ТЕОРІЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНОЛОГІЧНОГО ПІЗНАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 19
1.1. Основні концепції сутності економічної злочинності у зарубіжній і вітчизняній кримінології 19
1.2. Методологія пізнання економічної злочинності 38
1.3. Соціально-економічна природа економічної злочинності 54
1.4. Поняття та основні ознаки економічної злочинності 70
Висновки до розділу 1. 94
РОЗДІЛ 2. ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗУМІННЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЗЛОЧИННОСТІ 102
2.1. Загально-філософське поняття детермінації 102
2.2. Детермінація злочинності як вид соціальної детермінації 118
2.3. Теорії детермінації злочинності у сучасній кримінології 132
Висновки до розділу 2 144
РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІКО-КРИМІНОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТРАНСФОР-МАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ЗА РИНКОВИМ ТИПОМ 148
3.1. Сутність та основні риси трансформації економіки за ринковим типом 148
3.2. Стан трансформації економіки України за ринковим типом: об’єктивні закономірності та результати суб’єктивного походження 163
3.3. Кримінологічна оцінка негативних результатів реформування економіки України 178
Висновки до розділу 3 191
РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 197
4.1. Соціальні передумови переходу України до ринкової економіки та їх вплив на формування структури та особливостей детермінації економічної злочинності 197
4.2. Особливості детермінації економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки 223
4.3. Детермінуючий комплекс економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки 237
Висновки до розділу 4 251
РОЗДІЛ 5. АСОЦІАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ДЕТЕРМІНАЦІЮ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 258
5.1. Особливості організації політичної влади в Україні в умовах перехо¬ду до ринкової економіки та їх вплив на детермінацію економічної злочинності 258
5.2. Тіньова економіка в структурі детермінації економічної злочинності 271
5.3. Організована злочинна діяльність у сфері господарювання та її вплив на детермінацію економічної злочинності 285
5.4. Корупція як один з чинників сучасної економічної злочинності в Україні 302
Висновки до розділу 5 319
РОЗДІЛ 6. ЧИННИКИ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЕКОНОМІЧНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ОКРЕМИМ ПРОЯВАМ 326
6.1. Недоліки правового регулювання економіки та їхній вплив на детермінацію економічної злочинності 326
6.2. Недоліки державного управління в Україні, які сприяють детермінації економічної злочинності 336
6.3. Недоліки діяльності правоохоронних і судових органів щодо запобігання та протидії економічній злочинності 349
6.4. Соціально-психологічні чинники проявів економічної злочинності 362
Висновки до розділу 6 378
ВИСНОВКИ 384
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 401

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Невід’ємною кримінологічною характеристикою сучасного розвитку багатьох держав є інтенсивне поширення економічної злочинності та пов’язана з нею криміналізація економічних відносин. Особливо вразливими щодо динамічного зростання економічної злочинності є держави з перехідною економікою. В умовах переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої посилюються деструктивні процеси, які, зазвичай, переростають у трансформаційну кризу, що негативно впливає на всі сфери життя суспільства, послаблюючи ефективність реформування їхніх інститутів.
Складні суспільні перетворення супроводжуються комплексом соціальних суперечностей, частина з яких зумовлює виникнення такого ж характеру негативних наслідків. Зокрема в Україні в період трансформаційної кризи обсяг валового внутрішнього продукту скоротився на 59,2%, промислової продукції – на 48,9%, сільськогосподарської – на 51,5%. Відбулась різка майнова диференціація населення, значно зросла частка громадян, які перебувають на межі бідності, постійно простежується нерівномірність соціально-економічного розвитку. До негативних наслідків трансформаційної кризи варто зачислити й інтенсивне зростання економічної злочинності та корупції.
За статистичними даними зростання рівня економічної злочинності в Україні відбувалося аж до 1998 р. Зокрема, у 1993 р. було зареєстровано 18 540 господарських злочинів, а в 1997 р. – 31 286. З 1998 р. рівень зареєстрованої економічної злочинності порівняно стабілізувався спочатку було зареєстровано близько 28 тис. злочинів, а з 2002 р. – близько 20 тис. злочинів. Такий рівень економічної злочинності зберігався й надалі з незначною плюсовою або мінусовою динамікою, зокрема, в 2007 р., було зареєстровано 8 726 злочинів (за даними МВС України) і 6 900 злочинів (за даними Податкової міліції), що разом становить 15 626 таких злочинів [1, с. 18; 2] . При цьому потрібно враховувати, що зменшення кількості зареєстрованих злочинів цього виду частково пояснюється зміною меж кримінально-правової охорони господарських відносин у зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України 2001 р.
Варто зазначити, що зростання економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки ускладнює, по суті, всі трансформаційні процеси. Зокрема, утруднюються структурні зміни у сфері виробництва, знижується ефективність фінансово-кредитної системи, погіршується інвестиційний клімат, формується сприятливе середовище для поширення організованої злочинності та корупції.
Складність переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої пов’язана з тим, що цей процес зазвичай загострює наявні соціальні суперечності й призводить до нових, оскільки ще не має необхідних механізмів для їхнього подолання. Тому слабкість багатьох соціальних інститутів посилює суспільно небажані та суспільно неприйнятні процеси, зокрема, й зростання економічної злочинності. З огляду на це запобігання та протидія їй в умовах перехідного суспільства має важливе значення для стабілізації багатьох соціальних інститутів і процесів.
Ефективність такої діяльності залежить передусім від виявлення тих чинників, котрі зумовлюють динамічне зростання як самої економічної злочинності, так і тих антисоціальних процесів, які вона зумовлює. Йдеться, насамперед, про тіньову економіку, корупцію й організовану злочинну діяльність.
Тому в умовах переходу до ринкової економіки важливе значення має з’ясування сутності та особливостей детермінації економічної злочинності, визначення змісту, природи та властивостей тих чинників, які спричиняють та зумовлюють її суттєві негативні кількісно-якісні зміни.
Однак сьогодні ще не має повного розуміння детермінації економічної злочинності (насамперед, теоретичного), зокрема, не сформовано загальнотеоретичних підходів до пізнання її сутності та особливостей. Не повною мірою визначено структуру детермінації, а також детермінуючий вплив різного роду чинників, які її формують.
У працях з питань економічної злочинності, зазвичай, відображено лише сукупність найрізноманітніших соціальних чинників, які зумовлюють відтворення економічної злочинності або сприяють її поширенню. Проте не визначено їхніх детермінуючих властивостей, природи їхнього формування у різних суспільних сферах і на різних рівнях соціального обумовлення.
Серед наукових джерел, які стали важливим концептуальним підґрунтям для дослідження теоретичних і прикладних проблем економічної злочинності, її проявів та їхньої детермінації, є передусім праці відомих вітчизняних учених у галузі кримінології, а також кримінального права, зокрема, П.П. Андрушка, В.І. Борисова, В.А. Глушкова, В.В. Голіни, І.М. Даньшина, О.М. Джужі, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, О.М. Костенка, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, М.І. Панова, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, Н.Н. Ярмиш. Значний внесок у розроблення концептуальних засад дослідження детермінації економічної злочинності внесли відомі вчені-правники Російської Федерації та інших країн СНД – Г.А. Аванесов, Ю.М. Антонян, А.А. Аслаханов, Б.В. Волженкін, Я.І. Гілінський, А.І. Долгова, А.Е. Жалінський, В.М. Єгоршин, І.І. Карпець, В.В. Колєсніков, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, А.М. Ларьков, Н.А. Лопашенко, В.В. Лунєєв, Е.І. Петров, Т.В. Пінкевич, І.І. Рогов, А.М. Яковлєв, П.С. Яні та ін.
Проведення дослідження потребувало звернення і до праць зарубіжних кримінологів, доробок яких також є вагомим, особливо щодо розкриття природи та сутності економічної злочинності, особливостей її проявів у різних суспільно-економічних системах. Це праці таких учених: Р. Бідерман, І. Вінер, О. Гурньок, Г. Едельхертц, Г. Еглі, Е. Зіммерлі, У. Зірпніс, М. Клайнард, А. Лайтинен, П. Їгер, Г. Отто, Е. Сатерленд, Б. Свенссон, О. Терстеген, К. Тідеман та ін.
Ґрунтовні теоретичні дослідження детермінації економічної злочинності потребують використання положень та висновків філософії, загальної теорії права та держави, юридичної антропології, соціології, що зумовило необхідність опрацювати праці Я.Ф. Аскіна, А.Г. Бермуса, М.М. Бродського, А.І. Демидова, А.Г. Здравомислова, М.Ю. Казарінова, В.А. Канке, Б.М. Кедрова, Б.І. Клейнера, М.А. Князєва, В.А. Лекторського, М.М. Марченка, А.В. Мелехіна, В.А. Швирєва, Е.Г. Юдіна, П.М. Рабіновича, Г.І. Рузавіна, І.Л. Честнова.
Для розуміння закономірностей та особливостей соціально-економічних процесів у трансформаційному суспільстві важливими для автора стали наукові надбання вчених-економістів, зокрема, Л. Бальцеровича, О.Т. Богомолова, А.С. Гальчинського, В.М. Гейця, С.М. Злупка, Ю.К. Зайцева, П.С. Єщенка, Є.В. Красикової, І.П. Ніколаєвої, В. Ойкена, П.І. Островерха, Х. Паалберга, С.М. Панчишина, О. Пивоварського, В.С. Савчука, Ф. Хайєка та ін.
Водночас варто наголосити, що у вітчизняних кримінологічних пацях питання детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки, а особливо теоретико-методологічних засад, ще не було предметом окремого дослідження. Відсутність такого комплексного дослідження ускладнює визначення її природи та сутності, засобів, форм і методів пізнання, формування цілісної програми запобігання та протидії. Тому за характером, обсягом, змістом і методологічним значенням проблема детермінації економічної злочинності в умовах трансформації суспільства до ринкової економіки належить до найважливіших для розуміння загалом сутності та природи цієї злочинності. Отже, очевидною є необхідність сформувати основні засади теорії детермінації економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки.
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою тематики наукових досліджень кафедри кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема комплексних програм: “Проблеми протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави” (державна реєстрація 0105U007467, розроблялась на кафедрі з 01.01.2003 до 31.12.2005 р.) та “Актуальні кримінально-правові, кримінологічні та пенітенціарні проблеми запобігання та протидії злочинності в Україні” (державна реєстрація 0106U005914, розробляється на кафедрі з 01.01.2006 р.). Тема дисертаційного дослідження відповідає Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 роки, що затверджені Президією Академії правових наук України 18.06.2004 р., а також актуальній тематиці, передбаченій у Концепції розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ ст., схваленій Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України (березень 2002 р.).
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою Радою Львівського національного університету імені Івана Франка 28 травня 2003 року (протокол №5/5).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб, ґрунтуючись на теоретичних положеннях різних галузей наукових знань, зокрема кримінології, соціології, філософії, економіки, психології, політології, філософії права, кримінального права, а також на кримінологічному аналізі суспільних процесів та відносин у найважливіших соціальних сферах обумовлення економічної злочинності, сформувати цілісну теорію, яка дає системне розуміння сутності та особливостей детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
Для досягнення зазначеної мети потрібно було вирішити низку таких завдань:
- проаналізувати основні концепції зарубіжної та вітчизняної кримінології щодо сутності та форм економічної злочинності;
- розробити методологічні засади пізнання економічної злочинності;
- з’ясувати природу соціального феномена “економічна злочинність”;
- сформулювати сучасне поняття економічної злочинності;
- виявити філософсько-методологічні засади розуміння детермінації економічної злочинності, спираючись на загальне поняття детермінації та особливості соціальної детермінації;
- проаналізувати теоретичні положення сучасної науки кримінології щодо детермінації злочинності загалом та економічної зокрема;
- розкрити сутність, основні закономірності та риси трансформації вітчизняної економіки від командно-адміністративної до ринкової;
- проаналізувати стан трансформації економіки України за ринковим типом; здійснити кримінологічну оцінку негативних наслідків її реформування, визначити ступінь і характер їхнього впливу на економічну злочинність, її динаміку;
- визначити особливості детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки і на цій підставі сформувати теоретичні засади дослідження як самого соціального процесу трансформації економіки за ринковим типом, так і зумовленого ним детермінуючого комплексу;
- дослідити соціальні передумови переходу України до ринкової економіки та вплив їхньої неналежної реалізації на формування детермінуючого комплексу економічної злочинності та його структуру;
- визначити та проаналізувати основні елементи структури детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки;
- проаналізувати суспільно неприйнятні процеси в політичній системі України та визначити їхній вплив на детермінацію економічної злочинності;
- визначити характер детермінуючого впливу тіньової економіки, організованої злочинності та корупції у структурі детермінації економічної злочинності;
- проаналізувати чинники, що сприяють економічній злочинності в Україні та її окремим проявам, зокрема, недоліки правового регулювання економіки, державного управління та діяльності правоохоронних і судових органів;
- дослідити соціально-психологічні чинники проявів економічної злочинності;
- на підставі результатів дослідження детермінації економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки визначити базові принципи, яким має відповідати система запобігання та протидії економічній злочинності в Україні.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних процесів, відносин та інших зв’язків, які задіяні у детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади кримінологічного пізнання економічної злочинності та її детермінації; сутність та особливості детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки; закономірності та механізм формування і реалізації структури цієї детермінації.
Методи дослідження визначені його метою та завданнями. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплекс філософських, загальнонаукових та спеціальних (включаючи кримінологічних) методологічних принципів, методів, правил та прийомів пізнання суспільних відносин і процесів. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, який дає змогу відобразити взаємозв’язок та взаємозумовленість усіх суспільних відносин і процесів, зокрема і тих, що спричиняють, обумовлюють і опосередковують економічну злочинність. У процесі дослідження застосовано аналіз і синтез філософських, теоретико-правових, кримінологічних, психологічних, соціологічних, економічних та історичних знань, у яких відображено закономірності суспільного розвитку і причинну, зумовлюючу та опосередковувану залежність стану економічної злочинності від змін у соціально-економічній, політичній, публічно-управлінській, громадянсько-інституційній, соціально-психологічній та інших сферах суспільства.
У процесі дослідження з урахуванням кримінологічного характеру теми та поставленої мети використано також загальнонаукові та правові методи, зокрема: статистичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, логічний, метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу, формально-догматичний.
За допомогою статистичного методу було проаналізовано кількісно-якісні зміни економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки. Опрацьовано найрізноманітнішу інформацію, яка характеризує соціально-економічні процеси та наслідки трансформаційної кризи в Україні.
Використання порівняльно-правового методу дало змогу порівняти поняттєвий апарат та концептуальні підходи до розуміння природи, сутності та особливостей відтворення економічної злочинності у зарубіжній та вітчизняній кримінології.
Історико-правовий метод було застосовано під час аналізу формування та відтворення економічної злочинності у різних суспільно-економічних формаціях, а також для з’ясування природи соціального феномену “економічна злочинність”.
Застосування методу сходження від конкретного до абстрактного зумовило послідовність здобутих і використаних суджень, понять і висновків; дало змогу перейти від аналізу природи та сутності економічної злочинності до формулювання самого її поняття, від аналізу особливостей соціальної детермінації до розуміння їхнього прояву у формуванні детермінуючого комплексу економічної злочинності тощо.
Використання системно-структурного та структурно-функціонального методів дало змогу проаналізувати формування головних чинників економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки на різних соціальних рівнях, у різних суспільних сферах і в різних просторово-часових межах та, відповідно, визначити детермінуючий вплив кожного з них.
За допомогою формально-догматичного методу проведено аналіз окремих законодавчих положень і норм, що регулюють та забезпечують правову охорону господарської діяльності.
Під час проведення дослідження використано матеріали вибіркових досліджень, які провели Інститут соціології НАН України, НДІ проблем злочинності АПрН України, Координаційне бюро з проблем кримінології, інші науково-дослідні установи і сам автор. Використано також статистичні дані, звіти й узагальнення правозастосовчої та правоохоронної діяльності органів прокуратури, суду, органів внутрішніх справ, податкової міліції та державного фінансового моніторингу.
Проаналізовано 95 кримінальних справ, порушених за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності. В інтерв’юванні й анкетуванні взяли участь близько 70 працівників правоохоронних органів, 350 громадян, зокрема, 200 підприємців. Узагальнені матеріали використано під час аналізу недоліків діяльності правоохоронних і контролюючих органів, а також розкриття соціально-психологічних чинників економічної злочинності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація стала першим в українській кримінологічній науці комплексним монографічним дослідженням теоретико-методологічних засад кримінологічного пізнання економічної злочинності та її детермінації, сутності та особливостей детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки, закономірностей та механізму формування і реалізації структури цієї детермінації. Результатом дослідження є визначення цілісної теорії, яка визначає теоретико-методологічні засади пізнання економічної злочинності та її детермінації, а також поняття, судження і кримінологічні висновки щодо закономірних соціальних зв’язків різного ступеня узагальнення, які розкривають природу, сутність та особливості детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки.
У роботі запропоновано та обґрунтовано низку нових понять і положень, які мають суттєве значення для формування кримінологічної теорії детермінації економічної злочинності, визначення теоретичних основ практики запобігання та протидії їй, а саме:
вперше:
- на підставі аналізу історичної ретроспективи формування та поширення економічної злочинності у різних суспільно-економічних системах визначено її соціально-економічну природу. Доведено, що прояви економічної злочинності спрямовані, головно, проти механізму організації господарювання у суспільстві;
- сформована методологія пізнання економічної злочинності та її детермінації з огляду на сучасні уявлення про методологічні вимоги (гносеологічні постулати), зокрема, на відповідності єдиним концептуальним методологічним підходам і стандартам, методологічну узгодженість залучених пізнавальних методів і засобів їхньої реалізації;
- визначено поняття, структуру та механізм формування і реалізації детермінуючого комплексу економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки;
- обґрунтовано, що формування детермінуючого комплексу економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки залежить передусім від неналежного рівня соціальної узгодженості трансформаційних змін у найважливіших суспільних сферах (економічній, політичній, соціально-управлінській, соціально-психологічній);
- доведено, що в основі формування структури детермінуючого комплексу економічної злочинності лежить принцип динамічної ієрархії;
- обґрунтовано, що причинами економічної злочинності на вищому соціальному рівні є соціально-економічні чинники;
- визначено характер обумовлюючого взаємозв’язку економічної злочинності та тіньової економіки, корупції й організованої злочинної діяльності. Обґрунтовано, що з цими негативними соціальними феноменами і процесами, їхньою динамікою економічна злочинність перебуває у функціональній залежності, за якої простежується взаємообумовлююча детермінація;
- визначено поняття організованої економічної злочинної діяльності;
удосконалено:
- визначення поняття та ознак економічної злочинності;
- визначення об’єкта економічної злочинності;
- положення про те, що окремі злочини проти власності, довкілля, у сфері службової діяльності можуть входити у сукупність злочинів, які охоплює поняття “економічна злочинність”, якщо їхніи додатковим об’єктом є механізм організації національної економіки та їх вчиняють суб’єкти господарської діяльності – фізичні особи, або службові особи юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності у процесі здійснення ними фактичної чи фіктивної господарської діяльності через порушення порядку її здійснення з метою отримання економічної вигоди;
- аргументацію щодо розмежування понять “економічна злочинність”, “злочинність у сфері економіки” та “злочинність економічної спрямованості” як нетотожних;
отримали подальший розвиток:
- визначення умов, що сприяють економічній злочинності в Україні, зокрема: недоліків правового забезпечення процесів переходу до ринкової економіки в Україні; деформацій у системі та здійсненні державної служби, правоохоронної діяльності та правосуддя;
- обґрунтування важливості значення соціально-психологічних чинників у механізмі детермінації злочинних проявів у сфері економічної діяльності, оскільки всі інші чинники діють не безпосередньо, а тільки через суспільну та індивідуальну свідомість, формуючи відповідні ідеї, цілі, мотиви, правила та норми, проявляючись у протиправній господарській поведінці.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення та висновки можуть бути використані:
- як методологічна основа для подальших наукових досліджень економічної злочинності, наукового аналізу її детермінації та окремих складових чинників;
- у законотворчій діяльності (під час підготовки, кримінологічного аналізу проектів та ухвалення правових актів) – для усунення можливих нормативних положень, які можуть створювати мотивацію або сприяючі умови для протиправної, зокрема, злочинної господарської діяльності;
- для вдосконалення правозастосовчої та правоохоронної діяльності щодо запобігання та протидії економічній злочинності;
- у навчальному процесі під час викладання навчального курсу “Кримінологія”, а також написання відповідних розділів підручників і навчальних посібників із зазначеного курсу.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає також у тому, що його теоретичні положення та висновки, які становлять наукову новизну, автор репрезентував у конкретних рекомендаціях і пропозиціях щодо вдосконалення системи заходів запобігання та протидії економічній злочинності шляхом внесення відповідних змін і доповнень до нормативних актів України. Зокрема, результати дослідження використані Міжвідомчим науково-дослідним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України при підготовці пропозицій щодо вдосконалення системи ефективної господарської діяльності в умовах переходу до ринкової економіки, стратегії боротьби з економічною злочинністю та запобігання проявам тіньової економіки (акт впровадження від 10.09.2009 р. №240). Низка висновків і узагальнень були реалізовані дисертантом під час участі у роботі Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (довідка про впровадження голови Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права від 10.09.2009 р. №349-нк), а також скеровані у Раду національної безпеки і оборони України (акт впровадження у діяльність Ради національної безпеки і оборони України від 09.09.2009 р.) та Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (довідка про впровадження заступника голови Комітету від 22.09.2009 р. №04-12/15-2965).
Результати дисертаційного дослідження автор використовував у навчальному процесі під час підготовки навчально-методичного забезпечення та викладання навчальної дисципліни “Кримінологія” та спецкурсу “Кримінологічні проблеми запобігання економічній злочинності та корупції в Україні” на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорено на засіданнях та методичних семінарах кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також на засіданні Координаційного бюро з проблем кримінології Академії правових наук України. Положення дисертації автор доповідав на науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: ІІ, VІІ-ХV регіональних наукових конференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1996, 2001-2009); науково-практичній конференції “Державно-правова реформа в Україні” (м. Київ, листопад 1997 р.); польсько-українській науковій конференції “Конституційні права і свободи громадян в Україні та Республіці Польща: реалії й перспективи” (м. Львів, листопад 2000 р.); міжнародному семінарі “Антикорупційні розслідування та стратегія попередження корупції” (м. Львів, 16-17 липня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення” (м. Харків, 25-26 жовтня 2001 р.); науково-практичному семінарі “Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності” (м. Харків, 9 листопада 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, 7-8 квітня 2006 р.); ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Філософські, методологічні та психологічні проблеми права” (м. Київ, 31 січня 2009 р.).
Публікації. Основні положення дисертації автор виклав у 42 наукових публікаціях, серед яких одна індивідуальна монографія (обсягом 23,8 др. арк.) та 27 статей у наукових фахових виданнях.
Окремі висновки, пропозиції та рекомендації містяться у статтях, надрукованих у наукових журналах, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, семінарів та засідань тематичних “круглих столів” (14 публікацій).
Структура дисертації зумовлена логікою, метою і предметом дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, шести розділів, які поділено на 21 підрозділ, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису дисертації становить 428 сторінок, із них основний текст – 400 сторінок, список використаних джерел – 28 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Положення та науково-обґрунтовані висновки дисертації розв’язують важливу наукову проблему, сутність якої полягає у формуванні цілісної теорії, яка визначає теоретико-методологічні засади кримінологічного пізнання економічної злочинності та її детермінації, дає системне розуміння сутності та особливостей детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки, виявляє закономірності та механізм формування і реалізації детермінуючого комплексу економічної злочинності, змістовно диференціює вплив різних соціальних чинників на зростання економічної злочинності в умовах переходу соціально-економічної системи від командно-адміністративної до ринкової.
1. Економічна злочинність і пов’язана з нею криміналізація економічних відносин стали невід’ємною кримінологічною характеристикою сучасного розвитку держав, зокрема і тих, які використовують ринкові моделі господарювання. Не становить винятку й Україна, що трансформує власну соціально-економічну систему за ринковим типом. З огляду на це важливе значення має дослідження детермінації економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки, особливо теоретичних основ формування детермінуючого комплексу та механізмів його реалізації.
2. У наукових кримінологічних дослідженнях про¬блемі економічної злочинності почали приділяти належну увагу лише у ХХ ст.: у 30–40-х роках – у Сполу¬чених Штатах Америки, 50-х – у Західній Європі, тобто від часу висунення гіпотези про те, що ці злочини становлять окрему кримінологічну групу і потребують всебічного детального аналізу. Дослідження природи та сутності цієї злочинності відображено в окремих концепціях: “злочинність білих комірців”, “корпоративна злочинність”, а також “економічна злочинність” або “господарська злочинність”, “злочинність у сфері економіки” та “злочинність економічної спрямованості”.
3. Економічна злочинність проявляється у протиправних, суспільно небезпечних формах господарської діяльності. Ретроспектива формування протиправних способів господарської діяльності починається ще від часів виникнення перших суспільно-регульованих форм господарської діяльності. Суспільне регулювання соціально значущої господарської діяльності і створення ефективної системи господарювання спрямоване на забезпечення функціонування та продуктивне відтворення основних суспільних інститутів. Відтак, вчинення злочинів у сфері господарської діяльності шкодить системі господарювання, порушує єдиний нормативний порядок господарського життя і в такий спосіб суперечить суспільним інтересам. Форми проявів економічної злочинності визначаються системою господарювання та її механізмом, соціальною структурою, виробничо-технологічним рівнем і загальним розвитком економіки.
4. Дотепер у кримінології не утвердилось єдиної думки стосовно поняття економічної злочинності. Визначаючи поняття економічної злочинності, пропонуємо насамперед дотримуватися позиції, в якій йдеться про суспільно небезпечні прояви соціальної активності у сфері господарського життя суспільства, тобто про протиправну, суспільно небезпечну господарську діяльність суб’єктів такої діяльності.
Об’єктом економічної злочинності є механізм організації національної економіки, тобто йдеться про власне економічний механізм (механізм узгодження діяльності суб’єктів господарського життя; механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту; механізм забезпечення засобами виробництва та реалізації продукції; грошовий механізм; механізм оподаткування і державних видатків; механізм заощадження й кредитування; механізм інвестування; механізм обмеження монополізму та захисту економічної конкуренції тощо), який опосередкований правовим регулюванням. Механізм організації національної економіки визначає організаційно-господарські відносини, зв’язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних та духовних благ.
Необхідно зазначити, що механізм організації національної економіки може виступати як основним, так і додатковим об’єктом. Тому, окремі злочини проти власності, у сфері службової діяльності тощо, можуть входити у сукупність злочинів, що охоплюються поняттям “економічна злочинність”, якщо їх додатковим об’єктом є механізм організації національної економіки і вони наділені всіма іншими ознаками, які відображають сутність економічної злочинності.
Інша ознака економічної злочинності – кримінологічна однорідність злочинів, котрі входять до її сукупності. Йдеться про детермінованість таких злочинів однаковими соціальними чинниками і про те, що суб’єкти злочинної діяльності вчиняють ці злочини переважно у процесі господарської діяльності, порушуючи порядок здійснення такої діяльності. Оскільки характер економічної злочинності зв’язаний з особливостями механізму організації національної економіки і, відповідно, порядком здійснення господарської діяльності, то цей вид злочинності має свій (відмінний від інших видів злочинності) зміст структури (структурних елементів) детермінації (детермінуючого комплексу).
Ми дотримуємося погляду, що кримінально-каране порушення порядку здійснення господарської діяльності спрямоване на одержання економічної вигоди як кінцевого результату злочинного діяння. Це і визначає його мету.
Оскільки кримінально-карані порушення порядку здійснення господарської діяльності спрямовані на одержання економічної вигоди, то їх можуть вчиняти лише умисно.
До ознак економічної злочинності необхідно віднести й особливості суб’єктів таких злочинних діянь, котрими, зазвичай, є суб’єкти господарської діяльності – фізичні особи, або службові особи юридичних осіб – суб’єктів господарської діяльності у процесі здійснення ними фактичної чи фіктивної господарської діяльності.
5. Сформульовано поняття економічної злочинності як такої, що становить обумовлену закономірностями розвитку суспільства кримінологічно однорідну сукупність суспільно небезпечних і кримінально-караних проявів господарської діяльності, якіі посягають на механізм організації національної економіки та які вчиняють їхні суб’єкти у процесі здійснення ними фактичної чи фіктивної господарської діяльності через порушення порядку її здійснення з метою отримання економічної вигоди.
6. Структуру економічної злочинності становить сукупність видів злочинів, які посягають на:
- основи організації та механізми економічної системи;
- окремий порядок здійснення підприємницької діяльності;
- порядок здійснення фінансово-кредитної діяльності;
- права споживачів;
- порядок ціноутворення;
- порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності;
- порядок здійснення бюджетної політики;
- порядок здійснення приватизації.
Саме цими діяннями заподіюється шкода механізму організації національної економіки. У свою чергу злочини проти власності, довкілля у сфері службової діяльності безпосередньо не впливають на функціонування механізму організації національної економіки. Економічна природа і функції інституту власності, охорони довкілля, служби у сфері господарської діяльності та механізму організації економіки неоднакові, а відтак вони мають різну структуру правовідносин і самостійну кримінально-правову охорону. Звідси – й відмінні кримінологічні ознаки (об’єкт, суб’єкти злочинної діяльності, детермінуючий комплекс тощо). Це дає підстави стверджувати про існування відмінних самостійних і кримінологічно неоднорідних видів злочинності, що посягають на різні об’єкти, які є структурними елементами економічної системи (власність, довкілля, інтереси служби та механізм організації національної економіки).
7. Зазначимо: поняття ”економічна злочинність” і “злочинність у сфері економіки”, або “злочинність економічної спрямованості”, – неідентичні. У загальному вигляді співставлення цих понять може бути виражене формулою: “перше вужче, ніж друге і третє”. Це пояснюється тим, що “друге” (злочинність у сфері економіки) охоплює злочини, які, крім механізму організації національної економіки, посягають і на інші основні структурні елементи економічної системи, такі як власність та інтереси служби у процесу здійснення господарської діяльності, а “третє” (злочинність економічної спрямованості) – це сукупність злочинів, які посягають на різні елементи економічної системи (власність, механізм організації національної економіки, інтереси служби у сфері господарської діяльності, природні ресурси, що використовуються у процесі господарської діяльності, трудові ресурси тощо), де вони є безпосередніми (основними чи додатковими) або факультативними об’єктами, і спрямовані на отримання економічної вигоди.
8. Для розуміння особливостей детермінації економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки доцільно розглянути особливості трансформації економіки за ринковим типом, передусім уточнити сутність цього процесу. Йдеться про перехід до ефективнішої економічної системи внаслідок змі¬ни засад, переструктурування та створення нових форм розвитку. Трансформація економіки за ринковим типом – це процес, під яким необхідно розуміти всю сукупність соціально-економічних явищ у постсоціалістичних країнах після прийняття політичного рішення про ліквідацію панування державної власності, централізованого планування й управління економікою та про перехід до формування ринкових відносин, що ґрунтуються на трьох фундаментальних підвалинах: економічній свободі, економічних контрактних відносинах й інституті приватної власності. Соціально-економічна трансформація є результатом складної взаємодії висхідних передумов, причин і умов, котрі супроводжують реформи, й ефективності економічної політики держави. Відповідно, чинники об’єктивного походження визначають масштаби трансформаційних можливостей з тим, що чинники суб’єктивного походження обумовлюють, які з них і в який спосіб будуть утілені в життя.
9.Трансформація економіки ринкового типу в Україні має свої особливості:
– структурна незбалансованість національної системи господарювання;
– гостроконфліктний характер процесів трансформації на її початковому етапі;
– слабкий управлінський апарат;
– значний вплив корпоративно-бюрократичних груп і злочинних організацій на процеси трансформації економіки;
– дуже висока соціальна ціна ринкових перетворень.
10. Негативні наслідки серйозних трансформаційних викривлень, які мають кримінологічне значення, найвідчутніше проявились у трьох основних суспільних сферах, зокрема в економіці, соціальній сфері й політиці.
Економічні наслідки:
– високий рівень тіньової економіки, що призводить до зменшення податкових надходжень, послаблення бюджету і, як наслідок, – до втрати державою фінансових важелів управління економікою;
– слабке конкурентне середовище (виграє не той, хто конкурентноздатний, а той, хто зміг отримати переваги неправомірним чином), що, відтак, спричиняє зниження ефективності ринку та дискредитацію ідей ринкової конкуренції;
– перманентна бюджетна криза;
– неефективне використання бюджетних коштів, зокрема в процесі реалізації державних замовлень на товари та послуги, що ще більше ускладнює бюджетні проблеми країни;
– підвищення цін на товари та послуги внаслідок зростання трансакційних витрат (корупційних “накладних видатків”), у кінцевому підсумку страждає споживач;
– несприятливий інвестиційний клімат і, отже, недостатність технічного та технологічного оновлення;
– поширення корупції, яка підсилює несправедливий перерозподіл коштів на користь вузьких корпоративно-бюрократичних груп за рахунок найуразливіших прошарків населення;
– криміналізація економіки.
Соціальні наслідки:
– зниження бюджетних можливостей влади розв’язувати соціальні проблеми;
– невідповідне затратам праці на одержання суспільного прибутку та його розмірам визначення рівня заробітної плати працюючих, що не забезпечує їх мінімальних життєвих потреб;
– зростання майнової нерівності, бідність більшості населення;
– поширення безробіття;
– активна трудова міграція за кордон;
– зростання злочинності, зокрема у вигляді організованої злочинної діяльності, передусім економічної.
Політичні наслідки: – це насамперед підпорядкування державної політики інтересам бізнесу, її невідповідність морально-етичним нормам, вкрай негативний вплив цих процесів на економіку та її криміналізацію. Похідними від цього є:
– слабкість інститутів влади;
– превалювання інтересів корпоративно-бюрократичних груп;
– низький рівень довіри до влади;
– слабкість демократичних механізмів та інститутів громадянського суспільства;
– використання механізмів державного управління та правового регулювання у політичних та вузько корпоративних цілях;
– перетворення політичного чинника в головний інструмент трансформаційних змін.
11. Для визначення особливостей детермінації економічної злочинності у трансформаційний період потрібно застосувати системний підхід і вчення про системну детермінацію. Системний підхід дає змогу сприймати детермінацію економічної злочинності не лише як фактичну сукупність соціальних чинників, які спричиняють та обумовлюють економічну злочинність, а як детермінуючий комплекс. Унаслідок цього запропоновано поняття детермінуючого комплексу економічної злочинності, під яким пропонуємо розуміти складну багатоланкову структуру соціальних чинників, якіі формуються на різних суспільних рівнях, у різних просторово-часових межах, мають різні детермінуючі властивості та задіяні в механізмі спричинення, опосередкування й обумовлення економічної злочинності.
12. Структурними елементами детермінуючого комплексу економічної злочинності є причини, умови, передумови та обставини, які формуються на різних соціальних рівнях, у різних просторово-часових межах і мають різні детермінуючі властивості.
13. В основу процесу формування детермінуючого комплексу економічної злочинності покладено принцип динамічної ієрархії. Його суть полягає в тому, що соціальні чинники довготривалої дії визначають властивості соціальних чинників короткотривалої дії за низхідною ієрархією, а чинники вищого соціального рівня (загально соціальні) обумовлюють і визначають чинники нижчих рівнів, у тому числі злочинності загалом, її видів аж до окремих злочинних проявів.
14. Формування детермінуючого комплексу економічної злочинності в умовах переходу до ринкової економіки залежить передусім від рівня узгодженості змін у найважливіших суспільних сферах (економічній, соціально-управлінській, соціально-психологічній). Зниження рівня соціальної узгодженості між цими сферами, яке викликано трансформаційною кризою, породжує соціальний дисбаланс, який супроводжується руйнуванням зв’язків між найрізноманітнішими структурними елементами і формуванням соціальних суперечностей. У розбалансованій системі структурні елементи утворюють нові параметри соціальної взаємодії (як соціально корисні, так і асоціальні, або навіть антисоціальні (включаючи виникнення на різних соціальних рівнях криміногенних чинників економічної злочинності)), що обумовлюють якісні зміни соціально-економічної системи.
Крім чинників об’єктивного походження, які викликані закономірною нерівномірністю трансформаційних змін у різних соціальних сферах, до структури детермінуючого комплексу економічної злочинності належать також чинники об’єктивно-суб’єктивного та суб’єктивного походження, які викликані конфліктною природою самого характеру докорінних перетворень, а також неефективною, а часом і відверто непрофесійною політикою і практикою трансформаційних перетворень. Адже такі складні суспільні перетворення торкаються інтересів усіх соціальних груп і породжують у них неоднакове, зазвичай протилежне ставлення. Тому на труднощі, котрі стосуються узгодження різношвидкісних процесів у найважливіших соціальних сферах, накладаються ще й проблеми, зв’язані з протилежністю інтересів різних соціальних груп та зв’язані з неефективністю соціально-економічної політики, що посилює соціальну деструктивність і виникнення чинників економічної злочинності .
15. Особливе значення у структурі детермінуючого комплексу економічної злочинності мають соціально-економічні чинники. Аналізуючи особливості формування соціально-економічних чинників та їх вплив на кількісно-якісні зміни економічної злочинності, доходимо висновку, що вони, зазвичай, – причини економічної злочинності вищого детермінуючого рівня. Саме соціально-економічна природа економічної злочинності зумовлює її генетично-каузальну залежність від розвитку економічної системи. Така закономірність зберігається і в умовах переходу до ринкової економіки. Це випливає з характеру дії економічних законів. Кожен економічний закон має процес-причину і процес-наслідок. Перехід від процесу-причини до процесу-наслідку становить особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього настають об’єктивні економічні суперечності. Форми вияву економічного закону – це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв’язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки загалом. Тому насамперед зміни в економіці, які спричиняють виникнення соціально-економічних суперечностей, за відповідних умов, набувають криміногенного значення і згідно кримінологічної теорії детермінації породжують, у тому числі безпосередньо, вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, і обумовлюють кількісно-якісні зміни економічної злочинності.
16. Окрім соціально-економічних інші чинники економічної злочинності вищого детермінуючого рівня не мають причинного впливу на економічну злочинність. Тут діє інший тип детермінації – детермінація умовами. З огляду на це політичні, соціально-психологічні та інші чинники за своїм впливом мають не каузальний характер, а функціональний, обумовлюючий, кореляційний чи інший. Зокрема, зростання кількості безробітних або малозабезпечених і бідних у трансформаційний період, значна зміна співвідношення у нашому суспільстві між часткою багатих і бідних здійснюють стабільний обумовлюючий вплив на економічну злочинність.
17. У структурі детермінуючого комплексу економічної злочинності причини можна поділити на основні і додаткові. Основні причини є закономірним виявом особливостей переходу до економіки ринкового типу і вони притаманні більшості країн. Додаткові причини економічної злочинності, властиві окремим країнам і їх виникнення залежить від структурних та інституційних особливостей економіки загалом та її окремих галузей, а також економічної політики держави. В Україні з-поміж найважливіших додаткових причин назвемо суперечності у фінансово-кредитній системі, системі розподілу валового внутрішнього продукту, фіскальній системі, а також невідповідності між рівнем зростання продуктивності праці та динамікою оплати праці.
18. Розглядаючи політичні чинники економічної злочинності в Україні в умовах переходу до ринкової економіки, виокремимо з-поміж них такі:
- невідмежованість політики від бізнесу, суспільних і особистих відносин, що відбувається у зв’язку з незрілістю інститутів громадянського суспільства, які повинні її всебічно контролювати;
- відсутність консенсусу з найважливіших питань державного життя між суб’єктами політичного життя, зумовлена неоднаковим розумінням цінностей свободи та демократії, а також нерівними можливостями активної участі в реформаторському процесі й задоволенні власних інтересів;
- існування активного політичного стилю, що виявляється в нав’язуванні суспільству не завжди виправданих нововведень державною владою, дії принципу “колективної відповідальності”, яка породжує традицію безвідповідальності державної влади за наслідки прийнятих рішень;
- висока концентрація політичної влади та ресурсів у правлячої еліти, що провокує контреліту й опозицію виступати радикальними противниками, а не політичними опонентами;
- неефективність державної влади як основного соціаль¬ного інституту, що безпосередньо управляє суспільством, її нездатність забезпечити консенсус із найважливіших питань суспільного життя, вирішувати проблеми бідності;
- узгодження форм авторитарно-олігархічного правління з елементами демократичної процедури, зокрема з виборами та багатопартійністю;
- значне укорінення неформальних владних відносин, формування елітарного корпоративізму замість плюралістичної демократії.
19. З детермінуючим комплексом економічної злочинності, як і будь-якої іншої злочинності, перебувають у певному зв’язку та не визначеною мірою поєднуються з ним деякі соціально-економічні, соціально-політичні, організаційно-управлінські процеси і явища більш високого рівня прояву, у тому числі негативного впливу на причини, умови, інші чинники злочинності, наразі економічної. Вони отримали назву соціальних передумов злочинності. Обґрунтовується висновок, що останні функціонально можуть стосуватися як економічних трансформацій, так і їх недоліків, виправлень, негативних наслідків, що відіграють свою обумовлюючу роль у детермінуючих процесах економічної злочинності.
20. У структурі детермінуючого комплексу економічної злочинності в Україні у трансформаційний період вагомий детермінуючий вплив мають суспільно небезпечні процеси, пов’язані з поширенням тіньової економіки, корупції, організованої злочинності. Від цих чинників економічна злочинність перебуває у функціональній залежності, за якої має місце жорстко однозначна детермінація.
21. Досліджено пріоритетні напрями та характер організованої злочинної діяльності в економіці:
- злочинна діяльність у фінансово-кредитній сфері через власні або підконтрольні комерційні банки, кредитні товариства, інвестиційні компанії, страхові компанії, будівельні товариства. За прибутковістю вона належить до найпривабливіших, що є однією з визначальних рис сучасного спрямування організованої економічної злочинної діяльності. Криміналізація цієї сфери набуває все небезпечнішого для суспільства характеру через її місце в системі національної економіки;
- злочинність діяльність у сфері оподаткування. Упродовж усього періоду реформування нашої економіки спостерігається поширення або, принаймні, не зменшення, ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також надання податкових та митних пільг для суб’єктів господарювання, які пов’язані з владними структурами. Особливо поширені злочинні порушення зі сплати податку на додану вартість і обов’язкових платежів у загальносоціальні фонди (соцстрах, пенсійний фонд, фонд зайнятості та ін.);
- організована злочинна діяльність у зовнішньоекономічній сфері. Лібералізація й демонополізація зовнішньоекономічної діяльності – важливий напрям ринкових перетворень. Одночасно ця сфера найкриміногенніше вражена, зростання тут злочинності спостерігається впродовж усього періоду економічних перетворень. Ця сфера характерна надвисокою прибутковістю та слабкістю державного контролю. Відомі такі правопорушення, як протиправне переміщення валютних цінностей за кордон, незаконне відшкодування податку на додану вартість, контрабанда;
- організована злочинність у сфері приватизації. Простежуються численні факти шахрайства через приватизаційні інвестиційні фонди. До найпоширеніших зловживань належать заниження вартості об’єктів приватизації, надання переваги визначеним суб’єктам приватизації та ін. Трапляються також зловживання у процесі передання в управління державної частки в акціонованих підприємствах, чимало зловживань у виділенні земельних ділянок;
- організована злочинна діяльність у сфері споживчого ринку. Зростає обіг товарів, послуг, виконання робіт, що не відповідають вимогам безпеки для життя та здоров’я. Особливо інтенсивно зростає криміногенність сегмента споживчого ринку, пов’язаного з обігом продовольчих товарів. Поширюється нечесна конкуренція, порушується антимонопольне законодавство. Неконтрольований споживчий ринок полегшує вчинення багатьох злочинів.
22. До недоліків правового забезпечення процесів переходу до ринкової економіки в Україні, в тому числі й тих, що впливають на обумовлення економічної злочинності, належать:
- наявність багатьох прогалин у правовому регулюванні, які активно використовують суб’єкти господарської діяльності;
- неузгодженість нормативно-правових актів із суспільно-економічними рішеннями перехідного періоду та постійне відставання правового регулювання від закономірностей економічного розвитку;
- колізійність правових норм;
- недостатня наукова обґрунтованість багатьох нормативно-правових актів, відтак їх низька якість і відповідно - ефективність;
- тривале зволікання із запровадженням кримінологічної експертизи нормативно правових актів;
- відсутність механізмів реалізації нормативно-правових актів, що видаються, і под.
Ці чинники збільшили правові ризики в Україні й спровокували масове ігнорування правових норм. Виникла розбіжність між змістом правових норм та реальною поведінкою господарюючих суб’єктів. Основною в сфері господарської діяльності стала мотивація до швидкого збагачення, у тому числі через протиправну господарську діяльність.
23. До деформацій у системі державної служби, які мають детермінуючий вплив на стан економічної злочинності (в якості сприятливих умов), належать такі:
- зміщення практики державної служби з відстоювання інтересів держави до обслуговування соціально непродуктивної еліти в політичній та економічній сферах;
- невідповідність державно-службових відносин завданням і функціям державного управління в умовах переходу до ринкової економіки;
- відсутність необхідних субординаційних і координаційних зв’язків у функціонуванні державної служби;
- залежність державної служби від політичної кон’юнктури;
- відсутність мотиваційних важелів для формування відчуття професійної гідності та відповідальності перед суспільством;
- відсутність детальної регламентації службових повноважень і широкі можливості для прийняття альтернативних рішень, у тому числі корупційно-мотивованих.
- неефективність системи добору кадрів і проходження державної служби, відповідальності державних службовців;
- закритість державної служби.
Виявами цих структурно-функціональних деформацій є фахова некомпетентність, бюрократизація та корумпованість державної служби. Звідси – постійні кадрові зміни, ротація державних службовців, низька якість розроблюваних проектів державних рішень, неспроможність забезпечити виконання прийнятих рішень, неналежна якість надання управлінських послуг, низька загальна і професійна культура державних службовців, їхня соціальна байдужість, формалізм, низька дисциплінованість, конформізм або конфліктність, зловживання службовим становищем, зрада інтересів служби і под. Усе це створює сприятливе тло для зростання економічної злочинності.
24. У складних умовах переходу до ринкової економіки, що відбувається із зазначеними викривленнями, упущеннями та іншими недоліками, у нашій державі не вдалося забезпечити формування дієвої правоохоронної системи та правосуддя. Лояльність, а переважно й відверте відстоювання правоохоронними органами і судами інтересів правлячої політичної та економічної еліти, верхівки злочинних організацій сприяли загальмовуванню паростків свободи економічної поведінки в легальному секторі господарювання і подальшій криміналізації господарських відносин. Нездатність правоохоронної та судової системи, з одного боку, локалізувати негативний вплив економічної злочинності на ринкові інститути, а з іншого – поширення зловживань і правопорушень серед працівників цих органів та свідомий вихід за межі правоохоронних і правозастосовних функцій засвідчують кризу правоохоронної й судової системи, її низьку ефективність у протидії та запобіганні економічній злочинності і фактично сприяння останній.
25. Правоохоронні органи обрали стратегію усвідомленої пасивності, яка від самого початку не могла забезпечити своєчасного виявлення та реагування на правопорушення у сфері господарської діяльності, активну протидію неправомірному впливу на господарські відносини і діяльність суб’єктів господарювання.
26. Важливе значення соціально-психологічних чинників у структурі детермінації соціальних процесів пояснюється тим, що всі інші чинники, насамперед економічні, не діють безпосередньо, вони переломлюються через суспільну й індивідуальну свідомість, перетворюючись на відповідно обумовлені ідеї, принципи, цілі та мотиви. У процесі переходу до ринкових відносин об’єктивно починають відбуватись процеси психологічної поляризації між членами суспільства, посилюється індивідуалізм, прагнення до повної самостійності загострюється моральна криза суспільства.
Умови, в яких перебуває суспільство у трансформаційний період, впливають, з одного боку, на формування у ньому певних соціально-психологічних установок, з іншого – соціально-психологічні установки самі активно впливають на характер розвитку економічних і соціально-управлінських процесів у суспільстві. Відтак формуються стійкі соціальні утворення, в яких економічні, управлінські й соціально-психологічні параметри не довільні, а цілком спрямовано відповідають один одному, і від рівня їх узгодженості залежить структура соціальних генетичних, обумовлюючих та опосередкованих зв’язків, у тому числі й тих, що формують детермінуючий комплекс економічної злочинності.
27. Ми дійшли висновку про потребу розроблення (на підставі проведеного теоретичного дослідження) теоретико-методологічних засад концепції протидії та запобігання економічної злочинності в Україні. Зокрема запропоновано базові принципи, яким має відповідати система запобігання та протидії економічній злочинності: законності, системності, єдності і комплексності державної політики у сфері запобігання та протидії економічній злочинності, науковій обґрунтованості, пріоритетності заходів запобігання перед засобами кримінально-правової репресії, оптимальності й ефективності, доступності й відкритості повної інформації про вчинені злочини і осіб, які їх вчинили. Також запропоновано структурну побудови концепції протидії та запобігання економічній злочинності в Україні:
Загальні положення.
Глава І. Економічна злочинність в Україні і тенденції її розвитку.
Глава ІІ. Чинники економічної злочинності у сучасній Україні.
Глава ІІІ. Стратегія протидії та запобігання економічній злочинності.
Глава ІV. Засоби і ресурси запобігання та протидії економічній злочинності.
Глава V. Система державних і громадських заходів запобігання та протидії економічній злочинності.
Глава VІ. Правове забезпечення реалізації заходів протидії та запобігання економічній злочинності.
Глава VІІ. Координація діяльності державних органів і їхня взаємодія у сфері протидії та запобігання економічній злочинності.
Глава VІІІ. Організація міжнародного співробітництва у сфері протидії та запобігання економічній злочинності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми. – К.: МВС України, 1998. – 97 с.
2. Стан та структура злочинності в Україні (2006–2007 рр.) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/53966
3. Бойко А.М. Теоретичні концепції економічної злочинності в зарубіжній кримінології / А.М. Бойко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. – Випуск 103: Правознавство. – Чернівці, 2001.– С.93-95.
4. Sutherland E.H. White-Collar Criminality / E.H. Sutherland // American Sociological Review. – 1940. – № 5. – P. 1–11.
5. Middendorff W. Historische und vergleichende Aspekte der Wirtschaftskriminalität / W. Middendorff. – Freiburg B.: Freiburg a B. Universitätsblätter, 1982. – T. 77.
6. Криминология / [Под ред. Дж. Ф. Шели ; пер. с англ.] – СПб.: Питер, 2003. – 864 с.
7. Edelhertz H. The Nature, Impact and Prosecution of White-Collar Crime. Report № ICR 70-1. – Washington, DC: U.S. Department of Justice, May, 1970. – 77 p.
8. Ґоттфредсон М. Загальна теорія злочину / Майкл Ґоттфредсон, Тревіс Герші ; [пер. з англ. Наталки Борсукової]. – Х.: Акта, 2000. – 323 с.
9. Hearings before the Subcommittee on Crime of the Committee on the Judiciary. On White Collar Crime. U.S. HR, 1979.
10. Abrams N., Beale S.S. Federal Criminal Law and Its Enforcement. West Publishing Company. – 2006. – 1050 p.
11. Justice System Improvement Act of 1979, U.S. Code, Title 42, Sektion 3701 et seg.
12. Шнайдер Г.Й. Криминология / Г.Й. Шнайдер ; [пер. с нем. ; под. общ. ред. и с предисловием Л.О. Иванова]. – М.: Издательская группа Прогресс – Универс, 1994. – 504 с.
13. Лайтинен А. Криминологические исследования проблем преступности корпораций в Финляндии и в мире / А. Лайтинен // Криминологические исследования в мире ; [рук. авт. кол. Г.В. Дашков]. – М.: Манускрипт, 1995. – С. 92–99.
14. Egli H. Grundformen der Wirtschaftskriminalität, Fallanalyse aus der Schweiz und der Bundesrepublik Deutschland / H. Egli. – Heidelberg: Kriminalistik Verlag, 1985. – 262 s.
15. Otto H. Konzeption und Grundsätze der Wirtschaftsstrafrechts, Dogmatischer Teil / H. Otto // Zeitschrift für die gesamte Strafretswissenschaft. – 1984. – T. 96. – Z. 2. – S. 339-375.
16. Górniоk О. Przestępczość gospodarcza i jej zwalczanie / О. Górniоk. – Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994. – 199 s.
17. Tiedemann K. Multinationale Unternehmen und Strafrecht: Beiträge zum Problem der Kriminalität im grenzüberschreitenden Geschäftsverkehr / K. Tiedemann. – Köln: Heymanns, 1980. – 206 s.
18. Heinz W. Konzeption und Grundsätze des Wirtschaftsstrafrechts (einschließlich Verbaucherschutz). – Kriminologischer Teil // Zeitschrift für die gesamte Strafretswissenschaft. – 1984. – T. 96. – Z. 2. – S.417-451.
19. Wiener І.А. Economic, Criminal, Offences. A Theory of Economic Criminal Law / І.А. Wiener. – Budapeszt: Akademiai Kiado, 1990. – 107 p.
20. Zirpnis W., Terstegen O. Wirtschaftskriminalität, Erscheinungsformen und ihre Bekämpfung / W. Zirpnis, O. Terstegen. – Lübeck: Schmidt - Römhild, 1963. – 1067 s.
21. Tiedemann K. Wirtschaftsstrafrecht und Wirtschaftskriminalität. – Allgemeiner Teil / K. Tiedemann. – Hamburg: Rowohlt, 1976. – 549 s.
22. Свенссон Б. Экономическая преступность / Б. Свенссон ; [пер. со швед.]. – М.: Прогресс, 1987. – 160 с.
23. Изменения в формах и масштабах преступности – международной и внутригосударственной: рабочий документ Секретариата ООН. – Женева, 1975. – С. 8–12.
24. Анализ изменений преступности в развитых капиталистических странах. 70–80 годы // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – М., 1991. – № 134. – С. 100-105.
25. Сборник стандартов и норм Организации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовного правосудия. – Нью-Йорк: ООН, 1992. – 447 с.
26. Криминология: Словарь-справочник / [сост. Х.-Ю. Кернер ; пер. с нем.; отв. ред. перевода – проф., д-р юрид. наук А.И. Долгова]. М.: Изд-во НОРМА, 1998. – 400 с.
27. Бойко А.М. Теоретичні концепції сутності економічної злочинності у вітчизняній кримінології / А.М. Бойко // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. – Вип. 427: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2007. – С.106-109.
28. Малахов Л.К. Ответственность за преступления, совершаемые в ходе хозяйственной деятельности, по законодательству Союза ССР и союзных республік / Л.К. Малахов. – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1981. – 124 с.
29. Ястребов В.Б. Уголовная политика в сфере борьбы с преступлениями, совершаемыми в народном хозяйстве: Межвуз. темат. сб. / В.Б. Ястребов // Проблемы советской уголовной политики. – Владивосток: Изд-во Дальневосточн. ун-та, 1985. – С. 104–109.
30. Яковлев А.М. Преступность в сфере экономики / А.М. Яковлев // Сов. государство и право. – 1986. – № 4. – С. 48–54.
31. Ларьков А.Н. Исследования преступлений в сфере экономики / А.Н. Ларьков // Вопр. борьбы с преступностью. – 1988. – Вып. 46. – С. 41–55.
32. Теневая экономика: опыт криминологического исследования / [Горщак А.А., Дидоренко Э.А., Иванов В.М., Розовский Б.Г.]. – Луганськ: РИО ЛИВД, 1997. – 203 с.
33. Стрельцов Е.Л. Экономическая преступность в Украине: курс лекций / Е.Л. Стрельцов. – Одесса: АО БАХВА, 1997. – 572 с.
34. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології / В.М. Попович. – К.: Правові джерела, 1998. – 448 с.
35. Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (15-16 груд. 1998 р.). – Х., 1999. – 284 с.
36. Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: міжвідомчий наук. зб. – 2001. – Т. 25. – 820 с.
37. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: [монографія] / В.Т. Білоус. – Ірпінь: Академія держ. податкової служби України, 2002. – 449 с.
38. Кальман О.Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні та прикладні проблеми: [монографія] / О.Г. Кальман. – Х.: Гімназія, 2003. – 352 с.
39. Коваленко В.В. Профілактика економічної злочинності в Україні: Концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління: [моногра