ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВАХ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Шмигова Ольга Миколаївна

УДК 349.6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВАХ

Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Краснова Марія Василівна,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВАХ...............16
1.1. Передумови виникнення, сучасний стан та тенденції розвитку правового регулювання рекреаційного природокористування.................16-44
1.2. Поняття, суб’єкти, об’єкти, зміст та обмеження права рекреаційного природокористування...............................................................45-72
1.3. Загальні засади правового режиму рекреаційних зон як природних комплексів, призначених для організації масової реалізації права рекреаційного природокористування.................................................73-102
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВАХ..................................................................................................................103
2.1. Обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів, спрямовані на гарантування реалізації права рекреаційного природокористування.........................................................................................103-127
2.2. Правові засади управління у сфері рекреаційного природокористування......................................................................................128-158
2.3. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері рекреаційного природокористування..........................................................159-173
ВИСНОВКИ...............................................................................................174-180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...181-221
ДОДАТОК А………………………………………………………….......223-243

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що на сьогоднішній день в Україні та інших постсоціалістичних державах законодавче забезпечення рекреаційного природокористування є недостатньо розвинутим і найменш дослідженим на теоретичному рівні. Водночас у сучасних умовах розвитку суспільства (запровадження права приватної власності на природні ресурси, комерціалізація їх використання, намагання власників (спеціальних користувачів (далі – користувачі)) обмежити їх використання іншими особами, розвиток та щільна забудова населених пунктів) все відчутнішими стають перешкоди у задоволенні неусвідомлюваної донедавна природної, життєво необхідної потреби людини у рекреаційному природокористуванні (відпочинку на природі), що перетворює її в юридично значимий інтерес та зумовлює необхідність законодавчого закріплення можливості людини задовольняти таку потребу та системи норм-гарантій її реалізації, які б встановлювали кореспондуючі їй обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів. З розвитком суспільства з’явилися й нові форми відпочинку, пов’язані із застосуванням технічних засобів, потенційно небезпечних для людей та навколишнього природного середовища, а також збільшився обсяг використання природних ресурсів (комплексів) для організації масового відпочинку населення суб’єктами підприємницької діяльності, що визначає доцільність законодавчого закріплення й обмежень реалізації деяких форм рекреаційного природокористування.
За таких умов загострюється конфлікт інтересів власників (користувачів) природних ресурсів та осіб, які бажають використовувати їх для відпочинку, про що безумовно свідчать факти протистояння населення багатьох міст України масовій забудові зелених зон загального користування, а також події „пляжної революції”, яка відбувалася впродовж літа 2009 року на південному узбережжі Автономної Республіки Крим (далі – АРК) і призвела до знесення численних огорож, що обмежували доступ до пляжів.
Зазначене обумовлює необхідність існування комплексного законодавчого регулювання рекреаційного природокористування, спрямованого на забезпечення балансу суспільних та приватних інтересів у цій сфері. Доцільність такого регулювання на основі спеціального закону відзначають як на доктринальному [4, с.386; 19; 33, с.245-247; 51 с.4; 87, с.153; 91, с.9; 129; 137, с.125-126], так і на законодавчому рівнях. Так, Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [239] передбачено удосконалення нормативно-правової бази стосовно раціонального використання природних рекреаційних ресурсів, ч. 3 ст. 52 Земельного кодексу України [220] (далі – ЗК України) – прийняття закону про порядок використання земель рекреаційного призначення, Державною програмою розвитку законодавства України до 2002 року [238] – прийняття закону про рекреаційні зони.
Обгрунтованість існування за сучасних умов комплексного законодавчого регулювання у цій сфері підтверджується й досвідом багатьох держав Європи (наприклад, Великобританії, Данії, Німеччини, Норвегії), у яких діють спеціальні закони про рекреаційне природокористування або система відповідних норм закріплюється в окремому розділі законів про охорону природи.
Вищезазначене спонукає представників еколого-правової науки до теоретичного обгрунтування правового регулювання рекреаційного природокористування і внесення пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері. Про це свідчать дисертації, виконані на теренах постсоціалістичних країн А. Г. Бобковою [20], М. І. Васильєвою [30], В. П. Головачем [32], С. М. Імашевим [51], І.О. Костяшкіним [63], А. М. Орловим [91], О. М. Ткаченко [129], в яких дослідженні окремі аспекти законодавчого регулювання суспільних відносин у цій сфері. Проте метою згаданих робіт не виступало комплексне порівняльне дослідження правового регулювання рекреаційного природокористування в Україні та інших державах Європи, спрямованого на узгодження суспільних та приватних інтересів у цій сфері в умовах існування приватної власності на природні ресурси, їх використання суб’єктами підприємницької діяльності, виникнення нових видів відпочинку, пов’язаних із застосуванням технічних засобів.
Правове забезпечення рекреаційного природокористування виступає об’єктом наукового інтересу і вчених країн Західної Європи , у дослідженнях яких проаналізовані зміст права рекреаційного природокористування, його суб’єкти та об’єкти, обмеження щодо його реалізації та кореспондуючі йому обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів.
Наведене вище зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, а також визначення основним його методом порівняльно-правового, що в умовах зближення національних правових систем держав Європи цілком узгоджується із політикою України, спрямованою на гармонізацію її екологічного законодавства із законодавством Європейського Союзу (далі – ЄС) та його держав-членів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у відповідності з науковою бюджетною темою “Механізм адаптації законодавства у сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”, яка виконується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631).
Ме¬та і завдання до¬слі¬джен¬ня. Метою дослідження є розробка теоретичних засад правового регулювання рекреаційного природокористування в Україні та формулювання практичних пропозицій з удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері з врахуванням досвіду інших держав Європи. Мета дослідження отримала конкретизацію у таких завданнях: виявити спільне та відмінне у передумовах виникнення, сучасному стані та тенденціях розвитку законодавчого регулювання рекреаційного природокористування в Україні та інших країнах Європи, оцінити його актуальність, взаємовплив, переваги та недоліки; розкрити зміст суб’єктивного права рекреаційного природокористування, визначити його обмеження, об’єкти та суб’єктів; з’ясувати особливості правового режиму рекреаційних зон; визначити систему та зміст обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів, спрямованих на гарантування реалізації права рекреаційного природокористування; дослідити систему, функції та повноваження органів управління у сфері рекреаційного природокористування; виявити особливості юридичної відповідальності за правопорушення у цій сфері; сформулювати пропозиції з удосконалення вітчизняного законодавчого регулювання рекреаційного природокористування.
Об’єкт дослідження складає законодавство України та інших країн Європи, яке регулює суспільні відносини у сфері рекреаційного природокористування, практика його застосування, а також доктринальні положення з проблематики теми.
Предмет дослідження становлять суспільні відносини, які складаються у сфері реалізації права рекреаційного природокористування, як урегульовані нормами законодавства, так і такі, що потребують відповідного врегулювання.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження використані загально-наукові та спеціально-наукові методи пізнання. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовувався насамперед порівняльно-правовий метод – з метою виявлення загального, схожого та особливого у передумовах виникнення, сучасному стані та тенденціях розвитку законодавчого регулювання рекреаційного природокористування в України та більшості держав Європи: пострадянських, серед яких держави-члени СНД (Білорусь, Молдова, Росія) та держави-члени ЄС (Естонія, Латвія, Литва); інших постсоціалістичних держав-членів ЄС (Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія); держав традиційного континентального права, які є членами ЄС (Австрія, Данія, Іспанія, Італія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Швеція) та які не є членами ЄС (Норвегія, Швейцарія), а також Великобританії – держави англосаксонського права, яка є членом ЄС. Діалектичний метод використаний для пізнання взаємозалежності та взаємообумовленості правового регулювання рекреаційного природокористування та суспільних відносин у цій сфері, їх перманентного розвитку. За допомогою історичного методу досліджено передумови виникнення, становлення та тенденції розвитку законодавства у сфері рекреаційного природокористування в України та інших державах Європи. Методи системного аналізу та синтезу використані при розкритті змісту та обмежень суб’єктивного права рекреаційного природокористування, кореспондуючих йому обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів, дослідженні правового режиму рекреаційних зон. Метод моделювання застосовано при розробленні пропозицій з удосконалення вітчизняного законодавства у сфері рекреаційного природокористування.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження є праці українських та російських науковців у галузі земельного та екологічного права: В. І. Андрейцева, В. П. Балезина, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкової, С. О. Боголюбова, М. М. Бринчука, Г. Є. Бистрова, Д. В. Бусуйок, М. І. Васильєвої, А. П. Гетьмана, О. К. Голіченкова, В. П. Головача, О. Л. Дубовик, Б. В. Єрофеєва, О. І. Заєць, І. О. Іконицької, С. М. Імашева, І. І. Каракаша, Т. Г. Ковальчук, О. С. Колбасова, В. В. Костицького, І. О. Костяшкіна, С. М. Кравченко, Н. Д. Красіліч, М. І. Краснова, М. В. Краснової, О. І. Крассова, П. Ф. Кулинича, Н. Р. Малишевої, Р. І. Марусенко, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтяна, В. В. Носіка, А. М. Орлова, В. В. Петрова, О. О. Погрібного, Е. В. Позняк, В. І. Семчика, Н. І. Титової, О. М. Ткаченко, М. К. Черкашиної, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульги та ін.
При проведенні дослідження використовувалися праці представників юридичних та інших гуманітарних наук країн Західної Європи, зокрема, П. Аджер, Дж. Андерсон, А. Аслунд, Б. Бенгтсон, Е. Берге, А. Бернасконі, Б. Бізет, А. Бондо-Андерсен, С. Вестерлунд, Г. Гаттербауер, Дж. Гібсон, А. Гонсалес, Дж. Зеттерстен, Б. Калтенборн, Б. Кампілло, Н. Каррі, К. Колбі, Дж. Леімбашер, Х. Мілвард, Д. Селлар, П. Скотт, М. Шарлотт, С. Шмідт.
Дослідження проводилося з урахуванням наукових доробок у сфері порівняльного правознавства вчених-правників Р. Давида, Х. Кетца, О. Саідова, Т. Цвайгерта та ін., а також у сфері рекреаційного природокористування представників економічних та географічних наук, зокрема, М. В. Багрова, Л. А. Багрової, О. О. Бейдика, Ю. А. Веденіна, В. С. Преображенського, І. М. Яковенко.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним порівняльним дослідженням загальних рис та особливостей становлення, сучасного стану, тенденцій розвитку правового регулювання рекреаційного природокористування в Україні та більшості держав Європи. На основі дисертації сформульовано нові концептуальні у теоретичному плані та значимі для удосконалення вітчизняного законодавства положення, найважливішими з яких є такі:
уперше:
- виявлено, що в Україні та інших постсоціалістичних державах законодавство у сфері рекреаційного природокористування перебуває на стадії становлення; на процес його формування об’єктивно впливають такі чинники: запровадження права приватної власності на природні ресурси, комерціалізація їх використання, намагання власників (користувачів) обмежити їх використання іншими особами, розвиток та щільна забудова населених пунктів;
- узагальнено досвід держав Європи, в яких правове регулювання рекреаційного природокористування має тривалу історію існування, комплексний характер і здійснюється на основі спеціальних законів про рекреаційне природокористування або окремих розділів законів про охорону природи; обгрунтовано доцільність врахування Україною такого досвіду при прийнятті розробленого за наслідками дослідження проекту закону „Про рекреаційні зони та рекреаційне природокористування”, у нормах якого пропонується визначити: 1) зміст права рекреаційного природокористування, передбачивши серед можливостей, які ним охоплюються можливість пересуватися по земельних ділянках без застосування моторизованих транспортних засобів з метою задоволення життєво необхідних рекреаційних потреб; 2) імперативно встановлені обмеження реалізації цього права та вичерпний перелік випадків, при настанні яких власникам (користувачам) природних ресурсів дозволяється встановлювати додаткові обмеження; 3) кореспондуючі цьому праву обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів як гарантії його реалізації; 4) правовий режим рекреаційних зон як природних комплексів, призначених для організації масової реалізації цього права; 5) функції та повноваження органів управління у сфері рекреаційного природокористування; 6) відповідальність за правопорушення у цій сфері;
- визначено, що право рекреаційного природокористування у суб’єктивному розумінні є системою юридичних можливостей людини у бездозвільному та безоплатному порядку використовувати природні ресурси (комплекси) для задоволення життєво необхідних потреб у традиційних формах відпочинку та спорту в межах рекреаційних зон та інших територій, використання яких для цих цілей не заборонено або не обмежено законом, не завдаючи при цьому шкоду життю і здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу;
- здійснено класифікацію обмежень реалізації права рекреаційного природокористування за низкою критеріїв, а саме: 1) за предметом – на обмеження за обсягом можливостей, які охоплюються змістом права рекреаційного природокористування, та територіальні обмеження; 2) за суб’єктами, в інтересах яких вони встановлюються – на обмеження, які встановлюються в приватних інтересах власників (користувачів) природних ресурсів (з метою недопущення втручання інших осіб у їх особисте життя, порушення їх прав на використання належних їм природних ресурсів) та обмеження, які встановлюються у суспільних інтересах (з метою забезпечення національної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя та здоров’я населення); 3) за способом встановлення – на обмеження імперативно встановлені законом та обмеження, які можуть встановлюватися у визначених законом випадках власниками (користувачами) природних ресурсів;
- запропоновано з метою забезпечення балансу суспільних і приватних інтересів у сфері рекреаційного природокористування та запобігання необгрунтованому обмеженню власниками (користувачами) природних ресурсів їх використання іншими особами у вітчизняному законодавстві з урахуванням досвіду країн Скандинавії та германської правової групи закріпити положення про те, що: 1) не охоплюються змістом права рекреаційного природокористування можливості реалізації таких видів відпочинку та спорту, які внаслідок свого масового характеру, використання технічних засобів можуть завдати шкоду власнику (користувачу) природних ресурсів, іншим особам, навколишньому природному середовищу, а також таких, що мають характер професійної або підприємницької діяльності; зазначені можливості можуть бути реалізовані за умови отримання дозволу власника (користувача) природних ресурсів, а у випадках визначених законом – з дозволу органу управління у сфері рекреаційного природокористування, як правило, на платній основі та в межах спеціально призначених для цього територій; 2) право рекреаційного природокористування розповсюджується в межах будь-яких територій, за винятком тих, на яких розташовані природні ресурси (комплекси), використання яких на цьому праві суперечить їх використанню за основним цільовим призначенням, перешкоджає реалізації їх власниками (користувачами) права на особисте життя чи є небезпечним для відпочиваючих; територіями, в межах яких бездозвільна реалізація цього права забороняється законом, є території, на яких розташовані сільськогосподарські угіддя, визначені законом об’єкти природно-заповідного фонду, земельні ділянки, які використовуються для садівництва, городництва, присадибні та дачні ділянки, землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого спеціального призначення; 3) власникам (користувачам) природних ресурсів лише у визначених законом випадках дозволяється запроваджувати додаткові до імперативно встановлених законом обмеження реалізації права рекреаційного користування ними;
- обгрунтовано, що сутність рекреаційних зон як об’єктів загального користування передбачає в їх межах: 1) презумпцію реалізації права рекреаційного природокористування, яка може бути обмежена лише у суспільних інтересах; 2) встановлення на природні ресурси виключно державної чи комунальної власності; 3) надання права спеціального природокористування на умовах договору концесії;
- аргументовано, що обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів, спрямовані на гарантування реалізації права рекреаційного природокористування, є публічно-правовими, оскільки в імперативному порядку застосовуються до власників (користувачів) визначених у законі категорій природних ресурсів; виявлено, що у країнах романської правової групи такими обмеженнями виступають публічні сервітути; здійснено класифікацію цих обмежень за низкою критеріїв, а саме: 1) за метою встановлення – на обмеження, які встановлюються з метою забезпечення доступності природних ресурсів (комплексів) для їх рекреаційного використання кожним, та обмеження, які встановлюються з метою забезпечення охорони рекреаційних зон та інших природних ресурсів (комплексів), які мають важливе значення для реалізації права рекреаційного природокористування; 2) за змістом – на обмеження правомочностей володіння та користування природними ресурсами та обмеження правомочності розпорядження ними;
- запропоновано, враховуючи позитивний досвід держав Західної Європи, у законодавстві України закріпити систему публічно-правових обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів, спрямованих на гарантування реалізації права рекреаційного природокористування, зокрема, встановити: 1) обов’язок власників (користувачів) природних ресурсів, розташованих в межах територій, на які розповсюджується право рекреаційного природокористування, дозволяти його реалізацію іншим особам та відповідну заборону обмежувати його реалізацію шляхом встановлення огорож або заборонних знаків, крім випадків, передбачених законом; 2) обов’язок власників (користувачів) земельних ділянок, в межах яких реалізація права рекреаційного природокористування заборонена законом, надавати відпочиваючим можливість проходу до територій, в межах яких дозволяється його реалізація, якщо не існує іншого відповідного доступу до них; 3) заборону будівництва капітальних споруд в межах рекреаційних зон та інших, визначених законом, територій; 4) обов’язок дотримуватися вимог щодо розташування некапітальних споруд в межах рекреаційних зон; 5) заборону провадження певних видів господарської діяльності в межах рекреаційних зон; 6) заборону змінювати цільове призначення природних ресурсів, розташованих в межах рекреаційних зон, крім випадків, визначених законом, а також відчужувати їх у приватну власність;
- обгрунтовано, що управління у сфері рекреаційного природокористування здійснюється у рамках виконання таких функцій: 1) моніторинг та планування рекреаційного природокористування; 2) організація рекреаційних зон; 3) ведення державного обліку та кадастру рекреаційних зон; 4) розподіл та перерозподіл природних ресурсів у межах рекреаційних зон; 5) забезпечення якості природних ресурсів (комплексів) та регулювання антропогенного навантаження в межах рекреаційних зон; 6) забезпечення доступності природних ресурсів (комплексів) для їх використання на праві рекреаційного природокористування; 7) контроль за дотриманням умов і порядку реалізації права рекреаційного природокористування та вирішення спорів у цій сфері;
- виявлено, що у країнах Скандинавії, германської правової групи та Великобританії, як правило, встановлюється адміністративна відповідальність власників (користувачів) природних ресурсів та суб’єктів права рекреаційного природокористування за недотримання визначених законодавством обмежень у сфері рекреаційного природокористування, яка замикає механізм правового регулювання відповідних суспільних відносин, спонукаючи зобов’язаних осіб до поведінки, передбаченої законом; відсутність аналогічних норм у законодавстві України є суттєвим недоліком правового регулювання рекреаційного природокористування, який пропонується усунути шляхом доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення окремими складами адміністративних проступків у цій сфері;
отримали подальший розвиток теоретичні положення щодо визначення: 1) права рекреаційного природокористування найбільш розповсюдженою складовою права загального природокористування; 2) права загального землекористування передумовою реалізації права загального природокористування; 3) публічного сервітуту однією із гарантій реалізації права загального природокористування;
удосконалено:
- понятійний апарат галузевого законодавства України, зокрема, уточнено визначення законодавчих термінів „рекреаційні зони”, „пляж”.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання сформульованих у ньому положень: у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого поглибленого вивчення питань, пов’язаних із правовим регулюванням рекреаційного природокористування; у законотворчості – для удосконалення законодавства України, зокрема, шляхом прийняття Закону України „Про рекреаційні зони та рекреаційне природокористування”; у навчальному процесі – для підготовки підручників, навчальних та навчально-методичних посібників із курсів „Екологічне право”, „Земельне право”, а також при викладанні еколого-правових, земельно-правових та інших навчальних дисциплін для порівняння відповідного вітчизняного законодавства із законодавством інших держав Європи.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах з науковими повідомленнями та доповідями на: щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 року); ХІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 9-10 лютого 2006 року); ІІ міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (юридичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки, 17-18 березня 2006 року); щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 20-21 квітня 2006 року); ХІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 8-9 лютого 2007 року); щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19-20 квітня 2007 року); науково-методологічному семінарі аспірантів та здобувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 13 червня 2007 року; кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 березня 2008 року.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у 10 наукових працях, зокрема, у розділі підручнику „Земельне право України” (у співавторстві), 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, та 5 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку, де викладено проект Закону України „Про рекреаційні зони та рекреаційне природокористування”. Загальний обсяг роботи складає 243 сторінки, з яких основного тексту дисертації – 180 сторінок. Список використаних джерел включає 385 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне порівняльне дослідження правового регулювання рекреаційного природокористування в України та інших державах Європи дозволяє дійти таких висновків.
1. Об’єктивною передумовою формування законодавства у сфері рекреаційного природокористування у багатьох державах Європи впродовж ХХ століття стали чисельні перешкоди у задоволенні природної потреби людини використовувати природні ресурси (комплекси) для підтримання власної життєдіяльності, яка у цей час трансформувалася переважно у потребу відпочинку на природі. Такі перешкоди виникли внаслідок: збільшення територій, природні ресурси в межах яких передані у власність, закріплені на праві спеціального природокористування, обмеження власниками (користувачами) природних ресурсів (у деяких державах на законних підставах) можливостей їх використання іншими особами, щільної забудови населених пунктів, зменшення кількості та площі рекреаційних зон, погіршення якості природних ресурсів в їх межах. Розвиток законодавчого регулювання у цій сфері обумовлений появою нових форм рекреаційного природокористування, пов’язаних із використанням технічних засобів, потенційно небезпечних для людей та навколишнього природного середовища, а також збільшенням обсягів використання природних ресурсів (комплексів) для організації масового відпочинку населення суб’єктами підприємницької діяльності. Існування наведених передумов у сучасній Україні зумовлює розвиток вітчизняного законодавства у цій сфері.
2. За сучасних умов розвитку суспільства законодавче регулювання рекреаційного природокористування спрямоване на забезпечення балансу між реалізацією власниками (користувачами) природних ресурсів можливостей, які охоплюються правом власності на них (правом спеціального користування ними), реалізацією іншими особами можливостей, які охоплюються правом їх загального використання для задоволення життєво необхідних рекреаційних потреб, та потребами охорони навколишнього природного середовища.
Таке регулювання розвивається у двох напрямах: 1) гарантування реалізації можливостей щодо рекреаційного природокористування шляхом їх закріплення у вигляді окремого права або складової права загального природокористування, визначення його обмежень та кореспондуючих йому обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів; 2) встановлення правового режиму рекреаційних зон як природних комплексів, призначених для організації масової реалізації права рекреаційного природокористування.
3. В України та інших постсоціалістичних країнах можливості щодо рекреаційного природокористування закріплюються у складі права загального природокористування; законодавство цих держав не містить норм, спрямованих на деталізацію умов реалізації цього права, зокрема, не закріплює гарантії його реалізації у вигляді кореспондуючих йому обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів, що в умовах існування приватної власності на природні ресурси, їх використання у підприємницькій діяльності призводить до числених випадків його обмеження. Не сприяє забезпеченню рекреаційного природокористування й відсутність закріплення у вітчизняному законодавстві права загального землекористування.
4. Найбільш детальним наразі є законодавче забезпечення реалізації права рекреаційного природокористування у країнах Скандинавії, Великобританії та Німеччині, де система відповідних норм закріплюється на рівні конституцій (Баварії з 1946 р., Саксонії з 1992 р., Швеції з 1994 р.), законів про рекреаційне природокористування (Великобританії з 2000 р., Норвегії з 1957 р.), окремих розділів законів про охорону природи (в Ісландії, Данії, Німеччині), що відображає характерний для цих країн підхід, який полягає у визначенні гарантування реалізації цього права одним із завдань охорони природи. У таких нормах закріплюється безоплатний та бездозвільний порядок реалізації кожним цього права для задоволення життєво необхідних рекреаційних потреб без застосування технічних засобів, а також визначаються його зміст та обмеження, кореспондуючі цьому праву обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів як гарантії його реалізації, функції та повноваження органів управління у сфері рекреаційного природокористування, а також відповідальність за правопорушення у цій сфері. Вищенаведену систему норм запропоновано запозичити у вітчизняне законодавство, закріпивши її у спеціальному у цій сфері законі „Про рекреаційні зони та рекреаційне природокористування”, проект якого додається.
5. Право рекреаційного природокористування у суб’єктивному розумінні є системою юридичних можливостей людини у бездозвільному та безоплатному порядку використовувати природні ресурси (комплекси) для задоволення життєво необхідних потреб у традиційних формах відпочинку та спорту в межах рекреаційних зон та інших територій, використання яких для цих цілей не заборонено або не обмежено законом, не завдаючи при цьому шкоду життю і здоров’ю людей та навколишньому природному середовищу.
До можливостей, які охоплюються змістом права рекреаційного природокористування, відносяться, зокрема, подорожування пішки, на велосипеді, лижах, інших немоторизованих транспортних засобах, зупинки на короткостроковий відпочинок, встановлення на кілька діб одного-двух наметів, проведення невеликих культурних та спортивних масових заходів, збирання дикорослих квітів, грибів, ягід, купання, рибна ловля, плавання на човнах.
6. Обмеження щодо реалізації права рекреаційного природокористування доцільно класифікувати за низкою критеріїв, зокрема: 1) за предметом – на обмеження за обсягом можливостей, які охоплюються змістом права рекреаційного природокористування, та територіальні обмеження; 2) за суб’єктами, в інтересах яких вони встановлюються – на обмеження, які встановлюються в приватних інтересах власників (користувачів) природних ресурсів (з метою недопущення втручання інших осіб у їх особисте життя, порушення їх прав на використання належних їм природних ресурсів) та обмеження, які встановлюються у публічних інтересах (з метою забезпечення національної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя та здоров’я населення); 3) за способом встановлення – на обмеження імперативно встановлені законом та обмеження, які можуть встановлюватися у визначених законом випадках власниками (користувачами) природних ресурсів.
7. З метою забезпечення балансу суспільних і приватних інтересів у сфері рекреаційного природокористування та запобігання необгрунтованому обмеженню власниками (користувачами) природних ресурсів їх використання іншими особами у вітчизняному законодавстві з урахуванням досвіду країн Скандинавії та германської правової групи запропоновано закріпити положення про те, що: 1) не охоплюються змістом права рекреаційного природокористування можливості реалізації таких видів відпочинку та спорту, які внаслідок свого масового характеру, використання технічних засобів можуть завдати шкоду власнику (користувачу) природних ресурсів, іншим особам, навколишньому природному середовищу, а також таких, що мають характер професійної або підприємницької діяльності; зазначені можливості можуть бути реалізовані за умови отримання дозволу власника (користувача) природних ресурсів, а у випадках визначених законом – з дозволу органу управління у сфері рекреаційного природокористування, як правило, на платній основі та в межах спеціально призначених для цього територій; 2) право рекреаційного природокористування розповсюджується в межах будь-яких територій, за винятком тих, на яких розташовані природні ресурси (комплекси), використання яких на цьому праві суперечить їх використанню за основним цільовим призначенням, перешкоджає реалізації їх власниками (користувачами) права на особисте життя чи є небезпечним для відпочиваючих; територіями, в межах яких бездозвільна реалізація цього права забороняється законом, є території, на яких розташовані сільськогосподарські угіддя, визначені законом об’єкти природно-заповідного фонду, земельні ділянки, які використовуються для садівництва, городництва, присадибні та дачні ділянки, землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого спеціального призначення; 3) власникам (користувачам) природних ресурсів лише у визначених законом випадках дозволяється запроваджувати додаткові до імперативно встановлених законом обмеження реалізації права рекреаційного користування ними.
8. Юридична природа рекреаційних зон як об’єктів загального користування передбачає в їх межах: 1) презумпцію реалізації права рекреаційного природокористування, яка може бути обмежена лише у суспільних інтересах; 2) встановлення на природні ресурси виключно державної чи комунальної власності; 3) надання права спеціального природокористування на умовах договору концесії.
9. Юридична сутність обмежень прав власників (користувачів) природних ресурсів, спрямованих на гарантування реалізації права рекреаційного природокористування, полягає у тому, що вони: 1) є публічно-правовими обмеженнями, оскільки покликані забезпечувати можливість реалізації кожним відповідних життєво необхідним потреб; 2) в імперативному порядку покладаються на власників (користувачів) визначених у законах категорій природних ресурсів. Такі обмеження доцільно класифікувати за низкою критеріїв, зокрема: за метою встановлення – на обмеження, які встановлюються з метою забезпечення доступності природних ресурсів (комплексів) для їх рекреаційного використання кожним, та обмеження, які встановлюються з метою забезпечення охорони рекреаційних зон та інших природних ресурсів (комплексів), які мають важливе значення для реалізації права рекреаційного природокористування; за змістом – на обмеження, встановлені щодо володіння та користування природними ресурсами, та обмеження, встановлені щодо розпорядження ними. Виявлено, що у країнах романської правової групи такі публічно-правові обмеження називаються публічними сервітутами.
10. В умовах запровадження приватної власності на природні ресурси, комерціалізації їх використання, ущільнення забудови в Україні виникла потреба у законодавчому закріпленні системи гарантій реалізації права рекреаційного природокористування, основними серед яких, з урахуванням досвіду держав Західної Європи, у природоресурсному законодавстві доцільно закріпити публічно-правові обмеження прав власників (користувачів) природних ресурсів у вигляді: 1) обов’язку власників (користувачів) природних ресурсів, розташованих в межах територій, на які розповсюджується право рекреаційного природокористування, дозволяти його реалізацію іншим особам та відповідної заборони обмежувати його реалізацію шляхом встановлення огорож або заборонних знаків, крім випадків, передбачених законом; 2) обов’язку власників (користувачів) земельних ділянок, на які не розповсюджується право рекреаційного природокористування, надавати можливість проходу до природних територій, в межах яких дозволяється його реалізація, якщо не існує іншого відповідного доступу до них; 3) заборони будівництва капітальних споруд в межах рекреаційних зон та інших, визначених законом, незабудованих територій; 4) обов’язку дотримуватися вимог щодо розташування некапітальних споруд в межах рекреаційних зон; 5) заборони провадження певних видів господарської діяльності в межах рекреаційних зон; 6) заборони змінювати цільове призначення природних ресурсів в межах рекреаційних зон, крім виняткових випадків, чітко визначених законом, а також відчужувати їх у приватну власність
11. Управління у сфері рекреаційного природокористування здійснюється у рамках виконання таких функцій: 1) моніторинг та планування рекреаційного природокористування; 2) організація рекреаційних зон; 3) ведення державного обліку та кадастру рекреаційних зон; 4) розподіл та перерозподіл природних ресурсів у межах рекреаційних зон; 5) забезпечення якості природних ресурсів (комплексів) та регулювання антропогенного навантаження в межах рекреаційних зон; 6) забезпечення доступності природних ресурсів (комплексів) для їх використання на праві рекреаційного природокористування; 7) контроль за дотриманням умов і порядку реалізації права рекреаційного природокористування та вирішення спорів у цій сфері.
12. У країнах Скандинавії, германської правової групи та Великобританії, як правило, встановлюється адміністративна відповідальність власників (користувачів) природних ресурсів та суб’єктів права рекреаційного природокористування за недотримання визначених законодавством обмежень у сфері рекреаційного природокористування, яка замикає механізм правового регулювання відповідних суспільних відносин, спонукаючи зобов’язаних осіб до поведінки, передбаченої законом; відсутність аналогічних норм у законодавстві України є суттєвим недоліком правового регулювання рекреаційного природокористування, який пропонується усунути шляхом доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення окремими складами адміністративних проступків у цій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Література:
1. Абанина Е.Н. Правовая охрана лесов Российской Федерации: дис…канд. юрид. наук: 12.00.06 / Е.Н. Абанина. – Саратов, 2004. – 176 с.
2. Андрейцев В.І. Гармонізація як форма оптимізації українського законодавства: проблеми методології (еколого-правовий контекст) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2000. – № 38. – С. 4-14.
3. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах (Загальна частина). — К.: Вентурі, 1996.– 208 с.
4. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.
5. Андрейцев В.І. Конституційно-правові імперативи використання власності на землю // Столиця. – № 24 (527). – 11-17 червня 2004 р.
6. Андрейцев В.І. Правовий режим землі як основного національного багатства // Законодавство України: Науково-практичні коментарі: юридичний журнал / Український інформаційно-правовий центр. – К. – 2002. – № 4. – С. 15-26.
7. Андрейцев В.И. Правовые вопросы экологической экспертизы проектов: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Андрейцев В.И. – К., 1984. – 24 с.
8. Андрейцев В.И. Теоретические проблемы правового обеспечения эффективности экологической экспертизы: автореф. дисс. … д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Андрейцев В.И. – К., 1991. – 48 с.
9. Анісімова Г.В. Особливості реалізації природного права при використанні земель // Проблеми законностi: республік. мiжвiд. наук. зб. – Х., 2007. – Вип.: 86. – С. 138-147.
10. Анисимов А.П. Теоретические основы правового режима земель поселений в Российской Федерации: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Анисимов Алексей Павлович. — Саратов, 2004. — 54с.
11. Арнаут А., Каракаш І. Порівняльний аналіз права власності на землю в Україні та в Румунії // Юридический вестник. – 2006. – № 2. – С. 114 – 118.
12. Бакай О.О. Правове забезпечення екологічного прогнозування: автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.О. Бакай – Х, 2002. – 19с.
13. Балашенко. С.А. Государственное управление в области охраны окружающей среды. – Минск. – 2000 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.law.bsu.by.
14. Балюк Г.І. Екологічне право України: Конспект лекцій у схемах (Загальна і Особлива частини): Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 192 с.
15. Бахуринська М.М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Бахуринська Марія Михайлівна. — К., 2008. — 200 с.
16. Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Безсмертна Наталія Василівна. — К, 2001. — 19 c.
17. Бейдик О.О. Методологія та методика аналізу рекреаційно-туристських ресурсів України: дис… д-ра географ. наук: 11.00.02 / Бейдик Олександр Олексійович. – К., 2004. – 424 с.
18. Бирюков А.А. Сервитуты в российском гражданском законодательстве: дис….канд. юрид. наук: 12.00.03 / Бирюков Александр Александрович. – Ставрополь, 2004. – 165 с.
19. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04; 12.00.06 / Бобкова Антонина Григорьевна. — Донецк, 2001. — 34 с.
20. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.04; 12.00.06 / Бобкова Антонина Григорьевна. — Донецк, 2001. — 466 с.
21. Бобкова А.Г. Правовое обеспечение рекреационной деятельности / НАН Украины; Институт экономико-правовых исследований; Донецкий гос. ун-т. — Донецк: Юго-Восток, 2000. — 308 с.
22. Бобкова. А.Г. Про поняття природних рекреаційних ресурсів // Право України. – 2000. – № 5. – С. 51-54.
23. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України: автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.06 / Бондар Олександр Григорович. – К., 2005. – 20 с.
24. Бондар Л.О. Правове регулювання використання природних рекреаційних ресурсів / Природноресурсове право України: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / [Бавбекова Е. А., Бондар Л. О., Гавриш Н. С. та ін.]; под ред. І.І. Каракаша: Одеська національна юридична академія. — К. : Істина, 2005. — С. 310-326.
25. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Юриспруденция" / Институт государства и права РАН; Академический правовой ун-т., -2-е изд,,
перераб. и доп.— М. : Юристъ, 1998. — 688 с.
26. Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Юриспруденция" / Институт государства и права РАН; Академический правовой ун-т. — М. : Юристъ, 2004. — 670 с.
27. Бриньке И. А. Правовая охрана ландшафта в Латвийской ССР: дис…канд. юрид. наук: 12.00.06 / И. А. Бриньке. – М., 1984. – 211 с.
28. Бусуйок Д.В. Обмеження прав на землю за законодавством України / Діана Вікторівна Бусуйок; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К. : Юридична думка, 2006. — 143 с.
29. Бусуйок Д.В. Правове регулювання обмежень прав на землю в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Бусуйок Діана Вікторівна. — К., 2005. — 179 с.
30. Васильева М. И. Публичные интересы в экологическом праве: Теория и практика правового регулирования: дис…д-ра юрид. наук: 12.00.06 / Васильева Мария Ивановна. – М., 2003. – 416 с.
31. Веденин Ю.А. Эволюция геоэкологических принципов на разных этапах рекреационного природопользования / Геоэкологические подходы к проектированию природно-техничесих геосистем. – М., 1985. – C. 87-108.
32. Головач В.П Проблемы правового регулирования пользования лесом в культурно-оздоровительных целях: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Головач В.П. – Свердловск, 1983. – 15c.
33. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / [Шемшученко Ю.С., Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И. и др.]; отв. ред. Ю.С. Шемшученко; АН УССР. Ин-т государства и права. – Киев: Наук. думка, 1990. – 278 с.
34. Государственно-правовое управление качеством окружающей среды / под ред. А. В. Сурилова. . – Киев-Одесса: Вища школа. – 1983. – 190 с.
35. Григоров О.М. Концесійні угоди: правова природа та особливості правового регулювання: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 / О.М. Григоров. — К., 2000. — 26 с.
36. Гришин Н.Н. Правовые проблемы участия общественности в оценке воздействия на окружающую среду: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Гришин Николай Николаевич. – М., 2000. – 181 с.
37. Джанджугазова Е.А. Формирование стратегии развития регионального туристско-рекреационного комплекса: дис… д-ра эконом. наук: 08.00.05 / Джанджугазова Елена Александровна. – М., 2005. – 254 с.
38. Дубовик О. Л. Новые решения Европейского союза в сфере борьбы с экологической преступностью // Право и политика. – 2009. – № 5. – С. 1078–1085.
39. Дубовик О.Л. Экологическое право в вопросах и ответах: учебное пособие / О. Л. Дубовик; Институт государства и права РАН. – учеб. изд. – М.: Проспект, 2003. – 304 с.
40. Евсегнеев В.А. Понятие „особо ценных земель” по Земельному кодексу Российской Федерации // Экологическое право. – 2004. – № 1. – С. 17-18.
41. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / [Балюк Г.І., Гетьман А.П., Єрофеєв М.І.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. – 2005. – 720 с.
42. Екологічне право України: підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / [Гетьман А. П., Шульга М. В., Попов В. К. та ін.]; под ред. А.П. Гетьмана, М.В. Шульги: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х.: Право, 2005. — 384 с.
43. Екологічне право. Особлива частина: підручник для студ. юрид. вузів і факультетів. Повний академічний курс / [Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Бобкова А. Г. та ін.]; под. ред. В.І. Андрейцева: Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Юридичний факультет. — К. : Істина, 2001. — 544 с.
44. Європейське право навколишнього середовища: навч. Посібник / Микієвич М.М., Андрусевич Н.І., Будякова Т.О.: Екоправо-Львів. – Львів, 2004. – 256 с.
45. Жмотов А.И. Государственное управление охраной природы в СССР / под ред. В.М.Манохина. - Саратов: Издательство Саратовского университета, 1983. – 128 с.
46. Земельне право. Академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / [Семчик В.І., Андрейцев В.І., Бистров Г.Ю. та ін.]; под ред. В.І. Семчика: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський ун-т права. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 424 с.
47. Земельне право України: Підручник / [Анісімова Г.В., Багай Н.О., Гетьман А.І. та ін.]; под. ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
48. Здоровко Л.М. Правові питання регіонального екологічного контролю в Україні: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Л.М. Здоровко. — Х., 2003. — 17 с.
49. Зуєв В.А. Організаційно-правові аспекти природокористування та охорони навколишнього природного середовища: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Зуєв Віталій Анатолійович. — Х., 2003. — 215 с.
50. Иванова А.Л. Возмещение экологического вреда: сравнительно-правовой анализ европейского, немецкого и российского права: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / А.Л. Иванова. – М., 2006. – 25 с.
51. Имашев С.М. Право рекреационного природопользования: некоторые аспекты теории: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / С.М. Имашев. - Алма-Ата, 1991. – 185 с.
52. Имашев С.М. Право рекреационного природопользования: некоторые аспекты теории: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Имашев Серик Мажитович. - Алма-Ата, 1991. – 17 с.
53. Камышанский В.П. Ограничения права собственности: гражданско-правовой анализ: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Камышанский Владимир Павлович. – СПб, 2000. – 357 с.
54. Каракаш І.І. Предмет і система природноресурсового права / Природноресурсове право України: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / [Бавбекова Е. А., Бондар Л. О., Гавриш Н. С. та ін.]; под ред. І.І. Каракаша: Одеська національна юридична академія. — К. : Істина, 2005. — С. 7-8.
55. Карасс А. Концессии в советском праве // Советское право. – № 2 (14). – 1925. – С. 30-49.
56. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 351 с.
57. Ковальчук Т.Г. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2005. – Вип. 63-64. – С. 32-36.
58. Ковтун О.М. Правові аспекти охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України: автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.М. Ковтун. – К., 2008. – 16 с.
59. Копылов К.В. Ограниченные вещные права на землю в римском, русском дореволюционном и современном гражданском праве: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Копылов Константин Васильевич. – Москва, 1998. – 297c.
60. Костяшкін І.О. Об’єкти права загального землекористування громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2004. - №56. - С. 23 – 26.
61. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / І.О. Костяшкін. - К., 2005. — 19 с.
62. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян як правовий інститут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – №3. – С.83-88.
63. Костяшкін І.О. Право загального землекористування громадян: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Костяшкін Іван Олександрови. — К., 2005. — 185 с.
64. Костяшкін І.О. Правове регулювання реалізації права загального землекористування громадян на землях водного фонду // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – №4. – С.157-162.
65. Красилич Н. Д. Организационно-правовые вопросы охраны природно-заповедного фонда: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Н.Д Красилич. – М.,1989. – 18 с.
66. Краснов Н.И. Теоретические основы правового режима земель специального назначения: автореф. дис....д-ра юрид. наук: 12.00.06/ Краснов Николай Иванович. – М., 1966. – 31 с.
67. Краснова М.В. Гарантії реалізації права громадян на екологічну інформацію: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Краснова Марія Василівна. — К., 1997. — 199 с.
68. Краснова М.В. Правові аспекти захисту екологічних прав громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2002. – № 46. – С. 89-103.
69. Крассов О.И. Понятие и содержание правового режима // Экологическое право.– 2003. – №1. – С. 20-24.
70. Куликова И.П. Право собственности: вопросы соотношения неприкосновенности и ограничений: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Куликова Ирина Петровна. – Рязань, 2003. – 177 с.
71. Кулинич П.Ф. Право власності на природні ресурси / Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / [Балюк Г.І., Гетьман А.П., Єрофеєв М.І.]; за заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К. – 2005. – 720 с.
72. Луняченко А.В. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення, які належать громадянам на праві власності: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Луняченко Анатолій Васильович. — К., 2002. — 16 с.
73. Мазаев В.Д. Конституционные основы публичной собственности в Российской Федерации: дис…канд. юрид. наук: 12.00.02 / В.Д. Мазаев. – М., 2004. – 353 с.
74. Мазаев В.Д. Понятие и конституционные принципы публичной собственности / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://new.hse.ru.
75. Малышева Н.Р. Гармонизация экологического законодательства в Европе / Наталья Рафаеловна Малышева. – К., 1996. – 232 с.
76. Мартин В.М. Право користування чужим майном: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.М. Мартин. — Л., 2006. — 18 с.
77. Марусенко Р.І. Правові аспекти земельних сервітутів в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Марусенко Роман Ігорович. - К., 2005. – 195 с.
78. Медвєдєва О.А. Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб’єктами: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.04 / О.А. Медведєва. - Х., 2005. – 19 с.
79. Мельник П.В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / П.В. Мельник. — Х., 2002. — 19 с.
80. Мечетина Т.А. Ограничение права собственности: проблемы публичных и частных интересов: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Мечетина Татьяна Александровна. - Рязань, 2001. – 182 с.
81. Мірошниченко А.М. Нормування як засіб правового регулювання земельних відносин: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Мірошниченко Анатолій Миколайович. — К., 2004. — 206 с.
82. Мірошниченко А. М. Правова охорона земель // Земельне право України. – 2007. – № 10. – С. 9-27.
83. Минаева А.А. Понятие “правовой режим земель” и его значение в земельном праве // Экологическое право. – №1. – 2005. – С. 40-45.
84. Михайленко О.О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О.О. Михайленко. – Х., 2003. – 20 с.
85. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Г.В. Мороз. — К., 2006. — 20 с.
86. Мунтян В.Л. Правові проблеми раціонального природокористування / Мунтян В.Л. – К.: Видавництво Київського університету, 1973. – 180 с.
87. Никитин В.В. Понятие и правовой режим особо охраняемых природных территорий // Журнал российского права. – № 5. – 2004. – С. 153.
88. Николаенко Д.В. Рекреационная география. Курс лекций. Симферополь-Санкт-Петербург, 1999-2001 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nikolaenko.ru.
89. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу / Володимир Васильович Носік. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
90. О комплексе природных и озелененных территорий города Москвы: проект Закона города Москвы от 29 сентября 2004 года / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.duma.mos.ru.
91. Орлов А.М. Правові проблеми природокористування й охорони навколишнього середовища оздоровчих та рекреаційних місцевостей (на матеріалах Автономної Республіки Крим): дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Орлов Андрій Миколайович. — К., 2005. — 190 с.
92. Офіційний сайт Агентства з питань лісів та природи Міністерства навколишнього середовища Данії / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.skovognatur.dk/English.
93. Офіційний сайт Агентства охорони навколишнього середовища Швеції / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.naturvardsverket.se.
94. Офіційний сайт Департаменту з питань навколишнього середовища, продовольства та сільського господарства Англії / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.defra.gov.uk.
95. Офіційний сайт Дирекції управління природою при Міністерстві навколишнього середовища Норвегії / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://english.dirnat.no.
96. Офіційний сайт Міністерства навколишнього середовища Норвегії / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.regjeringen.no.
97. Офіційний сайт Міністерства навколишнього середовища Фінляндії / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.environment.fi.
98. Офіційний сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua.
99. Офіційний сайт Центру управління лісами державної власності Естонії // http://www.rmk.ee.
100. Паленина С. В. Взаимодействие системы права и системы законодательства в совре¬менной России // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 5 – 12.
101. Петров В. В. Экология и право. – М.: Юрид. лит. – 1981. – 224 с.
102. Петров В.В. Экологическое право России. Учебник для вузов. – М.: Из-во БЕК, 1995. – 557 с.
103. Плохова В. Особенности природных объектов и их отражение в правовом регулировании // Российская юстиция. – 2002. – № 6. – С. 28-30.
104. Позняк Е.В. Правові аспекти здійснення громадської екологічної експертизи в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Позняк Еліна Владиславівна. — К., 2005. — 223 с.
105. Поколодна М.М. Рекреаційні ресурси Харківської області, їх географічна характеристика та раціональне використання: автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.11 / М.М. Поколодна. — Сімф., 2003. — 20 с.
106. Полтава Е. В. Становление и развитие учения о формах права собственности в науке российского гражданского права: научно-исторический аспект: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е. В. Полтава. – Волгоград, 2006. – 21 с.
107. Право каждого на природу в Финляндии / Министерство окружающей среды Финляндии / [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.environment.fi.
108. Природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды / под ред. В.В. Петрова. – М.: Знание, 1988. – 320 с.
109. Притула В. Пляжна революція в Криму // [Електронний ресурс] – Режим доступу: htttp://www.radiosvoboda.org.
110. Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності: проект Закону України, внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України, зареєстрований за № 3682 від 30 січня 2009 року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
111. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за порушення водного та лісового законодавства): проект Закону України, внесений на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Б. Губським, зареєстрований за № 4460 від 12 травня 2009 року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
112. Про мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах: проект Закону України, внесений на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України І. Зайцем, зареєстрований за № 2443 від 25 квітня 2008 року / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
113. Про збереження історичної забудови та природного середовища міста Києва: резолюція загальноміських громадських слухань, що відбулися у Київській міській раді 12 липня 2005 р. // Матеріали до круглого столу Проблеми врахування інтересів громадян при забудові міста Києва, що відбувся 5 вересня 2005 року – К. / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua.
114. Реймерс Н.Ф. Природопользование. Словарь-справочник. — М.: „Мысль”, 1990. – 639 с.
115. Римское частное право: Учебник / [Перетерский И.С., Краснокутский В.А., Флейшиц Е.А. и др.]; под. ред. И.Б. Новицкого, И.С. Перетерского. — М. : Новый Юрист, 1997. — 512 с.
116. Романова О.А. Правовая охрана поверхностных вод от загрязнения в Российской Федерации: автореф. дис … канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.А. Романова. – М., 2008. – 27 с.
117. Русановська Н.О. Сутнісні ознаки та місце права рекреаційного природокористування в системі екологічних прав громадян // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – 2005. - № 63-64. – С. 100-102.
118. Семчик В.І. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення / Земельне право. Академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищих навч. закладів / [Семчик В.І., Андрейцев В.І., Бистров Г.Ю. та ін.]; под ред. В.І. Семчика: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський ун-т права. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — С. 261-262.
119. Сиваков Д.О. О правовом регулировании водно-земельных отношений // Журнал российского права. – 2002. – № 3. – С. 74-79.
120. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды. Общая часть / Попов В.К., Вовк Ю.А. и др. – Харьков, Изд-во Харьковского гос. ун-та, 1988. – 160с.
121. Солдатова С.А. Экономическая оценка рекреационных ресурсов как основа рационального природопользования // Культура народов Причерноморья. – 2001. – № 25. – С. 164-170.
122. Сосна С.А. Государственная собственность: есть ли предел приватизации (взгляд юриста) // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 26-34.
123. Сосна С.А. О концепции общественного достояния // Государство и право. – 1996. – № 2. – С. 55-64.
124. Съхраняване на парковете и зелените площи на София: Правно изследване. 2004 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.zazemiata.org.
125. Тагієв С. Р. Правове забезпечення реалізації громадянами екологічних обов’язків при здійсненні загального природокористування // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 5. – С. 91-93.
126. Талапина Э. В. Административное право Франции сегодня // Ежегодник сравнительного правоведения. 2004 год. - М.: Норма, 2005. - С. 136 – 151 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.igpran.ru.
127. Титова Н.І. Правове регулювання використання земель сільськогосподарського призначення / Земельне право України: Підручник / [Анісімова Г.В., Багай Н.О., Гетьман А.І. та ін.]; под. ред. М.В. Шульги. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 252.
128. Ткач Г. И. Административно-правовая охрана зеленых насаждений в городах: на материалах Украинской ССР: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Г. И. Ткакч. – М.,1989. – 20 с.
129. Ткаченко О.М. Право користування курортними, лікувально-оздоровчими та рекреаційними зонами: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Ткаченко Олена Миколаївна. — Х., 1999. – 16 с.
130. Ткачук А. Законодавча техніка. Практичний посібник. Як готувати проекти законів. – К.: [Ін-т громад. сусп-ва]. – 2004. – 172 c.
131. Федоровська О.Б. Правове забезпечення громадського екологічного контролю в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / О..Б. Федоровська. – К, 2007. – 23 с.
132. Хаустов Д.В. Публично-правовые договоры как особый инструмент государственного регулирования природопользования: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Хаустов Дмитрий Викторович. – М., 2003. – 227 с.
133. Цюра В.В. Речові права на чуже майно: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.В. Цюра. — К., 2007. — 20 с.
134. Черкашина М.К. Поняття та класифікація юридичних гарантій екологічних прав громадян // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 82.
135. Черкашина М.К. Юридичні гарантії права природокористування: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / Черкашина М.К. – Х., 2008. – 20 с.
136. Шарапова С.В. Правове забезпечення екологічного моніторингу в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06 / Шарапова Світлана Володимирівна. – Харків, 2002. – 160 с.
137. Шейнин Л.Б. О необходимости законодательной регламентации массового туризма // Правоведение. – 1969. – № 6. – С. 125-126.
138. Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / Ю.С. Шемшученко Киев: Наукова думка, 1989. – 216 с.
139. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Вступительная статья. Е.А. Суханов – М.: Фирма „Спарк”, 1995. – С. 168.
140. Шершун С.М. Еколого-правове р