КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ АБО ІНШОЇ НЕЗАКОННОЇ УГОДИ ЩОДО ЛЮДИНИ: МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Одеський національний морський університет

На правах рукопису

ІСКРОВ КОСТЯНТИН МИХАЙЛОВИЧ

УДК 343.431 (477)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ АБО ІНШОЇ НЕЗАКОННОЇ УГОДИ ЩОДО ЛЮДИНИ:
МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Прусс Володимир Митрофанович
кандидат юридичних наук, професор

Пєтков Валерій Петрович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Одеса – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ................................................................................ 3
ВСТУП ........................................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1 Поняття торгівлі людьми: історичний та міжнародно-правовий аспекти........................................................................................................................................ 11
1.1. Історія розвитку кримінального законодавства про торгівлю людьми............................................................................................................................. 11
1.2. Поняття торгівлі людьми....................................................................................... 24
1.3. Міжнародно-правовий аналіз кримінального законодавства про торгівлю людьми .................................................................................................
46
Висновки до розділу 1.................................................................................................. 66
РОЗДІЛ 2 Об’єктивні та суб’єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.................................................................................................................
68
2.1. Об’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини........... 68
2.2. Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.............................................................................................................................
85
2.3. Суб’єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини......... 116
2.4. Суб’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.............................................................................................................................
122
Висновки до розділу 2 ................................................................................................. 150
РОЗДІЛ 3 Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.......................... ......................................................
154
3.1. Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини...............................................................................................................................
155
3.2. Особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини........................................................................................................
168
Висновки до розділу 3 ................................................................................................... 176
ВИСНОВКИ .............................................................................................................................. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................................... 186
ДОДАТКИ .................................................................................................................................. 206

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КУ Конституція України
КК Кримінальний кодекс
ЦК Цивільний кодекс
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
ВВП Валовий внутрішній продукт
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МОП Міжнародна Організація Праці
США Сполучені Штати Америки
ФРН Федеративна Республіка Німеччини
КНР Китайська Народна Республіка
ООН Організація Об’єднаних Націй
РФ
Статут МКС Російська Федерація
Римський Статут міжнародного кримінального суду
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
ОВС органи внутрішніх справ
Протокол ООН від 15.11.2000 p. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї Конвенції ООН «Проти транснаціональної організованої злочинності» від 15.11.2000 p.
Конвенція РЄ від 16.05.2005 р. Конвенції Ради Європи «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми» від 16.05.2005 р.
РЄ Рада Європи

ВСТУП

Актуальність теми. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини є злочином, що грубо порушує передбачені Конституцією України права на свободу, волю та особисту недоторканність людини. Щороку у світі жертвами торгівлі людьми стають близько 4, 5 млн. осіб. При цьому, згідно останньої доповіді Державного департаменту США про торгівлю людьми від 05.07.2011 р., Україна є державою походження, транзиту й призначення чоловіків, жінок, дітей для сексуальної експлуатації і примусової праці, та, незважаючи на здійснювану в країні з 1998 р. протидію торгівлі людьми, заходи цієї протидії є неналежними .
У 1998 р. Кримінальний кодекс (далі – КК) України було доповнено ст. 124¹ «Торгівля людьми», але вже під час дії цієї норми притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення вказаного злочину викликало проблеми, що спонукало законодавця до внесення змін, спрямованих на її удосконалення. З 1 вересня 2001 р. набув чинності новий КК України, у ст. 149 якого встановлювалася відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини. Однак, і нова норма не була досконалою, що зумовило внесення до неї у 2006 р. суттєвих змін.
Вивчення слідчо-прокурорської та судової практики підтверджує, що під час кваліфікації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини виникають певні труднощі, причому кількість таких злочинів, хоча й має тенденцію до зменшення, залишається значною. Так, у 1998 році було зареєстровано 2 такі злочини, у 1999 р. – 11, 2000 р. – 42, 2001 р. – 91, 2002 р. – 169, 2003 р. – 289, 2004 р. – 269, 2005 р. – 415, 2006 р. – 376, 2007 р. – 359, 2008 р. – 322, 2009 р. – 279, 2010 р. – 250.
Проблеми торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини досліджували О. Бандурка, В. Батиргареєва, І. Богатирьов, В. Борисов, Т. Возна, Н. Гуторова, Т. Денисова, О. Житний, В. Іващенко, М. Клейменов, О. Козак, В. Куц, Я. Лизогуб, А. Орлеан, В. Пясковський, Т. Матвеєва, В. Навроцький, О. Наден, М. Підгородинський, П. Фріс, М. Хавронюк, С. Шуршалов та ін. Останніми комплексними теоретичними дослідженнями, в яких розглядалися питання кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини за ст. 149 КК України в редакції 2006 р. є кандидатські дисертації А. Політової «Кримінально-правова характеристика злочинів проти свободи за законодавством України» (2007 р.) та Д. Негодченко «Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми в Україні та інших країнах: порівняльно-правовий аналіз» (2011 р.). Проте, згідно змісту, мети та завдань зазначених досліджень не всі питання цієї проблематики знайшли своє теоретичне розв’язання. Потребують подальшого осмислення й вирішення проблеми вироблення поняття торгівлі людьми на підставі його історичного та міжнародного аналізу, вивчення об’єктивних та суб’єктивних ознак основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу цього злочину, їх поглиблена характеристика, розв’язання проблем застосування ст. 149 КК, які перебувають у площині способів, форм об’єктивної сторони та мети передбаченого нею злочину. Необхідність розгляду цих, а також інших питань обумовлює актуальність та новизну одержаних результатів дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до комплексної державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 р. № 410 та пріоритетних напрямків наукових досліджень кафедри кримінального та адміністративного права Одеського національного морського університету на 2006-2010 роки.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Одеського національного морського університету 24.11.2010 р. (протокол № 4).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розв’язанні комплексного наукового завдання щодо з’ясування проблем кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини, а також у розробці науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Відповідно до мети дослідження поставлено такі основні задачі:
- розглянути історію виникнення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини;
- визначити передбачене ч. 1 ст. 149 КК України поняття торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини;
- проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України, розкрити їх зміст;
- дослідити найбільш складні та суперечливі питання, що виникають при застосуванні цієї кримінально-правової норми;
- визначити момент закінчення злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, який передбачено ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 149 КК України;
- проаналізувати міжнародне законодавство про протидію торгівлі людьми;
- розкрити кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 149 КК України;
- сформулювати пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного кримінального законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з протидією торгівлі людьми або іншій незаконній угоді щодо людини.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини в міжнародному та національному аспекті.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувались такі методи: діалектичний – при вивченні юридичної природи кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України, як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); історичний – під час виявлення генезису кримінального законодавства України стосовно встановлення відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України (підрозділ 1.1); логіко-граматичний метод сприяв встановленню змісту ряду понять КК України, зокрема «торгівля людьми», «інша незаконна угода щодо людини», «переміщення» тощо (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2); статистичний метод застосований для опрацювання статистичних даних та вивчення кримінальних справ за вчинення торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3); конкретно-соціологічний метод використовувався при анкетуванні 47 потерпілих від торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини осіб (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2).
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи, за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, КК України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Закони України, а також міжнародно-правові акти.
Емпірична база дослідження включає вивчені автором статистичні звіти про роботу Державної судової адміністрації України та МВС, дані, отримані внаслідок вивчення 259 вироків та 43 архівних кримінальних справ, розглянутих судами України в період з 2002 по 2009 рр., а також анкетування 47 потерпілих від торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини, передбачену ст. 149 КК України (в її редакції від 2006 р.).
Наукову новизну роботи становлять такі положення та рекомендації:
вперше:
доведено, що вказівка на спосіб як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини обмежує можливості застосування цієї норми. У зв’язку з цим із диспозиції ч. 1 ст. 149 КК України запропоновано виключити словосполучення «з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи»;
проаналізовано такі міжнародні злочини, як примушення до проституції, обернення в сексуальне рабство, поневолення, які передбачені ст. 7 Статуту Міжнародного кримінального суду (далі – Статут МКС) та за своїми ознаками є однорідними з торгівлею людьми;
доведено необхідність доповнення КК України нормою про відповідальність за примусову працю або примусове надання послуг;
обґрунтовано, що національне законодавство не дає визначення таких понять, як «мігрант» і «нелегальний мігрант». У зв’язку з цим у ч. 2 ст. 206-1 КУпАП словосполучення «нелегальних мігрантів» пропонується замінити на «іноземців або осіб без громадянства»;
удосконалено:
визначення поняття торгівлі людьми, під якою пропонується розуміти вчинення з метою наживи чи іншої вигоди будь-якої незаконної угоди щодо людини;
положення, згідно яких форми сприяння торгівлі людьми (вербування, перевезення, переховування тощо) не визнаються торгівлею людьми у власному розумінні і мають бути криміналізовані як самостійні злочини;
теоретичні положення щодо визначення основного безпосереднього об’єкта торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, під яким пропонується розуміти суспільні відносини, що забезпечують свободу, волю та особисту недоторканність людини;
характеристику суб’єкта торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, під яким необхідно розуміти фізичну, осудну особу, яка досягла віку кримінальної відповідальності у 16 років (загальний суб’єкт). При цьому доведено, що вік кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину необхідно понизити з 16 до 14 років;
теоретичні положення щодо визначення моменту закінчення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини);
дістало подальший розвиток:
класифікація об’єкта торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини «за вертикаллю». Об’єкт злочину пропонується розглядати за «п’ятиступеневою» структурою, а саме: загальний, міжродовий, родовий, видовий та безпосередній;
встановлення міжродового об’єкта торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, під яким пропонується розуміти відносини в сфері природного існування людини, у зв’язку з чим злочини, передбачені розділами II, III, IV Особливої частини КК України пропонується об’єднати в один розділ із назвою «Злочини проти природних прав людини»;
аргументи, згідно з якими під експлуатацією необхідно розуміти вилучення не лише органів, а й тканин, клітин чи інших анатомічних матеріалів людини;
обґрунтування доцільності доповнення переліку кваліфікуючих ознак торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини (ч. 2 ст. 149 КК України) такою, як «переміщення потерпілої особи через державний кордон України».
Практичне значення результатів дослідження. Сформульовані у роботі висновки, пропозиції і рекомендації мають прикладне значення і можуть бути використані у:
– правотворчості – для подальшого вдосконалення чинного кримінального законодавства України;
– правозастосовчій діяльності – під час підготовки постанови Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи, у слідчій та судовій практиці, у діяльності органів і установ МВС України (Акт впровадження в діяльність Ізмаїльського міського відділу (з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району) ГУ МВС України в Одеській області від 05.05.2011р.);
– науково-дослідній роботі – для подальших теоретичних розробок і досліджень проблем кримінальної відповідальності за вчинення торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини;
– навчальному процесі – положення та висновки дисертації використовуються під час викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право України», а також у підготовці навчальних і методичних посібників (Акт впровадження у навчальний процес Кіровоградського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 29.11.2010 р., Акт впровадження у навчальний процес Ізмаїльського інституту водного транспорту від 18.05.2010р.).
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. У науковій статті, опублікованій спільно з Ю. Крічуном, особистий внесок здобувача складає понад 50 %.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на таких науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Боротьба з торгівлею людьми» (м. Донецьк, 26 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании» (м. Одеса, 25 грудня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 14-15 березня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Сучасність, наука, час. Взаємодія та взаємовплив» (м. Київ, 28 - 30 листопада 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы общественно-гуманитарных наук в условиях европейской интеграции» (м. Кишинів, 28 січня 2006 р.); Науково-практичній конференції Ізмаїльського інституту водного транспорту, присвячена актуальним проблемам сучасного права і питанням юриспруденції в Україні (м. Ізмаїл, 18 травня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри кримінального та адміністративного права Одеського національного морського університету. Результати дослідження знайшли своє відображення у 9 публікаціях, 7 з яких – у фахових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні проблеми кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини, в результаті чого сформульовано низку висновків:
1. Дослідження історії виникнення кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини показує, що вона формувалася протягом тривалого історичного періоду та вході своєї еволюції пройшла шлях від легалізації до кримінальної заборони в усіх її відомих проявах.
2. Під час аналізу Статуту МКС щодо міжнародних злочинів примушення до проституції, обернення в сексуальне рабство, поневолення було наголошено на необхідності приведення кримінального законодавства України у відповідність з положеннями Статуту МКС, у разі його ратифікації. Запропоновано визначення зазначених міжнародних злочинів:
 під оберненням в сексуальне рабство слід розуміти напад, спрямований на встановлення над цивільними особами атрибутів права власності або деяких з них, завдяки чому відбувається використання праці людини в галузі надання останньою сексуальних послуг;
 під примушенням до проституції слід розуміти вчинення нападу на цивільних осіб, спрямованого на примушення до проституції. Цивільна особа буде займатися проституцією проти своєї волі, тобто вимушено, в результаті тиску, насилля (психологічного або фізичного), обману, безпорадного стану або будь-якого іншого способу, яким впливають на волю людини;
 поневолення, за Статутом МКС, означає здійснення будь-якого або всіх правомочностей, пов’язаних з правом власності стосовно особи, і включає здійснення таких правомочностей в ході торгівлі людьми, зокрема, жінками і дітьми. Обґрунтовано, що структура та зміст поневолення включає в себе дві форми злочинних дій: рабство – стан або положення людини над яким здійснюються правомочності права власності або деякі з них, та безпосередньо торгівля людьми – здійснення незаконних правомочностей відносно людини.
3. Доведено, що КК України необхідно доповнити новою статтею, а саме за примусову працю або примусове надання послуг, а не обмежуватися лише метою експлуатації (примусова праця або послуги, звичаї подібні до рабства тощо) торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, що передбачено ст. 149 КК України. Запропонована наступна редакція статті:
«Примусова праця або примусове надання послуг»
1. Виконання будь-якої роботи (надання послуг) людиною, відносно якої здійснюються повноваження права власності або деякі з них, у випадку, якщо людина не має можливості звільнитись або відмовитись від виконання робіт (послуг), - караються
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо двох і більш осіб, або неповнолітнього, або службовою особою з використанням службового становища, або з використанням шантажу, обману чи уразливого стану особи, або з вилученням, приховуванням чи знищенням документів, що посвідчують особу, - караються
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки. – караються
4. Встановлено, що поняття торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є не ідеальним, а відтак потребує подальшого вдосконалення. У зв’язку з цим під торгівлею людьми необхідно розуміти вчинення з метою наживи чи іншої вигоди будь-якої незаконної угоди щодо людини. Також, це поняття повинно охоплювати і будь – яку незаконну угоду щодо людини навіть під час згоди потерпілої особи.
5. Під час встановлення поняття торгівлі людьми доведено, що воно охоплює також нелегальну міграцію, яка здійснюється за оплатною домовленістю сторін із метою сексуальної експлуатації особи за кордоном.
6. Доведено, що національне законодавство не дає визначення таких понять, як «мігрант» і «нелегальний мігрант». У зв’язку з цим необхідно у ч. 2 ст. 206-1 КУпАП словосполучення «… нелегальних мігрантів» замінити на «…іноземців або осіб без громадянства».
7. Під час дослідження об’єкта злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини установлено, що «за вертикаллю» його необхідно розглядати за «п’ятиступінчастою» класифікацією, а саме: загальний, міжродовий, родовий, видовий та безпосередній об’єкт злочину:
- міжродовим об’єктом торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є відносини в сфері природного існування людини. У зв’язку з цим злочини, передбачені розділом II, III, IV та V Особливої частини КК України, необхідно об’єднати в одну главу, а саме «Злочини проти природних прав людини»;
- родовим об’єктом торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, є свобода, воля, честь та гідність людини;
- видовим об’єктом торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, є свобода та воля людини;
- основним безпосереднім об’єктом торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є суспільні відносини, що забезпечують свободу, особисту недоторканність та волю людини. Додатковим безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 149 КК України, може бути здоров’я, життя, моральність особи тощо;
8. Доведено, що торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини є безпредметним злочином. У зв’язку з цим людина, відносно якої вчиняється суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 149 КК України, являється потерпілою особою.
9. Під час дослідження об’єктивної сторони торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини встановлено, що цей злочин є з формально-матеріальним складом.
10. Доведено, що суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 149 КК України, може проявлятися в таких альтернативних формах, як: торгівля людьми, здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини.
11. Під час дослідження торгівлі людьми як однієї із форм прояву суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, було доведено необхідність зміни назви такої форми на купівлю-продаж людини під якою слід розуміти незаконну угоду купівлі-продажу, під час якої відбувається передача людини у фактичну власність за грошові кошти.
12. Під іншою незаконною угодою, об’єктом якої є людина, слід розуміти будь-які інші незаконні угоди щодо людини, які безпосередньо не пов’язаних із угодою купівлі-продажу людини. Також доведено, що таке діяння необхідно викласти у КК України в наступній редакції: «…, здійснення іншої незаконної угоди щодо людини, …»;
13. Встановлено, що «переміщення» як одна із форм прояву суспільно небезпечного діяння злочину передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, необхідно замінити на «перевезення», оскільки такий термін є більш граматично вдалим для визначення цього діяння.
14. Під час встановлення моменту закінчення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України, було проаналізовано кожне суспільно небезпечне діяння. Торгівля людьми як одна із форм прояву такого діяння вважається закінченою з моменту передачі людини продавцем та одержання її у власність покупцем за погоджену суму грошей по угоді купівлі – продажу. Моментом закінчення злочину, що проявляється у формі здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, слід вважати передачу-одержання людини та встановлення над нею фактичного володіння особою, яка її отримала за незаконною угодою. Вербування людини є закінченим з моменту вчинення дій з наймання, набору потерпілої особи для експлуатації. Моментом закінчення злочину переміщення людини, є переміщення людини суб’єктом злочину з одного місця її перебування в інше. Переховування вважається закінченим з моменту перешкоджання людині здійснювати її фізичні контакти з іншими особами (як юридичними, так і фізичними). Передача чи одержання людини будуть вважатися закінченими з моменту фактичної передачі або одержання людини.
15. Доведено, що вказівка на спосіб як обов’язкову ознаку об’єктивної сторони торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є досить сумнівною, оскільки ця обставина значно обмежує можливості застосування вказаної норми. У зв’язку з цим вважаємо, що з диспозиції ч. 1 ст. 149 КК України необхідно виключити слова «… з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи».
16. Встановлено, що суб’єктом злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є фізична, осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 років), тобто загальний суб’єкт. Але, нами доведено, що вік кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину необхідно знизити з 16 до 14 років. У зв’язку з цим ч. 2 ст. 22 КК України слід доповнити словами «торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (стаття 149)».
17. Доведено, що обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони злочину торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини є вина, яка проявляється як у формі прямого так і непрямого умислу, а також мета злочину, що виражається у формі експлуатації. Але така мета є віддаленою (кінцевою), найближчою (первинною) метою є нажива та інша вигода.
18. Встановлено, що під експлуатацією необхідно розуміти вилучення не лише органів, а також тканин, клітин чи інших анатомічних матеріалів людини. У зв’язку з цим примітку 1 ст. 149 КК України після слів «… вилучення органів…» необхідно доповнити словами «…а також тканин, клітин чи інших анатомічних матеріалів людини, …».
19. Доведено, що таку мету експлуатації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, як «вилучення органів», необхідно замінити на «взяття органу чи органів», що відповідатиме положенням Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», а також позбавить винну особу можливості уникнення відповідальності у разі взяття не декількох органів, а навіть одного.
20. Доведено, що таку мету експлуатації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, як примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, залучення в боргову кабалу необхідно об’єднати в єдину мету експлуатації, а саме: «використання рабської праці», яка має ознаки усіх вищезазначених цілей.
21. Усі кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, передбачені ч.ч. 2 та 3 ст. 149 КК України, належать до усіх альтернативних форм прояву суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 149 КК України.
22. Вчинення торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, відносно неповнолітнього, що передбачено ч. 2 ст. 149 КК України, характеризується тим, що потерпіла особа на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла 18-річного віку. Також необхідно встановлювати суб’єктивне ставлення винної особи щодо визначення віку потерпілої особи.
23. Встановлено, що під повторністю як кваліфікуючою ознакою торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, що передбачено ч. 2 ст. 149 КК України, розуміється повторність тотожних злочинів.
24. Доведено, що торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини визнається вчиненою за попередньою змовою групою осіб лише в тому разі, якщо на боці хоча б одного із учасників цього злочину було мінімум дві особи (суб’єкти злочину).
25. Суб’єктом торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, що вчиняється службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, є лише певна особа (спеціальний суб’єкт злочину).
26. Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або погрозою застосування такого насильства, що виступає кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, необхідно розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент їх заподіяння.
27. Доведено, що диспозицію ч. 2 ст. 149 КК України після слів «… такого насильства …» необхідно доповнити словами «…, або з переміщенням потерпілої особи через державний кордон України». У зв’язку з цим переміщення потерпілої особи через державний кордон України визнавати як таке, що належить до кваліфікуючих ознак торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
28. Під торгівлею людьми або іншою незаконною угодою щодо людини відносно малолітнього необхідно розуміти вчинення такого суспільно небезпечного діяння стосовно особи, яка на момент його вчинення не досягла 14-річного віку.
29. Встановлено, що тяжкі наслідки як особливо кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, є оціночним поняттям. До таких наслідків необхідно відносити заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості – двом особам і більше, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої особи, самогубство потерпілого, позбавлення життя потерпілої особи, зґвалтування потерпілої особи, зараження її венеричною хворобою чи вірусом імунодефіциту, загострення в потерпілої особи хвороби, що існувала до вчинення злочину, спричинення їй значної майнової шкоди тощо.
30. З метою вдосконалення законодавчої регламентації торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини пропонується ст. 149 КК України викласти в такій редакції:
Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини
Купівля-продаж або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини, а так само вербування, перевезення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, –
караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або з переміщенням потерпілої особи через державний кордон України –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Примітка. Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, використання рабської праці, взяття органу чи органів, а також тканин, клітин чи інших анатомічних матеріалів людини, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ахтирська Н. М. Торгівля людьми в Україні через призму судової практики і профілактики торгівлі людьми / Н. М. Ахтирська, В. П.Огурецький, Т. В. Фрич. – К. : ТОВ «Студія Колаж», 2008. – 80 с.
2. Анализ зарубежной прессы по проблеме – проституция [Электронный ресурс] / О. Приходько. – Режим доступу: http:// www.mignews.com.ua/articles/2007/oktan.htm.
3. Бажанов М.И. Уголовное право Украины : [конспект лекций] / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 168 с.
4. Белогриц – Котляревський Л. С. Очерки курса русского уголовного права. Общая и Особенная часть / Л. С. Белогриц – Котляревський. – Кіевъ – Харьковъ : Южно – русское книгоиздательство Ф.А. Иогансона, 1896. – 679с.
5. Берзін П. Про деякі особливості врахування шкоди об’єкту кримінально - правової охорони у специфічній конструкції складу незакінченого злочину / П. Берзін // Кримінальне право. – 2009. - №2. – С.126 – 129.
6. Бобрицький Л. В. Роль Ради національної безпеки і оборони України у протидії торгівлі людьми (організаційно – правові аспекти) / Л. В. Бобрицький // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. - №22. – С. 128 – 134.
7. Борисов В. І. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини: характеристика складу злочину / В. І. Борисов, В. А. Козак // Альманах кримінального права. – 2008. – Вип. 1. – С. 151–171.
8. Борисов В. І. Склад злочину як правова модель / В. І. Борисов // Адвокат. – 2008. – № 2. – С. 48 – 49.
9. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 274 с.
10. Бринчук М. М. О понятийном аппарате уголовного права / М. М. Бринчук // Государство и право. – 1998. – № 9. – С. 20.
11. Буряк М.Ю. Торговля людьми и борьба с ней (криминологические и уголовно-правовые аспекты) : автореф. дис. на соискание учёной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно исполнительное право» / М. Ю. Буряк. – Владивосток, 2005. – 20 с.
12. Вербовать // Словарь русского языка / [авт. состав. Ожегов С.И.] ; под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Русский язык, 1991. – С. 91
13. Вербовать // Толковый словарь живого великорусского языка / [авт. состав. Даль В.]. – М. : Teppa-Terra, 1995. – С. 84
14. Вовченко Е. Узницы столичной квартиры / Е. Вовченко // Наша Держава. – 2005. – № 15. – С. 4.
15. Войтенко А. Сериалы следователя Сафарова / А. Войтенко // Одесские известия. – 2004. – № 4. – С. 3
16. Волжекин Б. В. Уголовная ответственность юридических лиц / Б.В. Волжекин. – СПб. : Феникс. – 1998. – 40 с.
17. Воля // Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах [уклад. Яременко В.В., Сліпушко О.М.]. – К. : Аконіт, 1998. – Т.2 – 1998. – С. 117
18. Воробей П. Загальне поняття кримінально-правового ставлення в вину / П. Воробей // Право України. – 1999. – № 6. – С. 113–115.
19. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину / П. Воробей. – К. : Рад. школа, 1997. – 183 с.
20. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, – 2002. – 634 с.
21. Гапон О. Торгівля людьми – ганьба нашого часу / О.Гапон // Іменем Закону. – 2001. – № 37. – С. 13.
22. Глушков В.О. Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини / В. О. Глушков, Е. Д. Скулиш // Право і безпека. – 2007. – № 3. – С. 7–11.
23. Грищук В. К. Загальний, родовий та безпосередні основні об’єкти злочинів проти життя і здоров’я людини / В. К. Грищук // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 1. – С. 77–88.
24. Гуторова Н.О. Проблеми вдосконалення кваліфікуючих ознак злочинів у сфері господарської діяльності / Н. О. Гуторова // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності : матер. наук.-практ. конференції / ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Х.: «Кроссроуд», 2006. – С. 47–50.
25. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве / Дагель П.С. // Ученые зап. Дальневосточ. гос. ун-та. – Владивосток : Дальневосточ. гос. ун-т. – 1968. – Вып. 21. – Ч. 1. – 187 с.
26. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установления / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та. – 243 с.
27. Дагель П.С. Теоретические основы установления вины : [учебное пособие] / П. С. Дагель, Р. И. Михеев. – Владивосток : Изд-во Дальневосточ. государственного ун-та, 1975. – 158 с.
28. Ди Мин Люй Цзи Фу Ли. Законы Великой династии Мин со сводными коментариями и приложеними постановлений / Ди Мин Люй Цзи Фу Ли ; пер. с кит. Н. П. Свистунов // Восточная литература РАН. – 1997. – Ч. 1. – С. 253.
29. Дидье Жюлиа. Философский словарь / Д. Жюлиа – М.: Международные отношения, 2000. – 544 с.
30. Діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню торгівлі людьми [С.Н. Карпенко, В.В. Вітвицький, К.Н. Рожков, С.А. Кузьменко] : навч. посібник. – Х.: Одісей, 2001. – 107 с.
31. Дьяконов А.П. Известия Псевдо-Захарчи о древних славянах / А.П. Дьяконов // Вестник древней истории. – 1939. – № 4. – С. 89.
32. Еxplotation // Словарь иностранных слов / [сост. А.Я. Абрамович, Г.А. Афанасьев, Г.П. Барсанов и др.]. – М. : Русский язык, 1989. – 624 c.
33. Егоров В. И. Уголовная ответственность за побег из места заключения или из-под стражи / В. И. Егоров. – Рязань : РВШ МВД СССР, 1984. – 96 с.
34. Емельянов В. П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
35. Ерохина Л. Д. Торговля женщинами в целях сексуальной эксплуатации. Теория и практика борьбы : [учебное пособие] / Л. Д. Ерохина, М. Ю. Буряк. – Владивосток : Дальневосточ. ун-т, 2001. – 198 с.
36. Єпур Г.В. Об’єктивна сторона складу злочину / Г. В. Єпур // Вісн Луган. ін.-ту внутр. справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 137–142.
37. Жинкин А.А. Г.К. Торговля людьми и использование рабського труда: проблемы квалификации и соотношения со смежными преступлениями : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология: уголовно–исполнительное право» / А. А. Жинкин – Владивосток, 2005. – 24 с.
38. Зайцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. В. Зайцев. – Х., 2006. – 18 с.
39. За торговлю людьми теперь будут сажать [Електронний ресурс] / А. Рубцов // Информационный справочник. – 2006. – С. 4–7. – Режим доступу: http://www.gender.ru/articles/2006/htm.
40. Загородников Н. И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел: Учебное пособие / Н. И. Загородников. – М. : МВШМ МВД СССР, 1979. – 100 с.
41. Запобігання контрабанди жінок в Україні: українська інформаційна компанія / Міжнародна організація з міграції. – К. : ICOA, 2001. – 147 с.
42. Збірка нормативних матеріалів з питань боротьби з торгівлею жінками та дітьми / [сост. Ковалева И.С., Рубців Ю.Е. та ін.]. – К. : Зірка, 2000. – 190 с.
43. Злобин Г. А. Умысел и его формы / Г. А. Злобин, Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1972. – 264 с.
44. Игнатов А. Спорные вопросы квалификации хулиганства / А. Игнатова // Сов. юстиция. – 1967. – № 16. – С. 14–15.
45. Пищулина О. Историчекий аспект юридической отвественности за торговлю людьми в Украине [Електронний ресурс] / О. Пищулина, Н. Гуторова, А. Благая. – Режим доступу: http://www.crime.vl.ru/index/php.
46. Ищенко Г. К. Уголовно – правове и криминологичекие меры противодействия торгове людьми и использования рабского труда: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология: уголовно - исполнительное право» / Г.К. Ищенко – Ростов на Дону: 2010. – 21 с.
47. Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби) : [монографія] / В.О. Іващенко. – К. : Атіка, 2004. – 178 с.
48. Іскров К. М. Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 149 Кримінального кодексу України (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини / К. М. Іскров // Правова держава. – 2008. – № 10. – С. 122–130.
49. Калмиков Д. О. Значення мотиву та мети експлуатації дітей для кримінальної відповідальності за ст. 150 КК України / Д. О. Калмиков // Адвокат. – 2009. – №12. – С.36 – 40.
50. Карпец И. И. Преступления международного характера / И. И. Карпец. – М. : Юрид. лит., 1979. – 264 с.
51. Карташкін С. Л. Права людини: Міжнародні договори України. Конвенція МОП №29 «Про примусову чи обов’язкову працю» / С. Л. Карташкін. – К. : Наук. думка, 1992. – 322 с.
52. Кирись Б. О. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав / Б. О. Кирись // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Зб. наук. праць. – Хмельницький: ХІРУП, 2003. – № 3–4 (7–8). – С. 199–206.
53. Кириченко В. Ф. Значение ошибки по советскому уголовному праву / В. Ф. Кириченко. – М. : Изд-во Академии наук СССР, 1952. – 214 с.
54. Кислова Е. А. Уголовно – првовые средства противодействия рабству и торгове людьми : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология: уголовно–исполнительное право» / Е.А. Кислова. – М., 2005. – 24 с.
55. Кистяковский А. Ф. Элементарный ученик уголовного права. Общая часть / А. Ф. Кистяковский. – К. : Узд – е книгопрадавца ; Издатель Ф.А. Иогансона, 1891. – 340 с.
56. Климов Н. С. Международное право в документах // Конвенция о борьбе с торговлей людьми и эксплуатацией проституцией третьими лицами / Н. С. Климов. – М. : Юрид. лит., 1982. – С. 383–385.
57. Климов С. К. Современные тенденции развития уголовного законодательства и уголовно-правовая теория / С. К. Климов // Государство и право. – 1994. – № 6. – С. 65.
58. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
59. Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми (аналіз складу злочину) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Козак Вадим Анатолійович. – Х., 2003. – 234 с.
60. Козак В. А. Поняття, критерії та ознаки уразливого стану особи за кримінальним правом України / В. А. Козак // Кримінальне право: теорія і практика. – 2007. – №1. – С. 27 – 34.
61. Конвенція Ради Європи про заходи протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
62. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
63. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 роки / Верховна Рада України (Офіц. вид.). – К. : Парлам. вид-во, 2005. – 170 с.
64. Коржанский М. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / М. Й. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
65. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Загальна частина : Курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка та Укр. видавнича група, 1996. – 336 с.
66. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации : монография / А. И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневосточ. ун-т, 1987. – 267 с.
67. Кострова М. Б. Язык уголовного закона: ясность, простота, доступность / М. Б. Кострова // Уголовное право в XXI веке : тезисы докладов междунар. науч. конф. (31 мая – 1 июня 2001 г.). – М., 2002. – С. 163–172.
68. Красиков А.Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве / А. Н. Красиков. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 120 с.
69. Кравченко І.М. Окремі аспекти співвідношення складів злочинів передбачених ст. 149 та 303 КК України, що вчиненні організованою групою / І.М. Кравченко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 22. – С. 152 – 159.
70. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 70–75.
71. Кригер Г. А. Рецензия на книгу Г. И. Бушуева Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство / Г. А. Кригер // Сов. юстиция. – 1966. – № 6. – С. 28–29.
72. Кримінальне право України. Загальна частина / [Бажанов М. І., Сташис В. В., Тацій В. Я. та ін.] ; за ред. М.І. Бажанов. – Х. – К. : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
73. Кримінальне право України. Загальна частина / [Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. та ін.] ; за ред. М.І. Бажанова. – [2-е вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
74. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 496 с.
75. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін.]; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. – Х. : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
76. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / [Александрова Ю. В., Дудоров О. О., Клименко В. А. та ін.]. – Вид. 2-ге перероб. та допов. ; за ред.. М.І. Мельника, В.А. Крименко. – К. : Атака, 2008. – 712с.
77. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
78. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
79. Кругликов Л. Л. Практикум по уголовному праву. Общая часть. Особенная часть : учебное пособие. / Л. Л. Кругликов. – М. : Бек, 2002. – 352 с.
80. Кудрявцев В. Н. Общая теория классификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрист, 1999. – 304 с.
81. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
82. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Госюриздат, 1958. – 220 с.
83. Куц В. Зміст вини у злочинах з формальним складом / В. Куц, О. Бондаренко // Вісник національної академії прокуратури України. – 2009. – № 3. – С. 36-39.
84. Куц В. М. Прокурорські засоби протидії торгівлі людьми: науково – практичний посібник / В. М. Куц, А. М. Орлеан. – К. : Варта, 2007. – 168с.
85. Курс советского уголовного права : в 6 т. / под. ред. А.А. Пионтковского. – М. : Наука, 1970. – Т. 2. Часть Общая : Преступление. – 1970. – 516 с.
86. Курс советского уголовного права. – Л. : Изд-во Лениградского ун-та, 1968. – Том. 1. – 645 с.
87. Курс советского уголовного права. Общая часть / [А. А. Пионтковский, П. С. Ромашин, В. М. Чихвадзе] ; под ред. А. А. Пионтковского. – М. : Наука, 1970. – 572 с.
88. Курс советского уголовного права. Часть общая / [М. Д. Шаргородский, И. И. Солодкин, С. А. Домахин и др.]; под ред. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского. – М.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1968. – 646 с.
89. Курс уголовного права / [Г. Н. Борсенков, В. С. Комисаров, Н. Е. Крылов и др.] ; под ред. Н. Ф. Кузнецова, И. М. Тяжковой: – М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 1999. – Т. 1 : Учение о преступлении. – 1999. – 592 с.
90. Левченко М. В. Византия и славяне / М. В. Левченко // Вестник древней истории. – 1938. – № 4. – С. 35.
91. Лизогуб Я. Г. Вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації як ознака особливо кваліфікованого складу злочину передбаченого ст. 149 КК України / Я. Г. Лизогуб // Адвокат. – 2005. – № 3. – С.6–7.
92. Лизогуб Я. Г. Відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних злочинів / Я. Г. Лизогуб // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 112–121.
93. Лизогуб Я. Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини (кримінально-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Я. Г. Лизогуб. – К., 2003. – 16 с.
94. Лизогуб Я. Г. Особливості кримінально-правової заборони торгівлі людьми в пам’ятках права досоціалістичного періоду: порівняльно-правовий аналіз / Я. Г. Лизогуб // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4. – С. 97–98.
95. Лизогуб Я. Г. Протидія торгівлі людьми: аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства / Я. Г. Лизогуб, С. С. Яценко. – К. : Атіка, 2003. – 240 с.
96. Лизогуб Я. Г. Проблеми кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (нова редакція ст.149 чинного Кримінального кодексу України) / Я. Г. Лизогуб // Вісник академії прокуратури України. – 2007. – №4. – С. 67 – 71.
97. Лизогуб Я. Г. Об’єктивні ознаки основного складу злочину «торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» об’єкт і предмет злочину [Електронний ресурс] / Я. Г. Лизогуб. – Режим доступу : http://www.crime.vl.ru/index/php.
98. Лукашов А. И. Уголовная ответственность за злостное неповиновение требованиям администрации исправительно-трудового учреждения / Лукашов А. И. – Мн. : Минская ВШ МВД СССР, 1990. – 66 с.
99. Мазур О. В. Уголовно-правовые и криминологические проблемы борьбы с побегами из мест лишения свободы : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О. В. Мазур. – Омск, 1997. – 22 с.
100. Маргулиес М. С. Уголовное уложение от 22.03.1903 г. / М. С. Маргулиес. – СПб. : Дело «Труд», 1909. – 198 с.
101. Материалы второй международной конференции по проблеме торговли женщинами / Министерство Внутренних Дел Российской Федерации. – М. : Коалиция ангел, 2000. – 180 с.
102. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник для студентів юридичних вузів і факультетів] / П. С. Матишевський. – К. : А.С.К., 2001. – 417 с.
103. Международная защита прав и свобод человека : сб. док. / Конвенция относительно рабства 1926 г. – М. : Юрид. Лит., 1990. – С. 201–205.
104. Мельник Д. С. Нелегальна міграція й торгівля людьми як прояв транснаціональної організованої злочинності в Україні: актуальні проблеми протидії / Д. С. Мельник, Л. І. Щербина // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2009. – № 22. – С.49 – 60.
105. Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа / С.Ф. Милюков. – СПб. : Знание, 2000. – 279 с.
106. Мирошниченко Л.К. Концепция уголовного законодательства Российской Федерации / Л. К. Мирошниченко // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 44.
107. Міністерська конференція під керівництвом Європейської Співдружності / 24–26 квітня 1997р. ; інформ. бюл. – Гаага : 1997. – 85 с.
108. Музика А. А. Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів / А. А. Музика. – К. : Логос, 1998. – 324 с.
109. Наден О. В. Торгівля жінками як кримінально-правова та соціальна проблема сучасності : монографія / О. В. Наден. – К. : Атіка, 2004. – 288с.
110. Навчальний посібник у сфері протидії торгівлі людьми для суддів та прокурорів. Ознайомчі матеріали для держав членів ЄС, асоційованих членів і держав – кандидатів на вступ. – К. : ТОВ «Видавництво Кім», 2007 – 215с.
111. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманюк та ін.] ; за ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К. : Форум, 2001. – 942 с.
112. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
113. Наумова А.В. Российское уголовное право. Общая часть : [Курс лекций] / А. В. Наумова. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 560 с.
114. Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : [у 2 книгах] // Декларація про викорінення насильства проти жінок 1993 р. / за ред. Ю.С. Шемшученко. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – Кн. 1. – С. 226–230.
115. Ожегов С. И. Словарь русского языка / под ред. Н. Ю. Шведовой. – М. : Русский язык, 1991. – 917 с.
116. Орлеан А. М. Нова редакція статті, що передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми: аналіз складу злочину / А. М. Орлеан // Юридичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 38–40.
117. Орлеан А. М. Об’єкт незаконної торгівлі людьми та місце складу цього злочину в структурі Особливої частини Криміналь¬ного кодексу України / А. М. Орлеан // Вісник Запорізького державного ун-ту. – 2001. – № 2. – С. 272.
118. Орлеан А. М. Протидія нелегальній міграції в Україні / А. М. Орлеан // Вісник Прокуратури. – 2008. – № 6. – С. 12–17.
119. Орлеан А.М. Теоретичні та практичні аспекти застосування ст. 149 Кримінального кодексу України / А. М. Орлеан., Є. Ф. Стрекалов // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – №9 (73). – С.31–37.
120. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления / Орымбаев Р. – Алма-Ата : Наука КазССР, 1977. – 152 с.
121. Памятники Римского права: Законы XII таблиц. Институция Гая. Дегесты Юстиниана [упоряд. Л.М. Ярмаки и др.]. – М. : Зерцало, 1997. – 190 с.
122. Панов Н. И. Квалификация преступлений совершённых путём обмана / Н. И. Панов. – Х. : Юридический институт, 1980. – 88 с.
123. Панов Н. И. Способы совершения преступлений и уголовная ответственность / Н. И. Панов. – Х. : Высшая школа, 1982. – 160 с.
124. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права / А. А. Пинаев. – Х. : Харьков юридический, 2001. – 289 с.
125. Підгородинський В. М. Відповідальність за торгівлю людьми за кримінальним законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. М. Підгородинський. – Одеса, 2005. – 20 с.
126. Підгородинський В. М. Генезис правового регулювання протидії торгівлі людьми в Україні / В. М. Підгородинський // Південноукраїнський правовий часопис. – 2006. – № 2. – С. 47.
127. Підгородинський В. М. Кваліфікація переміщення через державний кордон людини для подальшого продажу або іншої незаконної угоди щодо людини / В. М. Підгородинський // Митна справа. – 2002. – №4. – С.35 – 37.
128. Подшивалов В. Е. Международно-правовые проблемы разграничения понятий «незаконный ввоз мигрантов» и «торговля людьми» / В. Е. Подшивалов // Московский журнал международного права. – 2003. – № 3. – С. 99–101.
129. Полищук В. Панельная история / В. Полищук // Криминальная хроника. – 2005. – № 3 (68). – С. 8.
130. Політова А.С. Кримінально – правова характеристика злочинів прот