Мицай Марина Олексіївна Джерела пен­сійного права України

brief description

Мицай Марина Олексіївна, юрисконсульт ТОВ «Центр економічно-правової допомоги «Гєвінн»: «Джерела пен­сійного права України» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київ­ському національному університеті імені Тараса Шевченка

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МИЦАЙ МАРИНА ОЛЕКСІЇВНА
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ ПЕНСІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
2
Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Костюк Віктор Леонтійович
Київ – 2018

ЗМІСТ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ
................................................................................................................................. 1
3
ВСТУП
................................................................................................................................. 1
4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ПЕНСІЙНОГО ПРАВА
................................................................................................................................. 2
3
1.1. Право на пенсійне забезпечення в умовах соціальної та правової
держави
................................................................................................................................. 2
3
1.2. Поняття та ознаки джерел пенсійного права
................................................................................................................................. 4
6
1.3. Класифікація джерел пенсійного права
................................................................................................................................. 5
8
1.4. Поняття, ознаки та принципи законодавства у системі джерел пенсійного
права
......... 72
Висновки до розділу 1
......... 87
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ОСНОВОПОЛОЖНИХ ДЖЕРЕЛ ПЕНСІЙНОГО
ПРАВА........................................................................................................................89
2.1. Закони у системі джерел пенсійного права
................................................................................................................................. 8
9
14
2.2. Підзаконні нормативно-правові акти у системі джерел пенсійного
права
......... 111
2.3. Особливості нормативно-правових актів Пенсійного фонду України як
джерел пенсійного права
.......................................132
2.4. Рішення органів судової влади у системі джерел пенсійного права ....…. 148
Висновки до розділу 2
............................................................................................................................... 17
2
РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЖЕРЕЛ ПЕНСІЙНОГО
ПРАВА
175
3.1. Вплив міжнародних (європейських) соціальних стандартів на систему
джерел пенсійного права…………………….
175
3.2. Проблеми кодифікації пенсійного законодавства……
189
Висновки до розділу 3
............................................................................................................................... 20
8
ВИСНОВКИ 210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 215
ДОДАТКИ
............................................................................................................................... 23

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі обґрунтовано та наведено теоретичне узагальнення
та нове вирішення поставленого наукового завдання, що полягало у з’ясуванні
суті та змісту системи джерел пенсійного права України, ролі окремих елементів
в організації та здійсненні пенсійної реформи, а також у правовому регулюванні
відносин пенсійного забезпечення. У результаті проведеного дослідження,
зроблено низку висновків, основними із яких є наступні.
1. Право на пенсійне забезпечення варто розглядати у широкому та
вузькому значеннях. У широкому значенні, право на пенсійне забезпечення –
це системний, комплексний вид права на соціальний захист, що включає
можливість матеріальної підтримки особи за рахунок джерел пенсійного
забезпечення у разі настання соціальних (пенсійних) ризиків визначених
законом та/або договором, тимчасово або постійно на умовах та у порядку,
передбаченому чинним законодавством України. У вузькому значенні, право на
пенсійне забезпечення – це право правомочних осіб на отримання пенсійних
виплат у солідарній системі пенсійного страхування, що включає можливість
матеріальної підтримки за рахунок джерел пенсійного забезпечення у разі
досягнення встановленого законом віку, інвалідності, втрати годувальника, з
інших визначених законом за рахунок коштів Пенсійного фонду України або
інших спеціальних джерел відповідно та у порядку, передбаченому
законодавством України.
2. Запропоновано джерела пенсійного права розглядати у матеріальному та
формально-правовому аспектах. У матеріальному аспекті, джерела пенсійного
права – це сукупність факторів матеріального, соціального, політичного та іншого
характеру, які впливають на стан нормотворчої діяльності у сфері пенсійного
забезпечення. У формально-правовому аспекті, джерела пенсійного права – це
227
зовнішні форми виразу та закріплення норм права, які формуються
уповноваженими на те суб’єктами нормотворчої діяльності з метою
ефективного правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення.
3. Обґрунтовано, що основними особливостями джерел пенсійного права є
наступні: виступають зовнішньою формою виразу та закріплення норм
пенсійного права; переважно ними виступають нормативно-правові акти з
питань пенсійного забезпечення; виступають результатом нормотворчої
діяльності відповідних суб’єктів щодо пенсійного забезпечення; спрямовані на
правове регулювання сучасних відносин з пенсійного забезпечення; визначають
механізми реалізації, гарантування, правової охорони права на пенсійне
забезпечення та інших тісно пов’язаних із ним прав; окреме місце посідають
міжнародно-правові акти МОП; ключова роль належить законам про пенсійне
забезпечення; окреме місце посідає закон про Державний бюджет на
відповідний рік; важлива роль у системі підзаконних нормативно-правових актів
належить нормативним актам Пенсійного фонду України; допоміжне значення
мають локальні нормативні акти про працю; підлягають державному нагляду та
громадському контролю; підлягають конституційному та судовому контролю.
4. Відзначено доцільним надати органам місцевого самоврядування, у
межах відповідних місцевих бюджетів, запроваджувати додаткові пенсії,
насамперед, пенсії за віком.
5. Необхідно розробити та затвердити Національну стратегію пенсійної
реформи як окремого закону, що забезпечуватиме комплексність, системність,
ефективність реформування пенсійного забезпечення на основі та з урахуванням
національного та міжнародного досвіду, досягнень провідних шкіл соціального
права, у тому числі міжнародних (європейських) соціальних стандартів. Така
стратегія має передбачати: 1) удосконалення державного пенсійного забезпечення;
2) модернізацію солідарної системи пенсійного страхування; 3) запровадження
накопичувальної системи пенсійного страхування; 4) запровадження професійного
228
(корпоративного) пенсійного забезпечення; 5) стимулювання недержавного
пенсійного забезпечення; 6) концепцію кодифікації пенсійного законодавства.
6. Закон як джерело пенсійного права – це особливий нормативно-правовий
акт, який спрямований на регулювання найбільш важливих відносин у сфері
пенсійного забезпечення, ухвалюється парламентом та/або шляхом
всеукраїнського референдуму у спеціальному порядку. Основними ознаками
закону як джерела пенсійного права є наступні: спрямований на регламентацію
відносин у сфері пенсійного забезпечення; забезпечує дієвість, ефективність,
доступність права на пенсійне забезпечення та інших тісно пов’язаних із ним
прав; сприяє законодавчому впровадженню пенсійної реформи; передбачає
специфічну процедуру ініціювання, ухвалення, набрання чинності та виконання;
виступає правовим базисом функціонування системи джерел пенсійного права, є
первинним її елементом; підлягає конституційному контролю; підлягає
моніторингу, нагляду та контролю.
7. Нормативно-правові акти Пенсійного фонду України – це окремий вид
нормативно-правових актів, які ухвалюються компетентними органами
Пенсійного фонду України з питань пенсійного забезпечення, у тому числі
пенсійного страхування, у порядку передбаченому законодавством. Основними
тенденціями удосконалення нормативно-правових актів Пенсійного фонду
України є наступні: спрямованість їх на проведення в Україні пенсійної реформи
на основі консолідації зусиль суспільства і держави; забезпечення належних,
ефективних, доступних механізмів виконання положень Конституції, законів
України, нормативно-правових актів Президента України та Кабінету Міністрів
України; забезпечення ефективного функціонування системи пенсійного
забезпечення, у тому числі пенсійного страхування; посилення дієвості,
ефективності, доступності реалізації, гарантування, правової охорони права на
пенсійне забезпечення та інших тісно пов’язаних із ним прав; сприяння
повноцінному функціонуванню трирівневої системи пенсійного забезпечення;
229
удосконалення механізмів державного нагляду на контролю; удосконалення
механізмів судового і громадського контролю.
8. Тенденціями удосконалення рішень органів судової влади у системі
джерел пенсійного права є наступні: продовження судової реформи, зокрема,
реформи правосуддя на засадах верховенства права, пріоритетності прав та
свобод людини у сфері пенсійного забезпечення; забезпечення дієвості,
ефективності, доступності судового розгляду справ у сфері пенсійного
забезпечення; розробка дієвих механізмів забезпечення реалізації положень
Європейського суду з прав людини; розробка дієвих механізмів забезпечення
реалізації повноважень Конституційного Суду України та Верховного Суду;
забезпечення удосконалення пенсійного законодавства, ураховуючи рішення
органів судової влади.
9. У межах розробки Національної стратегії пенсійної реформи доцільно
урахувати конструктивний досвід ЄС, окремих зарубіжних держав, зокрема, ФРН,
Швеції щодо кодифікації пенсійного законодавства, дотримання високого рівня
соціальних (пенсійних) стандартів.
10. Міжнародні соціальні (пенсійні) стандарти – це мінімальні соціальні
норми, нормативи, закріплені в міжнародних актах універсального,
регіонального або міждержавного рівня, гарантовані нормами міжнародного
права, імплементовані в національне законодавство безпосередньо або в якості
кількісних та якісних орієнтирів розвитку пенсійного забезпечення.
11. Кодифікація пенсійного законодавства – це складний процес
систематизації законодавства, що базується на Національній стратегії пенсійної
реформи, у тому числі міжнародних (європейських) соціальних стандартах,
дієвості, доступності права на пенсійне забезпечення, інших тісно пов’язаних із
ним прав, та полягає у розробці і прийнятті парламентом єдиного, стабільного
кодифікованого закону про пенсійне забезпечення.
230
12. Основними принципами кодифікації пенсійного законодавства є:
верховенство права; гуманізм; демократизм; пріоритетність права на пенсійне
забезпечення та тісно пов’язаних із ним прав; обов’язковість урахування
концепції кодифікації пенсійного законодавства; науковість кодифікаційного
процесу; універсальність пенсійного забезпечення; доступність видів пенсійного
забезпечення; доступність прав у сфері пенсійного забезпечення; доступність,
зрозумілість норм; урахування результатів експертиз та обговорень;
обов’язковість моніторингу, нагляду та контролю.
13. Обґрунтована доцільність розробки та прийняття Закону «Про
Національну стратегію пенсійної реформи», з урахуванням міжнародних (
європейських) соціальних стандартів, тенденцій кодифікації пенсійного
законодавства.
Структура Пенсійного кодексу має мати такі основні розділи: «Загальні
положення», «Принципи правового регулювання відносин у сфері пенсійного
забезпечення», «Акти пенсійного законодавства», «Право на пенсійне
забезпечення та тісно пов’язані із ним права», «Соціально-правовий статус
окремих категорій пенсіонерів», «Державне пенсійне забезпечення»,
«Загальні положення пенсійного страхування», «Солідарна система
пенсійного страхування», «Пенсії у солідарній системі пенсійного
страхування», «Накопичувальна система пенсійного страхування», «Пенсії у
накопичувальній системі пенсійного страхування», «Недержавне пенсійне
забезпечення», «Пенсії у недержавному пенсійному забезпеченні»,
«Професійне (корпоративне) пенсійне забезпечення», «Пенсії у
професійному (корпоративному) пенсійному забезпеченні», «Правова
охорона та захист права на пенсійне забезпечення та інших тісно пов’язаних
із ним прав», «Нагляд та контроль за дотриманням пенсійного
законодавства», «Перехідні та прикінцеві положення».
231
14. Доцільно запровадити інститут уповноваженого з прав пенсіонерів і
ветеранів при Президентові України як гаранта прав та свобод людини на
території України.