НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ (СТ. СТ. 357, 358 КК УКРАЇНИ)

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПАРАСЮК НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА
УДК 343.358(477)

НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ,
БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ:
ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ
(СТ. СТ. 357, 358 КК УКРАЇНИ)

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Грищук Віктор Климович,
доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Львів – 2011

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………...3
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. СТАН ДОСЛІДЖЕННЯ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ У НАУЦІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА…………………………...13
Висновки до розділу 1……………………………………………………………22
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ…………………………………………………………………………..24
2.1.ХАРАКТЕРИСТИКА РОДОВОГО ТА БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ОБ’ЄКТІВ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ……………………………………………………………………………………………24

2.2. ПРЕДМЕТ У СКЛАДАХ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ……………………………………………………..46
Висновки до розділу 2…………………………………………………………...100
РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ…………………………………………………..105
Висновки до розділу 3…………………………………………………………...154
РОЗДІЛ 4. СУБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ…………………………………………………………………………156
4.1. ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТА СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ……………………………156

4.2. ОЗНАКИ СУБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ ПРО НЕЗАКОННІ ДІЇ З ДОКУМЕНТАМИ, БЛАНКАМИ, ШТАМПАМИ ТА ПЕЧАТКАМИ;
ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА………………………………………………………………………………172
Висновки до розділу 4…………………………………………………………...187
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………190
ДОДАТОК А…………………………………………………………………..196
ДОДАТОК Б…………………………………………………………………...199

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУкраїни – Верховна Рада України;
ГК України – Господарський кодекс України;
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України;
ДСТ України – Державний стандарт України;
ЗУ – Закон України;
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України;
ККУкраїни – Кримінальний кодекс України;
КМУ – Кабінет Міністрів України;
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України;
КС України – Конституційний Суд України;
Мінпраці України – Міністерство праці та соціальної політики України
МОЗ України – Міністерство охорони здоров’я України;
МОН України – Міністерство освіти і науки України;
ПВС – Пленум Верховного Суду;
ПК України – Податковий кодекс України;
ЦК України – Цивільний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження: Належне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, а також захист прав та законних інтересів громадян значно ускладнюється без документального оформлення юридично значущих процесів. Саме тому у структурі правового впливу на протиправну поведінку суб’єктів, що виражається у вчиненні незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками, вирішальну роль відведено закону України про кримінальну відповідальність. Надання кримінально-правової охорони різним видам документів, а також офіційним бланкам, штампам та печаткам є відправним моментом у встановленні меж між допустимою і забороненою поведінкою із цими предметами.
У цьому контексті особливого значення набувають кримінально-правові норми, які визначають підстави відповідальності за викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 КК України) та підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України). Їх специфіка, у порівнянні з іншими складами злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, вирізняється першочерговістю спрямування кримінально-правової охорони на забезпечення регулювання в державі правового порядку поводження з такими предметами. Як відомо, ефективність кримінально-правових норм (у тому числі і тих, які передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками) певною мірою залежить від точності законодавчих конструкцій складів злочинів, предметом яких виступають зазначені носії. Саме тому, доцільність проведення комплексного дослідження об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками зумовлено необхідністю вироблення єдиного підходу щодо тлумачення змісту спільних ознак у всіх складах злочинів, предметом яких визначено документи, бланки, штампи і печатки, формулювання законодавчих конструкцій у цій групі кримінально-правових норм, а також досягнення спільності у практиці їх застосування.
У зв’язку з необхідністю реалізації на практиці вимог кримінального законодавства перед державою постає завдання удосконалення системи кримінально-правових гарантій у сфері безперешкодного доступу до документів, бланків, штампів і печаток, а також захисту від розповсюдження підробок, регулювання цих відносин і правозастосовної практики. Відтак, виникає потреба у відповідних наукових дослідженнях, з метою вироблення кримінально-правових засобів удосконалення чинного кримінального закону.
Кримінально-правове дослідження ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками проводилось у працях радянського періоду, зокрема М.А. Алієвої, М.І. Бажанова, О.В. Брилліантова, В.О. Владімірова, Б.В. Волженкіна, П.І. Грішаєва, І.Г. Грічаніна, В.Я. Дорохова, О.О. Жижиленка, І.А. Клепицького, О.В. Кузнецова, Ю.І. Ляпунова, Б.І. Пінхасова, Г.Ф. Полєнова, В.С. Постнікова, Т.Л. Сергеєвої. Сучасними дослідниками проблем цієї тематики стали П.П. Андрушко, Н.О. Гуторова, Ю.П. Дзюба, Л.В. Дорош, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, В.Г. Кундеус, С.Я. Лихова, В.О. Навроцький, О.М. Омельчук, В.І. Осадчий, Н.О. Тімошенко, С.С. Тучков, М.І. Хавронюк.
Серед вчених Російської Федерації, у працях яких знайшли відображення питання кримінально-правової характеристики складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, слід назвати Л.О. Букалерову, О.С. Гореліка, М.Г. Іванова, В.С. Коміссарова, О.Ю. Сабітову, Р.Б. Семенова, Ю.В. Щиголєва.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень, залишаються ще не достатньо вивченими склади злочинів, передбачені ст. ст. 357 і 358 КК України,на рівні системного аналізу всіх елементів та ознак складу злочину. Функціональні зв’язки, що існують між окресленою групою складів злочинів, обумовлюються спільністю ознак родового та безпосереднього об’єкта, спрямованістю посягання на предмети, які характеризуються спільними видовими ознаками, та визначають необхідність у їх комплексному дослідженні.
Системний аналіз змісту ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України,та поширення їх визначення на такі, що використовуються в інших складах злочинів, предметом яких є документи та бланки, законодавчі конструкції, які позначені однаковими термінами, дозволив виявити низку спірних та невирішених питань, які потребують нового теоретичного осмислення та законодавчого врегулювання.
Окреслені обставини визначають актуальність дослідження проблеми, якій присвячено дисертацію та необхідність її поглибленого вивчення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінально-правових дисциплін ЛьвДУВС у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Метою цієї роботи є розробка ефективного механізму кримінально-правового регулювання у сфері боротьби із незаконними діями з документами, бланками, штампами та печатками.
Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
– проаналізувати стан наукової розробки складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками в науці кримінального права;
– дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, відповідальність за які передбачена ст. ст. 357 і 358 розділу XV Особливої частини КК України;
– дослідити зміст законодавчих конструкцій, за допомогою яких сформульовано кримінально-правові норми, що розглядаються;
– визначити співвідношення між поняттям «офіційний документ», що міститься у законодавчій конструкції складу злочину, передбаченого ст. 357 КК України, та документами, які визнаються предметом складів злочинів, розміщених у інших розділах Особливої частини КК України;
– проаналізувати законодавчі акти, які визначають правовий статус самозайнятих осіб на предмет належності їм повноважень на складання офіційних документів;
– визначити, зміст яких статей можна витлумачити через однойменні поняття, що використані законодавцем для конструювання кримінально-правових норм, сформульованих у ст. ст. 357, 358 КК України;
– встановити співвідношення між ст. ст. 357, 358 КК України та складами злочинів, розміщених в інших розділах Особливої частини КК України, предметом яких визначено документи та бланки;
– виявити недоліки, прогалини та суперечності у формулюванні ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України;
– розробити пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм, що розглядаються.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері встановленого порядку поводження з офіційними документами, бланками, штампами та печатками, а також приватними документами, що знаходяться в офіційному обігу.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками (ст. ст. 357, 358 КК України).
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з кримінального права, загальної теорії права, інших галузей права, довідково-енциклопедична література.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України; чинний КК України; інші нормативно-правові акти України, а також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав (Австралії, Австрійської Республіки, Голландії, Королівства Іспанії, Королівства Швеції, Республіки Болгарія, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Японії).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали судової практики.Проаналізовано 230 вироків, постановлених у 2004-2010 рр. судами Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської та вироки інших судів у справах про незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками, розміщених у Єдиному держаному реєстрі судових рішень України.
У роботі використано рішення КС України та постанови ПВС України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися у сукупності такі методи: діалектичний метод дослідження правових явищ – у процесі дослідження елементів складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України; формально-юридичний - при аналізі змісту нормативно-правових актів, які установлюють вимоги щодо обігу офіційних документів, бланків, штампів і печаток; метод герменевтики – при тлумаченні чинного КК України; функціональний – для з’ясування змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак досліджуваних складів злочинів при кримінально-правовій кваліфікації діяння; порівняльно-правовий –під час вивчення законодавства України та зарубіжних держав щодо кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками; системно-структурний – під час дослідження ознак складів злочинів, предметом яких виступають документи, бланки, штампи і печатки; узагальнення - у процесі виділення практично-юридичних висновків на підставі проведених результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним науковим дослідженням змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, склади яких визначено у ст. ст. 357 і 358 КК України.
На основі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист:
Вперше:
– обґрунтовано, що визначення родового об’єкта складів злочинів, розміщених у розділі XV Особливої частини КК України,не може бути здійснено через поняття «авторитет», «управління» чи «порядок управління». Відтак, запропоновано родовий об’єкт аналізованих складів злочинів визначити як суспільні відносини, що забезпечують порядок функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій. Відповідно назву розділу XV Особливої частини КК України слід викласти так: «Злочини проти порядку функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій»;
– доведено необхідність передбачити у розділі V Особливої частини КК України «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» кримінальну відповідальність за незаконні дії з документами, які належать приватній особі;
– аргументовано недоцільність визначення поняття «офіційний документ» у КК України, оскільки воно не є кримінально-правовим;
– доведено, необхідність надання статусу офіційних лише документам окремих самозайнятих осіб (фізичних осіб-підприємців, нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, архітекторів (інженерів) та лікарів);
– обґрунтовано, що вказівка у диспозиції ч. 1 ст. 357 КК України про знаходження приватних документів на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності вказує не на місце вчинення злочину, як ознаку об’єктивної сторони складу злочину, а на ознаку залучення цього виду документів у сферу кримінально-правового регулювання, тобто на предмет як обов’язкову ознаку об’єкта розглядуваного складу злочину;
– аргументовано необхідність введення у склад злочину про підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів кваліфікуючої ознаки «з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення»;
удосконалено:
– визначення поняття безпосереднього об’єкта складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України, під яким пропонується розуміти суспільні відносини у сфері регламентованого нормативно-правовими актами порядку поводження із офіційними документами, бланками, штампами та печатками, а також приватними документами, що знаходяться в офіційному обігу вказаних суб’єктів;
– положення про визначення змісту додаткового обов’язкового безпосереднього об’єкта складів злочинів, предметом яких визначено документи та бланки, що розміщені в інших (крім розділу XV) розділах Особливої частини КК України;
– положення про загальні (фізична, юридична, соціальна) та спеціальні (формальна визначеність, функціональність призначення та нормативно-правова передбаченість) ознаки предмета складів злочинів, передбачених ст. ст. 357, 358 КК України, які в сукупності дають підстави для віднесення документів, бланків, штампів і печаток до предметів із спеціальним правовим режимом;
– визначення поняття підробленого офіційного документа, бланку, штампу та печатки під, яким запропоновано розуміти не тільки документ, бланк, штамп та печатку, які виготовлені неналежним чином (містять неправдиві відомості, але є правильними за формою), а й ті, що виготовлені незаконно (із порушенням передбаченої нормативно-правовими актами процедури їх складання і видачі);
– твердження прно необхідність поширення ознак офіційного документа на предмети спеціальних (щодо ст. ст. 357 і 358 КК України) кримінально-правових норм;
– положення про співвідношення загальних кримінально-правових норм, сформульованих у ст. ст. 357 і 358 КК України, з спеціальними кримінально-правовими нормами, предметом яких визнано документи, бланки та запропоновано вичерпний перелік таких складів злочинів;
– твердження про необхідність узгодження змісту понять, які позначаються однаковими термінами у загальних та спеціальних кримінально-правових нормах, предметом яких виступаютьдокументи, бланки, штампи чи печатки, що охороняються чинним КК України;
набули подальшого розвитку:
– визначення родового поняття «документа» у сфері правозастосування;
– положення про встановлення спільних та відмінних ознак предметів складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України;
– наукові положення про те, що вказівка на спеціальний мотив (корисливий або інші особисті інтереси) у диспозиції ч. 1 ст.357 КК України не має жодного зміствоного навантаження. Відтак, пропонується виключення такої ознаки із цього складу злочину;
– твердження про доповнення ч. 1 ст. 358 КК України метою збуту підроблених офіційних документів, бланків, штампів та печаток.
У результаті дослідження обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України (запропоновано нові редакції ст. ст. 357, 358 КК України, текст яких викладений у висновках до роботи).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення та сформульовані висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані: а) у науці кримінального права – з метою подальшого дослідження складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками; б) у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін: «Кримінальне право України. Загальна частина» та «Кримінальне право України. Особлива частина», а також підготовки навчально-методичних матеріалів; в) у правотворчості – для подальшого удосконалення кримінального закону, зокремазаконодавчих конструкцій, які описують склади злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками; г) у правозастосуванні – у практичній діяльності судових і правоохоронних органів щодо здійснення офіційної кримінально-правової кваліфікації незаконних дій з документами, бланками, штампами та печатками.
Одержані результати використовуються у ЛьвДУВС підчас викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право України. Особлива частина».
Окремі результати дисертаційного дослідження отримали впровадження у правозастосовчий процес. Пропозиції здобувача щодо розуміння, тлумачення і застосування терміна «офіційний документ» були направлені і прийняті до розгляду КС України (лист № 329-16/1624 від 27.12.2007 року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на 4 міжнародних та 3 регіональних науково-практичних конференціях, а саме: «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, 2006 р.);«Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2007 р.);«Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2007 р.);«Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (м. Львів, 2007); «Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи» (м. Львів, 2008 р.); «Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (м. Львів, 2009 р.); звітної науково-практичної конференції юридичного факультету ЛьвДУВС (м. Львів, 2010р.).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у 5 наукових статтях, підготовлених дисертантомодноособово, які надруковані у фахових юридичних виданнях,7 тезах виступів та доповідей на науково-практичних заходах.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження задекларованої у вступі теми повністю підтвердило її актуальність як для теорії кримінального права, так і для правозастосовної практики. Розглядаючи проблеми, які стосуються кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами, бланками, штампами та печатками, було зроблено висновок, що чинні редакції ст. ст. 357 і 358 КК України є не настільки ефективними, щоб протистояти існуючому стану злочинності. Окреслена сфера наукових знань відзначається дискусійністю, окремі теоретичні аспекти взагалі недосліджені або їх правове регулювання не відповідає сучасним вимогам. Очевидно, що одержаними в результаті написання дисертаційного дослідження не вдасться заповнити усі наявні прогалини законодавчого, теоретичного та практичного характеру. Однак, щодо більшості із них було запропоновано певні варіанти вирішення.
Головною концепцією дисертаційного дослідження став комплексний аналіз ознак складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України, з’ясування та узгодження їх понятійного апарату, встановлення доцільності поширення змісту розглядуваних законодавчих конструкцій, на ті, які позначені однаковими термінами, але входять у законодавчу редакцію інших складів злочинів, предметом яких визнаються документи, бланки, штампи і печатки, вироблення пропозицій щодо удосконалення законодавчої техніки при формулюванні розглядуваних кримінально-правових норм.
Досягнення мети та виконання завдань, визначених на початку дослідження, вдалося здійснити шляхом використання різних методів, надання переваг основоположним принципам наукового пізнання, опрацювання наукових положень доктрини кримінального права та інших галузей юридичної науки, практики застосування чинного кримінального законодавства.
Розвиваючи уже існуючі наукові положення, проведено їх теоретичне узагальнення, а також пропонується нове вирішення проблеми забезпечення кримінально-правовими засобами захисту суспільні відносини у сфері установленого порядку поводження з офіційними документами, бланками, штампами та печатками, а також приватними документами, що знаходяться в офіційному обігу.
Кількісний склад норм, які передбачають кримінальну відповідальність за незаконні дії з документами, бланками, штампами чи печатками у структурі чинного кримінального закону є суттєвим. Відтак, беззаперечним є значення цих предметів у сфері правового регулювання різних за специфікою суспільних відносин. Ключовим моментом кримінально-правового регулювання названої сфери суспільних відносин завжди були і залишаються склади злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України. Їх комплексний аналіз був зумовлений належністю до одного розділу Особливої частини, спільністю безпосереднього об’єкта, видових ознак предмета та суб’єкта складу злочину.
Юридичний аналіз складів злочинів, передбачених ст. ст. 357 і 358 КК України розпочинається із традиційної для кримінально-правової доктрини характеристики об’єктів складів злочинів. Констатовано, що для формулювання структурних частин закону про кримінальну відповідальність можна обирати лише ті терміни, які наділені достатньою визначеністю у пізнавальному об’єкті, а саме у тому, яке саме суспільне явище розуміється як та чи інша категорія. Насамперед дане положення було застосовано при дослідженні родового об’єкта складів злочинів, розміщених у розділі XV КК України. Реформування кримінального законодавства ознаменувалося, зокрема, науковою дискусією щодо визначення назви цього розділу. Дослідивши структуру суспільних відносин, які взято під охорону кримінальним законом у спосіб формулювання кримінально-правових норм, вміщених у розглядуваному розділі, вважається за доцільне взяти за основу при визначенні родового об’єкта поняття порядку функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ чи організацій, під яким розуміється своєчасне та якісне виконання системою (підсистемою) покладених на неї завдань, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Важливим чинником ефективності кримінально-правових норм, сформульованих у ст. ст. 357 і 358, слід визначити процес точного, правильного та однозначного встановлення ознак документа, бланку, штампу чи печатки, що обумовлюється певною специфікою, а саме необхідністю їх віднесення до предметів зі спеціальним правовим режимом. Як вбачається, із результатів дослідження, полярність позицій науковців і практиків щодо розуміння ознак кожного із цих предметів є не стільки прогалиною кримінально-правового регулювання, скільки, що особливо важливо, недоліком більш ширшого масштабу. Зокрема, мається на увазі відсутність на державному рівні закону, який би визначав основні напрями державного регулювання в галузі документаційного забезпечення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ чи організацій. Усвідомлюючи нагальність вирішення цієї проблеми, вперше автором пропонується дати розяснення змісту понять «офіційний документ»у Законі України «Про інформацію».
Однією з сучасних проблем регулювання суспільних відносин у сфері встановленого порядку поводження із охоронюваним кримінальним законом документами, бланками, штампами і печатками є відсутність узгодженості щодо законодавчого конструювання складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками. Враховуючи їх спільність за окремими ознаками складу злочину, якісно недостатньою робота законодавця щодо внесення змін чи доповнень, зокрема, в загальну норму, не узгоджуючи відповідно до цього редакцію спеціальної норми. З урахуванням цього положення визначено вичерпний перелік складів злочинів, ознаки яких можна витлумачити через зміст сформульованих автором понять.
Стрімкий розвиток суспільних відносин обумовлює необхідність криміналізації нових форм злочинної поведінки із документами, бланками, штампами і печатками, а також залучення у сферу кримінально-правового регулювання нових видів предметів зі спеціальним правовим режимом, а також диференціації відповідальності з урахуванням насильницького характеру діяння чи ознак спеціального суб’єкта складу злочину.
Здійснено розподілення суб’єктів розглядуваних складів злочинів на групи відповідно до сформульованих ознак. Вивчення ознак суб’єктивної сторони складів злочинів про незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками довів необхідність виключення із законодавчої редакції ч. 1 ст. 357 КК України вказівки на мотив вчинення цього злочину. Водночас запропоновано доповнити ч. 1 ст. 358 КК України спеціальною метою збуту.
Найбільш значущі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження викладенів тексті роботи, сформульовані у висновках до кожного розділу. Окреслено та обґрунтовано нові для науки кримінального права положення та висвітлено такі, що удосконалено та набули подальшого розвитку.
Для підвищення ефективності кримінально-правового регулювання у сфері належного поводження із охоронюваними кримінальним законом предметами зі спеціальним правовим режимом, пропонується внести такі зміни до чинного КК України та Закону України «Про інформацію»:
– доповнити розділ V Особливої частини КК України статтею у такій редакції:
«Стаття КК України. Незаконні дії із особистими офіційними документами чи належними особі офіційними документами, які надають право або звільняють від обов’язку
Незаконне заволодіння будь-яким способом особистим офіційним документом чи належним особі офіційним документом, який надає право або звільняє від обов’язку, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, -»;
– викласти назву розділу XV Особливої частини КК України у такій редакції:
«Злочини проти порядку функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій»;
– викласти ст. 357 КК України у такій редакції, залишивши без змін санкції:
«Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток та бланків, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх знищення, пошкодження чи приховування
1. Викрадення, привласнення офіційного документа, штампу, печатки чи бланку або заволодіння ними шляхом шахрайства, а так само їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, а також здійснення таких самих дій щодоприватного документа, що знаходиться в офіційному веденні підприємства, установи чи організації або засвідчений в установленому законом порядку, -
2. Ті самі дії, якщо вони спричинили порушення роботи підприємства, установи чи організації або вчинені щодо особливо важливого документа, штампу, печатки, а так само вимагання або заволодіння документом, штампом, печаткою чи бланком шляхом зловживання особи своїм службовим становищем, -
3. Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим особистим офіційним документом, -»;
– викласти ст. 358 КК у такій редакції, залишивши без змін санкції:
«Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів
1. Підроблення офіційного документа з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою або з метою збуту, а також виготовлення підробленого офіційного бланку, штампу чи печатки з тією самою метою, або збут підробленого офіційного документа, печатки, штампу чи бланку, -
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені з метою приховати інший злочин чи полегшити його вчинення, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -
3. Придбання або використання завідомо підробленого офіційного документа, печатки, штампу чи бланку, - »;
– доповнити Закон України «Про інформацію» таким положенням:
«Офіційний документ – це документ, який містить інформацію правового характеру, що складається, видається чи посвідчується уповноваженими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, а також окремими самозайнятими особами (фізичними особами-підприємцями, нотаріусами, аудиторами, бухгалтерами, оцінювачами, архітекторами (інженерами) та лікарями), виготовлений з дотриманням нормативно установлених вимог щодо форми матеріального носія та містить необхідні реквізити».
Водночас дослідження кримінальної відповідальності за незаконні дії з документами, бланками, штампами і печатками за кримінальним правом України може бути продовжена у таких напрямах, як особливості призначення покарання за вчинення цих злочинів, відмежування їх від суміжних складів злочинів тощо.