Крукевич Оксана Миколаївна Здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх осіб

brief description

Крукевич Оксана Миколаївна, аспірант кафедри пра­восуддя Київського національного університету імені Та­раса Шевченка: «Здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх осіб» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експер­тиза; оперативно-розшукова діяльність). Спецрада Д
у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КРУКЕВИЧ ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
УДК 343.119.3+ 343.119.6
ДИСЕРТАЦІЯ
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ
12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність
081 – право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидита юридичних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________

Науковий керівник:
Кучинська Оксана Петрівна,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ......................................................................13
ВСТУП……………………………………………………...........……………….…...14
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА
ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ................................................................24
1.1. Теоретико-правовий аналіз поняття та задач правосуддя у кримінальному
провадженні за участю неповнолітніх осіб.................................................................24
1.2. Ґенезис та інституційні передумови правосуддя за участю неповнолітніх осіб
(підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок) у кримінальному
провадженні...................................................................................................................36
1.3. Міжнародні правові стандарти забезпечення прав неповнолітніх осіб у
кримінальному
провадженні...................................................................................................................51
Висновки до розділу 1 …………………………………………………......................77
РОЗДІЛ 2. СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ ЗА
УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ......................................................................80
2.1. Забезпечення прав та законних інтересів неповнолітнього підозрюваного,
обвинуваченого..............................................................................................................80
2.2. Неповнолітній потерпілий та його представник у кримінальному
провадженні.................................................................................................................100
2.3. Участь неповнолітнього свідка у судовому
провадженні.................................................................................................................122
Висновки до розділу 2 …………………………........................................................143
РОЗДІЛ 3. ОСКАРЖЕННЯ Й ПЕРЕВІРКА СУДОВИХ РІШЕНЬ У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА УЧАСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ
ОСІБ.............................................................................................................................147
3.1. Апеляційне та касаційне оскарження у кримінальному судочинстві України за
участю неповнолітніх осіб…………………………………………………………..147
3.2. Розгляд Європейським судом з прав людини справ щодо неповнолітніх
учасників у кримінальному провадженні.................................................................166
12
Висновки до розділу 3 ……………………………………………............................183
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….......................185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..................192
ДОДАТКИ.………………………..............................................................................223
13
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних
справ
ВСУ – Верховний Суд України
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
ПВССУ – Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
Конституція – Конституція України
КК – Кримінальний кодекс України 2001 року
КК 1960 р. – Кримінальний кодекс України 1960 року
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
КПК 1960 р. – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
КСУ – Конституційний Суд України
ЄС – Європейське Співтовариство
Конвенція – Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод
п. – пункт (пункти)
пп. – підпункт (підпункти)
ст. – стаття (статті)
14
ВСТУП
Актуальність теми. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,
недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю
(ст. 3 Конституції України). Кожна неповнолітня особа, внаслідок її фізичної і
розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, у тому числі
належного правового захисту під час контакту із системою правосуддя у тій чи
іншій формі.
Право будь-якої особи на доступ до правосуддя та на справедливий судовий
розгляд – у всіх його компонентах – необхідне у демократичному суспільстві та в
рівній мірі стосується усіх неповнолітніх осіб. Ключовим завданням здійснення
правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх осіб є
дотримання прав дітей, серед яких право на інформацію, представництво, участь і
захист, з урахуванням рівня зрілості й розуміння дитини, а також обставин
кримінального провадження.
Кримінальним процесуальним кодексом України на виконання вимог
Конституції України щодо охорони дитинства (ст.51) та рівності дітей у своїх
правах (ст. 52), передбачено право неповнолітніх осіб під час кримінального
провадження користуватись додатковими гарантіями (ст. 10 КПК України). З
огляду на існуючі перешкоди для неповнолітніх осіб під час здійснення
правосуддя, такі як: номінальне, часткове або умовне законне право на доступ до
правосуддя, складність процедур судового провадження, можлива дискримінація
за різними ознаками, відсутність розроблених рекомендації по запобіганню
можливій вторинній віктимізації дітей у судовій системі під час процедур, що
пов’язані або є такими, що зачіпають їх інтереси. Так, необхідним є в процесі
реформування системи кримінальної юстиції розроблення усіх необхідних
заходів, спрямованих на дотримання та захист прав неповнолітніх учасників
кримінального провадження, з метою усунення наявних недоліків у законодавстві
та на практиці.
Аналіз статистичних даних свідчить про збереження тенденції до зростання
кількості кримінальних проваджень за участю неповнолітніх осіб. Так, у 2014 р.
15
учасниками судового розгляду у кримінальному провадженні було 16,3 тис.
неповнолітніх осіб, у 2015 р. – 14,1 тис. та 16,1 тис. у 2016 р. Кількість
засуджених неповнолітніх осіб у 2014 році становила 4,9 тис або 4, 8 % від
загальної кількості усіх засуджених, у 2015 - 4,6 тис, або 4,8 % та у 2016 році
становила 3,5 тис. або 4,6 % від загальної кількості засуджених. Протягом 2014 р.
потерпілими від кримінальних правопорушень було визнано 5 тис. неповнолітніх
осіб, що становить 1,2% від загальної кількості потерпілих, у 2015 р. – 7 тис. або
1,7%, у 2016 р. – 7,2 тис. неповнолітніх осіб або 1,6%. Зважаючи на статистичні
дані та узагальнення судової практики здійснення кримінальних проваджень за
участю неповнолітніх, констатуємо, що законодавча регламентація (зроблений
законодавцем акцент у захисті підозрюваного, обвинуваченого, поза межами
якого залишились неповнолітні потерпілі та свідки) і практика здійснення
правосуддя за участю неповнолітніх осіб в Україні не в повній мірі відповідають
вимогам міжнародних стандартів забезпечення їх прав, а також основним засадам
кримінального провадження.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є праці
вітчизняних та зарубіжних фахівців з кримінального процесу, кримінального
права, криміналістики та інших галузей права, а саме: С. А. Альперта,
Н. Р. Бобечка, О. О. Венецької, М. Й. Вільгушинського, І. В. Гловюк,
В. Г. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, З. З. Зінатулліна, О. П. Кучинської,
О. О. Левендаренка, Л. М. Лобойка, Т.О. Лоскутова, Л.А. Луць, А. М. Мельник,
М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, В. Г. Пожара, В. О. Попелюшка,
Т. І. Присяжнюк, П. М. Рабіновича, Д. Б. Сергєєвої, Н. В. Сибільової,
М. С. Строговича, В. Я. Тація, В. М. Тертишника, Л. Д. Удалової,
І. Я. Фойницького, Р. С. Хісматулліна, В. П. Шибіка, О. Г. Шило, О. Г. Яновської
та інших і, зокрема ті праці, які безпосередньо присвячені питанням участі
неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні Є. М. Гідулянової,
І. В. Гречаної, В. Р. Ілейка, О. Ю. Ланя, Е. Б. Мельникової, Г. В. Мудрецької,
Є. С. Назимка, Г. М. Омельяненко, В. В. Романюка, Н. В. Спесівова,
Г. К. Тетерятник, О. В. Цикової та інших.
16
Сформована законодавча невизначеність у питаннях охорони та дотримання
прав усіх неповнолітніх учасників у судовому провадженні в рівній мірі, а також
проблемні питання правозастосовного характеру, відсутність комплексного
дослідження міжнародних стандартів у сфері захисту неповнолітніх учасників
кримінального провадження та потреба в удосконаленні кримінального
процесуального законодавства з урахуванням норм міжнародного права та
практики Європейського суду з прав людини обумовлює необхідність здійснення
комплексного дослідження процедури судового розгляду і можливості реалізації в
її умовах додаткових процесуальних гарантій дотримання прав та законних
інтересів неповнолітніх осіб, що і зумовило вибір теми дисертаційного
дослідження, визначило її об’єкт, предмет та структуру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Указів Президента
України «Про концепцію реформування кримінальної юстиції України» від
08.04.2008 року № 311/2008, «Про Стратегію реформування судоустрою,
судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки» від 20 травня
2015 року № 276/2015, «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав
людини» від 25 серпня 2015 року № 501/2015 та виконане відповідно до
Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, ухвалених
Національною Академією правових наук України (рішення від 24.09.2010 р. №
14-10), Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 роки,
затверджених постановою Національної Академії правових наук України від
03.03.2016 р. № 14-10, планів науково-дослідних робіт юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом
досліджень юридичного факультету «Доктрина права в правовій системі України:
теоретичні та практичні аспекти» (номер теми 11БФ042-01, державна реєстрація
01111u008337), а також кафедри правосуддя. Тему дисертації затверджено
Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка 22 грудня 2014 року (протокол №4) та уточнено на
17
засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка 31 жовтня 2016 року (протокол №2).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вирішення наукового
завдання щодо розробки теоретичних, нормативних та практичних рекомендацій,
спрямованих на удосконалення здійснення правосуддя у кримінальному
провадження за участю неповнолітніх осіб.
Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких задач:
- надати визначення поняттю правосуддя у кримінальному провадженні;
- сформулювати поняття правосуддя у кримінальному провадженні та
судового розгляду кримінального провадження за участю неповнолітніх;
- визначити задачі правосуддя у кримінальному провадженні за участю
неповнолітніх осіб;
- окреслити ґенезис правого регулювання правосуддя у кримінальному
провадженні за участю неповнолітніх осіб;
- надати визначення поняття міжнародних правових стандартів
забезпечення прав неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні;
- розробити наукову класифікацію міжнародних правових стандартів
забезпечення прав неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні;
- надати науково-обґрунтовані рекомендації провадження процесуальних
дій за участю неповнолітніх осіб з використанням технічних засобів їх фіксації;
- запропонувати шляхи вирішення проблемних аспектів у сфері
представництва неповнолітніх потерпілого та свідка у кримінальному
провадженні;
- визначити особливості та надати рекомендації щодо удосконалення
процесуальної регламентації проведення допиту неповнолітнього свідка та
потерпілого у судовому провадженні;
- запропонувати розширити зміст спеціалізації суддів із здійснення
кримінального провадження щодо неповнолітніх;
18
- розробити рекомендації щодо удосконалення процедури обрання слідчим
суддею, судом запобіжного заходу неповнолітнім підозрюваному,
обвинуваченому;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення процедури здійснення
судового провадження за участю неповнолітніх осіб.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі
здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх
осіб.
Предметом дослідження є здійснення правосуддя у кримінальному
провадженні за участю неповнолітніх осіб.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і вирішення задач з
урахуванням специфіки об’єкта і предмета наукового дослідження, за
методологічну основу взято положення діалектики, як загального способу
пізнання процесів і явищ, а також сукупність загальнонаукових та спеціальних
методів дослідження. Метод діалектичного матеріалізму дозволив розкрити
основні поняття з обраної тематики (розділи 1-3). Метод історизму було
застосовано для визначення ґенезису та інституційних передумов розвитку
регламентації здійснення правосуддя за участю неповнолітніх осіб (підрозділ 1.2);
порівняльно-правовий метод – покладено в основу аналізу й співставлення
національного та іноземного законодавства держав континентальної системи
права (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1); системно –структурний метод –
використано для встановлення внутрішньої побудови процедури дотримання прав
неповнолітніх учасників кримінального провадження у суді та розроблення
класифікації міжнародних стандартів забезпечення прав неповнолітніх осіб у
кримінальному провадженні (1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.3). Статистичний метод надав
можливість дослідити та узагальнити результати практики системи кримінальної
юстиції України та практики ЄСПЛ у контексті здійснення правосуддя за участю
неповнолітніх осіб, дав змогу простежити наявні тенденції, виявити проблеми та
шляхи їх вирішення (розділи 1 - 3). Соціологічні методи (опитування,
анкетування) використано для з’ясування позиції суддів, прокурорів та адвокатів
19
щодо питань здійснення правосуддя за участю неповнолітніх та запропонованих
рекомендацій по удосконаленню чинного кримінального процесуального
законодавства (розділи 2-3); формально-логічний (догматичний) метод – для
уточнення понятійного апарату (підрозділи 1.2., 1.3, 2.1). Метод узагальнення
надав можливість послідовно звести одиничні факти у єдине ціле та
сформулювати обґрунтовані висновки, спрямовані на удосконалення законодавчої
регламентації досліджуваних питань. Наведені методи використовувалися у
роботі у взаємозв’язку і взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту і
об’єктивність дослідження.
Нормативно-правову основу дослідження становлять положення
Конституції України, міжнародних нормативно-правових актів у сфері
регламентації міжнародних норм та стандартів захисту прав людини і
громадянина та забезпечення прав неповнолітнього у кримінальному судочинстві,
практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), українське
кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, кримінальне
процесуальне законодавство Великобританії, Бельгії, Естонії, Франції,
Німеччини, Польщі, Молдови, Ірландії, США, Азербайджану, Казахстану,
Таджикистану, Білорусі та інших держав.
Емпіричну базу дослідження, що забезпечує обґрунтованість і достовірність
викладених у дисертації наукових положень, висновків та рекомендацій, склали
дані офіційної статистики щодо судового розгляду кримінальних проваджень за
участю неповнолітніх осіб (звіти та узагальнення Генеральної прокуратури
України, Апеляційного суду міста Києва, Вищого спеціалізованого суду України з
розгляду цивільних і кримінальних справ, Європейського суду з прав людини) за
період з 2013 по 2016 рр., зведені дані анкетування та опитування 400
респондентів (170 суддів, 130 прокурорів та 100 адвокатів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є
першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних, правових та
праксеологічних аспектів здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за
участю неповнолітніх у світлі судової реформи, євроінтеграції України,
20
утвердження у кримінальному процесі України вектору на ефективне дотримання
прав людини взагалі, і найбільш вразливої частини суспільства – неповнолітніх,
зокрема. Грунтуючись на загальних положеннях теорії кримінального права та
процесу, криміналістики, результатів вивчення матеріалів практики судового
розгляду кримінальних проваджень за участю неповнолітніх осіб, результатів
узагальнення статистичних даних та проведеного анкетування практичних
працівників, обґрунтовується низка концептуальних і важливих для теорії й
практити понять, положень, висновків та рекомендацій, зокрема:
вперше:
- запропоновано авторське визначення судового розгляду кримінального
провадження за участю неповнолітніх осіб;
- визначено поняття міжнародних правових стандартів забезпечення прав
неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні;
- розроблено класифікацію міжнародних правових стандартів забезпечення
прав неповнолітніх осіб у кримінальному провадженні за критерієм їх
спрямованості щодо відповідних учасників кримінального провадження;
- аргументовано необхідність запровадження обов’язкової фіксації
технічними засобами у кримінальному провадженні процесуальних дій за участю
неповнолітніх осіб;
- доведено необхідність розширення змісту спеціалізації суддів із
здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх;
- запропоновано рекомендації по удосконаленню процесуальної
регламентації допиту неповнолітнього свідка та потерпілого у судовому
провадженні, шляхом запровадження обов’язкової присутності законного
представника, педагога чи психолога, а за необхідності – лікаря при допиті усіх
неповнолітніх свідків та потерпілих;
- обґрунтовано необхідність надання головуючим обов’язкового
роз’яснення судового рішення неповнолітнім учасникам кримінального
провадження, їх захисникам, представникам та законним представникам;
21
- доведено, що при обранні слідчим суддею, судом запобіжного заходу
неповнолітньому підозрюваному, обвинуваченому, насамперед варто, розглядати
можливість передання його під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до
неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі – передання їх під нагляд
адміністрації цієї установи.
удосконалено:
- систему задач правосуддя у кримінальному провадженні за участю
неповнолітніх осіб;
- процесуальну регламентацію функціональної спрямованості діяльності
слідчого, прокурора, слідчого судді і суду у кримінальних провадженнях щодо
неповнолітніх;
- підхід до призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи у
судовому провадженні;
- наукові положення щодо потреби встановлення вимог, яким повинна
відповідати особа педагога, психолога або лікаря, залучена під час допиту
неповнолітніх свідків у судовому провадженні, а також розкрито їх зміст;
- перелік випадків, коли суд може прийняти рішення про розгляд
кримінального провадження у закритому засіданні;
набули подальшого розвитку:
- дослідження історичного розвитку здійснення правосуддя у
кримінальному провадженні за участю неповнолітніх осіб;
- наукові положення щодо необхідності запровадження обов’язкового
представництва неповнолітнього потерпілого та свідка;
- аргументація щодо використання спеціальної методики допиту
неповнолітнього свідка у поєднанні з можливістю здійснення дистанційного
судового провадження;
- зміст обов’язків представника неповнолітнього свідка, яким є адвокат;
- рекомендації у сфері застосування практики Європейського суду з прав
людини при винесенні рішень національними судами та удосконаленні чинного
кримінального процесуального законодавства.
22
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
досідження мають прикладний характер і використовуються за різними
напрямами діяльності, зокрема у:
- нормотворчій діяльності – для удосконалення норм чинного
кримінального процесуального законодавства України, якими регламентовано
здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх
осіб (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у законотворчу
роботу Комітету з питань правової політики та правосуддя ВР України № 04-
29/15-4520 від 19.11.2016 р.; акт впровадження результатів дисертаційного
дослідження у законотворчу роботу Комітету з питань законодавчого
забезпечення правоохоронної діяльності ВР України № 04-18/12-2682 від
20.11.2016 р.);
- у правозастосовній діяльності – пропозиції і рекомендації, викладені у
дисертації, впроваджено в практичну діяльність судових органів (акт
впровадження результатів дисертаційного дослідження ВССУ з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 29.09. 2016 р.);
- навчальному процесі та науково-дослідному процесі – при викладанні
навчальних дисциплін «Кримінальний процес України», «Актуальні проблеми
кримінального процесу України» та при підготовці підручників, посібників,
методичних матеріалів і рекомендацій (акти впровадження результатів наукового
дослідження у навчальний процес Донецького юридичного інституту МВС
України від 14.09. 2016 р.; у наукову роботу Донецького юридичного інституту
МВС України від 13.09. 2016 р.; Київського національного університету імені
Тараса Шевченка від 18.05. 2017 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. Викладені
у дисертації положення, які становлять новизну роботи, розроблено автором
особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих
праць, у дисертації не використовувалися. Особисті теоретичні розробки
дисертантки у наукових працях, опублікованих у співавторстві, становлять 60%.
23
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дослідження оприлюднено у виступах на науково-практичних конференціях і
круглих столах, а саме: «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток
суспільних відносин» (м. Одеса, 2015 р.); «Особливості адаптації законодавства
Молдови та України до законодавства Європейського Союзу» (м. Кишинів, 2015
р.); «Малиновські читання» (м. Острог, 2015 р.); «Адвокатура: минуле та
сучасність» (м. Одеса, 2015 р.); «Кримінально-виконавча політика України та
Європейського Союзу: розвиток та інтеграція» (м. Київ, 2015 р.); «Pravna veda a
prax: vyzvy modernych europskych integracnych procesov» (Bratislava, 2015);
«Теорія та практика сучасної юриспруденції» (м. Харків, 2016 р.); «Procesowokryminalistyczna problematyka udziału pokrzywdzonego w postępowaniu karnym»
(Wrocław, 2016); «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 2017).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, сформульовані в
дисертаційному дослідженні, опубліковано у 20 наукових публікаціях, з них: 8 – у
фахових виданнях України, у тому числі 1 у співавторстві (60% авторського
тексту), 3 – у фахових виданнях іноземних країн, у тому числі 1 у співавторстві
(60% авторського тексту), 9 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних
конференціях і круглих столах (з яких 2 – за кордоном).
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації визначається її
метою, задачами та предметом дослідження, композиційно складається зі вступу,
трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних
джерел, додатків. Повний обяг роботи становить 272 сторінки, із них основний
текст викладено на 191 сторінці, список використаних джерел (238 найменувань)
становить 20 сторінок та 4 додатки на 52 сторінках

bibliography

ВИСНОВКИ
У висновках дисертації вирішено наукове завдання щодо розробки
теоретичних засад, правових та практичних рекомендацій, спрямованих на
удосконалення здійснення правосуддя у кримінальному провадженні за участю
неповнолітніх осіб, та сформульовано висновки, пропозиції й рекомендації, що
відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
1. Правосуддя у кримінальному провадженні – це судова діяльність, яка
здійснюється судом у визначеній процесуальній формі, із застосуванням норм
матеріального права та дотриманням усіх спеціальних процесуальних гарантій,
шляхом розгляду кримінальних проваджень, а також винесення за результатами
повного та об’єктивного дослідження обставин кримінального провадження
законного, обґрунтованого, вмотивованого та справедливого рішення із
застосуванням або незастосуванням заходів кримінально-правового впливу.
Правосуддя у кримінальному провадженні за участю неповнолітніх – судова
діяльність, яка здійснюється судом у визначеній процесуальній формі, із
застосуванням норм матеріального права та дотриманням усіх спеціальних
процесуальних гарантій, шляхом розгляду кримінальних проваджень за участю
неповнолітніх осіб, а також винесення за результатами повного та об’єктивного
дослідження обставин кримінального провадження законного, обґрунтованого,
вмотивованого та справедливого рішення із застосуванням або незастосуванням
заходів кримінально-правового впливу.
2. Судовий розгляд кримінального провадження за участю неповнолітніх –
це здійснення адаптованого та націленого на задоволення потреб і прав дитини
розгляду кримінального провадження у судовому засіданні за участю
неповнолітніх осіб у такий спосіб, щоб було забезпечено право кожної
неповнолітньої особи на участь та розуміння процедури судового засідання, на
повагу до приватного та сімейного життя, її честі та гідності.
3. Права і свободи людини, а у нашому випадку дитини, є основним
критерієм, що визначає призначення, зміст і форму здійснення кримінального
186
судочинства, а тому задачами правосуддя у кримінальному провадженні за
участю неповнолітніх осіб є: дотримання усіх прав неповнолітніх осіб під час
судових розглядів, з урахуванням збалансованості з правами інших учасників
кримінального провадження; надання спеціального захисту усім неповнолітнім
учасникам кримінального провадження; забезпечення пропорційності заходів
впливу на неповнолітніх шляхом максимальної індивідуалізації процесу та
підвищеної уваги до вивчення їх особистості; попередження вчинення злочинів
неповнолітніми; ресоціалізація неповнолітніх, повернення їх до нормального
життя у суспільстві.
4. Першими історичними згадками про охорону державою прав
неповнолітніх учасників кримінального провадження були: щодо неповнолітніх
правопорушників – положення Законів XII таблиць, щодо неповнолітніх
потерпілих – закони Хетського царства; щодо неповнолітніх свідків – Звід законів
царя Хаммурапі.
5. Міжнародні правові стандарти забезпечення прав неповнолітніх осіб у
кримінальному провадженні - загальноприйняті норми і принципи міжнародного
права, положення міжнародних договорів, а також норми рекомендаційного
характеру, які визначають основи здійснення кримінального провадження за
участю неповнолітніх осіб, перелік їх прав та свобод із встановленням
мінімального рівня, на якому вони повинні бути закріплені у національному
законодавстві та дотримуватись у практичній діяльності, а також обов’язок
держав щодо їх забезпечення, охорони й захисту.
6. Міжнародні правові стандарти забезпечення прав неповнолітніх осіб у
кримінальному провадженні за критерієм їх спрямованості на відповідних
учасників кримінального провадження поділяються на: 1) міжнародні правові
стандарти загального спрямування (стосуються прав усіх неповнолітніх учасників
кримінального провадження): а) право на доступ до правосуддя і справедливий
судовий розгляд; б) право на свободу та особисту недоторканність; 2) міжнародні
правові стандарти спеціального спрямування (діють у залежності від
процесуального становища неповнолітніх осіб, залучених до сфери кримінального
187
процесу): а) стандарти прав неповнолітніх, щодо яких здійснюється кримінальне
переслідування; б) стандарти прав неповнолітніх потерпілих і інших
неповнолітніх учасників кримінального судочинства; 3) міжнародні стандарти у
сфері попередження злочинності серед неповнолітніх, що покладають обов’язок
вжиття заходів із попередження злочинності неповнолітніх на державу.
7. Аналіз нормативного забезпечення, правозастосовної практики та
положень міжнародних-правових актів щодо здійснення кримінальних
проваджень щодо неповнолітніх надає можливість виявити низку проблем,
наукове осмислення яких дає можливість сформулювати ряд висновків і
пропозицій:
- здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх повинно бути
направлено перш за все не на покарання неповнолітньої особи, а на запобігання
вчиненню нових злочинів неповнолітніми і сприяти виправленню таких осіб, а
тому, під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, у тому числі,
під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру,
діяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду та всіх інших осіб, що беруть
у ньому участь повинна бути спрямована на досягнення позитивних змін в
особистості та поведінці неповнолітнього правопорушника;
- вбачається необхідним як додаткову процесуальну гарантію, обумовлену
віковими та психологічними особливостями особи неповнолітнього, закріпити на
законодавчому рівні положення про обов'язкове проведення комплексної
психолого-психіатричної експертизи у кожному судовому провадженні щодо
неповнолітніх для вирішення питання про здатність неповнолітнього
усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій і керувати
ними, а також для встановлення рівня психічного розвитку та інших особливостей
особистості з метою застосування належної правової процедури до
неповнолітнього учасника кримінального провадження (ст. 486 КПК України);
- доцільним є застосування обов’язкової фіксації ходу та результатів
слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх підозрювааних на відео- та
аудіоносіях, що забезпечить сумлінне виконання обов’язків усіма учасниками
188
процесуальної дії, максимально повне і правильне відображення процедури
проведення, отриманих результатів та дотримання прав неповнолітніх учасників
кримінального провадження, а також дасть змогу судді, у разі виникнення такої
необхідності під час судового провадження, дослідити звуко- чи відеозапис
процесуальної дії, що значно полегшить процес оцінки доказів.
8. Дотриманню прав неповнолітніх потерпілих у судовому провадженні, а
також удосконаленню нормативного та правозастосовного їх забезпечення
сприятиме урахування наступних теоретико-прикладних висновків і пропозицій:
- вбачається необхідним запровадження обов’язкового представництва
потерпілої особи, що не досягла вісімнадцяти років, представником, а саме
особою, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником-адвокатом,
який надаватиме кваліфіковану правову допомогу та забезпечуватиме належний
захист прав та інтересів таких учасників шляхом здійснення їх процесуального
представництва. Сформульовано завдання (надання необхідної юридичної
(правової) та іншої допомоги учаснику кримінального провадження) та значення
(повне і ефективне використання наданих процесуальним законом можливостей
для відстоювання особою своїх прав та інтересів) такого кримінального
процесуального представництва неповнолітніх потерпілих у кримінальному
провадженні;
- пропонується розширити перелік випадків, коли суд може прийняти
рішення про розгляд кримінального провадження у закритому засіданні,
включивши до нього розгляд кримінального провадження, у якому потерпілим є
неповнолітній, що сприятиме створенню найбільш сприятливих умов проведення
судових засідань з найменшим тиском на особу неповнолітнього (ч.2 ст. 27 КПК
України);
- доцільним є розширення змісту спеціалізації суддів із здійснення
кримінального провадження щодо неповнолітніх включивши і кримінальні
провадження, у яких беруть участь неповнолітні потерпілі.
189
9. Теоретичну, нормативну та правозастосовну оптимізацію проведення
допиту неповнолітніх свідків у судовову провадженні доцільно здійснити за
такими напрямами:
- передбачити обов’язкову присутність законного представника, педагога чи
психолога, а за необхідності – лікаря при допиті усіх неповнолітніх свідків та
потерпілих у судовому провадженні, з огляду на необхідність дотримання засад
кримінального провадження, а саме рівності перед законом і судом;
- пропонується здійснення цієї процесуальної дії, у разі виявлення
негативного впливу зі сторони законних представників на процес допиту
неповнолітніх свідків, з використанням спеціально обладнаного кабінету із
застосуванням двостороннього дзеркала в поєднанні із можливістю здійснення
дистанційного судового провадження;
- враховувати вимоги, яким повинні відповідати педагог, психолог та лікар,
при залученні їх суддею для проведення допиту неповнолітніх свідків у судовому
провадженні, що поділяються за критерієм функціонального призначення на: 1)
загально-обов’язкові: а) наявність вищої освіти за спеціальністю; б) професійний
стаж не менше 5-ти років; в) досвід роботи з дітьми не менше 3-х років; 2)
факультативні: а) педагог повинен займатися вихованням і навчанням малолітніх
або неповнолітніх такого ж віку, що і дитина, яка підлягає допиту, позитивно
характеризуватись з місця роботи та володіти спеціальними навиками допиту
неповнолітніх учасників кримінального провадження; б) психолог повинен бути
фахівцем у галузі дитячої та юнацької психології; в) лікар повинен володіти
необхідними знаннями та навиками аби правильно розпізнати та відреагувати на
фізіологічні зміни організму конкретної дитини;
- нормативно закріпити запровадження обов’язкового призначення
неповнолітньому свідку представника, який у кримінальному провадженні може
бути захисником – адвокатом, а також покласти на представника неповнолітнього
свідка, яким є адвокат наступні обов’язки: 1) використовувати засоби захисту,
передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення
дотримання прав, свобод і законних інтересів неповнолітнього свідка; 2)
190
прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю неповнолітьного
свідка; 3) без згоди неповнолітнього свідка не розголошувати відомості, які стали
йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять
адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю; 4) відмовитися від
виконання своїх обов’язків у випадках за аналогією з ч. 4 ст. 47 КПК України;
- удосконалити процедуру проведення допиту неповнолітніх (свідків та
потерпілих) шляхом запровадження обов’язкової фіксації технічними засобами
даної процесуальної дії.
10. Важливим процесуальним заходом, покликаним забезпечити
дотримання права кожної неповнолітньої особи бути поінформованою та права на
судовий захист, є надання головуючим обов’язкового роз’яснення неповнолітнім
учасникам кримінального провадження, їх захисникам, представникам та
законним представникам змісту рішення, порядку і строків його оскарження, а
також права подати клопотання про помилування, можливість звільнення від
відбування покарання у зв’язку з випробуванням, умовно-дострокового
звільнення від відбування покарання, права ознайомитися із журналом судового
засідання і подати на нього письмові зауваження.
11. Враховуючи практику національних судів, а також практику ЄСПЛ з
метою удосконалення процедури обрання запобіжного заходу неповнолітньому
підозрюваному, обвинуваченому, доцільним є передбачення у чинному КПК
України норми, що зобов’язувала б слідчого суддю, суд при обранні запобіжного
заходу неповнолітнім підозрюваному, обвинуваченому, передусім, розглядати
можливість передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до
неповнолітніх, які виховуються у дитячій установі, – передання їх під нагляд
адміністрації цієї установи.
12. З метою удосконалення чинного кримінального процесуального
законодавства України щодо забезпечення прав неповнолітніх учасників під час
здійснення правосуддя у кримінальному провадженні пропонується:1) внести
зміни до ст. 486, ч. 10 ст. 31, ч. 1 ст.354, ч. 2 ст. 484, п. 1 ч. 2 ст. 27 КПК України;
2) доповнити пп. 4 Глави 3 КПК України – ст. 59-1; пп. 3 Глави 28 КПК України –
191
ст. 354-1; пп. 5 Глави 3 КПК України – ст. 65-1; положення ст. 107 КПК Українич. 7; пп. 1 Глави 38 КПК України – ст. 497-1; положення ст. 492 КПК України – ч.
4; 3) внести зміни до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».