КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ЗНИЩЕННЯ АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА :

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МИРОНЮК СТАНІСЛАВА АНАТОЛІЇВНА

УДК 343.77

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ЗНИЩЕННЯ
АБО ПОШКОДЖЕННЯ МАЙНА

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Школа Сергій Миколайович
кандидат юридичних наук

Дніпропетровськ – 2012

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………..3
Розділ I. Соціальна обумовленість виокремлення умисного знищення або пошкодження майна в самостійний склад злочину…...11
1.1. Стан і тенденції вчинення умисного знищення або пошкодження майна в Україні ……………………………………………………………….11
1.2. Підстави виокремлення умисного знищення або пошкодження майна в самостійний склад злочину ………………………………………….23
Висновки до розділу 1……………………………………………………….33
Розділ II. Кримінально-правовий аналіз умисного знищення або пошкодження майна …………………………………………………………36
2.1. Об’єктивні ознаки умисного знищення або пошкодження майна……………………………………………………………………………36
2.2. Суб’єктивні ознаки умисного знищення або пошкодження майна………………............................................................................................76
Висновки до розділу 2…………………………………………………106
Розділ III. Спеціальні питання кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна …………………………….111
3.1. Кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна…………………………………………………………………………111
3.2. Відмежування умисного знищення або пошкодження майна від суміжних складів злочинів та правопорушень……………………………133
3.3. Покарання як форма кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна ………………………………………156
Висновки до розділу 3………………………………………………..175
Висновки…………………………………………..………………....179
Додатки……………………………………………………………….184
Список використаних джерел……………………………………...206

ВСТУП
Актуальність теми. Конституція України у ст. 41 проголосила, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності [1]. Кримінально-правову охорону цього права встановлено відповідно до ч.1 ст. 1 КК України [2].
Кількість учинених злочинів проти власності залишається на сьогодні досить значною, адже протягом останніх трьох років їх частка у структурі злочинності складає понад 60 %. Одним із таких діянь є умисне знищення або пошкодження майна, кримінальна відповідальність за вчинення якого передбачена у ст. 194 КК України. Згідно з даними Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України, у 2001 р. вчинено 15703 таких злочинів, що складало 3,1% (504920) від усіх зареєстрованих злочинів; у 2002 – 3143 (0,35%); у 2003 – 2748 (0,32%); у 2004 – 1656 (0,28%); у 2005 – 1343 (0,26%); 2006 – 1148 (0,24%); у 2007 – 1042 (0,27%); у 2008 – 960 (0,25%); у 2009 – 932 (0,235); у 2010 – 1023 (0,35%); у 2011 – 1067 (0,32%). Не дивлячись на деяке зменшення кількості розглядуваних злочинів, дискусійні питання кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна залишається актуальними не в останню чергу через постійну зміну розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, від якого напряму залежить кримінально-правова оцінка конкретного суспільно небезпечного діяння.
Чинна редакція ст. 194 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна громадян, на яких державою не покладено виконання певних обов’язків, пов’язуючи суспільно небезпечні наслідки із досить значним розміром шкоди, яка часто не співрозмірна із матеріальним становищем потерпілої сторони. Така ситуація зумовила як безкарне знищення або пошкодження майна пересічних громадян, так і досить суперечливі рішення у правозастосовній практиці, оскільки жодного виду юридичної відповідальності, крім цивільно-правової, за такі суспільно шкідливі, а іноді й суспільно небезпечні діяння, не існує.
У зв’язку з цим варто наголосити, що проблема кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна не могла залишитись поза увагою науковців.
У сучасній Україні на дисертаційному рівні кримінально-правові проблеми умисного знищення або пошкодження майна дослідила Сакун А.В. „Кримінально-правова характеристика умисного знищення або пошкодження майна” (2010 р.), проте окремі дискусійні питання залишились мало дослідженими (в тому числі проблеми криміналізації умисного знищення та пошкодження майна та встановлення покарання за вказаний злочин). Більш того, постійно зростаючий рівень корисливих злочинів та бажання кожної людини захистити свою власність зумовили необхідність розробки та впровадження адекватних кримінально-правових заходів запобігання усім злочинам проти власності, у тому числі й умисному знищенню або пошкодженню майна.
Теоретичним підґрунтям проведеного дослідження є праці вітчизняних вчених: П.П. Андрушко, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, І.Г. Богатирьов, Б.В. Волженкін, П.А. Воробей, В.К. Грищук, О.М. Джужа, О.О. Дудорова, В.П. Ємельянова, Г.І. Волкова, А.Ф. Зелінського, М.Й. Коржанського, О.М. Костенко, С.М. Кочої, Г.А. Крігера, В.М. Куца, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, П.П. Михайленко, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панов, А.В. Савченко, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, В.О. Тулякова, М.І. Хавронюка, П.В. Хряпінського, В.І. Шакун та ін.
Зарубіжна наука в цій тематиці представлена працями О.І. Бойцова, Л.Д. Гаухмана, К.В. Нікітіної, Н.О. Лопашенко, Ю.І. Ляпунова, О.М. Плютіної, Л.М. Файзрахманової, О.М. Шаріпова та ін.
Разом з тим за всієї очевидної наукової і практичної значущості захисту майна від умисного знищення або пошкодження, йому присвячено лише одне комплексне дослідження в Україні. Ті ж праці, що мали місце в дореволюційні та радянські часи, у школах російського кримінального права та інших країн, з одного боку, не відповідають повною мірою положенням кримінального права України, а з іншого  мають фрагментарний та багато в чому дискусійний характер.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на положеннях: Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої указом Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1000/2011; Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209; Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2011 рік (п. 3.48); Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (п.п. 66 і 67 додатку 6).
Тема затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол №1 від 31.01.2008 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних положень кримінального права в частині відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна та створення оновленої конструкції норми, передбаченої ст. 194 КК України; вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення відповідних положень законодавства та практики його застосування. У зв’язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких задач:
- визначити стан поширення умисного знищення або пошкодження майна в Україні;
- здійснити правовий аналіз підстав криміналізації умисного знищення або пошкодження майна;
- здійснити кримінально-правовий аналіз складу злочину, передбаченого ст. 194 КК України;
- визначити критерії подібності та відмінності норми про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна з іншими кримінально-правовими нормами, що спрямовані на захист власності;
- розкрити особливості кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна;
- узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід застосування кримінальних покарань за умисне знищення або пошкодження майна, на основі чого виокремити напрямки удосконалення вітчизняного законодавства та правозастосовної практики щодо цього;
- визначити найбільш складні й суперечливі положення теорії та практики застосування ст. 194 КК України;
- розробити пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства України про відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони власності.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальнонаукові методи вивчення суспільних явищ. У процесі роботи над дисертацією було використано наступні наукові методи: діалектичний - як фундаментальний філософський метод під час дослідження кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (застосовувався у всіх розділах дисертації); догматичний – сприяв виявленню недоліків у нормі КК України, що передбачає відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна (розділи 2, 3); системно-структурний - під час системного дослідження об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони злочину як взаємопов’язаних складових елементів складу злочину, визначеного ст. 194 КК України (розділ 2); логіко-юридичний - під час встановлення змісту кримінально-правових понять, які характеризують кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, з’ясування закономірностей дії права за допомогою правил юридичної логіки (розділи 1-3); історико-правовий - під час дослідження передумов, які зумовлюють кримінально-правову заборону умисного знищення або пошкодження майна (розділ 1); порівняльно-правовий - під час порівняння норм чинного законодавства зарубіжних країн із положеннями КК України (підрозділ 3.3); статистичний - під час узагальнення кримінальних справ щодо притягнення до кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (розділи 2-3); конкретно-соціологічний - під час з’ясування позиції працівників судових та правоохоронних про проблеми кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (розділи 2- 3).
Емпіричну базу дослідження становлять: дані вивчення 165 кримінальних справ (ст. 194 КК України) за період 2007–2011 роки; результати анкетування 357 працівників судів та органів досудового слідства за період 2010-2011 роки; статистичні й аналітичні дані діяльності Державного комітету статистики України та Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України за 2006–2011 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна, в якому:
вперше:
– з’ясовано підстави виокремлення умисного знищення або пошкодження майна в самостійний склад злочину і доведено соціальну обумовленість доцільності такого законодавчого рішення;
– встановлено законодавчу невідповідність кримінально-правового захисту власності положенням Конституції України, оскільки ст. 194 КК України спрямована на захист лише від умисного знищення або пошкодження майна з вказівкою на значні суми збитків, тоді як застосування інших статей кримінального закону, залежно від соціальних ролей осіб, власність яких піддається злочинному впливові, не передбачає встановлення наслідків певного ступеня;
– обґрунтовано доцільність розширення сфери дії ч. 1 ст. 194 КК України шляхом обов’язковості врахування матеріального становища потерпілої сторони, а не розміру заподіяної шкоди;
– на підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду нормотворення і правозастосування висунуто й обґрунтовано ряд важливих пропозицій, здатних позитивно вплинути на ефективність національного законодавства: пропонується законодавчо закріпити хуліганський мотив як кваліфікуючу ознаку умисного знищення чи пошкодження майна;
удосконалено:
– наукову пропозицію щодо доповнення ст. 194 КК України ч. 3, де б містилися особливо кваліфікуючі ознаки умисного знищення або пошкодження майна;
– положення щодо доцільності виключення зі ст. 277 КК України як предмета злочину рухомого складу та судна, обмежившись їх закріпленням в загальній нормі ст. 194 КК України, а предметом злочину, передбаченого ст. 277 КК України, визначити лише комунікаційні об’єкти – шляхи сполучення, споруди на них, засоби зв’язку, сигналізації, забезпечення безпеки руху та ін.;
– кримінально-правову пропозицію щодо нагальної потреби розробки та впровадження у правозастосовну практику єдиного підходу до визначення розміру заподіяної шкоди та введення мораторію на його зміну у будь-який бік принаймні на п’ять років;
дістало подальшого розвитку:
– положення кримінально-правової доктрини стосовно того, що суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна може характеризуватися подвійною формою вини, тобто умислом щодо діяння та необережністю щодо наслідків;
– кримінально-правова характеристика інших об’єктивних ознак основного складу цього злочину, а також суб’єктивних та кваліфікуючих його ознак, зокрема, вчинення його: повторно; за попередньою змовою групою осіб; організованою групою або злочинною організацією; з хуліганських мотивів; з заподіянням з необережності середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, з заподіянням по необережності смерті людини чи інших тяжких наслідків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у таких сферах:
- у науково-дослідницькій роботі – для подальшого вивчення та розробки загальних та спеціальних питань кримінальної відповідальності за злочини проти власності;
- у правотворчості – при підготовці проектів про внесення змін та доповнень до КК України, що стосуються кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження майна (Лист комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, вих. №04-19/12-480 від 16.03.12 р.);
- у правозастосуванні – при вирішенні проблемних питань кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна, відмежування його від інших суміжних складів злочинів та застосування кримінальних покарань (Акт впровадження в діяльність Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.03. 2012 р.; лист до Головного слідчого управління МВС України, вих. №1042 від 12.03.12 р.);
- у навчальному процесі – при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з навчальної дисципліни кримінального права та інших дисциплін кримінального циклу у ВНЗ України (акт впровадження в навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ №153 від 23.02.12 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Результати дисертації були оприлюднені автором на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні» (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), «Тенденції та пріоритети реформування законодавства» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Правовий вимір сучасних реформаційних процесів в Україні» (м. Львів, 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано: 6 наукових статей, з яких 4 - у фахових виданнях України з юридичних наук; 4 тези доповідей на науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах; науково-практичні рекомендації.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з яких 192 - основний текст.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації, виконаної на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення окремих наукових праць в різних галузях права, нами сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства, що встановлює кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, а саме:
1. Визначено, що підставами криміналізації умисного знищення або пошкодження чужого майна є: висока суспільна небезпечність діяння; їх відносна поширеність і типовість як форм антигромадського прояву; динаміка зазначених діянь; суттєва шкода суспільним відносин; неможливість боротьби з ними менш репресивними заходами; можливість впливу на осіб кримінально-правовими засобами; можливості системи кримінальної юстиції в боротьбі з ними; наявність матеріальних ресурсів для реалізації кримінально-правового впливу; відсутність можливих побічних наслідків заборони; міжнародно-правова необхідність і допустимість криміналізації; певна визначеність і єдність термінології; повнота складу; співрозмірність санкції і економія репресії.
2. Основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 194 КК України, виступають суспільні відносини власності (які полягають в реалізації суб’єктом відповідно до закону повноважень володіння, користування або розпорядження майном). Певної специфіки об’єкту цього злочину додають різні форми його вчинення: при знищені майна - це позбавлення майна повністю економічної, господарської цінності, що визначає його цільове призначення, цілковита неможливість відновлення його споживчих якостей і використання його по цільовому призначенню, виключення майна із цивільного обігу; при пошкоджені майна - позбавлення майна частково його економічної та господарської цінності; тимчасова (до відновлення або виправлення) неможливість використання його за цільовим призначенням. Обґрунтовано висновок, що залежно від характеру наслідків факультативними безпосередніми об’єктами умисного знищення або пошкодження майна можуть виступати суспільні відносини щодо недоторканості життя та здоров’я людини, суспільні відносини екологічної безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, громадський порядок.
3. Доведено, що предметом злочину передбаченого ст. 194 КК України може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім окремих його видів, знищення чи пошкодження яких передбачено КК України як спеціальний вид знищення чи пошкодження майна, коли такий вид майна є ознакою іншого самостійного складу злочину або знищення чи пошкодження майна є способом вчинення більш тяжкого злочину (наприклад, ст. ст 113, 252, 258, 292, 298, 338, 347, 352, 357, 360, 378, 399, 411 КК України).
4. З метою вироблення єдиних підходів до визначення шкоди, заподіяної в результаті вчинення злочинів та правопорушень проти власності взагалі, і умисного знищення або пошкодження майна доцільно:
1) визначити в якості оціночного критерію вартості знищеного або пошкодженого майна – одиницю неоподаткованого мінімум доходів громадян, як єдиної стабільної оціночної категорії, а її розмір, що є достатнім для порушення кримінальної справи за ст. 194 КК визначити в якості категорію «значна шкода», тобто у розмірі 1000 і більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян (17х1000 = 17000 грн.), що буде відповідати реальному рівню соціального забезпечення населення в Україні, та носити уніфікований характер у випадку притягнення до кримінальної відповідальності за сукупністю ст. 185 та 194 КК України;
2) встановити адміністративну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що не завдало значної шкоди, накшталт норми ст. 194 КК, критерієм їх відмежування визначити не лише розмір завданої шкоди, а й відсутність мотиву, наслідків, які передбачені кваліфікуючими складами ст. 194 КК України;
3) виробити єдині критерії оцінки завданої шкоди в результаті вчинення злочинів та правопорушень проти власності, при визначені яких потрібно враховувати не лише критерії вартісної оцінки майна й матеріальний (майновий) стан фізичної особи, фінансовий стан юридичної особи, а також значимість втраченого або пошкодженого майна для власника та втрачену вигоду (неотриманий прибуток).
5. Зазначено, що суб’єктивна сторона умисного знищення або пошкодження майна може характеризуватися подвійною формою: умислом щодо діяння та необережністю щодо наслідків, тобто якщо в результаті умисного знищення чи пошкодження майна загально небезпечним способом винний передбачав, що він завдає або може завдати шкоду чи знищити інше майно, крім того на який спрямовано умисел, відповідальність має наступати за фактично завдану шкоду.
6. Встановлено, що сновними мотивами вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна, наявність і оцінка яких впливає на встановлення покарання є: 1) ті, що виникли на ґрунті особистих неприязних відносин та з підстав моральної культури (помста, ревнощі, злість, заздрість тощо); 2) корисливі; 3) хуліганські; 4) соціальні (викликані низьким рівнем матеріального благополуччя, соціальної незахищеності.
7. Водночас запропоновано для полегшення кваліфікації умисного знищення або пошкодження майна, що спричинило загибель людей в даній кваліфікуючій ознаці прописати форму умислу, тобто, визначити в якості кваліфікуючої ознаки цього злочину – настання по необережності смерті людини. Слід враховувати те, що смерть потерпілого повинна бути в причино наслідковому зв’язку з вчиненням умисного знищення або пошкодження майна. Якщо особа реалізовуючи намір завдання смерті іншій особі, після реалізації свого наміру здійснила умисне знищення майна з метою знищення слідів та доказів вбивства, то її дії слід кваліфікувати за сукупністю ст. 115 КК України та за відповідною частиною ст. 194 КК України. Схожої кваліфікації потребує діяння особи, яка маючи намір умисного знищення чужого майна, завдала смерті особі з метою полегшення його вчинення, її дії слід кваліфікувати за п. 9 ч.2 ст. 115 КК та відповідною частиною ст. 194 КК.
8. За результатами вивчення матеріалів кримінальних справ за умисне знищення або пошкодження майна, базуючись на результатах проведеного опитування думки працівників досудового слідства та суддів щодо застосування норм кримінальної відповідальності за умисне знищення чи пошкодження чужого майна, вважаємо за доцільне: а) виділення кваліфікуючих ознак - вчинення умисного знищення або пошкодження чужого майна загальнонебезпечним для життя і здоров’я людей способом а також, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки для життя і здоров’я людей - в окрему групу, шляхом доповнення ст. 194 КК України окремою частиною та встановлення більш жорсткішої санкції ніж ч. 2 ст. 194 КК України; б) визначити в якості окремої кваліфікуючої ознаки досліджуваного злочину – вчинення його з хуліганських мотивів.
9. На підставі аналізу судової практики застосування покарань за умисне знищення або пошкодження чужого майна в Україні, та зарубіжний досвід диференціації кримінальних санкцій за вчинення цього злочину зумовив формулювання та обґрунтування пропозиції щодо встановлення за вчинення простого (некваліфікованого) умисного знищення або пошкодження чужого майна превалюючими мірами покарання – штрафу в значних розмірах, по крайній мірі не менших ніж розміри завданої матеріальної шкоди та громадських робіт; а за вчинення кваліфікованого складу цього злочину - позбавлення волі на значний термін та як додаткове покарання штраф.
10. Встановлено, що основними умовами та підставами, які слід враховувати суду при винесені вироку за ст. 194 КК є: мотив вчинення злочину, характер та обставини його вчинення, особистість злочинця, його загальна чи персональна антисоціальна поведінка до та після вчинення злочину, наслідки злочину, оцінка ступеня завданої шкоди, можливих та реальних способів її відшкодування, бажання та спроможність на це особи, що його скоїла та умови і підстави, що сприяли вчиненню цього злочину.
11. Запропоновано викласти ст. 194 КК України в наступній редакції:
«Умисне знищення або пошкодження майна
1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, -
карається штрафом від п’ятиcот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шестидесяти до двохсот годин, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене:
1) повторно або за попередньою змовою групою осіб;
2) шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом;
3) з хуліганських мотивів;
4) з заподіянням майнової шкоди в особливо великих розмірах;
5) з заподіянням з необережності середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені:
1) організованою групою або злочинною організацією;
2) з заподіянням по необережності смерті людини чи інших тяжких наслідків, -
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 року № 254к/96 //Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 квіт. 2009 р. : (відповідає офіц. текстові). – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2009. – 188 с. – (Кодекси України).
3. Рівень злочинності в Україні [1995-2008 рр.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://crps.sumynews.com/publications/item/108-riven-zlochynnosti-v-ukrayini-1995-2008-rr.html.
4. Стан та структура злочинності в Україні (2005-2006 р.р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/48496.
5. Стан та структура злочинності в Україні (2006-2007 р.р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/53966.
6. Стан та структура злочинності в Україні (2008 - 2009 р.р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/233004.
7. Стан та структура злочинності в Україні (2009 - 2010 р. р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/mai%20n/uk/publish/article/374130.
8. Стан та структура злочинності в Україні (2010 - 2011 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/717134.
9. Кримінологія: навч. посібник / [О.М. Джужа, В.В. Василевич, Ю.Ф. Іванов та ін.]: за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Прецедент, 2006. – 198 с.
10. Куц В.М., Кириченко Ю.В. Кримінальна відповідальність за незаконне використання електричної або теплової енергії: Монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 160 с.
11. Зелінський А.Ф. Кримінологія: навчальний посібник /Зелінський А.Ф. – Х.: Рубікон, 2000. – 240 с.
12. Криминальная мотивация / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
13. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: підруч. / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд]; за ред. І.М.Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
14. Курило В.І. Кримінологія: Загальна частина. Навчальний посібник / Курило В.І., Михайлов О.Є., Яра О.С. – К.: Кондор, 2006. -192 с.
15. Зелінський А.Ф. Кримінологія: курс лекцій /Зелінський А.Ф. – Х.: Прапор, 1996. – 127 с.
16. Коробеев А.И. Советская уголовно–правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А.И. Коробеев. – Владивосток: Изд–во Дальневост. ун–та, 1987 – 268 с.
17. Демидова Л.М. Якість кримінального законодавства про заподіяння майнової шкоди: ознаки та критерії оцінки / Л.М. Демидова // Вісник Академії адвокатури України. - № 1(20). - 2011. – С.77-83.
18. Злобин Г.А., Келина С.Г. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г.А. Злобин, С.Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права; редкол.: А.М. Ларин и др. – М.: ИГПАН, 1978. – С. 108–110.
19. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2008. – 469 с.
20. Коркунов Н.М. История философии права / Н.М. Коркунов. – 6-е изд. – СПб., 1915. – 502 с.
21. Беккариа, Чезаре. О преступлениях и наказаниях / Редакционная коллегия: В.С. Нарсесян (председатель), П.С. Грацианский, Н.М. Золотухина, В.Д. Зорькин, Л.М. Мамут. – М.: Юрид. лит., 1987. – 128 с. (Из истории политической и правовой мысли).
22. Кенни К.С. Основы уголовного права / К.С. Кенни. – М.: Изд-во иностр. лит., 1949. – 600 с.
23. The decriminalization. La decriminalization. Bellagio 7-12 mai 1973. Centro Nationale di Prevenzione e difenso sociale. Milano, 1975. – C.73-77.
24. Фефелов П.А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний / П.А. Фефелов // Советское государство и право. – 1970. – № 11. – С. 101– 103.
25. Гальперин И.М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И.М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью; под ред. И.М. Гальперина и В.И. Курляндского. – М.: Юрид. лит., 1975. – 585 с. (Всесоюзный ин-т по изучению причин и разработки мер предупреждения преступности).
26. Курляндский В.И. Уголовная политика: дифференциация и индивидуализация уголовной ответственности / В.И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1975. – С. 77–95.
27. Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости / П.С. Дагель. // Правоведение. – 1975. – № 4. – С. 67–74.
28. Кузнецова Н.Ф. Цели и механизм реформы Уголовного кодекса / Н.Ф. Кузнецова // Сов. гос. право. – 1992. – № 6. – С. 82–84.
29. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А.Беляев. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та им. А.А. Жданова, 1986. – 176 с.
30. Загородников Н.И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел. Учебное пособие / Н.И. Загородников. – М.: МВШМ МВД СССР, 1979. – 120 с.
31. Кибальник А.Г., Соломоненко И.Г. Преступления против мира и безопасности человечества / А.Г. Кибальник, И.Г. Соломоненко // Под науч. ред. докт. юрид. наук. проф. А.В. Наумова. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 385 с.
32. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П.Л. Фріс. – К.: Атіка, 2005. – 332 с.
33. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / В.М. Кудрявцев, П.С. Дагель, Г.А. Злобин идр.; отв. ред. В.М. Кудрявцев. А.М. Яковлев. – М.: Изд-во Наука, 1982. – 303 с.
34. Злобин Г.А. Основания и принципы криминализации общественно-опасных деяний / Г.А. Злобин // Основание Уголовно-правового запрета. – М. : Наука, 1982. – С. 204–205.
35. Филимонов В.Д. Криминологические основы уголовного права / В.Д. Филимонов. – Томск: Изд-во Томского ун-та 1981. – 156 с.
36. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. – М.: Изд-во Академии МВД СССР, 1980. – 248 с.
37. Уголовное право Украины: Общая часть. Учебник / отв. ред. Кондратьев Я. А. / Под ред. Клименка В. А., Мельника Н.И. –К. : Атика, 2002. – 448с.
38. Полный курс уголовного права: В 5 т. / Под ред. д.ю.н., проф., заслуженного деятеля науки РФ И. Коробеева. Т.1: Преступление и наказание. – СПб.: Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. – 1133 с.
39. Уголовное право Российской Федерации: В 2-х т. / Под ред. проф. Л.В. Иногамовой-Хегай. – М.: ИНФРА-М, 2002. – Т. 1: Общая часть. – 384 с.
40. Ігнатов О.М. Cоціальні та соціально-політичні принципи криміналізації незаконного отримання винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації / О.М. Ігнатов // Кримський юридичний вісник. - Випуск 3 (10 ) частина 2. – 2010. - С. 72-79.
41. Жалинский А.Е. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный анализ / Жалинський А. Е. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2009. – 400 с.
42. Курс уголовного права. Общая часть : в 5 т. / под. ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М. : Зерцало-М, 2002. – Т.1 : Учение о преступлении. – 2002. – 611 с.
43. Кримінальне право України : посіб. для підгот. до іспитів / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. д-ра юрид наук, проф. О. М. Джужи. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 300 с. – (Б-чка студента).
44. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. – Т. 1 / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-тє вид., переробл. та допов.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
45. Сакун А. В. Кримінально-правова характеристика умисного знищення або пошкодження майна. Дисер…. канд… юрид. наук. 12.00.08 / Анна Вікторівна Сакун. – Київ, 2010. – 237 с.
46. Мельник М. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки / М. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94 – 99.
47. Асейкін Р.В. Підстави та принципи криміналізації посягання на об’єкти культурної спадщини України // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - Том 24 (63). - № 1. - 2011. - С. 225-231.
48. Уголовное право России. Общая часть : [учебник] / Здравомыслова Б. В. – М. : Юристъ, 1996. – 512 с.
49. Советское уголовное право : Особенная часть. Т. 2 / А. А. Пионтковский. – М. : Гос. изд-во, 1928. – 284 с.
50. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Новоселов Г. П. – М. : НОРМА, 2001. – 208 с.
51. Гельфер М. А. Объект преступления. Советское уголовное право. Часть общая / Гельфер М. А. – М. : ВЮЗИ, 1960. – 20 с.
52. Глистин В. К. Проблеми уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин – Л. : Изд.-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
53. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна : [курс лекцій] / за ред. М. Й. Коржанського. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
54. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини : [навч. посіб.] / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. – К. : Істина, 2005. – 380 с.
55. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб.] / авт.-упоряд. П. В. Хряпінський. – Суми : Університетська книга, 2009. – 687 с.
57. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] / П. Л. Фріс. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 362 с.
58. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Александров Ю. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. та ін.]; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [5-те вид.]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
59. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
60. Газдайка-Василишин І.Б. Окремі питання об’єктів некорисливих злочинів проти власності за кримінальним правом України / І.Б. Газдайка-Василишин // Науковий вісник Львівського держаного університету внутрішніх справ. – 2005. - №3. - С.202-212.
61. Никифоров Б.С. Обьект преступления по советскому уголовному праву. - М: Юридическая литература, 1960. - 229 с.
62. Учение об обьекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. - М.: Норма, 2001. - 208 с.
63. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А.А. Пионтковский. - М., 1961. - 666 с.
64. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления по советскому уголовному праву / А.Н. Трайнин. - М: Госюриздат, 1957. - 363 с.
65. Трубников В.М. Новый взгляд на обьект преступления / В.М. Трубников // Право і безпека. - 2002. -№ 1. - С. 81-88.
66. Фесенко Є.В. Цінності як об’єкт злочину / Є.В. Фесенко // Право України. -1999. - № 6. - С. 75-78.
67. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учення об обьекте преступления / Е.А. Фролов // Сборник ученых трудов. - Свердловск, 1969. - Вып. 10. - С. 184-224.
68. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності /М.Й. Коржанський. - К.: Юрінком, 1996. - 144 с.
69. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П.С. Матышевский. - К., 1968. - 150 с.
70. Никифоров Б.С. Уголовно-правовая охрана личной собственности граждан / Б.С. Никифоров. –М., 1954.-158 с.
71. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності: Навч. Посібник /В.П. Ємельянов. – Х., 1996. – 112 с.
72. Владимиров В.А. Квалификация преступлений против личной собственности / В.А. Владимиров. - М., 1968. - 171 с.
73. Бойцов А.И. Преступления против собственности. - СПб.: Юридический центр Пресс / А.И. Бойцов, 2002. - 775 с.
74. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Ответственность за преступления против собственности. - М.: ЮрИнформ, 1997. - 320 с.
76. Гельфер М. А. Объект преступления. Советское уголовное право. Часть общая / М. А. Гельфер. – М. : ВЮЗИ, 1960. – 298 с.
77. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В. Н. Кудрявцев // Советское государство и право. – 1951. – № 8. – С. 51–60.
78. Курс советского уголовного права : в 6 т. / А. А. Пионтковский, В. Ф. Кириченко, Ш. С. Рашковская, Н. А. Стручков, О. Ф. Шишов, А. Н. Игнатов – М. : Юрид. лит., 1955.– Т. 1. – 800 с.
79. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1951. – 190 с.
80. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в житлово-комунальному господарстві: Закон України від 13 січня 2011 року № 2924-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 31. - Ст. 302.
81. Сакун А. В. Предмет умисного знищення або пошкодження майна / А. В. Сакун // Перспективні інновації в науці, освіті, виробництві і транспорті ‘2009 : зб. наук. праць по матер. міжнар. наук-практ. конф. (Одеса, 15–30 червня 2009 р.). – Одеса : Черноморье, 2009. – Т. 9. – С. 88–91.
82. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович – К., 2005. – 262 с.
83. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.
84. Олійник П.В. Щодо поняття «чуже майно» як предмета злочинів проти власності /П.В. Олійник // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2005. -№1. – С. 188-194.
85. Лопашенко Н.О. Майно як предмет кримінально-правової охорони /Н.О. Лопашенко // Право України. - №3. – 2002. – С. 12-14.
86. Ответственность за преступления против собственности. 2-е изд. испр. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 310 с.
87. Верин В.П. Преступления в сфере економики: Учеб.-практ. пособие /В.П. Верин. – 2-е изд.,доп. – М..: Дело, 2001. - 200 с.
88. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української. – 1984. - Додаток до № 51. - Ст.1122.
89. Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 року №17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0017700-04.
90. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга первая „О преступлении" / А.А. Пинаев. - Харьков: Харьков юридический, 2001. - 289 с.
91. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М.: Русский язык, 1986. – 1054 с.
92. Миронюк С.А. Предмет умисного знищення або пошкодження майна: ознаки та види / С.А. Миронюк // Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні: матеріали науково-практичного семінару (21 березня 2008 року, ДДУВС). – 2008. – 212 с. – С.82-84.
93. Кузнєцов В.В. Кримінальна відповідальність за крадіжки: Монографія / В.В. Кузнецов. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 158 с.
94. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: навч. посібник / В.Я. Тацій. - Харків, 1994. - 76 с.
95. Про судову практику у справах про злочини проти власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 лист. 2009 р. № 10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=v0007700-81.
96. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права / А. А. Пинаев. - Харьков: Харьков юридический, 2004. - 302 с.
97. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Юрид. думка, 2009. – 1236 с.
98. Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 1976 р. N 4 «Про питання, що виникли в судовій практиці в справах про знищення та пошкодження державного і колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення правил пожежної безпеки» (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 22 грудня 1978 р. N 9, від 6 липня 1979 р. N 6, від 4 червня 1993 р. N 3 та від 3 грудня 1997 р. N 12): Постанова Верховного суду України від 03.03.2000 № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-00.
99. Файзрахманова Л. М. Уголовная ответственность за уничтожение или повреждение чужого имущества по УК России : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Л.М. Файзрахманова. – Ижевск, 2002. – 29 с.
100. Никитина Е.В. Уголовная ответственность за умышленное уничтожение или повреждение имущества: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Е. В. Никитина. - Ростов на Дону. 2000. – 21 с.
101. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10.
102. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон УРСР від 28.12.60 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. - Ст. 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1001-05.
103. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти) : [навчальний посібник] / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв – К. : УАВС, 1994. – 51 с.
104. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.
105. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] / О. Є. Михайлов. – К. : КНЕУ, 2003. – 279 с.
106. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / Трайнин А. Н. – М. : Госюриздат, 1951. – 190 с.
107. Шаньгин Ю. М. Відповідальність за знищення або ушкодження державного або громадського майна по радянському кримінальному праву : Дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Юрий Михайлович Шаньгин. – Х., 1972. – 205 с.
108. Волков Б. С. Ответственность за уничтожение и повреждение имущества по советскому уголовному праву / Волков Б. С. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1961. – 91 с.
109. Исаев М. М. Преступления против социалистической и личной собственности граждан / Исаев М. М. – М. : Юрид. изд-во, 1945. – 39 с.
110. Практика розгляду судами справ про злочини проти власності / Узагальнення судової практики Верховного Суду України за 2006 рік [підготовлено суддею Верховного Суду України С.М. Міщенком і головним консультантом управління вивчення та узагальнення судової практики Верховного Суду України В.В. Антощуком]. - К., 2007. – 36 с. // Інформаційний сервер Верховного Суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/3AF3A5E49BE5A700C225757F004BAE1C?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=3AF3A5E49BE5A700C225757F004BAE1C&Count=500&.
111. Сергеева Т. Л. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в СССР / Сергеева Т. Л. – М. : Изд-во Акад. наук СССР, 1954. – 156 с.
112. Цивільний кодекс України. – К. : Парлам. вид-во, 2004. – 352 с. – (Б-ка офіційних видань).
113. Хабаров А. В. Преступления против собственности: влияние гражданско-правового регулирования : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право ” / А. В. Хабаров. – Тюмень, 1999. – 24 с.
114. Файзрахманова Л. М. Уголовная ответственность за уничтожение или повреждение чужого имущества по УК России : Дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Лейсан Мануровна Файзрахманова. – Ижевск, 2002. – 218 с.
115. Постанова Пленуму ВСУ №12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику у справах про корисні злочини проти приватної власності» // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / за заг. ред. В. Т. Маляренка ; упоряд. П. П. Пилипчик. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 408 с.
116. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності : Закон України від 15 квіт. 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=270-17 161.
117. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 37. - Ст.308.
118. Про державний бюджет України на 2010 рік : Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - №22-23, № 24-25. - Ст.263.
119. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 13-14, № 15-16, № 17. - Ст.112.
120. Про державний бюджет України та 2012 рік: Закон України від 22.12.2011 № 4282-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4282-17.
121. Згородний С.О. Удосконалення законодавства про злочини проти власності/ Вісник Запорізького юридичного Інституту. – 1999. – № 1. – С. 143-145.
122. Демський Е., Тітов М. Адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна: проблеми кваліфікації / Е. Демський, М. Тітов // Юридичний вісник України. - №42 від 22-28 жовтня 2005 року. – С.9.
123. Гончар А. Революція, или как воровать безчинствовать безнаказанно / А.Гончар // Юридическая практика. - №7, от 14 февраля 2006 года. – С. 8.
124. Соболь М.Г., Філей Ю.В. Часткова декриміналізація окремих злочинів проти власності: загальнотеоретичний аналіз / М.Г. Соболь, Ю.В. Філей // Всеукраїнська науково-практична конференція «Влада і суспільство: проблеми взаємодії». – 18-19.11.2005, Запоріжжя. – С.58-61.
125. Огородник А. «Значна шкода» як оціночне поняття у складах злочинів проти індивідуальної власності громадян / А.Огородник // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - №3. – С.23-24.
126. Хавронюк Микола. Термінологічні вади нового Кримінального кодексу України / М. Хавронюк // Право України. – 2003. - №5. – С. 5-10.
127. Хавронюк М. Загальні службові злочинні діяння: особливості їх визначення у кримінальних законах європейських держав / М. Хавронюк // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 4. - С. 124-128.
128. Уголовный кодекс Республики Польша / Пер. с польск. Д. А. Барилович. - СПб., 2001. - 234 с.
129. Миронюк С.А. Завдана шкода як оціночна категорія умисного знищення та пошкодження чужого майна / С.А. Миронюк // Право і суспільство: Науковий журнал. - 2011. - №6. – С. 168-173.
130. О судебной практике по делам о нарушении правил пожарной безопасности, уничтожении или повреждении имущества путем поджога либо в результате неосторожного обращения с огнем: Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 5 июня 2002 г., №14. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ourcourt.ru/practice/list2005fd/index.htm.
131. Архівні матеріали діяльності судів загальної юрисдикції Дніпропетровської області у 2009 році // Архів Апеляційного суду Дніпропетровської області.
132. Миронюк С.А. Кримінально-правова характеристика об’єктивних ознак умисного знищення або пошкодження майна / С.А. Миронюк // Запорізькі правові читання: Тези доповіді Щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 20-21 травня 2011 року / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя:ЗНУ, 2011. Ч.2 – 352 с., – С.308-310.
133. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 року № 507-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1990. - N 52. - Ст.650.
134. Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей: Закон України від 6 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - N 22. - Ст.173.
135. Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 116 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/116-96-%D0%BF.
136. Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретних пре ступлений: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08. “Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право” / С.Д. Шапченко. – К., 1988. - 19 с.
137. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. професорів Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 300 с.
138. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / Савченко А. В., Кузнецов В. В., Штанько О. Ф. – [2-ге вид.]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 636 с.
139. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України.- К., Атіка, 2001. – 235 с.
140. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України / Під загальною редакцією М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка. - К., "ФОРУМ", 2001. – 771 с.
141. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 груд. 2003 р. № 15 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0015700-03 11.
142. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. Закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов та ін., За ред. професорів М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, - Київ - Харків: Юрінком Інтер - Право, 2001. – 460 с.
143. Филимонов В. Д. Общественная опасность личности преступника : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / В. Д. Филимонов. – М., 1971. – 32 с.
144. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть : [учеб. пособие] / под. ред. И. Д. Козочкина. – М.: Изд. дом “Камерон”, 2004. – 528 с.
145. Спасенников Б. А. Проблемы субъекта преступления в уголовно-правовом регулировании / Б. А. Спасенников. – Архангельск : Помор. гос. ун-т, 2001. – 118 с.
146. Бурдін В. Осудність та неосудність у кримінальному праві: історичний аспект /В. Бурдін // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка.Серія юрид. - 2009. - Вип. 48.- С. 241–254.
147. Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України: монографія / О.В. Зайцев. – Х.: Майдан, 2007. – 240 с.
148. Васильєв А.А. Проблеми осудності у кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / А.А. Васильєв. – Х., 2005. – 20 с.
149. Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Т.М. Приходько. – К., 2001. – 21 с.
150. Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Н.А. Орловська. – О., 2001. – 21 с.
151. Зайцев О.В. Науково-практичний коментар до ст. 20 «Обмежена осудність» Кримінального кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pro-zakon.com/node/920.
152. Первомайский В.Б. Невменяемость: два подхода к определению понятия / В.Б. Первомайський // Вісник асоціації психіатрів України. - 1999. - № 2. - С. 65-76.
153. Степанова Г. М. Особливості предмета доказування у справах про підпали з метою приховування злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Г. М. Степанова. – К., 2004. – 19 с.
154. Архівні матеріали судової практики судів Дніпропетровської області в кримінальних справах за 2006-2009 роки //Архівні матеріали судової практики Апеляційного суду Дніпропетровської області. – Дніпропетровськ, 2006. – 779 с.
155. Иванов Н. Г. Аномальный субъект преступления. Проблемы уголовной ответственности / Н. Г. Иванов. – М. : Закон и право, 1998. – 224 с.
156. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб] / Ю. Ф. Іванов. – К. : КНЕУ, 2003. – 354 с.
157. Пинчук В. И. Вина : [учеб. пособие] / В. И. Пинчук– СПб. : Санкт-петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 32 с.
158. Утевский Б. С. Вина в советском уголовном праве / Б.С. Утевский. – М. : Госюриздат, 1950. – 319 с.
159. Рарог А. И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / Рарог А. И. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 279 с.
160. Вереша Р.В. Умисел і його види (коментар до ст. 24 КК України) / Р.В. Вереша // Вісник Академії адвокатури України. - №3(19). - 2010. – С. 73-82.
161. Кримінальна справа № 2–34/2008 р. // Архів П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
162. Хавронюк М.І. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України / М.І. Хавронюк // Підприємництво, господарство і право. -2003. - №3. – С. 9-17.
163. Гримайло В. Проблема злочинів з двома формами вини / В. Гримайло // Юридична Україна. - 2003. - №10. – С. 12-14.
164. Кримінальна справа № 1–58/2006 р. // Архів Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
165. Хмельовська Н.З. Мотив та мета при умисному знищені або пошкоджені майна: їх значення для кваліфікації діяння / Н.З. Хмельовська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2005. – Випуск 2. - С.221-228.
166. Женунтій В., Шестопалова Л. Особливості кваліфікації протиправних діянь, що спричинили знищення або пошкодження майна / В. Женунтій, Л. Шестопалова // Право України. - 2004. - № 3. - С. 56-59.
167. Савченко А. Практичне значення мотиву злочину: результати наукового дослідження / А. Савченко // Право України. - 1999. - № 1. – С.73-76.
168. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матишевський– К. : Юринком, 1996. – 240 с.
169. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социальн