КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ

brief description

ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ
АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 343.46

ГАРМАШ ДЕНИС ОЛЕКСАНДРОВИЧ

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Гуторова Наталія Олександрівна,
доктор юридичних наук, професор

Харків 2008

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПІДСТАВА КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ПОРУШЕННЯ
ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ,
ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ЦЬОГО ЗЛОЧИНУ 18
1.1. Соціальна та правова підстави криміналізації
порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом 18
1.2. Об’єкт злочину 36
1.3. Предмет злочину 65
Висновки до РОЗДІЛУ 1 76
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ПОРУШЕННЯ
ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ З МЕТАЛОБРУХТОМ 79
Висновки до РОЗДІЛУ 2 99
РОЗДІЛ3. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК
ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
З МЕТАЛОБРУХТОМ 102
3.1.Суб’єктивна сторона порушення порядку
здійснення операцій з металобрухтом 102
3.2.Суб’єкт порушення порядку здійснення операцій
з металобрухтом 122
Висновки до РОЗДІЛУ 3 137
РОЗДІЛ4. АНАЛІЗ КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК СКЛАДУ
ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ
З МЕТАЛОБРУХТОМ 142
Висновки до РОЗДІЛУ 4 165
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТОК А. СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ПИТАЛЬНИК 191
ДОДАТОК Б. АНКЕТА 193

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Наявність в Україні значної кількості підприємств чорної металургії і промислової бази зумовила утворення в нашій державі суттєвого металофонду у вигляді технологічного, побутового обладнання, споруд, різних металевих виробів. Технології, які й сьогодні продовжують застосовуватися у вітчизняному металургійному виробництві, не передбачають використання великих обсягів лому чорних металів (50-60% своїх потреб у металобрухті металургійні комбінати задовольняють за рахунок обігового лому), що зумовило накопичення в Україні значних запасів металовідходів. У той же час підприємства низки європейських країн прагнуть скористатися такими надлишками українського металобрухту.
Крім того, зниження в останні роки виробництва на підприємствах чорної металургії й машинобудівної та металообробної промисловості стало додатковою причиною накопичення металобрухту.
Слід визнати, що Харківська область, поряд з Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою й Луганською, належить до промислових регіонів, які забезпечують найбільшу частину усього металобрухту країни. Це разом з іншими чинниками зумовило поширення проявів здійснення протиправних операцій з металобрухтом саме в названих регіонах. Так, у 2005р. в Україні було зареєстровано 2467 випадків учинення злочинів, передбачених ст.213 Кримінального кодексу України [4] (далі КК). Про поширеність такого виду злочинної поведінки свідчать і статистичні дані по Харківській області. Так, лише за 8 місяців 2003р. за фактами порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, порушено 85 кримінальних справ. За даними МВС України в Харківській області, у 2004р. стосовно цього виду злочину економічної спрямованості було виявлено вже 106, а у 2006р. 95злочинів [74].
Аналіз наявної й оперативної інформації свідчить, що криміногенна ситуація, що склалася в царині здійснення операцій, пов’язаних з прийомом і переробкою металобрухту, залишається складною, а вжиті урядом і правоохоронними органами заходи малоефективними. Значного поширення набули такі способи вчинення правопорушень у названій сфері, як а) підприємницька діяльність без належного дозволу й реєстрації в місцевих органах влади; б) збирання, заготівля, переробка й реалізація металобрухту на незаконних пунктах прийому, схов і збут його; в) організація незаконних (підпільних) пунктів прийому, г) приховування валютної виручки й незаконне відшкодування податку на додану вартість та ін. Водночас не можна залишити поза увагою географію вказаних протиправних діянь, оскільки вони стали надзвичайно поширеними не лише в Україні. Усе частіше названі діяння придбають міжнародного характеру завдяки використанню транснаціональних злочинних зв’язків, що створює сприятливе середовище для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, незаконного переводу значних грошових коштів за кордон, конвертації безготівкової національної валюти в готівкову іноземну тощо.
Такі злочини створюють умови для вчинення інших злочинів у сфері господарської діяльності, сприяють учиненню злочинів проти власності та ін. Адже заволодіння металобрухтом для наступного збуту, як правило, має протиправний характер, часто предметом заволодіння виступає майно фізичних чи юридичних осіб (електрообладнання, металеві вироби тощо). Обов’язково слід підкреслити груповий спосіб учинення розглядуваних злочинів. Із загальної їх кількості по Україні групою осіб було вчинено (відповідно) у 2002р. 120 злочинів, у 2003р. 80, у 2004р. 63 злочини, у 2005р. 40, у 2006р. 37 [67]. У цілому ж по країні, за даними Департаменту інформаційних технологій МВС України зареєстровано у 2002р. 3129 випадків учинення злочину, передбаченого ст.213 КК, у 2003р. 2841, у 2004р. 2643, у 2005р. 2467, у 2006р. 1986. Проте, незважаючи на незначне зменшення кількості виявлених випадків, можна вважати аналізований вид злочину поширеним [41].
Аналізуючи наведені статистичні дані, можемо стверджувати про збереження високої динаміки вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, що свідчить про актуальність проведення комплексного кримінально-правового дослідження щодо цього різновиду злочину у сфері господарської діяльності. При цьому слід зазначити, що кримінально-протиправні порушення здійснення операцій з металобрухтом пов’язані в основному з учиненням інших злочинів у сфері господарської та службової діяльності.
Узагальнення результатів опитування працівників оперативних підрозділів МВС показує, що такі протиправні операції пов’язані з випадками здійснення підприємницької діяльності без належного дозволу й реєстрації, приховування валютної виручки і прибутку від оподаткування, а також незаконного відшкодування податку на додану вартість, зловживання службовим становищем і службового підроблення.
Як зазначає дослідник проблем економічної злочинності О.Г. Кальман, інтенсивна криміналізація ринку брухту й відходів чорних і кольорових металів є ознакою сучасної економічної злочинності. Лише у 2003р. за викрадення шляхом демонтажу електричних мереж засуджено 2278 осіб. Діють сотні підпільних приймальних пунктів, які за безцінь скуповують кабелі електрозв’язку, дріт електричних ліній, рейки залізничних колій, промислове устаткування та ін. [75, с.69]. Такими діями завдається надзвичайно велика матеріальна шкода державі, підприємствам, організаціям та установам.
Отже, при обґрунтуванні актуальності існування відповідної кримінально-правової норми слід указати й на небезпеку для життя і здоров'я людей, роботи систем енергопостачання, транспортних підприємств унаслідок розукомплектування й викрадення складових частин, механізмів і подальшої здачі їх у приймальні пункти, які працюють з порушенням порядку здійснення операцій з металобрухтом.
У зв’язку з викладеним виникала потреба у відновленні в межах КК 2001р. кримінально-правового захисту ринку кольорових і чорних металів. Слід зазначити, що законодавче закріплення норми про порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом як у КК 1960р. (ст.1533), так і в КК 2001р. (ст.213), свідчить про послідовність законодавця щодо визнання необхідності встановлення кримінальної відповідальності за вчинення такого виду протиправного діяння [89].
Зауважимо, що в процесі практики застосування кримінально-правової норми про заборону порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом слідчими МВС України констатуються проблеми застосування існуючої ст.213 КК (Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом”). Тому існують підстави для проведення дослідження, яке має на меті не лише визначити ознаки складу відповідного злочину, а й вирішити питання щодо окреслення заходів підвищення ефективності вказаної заборони, сформулювати рекомендації стосовно правильної кваліфікації випадків порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом і відмежування їх від суміжних злочинів.
Щороку розширюється соціальна база правопорушників, які втягуються до цього злочинного бізнесу, оскільки все більше громадян вважає для себе ординарним вчинком порушення нормативних приписів, пов’язаних зі здійсненням таких незаконних дій. Така ситуація сприяє деформації суспільної свідомості, підриву авторитету закону, призводить до порушення прав і законних інтересів суб’єктів господарських відносин.
Крім того, порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є достатньо високо латентним злочином, тому що постійно модифікуються схеми вчинення цих злочинів, а їх попередження ускладнюється браком ґрунтовних узагальнень слідчо-судової практики й наукових досліджень з цієї проблематики. Навіть якщо заподіюються значні збитки економічним інтересам держави або суб’єктам підприємницької діяльності, важко довести подібні факти і прийняти зважене судове рішення. Ось чому дедалі все більш актуальною стає необхідність використання можливостей саме кримінально-правової охорони такого різновиду відносин у сфері господарської діяльності.
На даний час ґрунтовно не досліджені ані соціальна сутність даного злочину, ані його об’єкт і предмет. Немає також наукового аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак указаного злочину. Не вивчені як слід питання його відмежування від суміжних злочинів, розмежування з аналогічним адміністративним правопорушенням у цій сфері. До того ж не існує досліджень та аналізу практики застосування ст.213 КК й аналогічної статті КК 1960р.
Ось чому з урахуванням того, що в Україні немає комплексних ні монографічних, ні дисертаційних чи інших наукових досліджень, присвячених аналізу кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, а також з огляду на наявність складнощів практики застосування ст.213 КК (ст.1533 КК 1960р.) вказана тема вбачається сьогодні вельми актуальною, теоретично і практично значущою, що й обумовило її обрання для окремого дисертаційного дослідження[1].
Незважаючи на це, на даний час соціальна сутність даного злочину, його об’єкт і предмет досліджені недостатньо, спірно визначаються об’єктивні і суб’єктивні ознаки, питання відмежування від суміжних злочинів та адміністративного правопорушення у цій сфері. І хоча у 2007р. дослідниця Саско Олена Іванівна захистила кандидатську дисертацію на тему: Кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (аналіз складу злочину), поза увагою авторки залишилися ряд проблемних питань кваліфікації аналізованого злочину, відмежування його від суміжних. Окремі положення та висновки, які викладені в її роботі, взагалі є суперечливими, викликають зауваження. Так, наприклад, мало аргументованою вбачається пропозиція авторки про заміну існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст.213 КК і використання конструкції на базі терміну ухилення”, не відображена позиція щодо існуючої кваліфікуючої ознаки складу досліджуваного злочину, яка визнається достатньо сумнівною у науковій літературі. Ось чому вказана тема продовжується вбачатись вельми актуальною, теоретично і практично значущою, що й обумовило її обрання для окремого дисертаційного дослідження.
Вивченню кримінально-правових проблем злочинів у сфері господарської діяльності присвячені наукові праці вітчизняних правознавців, а саме: П.П.Андрушка, В.І.Антипова, Л.П.Брич, М.Б.Бучко, В.М.Вересова, П.Т.Геги, Д.І.Голосніченка, А.Є.Гутника, Н.О.Гуторової, І.М.Даньшина, О.О.Дудорова, А.А.Казіни, О.Г.Кальмана, В.М.Киричка, Я.М.Кураш, В.ВЛисенка, Г.А.Матусовського, В.Р.Мойсика, В.О.Навроцького, М.І.Панова, О.І.Перепелиці, В.М.Поповича, В.В.Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, і зарубіжних, як-то: Б.В.Волженкіна, В.Д.Ларічева та ін. Проте науковці у своїх доробках торкалися здебільшого загальної проблематики названих злочинів, їх класифікації, аналізу окремих їх видів чи груп, минаючи при цьому порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом або аналізуючи названий злочин лише на рівні підручників чи коментарів. Як видиться, цього явно недостатньо, навіть для повної характеристики зазначеного злочину.
Разом із тим висвітленню й аналізу вказаного злочину з позиції науки кримінального права внаслідок відносно незначної його питомої ваги у структурі зареєстрованої злочинності приділялася значно менша увага. До того ж в Україні, повторимося, ще й дотепер дуже мало наукових кримінально-правових досліджень порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. При існуючому підході не можна розробити й ефективних рекомендацій щодо створення чіткої системи заходів подолання злочинів, про які йдеться. Отже, виникає нагальна необхідність більш глибокого і предметного кримінально-правового вивчення цих злочинних проявів.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок даної дисертаційної роботи спрямовано на реалізацію Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000р., №1376/2000, складовою частиною якої є дослідження Теоретичні та прикладні проблеми кримінальної відповідальності та покарання”, передбачене тематичними планами дослідницької роботи Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. Дисертація є певним внеском у розвиток названого напрямку загального дослідження відділу кримінально-правових проблем і кримінально-виконавчого законодавства на 20022007 роки і, затвердженої постановою Президії АПрН України №19/08 від 14 лютого 2002р., номер державної реєстрації в УкрІНТЕІ 0102V005760.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне кримінально-правове дослідження порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. Вона включає аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак складу розглядуваного злочину і практики застосування ст.213 КК.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань, що становлять зміст дисертаційного дослідження:
1) визначити сучасний стан наукової розробки даної проблеми в кримінальному праві;
2) проаналізувати в соціально-історичному і кримінологічному аспектах підстави та принципи криміналізації незаконних операцій з металобрухтом;
3) з’ясувати й окреслити ознаки об’єкта і предмета посягання при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом;
4) дати аналіз ознакам об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.213 КК України;
5) обґрунтувати суб’єктивні ознаки порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом;
6) установити критерії відмежування аналізованого злочину від суміжних;
7) сформулювати пропозиції щодо встановлення і призначення покарання за такий злочин;
8) на підставі проведеного аналізу навести аргументацію щодо необхідності вдосконалення чинного кримінального законодавства, що регулює настання відповідальності за вчинення діянь, передбачених ст.213 КК, і внести конкретні рекомендації щодо цього.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності.
Предмет дослідження. Предметом дослідження виступає кримінальна відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є положення теорії пізнання, а саме: діалектичні закони, філософські категорії, наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. Для досягнення означеної мети у процесі дослідницької діяльності було використано низку загальнонаукових методів пізнання: формально-логічний для з’ясування змісту відповідної кримінально-правової заборони; історико-правовий при вивченні розвитку кримінального законодавства; системно-структурний у процесі аналізу складу відповідного злочину та його відмежування від суміжних; статистичний і конкретно-соціологічний при збиранні, узагальненні й аналізі інформації, наприклад, при вивченні матеріалів архівних кримінальних справ, анкетуванні працівників органів внутрішніх справ, а також при дослідженнях, що сприяли отриманню найбільш повного інформаційного матеріалу про розглядуване явище, обґрунтуванні нових теоретичних положень, пропозицій і практичних рекомендацій у сфері боротьби з порушеннями порядку здійснення операцій з металобрухтом за допомогою важелів кримінального права.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є першим в Україні дослідженням на монографічному рівні проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом. До найбільш істотних результатів, що становлять новизну роботи, належать нижченаведені:
1. Вперше здійснено наукове обґрунтування криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, визначено її підставу як комплексну, що складається з чинників соціального і правового характеру.
2. Вперше безпосереднім об’єктом злочину, пов’язаного з незаконними операціями з металобрухтом, визнаються суспільні відносини, що виникають та існують з приводу встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності щодо здійснення операцій з металобрухтом. Вчинення злочину може супроводжуватись заподіянням шкоди іншим об’єктам, які проте, не є додатковими, а тому посягання на них потребує окремої кваліфікації.
3. Вперше доведено, що предметом господарських відносин з приводу металобрухту, які стають безпосереднім об’єктом посягання, є діяльність, пов’язана з використанням металобрухту за призначенням, а соціальний зв’язок між учасниками цих правовідносин, є елементом, який зазнає злочинного впливу в механізмі заподіяння шкоди об’єкту посягання.
4. Вперше на підставі визначення та встановлення ознак предмета злочину обґрунтовано необхідність диференціації кримінальної відповідальності за розміром предмета шляхом встановлення кваліфікуючої ознаки «вчинення злочину у великих розмірах» та особливо кваліфікуючої «вчинення злочину в особливо великих розмірах».
5. Дістало подальшого розвитку визначення ознак об’єктивної сторони аналізованого злочину. Встановлено специфічні ознаки діяння, особливості його вчинення. Протиправне здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) полягає в невчиненні такої дії, як одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння є складним (або змішаним) і становить сукупність простих діянь: (а)дії здійснення операцій з металобрухтом і (б) бездіяльності неодержання ліцензії. Здійснення операцій з металобрухтом з порушенням умов ліцензування це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при провадженні такого виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Надання приміщень чи споруд для розташування незаконних пунктів прийому та збуту металобрухту й організація незаконних пунктів, виступають окремими самостійними формами вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, вчинюються в межах певної групи співучасників. Остання форма вчинення діяння передбачає обов’язкову наявність місця вчинення злочину.
6. Вперше визначені особливості форми, змісту, сутності і ступеня вини при вчиненні аналізованого злочину. Вина виражена в прямому умислі; зміст інтелектуального моменту цього правопорушення передбачає усвідомлення винним предмета злочину, стосовно здійснення операцій з яким законом установлено спеціальний порядок. З метою більш чіткого відображення у кримінальному законі суб’єктивних ознак порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом внесено пропозицію доповнити ч.1 ст.213 КК вказівкою на вчинення цього злочину умисно.
7. Дістало подальшого розвитку твердження, згідно з яким усвідомлення протиправності вказаних дій не означає знання всього обсягу нормативно-правового матеріалу, яким регламентується діяльність щодо здійснення операцій з металобрухтом. Наведено додаткові аргументи на користь висновку, що мотив і мета цього злочину не впливають на його кваліфікацію, однак сприяють індивідуалізації кримінальної відповідальності.
8. При аналізі ознак суб’єкта злочину виділено вперше окремі категорії суб’єктів залежно від форм його вчинення. На відміну від інших форм вчинення діяння, суб’єкт злочину при здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством є спеціальним (фізична особа суб’єкт господарської діяльності або службова особа юридичної особи - суб’єкта господарської діяльності).
9. Вперше на підставі ґрунтовного аналізу способів порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом обґрунтовано необхідність доповнення ч.2 ст.213 КК кваліфікуючими ознаками «вчинення дій, поєднаних із втягненням неповнолітніх осіб у злочинну діяльність» та «вчинення службовою особою з використанням службового становища».
10. Узагальнення судової практики дозволило навести додаткові аргументи на користь визнання порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом злочином, для якого характерними є такі форми співучасть, як вчинення за попередньою змовою групою осіб і організованою групою. З урахуванням рівня типовості цих обставини та їх впливу на суспільну небезпечність вперше обґрунтовано необхідність доповнення ч.2 ст.213 КК кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», а ч.3 ст.213 КК «вчинення організованою групою».
11. Набули подальшого розвитку аргументи щодо необхідності вдосконалення законодавчої техніки викладення чинного кримінального законодавства шляхом доповнення п. 2 ч.1 ст.67 КК (Обставини, що обтяжують покарання») словами вчинення злочину організованою групою”.
12. Вперше доведено необхідність і доцільність виключення з чинної редакції ч.2 ст.213 КК кваліфікуючої ознаки дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею”. Названа ознака, визнана такою, що не є розповсюдженою, її наявність не здійснює достатнього впливу на суспільну небезпечність такого злочину, а тому її існування є необґрунтованим.
13. Набули подальшого розвитку критерії відмежування порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом та аналогічного адміністративного правопорушення.
14. Обґрунтовані вперше пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції санкції ст.213 КК України, які викладено у висновку.
Достовірність результатів, отриманих під час кримінально-правового аналізу проблеми, обґрунтованість висновків, пропозицій і рекомендацій для законодавчої і правозастосовчої практики підтверджується опрацюванням репрезентативного числа первинних документів нормативного характеру та спеціальних джерел, що становлять інформаційну базу для наукового осмислення досліджуваної проблеми й пошуку оптимальних шляхів її розв’язання.
Емпіричну базу дослідження склали вивчення й аналіз 76 кримінальних справ, що знаходились у судовому провадженні або вже розглянуті судами України, Харкова й Харківської області у 2002 2006 роках за ст.213 КК. Крім того, використовувалися статистичні звіти й довідковий матеріал Управління МВС України в Харківській області та МВС України. Проводилося анкетування 50 працівників слідчого апарату Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України у Харківській області. На підставі цього зроблено узагальнення практики застосування ст.213 КК та розслідування передбаченого злочину. Уперше комплексно проаналізовані на рівні монографічного дослідження кримінально-правові проблеми відповідальності за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційної роботи послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені загальним питанням кримінального права, кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, кримінально-процесуального права, кримінології, загальної теорії держави і права, криміналістики, інших галузей права та наукових сфер.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що положення дисертації мають прикладне значення для розвитку науки кримінального права і правоохоронної діяльності. Висновки, що містяться в роботі, можуть бути враховані у правотворчій діяльності і правозастосуванні при підготовці змін і доповнень до чинного КК України, загальнодержавних програм боротьби зі злочинністю, у тому числі й К

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці об’єктивних і суб’єктивних ознак складу, кримінально-правовій характеристиці порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, формулюванні пропозицій по удосконаленню ст.213 КК та практики її застосування.
Комплексне кримінально-правове дослідження ознак складу порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом дозволило зробити низку висновків, внести пропозиції й рекомендації з подальшого вдосконалення практики боротьби з цими видами злочинів за допомогою кримінально-правових важелів і визначити перспективні напрямки досліджень з обраної проблематики на майбутнє.
1. Одним із соціально спрямованих засобів боротьби з певним суспільно небезпечним явищем або процесом є криміналізація цього діяння. Серед складників підстави криміналізації доцільно вирізняти групи соціальних і правових чинників, оскільки цією класифікацією цілком охоплюються всі різноманітні чинники, що викликають необхідність криміналізації діяння. Отже, складниками соціального характеру підстави криміналізації порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є насамперед: (а) значне збільшення обсягів протизаконного бізнесу внаслідок накопичення в країні значних запасів металобрухту; (б) створення тисяч підпільних приймальних пунктів чорних і кольорових металів під виглядом домашнього металобрухту; (в) масовий демонтаж переробних комплексів, ферм, складських приміщень, електроустаткування тощо; (г) розширення соціальної бази населення, втягнутого в цей бізнес; (д) дестабілізація державного контролю за даним сектором економіки й зовнішньоекономічних зв’язків як держави, так і окремих суб’єктів підприємницької діяльності; та ін.
Серед складників правового характеру підстави криміналізації вирізняють: (а) прийняття Закону України Про металобрухт” та інших нормативних актів, якими встановлено особливий порядок регулювання суспільних відносин у сфері господарської діяльності, пов’язаної зі здійсненням операцій з металобрухтом; неможливість ефективної боротьби з цим явищем та усунення криміногенних чинників лише адміністративними або цивільно-правовими заходами без наявності кримінально-правової заборони; (в) збільшення кількості злочинів корисливої спрямованості, пов’язаних із порушенням порядку здійснення операцій з металобрухтом, та ін.
2. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом віднесене до групи злочинів у сфері господарської діяльності, які посягають на встановлений порядок здійснення підприємницької діяльності й окремих її видів. При цьому розгляд об’єкта злочинів з огляду на чотирирівневу систему їх класифікації, дозволяє дійти висновку, що загальним об’єктом злочинів у сфері господарської діяльності, до яких належить і склад такого злочину, як і порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, у цілому виступають суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінального закону і на які може бути вчинене злочинне посягання. Родовим об’єктом злочинів, пов’язаних з незаконними операціями з металобрухтом, є суспільні відносини, що виникають з приводу встановленого порядку здійснення господарської діяльності та окремих її видів, безпосереднім суспільні відносини, що складаються між їх учасниками щодо здійснення саме операцій з металобрухтом.
Системно-структурний аналіз суспільних відносин, в яких доцільно вирізняти суб’єкти цих відносин, предмет, з приводу якого вони виникають та існують, і соціальний зв’язок, дозволив установити, що суб’єктами відносин, що складаються під час здійснення операцій з металобрухтом та охороняються законом, з одного боку, є держава в особі відповідних органів законодавчої або виконавчої влади, з другого, юридичні та фізичні особи як суб’єкти підприємницької діяльності, а також фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, але які відповідно до норм чинного законодавства можуть бути учасниками цих відносин. Предметом відносин щодо металобрухту служить певна діяльність, пов’язана з використанням металобрухту за призначенням. Механізм заподіяння шкоди суспільним відносинам при вчиненні такого злочину полягає в розірванні соціального зв’язку в будь-який із двох способів як протиправного вилучення учасника господарських відносин із цих відносин, так і намагання певної особи, яка не є їх учасником, втрутитися у встановлений порядок ведіння господарської діяльності у цій сфері.
3. Предметом злочину, передбаченого ст.213 КК України, є не будь-які речі матеріального світу, а лише передбачені нормами відповідного законодавства, тобто чітко визначені законом. Отже, предметом розглядуваного злочину виступає лише брухт кольорових і чорних металів. Функціональна ознака, яка визначає функціональне призначення досліджуваного предмета, вказана у спеціальному законі, а саме у п.1 ст.1 Закону України Про металобрухт”. Металобрухтом визнаються непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишок чорних і кольорових металів і їх сплавів [9]. Економічна ознака металобрухту виявляється в тому, що він має певну господарську або економічну цінність, тобто може об'єктивно оцінюватися. Соціальна ж ознака предмета досліджуваного злочину полягає в тому, що металобрухтом визнаються вироби, непридатні для прямого використання в промисловості та інших галузях економіки.
4. Запропоновано диференціювати відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом шляхом введення у диспозицію статті ознаки диференційованого розміру предмета аналізованого злочину великий та особливо великий розмір. Якщо має місце порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом від п’ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, злочин пропонується вважати вчиненим у великому розмірі і кваліфікувати за ч.2 ст.213 КК, а вартістю понад тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян у особливо великому розмірі і кваліфікувати за ч.3 ст.213 КК.
5. Аналіз об’єктивної сторони порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом дозволяє стверджувати, що аналізований злочин характеризується формальним складом.
6. Кримінально-протиправне порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом може вчинюватись у чотирьох різних формах, які альтернативно перелічені в диспозиції статті: а) здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації; б) здійснення операцій з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; в)надання приміщень і споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; г) організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту.
7. Перелічені в диспозиції форми вчинення протиправного діяння, пов’язаного з порушенням порядку здійснення операцій з металобрухтом, переважно можуть вчинюватись лише в активній формі (тобто дії), проте не виключаються випадки бездіяльності при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом, про що свідчить аналіз перших двох форм вчинення діяння. Так, здійснення операцій з металобрухтом без державної реєстрації означає зайняття особою будь-яким із цих видів підприємницької діяльності без реєстрації як суб'єкта такої діяльності. Операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії) полягають у невчиненні такої дії як одержання ліцензії. Тому за характером такі форми вчинення діяння становлять не лише активні дії щодо здійснення операцій з металобрухтом, а й виявляються в бездіяльності, оскільки особа ухиляється від державної реєстрації й (або) одержання ліцензії. Саме ж зазначене суспільно небезпечне діяння у названих випадках є складним і є сукупністю вищерозглянутих простих діянь: (а) бездіяльності ухилення від реєстрації або неодержання ліцензії та (б) дії здійснення операцій з металобрухтом. Такі форми вчинення суспільно небезпечного діяння необхідно визначити, як ухилення від реєстрації або одержання ліцензії при здійснення операцій з металобрухтом.
8. Надання приміщень чи споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту й організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, виступають окремими самостійними формами вчинення порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, які містять ознаки співучасті, вчинюються в межах певної групи співучасників. Така форма вчинення діяння, як надання приміщень чи споруд для розташування пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, передбачає наявність місця вчинення злочину, тобто певної території, приміщення чи іншої будівлі. Четверта форма вчинення діяння організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту вчинюються в сукупності зі створенням незаконних пунктів. Вона може полягати у підшукуванні приміщень, споруд, інших територій для розміщення вказаних пунктів, залученні транспортних засобів, консолідації фінансових засобів, підшукуванні співучасників, які керували чи підтримували функціонування пункту (пунктів). Розташування пункту передбачає наявне приміщення, сховище чи іншу територію. Іноді особа, яка організувала незаконний пункт, особисто займається прийомом і збутом металобрухту.
9. Операції з металобрухтом з порушенням умов ліцензування це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні такого виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Кримінальна відповідальність за такі дії може наставати не на підставі ст.213 КК, а лише на підставі загальної кримінально-правової заборони, передбаченої у ст.202 КК.
10. Узагальнення практики застосування ст.213 КК дозволяє визнавати розглядуваний злочин високоорганізованим і таким, що вчинюється переважно в межах співучасті, а саме в межах групи осіб за попередньою змовою і в межах організованої групи. Відповідно, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом означає вчинення його спільними зусиллями двох або більше суб’єктів, які попередньо домовилися про його вчинення. Вчинення ж злочинів організованою групою при порушенні порядку здійснення операцій з металобрухтом утворюється вчиненням такого та інших злочинів попередньо зорганізованими у стійку групу трьома або більше суб’єктами, з розподілом функцій між ними, об’єднаними єдиним планом і спрямованими на його досягнення.
11. Вина при незаконному здійсненні операцій з металобрухтом становить собою психічне ставлення особи до вчиненого нею посягання на закріплений законом порядок здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, виражене в прямому умислі. При цьому в даному злочині, що належить до злочинних діянь із формальним складом, зміст прямого умислу обмежується інтелектуальним і вольовим ставленням особи до суспільно небезпечного діяння: інтелектуальний момент порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом полягає в усвідомленні винним предмета злочину, яким виступає брухт кольорових і чорних металів, стосовно здійснення операцій з яким законом установлено спеціальний порядок; ознак об’єктивної сторони злочину, тобто розуміння особою того, що вона здійснює дії, зазначені в цій статті. Вольовий же момент умислу досліджуваного злочину визначається щодо самого суспільно небезпечного діяння й обмежується бажанням особи вчинити конкретне діяння, спрямоване на порушення закріпленого чинним законодавством порядку здійснення операцій з металобрухтом.
12. Факультативними ознаками суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.213 КК України, виступають мотив та мета, оскільки у кримінальному законі немає прямої вказівки на необхідність установлення цих ознак, а значить, вони не впливають на кваліфікацію вчиненого особою злочину, однак сприяють індивідуалізації відповідальності й покарання, а також визначенню соціальної характеристики особи винного.
13. Аналізуючи суб’єктів порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом, можна виділити їх окремі категорії залежно від форми вчинення діяння. У межах такого підходу можуть бути виділені 4 групи суб’єктів: 1) особи, які здійснюють операції з металобрухтом без державної реєстрації; 2) особи, які здійснюють операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством; 3) особи, які надають приміщення чи споруди для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту; 4) особи, які організовують незаконні пункти прийому, схову та збуту металобрухту.
Серед осіб, які займаються господарською діяльністю, тобто віднесених до другої категорії, особи, які здійснюють операції з металобрухтом без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, можна виділити два види спеціальних суб’єктів: 1) фізичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності; 2) особи, які є службовими особами юридичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності.
У даному дослідженні доводиться необхідність і доцільність виключення з чинної редакції ст.213 КК кваліфікуючої ознаки, яка передбачає рецидив учинення аналізованих тотожних злочинів. Тому таку кваліфікуючу ознаку, що міститься в ч.2 ст.213 КК, як дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею” пропонується виключити.
14. Перелік кваліфікуючих ознак порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом є недостатнім, тому пропонується передбачити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом:
1) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, вчинені за попередньою змовою групою осіб;
2) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, поєднані із втягненням неповнолітніх осіб у злочинну діяльність;
3) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, вчинені службовою особою з використанням службового становища;
4) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, вчинені у великих розмірах;
5) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, якщо вони вчинені організованою групою;
6) порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів, вчинені у особливо великих розмірах.
15. На підставі проведеного наукового дослідження запропоновано узагальнений варіант проекту редакції ст.213 КК:

"Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з
металобрухтом.
1. Умисне порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень і споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту
карається штрафом від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені за попередньою змовою групою осіб, або поєднані із втягненням неповнолітніх осіб у злочинну діяльність, або вчинені службовою особою з використанням службового становища, або вчинені у великих розмірах
караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, або вчинені у особливо великих розмірах
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Примітка. Умисне порушення порядку здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів у великому розмірі має місце, коли його сума у п’ятсот та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром слід розуміти вартість брухту, що у тисячу та більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян".

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законодавчі акти:
1. Господарський кодекс України / Верховна Рада України. Офіц. вид. К. : Ін Юре, 2003. 344с.
2. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності: прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН від 15 лист.2000р. та додат. протоколи до неї від 15 лист.2000р. : ратифік. із застереженнями і заявами Законом України Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю) №1433-ІV від 4лют. 2004р. // Відом. Верхов. Ради України. 2004. №19. Ст.263.
3. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. 1996. №30. Ст.142.
4. Кримінальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради. 2001. №2526. Ст.131.
5. Перелік видів побутового металобрухту : затв. пост.КМ України від 15 вер. 1999р. №1696 // ОВУ. 1999. №37. Ст.1868.
6. Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів : Закон України // Відом. Верхов. Ради України. 1995. №2. Ст.10.
7. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів : наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва й Міністерства промислової політики // Відом. Верхов. Ради України. 2003. №13. Ст.593.
8. Про ліцензування окремих видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000р. // Відом. Верхов. Ради України. 2000. №36. Ст.229.
9. Про металобрухт : Закон України: в ред. від 25груд. 2002р. // Відом. Верхов. Ради України. 1999. №25. Ст.212.
10. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28груд. 1994р. // Голос України. 1995. №29. 14 лют.
11. Уголовный кодекс Российской Федерации : по сост.на 1 янв. 2004г. М.: Юрайт-Издат, 2004. 176с.

Судова практика:
12. Архів Московського місцевого суду м. Харкова за 2004р. : справа №63-5/04.
13. Архів Київського місцевого суду м. Харкова за 2004р. : справа №1‑50/04.
14. Архів Київського районного суду м. Харкова за 2003р. : справа №1‑880/14-2003.
15. Архів Київського районного суду м. Харкова за 2004р. : справа №1‑1000/09-2004.
16. Архів Київського районного суду м. Харкова за 2005р., справа "№1‑1186/05/15.
17. Архів Комінтернівського районного суду м. Харкова за 2006р. : справа №1-524-2006р.
18. Архів місцевого суду Київського району м. Харкова за 2004р. : справа №1-500-06-04.
19. Архів місцевого суду Ленінського району м. Харкова за 2006р. : справа №1-524-2006р.
20. Архів Московського місцевого суду м. Харкова за 2004р. : справа №12-3/04.
21. Архів Червонозаводського місцевого суду у м. Харкові за 2006р. : справа №1-364-6-2006р.
22. Вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської обл. від 11 черв. 2004р. : справа №1-76/04.
23. Матеріали кримінальної справи №61021057, порушеної слідчим відділом РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. у 2002р.
24. Прокуратура Київського району м. Харкова за 2005р. : справа №61030569.
25. Судова практика у справах про злочини неповнолітніх і втягнення їх у злочинну діяльність // Вісн. Верхов. Суду України. №4(38). 2003.

Наукова та інша спеціальна література:
26. АндрушкоП.П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним КК та проектом КК: проблеми систематизації, криміналізації та декриміналізації / АндрушкоП.П. // Підпр., госп-во і право. 1998. №12. С.1319.
27. АндрушкоП.П. Коментар до статті202 Кримінального кодексу України / АндрушкоП.П. // Юрид. вісник України. 2001. №42(330). С.2732.
28. АндрушкоП.П. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: кримінально-правова характеристика / АндрушкоП.П., КороткевичМ.Є. К. : Юрисконсульт, 2005. 292с.
29. АнтоновА.Д. Теоретические основы криминализации и декриминализации : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук / АнтоновА.Д. М., 2001. 29с.
30. АрутюновА.А. Незаконный сбыт наркотических средств организованными группами и преступными сообществами / АрутюновА.А. // Закон и право. 2003. №9. С.2324.
31. БажановМ.И. О различных трактовках некоторых признаков объективной стороны преступления в науке уголовного права / БажановМ.И. // Пробл. законности : респ. межведом. науч.сб. / отв. ред. В.Я.Таций. Вып.40. Х. : Нац. юрид. акад. Украины, 1999.
32. БажановМ.И. Уголовное право Украины : консп. лекций / БажановМ.И. Днепропетровск : Пороги, 1992. 168с.
33. БаулінЮ.В. Кримінально-правові форми вчинення наркозлочинів організованим наркобізнесом / БаулінЮ.В. // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць. Х. : Право. 2004. Вип.9. С.341.
34. Большая советская энциклопедия. [3-е изд.]. Т.12. М. : Сов. энцик., 1973. 623с.
35. Большой юридический словарь / под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. М. : ИНФРА-М., 1997. 790с.
36. БорисовВ.И. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения / БорисовВ.И., Гизимчук С.В. Харьков : Консул, 2001. 160с.
37. БорисовВ.І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони // Методологічні проблеми правової науки : матер. міжнар. наук. конф. (Харків, 1314 груд. 2002р.) / упоряд.: М.І.Панов, Ю.М.Грошевий. Х. : Право, 2003. С.287289.
38. БрайнинЯ.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / БрайнинЯ.М. М. : Юрид. лит., 1963. 273с.
39. БурчакФ.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву / БурчакФ.Г. К. : Наук. думка, 1969. 213с.
40. Быков В. Виды преступных групп / Быков В. // Рос. юстиция. 1997. №12. С.19.
41. Відомості про кількість виявлених злочинів економічної спрямованості та результати розслідування : статистичні дані Департаменту інформаційних технологій МВС України. К., 2006.
42. ВодькоН.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью : научн.-практ. пособ. / ВодькоН.П. М. : Юриспруденция, 2000. 80с.
43. ВолковБ. С.Мотив и квалификация преступлений / ВолковБ. С. Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1968. 164с.
44. ВорошилинВ.В. Субъективная сторона преступления : учеб. пособ. / ВорошилинВ.В., КригерГ.А. М. : Изд-во МГУ, 1987.
45. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Гавриш С.Б. К. : Верховна Рада України: Ін-т законодавства, 2002. 634с.
46. ГалиакбаровР.Р. Борьба с групповыми преступлениями. Вопросы квалификации / ГалиакбаровР.Р. Краснодар, 2000. 92с.
47. ГалиакбаровР.Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / ГалиакбаровР.Р. // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний. Омск : ВШМ МВД СССР, 1980. С.40-51.
48. ГаухманЛ.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества (преступной организации) / ГаухманЛ.Д., Максимов С.В. М. : ЮрИнфоР, 1997. 27с.
49. ГлистинВ.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / ГлистинВ.К. Л. : Изд-во ЛГУ, 1979. 128с.
50. ГолінаВ.В. Загальноправові наслідки судимості / ГолінаВ.В. // Пробл. законности : респ. межведом. науч.сб. / отв. ред. В.Я.Таций. Вып.76. Х., 2005. С.110117.
51. ГугучияМ.Б. Ответственность за разбой по советскому уголовному праву / ГугучияМ.Б. Сухуми : Абгосиздат, 1958. 151с.
52. ГутороваН.О. Аналіз покарань за вчинення службовими особами злочинів у сфері господарської діяльності / ГутороваН.О. // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності : матер. наук.-практ семінару (Харків, 9 лист.2004р.) / ред. В.В.Сташис [та ін.]. К. : Юрінком Інтер, 2005 С.4245.
53. ГутороваН.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / ГутороваН.О. Х. : Вид-во Нац. ун-та внутр. справ, 2001. 384с.
54. ДагельП.С.Условия установления уголовной наказуемости / ДагельП.С.// Правоведение. 1975. №4. С.6874.
55. ДагельП.С. Субъективная сторона преступления и её установление / ДагельП.С., КотовД.П. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. 243с.
56. ДудоровО.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика / ДудоровО.О. К. : Юрид. практика, 2003. 923с.
57. ДудоровО.О. Про інтелектуальну ознаку умислу податкового злочинця / ДудоровО.О. // Підпр., госп-во і право. 2006. №1. С.110115.
58. ДудоровО.О. Злочини у сфері підприємництва : навч.посіб. / ДудоровО.О., МельникМ.І., ХавронюкМ.І. К. : Атака, 2001. 439с.
59. ДячукС.І. Систематизація злочинів у сфері господарської діяльності / ДячукС.І. // Правове регулювання економіки : зб. наук. пр. К. : КНЕУ, 2002. Вип.3. С.1820.
60. Економіка України за 2002 рік // Уряд. кур’єр. 2003. №13. &ndash