенті: Франківський період / О. Забужко. – К. : Наукова думка, 1992. – 119 с.
    119. Закон із 16 падолиста 1906, яким змінюєсь і доповнює ся постанови дисциплїнарного устава для адвокатів і адвокатських кандидатів з 1 цьвітня 1872, в. з. д. ч. 40 і адвокатського устава з 6 липня 1868, В. з. д. ч. 96 // Вістник законів державних для королївств і країв заступлених в радї державній. – 1906. – Вип. ХСVІІ. – С. 1083¬–1084.
    120. Золота книга адвокатури України / [упоряд. Т. В. Варфоломієва, О. Л. Жуковська]. – К., 2006. – 292 с.
    121. Іван Макух: На народній службі. Спогади / [упоряд. О. Жерноклеєв, В. Великочий]. – К. : Основні цінності, 2001. – 572 с.
    122. Історія адвокатури України / Варфоломеєва Т. В., Святоцький О. Д., Кульчицький В. С.та ін. – К.: Либідь, 1992. – 57 с.
    123. Історія держави і права України : [навч. посіб. / А. С. Чайковський, В. І. Батрименко, О. Л. Копиленко та ін.] – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
    124. Історія Львова : у 3 т. / [Редколегія Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій]. – Львів : Центр Європи, 2007. –Т. 2. – 2007. – 559 с.
    125. Энциклопедический словарь / Изд. Ф. А. Брокгаузъ, И. А. Ефронъ. – Спб., 1890. –Т. 1 : А– Алтай. – [Б. м.] : [б. в.], 1890. – С. 167¬–169.
    126. К. Л. [Кость Левицький]. Ювілей Львівського товариства правничого / К. Л. // Часопись правнича. – 1894. – Рочник ІV. – С. 127.
    127. Калинович В. І. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів / В. І. Калинович – Львів : Видавництво Львівського університету, 1967. – 153 с.
    128. Коваль А. Ф. Погляди Станіслава Дністрянського на право та державу (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. ... канд. юрид. нау: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. Ф. Коваль. – Львів, 2005. – 16 с.
    129. Кожелянко Г. К. Оккупация Буковины Австрией в 1774 г. / Г. К. Кожелянко. – К., 1978. – 20 с.
    130. Кондратюк О. В. Галичина в XIX ст. : соціально-економічне, правове та внутрішньополітичне становище / О. В. Кондратюк, П. М. Лепісевич. – Львів : Апріорі, 2004. – 60 с.
    131. Кондратюк О. В. Судова система та судочинство в Галичині у складі Австро-Угорщини (1867¬–1918) : дис … канд. юрид. наук. : спеціальність 12.00.01 / Олександр Володимирович Кондратюк. – Львів, 2006. – 203 с.
    132. Конституція України. – К., 1996. – 26 с.
    133. Коцур А. П. Ідея державності в історичній думці та суспільно-політичному житті України кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст. / Анатолій Петрович Коцур. – Чернівці : Золоті Литаври, 2000. – 424 с.
    134. Кравець М. М. Селянський рух у Східній Галичині в 50-¬80 роках XIX ст. / М. М. Кравець // З історії Української РСР. – К., 1962. – С. 57–81.
    135. Кревецький І. Королівство Галичина і Володимирія / І. Кревецький // Стара Україна. – 1925. – № 1-2. – С. 19–¬24.
    136. Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846-1850 / І. Кревецький // Записки Наукового Товариства імені Т. Г. Шевченка. – Львів, 1910. – Т. 93. – С. 44¬–48; Т. 94. – С. 58¬–83; Т. 95. – С. 54¬–82; Т. 96. – С.94–¬115; Т. 97. – С. 105¬–154.
    137. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії: [нариси суспільно-політичного руху (ХІХ – 1939 рр.)] / Микола Кугутяк. – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с.
    138. Кульчицький В. С. Австрійська конституція 1879 року і крайова конституція для Галичини 1850 року / В. С. Кульчицький // Вісник Львівського ордена Леніна державного університету ім. Івана Франка: Серія юридична. – Львів, 1965. – С. 104¬–110.
    139. Кульчицький В. С. Галицький крайовий сейм – знаряддя соціального і національного пригнічення трудящих (1861¬–1914 рр.) / В. С. Кульчицький // Львівський ордена Леніна державний університет імені Івана Франка: Серія юридична. – 1958. – Вип. 4. – С. 5¬19.
    140. Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на поч. ХХ ст.) / В. С. Кульчицький. – Львів, 1966. – 67 с.
    141. Кульчицький В. С. Джерела права в Галичині за часів австрійського панування / В. С. Кульчицький // Проблеми правознавства. – 1971. – Вип. 19. – С. 4¬-50.
    142. Кульчицький В. С. Система судових органів Галичини у складі Австро-Угорщини / В. С. Кульчицький, І. Й. Бойко // Право України.¬ 2001. – № 11. – С. 137¬–139.
    143. Кульчицький В. С. Суд, прокуратура та адвокатура в Галичині у складі Австро-Угорщини / В. С. Кульчицький, І. Й. Бойко // Вісник Чернівецького університету: Cерія юридична. – 2000. – Вип. 125. – С. 22¬–24.
    144. Левицький В. Як живеться українському народови в Австрії / В. Левицький. – Відень : накладом «Союзу визволення України», з друкарні А. Гольцґавзена, 1915. – 31 с.
    145. Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців 1848-1914 рр.; з ілюстраціями на підставі споминів і документів / Кость Левицький. – Львів, 1927. – 736 с.
    146. Левицький К. Наш закон громадський або яки ми маєм права и повинности в громадє / Кость Левицький. – Львів, 1889. – 122 с.
    147. Левицкій К. Наша свобода або Якû мы маємо права / Кость Левицкій.– Львовъ, 1888. – 29 с.
    148. Левицький К. Первісна організація українських правників у Львові / Кость Левицький // Ювілейний Альманах Союзу українських адвокатів. – Львів, 1934. – С. 9¬12.
    149. Левицький К. Перший рік парламенту загального голосування (1907¬1908) / Кость Левицький. – Львів, 1908. – 26 с.
    150. Левицький К. Про завдання сучасного адвоката / Кость Левицький // Життя і право. Вістник теорії і практики. – 1930. – Ч. 2. – С. 1¬7.
    151. Левицкій К. Про права руськои мовы / Кость Левицкій. – Львов, 1896. – 32 с.
    152. Левицький К. Русини Галицької землі! / Кость Левицький. – Львів, 1911. – 13 с.
    153. Левицький К. Слово водъ выдавцhвъ / Кость Левицький // Часопись правнича. – 1889. – Ч. 1/4. – С. 1.
    154. Левицький К. Українські політики / Кость Левицький. – Львів, 1937. – Ч. 2. – С. 6.
    155. Левицкій К. Що має робити «Просвhта» на основh нового статуту / Кость Левицкій. – Львов, 1892. – 32 с.
    156. Левицький К. Як вибирати посла до Краєвого Сойму з куриї сільських громад / Кость Левицький, Володимир Бачинський. – Львів, 1908. – 16 с.
    157. Лициняк В. Українські адвокатські аплікати в Галичині / Володимир Лициняк // Ювіле
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн

SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Купим мелким и крупным оптом -диссертации, защищенные в 2013-2014 г.г.

Доставка любой диссертации из России и Украины