Лакатош Наталія Йосипівна Організаційно-пра­вові основи ювенальної юстиції в Україні

brief description

Лакатош Наталія Йосипівна, аспірант кафедри конститу­ційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужго­родський національний університет»: «Організаційно-пра­вові основи ювенальної юстиції в Україні» (12.00.10 - судо­устрій; прокуратура та адвокатура). Спецрада Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ЛАКАТОШ НАТАЛІЯ ЙОСИПІВНА
УДК 342.726-0536 +342.962.-027.561:159.9
ДИСЕРТАЦІЯ
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В
УКРАЇНІ
12.00.10 – судоустрій; прокуратура та адвокатура
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________________Лакатош Н.Й.
Науковий керівник:
Бисага Юрій Михайлович
доктор юридичних наук, професор
КИЇВ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
..…………………………………………....13
ВСТУП..………………………………………………………………………..………14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЮВЕНАЛЬНОЇ
ЮСТИЦІЇ.………………………………………………………………………..……24
1.1. Концептуальні засади становлення та розвитку ювенальної юстиції…………24
1.2. Поняття ювенальної юстиції, її ознаки та зміст ………………………………. 52
Висновки до розділу
1..………………………………………………………………..73
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ЮВЕНАЛЬНИХ СУДДІВ У СИСТЕМІ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ
..……………………………………………………………………................................81
2.1. Функції ювенальних суддів у розбудові системи ювенальної юстиції..............81
2.2. Професійне навчання та підготовка ювенальних суддів……………….............94
2.3. Теоретичні засади визначення поняття професійної компетентності
ювенальних суддів
..………………………………………………………………………………...106
Висновки до розділу
2………………………………………………………………..125
13
РОЗДІЛ 3. ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЮВЕНАЛЬНОЇ ЮСТИЦІЇ В
УКРАЇНІ В РАМКАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ……….............131
3.1. Міжнародно-правове забезпечення функціонування ювенальної
юстиції..……………………………………………………………………………….131
3.2. Перспективи впровадження ювенальної юстиції в Україні…………………..145
Висновки до розділу
3..…………………………………………….………………...172
ВИСНОВКИ
..………………………………………………………………………..177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..………………………………………..181
ДОДАТКИ..…………………………………………………………………………..220

bibliography

ВИСНОВКИ
У процесі дослідження було сформульовано наукові положення, що
спрямовані на вирішення наукового завдання щодо розробки організаційноправових основ ювенальної юстиції в Україні.
Основні наукові здобутки дисертанта відображено у таких положеннях:
181
1. Теоретико-прикладне дослідження становлення та розвитку
ювенальної юстиції дозволило здійснити систематизацію та узагальнення тих
основних наукових концепцій, які сприяли її виокремленню як самостійного
правового інституту, серед яких слід розуміти: концепції про вік; наукові
концепції у сфері психології, медицини, соціології, педології, кримінології;
концепції в сфері еволюції громадської думки; концепції патерналізму.
2. При дослідженні дефініції «ювенальна юстиція» виділено такі її
ключові ознаки, як суб’єкт особливого правовідношення, множинність
структурних одиниць ювенального профілю та ступінь їх деталізації, особливі
завдання (додатковий ефект), використання принципу мультидисциплінарної
кооперації. Відтак, такий підхід дозволив надати авторське визначення поняття
«ювенальна юстиція» – це система державних, правоохоронних і правозахисних
органів, муніципальних установ та організацій ювенального профілю, що
зосередженні навколо ювенального суду, що здійснюють свою діяльність на
основі мультидисциплінарної кооперації, за допомогою використання
формально-юридичних, а також медико-соціальних та психолого-педагогічних
методик роботи, що направлені на забезпечення захисту прав та свобод дітей.
3. Специфіка діяльності ювенальних судів (наприклад, створення
особливих умов допиту неповнолітнього) зумовлена філософією ювенальної
юстиції. Тобто розширення прав та обов’язків працівників цієї системи є
закономірним процесом через необхідність забезпечення особливого
правовідношення до неповнолітніх та використання багатопрофільного підходу,
що, в свою чергу, зумовлює потребу постійної співпраці та координації діяльності
цілісної системи органів у сфері захисту прав та свобод дітей.
Процедура розгляду справ, де фігурує неповнолітній, не є аксіоматичною,
зокрема, існує потреба її трансформації до сучасних вимог з урахуванням
міжнародних стандартів та інноваційних методів роботи з дітьми.
182
4. У процесі дослідження функціонального призначення ювенального
судді автор дійшов висновку про доцільність виокремлення колаборативної
функції (або функції співпраці), сутність якої знаходить своє відображення у
взаємодії ювенального судді з іншими інститутами з метою найбільш ефективного
виконання власних функцій. Ювенальний суддя не повинен працювати у
«вакуумі». Умовами всебічного дослідження обставин справи є детальний аналіз
звітів соціальних працівників, департаментів пробації, доказової інформації,
отриманої від сторін та їх адвокатів. У цьому контексті слід зазначити, що якість
судового рішення прямо залежить від ретельного вивчення усіх відомостей, що
прямо чи опосередковано стосуються того чи іншого судового провадження. А
також функції ресоціалізації та правового виховання неповнолітніх, яка
передбачає виявлення мотивів неправомірної поведінки неповнолітнього, а також
створення умов для його виправлення. Загалом, ресоціалізація неповнолітніх
повинна стати важливим напрямом державної політики у сфері захисту дитинства.
5. Професійна компетентність ювенального судді  це інтегрована
характеристика фахівця, яка акумулює в собі цілісний комплекс знань, умінь,
навичок, здібностей та передбачає здебільшого наявність правового досвіду.
Основним завданням професійного фахівця в цьому контексті є якісне,
кваліфіковане вирішення професійних завдань та реалізація функцій і
повноважень, де мотиваційною стороною буде морально-етичний компонент, а
смисловою – психолого-педагогічний аспект, які направлені на захист прав і
свобод особи неповнолітнього та інституту сім’ї в цілому.
6. Вимоги до кандидата на посаду ювенального судді – це встановлені
норми та стандарти, що пред’являються до особи, яка виявила намір стати суддею
у справах щодо неповнолітніх.
Було зроблено висновок про необхідність включення у проект Ювенального
кодексу України статті такого змісту: «Вимоги до кандидата на посаду судді у
справах щодо неповнолітніх. ч.1. Суддею у справах щодо неповнолітніх може
183
бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами
кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в
ювенальному суді, а також відповідає одній із таких вимог: має стаж роботи в
органах ювенального профілю не менше п’яти років та досвід роботи помічником
ювенального судді не менше одного року; має стаж роботи на посаді судді не
менше п’яти років та науковий ступінь у сфері права чи психології та стаж
наукової роботи щонайменше три роки; має стаж роботи в органах ювенальної
спеціалізації не менше п’яти років досвід педагогічної та іншої роботи із
неповнолітніми не менше трьох років. ч.2. Судді у справах неповнолітніх повинні
кожні три роки проходити курси підвищення кваліфікації із відвідуванням
виховних закладів для неповнолітніх та щороку брати участь у семінарах щодо
узагальнення судової практики у справах неповнолітніх».
7. У результаті аналізу розвитку ювенальної юстиції в рамках
кримінально-процесуального законодавства, можна стверджувати про його
організаційну обмеженість та процесуальну невідповідність міжнародним
стандартам, що полягає в такому: вимога до спеціалізації суддів носить
декларативний характер, відсутня чітка регламентація процедури набуття
спеціальних знань; низький рівень розвитку сучасних ювенальних технологій,
зокрема, що стосується проведення допиту, надання підтримки як потерпілим, так
й обвинуваченим, порушення процесуальних строків; відсутність у законодавстві
норм, які би передбачали різні підходи до розгляду справ щодо неповнолітніх
залежно від вікової диференціації; низька інфраструктурна забезпеченість
структурними елементами ювенального профілю та/або нерегламентованість їх
процесуальної співпраці; перевага карального методу над виправним щодо
неповнолітніх; низький рівень інформаційного забезпечення суддів, зокрема, що
стосується індивідуального досьє про неповнолітнього.
8. Процес організаційно-правового впровадження ювенальної юстиції в
Україні вимагає комплексного та поетапного підходу: починаючи від формування
184
ювенальної правової культури українського суспільства, завершуючи створенням
окремих структурних підрозділів системи ювенальної юстиції. Сутність
ювенально-правової культури полягає у визнанні дітей самостійними суб’єктами
права та повинна стати основою ювенальної політики в Україні. У цьому аспекті
особливого значення набуває політичний менеджмент, орієнтований на
європейські цінності в сфері захисту прав дитини.
9. Становлення ювенальної юстиції передбачає реформування судової
системи шляхом створення спеціалізованого судочинства (ювенальних судів).
Ювенальний суд повинен працювати за принципом автономності, сутність якого
полягатиме в організаційній відокремленості ювенального суду від загальної
системи правосуддя, як в процесуальному, так і в інституційному розумінні. У
цьому аспекті особливого значення набуває законодавче закріплення
особливостей здійснення судового провадження у справах щодо неповнолітніх
шляхом прийняття Ювенального кодексу, який повинен визначити пріоритетним
завданням не тільки встановлення істини, але і мати на меті виховні ідеї, втілення
у правову дійсність яких повинно бути покладено на новостворені ювенальні суди.
Вбачається доцільним створення при Верховному Суді Науковоконсультативної ради з питань ювенальної юстиції з метою забезпечення
детальної оцінки рівня професійної компетентності ювенальних суддів.