ВИПРАВДАНИЙ РИЗИК ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ




  • скачать файл:
  • title:
  • ВИПРАВДАНИЙ РИЗИК ЯК ОБСТАВИНА, ЩО ВИКЛЮЧАЄ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
  • The number of pages:
  • 187
  • university:
  • НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
  • The year of defence:
  • 2004
  • brief description:
  • ЗМІСТ


    Вступ 4

    РОЗДІЛ 1 12
    Поняття та види виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння

    1.1. Історико-правовий нарис кримінального законодавства про виправданий ризик 12
    1.2. Поняття виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння 24
    1.3. Види виправданого ризику 43
    1.4 Місце виправданого ризику в системі обставин, що виключають злочинність діяння 76

    Висновки до розділу 1. 88

    РОЗДІЛ 2
    Структура виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння 90

    2.1. Вступні положення 90
    2.2. Підстави вчинення діяння, пов’язаного з ризиком 98
    2.3. Склад діяння, пов’язаного з ризиком 109

    Висновки до розділу 2. 144

    РОЗДІЛ 3 147
    Перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику

    3.1. Поняття перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику 147
    3.2. Кваліфікація і кримінальна відповідальність за перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику 153

    Висновки до розділу 3. 161

    Загальні висновки 163
    Додатки 169
    Список використаних джерел 173




















    В С Т У П

    Актуальність теми. Зміни в суспільному житті створюють об’єктивні умови для широкого висування соціально-значущих ініціатив, розширення видів діяльності, спрямованих на досягнення нових цілей та практичних засобів для задоволення потреб людей. При цьому людська діяльність в багатьох своїх сферах незмінно сполучена з ризиком. Відомо, що ризик як соціальне явище вивчається різними суспільними науками. У цьому зв’язку виникає потреба показати специфіку ризику в конкретних областях наукового знання, у тому числі і кримінальному праві.
    В юридичній літературі немає чіткого кримінально-правового визначення ризику як обставини, що виключає злочинність діяння . Аналіз кримінально-правового аспекту ризику ускладнюється тим, що в юридичній літературі і законодавстві термін “ризик” використовується для позначення різних правових явищ. Крім того, багатогранність цього поняття, його різне етимологічне значення викликає численні і найчастіше суперечливі тлумачення, що призводить до розбіжності серед юристів у питаннях формулювання підстав правомірності заподіяння шкоди при ризику.
    Проблема ризику в радянській теорії кримінального права вивчалася із середини 50-х років XX сторіччя і сприймалася не всіма вченими однозначно. Однак більшість криміналістів, що займалися проблемою ризику (Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, Ю.В. Баулін, Є.В. Благов, В.А. Блінніков, О. Гав’яз, І.І. Горелік, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, Н.Г. Кадніков, С.Г. Келіна, М.Й. Коржанський, А.Н. Красіков, О.М. Лемешко, С.Л. Лисенков, П.С. Матишевський, Г.В. Овчиннікова, Т. Орешкіна, А.А. Піонтковський, А.М. Рішелюк, А.В. Сєрова, О.Д. Сітковська, І.І. Слуцький, Ю.М. Ткачевський, О.І. Ющик та ін.), пропонували передбачити виправданий ризик як самостійну норму в КК для закріплення відповідної обставини, що виключає злочинність діяння.
    З урахуванням соціальної важливості допущення ризику виникла необхідність юридичного врегулювання умов його правомірності. Саме тому в ст. 42 КК України 2001 року вперше передбачена норма про діяння, пов’язане з ризиком, як одна з обставин, що виключає злочинність діяння:
    “Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
    2. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.
    3. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій”.
    Слід зазначити, що норма про “виправданий професійний і господарський ризик” була передбачена в ст. 27 Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік 1991 р. Таку ж норму закріпив Модельний Кримінальний кодекс для держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. Подібна норма передбачена як у КК України, так і в діючих КК Азербайджану, Бєларусі, Грузії, Казахстану, Киргизcької Республіки, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану.
    Таким чином, закріплення норми про виправданий ризик у кримінальному законодавстві України свідчить про стійкість розвитку інституту обставин, що виключають злочинність діяння, у вітчизняній теорії кримінального права.
    Незважаючи на відсутність судової практики застосування ст. 42 КК України , вищевикладене свідчить про те, що дослідження проблеми виправданого ризику є актуальним як для науки кримінального права, так і для подальшого удосконалення КК стосовно обставин, що виключають злочинність діяння, а також майбутньої практики застосування вказаних обставин.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883); його тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 02 липня 2003 року (протокол № 12).
    Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття, ознак та видів виправданого ризику, підстав виправданого ризику, розгляд проблеми перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику, а також підготовка на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій для удосконалення законодавства та практики його застосування. Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі:
    1. Розглянути соціальну обумовленість та визначити місце виправданого ризику в системі обставин, що виключають злочинність діяння.
    2. Розробити кримінально-правове поняття виправданого ризику.
    3. Визначити види виправданого ризику.
    4. Проаналізувати підстави вчинення діяння, пов’язаного з ризиком.
    5. Розглянути та піддати аналізу склад діяння, пов’язаного з ризиком.
    6. Провести порівняльний аналіз виправданого ризику та крайньої необхідності як обставин, що виключають злочинність діяння.
    7. Визначити поняття та види перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику.
    Об’єктом дослідження є обставини, що виключають злочинність діяння. Предметом дослідження є виправданий ризик як одна з видів обставин, що виключають злочинність діяння.
    Методи дослідження. В роботі використовувалися загальнонаукові методи дослідження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності і протиріччі протилежностей, вивчалося поняття виправданого ризику. Застосовуючи метод системного аналізу правових явищ, розглянутий виправданий ризик як одна з обставин, що виключає злочинність діяння. Системно-структурний метод дослідження дозволив виділити і дослідити поняття та підстави вчинення діяння, пов’язаного з ризиком; догматичний – проаналізувати зміст законодавчих положень про виправданий ризик; порівняльно-правовий – порівняти положення кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн, а історичний і порівняльно-історичний – дослідити та порівняти окремі діючі положення про виправданий ризик з такими ж положеннями попереднього законодавства. Застосування соціологічного методу дозволило узагальнити та проаналізувати точки зору лікарського персоналу міської клінічної лікарні № 30 м. Харкова і слухачів факультету № 8 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого по застосуванню виправданого ризику на практиці: було опитано 54 медичних працівника та 78 слухачів факультету № 8 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є самостійним монографічним дослідженням проблеми виправданого ризику як однієї з обставин, що виключає злочинність діяння. На думку автора, з досягнутих ним результатів дослідження новими для науки кримінального права є такі:
    1. Сформульовано авторське поняття “виправданого ризику” як передбачене КК правомірне поставлення об’єкта кримінально-правової охорони в небезпеку заподіяння шкоди або фактичне заподіяння йому шкоди, вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети в обстановці, коли ця мета не могла бути досягнута без такого ризику, а вжиті суб’єктом заходи давали підстави розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.
    2. Розвинені й удосконалені положення, що правовою формою виправданого ризику є здійснення особою свого суб’єктивного права.
    3. Одержали подальший розвиток положення щодо класифікації видів виправданого ризику, критеріями якого є характер небезпеки, що загрожує об’єкту кримінально-правової охорони, і сфера діяльності людини, в якій найбільш типове вчинення ризикованого діяння.
    4. На відміну від висловлених в літературі поглядів обґрунтований підхід до характеристики структури виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння, через єдність і взаємозв’язок двох елементів – підстави діяння та його складу.
    5. Вперше детально аналізуються правова і фактична підстави виправданого ризику, де під правовою підставою розуміється наявність реальної або потенційної небезпеки заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, а під фактичною підставою – обстановка, що свідчить про неможливість досягнення суб’єктом значної суспільно корисної мети дією (бездіяльністю), не пов’язаною з ризиком.
    6. По-новому розкриті елементи складу діяння, пов’язаного з ризиком: його суб’єкт, мета, об’єкт, об’єктивні ознаки та суб’єктивний контроль.
    7. Одержали додаткову аргументацію положення щодо правомірності поставлення в небезпеку і навіть заподіяння шкоди здоров’ю та життю конкретної людини (однієї чи декількох) при виправданому ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
    8. На відміну від висловлених в літературі положень обґрунтована необхідність визначення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику, при цьому виділяється два їх види: а) межі заподіяння реальної шкоди та б) межі заподіяння потенційної шкоди.
    9. Удосконалені положення щодо поняття перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику.
    10. Вперше обґрунтована позиція автора, що у випадку перевищення меж виправданого ризику має місце злочин з необережною формою вини у вигляді злочинної самовпевненості.
    11. По-новому проведене розмежування виправданого ризику від крайньої необхідності.
    12. Викладені пропозиції про внесення змін до чинної редакції ст. 42 КК та п. 8 ст. 66 КК України.
    Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження має теоретичне та прикладне значення. Теоретичне значення його результатів полягає у тому, що окремі положення роботи, підходи та висновки можуть бути використані як інформаційний або відправний матеріал для подальших досліджень проблеми виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння. Прикладне значення можуть мати ті результати дослідження, що стосуються подальшого удосконалення КК України, а також положень КК, пов’язаних з регламентацією діяння, пов’язаного з ризиком. Окремі положення роботи могли б бути введені в курс Загальної частини кримінального права України, що викладається студентам вищих навчальних закладів.
    Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, викладені на міжнародній та республіканських конференціях, що проводилися в м. Хмельницькому (2002 р.), м. Луганську (2002 р.) і м. Дніпропетровську (2003 р.). Окремі з сформульованих у дисертації положень використовувалися автором при проведенні практичних занять зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2000-2004 р.).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в одинадцяти опублікованих дисертантом наукових працях, з них у шістьох статтях в спеціалізованих виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, і в п’ятьох тезах наукових доповідей та повідомлень.
    1. Анчукова М.В. Підстави вчинення діяння, пов’язаного з ризиком // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-№ 17.- С. 364-368.
    2. Анчукова М.В. Об’єктивні ознаки діяння, пов’язанного з ризиком // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-№ 18.- С. 304-309.
    3. Анчукова М.В. Виправданий ризик: поняття та ознаки // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.-№ 19.-С.483-488.
    4. Анчукова М.В. Місце виправданого ризику в системі обставин, що виключають злочинність діяння // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-№ 20.-С. 417-421.
    5. Анчукова М.В. Основания деяния, связанного с риском // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-№ 21.-С. 506-510.
    6. Анчукова М.В. Превышение пределов причинения вреда при совершении деяния, связанного с риском // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-№ 22.-С. 521-525.
    7. Анчукова М.В. Про поняття діяння, пов’язаного з ризиком, як обставини, що виключає злочинність діяння // Підприємництво, господарство і право.- 2002.-№ 7.- С. 105-108.
    8. Анчукова М. К вопросу о понятии деяния, связанного с риском, как обстоятельстве, исключающем преступность деяния // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права, 2002.- Спецвипуск №1. - С. 205-206.
    9. Анчукова М.В. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння // Вісник Луганської Академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України.- Спецвипуск у 2-х частинах.-Ч.1, 2002.-С. 57-60.
    10. Анчукова М.В. Понятие деяния, связанного с риском, как обстоятельства, исключающего преступность деяния // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2003”.-Т. 29. Право.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.-С. 27-28.
    11. Анчукова М.В. Перевищення меж заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком, як обставина, що пом’якшує покарання // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2003”.-Т. 2. Право.-Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003.-С. 43-45.
    Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять 9 підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних висновків до всієї роботи), списку використаних джерел (191 найменування) та додатків. Загальний обсяг дисертації – 187 сторінок, список використаних джерел викладений на 15 сторінках, додатки складають 4 сторінки.
  • bibliography:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

    Дотепер не було самостійної наукової праці, яка була б спеціально присвячена характеристиці виправданого ризику як обставини, що виключає злочинність діяння. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
    1. Норма про виправданий ризик вперше одержала закріплення в кримінальному законодавстві колишніх соціалістичних держав - Німецькій Демократичній Республіці (НДР) КК 1968 р., Польській Народній Республіці (ПНР) КК 1969 р. і Народній Республіці Болгарія (НРБ) КК 1968 р. В даний час у законодавстві більшості закордонних країн (Великобританія, Іспанія, Італія США, ФРН, Франція, Японія та ін.) виправданий ризик не передбачений у кримінальному законодавстві в якості обставини, що виключає злочинність діяння, однак закріплений у кримінальному законодавстві більшості країн пострадянського простору, що входять в Співдружність Незалежних держав (СНД).
    2. В ст. 42 КК України йдеться про самостійну обставину, що виключає злочинність діяння – виправданий ризик. Розгляд видових ознак виправданого ризику в рамках родового поняття обставини, що виключає злочинність діяння, дозволяє в підсумку визначити виправданий ризик як передбачене КК правомірне поставлення об’єкта кримінально-правової охорони в небезпеку заподіяння шкоди або фактичне заподіяння йому шкоди, вчинене для досягнення значної суспільно корисної мети в обстановці, коли ця мета не могла бути досягнута без такого ризику, а вжиті суб’єктом заходи давали підстави розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.
    3. Виходячи з характеру небезпеки, що загрожує об’єкту кримінально-правової охорони, виділяється: ризик з реальної небезпеки і ризик з потенційної небезпеки (новаторський ризик). На підставі ж характеру діяльності людини, у якій найбільш імовірне формування ризикованої обстановки, можливе виділення техніко-експлуатаційного, медичного, науково-експериментального, господарського ризику, ризику в діяльності правоохоронних органів та інших видів ризику.
    4. Виправданий ризик є самостійною обставиною, що виключає злочинність діяння, та займає в системі цих обставин місце серед тих, в основі яких лежить здійснення суб’єктивного права.
    5. Виправданий ризик має правову та фактичну підстави, що лише у своїй єдності виправдують вчинення особою ризикованого діяння. Підставами вчинення діяння, пов’язаного з ризиком, є наявність реальної або потенційної небезпеки заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам в обстановці, що свідчить про неможливість досягнення суб’єктом значної суспільно корисної мети дією (бездіяльністю), не пов’язаною з ризиком.
    6. Виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння має поряд з підставами його вчинення свої складові елементи, якими є суб’єкт, об’єкт заподіяння шкоди, мета, об’єктивні ознаки діяння, суб’єктивний контроль.
    7. В ст. 42 КК відсутні будь-які вказівки на суб’єкта ризикованого діяння. Вважаємо, що ознаки суб’єкта, який вчинив таке діяння, повинні збігатися з ознаками суб’єктів відповідних злочинів, під ознаки якого зовні підпадає діяння, пов’язане з ризиком. Суб’єктами виправданого ризику є будь-які громадяни поза залежністю від характеру і роду діяльності; не випадково в ст. 42 законодавець вживає термін «діяння, пов’язане з ризиком», не обмежуючи сферу вчинення даних правомірних вчинків, вказавши лише на підстави його правомірності.
    8. Однією з основних вимог до правомірності діяння, пов’язаного з ризиком законодавець визнає вчинення дії (бездіяльності) тільки для досягнення значної суспільно корисної мети (ч. 1 ст. 42). Суспільно корисна мета повинна бути значною, тому що засобом її досягнення виступає ризикована дія, що підпадає під ознаки злочину, тобто пов’язана зі створенням небезпеки заподіяння шкоди благам, охоронюваним кримінальним законом. Тому постановка незначної мети, заради досягнення якої відбуваються зазначені дії, є свідченням їхньої неправомірності.
    9. Об’єкт заподіяння шкоди при вчиненні виправданого ризику визначається на стадії планування та ухвалення рішення вчинити діяння, тому він виникає разом з постановкою мети, а також оцінкою можливостей і засобів по її досягненню шляхом заподіяння шкоди даному об’єкту. Конкретний вид об’єкта визначається характером і спрямованістю ризикованого діяння або, інакше кажучи, тим, під ознаки якого діяння, передбаченого кримінальним законом, таке діяння підпадає.
    10. Аналіз ст. 42 дозволяє зробити висновок, що об’єктивна сторона ризикованого діяння характеризується «подвійністю». Після постановки значної суспільно корисної мети і прийняття особою рішення вчинити ризиковане діяння відбувається реалізація самого вчинку, поряд з цим суб’єкт виправданого ризику вживає заходи, достатні для запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам. Причому зазначені заходи можуть вживатися особою як до вчинення самого ризикованого вчинку, так і паралельно з його вчиненням.
    Таким чином, для діяння, пов’язаного з ризиком, обов’язкові наступні об’єктивні ознаки: 1) вчинення діяння (дії або бездіяльності); 2) настання наслідків у виді: а) поставлення в небезпеку заподіяння шкоди правоохоронюваних інтересів, або б) фактичної шкоди, заподіяної правоохоронюваним інтересам; 3) наявність причинного зв'язку між вчиненим діянням та наслідком; 4) вчинення діяння протягом часу існування підстави для такого діяння; 5) збіг вчиненого діяння та наслідку з ознаками об'єктивної сторони діяння, передбаченого кримінальним законом; 6) прийняття суб'єктом виправданого ризику заходів, достатніх, на його думку, для запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.
    11. В КК межі заподіяння шкоди виправданого ризику прямо не позначені, однак межі заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком, повинні бути, і, з урахуванням залежності між підставою та межами заподіяння шкоди при виправданому ризику можна виділити два їх види: 1) межі заподіяння шкоди, що відповідають його реальній небезпеці, і 2) межі заподіяння шкоди, що відповідають його потенційній небезпеці.
    12. Психічне відношення ризикуючого суб’єкта до вчиненого діяння містить у собі як інтелектуальний, так і вольовий моменти. Інтелектуальний момент містить в собі усвідомлення даною особою наступних обставин: а) для вчинення ризикованої дії є достатні підстави, тобто наявна необхідність і можливість досягнення значної суспільно корисної мети; б) досягнення значної суспільно корисної мети в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, неможливо; в) ризикуючою особою вжиті заходи, достатні, на його думку, для запобігання можливої шкоди правоохоронюваним інтересам; г) особа передбачає, що його діянням ставиться під загрозу заподіяння або заподіюється шкода правоохоронюваним інтересам, співрозмірна з правовою підставою (реальною або потенційною небезпекою) та значною суспільно корисною метою, яку вона прагне досягти. Усвідомлюючи зазначені обставини, особа, тим самим, усвідомлює і виправданість ризикованої дії. Вольовий момент укладається в бажанні суб’єкта вчинити ризиковане діяння для досягнення значної суспільно корисної мети.
    13. Розгляд ознак складу ризикованого вчинку дозволяє зробити висновок, що склад виправданого ризику – це дія або бездіяльність особи, пов’язана з можливістю заподіяння або заподіянням об’єкту кримінально-правової охорони шкоди, що відповідає наявній реальній або потенційній небезпеці заподіяння шкоди і значній суспільно корисній меті, яку неможливо досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком.
    14. Вчинення діяння, пов’язаного з ризиком, у рамках меж заподіяння шкоди виправдано. У тих випадках, коли особа помилилася і, незважаючи на вжитті нею заходи та всупереч її розрахунків, спричинена шкода виявилася явно більшою, ніж реально загрожуюча небезпека або значна суспільно корисна мета, її дії виходять за межі виправданого ризику і стають суспільно небезпечними. У таких випадках має місце перевищення меж виправданого ризику.
    15. У КК України не міститься визначення перевищення меж заподіяння шкоди при виправданому ризику. У зв’язку з цим пропонується наступне визначення: «перевищенням меж заподіяння шкоди при виправданому ризику визнається явна невідповідність шкоди, заподіяної правоохоронюваним інтересам, небезпеці, що викликала ризик, або меті, для досягнення якої особа допустила ризик».
    16. У тексті дисертації викладені пропозиції по удосконаленню КК України в частині регламентації виправданого ризику. Відповідно до них пропонується викласти ст. 42 у наступній редакції:
    «1. Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), що заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети і якщо при цьому не було допущене перевищення меж допустимої шкоди.
    2. Ризик визнається виправданим, якщо поставлена мета не могла бути досягнута в даній обстановці дією (бездіяльністю), не пов’язаною з ризиком, і особа, що допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам.
    3. Забороняється вчинення діяння, пов’язаного з ризиком, якщо воно завідомо створювало загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
    4. Перевищенням меж заподіяння шкоди при виправданому ризику визнається явна невідповідність шкоди, заподіяної правоохоронюваним інтересам, небезпеці, що викликала ризик, або меті, для досягнення якої особа вчинила діяння, пов’язане з ризиком».
    17. Поряд з тим, що перевищення меж заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком, слід кваліфікувати тільки як необережний злочин, доцільно закріпити в КК України відповідну обставину, що пом’якшує покарання. З цією метою слід доповнити п. 8 ст. 66 КК словами: «…або меж допустимої шкоди при виправданому ризику». Ця норма, за умови її закріплення, буде повною мірою буде відображати специфіку ризикованої діяльності і стимулювати осіб, діяльність яких межує з ризикованими ситуаціями.


























    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абчук В.А. Теория риска в морской практике. - Л.: Судостроение. 1983. -152с.
    2. Альгин А.П. Риск и его роль в общественной жизни. - М.: Мысль, 1989. -187с.
    3. Альгин А.П., Орзих М.Ф. Перестройка и хозяйственный риск: социально-правовые проблемы. // Правоведение. - 1989. - №5.-С. 20-27.
    4. Ардашева Н. Понятие эксперимента в медицине и защита прав человека // Гос-во и право-1995.-С.102-107.
    5. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР.-М.: ИД «Муравей» - 432 с.
    6. Баранов В.М. Истинность норм советского права. Проблемы теории и практики. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1989. - 400 с.
    7. Баулин Ю.В. К характеристике оснований, исключающих общественную опасность и противоправность деяния // Проблемы соц. законности. -№21.-С. 106-109.
    8. Баулин Ю.В. К вопросу о профессиональном и хозяйственном риске в проекте Основ уголовного законодательства // Правовое государство. - Вып. 1.-Тарту,1989.-167 с.
    9. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. - X.: Основа. 1991.-359 с.
    10. Баулин Ю.В. Основания, исключающие уголовную ответственность // Проблемы соц. законности. -№16.-С. 139-142
    11. Баулин Ю.В. Понятие оснований, исключающих общественную опасность и противоправность деяния // Проблемы социалистической законности. -№20.-С. 138-142.
    12. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. - Х.: Вища школа, 1986.-134 с.
    13. Бахин С.В. Международно-правовая защита прав человека и эксперименты на людях // Вестн. Ленингр. ун-та. 1987.-Сер. 6.-Вып. 3.
    14. Бачкан Т., Месено Д., Мико Д., Сеп Е., Хусти Э. Хозяйственный риск и методы его измерения.-М., 1979.
    15. Благов Е.В. Квалификация деяний исключающих уголовную ответствен¬ность. // Государство и право. -1992. - №9.-С. 78-83.
    16. Блинников В.А. Система обстоятельств, исключающих преступность деяния, в уголовном праве России. Автореф. на соискание уч. степ. д.ю.н. – Нижний Новгород, 2002.-46 с.
    17. Бражник Ф.С. Некоторые нормы проекта требуют совершенствования. // Социалистическая законность. -1989. – №3.-С. 27-29.
    18. Бражник Ф.С. Отклики на проект опубликованного УК Российской федерации // Государство и право. -1992. - №6.
    19. Бюллетень Верховного Суда РСФСР.-1988.- № 2.
    20. Бюллетень Верховного Суда РСФСР. -1991. -№ 2.
    21. Бюллетень Верховного Суда СССР.- 1987.- № 5.
    22. Бюллетень Верховного Суда СССР.-1989.- № 4.
    23. Ведяхин В. Риск в сфере научно-технического прогресса. // Хозяйство и право. -1992. - №2.-С. 80-85.
    24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укладач і гол. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь:ВТФ «Перун», 2001.-1440 с.
    25. Владимиров Л.Е. Учебник русского уголовного права. Общая часть. – Х.: Тип. Каплана и Биргонова, 1889.- 253 с.
    26. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование).- Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982.- 152 с
    27. Гав’яз О. Господарський ризик як обставина, що виключає кримінальну відповідальність // Рад. право.-1988.-№2.-С. 30-31
    28. Гав’яз О. Поняття виправданного ризику потребує уточнення // Радянське право.-1989.-№9.-С.39-40.
    29. Гаврилов О.А. Проблемы исследования эффективности действия правовой системы // Правовая система социализма. - М., 1987. - Т.2.
    30. Глушков В.А. Ответственность за преступления в области здравоохранения. Киев: Вища школа, 1987. -200 с.
    31. Глушков В.А. Проблемы уголовной ответственности за общественно опасные деяния в сфере медицинского обслуживания: Автореф. дис. ... докт. юр, наук: 12.00.08. / Киевский гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко. - Киев. 1990.- 40 с.
    32. Глязер Г. Драматическая медицина: Опыты врачей на себе / Пер. с нем. Изд. 2-е. - М., 1965. - 215 с.
    33. Горелик И.И. Квалификация преступлений опасных для жизни и здоровья. - Минск: Вышейш. шк., 1973.
    34. Гринберг М.С. Проблема производственного риска в уголовном праве.-М.; Госюриздат, 1963. - 132с.
    35. Гринберг М.С. Преступления против общественной безопасности. Часть Особенная. Учебное пособие. Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1974. -176с.
    36. Гринберг М.С. Должностные преступления и крайняя необходимость // Советское государство и право.-1989. - №5. – С.64-72.
    37. Гринберг М.С. Об обстоятельствах, исключающих преступность деяния // Соц. законность -1989. - N63. - С.26-29.
    38. Гринберг М.С. Технические преступления. - Новосибирск, 1992.
    39. Грядов С.И. Риск и выбор стратегии в предпринимательстве. - М.: Изд-во МСХА.-1994.
    40. Гукасян Р.Е. Соотношение прав и обязанностей социалистических организаций и государственных органов // Вопросы развития и защиты прав граждан и социалистических организаций. - Калинин,1978.
    41. Дагель П. Об уголовной ответственности врачей // Сов. юстиция. - 1964.-№19.-С. 12-14.
    42. Дагель П.С. Рецензия на книгу М.С. Гринберга «Проблема производственного риска в уголовном праве». // Советское государство и право. -1965.- №3. -С.160.
    43. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - Т.4.-Р-V., 1980. -683 с.
    44. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву, - М.: Госюриэдат, 1955.-78 с.
    45. Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. М.: Юрид. лит, 1990. -272 с.
    46. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948.- 311 с.
    47. Дьяченко П.К., Галкин В.В. Метод определения и классификация хирургического риска //Вестник хирургии.-Т. 115.-Л., 1975.-№ 7.
    48. Закон України «Про охорону навколишнього природнього середовища» от 25.06 1991 г. // Відомості Верховної Ради (ВВР).-1991.-№41.-Ст. 546
    49. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» от 19.11. 1992 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР).- 1993.- N 4.- Ст.19
    50. Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» от 8.06.2000г. // Відомості Верховної Ради (ВВР).-2000.-№40.-Ст. 337
    51. Збірник систематизованого законодавства.-№11/1 (478).-18.03.2002.-Ст.6
    52. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. М.: Юрид. лит., 1984.-144 с.
    53. Кабанов П. Риск при рассле¬довании преступлений /Соц. законность.-1989.-№ 2.-С.56-58
    54. Кабышев О. Правомерность предпринимательского риска // Хозяйство и право. - 1994.-№ 3.-С. 47-60.
    55. Кадников Н.Г. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: Учебное пособие. - М.: Бизнес Ченел интернешнл Лдт., 1998. - 48 с.
    56. Казакевич Т.А. Целесообразность и цель в общественном развитии // Вестник Ленинградского университета. – 1963. - № 23.
    57. Келина С. Профессиональный риск как обстоятельство, исклю-чающее преступность деяния // Сов. юстиция.-1988.-№22.-С. 14-15.
    58. Келина С.Г. Обстоятельства, исключающие преступность деяния: понятие и виды // Уголовное право.-1999.-№ 3-С.3-8.
    59. Ковалев М., Вермель И. Критерии ответственности медицинских работников за ненадлежащее лечение //Социалистическая законность.- 1987.-№ 4.-С. 57-58.
    60. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости. - Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1981.- 153с.
    61. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. / Отв. ред. А.В. Наумов. - М.: Юристь, 1996.- 824 с.
    62. Комментарий к Уголовному кодексу РФ / Отв. ред. В.И. Радченко. - М.: Вердикт, 1996. - 368 с
    63. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин, 1989.-447 с.
    64. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1976.-120 с.
    65. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В. Петровского и М.Г. Ярошевского.- М., 1985.
    66. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борісов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Киів-Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001.- 416 с.
    67. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. Ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. – К., Правові джерала, 2002.-432 с.
    68. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
    69. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. М., 1996.-124 с.
    70. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии): Учебное пособие. М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
    71. Кудрявцев В.Н. Закон. Поступок. Ответственность.: Монография.- М.: Наука, 1986.- 448 с.
    72. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М.: Госюриздат. 1960.- 243 с.
    73. Кудрявцев В.Н. Право и поведение. - М.: Юрид. лит., 1978.-192 с.
    74. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.: Наука, 1982.-288 с.
    75. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (О структуре индивидуального преступного поведения). - М.: Юрид. лит., 1968.-197 с.
    76. Кудрявцев В.Н., Малеин Н.С. Правовое поведение, его субъекты и пределы // Правоведение.-1980.-№3.
    77. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий. - М.: Госюриздат, 1958.-217 с.
    78. Курс российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. - М.: Спарк, 2001.-767 с.
    79. Курс советского уголовного права. Часть Общая. Том 1.– Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968.-645 с.
    80. Курс советского уголовного права / Под ред. А.А. Пионтковского - М.: Наука, 1970.- Т.1.-310 с.
    81. Курс советского уголовного права / Под ред. А.А. Пионтковского, В.С. Ромашкина и В.М. Чхиквадзе. - М.: Наука, 1970.- Т.2.-516 с.
    82. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении / Г.Н. Борзенков, В.С. Комиссаров, Н.Е. Крылова и др. Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и Н.М. Тяжковой. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1999. – 592 с.
    83. Левченко В.И. О профессиональном риске в науке // Сов. гос-во и право.-1984.- № 4. – С. 127-130.
    84. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность.- М.: Политиздат, М.: Политиздат, 1977. - 304с.
    85. Лиховидов К. Писк как условие дифференциации объема и мер юридической ответственности // Законность.-2001-№12.-С. 33-38.
    86. Лыхмус У.Э. Правомерный риск как обстоятельство, исключающее общественную опасность деяния // Ученые записки Тартуского университета. - Вып.852, 1989.-С. 178-180.
    87. Ляпунов Ю. Реформа уголовного законодательства и пробелы права // Сов. юстиция.-1989.-№3. – С. 31-32.
    88. Мазин П., Битеев В., Пономарев Г. Обоснованный риск: проблемы толкования и практического применения // Уголовное право. - 2002.-№1.-С.26-29.
    89. Макаренко В.П. Риск при принятии решении в научной политике. - М., 1977.-134 с.
    90. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. -М.: Государственное изд-во юрид. лит., 1957. -211 с.
    91. Малеин Н.С. Право на медицинский эксперимент //Советское государство и право.-1975.-№ 11.-С.35-41.
    92. Малиновский А.А. Уголовное законодательство зарубежных государств.-М., 1998.-128 с.
    93. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001.- 352 с.
    94. Матузов Н.И. Правовая система и личность.-Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987.-293 с.
    95. Медведев А.А. Соотношение необходимой обороны и служебного долга // Соц. законность.-1974.-№9.
    96. Мельникова В. О профессиональном и хозяйственном риске // Сов. юстиция.-1989.-№22.-С. 22-23.
    97. Мизулина Е.Б., Мизулин М.Ю. Диалектика цели в праве // Философские проблемы субъективного права. – Ярославль, 1990.
    98. Михайлов В.И. Выполнение профессиональных функций, как обстоятельсво, исключающее преступность деяния // Уголовное право.-2002-№ 2-С. 51-54.
    99. Михайлов В.И. О социально-юридическом аспекте содержания обстоятельств, исключающих преступность деяния // Гос-во и право.-1995.- №12.- С. 59-69.
    100. Михаль О. Профессиональный (обоснованный) риск при освобождении заложников // Уголовное право.-2003-№ 1-С. 39-40.
    101. Михлин А.С. Последствия преступления. - М.: Юрид. лит., 1969.-104 с.
    102. Модельный Уголовный кодекс для государств - участников СНГ.-СПб., 1995. - 172с.
    103. Науковий коментар Кримінального кодексу України / Проф. Коржанський М.Й.-К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.-656 с.
    104. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України-Ч.1. /Під загальною редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка -К.: Форум, 2001.-394 с.
    105. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка.-К: А.С.К., 2002.-936 с.
    106. Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть: Курс лекций. - М., 1996.- 560 с.
    107. Научно-практический комментарий к Уголовному кодексу Белорусской ССР / А.В. Барков, И.И. Горелик, П.А. Дубовец и др./ Под общ. ред. А.А. Здановича. -2-е изд., перераб. и доп.. – Мн.: Беларусь, 1989.-430 с.
    108. Научно-практический комментарий Уголовного кодекса Украины от 5 апреля 2001 года / Под ред. Н.И. Мельника, Н.И. Хавронюка.-К.: Каннон; А.С.К., 2002.-1216 с.
    109. Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии // Сборник научных статей под ред. проф., засл. деятеля науки РФ, академика МАН ВШ и РАЕН Л.Л. Кругликова и проф., засл. деятеля науки РФ, лауреата Государственной премии СССР Н.Ф. Кузнецовой. - М.: ЛексЭст, 2002.-464 с.
    110. Нурпеисов Е.К. Психология правомерного поведения. - Алма-Ата: Наука,1984.-127с.
    111. Общая теория права / Под ред. В.К. Бабаева. - Н. Новгород., 1993.
    112. Овсянников И. Риск при планировании предварительного расследования // Уголовное право.-2000.-№2.-С.83-87.
    113. Овчинникова Г.В. Виды профессионального и хозяйственного риска // Правоведение.-1991.-№ 1.-С.60-66.
    114. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / Под ред. проф. Н.Ю. Шведовой.- 14-е изд.-М.: Рус. яз., 1982.-816 с.
    115. Ойгензихт В.А. Категория «риска» в советском гражданском праве // Правоведение. -1971.- №5.- С. 64-70.
    116. Оксамытный В.В. Правомерное поведение личности (теоретические и методологические проблемы). - К.: Наукова думка,1985.-42 с.
    117. Определение степени операционного риска (Методические рекомендации).-Донецк: Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького МОЗ Украины, 1999.-18 с.
    118. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния.- СПб: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003.-217 с.
    119. Орешкина Т. Обоснованный риск в системе обстоятельств, исключающих преступность деяния // Уголовное право. - 1999. - № 1-2. - С. 17-24.
    120. Основы уголовного законодательства Союза ССР и республик. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. -1991. - №30. - Ст.862.
    121. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость по советскому уголовному праву.-М.:Госюриздат, 1962-179 с.
    122. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. Монография. -Х.: Факт, 1998.-168 с.
    123. Петровский В.А. К психологии активности личности. // Вопросы психологии. -1975. - №3. - С.26-37.
    124. Пионтковский А.А. Уголовный закон в борьбе с отрицательными последствиями научно-технического прогресса //Советское государство и право, 1972. № 3.
    125. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. - М.: Госиздат юрид. лит., 1961.-655 с.
    126. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15 липня 1998 р. №1099 // ОВУ.-1998.-№28.-Ст. 1062
    127. Преступная небрежность (уголовно-правовое и криминологическое исследование) / И.П. Лановенко, А.Н. Костенко и др.-К.: Наукова думка, 1992.
    128. Примерный уголовный кодекс (США). Официальный проект Института американского права: пер. с англ..- М.: Прогресс, 1969-303 с.
    129. Райзберг Г.А. Предпринимательство и риск. - Знание, 1992.-62 с.
    130. Рарог А.И. Проблемы субъективной стороны преступления.-М.: Московский юрид. ин-т, 1991.
    131. Рассудовский В. Вопрос об имущественном риске в гражданском праве // Советская юстиция.-1963.-№18.-С. 11-13.
    132. Российское уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. В.Н.Кудрявцева и А.В.Наумова.- М.:Спарк, 1997.- 454 с.
    133. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.-М.: Учпедгиз, 1946.-703 с.
    134. Рудашевский В.Д. Риск, конфликт и неопределенность в процессе принятия решений и их моделировании // Вопросы психологии.-1987.- № 2.-С. 84-94.
    135. Русинов Р.К. Сознание и правомерное поведение. // Советское государство и право.-1983.-№ 5.-С.3-10
    136. Сабитов Р.А. Уголовно-правовое регулирование посткриминального поведения: Автореф. дис. д-ра юрид. наук.-Л., 1988.
    137. Самороков В.И. Риск в уголовном праве // Государство и право.-1995.-№5.-С. 103-112.
    138. Самороков В.И. Уголовно-правовая оценка медицинского риска // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовного законодательства.-М., 1994.
    139. Сахаров А.Б. Обстоятельства, исключающие уголовную ответствен¬ность. // Советское государство и право. -1987. - №11.-С. 111-118.
    140. Селезнев М. Крайняя необходимость и оправданный риск // Законность.-1992.-№11.-С.14-16.
    141. Сергеева Т.Л. Вопросы виновности и вины в практике Верховного Суда СССР по уголовным делам.-М., 1950.-180 с.
    142. Сергиевский Н.Д. Русское уголовное право. Пособие к лекциям. Ч. Общая. Изд- 9-е, СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1911.- 397 с.
    143. Серова А.В. Профессиональный риск медицинских работников как вид обоснованного риска: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.-Екатеринбург, 1999.-22 с.
    144. Сидоров Б.В. Уголовно-правовые гарантии правомерного, социально полезного поведения.-Казань, 1992.
    145. Ситковская О.Д. Психология уголовной ответственности. -М., 1998.-285 с.
    146. Скакун О.Ф. Теория государства и права.- Харьков: Консум, 2000.-704 с.
    147. Словарь иностранных слов.-М.: Рус. яз., 1985.-608 с.
    148. Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность. -Л.: Изд-во Ленинградского ун-та,1956.-118 с.
    149. Собчак А.А. О некоторых спорных вопросах общей теории правовой ответственности // Правоведение.-1968. - №1.- С.49-57.
    150. Советское уголовное право. Часть общая / Под ред. Гришаева П.И., Здравомыслова Б.В..- М.: Юрид. лит., 1982.- 438 с
    151. Социальная психология. Краткий очерк.- М.: Политиздат, 1975.
    152. Сравнительная таблица статей уголовных кодексов стран – участниц Содружества Независимых государств: Учебное пособие / Сост. Ю.А. Зюбанов.- М.: Изд-во МНЭПУ, 2000.- 68 с.
    153. Таганцев Н.С. О преступлениях против жизни по русскому праву. СПб.: Гос. тип.,1870.-Т. 1.-639 с.
    154. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2т. Т.1.-М.: Наука, 1994.-380с.
    155. Тарусина Н.Н. Субъективное право – юридическая обязанность // Философские проблемы субъективного права. - Ярославль.
    156. Тимейко Г.В. Общее учение о объективной стороне. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1977.
    157. Тимербулатов А. Риск: уголовно-правовые аспекты. // Государство и право.-1995. - №З.-С.112-116.
    158. Тихомиров Ю.А. Теория закона. - М.: Наука, 1982.-256 с.
    159. Ткачевский Ю.М. Оправданный профессиональный и производственный риск как обстоятельство, исключающее уголовную ответственность // Вестн. МГУ.- Сер.11.- Право. – 1991.-№3.-С. 16-22.
    160. Ткаченко В.И. Необходимая оборона по уголовному праву. - М.: Юрид. лит., 1979-120 с.
    161. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США. Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов /Под ред. И.Д. Козочкина. - М.:Зерцало, 1998.-352 с.
    162. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учебное пособие / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. – М.: Омега-Л, Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 2003.-576 с.
    163. Уголовное право России. - Т.1. Общая часть / Учебник для вузов в 2-ч томах / Отв. ред. А.Н. Игнатов, Ю.А. Красиков.-М.: НОРМА-ИНФРА,1998.-639 с.
    164. Уголовное право России. Общая часть: Учеб¬ник под ред. А.И. Рарога.-М.: Ин-т межд. права и экономики, 1998.-320 с.
    165. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под редакцией Б.В. Здравомыслова. - М.: Юрист, 1999.-480 с.
    166. Уголовное право Российской Федерации: В 2 т. Т.1: Общая часть: Учебник / Под ред. Л.В. Иногамовой-Хекай.-М.: ИНФРА-М, 2002.-384 с.
    167. Уголовный и Уголовно-процессуальный кодексы Германской Демократической Республики. - М., 1972. - 251 с.
    168. Уголовный закон: опыт теоретического моделирования //АН СССР. Ин-т государства и права / Ответ. ред.: В.Н. Кудрявцев, С.Г. Келина. - М.: Наука, 1988.-279 с.
    169. Уголовный кодекс Азербайджанской республики / Научное редактирование, предисловие докт. юрид наук, проф. И.М. Рагимова. Перевод с азер¬байджанского Б.Э. Аббасова.- СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. — 325 с.
    170. Уголовный кодекс Индии.-М.: Изд-во иностр. лит, 1958.-240 с.
    171. Уголовный кодекс Испании / Пер. с исп. В.П. Зыряновой и Л.Г. Шнайдер /Под ред. и с предисл. Н.Ф. Кузнецовой и Ф.М. Решетникова. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1998. – 218 с.
    172. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. - Бишкек, 1998. - 315 с.
    173. Уголовный кодекс Латвийской Республики /Науч. ред. и вступ. статьи канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой. Перевод с латышского канд. юрид. наук. А.И. Лукашова. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. - 313с.
    174. Уголовный кодекс Народной Республики Болгария.-Мн.: Тесей, 2000.-192 с.
    175. Уголовный кодекс Республики Беларусь.-2-е изд., доп. - Мн.: Национальный центр правовой информации Республики Беларусь, 2001.-230 с.
    176. Уголовный кодекс Республики Казахстан /Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 (Ведомости Парламента РК, 1997 г., № 15-16. ст. 211) /Предисловие министра юстиции Республики Казахстан, докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова. - СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. - 466 с.
    177. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Д.А. Барилович и др.; Адапт. пер. с польск. и науч. ред. Э.А. Саркисова, А.И. Лукашов /Под общ. ред. Н.Ф. Кузнецовой. – Минск: Тесей, 1998. – 128 с.
    178. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / Принят Законом Республики Таджикистан от 21 мая 1998 года «О принятии Уголовного кодекса Республики Таджикистан». Введен в действие 1 сентября 1998 года Постановлением Парламента Таджикистана / Предисло¬вие А.В. Федорова. - СПб.: Издательство «Юридичес¬кий центр Пресс», 2001. — 410 с.
    179. Уголовный кодекс Республики Узбекистан (с изменениями и дополнениями на 15 июля 2001г.) Вступительная статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. - СПб.: Издательство «Юри¬дический центр Пресс», 2001. — 333 с.
    180. Уголовный, Уголовно-процессуальный и Уголовно-исполнительный кодексы Польской Народной Республики. - М., 1973. - 231 с.
    181. Уголовный кодекс Франции / Научн. ред. Л.В. Головко и Н.Е. Крылова -СПб.: Юр. Центр Пресс, 2002.-650 с.
    182. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. М.: Госюриздат, 1950.-318 с.
    183. Философский энциклопедический словарь. -М.: Сов. энциклопедия, 1983.-840 с.
    184. Харитонов С.О. Кримінально-правова оцінка застосування вогнепальної зброї працівником міліції. Автореф. дис. ... канд. юр, наук: 12.00.08.-Харків, 2000.-17 с.
    185. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. - Тбилиси: Госюриздат, 1963.-382 с.
    186. Шаргородский М.Д. Научный прогресс и уголовное право // Сов. государство и право.-1969.-№ 12.
    187. Широков В. Производственный риск // Хозяйство и право.-1991.-№ 3.-С.86-91.
    188. Шурдумов А. Обоснованный риск // Уголовное право-2002.-№3.-С. 60-62.
    189. Щеглова Т.К. Хозяйственный риск как обстоятельство, исключающее общественную опасность // Совершенствование правовых мер борьбы с преступностью.-Владивосток, 1986.
    190. Ющик О.І. Умови правомірності діяння, пов’язанного з ризиком // Науковий вісник Чернівецького університету.-2002.-Вип. 154. Правознавство – С. 107-110.
    191. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография.-Харьков: Право, 2003.- 512 с.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА