ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ

brief description

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НА¬ЦІ¬О¬НА¬ЛЬ¬НИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На пра¬вах ру¬ко¬пи¬су

ШОВКУН ВАЛЕРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 349.42: 636

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ

12.00.06 – зе¬ме¬ль¬не пра¬во; аг¬ра¬р¬не пра¬во;
еко¬ло¬гі¬ч¬не пра¬во; при¬ро¬до¬ре¬су¬р¬сне пра¬во

Ди¬се¬р¬та¬ція на здо¬бут¬тя на¬у¬ко¬во¬го сту¬пе¬ня
кандидата юри¬ди¬ч¬них на¬ук

На¬у¬ко¬вий керівник
Єрмоленко Володимир Михайлович,
доктор юри¬ди¬ч¬них на¬ук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ………………………….
13
1.1. Поняття і зміст племінної справи у тваринництві…………... 13
1.2. Історико-правові аспекти розвитку племінної справи у тваринництві……………………………………………………………….
23
1.3. Принципи правового регулювання племінної справи у тваринництві……………………………………………………………….
50
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 61
РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТНО-ОБ’ЄКТНИЙ СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН У СФЕРІ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ…………………..
65
2.1. Суб’єкти племінної справи у тваринництві…………………. 65
2.2. Об’єкти племінної справи у тваринництві………………….. 90
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 103
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ ПЛЕМІННОЇ СПРАВИ У ТВАРИННИЦТВІ…………………………..
109
3.1. Особливості здійснення господарської діяльності в галузі племінної справи у тваринництві та її правове регулювання………….
109
3.2. Державно-правовий вплив у галузі племінної справи у тваринництві……………………………………………………………….
140
3.3. Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві…………………………………………………….
154
Висновки до розділу 3……………………………………………………. 174
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 188
ДОДАТКИ…………………………………………………………………. 213

ВСТУП

Актуальність теми. Україна має значний потенціал у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, продовольчої сировини й харчових продуктів. Однією з провідних галузей її сільського господарства є тваринництво, що виробляє значущу й незамінну продукцію для життєдіяльності людини й суспільства. Зростання продуктивності тваринництва й підвищення якісних характеристик його продукції можливі лише за рахунок сталого розвитку селекції і племінної справи. Отже, забезпечення правовими засобами належного функціонування відносин у царині племінної справи у тваринництві має важливе значення. Питання організації і здійснення останньої хоча й урегульовані приписами аграрного законодавства, проте недостатньо. Чинні Закони України «Про племінну справу у тваринництві», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» визначають лише загальні засади діяльності в цій галузі. Низка питань регламентується численними підзаконними нормативно-правовими актами, проте окремі види відносин у племінному тваринництві залишаються поки що неврегульованими. Крім того, проблема правового регулювання відносин у галузі племінної справи у тваринництві поки що не була предметом окремого самостійного монографічного наукового дослідження, а існуючі публікації торкаються лише окремих її аспектів, зокрема, суб’єктів племінної справи, питань реєстрації та ідентифікації тварин. Все це свідчить про нагальну потребу комплексного вивчення правових питань організації племінної справи у тваринництві за законодавством України, що вказує на актуальність теми даної дисертації.
Науково-методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили вітчизняні й зарубіжні наукові джерела з теорії права, аграрного, земельного, екологічного, господарського, цивільного, адміністративного права та інших галузей правової науки. Ідеться про праці таких учених, як В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, Ю.Ю. Бакай, О.М. Браніцький, І.А. Біленчук, А.Й. Богдан, Ю.Л. Бошицький, С.Ф. Василюк, О.М. Вінник, О.В. Гафурова, А.П. Гетьман, В.П. Грибанов, В.М. Єрмоленко, В.П. Жушман, С.П. Кацубо, Т.О. Коваленко, С.С. Ковальова, М.І. Козир, В.К. Колпаков, В.В. Костицький, О.О. Котюк, М.І. Краснов, Н.Г. Кузьміна, В.І. Курило, Т.В. Курман, В.Ю. Лебєдєв, В.І. Левченко, М.І. Малишко, С.І. Марченко, М.І. Матузов, О.В. Міцкевич, В.С. Нерсесянц, Н.Р. Нижник, О.Ю. Піддубний, О.О. Підопригора, О.О. Погрібний, В.І. Семчик, Л.О. Святченко, О.Ф. Скакун, В.П. Станіславський, А.М. Статівка, В.Г. Третьякова, В.Ю. Уркевич, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученко, Н.А. Шингель, А.Ю. Якімов, В.З. Янчук та ін. При написанні роботи використовувалися також праці таких представників інших наукових напрямів аграрної науки, як Ю.Я. Борисенко, І.С. Бородай, В.П. Буркат, І.М. Романенко, А.П. Юрмаліат та ін.
Емпіричне підґрунтя дослідження склали аграрне, господарське, цивільне, адміністративне законодавство України, що регламентує племінну справу у тваринництві, а також законодавство зарубіжних країн (Російської Федерації, Республіки Білорусь) і практика застосування чинного законодавства при впорядкуванні аграрних відносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356), яка виконувалась протягом 2009–2011 рр. Дисертантом здійснювалося обґрунтування особливостей формування правових засад виробничої складової розроблюваної концепції сталого розвитку сільських територій.
Мета й задачі дослідження. Метою дисертації є з’ясування сутності, змісту і особливостей правового регулювання племінної справи у тваринництві, формулювання наукових висновків і рекомендацій з удосконалення чинної нормативно-правової бази з питань племінного тваринництва. Досягнення зазначеної мети вбачається можливим за умови постановки і виконання таких основних задач:
– з’ясувати поняття «племінна справа у тваринництві», охарактеризувати принципи її правового регулювання;
– розглянути історико-правові аспекти розвитку племінної справи у тваринництві;
– охарактеризувати суб’єктно-об’єктний склад правовідносин у сфері племінної справи у тваринництві;
– виявити особливості здійснення виробничо-господарської діяльності в досліджуваній галузі та її правової регламентації;
– з’ясувати проблеми правового впливу держави на розвиток племінної справи у тваринництві;
– розкрити питання відповідальності за порушення законодавства в розглядуваній царині;
– сформулювати пропозиції з удосконалення чинного законодавства України в галузі племінної справи у тваринництві.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов’язані з відтворенням високопродуктивного поголів’я сільськогосподарських тварин.
Предметом дослідження стали нормативна й науково-юридична джерельна база, практика нормотворення і правозастосування, доктринальні ідеї у сфері правової регламентації племінної справи у тваринництві.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувалися філософські (матеріалістичної діалектики), загальнонаукові (формально-логічний, системно-структурний) та спеціально-наукові методи пізнання (історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-юридичний). Діалектичний метод становить методологічні підвалини всього дисертаційного дослідження, що дає змогу розглянути правове регулювання племінної справи у тваринництві як складний динамічний процес, який перебуває у стадії постійної зміни і розвитку форм, способів і моделей його правового опосередкування у нерозривному зв’язку з іншими правовими явищами суспільного буття. За допомогою формально-логічного методу було сформульовано авторське визначення понять «племінна справа у тваринництві», «державне регулювання племінної справи у тваринництві», «юридична відповідальністю у галузі племінної справи у тваринництві». Системно-структурний метод застосовувався при вдосконаленні класифікації суб’єктів досліджуваної галузі та систематизації їх прав і обов’язків, а також дав змогу розглянути принципи правового регулювання племінної справи у тваринництві як системне утворення та диференціювати його цілісну структуру на дві складові: загальних і спеціальних принципів. Історико-правовий метод дозволив провести ретроспективний аналіз генезису правового регулювання племінної справи у тваринництві та здійснити його періодизацію. Порівняльно-правовий метод застосовано для співставлення окремих положень законодавства України із законодавством зарубіжних держав (Російської Федерації, Республіки Білорусь) у сфері правового регулювання племінної справи у тваринництві. Формально-юридичний метод було застосовано в процесі з’ясування змісту приписів аналізованого аграрного законодавства, зокрема тих, що стосуються особливостей здійснення виробничо-господарської діяльності та особливостей її ліцензування у сфері племінного тваринництва.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у аграрно-правовій науці України комплексним дослідженням правового регулювання племінної справи у тваринництві за національним законодавством. На підставі системного аналізу, проведеного за предметом дисертаційного дослідження, одержано нові наукові положення і сформульовано пропозиції з удосконалення механізму правового регулювання племінної справи у тваринництві, які виносяться на захист:
вперше:
– здійснено історичну періодизацію розвитку правового впорядкування племінної справи у тваринництві: 1) дорадянський період: середина XVII ст. (видання перших царських указів про придбання за кордоном племінних тварин) – початок ХХ ст. (регулювання окремих питання ведіння племінного тваринництва щодо конярства й розведення великої рогатої худоби); 2) радянський період (1918 р. – початок 90-х років ХХ ст.), який доцільно диференціювати на декілька етапів залежно від закріплених в законодавстві магістральних напрямів розвитку племінної справи: а) етап відновлення й реорганізації в Україні галузі тваринництва (1918–1923 рр.), законодавство якого характеризується зберігаючою і охоронною спрямованістю на націоналізацію всіх племінних тварин нетрудових господарств, організацією племінних заводів і розсадників племінних тварин, забезпеченням їх кормами, запровадженням племінних реєстрів для кожного виду сільськогосподарських тварин; б) етап утвердження українського радянського законодавства в галузі тваринництва (1924–1941 рр.), спрямованого на створення великих племінних господарств у радгоспах і колгоспах, організацію племінних заводів, запровадження і розвиток штучного осіменіння тварин, введення державного планування у тваринництві; в) етап масштабних зрушень у галузі тваринництва (1947–1990 рр.), які були спрямовані на поступове розширення мережі племінних заводів, племінних радгоспів, державних станцій з племінної роботи і зі штучного осіменіння, створення широкої мережі племінних господарств з усіх видів сільськогосподарських товарин, заходи направлені на збереження здоров’я й підвищення продуктивності тварин; в) сучасний період розвитку правового регулювання племінної справи у тваринництві: кінець 1993 р. (з прийняттям 15 грудня Закону України «Про племінне тваринництво») – до сьогодення (вперше в історії правової регламентації племінного тваринництва на території сучасної України їх було внормовано на рівні закону. Після нової редакції Закону (21 грудня 1999 р.) та зміни його назви («Про племінну справу у тваринництві») прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, що стосуються механізму реалізації його положень);
– сформульовано положення, що суб’єктами племінної справи у тваринництві є особи (фізичні або юридичні), передбачені нормами аграрного права, яких наділено відповідним обсягом юридичних прав та обов’язків щодо здійснення зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин, а також споживачів племінних (генетичних) ресурсів і замовників послуг з племінної справи у тваринництві;
– запропоновано суб’єктів племінної справи у тваринництві поділяти залежно від критерію особливостей їх правосуб’єктності на: а) спеціальних суб’єктів, тобто тих, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі ними й надають послуги, пов’язані із цією справою; б) суб’єктів, які є споживачами племінних (генетичних) ресурсів або замовниками послуг з племінної справи у тваринництві;
удосконалено визначення понять:
– «племінна справа у тваринництві» (в широкому розумінні), під якою пропонується розуміти систему взаємопов’язаних заходів (робіт): зоотехнічних (зокрема, масовий відбір у тваринництві, схрещування просте промислове, перемінне й поглинаюче, водне, відтворювальне, частково поглинаюче тощо, чистопорідне розведення), селекційних (цілеспрямована творча діяльність фахівців щодо створення нових порід тварин) та організаційно-господарських (організація господарської діяльності у сфері племінної справи у тваринництві, в тому числі ліцензування її окремих видів, вимоги до роботи з племінними (генетичними) ресурсами, державне управління й державний контроль у цій галузі), спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин;
– «державне регулювання племінної справи у тваринництві», під яким пропонується вважати сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління, що справляють регулюючий вплив на племінну справу у тваринництві, а також закріплення кола їх повноважень (компетенції);
– «юридична відповідальністю у галузі племінної справи у тваринництві», під якою розуміються заходи державно-правового впливу на порушників норм права в галузі племінної справи у тваринництві, що полягають в застосуванні до них передбачених законом санкцій;
одержали подальший розвиток:
– галузева структура аграрного права через пропозицію поглиблення її диференціації за рахунок інституту правового регулювання племінної справи у тваринництві, що має комплексний характер, фундамент якого становлять приписи Закону України «Про племінну справу у тваринництві»;
– класифікація суб’єктів племінної справи у тваринництві з покладенням у її основу критерію особливостей юридичного статусу суб’єктів з пропозицією поділу останніх на групи: а) юридичні особи (установа, підприємство) як сільськогосподарського профілю, так і інші – селекційний центр, підприємство (лабораторія) генетичного контролю, лабораторія оцінки якості тваринницької продукції; б) юридичні особи – виключно сільськогосподарські підприємства (в окремих випадках і їх структурні підрозділи) – племінний (кінний) завод, підприємство (об’єднання) з племінної справи у тваринництві, заводська конюшня, контрольно-випробувальна станція (в тому числі з птахівництва), іподром, трендепо, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, племінна станція із шовківництва, гренажний завод; в) юридичні і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – племінний репродуктор і птахорепродуктор;
– перспектива розвитку законодавства у сфері племінної справи у тваринництві за рахунок пропозиції необхідності розробки і затвердження Загальнодержавної програми селекції у тваринництві до 2020 р.;
– пропозиції щодо удосконалення механізму правового регулювання племінної справи у тваринництві через затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з торгівлі племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження й аномалій тварин, внесення відповідних змін до Стандарту надання адміністративної послуги з ліцензування провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання й реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження й аномалій тварин та Порядку контролю за додержанням вищевказаних Ліцензійних умов;
– структура системи державних органів галузевої компетенції у сфері племінної справи у тваринництві у частині обґрунтування необхідності включення Державної інспекції з племінної справи у тваринництві України до складу Державної інспекції сільського господарства України;
– загальна теорія аграрно-правової відповідальності за рахунок обґрунтування доцільності виділення позитивного (перспективного) й негативного (ретроспективного) аспектів юридичної відповідальності за правопорушення у сфері племінної справи у тваринництві;
– склад підстав адміністративної відповідальності й порядку розгляду адміністративних справ про правопорушення в царині племінної справи у тваринництві за рахунок введення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення, пропозиції й рекомендації є певним внеском у теорію аграрного права й можуть бути використані при вдосконаленні аграрного законодавства України, зокрема, Законів України «Про племінну справу у тваринництві», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин». Деякі викладені положення мають дискусійний характер і можуть послужити підґрунтям для подальших наукових розробок.
Положення й висновки дисертації можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшого розроблення проблем правового регулювання тваринництва;
– у нормотворчій діяльності – при розробці проектів нормативно-правових актів, проведенні систематизації аграрного законодавства;
– у навчальному процесі – при підготовці навчальних програм, відповідних спецкурсів, написанні підручників і навчальних посібників з курсу «Аграрне право», викладанні лекційного матеріалу, проведенні семінарських занять, а також в науково-дослідницькій роботі студентів вищих юридичних закладів освіти;
– у правозастосовній діяльності – для забезпечення ефективної реалізації норм аграрного права суб’єктами правовідносин у сфері племінної справи у тваринництві.
Апробація результатів дослідження. Положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука, а також вченої ради ННІ земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України. Основні наукові висновки й рекомендації дисертації щодо проблем правового регулювання племінної справи у тваринництві були оприлюднені на різнорівневих наукових зібраннях: «круглому столі» «Спадковість творчих ідей академіка В.З. Янчука та їх розвиток у науці сучасного аграрного і природоресурсного права», присвячений 85-річчю від дня народження академіка В.З. Янчука, (27 травня 2010 р., м. Київ); міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (11–12 червня 2011 р., м. Харків) та «Подальші наслідки реформування законодавства в Україні» (18–19 червня 2011 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення й результати дисертації викладені у 3-х наукових статтях, опублікованих у визначених МОНМС України фахових виданнях, та у 3-х тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації зумовлена предметом, цілями і завданнями дослідження, логікою і послідовністю розкриття теми й викладення його результатів. Вона складається зі вступу, 3-х розділів, що включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатку. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 216 сторінок, у тому числі основного тексту – 187 сторінок. Список використаних джерел налічує 215 найменувань і займає 25 сторінок, додаток – 4 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці питань правового регулювання племінної справи у тваринництві за законодавством України. Виконане дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки.
1. Племінну справу у тваринництві (в широкому розумінні) можна визначити як систему взаємопов’язаних заходів (робіт): зоотехнічних (зокрема, масовий відбір у тваринництві, схрещування просте промислове, перемінне й поглинаюче, водне, відтворювальне, частково поглинаюче, чистопорідне розведення та ін.), селекційних (цілеспрямованої творчої діяльності фахівців зі створення нових порід тварин) та організаційно-господарських (організація господарської діяльності у сфері племінної справи у тваринництві, в тому числі ліцензування її окремих видів, вимоги до роботи з племінними (генетичними) ресурсами, державне управління й державний контроль у цій галузі), спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин.
2. Принципами правового регулювання племінної справи у тваринництві виступають основоположні ідеї (засади), закріплені в законодавстві України, які визначають спрямованість правового впорядкування відносин у цій царині. До сучасних принципів правової регламентації племінної справи у тваринництві належать: а) нерозривний зв’язок з особливим режимом використання природних ресурсів; б) збереження генофонду існуючих, локальних і вітчизняних порід тварин; в) максимально ефективного використання наукового потенціалу в селекції; г) формування інформаційної системи збирання й обробки селекційної інформації в тваринництві; ґ) науковий ризик; д) ідентифікація селекційних досягнень; е) міжнародна співпраця у племінній справі; є) оптимальне сполучення публічних і приватних інтересів у цій справі.
3. До принципів правового регулювання племінної справи у тваринництві слід віднести принцип оптимального сполучення публічних і приватних інтересів у цій справі. Оскільки з одного боку суб’єктами останньої виступає широке коло приватних осіб, а з другого здійснюється державне управління й контроль у цій сфері, тут якраз і мають оптимально сполучатися зазначені інтереси. Адже суб’єкти племінної справи у тваринництві переслідують свої господарські, підприємницькі цілі (переважно отримання доходу, прибутку), а держава заінтересована в належному функціонуванні відповідних суспільних відносин.
4. В аграрному праві України сформувався й функціонує інститут правового регулювання племінної справи у тваринництві, що має комплексний характер. підґрунтя якого становлять приписи такого комплексного нормативно-правового акта, як Закон України «Про племінну справу у тваринництві». До складу цього інституту входить значна кількість норм, що містяться в низці підзаконних нормативно-правових актів.
5. Проведений історико-правовий аналіз розвитку племінної справи у тваринництві дозволив виокремити певні періоди правового регламентування відповідних суспільних відносин: 1) дорадянський розпочався з середини XVII ст. (видання перших царських указів про придбання за кордоном племінних тварин) і тривав до початку ХХ ст. У цей час приймалися нормативно-правові акти, якими були започатковані й регулювалися окремі аспекти ведення племінного тваринництва, зокрема, щодо конярства й розведення великої рогатої худоби; 2) період радянської доби (1918 р. – початок 90-х років), коли нормативне регулювання племінної справи у тваринництві здійснювалося низкою підзаконних нормативно-правових актів і було спрямовано на колективізацію племінних тварин, створення великих племінних господарств у радгоспах і колгоспах, та на організацію племінних заводів. Саме в ці часи племінне тваринництво досягло відчутних успіхів. Радянський період доцільно диференціювати на декілька етапів залежно від закріплених в законодавстві магістральних напрямів розвитку племінної справи на: а) етап відновлення й реорганізації в Україні галузі тваринництва (1918–1923 рр.), законодавство якого характеризується зберігаючою і охоронною спрямованістю на націоналізацію всіх племінних тварин нетрудових господарств, організацією племінних заводів і розсадників племінних тварин, забезпеченням їх кормами, запровадженням племінних реєстрів для кожного виду сільськогосподарських тварин; б) етап утвердження українського радянського законодавства в галузі тваринництва (1924–1941 рр.), спрямованого на створення великих племінних господарств у радгоспах і колгоспах, організацію племінних заводів, запровадження і розвиток штучного осіменіння тварин, введення державного планування у тваринництві; в) етап масштабних зрушень у галузі тваринництва (1947–1990 рр.), які були спрямовані на поступове розширення мережі племінних заводів, племінних радгоспів, державних станцій з племінної роботи і зі штучного осіменіння, створення широкої мережі племінних господарств з усіх видів сільськогосподарських товарин, заходи направлені на збереження здоров’я й підвищення продуктивності тварин. Сучасний період розвитку правового регулювання племінної справи у тваринництві що триває й донині, розпочався з прийняттям 15 грудня 1993 р. Закону України «Про племінне тваринництво». Зі вступом його в силу вперше в історії правового регулювання племінного тваринництва на території України відповідні суспільні відносини були унормовані на законодавчому рівні. Після викладення названого Закону в новій редакції 21 грудня 1999 р. та зміни його назви на Закон України «Про племінну справу у тваринництві» прийнято низку підзаконних нормативно-правових актів, що створюють механізм реалізації його положень.
6. Зважаючи на правові ознаки, суб’єктів племінної справи у тваринництві рекомендується поділяти за їх юридичним статусом на такі дві великі групи: а) тих, що мають діяти виключно як юридичні особи (серед них окремо вирізняються сільськогосподарські підприємства); б) тих, що можуть мати статус осіб як юридичних, так і фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до названих критеріїв можемо назвати наступні групи суб’єктів племінної справи у тваринництві: а) юридичні особи – установи, підприємства як сільськогосподарського профілю та інші – селекційний центр. підприємство (лабораторія) генетичного контролю, лабораторія оцінки якості тваринницької продукції; б) юридичні особи – виключно сільськогосподарські підприємства (а в окремих випадках і їх структурні підрозділи) – племінний (кінний) завод, підприємство (об’єднання) з племінної справи у тваринництві, заводська конюшня, контрольно-випробувальна станція, контрольно-випробувальна станція з птахівництва, іподром, трендепо, підприємство (лабораторія) з трансплантації ембріонів, племінна станція із шовківництва, гренажний завод; в) юридичні і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності – племінний репродуктор. племінний птахорепродуктор.
7. Пропонується суб’єктів племінної справи у тваринництві поділяти залежно від особливості їх правосуб’єктності на: а) спеціальних суб’єктів, тобто тих, які беруть участь у виробництві, збереженні, використанні, створенні, визначенні племінної цінності племінних (генетичних) ресурсів, торгівлі ними й надають послуги, пов’язані з племінною справою у тваринництві; б) суб’єктів, які є споживачами племінних (генетичних) ресурсів чи замовниками послуг з племінної справи в цій сфері. Наведену класифікацію рекомендується закріпити у ст. 5 «Суб’єкти племінної справи у тваринництві» Закону України «Про племінну справу у тваринництві».
8. Об’єктами племінної справи у тваринництві пропонується визначати породи племінних тварин великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, коней, птиці, риб, бджіл, шовкопрядів, хутрових звірів та кролів, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі – тварини), а також інші племінні (генетичні) ресурси (сперма, ембріони, яйцеклітини племінних тварин), що вимагає нової відповідної редакції ст. 4 Закону України «Про племінну справу у тваринництві».
9. Виробничо-господарська діяльність у сфері племінної справи у тваринництві є потенційним чинником, який об’єктивно може впливати на загальний стан тваринного світу як природного ресурсу, здоров’я населення та продовольчу безпеку, а тому підлягає ліцензуванню з боку держави. При цьому ліцензуванню підлягають лише два різновиди господарської діяльності у племінній справі у тваринництві: а) торгівля племінними (генетичними) ресурсами; б) проведення генетичної експертизи походження й аномалій тварин.
Обстоюється необхідність внесення змін до нормативно-правових актів, що регламентують порядок видачі ліцензій на провадження названих видів господарської діяльності, а також контроль за дотриманням ліцензійних умов. Зокрема, слід змінити чинні Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин, затвердивши Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з торгівлі племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин. Відповідні зміни слід внести також до Стандарту надання адміністративної послуги з ліцензування провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин, а також до Порядку контролю за додержанням названих Ліцензійних умов.
10. Законодавство України в частині ідентифікації і реєстрації сільськогосподарських тварин має бути приведено у відповідність до положень законодавчих приписів ЄС. Окрім положень, визначених ст. 11 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», треба встановити відповідальність за інші правопорушення у сфері ідентифікації і реєстрації тварин, зокрема: а) за неподання для реєстрації даних про ідентифікованих тварин, про господарства їх утримання і розведення, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж; б) непроведення ідентифікації тварин і незабезпечення їх обліку; в) переміщення тварин без ідентифікаційних документів; г) здійснення забою й утилізації неідентифікованих і незареєстрованих тварин.
11. Незважаючи на здійснюване реформування системи державних органів, у тому числі й у сфері племінної справи у тваринництві, Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України «Про Державну інспекцію сільського господарства України» від 13 квітня 2011 р. № 459/2011, до завдань і функцій названої інспекції здійснення контролю в галузі племінної справи у тваринництві не віднесено. Пропонується Державну інспекцію з племінної справи у тваринництві України ввести до складу Державної інспекції сільського господарства України.
12. Найпоширенішою є відповідальність договірна, оскільки суб’єкти племінної справи у тваринництві можуть укладати господарські договори: а) на створення племінних (генетичних) ресурсів; б) їх використання у господарській діяльності; в) проведення ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин; г) відтворення маточного поголів’я; ґ) реалізацію науково-технічних розробок у цій галузі для використання їх у виробництві та ін.
13. Зважаючи на те, що ст. 11 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» конкретних видів стягнень за перелічені в ній правопорушення не встановлює, рекомендується КУпАП доповнити новою статтею 1072 такого змісту:
«Стаття 1072. Відповідальність за порушення законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин
Невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення фактів порушень у сфері ідентифікації та реєстрації тварин, створення перешкод уповноваженій особі у здійсненні контролю й нагляду за дотриманням вимог законодавства щодо ідентифікації та реєстрації тварин, неподання для реєстрації даних про ідентифікованих тварин, про господарства їх утримання, розведення, переміщення, забій, утилізацію, загибель, падіж, непроведення ідентифікації тварин і незабезпечення їх обліку, переміщення тварин без ідентифікаційних документів; проведення забою, утилізації не ідентифікованих та не зареєстрованих тварин, –
тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від тридцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, –
тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб – від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
14. У чинній редакції ст. 21 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» фактично йдеться лише про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві. Зважаючи на це, запропоновано її наступну нову редакцію:
«Стаття 21. Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві
Порушення законодавства про племінну справу у тваринництві тягне за собою цивільну, господарську, адміністративну або іншу відповідальність згідно із законом.
Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві несуть особи, винні:
– в оформленні сертифікатів племінних (генетичних) ресурсів без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної оцінки за типом, результатів генетичної експертизи походження й аномалій тварин, а також у внесенні до документів з племінного обліку недостовірних даних;
– у використанні для відтворення неатестованих і не допущених до відтворення плідників;
– у недодержанні встановлених технологічних і ветеринарно-санітарних вимог і правил щодо отримання, зберігання й використання племінних (генетичних) ресурсів.
Законами України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення в галузі племінної справи у тваринництві».
15. Рекомендується внести зміни до Закону України «Про племінну справу у тваринництві»: а) доповнити ст. 1 цього Закону новим абзацом щодо визначення суб’єктів племінної справи у тваринництві; б) внести нову статтю 31 стосовно принципів правового регулювання племінної справи; в) викласти ст. 4 «Об’єкти племінної справи у тваринництві» і ст. 5 «Суб’єкти племінної справи у тваринництві» в новій редакції; г) викласти у новій редакції частини 2 і 3 ст. 7 Закону щодо обов’язків суб’єктів племінної справи у тваринництві; ґ) викласти ст. 21 «Відповідальність за порушення законодавства про племінну справу у тваринництві» в новій редакції. Наведені пропозиції вміщені в проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про племінну справу у тваринництві», що є додатком «А» до дисертації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Теоретико-методологічні засади державного управління / В.Б. Авер’янов // Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер. 1998. – 168 с.
2. Аграрне право: [підруч.] / В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та ін.; за ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер. 2000. – 720 с.
3. Аграрне право України: [підруч.] / В.М. Єрмоленко, О.В. Гафурова, М.В. Гребенюк та ін.; за заг. ред. В.М. Єрмоленка. – К.: Юрінком Інтер. 2010. – 608 с.
4. Аграрне право: [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / В.М. Жушман, В.М. Корнієнко та ін.; за ред. В.П. Жушмана та А.М. Статівки. – Х.: Право, 2010. – 296 с.
5. Аграрне право: [підруч.] / за ред. О.О. Погрібного. – К.: Істина, 2007. – 448 с.
6. Аграрное право: [учебник] / С.А. Боголюбов, М.М. Бринчук, Н.О. Ведышева и др.; отв. ред. М.И. Палладина, Н.Г. Жаворонкова. – М.: Проспект, 2011. – 432 с.
7. Административное право: [учебник] / под ред. Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 2002. – 697 с.
8. Алексеев С.С. Государство и право: [начальн. курс]. – [3-е изд., перераб. и доп.] / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
9. Алексеев С.С. Общая теория права: [учебник; в 2-х т.] / С.С. Алексеев. – Т. II. – М.: Юрид. лит., 1982. – 360 с.
10. Алієва Х.Н. Правове регулювання реформування аграрних відносин за законодавством України та Російської Федерації: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Х.Н. Алієва. – Х., 2010. – 19 с.
11. Бакай Ю.Ю. Правова регламентація відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / Ю.Ю. Бакай. – Х., 2010. – 20 с.
12. Белоусов В.В. Административная ответственность за экологические правонарушения / В.В. Белоусов. – М.: Политекс, 2001. – 24 с.
13. Біленчук І.А. Адміністративне право України: [навч. посіб.] / І.А. Біленчук. – К.: АСК, 2004. – 176 с.
14. Богдан А.Й. Правове забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в Україні у контексті вимог законодавства ЄС: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / Богдан Андрій Йосипович. – Х., 2010. – 227 с.
15. Борисенко Е.Я. Разведение сельскохозяйственных животных: [учебник] / Е.Я. Борисенко. – Изд. 4-е, перераб. и доп. – М.: Колос, 1967. – 464 с.
16. Бошицький Ю.Л. Право інтелектуальної власності як матеріальна база інноваційної діяльності в агропромисловому комплексі України / Ю.Л. Бошицький // Часопис Київ. ун-ту права. – 2008. – № 4 . – С. 143-148.
17. Браніцький О.М. Правове становище спеціалістів сільського господарства: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / Браніцький Олександр Миколайович. – К., 2006. – 202 с.
18. Бугера С. Державне регулювання у галузі бджільництва: необхідність, проблеми, можливості розвитку / С. Бугера // Право України. – 2006. – № 11. – С. 131-133.
19. Булах І.Г. Правове регулювання використання та охорони земель оздоровчого призначення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / Булах Ірина Георгіївна. – О., 2010. – 239 с.
20. Буркат В.П. Історичні аспекти розвитку теорії селекції у скотарстві України: [моногр.] / В.П. Буркат, І.С. Бородай. – К., 2006. – 580 с.
21. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариства: проблеми правового забезпечення: [моногр.] / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
22. Герасимов А. Лошади: разведение и уход [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/81810/Gerasimov_-_Loshadi.html.
23. Гиренко І.В. Правове регулювання агроінноваційної діяльності: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / Гиренко Інна Володимирівна. – К., 2010. – 205 с.
24. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
25. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей: [моногр.] / В.П. Грибанов. – М.: Знание, 1973. – 97 с.
26. Гурне Б. Державне управління: [моногр.] / пер. з фр. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 166 с.
27. Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97: затв. наказом Держкому України по стандартизації, метрології та сертифікації від 30 грудня 1997 р. № 822 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://uazakon.com/document/spart75/inx75854.htm
28. Духно Н.А., Ивакин В.И. Понятие и виды юридической ответственности / А.И. Духно, В.И. Ивакин // Гос-во и право. – 2000. – № 6. – С. 12-17.
29. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://europa.eu.int.html.
30. Єдиний державний реєстр судових рішень: пост. Харків. апеляц. госп. суду від 21.04.2008 р. по справі № 21/538-07 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1573149.
31. Єрмоленко В.М. Аграрні майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / В.М. Єрмоленко. – Х., 2008. – 36 с.
32. Єрмоленко В.М. Деякі теоретичні проблеми аграрного права / В.М. Єрмоленко // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жов. 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: Ірідіум, 2009. – С. 22-24.
33. Єрмоленко В.М. Майнові правовідносини приватних сільськогосподарських підприємств: теорія, законодавство, практика: [моногр.] / В.М. Єрмоленко. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2005. – 304 с.
34. Єрмоленко В.М. Правовий захист селекційних досягнень / В.М. Єрмоленко // Сучасний соціокультурний простір 2004: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20-25 груд. 2004 р.): Ч. ІІ. – К.: ТОВ «ТК «Меганом», 2004. – С. 52-54.
35. Єрмоленко В. Правовий захист селекційних досягнень у тваринництві / В. Єрмоленко // Підпр-во, госп-во і право. – 2005. – № 3. – С. 29-32.
36. Єрмоленко В.М. Теоретичні проблеми аграрних майнових правовідносин: [моногр.] / В.М. Єрмоленко. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2008. – 188 с.
37. Животноводство [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://bse.sci-lib.com/article040015.html.
38. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002. – № 11. – С. 109-111.
39. Ильичева С.Н. Организация селекции и семеноводства в зарубежных странах / С.Н. Ильичева. – М.: ВНИИТЭИагропром, 1990. – 54 с.
40. Инструкция Губземотделам и уездным зоотехническим комиссиям по приведению в жизнь декрета об охране племенного животноводства // ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 2. – Од. зб. 356. – Арк. 9-10.
41. Инструкция по изъятию племенных лошадей из войсковых частей Красной Армии // ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 2. – Од. зб. 31. – Арк. 103-104.
42. Інструкція з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м’ясних порід: затв. наказом М-ва аграр. політики України від 30.12.2003 р. № 474, зареєстр. у М-ві юстиції України 21.01.2004 р. за № 95/8694 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 4. – Ч. 2. – Ст. 193.
43. Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м’ясних порід: затв. наказом М-ва аграр. політики України від 06.06.2002 р. № 154, зареєстр. у М-ві юстиції України 19.06.2002 р. за № 516/6804 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 26. – Ст. 1239.
44. Інструкція з бонітування кролів: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 25.09.2003 р. № 351, зареєстр. у М-ві юстиції України 14.10.2003 р. за № 933/8254 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 43. – Ст. 2278.
45. Інструкція з бонітування норок, лисиць, песців, тхорів, єнотовидних собак, нутрій кліткового розведення: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 25.09.2003 р. № 351, зареєстр. у М-ві юстиції України 14.10.2003 р. за № 932/8253 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 43. – Ст. 2278.
46. Інструкція з бонітування овець: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 16.07.2003 р. № 242, зареєстр. у М-ві юстиції України 05.08.2003 р. за № 679/8000 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 33. – Ст. 1806.
47. Інструкція з бонітування племінних коней: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 15.10.2003 р. № 364, зареєстр. у М-ві юстиції України 30.10.2003 р. за № 992/8313 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 46. – Ст. 2416.
48. Інструкція з бонітування свиней: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 17.12.2002 р. № 396, зареєстр. у М-ві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1027/7315 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 3. – Ст. 89.
49. Інструкція з бонітування сільськогосподарської птиці: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 22.06.2001 р. № 179, зареєстр. у М-ві юстиції України 27.09.2001 р. за № 846/6037 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 40. – Ст. 1823.
50. Інструкція з ведення племінного обліку в звірівництві та кролівництві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 25.09.2003 р. № 351, зареєстр. у М-ві юстиції України 14.10.2003 р. за № 934/8255 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 43. – Ст. 2278.
51. Інструкція з ведення племінного обліку в конярстві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 15.10.2003 р. № 364, зареєстр. у М-ві юстиції України 30.10.2003 р. за № 993/8314 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 46. – Ст. 2416.
52. Інструкція з ведення племінного обліку в молочному і молочно-м’ясному скотарстві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 30.12.2003 р. № 474, зареєстр. у М-ві юстиції України 21.01.2004 р. за № 96/8695 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 4. – Ч. 2. – Ст. 193.
53. Інструкція з ведення племінного обліку в м’ясному скотарстві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 06.06.2002 р. № 154, зареєстр. у М-ві юстиції України 19.06.2002 р. за № 517/6805 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 26. – Ст. 1239.
54. Інструкція з ведення племінного обліку в птахівництві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 22.06.2001 р. № 179, зареєстр. у М-ві юстиції України 27.09.2001 р. за № 847/6038 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 40. – Ст. 1823.
55. Інструкція з ведення племінного обліку у вівчарстві та козівництві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 16.07.2003 р. № 242, зареєстр. у М-ві юстиції України 05.08.2003 р. за № 680/8001 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 33. – Ст. 1806.
56. Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 17.12.2002 р. № 396, зареєстр. у М-ві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1028/7316 // Офіц. вісн. України. – 2003. –№ 3. – Ст. 89.
57. Інструкція з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно-випробувальних станцій: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 06.08.2004 р. № 290, зареєстр. у М-ві юстиції України 25.08.2004 р. за № 1048/9647 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 34. – Ст. 2300.
58. Інструкція з оцінки якості молока корів, овець та кіз у племінному тваринництві: затв. наказом М-ва аграрної політики України від 14.07.2008 р. № 421, зареєстр. у М-ві юстиції України 01.08.2008 р. за № 715/15406 // Офіц. вісн. України. – 2008. – № 59. – Ст. 2005.
59. Інструкція зі штучного осіменіння корів і телиць: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 01.08.2001 р. № 230, зареєстр. у М-ві юстиції України 02.10.2001 р. за № 852/6043 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 40. – Ст. 1824.
60. Інструкція зі штучного осіменіння овець і кіз: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 13.12.2002 р. № 395, зареєстр. в М-ві юстиції України 07.02.2003 р. за № 105/7426 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 7. – Ст. 294.
61. Інструкція зі штучного осіменіння свиней: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 13.12.2002 р. № 395, зареєстр. у М-ві юстиції України 07.02.2003 р. за № 104/7425 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 7. – Ст. 294.
62. Кацубо С.П. Новый этап аграрной реформы в Республике Беларусь / С.П. Кацубо // Стан та перспективи розвитку аграрного права: матер. міжнар. наук.-теор. конф., присв. 80-річчю В.З. Янчука; м. Київ, 26-27 трав. 2005 р. / за ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. – К.: Магістр – ХХІ ст., 2005. – С. 79-84.
63. Кіщак І. Проблеми становлення Державної племінної інспекції у тваринництві / І. Кіщак // Підпр-во, госп-во і право. – 2002. – № 8. – С. 83-85.
64. Коваленко Т.О. Правове регулювання ідентифікації та реєстрації сільськогосподарських тварин за законодавством Європейського Союзу / Т.О. Коваленко // Перспективи міжнародної інтеграції агропромислового комплексу України – МІА України 2005: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 24 черв. 2005 р.). – К.: ІДП НАН України, 2005. – С. 29-32.
65. Ковальова С. Адміністративна відповідальність за правопорушення в племінній справі у тваринництві / С. Ковальова // Підпр-во, госп-во і право. – 2010. – № 3. – С. 87-89.
66. Ковальова С. Адміністративно-правове регулювання становлення племінної справи в України / С. Ковальова // Підпр-во, госп-во і право. – 2010. – № 2. – С. 31-33.
67. Ковальова С. Деякі аспекти державного регулювання генно-інженерної діяльності в племінній справі у тваринництві / С. Ковальова // Підпр-во, госп-во і право. – 2010. – № 7. – С. 46-49.
68. Ковальова С. Щодо системи принципів правового регулювання племінною справою у тваринництві України / С. Ковальова // Підпр-во, госп-во і право. – 2010. – № 8. – С. 20-23.
69. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
70. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 1122.
71. Козырь М.И. Аграрное право России: проблемы становления и развития: [моногр.] / М.И. Козырь. – М.: Право и гос-во, 2003. – 208 с.
72. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підруч.] / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком, 1999. – 736 с.
73. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підруч.] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер. 2003. – 544 с.
74. Костицький В.В. Лісове право України: [навч. посіб.] / В.В. Костицький. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 1999. – 164 с.
75. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: [навч. посіб. для юрид. фак. вузів]. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
76. Краснов Н.И. Актуальные проблемы земельного, горного, водного и лесного законодательства: [моногр.] / Н.И. Краснов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 18 с.
77. Краткий словарь иностранных слов / сост. С.М. Локтина. – М.: Наука, 1979. – 700 с.
78. Крупный рогатый скот [Електрон. Ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D1%82%D1%8B%D0%B9_%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%82.
79. Кузьмина Н.Г. Правовое регулирование селекционной деятельности / Н.Г. Кузьмина // Правовое регулирование аграрных земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве в России, Украины, Белоруссии, Казахстана, других стран СНГ и государств ЕС: состояние, проблемы, пути совершенствования: междунар. сб. науч. тр. аграр. и юрид. высш. учеб. заведений России, Украины, Белоруссии, Казахстана, других стран СНГ и государств ЕС. – Т. 1 / отв. ред. Быстров Г.Е. – М.: РГАУ-МСХА, 2009. – С. 315-325.
80. Кузьмина Н.Г. Правовое регулирование селекционной деятельности: [моногр.] / Н.Г. Кузьмина. – М.: Рос. акад. правосудия, 2007. – 176 с.
81. Курило В. Правове становище сільськогосподарських інспекцій: проблеми вдосконалення / В. Курило // Право України. – 1999. – № 6. – С. 87-89.
82. Курман Т.В. Правовое обеспечение хозяйственной деятельности государственных специализированных сельскохозяйственных предприятий: [моногр.] / Т.В. Курман. – Х.: СПД-ФЛ Чальцев А.В., 2007. – 208 с.
83. Лебедев В.Ю. Критерии и признаки охраноспособности селекционного достижения в животноводстве / В.Ю. Лебедев // Вопр. изобретательства. – 1987. – № 4. – С. 26-28.
84. Лебедев В.Ю. Правовая охрана селекционных достижений в Республике Молдова: [моногр.] / В.Ю. Лебедев. – Кишинев: Центр. тип., 1990. – 377 с.
85. Левченко В.И. Проблемы правового обеспечения селекции и охрана ее достижений в СССР: автореферат дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук: спец. 12.00.06 «Сельскохозяйственное право, земельное, водное, лесное и горное право», 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / В.И. Левченко. – М., 1990. – 29 с.
86. Малишко М.І. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення / М.І. Малишко. – К.: УНА, 2001. – 27 с.
87. Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.06 «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право» / С.І. Марченко. – К., 2008. – 17 с.
88. Марченко С.І. Організаційно-правові питання товарного сільськогосподарського виробництва в Україні: [моногр.] / С.І. Марченко. – К.: ВГЛ «Обрії», 2010. – 199 с.
89. Матузов Н.И. Правовая система и личность: [моногр.] / Н.И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 294 с.
90. Михайлов С.Г. Осуществление и защита прав авторов селекционных достижений в СССР: [моногр.] / С.Г. Михайлов. – Пермь, 1974. – 211 с.
91. Мицкевич А.В. Субъекты советского права: [моногр.] / А.В. Мицкевич. – М: Госюриздат, 1962. – 215 с.
92. Научно-практический комментарий к Закону Республики Беларусь от 18.02.1991 г. «О крестьянском (фермерском) хозяйстве» в ред. Закона от 19.07.2005 г. / С.П. Кацубо и др.; науч. ред. И.С. Шахрай. – Минск: Бел. наука, 2006. – 327 с.
93. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: [учеб. для юрид. вузов и фак.]. – М.: Норма, 2001. – 552 с.
94. Нижник Н. Про державне управління / Н. Нижник, С. Мосов // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 56-61.
95. Общая теория государства и права: [учебник] / под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 520 с.
96. О мерах по обеспечению дальнейшего развития племенного дела в животноводстве: пост. КМ Республики Беларусь от 30.12.1994 г., № 278 // Собрание указов Президента и постановлений Кабинета Министров Республики Беларусь. – 1994. – №15. – Ст. 416.
97. О племенном животноводстве: декрет РНК України від 19.07.1918 р. // СУ. – 1918. – №52. – Ст. 586.
98. Official Journal. – L 355. – 05/12/1992. – P. 0032-0036.
99. Official Journal. – L 204. – 11/08/2002. – P. 0001-0010.
100. Official Journal. – L 5. – 09/01/2004. – P. 0009-0017.
101. Official Journal. – L 060. – 28/02/1998. – P. 0078-0079.
102. Палій Н.І. Правове регулювання використання та охорони земель рекреаційного призначення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. / Палій Наталія Іванівна. – О., 2010. – 224 с.
103. Паронян И.А. Пути сохранения генофонда крупного рогатого скота / И.А. Паронян, А.А. Истомин // Животноводство. – 1985. – № 5. – С. 17-19.
104. Перегудов Ф.И. Введение в системный анализ: [учеб. пособ. для вузов] / Ф.И. Перегудов, Ф.П. Тарасенко. – М.: Высш. шк., 1989. – 367 с.
105. Піддубний О.Ю. Державні сільськогосподарські інспекції в Україні: стан та можливості удосконалення правового регулювання: [моногр.] / О.Ю. Піддубний; за заг. ред. В.І. Курила. – К.: ІРІДІУМ, 2009. – 128 с.
106. Піддубний О.Ю. Особливості організаційно-правового статусу інспекційних органів у структурі Міністерства аграрної політики України / О.Ю. Піддубний // Держава та регіони. – 2005. – № 2. – С. 93-96.
107. Підопригора О.О. Право на селекційні досягнення / О.О. Підопригора // Право власності в Україні: навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.О. Підопригора [та ін.]. – К.: Юрінком Інтер. 2000. – С. 637-656.
108. Поголів’я худоби та птиці у 2010 році [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
109. Положення про відповідність суб’єктів племінної справи у тваринництві статусу селекційного центру, підприємства (об’єднання) з племінної справи у тваринництві, заводської конюшні, контрольно-випробувальної станції, контрольно-випробувальної станції з птахівництва, іподрому, трендепо, підприємства (лабораторії) генетичного контролю, підприємства (лабораторії) з трансплантації ембріонів, підприємства (лабораторії) з оцінки якості тваринницької продукції: затв. наказом М-ва аграрн. політики України та Укр. акад. аграрн. наук від 29.07.2002 р. № 211/61, зареєстр. у М-ві юстиції України 13.08.2002 р. за № 651/6939 // Офіц. вісн. України. – 2002. – № 33. – Ст. 1548.
110. Положення про племінне свідоцтво (сертифікат): затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 29.12.2002, № 416, зареєстр. у М-ві юстиції України 24.01.2003 за № 55/7376 // Офіц. вісн. України. – 2003. – № 5. – Ст. 201.
111. Положення про порядок проведення атестації працівників, які виконують спеціальні роботи, пов’язані з племінними (генетичними) ресурсами: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 17.11.2003 р. № 406, зареєстр. у М-ві юстиції України 10.01.2004 р. за № 18/8617 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 2. – Ч. 2. – Ст. 86.
112. Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання: затв. наказом М-ва аграрн. політики України від 20.12.2005 р. № 720, зареєстр. у М-ві юстиції України 02.03.2006 р. за № 220/12094 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 10. – Ст. 645.
113. Положення про присвоєння відповідних статусів суб’єктам племінної справи у тваринництві: затв. наказом М-ва аграрн. політики України та Укр. акад. аграрн. наук від 17.07.2001 р. № 215/66, зареєстр. у М-ві юстиції України 20.08.2001 р. за № 721/5912 // Офіц. вісн. України. – 2001. – № 35. – Ст. 1646.
114. Попов Ю. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: проблема системного впорядкування / Ю. Попов, О. Кільдюшкіна // Право України. – 2006. – №7. – С. 146-149.
115. Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: [навч. і наук.-практ. посіб.] / кол. авт.; за ред. А.П. Гетьмана, В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер. 2005. – 624 с.
116. Постановление по охране и усилению воспитания молодняка лошадей и крупного рогатого скота // ЦДАВО України. – Ф. 27. – Оп. 2. – Од. зб. 317. – Арк. 122.
117. Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва: затв. наказом М-ва аграрн. політики України, Укр. акад. аграрн. наук від 20.09.2000 р. № 184/82, зареєстр. у М-ві юстиції України 23.10.2000 р. за № 738/4959 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 43. – Ст. 1872.
118. Правові засади інноваційного розвитку в сільському господарстві України: [моногр.] / кол. авторів; за ред. В.І. Семчика. – К.: Юрид. думка, 2010. – 456 с.
119. Про бджільництво: Закон України від 22.02.2000 р. № 1492-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 157.
120. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25.06.1992 р. № 2498-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
121. Про видачу, переоформлення та відмову у видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, зберігання і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин: наказ М-ва аграрн. політики України від 19.05.2010 р. № 248 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.nau.Kiev.ua. – Заголовок з екрану.
122. Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства аграрної політики України від 08.11.2000 № 222: наказ М-ва аграрн. політики України від 28.11.2006 р. № 710 [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: www.nau.kiev.ua. – Заголовок з екрану.
123. Про визнання такими, що втратили чинність, рішень Уряду України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про племінне тваринництво»: пост. К