Межевська Лілія Володимирівна Правове регулювання відсторонення від роботи осіб, які виконують функції держави

brief description

Межевська Лілія Володимирівна, викладач кафедри ци­вільного права та процесу факультету № 1 Дніпропетров­ського державного університету внутрішніх справ: «Правове регулювання відсторонення від роботи осіб, які виконують функції держави» (12.00.05 - трудове право; право соці­ального забезпечення). Спецрада К 11.737.02 у Донецькому юридичному інституті

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТКАЧЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДСТОРОНЕННЯ СУДДІ
ВІД ВИКОНАННЯ ПОСАДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ
Спеціальності 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________Д.В. Ткаченко
Науковий керівник:
КАПЛІНА Галина Анатоліївна,
кандидат юридичних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...3
Розділ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДСТОРОНЕННЯ
СУДДІ ВІД ВИКОНАННЯ ПОСАДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ…...........................13
1.1 Сутність відсторонення судді від виконання посадових обов’язків та
його співвідношення із суміжними правовими категоріями................................13
1.2 Становлення, розвиток та сучасний стан правового регулювання
відсторонення судді від виконання посадових обов’язків…..………..…….......49
Висновки до розділу 1……………………………......................................75
Розділ 2 СПЕЦИФІКА ПРОЦЕДУРИ ВІДСТОРОНЕННЯ СУДДІ ВІД
ВИКОНАННЯ ПОСАДОВИХ ОБОВ’ЯЗКІВ....…............................................76
2.1 Мета, завдання, принципи та гарантії відсторонення судді від
виконання посадових обов’язків………………………………………………….76
2.2 Підстави та порядок відсторонення судді від виконання посадових
обов’язків: теоретико-правовий аналіз…………………………….……………..99
Висновки до розділу 2…………………………….....................................134
Розділ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ВІДСТОРОНЕННЯ СУДДІ ВІД ВИКОНАННЯ ПОСАДОВИХ
ОБОВ’ЯЗКІВ ………………………………………………................................135
3.1 Проблеми правового регулювання відсторонення судді від виконання
посадових обов’язків та шляхи їх вирішення………………………………….135
3.2 Зарубіжний досвід правового регулювання відсторонення судді від
виконання посадових обов’язків: напрями запозичення у національне трудове
законодавство ……………..........……………..........……………........................156
Висновки до розділу 3…….……………………......................................176
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………......178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….....182
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….....200

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукового завдання, що отримало вияв у запропонованих пропозиціях щодо
оптимізації правового регулювання відсторонення судді від виконання
посадових обов’язків.
1. Тимчасове відсторонення судді від виконання посадових обов’язків –
це визначене на певний строк усунення судді від виконання ним його
основного функціонального обов’язку – вирішення юридичних спорів та
розгляд кримінальних обвинувачень, що обумовлено негативною поведінкою
самого судді та застосовується незалежно від його волі на підставах,
визначених законом, в особливому порядку з метою запобігання спробі судді,
який є підозрюваним або обвинуваченим, перешкоджати кримінальному
провадженню, виховання, виправлення та недопущення вчинення нових
проступків суддею, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності,
визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за
критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, а також
недопущення до виконання посадових обов’язків судді, щодо якого ухвалено
рішення про застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про його
звільнення з посади.
2. Поняття «відсторонення судді від виконання посадових обов’язків» та
«відсторонення від роботи» співвідносяться наступним чином: 1) обидва
поняття мають відмінні підстави застосування відсторонення,
характеризуються неможливістю їх взаємного застосування, а це означає, що
підстави, передбачені для відсторонення від роботи звичайного працівника, не
можуть бути застосованими до судді, тоді як підстави відсторонення судді не
можуть бути застосованими до звичайного працівника. Правові підстави
відсторонення працівника від роботи визначено статтею 46 КЗпП України, до
яких належать: поява на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або
185
токсичного сп’яніння; відмова або ухилення від обов’язкових медичних
оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та
протипожежної охорони; інші випадки, передбачені законодавством.
Підставами відсторонення судді є підстави, встановлені статтею 62 Закону
України «Про Вищу раду правосуддя», перелік яких є вичерпним; 2) тимчасове
увільнення працівника від виконання його трудових обов’язків у порядку
відсторонення від роботи на умовах та підставах, встановлених
законодавством, за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а особливим
запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті
відвернення та/або попередження негативних наслідків; 3) відсторонення судді
має особливий порядок застосування, що є гарантією незалежності судді.
3. Метою інституту відсторонення судді від виконання посадових
обов’язків є та легітимна ціль, досягнення якої закладено як при законодавчому
запровадженні цього інституту (ціль законодавчого регулювання), так і при
безпосередньому застосуванні відсторонення судді (ціль відсторонення судді як
захід юридичного впливу). Вона полягає в оперативному захисті суспільного та
індивідуального інтересу щодо забезпечення належного розгляду справ
безстороннім та компетентним судом, недопущення порушення права кожного
на справедливий суд, збереження довіри та авторитету судової влади в цілому,
забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів. Ця
мета прослідковується в усіх випадках відсторонення суддів, є основою для
застосування цього заходу, її безумовна наявність – необхідна умова для
мотивування відсторонення суддів.
4. Принципами відсторонення судді від виконання посадових обов’язків є
принцип верховенства права, який, зокрема, але не виключно, включає
принципи законності, юридичної визначеності, пропорційності та
обґрунтованості, принцип рівності, принцип забезпечення права на захист,
принцип строковості та обов’язковості рішення про відсторонення судді,
принцип наявності правових гарантій захисту судді при відстороненні, принцип
186
участі судді у процесі прийняття рішення щодо його відсторонення, принцип
змагальності та диспозитивності.
5. Гарантіями при відстороненні судді від виконання посадових
обов’язків є такі: 1) збереження статусу судді, робочого місця та посадового
окладу; 2) заборона повторного звернення із клопотанням про відсторонення у
зв’язку із притягненням до кримінальної відповідальності; 3) оскарження
рішення про відсторонення від здійснення правосуддя.
6. До нормативних підстав відсторонення судді від виконання посадових
обов’язків відносяться норми законодавства у сфері судоустрою та статусу
суддів (без існування таких норм застосування цього заходу взагалі не було б
можливим, тому є цілком логічним виділення цієї групи підстав). До фактичних
підстав належать дії та/або поведінка судді негативного характеру, ризики
завдання шкоди довірі до судової системи та інші ризики й умови в межах
конкретного різновиду відсторонення судді. До процесуальних – рішення
(правозастосовний акт) уповноваженого на відсторонення суддів органу, а
саме: 1) рішення Вищої ради правосуддя у випадках, визначених частиною
першою статті 62 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»; 2) рішення
Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про застосування
дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади у
випадку, визначеному частиною другою статті 62 Закону України «Про Вищу
раду правосуддя».
8. Етапами процедури відсторонення судді від виконання посадових
обов’язків є наступні: 1) ініціювання процедури розгляду питання про
відсторонення судді; 2) безпосередній розгляд; 3) прийняття рішення.
9. За характером проблеми правового регулювання відсторонення судді
від виконання посадових обов’язків пов’язані з несистематизованістю норм про
відсторонення, недостатньою обґрунтованістю окремих положень норм
законодавства (щодо виплат судді при його відстороненні), неясністю та
нечіткістю норм (стосовно підстав відсторонення при проведенні
кваліфікаційного оцінювання), наявними прогалинами (щодо відсторонення
187
судді, який займає адміністративну посаду, від повноважень голови суду,
заступника голови суду, відсторонення суддів Конституційного Суду,
відсутності оскарження рішення ВРП стосовно відмови у відстороненні судді).
10. На основі досвіду Італії та Андорри запропоновано статтю 62 Закону
України «Про Вищу раду правосуддя» доповнити новою частиною третьою (із
зміною нумерації існуючих частин) такого змісту: «3. Із дня надання Вищою
радою правосуддя згоди на затримання судді або утримання його під вартою чи
арешт суддя автоматично тимчасово відсторонюється від здійснення
правосуддя на строк затримання, утримання під вартою чи арешту». Також
пропонуємо частину шосту статті 155-1 КПК України доповнити нормою
такого змісту: «У разі затримання судді на місці вчинення тяжкого чи особливо
тяжкого злочину, викладення в клопотанні обставин, визначених пунктом 6
частини другої статті 155 цього Кодексу, не вимагається».