Пожарова Оксана Вікторівна. Охорона материнства за трудовим законодавством України

brief description

Пожарова Оксана Вікторівна. Охорона материнства за трудовим законодавством України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.05, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2014.- 203 с.

Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

ПОЖАРОВА ОКСАНА ВІКТОРІВНА

УДК 349.243: 331.45 – 055.26 (477)

ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА
ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Чанишева Галія Інсафівна

Одеса – 2014

ЗМИСТ:
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ МАТЕРИНСТВА ЗА МІЖНАРОДНИМИ АКТАМИ І ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 12
1.1. Поняття охорони материнства за трудовим законодавством України 12
1.2. Міжнародні стандарти охорони материнства 24
1.3. Європейські стандарти охорони материнства 40
1.4. Юридичне забезпечення охорони материнства нормами трудового права України 53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 74
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ МАТЕРИНСТВА ЗА ТРУДОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ 79
2.1. Система правових заходів охорони материнства за трудовим законодавством України: загальна характеристика 79
2.2. Правові пільги для вагітних жінок і жінок, які мають дітей 95
2.3. Юридичні гарантії трудових прав вагітних жінок і жінок, які мають дітей 131
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 151
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА МАТЕРИНСТВА ЗА ПРОЕКТОМ ТРУДОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ 155
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 173
ВИСНОВКИ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 182

ВСТУП
Актуальність теми. Конституція України (ст. 24) проголошує рівність прав жінки і чоловіка і гарантує рівні можливості, у тому числі, у сфері праці та винагороди за неї; передбачає спеціальні заходи з охорони праці та здоров’я жінок, створення умов, що дають жінкам можливість поєднувати роботу з материнством, правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Згідно з частиною третьою ст.51 Конституції сім’я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.
Охорона сім’ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні є одним із найважливіших і відповідальних завдань держави при здійсненні правової регламентації прав і свобод людини та громадянина, позитивне вирішення якого тісно пов’язано з використанням прийнятої та діючої системи правових засобів у даній сфері суспільних відносин.
Трудова діяльність жінок регулюється як загальними нормами законодавства про працю, що встановлює державні гарантії трудових прав і свобод для усіх працівників, так і нормами, які прийнято з урахуванням характеру і умов праці жінок, психофізіологічних особливостей їхнього організму, наявності сімейних обов’язків та інших суспільно значущих факторів.
Ґрунтуючись на зазначених вище конституційних положеннях, законодавець передбачає відповідні гарантії та пільги для вагітних жінок і жінок, які мають дітей, котрі через відомі обставини не можуть нарівні з іншими працівниками у повному обсязі виконувати передбачені загальними нормами обов’язки у трудових правовідносинах.
Така спрямованість національного законодавства, що регулює трудові відносини за участю жінок, узгоджується зі змістом багатьох міжнародно-правових актів. Так, у статтях 11 і 12 Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. підкреслюється, що держава, яка ратифікувала дану Конвенцію, вживає усіх належних заходів, щоб забезпечувати право жінок на охорону здоров’я і безпечні умови праці, в тому числі зі збереження функції продовження роду, здійснювати особливий захист у період вагітності на тих видах робіт, шкідливість яких для здоров’я жінок доведено, а також соціальне обслуговування жінок у період вагітності, пологів і післяпологовий період, надаючи, коли це необхідно, безкоштовні послуги, відповідне харчування в період вагітності і годування дитини. Здійснення порівняльно-правового аналізу норм актів чинного трудового законодавства України у сфері охорони материнства з міжнародними та європейськими трудовими стандартами є актуальним питанням науки трудового права України.
Актуальність теми дослідження обумовлюється також необхідністю внесення конкретних пропозицій та рекомендацій щодо законодавчого закріплення особливостей регулювання трудових відносин за участю жінок-матерів у проекті Трудового кодексу України (далі – проект ТК України), до структури якого включено окрему Книгу четверту «Особливості регулювання трудових відносин за участю окремих категорій працівників і роботодавців».
Проблеми юридичного забезпечення права працюючих матерів на охорону материнства набувають особливої актуальності в умовах розвитку нетипових форм зайнятості: позикової праці, віддаленої праці, надомної праці, домашньої праці та ін., що потребує внесення теоретично обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинного трудового законодавства, проекту ТК України.
Теоретичні та практичні аспекти правового регулювання праці жінок досліджуються у працях таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як О.А. Абрамова, В.М. Андріїв, Н.Б. Болотіна, І.А. Вєтухова, М.І. Данченко, І.Я. Кисельов, Е.Г. Кожахметова, Т.А. Коляда, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, Є.О. Монастирський, Л.А. Ніколаєва, В.Г. Ротань, О.М. Потопахіна, С.М. Прилипко, Н.Н. Тарусіна, В.М. Толкунова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, Н.Н. Шептуліна, І.В. Шульженко, О.М. Ярошенко та ін.
Водночас за часів незалежності в Україні було виконане лише одне спеціальне комплексне дослідження питань правового регулювання праці жінок з урахуванням функції материнства (І.А. Вєтухова. Особливості правового регулювання праці жінок, які поєднують роботу з материнством, та його подальше вдосконалення (2001). Теоретичні та практичні питання правового регулювання охорони материнства потребують нових підходів з урахуванням міжнародних та європейських актів, оновленого національного законодавства, сучасних тенденцій у регулюванні трудових відносин за участю жінок, позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн, досягнень науки трудового права у країнах з розвинутою ринковою економікою, постсоціалістичних країнах.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки як складової плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970), а також плану науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці та соціального забезпечення» на 2011-2016 роки як складової плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011-2016 роки (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у дослідженні юридичного забезпечення права працюючих жінок на охорону материнства за трудовим законодавством України, а також внесенні пропозицій щодо його удосконалення.
Мета дослідження зумовила постановку і вирішення таких основних завдань:
визначити поняття «охорона материнства» за трудовим законодавством України та його співвідношення з поняттям «захист материнства»;
дослідити міжнародні та європейські стандарти охорони материнства і ступень їхньої імплементації у національне трудове законодавство;
охарактеризувати становлення, сучасний стан і перспективи розвитку інституту охорони материнства за трудовим законодавством України;
визначити місце норм про охорону материнства у системі трудового права України;
виявити основні тенденції у правовому регулюванні трудових відносин за участю вагітних жінок і жінок, які мають дітей, в Україні та зарубіжних країнах;
здійснити класифікацію та охарактеризувати правові заходи з охорони материнства, передбачені трудовим законодавством України;
розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, проекту ТК України у сфері охорони материнства.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини, в рамках яких реалізується право працюючих жінок на охорону материнства.
Предметом дослідження є інститут охорони материнства за трудовим законодавством України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його мети і завдань, об’єкту і предмету. За допомогою діалектичного методу досліджено проблеми юридичного забезпечення права працюючих жінок на охорону материнства в їх розвитку і взаємозв’язку (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3). Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати становлення і розвиток інституту охорони материнства і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми (п. 1.4, розділ 3). Формально-логічний та системний методи було використано при визначенні поняття охорони материнства і характеристиці системи правових заходів з охорони материнства за трудовим законодавством України (п.п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі міжнародних актів, актів національного трудового законодавства та законодавства зарубіжних країн (п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням інституту охорони материнства за трудовим законодавством України.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, які мають наукову новизну:
вперше:
обґрунтовано доцільність виділення у системі національного права самостійного правового інституту «Охорона сім’ї, дитинства, материнства і батьківства», який має комплексну міжгалузеву природу та включає норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, сімейного, трудового, аграрного права, права соціального забезпечення та інших галузей. Зазначений інститут охоплює увесь комплекс різноманітних і необхідних гарантій (загальних, матеріальних та юридичних) та правових заходів примусу (запобіжні заходи і заходи захисту, поновлення прав, міри відповідальності і т. ін.);
досліджено етапи становлення та розвитку трудового законодавства у сфері охорони материнства; охарактеризовано сучасну нормативну базу охорони материнства, яку можна буде вважати повністю сформованою з прийняттям нового Трудового кодексу України;
здійснено порівняльно-правовий аналіз міжнародних та європейських актів (актів ООН, МОП, Ради Європи, Європейського Союзу) щодо охорони материнства і норм чинного трудового законодавства України на предмет відповідності останніх міжнародним трудовим стандартам;
визначено поняття «охорона материнства» за трудовим законодавством України як: принцип правового регулювання індивідуальних трудових відносин; одне з основних трудових прав – право працюючих жінок на особливу охорону материнства, закріплене у міжнародних актах; субінститут самостійного комплексного правового інституту «Праця жінок і осіб із сімейними обов’язками» Індивідуального трудового права; система державних та громадських заходів;
досліджено співвідношення понять «охорона материнства» та «захист материнства». Встановлено, що поняття «охорона материнства» є більш широким поняттям порівняно з поняттям «захист материнства» і охоплює останнє;
визначено систему правових заходів охорони материнства за трудовим законодавством України та здійснено їх класифікацію. Аналіз чинного законодавства дозволяє класифікувати правові заходи охорони материнства за наступними підставами: за рівнем заходів, що проводяться; за характером заходів, що вживаються; за цільовою спрямованістю; за часом реалізації; за ступенем виразу; за способом впливу; за ступенем важливості для правового становища працівниці;
удосконалено:
положення про місце норм про охорону материнства у системі трудового права України, а саме запропоновано виділяти окремий субінститут у структурі комплексного правового інституту «Праця жінок та осіб із сімейними обов’язками» як складової Індивідуального трудового права;
положення про розмежування диференціації правового регулювання трудових відносин за участю вагітних жінок і жінок, які мають дітей, та дискримінації у сфері праці за ознакою статі;
набуло подальшого розвитку:
положення про особливу охорону материнства як принцип правового регулювання індивідуальних трудових відносин, який поряд з іншими галузевими принципами слід закріпити у чинному КЗпП;
положення про зміст субінституту охорони материнства як складової самостійного комплексного правового інституту «Праця жінок та осіб із сімейними обов’язками» у системі трудового права України. Зазначений субінститут включає норми про гідні умови праці вагітних жінок і жінок, які мають дітей; норми про додаткові пільги та переваги для зазначеної категорії жінок; норми про юридичні гарантії їх трудових прав;
положення про гідну працю, якою можна назвати таку трудову діяльність, що створює умови для поєднання трудових та сімейних обов’язків й особистого життя;
формулювання теоретично обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення чинного трудового законодавства України та проекту Трудового кодексу України у сфері охорони материнства з урахуванням міжнародних та європейських трудових стандартів і позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки теоретичних проблем юридичного забезпечення права працюючих жінок на охорону материнства; у правотворчій діяльності з метою вдосконалення правового регулювання охорони материнства за чинним трудовим законодавством та проектом Трудового кодексу України; у практиці застосування чинного законодавства з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їх тлумачення, вирішення питань, не врегульованих нормами права.
Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні нормативного курсу «Трудове право України», спеціального курсу «Порівняльне трудове право», при підготовці та написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, практикумів із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Національного університету «Одеська юридична академія», на науково-практичних конференціях, зокрема: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації прав людини у сфері праці і соціального забезпечення» (м. Харків, 8-9 жовтня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 21-22 травня 2010 р.); ІІ Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 25-26 березня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 травня 2011 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.); ІV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 23 березня 2013 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Національного університету «Одеська юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.); V Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 22 березня 2014 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 16-17 травня 2014 р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, викладені автором у 12 публікаціях, в тому числі 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, та 1 статті, опублікованій у зарубіжному виданні.
Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких основний зміст – 181 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ
У Висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового регулювання охорони материнства за трудовим законодавством України:
1. У системі національного права видається доцільним виділяти самостійний структурно-функціональний інститут «Охорона сім’ї, дитинства, материнства і батьківства», що являє собою вельми складну, інтегровану у чисельні галузі структуру з властивими їй єдиній характеристиками, що виконує вкрай важливі функції нормативно-правового регулювання суспільних відносин у даній сфері. Інститут охорони материнства, батьківства, дитинства і сім’ї має комплексну міжгалузеву природу та включає норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, сімейного, трудового, аграрного права, права соціального забезпечення та інших галузей. Зазначеними нормами передбачається як надання різноманітних та необхідних гарантій (загальних, матеріальних та юридичних), так і застосування публічного примусу, що включає запобіжні заходи і заходи захисту, поновлення прав, міри відповідальності і т. ін.
2. Норми трудового права з охорони материнства є складовою законодавчих та інших нормативно-правових актів, що у сукупності утворюють комплексне міжгалузеве законодавство у сфері охорони сім’ї, дитинства, материнства і батьківства.
3. Охорона материнства нормами трудового права – це система правових, організаційних, економічних заходів, спрямованих на заохочення материнства, гарантування інтересів матері та дитини, забезпечення їх повноцінного розвитку, створення найбільш сприятливих умов для поєднання роботи з материнством і виконанням сімейних обов’язків.
В охороні материнства нормами трудового права відображується охоронна функція цієї галузі, що проявляється у встановленні гідних умов праці для жінок-матерів, додаткових пільг і переваг для жінок-матерів, юридичних гарантій їх трудових прав.
4. Україні слід ратифікувати Конвенцію МОП №183 про перегляд Конвенції (переглянутої) 1952 р. про охорону материнства 2000 р., що однак не виключає можливості врахування прогресивних норм зазначеної Конвенції у національному законодавстві до її ратифікації. Україні необхідно також ратифікувати Конвенції МОП №175 про роботу на умовах неповного робочого часу 1994 року, Конвенції МОП №177 про надомну працю 1996 року, Конвенції МОП №189 про домашніх працівників 2011 року, положення яких також сприятимуть створенню сприятливих умов для поєднання трудових обов’язків з функцією материнства.
5. Чинне трудове законодавство України в цілому відповідає міжнародним та європейським трудовим стандартам права працюючих жінок на охорону материнства. Водночас національне трудове законодавство у частині так званої гендерної охорони праці жінок, враховуючи міжнародні та європейські трудові стандарти (зокрема, положення ст. 8 Європейської соціальної хартії (переглянутої), Директиви 92/85/ЄЕС), потребує перегляду та внесення змін. Так, у ст. 8 ЄСХ(п) йдеться про обов’язкове регулювання нічної праці для вагітних жінок, для жінок протягом певного періоду після пологів і для жінок, які годують дітей, а також про заборону використання їх праці на підземних роботах у шахтах, на усіх інших небезпечних, шкідливих або важких роботах. Директивою 92/85 ЄЕС забороняється допуск вагітних і жінок, які недавно народили, протягом визначеного (національними законодавствами) часу після пологів до роботи у нічний час. Конвенція МОП №171 про нічну працю 1990 року вимагає забезпечення наявності альтернативної нічній праці роботи для працюючих жінок до і після народження дитини протягом визначеного у ст. 7 періоду, а також протягом додаткових періодів, стосовно яких видається медична довідка, котра засвідчує, що це потрібно для здоров’я матері або дитини (під час вагітності, протягом певного часу понад період після народження дитини).
Натомість чинним КЗпП забороняється залучення всіх жінок до робіт у нічний час (за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід). У зв’язку з цим назва і зміст ст. 175 КЗпП потребують зміни і приведення у відповідність до міжнародних та європейських стандартів.
Аналогічних змін потребує й зміст частини першої ст. 174 КЗпП, якою забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
6. Аналіз чинного законодавства дозволяє класифікувати правові заходи охорони материнства за наступними підставами: за рівнем заходів, що проводяться, - державні, регіональні, муніципальні та локальні; за характером заходів, що вживаються, - матеріальні, моральні та змішані; за цільовою спрямованістю – заходи, спрямовані на охорону здоров’я матері, підтримку трудового довголіття, забезпечення гідного рівня життя і т. ін.; за часом реалізації – термінові та безстрокові; за ступенем виразу – індивідуальні та колективні; за способом впливу – загальні та спеціальні; за ступенем важливості для правового становища працівниці – основні та додаткові.
7. Правові пільги у сфері охорони материнства – це правомірні облегшення становища вагітних жінок і жінок, які мають дітей, шляхом надання переваг щодо встановлення норм праці, режиму робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, безпечних і здорових умов праці або повне чи часткове звільнення від виконання певних загальних трудових обов’язків.
8. Правові пільги та юридичні гарантії для вагітних жінок і жінок-матерів за трудовим законодавством України можна оцінити як досить високі. Це стосується переведення вагітних жінок і жінок-матерів на іншу більш легку роботу із збереженням середнього заробітку, такої, що повністю оплачується і досить тривалій порівняно з іншими країнами відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, відпустки з догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років, перерви для годування дитини, заборон і обмежень при направленні у службові відрядження, залучення до надурочних робіт, до роботи у нічний час, у вихідні, святкові та неробочі дні, гарантій вагітним жінкам і жінкам, як мають дітей, при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Національне законодавство містить норми, які є більш сприятливими для жінок порівняно з міжнародними трудовими нормами, і які перевищують рівень охорони праці жінок у зарубіжних країнах. Однак є й певні неузгодженості. Наприклад, Рекомендація МОП №95 щодо охорони материнства 1952 року передбачає більшу тривалість додаткової перерви для годування дитини порівняно із ст. 183 КЗпП. Перерви в роботі для годування немовлят повинні, по можливості, становити загалом не менше ніж півтори години протягом робочого дня, причому у разі пред’явлення лікарняної довідки частота і тривалість перерви для годування немовлят повинні відповідним чином змінюватись. У Рекомендації також йдеться про вжиття заходів щодо надання матерям приміщень для годування немовлят і догляду за ними протягом дня, бажано за межами підприємства, на якому працюють ці матері; у разі можливості функціонування таких служб повинно фінансуватися або повинна хоча б надаватися субсидія за рахунок громадських коштів чи в порядку обов’язкового соціального страхування.
9. У проекті ТК України збережено високий рівень охорони трудових прав вагітних жінок і жінок, які мають дітей. Хоча в деяких питаннях має місце відступлення від рівня, передбаченого чинним КЗпП.
10. У чинному КЗпП термін «особи із сімейними обов’язками» не застосовується, хоча низка статей КЗпП встановлюють гарантії та пільги батькам, які виховують дітей без матері, опікунам (піклувальникам), жінкам, які усиновили дітей, жінкам, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Водночас відповідні норми чинного КЗпП не виділено в окрему главу, вони містяться у різних главах Кодексу.
Проект ТК України у частині правового регулювання праці осіб із сімейними обов’язками в цілому відповідає положенням Конвенції МОП №156 про рівне ставлення й рівні можливості для працівників чоловіків і жінок: працівники із сімейними обов’язками, а в частині регулювання праці жінок із сімейними обов’язками в ряді випадків встановлює більш високий рівень гарантій порівняно із стандартами МОП. Основним принципом правового регулювання праці зазначеної категорії працівників є принцип заборони дискримінації та узгодження в міру можливостей їхніх трудових обов’язків із сімейними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Абрамова А.А. Труд женщин /А.А. Абрамова. - М.: Профиздат, 1982. - 207 с.
2. Андріїв В.М. Система трудових прав працівників та механізм їх забезпечення /В.М. Андріїв: Автореф. дис. …докт. юрид. наук: 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Одеса, 2012. – 40 с.
3. Азбука прав працюючих жінок і ґендерної рівності (друге видання). – Авторське право, Міжнародна організація праці, 2010 р. – 244 с.
4. Анисимов Л. Особенности охраны труда женщин /Л. Анисимов //Вопросы трудового права. – 2013. - №12. – С. 50-60.
5. Антюшина Н.М. Демографические тенденции и семейная политика в Швеции /Н.М. Антюшина //Труд за рубежом. – 2006. - №4. – С.95-111.
6. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: Учеб. для вузов /М.В. Баглай. – М., 2001. – С.275-279.
7. Бахрах Д.Н. Правовые льготы /Д.Н. Бахрах /Справедливость и право. – Свердловск, 1989.
8. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 5-те вид., переробл. і доп. – К.: Знання, 2008. – 860 с.
9. Борута І., Чанишева Г.І. Трудове право ЄС: навчальний посібник /І. Борута, Г.І. Чанишева. – Одеса, 2004. – 90 с.
10. Burca G. de. The Future of Social Rights Protection in Europe //Social Rights in Europe /ed. G. de Burca, B. De Witte.Florence: EUP, 2005.
11. Вавильченкова С.Е. Правовое регулирование в сфере защиты материнства, детства и семьи в Российской Федерации и за рубежом /С.Е. Вавильченкова //Современное право. – 2012. - №1. – С.65.
12. Великий енциклопедичний юридичний словник /За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. - С.596.
13. Вєтухова І. Право матерів на поінформованість про умови праці /І. Вєтухова //Право України. – 2000. - №8. – С.87-91.
14. Вєтухова І.А. Особливості правового регулювання праці жінок, які поєднують роботу з материнством, та його подальше вдосконалення: Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05 /І.А. Вєтухова. – Харків, 2001. – 18 с.
15. Всеобщая декларация прав человека: Принята и провозглашена резолюцией 217 А (ІІІ) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1847 г. //Международные акты о правах человека: Сб. документов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М., 1998. – С.39-43.
16. Галузева угода між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки. – К., 2011. – 71 с.
17. Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки від 9 листопада 2010 року //Урядовий кур’єр. – 24 листопада 2010 року.