ДАНИЛЕВСЬКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МАТЕРІАЛЬНЕ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЧИ ІНШЕ СПРИЯННЯ СТВОРЕННЮ АБО ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ГРУПИ ЧИ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

brief description

Академія адвокатури України

На правах рукопису

ДАНИЛЕВСЬКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.341

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МАТЕРІАЛЬНЕ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЧИ ІНШЕ СПРИЯННЯ СТВОРЕННЮ АБО ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ГРУПИ ЧИ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Спеціальність 12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Фесенко Євген Володимирович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ:

ВСТУП..4

Розділ 1. Об’єктивні ознаки матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації........13
1.1. Об’єкт матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації..............................................13
1.2. Об’єктивна сторона матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.39

Розділ 2. Суб’єктивні ознаки матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації..82
2.1. Суб’єкт матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації..82
2.2. Суб’єктивна сторона матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації..100

Розділ 3. Кримінально-правові заходи впливу щодо осіб, які здійснюють матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.119
3.1. Покарання за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації119
3.2. Звільнення від відповідальності за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації..137

ВИСНОВКИ.159
ДОДАТКИ.166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.175

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема боротьби з тероризмом у третьому тисячолітті набула особливої гостроти. Події 11 вересня 2001 року в США переконливо довели, що не існує країни, яка була б застрахована” від терористичних актів. Тероризм усе більше загрожує безпеці багатьох країн і їх громадян, спричиняє величезні політичні, економічні та моральні збитки, зумовлює сильний психологічний тиск на великі маси людей [207]. Ефективна боротьба з тероризмом можлива лише за умови тісної співпраці між країнами, узгодженості позицій щодо визначення тероризму й уніфікації кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за нього.
Особливо небезпечним стає тероризм у випадку, якщо такою діяльністю займаються організовані терористичні групи чи терористичні організації. Високий рівень підготовки, фінансування, оснащення сучасною зброєю та засобами зв’язку, корупційні зв’язки з представниками правоохоронних і державних органів полегшують таким угрупованням здійснення терористичних актів. Час терористів-одинаків минув, сьогодні все більшу загрозу становлять великі розгалужені терористичні організації типу Аль-Каїда”. Ефективне протистояння таким угрупованням можливо лише за умови ліквідації каналів, якими терористам переправляються фінанси та інша допомога. Тому світова спільнота приділяє велику увагу боротьбі з наданням допомоги терористичним групам чи терористичним організаціям, терористам. На необхідність протидії таким явищам вказується у багатьох міжнародних нормативно-правових актах, зокрема: Декларації про заходи з ліквідації міжнародного тероризму (затвердженої Резолюцією 49/60 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1994 року) [47]; Резолюції 51/210 Генеральної Асамблеї ООН Декларація, що доповнює Декларацію про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму 1994 року” [48]; Міжнародній конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму [104]; Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму [160]; Сорока Рекомендаціях [179] та Спеціальних рекомендаціях по боротьбі з фінансуванням тероризму [180] Групи з розробки фінансових заходів по боротьбі з відмиванням грошей (FATF) тощо.
На необхідність протидії терористичній діяльності, а також матеріальному, організаційному чи іншому сприянню створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації зверталася особлива увага в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженій Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року [157], Планах заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2008 роки, затверджених постановами Кабінету Міністрів України й Національного банку України [153-156], Концепції розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України №315-р від 3 серпня 2005року [161].
З метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, ефективного регулювання антитерористичної діяльності був прийнятий Закон України „Про боротьбу з тероризмом” № 638-IV від 20 березня 2003 року.
З кримінально-правових і кримінологічних позицій тероризм та злочини терористичної спрямованості розглядають українські вчені: В.Ф.Антипенко, В.О.Глушков, С.О.Допилка, В.П.Ємельянов, В.С.Зеленецький, В.А.Ліпкан, В.В.Мальцев, С.М.Мохончук, Л.В.Новікова, М.В.Семикін тощо, а також російські: П.В.Агапов, С.У.Дикаєв, А.І.Долгова, М.П.Кірєєв, В.С.Комісаров, В.В.Лунєєв, Г.М.Міньковський, В.Є.Петрищев, В.В.Устінов, В.П.Шишов та інші.
Але дослідження цих питань учені здійснюють або з позиції протидії тероризму, або з позиції боротьби із створенням терористичних груп чи терористичних організацій, фінансуванням тероризму. У той же час, Кримінальний кодекс України 2001 року в частині 4 статті 258 КК (в чинній редакції частина 1 статті 258-3 КК) вперше встановив кримінальну відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Але в ньому відсутні чіткі визначення, уточнення й роз’яснення щодо характерних ознак такого сприяння. У зв’язку з цим у теорії та практиці боротьби зі злочинністю виникають питання про те, що мається на увазі під термінами „організаційне”, матеріальне”, який зміст слід вкладати в поняття „інше сприяння” і яким чином ця законодавча новела узгоджується із загальною системою кримінального законодавства України. Незважаючи на очевидну наукову й практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження. Викладені обставини і зумовлюють вибір теми дисертаційного дослідження.
Емпіричну основу роботи складають статистична інформація, надана Департаментом інформаційних технологій МВС України та Державною судовою адміністрацією України, повідомлення засобів масової інформації, матеріали кримінальних справ, опубліковані іншими дослідниками.
Науково-теоретичну базу дисертації складають роботи з загальної теорії права, кримінального права, кримінології, політології та інших галузей права.
Нормативну основу дослідження складають міжнародні нормативно-правові акти, Конституція України, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільне, господарське законодавство, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, постанови Пленуму Верховного суду України, що мають те чи інше відношення до досліджуваної проблеми, законодавчі акти зарубіжних держав.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, складеного згідно з Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 20042009 років, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження дисертанта є комплексна кримінально-правова характеристика складу матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації і формулювання на її основі пропозицій щодо вдосконалення положень Кримінального кодексу України та антитерористичного законодавства.
Мета зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
‑ проаналізувати й уточнити категорії: терористична група”, терористична організація”, матеріальне сприяння”, організаційне сприяння”, інше сприяння”, фінансування”;
‑ виявити підходи до розглядуваної проблематики, які мають місце в науковій літературі та кримінальному законодавстві України й інших держав, міжнародних нормативно-правових актах;
‑ установити ступінь відповідності окремої криміналізації в КК України матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації загальновизнаним підставам і принципам криміналізації та всій системі чинного кримінального законодавства;
‑ дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації;
‑ розглянути відповідні склади злочинів, Закон Про боротьбу з тероризмом”, розкрити їх зміст, встановити можливі неточності й суперечності;
‑ проаналізувати санкцію, передбачену за злочин, що розглядається, підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності за нього;
‑ розробити пропозиції й рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства та Закону України Про боротьбу з тероризмом”.
Об’єктом дослідження є кримінально-правові аспекти протидії сприянню діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об’єкта та предмета дослідження. У процесі дослідження було використано такі наукові методи, як: історико-правовий при з’ясуванні історичних витоків і генезису кримінально-правової норми про відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації; порівняльно-правовий при порівнянні норм кримінального законодавства між собою і відповідними положеннями Закону України Про боротьбу з тероризмом”, нормами антитерористичного законодавства інших країн, а також під час аналізу санкції частини 1 статті 258-3 КК України; системно-структурний при визначенні місця сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації в системі терористичної діяльності; формально-логічний (догматичний) при аналізі відповідних кримінально-правових норм і положень Закону України Про боротьбу з тероризмом”.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться в міжнародних документах, кримінальному законодавстві України, Законі України Про боротьбу з тероризмом”, у роботі висунуто низку нових концептуальних положень.
1. Обґрунтовано, що матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації є за своєю природою одним із видів причетності до злочину, а саме вторинним злочином, а сприяння створенню такого угруповання співучасть у його створенні і виділено законодавцем в окрему форму об’єктивної сторони помилково.
2. Зроблено висновок, що визначення терористичної групи та терористичної організації, наведені у Законі України Про боротьбу з тероризмом”, не відповідають визначенням організованої групи та злочинної організації, наведеним у статті 28 КК України; запропоновано власне визначення цих термінів.
3. Визначено загальне поняття сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організацій як здійснення суб’єктом злочину дій, спрямованих на забезпечення умов, за яких полегшуються існування, розвиток і подальша діяльність терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким угрупованням.
4. Висловлено позицію, що предметом злочину, який розглядається, у формі матеріального сприяння діяльності терористичного об’єднання є будь-яке майно (отримане як законним, так і незаконним шляхом; таке, що знаходиться у вільному цивільному обігу, обмежено чи взагалі вилучене з нього), що має грошову оцінку.
5. Обґрунтовано, що сприяння терористичному угрупованню є складним багатооб’єктним злочином, який завдає або ставить під загрозу завдання шкоди значному колу цінностей, але основним безпосереднім об’єктом цього злочину є громадська безпека у вузькому розумінні, як стан суспільних відносин, що забезпечує захист суспільства від діяльності організованих терористичних груп чи терористичних організацій. Додатковими факультативними об’єктами визнаються: нормальна діяльність судової влади, органів прокуратури, слідства, дізнання, а також органів, що виконують винесені судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення; мир, безпека людства, міжнародний правопорядок; економічна безпека держави.
7. Доведено, що у випадку сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації шляхом заздалегідь не обіцяного приховування такої діяльності не повинні притягатись до кримінальної відповідальності члени сім’ї та близькі родичі злочинця.
8. Висловлюється думка, що не можуть бути суб’єктами злочину, який розглядається, керівник та члени організованої терористичної групи чи терористичної організації, оскільки матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичного угруповання, вчинене цими суб’єктами, охоплюється поняттям керівництва та участі в ньому.
9. Уперше вказується, що суспільна небезпечність створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництва такою групою чи організацією, участі в ній, з одного боку, та матеріального, організаційного чи іншого сприяння діяльності такого угруповання, з іншого боку, суттєво відрізняються, тому покарання за такі злочини повинні бути різними. Найбільш обґрунтованою, на погляд автора, є санкція за цей злочин, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна, якщо злочин було вчинено з корисливих мотивів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації стосовно кримінальної відповідальності за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації можуть бути використані: у правотворчості при подальшому вдосконаленні кримінального та антитерористичного законодавства; у правозастосовчій діяльності для вирішення питань кваліфікації цього злочину; у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладенні курсу Особливої частини кримінального права.
Зокрема, підготовлена за результатами дисертаційного дослідження доповідна записка з пропозиціями, спрямованими на вдосконалення Кримінального кодексу України, Закону України Про боротьбу з тероризмом”, була направлена до Верховної Ради України і, як випливає з листа Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 24грудня 2008року №04-19/14-3045, використовуватиметься у законодавчій діяльності.
Напрацьовані в процесі дисертаційного дослідження матеріали використано під час проведення навчальних занять у Луганському державному університеті внутрішніх справ ім.Е.О.Дідоренка (акт впровадження від 6 лютого 2009року).
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданні кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка, схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації і теоретичні висновки доповідалися на восьми конференціях: шести міжнародних Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 7-8 квітня 2006 р.), Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (Донецьк, 17-18 листопада 2006 р.), Ломоносов-2007” (Москва, 12-13 квітня 2007 р.), Актуальные проблемы борьбы с преступлениями и иными правонарушениями” (Барнаул, 26 квітня 2007 р.), Актуальные проблемы борьбы с преступлениями и иными правонарушениями” (Барнаул, 24 квітня 2008 р.), Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.); двох науково-практичних Шлях України до економічної безпеки” (Харків, 20 квітня 2007 р.), Сучасні проблеми юридичної науки” (Харків, 30-31 жовтня 2007 р.); та на Шостій міжвузівській конференції молодих учених пам’яті Е.О.Дідоренка (Луганськ, 25-26 жовтня 2007 року); на двох науково-практичних семінарах: Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні” (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 року), Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства” (Луганськ, 28 травня 2008 року); а також під час участі у П’ятій сесії Саратовської Літньої Школи Криминология уголовного закона. Эффективность уголовно-правового запрета” (Саратов, 20-26 травня 2007 року).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 12 наукових праць, 5 з яких у журналах та збірниках, що входять до переліку фахових наукових видань ВАК України, 7 тез доповідей у збірниках матеріалів конференцій.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків (до кожного підрозділу та загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел.

Повний обсяг рукопису дисертації становить 200 сторінок, з яких основний текст 165 сторінок, 3 додатки на 9 сторінках та список використаних джерел 26 сторінок (221 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, теоретичного осмислення багатьох наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених-правників, можна зробити наступні висновки:
1. Безпосереднім об’єктом злочину, що розглядається, є громадська безпека у вузькому розумінні, як стан суспільних відносин, що забезпечує захист суспільства від терористичних актів, діяльності терористичних груп чи терористичних організацій. Додатковими факультативними об’єктами визнаються: нормальна діяльність судової влади, органів прокуратури, слідства, дізнання, а також органів, що виконують винесені судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення; мир, безпека людства, міжнародний правопорядок; економічна безпека держави.
2. Якщо злочин вчиняється у формі матеріального сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації, то предметом злочину виступає будь-яке майно (отримане як законним, так і незаконним шляхом; таке, що знаходиться у вільному цивільному обігу, обмежено чи взагалі вилучене з нього), що має грошову оцінку.
3. Законодавець визначив дві форми об’єктивної сторони складу злочину, що розглядається: матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації та матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Аналіз цих форм показує, що перша форма являє собою співучасть у створенні терористичної групи чи терористичної організації і тому повинна бути виключена.
4. Аналіз статті 258-4 КК України дозволяє зробити висновок, що в ній закріплена кримінальна відповідальність за діяння, яке і так кримінально каране, а саме за співучасть у вчиненні терористичного акту. Тому ця стаття повинна бути виключена з Кримінального кодексу України.
5. Норми, передбачені статтями 256 та 258-3 КК України а також 396 та 258-3 КК України у певних випадках співвідносяться як загальна та спеціальна відповідно. Тому, якщо діяння підпадає під ознаки цих норм, повинна застосовуватися спеціальна, але положення частини 6 статті 27 КК України забороняють таку кваліфікацію, тому у тексті даної норми слова лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу” слід замінити на лише у випадках, передбачених цим Кодексом”.
6. Виділення матеріального та організаційного сприяння як окремих способів вчинення злочину є недоцільним, оскільки перелік таких способів невичерпний і вони не є типовими. Тому доцільно викласти об’єктивну сторону даного складу злочину як будь-яке сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
7. Під терміном сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації” слід розуміти здійснення суб’єктом злочину дій, спрямованих на забезпечення умов, за яких полегшуються існування, розвиток і подальша діяльність терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким угрупованням.
8. Від співучасті у вчиненні терористичного злочину сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації відрізняється тим, що останнє об’єктивно не знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку із вчиненням конкретного злочину, не є необхідною умовою настання злочинного результату. Діяння винного суб’єкта пов’язано не з конкретним злочином, що вчинюється терористичним угрупованням, а з самим фактом існування і діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
9. Криміналізації повинно підлягати створення і сприяння не будь-якій терористичній групі, а лише організованій.
10. Визначення організованої терористичної групи та терористичної організації повинні бути приведені у відповідність із визначеннями організованої злочинної групи та злочинної організації, наведеними у кримінальному законі з уврахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів.
11. Враховуючи, що Закон України Про боротьбу з тероризмом” вживає словосполучення терористична організація” і у значенні стійкого злочинного об’єднання, і у значенні юридичної особи, з метою дотримання принципу єдності термінології стосовно юридичної особи доцільно вживати словосполучення організація, що причетна до терористичного злочину”.
12. Суб’єктом сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Держава або юридична особа, хоча і можуть виступати суб’єктами таких дій, не визнаються суб’єктами злочину і не підлягають кримінальній відповідальності.
13. Не можуть бути суб’єктами злочину, що розглядається, керівник та члени організованої терористичної групи чи терористичної організації, оскільки матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичного угруповання, вчинене цими суб’єктами, охоплюється поняттям керівництва та участі у ньому.
14. У випадку сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації шляхом заздалегідь не обіцяного приховування такої діяльності, не повинні притягатись до кримінальної відповідальності члени сім’ї та близькі родичі злочинця. До близькіх родичів відносяться: брат, сестра, батьки, діти. Членами сім’ї є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
15. Вина у вчиненні злочину, що розглядається, може бути лише у формі прямого умислу. Це випливає з етимологічного значення терміну сприяння”, а також виходячи з того, що злочини з формальним складом, до яких відноситься і сприяння терористичному об’єднанню, можуть бути вчинені лише у виді прямого умислу.
16. Вольова ознака вини матеріального, організаційного чи іншого сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації відсутня, оскільки вираження і бажала вчинити суспільно небезпечне діяння” є тавтологічним.
17. Завідомість сприяння терористичному об’єднанню обґрунтовано не віднесено до обов’язкових ознак суб’єктивної сторони складу злочину, що розглядається, тому необхідно вилучити термін завідомо” зі складу статті 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом”.
18. Серед видів покарань, передбачених Загальною частиною Кримінального кодексу, у санкції статті, в якій передбачена кримінальна відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації, доцільно визначити лише позбавлення волі як основне покарання та конфіскацію майна як додаткове факультативне покарання у разі вчинення такого злочину з корисливих мотивів.
19. Суспільна небезпечність створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництва такою групою чи організацією, участі у ній з одного боку та матеріального, організаційного чи іншого сприяння діяльності такого угруповання з іншого боку суттєво відрізняються, тому покарання за такі злочини повинні бути різними.
20. Найбільш обґрунтованою, на погляд автора, є санкція статті, в якій буде передбачена кримінальна відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації, що буде містити покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна, якщо злочин було вчинено з корисливих мотивів.
21. Звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене у частині 2 статті 258-3 КК України, є обов’язковим безумовним спеціальним видом звільнення від кримінальної відповідальності.
22. Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 258-3 КК України є вчинення винною особою одного з альтернативних злочинних діянь, передбачених частиною 1 цієї статті.
23. Формулюючи ознаки організатора, законодавець включає до їх числа також дії з керівництва злочинним угрупованням, тому виділяти окремо фігуру керівника терористичної групи чи терористичної організації немає потреби, оскільки така особа все одно буде визнаватись організатором. Враховуючи викладене, пропонується виключити з тексту частини 2 статті 258-3 КК України слова і керівника”.
24. Обмеження дії заохочувальної норми у вигляді вказівки на те, що у діях винної особи не повинно бути складу іншого злочину, фактично зводить нанівець можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі частини 2 статті 258-3 КК України, тому пропонуємо виключити його з тексту вищезазначеної норми.
25. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 238-3 КК України є її певна посткримінальна поведінка: добровільне повідомлення правоохоронного органу про відповідну терористичну діяльність, сприяння її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю терористичної групи чи терористичної організації.
На підставі викладеного, пропонуємо внести на законодавчому рівні такі зміни та доповнення:

I. У Кримінальному кодексі України:
1. Статті 258-3 та 258-4 викласти у наступній редакції:
Стаття 258-3. Створення організованої терористичної групи чи терористичної організації
1. Створення організованої терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній,
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора організованої терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації.

Стаття 258-4. Сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації
1. Будь-яке сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації, за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким угрупованням,
карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією майна, якщо злочин було вчинено з корисливих мотивів.
2. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, особа, крім організатора організованої терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації.
3. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

2. У частині 6 статті 27 слова передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу” замінити на передбачених цим Кодексом”.

II. У Законі України Про боротьбу з тероризмом”:
1. Пункт 6 абзацу 4 частини 1 статті 1 викласти у наступній редакції:
фінансування організованих терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;
2. Абзаци 7 та 8 частини 1 статті 1 викласти у наступній редакції:
організована терористична група стійке об’єднання декількох осіб (три і більше), об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, створене для вчинення терористичного злочину (терористичних злочинів);
терористична організація стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (п’ять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення терористичних злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, що вчиняють терористичні злочини, або забезпечення функціонування як самої терористичної організації, так і інших терористичних груп.

3. У тексті статті 24 термін терористичною” замінити на словосполучення такою, що причетна до терористичного злочину”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдрахманов С. Т. Уголовная ответственность за терроризм по законодательству Республики Казахстан : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Абдрахманов Серикказы Толеуович. Бишкек, 2005. 176 с.
2. Агапов П. В. Организация незаконного вооруженного формирования или участие в нем: політико-правовой, криминологический и уголовно-правовой анализ / П. В. Агапов, А. Г. Хлебушкин. М. : АНО «Юридические программы», 2005. 136 с.
3. Агапов П. В. Уголовная ответственность за вовлечение в совершение преступлений террористического характера или иное содействие их совершению : Учебно-практическое пособие / П. В. Агапов. Саратов : СЮИ МВД России, 2004. 56 с.
4. Агапов П. В. Уголовная ответственность за содействие террористической деятельности: тенденции современной уголовной политики : Монография / П. В. Агапов, К. В. Михайлов. — Саратов : Саратовский юридический институт МВД России, 2007. — 144 с.
5. Азаров Д. С. Спеціальна” конфіскація : співвідношення кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм / Д. С. Азаров // Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Львів : ЛДУВС, 2006. Ч. 1. С. 142145.
6. Андрушко П. П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика : Монографія / П. П. Андрушко. К. : КНТ, 2007. 328 с.
7. Антипенко В. Визначення відповідальності за тероризм / В.Антипенко // Право України. 2003. №5. С.145148.
8. Антипенко В. Поняття тероризму (кримінальноправове визначення) / В. Антипенко // Право України. 1999. №2. С. 9296.
9. Антипенко В. Ф. Борьба с современным тероризмом: Международно-правовые подходы / В. Ф. Антипенко. К. : ЮНОНА-М, 2002. 723 с.
10. Антонян Ю. М. Терроризм. Криминологическое и уголовно-правовое исследование / Ю. М. Антонян. М. : Щит-М, 1998. 306 с.
11. Баймурзин Г. И. Ответственность за прикосновенность к преступлению / Г. И. Баймурзин. Алма-Ата : Наука, 1968. 189 с.
12. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : Монографія / Ю. В. Баулін. К. : Атіка, 2004. 296 с.
13. Безбородов Д. А. Методологические основы учения об уголовной ответственности за совместное преступное деяние : автореф. дис. на соискание научн. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Д. А. Безбородов. СПб., 2007. 56 с.