Федоренко Вікторія Василівна. Основні конституційні засади судочинства в Україні

brief description

Федоренко Вікторія Василівна. Основні конституційні засади судочинства в Україні.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.10, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ФЕДОРЕНКО ВІКТОРІЯ ВАСИЛІВНА

УДК 342.56; 347.97/99

ОСНОВНІ КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ

12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Погорецький Микола Анатолійович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2015
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...........................................................................3
ВСТУП ................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОСНОВНИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНІ ..............................13
1.1. Поняття та ґенеза основних конституційних засад судочинства в Україні .........13
1.2. Сучасний стан та особливості методології наукових досліджень основних конституційних засад судочинства в Україні ................................................................30
1.3. Система та види основних конституційних засад судочинства в Україні ..........44
Висновки до першого розділу ......................................................................................55
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ МІЖГАЛУЗЕВИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД СУДОЧИНСТВА В УКРАЇНИ .............................60
2.1. Поняття та правові ознаки механізму реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства в Україні ................................................................60
2.2. Особливості реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства в Україні ......................................................................................................84
Висновки до другого розділу .....................................................................................113
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕВИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАСАД В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ УКРАЇНИ .......................................................................................................................118
3.1. Нормативно-правове врегулювання механізму реалізації основних галузевих конституційних засад в кримінальному судочинстві України ...................................118
3.2. Основні тенденції вдосконалення процесу реалізації основних галузевих конституційних засад із урахування євроінтеграційних процесів в кримінальному судочинстві України ......................................................................................................147
Висновки до третього розділу ...................................................................................182
ВИСНОВКИ ...................................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................190
ДОДАТКИ ......................................................................................................................219

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КПК України 1960 р. – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 р.
КПК України – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р.
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
СКС – Статут кримінального судочинства
абз. – абзац
п. – пункт
ч. – частина
ст. – стаття
р. – рік
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України
ЗУ – Закон України
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини

ВСТУП

Актуальність теми. Формування та ефективне функціонування незалежного суду та відкритої судової системи в державі вимагає створення відповідних правових та соціальних передумов. За роки незалежності України були прийняті численні нормативні акти, що мали забезпечити здійснення правосуддя відповідно до європейських стандартів. Ці заходи були обумовлені необхідністю запровадження ефективних механізмів реалізації норм матеріального та процесуального законодавства, усунення політичного впливу на судочинство і наповнення його гуманістичним змістом. Однак, проведені реформи в судовій системі України не дали очікуваного результату та не змогли забезпечити належний рівень захисту прав, свобод та законних інтересів людини при здійсненні судочинства.
Сьогодні судова система України знов потребує комплексного реформування. Належний рівень захисту прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина має стати основним завданням в процесі розбудови України як правової держави. При цьому, реалізація правової реформи в Україні, як один із найважливіших напрямів державної політики, має передбачати і подальшу гуманізацію судової системи. Судова реформа в Україні повинна забезпечити нормативне закріплення в національному законодавстві основоположних ідей, які будуть спрямовані на належне правове регулювання реалізації права людини на судовий захист. Адже основні конституційні засади судочинства, закріплені в ст. 129 Конституції України, як панівні ідеї здійснення правосуддя в країні, є основою судової влади, саме вони забезпечують однакове розуміння і застосування законів.
Особливу увагу основним конституційним засадам судочинства приділяли такі українські, російські та радянські дослідники права як С. Алєксєєв, Ю. Аленін, В. Анішина, Ю. Битяк, В. Бринцев, Т. Варфоломеєва, М. Вітрук, І. Гловюк, В. Гончаренко, В. Городовенко, В. Гринюк, І. Гриценко, Ю. Грошовий, В. Долежан, О. Капліна, Д. Керімов, М. Козюбра, А. Колодій, О. Костюченко, Р. Кочар’янц, В. Кройтор, Р. Куйбіда, Ю. Курохтін, О. Кучинська, В. Лазарєв, Л. Лобойко, В. Маляренко, І. Марочкін, М. Михеєнко, Л. Москвич, І. Назаров, М. Ноздріна, В. Нор, О. Овчаренко, М. Оніщук, М. Погорецький, В. Погорілко, Ю. Полянський, С. Прилуцький, І. Приходько, Ю. Притика, В. Савицький, О. Свида, Н. Сібільова, А. Селіванов, М. Строгович, Н. Сиза, Ю. Тодика, М. Хавронюк, P. Халфіна, М. Цвік, В. Шаповал, А. Шевченко, В. Шишкін, П. Шевчук, В. Шибіко, О. Шило, І. Шицький, М. Штефан, Н. Шукліна, М. Шумило, Л. Удалова, JI. Явич, О. Яновська та інші.
Аналіз проведенних наукових досліджень дає можливість констатувати, що система основних конституційних засад судочинства не вивчалась в аспекті її правозабезпечувального впливу на механізм здійснення судової влади в цілому та функціонування судової системи України зокрема. У зв’язку з цим вкрай необхідно, спираючись на наявний досвід та ґрунтовні наукові дослідження цієї проблематики, сформулювати поняття системи основних конституційних засад судочинства, провести їх класифікацію та дослідити особливості механізму реалізації основних конституційних засад судочинства з урахуванням сьогоднішніх євроінтеграційних процесів. Дослідження основних конституційних засад судочинства сприятиме напрацюванню механізмів їх реалізації, вирішенню практичних правозастосовчих проблем та підвищенню ефективності реалізації цих засад, що, в свою чергу, надасть можливість знизити загальний декларативний характер конституційних принципів та забезпечить їх дієвість при здійсненні правосуддя в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з плановою темою, яка відповідає рекомендованим Національною академією правових наук України пріоритетним напрямам розвитку правової науки на 2011–2015 рр. (постанова загальних зборів від 24 вересня 2010 р. № 14-10). Дослідження виконано в рамках теми комплексних наукових досліджень Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є складовою загальної наукової теми «Доктрина права і правової системи України: теоретичний і практичний аспекти» (тема № 11 БФ 042-01, державний реєстраційний номер 0111U008337) та теми кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми розвитку законодавства про судочинство і судоустрій України» № 97165. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 25 лютого 2013 року (протокол № 5).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає в узагальненні, систематизації та розвитку наукових уявлень про систему та механізм реалізації основних конституційних засад судочинства.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі задачі:
- сформулювати поняття основних конституційних засад судочинства;
- охарактеризувати процес формування системи основних конституційних засад судочинства на різних історичних етапах становлення української державності;
- визначити сучасний стан та особливості методології наукових досліджень основних конституційних засад судочинства в Україні;
- сформулювати поняття системи основних конституційних засад судочинства та запропонувати зміни до законодавства, яке визначає систему основних конституційних засад судочинства;
- здійснити класифікацію основних конституційних засад судочинства в Україні;
- визначити поняття механізму реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства в Україні;
- визначити особливості реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства в Україні;
- визначити особливості нормативно-правового врегулювання основних галузевих конституційних засад судочинства в Україні;
- окреслити основні тенденції вдосконалення процесу реалізації основних галузевих конституційних засад із урахуванням євроінтеграційних процесів в кримінальному судочинстві України.
Об’єктом дослідження є система судочинства, визначена Конституцією України.
Предметом дослідження є основні конституційні засади судочинства в Україні.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у дисертації мети і завдань, з урахуванням її об’єкта та предмета. Методологічною основою роботи є система принципів, прийомів і підходів, заснована на філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методах.
У процесі нашого наукового дослідження використовувалися різні філософсько-світоглядні методи та принципи, підходи, а саме: матеріалістичний та ідеалістичний. Поєднання матеріалістичного та ідеалістичного підходів забезпечило можливість всебічного дослідження явища судочинства та правосуддя (підрозділ 1.1). Історичний та історико-правовий методи – використовувались при дослідженні конституційно-правових основ реформування та деяких аспектів виникнення, становлення та розвитку системи конституційних засад судочинства в Україні (підрозділи 1.1, 1.2). У нашому дослідженні застосовувався принцип діалектичного заперечення, що дозволив критично враховувати попередні результати (досвід) застосування певних конституційних принципів судочинства. За допомогою системно-структурного, формально-юридичного методів проаналізовано поняття, систему та класифікацію конституційних засад (принципів) судочинства в Україні (підрозділи 1.3, 2.2, 3.1). Методи функціональний, узагальнення, абстрагування, юридико-технічний, спеціально-юридичний та інші реалізовувались для здійснення класифікації основних конституційних засад судочинства та визначення механізму їх реалізації (підрозділи 1.4, 2.1). До того ж порівняльний та порівняльно-правовий методи – використовувалися при аналізі законодавства та наукових досліджень окремих аспектів організації та функціонування судової влади, а також впливу на неї відповідних конституційних засад судочинства в окремих зарубіжних країнах (підрозділи 2.2, 3.2). Метод узагальнення, угрупування, прогнозування, моделювання застосовано при підготовці висновків (висновки до розділів, загальні висновки). В цілому дотримання вимог правильної логічної побудови понять та суджень забезпечило обґрунтованість і достовірність зроблених висновків. Застосування усіх методів дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дослідження.
Науково-теоретичною основою дослідження є праці вчених у галузях судоустрою, господарського, цивільного, адміністративного та кримінального процесу, а також роботи з історії держави і права, конституційного права та інших правових дисциплін.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, інші нормативно-правові акти України й окремих іноземних держав. Окрема увага приділена законодавству про судоустрій, міжнародним та відомчим нормативно-правовим актам. Великою мірою висновки проведеного дослідження ураховують правові позиції, висловлені в рішеннях Європейського суду з захисту прав людини (ЄСПЛ).
Емпіричну базу дослідження становлять: результати узагальнень судової практики, статистичні дані Верховного Суду України за період 2010-2014 років, судова практика ЄСПЛ, опублікована судова практика судів загальної юрисдикції, результати анкетування 126 суддів судів загальної юрисдикції, 187 прокурорів та 203 адвокатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в якому комплексно проаналізовані система основних конституційних засад судочинства та механізм їх реалізації в усіх видах судочинства, сформульовані теоретичні висновки і розробленні конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке визначає механізм реалізації основних конституційних засад судочинства, зокрема:
вперше:
- обґрунтовано, що основні конституційні засади судочинства спрямовані на: 1) створення відповідної процедури відправлення правосуддя в країні (здійснення судочинства); 2) наповнення процесу здійснення судочинства належним змістом, що визначений відповідно до загальноправових підходів, характерних для правової держави;
- доведено, що між основними конституційними засадами судочинства існує горизонтальна форма зв’язку, що забезпечує таку їх ієрархічну побудову, що не дає можливості визначити елементи, що мають переважне значення, та забезпечує їх взаємозалежність та взаємообумовленість в межах визначеної системи;
- запропоновано визначити закріплені в ст. 129 Конституції України основні міжгалузеві конституційні засади судочинства України як основні, фундаментальні, керівні нормативні положення універсального та імперативного характеру, дія яких поширюється на різні галузі процесуального права та які спрямовані на реалізацію завдань, що стоять перед судочинством в Україні;
- сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення нормативного врегулювання системи основних конституційних засад судочинства шляхом внесення відповідних змін та доповнень до норм Конституції України та галузевих процесуальних кодифікованих нормативних актів.
удосконалено:
- поняття «засада» та «принцип», які є тотожними та являють собою основні положення, керівні ідеї. Тому при розкритті змісту основних конституційних засад судочинства за можливе використовувати ці терміни як взаємозамінні, або ж визначати, як у більшості літературних джерел – засади (принципи) судочинства;
- положення щодо системи основних конституційних засад судочинства, в якій доцільно виділяти два види конституційних засад судочинства, а саме: основні міжгалузеві конституційні засади судочинства та основні галузеві конституційні засади судочинства. Така класифікація забезпечить можливість визначення найбільш загальних положень, реалізація яких не буде залежати від певного виду правовідносин, та положень, закріплених в Конституції України, які відіграють визначальну роль в реалізації лише окремого виду галузевих процесуальних норм.
набули подальшого розвитку:
- положення щодо розмежування засад (принципів) судочинства та засад (принципів) судоустрою. Так, судочинство – це власне судовий процес, це процесуальна діяльність суду як державного органу по відправленню правосуддя. Конституційні засади судочинства є тими фундаментальними, основними ідеями, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства, метою якого є відправлення правосуддя. Судоустрій же являє собою організацію судової системи в країні, тож конституційні засади судоустрою визначають основоположні принципи організації судів, їх внутрішню структуру та компетенцію, а також безпосередньо систему судів держави та систему органів, створених для забезпечення функціонування цієї системи;
- аргументація щодо того, що основні конституційні засади (принципи) судочинства є цілісною сукупністю елементів, які взаємодіють між собою, пов’язані певним організаційно упорядкованим зв’язком у єдину цілісну інтегративну систему;
- положення щодо підвищення ефективності реалізації основних конституційних засад судочинства в законотворчій та правозастосовчій діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що зроблені висновки і пропозиції та рекомендації можуть бути використані у різних сферах діяльності:
1) в науково-практичній сфері – сформульовані та викладені положення, узагальнення і рекомендації матимуть як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки та практики застосування правових норм, які регламентують діяльність суду по здійсненню судочинства в державі в цілому. Крім того, вони можуть стати основою для подальших наукових розробок (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) від 15.01.2015 р.);
2) у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, що будуть сформульовані у дисертації, використовуватимуться при удосконаленні та підготовці інших законопроектів, нормативних актів, які регулюють діяльність суду (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботу Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 02.10.2012 р. та Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин від 20.02.2015 р.);
3) в навчально-методичній роботі – узагальнені і викладені в дисертації положення можуть використовуватись при підготовці навчальних та навчально-методичних посібників, при викладенні в навчальних закладах таких дисциплін, як «Судоустрій України», «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Актуальні проблеми судоустрою України», «Кримінальний процес України» та інші (акти про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес: 1) юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 15.12.2014 р.; 2) Національної школи суддів України від 12.01.2015 р.; 3) Національної академії внутрішніх справ від 24.12.2014 р.).;
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації апробовані автором під час її виконання та обговорення на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження доповідалися автором на міжнародних, науково-практичних конференціях, круглих столах: Кримінальний процес очима молодих науковців та практиків (м. Луцьк, 2012); Права людини: досягнення, проблеми, перспективи (м. Тернопіль, 2013 р.); Актуальні питання судово-експертного забезпечення кримінальних проваджень (м. Київ, 2013 р.); Актуальні питання дослідження в юриспруденції (м. Тернопіль, 2013 р.); Шляхи реформування правової системи України (м. Луцьк, 2013); Актуальні питання судово-експертного забезпечення кримінальних проваджень (м. Київ, 2014 р.); Правові проблеми сучасності очима молодих науковців (м. Тернопіль, 2014 р.); Перші економіко-правові дискусії (м. Львів, 2014 р.); Другі економіко-правові дискусії (юридичне спрямування) (м. Львів, 14 2014 р.); Треті економіко-правові дискусії (м. Львів, 2014 р.); Тенденції та інновації юридичної науки (м. Тернопіль, 2014 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 20 наукових публікаціях, з яких 6 – у наукових фахових виданнях України, 3 – у фахових наукових виданнях іноземних країн (Киргізія, Молодова, Польща), 11 – у збірниках тез доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях та круглих столах.
Структура й обсяг дисертації відповідають меті й задачам дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, а також додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, із яких основний текст – 189 сторінки, список використаних джерел – 19 сторінок (262 найменування) та три додатки (14 с.).

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження сформовано теоретичні положення та вироблено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення правової регламентації, узагальнення, систематизацію та розвиток наукових уявлень про систему та механізм реалізації основних конституційних засад судочинства в Україні, зокрема:
1. Основні конституційні засади (принципи) судочинства – це система закріплених в Конституції України основних, фундаментальних, керівних положень, ідей, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства, результатом якого є винесення законного і обґрунтованого рішення суду – відправлення правосуддя.
2. На процес формування системи основних конституційних засад судочинства на різних історичних етапах становлення української державності суттєво впливав існуючий на той час економічний, політичний та суспільний устрій в країні. В конституціях, що діяли на території сучасної України в різні історичні періоди (Конституція Пилипа Орлика 1710 року; Конституції УСРР 1919, 1929 років, Конституції УРСР 1937 та 1978 років), судовій владі в цілому та конституційним засадам судочинства зокрема не приділялося достатньої уваги. Водночас, Конституція 1710 року вже містила поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також закріплювала певні принципи судочинства. Усі радянські конституції або не згадували суди взагалі (Конституція УСРР 1919, 1929 років), або хоча і містили окремі розділи, присвячені судам (Конституції УРСР 1937 та 1978 років), проте не визнавали суди як окрему незалежну гілку державної влади. Принципи судочинства цих історичних періодів можна охарактеризувати як формальні, адже вони належним чином не дотримувались при здійсненні судочинства. Лише у Конституції незалежної України 1996 року знайшли своє втілення історично сформовані демократичні основні конституційні засади судочинства. З її прийняттям судова влада на конституційному рівні була визнана окремою гілкою влади, а основні конституційні засади судочинства – сформовані в окрему систему принципів.
3. Сучасний стан наукових досліджень основних конституційних засад судочинства в Україні свідчить, що у науковій юридичній літературі досить багато уваги присвячено конституційним принципам судової влади та судочинства. Проте євроінтеграційні процеси, притаманні сучасній правовій системі України, обумовлюють гостру необхідність, спираючись на наявний досвід та ґрунтовні наукові розробки цієї проблематики, дослідити особливості та проблеми конституційних принципів судочинства з урахуванням сьогоднішніх реалій. Методологія дослідження основних конституційних засад судочинства є системою принципів, підходів, методів і способів наукового дослідження закріплених у Конституції України основних, фундаментальних, керівних положень, ідей, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства результатом якого є винесення законного і обґрунтованого рішення суду – відправлення правосуддя.
4. Система основних конституційних засад судочинства – це цілісна сукупність фундаментальних, основних ідей, які виражають сутність та зміст діяльності суду при здійсненні судочинства, метою якого є відправлення правосуддя, які знаходяться в горизонтальній формі зв’язку, що забезпечує таку їх ієрархічну побудову, яка не дає можливості визначити елементи, що мають переважне значення, та забезпечує їх взаємозалежність та взаємообумовленість в межах визначеної системи.
З метою удосконалення системи основних конституційних засад судочинства, викласти ч. 3 ст. 129 Конституції України наступним чином: «Основними засадами судочинства є: верховенство права; законність; доступність правосуддя; здійснення правосуддя виключно судами; незалежність суддів та підкорення їх лише закону; участь народу у здійсненні судочинства; державна мова судочинства; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; право на правову допомогу; гласність та відкритість судового процесу; право на оскарження; обов'язковість рішень суду».
5. Основні конституційні засади судочинства доцільно класифікувати на два види: основні міжгалузеві конституційні принципи судочинства та основні галузеві конституційні принципи судочинства. Така класифікація забезпечить можливість визначення найбільш загальних положень, реалізація яких не буде залежати від певного виду правовідносин, та положень, закріплених в Конституції України, які відіграють визначальну роль в реалізації лише окремого виду галузевих процесуальних норм.
6. Механізм реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства можна визначити як сукупність взаємопов’язаних, взаємозалежних та взаємообумовлених об’єктивних і суб’єктивних елементів, що дозволяють суб’єкту права на свій розсуд для захисту прав, свобод та інтересів втілити у правову дійсність закріплені в Конституції України основні, фундаментальні, керівні нормативні положення універсального та імперативного характеру, дія яких поширюється на різні галузі процесуального права та які спрямовані на реалізацію завдань, що стоять перед судочинством в Україні.
7. Особливості реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства обумовлені тим, що процес їх реалізації відображає найсуттєвіші параметри розвитку суспільства, ступінь зрілості його економічних, політичних, ідеологічних і правових інститутів. До особливостей реалізації основних міжгалузевих конституційних засад судочинства можна віднести наступне: -переважна більшість основних міжгалузевих конституційних засад судочинства України є імплементацією міжнародних стандартів судочинства в національне законодавство України; - ці засади судочинства реалізуються постійно та безперервно, вони існують незалежно від виду правовідносин, в межах яких вони реалізуються; - кожен з видів судочинства має специфічні форми прояву основних міжгалузевих конституційних засад судочинства.
8. Особливостями нормативно-правового врегулювання основних галузевих конституційних засад в Україні є те, що вони діють в межах лише одного виду процесуальних правовідносин, а саме кримінальних процесуальних правовідносин. Враховуючи зазначене, перелік основних засад судочинства, що визначається Конституцією України, не повинен містити галузевих засад судочинства. При цьому, не можна вважати зайвим визнання основними та невід’ємними правами людини в Конституції України таких положень як повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї.
9. До основних тенденцій вдосконалення процесу реалізації основних галузевих конституційних засад із урахуванням євроінтеграційних процесів в кримінальному судочинстві України можна віднести наступні: - підвищення вимог щодо рівня доведеності вини особи та розширення механізмів гарантування дотримання принципу презумпції невинуватості; - створення ефективних інструментів процесуального та організаційного характеру, які можуть забезпечити належну реалізацію права на захист, в тому числі шляхом надання безоплатної вторинної правової допомоги; - підвищення ефективності реалізації прокурором функції підтримання державного обвинувачення в суді шляхом запровадження комплексу нормативних та організаційних заходів, в тому числі, таких як відмова від покладення на органи прокуратури функцій загального нагляду, посилення ролі органів прокурорського самоврядування, поширення демократичних засад організації й управління в діяльності органів прокуратури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абдрашитов В.М. Презумпция невиновности: генезис и перспективы развития в законодательстве и практике Российской Федерации: вопросы общей теории права: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / В.М. Абдрашитов. – Волгоград, 2001. – 19 c.
2. Агафонов А. В. Доктринальные основы конституционного правосудия в субъектах Российской Федерации: Автор. диссер.... канд. юрид. наук.: спец. 12.00.02 / А. В. Агафонов. – Саратов, 2007. – 22 с.
3. Адміністративне судочинство України: підручник / О.М.Пасенюк (кер. авт. кол.), О.Н. Панченк, В.Б. Авер’янов та ін.; за заг. ред. О.М. Пасенюка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.
4. Акишева Ж.Л. Гарантии реализации принципа независимости судей и подчинения их только закону в гражданском судопроизводстве: Автореф. дис... канд. юрид. наук.: спец. 12.00.10 / Ж.Л. Акишева. – М., 1991. – 18 с.
5. Альберда Т. Г. Механізм як загально-наукова і правова категорія («правовий механізм») / Т. Г. Альберда // Наукове періодичне видання Актуальні питання публічного та приватного прав. Науковий журнал. – 2013. – № 5 (05). – С. 6-9.
6. Андрушко А.В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / А.В. Андрушко. – К., 2002. – 201 с.
7. Анишина В.И. Конституционные принципы как основа самостоятельности судебной власти: Дисс. ... докт. юрид. наук: спец. 12.00.02 / В. И. Анишина. – М., 2006. – 431 с.
8. Асликян С.Э. Уголовно-правовое обеспечение реализации конституционных принципов осуществления правосудия: Автореф. диссер... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / С.Э. Асликян. – М., 2003. – 23 с.
9. Багаутдинов Ф.Н. Публичные и частные интересы в российском уголовном судопроизводстве и гарантии их обеспечения на предварительном следствии: Дисс. … д.ю.н.: cпец. 12.00.09 / Ф.Н. Багаутдинов; Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности при Генеральной прокуратуре Российской Федерации. – М., 2004. – 499 с.
10. Баландин В.Н. Принципы юридического процесса: Дисс. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 / В.Н. Баландин. – Самара, 1998. – 188 с.