Полтава Катерина Олександрівна. Кримінологічна характеристика та запобігання автотранспортним злочинам, що пов'язані із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, в Україні

brief description

Полтава Катерина Олександрівна. Кримінологічна характеристика та запобігання автотранспортним злочинам, що пов'язані із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, в Україні.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.08, Нац. акад. прав. наук України, НДІ вивч. проблем злочинності ім. В. В. Сташиса. - Харків, 2014.- 203 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

УДК 343.9:343.346.5 (477)

ПОЛТАВА КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИМ ЗЛОЧИНАМ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАГИБЕЛЛЮ ЛЮДЕЙ АБО ІЗ ТЯЖКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ, В УКРАЇНІ

12.00.08 – кримінальне право
та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Голіна Володимир Васильович
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………….
ВСТУП…………………………………………………………………………... 4
5
РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ АБО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ОСОБАМИ, ЯКІ НИМИ КЕРУЮТЬ....................................................................

14
1.1. Кримінально-правова охорона безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту в Україні (історичний аспект)…………………………………………………………...

14
1.2.Кримінологічне обґрунтування класифікаційного виокремлення автотранспортної злочинності………………...
32
1.3. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних із загибеллю людей або тяжким тілесним ушкодженням як складова автотранспортної злочинності………………………

38
1.4. Особливості кримінологічних рис особи автотранспортного злочинця…………………………………………………………
58
Висновки до розділу 1………………………………………………. 66

РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАЦІЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ЗАГИБЕЛЛЮ ЛЮДЕЙ АБО З ТЯЖКИМ ТІЛЕСНИМ УШКОДЖЕННЯМ…………………...

70
2.1. Специфіка детермінації автотранспортних злочинів………… 70
2.2. Причини й умови автотранспортних злочинів……………….. 79
2.3. Значення і класифікація конкретних життєвих ситуацій, типово притаманних певним проявам автотранспортних злочинів………………………………………………………….

101
2.4. Гендерний і віктимологічний аспект у детермінації автотранспортних злочинів……………………………………
113
Висновки до розділу 2………………………………………………. 126
РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИМ ЗЛОЧИНАМ….. 130
3.1. Теоретичні засади запобігання злочинності………………….. 130
3.2. Загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання автотранспортним злочинам…………………….
137
3.3. Досвід запобігання автотранспортним злочинам у країнах ЄС та США……………………………………………………...
156
Висновки до розділу 3………………………………………………. 175

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………. 183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я;
ДАІ – Державна автомобільна інспекція України;
ДТП – Дорожньо-транспортна пригода;
ЗМІ – Засоби масової інформації;
КК – Кримінальний кодекс;
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс;
МВС – Міністерство внутнішніх справ;
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я;
ООН – Організація об’єднаних націй.

ВСТУП

Актуальність теми. Автомобільний транспорт є важливим та необхідним елементом в економічній, політичній і соціальній діяльності будь-якої держави. Важко переоцінити його користь і для громадян, адже автомобілі є найпоширенішим механічним засобом у транспортному комплексі країни. Зростаючи неймовірними темпами, автомобілізація проникає у різноманітні галузі господарства. Проте збільшення кількості транспортних засобів призводить, як правило, й до зростання числа автопригод. І, як наслідок, збільшується кількість травмованих та загиблих осіб, спричиняються великі матеріальні збитки.
Автотранспортні злочини, що спричиняють смерть потерпілого або заподіюють тяжке тілесне ушкодження, є множинністю тяжких злочинів, які регулюються частинами 2 і 3 ст. 286 КК України. Серед усіх необережних злочинів зазначене діяння виявляється найбільш поширеним. Тому кримінологічні заходи протидії цим злочинам набувають особливої актуальності.
Зростання динаміки розглядуваної злочинності викликає обурення громадськості і ставить перед науковцями й практиками питання щодо вивчення цього феномену та запобігання цій злочинності в сучасних умовах.
У звіті Всесвітньої організації охорони здоров’я підкреслюється, що в автомобільних аваріях у світі щорічно гинуть понад 1 млн осіб та ще від 20 до 30 млн отримують травми різного ступеня тяжкості. Транспортний травматизм є першою причиною смертності молоді віком від 15 до 29 років. До 2020 р. кількість жертв на дорогах у світі може сягнути 1,9 млн осіб, а до 2030 р. – 2,3 млн. В Україні за роки незалежності загинуло понад 150 тис. осіб, понад 1 млн травмовано, з яких, як мінімум, половина залишилася інвалідами. За даними Асоціації безпеки дорожнього руху, Україна посідає п’яте місце в Європі за кількістю жертв ДТП.
Усвідомлюючи небезпечність таких наслідків, держава розробляє широку систему заходів, спрямованих на зменшення кількості дорожньо-транспортних подій та рівня травматизму. Зокрема, йдеться про підвищення адміністративної відповідальності водіїв автотранспорту за порушення Правил дорожнього руху, розробку різноманітних концепцій, програм та планів підвищення рівня безпеки дорожнього руху, впровадження тижнів «Безпека пішоходів» тощо. У цьому напрямі зроблено вже чимало кроків, але, на жаль, як свідчить практика, їх ефективність є тимчасовою.
Теоретичні і практичні шляхи вирішення проблеми безпеки дорожнього руху та дорожньо-транспортних злочинів (як у кримінологічному, так і кримінально-правовому аспектах), частиною яких є й автотранспортні злочини, розроблялися такими вітчизняними та зарубіжними науковцями, як: Б. Є. Боровський, Б. Ю. Бурбело, В. М. Герасимов, В. К. Глистін, В. В. Голіна, А. П. Головін, Ф. А. Гусейнов, О. М. Джужа, В. І. Жульов, Б. Л. Зотов, К. М. Карацев, І. В. Каретніков, В. Ю. Квашис, В. П. Коняєв, М. Й. Коржанський, О. І. Коробєєв, О. С. Кузьміна, Б. О. Куринов, О. В. Лисодєд, В. В. Лук’янов, І. Г. Маладін, Ш. Д. Махмудов, С. М. Мешалкін, В. А. Мисливий, О. М. Мойсюк, Д. О. Нікітас, В. С. Орлов, В. І. Осадчий, С. І. Саєнко, А. О. Собакарь, І. М. Тяжкова, М. Л. Шелухін та ін.
Значним внеском у розробку концепцій боротьби з автотранспортними злочинами є положення, розроблені в дисертаціях І. В. Каретнікова (1974), В. І. Жульова (1982), В. А. Мисливого (2006) та ін. Але частина цих досліджень відноситься до радянського періоду або з моменту їх проведення минув час, однак суттєвого поліпшення криміногенної ситуації у сфері автотранспортної злочинності в Україні так й не відбулося.
У сучасних умовах розвитку та підвищення кількості автотранспортних злочинів, що пов’язані із загибеллю людей або з тяжким тілесним ушкодженням, тема дисертації є актуальною, має помітне теоретичне та практичне значення, що і зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на 2011–2015 роки за науковим напрямом «Вдосконалення теорії та практики боротьби зі злочинністю. Запобігання окремим видам злочинів».
Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямовано на виконання цільової комплексної програми «Теоретичні і прикладні проблеми запобігання злочинності та реформування Державної кримінально-виконавчої служби в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000958). Тема дисертації затверджена вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 24 грудня 2010 р. (протокол № 5).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка системи заходів запобігання автотранспортним злочинам, пов’язаним із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, в Україні.
Відповідно до цієї мети були визначені такі задачі дослідження:
– окреслити історичний аспект кримінально-правової охорони безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту в Україні;
– довести кримінологічне обґрунтування класифікаційного виділення автотранспортної злочинності в окремий вид злочинних діянь;
– надати кримінологічну характеристику злочинності у сфері безпеки дорожнього руху, що пов’язана із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням;
– на підставі вивчення й узагальнення матеріалів архівних кримінальних проваджень: а) виявити найбільш розповсюджені порушення Правил дорожнього руху; б) представити «географію» автотранспортної злочинності, що включає місце та час, стан і вид дорожнього покриття, вид транспортних засобів і спосіб регулювання відрізку шляху, на якому сталася дорожньо-транспортна пригода; в) узагальнити відомості про злочинців і потерпілих; г) проаналізувати вид і розмір покарання за вироком суду та ін.;
– визначити характерні риси особи автотранспортного злочинця;
– з’ясувати специфіку причин та умов автотранспортних злочинів, а також виявити конкретні життєві ситуації, що типово притаманні певним проявам дорожньо-транспортних правопорушень;
– визначити роль гендерного і віктимологічного аспектів у механізмі детермінації розглядуваної злочинності;
– розробити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання зазначеним злочинним діянням, включаючи індивідуальну й віктимологічну профілактику;
– узагальнити досвід країн ЄС та США у протидії автотранспортним злочинам із метою впровадження аналогічних заходів запобігання в Україні.
Об’єктом дослідження виступає злочинність, пов’язана із порушенням безпеки руху або експлуатації транспорту.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та запобігання автотранспортним злочинам, що пов’язані із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є положення теорії пізнання соціально-правової реальності. У ході роботи над дисертацією були використані такі методи пізнання:
– історико-правовий – при дослідженні розвитку кримінально-правової охорони безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту в Україні;
– формально-логічний – при визначення поняття розглядуваного виду злочинності;
– системно-структурний – під час аналізу структури автотранспортної злочинності та розробки класифікації загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів запобігання автотранспортним злочинам;
– статистичний – при збиранні й обробці інформації, отриманої із статистичної звітності первинних документів;
– конкретно-соціологічний – під час збору, аналізу та узагальнення даних, отриманих із матеріалів архівних кримінальних проваджень, які надали можливість виявити та систематизувати характерні риси потерпілого й автотранспортного злочинця, порушення Правил дорожнього руху, що вони найчастіше вчиняють, тощо, сприяли поглибленому вивченню феномену, що розглядається, та розробці нових теоретичних і практичних рекомендацій у сфері боротьби з даним видом злочинності.
Достовірність та обґрунтованість отриманих результатів досліджень, наукових рекомендацій підтверджуються тим, що вони засновані на достатньо репрезентативній кількості емпіричного матеріалу, що становить інформаційну базу для виявлення статистичних закономірностей, наукового осмислення досліджуваної проблеми і розробки найбільш ефективних способів її вирішення.
Емпіричну базу даного дослідження становлять:
– проаналізовані та узагальнені 283 архівні кримінальні провадження, порушені за ч.ч. 2, 3 ст. 286 КК України, що розглядалися судами Харківської, Полтавської, Волинської, Донецької Закарпатської та Сумської областей за 2005–2010 рр.;
– матеріали, надані Державними автомобільними інспекціями Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Луганської, Львівської, Полтавської, Харківської, Хмельницької, Черкаської та Чернігівської областей (плани організаційних і практичних заходів, спрямованих на зменшення аварійності та тяжкості їх наслідків; плани підвищення рівня безпеки дорожнього руху і т. д.);
– статистичні звіти Міністерства внутрішніх справ України за 2006–2012 рр.
Нормативно-правовою базою дисертаційного дослідження стали Конституція України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного Суду України, законодавство Болгарії, Голландії, Данії, Естонії, Ізраїлю, Іспанії, КНР, Латвії, Німеччини, Польщі, США, Франції, Швейцарії, Швеції та Японії. Аналіз отриманого емпіричного матеріалу й законодавства здійснено станом на 1 січня 2013 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана дисертація є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням автотранспортної злочинності, пов’язаної із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, як окремої складової частини злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту з урахуванням новітніх даних та сучасних досягнень правової науки. Проведене дослідження дозволило сформулювати низку положень і висновків, які мають наукову новизну і практичну значимість.
Уперше:
– запропоновано кримінологічне визначення поняття автотранспортної злочинності, під якою розуміється суспільно небезпечне, соціально-правове явище, що складається з множинності злочинів і підлягає кількісно-якісній інтерпретації, та вчинене водієм наземного (механічного) нерейкового транспортного засобу під час руху, наслідком чого є завдання фізичної шкоди та матеріальних збитків;
– окремо розглядається кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням, як складової частини автотранспортної злочинності;
– доведено, що під час ДТП на розвиток злочинної події впливає гендерний аспект механізму детермінації автотранспортних злочинів;
– аргументовано важливість вивчення й імплементації стратегії запобігання автотранспортним злочинам у країнах ЄС та США. Наведено найпрогресивніші практики ефективних законодавчих ініціатив цих країн, спрямованих на підвищення стандартів дорожнього руху й зменшення травматизму і загибелі людей на дорогах.
Удосконалено:
– визначення поняття «безпека руху або експлуатації транспорту» як стану захищеності транспорту та учасників руху, що передбачає неможливість настання шкоди і має забезпечуватися як самими учасниками руху, так і контролюватися відповідними державними органами;
– поняття кримінологічної характеристики автотранспортних злочинів, пов’язаних із порушеннями правил безпеки дорожнього руху, що призвели до загибелі людей або тяжкого тілесного ушкодження, яке має включати: рівень, коефіцієнти, структуру та динаміку цих злочинів, особу злочинця і потерпілого, певну мотивацію злочинної поведінки і навіть колір транспорту;
– положення щодо віктимологічної профілактики автотранспортних злочинів з урахуванням вікової віктимності, віктимності-патології, віктимологічної деформації особи, стресової віктимності.
Набули подальшого розвитку:
– класифікація різновидів конкретних життєвих ситуацій, типово притаманних вчиненню автотранспортних злочинів. До них віднесено такі ситуації, в яких: а) переважають в зумовленості цих злочинів елементи зовнішнього середовища; б) має місце однакова сила впливу в їх зумовленості елементів зовнішнього середовища та особистісних моральних і правових дефектів особи злочинця; в) переважають особистісні властивості та якості винного над умовами зовнішнього середовища;
– підходи до розуміння особливостей кримінологічних рис особи автотранспортного злочинця, для якого характерними є помітні дефекти моралі і правосвідомості (злочинна самовпевненість, стан алкогольного сп’яніння, зухвалість, недисциплінованість, навмисне ігнорування правил безпеки руху тощо);
– положеня щодо специфіки причинності автотранспортних злочинів, яку слід розглядати як двосторонню взаємодію таких основних складових, як особа злочинця і конкретна життєва ситуація, в якій відбувається розвиток злочинної події;
– уявлення про віктимологічний аспект в причинному комплексі вчинення автотранспортних злочинів;
– теоретичні засади стосовно специфіки загальносоціального запобігання автотранспортним злочинам, що передбачає соціально-економічні, організаційно-технічні і виховні заходи;
– заходи спеціально-кримінологічного запобігання злочинності, які доцільно будувати за: напрямами запобігання (контроль за додержанням правил безпеки дорожнього руху; покращення стану доріг, дорожніх знаків, освітлення; забезпечення контролю за технічним станом транспортних засобів та їх експлуатації; підвищення рівня «пасивної безпеки» та професіоналізм у водіїв; виховання пішоходів); суб’єктами запобігання; шляхами модернізації руху транспорту і пішоходів; регулярним забезпеченням безпеки дорожнього руху; посилення адміністративної і кримінальної відповідальності порушників безпеки дорожнього руху;
– принципи індивідуального запобігання автотранспортним злочинам шляхом вжиття заходів ранньої профілактики, профілактики на етапі формування злочинної поведінки і профілактики рецидиву.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені положення та рекомендації поглиблюють наукові знання про об’єкт дослідження, сприяють всебічному вивченню явища автотранспортних злочинів. У науково-дослідній площині висновки, які сформульовані у дисертації, можуть бути використані при подальшому вивченні феномену необережної та, зокрема, автотранспортної злочинності.
Крім того, теоретичні положення будуть корисними й у процесі викладання навчальних курсів із кримінології та суміжних дисциплін, а також при підготовці підручників і науково-практичних посібників. Разом із тим рекомендації щодо запобігання злочинам, що спричиняють смерть потерпілого або заподіюють тяжке тілесне ушкодження, можуть бути використані з метою підвищення кваліфікації практичних працівників.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Результати наукової роботи обговорені та схвалені на засіданні зазначеної кафедри. Основні положення та висновки оприлюднені на міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (20–21 квітня 2012 р., м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність» (11–12 жовтня 2012 р., м. Харків); міжвузівській науковій студентській конференції із кримінології «Нові вітчизняні та світові технології запобігання злочинності» (29 листопада 2012 р., м. Харків); «круглому столі» у рамках сьомого Всеукраїнського фестивалю науки «Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень» (25 квітня 2013 р., м. Харків).
Результати дисертаційної роботи впроваджено в практичну діяльність управління Державтоінспекції ГУМВС України у Харківській області (акт впровадження від 4 червня 2013 р.) та управління Державтоінспекції ГУМВС України у Черкаській області (акт впровадження від 29 травня 2013 р.)
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки проведеного дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 наукових працях, з яких: три – у фахових наукових виданнях, одна – у електронному фаховому виданні, одна – у фаховому науковому виданні іноземної держави, тези чотирьох наукових доповідей – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає розробці системи заходів запобігання автотранспортним злочинам, що пов’язані із загибеллю людей або із тяжким тілесним ушкодженням в Україні.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків і пропозицій, спрямованих на поглиблення вивчення автотранспортних злочинів та шляхів її запобігання:
1. Безпеку руху або експлуатації транспорту можна визначити як стан захищеності транспорту та учасників руху, що передбачає неможливість настання шкоди та має забезпечуватися самими учасниками дорожнього руху і контролюватися відповідними державними органами.
2. Виокремлено такі риси автотранспортних злочинів: а) це соціально-правове, специфічне явище, яке виражається у сукупності злочинів, які пов’язані з порушенням Правил дорожнього руху; б) їх частиною є нанесення тілесних ушкоджень та/або загибель людей; в) переважають у структурі необережних злочинів і становлять близько 75 %; г) це специфічна злочинність, тому що немає ознак, які притаманні умисним злочинам; д) це масив злочинів, що мають свої закономірності та вчиняються водіями з різних обставин; е) нерідко винним в автотранспортному злочині є як водій, так і потерпілий.
Автотранспортну злочинність слід визнати суспільно небезпечним, соціально-правовим діянням, яке підлягає кількісно-якісній інтерпретації та вчинене водієм наземного (механічного) нерейкового транспортного засобу під час руху, наслідком якого є завдання фізичної шкоди та матеріальних збитків.
3. Аналіз емпіричного матеріалу дав можливість зробити висновок, що більшість автотранспортних злочинів вчиняється восени, у жовтні. За днями тижня найбільша їх кількість вчиняється у п’ятницю – 16 %, у четвер – 15,4 %, у понеділок – 13,7 %; найменше – у суботу – 11,9 % та в неділю – 10,7 %.
Більшість злочинів проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту вчиняється у вечірній час доби. Абсолютний мінімум ДТП припадає на період з 4-ї до 5-ї години, а абсолютний максимум з 19-ї до 20-ї години.
Легкові автомобілі мають найбільшу питому вагу у структурі злочинів проти безпеки руху. Водіями таких транспортних засобів було вчинено 75,7 % ДТП із тяжкими наслідками, водіями вантажних автомобілів – 11,2 %, вантажопасажирських – 5,6 % і пасажирських – 4,9 %. Багато автотранспортних злочинів вчиняється на нерегульованих відрізках шляху та на тих ділянках, що регулюються тільки розміткою.
Найбільш характерними видами дорожньо-транспортних пригод, у результаті яких гинуть та отримують тяжкі тілесні ушкодження люди є: 1) зіткнення транспортних засобів – 29,8 %; 2) перекидання транспортних засобів – 17,6 %; 3) наїзд транспортних засобів на перешкоду – 5,2 %; 4) наїзд транспортних засобів на пішохода – 36,8 %; 5) наїзд транспортного засобу на велосипедиста – 2,9 %; 6) наїзд на транспортний засіб, що стоїть – 4 %; 7) падіння пасажирів – 1,5 %; 8) інші події – 1,6 %. Понад 27% загиблих та 28% поранених становлять пішоходи; 13 % потерпілих припадає на водіїв; 27 % на пасажирів, більш як 8 % загиблих та 13 % поранених – це діти.
4. Винуватцями переважної більшості автотранспортних злочинів є чоловіки (98 %) віком від 26 до 35 років (35,2 %). Жінки становлять близько 2 %.
Стаж водіння осіб, що вчинили дані злочини, розподіляється таким чином: стаж відсутній – 6 %, до 1 року – 5 %, 1–3 роки – 21 %, 4–10 років – 39 %, 11–20 років – 17 %, більше 20 років – 13 %. Однією з головних причин автотранспортних злочинів є стан алкогольного сп’яніння учасників дорожнього руху. При цьому близько 7 % зловмисників зникають із місця вчинення ДТП. Дослідженням встановлено, що 12,7 % водіїв та 33,5 % пішоходів перебували під дією алкоголю під час автотранспортного злочину.
Що ж до кримінально-правових ознак автотранспортних злочинців, то можна сказати, що в основному це несудимі особи (83,5 %), але є і частка рецидивів. У тому числі 2,2 % засуджених раніше притягались до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. До адміністративної відповідальності притягалось 15,7 % водіїв.
5. Визначено, що детермінанти автотранспортних злочинів – це взаємопов’язана та взаємозумовлена сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що суперечать елементарним вимогам громадської безпеки необмеженого кола осіб і пов’язані з дефектами особистісних властивостей і рис правопорушників, а також з існуючими традиціями, звичками індивідуальної та групової поведінки, які виявляються під час поводження із джерелом підвищеної небезпечності – автомобілем, що рухається.
6. Гендерний аспект механізму детермінації автотранспортних злочинів розкриває роль і вплив учасників ДТП на розвиток злочинної події з огляду на їх належність до певної статі. За його допомогою висвітлено проблему, принаймні, у двох площинах: по-перше, з позиції розкриття особливостей психологічного ставлення жінок до можливих своїх дій та їх наслідків, по-друге, наскільки часто жінки стають жертвами ДТП. Усупереч тенденції до збільшення жінок серед водіїв у структурі загальної кількості винних водіїв питома вага жінок-правопорушниць залишається стабільною, що пояснюється особливостями психології жінок-водіїв бути обережними, суворо дотримуватися правил дорожнього руху та ін.
У загальній кількості жертв автотранспортних злочинів найбільшу питому вагу становлять саме пішоходи (55,8 %), поведінку яких, як і поведінку потерпілих водіїв, слід розцінювати як правомірну, принаймні нейтральну, або як неправомірну. За результатами проведеного дослідження, поведінку 69 % потерпілих пішоходів слід визнати неправомірною. У наш час жертвами автотранспортних злочинів стають 5 % малолітніх та 4 % неповнолітніх осіб. Що стосується літніх осіб, то у загальній масі потерпілих вони становлять 23,4 %. Найбільшим ступенем віктимності відрізняються пішоходи, що знаходяться у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.
Серед учасників дорожнього руху пасажири у загальній масі потерпілих становлять 27,3 %. Окремою групою потерпілих у автотранспортних злочинах є велосипедисти. У загальній кількості потерпілих вони становлять 4,3 %. Поведінку більшості з них під час їх перебування на проїжджій частині слід розцінити як протиправну. Причому автотранспортні злочини за участю велосипедистів в основному є характерними для сільської місцевості.
7. Виокремлено такі загальносоціальні заходи запобігання автотранспортним злочинам: 1) соціально-економічні; 2) організаційно-технічні; 3) виховні. Спеціально-кримінологічні заходи запобігання автотранспортним злочинам класифіковано: 1) за напрямом запобігання: а) контроль за додержанням безпеки дорожнього руху та дотриманням Правил дорожнього руху водіями автотранспорту; б) покращення стану доріг, дорожніх знаків, освітлення; своєчасний та якісний ремонт шляхів; в) забезпечення контролю за технічним станом транспортних засобів та їх експлуатації; г) підвищення рівня «пасивної безпеки»; д) висока фахова підготовка водіїв, контроль за станом здоров’я, тверезості і готовності керувати транспортом; е) виховання пішоходів і контроль за дотриманням ними Правил дорожнього руху; 2) за суб’єктами запобігання: Державна автомобільна інспекція України (ДАІ); слідчі підрозділи органів внутрішніх справ; в) кримінально-виховні установи.
8. Жертва автотранспортного злочину – це фізична особа, якій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, або настала її смерть. Слід розрізняти потенційних (щодо яких реального заподіяння шкоди ще не відбулося) і реальних (вже зазнали шкоди) жертв автотранспортних злочинів.
Виокремлено віктимологічну профілактику на індивідуальному та масовому (загальному) рівні. Індивідуальна віктимологічна профілактика застосовується до конкретних осіб, які з високою ймовірністю можуть стати жертвами автотранспортних злочинів. Масова (загальна) віктимологічна профілактика автотранспортних злочинів спрямована не на конкретних осіб, а на суспільство вцілому.
9. Виокремлено найпрогресивніші практики протидії автотранспортним злочинам у країнах ЄС та США: 1) повна заборона розмов по телефону за кермом (Швейцарія, Бельгія); 2) заборона паління за кермом (обговорюється у Німеччині, США; у Великій Британії діє з 2007 p.; 3) підвищення суворості покарання для водіїв, винних у ДТП через втому; 4) усунення агресивності водіїв на шляхах (агресивне мигтіння фарами, непристойні жести, агресивне переслідування іншого автомобіля, рух за іншим автомобілем на близькій дистанції).
Законодавчі ініціативи у країнах ЄС та США спрямовані на усунення причин та умов автотранспортних злочинів та базуються на таких основних принципах: а) розвиток немоторизованих видів пересування; б) розвиток громадського пасажирського транспорту; в) введення плати за використання особистого автомобіля у місті; г) зонування території міст; д) розвиток вулично-дорожньої мережі; е) інформаційне забезпечення дорожнього руху; є) технічна організація руху; ж) створення безпечного дорожнього середовища.
Автор дійшла висновку, що імплементація успішного сучасного досвіду країн ЄС та США в Україні надасть можливість мінімізувати кількість автотранспортних злочинів, зменшити тяжкість їх наслідків та масштаби заподіяної шкоди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакян Л. А. Организационно-технические и криминалистические средства и методы предупреждения автотранспортных происшествий в Армянской ССР : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. А. Авакян – М., 1971. – 17 c.
2. Антонян Ю. М. Криминология : учебник / Ю. М. Антонян. – М. : Юрайт, 2012. – 523 с.
3. Антонян Ю. М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления : учеб. пособ. / Ю. М. Антонян. – М. : Акад. МВД СССР, 1973. – 71 с.
4. Афанасьев Л. Л. Человек, автомобиль и безопасность движения / Л. Л. Афанасьев, Ю. С. Боровер, Н. А. Игнатов // Автомобильный транспорт. – 1971. – № 10. – С. 40–41.
5. Багіров С. Р. Причинний зв’язок у злочинах, що вчиняються через необережність : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. Р. Багіров. – K., 2005. – 20 с.
6. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми : монографія / В. С. Батиргареєва. – Х. : Право, 2009. – 576 с.
7. Баулін Ю. В. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов. С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – вид. 4-те, доп. – Х. : Одіссей, 2008. – 1208 с.
8. Безопасность дорожного движения : концепция нулевой смертности. – Стокгольм : Гос. дорож. управ. Швеции, 2006. — 19 с.
9. Блум Х. Уголовно-правовое обеспечение безопасности движения автотранспорта в социалистических странах : монография / Х. Блум, В. Гриббе, А. Доленски и др. ; под ред. Б. А. Куринова. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – 159 c.
10. Бобнева М. И. Социальные нормы и регуляция поведения / М. И. Бобнева. – М. : Наука, 1978. – 312 с.
11. Бурбело Б. Ю. Безпека дорожнього руху : механізм адміністративно-правового регулювання взаємодії суб’єктів забезпечення : монографія / Б. Ю. Бурбело, А. П. Головін, С. І. Саєнко. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2011. – 248 с.
12. Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів / В. Василевич // Право України. – 1997. – №12. – С. 82-84.
13. Волков Б. С. Детерминистическая природа преступного поведения: монография / Б. С. Волков. – М. : Изд-во РУДН, 2004. – 128 с.
14. Волков Б. С. Мотивы преступлений (уголовно-правовое и соціально-психологическое исследование) / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та. – 1982. – 152 с.
15. Герасіна Л. М. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні : монографія / Л. М. Герасіна, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін. – X. : Право, 2009. – 352 с.
16. Гізімчук С. В. Кримінальна відповідальність за порушення правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Гізімчук. – Х., 1999. – 17 с.
17. Глистин В. К. Автотранспортные преступления (квалификация и методика расследования) : учеб. пособ. / В. К. Глистин, Б. Е. Боровский. – Л. : Ин-т усовершенств. следств. работников органов прокуратуры и МВД, 1969. – 134 с.
18. Голина В. В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Голина. – Харьков, 1994. – 44 с.
19. Голіна В. В. Запобігання злочинності (теорія і практика) : навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2011. – 120 с.
20. Голіна В. В. Злочинності – організовану протидію: навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х. : Рубікон, 1998. – 128 с.
21. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : монографія / В. В. Голіна. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
22. Голіна B. B. Поняття і структура спеціально-кримінологічного запобігання злочинності / В. В. Голіна // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5-ти т. – Т. 5 : Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні / за заг. ред. В. В. Сташиса. – Х. : Право, 2008. – С. 357–400.
23. Головкін Б. М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання : монографія / Б.М. Головкін. – Х.: Право, 2011. – 440 с.
24. Горбачова І. М. Попередження транспортних злочинів кримінально-правовими заходами безпеки / І. М. Горбачова // Визначальні тенденції генезису державності і права: зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. «Треті Прибузькі юридичні читання» / за ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. – Миколаїв : Іліон, 2007. – С. 391–394.
25. Громов Г. Факторы риска на автомобильной дороге: основные причины фатальных автопроисшествий на примере американских автомагистралей [Электронный ресурс] / Г. Громов. – Режим доступа: http://netvalley.com/ road_stat/Highway_Stats.htm. – Загл. с экрана.
26. Дагель П. С. Криминологическое значение субъективной стороны преступлений / П. С. Дагель // Сов. государство и право. – 1966. – № 22. – С. 85–89.
27. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монография / И. Н. Даньшин. – Х. : Право, 2005. – 224 с.
28. Доненко В. В. Керування транспортом у стані сп’яніння: адміністративно-делікті проблеми : монографія / В. В. Доненко. – Д. : Юрид. акад. МВС, 2003. – 196 с.
29. Дроздов А. В. Некоторые особенности криминологической характеристики и предупреждения дорожно-транспортных преступлений, совершаемых водителями-женщинами / А. В. Дроздов // Рос. следователь. – 2008. – № 16. – С. 31–33.
30. Европейский доклад о состоянии безопасности дорожного движения: за безопасные дороги и более здоровые транспортные альтернативы. – Копенгаген : Европ. регион. бюро ВОЗ, 2009. – 161 с.
31. Жалинский А. Э. Криминологические аспекты непредумышленных убийств / А. Э. Жалинский, А. А. Герасун // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 15. – М. : Юрид. лит., 1972. – С. 3–10.
32. Жулев В. И. Криминологические проблемы дорожно-транспортных происшествий : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. И. Жулев. – М., 1982. – 23 с.
33. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів / А. П. Закалюк. – K. : Вид. дім «Ін Юре», 2007. – 712 с.
34. Закон об уголовном праве Израиля. – изд. 2-е перераб. и доп. / пер. М. Дорфмана, 2010. – 261 с.
35. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
36. Зелинский А. Ф. Осозноваемое и неосозноваемое в преступном поведении / А. Ф. Зелинский. – Х. : Вища школа, 1986. – 168 с.
37. Зелінський А. Ф. Криінологія : навч. посіб. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
38. Зотов Б. Л. Расследование и предупреждение автотранспортных происшествий : монография / Б. Л. Зотов. – М. : Юрид. лит., 1972. – 192 c.
39. Игнатов H. A. Человек за рулем: учеб. пособие / Н. А. Игнатов. – М. : Транспорт, 1971. – 126 с.
40. Иншаков С. М. Криминология : учебник / С. М. Иншаков. – М. : Юриспруденция, 2000. – 432 с.
41. Калиновський Ю. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність : монографія / Ю. Ю. Калиновський. – X. : Право, 2008. – 288 с.
42. Кальман А. Г. Понятийный аппарат современной криминологии: термин. словарь / А. Г. Кальман, И. А. Христич ; под ред. В. В. Голины. – Харьков : Гимназия, 2005. – 272 с.
43. Кальман О. Г. Стан і головні напрями попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми : монографія / О. Г. Кальман. – Х. : Гімназія, 2003. – 352с.
44. Карацев K. M. Борьба с автомобильными происшествиями: пособие / К. М. Карацев. – Сталинабад : Таджик. гос. ун-т, 1959. – 234 с.
45. Каретников И. В. Криминологическая характеристика дорожно-транспортных преступлений и их предупреждение органами внутренних дел (по материалам города Москвы) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / И. В. Каретников. – М., 1974. – 17 с.
46. Квашис В. Е. Ответственность за неосторожность : учеб. пособ. / В. Е Квашис, Ш. Д. Махмудов. – Душанбе : Ирфон, 1975. – 108 с.
47. Квашис В. Е. Преступная неосторожность (криминологические проблемы) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. Е. Квашис. – М., 1983. – 43 с.
48. Квашис В. Е. Преступная неосторожность (проблемы уголовной политики) / В. Е. Квашис // Проблемы борьбы с преступной неосторожностью в условиях научно-технической революции : темат. сб. – Т. 175. – Владивосток : Изд-во ДГУ, 1976. – С. 29–40.
49. Квашис В. Е. Теоретические основы профилактики неосторожных преступлений / В. Е. Квашис. – М. : РИО Акад. МВД СССР, 1977. – 84 с.
50. Кичигина Е. В. Ответственность за нарушение безопасности движения городского транспорта : монография / И. В. Кичигина. – М. : Юрид. лит., 1966. – 124 с.
51. Клеймёнов М. П. Криминология : учебник / М. П. Клеймёнов. – М. : Норма, 2008. – 448 с.
52. Клочков В. В. Общие вопросы борьбы с преступлениями, совершенными по неосторожности. Исходные теоретические положения и общая программа исследования: учеб. пособ. / В. В. Клочков, А. Р. Ратинов, В. Б. Ястребов и др. – М. : Всесоюз. ин-т по изуч. причин и разраб. мер предупрежд. преступ., 1979. – 86 с.
53. Коментар до Кримінального кодексу України 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legalexpert.in.ua/komkodeks/uk/81-uky/1994-286.html. – Заголовок з екрана.
54. Коментар до Кримінального кодексу України 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/ kodeks/024/. – Заголовок з екрана.
55. Кононов В. Л. Взаимодействие личности преступника и ситуации неосторожного (дорожно-транспортного) преступления : автореф. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. Л. Кононов. – М., 1986. – 25 с.
56. Коняев В. П. Состояние опьянения. Транспортные преступления. Уголовная ответственность : монография / В. П. Коняев. – Ташкент, 1992. – 120 с.
57. Копейченко А. П. Борьба с нарушениями правил безопасности движения и эксплуатации автомототранспорта в СССР : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. П. Копейченко. – Харьков, 1967. – 19 с.
58. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України : Особлива частина : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
59. Корн Т. Почему аварийность на дорогах Украины не признают государственной проблемой ? / Т. Корн // Голос Украины. – 2010. – № 222 (4972). – С. 20.
60. Корн Т. Станут ли безопасными дороги Украины? / Т. Корн // Голос Украины. – 2011. – № 57 (5057). – С. 20.
61. Корнякова Т. В. Кримінологічні засади запобігання органами прокуратури злочинам проти довкілля : монографія / Т. В. Корнякова. – К. : Ін Юре, 2011. – 408 с.
62. Коробеев А. И. Транспортные происшествия: проблемы предупреждения / А. И. Коробеев // Сиб. криминолог. журн. – 2006. – №1. – С. 40–47.
63. Косенко С. Поняття кримінологічної характеристики статевих злочинів щодо неповнолітніх / С. Косенко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №5. – С. 104–105.
64. Кравцов А. Ю. Информационная политика и предупреждение дорожно-транспортных преступлений, совершаемых по небрежности / А. Ю. Кравцов, Р. В. Скоморохов // Рос. следователь. – 2008. – № 24. – С. 19–21.
65. Кривоченко Л. М. Класифікація злочинів за ступенем тяжкості у Кримінальному кодексі України : монографія / Л. М. Кривоченко. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 120 с.
66. Криминальная мотивация / Ю. М. Антонян, В. В. Гульдан, В. Н. Кудрявцев и др. ; под. ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Наука, 1986. – 304 с.
67. Криминология / под ред. Дж. Ф. Шели ; пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.
68. Криминология: учебник ; под общ. ред. А. И. Долговой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма. – 2005. – 912 с.
69. Криминология : учебник ; под ред. В. Д. Малкова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юстицинформ, 2006. – 528 с.
70. Криминология : учебник ; под ред. В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова, С. В. Степашина. – СПб. : С.-Петерб. ун-т МВД России, 1999. – 608 с.
71. Криминология : учебник ; под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. – М. : Юрист, 1995. – 512 с.
72. Криминология : учебник ; под ред. И. И. Карпеца, В. Н. Кудрявцева, Н. Ф. Кузнецовой, А. Б. Сахарова. – изд. 3-е, испр. и доп. – М. : Юрид. лит., 1976. – 439 с.
73. Криминология : учебник ; под. ред. В. К. Звирбуля, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит., 1979. – 304 с.
74. Криминология : учебник ; под ред. А. И. Долговой. – М. : ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 784 с.
75. Криминология и профилактика преступлений : учебник ; под. ред. А. И. Алексеева. – М. : Изд-во ВШ МВД СССР, 1989. – 430 c.
76. Криминология / авт. кол : Миньковский Г. М., Кузнецова Н. Ф. и др. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 415 с.
77. Криминология : курс лекций ; под ред. В. Н. Бурлакова, С. Ф. Милюкова, С. А. Сидорова, Л. И. Спиридонова. – СПб. : СПб. ВШ МВД РФ, 1995. – 424 с.
78. Криминология : учебник / А. И. Гуров и др. ; под ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.
79. Криминология : учебник ; под. ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. Лит., 1988. – 384 с.
80. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я Тація. – 4-те вид. перероб. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
81. Кримінальний кодекс України 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. – Заголовок з екрана.
82. Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2001-05. – Заголовок з екрана.
83. Кримінологічна віктимологія : навч. посіб. / Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, В. В. Василевич та ін. – К. : Атіка, 2006. – 352 с.
84. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов, О. М. Джужа. – К. : Вид. Паливода А. В., 2006. – 264 с.
85. Кримінологія. Особлива частина : навч. посіб. / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман ; за ред. І. М. Даньшина. – Х. : Право, 1999. – 232 с.
86. Кримінологія : Загальна та Особлива частини : підручник / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд. – X. : Право, 2003. – 352 с.
87. Кримінологія : Загальна та Особлива частини : підручник. – 2-ге вид. переробл. і допов. / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін. ; за заг. ред. В. В. Голіни. – Х. : Право, 2009. – 288 с.
88. Кримінологія : курс лекцій / Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. – К. : МАУП, 2002. – 295 с.
89. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии. (О структуре индивидуального преступного поведения) : монография / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 175 с.
90. Кудрявцев В. Н. Причины правонарушений: монография / В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1976. – 287 с.
91. Кудрявцев В. Н. О криминологической классификации преступлений / В. Н. Кудрявцев, В. В. Лунев // Государство и право. – 2005. – №6. – С. 54–66.
92. Курс кримінології : Особлива частина : підручник: у 2 кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романов, І. М. Мельник та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 480 с.
93. Кучерявая А. Дороги не должны приносить несчастье и смерть // Голос Украины. – 2011. – № 225 (5225). – С. 2.
94. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность / А. Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1975. – 352 с.
95. Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика: монографія / О. М. Литвак. – К. : Україна, 1997. – 167 с.
96. Ліпкан В. А. Безпекознавство : навч. посіб. / В. А. Ліпкан. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 208 с.
97. Лопушанский Ф. А. Следственная профилактика преступлений. Опыт, проблемы, решения : монография / Ф. А. Лопушанский. – Киев : Наук. думка, 1980. – 212 c.
98. Лукаш А. С. Зґвалтування: кримінологічна характеристика, детермінація і попередження / А.С. Лукаш ; за ред. В. В. Голіни. – Х. : Право, 2008. – 256 с.
99. Лукьянов В. В. Проблемы квалификации дорожно-транспортных преступлений : монография / В. В. Лукьянов. – М. : Юрид. лит., 1979. – 168 с.
100. Лунев В. В. Криминологическая классификация преступлений / В. В. Лунев // Сов. государство и право. – 1986. – №1. – С. 124–128.
101. Лунеев В. В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика : учеб. пособ. / В. В. Лунеев. – М. : Воен. краснознам. ин-т, 1980. – 138 с.
102. Маландин И. Г. Расследование автотранспортных происшествий : учеб. пособ. / И. Г. Маладин. – Саратов : Сарат. гос. юрид. ин-т им. Д. И. Курского, 1960. – 166 с.
103. Мачульская И. Г. Общие тенденции развития дорожного движения и обеспечения его безопасности в XXI веке / И. Г. Мачульская // Обеспечение безопасности дорожного движения в России : аналит. вестн. Совета Федерации ФС РФ. – 2006. – № 15. – С. 38–54.
104. Механизм преступного поведения ; под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Наука, 1981. – 248 с.
105. Мешалкин С. Н. Проблемы борьбы с преступлениями в сфере безопасности дорожного движения : уголовно-правовые и криминологические аспекты : монография / С. Н. Мешалкин. – Домодедово : ВИПК МВД России, 2003. – 115 с.
106. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту : монографія / В. А. Мисливий. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ : зб. наук. пр. – 2004. – 380 с.
107. Мисливий В. А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. А. Мисливий. – К., 2005. – 36 с.
108. Мисливий В. А. Механізм злочинів проти безпеки дорожнього руху / В. А. Мисливий // Наук. вісн. Дніпропетров. юрид. ін-ту МВС України. – 2000. – № 3 (4). – С. 280–286.
109. Мисливий В. А. Суб’єктивний фактор у злочинах проти безпеки дорожнього руху / В. А. Мисливий // Наук. вісн. Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ : зб. наук. пр. – 2005. – № 2 (21). – С. 316–320.
110. Мойсюк О. М. Віктимологічна профілактика порушень правил безпеки дорожнього руху (ст. 215 КК України) : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. М. Мойсюк. – К., 1999. – 19 с.
111. Мойсюк О. Про віктимологічну профілактику дорожньо-транспортних злочинів / О. Мойсюк // Право України. – 1998. – № 6. – С. 63–66.
112. Мы лидируем в Европе по числу смертей в ДТП // Голос Украины. – 2001. – № 33 (5033). – С. 1, 9.
113. Мысливый В. А. Борьба органов внутренних дел с дорожно-транспортными преступлениями, связанными с причиненим вреда переходам : учеб. пособ. / В. А. Мысливый. – Киев : НИиРИО Киев. ВШ МВД СССР, 1990. – 86 с.
114. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та допов. / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : Вид-во А.С.К., 2006. – 848 с.
115. Нежурбіда С. І. Злочинна необережність: концепція, механізми і шляхи протидії : дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Нежурбіда Сергій Ігорович. – Чернівці, 2001. – 216 с.
116. Никитас Д. А. Предупреждение дорожно-транспортных преступлений (криминологические и уголовно-правовые проблемы) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Д. А. Никитас. – М., 2006. – 24 c.
117. Никитас Д. А. Предупреждение дорожно-транспортных преступлений (криминологические и уголовно-правовые проблемы): дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Никитас Дмитрий Александрович. – М., 2006. – 168 c.
118. Орлов B. C. Ответственность за нарушение Правил дорожного движения : учеб. пособ. / В. С. Орлов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 64 с.
119. Осадчий В. І. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту : монографія / В. І. Осадчий. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2011. – 151 с.
120. Панов М. І. Безпека людини як загальний принцип сучасного права / М. І. Панов, В. П. Тихий // Права людини і правова держава (до 50-ї річниці Загальної декларації прав людини) : тези доп. та наук. повідомл. наук. конф. проф.-викл. складу (10–11 груд. 1998 р.) ; за ред. проф. М. І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – С. 141–145.
121. Пахомова Е. В. Об эффективности предупреждения дорожно-транспортных преступлений. В рамках совместной деятельности следственных органов и подразделений ГИБДД МВД России / Е. В. Пахомова // Закон и право. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2011. – № 7. – С. 92–95.
122. Перепелиця А. І. Адміністративна та кримінальна відповідальність за правопорушення (злочини) у сфері безпеки дорожнього руху : навч. посіб. / А. І. Перепелиця, А. О. Собакарь, М. В. Палій та ін. – Донецьк : Ноулідж, 2011. – 304 с.
123. Піддубна А. В. Деякі аспекти запобігання злочинним порушенням правил безпеки дорожнього руху та експлуатації пасажирського автотранспорту / А. В. Піддубна // Право і суспільство. – 2011. – № 4. – С. 132–136.
124. Побегайло Э. Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование / Э. Ф. Побегайло. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1965. – 205 с.
125. Повышение безопасности дорожного движения во всем мире : резолюция ГА ООН ; 66-я сессия ; 04.04.2012 г. № A/66/L.43 (284/88) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://daccess-dds–ny.un.org/doc/UNDOC/LTD/ N12/ 284/ 88/PDF/N1228488.pdf. – Загл. с экрана.
126. Полтава Е. А. Опыт предупреждения автотранспортной преступности в странах Европейского союза и в США / Е. А. Полтава // Современное право. – 2013. – № 3. – С. 144–148.
127. Полтава К. О. Кримінальна відповідальність пішохода за порушення чинних на транспорті правил / К. О. Полтава // Стандарти Європейського Союзу щодо захисту пішоходів та практичні аспекти їх застосування в Україні (посібник для тих, хто ухвалює рішення). – Х., 2013. – С. 63–66.
128. Полтава К. О. Проблемні питання безпеки руху й експлуатації транспорту та їх кримінально-правова охорона / К. О. Полтава // Право України. – 2012. – № 11–12. – С. 425–431.
129. Полтава К. О. Специфіка детермінації автотранспортної злочинності, пов’язаної із загибеллю людей або із тяжкими тілесними ушкодженнями / К. О. Полтава // Питання боротьби зі злочинністю. – 2012. – № 24. – С. 221–233.
130. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) ; за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х. : Кроссроуд, 2008. – 263 с.
131. Предупреждение хищений государственного и общественного имущества / И. Н. Даньшин, З. М. Онищук, И. А. Христич и др. ; под ред. И. Н. Даньшина. – Х. : Вища школа, 1983. – 180 с.
132. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху : Закон України від 24 вересня 2008 р. № 586-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/586-17. – Заголовок з екрана.
133. Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» : Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3492-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3492-15. – Заголовок з екрана.
134. Про дорожній рух : Закон України від 30.06.1993 р. № 3353-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/3353-12. – Заголовок з екрана.
135. Про затвердження Положення про комісію з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій України : наказ Мін-ва транспорту України від 23 лютого 1994 р. № 80 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0050-94. – Заголовок з екрана.
136. Про затвердження Порядку обліку дорожньо-транспортних пригод : постанова КМУ від 30 червня 2005 р. № 538-2005-п [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/538-2005-%D0%BF. – Заголовок з екрана.
137. Про затвердження Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів : постанова КМУ від 6 квітня 1998 р. № 456 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/456-98-%D0%BF. – Заголовок з екрана.
138. Про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів : постанова КМУ від 9 липня 1999 р. №1214-99-п [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1214-99-%D0%BF. – Заголовок з екрана.
139. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/565-12. – Заголовок з екрана.
140. Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» : Указ Президента України від 12 березня 2012 р. №187/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/187/2012. – Заголовок з екрана.
141. Про правила дорожнього руху : постанова КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306-2001-п [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF. – Заголовок з екрана.
142. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті : постанова Пленуму Верхов. Суду України від 23 грудня 2005 р. № 14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0014700-05. – Заголовок з екрана.
143. Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини : постанова Пленуму Верх. Суду України від 24 грудня 1982 р. № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/v0007700-82. – Заголовок з екрана.
144. Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003–2007 роки : розпорядження КМУ від 29 січня 2003 р. № 56-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/56-2003-%D1%80. – Заголовок з екрана.
145. Про схвалення Концепції Державної програми профілактики правопорушень до 2015 : розпорядження КМУ від 29 вересня 2010 р. № 1911-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/1911-2010. – Заголовок з екрана.
146. Про схвалення Концепції Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2016 року : постанова КМУ від 08 серпня 2012 р. № 771 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/771-2012-%D0%BF. – Заголовок з екрана.
147. Про схвалення Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2015 року : розпорядження КМУ від 25 травня 2011 р. № 480-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/480-2011. – Заголовок з екрана.
148. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року : розпорядження КМУ від 20 жовтня 2010 р. № 2174-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2174-2010. – Заголовок з екрана.
149. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ anot/232/94-%D0%B2%D1%80. – Заголовок з екрана.
150. Профілактика злочинів : підручник / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін. – К. : Атіка, 2011. – 720 с.
151. Резник Г. М. Криминологическая типология преступлений / Г. М. Резник // Криминология и уголовная политика. – М. : Акад. наук. СССР, Ин-т государства и права, 1985. – С. 39–42.
152. Ривман Д. В. Виктимологические аспекты общей профилактики преступлений / Д. В. Ривман // Уголовно-правовые и криминологические меры предупреждения преступлений : межвуз. сб. науч. тр. – Омск : Изд-во Ом. ВШМ МВД СССР, 1986. – С. 22–32.
153. Ривман Д. В. Криминальная виктимология : учебник / Д. В. Ривман. – СПб. : Питер, 2002. – 304 с.
154. Собакарь А. О. Безпека руху на транспорті в Україні : сучасний стан забезпечення та перспективи вдосконалення / А. О. Собакарь // Пробл. правознавства та правоохорон. Діяльності : зб. наук. пр. – 2008. – № 4. – С. 145–155.
155. Собакарь А. О. Державний контроль за безпекою руху транспортних засобів: проблеми теорії і практики : монографія / А. О. Собакарь. – Донецьк : ДЮІ МВС України, ПП «ВД Кальміус», 2011. – 492 с.
156. Собакарь А. О. Пріоритетні шляхи підвищення рівня безпеки дорожнього руху у світлі стратегії національної безпеки України / А. О. Собакарь // Пробл. правознавства та правоохорон. діяльності : зб. наук. пр. – 2011. – № 1. – С. 106–113.
157. Советская криминология : учебник ; отв. ред. А. А. Герцензон, И. И. Карпец, В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 320 c.
158. Соляной А. В. Предупреждение дорожно-транспортных преступлений : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. В. Соляной. – М., 2011. – 26 с.
159. Статистика транспорта ЕЭК ООН: для Европы и Северной Америки // Европ. эконом. комиссия. – Нью-Йорк ; Женева : ООН, 2011. – 269 с.
160. Тамбовцев Е. А. Краткая криминологическая характеристика дорожно-транспортных преступлений / Е. А. Тамбовцев // Рос. следователь. – 2007. – № 6. – С. 16–19.
161. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты / С. А. Тарарухин. – М. : Юрид. лит., 1974. – 224 с.
162. Тацій В. Я. Об’єкт злочину / В. Я Тацій // Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я Тація. – 4-те ви