Вахонєва Тетяна Миколаївна Теоретичні та практичні засади реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці в трудових правовідносинах

brief description

Вахонєва Тетяна Миколаївна, доцент кафедри трудового права та права соціального забезпечення Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка: «Теоретичні та практичні засади реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці в трудових правовідносинах» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ВАХОНЄВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА
УДК 349.2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ НА
РЕЗУЛЬТАТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ (ТВОРЧОЇ) ПРАЦІ
В ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант –
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Іншин Микола Іванович
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА (ТВОРЧА) ПРАЦЯ ЯК КАТЕГОРІЯ
ТРУДОВОГО ПРАВА ТА НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ТРУДОВИХ
ПРАВОВІДНОСИН............................................................................................19
1.1 Поняття, ознаки та значення інтелектуальної (творчої) праці як складової
трудового права………………………………………………............................19
1.2 Юридична сутність та критерії єдності і диференціації поняття
«інтелектуальна праця» як категорії трудового права та права
інтелектуальної власності……………................................................................38
1.3 Інтелектуальна (творча) праця як процес та результат виконання трудової
функції...................................................................................................................55
1.4 Критерії визначення видів робіт, виконання яких передбачає здійснення
інтелектуальної (творчої) праці……………………….......................................75
Висновки до розділу 1........................................................................................93
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВОВОГО
СТАТУСУ ТВОРЧИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ
СПЕЦІАЛЬНОЇ РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЇХ ТРУДОВИХ ПРАВ....................100
2.1 Особливості визначення правового статусу творчих працівників як
суб’єктів трудового права…………………………............……………..……100
2.2 Теоретичні засади запровадження спеціального порядку регулювання
нормування праці, часу відпочинку та оплати праці творчих
працівників…......................................................................................................121
2.3 Зміст майнових та особистих немайнових прав на результати
інтелектуальної (творчої) діяльності суб’єктів трудових
правовідносин…………........................................................………….………142
2.4 Загальні засади використання об’єктів інтелектуальної власності,
створення яких пов’язане із перебуванням у трудових
правовідносинах…..................................................................................………163
3
Висновки до розділу 2…..................................................................................183
РОЗДІЛ 3 ПОРЯДОК ТА ПРАКТИКА ДОГОВІРНОГО
ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРАВ НА РЕЗУЛЬТАТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
(ТВОРЧОЇ) ПРАЦІ...........................................................................................188
3.1 Поняття службового твору та практика договірного врегулювання
розподілення прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці………………….........................................................................................188
3.2 Методологія розподілення прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці,створені в наслідок виконання трудового договору або службового
завдання...............................................................................................................208
3.3 Механізми забезпечення виконання договорів про розподілення прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці…………………...................…..229
Висновки до розділу 3……..............................................................................254
РОЗДІЛ 4 ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ТРУДОВИХ ПРАВ ТВОРЧИХ
ПРАЦІВНИКІВ ТА МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ
ПРАВ НА РЕЗУЛЬТАТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ (ТВОРЧОЇ) ПРАЦІ В
УКРАЇНІ ТА ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ ІНШИХ ДЕРЖАВ....................261
4.1 Матеріальні та процесуальні гарантії захисту трудових прав творчих
працівників..........................................................................................................261
4.2 Юридичні механізми забезпечення реалізації прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці……………………………..…………...........289
4.3 Захист трудових прав творчих працівників за законодавством держав
світу......................................................................................................................321
Висновки до розділу 4......................................................................................341
ВИСНОВКИ.......................................................................................................348
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................361
4
ВСТУП
Актуальність теми. В умовах розвитку ринкової економіки поступово
відбувається перехід від загального аналізу категорії «праця» до
дослідження нових її видів, зокрема до дослідження сутності
інтелектуальної, творчої праці, яка починає привертати до себе все більшу
увагу вчених. Із розвитком суспільних відносин, визнання України
незалежною та демократичною державою інтерес до розвитку творчої праці
з кожним роком тільки зростає. Це пов’язано із розвитком знань, нового
інноваційного типу виробництва та категорій праці, за допомогою яких таке
виробництво існує. Роль та значення творчої праці має на сьогодні
непересічне значення, оскільки у процесі творчої діяльності створюється
новий інтелектуальний продукт, розробляються принципово нові технології
виробництва, прискорюється розвиток науково-технічного прогресу, а отже,
і підвищується імідж України на міжнародному рівні.
Інтелектуальна праця – це рушійна сила нашого суспільства, яка
характеризується створенням нових продуктів інтелектуальної діяльності,
вона є більш складною за фізичну, оскільки потребує не просто чіткого та
неупередженого виконання покладених на працівника обов’язків, які при
фізичній праці часто здійснюються автоматично, без застосування
розумових здібностей, а й певного аналізу своєї діяльності, вибору
оптимального рішення, яке виникає у ході виконання конкретного завдання
тощо. Доцільно відзначити, що застосування інтелектуальної праці в процесі
трудової діяльності стає характерним для більшості сучасних професій, адже
відбувається різке збільшення обсягу інформації, яку оброблює працівник,
виникає дефіцит часу для прийняття рішень при зростанні їх соціальної
значущості та особистої відповідальності. У цих умовах до розумової праці
відносять діяльність, пов’язану як з простими розумовими операціями, так і
роботу, що вимагає візуального, аналітичного та творчого мислення. А тому
все частіше на підприємствах, в установах, організаціях починають
5
використовувати працю творчих працівників, залучаючи їх до роботи на
постійній основі чи на період виконання окремого службового завдання.
Відповідно стрімкий розвиток творчої праці потребує подальшого
нормативно-правового регулювання праці творчих працівників, визначення
їх правового статусу, регламентації їх прав та обов’язків, впровадження
ефективних механізмів захисту тощо.
Досліджуючи інтелектуальну (творчу) діяльність як результат
виконання працівником своєї трудової функції, зазначимо, що досить важко
зрозуміти механізм правового регулювання використання та подальшого
набуття прав власності на створені у процесі такої діяльності об’єкти,
оскільки цей механізм ще не точно визначений та недостатньо закріплений
на законодавчому рівні. Проблема подальшого наукового пошуку у цій сфері
обумовлена тим, що на законодавчому рівні існують певні правові колізії
при регулюванні та розподіленні права власності на службові твори, які
необхідно вирішувати. Важливим напрямком у вирішенні даного питання є
договірне регулювання прав на результати інтелектуальної (творчої) праці,
зміст якого становлять взаємні права та обов’язки працівника та
роботодавця, які стосуються набуття права власності на службовий твір.
Проблема праці творчих працівників не є новою для юриспруденції.
Окремі проблеми праці творчих працівників у своїх дисертаційних роботах
відображали вітчизняні та зарубіжні науковці, а саме: І.А. Богдан «Правове
забезпечення реалізації працівником права на творчість», Р.А. Каримова
«Особенности регулирования труда творческих работников редакций
средств массовой информации», И.В. Лагкуева «Особенности регулирования
труда творческих работников театров», Л.О. Соломоненко «Особенности
правовой охраны произведений, созданных в порядке выполнения трудовых
обязанностей в высшем образовательном учреждении» тощо. Деякі аспекти
інтелектуальної (творчої) праці, проблеми створення службових творів,
нормативно-правового регулювання прав творчих працівників досліджувала
значна кількість науковців, зокрема: В.М. Андріїв, К.О. Афанасьєва,
6
В.О. Бажанов, І.А. Богдан, Ю.Л. Бошицький, С.Я. Вавженчук,
С.В. Венедіктов, С.В. Вишновецька, Е.П. Гаврилов, Н.Д. Гетьманцева,
Ю.М. Гришина, Р.О. Денисова, В.С. Дмитришин, Т.А. Занфірова,
М.І. Іншин, Р.С. Кірін, М.М. Клемпарський, І.М. Коросташова,
Л.А. Литвинова, С.С. Лукаш, Н.О. Мельничук, Л.В. Могілевський,
О.П. Орлюк, О.Т. Панасюк, О.А. Підопригора, О.П. Попова, С.М. Прилипко,
О.Д. Святоцький, М.В. Селіванов, А.М. Слюсар, О.О. Тверезенко,
В.Л. Хоменко, Н.М. Хуторян, П.М. Цибульов, Г.І. Чанишева, О.О. Штефан,
В.І. Щербина, О.М. Ярошенко тощо. Проте на сьогодні теоретичні та
практичні засади реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці в трудових правовідносинах ще не достатньо досліджені. Насамперед
відсутнє належне розуміння інтелектуальної (творчої) праці як процесу та
результату виконання трудової функції, недостатньо дослідженими
залишаються критерії визначення видів робіт, виконання яких передбачає
здійснення інтелектуальної (творчої) діяльності, не розкрито розуміння
змісту майнових та особистих немайнових прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці суб’єктів трудових правовідносин та чітко не
регламентовані загальні засади використання об’єктів інтелектуальної
власності, створення яких пов’язане із перебуванням у трудових
правовідносинах. Недостатню увагу в сучасних наукових працях приділено
договірному врегулюванню прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці, методології розподілення прав на результати інтелектуальної
діяльності, юридичному механізму забезпечення реалізації прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці. Досить стисло проводився
порівняльно-правовий аналіз міжнародного та національного законодавства
у сфері захисту прав творчих працівників та можливості імплементації
позитивного досвіду у законодавство України. Всі ці фактори обумовлюють
актуальність та своєчасність представленої роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права
7
соціального забезпечення юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка в рамках бюджетних тем: «Доктрина
права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти»
(№ 11БФ042-01), яка досліджувалася на юридичному факультеті Київського
національного університету імені Тараса Шевченка з 01 січня 2011 року по
31 грудня 2015 року і «Теорія та практика адаптації України до
законодавства ЄС» (№ 16БФ042-01), яка досліджується на юридичному
факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з
01 січня 2016 року по 31 грудня 2020 року.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в
тому, щоб на основі аналізу наукових підходів до розуміння понять
інтелектуальної (творчої) праці, творчої діяльності, дослідження статусу
правового творчого працівника, а також аналізу чинного законодавства та
практики його застосування дослідити теоретичні та практичні засади
реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці в трудових
правовідносинах, охарактеризувати основні аспекти захисту прав творчих
працівників та надати конкретні рекомендації щодо удосконалення чинного
законодавства при здійснення нормативно-правового регулювання творчої
праці у трудових відносинах.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити
наступні задачі:
– визначити поняття, ознаки та значення інтелектуальної (творчої)
праці як складової трудового права;
– надати характеристику юридичній сутності та критеріям єдності і
диференціації поняття «інтелектуальна діяльність» як категорії трудового
права та права інтелектуальної власності;
– охарактеризувати інтелектуальну (творчу) діяльність як процес та
результат виконання трудової функції;
– розробити критерії визначення видів робіт, виконання яких
передбачає здійснення інтелектуальної (творчої) праці;
8
– узагальнити особливості правового статусу творчих працівників як
суб’єктів трудового права;
– визначити теоретичні засади запровадження спеціального порядку
регулювання нормування праці, часу відпочинку та оплати праці творчих
працівників;
– охарактеризувати зміст майнових та особистих немайнових прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці суб’єктів трудових
правовідносин;
– розкрити загальні засади використання об’єктів інтелектуальної
власності, створення яких пов’язане із перебуванням у трудових
правовідносинах;
– сформулювати поняття службового твору та практику договірного
врегулювання розподілення прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці;
– визначити методологію розподілення прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці, створені в результаті виконання трудового
договору або службового завдання та запропонувати механізм забезпечення
виконання договорів про розподілення прав на результати інтелектуальної
(творчої) праці;
– уточнити матеріальні та процесуальні гарантії захисту трудових прав
творчих працівників;
– розробити пропозиції щодо юридичного механізму забезпечення
реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці та визначити
перспективні форми захисту трудових прав творчих працівників за
законодавством держав світу;
– сформулювати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації
щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері інтелектуальної
(творчої) праці у трудових правовідносинах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при
здійсненні інтелектуальної (творчої) праці як категорії трудового права.
9
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади реалізації
прав на результати інтелектуальної (творчої) праці в трудових
правовідносинах.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного
дослідження складають як загальнонаукові, так і спеціальні методи
наукового пізнання, за допомогою яких здійснено комплексне дослідження
теоретичних та практичних засад реалізації прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці в трудових правовідносинах. Діалектичний
метод використано для дослідження поняття, ознак та значення
інтелектуальної (творчої) праці як складової трудового права (підрозділ 1.1),
розуміння службового твору та практику договірного врегулювання
розподілення прав на результати інтелектуальної (творчої) праці (підрозділ
3.1). За допомогою порівняльно-правового (компаративістського) методу
дослідження проаналізовано теоретичні засади запровадження спеціального
порядку регулювання нормування праці, часу відпочинку та оплати праці
творчих працівників (підрозділ 2.2), здійснено аналіз норм законодавства
зарубіжних держав, розгляд міжнародного досвіду захисту прав творчих
працівників за законодавством світу (підрозділ 4.3). Методи класифікації,
групування, системно-функціональний метод застосовано при дослідженні
критеріїв визначення видів робіт, виконання яких передбачає здійснення
інтелектуальної (творчої) праці (підрозділ 1.4), характеристиці змісту
майнових та особистих немайнових прав на результати інтелектуальної
(творчої) праці суб’єктів трудових правовідносин (підрозділ 2.3), розгляді
матеріальних та процесуальних гарантій захисту трудових прав творчих
працівників (підрозділ 4.1). Використання методів правового аналізу та
синтезу дозволило сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного
законодавства у сфері нормативно-правового регулювання інтелектуальної
праці творчих працівників та основні положення удосконалення механізму
забезпечення виконання договорів про розподілення прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці (підрозділ 3.3.) і юридичного механізму
10
забезпечення реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці
(підрозділ 4.2). Використання формально-логічного методу дало можливість
виявити неоднозначності у методології розподілення прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці, які виникли у процесі виконання трудового
договору або службового завдання (підрозділ 3.2). Метод узагальнення
використано при досліджені юридичної сутності та критеріїв єдності і
диференціації поняття «інтелектуальна діяльність» як категорії трудового
права та права інтелектуальної власності (підрозділ 1.2) та загальних засад
використання об’єктів інтелектуальної власності, створення яких пов’язане
із перебуванням у трудових правовідносинах (підрозділ 2.4). За допомогою
системно-структурного методу проаналізовано особливості
інтелектуальної (творчої) праці як процесу та результату виконання трудової
функції (підрозділ 1.3) та особливості визначення правового статусу творчих
працівників як суб’єктів трудового права (підрозділ 2.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що
дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних
методів наукового пізнання визначити сутність та особливості
інтелектуальної (творчої) праці як категорії трудового права та невід’ємної
складової трудових правовідносин, розкрити особливості правового статусу
творчих працівників, дослідити теоретичні та практичні засади реалізації
прав на результати інтелектуальної (творчої) праці в трудових
правовідносинах. У результаті проведеного дослідження сформульовано
низку нових теоретичних положень і висновків, надано практичні
рекомендації та пропозиції з досліджуваних питань та внесено конкретні
пропозиції з удосконалення законодавства, яке регулює порядок здійснення
інтелектуальної (творчої) праці у трудових відносинах, зокрема:
вперше:
– сформульовано авторське визначення інтелектуальної (творчої) праці
як різновиду розумової діяльності, яка полягає у застосуванні творчих та
інтелектуальних здібностей працівника шляхом використання його
11
інтелектуально-творчого потенціалу при виконанні покладених на нього
обов’язків у виробництві чи іншій сфері діяльності із застосуванням
притаманних особі інтелектуальних умінь, використанням інтелектуальних
ресурсів, на основі креативності з метою отримання нового інтелектуального
продукту, послуги, інноваційних ідей, удосконалення чинних товарів чи
послуг, технологій, комунікацій, соціальних, культурних та політичних
зв’язків у суспільстві, які неодмінно стають об’єктами інтелектуальної
власності, а отже, і об’єктами охорони права інтелектуальної власності;
– виділено основі критерії єдності і диференціації поняття
«інтелектуальна праця» як категорії трудового права та права
інтелектуальної власності;
– на підставі аналізу трудових правовідносин та розуміння правової
природи інтелектуальної власності запропоновано виділити основні
особливості інтелектуальної діяльності як трудового процесу, серед яких:
1) правовою основою діяльності особи, яка здійснює таку діяльність, є
трудовий договір, який укладений між працівником та роботодавцем; 2) у
трудовому договорі має бути чітко визначено та передбачено, що саме
використання працівником своїх творчих здібностей та власних
інтелектуальних знань, умінь та навичок є трудовою функцією працівника;
3) створення об’єкта права інтелектуальної власності здійснюється за
допомогою наданих роботодавцем матеріалів із застосуванням механізмів
роботодавця, використанням працівником техніки, засобів виробництва, які
належать роботодавцю; 4) при виконанні трудової функції, пов’язаної із
творчою та інтелектуальною працею, характерним для позначення всієї
сукупності результатів інтелектуальної праці є використання термінів
«знання» та «інформація»; 5) у процесі створення об’єкта інтелектуальної
праці працівник підпадає під дію трудового розпорядку та має виконувати
його положення, дотримуючись встановленого сторонами режиму;
6) інтелектуальна (творча) праця як процес виконання трудової функції
оплачується у відповідності до встановленого трудового договору не за сам
12
результат інтелектуальної діяльності, а в основному за процес створення
інтелектуального результату;
– визначено та охарактеризовано особливості правового статусу
творчих працівників та працівників, які здійснюють інтелектуальну (творчу)
працю у процесі виконання трудової функції працівника;
– запропоновано алгоритм дій для працівника та роботодавця з
оформлення відносин у сфері створення та використання службового твору,
а саме: 1) укладення трудового договору, у якому слід визначити, який
конкретно твір (з технічними, оціночними характеристиками) має створити
працівник; 2) видання наказу про призначення такого працівника на посаду і
під розписку ознайомлення його з посадовою інструкцією творчого
працівника (визначити в ній конкретні його права та обов’язки); 3)
укладення з працівником договору про замовлення службового твору (інший
альтернативний непоіменований договір) або у трудовому договорі
передбачити, що працівник створює службовий твір за завданнями
роботодавця (такі завдання видаються працівнику під розписку); 4)
укладення з працівником договору про використання об’єкта
інтелектуальної власності або договору про розподіл прав на об’єкт
інтелектуальної власності, що створений у результаті перебування у
трудових відносинах; 5) укладення договору про авторську винагороду за
створення та використання об’єкта інтелектуальної власності або замість 4 і
5 пункту нашого алгоритму роботодавець може укласти з працівником
договір про відчуження майнових прав інтелектуальної власності, що у
цілому в певних ситуаціях може зекономити для роботодавця його витрати;
– визначено методологічні засади, які застосовуються на практиці для
розподілення прав на результати інтелектуальної (творчої) праці, що
виникають у результаті виконання трудового договору або службового
завдання, вони базуються на наступному: 1) нормах, які прямо передбачені у
загальному чи спеціальному законодавстві, де чітко регламентовано права
працівника та роботодавця по відношенню до створеного службового твору;
13
2) договорі, який укладений між працівником та роботодавцем (трудовий
договір та цивільно-правовий); 3) у випадку виникнення спору при
розподіленні прав на результати інтелектуальної діяльності та у разі
відсутності нормативно-правового врегулювання спору на законодавчому
рівні можуть застосовуватися окремі положення судової практики, яка
зазвичай закріплюється у постановах Пленуму Верховного Суду України та
є частиною національного законодавства;
удосконалено:
– визначення поняття «юридичний механізм забезпечення реалізації
прав на результати інтелектуальної (творчої) праці» та його основні складові
елементи, до яких віднесено: 1) здійснення національного та міжнародноправового захисту прав інтелектуальної власності у їх взаємозв’язку;
2) забезпечення дотримання права володіння, користування та
розпорядження результатами інтелектуальної власності та інтелектуальної
діяльності; 3) забезпечення належної охорони та захисту об’єктів
інтелектуальної власності, прав та законних інтересів творців об’єкта права
інтелектуальної власності як юрисдикційними, так і неюрисдикційними
органами державної влади;
– розуміння ознак інтелектуальної (творчої) праці з точки зору їх
поділу на загальні та спеціальні;
– тлумачення поняття «службовий твір» та його основних ознак, серед
яких виділено: 1) наявність укладеного між працівником та роботодавцем
трудового договору; 2) створення службового твору здійснюється у межах
виконання працівником своєї трудової функції та службових обов’язків;
3) створення службового твору пов’язане із виконанням службового
завдання, яке надане працівнику роботодавцем; 4) створення службового
твору здійснюється у межах часу, який встановлений трудовим договором;
5) створення службового твору зазвичай здійснюється із використанням
матеріалів та засобів, які належать роботодавцю; 6) наявність передбаченої
трудовим договором систематичної оплати праці працівника;
14
– дослідження критеріїв визначення видів робіт, виконання яких
передбачає здійснення інтелектуальної (творчої) праці, до яких віднесено:
критерій творчості та творчої діяльності; новизни; науковості; елементи
навчальної діяльності; критерій дослідницької діяльності; критерій
аналітичної діяльності тощо;
– розуміння поняття договірного регулювання розподілення прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці, у процесі якої створюється
службовий твір, як сукупності взаємних прав та обов’язків працівника та
роботодавця по відношенню один до одного, які чітко визначені в
укладеному між ними договорі, змістом якого є закріплення за працівником
особистих немайнових прав на об’єкти інтелектуальної праці та майнових
прав на такий об’єкт за роботодавцем, чіткий розподіл майнових прав на
службовий об’єкт з метою усунення прогалин у законодавчому регулюванні
правовідносин зі створення та подальшого використання службового
об’єкта;
– обґрунтування необхідності подолання проблеми невизначеності у
нормативно-правовому регулюванні та неналежному розподілі прав
власності між співвласниками та роботодавцем шляхом закріплення у
Кодексі законів про працю України обов’язковості укладення договору про
розподіл права власності на службові твори між працівниками та
роботодавцем, у якому чітко передбачити порядок здійснення майнових прав
на твір між співавторами-працівниками та роботодавцем;
– розуміння загальних засад використання об’єктів інтелектуальної
власності, створених під час перебування у трудових відносинах, що
полягають у трудово-правовому та цивільно-правовому договірному
регулюванні виключних майнових прав на використання твору, особливому
розподілі майнових прав на об’єкти інтелектуальної (творчої) діяльності
працівника, реалізації співавторства між працівником та роботодавцем,
використання службових об’єктів згідно із службовими обов’язками,
оприлюднення службового твору та судовому захисті прав сторін трудових
15
правовідносин при створенні і використанні такого об’єкта інтелектуальної
праці;
дістали подальшого розвитку:
– характеристика матеріальних та процесуальних гарантій прав
творчих працівників, досліджено їх ознаки та види;
– обґрунтування необхідності нормативно-правового закріплення
переліку особистих немайнових прав працівника і роботодавця по
відношенню до створеного об’єкта інтелектуальної (творчої) праці у проекті
Трудового кодексу України;
– обґрунтування доцільності наукових пошуків та подальшого
нормативно-правового закріплення особливостей правового регулювання
праці творчих працівників щодо особливостей та умов праці, нормування
праці, оплати праці, захисту прав творчого працівника тощо;
– рекомендації щодо основних напрямків для налагодження
ефективного захисту прав інтелектуальної праці, до яких віднесено: 1)
досягнення оптимального балансу між приватними та публічними засобами
захисту права у сфері інтелектуальної власності; 2) посилення координації
дій правоохоронних органів у сфері здійснення захисту прав інтелектуальної
власності; 3) визначення єдиних підходів до застосування засобів охорони у
сфері права інтелектуальної власності та здійснення їх чіткої регламентації
на рівні закону; 4) поглиблення, вдосконалення та гармонізацію
національного права у сфері інтелектуальної власності з нормами
міжнародного законодавства у цій сфері; 5) здійснення аналізу судової
практики у сфері захисту прав інтелектуальної власності;
– узагальнення основних проблем для подальшого налагодження
ефективного юридичного механізму забезпечення реалізації прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці уповноваженим органам
державної влади;
– пропозиції щодо нормативно-правового закріплення захисту творчих
працівників від простою, розширення переліку правопорушень у сфері
16
інтелектуальної власності, зокрема закріплення відповідальності за такі види
правопорушень як контрафакцію, облудну імітацію, облудне маркування;
– рекомендації щодо законодавчого закріплення можливості творчих
працівників використовувати умови гнучкого графіка роботи та можливість
творчих працівників працювати над створенням об’єкта права
інтелектуальної власності вдома;
– аналіз причин та умов, які сприяють порушенню прав сторін у
правовідносинах у сфері інтелектуальної праці, законодавчого забезпечення
дотримання умов договорів у сфері інтелектуальної власності та договорів
про розподілення прав на результати інтелектуальної праці, визначення
концептуальних засад та способів захисту прав інтелектуальної власності та
їх законодавче закріплення;
– пропозиції щодо внесення змін до Кодексу законів про працю,
Цивільного кодексу України, проекту Трудового кодексу України, Закону
України «Про охорону праці», Закону України «Про відпустки» та інших
законів та підзаконних правових актів, пов’язаних із закріпленням
особливостей творчої (інтелектуальної) праці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані
та частково використовуються:
 у науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження
проблемних питань у сфері здійснення інтелектуальної (творчої) праці при
виконанні працівником своєї трудової функції;
 у навчальному процесі – у юридичних та інших навчальних
закладах під час вивчення дисциплін «Трудове право України», «Проблеми
трудового права та права соціального забезпечення», при написанні
підручників, посібників, розробці науково-методичних рекомендацій, а
також під час підготовки лекцій та проведення семінарських занять у
навчальних закладах;
17
 у правозастосовній діяльності – для удосконалення практичної
діяльності органів, уповноважених на здійснення захисту прав працівників, у
том числі й тих, які займаються творчою працею, та роботодавців в цілому,
які використовують інтелектуальну працю творчих працівників з метою
вдосконалення нормативно-правового регулювання розподілу прав на
результати інтелектуальної (творчої) діяльності, захисту прав творчих
працівників, підвищення рівня їх соціального захисту тощо;
 у правотворчій діяльності – під час внесення змін і доповнень до
нормативних актів, які стосуються правового статусу прав творчих
працівників, нормативно-правового регулювання обліку їх робочого часу,
часу відпочинку, розподілу прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці між працівником та роботодавцем, розкривають правові положення
щодо правового статусу прав творчих працівників, при визначенні
теоретичних та практичних засад реалізації прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці в трудових правовідносинах.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися на
засіданнях кафедри трудового права та права соціального забезпечення
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були
оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Держава і
право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь,
16–17 квітня 2010 року); Актуальні проблеми правотворення в сучасній
Україні» (м. Київ, 29 квітня–01 травня 2010 року); «Актуальні проблеми
запобігання та протидії корупції і охорони права власності: другі юридичні
читання» (01 листопада 2011 року); «Юридична наука: проблеми та
досягнення» (м. Тернопіль, 19 лютого 2013 року); «Публічне
адміністрування в сфері органів внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня 2015
року); «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та
перспективи вдосконалення» (м. Київ, 18–19 липня 2015 року); «Теорія і
практика розвитку правових інститутів» (м. Київ, 10–11 березня 2016 року);
18
«Соціально-економічні та правові підстави вдосконалення трудового
законодавства на сучасному етапі» (м. Хмельницький, 21 жовтня 2016 року).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній
монографії, тридцяти двох статтях, які опубліковані у наукових фахових
виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, а також
восьми тезах доповідей і повідомлень на вказаних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення
наукової проблеми – визначення сутності, ознак інтелектуальної (творчої)
праці як складової трудового права, правової природи та критеріїв єдності і
диференціації поняття «інтелектуальна праця» як категорії трудового права
та права інтелектуальної власності, правового статусу творчих працівників
та особливостей спеціальної регламентації їх трудових прав, визначення
сучасного стану правового регулювання захисту трудових прав творчих
працівників та механізмів забезпечення реалізації прав на результати
інтелектуальної (творчої) праці в Україні та за законодавством інших
держав. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд
концептуальних висновків, пропозицій та рекомендацій, орієнтованих на
досягнення поставленої мети.
1. Під інтелектуальною працею слід розуміти різновид розумової
діяльності, яка полягає у застосуванні творчих та інтелектуальних
здібностей працівника, використанні його інтелектуально-творчого
потенціалу при виконанні покладених на нього обов’язків на виробництві
чи в іншій сфері діяльності із застосуванням притаманних особі
інтелектуальних умінь, використанням інтелектуальних ресурсів, на основі
креативності з метою отримання нового інтелектуального продукту,
послуги, інноваційних ідей, удосконалення чинних товарів чи послуг,
технологій, комунікацій, соціальних, культурних та політичних зв’язків у
суспільстві, які неодмінно стають об’єктами інтелектуальної власності, а
отже, і об’єктами охорони права інтелектуальної власності.
Запропоновано ознаки інтелектуальної праці розглядати у двох
аспектах: загальні ознаки та спеціальні ознаки. Загальні ознаки – це ті
ознаки, які притаманні всім видам діяльності, всім видам праці та які,
зазвичай, передбачені у Кодексі законів про працю. До спеціальних ознак
349
варто віднести ті ознаки, які характеризують інтелектуальну працю як
різновид праці із притаманними виключно їй особливостями.
До загальних ознак інтелектуальної праці віднесено: 1) це трудова
діяльність людини чи трудова діяльність певного колективу працівників,
які мають спільну мету, виконують спільне завдання та прагнуть отримати
спільний результат своєї діяльності; 2) це свідома, вольова діяльність
людини, спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, надання
різноманітних послуг; 3) це така трудова діяльність, яка регулюється
відповідними нормативно-правовими актами: Кодексом законів про працю,
різними підзаконними актами, здійснюється у відповідності до чинного
законодавства, є законною та правомірно; 4) підставою правового
регулювання праці працівників є трудовий договір тощо; 5) трудова
діяльність людини спрямована на отримання певного результату.
До спеціальних ознак інтелектуальної праці як складової трудового
права варто віднести ті ознаки, які характеризують працю як
інтелектуальну. Такими ознаками є наступні: 1) це творча креативна
діяльність, творча праця; 2) її предметом є нематеріальні речі, якими
можуть бути проекти, плани, ідеї, інформація, думки тощо. Тобто, при
застосуванні інтелектуальної праці працівник має справу не з
матеріальними благами, а з інформацією, обмінюючись нею, досвідом,
знаннями, ідеями, діями тощо; 3) характерною рисою інтелектуальної праці
як виду трудової діяльності є те, що при такій праці застосовується не
фізична сила та фізичні особливості, а такі властивості людського
організму як пам’ять, увага, мислення, уява тощо; 4) наявність у особи, яка
використовує інтелектуальну працю, інтелектуальних умінь та навичок; 5)
наявність інтелектуальних ресурсів для виконання поставлених перед
інтелектуальною діяльністю цілей; 6) інтелектуальна праця, зазвичай, є
персоніфікованою працею, вона монополізована однією особою чи певною
конкретно визначеною групою людей, які проводять відповідні
дослідження; 7) інтелектуальна праця завжди спрямована на певний
350
результат; 8) інтелектуальна діяльність є об’єктом захисту з боку держави,
тобто результати інтелектуальної діяльності мають бути захищені на
законодавчому рівні.
2. До критеріїв єдності у розумінні поняття «інтелектуальна праця» як
категорія трудового права та права інтелектуальної власності віднесено:
1) мета інтелектуальної праці як категорії трудового права, так і
категорії права інтелектуальної власності, яка полягає у покращенні життя
суспільства, розвитку науково-технічного прогресу, покращенні практичної
та виробничої діяльності людини, спрямована на удосконалення
виробничих та пов’язаних із виробництвом процесів, підвищення рівня
виробництва, полегшення виробничих процесів тощо;
2) подібність суб’єктів, які здійснюють інтелектуальну працю,
наявність у них творчого потенціалу та такої риси як креативність;
3) націленість на отримання певного результату, тобто інтелектуальна
праця завжди спрямована на конкретний результат, бажано позитивний.
Критеріями диференціації понять «інтелектуальна праця», «здатність
до творчої праці» як категорії трудового права та права інтелектуальної
власності нами визначено наступні:
1) творча праця у трудовому праві розглядається як застосування
особою (працівником) своєї праці, своїх зусиль на виконання передбаченої
трудовим чи цивільно-правовим договором трудової функції. Творча праця
у розумінні права інтелектуальної власності – це безпосередня
інтелектуальна діяльність особи щодо створення нею певного об’єкта
інтелектуальної власності. Особа, яка створює об’єкт інтелектуальної
власності, у цьому розумінні може як перебувати із роботодавцем у
трудових відносинах, так і не перебувати у таких відносинах, створювати
об’єкт інтелектуальної власності як самостійно, так і у співавторстві із
іншими особами із застосуванням власних ресурсів, сил та засобів;
2) з точки зору трудового права, творча праця – це праця працівника,
який виконує свою роботу із певними особливостями щодо такої
351
діяльності, відповідно способи та форми захисту такої трудової діяльності
передбачені законодавством про працю. Інтелектуальна праця як категорія
права інтелектуальної власності визначена Цивільним кодексом України та
спеціалізованими нормативно-правовими актами у сфері інтелектуальної
власності. До основних способів захисту прав творчої праці віднесено
різноманітні способи захисту прав інтелектуальної власності, які
поділяються на цивільно-правові, кримінально-правові та адміністративноправові;
3) інтелектуальну діяльність у трудовому праві та праві
інтелектуальної власності об’єднують спільні немайнові права, які
використовує працівник та якими у подальшому наділений творець об’єкта
інтелектуальної власності;
4) відмінністю між поняттям «інтелектуальна праця» у трудовому
праві та праві інтелектуальної власності є те, що результати інтелектуальної
праці у праві інтелектуальної власності можуть бути виражені у певній
матеріальній формі (кресленні, описі, зразку тощо) чи нематеріальній
формі. Результати ж інтелектуальної праці як категорії трудового права,
окрім певної матеріальної форми, можуть також відображатися і в
напрямках діяльності підприємства, установи чи організації, удосконаленні
організації діяльності всього підприємства чи його окремих підрозділів.
Тобто, в цьому випадку інтелектуальна діяльність працівника виражається
у вирішення якоїсь проблеми, яка виникає при виконанні ним своїх
трудових функцій;
5) інтелектуальна праця як трудовий процес оплачується, натомість у
праві інтелектуальної власності оплата праці здійснюється не за сам процес
створення продукту, а за виготовлений об’єкт, який може бути
використаний чи реалізований.
3. До основних особливостей інтелектуальної праці як трудового
процесу відносяться наступні: 1) правовою основою діяльності особи, яка
здійснює творчу працю, є трудовий договір, який укладений між таким
352
працівником та роботодавцем; 2) у трудовому договорі має бути чітко
визначено та передбачено, що саме використання працівником своїх
творчих здібностей та власних інтелектуальних знань, умінь і навичок є
трудовою функцією працівника; 3) створення об’єкта права інтелектуальної
власності здійснюється за допомогою наданих роботодавцем матеріалів, із
застосуванням механізмів роботодавця, використанням працівником
техніки, засобів виробництва, які належать роботодавцю; 4) при виконанні
трудової функції, пов’язаної із творчою та інтелектуальною працею,
характерним для позначення всієї сукупності результатів інтелектуальної
праці є використання термінів «знання» та «інформація», які часто
вживаються як синоніми, проте в основі своїй мають істотні відмінності; 5)
у процесі здійснення інтелектуальної діяльності працівник підпадає під дію
трудового розпорядку та має виконувати його положення, дотримуватися
встановленого сторонами режиму трудової діяльності; 6) інтелектуальна
(творча) діяльність як процес виконання трудової функції оплачується
відповідно до встановленого трудового договору не за сам результат
інтелектуальної діяльності, а в основному за процес створення
інтелектуального продукту.
4. До основних критеріїв визначення видів робіт, виконання яких
передбачає здійснення інтелектуальної (творчої) праці, варто віднести
критерій творчості та творчої діяльності. Проте не кожна творча праця є
інтелектуальною, а тільки та, яка передбачає створення нового
інтелектуального продукту, нового об’єкта інтелектуальної власності. До
інших важливих критеріїв віднесено розумову діяльність, яка спрямована
на створення об’єкта із елементами новизни, критерій науковості, елементи
навчальної діяльності, критерій дослідницької діяльності, критерій
аналітичної діяльності тощо.
5. Особливостями визначення правового статусу творчих працівників
є такі: 1) у законодавстві про працю та законодавстві у сфері
інтелектуальної власності визначено спеціальні категорії осіб, які
353
визнаються творчими працівниками, що застосовують свої творчі здібності
у процесі праці для досягнення результату – створення об’єкта
інтелектуальної власності та/або його інтерпретацію; 2) диференціація
праці творчих працівників за критерієм характеру їх праці – застосування
власних творчих здібностей; 3) наслідки диференціації – встановлення
вікових, організаційних особливостей, відмінностей у регулюванні часу
відпочинку, роботи, оплати праці, трудової дисципліни тощо; 4) поширення
на творчих працівників одночасно норм трудового і авторського права та
суміжних прав, що робить відносини творчого працівника і роботодавця
комплексними; 5) поширення на них особливих правил трудової
дисципліни, розгляду спорів; 6) розповсюдження на творчих працівників
концепції добровільної зайнятості і свободи праці в їх особливих проявах у
частині дистанційної, аутсорсингової, аутстаффінгової зайнятості.
6. До ключових характеристик нормування праці найманих творчих
працівників належать такі: 1) для творчих працівників нормування праці
здійснюється за допомогою охоронних норм трудового права; 2)
нормування здійснюється переважно на рівні локального правового
регулювання, що свідчить про недостатність законодавчого правового
регулювання праці найманих творчих працівників.
Виокремлено загальні характеристики, що у зв’язку із встановленням
спеціального порядку регулювання часу відпочинку властиві найманим
творчим працівникам: 1) особливості встановлення вихідних і святкових
днів (можуть залучатися до праці у вихідний день, порядок залучення
визначається місцевою радою); 2) особливості залучення творчих
працівників до понаднормової роботи та роботи у нічний час; 3)
особливості надання окремих видів відпусток творчим працівникам
(відпустки для участі у конкурсах, фестивалях: додаткова відпустка до 35
днів працівникам телебачення, радіомовлення і драматичного мистецтва
тощо, відпустка науково-педагогічним працівникам – до 56 днів щорічної
основної відпустки).
354
До ключових характеристик встановлення спеціального порядку
регулювання оплати праці найманих творчих працівників відносяться
наступні: 1) поєднання централізованого правового регулювання (зокрема
для творчих працівників бюджетної сфери) та локального правового
регулювання праці (для творчих працівників, які не передбачені у постанові
Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад
професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей)
працівників та інших специфічних театральних професій»); 2) поряд із
класичними складовими оплати праці працівникам виплачується роялті; 3)
є зв’язок вартості оплати праці із періодичністю, кількістю, якістю і
характером творчої діяльності працівника.
7. До особистих немайнових прав роботодавця слід віднести: 1) право
зазначати своє найменування або вимагати/забороняти зазначення такого
найменування у разі використання об’єкта інтелектуальної (творчої) праці;
2) право на захист ділової репутації; 3) право на недоторканність
службового твору від дій, що можуть порушити його цілісність,
спотворити, перекрутити, унеможливити використання за призначенням,
погіршити чи знищити його; 4) право на здійснення дій з оприлюднення
твору з дозволу працівника або за наявності договору з ним; 5) право
передавати ці особисті немайнові права своїм правонаступникам.
Обґрунтовано необхідність передбачити у проекті Трудового кодексу
України положення з переліком особистих немайнових прав працівника і
роботодавця.
8. До загальних засад використання об’єктів інтелектуальної
власності, створених під час перебування у трудових відносинах, належать
наступні: 1) трудо-правове та договірне регулювання виключних майнових
прав на використання твору; 2) особливості розподілу майнових прав на
об’єкти інтелектуальної (творчої) праці працівника; 3) реалізація
співавторства у частині забезпечення балансу прав працівника і
роботодавця; 4) використання таких об’єктів інтелектуальної власності, що
355
створені під час перебування в трудових правовідносинах, повинно
здійснюватися згідно із службовими обов’язками працівника; 5)
регулювання права використання службового твору шляхом
оприлюднення; 6) судовий захист прав сторін трудових правовідносин при
створенні і використанні об’єкта інтелектуальної власності, створеного під
час перебування у трудових правовідносинах.
9. Під службовим твором варто розуміти твір, який створений
автором-працівником із застосуванням власних інтелектуальних здібностей
у межах виконання службового завдання, у строки та час, які чітко
передбачені у трудовому чи іншому договорі, який укладений між
працівником та роботодавцем, із можливим застосуванням знарядь та
засобів роботодавця.
Основними ознаками службового твору є: 1) наявність укладеного
між працівником та роботодавцем трудового договору; 2) створення
службового твору здійснюється у межах виконання працівником своєї
трудової функції та службових обов’язків; 3) створення службового твору
пов’язане із виконанням службового завдання, яке надане працівнику
роботодавцем; 4) створення службового твору здійснюється у межах часу,
який встановлений трудовим договором; 5) створення службового твору,
зазвичай, здійснюється із використанням матеріалів та засобів, які належать
роботодавцю; 6) наявність передбаченої трудовим договором оплати праці
працівника.
10. Під методологією розподілу прав на результати інтелектуальної
(творчої) праці у правовідносинах з реалізації здібностей людини до
продуктивної і творчої праці, створені внаслідок виконання трудового
договору або службового завдання, слід розуміти правила розподілу та
використання немайнових та майнових прав об’єктів інтелектуальної
діяльності, службових творів між працівниками та роботодавцями, які
регламентуються нормами законодавства та умовами трудового чи
цивільно-правового договору. Тобто, ми маємо на увазі розгляд розподілу
356
прав на службові твори між працівником та роботодавцем, виявлення
колізій у законодавстві та надання теоретичних і практичних рекомендацій
щодо їх усунення.
Методологія розподілу прав на результати інтелектуальної (творчої)
праці, створені внаслідок виконання трудового договору або службового
завдання, здійснюється на основі:
1) закону, тобто на основі тих норм, які прямо передбачені у
загальному та спеціальному законодавстві. Такий розподіл, зазвичай,
визначений у Цивільному кодексі України та Законі України «Про
авторське право та суміжні права», що чітко регламентують, які права має
працівник та роботодавець по відношенню до створеного службового
твору;
2) договору, який укладений між працівником та роботодавцем.
Зазначимо, що у науковій літературі розглядають як трудовий договір, так і
цивільно-правові договори;
3) застосовування окремих положень судової практики, яка зазвичай
закріплюється у постановах Пленуму Верховного Суду України та є
частиною національного законодавства, у випадку виникнення спору при
розподіленні прав на результати інтелектуальної діяльності та у разі
відсутності нормативно-правового врегулювання спору на законодавчому
рівні.
11. Запропоновано поняття «виконання зобов’язань» розуміти як
сукупність чітких, послідовних дій, які встановлені законом та/або
обумовлені в укладеному між сторонами договорі, що тісно пов’язані між
собою та полягають у дотриманні правових, економічних, організаційних та
інших умов, за допомогою яких можна досягти найбільш оптимального та
ефективного результату від укладеного договору, а також забезпечення
належної охорони та захисту прав сторін при виконанні договорів у сфері
інтелектуальної власності.
357
До основних складових елементів механізму виконання договорів про
розподіл прав на результати інтелектуальної праці в трудових
правовідносинах ми пропонуємо віднести: 1) умови виконання договору; 2)
строк виконання зобов’язання за договором; 3) предмет виконання
зобов’язань; 4) спосіб виконання договорів про розподіл прав на результати
інтелектуальної діяльності; 5) охорону договору; 6) способи захисту прав і
законних інтересів сторін договору та прав інтелектуальної власності в
цілому.
12. Під матеріальними гарантіями захисту трудових прав творчих
працівників слід розуміти сукупність різноманітних умов, способів та
засобів, які носять матеріальний характер чи мають матеріальну форму
вираження і спрямовані на належну реалізацію працівниками своїх
трудових обов’язків, виконання умов трудового чи цивільно-правового
договору та зазвичай виражаються у здійсненні необхідного матеріальнотехнічного забезпечення трудової діяльності, організації ефективної
роботи, здійсненні належної оплати праці, забезпеченні необхідними
матеріальними та сировинними ресурсами тощо.
До основних матеріальних гарантій захисту трудових прав творчих
працівників пропонуємо віднести: 1) гідну оплату праці за виконувану
ними роботу; 2) гарантію забезпечення необхідними матеріальнотехнічними ресурсами і матеріалами для здійснення інтелектуальної
діяльності та створення об’єкта права інтелектуальної власності; 3) гарантії,
які спрямовані на реалізацію права на відпочинок творчих працівників; 4)
право на відшкодування витрат на лікування у разі ушкодження здоров’я
працівників або у разі їх смерті тощо.
Під процесуальними гарантіями захисту трудових прав творчих
працівників слід розуміти сукупність спеціальних правових засобів, які
забезпечують належну реалізацію прав та свобод творчих працівників при
виконанні ними своїх трудових функцій, спрямовані на належне
дотримання трудових прав творчих працівників та є невід’ємною частиною
358
механізму правового регулювання трудових правовідносин. Таким чином,
процесуальні гарантії мають забезпечити інтереси конкретного суб’єкта
трудових правовідносин.
До важливих процесуальних гарантій прав творчих працівників ми
пропонуємо віднести: 1) гарантування зайнятості творчих працівників на
відповідному підприємстві, в установі, організації у повному обсязі;
2) гарантування режиму праці та відпочинку творчих працівників;
3) гарантування суміщення праці творчих працівників на різних
підприємствах, в установах, організаціях; 4) створення сприятливої
обстановки для здійснення творчої діяльності, забезпечуючи для цього
необхідні побутові умови та належні умови праці; 5) гарантування
подальшого втілення результатів творчої діяльності у відповідний процес
виробництва, гарантії захисту від праці у нічний час; 6) недопущення
дискримінації в оплаті праці працівників, які спільно виконують службове
завдання, та забезпечення розумного співвідношення у оплаті їх праці; 7)
звернення творчих працівників до відповідних органів державної влади з
метою захисту їх порушених прав та законних інтересів; 8) створення
сприятливих умов для поєднання творчої роботи із роботою на
підприємстві, в установі, організації тощо.
13. Під юридичним механізмом забезпечення реалізації прав на
результати інтелектуальної (творчої) праці запропоновано розуміти процес
забезпечення здійснення суб’єктом інтелектуальної діяльності своїх
суб’єктивних прав щодо створеного ним об’єкта права інтелектуальної
власності, який, зазвичай, виражається у задоволенні реалізації трьох
важливих правомочностей власника: володіння, користування та
розпорядження результатами інтелектуальної власності та інтелектуальної
діяльності, що здійснюється за допомогою різноманітних заходів та із
застосуванням різноманітних способів для досягнення оптимального
результату – реального та неупередженого забезпечення захисту
359
результатів інтелектуальної діяльності та непорушності прав творця об’єкта
інтелектуальної власності.
Ключовими складовими юридичного механізму забезпечення
реалізації прав на результати інтелектуальної (творчої) праці варто назвати:
1) здійснення національного та міжнародно-правового захисту прав
інтелектуальної власності у їх взаємозв’язку; 2) забезпечення дотримання
права володіння, користування та реалізації права інтелектуальної
діяльності суб’єктами інтелектуальної діяльності; 3) забезпечення належної
охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності, прав та законних
інтересів творців об’єкта права інтелектуальної власності як
юрисдикційними, так і неюрисдикційними органами державної влади.
14. На основні досвіду зарубіжних країн щодо праці творчих
працівників у Кодексі законів про працю слід чітко передбачити
особливості регулювання праці творчих працівників, до яких, на нашу
думку, слід віднести: 1) особливості укладення договорів із творчими
працівниками, зокрема передбачити, що підставами для виникнення
трудових відносин із творчими працівниками є трудовий договір, цивільноправовий договір, авторський договір, договір підряду тощо; 2) особливості
умов праці творчого працівника, які полягають не тільки у належному
організаційному та матеріально-технічному забезпеченні творчих
працівників з боку роботодавця, а й у захисті від тих чинників, які не
залежать від роботодавця чи працівника, наприклад, захист творчого
працівника від простою на виробництві; 3) особливості нормування праці.
Варто зазначити, що нормування праці творчого працівника є досить
складним для розуміння поняттям, що випливає із специфіки творчої
діяльності. Так, як ми вже наголошували, працю творчого працівника
досить важко врегулювати, оскільки сьогодні такий працівник може
працювати дві-три години, а завтра – протягом 18–20 годин; 4) особливості
оплати праці.
360
Важливим напрямком захисту трудових прав творчих працівників є
закріплення захисту творчих працівників від простою, розширення переліку
правопорушень у сфері інтелектуальної власності, зокрема встановлення
відповідальності за такий вид правопорушень як контрафакція, облудна
імітація, облудне маркування шляхом внесення змін до чинного Кодексу
України про адміністративні правопорушення, закріплення можливості
творчих працівників використовувати умови гнучкого графіка роботи та
можливості працювати вдома