Проблеми правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України




  • скачать файл:
  • title:
  • Проблеми правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України
  • The number of pages:
  • 216
  • university:
  • Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького
  • The year of defence:
  • 2014
  • brief description:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО


    На правах рукопису


    ШЛАПКО ТЕТЯНА ВІКТОРІВНА

    УДК 349.3:364.694 (477)

    ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙ ПО ІНВАЛІДНОСТІ ЗА СОЛІДАРНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ

    Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
    право соціального забезпечення


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук



    Науковий керівник:
    ХУТОРЯН Наталія Миколаївна,
    доктор юридичних наук, професор



    Київ – 2014








    ЗМІСТ
    Вступ....................................................................................................................3
    Розділ І. Соціально-правова характеристика пенсії по інвалідності за умов пенсійної реформи.........................................................................................13
    1.1. Становлення та особливості розвитку законодавства про пенсійне забезпечення інвалідів…………………………………………...............................13
    1.2. Специфіка формування міжнародного законодавства з пенсійного забезпечення інвалідів...............................................................................................25
    1.3. Місце пенсії по інвалідності в системі права соціального забезпечення...............................................................................................................60
    Висновки до І розділу.......................................................................................79
    Розділ ІІ. Правові проблеми пенсійного забезпечення по інвалідності...............................................................................................................82
    2.1. Теорія правовідносин щодо пенсійного забезпечення по інвалідності за умов пенсійної реформи...........................................................................................82
    2.2. Правове регулювання реалізації права на пенсію по інвалідності та його удосконалення.................................................................................................119
    2.3. Правовий захист права на пенсію по інвалідності................................147
    2.4. Юридична відповідальність за порушення права на пенсію по інвалідності та проблематика її застосування......................................................178
    Висновки до розділу ІІ....................................................................................207
    Висновки.........................................................................................................209
    Список використаних джерел.....................................................................217










    ВСТУП

    Актуальність теми. Надійність та стабільність функціонування системи пенсійного забезпечення – одна із ключових умов сталого розвитку соціальної держави, якою є Україна. Основні засади пенсійної політики щодо інвалідів як однієї з основних категорій суб’єктів права соціального забезпечення повинні бути сформульовані таким чином, щоб держава забезпечувала їм належний рівень життя. В Україні за даними Міністерства соціальної політики України станом на 1 січня 2013 року чисельність осіб зі статусом інвалідів становила 2 788 226 осіб або 6,1 % від загальної чисельності населення. При реалізації політики щодо осіб, які набули статусу інвалідів, мають застосовуватися різні комплекси заходів матеріального характеру та враховуватися особливості конкретної особи чи групи інвалідів, адже всі вони, маючи різні захворювання, знаходяться в різних умовах.
    На сьогодні прагнення скорочення пенсійних видатків за рахунок підвищення пенсійного віку, збільшення страхового стажу та встановлення обмеження розміру пенсій різних категорій осіб істотно впливає на можливості реалізації інвалідами права на пенсію та його обсяг. У пенсійному забезпеченні інвалідів не повною мірою реалізуються принципи страхування, при визначенні розміру пенсії не враховується розмір сплачених внесків, відсутня зацікавленість інваліда у формуванні пенсійного бюджету. Тому існує необхідність створення ефективного механізму управління соціальними процесами в країні, зокрема, шляхом модернізації сучасної системи пенсійного забезпечення. Актуальним є також питання удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності, реалізації права на пенсію інвалідів, правового захисту права на пенсію та юридичної відповідальності за порушення цього права.
    Мета сучасних перетворень у сфері реалізації та захисту пенсійних прав інвалідів полягає у пошуку критеріїв ефективності національної системи пенсійного забезпечення інвалідів, диверсифікації джерел фінансування їх пенсійної підтримки, в обґрунтуванні пропозицій щодо подальшого збільшення рівня державних соціальних гарантій для інвалідів як найменш захищеної категорії населення. З огляду на предмет дисертаційного дослідження, важливість проблематики особливостей призначення та нарахування пенсій по інвалідності визначається винятковою соціальною значимістю цього питання, адже для даної категорії осіб пенсія, зазвичай, є єдиним матеріальним джерелом їх існування.
    Проблеми пенсійного забезпечення ґрунтовно досліджувалися представниками юридичної науки радянського періоду, до яких, зокрема, належать такі науковці: В. С. Андрєєв, Є. І. Астрахан, В. А. Ачаркан, К. С. Батигін, І. В. Гущін, О. Д. Зайкін, М. Л. Захаров, Р. І. Іванова, Г. С. Симоненко, В. К. Субботенко, В. О. Тарасова, Е. Г. Тучкова, Я. М. Фогель, В. Ш. Шайхатдинов та інші. У сучасній науці права соціального забезпечення в Україні теоретичні та практичні аспекти пенсійного забезпечення висвітлювалися у працях Н. Б. Болотіної, В. Я. Бурака, В. С. Венедиктова, І. О. Гуменюка, Т. О. Дідковської, В. В. Жернакова, М. І. Іншина, М. М. Клемпарського, Н. П. Коробенко, Т. В. Кравчук, Л. І. Лазор, І. І. Михайлової, І. В. Оклей, П. Д. Пилипенка, С. М. Прилипка, О. І. Процевського, С. О. Сільченка, С. М. Синчук, І. М. Сироти, А. В. Скоробагатька, М. П. Стадника, Н. М. Стаховської, Б. І. Сташківа, Б. С. Стичинського, Н. М. Хуторян, Г. І. Чанишевої, А. А. Ширант, М. М. Шумила, І. С. Ярошенко та інших. Однак, незважаючи на це багато проблем правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою в зв’язку з новим етапом пенсійної реформи потребують вирішення. Вищевикладене обумовлює актуальність даної дисертації та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання пенсій по інвалідності.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової теми науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні» (2009–2010 рр. № РК 0108 U 009964); «Розвиток пенсійних правовідносин в Україні» (2011–2012 рр. № 12 РК 0110 U 008116); «Проблеми застосування трудового та пенсійного законодавства в Україні» (2013–2014 рр. № РК 0112 U 007722).
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії права пенсійного забезпечення та удосконалення правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України.
    Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:
    – дослідити історико-правові аспекти правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою з часу проголошення незалежності України і визначити його етапи;
    – проаналізувати правове регулювання пенсійного забезпечення по інвалідності у міжнародних договорах та угодах та визначити співвідношення і рівень відповідності сучасного стану національного пенсійного законодавства міжнародним нормам щодо пенсійного забезпечення по інвалідності;
    – сформулювати та удосконалити категоріальний апарат права пенсійного забезпечення;
    – дослідити та удосконалити поняття пенсії по інвалідності за солідарною системою України як об’єкта пенсійних правовідносин;
    – розкрити структурні елементи пенсійних правовідносин по інвалідності;
    – встановити правовий статус суб’єктів цих правовідносин;
    – охарактеризувати підстави виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин по інвалідності за солідарною системою;
    – дослідити особливості реалізації права на пенсію по інвалідності;
    – визначити поняття та проаналізувати форми, засоби та способи захисту права на пенсію по інвалідності;
    – здійснити аналіз і дати оцінку юридичної відповідальності за порушення права на пенсію по інвалідності та сформулювати можливі види стягнень;
    – розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення національного законодавства з питань правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України.
    Об’єктом дослідження є пенсійні правовідносини по інвалідності за солідарною системою України.
    Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України.
    Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання правових явищ, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і задач: діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, метод нормативно-порівняльного аналізу, логіко-семантичний, метод системно-структурного аналізу та інші. Діалектичний метод пізнання правових явищ дозволив вирішити поставлені автором завдання дослідження правового регулювання пенсій по інвалідності у їх розвитку та взаємодії (розділ 1). Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення та розвиток вчення про пенсію по інвалідності, обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми в роки незалежності України (підрозділ 1.2). Формально-логічний метод відіграв значну роль у визначенні та дослідженні загальних ознак та специфічних рис пенсійних правовідносин по інвалідності, характеристиці їх структурних елементів, а також у виявленні суперечностей у термінологічному апараті пенсійного забезпечення та допоміг сформулювати висновки і рекомендації (підрозділ 2.1). Метод нормативно-порівняльного аналізу застосовувався у процесі вивчення норм національного пенсійного законодавства України та міжнародно-правових норм у цій сфері та сприяв формулюванню пропозицій щодо приведення норм пенсійного законодавства у відповідність до міжнародних стандартів (підрозділ 1.2). Метод системно-структурного аналізу правових явищ застосовано при дослідженні структурних елементів матеріальних, процедурних та процесуальних пенсійних правовідносин по інвалідності, при дослідженні форм та способів захисту (підрозділи 2.2, 2.3). У процесі розробки дефініцій правових понять застосовувався метод абстрагування та узагальнення, зокрема при визначенні понятійних категорій «пенсійні правовідносини по інвалідності» (підрозділ 2.1), «пенсія по інвалідності» (підрозділ 1.3) тощо. Понятійний апарат було вдосконалено також і за допомогою логіко-семантичного методу. Використання методу аналізу та синтезу дозволило більш системно та узгоджено розглянути підстави виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин по інвалідності за солідарною системою (підрозділ 2.1). Формально-юридичний метод сприяв формулюванню змісту нових та удосконаленню чинних правових норм пенсійного законодавства (підрозділ 2.4).
    Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі актів чинного національного та міжнародного законодавства, практики їх застосування, досягнень загальної теорії права, права соціального забезпечення, інших галузей права України, матеріалах судової практики, практики діяльності органів Пенсійного фонду України.
    Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших комплексних наукових досліджень проблем правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною пенсійною системою після проведення ІІ етапу пенсійної реформи в Україні.
    У результаті дисертаційного дослідження було досягнуто нові результати, які виносяться на захист:
    уперше:
    – запропоновано класифікацію інвалідності: 1) у залежності від участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні: інвалідність застрахованих осіб (в тому числі працівників), інвалідність незастрахованих; 2) за суб’єктами права на пенсію по інвалідності: інвалідність загальних суб’єктів пенсійного забезпечення, інвалідність спеціальних суб’єктів пенсійного забезпечення (окремих категорій осіб – державних службовців, наукових працівників та інших з особливими умовами праці, ветеранів війни);
    – зроблено розмежування та сформульовано поняття «форма захисту права на пенсію по інвалідності», «спосіб захисту права на пенсію по інвалідності». Під формою захисту права на пенсію по інвалідності слід розуміти внутрішньо узгоджену та в обов’язковому порядку врегульовану пенсійним законом діяльність компетентних органів держави та самого пенсіонера по інвалідності по захисту належного йому за законом права на пенсію по інвалідності щодо попередження у випадку реальної загрози або припинення порушення права на пенсію, поновлення порушеного чи оспорюваного права на пенсію та відшкодування заподіяної шкоди. Під способом захисту розуміється прийом правового впливу або їх сукупність, встановлена пенсійними законами або договором добровільного недержавного пенсійного страхування, застосування яких забезпечує припинення порушення права на пенсію по інвалідності, його попередження у разі існування реальної загрози порушення, відновлення та відшкодування завданої шкоди;
    – визначено особливості способів захисту права на пенсію по інвалідності, які відповідають юрисдикційній та неюрисдикційній формам захисту: встановлюються пенсійними законами або договором добровільного недержавного пенсійного страхування; мають характер примусу; застосовуються компетентними органами або самим пенсіонером по інвалідності; забезпечують попередження, припинення порушення права на одержання пенсії по інвалідності, його відновлення, а також відшкодування особі заподіяної шкоди;
    – обґрунтовано доцільність виділення самостійного інституту «Захист пенсійних прав» в системі права соціального забезпечення та запропоновано його зміст як сукупності норм, що визначають форми, засоби, способи та порядок їхнього захисту;
    – сформульовано пропозицію щодо необхідності удосконалення змісту Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про захист пенсійних прав шляхом закріплення окремого розділу, в якому буде передбачено вищезазначені характерні особливості та поняття захисту права на пенсію по інвалідності, форм, засобів і способів такого захисту;
    – обґрунтовано ключові положення юридичної відповідальності застрахованих осіб за подання недостовірних відомостей, у випадку наявності вини пенсіонера, якщо пенсіонер помер до погашення боргу;
    – вперше в українській науці права соціального забезпечення визначено особливості, підстави юридичної відповідальності за порушення права на пенсію по інвалідності, запропоновано перелік можливих санкцій у цій сфері – сплата відсотків, нарахованих на суму невиплачених або несвоєчасно виплачених пенсій та відшкодування моральної шкоди, заподіяної пенсіонеру правопорушенням;
    удосконалено:
    – науково-теоретичне визначення понять «право пенсійного забезпечення», «правовий інститут пенсійного забезпечення по інвалідності», «пенсія по інвалідності», «право на пенсію по інвалідності», «інвалідність»;
    – визначено основні ознаки пенсійних правовідносин по інвалідності, які поряд із ознаками, притаманними усім соціально-забезпечувальним правовідносинам, мають низку особливостей завдяки специфічному суб’єктному складу, об’єкту, змісту, підставам виникнення: реалізовуються як матеріальні правовідносини, індивідуалізація, персоніфікація, страховий характер;
    – дана класифікація засобів захисту права на пенсію по інвалідності, зокрема, залежно від специфіки норми, якою регулюються, в правовому регулюванні засоби можуть бути: а) матеріальними; б) процесуальними; за критерієм форми захисту: а) засоби юрисдикційної форми; б) засоби неюрисдикційної форми;
    дістали подальшого розвитку:
    – обґрунтування класифікації етапів розвитку пенсійного забезпечення: для І етапу – 1991–2002 роки – характерно закладення організаційно-правових напрямів пенсійної реформи; для ІІ етапу – 2003–2013 роки – реформування солідарної пенсійної системи, удосконалення пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, запровадження добровільної системи пенсійного забезпечення; для ІІІ етапу – з 2014 року – запровадження та розвиток обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;
    – аргументація доцільності включення до кодифікованого акту – Соціального кодексу України, який має врегулювати в тому числі питання пенсійного забезпечення, розділу «Відповідальність суб’єктів у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», ключовими положеннями якого визнати – 1. Сферу застосування. 2. Відповідальність уповноваженого органу. 3. Відповідальність особи, що має право на пенсію.
    Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що сформульовані висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі для подальшої розробки теоретичних проблем правового регулювання пенсійного забезпечення у цілому та пенсій по інвалідності, а також проблем реалізації форм та способів захисту пенсійних прав.
    Практичне значення одержаних у роботі результатів полягає у тому, що впровадження теоретичних висновків та практичних пропозицій дисертантки у правотворчій діяльності з метою удосконалення правового регулювання пенсійних правовідносин по інвалідності сприятиме удосконаленню чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ряду нормативних актів, що регулюють пенсійні відносини, в тому числі відносини, суб’єктами яких є інваліди, а також можуть застосовуватися у практичній діяльності органів державної влади, які беруть участь у пенсійних правовідносинах як зобов’язані суб’єкти, та органів, які вирішують пенсійні спори.
    Результати дослідження можуть бути застосовані у навчальному процесі при викладенні дисципліни «Право соціального забезпечення», при підготовці та написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій, практикумів із зазначеної дисципліни.
    Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано та обговорено у відділі проблем цивільного, підприємницького і трудового права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Результати дослідження були оприлюднені на наукових конференціях, а саме: Міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21–22 жовтня 2005 року); Науково-практичній конференції «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Харків, 25–27 травня 2006 року); ХІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 9–10 лютого 2006 року); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 9–10 листопада 2006 року); ХІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 27–28 жовтня 2011 року); Міжнародній науковій конференції «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18–19 листопада 2011 року); Міжнародній юридичній науково-практичній Інтернет-конференції «Актуальна юриспруденція» «Проблеми реалізації принципу верховенства права: теоретичні і практичні аспекти» (м. Київ, 14 грудня 2012 року); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 18–19 травня 2013 року); ХVІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 24–25 жовтня 2013 року).
    Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у восьми наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та одній публікації у зарубіжному виданні, а також у дев’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

    Структура та обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел (363 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 257 сторінок, основного тексту – 216 сторінок.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    У результаті наукового дослідження, проведеного на основі аналізу чинного законодавства та практики його застосування, вивчення наукових розробок з питань пенсійного забезпечення, можна сформулювати такі висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою України:
    1. Правовий інститут пенсійного забезпечення по інвалідності – це сукупність правових норм, що регулюють однорідні відносини у сфері пенсійного забезпечення осіб зі статусом інваліда, умови призначення, порядок визначення розмірів та виплати пенсії по інвалідності і спрямовані на реалізацію особою з інвалідністю права на пенсійне забезпечення.
    2. Пенсія по інвалідності за солідарною системою – це передбачена пенсійним законом персоніфікована страхова щомісячна виплата, яка призначається на весь строк встановлення інвалідності, а в деяких випадках – довічно, та виплачується правомочній особі – пенсіонеру по інвалідності за наявності відповідного страхового стажу уповноваженим органом Пенсійного фонду України за рахунок акумульованих у ньому коштів та коштів державного бюджету, у порядку та у розмірах, встановлених пенсійним законодавством.
    3. Право на пенсію по інвалідності – це встановлені юридичними нормами і гарантовані державою можливості правомочного суб’єкта щодо задоволення необхідних матеріальних інтересів шляхом одержання персоніфікованих страхових щомісячних грошових виплат з Пенсійного фонду України або інших джерел, які реалізуються в пенсійному правовідношенні по інвалідності.
    4. Пенсійні правовідносини по інвалідності характеризуються тим, що вони реалізовуються як матеріальні правовідносини, всі вони є страховими, оскільки обов’язково самими особами або за них сплачуються страхові внески до Пенсійного фонду України, однак мають певну специфіку, адже їх фінансування в основному все одно здійснюється за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів. Індивідуалізація пенсійних правовідносин полягає в тому, що учасники пенсійного правовідношення, їх права та обов’язки чітко визначені нормами права пенсійного забезпечення, при чому індивідуалізовані і правомочний, і зобов’язаний суб’єкти. Важливе значення має персоніфікація, яка базується на ідеї призначення й перерахунку пенсії на основі страхового стажу і пенсійних відрахувань, про що свідчить інформація з електронної картки персоніфікованого обліку.
    5. Сформульовано визначення інвалідності як складного юридичного факту та запропоновано її класифікації. Інвалідність – це такий засвідчений висновком МСЕК стан особи, викликаний повним чи частковим, і, як правило, стійким, незважаючи на лікування, порушенням функцій організму, що настав внаслідок загального захворювання, ушкодження здоров’я у результаті нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання і при якому вона потребує матеріального забезпечення та реабілітаційних заходів.
    6. Уточнено ознаки правового захисту права на пенсію по інвалідності: 1) захист права на пенсію по інвалідності здійснюється у певній формі, за допомогою власних засобів і способів, особливості застосування яких повинні бути визначені нормами права соціального забезпечення та нормами права пенсійного забезпечення як його підгалузі; 2) всі види форм, способів і засобів захисту придатні для відновлення будь-яких пенсійних прав; 3) обов’язковою умовою його здійснення є наявність у пенсіонера по інвалідності права на захист як самостійного суб’єктивного права, яке виникає в момент порушення, оспорювання чи загрози порушення права на пенсію; 4) завдяки правовому захисту повністю відновлюється (визнається) порушене (оспорюване) право на пенсію шляхом здійснення конкретних дій або бездіяльності; 5) захист права на пенсію по інвалідності є ефективним лише за умови застосування юрисдикційних форм, застосування неюрисдикційних форм з практичної точки зору може вважатися ефективним лише за умови наступного їх поєднання з юрисдикційними.
    7. Особливостями юридичної відповідальності у сфері порушення пенсійних прав, у тому числі на пенсію по інвалідності, є те, що: 1) незважаючи на специфічність таких правовідносин, жодне з джерел детально не регулює особливості юридичної відповідальності у сфері пенсійного забезпечення; 2) юридична відповідальність за порушення права на пенсію по інвалідності лежить у досить недосконалому та розрізненому полі відповідальності права пенсійного забезпечення та у полі адміністративної і кримінальної відповідальності; 3) норми юридичної відповідальності у законах, що стосуються пенсійного забезпечення окремих категорій фізичних осіб, які мають право на пенсію по інвалідності, не передбачені не тільки в частині пенсій по інвалідності, а й загалом в частині пенсійного забезпечення всіх категорій; 4) юридична відповідальність за порушення права на пенсію по інвалідності не передбачає рівності сторін, оскільки у пенсійних законах передбачена лише для зобов’язаних суб’єктів. При цьому, встановлення однакової відповідальності навіть всередині цієї групи суб’єктів правовідносин неоднозначне та передбачає ряд складнощів, пов’язаних зі зверненням до норм інших галузей права.
    8. Визначено ключові положення відповідальності застрахованих осіб:
    1. Юридичну відповідальність за подання недостовірних відомостей несе особа, яка їх видала – страхувальник (або уповноважений орган). Пенсійному фонду надаються повноваження щодо ініціювання в таких випадках обов’язкових службових розслідувань щодо дій страхувальника чи іншого уповноваженого органу з наступним застосуванням дисциплінарного, адміністративного, кримінального впливу щодо посадових осіб, винних у правопорушенні. Якщо з’ясується наявність вини пенсіонера, він може бути притягнений до відповідальності.
    2. У тому випадку, якщо з’ясується наявність вини тільки пенсіонера і якщо пенсіонер за встановленої органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції його власної вини буде все ж притягнутий до відповідальності, але його коштів не вистачає для відшкодування шкоди, страхувальник (роботодавець) не притягується до субсидіарної відповідальності.
    3. Якщо пенсіонер помер до погашення боргу, то на спадкоємців не поширюється відшкодування шкоди померлого в порядку універсального правонаступництва.
    9. Основними положеннями розділу «Відповідальність суб’єктів у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пропонуємо визначити:
    1. Сферу застосування. Кодекс регулює відносини щодо призначення, перерахунку і виплати пенсій, що виникають у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, пенсійного забезпечення окремих категорій осіб та недержавного пенсійного забезпечення, за рахунок будь-яких фінансових джерел.
    2. Відповідальність уповноваженого органу, що призначає, нараховує, виплачує пенсії.
    2.1. У разі порушення права особи на пенсію уповноважений орган зобов’язаний виплатити в повному обсязі суми коштів, не виплачені правомочній особі, за весь минулий час без обмеження строком. На суму невиплачених коштів, у тому числі у випадку несвоєчасної виплати, несвоєчасного перерахунку і доставки сум пенсійних виплат або несвоєчасного зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, нараховується пеня в розмірі 0,2 % за кожний день прострочення. Майнова шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу пенсійного забезпечення, його посадовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується незалежно від вини цих органів.
    2.2. У всіх випадках порушення права на пенсію особа вправі вимагати компенсації моральної шкоди. Моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю уповноваженого органу, відшкодовується ним за наявності його вини.
    2.3. Позовна давність щодо відшкодування шкоди, завданої порушенням права на пенсію, та щодо стягнення відсотків не застосовується.
    3. Відповідальність особи, що має право на пенсію.
    3.1. У разі, якщо невиконання особою обов’язків щодо вчасного подання відомостей, що впливають на зменшення розміру або припинення виплати пенсії, спричинило з її вини перевитрату коштів на виплату пенсії, вона повинна відшкодувати суму надміру виплачених коштів.
    3.2. Юридичну відповідальність за подання недостовірних відомостей несе особа, яка їх видала. Пенсійному фонду надаються повноваження щодо ініціювання в таких випадках обов’язкових службових розслідувань щодо дій страхувальника чи іншого уповноваженого органу.
    У тому випадку, якщо з’ясується наявність вини тільки пенсіонера за подання недостовірних відомостей і якщо пенсіонер за встановленої органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції його власної вини буде все ж притягнутий до відповідальності, але його коштів не вистачає для відшкодування шкоди, страхувальник не притягується до субсидіарної відповідальності. Пеня на суму надміру виплачених коштів не нараховуються.
    3.3. До спадкоємців не переходить обов’язок відшкодування суми надміру виплачених коштів у випадку смерті пенсіонера.
    10. На підставі проведеного теоретичного аналізу зроблені пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсій по інвалідності за солідарною системою:
    10.1. З метою усунення невірного тлумачення окремих понять, що призводить до іншого їх значення при впровадженні у національне законодавство, необхідною видається розробка єдиних вимог до термінології у сфері пенсійного забезпечення та внесення змін та доповнень до чинних міжнародних договорів та угод і укладення нових з іншими іноземними державами:
    - у статті 1 Угоди Співдружності Незалежних Держав «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 1992 р. передбачити, що пенсійне забезпечення здійснюється за законодавством країни, на території якої особи постійно проживають; «постійне місце проживання» визначити як «місце проживання, яке визначається або визнається таким законодавством Сторін»; такі ж зміни необхідно внести до Угоди між Міністерством соціального захисту населення України та Міністерством соціального захисту населення Республіки Казахстан про співпрацю в галузі пенсійного забезпечення від 21 вересня 1995 р.;
    - встановити в Угоді СНД «Про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення» 1992 р. та двосторонніх угодах можливість одержання особами саме пенсій по інвалідності, адже закріплення в угодах можливості виплати допомоги по інвалідності не означає виплату пенсії в Україні, оскільки у національному законодавстві це зовсім різні поняття;
    - закріплене в ч. 2, 3 статті 9 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення 1995 року пільгове правило слід змінити, визначивши, що громадянам, які після переселення не працювали або не мають мінімально потрібного періоду праці, за який визначається заробіток для обчислення пенсії, розмір пенсії обчислюється не із середньої зарплати працівника відповідної професії і кваліфікації, який зайнятий аналогічною діяльністю на час призначення пенсії тією державою, на територію якої переселились, а з середньої зарплати в країні на час призначення пенсії тією державою, на територію якої переселились.
    10.2. Скорочене адміністративне провадження у пенсійних справах не забезпечує належний захист права на пенсію, який повинен бути показником результативності соціальної політики держави. Тому з ч. 1 ст. 183-2 КАСУ, яка регламентує перелік адміністративних справ скороченого провадження, слід виключити п. 2 – оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
    10.3. У пенсійному законодавстві відсутні положення, які б визначали особливості призначення пенсії по інвалідності, якщо особа має декілька різних захворювань одночасно і всі вони при наявності певних кваліфікаційних характеристик можуть бути підставами для надання статусу інваліда. Оскільки різні захворювання вимагатимуть і різних реабілітаційних заходів, обмеження життєдіяльності буде відбуватися внаслідок кожного цих захворювань, для належного лікування особі потрібне відповідне матеріальне підґрунтя, тому вважаємо за необхідне встановити на рівні закону надання особам зі статусом інвалідів за декількома підставами додаткових гарантій пенсійного забезпечення, наприклад, встановлення надбавки до пенсії по інвалідності.
    10.4. При тривалій тимчасовій непрацездатності протягом року або наявності несприятливого трудового прогнозу незалежно від терміну тимчасової непрацездатності слід враховувати те, що досить часто навіть складення оптимального плану реабілітаційної програми інваліда не дає змоги досягти стабільної ремісії чи повністю відновити йому своє здоров’я протягом такого короткого строку як 1 рік. У зв’язку з цим пропонуємо встановити строки переогляду від 2 до 5 років, і тільки на вимогу самого інваліда, інших заінтересованих осіб, ініціативи лікувально-консультативної комісії у разі погіршення стану здоров’я і працездатності або за рішенням суду чи прокуратури – раніше спливу 2 років.
    10.5. У зв’язку з необхідністю чіткого визначення порядку виплати пенсії в новому розмірі у разі зміни групи інвалідності запропоновано до ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» внести наступні зміни:
    - у частині 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» необхідно конкретно визначити, що днем зміни групи інвалідності є дата повторного огляду;
    - якщо інвалід пройшов повторний огляд медико-соціальну експертною комісією раніше того терміну, на який був призначений черговий повторний огляд, необхідно встановити, що: 1) якщо особа визнана інвалідом вищої групи, то пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності; 2) якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, то пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, по який встановлено інвалідність; 3) якщо особа визнана здоровою – пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність;
    - якщо ж інвалідність була встановлена безстроково, і у випадку повторного огляду: 1) особа визнана інвалідом вищої групи – пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності; 2) особа визнана інвалідом нижчої групи – пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності; 3) особа визнана здоровою – пенсія виплачується до кінця місяця, в якому проведено повторний огляд і особа визнана здоровою;
    - у частині 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доцільно передбачити, що особам, яким встановлено вищу групу інвалідності, пенсія за зазначений період повинна виплачуватись за групою інвалідності, встановленою на повторному огляді.
    10.6. Обґрунтовано, що розмежування вимог до страхового стажу для осіб, яким встановлена І група інвалідності, та для осіб, яким встановлена ІІ і ІІІ групи інвалідності, не є доцільним з точки зору соціальної справедливості, оскільки настання такого соціального ризику, як інвалідність можливе в будь-який час, саме з цього моменту починаються негативні наслідки для життєдіяльності особи, страховий стаж при призначенні пенсії враховується на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. А справедливість досягається встановленням розміру пенсії в залежності від групи інвалідності.
    10.7. Доцільно не зменшувати права осіб, що мають інвалідність у зв’язку з загальним захворюванням, та виключити з норми абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» слова «у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням», поширивши правило, що час перебування на інвалідності зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах на всіх без виключення інвалідів.









    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст. 10.
    2. Стичинський Б. С. Удосконалення правового регулювання соціального забезпечення громадян : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 / Стичинський Броніслав Станіславович. – К., 1992. – 170 с.
    3. Сивак С. М. Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні : дис... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Сивак Світлана Миколаївна ; Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 1999. – 170 с.
    4. Сивак С. М. Конституційні гарантії права на пенсійне забезпечення і пенсійна реформа / С. М. Сивак // Право України. – 1997. – № 12. – С. 70–75.
    5. Сивак С. М. Правові підстави пенсійних правовідносин і пенсійна реформа / С. М. Сивак // Держава і право. Щорічник наукових праць молодих вчених. – Випуск 2. – К. : Ін-Юре, 1999. – С. 268–275.
    6. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні: курс лекцій / І. М. Сирота. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
    7. Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення» : Закон України від 4 червня 1997 р. № 307/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 45. – Ст. 283.
    8. Про проект Концепції соціального забезпечення населення України : Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 6. – Ст. 31.
    9. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
    10. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 23. – Ст. 121.
    11. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні : Указ Президента України від 13 квітня 1998 року № 291/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 569.
    12. Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року : Указ Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – Ст. 858.
    13. Про основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення громадян : Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1-14/1349 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?page=1&nreg=n1_14100-01. – 20.06.2012. – Назва з екрану.
    14. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV // ВВР. – 2003. – № 49–51. – Ст. 376.
    15. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України від 9 липня 2003 року № 1057-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47–48. – Ст. 372.
    16. Про схвалення Стратегії розвитку пенсійної системи : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2005 року № 525-р // Офіційний вісник України. — 2005. – № 51. – Ст. 3205.
    17. Про схвалення Концепції подальшого проведення пенсійної реформи : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 року № 1224-р // Офіційний вісник України. – 2009. – № 81. – Ст. 2752.
    18. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ // Офіційний вісник України. – 2011. – № 71. – Ст. 2667.
    19. Про внесення зміни до статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : Закон України від 13 січня 2005 року № 2343-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 9. – Ст. 184.
    20. Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб : Закон України від 3 квітня 2007 року № 857-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 27. – Ст. 361.
    21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : Закон України від 3 червня 2008 року № 309-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 27–28. – Ст. 253.
    22. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування» : Закон України від 5 березня 2009 року № 1074-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 43. – Ст. 1428.
    23. Про внесення зміни до статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : Закон України від 4 листопада 2004 року № 2153-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 42.
    24. Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо гарантій і прав окремих категорій пенсіонерів» : Закон України від 12 грудня 2006 року № 436-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 72.
    25. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
    26. Про Національний банк України : Закон України від 20 травня 1999 року № 679-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.
    27. Про дипломатичну службу : Закон України від 20 вересня 2001 року № 2728-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 5. – Ст. 29.
    28. Про службу в органах місцевого самоврядування : Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 33. – Ст. 175.
    29. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
    30. Про статус народного депутата України : Закон України від 17 листопада 1992 року № 2790-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17 (В редакції Закону від 22 березня 2001 року № 2328-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 42. – Ст. 212).
    31. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41–42, № 43, № 44–45. – Ст. 529.
    32. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 року № 4038-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.
    33. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 200 (В редакції Закону від 19 грудня 1991 року № 2001-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 178).
    34. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : Закон України від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
    35. Про наукову та науково-технічну діяльність : Закон України від 13 грудня 1991 року № 1977-XІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165 (В редакції Закону від 01 грудня 1998 року № 284-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 2–3. – Ст. 20).
    36. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ // Голос України. – 2012. – 21 квітня.
    37. Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України : Постанова Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 37. – Ст. 283.
    38. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22 жовтня 1993 року // ВВР. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
    39. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб : Закон України від 09 квітня 1992 року // ВВР. – 1992.– № 29. – Ст. 399.
    40. Про державну службу : Закон України від 17 листопада 2011 року № 4050-VІ // Офіційний вісник України. – 2012. – № 4. – Ст. 115.
    41. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46–47. – Ст. 403.
    42. Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : Закон України від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV // ВВР. – 2005. – № 6. – Ст. 141.
    43. Лібанова Е. М. Бідність: визначення, критерії та показники / Е. М. Лібанова // Україна: аспекти праці. – 1997. – № 7. – С. 4–10.
    44. Про прожитковий мінімум : Закон України від 15 липня 1999 року № 966-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 38. – Ст. 348.
    45. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 2–3. – Ст. 11.
    46. Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 102.
    47. Питання медико-соціальної експертизи : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 95. – Ст. 3265.
    48. Про Основні напрями соціальної політики на 1997–2000 роки : Указ Президента України від 18 жовтня 1997 року № 1166/97 // Урядовий кур’єр. – 1997.– № 202–203. – 30 жовтня.
    49. Решение о Концепции согласованной социальной и демографической политики государств-участников Содружества Независимых Государств от 18 октября 2011 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/997_o36. – 29.07.2013. – Заглавие с экрана.
    50. Антонович М. М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини / М. М. Антонович. – К. : KM Академія, 2000. – 262 с.
    51. Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому просторі Ради Європи: Досвід і проблеми / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв. – К. : Вентурі, 1999. – 399 с.
    52. Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції : навч. посібник / В. Є. Мармазов, І. С. Піляєв ; НАН України,
    Ін-т держави і права. – К. : Юридична книга, 2000. – 472 с.
    53. Блищенко И. П. Международное и внутригосударственное право / И. П. Блищенко. - М. : Госюриздат, 1960. – 237 c.
    54. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст.540.
    55. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_015. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    56. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_042. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    57. Декларация о правах инвалидов от 9 декабря 1975 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_117. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    58. Про мінімальні норми соціального забезпечення : Конвенція МОП від 28 червня 1952 року № 102 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_011. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    59. Про основні цілі і норми соціальної політики : Конвенція МОП № 117 від 22 червня 1962 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_016. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    60. Щодо забезпечення доходу : Рекомендація МОП № 67 від 12 травня 1944 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_323. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    61. Про рівноправність громадян країни та іноземців і осіб без громадянства у галузі соціального забезпечення : Конвенція МОП № 118 від 28 червня 1962 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_017. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    62. Про встановлення міжнародної системи збереження прав у галузі соціального забезпечення : Конвенція МОП № 157 від 21 червня 1982 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_012. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    63. Щодо встановлення міжнародної системи прав у галузі соціального забезпечення : Рекомендація МОП № 167 від 20 червня 1983 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_277. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    64. Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв’язку з втратою годувальника : Конвенція МОП № 128 від 29 червня 1967 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_326. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    65. Щодо допомог по інвалідності, по старості, і у зв’язку з втратою годувальника : Рекомендація МОП № 131 від 29 червня 1967 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_070. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    66. Про допомоги у випадках виробничого травматизму : Конвенція МОП № 121 від 8 липня 1964 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_306. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    67. Щодо допомог у випадках виробничого травматизму : Рекомендація МОП № 121 від 8 липня 1964 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_245. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    68. Про захист працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях : Конвенція МОП № 148 від 20 червня 1977 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_051. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    69. Щодо захисту працівників від професійного ризику, спричиненого забрудненням повітря, шумом та вібрацією на робочих місцях : Рекомендація МОП № 156 від 20 червня 1977 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_174. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    70. Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів : Конвенція МОП № 159 від 20 червня 1983 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_065. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    71. Щодо професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів : Рекомендація МОП № 168 від 20 червня 1983 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/993_091. – 20.06.2013. – Назва з екрану.
    72. Україна: Поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 роки : послання Президента України до Верховної Ради України від 23 лютого 2000 року // Урядовий кур’єр. – 2000. – 28 січня.
    73. Опришко В. Для чого Україні Рада Європи / В. Опришко // Право України. – 1997. – № 6. – С. 70–76.
    74. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Стор. 270.
    75. Європейська соціальна хартія від 18 жовтня 1961 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_300. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    76. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2660.
    77. Європейський кодекс соціального забезпечення від 16 квітня 1964 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_329. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    78. Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий) від 6 листопада 1990 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_651. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    79. Європейська конвенція про соціальне забезпечення від 14 грудня 1972 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_581. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    80. Європейська конвенція про соціальну і медичну допомогу від 11 грудня 1953 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_649. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    81. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників від 9 грудня 1989 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_044. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    82. Хартія основних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_524. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    83. Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1072/2000. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    84. Про затвердження плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу у 2001 році : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2001 року № 345 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/345-2001-%D0%BF. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    85. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2002 році : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 січня 2002 року № 34-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/34-2002-%D1%80. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    86. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2003 році : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2002 року № 744-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/744-2002-%D1%80. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    87. Про заходи щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 111-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/111-2004-%D1%80. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    88. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1496 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1496-99-%D0%BF. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    89. Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України : Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/n1_14100-01. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    90. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
    91. Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1365 / Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2763.
    92. Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна – ЄС : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2005 року № 117-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/117-2005-%D1%80. – 29.07.2013. – Назва з екрану.
    93. Про партнерство і співробітництво : Угода між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 року // Офіційний вісник України. – 2006. – № 24. – Ст. 1794.
    94. Про Стратегію подолання бідності : Указ Президента України від 15 серпня 2001 року № 637/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 33. – Ст. 1525.
    95. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні : Закон України від 21 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Стаття 252.
    96. Сташків Б. І. Теорія права соціального забезпечення : навч. посіб. / Б. І. Сташків. – К. : Знання, 2005. – 405 с.
    97. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М. : Юрид. лит., 1991. – 156 с.
    98. Присяжнюк Т. І. Система Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини – унікальний інструмент захисту порушених прав / Т. І. Присяжнюк // Право України. – 2001. – № 6. – С. 32–37.
    99. Councіl Dіrectіve 79/7/EEC of 19 December 1978 on the progressіve іmplementatіon of the prіncіple of equal treatment for men and women іn matters of socіal securіty // Offіcіal Journal L 006. – 1979. – January 10. – P. 0024 – 0025.
    100. Councіl Dіrectіve 86/378/EEC of 24 July 1986 on the іmplementatіon of the prіncіple of equal treatment for men and women іn occupatіonal socіal securіty schemes // Offіcіal Journal L 225. – 1986. – August 12. – P. 0040 – 0042.
    101. Councіl Dіrectіve 96/97/EC of 20 December 1996 amendіng Dіrectіve 86/378/EEC on the іmplementatіon of the prіncіple of equal treatment for men and women іn occupatіonal socіal securіty schemes // Offіcіal Journal L 046. – 1997. – February 17. – P. 0020 – 0024.
    102. Councіl Dіrectіve 98/49/EC of 29 June 1998 on safeguardіng the supplementary pensіon rіghts of employed and self-employed persons movіng wіthіn the Communіty // Offіcіal Journal L 209. – 1998. – July 25. – P. 46.
    103. 2000/436/EC: Councіl Decіsіon of 29 June 2000 settіng up a Socіal Protectіon Commіttee // Offіcіal Journal L 172. – 2000. – July 12. – P. 26.
    104. Dіrectіve 2003/41/EC of the European Parlіament and of the Councіl of 3 June 2003 on the actіvіtіes and supervіsіon of іnstіtutіons for occupatіonal retіrement provіsіon // Offіcіal Journal L 235. – 2003. – September 23. – P. 0010 – 0021.
    105. 85/308/EEC: Councіl Recommendatіon of 13 June 1985 on socіal protectіon for volunteer development workers // Offіcіal Journal L 163. – 1985. – June 22. – P. 0048 – 0051.
    106. 86/379/EEC: Councіl Recommendatіon of 24 July 1986 on the employment of dіsabled people іn the Communіty // Offіcіal Journal L 225. – 1986. – August 12. – P. 43.
    107. 92/441/EEC: Councіl Recommendatіon of 24 June 1992 on common crіterіa concernіng suffіcіent resources and socіal assіstance іn socіal protectіon systems // Offіcіal Journal L 245. – 1992. – August 26. – P. 0046 – 0048.
    108. 92/442/EEC: Councіl Recommendatіon of 27 July 1992 on the convergence of socіal protectіon objectіves and polіcіes // Offіcіal Journal L 245. – 1992. – August 26. – P. 49.
    109. 66/462/EEC: Commіssіon Recommendatіon of 20 July 1966 to the Member States on the condіtіons for compensatіon of persons sufferіng from occupatіonal dіseases // Offіcіal Journal P 147. – 1966. – August 09. – P. 2696.
    110. 90/326/EEC: Commіssіon Recommendatіon of 22 May 1990 to the Member States concernіng the adoptіon of a European schedule of occupatіonal dіseases // Offіcіal Journal L 160. – 1990. – June 26. – P. 39.
    111. Кайсин проти України (заява № 46144/99) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. – Режим доступу : http://www.mіnjust.gov.ua/187. – 27.07.2013. – Назва з екрану.
    112. Декларація глав держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав про міжнародні зобов'язання в галузі прав людини та основних свобод від 24 вер
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)