ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ГРАБОВЕЦЬ Наталія Олександрівна

УДК 349.414(477)

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гафурова Олена Вікторівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…….…………………………………...…3
ВСТУП………………………………………………………………………….….4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Розвиток правового регулювання земельно-кадастрових відносин в Україні……………………………………………………………………………….......13
1.2. Концептуальні підходи до визначення поняття державного земельного кадастру…………………………………………………………………………….…....34
1.3. Поняття земельно-кадастрової діяльності, класифікація її видів та принципи провадження…………………………………………………………….…..46
Висновки до розділу 1………………………………………………………..….60
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
2.1. Правове регулювання кадастрового зонування…………………….…...65
2.2. Правові аспекти кадастрових зйомок………………………………..…..85
2.3. Правове забезпечення земельно-облікової діяльності………………...105
2.4. Правове регулювання державної реєстрації земельних ділянок……………………………………………………………………………….....121
Висновки до розділу 2……………………………………...…………………..148
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНО-ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Правові аспекти бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель…………………………………………………………………………….….…152
3.2. Правове регулювання грошової оцінки земельних ділянок…….….…167
Висновки до розділу 3……………………………………………...….…….…188
ВИСНОВКИ………………………………………………..………….………..192
ДОДАТКИ…………………………………………………………….………...196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….….…..203
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АС ДЗК – автоматизована система державного земельного кадастру
ДГМ – Державна геодезична мережа України
Державний реєстр прав – Державний реєстр речових прав на нерухоме майно
Держземагентство – Державне агентство земельних ресурсів України
Держкомзем – Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет України із земельних ресурсів
ДЗК – державний земельний кадастр
ЗКУ – Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р.
Книга реєстрації – Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі
Мін’юст – Міністерство юстиції України
РФ – Російська Федерація
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УААН – Українська аграрна академія наук
Укргеодезкартографія – Державна служба геодезії, картографії та кадастру
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
Центр ДЗК – державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку земельних відносин в Україні важливе значення відводиться земельно-кадастровій діяльності, покликаній забезпечити збір відомостей та проінформувати учасників земельних відносин про реальну вартість і правовий режим кожної земельної ділянки в межах держави. Конституцією України проголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14). На підставі ст. 92 Конституції України засади використання природних ресурсів, в тому числі землі, визначаються виключно законами України. Однак на сьогоднішній день правове забезпечення земельно-кадастрової діяльності є обмеженим, законодавчо врегульовано лише земельно-оціночну діяльність і деякі аспекти проведення кадастрових зйомок. Тому для забезпечення належного правового регулювання відносин щодо здійснення всіх видів земельно-кадастрової діяльності є необхідним прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр».
Державний земельний кадастр є єдиною системою документованих відомостей про земельні ділянки, відповідно, земельно-кадастрова діяльність – це єдиний процес, в якому складові – основні види земельно-кадастрової діяльності – пов’язані між собою спільною метою – забезпечити збір відомостей, необхідних для ведення кадастру. Проте до теперішнього часу в окремих наукових дослідженнях наводилася лише загальна характеристика даного виду правовідносин. Окремого комплексного дослідження правового забезпечення основних видів земельно-кадастрової діяльності проведено не було, що свідчить про актуальність обраної теми дисертації.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних вчених-юристів: Г.М. Беженар, Д.В. Бусуйок, О.В. Гафурової, С.В. Гринька, В.М. Єрмоленка, І.І. Каракаша, Д.В. Ковальського, П.Ф. Кулинича, Р.І. Марусенка, А.М. Мірошниченка, В.В. Носіка, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.І. Семчика, Д.М. Старостенко, Ю.С. Шемшученка, А.П. Шеремета, М.В. Шульги, В.З. Янчука, З.В. Яремак та ін.
У процесі дисертаційного дослідження автором були використані праці радянських та російських вчених у галузі земельного права, таких як В.П. Балєзін, Г.Ю. Бистров, В.В. Гречко, Ю.Г. Жаріков, П.Д. Індиченко, О.М. Колотинська, Т.В. Крамкова, І.О. Краснова, В.М. Сидоренко та ін.
При вивченні окремих аспектів земельно-кадастрової діяльності використані наукові здобутки фахівців у галузі землевпорядкування, ґрунтознавства та оцінки земель, зокрема: А.О. Варламова, М.О. Володіна, Ю.Ф. Дехтяренка, Д.С. Добряка, Й.М. Дороша, І.Б. Іванової, О.П. Канаша, П.Ф. Козьмука, О.М. Ковальової, М.Г. Лихогруда, А.Г. Мартина, М.Г. Ступеня, А.М. Третяка та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах програми наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою «Розробка концепції правового регулювання сталого розвитку сільських територій» (номер державної реєстрації 0109U003356).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теоретико-методологічних засад та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання земельно-кадастрової діяльності. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання:
– дослідити процес історичного розвитку земельно-кадастрових відносин на території України;
– вивчити концептуальні підходи до розуміння поняття державного земельного кадастру та розкрити поняття земельно-кадастрової діяльності;
– визначити та обґрунтувати правові принципи провадження земельно-кадастрової діяльності;
– визначити критерії виділення основних видів земельно-кадастрової діяльності та провести їх класифікацію;
– розкрити правову природу основних видів земельно-кадастрової діяльності;
– удосконалити понятійно-категоріальний апарат науки земельного права шляхом формулювання визначень наукових понять основних видів земельно-кадастрової діяльності;
– визначити недоліки правового регулювання основних видів земельно-кадастрової діяльності та сформулювати науково-правові пропозиції щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням земельно-кадастрової діяльності та одержанням відомостей, необхідних для ведення державного земельного кадастру.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні правові акти, норми яких регулюють земельно-кадастрові відносини, практика їх застосування, а також наукові дослідження представників юридичної науки та інших суспільних наук в галузі ведення державного земельного кадастру.
Методи дослідження. В основу дослідження покладено філософський метод матеріалістичної діалектики, загальнонаукові методи наукового пізнання (історико-правовий, формально-логічний, структурно-функціональний методи, метод системного аналізу і синтезу) та спеціально-правові (формально-юридичний і порівняльно-правовий методи). Діалектичний метод дав змогу розглянути основні види земельно-кадастрової діяльності у динаміці і нерозривному взаємозв’язку з іншими інститутами земельного права. Використання історико-правового методу дозволило дослідити процес розвитку земельно-кадастрових відносин та їх правового регулювання на різних історичних етапах. Завдяки формально-логічному методу розглянуто сучасний стан правового врегулювання відносин, пов’язаних зі здійсненням земельно-кадастрової діяльності, принципи провадження такої діяльності, сформульовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, поняття державного земельного кадастру і земельно-кадастрової діяльності. Метод системного аналізу і синтезу допоміг виділити основні види земельно-кадастрової діяльності, з’ясувати їх сутність і зміст та встановити зв’язок між ними. Структурно-функціональний метод застосовувався при характеристиці окремих видів земельно-кадастрової діяльності. Формально-юридичний метод дав можливість з’ясувати зміст норм права, які регулюють земельно-кадастрову діяльність, а порівняльно-правовий метод – порівняти вітчизняне і зарубіжне законодавство у галузі земельного кадастру. Всі ці методи у сукупності дозволили дати оцінку сучасному стану провадження основних видів земельно-кадастрової діяльності в Україні, виявити існуючі недоліки правового регулювання та сформулювати науково-правові пропозиції щодо їх усунення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження правового регулювання правовідносин, пов’язаних зі здійсненням земельно-кадастрової діяльності. Ступінь наукової новизни одержаних результатів характеризується науковими положеннями, висновками і пропозиціями, які виносяться на захист:
вперше:
– розроблено об’єднану класифікацію видів земельно-кадастрової діяльності залежно від змісту складових частин державного земельного кадастру та мети одержання відомостей для його ведення, а саме: організаційно-технічна діяльність (кадастрове зонування, кадастрові зйомки), яка спрямована на визначення земельних ділянок та інших кадастрових об’єктів, що підлягають оцінці та обліку; земельно-оціночна діяльність (бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель, грошова оцінка земельних ділянок), яка спрямована на визначення якості, екологічної та економічної цінності земель, вартості земельних ділянок і прав на них; земельно-облікова діяльність (облік кількості та якості земель, реєстрація земельних ділянок), що передбачає систематизацію і відображення відомостей державного земельного кадастру в земельно-кадастровій документації;
– сформульовано визначення поняття функцій ведення державного земельного кадастру як основних напрямів діяльності уповноважених суб’єктів щодо організації та проведення земельно-кадастрових робіт та використання даних державного земельного кадастру;
– запропоновано визначення поняття принципів земельно-кадастрової діяльності як основних правил, що характеризують діяльність уповноважених суб’єктів щодо організації та проведення земельно-кадастрових робіт, одержання земельно-кадастрових даних та ведення державного земельного кадастру;
– сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання основних видів земельно-кадастрової діяльності, а саме: 1) уточнено критерії бонітування ґрунтів (в ч. 1 ст. 199 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оцінку земель», ст. 37 Закону України «Про землеустрій»); 2) обґрунтовано необхідність скасування норми про визнання об’єктом оцінки частини земельної ділянки (в ст. 3 Закону України «Про оцінку земель», п. 3, абз. 1 п. 22 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442, в Методиці експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 р. № 1531, в Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженому наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 9 січня 2003 р. № 2); 3) обґрунтовано необхідність закріплення в ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» норми про обов’язковість проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок при укладенні будь-яких цивільно-правових договорів про їх відчуження та страхування; 4) уточнено в ст. 17 Закону України «Про оцінку земель» періодичність проведення економічної оцінки земель несільськогосподарського призначення; 5) обґрунтовано необхідність закріплення в ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» норми про обов’язковість державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
удосконалено поняття:
– державного земельного кадастру як єдиної державної системи документованих відомостей про склад земельного фонду України: місцезнаходження і правовий режим земельних ділянок, їх економічну та грошову оцінку, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, за категоріями земель, а також про розташовані на земельних ділянках об’єкти нерухомості та права на них;
– земельно-кадастрової діяльності як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів щодо організації та проведення земельно-кадастрових робіт з метою формування системи документованих відомостей державного земельного кадастру, а також діяльності щодо ведення державного земельного кадастру, що передбачає внесення, обробку, зберігання і використання одержаних відомостей;
– кадастрового зонування як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про межі зон обмежень щодо використання земель, кадастрових зон та кварталів, оціночних районів та зон, а також про встановлені кадастрові номери (території певної адміністративно-територіальної одиниці);
– кадастрових зйомок як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про геодезичне встановлення або відновлення на місцевості меж земельної ділянки, погодження меж суміжних земельних ділянок, встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження щодо використання землі;
– бонітування ґрунтів як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про порівняльну оцінку якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних і технологічних умовах;
– економічної оцінки земель як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про продуктивність земель всіх категорій, дохідність з одиниці площі та ефективність використання різних за якістю земель шляхом аналізу природних, економічних, соціальних та екологічних чинників, що впливають на їх цінність;
– грошової оцінки земельних ділянок як регламентованої нормами права діяльності уповноважених суб’єктів, спрямованої на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про нормативну вартість земельних ділянок і ринкову вартість (ціну) земельних ділянок та пов’язаних із ними прав – щодо всіх категорій земель;
отримали подальший розвиток:
– періодизація історичного розвитку земельно-кадастрових відносин на території України, згідно з якою виділено дев’ять основних періодів;
– класифікація функцій ведення державного земельного кадастру шляхом доповнення такими функціями, як: інформаційна (забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, зацікавлених фізичних та юридичним осіб необхідними відомостями про земельні ділянки та права на них); охоронна (гарантування прав власників землі і землекористувачів у разі виникнення суперечок щодо визначення меж їх земельних ділянок); та екологічна (гарантування раціонального використання і охорони не лише земельних ділянок, а й інших природних ресурсів).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – для подальшого науково-теоретичного дослідження питань здійснення земельно-кадастрової діяльності;
– у нормотворчій діяльності – при розробці проектів та прийнятті Закону України «Про державний земельний кадастр», постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики бонітування ґрунтів», «Про затвердження Методики економічної оцінки земель» та ін., а також при внесенні змін та доповнень до чинного законодавства України, зокрема, Земельного кодексу України, Законів України «Про оцінку земель», «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ін.;
– у навчальному процесі – при підготовці навчально-методичної літератури та при викладанні навчальної дисципліни «Земельне право» та спецкурсів земельно-правового спрямування «Правові засади експертної оцінки земель», «Земельно-процесуальні відносини», «Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно» (акт впровадження від 27 жовтня 2010 р. № 70/1).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В.З. Янчука, вченої ради Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування України, де виконувалася робота, а також були оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України», присвяченій 110-річчю Національного аграрного університету (м. Київ, Національний аграрний університет, 18 квітня 2008 р.); ХХ Міжнародній історико-правовій конференції «Земля і земельні відносини в історії права, держави і юридичної думки» (м. Судак, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, 25-28 вересня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції «П’яті юридичні читання. Проблеми верховенства права: теорія і практика» (м. Київ, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 23-24 квітня 2009 р.), присвяченій 175-річчю Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова; VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, Волинський національний університет імені Лесі Українки, 29-30 травня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 30-31 жовтня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 13-14 листопада 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави», присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 19-20 лютого 2010 р.); V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 26-27 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы правового регулирования аграрных, земельных отношений, природопользования и охраны окружающей среды в сельском хозяйстве» (м. Москва, Російський державний аграрний університет – Московська сільськогосподарська академія імені К.А. Тімірязєва, 31 березня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23 квітня 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, Економіко-правовий факультет Одеської національної юридичної академії, 16-17 квітня 2010 р.); круглому столі «Спадковість творчих ідей академіка В.З. Янчука та їх розвиток у науці сучасного аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 27 травня 2010 р.), присвяченому 85-річчю з дня народження академіка В.З. Янчука; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання аграрних, земельних, екологічних відносин і природокористування в Україні та країнах СНД» (м. Луцьк, Луцький національний технічний університет, 10-11 вересня 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях України, перелік яких затверджений ВАК України, та тезах тринадцяти доповідей на зазначених наукових і науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 333 найменувань. Робота містить 5 додатків. Основний зміст викладено на 195 сторінках комп’ютерного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження одержано нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення земельно-правового інституту державного земельного кадастру. Отримані результати акумульовані у таких висновках:
1. Процес формування земельного кадастру обумовлений розвитком земельно-кадастрових відносин на різних етапах суспільно-політичного розвитку держави. Цей процес відбувався тривалий час, починаючи з часів виникнення Київської Русі, і на сьогоднішній день не завершений. Крапкою в ньому стане прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр», що повинен вирішити існуючі протиріччя в системі ведення державного земельного кадастру. Адже на даний час законодавчо врегульовано лише земельно-оціночну діяльність та деякі аспекти проведення кадастрових зйомок – на підставі Законів України «Про оцінку земель» та «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». Порядок здійснення інших видів земельно-кадастрової діяльності визначений на рівні підзаконних нормативно-правових актів, що нерідко суперечать ЗКУ, та вказівками Держкомзему, що не мають нормативного характеру.
2. Єдиного підходу до розуміння поняття державного земельного кадастру не існує, проте сучасному розвитку земельних правовідносин відповідає його визначення як єдиної державної системи об’єктивних, достовірних, актуальних, повних, точних, відкритих і доступних документованих відомостей про склад земельного фонду України: місцезнаходження і правовий режим земельних ділянок, їх економічну та грошову оцінку, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, за категоріями земель, а також про розташовані на земельних ділянках об’єкти нерухомості та права на них.
3. Земельно-кадастровою діяльністю є регламентована нормами права діяльність уповноважених суб’єктів щодо організації та проведення земельно-кадастрових робіт з метою формування системи документованих відомостей державного земельного кадастру, а також діяльність щодо ведення державного земельного кадастру, що передбачає внесення, обробку, зберігання і використання одержаних відомостей.
4. Основні види земельно-кадастрової діяльності відповідають складовим частинам державного земельного кадастру. Залежно від змісту таких складових та мети одержання відомостей для ведення державного земельного кадастру, основні види земельно-кадастрової діяльності об’єднано за такою класифікацією: організаційно-технічна діяльність (спрямована на визначення земельних ділянок та інших кадастрових об’єктів, що підлягають оцінці та обліку); земельно-оціночна діяльність (спрямована на визначення якості, екологічної та економічної цінності земель, вартості земельних ділянок і прав на них); земельно-облікова діяльність (передбачає систематизацію і відображення відомостей державного земельного кадастру в земельно-кадастровій документації).
5. Види земельно-кадастрової діяльності визначаються функціями ведення державного земельного кадастру – основними напрямами діяльності уповноважених суб’єктів щодо організації та проведення земельно-кадастрових робіт та використання даних державного земельного кадастру. Такими функціями є: інформаційна, правова, охоронна, регулююча, облікова, господарська, екологічна й аналітична.
6. Основою здійснення земельно-кадастрової діяльності є принципи, на яких така діяльність базується. До них належать: єдність системи і методології ведення державного земельного кадастру; державний контроль за його веденням; своєчасність і безперервність проведення обліку земель; обов’язковість внесення до державного земельного кадастру відомостей про всі земельні ділянки; наукове обґрунтування провадження земельно-кадастрової діяльності; відповідальність уповноважених суб’єктів, що здійснюють земельно-кадастрові роботи та надають земельно-кадастрову інформацію; економічність, сучасність і оперативність здійснення земельно-кадастрових робіт; об’єктивність, достовірність, дійсність, актуальність, повнота, точність, відкритість і доступність даних державного земельного кадастру; комплексність і наочність відображення даних державного земельного кадастру в земельно-кадастровій документації; рівнозначність даних державного земельного кадастру в електронній формі і на паперових носіях; порівнянність даних державного земельного кадастру з даними про землю, що містяться в кадастрах інших природних ресурсів. Додержання зазначених принципів дозволить забезпечити правильність ведення державного земельного кадастру, своєчасний і повний контроль за використанням земель та запобігти перекручуванню і приховуванню даних земельного кадастру.
7. Об’єктами правовідносин щодо здійснення основних видів земельно-кадастрової діяльності, крім земельних ділянок, є: зони обмежень щодо використання земель, кадастрові зони (квартали), оціночні зони (райони), адміністративно-територіальні одиниці – щодо кадастрового зонування; землі різних категорій – щодо кадастрових зйомок й обліку земель; агровиробничі групи ґрунтів, території оціночних зон (районів), права на земельні ділянки – щодо оцінки земель; відомості, що відображають зміст правопосвідчувальних документів на земельні ділянки – щодо державної реєстрації земельних ділянок.
8. Під кадастровим зонуванням слід розуміти регламентовану нормами права діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про межі зон обмежень щодо використання земель, кадастрових зон та кварталів, оціночних районів та зон, а також про встановлені кадастрові номери (території певної адміністративно-територіальної одиниці).
9. Кадастрові зйомки можна визначати як регламентовану нормами права діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про геодезичне встановлення або відновлення на місцевості меж земельної ділянки, погодження меж суміжних земельних ділянок, встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обмеження щодо використання землі.
10. Бонітуванням ґрунтів є регламентована нормами права діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про порівняльну оцінку якості ґрунтів за їх основними природними та набутими властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних і технологічних умовах.
11. Економічною оцінкою земель є регламентована нормами права діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про продуктивність земель всіх категорій, дохідність з одиниці площі та ефективність використання різних за якістю земель шляхом аналізу природних, економічних, соціальних та екологічних чинників, що впливають на їх цінність.
12. Грошову оцінку земельних ділянок доцільно визначати як регламентовану нормами права діяльність уповноважених суб’єктів, спрямовану на одержання необхідних для ведення державного земельного кадастру документованих відомостей про нормативну вартість земельних ділянок і ринкову вартість (ціну) земельних ділянок та пов’язаних із ними прав щодо всіх категорій земель.
13. Основні види земельного-кадастрової діяльності тісно пов’язані між собою і утворюють єдиний процес отримання відомостей, необхідних для ведення земельного кадастру. Так, в результаті кадастрового зонування та кадастрових зйомок отримують відомості про поділ територій адміністративно-територіальних одиниць держави на кадастрові зони (квартали), оціночні зони (райони), про окремі виділені земельні ділянки, їх межі і кадастрові номери, що є необхідними умовами проведення обліку та оцінки земель й окремих земельних ділянок. В свою чергу, дані якісного обліку земель є основою при здійсненні всіх видів оцінки земель, оскільки, визначити справжню вартість земельних ділянок, особливо сільськогосподарського призначення, можна тільки з’ясувавши їх якість. Під час державної реєстрації земельних ділянок їм присвоюються кадастрові номери, відомості, отримані в результаті здійснення інших видів земельно-кадастрової діяльності, заносяться до земельно-кадастрової документації, а на земельні ділянки оформлюються правопосвідчувальні документи.