• title:
  • АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВ НА ОБ’ЄКТ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  • The number of pages:
  • 205
  • university:
  • ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМ. Е.О. ДІДОРЕНКА
  • The year of defence:
  • 2009
  • brief description:
  • ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
    ВСТУП 5

    РОЗДІЛ 1 Інтелектуальна власність як об’єкт адміністративно-правової охорони 14
    1.1. Поняття, історичний розвиток та правові засади права інтелектуальної власності 14
    1.2. Державна система органів охорони права інтелектуальної власності 29 30
    1.3. Поняття та сутність адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 43
    Висновки до розділу 54

    РОЗДІЛ 2 Підстави і зміст адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 57
    2.1. Поняття адміністративного правопорушення як підстави для адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 57
    2.2. Юридичний склад адміністративного порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності: 67
    2.2.1. Об’єкт порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 68 67
    2.2.2. Об’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 83
    2.2.3. Суб’єкт порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 94 93
    2.2.4. Суб’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 101
    Висновки до розділу 110

    РОЗДІЛ 3 Реалізація адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 115
    3.1. Порушення справи і з’ясування обставин справи про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 115
    3.2. Розгляд справи про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 133
    3.3. Перегляд постанов у справі про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 145
    3.4. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності 151
    Висновки до розділу 160

    ВИСНОВКИ 163
    ДОДАТКИ 171
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 183


    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Після здобуття незалежності Україна здійснює демократичні перетворення в різних галузях національного законодавства. Важливим напрямом є забезпечення охорони інтелектуальної власності, оскільки саме вона потужно стимулює прогрес в усіх галузях розвитку суспільства. Інтелектуальний продукт є однією з найважливіших складових економічного, наукового, виробничого потенціалу будь-якої держави.
    Охорона правовідносин у сфері інтелектуальної власності здійснюється через встановлення і реалізацію заходів юридичної відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності. Одним із найбільш поширених її видів є адміністративна відповідальність, яка настає за вчинення адміністративних правопорушень у зазначеній сфері.
    Упровадження Концепції адміністративної реформи в Україні, Програми розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 року викликало суттєві зміни у загальній системі інтелектуального законодавства, прискорило процес посилення захисту прав та інтересів правовласників від протиправних посягань. Останнім часом в Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення порушень прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Статистичні дані свідчать, що у 2007 році виявлено 744 адміністративних правопорушень за ст. 51-2 КУпАП, що на 47 % більше ніж у 2006 році і на 74 % – ніж у 2005 році. Отже, проблема боротьби з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності є для України важливою і актуальною. Прийняті міжнародні зобов’язання нашої держави і прагнення вступу до Світової організації торгівлі передбачають застосування ефективних законодавчих, у тому числі адміністративно-правових, заходів по боротьбі з правопорушеннями в сфері інтелектуальної власності.
    Забезпечення надійних гарантій охорони прав інтелектуальної власності набувають суспільно-політичного значення, стають невід’ємним атрибутом державності кожної цивілізованої країни.
    З огляду на це на сучасному етапі законодавчих перетворень особливої актуальності набуває інститут адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять наукові праці відомих теоретиків права, зокрема таких як: С.С. Алексєєв, А.Б. Венгеров, Б.Т. Базильов, С.Н. Братусь, О.С. Йоффе, Д.А. Липинський, М.С. Малеїн, М.Н. Марченко, М.Д. Шаргородський
    Фундаментальною основою для поданого дослідження стали праці таких учених-адміністративістів: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, А.І. Берлача, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, Д.М. Бахраха, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.В. Зуй, С.В. Ківалова, В.В. Коваленка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Костицького, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, О.І. Миколенка, Д.В. Приймаченка, Ю.А. Тихомирова, В.К. Шкарупи та ін.
    У роботі було використано деякі погляди відомих учених-адміністративістів радянських часів, зокрема В.О. Власова, І.О. Галагана, Л.В. Коваля, С.С. Студенікіна, О.М. Якуби.
    Питання адміністративної відповідальності у сфері інтелектуальної власності були предметом наукового аналізу в дослідженнях В.Г. Корчевного, І.Г. Запорожець, В.О. Негрескул, В.Г. Остапчук.
    Деякі положення дисертаційного дослідження спираються на наукові праці російських та білоруських учених: Д.А. Гавриленка, В.В. Дорохіна, І.Л. Зайцевої, І.І. Маха, О.М. Крамника, А.Є. Філімонова.
    Окремі питання щодо проблематики даного дослідження відображено у працях науковців у галузі: кримінального права – П.П. Андрушка, П.С. Берзіна, П.С. Матишевського, А.М. Коваля, О.М. Костенко, Б.Л. Терещенка та ін.; цивільного права – В.Д. Базилевича, В.А. Дозорцева, В.С. Дроб’язка, М.В. Паладія, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Ю.С. Шемшученка, Р.Б. Шишки та ін.; митного права – О.М. Тропіної, Б.М. Габричідзе.
    У формулюванні висновків і пропозицій дисертант спирався на минуле та чинне законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, аналітичні відомості, довідкові видання.
    Водночас проблеми адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності предметом окремого монографічного дослідження не були. Дослідження вчених зосереджувалися здебільшого на порушенні авторських і суміжних прав, залишаючи без уваги порушення прав на інші об’єкти права інтелектуальної власності.
    Практика застосування адміністративної відповідальності за зазначені правопорушення виявила ряд проблем під час реалізації ст. 51-2 КУпАП, визначення адміністративних покарань за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, вдосконалення механізму адміністративного провадження у зазначеній категорії справ. Зазначене вище потребує обговорення і формулювання науково обґрунтованих пропозицій щодо розв’язання існуючих проблем у сфері застосування адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    З огляду на це виникла потреба в комплексному дослідженні проблем адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, передбаченого ст. 51-2 КУпАП.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Роботу виконано в межах плану наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2006-2008 рр. (номер державної реєстрації 0108U002183) і Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року. Крім того, цей напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, Програмі розвитку державної системи охорони інтелектуальної власності в Україні, Програмі інтеграції України до Європейського Союзу.
    Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації здійснити комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов’язаних з адміністративною відповідальністю за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, її реалізацією, визначити особливості провадження в цій категорії адміністративних справ та сформулювати пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства.
    Для досягнення зазначеної мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:
    – проаналізувати сутність і структуру інтелектуальної власності;
    – дослідити генезис охорони інтелектуальної власності;
    – уточнити категоріальний апарат у зазначеній сфері, дати авторські визначення понять “інтелектуальна власність”, “програма (передача) мовлення”, “винахід”, “корисна модель”;
    – виділити пріоритетні напрямки розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності;
    – визначити державну систему органів охорони інтелектуальної власності;
    – сформулювати визначення та ознаки поняття “адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”, дослідити її особливості;
    – проаналізувати ознаки складу правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП, уточнити ознаки окремих його елементів;
    – дослідити та узагальнити особливості стадій провадження у справах про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності;
    – розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Методи дослідження. Методологічною основою цього дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових, так і спеціальних. Логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). За допомогою історико-правовового методу досліджено генезис правової охорони інтелектуальної власності (підрозділ 1.1.). Формально-юридичний метод використано для аналізу правових норм, які регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності (підрозділ 1.1., та розділ 2); порівняльно-правовий метод – для вивчення досвіду протидії порушенням прав на об’єкт права інтелектуальної власності (розділ 2, 3).
    За допомогою системного та функціонального методів було здійснено аналіз державної системи органів охорони інтелектуальної власності (підрозділ 1.2.) Дисертант використовує метод дедукції для формулювання визначення поняття “адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності” (підрозділ 1.3.).
    Під час аналізу емпіричного матеріалу застосовувалися соціологічні прийоми отримання інформації: аналіз документів, анкетування, експертні оцінки. Проведено анкетне опитування працівників державної служби по боротьбі з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.
    З урахуванням вимог формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості та обґрунтованості міркувань сформульовані висновки і пропозиції дослідження.
    У процесі дослідження загальнонаукові та спеціальні методи пізнання використовувалися в сукупності, при цьому пріоритет того чи іншого методу обумовлювався завданнями дослідження.
    Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, в результаті якого автором запропоновано теоретично і практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:
    вперше:
    – дано авторські визначення понять “адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності”, “передача (програма) мовлення”, “винахід” та “корисна модель”;
    – обґрунтовано законодавче закріплення чотирьох окремих складів порушень прав на об’єкт права інтелектуальної власності, зокрема: 1) порушення прав на об’єкти авторських і суміжних прав; 2) порушення прав на об’єкти промислової власності; 3) порушення прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів, послуг; 4) порушення прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності;
    – сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативно-правових актів України;
    удосконалено:
    – понятійно-категоріальний апарат адміністративно-правового механізму охорони прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Уточнено дефініції термінів “комп’ютерна програма”, “виконання”;
    – теоретичні положення щодо формування окремої глави Особливої частини Кодексу України про адміністративні правопорушення “Адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності”;
    дістали подальшого розвитку:
    – періодизація генезису правової охорони інтелектуальної власності;
    – пріоритетні напрями подальшого розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності;
    – дослідження державної системи органів охорони інтелектуальної власності;
    – пропозиції про необхідність встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб, у тому числі за правопорушення, передбачені ст. 51-2 КУпАП;
    – питання реалізації адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичне і практичне значення. Положення дисертаційної роботи можуть використовуватися:
    – у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення питань адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності;
    – у правотворчості – для вдосконалення окремих положень чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності (Лист Інституту законодавства Верховної Ради України №22/256-1-4 від 27 травня 2008 року);
    – у правозастосовчій діяльності – для поліпшення практичної діяльності суб’єктів боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності;
    – у навчальному процесі – під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, “Митне право”, “Інтелектуальна власність” та деякі питання дисертаційного дослідження – в межах “Цивільного права” та “Господарського права” (Акт впровадження № 950 від 25 березня 2008 року), у різних формах підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.
    Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно з використанням останніх досягнень наукового менеджменту, теорії управління, адміністративного права.
    Отримані наукові результати та висновки щодо адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що містить дисертація, сформульовано та обґрунтовано на основі особистих теоретичних і практичних досліджень автора.
    Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, його результати було обговорено на засіданнях кафедри. Основні положення дисертаційного дослідження було оприлюднено на шести науково-практичних конференціях: “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (20 – 21 квітня 2006 року, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), “Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні” (25 лютого 2007 року, м. Тернопіль), “Сучасні правові проблеми українського державотворення” (26 квітня 2007 року, м. Біла Церква), “Актуальні проблеми цивільного права та цивільного процесу” (26 жовтня 2007 року Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, м. Донецьк), “Боротьба зі злочинами у сфері комп’ютерної інформації: проблеми та шляхи їх вирішення” (14 грудня 2007 року Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, м. Донецьк), “Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (6 червня 2008 року Національний університет ДПСУ, м. Ірпінь), “Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України (14 листопада 2008 року Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, м. Донецьк).
    Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у дванадцяти наукових працях, п’ять із яких надруковано у фахових виданнях, а також у семи збірниках доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків (на 12 сторінках) та списку використаної літератури (216 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 205 сторінок.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, що полягає в комплексному дослідженні адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, передбаченого ст. 51-2 КУпАП.
    У результаті дослідження проблем адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, аналізу чинного законодавства України, практики його застосування запропоноване авторське бачення основоположних висновків, визначень, змін і доповнень до чинного законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності. Серед них найбільш суттєвими є такі:
    1. Досліджено генезис правової охорони інтелектуальної власності. Виділено чотири основні етапи історичного розвитку законодавства про інтелектуальну власність :
    1) зародження (період Античності III ст. до н.е. - ІІ ст.);
    2) становлення (період Середньовіччя V-XVII ст.);
    3) розвиток (період Нового часу XVII-XIX ст.);
    4) удосконалення і приведення у відповідність із соціально-економічним та політичним розвитком (з ХІХ - дотепер).
    Доведено, що кожний із зазначених етапів характеризується зміненням політичних процесів і законодавства.
    2. Трактування терміна “інтелектуальна власність” у наукових колах характеризується плюралізмом теорій та поглядів, існуванням, конкуренцією та поєднанням різних теоретичних концепцій інтелектуальної власності. На сьогодні, у світовій науці про інтелектуальну власність домінують дві концепції: виключних прав і пропрієтарної власності.
    Висловлено думку, що під інтелектуальною власністю необхідно розуміти сукупність виняткових прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної діяльності, а також деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких встановлений чинним українським законодавством.
    3. В основу сучасних процесів у сфері інтелектуальної власності повинно бути покладено процес удосконалення правового регулювання інтелектуальної власності, в якому втілюються такі зміни, доповнення, що дозволять створити зрештою комплексний правовий інститут інтелектуальної власності.
    Після виходу правового регулювання інтелектуальної власності на законодавчий рівень та його стабілізації неминуче постало питання про систематизацію законодавства в означеній сфері. Однією з найголовніших властивостей права є його системність, тобто поділ права на окремі структурні елементи, погоджені та взаємозалежні. Системна побудова права має важливе значення, бо дозволяє більш точно і правильно застосовувати її на практиці. Оптимальним способом приведення роз’єднаного українського інтелектуального законодавства у відповідність із загальновизнаним принципами, нормами і положеннями міжнародних актів є, поза сумнівом, кодифікування. На жаль, в Україні цей процес не набув іще свого законодавчого виразу, і як норми охорони, так і норми правового регулювання розокремлено існують в різних правових актах, зокрема підзаконних.
    На сучасному етапі питання інтелектуальної власності постають предметом великої кількості міжнародних нормативно-правових актів, саме тому не менш важливим і необхідним способом удосконалення правового регулювання інтелектуальної власності є його гармонізація та уніфікація з вимогами і нормами ГАТТ-СОТ, що дозволить сформувати економічні, інституційні, матеріальні й інші передумови для поступового включення України до світових господарських процесів і прискорить набуття нею членства в СОТ.
    4. Потребує законодавчого регулювання питання термінологічного уточнення дефініцій “комп’ютерна програма”, “виконання”, “передача (програма) мовлення”, розмежування дефініцій “винахід” і “корисна модель”.
    5. Сьогодні в Україні існує система державних органів та громадських організацій, які здійснюють охорону інтелектуальної власності, а також протидіють порушенням зазначених прав. Аналіз структури державної системи органів охорони у сфері інтелектуальної власності в Україні дозволяє дійти висновку про те, що організаційні структури, створені в країні, можна поділити на чотири категорії:
     органи, які є складовими державного апарату та відповідають за визначення загальної політики в цій сфері;
     органи поза державним апаратом, для яких може передбачатися державний нагляд;
     особливі структури в судових органах;
     громадські організації.
    6. Детальний аналіз системи заходів протидії порушенню прав на об’єкт права інтелектуальної власності дає можливість стверджувати, що адміністративна відповідальність як один із видів адміністративно-правових заходів посідає вагоме місце в цій системі та є одним із найбільш поширених видів юридичної відповідальності, оскільки дозволяє негайно й оперативно реагувати на неправомірні діяння.
    Адміністративна відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності становить реалізацію адміністративно-правової санкції, яка полягає в застосуванні судом до винної особи, котра вчинила адміністративне правопорушення у сфері інтелектуальної власності, стягнення, передбаченого Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно до визначеної законом процедурою.
    7. Підставою адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності є адміністративне правопорушення – суспільно небезпечне, протиправне, винне діяння (дію або бездіяльність) фізичної або юридичної особи, що порушує закріплені в законах або інших нормативно-правових актах права на результати інтелектуальної діяльності й прирівняні до них об’єкти, за що ст. 51-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність.
    Узагальнюючи дискусії щодо проблеми об’єкта адміністративного правопорушення, дисертантом визначено, що об’єктом порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності є майнові та особисті немайнові права на результати інтелектуальної діяльності й прирівняні до них об’єкти, регульовані правовими нормами і охороняються заходами адміністративної відповідальності.
    Аналізуючи визначення предмета правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП, вважаємо його одним із основних та обов’язкових ознак порушень прав на об’єкт права інтелектуальної власності.
    Об’єктивна сторона порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності полягає у незаконному використанні такого об’єкта. Перелік дій, віднесених до узагальненого поняття “незаконне використання”, є досить широким і має певний спектр дії для кожної окремої групи об’єктів: для авторських прав, суміжних прав, патентних прав, для засобів індивідуалізації учасників господарського обігу, товарів та послуг тощо. Саме тому ми пропонуємо створити в структурі КУпАП чотири окремі склади: а) порушення прав на об’єкти авторських суміжних прав; б) порушення прав на об’єкти промислової власності; в) порушення прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів, послуг; г) порушення прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності – в диспозиції кожного з яких чітко визначити перелік дій, які вважаються незаконним використанням відповідної групи об’єктів інтелектуальної власності.
    Суб’єктами адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51-2 КУпАП можуть бути як фізичні , так і юридичні особи.
    У проекті нового КУпАП у нормах Загальної частини доцільно передбачити визнання юридичних осіб суб’єктами адміністративної відповідальності.
    В КУпАП прямо зазначити статті, за порушення яких настає адміністративна відповідальність юридичних осіб. До числа таких статей віднести й ті, що передбачають порушення прав у сфері інтелектуальної власності.
    Із суб’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 51-2 КУпАП, характеризується щодо діяння лише прямим умислом, що прямо визначено в її диспозиції, а до наслідків у вигляді завдання суб’єктові права інтелектуальної власності матеріальної шкоди може характеризуватися як умислом, так і необережністю. Вина юридичної особи повинна з’ясовуватися залежно від вини її посадових осіб і працівників. Юридична особа визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, якщо буде встановлено, що у посадовців або представників юридичної особи була можливість для додержання правил і норм, за порушення яких законодавством встановлено адміністративну відповідальність, але ними не вжито заходів щодо їх дотримання.
    8. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, що порушують право на об’єкт права інтелектуальної власності характеризується наявністю певних осіб, які приймають участь у провадженні, особливостями процесуальних дій, специфікою процедури їх оформлення, а також послідовністю стадій, які необхідні для досягнення загальної мети:
    1) порушення справи і з’ясування обставин справи:
    – офіційна реєстрація уповноваженим органом (посадовцем) фактичних даних, які в юридичній літературі називаються приводами для порушення справи про адміністративне правопорушення;
    – офіційна діяльність уповноважених органів щодо з’ясування обставин правопорушення;
    – складання протоколу.
    2) розгляд справи і винесення постанови:
    – підготовка до розгляду справи про адміністративне правопорушення;
    – безпосередній розгляд справи;
    – прийняття і оформлення рішення;
    – оголошення прийнятого рішення.
    3) перегляд прийнятого рішення (факультативна стадія):
    – принесення протесту;
    – розгляд протесту;
    – винесення рішення за протестом;
    4) виконання постанови у справі:
    – звернення постанови до виконання;
    – безпосереднє виконання;
    – відстрочка виконання (факультативний етап);
    – припинення виконання.
    9. З метою створення єдиної збалансованої системи адміністративно-правових норм пропонуємо вмістити статті 51-2, 164-3, 164-6, 164-7, 164-9 КУпАП в окрему главу, за наявністю спільності рис: їх родовим об’єктом є суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності; їх предметом є окремі об’єкти права інтелектуальної власності; діяння, що утворюють їх об’єктивну сторону, є фактично тотожними – умисне порушення права інтелектуальної власності на певні об’єкти права інтелектуальної власності.
    Обґрунтоване положення про те, що web-сайт є твором і може визнаватися окремим об’єктом правової охорони, саме тому необхідне законодавче визначення цього об’єкта авторського права і суміжних прав шляхом внесення доповнень до Закону України “Про авторське право і суміжні права”.
    Вважаємо необхідним установлення в Кодексі форми, змісту, термінів і порядку сповіщень осіб, які беруть участь у адміністративному провадженні, про час і місце розгляду справи.
    З метою підвищення гарантованості прав громадян у адміністративно-юрисдикційному процесі КУпАП доцільно доповнити нормами, що прямо передбачають можливість ведення протоколу під час розгляду справи не тільки колегіальним органом, включаючи право подавання зауважень до протоколу. Статтю 281 КУпАП замінити статтею такого змісту:
    “Стаття 281. Протокол розгляду справи про адміністративне правопорушення
    Органом (посадовою особою) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ведеться протокол, в якому повинні бути зазначені:
    1) дата й місце засідання;
    2) найменування органу, який розглядає справу, його склад (у разі розгляду колегіальним органом);
    3) зміст справи, що підлягає розгляду;
    4) відомості про явку осіб, які беруть участь у справі;
    5) пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх зауваження, клопотання і результати їх розгляду;
    6) документи й речові докази, досліджені під час розгляду справи;
    7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оскарження.
    Протокол підписується особою, яка проводить розгляд, або головуючим колегіального органу і секретарем цього органу”.
    Наголошується на необхідності в проекті нового Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачити апеляційний порядок оскарження постанов місцевих судів до вищестоящих судів, що найбільш повно забезпечить захист прав як осіб, відносно яких здійснюється провадження, так і потерпілого.
    Дисертантка зазначає, що сучасний стан виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах про порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності спонукає до необхідності вдосконалення регламентації порядку виконання стягнень зазначеної категорії справ, розроблення нових дієвих механізміву цьому напрямі.
    Частину 1 ст. 24 доповнити новим видом стягнення: п. 41 “Безоплатне вилучення предмета”.
    Доповнити Кодекс статтею 291 такого змісту:
    “Стаття 291 Безоплатне вилучення предмета
    Безоплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні з подальшим знищенням, утилізацією або зверненням у власність держави відповідно до чинного законодавства без надання особі, в якої цей предмет було вилучено, оплати в будь-якій формі ”.
    Санкцію статті 51-2 викласти в такій редакції: “…тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з безоплатним вилученням і знищенням незаконно виготовленої продукції та обладнання й матеріалів, призначених для її виготовлення”.
    Аналіз чинного законодавства, яке регламентує адміністративну відповідальність за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, практика його застосування, теоретичне осмислення низки наукових праць з адміністративного права свідчить, що його реалізація на сьогодні є досить проблематичною. Внесення запропонованих нами змін не лише забезпечить реалізацію важливих функцій адміністративної відповідальності, сприятиме державним органам у ефективному подоланні проблем боротьби з правопорушеннями в зазначеній сфері, але й посилить захист інтелектуальної власності в Україні та приведе наше законодавство у відповідність до базових норм Світової організації торгівлі щодо охорони інтелектуальної власності.



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Верхолетов М. А. Интеллектуальная собственность как теоретико-правовая категория: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве” / М. А. Верхолётов. – М., 2005. – 27 с.
    2. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
    3. Цивільний кодекс України: Закон України вiд 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №11. – Ст. 461.
    4. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність: [підручник] / В. Д. Базилевич. – К. : Знання, 2006. – 413 с.
    5. Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект : [монографія] / Р. Б. Шишка. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 с.
    6. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации : [сб. ст.] / В. А. Дозерцев. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
    7. Гражданский кодекс Республики Беларусь. – [3-е изд., с изм. и доп.]. – Мн. : Национальный центр правовой информации Республики Беларусь, 2003. – 621 с.
    8. Право інтелектуальної власності : [підручник для студентів вищих навчальних закладів] / [за ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького]. – К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2002. – 624 с.
    9. Цивільне право України : [підручник] : [у 2-х кн.] / [за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 864 с.
    10. Інтелектуальна власність як джерело якісного розвитку : загальний огляд для малих і середніх підприємств / [за ред. М. В. Паладія]. – К., 2003. – 237 с.
    11. Тропіна О. М. Категорія “інтелектуальна власність” у митному законодавстві / О. М. Тропіна // Вісник Академії митної служби України. – 2001. – №4 – С. 30–35.
    12. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності України : [навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів] / О. А. Підопригора, О. О. Підопригора. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.
    13. Ларичев В. Д. Предупреждение преступлений, посягающих на интеллектуальную собственность : [научно-практическое пособие] / В. Д. Ларичев, Б. Л. Терещенко. – М. : Издательство “Альфа-Пресс”, 2006. – 176 с.
    14. Новик Ю. И. Психологические проблемы правового регулирования / Ю. И. Новик. – Мн. : Издательство БГУ, 1980. – 346 с.
    15. Вишневецкий Л. М. Формула приоритета : возникновение и развитие авторского и патентного права / Л. М. Вишневецкий, Б. И. Іванов, Л. Г. Левин. – Ленинград : Наука, 1990. – 205 с.
    16. Дроб’язко В. С. Право інтелектуальної власності : [навчальний посібник] / В. С. Дроб’язко, Р. В. Дроб’язко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
    17. Пиленко А. А. Право изобретателя / А. А. Пиленко. – М., 2001. – 779 с.
    18. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации : [учебник] / А. П. Сергеев. – М. : Теис, 1996. – 704 с.
    19. Мельник В. Історико-правові аспекти виникнення та розвитку законодавства стосовно авторського права в Україні / В. Мельник // Інтелектуальна власність. – 2004. – №1. – С. 8–11.
    20. Колесников А. Л. Об истории разработки Патентного закона 1924 года /А.Л. Колесников // Вопросы изобретательства. – 1989. – №8. – С. 18–22.
    21. Промислова власність в Україні : проблеми правової охорони : [збірник наукових статей] / [за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Л. Бошицького]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 548 с.
    22. Про охорону прав на сорти рослин : Закон України від 21 квітня 1993 року № 3116-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 21. – Ст. 218.
    23. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2362-ІІІ / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 117.
    24. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 року №3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст.62.
    25. Ніколаєнко С. Проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування щодо захисту прав інтелектуальної власності / С. Ніколаєнко // Інтелектуальна власність. – 2007. – №2. – С. 4–14.
    26. Кравченко І. С. Система законодавчого регулювання адміністративно-правових відносин інтелектуальної власності в Україні / І. С. Кравченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – №2. – С. 109–115.
    27. Головкова О. М. Генезис правової охорони інтелектуальної власності / О. М. Головкова // Форум права. – 2008. – №1. – С. 92 – 98. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP.
    28. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України N 1072/2000 від 14.09.2000 [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
    29. Про Рекомендації парламентських слухань : “Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування”: Постанова Верховної Ради України від 27 червня 2007 року №1243-V // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. – №4. – С. 59–79.
    30. Орлюк О. Захист прав інтелектуальної власності : проблеми правозастосування / О. Орлюк // Інтелектуальна власність. – 2007. – №2. – С. 24–29.
    31. Кодекс интеллектуальной собственности Франции. – М. : ВПИИПИ, 1997. – 137 с.
    32. Шестаков Д.Ю. Интеллектуальная собственность в системе российского права и законодательства // Российская юстиция. – 2000. – №5. – С. 20–27.
    33. Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на проект Кодексу України про інтелектуальну власність (реєстраційний №5620 від 07.06.2004 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/.
    34. Абдуліна І. Кодекс про інтелектуальну власність зачекає? / І. Абдуліна // Інтелектуальна власність. – 2005. – №2. – С. 61.
    35. Близнец И. Проблемы систематизации законодательства об интеллектуальной собственности / И. Близнец, К. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. Авторские и смежные права. – 2002. – №1. – С. 2–6.
    36. Венгеров А. Б. Теория государства и права : в 2 т. / А. Б. Венгеров. – М., 1996. –
    Т.2: Теория права. – 1996. – 587 с.
    37. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : Закон України від 15 грудня 1993 року №3687 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №7. – Ст. 32.
    38. Паладій М. В. Альтернативне вирішення спорів в сфері інтелектуальної власності в Україні / М. В. Паладій // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницьк, 2004. – №.1-2 (9-10). – С. 3–8.
    39. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 року № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
    40. Галянтич М. Патентний суд України – нагальна проблема створення єдиної системи захисту промислової власності / М. Галянтич // Інтелектуальна власність. – 1999. – №1. – С. 3–6.
    41. Запорожець І. Г. Адміністративно-правові засади управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності: дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Запорожець Ірина Григорівна. – Х., 2006. – 201 с.
    42. Про утворення Міжвідомчого комітету з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 16.02.2000 року №316 // Офіційний вісник України. – 2000. – №7 – Ст. 277.
    43. Положення про Державний департамент інтелектуальної власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року № 997 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 25. – Ст. 1060.
    44. Паладій М. Реалізація державної політики у сфері інтелектуальної власності : досягнення та перспективи / М. Паладій // Інтелектуальна власність. – 2003. – №10. – С. 3–8.
    45. Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 // Урядовий кур’єр. – 2002. - № 111.
    46. Кравченко О. Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні / О. Кравченко, С. Подоляка // Інтелектуальна власність. – 2004. – №1. – С. 3.– 6.
    47. Про затвердження положення про Міністерство юстиції України : Указ Президента України від 30 грудня 1997 року №1396/97 // Юридичний вісник України. – 1998. – лютий. – №7. – Ст. 11.
    48. Долгий О. А. Механізми державного управління податковою службою України в умовах ризиків : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 “Механізм державного управління”/ О.А. Долгий. – Донецьк : Донецький держ. ун-т управління, 2007. – 36с.
    49. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : навч.посіб. / [В. Т. Білоус, С. Е. Демський, О. С. Захаровата ін.] – К. : Юрінком інтер, 2002. – 320с.
    50. Ануфрієв М. І. Завдання правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю / М. І. Ануфрієв // Вісник ЛАВС УМВС. – 1999. - №2. – С. 8-13.
    51. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26 листопада 1993 року №3660 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №50. – Ст. 472.
    52. Мельниченко О. Захист суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції / О. Мельниченко // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 65–68.
    53. Митний Кодекс України : Закон України вiд 11 липня 2002 року № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38 – 39. – Ст. 288.
    54. Руденко М. Загальні теоретико-правові засади діяльності прокуратури у сфері інтелектуальної власності / М. Руденко // Теорія та історія держави і права. – 2007. – №10. – С. 4–9.
    55. Тропіна О. М. Організаційно-правові засади здійснення митного контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Тропіна Олена Миколаївна. – Ірпінь, 2003. – 195 с.
    56. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М.: Русский язык, 1984. – 816 с.
    57. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. В.Т. Бусел]. – Ірпінь: Перун, 2001. – 136 с.
    58. Новый большой энциклопедический словарь. – М. : Большая Российская энциклопедия : Н74 РИПОЛ классик, 2004. – 1456 с.
    59. Базылев Б. Т. Сущность позитивной юридической ответственности / Б. Т. Базылев // Правоведение. – Л. : Изд-во Ленинградского университета. – 1979. – №4. – С.40–46.
    60. Носков Е. А. Позитивная юридическая ответственность / Е. А Носков; под общей редакцией Р. Л. Хачатурова. – Тольятти : ВУиТ, 2003. – 143 с.
    61. Липинский Д. А. Проблемы юридической ответственности / Д. А. Липинский; под ред. д-ра юрид. наук, проф. Р.Л. Хачатурова. – СПб. : Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. – 387с.
    62. Черных Е. В. Юридическая ответственность – целостное правовое явление / Е. В. Черных, Д. А. Липинский // Право и политика. – 2005. – №3. – С. 10–18.
    63. Алексеев С. С. Проблемы теории права : [курс лекций] : в 2 т. – Свердловск, 1972. –
    Т.1: Основные вопросы общей теории социалистического права. – 1972. – 371 с.
    64. Малеин Н. С. Правонарушение : понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 132 с.
    65. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Городец. издат., 2001. – 215 с.
    66. Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності : проблеми розвитку : [монографія] / Д. М. Лук’янець. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 136 с.
    67. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР (государственное и материальное исследование) / И. А. Галаган. – Воронеж, 1970. – 252 с.
    68. Кодекс Украины об административных правонарушениях : [научно-практический комментарий] / [под общ. ред. А. С. Васильева]. – [3-е вид.]. – Х. : ООО “Одиссей”, 2002. – 1040с.
    69. Якуба О. М. Административная ответственность / О. М. Якуба. – М. : Юрид. лит., 1972. – 152 с.
    70. Битяк Ю. П. Административное право Украины : Общая часть : [учебное пособие] / Ю. П. Битяк , В. В. Зуй. – Х. : Одиссей, 1999. – 223 с.
    71. Козлов Ю. М. Административное право : [учебник] / Ю. М. Козлов, Л. Л. Попов. – М., 2002. – 728 с.
    72. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України : [навчальний посібник] / С. Т. Гончарук. – К. : Видавництво УАВС, 1995. – 78с.
    73. Бахрах Д. Н. Административное право Росии : [учебник для вузов] / Д. Н. Бахрах. – М. : НОРМА, 2000. – 640 с.
    74. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / В. К. Колпаков. – К. : Юірнком Інтер, 2004. – 528 с.
    75. Лук’янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні : теорія та практика правового регулювання : [монографія] / Д. М. Лук’янець. – Суми : ВТД “Університетська книга”, 2006. – 367 с.
    76. Проект Кодексу про адміністративні правопорушення. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
    77. Шкарупа В. К. Поняття адміністративної відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності / В. К. Шкарупа, О. М. Головкова // Науковий вісник Національної академії ДПС України (економіка, право). – Ірпінь, 2007. – № 1(36). – С. 147–152.
    78. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР : процессуальное регулирование / И. А. Галаган. – Воронеж : Изд-во Воронежск. ун-та‚ 1976. – 198 с.
    79. Студеникин С. С. Советское административное право / С. С. Студеникин. – М. : Гос. изд. юрид. лит., 1949. – 133 с.
    80. Студеникин С. С. Советское административное право : [учебник для юрид. высш. учеб. завед.] / С. С. Студеникин, В. А. Власов, И. И. Евтихеев. – М. : Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 440 с.
    81. Адміністративне право України : [академ. курс : підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ] / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко и др.]; под ред. В. Б. Авер’янова. — К. : Юридична думка, 2007. –
    Т. 1 : Загальна частина. – 2007. – 591с.
    82. Берлач А. І. Адміністративне право України : [навч. посіб. для дист. навч] / А. І. Берлач. – К. : Ун.-т “Україна”, 2005. – 472 с.
    83. Ківалов С. В. Адміністративне право України : [навч.-метод. посібник] / С. В. Ківалов, Л. Р. Біла. – [3-е вид., перероб. і доп.]. – Одеса : Юридична література, 2006. – 488с.
    84. Біла Р. Л. Адміністративний примус і відповідальність по адміністративному праву / Р. Л. Біла // Адміністративне право України : [підручник] / С.В. Ківалова. – Одеса : Юрид. література, 2003. – 896 с.
    85. Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І. Коліушко, О. Банчук // Право України. – 2008. – №4. – С.31–36.
    86. Иванова Л. В. Административное правонарушение: понятие и состав : [лекция] / Л. В. Иванова. – Домодедово : ВИПК МВД России, 2000. – 35 с.
    87. Адміністративне право України : [підручник для юрид. вузів і фак.] / [за ред. Ю. П. Битяка]. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
    88. Власов В. А. Советское административное право / В. А. Власов, С. С. Студеникин. – Иркутск, 1959. – 280 с.
    89. Бахрах Д. Н. Административная ответственность граждан в СССР : [учебное пособие] / Д. Н. Бахрах. – Свердловск : Изд–во Уральск. ун–та, 1989. – 204 с.
    90. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 381 с.
    91. Адміністративне право України : [підручник] / [за ред. С. В. Ківалова]. – Одеса : Юридична література, 2003. – 312 с.
    92. Кисин В. Р. Административное правонарушение : понятие, состав, квалификация / В. Р. Кисин – М., 1991. – 178 с.
    93. Адміністративні правопорушення в системі права : [навчально-методичний посібник] / О. В. Кузьменко, С. С. Гнатюк, В. В. Новіков, Л. Г. Чистоклєтов. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – 152 с.
    94. Рогов Е. И. Общая психология : [курс лекцій] / Е. И. Рогов.- М. : Гуман. изд. центр “ВЛАДОС”, 1999. – 446 с.
    95. Бахрах Д. Н. Советское законодательство об административной ответственности / Д. Н. Бахрах. – Пермь, 1969. – 108 с.
    96. Копейчиков В. В. Правознавство / В. В. Копейчиков, В. А. Бобир. – [вид. 2-ге, перероб. та допов.]. – К. : Юринком Інтер, 1999. – 704 с.
    97. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М., 1961. – 667 с.
    98. Фролов Е. А. Объект уголовно-правовой охраны и его роль в организации борьбы с посягательствами на социалистическую собственность : автореф. дис. на соискание научной степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Криминология, уголовное право, уголовно-исполнительное право” / Е. А. Фролов – Свердловск, 1971. – 52 с.
    99. Кримінальне право і законодавство України : частина загальна : [курс лекцій] / [за ред. М. Й. Коржанського]. – К. : Атіка, 2001. – 432 c.
    100. Наумов А. В. Российское уголовное право : Общая часть : [курс лекций] / А. В. Наумов. – М. : Издательство БЕК, 1996. – 560 c.
    101. Российское уголовное право : Общая часть : [учебник]. – М. : Издательство “Спарк”, 1997. – 454 с.
    102. Курс уголовного права : Общая часть : [учебник для вузов] : у 2 т. / [под ред. докт. юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук, доцента М. И. Тяжковой]. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. –
    Т.1: Учение о преступлении. – 1999. – 592 с.
    103. Тер-Акопов А. А. Защита личности – принцип уголовного закона / А. А. Тер-Акопов // Современные тенденции развития уголовной политики и уголовное законодательство. – М., 1994. – С. 51–58.
    104. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. (Наукове видання) / С. Б. Гаврик. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 636 c.
    105. Зелінський А. Ф. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / А. Ф. Зелінський, В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. № 2. – С. 148–154.
    106. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. вузів і фак.] / П. С. Матишевський – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
    107. Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину / Є. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–78.
    108. Административный процесс : [учебник] / Л. Л. Попов, Ю. И. Мигачев, С. В. Тихомиров. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2006. – 688 с.
    109. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине : [учебное пособие] / А. И. Миколенко. – [2-е изд., доп.]. – Х. : “Одиссей”, 2006. – 352 с.
    110. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : [навчальний посыбник] / С. Г. Стеценко . – К. : Атіка, 2008. – 624 с.
    111. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія : соціально-правовий аспект, феномен і проблеми розвитку / О. І. Остапенко – Л. : ЛІВС, 1995. – 321 с.
    112. Стрельніков А. В. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про рекламу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Стрельников Андрій Вікторович. – Одеса, 2004. – 199 с.
    113. Сорока Л. В. Адміністративна відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Сорока Лариса Володимирівна – К., 2005. – 191 с.
    114. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг : аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Берзін Павло Сергійович. – К., 2004. – 311 с.
    115. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. – 1998. – № 1. – С. 51–62.
    116. Жаров В. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності / В. Жаров // Право України –1999. – №3. – С.46.
    117. Корчевний Г. В. Адміністративна відповідальність за порушення авторських і суміжних прав : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Корчевний Геннадій Валерійович. – Одесса, 2004. – 174 с.
    118. Андрушко П. П. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності (статті 176, 177, 229, 231 та 232 КК України) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. – № 9. – С. 17–67.
    119. Глухова Г. Необходима самостоятельная глава в УК РФ о преступлениях против интеллектуальной собственности / Г. Глухова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 20–21.
    120. Лихова С. Питання обґрунтованості вживання поняття “злочини, що посягають на право інтелектуальної власності” / С. Лихова, П. Берзін // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали Х регіональної науково-практичної конференції, (Львів, 5-6 лютого 2004 р.). – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 396–399.
    121. Остапенко О. І. Кваліфікація адміністративних правопорушень / О. І. Остапенко – Л., 2000. – 174 с.
    122. Печеницын В. А. Состав административного проступка : дис. … кандидата юридических наук : 12.00.02 / В. А. Печеницын. – Свердловск, 1985. – 189 с.
    123. Шкарупа В. К. Доказування та докази в адміністративно–примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції) / В. К. Шкарупа. – К., 1995. – 127 с.
    124. Бакай І. М. Захист авторських та суміжних прав / І. М. Бакай, В. В. Костицький – К. : Нічлава, 1997. – 96с.
    125. Гулкевич В. Д. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / В. Д. Гулкевич. – Л., 2008. – 20 с.
    126. Дмитришин В. С. Інтелектуальна власність на програмне забезпечення в Україні / В. С. Дмитрішин – К. : Вірлен, 2005. – 304 с.
    127. Головкова О. М. Web-сайти як предмет протиправного посягання / О. М. Головкова // Боротьба зі злочинами у сфері комп’ютерної інформації : проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали міжвузівської науково-практичної конференції, (Донецьк, 14 грудня 2007 р.). – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2007. – С. 25–27.
    128. Пастухов О. М. Авторське право у сфері функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.03 / О. М. Пастухов. – К., 2002. – 199 с.
    129. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних : Закон України від 23 березня 2000 року №1587 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 24. – Ст.183.
    130. Інтелектуальна власність в Україні : правові засади та практика : [наук.-практ. вид. / заг ред. Святоцький О. Д.]: у 4 т. / О. Д. Святоцький. – К. : Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. –
    Т.2: Авторське право і суміжні права / [за заг. ред. Г. І. Миронка, В. С. Дроб’язка]. – 1999. – 460 с.
    131. Гулькевич В. Визначення предмета порушення авторського і суміжних прав / В. Гулькевич // Право України – 2006. – №3. – С.97–105.
    132. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [відп. ред. С. С. Сценко]. – [4-те вид., переробл. та доповн.]. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
    133. Правила складання і надання заявки на винахід та заявки на корисну модель : наказ Міністерства освіти і науки України від 22 січня 2001 року № 22 // Офіційний вісник України. – 2001 р. – №9. – Ст. 386.
    134. Мельник О. М. Цивільно-правова охорона інтелектуальної власності : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.03 / Мельник Олена Миколаївна. – Харків, 2004. – 194 с.
    135. Зайцева И. Л. Административная ответственность за нарушение авторских и смежных прав : автореф. дис. на соискание науч. степени кандид. юрид. наук: спец. 12.00.14 “Административное право, финансовое право, информационное право” / И. Л. Зайцева. – М., 2005. – 29 с.
    136. Негрескул В. Поняття адміністративного захисту авторського права і суміжних прав / В. Негрескул // Інтелектуальна власність. – 2003. – №5. – С. 3–9.
    137. Остапчук В. Питання реформування адміністративної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 51–54.
    138. Гончарук С. Т. Адміністративне право України: [навчальний посібник] / С. Т. Гончарук. – К.: НАВСУ, 2000. – 240 с.
    139. Коваль А. М. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн

SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Купим мелким и крупным оптом -диссертации, защищенные в 2013-2014 г.г.

Доставка любой диссертации из России и Украины