ПЕНІТЕНЦІАРНА ФУНКЦІЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ ТА РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В МЕХАНІЗМІ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ....................................................................3
ВСТУП……………………………………………………………………..............4
РОЗДІЛ I ПЕНІТЕНЦІАРНА ФУНКЦІЯ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
1.1. Поняття пенітенціарної функції демократичної правової держави….......................................................................................................12
1.2. Взаємозв’язок держави і громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції демократичної правової держави…………………...............................................................................41
1.3. Забезпечення прав і свобод засуджених – передумова реалізації пенітенціарної функції в Україні………...................……..………............67
РОЗДІЛ II ІНСТИТУТИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, ЯК СУБ’ЄКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Пенітенціарна політика держави і участь громадянського суспільства у її формуванні..…………………………………………………………..........91
2.2. Участь інститутів громадянського суспільства в діяльності установ виконання покарань....................................................................................119
2.3. Місце та роль громадянського суспільства в реалізації постпенітенціарних заходів………............................................................144
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….............168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......……………………...................171
ДОДАТКИ………………………………………………………………............190

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процес розбудови України як демократичної, соціальної, правової держави та розвиток інститутів громадянського суспільства обумовлюють необхідність докорінного перегляду сталих понять та категорій державного та суспільного життя, сформованих ще в умовах тоталітарної держави. У зв’язку з цим не викликає сумніву потреба проведення реформи існуючої в нашій державі системи виконання покарань з метою приведення її у відповідність з новими соціально-правовими координатами, визначеними Конституцією України. Серед багатьох проблем, що потребують вирішення, велике наукове й практичне значення має формування адекватного уявлення про роль та місце інститутів громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції держави.
Необхідність дослідження даної проблеми обумовлена рядом причин. Зокрема, це пов’язано з тим, що система виконання покарань як елемент колишньої адміністративно-командної системи успадкувала певні риси, які негативно впливають на досягнення цілей покарання. Так, закритість даної системи протягом тривалого часу не дозволяла отримувати достовірної інформації щодо реалізації прав і свобод засуджених під час виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства. Ізоляція установ виконання покарань об’єктивно зумовлює розвиток негативних явищ в середовищі засуджених, які не тільки обмежують можливості виховного впливу, а й, в ряді випадків, сприяють криміналізації особистості. Відсутність гласності та відкритості в діяльності системи виконання покарань негативно впливає на формування відповідної політики держави.
Крім того, діяльність інститутів громадянського суспільства в сфері формування пенітенціарної політики держави, а також в пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності не має достатнього цілісного правового регулювання, що зменшує ефективність та обмежує можливість діяльності цих інститутів.
Важливим аргументом на користь необхідності проведення комплексного дослідження участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави виступають міжнародні зобов’язання України щодо реформування системи виконання покарань. Однією зі складових процесу реформування є забезпечення максимально можливого доступу даних інститутів до пенітенціарної діяльності держави, що дало б змогу підвищіти ефективність виконання покарань.
Велика значимість вирішення проблем, пов’язаних з виконанням покарань, обумовила увагу до них багатьох учених, політиків, державних діячів як минулого, так і сучасності. В літературі ХІХ – початку ХХ ст. проблеми участі суспільства у виконанні покарання у виді позбавлення волі знайшли відображення в наукових працях М.М. Абрашкевича, С.К. Гогеля, М.М. Ісаєва, Д.В. Країнського, М.Ф. Лучинського, П.І. Люблінського, Ф.М. Малініна, С.В. Познишева, Д.Г. Тальберга, І.Я. Фойницького. В юридичній літературі радянського періоду окремим аспектам участі громадськості в діяльності установ виконання покарання приділялась увага в дослідженнях Ю.О. Алфьорова, А.В.Буассонада, А.М. Васильєва, Ф.А. Вєстова, М.Г. Дєткова, В.О. Єлеонського, М.П. Кіреєва, Б.П. Козаченка, М.П. Мелентьєва, О.С. Міхліна, О.Є. Наташева, Г.Г. Нікітіна, О.П. Пермінова, М.О. Стручкова, І.В. Шмарова та інших.
Серед українських учених деякі аспекти вибраної нами проблеми вивчали Л.В. Багрій-Шахматов, О.В. Беца, І.Г. Богатирьов, В.О. Глушков, Т.А. Денисова, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, М.Й. Коржанський, В.О. Корчинський, О.М. Костенко, В.А. Льовочкін, П.П. Михайленко, В.С. Наливайко, О.Б. Пташинський, І.С. Сергеєв, В.М. Синьов, В.В. Скибицький, А.Х. Степанюк, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк, В.П. Філонов, А.І. Фролов, Ю.В. Чакубаш та інші.
Значний внесок у розвиток сучасної пенітенціарної науки в нашій державі зробив Г.О. Радов. Він один з перших в сучасній українській юридичній науці обґрунтовував у своїх дослідженнях нові підходи до проблем виконання покарань, поводження з засудженими та створення цивілізованої пенітенціарної системи в Україні.
Водночас, праці цих учених не містять аналізу поняття пенітенціарної функції держави, а також комплексного дослідження участі інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики держави, в її пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності, що ще раз підкреслює актуальність вибраної проблеми і підтверджує необхідність проведення фундаментальних наукових досліджень в цьому напрямку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в межах вимог Указів Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000 “Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки” та від 17 травня 2001 року №325/2001 “Про підготовку пропозицій щодо забезпечення гласності та відкритості діяльності органів державної влади”; постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №167 “Про Програму подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки”; наказу МВС України від 30 червня 2002 року №635 “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практику діяльності органів внутрішніх справ України”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі науково обґрунтованих висновків чітко визначити соціально-правовий статус інститутів громадянського суспільства в системі відносин, пов’язаних з реалізацією пенітенціарної функції держави, змоделювати оптимальні форми їх участі в реалізації вказаної функції, розробити пропозиції щодо необхідних змін та доповнень до чинного законодавства.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження автором були поставлені такі основні завдання:
– проаналізувати та обґрунтувати можливість існування пенітенціарної функції в системі функцій демократичної правової держави та сформулювати визначення поняття пенітенціарної функції держави з урахуванням специфіки кримінально-виконавчих правовідносин;
– вивчити стан забезпечення прав і свобод засуджених як умови реалізації пенітенціарної функції в Україні;
– дослідити участь інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики держави;
– проаналізувати теоретичні і практичні аспекти участі інститутів громадянського суспільства в діяльності установ виконання покарань, визначити її напрямки та форми;
– розкрити значення та визначити форми участі інститутів громадянського суспільства в здійсненні постпенітенціарних заходів;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції до чинного законодавства з метою запровадження нових, а також удосконалення правового регулювання існуючих форм участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у сфері виконання покарань та пов’язані з участю інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави.
Предметом дослідження є норми чинного кримінально-виконавчого законодавства та практика його застосування, система наукових поглядів та розробок щодо участі різних інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики держави, в її пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження був обумовлений метою та завданнями дисертаційного дослідження, його об’єктом та предметом.
Діалектичний підхід надав можливість простежити та проаналізувати об’єктивні закономірності взаємодії громадянського суспільства та держави, визначити принципи і форми цієї взаємодії, а також довести необхідність участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави.
Системно-структурний метод використаний при розгляді пенітенціарної функції держави як цілісного системного утворення, а також при здійсненні класифікації інститутів громадянського суспільства, які беруть участь у пенітенціарній діяльності держави. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні виникнення та розвитку інституту покарання, пенітенціарної ідеї, а також певних форм участі інститутів громадянського суспільства в пенітенціарній та постпенітенціарній діяльності держави. Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі норм чинного національного законодавства, законодавства інших держав та міжнародних документів. Використання статистичного методу при проведенні дослідження дозволило дисертанту одержати ряд узагальнених кількісних та якісних показників, що характеризують реалізацію засудженими своїх прав та свобод, стан працевлаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі, їх побутового влаштування, динаміку участі релігійних організацій в діяльності установ виконання покарань.
Науково-теоретичним підґрунтям у роботі над дисертаційним дослідженням послужили наукові праці, присвячені загальним проблемам кримінального права, кримінології, кримінально-виконавчого права, теорії держави і права, політології, конституційного права, пенітенціарної педагогіки та пенітенціарної психології. В ході дослідження використані документи Ради Європи та Організації Об’єднаних Націй. Проаналізовані також підзаконні нормативно-правові акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, накази та інструкції Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження є аналітичні довідки оперативно-службової і виробничо-господарської діяльності установ виконання покарань, а також довідки про діяльність релігійних організацій в даних установах, дані власних досліджень, отримані шляхом анкетування і опитування більш ніж 250 співробітників установ виконання покарання та понад 1000 засуджених.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем участі інститутів громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції держави. У роботі сформульовано низку висновків і пропозицій, які є новими у концептуальному плані й важливими для практики виконання кримінальних покарань, а саме:
– уперше сформульовано визначення поняття пенітенціарної функції держави, під якою дисертант розуміє напрямок діяльності держави, який покликаний забезпечити виконання кримінальних покарань, пов’язаних з ізоляцією засуджених від суспільства, створення умов для каяття засуджених, їх виправлення і ресоціалізацї;
– дістало подальший розвиток положення щодо необхідності досягнення каяття засуджених як однієї з головних умов отримання позитивного результату в процесі виконання покарань;
– розвинено положення про необхідність забезпечення прав і свобод засуджених як обов’язкової умови реалізації пенітенціарної функції держави;
– доведено, що пенітенціарна функція об’єктивно існує в системі функцій демократичної правової держави і знаходить свою реалізацію в межах кримінально-виконавчих правовідносин;
– дістало подальший розвиток поняття пенітенціарної політики держави, під якою автор розуміє систему офіційних положень, в яких визначаються принципи, цілі, завдання і форми діяльності суб’єктів соціального управління в сфері виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства;
– обґрунтована необхідність обов’язкової участі інститутів громадянського суспільства в процесі формування пенітенціарної політики, як умови забезпечення її відповідності основним принципам функціонування демократичної правової держави;
– розвивається і уточнюється положення щодо необхідності участі інститутів громадянського суспільства в пенітенціарній діяльності держави, визначаються її напрямки та форми;
– отримала подальший розвиток класифікація інститутів громадянського суспільства, які беруть участь у пенітенціарній діяльності;
– виходячи з існуючого історичного та світового досвіду, дано аргументацію щодо необхідності участі інститутів громадянського суспільства в реалізації постпенітенціарних заходів, а також визначаються її можливі форми;
– обґрунтовано необхідність внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України, розробки і прийняття “Положення про представників релігійних організацій в установах виконання покарань”, а також внесення доповнень до Указу Президента України “Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі на 2004–2006 рік”.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що отримані результати розширюють уявлення щодо ролі, місця, а також форм участі інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави. Викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем, пов’язаних з темою дослідження;
у правотворчості – при вдосконаленні норм Кримінально-виконавчого кодексу України та інших нормативно-правових актів;
у правозастосуванні – в правозастосовчій роботі установ виконання покарань, органів місцевого самоврядування, діяльності політичних партій, релігійних і громадських організацій;
у навчальному процесі – при викладанні курсів: “Кримінально-виконавче право”, “Теорія держави та права”, при підготовці підручників та посібників з пенітенціарної проблематики, а також в науково-дослідницькій роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які складають новизну дослідження, є результатом самостійної роботи автора. У дисертації не використовуються наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на: міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми юридичної психології”(м. Київ, 18-20 травня 1999 року); засіданнях “круглих столів” з питань: реформування кримінально-виконавчої системи за участю науковців і практиків України та інших країн-членів СНД (м. Київ, 25 квітня 2001 р.) та доопрацювання проекту Кримінально-виконавчого кодексу України за участю науковців і практиків України та інших країн-членів СНД (м. Київ, 15 листопада 2001 р.); науково-практичній конференції “Новий Кримінально-виконавчий кодекс України: реалії та перспективи”(м. Київ, 26 червня 2002 року); науково-практичній конференції “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення”(м. Київ, 30 січня 2003 року); науковій конференції науково-педагогічного складу Київського інституту внутрішніх справ “Актуальні проблеми політичної реформи та формування правової держави в Україні”(17 травня 2003 року).
Публікації. Окремі висновки, пропозиції й рекомендації викладено в чотирьох наукових публікаціях у фахових виданнях, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях (одна у співавторстві).
Структура роботи. У відповідності з метою, поставленими завданнями, та логікою дослідження, дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, які об’єднують 6 підрозділів, висновків, списку літератури (225 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 170 сторінок, обсяг використаних джерел – 19 сторінок, обсяг додатків – 19 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Велика кількість засуджених до позбавлення волі, недофінансування системи виконання покарань, закритість її від суспільства, побудова виховного процесу на принципах старої виправно-трудової доктрини або спроби на формально-юридичному рівні підійти до процесу виконання покарання, відсутність сучасного комплексного правового регулювання негативно впливають на кінцевий результат діяльності даної системи, що обумовлює необхідність перегляду підходів до суспільних відносин, пов’язаних з виконанням покарання. Особливого значення необхідність проведення реформи в даній сфері суспільних відносин набуває в контексті розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави.
Підводячи загальний підсумок дослідження проблеми участі інститутів громадянського суспільства в механізмі реалізації пенітенціарної функції держави, ми прийшли до таких висновків:
1. Виходячи з положень теорії функції держави, етимологічного значення терміна “пенітенціарний”, а також основних положень пенітенціарної науки, дисертант вважає, що під пенітенціарною функцією держави слід розуміти основний напрямок її діяльності, який включає в себе виконання кримінальних покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства, створення умов для каяття засуджених, їх виправлення і ресоціалізації. Процес реалізації пенітенціарної функції потребує суворого дотримання прав і свобод засуджених, що обумовлює її існування лише в умовах демократичної, соціальної, правової держави.
2. Дисертантом виявлено, що регламентовані чинним законодавством права і свободи засуджених в цілому відповідають концепції розвитку України як демократичної, соціальної, правової держави та міжнародним документам. В той же час, в деяких випадках реалізація прав і свобод обмежена, що обумовлено існуючими проблемами соціально-економічного характеру в нашій державі.
3. Наголошується на тому, що участь інститутів громадянського суспільства в реалізації пенітенціарної функції держави необхідно розглядати як об’єктивну необхідність. Це обумовлено як природою існування держави і громадянського суспільства, так і специфікою кримінально-виконавчих відносин.
4. Виходячи з того, що на сучасному етапі розвитку науки кримінально-виконавчого права не існує єдиного визначення поняття пенітенціарної політики держави, автор пропонує під пенітенціарною політикою розуміти систему офіційних положень, в яких визначаються принципи, цілі, завдання і форми діяльності суб’єктів соціального управління в сфері виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства.
5. Обґрунтовується необхідність участі різних інститутів громадянського суспільства в формуванні пенітенціарної політики держави та діяльності установ виконання покарань. Визначені можливі форми участі цих інститутів на різних етапах формування пенітенціарної політики держави, а також здійснення пенітенціарної діяльності.
6. Підтримуючи необхідність створення в державі системи постпенітенціарної опіки з метою соціальної адаптації осіб, які відбули покарання пов’язані з ізоляцією від суспільства, автор доводить необхідність участі в цьому напрямку інститутів громадянського суспільства. На думку автора, головними соціальними інститутами такої системи повинні бути недержавні центри соціальної адаптації, різноманітні громадські організації, благодійні фонди, фонди матеріальної допомоги, релігійні організації. Основними напрямками роботи даних інституцій вбачається надання психолого-педагогічної, правової, соціальної, наркологічної, медичної та матеріальної допомоги, спрямованої на недопущення відчуження звільнених від суспільства.
7. Пропонується авторський варіант Положення про представників релігійних організацій в установах виконання покарань, а також обґрунтовується необхідність внесення доповнень до Указу Президента України “Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі на 2004-2006 рік”.
8. З урахуванням викладених у дисертації положень обґрунтовується необхідність внесення змін до деяких норм Кримінально-виконавчого кодексу:
– частину 3 статті 6 Кримінально-виконавчого кодексу України викласти в такій редакції: “Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, релігійне виховання, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив”;
– назву статті 25 та частину 1 статті 25 Кримінально-виконавчого кодексу України викласти в такій редакції: “Стаття 25. Участь інститутів громадянського суспільства у виправленні і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль за діяльністю установ і органів виконання покарань.
1. Органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, релігійні організації, трудові колективи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і видів господарювання, а також приватні особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених, здійсненні громадського контролю, надавати допомогу як засудженим, так і співробітникам установ і органів виконання покарань у порядку, встановленому цим Кодексом та законодавством України”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Горский Д.П. Вопросы абстракции и образования понятий. М.: АН СССР, 1961.352 с.
2. Философский словарь / Сост. И.Т. Фролова. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1986. – 590 с.
3. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1979.  302 с.
4. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 3-е изд. перераб. и доп.  М.: Юрайт, 1997.  416 с.
5. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков; За ред. В.В. Копєйчикова.  К.: Юрінком Інтер, 2001.  320 с.
6. Кельман М.С. Теорія держави: Навч. посіб.  Тернопіль: Поліграфіст, 1997.  330 с.
7. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов и факлульт. / С.С. Алексеев, С.И. Архипов, В.М. Корельский и др.; Под ред. В.Д. Перевалова, В.М. Корельского.  М.: Норма-Инфра • М, 1997.  570 с.
8. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х томах / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.1: Теория государства. – 416 с.
9. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. – М.: Юрид. лит., 1970. – 215 с.
10. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для высших учебных заведений. – М.: Дабахов, Ткачёв, Димов, 1995. – 384 с.
11. Лановенко І.П. Злочин // Юридична енциклопедія. – К., 1999. – Т.2. – С. 614.
12. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
13. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III // Відом. Верхов. Ради. – 2001. – № 25–26. – Ст.131.
14. Храмов В.О. Безпека // Юридична енциклопедія – К., 1998. – Т.1. – С. 207.
15. Дровосеков Г.В. Наказание: содержание, функции, цели // Учебно-методические материалы по итогам межкафедрального теоретического семинара “Цели уголовного наказания”. – Рязань: РВШ МВД СРСР, 1990. – С. 51–57.
16. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навч. посіб.  К.: АртЕк, 1997.  208 с.
17. Познышев С.В. Основы пенитенциарной науки. – М.: Мосполиграф, 1923. – 342 с.
18. Люблинский П.И. О действии наказания // Новые идеи в правоведении. Сб. №1 “Цели наказания”.  СПб.: Образование, 1914.  С. 1–27.
19. Мелентьев Н.П. Соотношение целей уголовного наказания и задач исправительно-трудового законодательства в свете реформы уголовно-исполнительной системы в Украине // Материалы научно-практической конференции “Проблемы совершенствования деятельности уголовно-исполнительной системы”. – К.: РИО Ин-та УАВД, 1994. – С. 22–31.
20. Карпец И.И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве.  М.: Госюриздат, 1961.  152 с.
21. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1963. – 186 с.
22. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
23. Уголовный кодекс Литовской республики. – Спб.: Изд-во “Юридич. центр Пресс”, 2003. – 470 с.
24. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. вищих навчальних закладів / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002. – 416 с.
25. Курс советского уголовного права: В 6 т. / Под ред. А.А. Пионтковского, П.С. Ромашкина, В.М. Чхиквадзе. – М.: Наука, 1970. – Т. 3: Наказание. – 350 с.
26. Стручков Н.А. Курс исправительно-трудового права. Проблемы общей части. – М.: Юрид. лит., 1984. – 240 с.
27. Уголовный кодекс Эстонии // Правовые акты Эстонии. – 1999. – № 29. – Ст.485.
28. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Расширенный уголовно-правовой анализ / Под общ. ред. В.В. Мозякова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экзамен, 2003. – 880 с.
29. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 р. / За ред. В.Ф. Бойко, Я.Ю. Кондратьєва, С.С. Яценка.  К.: Юрінком, 1997.  960 с.
30. Педагогічні основи ресоціалізації злочинців / В.М. Синьов, Г.О. Радов, В.І. Кривуша, О.В. Беца. – К.: МП “Леся”,1997.  272 с.
31. Михлин А.С., Стручков Н.А., Шмаров И.В. Теоретические проблемы правового регулирования исполнения наказания // Советское государство и право. – 1988. – №4. – С. 67–75.
32. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в советском государстве. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 193 с.
33. Уголовное право. Часть общая: Учебник / Отв. ред. М.Д. Шаргородский, Н.А. Беляев.  М.: Юрид. лит., 1969. – 440 с.
34. Советское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецовой, Ю.М. Ткачевского. – 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Изд-во МГУ, 1988.  368 с.
35. Шмаров И.В. Об исполнении наказания // Социалистическая законность. – 1989. – № 3. – С. 23–24.
36. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України. – 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
37. Беца О.В. До питання про створення в Україні соціальної служби по роботі з особами, звільненими з місць позбавлення волі // Матеріали міжнародного симпозіуму “В пошуках альтернатив тюремному покаранню”. – К.: Freedom House, 1997. – С. 62–67.
38. Кримінально-виконавчий кодекс України: Закон України від 11 липня 2003 р. №1129-IV // Відом. Верхов. Ради. – 2004. – № 3–4. – Ст.21.
39. Бышевский Ю.В., Марцев А.И. Наказание и его назначение: Учебное пособие.  Омск: Омская ВШМ МВД СССР, 1975. 82 с.
40. Уголовное наказание (монографическое исследование) / Под ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Титаренка, В.П. Филонова. – Киев – Донецк: КП “Редакция газеты “Вечерняя Макеевка”, 1997. – 320 с.
41. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. М.: Стелс, 1995.  304 с.
42. Лихолоб В.Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка: Навч. посіб. – К.: УАВС, 1994. – 172 с.
43. Байдаков Г.П. Исправление и перевоспитание осуждённых и другиё цели исполнения уголовного наказания // Исполнение наказаний и социальная адаптация освобождённых. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – С. 16–22.
44. Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания.  Харьков: Фолио, 1999.  256 с.
45. Ременсон А.Л. Теоретические вопросы исполнения лишения свободы и перевоспитание заключенных: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: 12.00.08.  Томск, 1965.  34 с.
46. Уткин В.А. Наказание и исправительно-трудовое воздействие.  Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984.  189 с.
47. Зубков А. Социальные последствия жесткой карательной политики в России // АСПЕКТ. – 2000. – №1.– С. 28–35.
48. Чакубаш Ю.В. Формування наукового погляду на тюрму як суспільно-державний інститут // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1998. – №3. – С. 29–40.
49. Радов Г.О. Пенітенціарна ідея: Думки на тему. – К.: МП “Леся”, 1997. – 288 с.
50. Радов Г.О. Формування духовності засуджених у контексті пенітенціарного процесу // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1998. – №3.– С. 41–49.
51. Біблія або книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. – К.: Українське біблійне товариство, 2002. – 1166 с.
52. Таинство покаяния: лекарство для больной души.  Б.М., 1992. – 16 с.
53. Новий тлумачний словник української мови у 3-х томах / В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 1. – 927 с.
54. Толковый словарь живого великорусского язика. В 4 т. / Сост.: В. Даль. – М.: Рус. яз., 1982. – Т. 4. – 683 с.
55. Толковый словарь русского языка / Сост.: С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова.  М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
56. Яценко С.С. Каяття // Юридична енциклопедія. К., 2001. Т.3. С. 69.
57. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 152 с.
58. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; Під ред. Я.Ю. Кондратьєва – К.: Правові джерела, 2002. – 432 с.
59. Біленчук П.Д, Гвоздецький В.Д, Сливка С.С. Філософія права: Навч. посіб. – К.: Атіка, 1999. – 208 с.
60. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Харьков: Изд-кое объед. “Висща школа”, 1986. – 168 с.
61. Елеонский В.А. Отношение осуждённых к наказанию и вопросы повышения эффективности их исправления и перевоспитания в местах лишения свободы: Учебное пособие.  Рязань.: РВШ МВД СССР, 1976.  200 с.
62. Еникеев М.И. Основы общей и юридической психологи: Учебник для вузов. – М.: Юристъ, 1996. – 631 с.
63. Синьов В.М., Севєров О.П. Особливості сформованості у засуджених психологічної готовності до сприйняття виховного впливу // Проблеми пенітенціарної теорії і практики.  1999.  №4.  С. 68–72.
64. Исправительно-трудовая психология: Учебное пособие для слушателей вузов МВД СССР / Под ред. К.К. Платонова, А.Д. Глоточкина, К.Е. Игошева. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1985. – 360 с.
65. Кирилюк А.В., Джужа О.М. Пенітенціарна кримінологія та спеціально-попереджувальна діяльність. Загальна частина: Навч. посіб. – К.: НВТ “Правник” – НАВСУ, 1997. – 115 с.
66. Философский энциклопедический словарь / Редкол.: С.С. Аверинцев, Э.А. Араб-Оглы, Л.Ф. Ильчёв и др. – 2-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 815 с.
67. Краткий словарь по социологии / Сост. Э.М. Коржева, Н.Ф. Наумова. – М.: Политиздат, 1989. – 480 с.
68. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311 с.
69. Социологический энциклопедический словарь / Сост. Г.В. Осипов. – М.:ИНФРА•М – НОРМА, 1998. – 488 с.
70. Лучинский Н.Ф. Основы тюремного дела. – СПб.: Изд-во ж-ла “Тюремный весник”, 1904. – 180 с.
71. Исправительная (пенитенциарная) педагогика: Учебник для слушателей и курсантов учебн. зав. МВД РФ / Под ред. А.И. Зубкова, М.П. Стуровой. – Рязань: РВШ МВД РФ, 1993. – 398 с.
72. Уголовно-исполнительное право: Учебник / А.С. Михлин, П.Г. Пономарёв, В.И. Селиверстов, И.В. Шмаров; Под ред. И.В. Шмарова. – М: БЕК, 1996. – 418 с.
73. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / О.М. Джужа, С.Я. Фаренюк, В.О. Корчинський та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – 2-е вид., перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
74. Познышев С.В. Очерки тюрьмоведения. – М.: Печатня А.И. Снегирёвой, 1913. – 263 с.
75. Фойницкий И.Я. Учение о наказании в связи с тюрьмоведением. – СПб.: Типография Министерства путей сообщения, 1889. – 504 с.
76. Люблинский П.И. Современная тюрьма и ее влияние. Открытое письмо обществу заключенного №1776. – СПб., 1913. – 112 с.
77. Ковалець В.І. Релігійний чинник як компонент ресоціалізації засуджених // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1998. – №3. – С. 81–86.
78. Семаков Г.С., Гель А.П. Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 196 с.
79. Елеонский В.А. Общественное воздействие в системе средств перевоспитания лиц, осуждённых к лишению свободы: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловский юрид. ин-т. – Томск, 1966. – 29 с.
80. Гоббс Т. Сочинения в 2-х т. / Пер. с лат. и англ. В.В. Соколов. – М.: Мысль, 1989. – Т.1. – 622 с.
81. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре: Трактаты / Пер. с фр. – М.: КАНОН – пресс, 1998. – 416 с.
82. Рабінович П.М. Громадянське суспільство і правова держава (загально-теоретичні міркування) // Українське право. – 1996. – № 3. – С. 22–34.
83. Одинцова А.В. Гражданское общество: взгляд экономиста // Государство и право. – 1992. – №8. – С. 98–109.
84. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. – К.: Тандем, 1996. – 204 с.
85. Кочетков А.П. Гражданское общество в России: реальность и перспективы // Становление институтов гражданского общества: Россия и международный опыт. – М.: РНИСиНП. – 1995. – С. 45–51.
86. Красин Ю., Галкин А. Гражданское общество: путь к стабильности // Диалог. – 1992. – №3. – С. 73–76.
87. Шемшученко Ю.С. Громадянське суспільство // Юридична енциклопедія.– К., 1998. – Т. 1. – С. 646–647.
88. Гаджиев К.С. Концепция гражданского общества: идейные истоки и основные вехи формирования // Вопросы философии. – 1991. – №7. – С. 19–35.
89. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і демократична правова держава: проблеми взаємовпливу: Наукове видання-препринт. – К.: ІСДОУ, 1994. – 52 c.
90. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / В.Ф. Сіренко, В.І. Тимошенко, Т.І. Ковальчук та ін. – К.: Логос, 1997. – 124 с.
91. Копєйчиков В.В. Громадянське суспільство: шляхи його формування в Україні // Реферативний огляд діючого законодавства України та практика його застосування. – К.: Салком, 1996. – С. 5–23.
92. Варывдин В.А. Гражданское общество // Социально-политический журнал. – 1992. – №8. – С. 22–31.
93. Одинцова А.В. Гражданское общество: прошлое, настоящее, будущее // Социально-политические науки. – 1991. – №12. – С. 40–48.
94. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян. – К.: ІСДО, 1994. – 112с.
95. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консул, 2000. – 704 с.
96. Гаджиев К.С. Гражданское общество и правовое государство // Мировая экономика и международные отношения. – 1991. – №9. – С. 5–18.
97. Філософський енциклопедичний словник / Під ред. В.І. Шинкарука, Є.К. Бистрицький, М.О. Булатов та ін.  К.: Абрис, 2002.  743 с.
98. Социальные технологии: Толковый словарь / Отв. ред. В.Н. Иванов.  Москва  Белгород: Луч  Центр социальных технологий, 1995.  309 с.
99. Социология: Учебное пособие / Общ. ред. Э.В. Тадевосяна, С.А. Кравченко, М.О. Мнацаканян. – М.: Знание, 1995. – 272 с.
100. Шинкарук В. Громадянське суспільство, держава, ідеологія // Розбудова держави. – 1993. – №5. – С. 53–56.
101. Батраченко Ю.О. Теоретичні засади взаємодії громадянського суспільства і правової держави // Мат. всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи”. – Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України. – 2003. – С. 152 – 154.
102. Речицкий В.В. Конституционализм. Украинский опыт. – Х.: Филио, 1998. – 160 с.
103. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 600 с.
104. Бутенко А.П. Государство: его вчерашние и сегодняшние трактовки // Государство и право. – 1993. – №7. – С. 12–20.
105. Гогель С.К. Роль общества в деле борьбы с преступностью. – СПб.: Типография т-ва “Общественная польза”, 1906. – 283 с.
106. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
107. Технології політичної влади: Зарубіжний досвід / В.М. Іванов, В.Я. Матвієнко, В.І. Патрушев, І.В. Молодих. – К.: Вища школа, 1994. – 263 с.
108. Яковлев А.М. Об эффективности исполнения наказания // Советское государство и право. – 1964. – №1. – С. 99–103.
109. Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем. / Под общ. ред. Л.О. Иванова. – М.: Изд. группа “Прогресс”–“Универс”, 1994. – 504 с.
110. Елеонский В.А., Прокопов М.П. Роль общественности в нравственном воспитании осуждённых. – М.: Политотдел ИТУ МВД СССР, 1976. – 100 с.
111. Аихенвальд Л.И. Влияние лишения свободы на психически неустойчивых и неполноценных // Изучение преступности и пенитенциарная практика. – Одесса: Изд-во Одесского центр. ДОПРа, 1927.– Вып.1. – С. 91–95.
112. Эйхгольц Е. Тюремный врач и его пациенты. – Петроград: Типография одиночной тюрьмы, 1916. – 219 с.
113. Ёсипов В.В. Преступность и меры воздействия. – Варшава: Типография Варшавского учебного округа, 1900. – 275 с.
114. Андрійко О.Ф. Громадський контроль // Юридична енциклопедія. – К., 1998. – Т.1. – С. 639.
115. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. – К.: Український центр правничих студій, 1999. – 376 с.
116. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – 2-ге доопр. вид. – К.: Наукова думка, 2000. – 733 с.
117. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В.Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: А.С.К., 2003. – 652 с.
118. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. №254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1996. – № 30. – Ст.141.
119. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон УРСР від 28 грудня 1960 р. // Відом. Верхов. Ради. – 1961. – № 2. – Ст.15.
120. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р. №2947- II // Відом. Верхов. Ради. – 2002. – № 21–22. – Ст.135.
121. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини в документах ООН. Книга перша. – Амстердам – К.: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1997. – С. 11–30.
122. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р. №1665-IV // Відом. Верхов. Ради. – 2004. – № 27–28. – Ст.366.
123. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями // Права людини в документах ООН. Книга перша. – Амстердам – К.: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1997. – С. 239 – 267.
124. Європейські в’язничні правила // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999. – С. 229–241.
125. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. №2460-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – №34. – Ст.504.
126. Кодекс законів про працю України: Закон УРСР від 10 грудня 1971 р. №322-VIII // Відом. Верхов. Ради. – 1971. – №50. – Ст.375.
127. Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р. №2694-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – №49. – Ст.668.
128. Радов Г.О. Першочергові проблеми пенітенціарної політики України на сучасному етапі // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1996. – №1. – С. 12–16.
129. Утевский Б.С. Советская исправительно-трудовая политика: Пособие для слушателей правовых школ. – М.: Сов. зак-во, 1935. – 122 с.
130. Пономарёв С.Н. Советская исправительно-трудовая политика: понятие, цели // Повышение эффективности исполнения уголовных наказаний в свете решений XXVII съезда КПСС. – Рязань: РВШ МВД СССР, 1988. – С. 4–10.
131. Про скасування кримінальних покарань у вигляді заслання і вислання: Закон України від 6 березня 1992 р. №2175-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – № 23. – Ст.337.
132. Про зупинення застосування статей 25-1 і 52-2 Кримінального кодексу Української РСР: Постанова Верховної Ради України від 16 травня 1992 р. №2359-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – № 32. – Ст.462.
133. Джужа О.М., Бодюл Є.В. Концептуальні засади і загальна характеристика Кримінально-виконавчого кодексу України // Право України. – №7. – 2004. – С. 80–84.
134. Трубников В.М., Филонов В.П., Фролов А.И. Уголовно-исполнительное право Украины: Учебник. – Донецк.: ДИВД МВД Украины, 1999. – 640 с.
135. Лановенко І.П. Кримінально-виконавча політика // Юридична енциклопедія. – К., 2001. – Т. 3. – С. 405.
136. Курс кримінально-виконавчого права України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / О.М. Джужа, В.О. Корчинський, С.Я. Фаренюк, В.Б. Василець / Під ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.
137. Калюжний Р.А., Сергєєв І.С. Актуальні засади побудови пенітенціарної доктрини та пенітенціарної політики // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2000. – № 5. – С. 6–10.
138. Про Основні напрямки реформування кримінально-виконавчої системи в Українській РСР: Постанова Кабінетну Міністрів №88 від 11 лип. 1991 р. // Орієнтир. – 1991. – № 5. – верес.
139. Про затвердження Програми подальшого реформування та державної підтримки кримінально-виконавчої системи на 2002-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лют. 2002 р. №167 // Офіційний вісник України. – 2002. – №8. – Ст.350.
140. Кучеренко О.О. Державна політика: теоретико-методологічні засади дослідження процесу формування та здійснення: Дис. ...канд. юрид. наук: 25.00.01. – К., 2001. – 199 с.
141. Анисимков В.М. Исправительно-трудовая политика и управление органами, исполняющими наказание // Правовые и организационные основы исполнения уголовных наказаний. – М.: Акад. МВД СССР. – 1991. – С. 97–105.
142. Абизов В.Є., Кремень В.Г. Політичні рішення: механізм прийняття. – К.: Нац. ін-т стратег. дослідж., 1995. – 63 с.
143. Про інформацію: Закон України від 2 жов. 1992 р. №2657 // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – № 48. – Ст.650.
144. Тадевосян Э.В. Словарь-справочник по социологии и политологии.  М.: Знание, 1996.  272 с.
145. Беца О.В. Громадська підтримка пенітенціарної реформи в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – №1. – С. 19–31.
146. Власть: Очерки современной политической философии Запада / В.В. Ншвениерадзе, И.И. Кравченко, Е.В. Осипова и др. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
147. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31 лип. 1998 р. №827 // Офіційний вісник України. – 1998. – №31. – Ст.350.
148. Про Громадську раду експертів із внутрішньополітичних питань: Указ Президента України від 4 листопада 2000 р. №1203 // Офіційний вісник України. – 2000. – №45. – Ст.1917.
149. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посіб. для студентів вищих навч. закл. – К.: Асоціація молодих українських політологів і політиків, 1997. – 200 с.
150. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квіт. 1995 р. №116/95-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1995. – № 19. – Ст.134.
151. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и фак. – М: Норма – Инфра-М, 1999. – 552 с.
152. Лукьянов Д.В. Гражданское общество и политические партии // Вісн. Харків. ун–ту: Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова: Ч. 1. – Харків, 2001. – С. 5–7.
153. Марченко М.Н. Политическая система современного буржуазного общества (политико-правовое исследование). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 301 с.
154. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высш. учеб. завед. – М.: Логос, 1997. – 544 с.
155. Мухаев Р.Т. Политология: Учебник для студ. юрид. и гуманит. фак. – М.: Приор, 1997. – 400 с.
156. Конституционное право: Учебник / Отв. ред А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996. – 464 с.
157. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії): Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 2002. – 202 с.
158. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. В.М. Литвина.  К.: Парламентське вид-во, 2004.  344 с.
159. Общественность // БСЭ. – 2-е изд. – Т.30. – С. 418.
160. Толковый словарь русского язика. В 4-х томах / Под ред. Д. Ушакова. – Т.2. – М.: ТЕРРА, 1996. – 520 с.
161. Горбатенко В.П. Громадськість // Юридична енциклопедія. – К.,1998. – Т.1. – С. 640.
162. Кригер В.И. Участие общественности в предупреждении преступности в социалистических странах (общие вопросы развития общественной активности) // Участие общественности в борьбе с преступностью в социалистических странах. – М.: Всесоюзн. ин-т по изучен. причин и разработке мер предупр. преступности, 1980. – С. 5 –32.
163. Стручков Н.А. Советская исправительно-трудовая политика и её роль в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1970. – 271 с.
164. Перминов О.Г. Участие общественности в исправлении и перевоспитании осужденных. – Домодедово: РИО ВИПК МВД СССР, 1982. – 59 с.
165. Вестов Ф.А. Субъекты общественности, участвующие в исправлении и перевоспитании осужденных в ВТК, и их правовая характеристика // Проблемы исполнения наказания в воспитательно-трудовых колониях и предупреждение переступности молодёжи. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1989. – С. 33–41.
166. Стручков Н.А., Ткачевский Ю.М. Советское исправительно-трудовое право: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” – М.: Юрид. лит., 1983. – 315 с.
167. Советское исправительно-трудовое право: Учебник / Н.А. Беляев, А.И. Бойцов, Д.П. Водяников и др. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 295 с.
168. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 груд. 1991 р. №1953-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1992. – № 10. – Ст.137.
169. Про міжнародні договори України: Закон України від 22 груд. 1993 р. №3767-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1994. – № 10. – Ст.45.
170. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 р. №2801-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1993. – № 4. – Ст.19.
171. Les chiffres clés de l’administration pénitentiar. Avril 1998. – Paris: Direction de l’administration pénitentiare, 1998. – 11 с.
172. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 верес. 1997 р. №531/97-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1997. – № 46. – Ст.292.
173. Новые подходы для нового века. Материалы междунар. конф. по реформе исполнения наказаний. 13-17 апр. 1999 г., г. Лондон / Сост. А. Букалов. – Донецк: Донецкий Мемориал, 1999. – 81 с.
174. Штанько І.В. Кримінально-виконавча система України: на шляху реформувань // АСПЕКТ. – 2000. – №1. – С. 5–6.
175. Шакун В.І. Суспільство і злочинність. – К.: Атіка, 2003. – 784 с.
176. Аналітична довідка відділу соціально-психологічної роботи із засудженими Державного департаменту України з питань виконання покарань.
177. Про свободу совісті і релігійних організацій: Закон України від 23 квітня 1991 р. №987-XII // Відом. Верхов. Ради. – 1991. – № 25. – Ст.283.
178. Виправно-трудовий кодекс України, систематизація змін і доповнень станом на 10 груд. 1996 р. Упоряд.: С.Я. Фаренюк, В.О. Корчинський, В.І. Руднік та ін. – К.: НТВ “Правник”, 1996. – 64 с.
179. Беляев В. О распределительных и наблюдательных комиссиях // Рабочий суд. – 1925. – № 7–8. – С. 293–295.
180. Багрий-Шахматов Л.В. Роль советской общественности в деятельности ИТУ: Автореф. дис. …канд. юр. наук: 12.00.08 .  М., 1961. – 18 с.
181. Положення про спостережні комісії при виконавчих комітетах районних, міських рад депутатів: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 28 лютого 1967 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1967. – № 10. – Ст. 89.
182. Про затвердження положень про спостережні комісії та піклувальні ради при спеціальних виховних установах: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2004 р. №429 // Офіційний вісник України. – 2004. – №13. – Ст.905.
183. Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1995 р. №20/95-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
184. Про Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України: Указ Президента України від 2 грудня 1995 р. №1115/95 // Збірник указів Президента України. – 1995. – Вип. 4. – С. 281.
185. Про служби у справах неповнолітніх місцевих державних адміністрацій: Розпорядження Президента від 13 травня 1996 р. №112/96 // Збірник розпоряджень Президента України. – 1996. – Вип. 2. – С. 38–39.
186. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 26 липня 1996 року №596/96 // Збірник указів Президента України. – 1996. – Вип. 3, ч. I. – С. 117–118.
187. Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї та молоді: Указ Президента України від 4 грудня 1996 року №1164/96 // Збірник указів Президента України. – 1996. – Вип. 4, ч. II. – С. 127–134.
188. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. №280/97-ВР // Відом. Верхов. Ради. – 1997. – № 24. – Ст.170.
189. Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями: Закон СРСР від 17 черв. 1983 р. № 9500-X // Відом. Верхов. Ради СРСР. – 1983. – № 25 – Ст.382.
190. Киреев М.П. Участие трудовых коллективов и их общественных организаций в деятельности ИТУ: Учебное пособие. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1986. – 40 с.
191. Писарев В.Б. Ресоциализация освобождаемых от отбывания наказания // Исполнение наказаний и социальная адаптация освобожденных. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – С. 3–11.
192. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 1632 с.
193. Социология: Учебник / Ю.П. Коваленко, Н.И. Щипанов, Р.Г. Яновский; Под. ред. Г.В. Осипова. – М.: Мысль, 1990. – 446 с.
194. Трубников В.М. Социальная адаптация освобожденных от отбывания наказания. – Х.: Изд-во “Основа”, 1990. – 173 с.
195. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
196. Антонян Ю.М. Некоторые проблемы ресоциализации ранее судимых лиц // Проблемы борьбы с рецидивной преступностью. – М.: Акад. МВД СССР, 1980. – С. 68–79.
197. Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк: Закон України від 10 лип. 2003 р. №1104-IV // Відом. Верхов. Ради. – 2004. – № 6. – Ст.39.
198. Бандурка А.М., Денисова Т.А., Трубников В.М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). – Харьков – Запорожье: НУВД, ЗГУ, 2002.– 440с.
199. Шмаров И.В. Предупреждение преступлений среди освобожденных от наказания. – М.: Юрид. лит., 1974. – 136 с.
200. Савчук Л.О. Формування адаптивних можливостей у вихованців ВТК, які звільняються з місць позбавлення волі // Соціальна реабілітація неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, у соціальних службах для молоді. – К.: А.Л.Д., 1995. – С.4–13.
201. Татидинова Т.С. Социальная реадаптация бывших заключённых // Социологические исследования. – 1993. – №3. – С. 50–54.
202. Беца О.В. Позбавлення волі: негативні соціальні та психологічні наслідки // Матеріали міжнародного симпозіуму “В пошуках альтернатив тюремному покаранню”. – К.: Freedom House. – 1997. – С. 24–29.
203. Михлин А.С., Потемкина А.Т. Освобождение от наказания: права, обязанности, трудовое и бытовое устройство: Учебное пособие. – Хабаровск: Высшая школа МВД СССР,1989. – 96с.
204. Алфёров Ю.А., Петков В.П., Соловьёв В.П. Социальная адаптация освобождённых из мест лишения свободы: Учебное пособие. – Домодедово: РИО РИПК работников МВД РФ, 1992. – 70 с.
205. Свиридов Н.А. Социальная адаптация личности в коллективе // Социологические исследования. – 1980. – № 3. – С. 44 – 51.
206. Социология: Підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенка, М.І. Горлача. – Харків – Київ: Глобус, 1998. – 628 с.
207. Закалюк А.П. Роль трудового коллектива в предупреждении правонарушений. – К.: Политиздат Украины, 1973. – 119 с.
208. Ревин В.П., Чернышов Н.А. Роль микросреды в механизме правонарушающего поведения и обеспечении корректирующего воздействия на личность // Криминология и уголовная политика. – М.: Ин-т государства и права АН СССР, 1985. – С. 91–93.
209. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань України у 1999 році: Інформ. бюлетень №4. – К.: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1999. – 84 с.
210. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність установ кримінально-виконавчої системи України: Інформ. бюлетень №1. – К.: Державний департамент України з питань виконання покарань, 1998. – 110 с.
211. Оперативно-службова і виробничо-господарська діяльність органів і установ виконання покарань у 2001 році: Інформ. бюлетень №6. – К.: Державний департамент України з питань виконання покарань, 2002. – 109 с.
212. Хрестоматія з історії пенітенціарної системи України: В 2-х т. / Упоряд. Г.О. Радов, І.І. Резник. – К.: РВВ КІВС, 1998. – Т.1., ч.1. – 414 с.
213. Шимановский М.В. Патронат в России: Публичная лекция. – Одесса: Одесский вестник, 1888. – 71 с.
214. Энциклопедический словарь / Под ред. Ф.А. Брокгауза, И.А. Ефрона. – СПб.: Типо-Литография И.А. Ефрона, 1898. – Т.23. – 240 с.
215. Михайленко В.П., Нікітіна І.В. Життєве самовизначення особистості в постпенітенціарний період // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 1998. – №3. – С. 87–95.
216. Резолюція міжнародного симпозіуму “В пошуках альтернатив тюремному покаранню” // Матеріали міжнародного симпозіуму “В пошуках альтернатив тюремному покаранню”. – К.: Freedom House, 1997. – С. 136–138.
217. Основні принципи поводження з в’язнями // Права людини в документах ООН. – Амстердам – К.: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1997. – С. 268–270.
218. Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996 – 2000: Указ Президента України від 17 вересня 1996 р. № 837 // Збірник указів Президента України. – 1996. – Вип. 3, ч. II. – С. 484–485.
219. Звіт перед українським народом “Десять років на варті правопорядку” // Міліція України. – 2002. – №2. – С.16. – (Додаток).
220. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 // Урядовий кур’єр. – №17. – 2001. – 30 січн.
221. Про затвердження Державної програми соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2004-2006 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2004 р. № 1133 // Офіційний вісник України. – №35. – Ст.2344.
222. Про зайнятість населення: Закон України від 1 берез. 1991 р. №803-XII // Відом. Верхов. Ради УССР. – 1991. – № 14. – Ст.170.
223. Житловий кодекс: Закон УРСР від 30 черв. 1983 р. №5464-X // Відом. Верхов. Ради УССР. – 1983. – № 28. – Ст.573.
224. Навсегда забыть страшное слово “зек” // Столич.