КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДІТЕЙ (АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ)

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ -------------------------------------------------------------- С.4
ВСТУП ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- С.5-12
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ-----------------------------------------------------------------------
С.13-60
1.1. Історія розвитку вітчизняного законодавства про охорону дітей від експлуатації --------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
С.13-25
1.2. Міжнародно-правове та зарубіжне законодавство про відповідальність за експлуатацію дітей ---------------------------------------------------------------
С.26-37
1.3. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей-------------------------------------------------------------------------------------------------------
С.38-58
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ ---- С.61-105
2.1. Об’єкт експлуатації дітей --------------------------------------------------------------------------------- С.61-81
2.2. Зовнішній прояв експлуатації дітей -------------------------------------------------------------- С.82-103
РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ С.106-127
3.1. Внутрішній прояв експлуатації дітей ----------------------------------------------------------- С.106-115
3.2. Суб’єкт експлуатації дітей ------------------------------------------------------------------------------- С.116-126
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДІТЕЙ --------------------------
С.128-189
4.1. Кваліфікуючі ознаки експлуатації дітей ----------------------------------------------------- С.128-151
4.2. Відмежування експлуатації дітей від суміжних злочинів -------------------- С.151-188
ВИСНОВКИ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ С.190-193
Додаток А. Відомості Державного департаменту інформаційних технологій МВС України про кількість зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 150 КК України за 2002-2007 рр.-----------------------------------------

С.194
Додаток Б. Аналітичні дані анкетування дорослого населення щодо експлуатації дітей --------------------------------------------------------------------------------------------------------
С.195-196
Додаток В. Аналітичні дані анкетування неповнолітніх віком до чотирнадцяти років щодо експлуатації ---------------------------------------------------------------
С.197-199
Додаток Д. Аналітичні дані анкетування неповнолітніх віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років щодо експлуатації -------------------------------
С.200-202
Додаток Ж. Аналітичні дані анкетування неповнолітніх віком від шістнадцяти років щодо експлуатації -----------------------------------------------------------------
С.203-205
Додаток З. Відомості Державної судової адміністрації України щодо кількості обвинувальних вироків, винесених за ст. 150 КК України у період з 2003-2007 рр. С.206
Додаток К. Відомості щодо вивчення кримінальних, порушених за ст. 150 КК України «Експлуатація дітей», у період з 2003-І півріччя 2007 року С.207
Додаток Л. Акти про впровадження дисертаційного дослідження С.208-209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ-------------------------------------------------------- С.210-228

ВСТУП

Актуальність теми. Здатність України стати процвітаючою європейською державою залежить, головним чином, від якості її людських ресурсів. І тому українська держава дбає про гідні умови життєдіяльності людей. В першу чергу, це стосується підростаючого покоління. Конституція України гарантує охорону дитинства, отримання дітьми належної освіти, забороняє експлуатацію дітей та інше. Охороні прав дітей підпорядковані також галузеві закони, положення яких і вибудовуються з урахуванням нормативів Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН), Міжнародної Організації Праці (далі – МОП), Дитячого Фонду Організації Об’єднаних Націй (далі – ЮНІСЕФ). Разом з тим, стан дотримання прав дітей викликає занепокоєння. Особливо неприйнятною є експлуатація дітей. Вона не лише позбавляє дитину можливості гармонійно розвиватися, отримати освіту. Вона шкодить її здоров’ю, призводить до захворювань, в кінцевому результаті впливає на якість життя. Статистика щодо дитячої праці свідчить про значний масштаб її поширення.
Так, за даними Державного комітету статистики України, у 2006 році виявлено понад 400 тисяч дітей, котрі працюють, з яких 97 тисяч –
з найуразливішої групи віком від семи до дванадцяти років. Кількість дітей, зайнятих важкою фізичною працею, сягає 18 % від всіх працюючих. Значна частина з них працює у сільському господарстві, на виробництві та будівництві, 3 % з них отримали травми або професійні захворювання. Кількість дітей, які працюють постійно під час навчального року і не відвідують школу, становить понад 40 тисяч. Тому держава повинна всіма можливими засобами протидіяти цьому явищу.
Одним із таких засобів є кримінально-правова охорона дітей від експлуатації. Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей передбачена в статті 150 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Проте така охорона належною мірою не забезпечує дітей від експлуатації. Якщо передбачених ст. 150 КК України злочинів зареєстровано: в 2002 р. – десять, в 2003 р. – сімнадцять, в 2004 р. – дев’ять, в 2005 р. – двадцять дев’ять, в 2006 р. – п’ятнадцять, за І півріччя 2007 р. – дев’ять, то кількість обвинувальних вироків, винесених за ст. 150 КК України у період з 2003 – перше півріччя 2007 рр., складає лише вісімнадцять. Отже, кримінально-правова охорона дітей від експлуатації недостатня. Тому і виникає необхідність її вдосконалення. Це і зумовлює нагальну потребу наукової розробки проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей.
Актуальність теми також обумовлена і змінами, що відбуваються в українському законодавстві. Зокрема, це: 1) прийняття 5 березня 2005 р. Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства», який встановив, що до найгірших форм дитячої праці належить така з них, як примусова чи обов’язкова праця; 2) ратифікація Урядом України 14 вересня 2006 р. Європейської соціальної хартії, окремі положення якої стосуються захисту дітей від експлуатації; 3) затвердження Кабінетом Міністрів України: 16 червня 2003 р. – Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей; 1 березня 2006 р. – Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки; 11 травня 2006 р. – Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006-2010 роки.
Належить зазначити, що проблеми, пов’язані із забезпеченням прав і свобод дітей, розроблялись і раніше. Їм присвячені роботи О.М. Балакірєвої, С.А. Вегери, Л.С. Волинця, І.К. Городецької, В.О. Іващенко, Г.В. Лактіонової, О.П. Петращук, Р.Д. Риндзюнського, М.І. Трофімова, Н.В. Шость, Н.С. Юзікової, О.О. Яременко та інших. Більше того, в останні роки в Україні захищено низку кандидатських дисертацій (М.А. Баймуратова, В.В. Вітвицької, С.Г. Киренка, А.В. Ландіної, Л.В. Левицької, Н.В. Плахотнюка, О.П. Рябчинської, Н.С. Юзікової та інших), у яких досліджувалися проблеми запобігання посяганням на права та інтереси неповнолітніх, на їх моральний та фізичний розвиток, торгівлі ними з метою сексуальної експлуатації, вчинення стосовно них насильницьких злочинів.
Однак, незважаючи на ці наукові праці, комплексного самостійного дослідження проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей на монографічному рівні не проводилося. А між тим, норма про відповідальність за експлуатацію дітей потребує вдосконалення з огляду на вимоги міжнародно-правових документів, українських законодавчих актів. Саме тому аналіз складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, – вимога часу.
Теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи стали праці П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, С.Ф. Денисова, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.М. Куца, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.О. Меркулової, В.А. Мисливого, П.П. Михайленка, А.А. Музики, Б.С. Нікіфорова, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрєльцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.Н. Трайніна, В.О. Тулякова, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, М.Д. Шаргородського, В.І. Шакуна, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження передбачена: Планом науково-дослідної роботи Київського університету туризму, економіки і права, затвердженого рішенням Вченої ради університету (протокол № 7 від 27 березня 2002 р.); Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 рік (розділ 2, п. 100)
Положення, викладені в дисертації, ґрунтуються на напрямах: Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів України 1 березня 2006 р. №116-р; Державної програми подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006–2010 рр., затвердженої Кабінетом Міністрів України 11 травня 2006 року № 623; Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей, затвердженої Кабінетом Міністрів України 16 червня 2003 р № 364-р; Закону України «Про охорону дитинства», прийнятий Верховною Радою України 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна наукова розробка проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-правової охорони дітей від експлуатації.
Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
– дослідити еволюцію становлення законодавства про захист дітей від експлуатації на міжнародному та національному рівнях;
– з’ясувати соціальну обумовленість кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей в Україні;
– визначити родовий та безпосередній об’єкти експлуатації дітей, її місце в системі норм та інститутів кримінального законодавства;
– розглянути зміст об’єктивних та суб’єктивних ознак експлуатації дітей;
– проаналізувати кваліфікуючі ознаки експлуатації дітей;
– провести відмежування злочину, передбаченого ст. 150 КК України, від суміжних посягань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері забезпечення охорони дітей від експлуатації.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей.
Методи дослідження. В основу дослідження покладено такі методи: історичний – був використаний при вивченні історичних витоків і генезису правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за експлуатацію, з’ясування тенденцій їх розвитку (розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2); формально-догматичний – слугував для аналізу ст. 150 КК України та окремих норм кримінального законодавства, з погляду на конструювання диспозицій та санкцій цих норм, сприяв виявленню недоліків у побудові останніх та формулюванні пропозицій щодо їх усунення (розділи 2, 3); статистичний метод – використаний при вивченні кримінальних справ, порушених за ст. 150 КК України та статистичних матеріалів МВС України, Державного комітету статистики України, Державної судової адміністрації України, МОП, Міжнародної програми з подолання дитячої праці (далі – ІПЕК), Міжнародної кампанії з попередження дитячої проституції (далі – ЕКПАТ), що дало можливість отримати дані стосовно поширення цього злочину на території України, про осіб-постраждалих та таких, які вчинили даний злочин, про форми експлуатації, до яких були залучені діти (розділ 1, підрозділ 1.3, розділ 4); метод опитування використовувався при проведенні опитування серед неповнолітніх осіб, викладачів загальноосвітніх навчальних закладів, училищ, технікумів, урядових та громадських організацій щодо експлуатації дітей (розділ 1, підрозділ 1.3); соціологічний метод – використаний при дослідженні соціальних явищ та процесів, які призводять до вчинення експлуатації дітей, розробці анкети та опрацюванні даних, які були отримані внаслідок опитування за цією анкетою (розділ 3, підрозділ 3.1; розділ 4, підрозділ 4.1).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали вісімнадцяти кримінальних справ, розглянутих судами України за період з 2002 – І півріччя 2007 рр.; результати анкетування 250 неповнолітніх у м. Києві та Київській області, які навчаються в загальноосвітніх школах, училищах, технікумах; дані анкетування працівників Київського міського центру соціальних служб для молоді, Дитячого фонду України, представників міжнародних та громадських неурядових організацій з попередження різних форм експлуатації, викладачів загальноосвітніх шкіл, середніх та вищих навчальних закладів освіти у кількості 150 осіб.
Комплексність дослідження обумовило використання законодавства України та міжнародно-нормативних актів; кримінального законодавства Австралії, Білорусії, Грузії, Литви, Молдови, Німеччини, Республіки Сан-Маріно, Російської Федерації, Франції, Швейцарії, кримінального федерального законодавства США; статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету статистики України, Державної судової адміністрації України, МОП, ІПЕК, ЕКПАТ, а також монографічної літератури вітчизняних та іноземних авторів щодо експлуатації дітей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що воно є одним із перших комплексним монографічним кримінально-правовим дослідженням експлуатації дітей в Україні. Конкретний внесок дисертанта в наукову розробку проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей полягає в обґрунтуванні нових теоретичних висновків, уточненні змісту окремих понять та термінів, які мають значення для науки кримінального права та практики застосування ст. 150 КК України, зокрема:
уперше:
аргументовано потребу декриміналізації діянь, передбачених ч. 1 ст. 150 КК України через їх малозначність;
обґрунтовано необхідність встановлення в ст. 150 КК України відповідальності за економічну експлуатацію дітей, яка вчинена щодо кількох дітей або якщо вона спричинила істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднана з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві. Такий підхід відповідає стану кримінально-правової охорони дітей від інших форм експлуатації, стану судово-слідчої практики в Україні та вимогам міжнародно-правових документів;
сформульовано авторське визначення терміна «економічна експлуатація дітей»;
по-новому розкрито зміст родового об’єкту експлуатації дітей, що дало підстави аргументувати поміщення норми про кримінальну відповідальність за економічну експлуатацію дітей не в розділі ІІІ «Злочини проти волі, честі та гідності особи», а в розділі V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина»;
з урахуванням родового об’єкта, по-новому розкрито зміст основного безпосереднього об’єкта експлуатації дітей (трудові права дитини) та додаткового безпосереднього об’єкта експлуатації дітей (життя, здоров’я, фізичний розвиток, освітній рівень та ін.);
проведено розмежування економічної експлуатації дітей від сексуальної експлуатації дітей (ст. 149, 301, 303 КК України), інших суміжних злочинів (ст. 166, 172, 304 КК України);
удосконалено:
зміст кваліфікуючих ознак експлуатації дітей: «заподіяння істотної шкоди для здоров’я дитини» (фізичної та/або моральної шкоди) та «заподіяння істотної шкоди для освітнього рівня дитини» (відставання в освітньому рівні);
поняття «сексуальна експлуатація» (виокремлення із загального поняття «експлуатація», вказано на зв’язок з отриманням прибутку) та обґрунтовано необхідність доповнення цим поняттям п.1 примітки до ст. 149 КК України;
дістали подальшого розвитку:
погляди на соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей у вітчизняному законодавстві про кримінальну відповідальність, що обґрунтовується змістом таких чинників, як економічні перетворення на ринку праці, бідність, поблажливе суспільне ставлення до дитячої праці, віктимність дитини та її психологічні особливості, дитяча бездоглядність та безпритульність;
положення про класифікацію суб’єктів експлуатації дітей за особливостями їх зв’язку з потерпілим: родинні зв’язки; обов’язки, зумовлені законодавчими вимогами або домовленістю.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові розробки дисертації впроваджені та використані у практичній діяльності:
1) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України (акт про впровадження від 5 січня 2004 р. № 06-1д/15-12); 2) Київського університету туризму, економіки і права (лист від 30 грудня 2004 р. № 388-01-4/у).
Викладені в дисертації теоретичні положення, узагальнення, висновки і пропозиції мають як загальнотеоретичне, так і спеціально-галузеве значення для науки кримінального права: вони розширюють і поглиблюють уявлення про експлуатацію дітей як негативне соціальне явище, а також пропонують зміни до законодавства про кримінальну відповідальність, що дасть змогу посилити захист дітей від експлуатації.
Дисертація може бути вихідною науковою базою для подальшого вивчення кримінально-правових проблем протидії експлуатації дітей.
Основні положення та результати дослідження можуть бути також використані:
– при внесенні змін і доповнень до Кримінального кодексу України;
– при підготовці проектів постанов Пленуму Верховного Суду України щодо питань кваліфікації експлуатації дітей, суміжних злочинів;
– у практичній діяльності правоохоронних та інших державних органів, громадських і міжнародних організацій з питань боротьби з експлуатацією дітей;
– під час розробки комплексних загальнодержавних програм, спрямованих на підвищення ефективності роботи з охорони прав дітей;
– для підвищення рівня правових знань пересічних громадян з цього питання.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ, кримінального права та загально-юридичних дисциплін Київського університету туризму, економіки і права; доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Культура та освіта фахівців туристської сфери: сучасні тенденції та прогнози» (м. Київ, 13 жовтня 2004 р.), «Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання» (м. Київ, 7–8 грудня 2005 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти» (м. Донецьк, 10–11 грудня 2006 р.); на спільній нараді Дитячого фонду України та Академії педагогічних наук Національної академії наук України, що була присвячена проблемі «Стан із дотриманням прав дітей» (м. Київ, 13 травня 2004 р.); на круглому столі Освітньо-методичного центру соціальної роботи Київського міського центру соціальних служб для молоді «Актуальні питання допомоги жінкам, що не мають місця проживання або зазнали насильства» (м. Київ, 25 березня 2004 р.); використовувалися під час участі у Конкурсі № 8 за програмою малих грантів Харківського центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні для здобуття гранту.
Публікації. Основні положення та матеріали дослідження висвітлено у дев’яти наукових публікаціях, у тому числі у чотирьох фахових виданнях, затверджених ВАК України та трьох тезах матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, семи додатків (на 13 сторінках), списку використаних джерел у кількості 222 джерел. Повний обсяг дисертації – 189 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Викладений нами у дослідженні матеріал щодо загальної характеристики законодавства стосовно захисту дітей від експлуатації, об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікуючих ознак цього злочину дозволив дійти таких висновків:
1. Дані аналізу норм міжнародного та зарубіжного законодавства стосовно захисту дітей від експлуатації та їх співставлення з відповідними нормами вітчизняного кримінального законодавства (ст. 150, 149, 301, 302, 303 КК України), свідчать про той факт, що Україна повною мірою виконала зобов’язання щодо внесення змін до законодавства про наявність правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за всі форми експлуатації дітей: економічну та сексуальну.
2. Зважаючи на негативні наслідки, завдані дитині внаслідок залучення її до експлуатації, у вигляді порушення стану здоров’я, перешкоджання отримання належного освітнього рівня, шкоди фізичному та психологічному розвитку, соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за таке суспільно небезпечне діяння полягає у встановленні покарання за нього, що відображено на законодавчому рівні в положеннях ст. 150 КК України «Експлуатація дітей».
Найбільш суттєвими чинниками, що зумовлюють експлуатацію дітей в Україні, можна, на нашу думку, вважати: економічні перетворення на ринку праці; бідність; суспільне ставлення до дитячої праці; віктимність дитини та її психологічні особливості; дитячу бездоглядність та безпритульність.
3. Дані щодо аналізу об’єкта злочину дають змогу зробити такі висновки: 1) родовим об’єктом цього злочину, на нашу думку, слід розуміти суспільні відносини у вигляді сукупності прав дитини на вільний розвиток особистості, які утворюють її волю; 2) основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, а саме відносини, що забезпечують трудові права дітей на виконання праці, дозволеної законодавством України відповідно до віку дитини та категорії роботи, яку вона виконує; 3) додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом цього злочину слід вважати суспільні відносини, які забезпечують здоров’я, фізичний розвиток та освітній рівень дітей; 4) додатковим факультативним безпосереднім об’єктом експлуатації дітей є суспільні відносини, які забезпечують їх життя, а також честь і гідність.
З урахуванням вищевикладеного, автор пропонує ст. 150 КК України виключити з розділу ІІІ і включити до розділу V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», через тотожність об’єкта посягання цьому складу злочину одному з об’єктів тих злочинів, які містяться у розділі V. Також пропонуємо цей злочин відносити до злочинів проти трудових прав громадян.
4. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину достатньо розглянуті в юридичній літературі. Водночас не набуло розвитку питання визначення предмета злочину експлуатації дітей. Тому пропонуємо вважати злочин експлуатація дітей таким, що має предмет, у разі застосування фізичного примусу стосовно дитини з метою отримання прибутку під час її експлуатації. Відповідно, у разі відсутності ознак фізичного примусу стосовно дитини при вчиненні цього злочину, його слід уважати безпредметним, оскільки злочинного впливу тіло дитини в такому разі не зазнає.
Було конкретизовано вік потерпілих від цього злочину осіб, від якого залежить дозволений початок їх трудової діяльності: до 14-ти років; від 14 до 15 років; від 15 до 16 років. Крім того, при зазначенні кожної вікової категорії осіб було визначено особливості їх праці.
5. Під час аналізу об’єктивної сторони злочину автором було сформульовано тлумачення поняття «експлуатація дитячої праці», під яким слід розуміти залучення дитини до праці з порушенням норм трудового законодавства у будь-якій сфері виробництва чи послуг, на будь-яких засадах, у тому числі й добровільних, з присвоєнням певного прибутку від її зусиль або результату її праці або просто використання праці дитини, як про це зазначено в диспозиції статті.
Запропоновано законодавчо закріпити термін “економічна експлуатація дітей” і ввести його до змісту редакції ст. 150 КК України, замінивши ним термін “експлуатація дітей”. Такі зміни зумовлені зобов’язанням України відповідним чином змінити своє законодавство через ратифікацію Конвенції ООН про права дітей.
Злочинними наслідками експлуатації дітей слід вважати лише випадки, передбачені ч. 2 ст. 150 КК України, спричинення дитині, яка працює, істотної шкоди для її здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня. Загалом же, у разі вчинення злочинних дій, передбачених ч. 1 і частково ч. 2 статті, які мають формальний склад, злочинні наслідки не є обов’язковими для їх встановлення і не впливають на кваліфікацію дій винної особи.
Основним способом вчинення цього злочину, як зазначалося раніше, є пропозиція з боку роботодавця стосовно отримання винагороди за виконану працю, рідше зустрічаються такі способи, як обман та примус щодо дитини.
6. Суб’єкт експлуатації дітей є загальним, тобто ним слід уважати низку осіб, а саме службових, батьків або опікунів дитини, сторонніх для неї осіб, які безпосередньо залучають дитину до праці або надають їй можливість виконувати роботу певного виду.
Ставлення особи до простого складу злочину характеризується прямим умислом, водночас для кваліфікованого – як прямим, так і непрямим умислом, а також злочинною самовпевненістю. Прямий умисел має місце при залученні кількох дітей до праці, у разі використання праці дитини на шкідливому виробництві, ставленні винної особи до віку дитини, яка залучена до експлуатації. Непрямий умисел має місце у разі заподіяння істотної шкоди освітньому рівню дитини. Злочинна самовпевненість має місце в разі заподіяння дитині істотної шкоди для її здоров’я, фізичного розвитку.
В основі вчинення винною особою зазначених дій лежить корисливий мотив.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину експлуатації дітей, яка зазначена у диспозиції ч. 1. ст. 150 КК України, є мета, що полягає в отриманні прибутку від праці потерпілих.
7. Існування ч. 1 у ст. 150 КК є зайвим, суперечить міжнародно-правовим положенням щодо визначення поняття експлуатації дітей та сприяє надмірній криміналізації діяння. Тому ми пропонуємо виключити з редакції ст. 150 КК ч. 1, а ч. 2 доповнити словами, які містилися у попередній частині, причому покарання у ч. 2 залишити без змін:
Стаття 150. Економічна експлуатація дітей.
Економічна експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку, якщо такі дії вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, -
карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
8. На відміну від загально прийнятого визначення деяких кваліфікуючих ознак аналізованого злочину, пропонуємо під “заподіянням істотної шкоди для здоров’я дитини” вважати нею не тільки заподіяння їй фізичної шкоди, а саме тілесних ушкоджень, побоїв, захворювання на тяжку хворобу, втрату імунітету, а й шкоду моральну, яка полягає у втраті соціальних зв’язків дитини та, відповідно, деформації моральних норм, а під “заподіянням істотної шкоди для освітнього рівня дитини” вважати нею рівень, при якому спостерігається не отримання мінімально необхідного обсягу змісту шкільної освіти дитиною, засвоєння якого приймається як норма освіченості його особистості, а також забезпечує йому рівність прав і можливостей при подальшому навчанні у вищому навчальному закладі, виборі професії і майбутньому працевлаштуванні.
9. Для відмежування змісту «економічна експлуатація дітей» автор пропонує визначення сексуальної експлуатації дітей, під яким потрібно розуміти використання діяльності дітей щодо задоволення сексуальних потреб третіх осіб з метою отримання прибутку винними особами.
Формами сексуальної експлуатації вважати всі випадки задоволення сексуальних потреб третіх осіб, при яких прибуток від такої діяльності потерпілої особи отримують винні особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю.В. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. – К.: Міжнар. акад. управ. персоналом, 2004. – 327 с.
2. Арсеньева М.И. Истоки половой деморализации молодежи // Проституция и преступность. – М.: Юрид. лит, 1991. – 304 с. (Проблемы, дискуссии, предложения).
3. Архів Іванківського районного суду Київської області. Кримінальна справа № 60-813. – 2006.
4. Архів Ленінського районного суду міста Дніпропетровська. Кримінальна справа № 67031779. – 2003.
5. Архів Сніжнянського міського суду Донецької області. Кримінальна справа № 47-19164. – 2004.
6. Архів Яремчівського міського суду Івано-Франківської області. Кримінальна справа № 248449. – 2006.
7. Баймуратов М.А. Защита прав женщин и детей в период кризисных ситуаций и международное право / М.А. Баймуратов, М.А. Аль-Нсур: – Одеса: Юрид. л-ра, 2003.– 219 с.
8. Бєлова О. Деякі аспекти характеристики суб’єктивної сторони злочинів проти сім’ї та неповнолітніх // Право України. – 2005. – № 5. – С. 120 – 125.
9. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: Общие вопросы квалификации. – Х.: КОНСУМ, 1995. – 104 с.
10. Боротьба проти використання праці дітей / International Labor Office. За заг. ред. О.П. Петращук; Пер. з англ. Л. Таран, Г. Лозинської. – К.: Унів. вид-во “Пульсари”, 2002. – 145 с.
11. Борьба с преступностью в Украинской СССР: В 2 т. Авт. очерка и сост. сб. док. проф. П.П. Михайленко. – К., 1966. – 831 с. – Т. 1.
12. Борьба с преступностью в Украинской СССР: В 2 т. Авт. очерка и сост. сб. док. проф. П.П. Михайленко. – К., 1966. – 952 с. – Т.2.
13. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. – 188 с.
14. Вегера С.А. Праця та соціальна політика в Україні: Зб. аналітико-стат. матеріалів за 1999 р. – К.: Соцінформ, 2000. – 127 с.
15. Витвицкая В.В. Криминологические проблемы предупреждения преступных посягательств на моральное и физическое развитие несовершеннолетних: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. дел Украины. – К., 2002. – 277 с.
16. Вітвіцька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2002. – 20 с.
17. Волинець Л.С. “Діти вулиці” в Україні: ситуаційний аналіз / Л.С. Волинець, О.О. Січкар. – К.: Сфера, 2004. – 80 с.
18. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1997. – 183 с.
19. Воробей П.А., Коржанський М.Й., Щупаківський В.М. Завдання і дія кримінального закону. – К., 1997. – 156 с.
20. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Х., 1994. – 640 с.
21. «Генералы» мусорных баков // «2000», раздел «Держава». – 2005. – 4 – 10 февр. – № 5 (255).
22. Герцензон А.А. Уголовное право. Часть Общая. – М.: Изд-во ВЮА, 1948. – 576 с.
23. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. – К.: Вища шк. Голов. изд-во, 1997. – 200 с.
24. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО при Мин вузе УССР. 1989. – 72 с.
25. Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей. – М.: Международные отношения, 1973. – 112 с.
26. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Нац. ун-т внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – 384 с.
27. Даль Владимир. Толковый словарь великорусского языка, 1980. – 683 с. – Т.4. Р-V.
28. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. економ. ун-т, 1999. – 340 с.
29. Денисов С.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст. 210, 211, 2111 КК 1960 р.): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Укр. акад. внутр. справ. – К., 1996. – 186 с.
30. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року. – К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003. – 232 с.
31. Дети улицы – растущая трагедия городов. (Доклад для Независимой комиссии по международным вопросам). – М.: Международные отношения, 1990. – 147 с.
32. Джинджолия Р.С. Уголовная ответственность за незаконное распространение порнографических материалов либо предметов / А.А. Магомедов (науч. ред.); Московский ун-т сервиса. Филиал в г.Сочи. – М.; Сочи, 2001. – 50 с.
33. Дитяча праця в Україні / О.О. Яременко, О.М. Балакірєва, Л.С. Волинець та ін. – К.: Укр. ін-т соціальних досліджень, 2000. – 132 с.
34. Дитяча проституція та порнографія // Міліція України. – 1999. – № 1–2.
35. Діти – це наше майбутнє... Чи розуміємо це ми? // Міліція України. – 2004. – № 3.
36. Діти, жінки та сім’я в Україні: Children, females and family in Ukraine: Стат. зб. К.: Держ. ком. стат. України, 2006. –398 с.
37. Діти вулиці: хто вони і як їм допомогти: Навч. посіб. / О. Главник, Н. Комарова (упоряд.). – К.: Главник, 2006. – 112 с.
38. Доляновська І.М. Реформування законодавства України згідно із міжнародними зобов’язаннями стосовно захисту дітей від експлуатації // Нац. безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7–8 грудня 2005 р.): Зб. наук. пр. – К.: Нац. акад. управління-Центр перспективних соціальних досліджень, 2005. – С. 261–264.
39. Друзь Є.В. Соціальний стан жінки в суспільстві.–Х.: Консум, 2001.– 424 с.
40. Дудоров В.О. Посадові злочини: Метод. вказівки до вивчення глави Особливої частини Кримінального кодексу України для студ. фак. Управління із спец. 6.0601. – Правознавство / Навчально-наукове об’єднання “Запорізький ун-т”, Азовський регіональний ін-т управління. – Бердянськ, 1997. – 43 с.
41. Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування // Право України. – 2001. – № 8. – С. 107–110.
42. Жедяевский А.М. Организация отдыха детей и подростков / А. Жедяевский. – М.: Профиздат, 1977. – 48 с.
43. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 1998. – 92 с.
44. За дитячу працю – копійки // Голос України. – 2007. – № 2 (4002). – 10 січн.
45. Законодательная охрана труда: Статьи из Handerwõrtenbuch der Staatsu / Пер. с нем.; Под ред. М. Туган-Барановского. – С.Пб.: Тип.-лит. Тихонова, 1901. – 320 с.
46. Збірник нормативно-правових актів у сфері захисту прав дітей. – К.: Вид-во Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) – 2003. – 412 с.
47. История государства и права зарубежных стран. Т. 1 / Под общ. ред. проф. П.Н. Галанзы. – М.: «Юрид. лит.», 1963. – 599 с.
48. История государства и права Украинской ССР. Т.2. 1917–1937 / Под общ. ред. Б.М. Бабия. – К.: Наук. думка, 1987. – 296 с.
49. Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми: Кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби. – К.: Атіка, 2004. – 110 с.
50. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови: Близько 7000 словник. ст. – Х.: Фоліо, 2006. – 766 с.
51. Історія держави і права України: Підручник: У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2000. – 648 с. – Т. 1.
52. Історія держави і права України: Підручник: У 2 т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2000. – 580 с. – Т. 2.
53. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – К.: «Педагогічна преса». – 2002 – № 2. – 20 с.
54. Кодекс законів про працю України. – К.: Атіка, 2000. – 96 с.
55. Кожний п’ятий – безбатченко // Голос України. – 2005. – 8 черв. – № 104 (3604).
56. Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці. – Міністерство праці та соціальної політики України. – Міністерство внутрішніх справ. – Державний комітет України у справах сім’ї та молоді: “Про проблему бездомних громадян та безпритульних дітей і шляхи її вирішення”. Парламентські слухання. – К., 2004. – 342 с.
57. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.
58. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. –252 с.
59. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посіб. – 2-ге вид. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
60. Коржанський М.Й. Нариси уголовного права. – К.: ТОВ “Генеза”, 1999. – 208 с.
61. Кригер Г.А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве // Вестн. Моск. ун-та. – М., 1955. – № 1. – С.111–123.
62. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512 с.
63. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
64. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і ф-тів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 506 с.
65. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За заг. ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2003. – 416 с.
66. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, ВЯ. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – 496 с.
67. Кримінальне право України: Навч. посіб. / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.; За ред. О.М. Омельчука. – К.: Наук. думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
68. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін. – К.: Юрид. думка, 2004. – 655 с.
69. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; Відпов. ред. В.І. Шакун – К.: Нац. акад. внутр. справ України – «Правові джерела», 1998. – 869 с.
70. Кримінальний кодекс України. – Х.: ТОВ “Одісей”, 2003. – 224 с.
71. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. ком. / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В.Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 1196 с.
72. Кримінально-процесуальний кодекс України (станом на 1 січня 2001 р.). – К.: Логос, Сірін, 2001. – 156 с.
73. Крім «Гринджолів», є маленькі громадяни, якими теж треба опікуватися і пишатися // Голос України. –2005. – № 109 (3609). – 15 черв.
74. Кудрявцев В.К. Общая теория квалификации преступлений. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
75. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960. – 244 с.
76. Кудрявцев В.Н. К вопросу о соотношении предмета и объекта преступления // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51-60.
77. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. – М., 1958. – 220 с.
78. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник / За заг. ред. док-ра. юрид. наук, проф. О. Джужи; Відп. ред. Я. Кондратьєв: У 2 кн.– Кн. 1. Загальна частина.– К.: Юрінком Інтер, 2001.– 352 с.
79. Курс советского уголовного права. – М., 1970. – Т.2. – 516 с.
80. Курс советского уголовного права. Часть Общая. Т.1. / М.Д. Шаргородский, И.И. Солодкин, С.А. Домахин и др. / Отв. ред. Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский. – Л.: Изд-во Ленінград. ун-та, 1968. – 646 с.
81. Курс советского уголовного права. Преступления против государственного аппарата и общественного порядка. Воинские преступления. –М.: Наука 1971. – Т. VI.– 560 с.
82. Курс российского трудового права: Т.2.: Рынок труда и обеспечение занятости (правовые вопросы) / Под ред. С.П. Маврина, А.С. Пашкова, Е.Б. Хохлова. – М.: Юристъ, 2001. – 560 с.
83. Ландіна А.В. Кримінально-правова охорона моральності в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2005. – 227 с.
84. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: Автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 20 с.
85. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 262 с.
86. Левицька Л.В. Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 194 с.
87. Лисенко І. (Доляновська І.) Використання світової системи Інтернет як засіб експлуатації дітей // Право України. – 2003. – № 2. – С. 148–153.
88. Лисенко І. (Доляновська І.М.) Кримінально-правовий захист дітей від експлуатації // Право України. – 2002. – № 4. – С. 65 – 69.
89. Литвинов-Филинский В.П. Фабричное законодательство и фабричная инспекция в России. – Тип. Суворина, П., 1900. – 356 с.
90. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
91. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против социальной собственности. – К.: Юринком, 1996. – 240 с.
92. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підручник. – К.: Атіка, 2004. – 368 с.
93. Місія для прийдешнього // Голос України. – 10 січ. – № 2 (4002).
94. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема // Право України. – 2000. – № 7. – С.99 – 116.
95. Музика А.А. Квалификация органами внутренних дел преступлений, совершаемых на почве наркомании: Учеб. пособие / Киев. высш. шк. им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1988. – 90 с.
96. Навроцький В.О. Співвідношення викрадення чужої дитини і суміжних злочинів // Злочини проти особистої волі людини. Міжнар. наук.-практ. семінар: Зб. матеріалів – Х.: Книжк. видавн. «Лествиця Марії», 2002. – 240 с.
97. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка. – К.: Атіка, 1999. – 464 с.
98. Навроцький В.О. Проблеми кваліфікації злочинів: Конспект лекцій / Львів. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1993. – 84 с.
99. Найгірші форми дитячої праці в Україні: результати соціологічного дослідження по Вінницькій, Донецькій, Київській та Херсонській областях. Проект звіту / Під наук. кер. канд. філос. наук Ю.О. Привалова – К.: ЦСЕП, 2002; Міленіум, 2002. – 150 с.
100. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
101. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. М.Й. Коржанський – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
102. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф. Бойко та ін. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1120 с.
103. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка – К.: ФОРУМ, 2001. – 942 с.
104. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук та ін. – 3-є вид., перероб. та доп. – К.: Атіка, 2003. – 1054 с.
105. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероб. та допов. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
106. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю: У 2 т. Сімферополь: Тавріда, 1998 – Т.2. – 608 с.
107. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті: У 2 кн. За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Ін-тут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – 486 с. (Книга друга).
108. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 228 с.
109. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001. – 208 с.
110. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Під ред. В.В. Яременка, О.М. Сліпушка. К., 2001. – 941 с. – Т.4.
111. Організація діяльності молодіжних трудових загонів: Зб. нормат. актів та інформ.-стат. матеріалів / А.П. Мацокін (упоряд.); Н.В. Левченко, В.В. Нестеренко (ред. кол.); Державний комітет України у справах сім’ї та молоді, Управління у справах сім’ї та молоді Харківської обласної державної адміністрації. – Х.: Форт, 2002. – 39 с.
112. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності / Нац. акад. внутр. справ України. – К.: Атіка, 2004. – 335 с.
113. Основи практичної психології: Підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
114. Основи законодавства про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801/92// Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 4. – С.19.
115. Орловский Ю.П. Труд молодежи в СССР. Правовые исследования. – М.: Наука, 1974. – 256 с.
116. Памятники римского права: Законы ХІІ таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зерцало, 1997. – 608 с.
117. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х., 1982. – 210 с.
118. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 700 с.
119. Пионтковский А.А. Курс советского уголовного права. – Преступление. М.: Наука, 1970. – Т. ІІ. – 515 с.
120. Плахотнюк Н.В. Міжнародно-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2002. – 20 с.
121. Плечко С.П. Соціальна домінанта національної безпеки: діти України // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7–8 грудня 2005 р.): Зб. наук. пр. / Редкол.: С.А. Єрохін, С.І. Пирожков, В.А. Гошовська, В.Ф. Погорілко та ін.: – К.: Нац. акад. управління – Центр перспективних соціальних досліджень, 2005. – 400 с.
122. Позбавлені дитинства // Урядовий кур’єр – 2002. – № 146. – 10 серп.
123. Положение детей в мире, 1997 г. / К. Беллами. – Б.м.: Изд-во Детского фонда ООН (ЮНИСЕФ), 1997. – 116 с.
124. Популярная медицинская энциклопедия / Гл. ред. Б.В. Петровский. – М.: Сов. енцикл., 1979. – 704 с.
125. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства у справах, пов’язаних з порушеннями вимог законодавства про охорону праці” від 3 грудня 1997 р. № 12 // Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – Симферопіль: Таврія, 1998. – 711 с.
126. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суду України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
127. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про хабарництво” від 7 жовтня 1994 р. № 12 // Зб. постанов Пленуму Верховного Суду України. – Симферопіль: Таврія, 1998. – 711 с.
128. Права дитини: сучасний досвід та інновації: Зб. інформ. і метод. матеріалів / Г.В. Лактіонова (заг. ред.). – К.: Либідь, 2005. – 256 с.
129. Права человека: Учебник для вузов /Отв. ред. чл.-корр. РАН, д-р. юрид. наук. Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 2003. – 573 с.
130. Праця дітей в Україні: від усвідомлення проблеми до її вирішення. Робочі матеріали. – К.: Міленіум, 2002. – 72 с.
131. Праця дітей в Україні: Тематична державна доповідь про становище дітей в Україні / О.М. Балакірєва, С.А. Вегера, І.М. Жабінець та ін. – К., 2001. – 127 с.
132. Праця України 2005: Стат. зб. / Державний комітет статистики України. – К.: Держкомстат України, 2006. – 352 с.
133. Праця дітей: проблема та дії у відповідь: Матеріали для семінарів-тренінгів: Пер. з англ. / Заг. ред. укр. вид. О.П. Петращук. – К.: Міленіум, 2002. – 168 с.
134. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / Верховний Суд України; За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 368 с.
135. Про затвердження Державних стандартів базової і повної середньої освіти: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 // Офіц. вісн. України. – 2004. – № 2. – Т. 1. – С.52
136. Про типове положення про молодіжний трудовий загін: Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 2006 р. № 899 // Урядовий кур’єр. – 2006. – №132. – 19 червн.
137. Про схвалення Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006–2008 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р. №116-р // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 10. – Ст. 636. – С. 294.
138. Про ратифікацію Європейської соціальної хартії: Закон України від 14 вересня 2006 р. №137-V // Голос України. – 2006. – № 227(3977). – 30 листоп. – С.18–21.
139. Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003–2005 роки: Указ Президента України від 21 лютого 2003 р. № 154/2003 // Зб. нормат.-правових актів у сфері захисту прав дітей. – К.: Вид-во Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), 2003. – 412 с.
140. Про Державну програму подолання дитячої безпритульності та бездоглядності на 2006–2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 623 // Офіц. вісн. України. – 2006 р. – № 20 – 31 трав. – С. 39. – Ст. 1443.
141. Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 р. № 59: Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 1996 р. № 183/1208 // Зб. нормат.-правових актів у сфері захисту прав дітей. – К.: Вид-во Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), 2003. – 412 с.
142. Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46: Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 1994 р. № 176/385 // Зб. нормат.-правових актів у сфері захисту прав дітей. – К.: Вид-во Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ), 2003. – 412 с.
143. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією: Закон України від 12 січня 2006 р. № 3316-IV // Голос України. – 2006 – № 26. – 10 лют.
144. Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища: Постанова Верховної Ради України від 6 вересня 2005 р. № 2796-IV // Голос України. – 2005. – № 182. – 28 верес.
145. Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми “Діти України” на період до 2005 року”: Указ Президента України” від 24 січня 2001 р. № 42/2001 // Офіц. вісн. України – 2001. – № 4. – С. 64. – Ст. 116.
146. Про затвердження Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 364-р// Офіц. вісн. України. – 2003. – № 25. – С. 273. – Ст. 1214.
147. Про захист суспільної моралі: Закон України від 20 листопада 2003 р. № 1296-IV // Голос України. – 2003. – № 245. – 16 груд.
148. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 // Офіц. вісн. України. – 2002 р. – № 16. – 3 трав. – С. 11.
149. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ // Голос України. – 2001. – № 98. – 6 трав.
150. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
151. Про органи та служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 6. – Ст. 35
152. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. № 1060-ХХІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 34. – С. 451.
153. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 16. – Ст. 167.
154. Про схвалення Концепції Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006–2010 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів від 5 квітня 2006 р. № 188-р // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 14 – С.133 – Ст. 1020.
155. Проституция, которой у нас нет // Сегодня. – 2005. – 18 марта.
156. Психологія: Підручник / Ю.О. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред.. Ю.О. Трофімова. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2000. – 558 с.
157. Психолого-педагогічна реабілітація дітей, вилучених із секс-бізнесу / За ред. О.П. Петращук та В.І. Цушка. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 248 с.
158. Ребенок за 40 евро // «2000». – 2004. – №3 (253). – 21–27 янв.
159. Родители или покупатели // Киевские ведомости. – 2006. – 28 нояб.
160. Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учебное издание для психологов, детских психиатров, психотерапевтов, студентов педагогических вузов / Под ред. Н.К. Асановой. – М.: Издат. центр ВЛАДОС, 1997. – 512 с.
161. Рындзюнский Г.Д., Савинская Т.М. Детское право. Правовое положение детей в РСФСР. – 3–е изд., перераб. и доп. – М.–Л.: Гос. учеб.-пед. изд.; Типо.-лит. им. Воровского, 1932. – 332 с.
162. Рябчинська О.П. Боротьба з розповсюдженням порнографічних предметів і творів, що пропагують культ насильства і жорстокості: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Запоріз. держ. ун-т. – Запоріжжя, 2002. – 211 с.
163. Савченко А. Злочини проти громадського порядку та моральності в США // Міліція України. – 2005. – № 09(99). – С. 20 – 21.
164. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину: Монографія. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
165. Сафронова І.П., Зайцев Л.О. Історія держави і права України. Вип. 3. Державно-правовий розвиток України в період народно-визвольної війни 1648–1654 рр.: Навч. посіб. – К.: ІСДОУ, 1993. – 56 с.
166. Сборник законоположений о надзоре за благоустройством и порядком на частных заводах и промыслах, о найме рабочих на эти заводские промыслы. – Харьков, 1893. – 48 с.
167. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 21–22. – С. 135.
168. Словарь иностранных слов. – 7-е изд., перераб. – М.: Русский язык, 1980. – 624 с.
169. Сльота О.В. Про деякі аспекти проблеми сексуального зловживання неповнолітніми // ХХІ століття і сучасна наукова-практична інноваційна культура: Матеріали ІІІ аспірантських читань. – К.: КІТЕП, 2001. – 111 с.
170. Соболев С.А. Трудовое право России и социальное развитие // Государство и право. – 1997. – № 4. – С.108 – 116
171. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. С.М. Ковалев. – М.: Сов. энцикл., 1979. – 1600 с.
172. Советское уголовное право. Часть Общая. – М.: Юрид. лит., 1972. – 584 с.
173. Соціологія: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Вид. центр “Академія”, 2002. – 560 с.
174. Сташис В.В., Бажанов М.И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике. – Х.: Изд-во при Харьковском ун-те «Вища шк.». – 1981. – 216 с.
175. Сташис В.В., Якупов А.Ш. Уголовное право УССР. Общая часть. – К.: Вища шк., 1984. – 382 с.
176. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Радянська шк., 1985. – 312 с.
177. Сторожук Г. Міжнародна злочинність проти дітей // Міліція України. – 2005. – № 4.
178. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. –– К.: Рад. шк., 1976. – Т. 4. – 638 с.
179. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
180. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. Часть Общая. – М.: Наука, 1994. – Т.1. – 380 с.
181. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. – Х., 1988. – 160 с.
182. Точных данных нет… // Голос Украины. – 2006. – № 179 (3929). – 27 сент.
183. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М., 1957. – 361 с.
184. Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. – М.: Юриздат, 1951. – 384 с.
185. Трудове виховання: З досвіду роботи середніх спеціальних навчальних закладів / За ред. В.Г. Петік. – К.: Вища шк., Голов. вид-во, 1978. – 111 с.
186. Труд в детском саду. Из опыта работы дет. садов республіки: Сб. ст. – Ижевск, Удмурт. книж. изд-во, 1960. – 44 с.
187. Труд и здоровье подростков / Ред. кол.: Б.Т. Величковский (отв. ред.) и др. – Свердловск, Средне-Уральск. книж. изд-во., 1966. – Вып. І. – 288 с.
188. У Вознесенську експлуатували неповнолітніх // Голос України. – 2007. – № 94 (4904). – 1 черв.
189. Уголовное право Республики Беларусь. Особенная часть: Учебное и практическое пособие / С.Е. Данилюк, А.И. Лукашов, Э.Ф. Мичулин и др.; А.И. Лукашов (общ. ред.). – Минск: Тесей, 1997. – 576 с.
190. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Под ред. проф. Е.Л. Стрельцова. – Х: ООО Одиссей, 2002. – 672 с.
191. Уголовное право Украины: Общая часть: Учебник / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – К.: Юринком Интер, 2003. – 512 с.
192. Уголовное право Украины: Особенная часть: Учебник / М.И. Бажанов, Ю.В. Баулин, В.И. Борисов и др.; Под ред. М.И. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тация. – К.: Юринком Интер, 2003. – 672 с.
193. Уголовное право Российской Федерации: Учеб. пособие: В 3 т. / Р.А.Базаров, В.И.Белослудцев, А.А.Магомедов и др.: МВД РФ, Академия управления, Челябинский юрид. ин-тут. – Челябинск, 2000. – Т. 2: Особен. часть / В.П. Ревик, Р.А. Базаров (ред.). – Челябинск, 2000. – 224 с.
194. Уголовный кодекс Австралии / Под ред. И.Д. Козочкина, Е.Н. Трикоз. – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 388 с.
195. Уголовный кодекс Грузии / Под ред. З.К. Бигвава. – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 409 с.
196. Уголовный кодекс Литовской республики / Под ред. В. Павилониса. – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 470 с.
197. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино / Перевод с итал. В.Г. Максимова. – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 253 с.
198. Уголовный кодекс Франции: Принят в 1992 г.: Вступил в силу с 1 января 1994 г.: С изм. и доп. на 1 января 2002 г. / Н.Е. Крылова (пер. с фр. и предисл.); Л.В. Головко, Н.Е. Крылова (науч. ред); – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 650 с.
199. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 208 с.
200. Уголовный кодекс Швейцарии / Под ред. А.В. Серебренниковой. – С.Пб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 с.
201. Украинская советская энциклопедия. – К., 1985. – Т. 12. – 514 с.
202. Українська радянська енциклопедія. – К.,1961. – Т. 4. – 503 с.
203. Український радянський енциклопедичний словник. К.: Голов. ред. Укр. Радян. Енцикл. АН УРСР. – 1968. – Т. 3. – 854 с.
204. Ушинс