МОРОЗ Тарас Павлович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

brief description

МОРОЗ Тарас Павлович. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МОРОЗ ТАРАС ПАВЛОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________ Т.П. Мороз
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Капліна Галина Анатоліївна,
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...15
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ……………………………………………....23
1.1 Поняття та ознаки правового регулювання професійної підготовки
державних службовців………………………….………………………………23
1.2 Генезис державно-службових відносин .……………………………….....35
1.3 Сучасний стан правового регулювання професійної підготовки державних
службовців……………………………….………………………………...........50
Висновки до розділу 1……………………………………………………........65
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ……………………….........67
2.1 Поняття професійної підготовки державних службовців………...............67
2.2 Структура і зміст професійної підготовки державних службовців............77
2.3 Суб’єкти правовідносин у сфері професійної підготовки державних
службовців…………………………….……………………………….................93
Висновки до розділу 2…………………………………………………….......114
РОЗДІЛ 3 МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ
ПІДГОТОВКИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ……………………….......118
3.1 Основи механізму правового регулювання професійної підготовки
державних службовців………………………….……………………………..118
3.2 Вплив правових та організаційних заходів на ефективність професійної
підготовки державних службовців………….……………………………......135
3.3 Удосконалення механізму правового регулювання професійної
підготовки державних службовців………….………………………….…....148
3
Висновки до розділу 3……………………………………………....……...161
ВИСНОВКИ …………………………………………………….......................167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………….......................173
ДОДАТКИ……………………………………………………..........................197

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертаційній роботі наведено теоретично нове вирішення наукової
проблеми – особливості правового регулювання професійної підготовки
державних службовців. На підставі проведеного дослідження
сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на
досягнення поставленої мети. Основні з них такі:
1. Правове регулювання професійної підготовки державних службовців
– це здійснюваний в межах суспільства і держави за допомогою норм права
вплив на процес отримання спеціальних знань, необхідних для можливості
виконання суспільно-значимих професійних обов’язків у сфері державного
управління тими особами, які займають посади в державних органах та їх
апараті, а також одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
2. На шляху побудови розвинутого соціалістично-спрямованого
суспільства, партійне керівництво Радянського Союзу приділяло значну
увагу проблемі поліпшення якості роботи державного апарату, постійному
удосконаленню його службового складу, формі і методам діяльності. В
післявоєнні роки, враховуючи брак управлінських кадрів, та відповідний
дефіцит кадрів необхідних для обіймання суспільно-важливих державних
посад, керівництвом Радянського Союзу було розпочато процес будівництва
системи професійної освіти для державних службовців освіти – створювалася
та розвивалася мережа вищих партійних шкіл. Беручи до уваги важкі
післявоєнні роки, а також об’єктивні умови періоду розбудови нової моделі
соціалістичного управління, цей процес не завжди характеризувався
успішністю, а зачасти створював багато незручностей для осіб, що
проходили такі курси навчання.
В період 1950-1960 рр. в значній мірі розпочався процес розвитку
спеціалізованого законодавства, що формувало вимоги для осіб – кандидатів
на обіймання посад державних службовців. Спеціальні нормативно-правові
158
акти доповнювали такі вимоги додатковими умовами щодо рівня освіти
кандидатів, досвіду їх роботи, вікових вимог а також наявності спеціальних
наукових ступенів.
3. Більшість норм, що регулюють питання професійної підготовки
державних службовці, виокремлені в спеціальні закони та підзаконні
нормативно-правові акти, що встановлюють умови для їх імплементації в
суспільне життя. Трудове право зберігає своє значення як базової,
материнської галузі.
4. Професійна підготовка державних службовців – це складова частина
процесу професійного навчання, яка характеризується систематичним
отриманням навиків та знань за необхідними для виконання державної
діяльності напрямками, повноцінне отримання яких дає можливість
визначити найефективніші і найприйнятніші способи реалізації поставлених
перед державним службовцем завдань.
Правовідносини в сфері професійної підготовки державних
службовців – це урегульовані спеціалізованим законодавством України
суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення професійного
навчання державних службовців та характеризуються систематичним
отриманням необхідних навиків та знань необхідними для виконання
державної діяльності.
5. Ознаки державної служби, які свідчать про її належність до
трудового права: 1) державна служба виникає на підставі трудового договору
(контракту); 2) носить індивідуальний характер; 3) платність, що передбачає
виплату роботодавцем заробітної плати в повному розмірі та у встановлені
терміни; 4) двосторонній, взаємний характер прав і обов’язків; 5) умови
укладення трудового договору з державними службовцями ґрунтуються
на загальних принципах трудового права, а саме: а) вільне розпорядження
своїми здібностями до праці, обрання професії й роду занять; б)
недопущення дискримінації у сфері праці; в) заборона необґрунтованої
159
відмови у прийнятті на державну службу; г) недопустимість обмеження
прав і встановлення переваг тощо.
6. Виділено врегульовані нормами права відносини між окремими
особами, пов’язаними між собою правами та обов’язками у сфері
професійної підготовки державних службовців: 1) відносини між державним
органом і державним службовцем, які обумовлені обов’язком державного
службовця на професійну підготовку, підвищення кваліфікації за рахунок
коштів відповідного бюджету, і обов’язком роботодавця сприяти вказаному
обов’язку; 2) відносини між органами державної влади та нижчестоящим
державним органом, у зв’язку з умовами направлення на навчання, розглядом
і затвердженням державного замовлення на підвищення кваліфікації
державних службовців, формування і затвердження бюджетних запитів,
кошторисів у відповідних бюджетах, для виплати компенсацій і гарантій
державним службовцям, які перебувають у трудових відносинах з державним
органом; 3) відносини між органами державної влади і Національним
агентством України з питань державної служби; 4) відносини між органами
державної влади та навчальними установами з приводу направлення
державних службовців на навчання, що обумовлені тристороннім договором;
5) відносини в системі навчальних закладів, однією стороною яких є
провідний навчальний заклад системи підготовки - Національна академія
державного управління при Президентові України; 6) відносини між
навчальними закладами та державними службовцями (слухачами), які
обумовлені наявністю певних прав і обов’язків сторін у процесі навчання.
7. Виділено умови ефективності механізму правового регулювання
професійної підготовки державних службовців: 1) механізм повинен
включати в себе всі необхідні елементи власної конструкції, функціонально
здатні визначати його якісну роботу; 2) елементи механізму правового
регулювання професійної підготовки державних службовців повинні
відповідати елементам, що входять до складу інших галузевих
160
(міжгалузевих) механізмів правового регулювання, що має забезпечити
стабільність роботи всієї правової системи; 3) правові засоби повинні
ефективно поєднуватися із спеціальними правовими засобами регулювання
правовідносин у сфері професійної підготовки державних службовців.
8. Структуру механізму правового регулювання професійної підготовки
державних службовців складають такі елементи: 1) правові норми, що
закріплюють правомочності державного службовця як працівника, права та
обов’язки, гарантії прав; 2) повноваження та обов’язки роботодавця,
державних органів, які регулюють і здійснюють професійну підготовку
державних службовців; 3) способи реалізації і захисту прав і свобод
державного службовця, що складаються з контрольних, наглядових та інших
заходів захисту.
9. Сформульовано головні напрями організаційно-правової роботи в
системі професійної підготовки державного службовця: а) проведення
щорічної оцінки державного службовця та атестації; б) формування та
розвиток кадрового резерву; в) розвиток системи оцінки та стимулювання
працівників до підвищення кваліфікації, створення можливостей для
професійного і кар’єрного зростання державних службовців.
10. Запропоновано наступні шляхи і засоби удосконалення та
підвищення ефективності правового регулювання професійної підготовки
державних службовців:
-внести зміни до п. 1 розділу І «Загальні положення» Інструкції про
службові відрядження, і визнати поняття «службове відрядження» в
наступний редакції - це поїздка працівника за розпорядженням керівника
органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю
або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на
певний строк до іншого населеного пункту з метою підвищення кваліфікацій
з відривом від основної роботи або для виконання службового доручення
поза місцем його постійної роботи.
161
- внести зміни до Закону України «Про державну службу», де
окремою статтею «Державні гарантії державних службовців» передбачити,
що для державних службовців, які направляються для підвищення
кваліфікації, і професійної підготовки, установлено такі мінімальні державні
гарантії: а) збереження середньої заробітної плати за основним місцем
роботи за час навчання; б) оплата вартості проїзду працівника до місця
навчання і назад; в) виплата добових за кожний день перебування в дорозі у
розмірі, установленому законодавством для службових відряджень
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98; г)
визнати, що на час навчання, добові виплачуються в розмірі, установленому
законодавством для службових відряджень; д) державні службовці
забезпечуються гуртожитком готельного типу, або, у разі відсутності
гуртожитку, отримують відшкодування витрат, пов’язаних із наймом
житлового приміщення.
- окремими статтями внести зміни до Закону «Про державну
службу», в частині: 3.1) визнання обов’язку роботодавця – державного
органу спрямовувати державного службовця на навчання або підвищення
професійного рівня за кошти державного органу до навчальних закладів, які
мають відповідну ліцензію зі збереженням усіх визначених законом гарантії
на навчання; 3.2) передбачити відповідальність державного органу за
порушення термінів спрямування державних службовців на професійну
підготовку державних службовців; 3.3) закріпити право вимоги
продовження ділової кар’єри, право на просування із боку державного
службовця, що обумовлене проходженням відповідного навчання та
обов’язок керівників органу державної влади враховувати цей фактор як одну
з підстав визначення відповідності державного службовця вимогам, що
пред’являються до державних службовців, і як його переважне право у
порівнянні з іншими можливими кандидатами на таке просування; 3.4)
визнати шляхи оскарження дії роботодавця, у випадку невизнання права за
162
працівником на професійну підготовку або на просування.
- в Законі України «Про центральні органи виконавчої влади»
заборонити Міністерству як головному розпоряднику коштів, зменшення
асигнувань на професійну підготовку державних службовців.