Стрельцов Лев Євгенович. Міжнародно-правові зобов'язання держав по охороні комп'ютерних програм

brief description

Стрельцов Лев Євгенович. Назва дисертаційної роботи: "Міжнародно-правові зобов'язання держав по охороні комп'ютерних програм"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису
СТРЕЛЬЦОВ ЛЕВ ЄВГЕНОВИЧ
УДК 341.1
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ДЕРЖАВ ПО ОХОРОНІ
КОМП'ЮТЕРНИХ ПРОГРАМ
Спеціальність 12.00.11 –
міжнародне право
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник 
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент
Національної академії правових наук України
БУРОМЕНСЬКИЙ МИХАЙЛО ВСЕВОЛОДОВИЧ
Харків –2016
2
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В РОБОТІ
Типові положення – Model Provisions on the Protection of Computer Software.
Prepared by the International Bureau of the World Intellectual Property
Organization. – Geneva 1978.
Бернська конвенція – Бернська конвенція про охорону літературних і
художніх творів Всесвітньої організації інтелектуальної власності :
Міжнародний документ від 24.07.1971.
Договір ВОІВ – Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності
про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня
1996 року? та положення Бернської конвенції (1971 р.), на які містяться
посилання у Договорі, 1996.
Директива про комп’ютерні програми – Directive 2009/24/EC of The
European Parliament and of The Council of 23 April 2009 on the legal protection
of computer programs (Codified version).
Директива INFOSOC – Directive 2001/29/EC of the European Parliament and
of the Council of 22 May 2001 on the harmonisation of certain aspects of
copyright and related rights in the INFOrmation SOCiety.
Директива ІВ – Directive 2004/48/EC of The European Parliament and of The
Council of 29 April 2004 on the enforcement of intellectual property rights.
Закон про авторське право – Про авторське право і суміжні права : Закон
України від 23.12.1993 № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України
(ВВР). – 1994. – № 13.
3
ЗМІСТ
ВСТУП….……………………………………………………………………...… 4
РОЗДІЛ 1. Розвиток міжнародно-правового регулювання охорони
комп’ютерних програм
1.1. Основні етапи регулювання охорони комп'ютерних програм в
міжнародних договорах……………………………………………………..…. 13
1.2. Комп'ютерна програма як предмет міжнародних договорів про охорону
прав інтелектуальної власності……………...……………………………….... 27
Висновки до Розділу 1…………………………………………….…………… 47
РОЗДІЛ 2. Зміст міжнародно-правових зобов'язань держав за
договорами про охорону комп’ютерних програм
2.1. Міжнародно-правові зобов'язання про охорону комп’ютерних програм за
правом Всесвітньої організації інтелектуальної власності.……………….… 51
2.2. Міжнародно-правові зобов'язання про охорону комп’ютерних програм за
правом Світової організації торгівлі……………………………………….…. 79
2.3. Міжнародно-правові зобов'язання про охорону комп'ютерних програм у
праві Європейського Союзу………………………………………………….. 102
Висновки до Розділу 2……………………………………………………...… 126
РОЗДІЛ 3. Імплементація міжнародно-правових договорів про охорону
комп’ютерних програм в національне законодавство України
3.1. Система міжнародно-правових зобов'язань України і національного
законодавства в сфері охорони комп'ютерних програм……………………. 132
3.2. Особливості національної імплементації міжнародно-правових
зобов'язань України про охорону комп'ютерних програм………………….146
Висновки до Розділу 3………………………………………………………... 185
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………. 194
ДОДАТКИ………………………………………………………………….…. 226
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Швидкість, з якою розвиваються
інформаційні технології, потребує прийняття негайних рішень зі створення
та функціонування ефективних міжнародно-правових механізмів та
інструментів охорони комп'ютерних програм, без котрих технологічний
прогрес стає неможливим. Але людство виявилося неготовим до швидких
кроків в міжнародно-правовому регулюванні користування комп'ютерним
програмним продуктом. Врешті почали використовувати декілька
міжнародно-правових актів універсального рівня, прийнятих в різні часи і з
різною метою: Бернську конвенцію про охорону літературних і художніх
творів в редакції 1967 р., Всесвітню конвенцію про авторське право 1952 р.,
Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності 1994 р.,
Договір ВОІВ про авторське право 1996 р. Одночасно в ЄС відбулося
регулювання з врахуванням регіональних особливостей. Було укладено низку
двосторонніх угод. Україна є учасницею більшості всіх цих міжнародних
договорів. Враховуючи участь України в СОТ та ВОІВ, та беручи до уваги
процес гармонізації її законодавства з правом ЄС на підставі угод з
Євросоюзом, необхідно зазначити, що існує нагальна потреба в цільовому
аналізі міжнародно-правового регулювання використання комп'ютерних
програм та боротьби з цифровим піратством у мережі Інтернет.
Отже, актуальність цього дослідження обумовлена низкою обставин.
По-перше, виникає необхідність з'ясування змісту міжнародно-правових
зобов'язань держав за цими міжнародними інструментами (міжнародними
договорами, директивами ЄС та іншими міжнародними актами), порівняння
міжнародно-правових зобов'язань, що виникають на їх підставі, та з'ясування
наявних колізій в них чи прогалин. По-друге, важливо з'ясувати здатність
міжнародних договорів, на підставі яких відбувається охорона комп'ютерних
програм, відображати швидкоплинні зміни у технологіях. По-третє, постає
питання оцінки рівню національної імплементації міжнародно-правових
5
норм, в тому числі в Україні, відповідно до міжнародно-правових
зобов'язань, закладених в договорах та директивах ЄС.
Серед вітчизняних науковців, які займалися дослідженням міжнародноправових зобов'язань держав, а також зобов'язань в сфері охорони
комп'ютерних програм чи окремих їх аспектів, можна назвати, зокрема О. П.
Орлюк, А. В. Пазюка. Однак всебічного дослідження цього питання в Україні
не проводилося. Іноземні юристи-міжнародники також приділяли значну
увагу дослідженню міжнародних договорів та Директив ЄС з точки зору
охорони комп'ютерних програм, зокрема С. Лаї, В. Лопез, Г. Філіпсон,
Г. МакКвин, Г. Датфилд, І. Стаматуді, П. ван ден Боше, К. Корреа та ін.
Загальнотеоретичною основою дисертації є праці М. О. Баймуратова, М. В.
Буроменського, В. Г. Буткевича, А. І. Дмитрієва, О. В. Задорожнього, О. О.
Мережка, В. В. Мицика, М. М. Микієвича, В. І. Муравйова, Л. Д. Тимченка,
К. Смірнової. Крім того, важливе значення мають комплексні дослідження,
присвячені імплементації норм міжнародного права, проведені А. С.
Гавердовським, В. Н. Денисовим, А. Л. Федоровою та ін.
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних
робіт кафедри міжнародного права Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого згідно із Державною цільовою комплексною
програмою «Теоретичні та практичні проблеми сучасного міжнародного
права та іноземного конституційного права» (державна реєстрація – №
0111U000954).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є
з'ясування змісту міжнародно-правових зобов'язань щодо охорони
комп'ютерних програм в міжнародних договорах та директивах ЄС, а також
виявлення особливостей національної імплементації цих зобов'язань, зокрема
в Україні.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
6
– визначити основні етапи формування міжнародно-правових
зобов'язань держав з охорони комп'ютерних програм;
– з'ясувати зміст міжнародно-правових зобов'язань держав з
охорони комп'ютерних програм в міжнародних договорах та директивах ЄС;
– визначити поняття, ознаки та правову природу комп'ютерної
програми як єдиного об'єкту міжнародно-правового захисту в міжнародних
договорах, директивах ЄС та в інших міжнародних актах;
– з'ясувати наявність або відсутність ієрархії міжнародно-правових
зобов'язань в досліджуваній сфері міжнародно-правових відносин;
– з'ясувати основні колізії та прогалини у міжнародно-правовому
регулюванні охорони комп'ютерних програм та розробити пропозиції щодо
гармонізації міжнародно-правових інструментів;
– визначити області виникнення колізій норм міжнародноправових актів про охорону комп'ютерних програм з українським
законодавством та з’ясувати шляхи їх розв’язання;
– надати оцінку відповідності вітчизняних офіційних перекладів
текстів міжнародних договорів в досліджуваній сфері їх аутентичним
текстам;
– розкрити нерозривний зв’язок реалізації в Україні міжнародноправових норм про охорону комп'ютерних програм з дотриманням Україною
Угоди про асоціацію з ЄС та стратегією вступу держави до цього
міждержавного союзу.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, пов’язані з
формуванням міжнародно-правових зобов'язань щодо охорони комп'ютерних
програм в міжнародних договорах та директивах ЄС та їх імплементацією.
Предметом дослідження є міжнародно-правові зобов’язання з охорони
комп'ютерних програм та особливості їх національної імплементації.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності
результатів дисертантом використовується весь комплекс загальнонаукових і
7
спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в
сучасній науці міжнародного публічного права.
Методологічну основу дисертації склали такі загальновизнані у правовій
науці методи: об’єктивності, діалектичний, формально-логічний, спеціальноюридичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, а також інші
загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
Метод об’єктивності було використано для встановлення вірогідності та
повноти інформації, що мала застосування у процесі дослідження.
Діалектичний метод застосовано для дослідження розвитку міжнародноправового співробітництва держав з охорони комп'ютерних програм,
виявлення його етапів та з'ясування на кожному з них особливостей
міжнародно-правового регулювання такої охорони. Формально-логічний
метод застосовано для з’ясування змісту міжнародно-правових зобов'язань
держав щодо охорони комп'ютерних програм в чинних міжнародних
договорах та Директивах ЄС. Системно-структурний метод дозволив оцінити
досліджувані міжнародно-правові зобов'язання з точки зору наявності в них
внутрішніх зв'язків та ієрархічної залежності. За допомогою порівняльноправового методу здійснено дослідження міжнародно-правових зобов'язань
за різними міжнародними договорами та з'ясовано наявність в них
збіжностей або колізій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є
першим у вітчизняній доктрині міжнародного права науковим комплексним
дослідженням міжнародно-правових зобов'язань з охорони комп'ютерних
програм, що містяться в міжнародних договорах (універсального характеру,
регіональних, двосторонніх), директивах ЄС та в інших міжнародних актах,
та основних підходів до їх національної імплементації, в тому числі в
українське законодавство. Основні теоретичні та практичні результати, що
характеризують особистий внесок дисертанта і виносяться на захист,
конкретизуються в таких положеннях.
Уперше:
8
1. визначено основні етапи формування міжнародно-правових
зобов'язань держав з охорони комп'ютерних програм; перший – застосування
існуючих правових актів без прямої вказівки на віднесення комп’ютерних
програм до об’єктів авторського права (50-ті – поч. 70-х); другий – пошуки
оптимального інструменту міжнародно-правового захисту комп’ютерних
програм як об’єкту прав інтелектуальної власності, на тлі відмови від
патентно-правового захисту та пошуку нової його форми (70-ті – поч. 80-х);
третій – розробка міжнародно-правових актів на основі авторського права як
основної форми захисту комп’ютерних програм (80-ті – поч. 90-х); четвертий
– закріплення у міжнародних договорах універсального характеру надання
комп'ютерним програмам міжнародно-правової охорони (90-ті – поч. 2000-х);
п'ятий – характеризується новими спробами встановити міжнародну
патентно-правову охорону комп'ютерних програм та вдосконалити
інструменти їх авторсько-правової охорони (триває з поч. 2000-х);
2. ураховуючи міжнародно-правове розуміння комп'ютерної
програми, надано узагальнене визначення комп’ютерної програми для
застосування його державами в цілях національної імплементації
міжнародно-правових зобов'язань з охорони цього об’єкту;
3. на підставі цільового порівняльно-правового дослідження текстів
міжнародних договорів універсального характеру та директив ЄС з'ясовано
основні колізії та прогалини у міжнародно-правовому регулюванні охорони
комп'ютерних програм, визначено переваги та недоліки автономного
правового регулювання охорони комп'ютерних програм в праві ЄС та
розроблено пропозиції щодо гармонізації цих міжнародно-правових
інструментів;
4. доведено відсутність ієрархії міжнародно-правових зобов'язань
держав щодо охорони комп'ютерних програм у міжнародних договорах, що
означає однорівневість за юридичною силою всіх міжнародних договорів
універсального характеру про охорону інтелектуальної власності, а також
відносну автономність створюваних ними міжнародно-правових режимів;
9
одночасно, показано, що нерозривний зв'язок між всіма цими зобов'язаннями
ускладнює повноцінний захист комп'ютерних програм на основі лише одного
з цих договорів;
5. з'ясовано наявність помітних розбіжностей автентичного тексту
Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності Світової
організації торгівлі з офіційним текстом українською мовою та
запропонована версія перекладу, що усуває невідповідність;
6. досліджено вплив двосторонніх і регіональних угод в сфері
авторського права на формування загальних уявлень у міжнародному праві
про належний правовий статус комп'ютерної програми.
Удосконалено:
7. висновок про об'єктивну незавершеність міжнародно-правового
регулювання в сфері охорони комп'ютерних програм, що пов'язано з
необхідністю розробки спеціального міжнародного договору універсального
характеру;
8. пропозиції щодо встановлення зобов’язань з охорони підготовчих
матеріалів комп’ютерної програми у міжнародних договорах;
9. висновок про специфіку національної імплементації міжнародноправових зобов'язань про охорону комп'ютерних програм, що викликає
необхідність скоординованого внесення змін та доповнень до різних галузей
матеріального і процесуального законодавства України;
10. висновок про достатньо високий рівень приведення
національного матеріального і процесуального законодавства в
досліджуваній сфері у відповідність з міжнародними договорами України та
переважно якісну його гармонізацію з директивами ЄС;
11. твердження про те, що гармонізація українського законодавства з
вимогами права ЄС в сфері охорони комп'ютерних програм повинна
враховувати реальний стан імплементації цих вимог країнами ЄС, що
свідчить про «рухливість» і незавершеність внутрішньоєвропейського
регулювання цих питань; з врахуванням цього в дисертації внесено
10
пропозиції щодо вдосконалення європейського режиму охорони
комп'ютерних програм.
Набули подальшого розвитку:
12. висновок про перелік міжнародно-правових зобов'язань держав з
охорони комп'ютерних програм в міжнародних договорах та Директивах ЄС;
13. твердження, що подальша необхідність напрацювання
узагальнених підходів до використання існуючих міжнародних договорів про
інтелектуальну власність для охорони комп'ютерних програм зберігає
актуальність, зокрема щодо спільного в усіх правопорядках, заснованих на
цих договорах, розуміння поняття комп'ютерної програми як об'єкту
міжнародно-правової охорони та предмету міжнародно-правових зобов'язань
держав-учасниць;
14. висновки про незавершеність національної імплементації
міжнародно-правових зобов'язань України щодо охорони комп'ютерних
програм;
15. пропозиції про незавершеність національної імплементації
міжнародно-правових норм про охорону комп'ютерних програм та
запропоновані конкретні зміни або доповнення до чинного законодавства.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Практичне
значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення,
результати та висновки, які містить дисертація, можуть бути використані у
таких аспектах:
– науково-дослідний: як основа для подальших наукових досліджень
системи договірних міжнародно-правових зобов'язань України, зокрема тих,
що мають безпосереднє відношення для обговорення та формування світової
та регіональної політики з охорони комп'ютерних програм;
– науково-освітній: для використання під час викладання навчальних
курсів «Міжнародне публічне право», «Право міжнародних договорів»,
«Право інтелектуальної власності»;
11
– науково-методичний: для вдосконалення навчальних програм, при
підготовці відповідних розділів підручників і навчально-методичних
посібників з міжнародного публічного права та права інтелектуальної
власності;
– практичний: для використання у діяльності органів влади України,
відповідальних за формування міжнародно-правової позиції України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане
здобувачем особисто. Усі висновки, узагальнення, припущення, пропозиції
зроблені автором у результаті самостійної роботи, звернення до праць
видатних дослідників, на які неодмінно даються посилання.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення,
висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, обговорені, схвалені та
рекомендовані до захисту кафедрою міжнародного права Національного
юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Дисертація
обговорювалась і на засіданні кафедри міжнародного права Інституту
міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на
міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних
конференціях: «66-та наукова конференція професорсько-викладацького
складу і наукових працівників ОНУ імені І.І. Мечникова» (2011 р., м. Одеса);
«Зближення національних правових систем та їх взаємодія з міжнародним
правом» (2012 р., м. Одеса); «Теорія і практика сучасної юриспруденції:
Міжнародна науково-практична конференція» (2014 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в 10
наукових публікаціях, з яких 7 наукових статей опубліковано в наукових
фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою
атестаційною комісією України (включаючи одну статтю в іноземному
виданні), а також у тезах 3 доповідей на науково-практичних конференціях.
12
Структура дисертації обумовлена метою, завданнями та предметом
дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім
підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний
обсяг дисертації – 225 сторінок, з яких основний текст становить 193
сторінки. Список використаних джерел налічує 262 найменування.

bibliography

ВИСНОВКИ
У висновках сформульовано найсуттєвіші результати та положення
дослідження, які полягають у наступному:
1. Міжнародно-правові зобов'язання держав щодо охорони
комп'ютерних програм являють собою складний масив норм міжнародного
права, що містяться в міжнародних договорах різного рівня, переважно
універсального характеру, предметом яких є охорона авторських прав, а
також в директивах Європейського Союзу, які або регулюють відносини
охорони інтелектуальної власності, або безпосередньо спрямовані на охорону
комп’ютерних програм. Зважаючи на те, що ряд цих нормативно-правових
актів був укладений ще до появи комп'ютерних програм і з часом був
пристосований до потреб їх охорони, міжнародні договори не мають єдиної
термінології щодо нового об'єкту, містять неузгоджені норми, тощо. Це
свідчить про незавершеність міжнародно-правового регулювання в
досліджуваній сфері.
2. Специфіка національної імплементації міжнародно-правових
зобов'язань про охорону комп'ютерних програм полягає в необхідності
узгодженого (скоординованого, взаємопов'язаного) внесення змін та
доповнень до різних галузей матеріального і процесуального законодавства:
цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, митного.
3. Дослідження змісту міжнародно-правових зобов'язань України та
з'ясування рівня та якості національної імплементації міжнародно-правових
норм про правове регулювання користування комп'ютерними програмами
свідчить про достатньо високий рівень приведення національного
матеріального і процесуального законодавства у відповідність з
міжнародними договорами України. Переважно якісною є також
гармонізація законодавства з директивами ЄС у досліджуваній сфері.
Водночас слід звернути увагу на недоліки імплементації, у зв'язку з чим в
190
роботі запропоновані конкретні зміни або доповнення до чинного
законодавства.
4. Структура міжнародно-правових зобов'язань в сфері охорони
комп'ютерних програм є багаторівневою і спирається на інституційні
механізми міжнародного впливу на держави-учасниці міжнародних
міждержавних організацій: договору ТРІПС – на механізми Світової
організації торгівлі, Договору ВОІВ про авторське право – на Всесвітню
організацію інтелектуальної власності, Директив ЄС – на інститути
Європейського Союзу. Створення цих міжнародно-правових актів
відбувалося незалежно один від одного і вони існують в відносно різних
міжнародно-правових просторах. Вони не зобов'язують до взаємопов’язаного
тлумачення одне одного. Набуття державами членства в цих договорах
відбувалося незалежно від їх участі або неучасті в кожному з них. А
Директиви ЄС взагалі мають інше правове походження та іншу міжнародноправову природу. Отже, всі ці міжнародно-правові акти не знаходяться в
ієрархічній залежності. Це означає, що міжнародно-правові зобов'язання за
кожним з них мають ознаки автономності, а звернення до спільних підходів у
застосуванні двох чи більше з цих міжнародно-правових актів має переважно
ситуативний характер. Водночас існує тенденція до певної систематизації
міжнародно-правових зобов'язань. Автором наводиться аргументація щодо
переваг редакції загального обов’язку по захисту програм Договору про
авторське право ВОІВ над аналогічним обов’язком ТРІПС.
5. Поява комп'ютерних програм як унікального феномена технологічної
революції початку ХХ століття привела до необхідності швидкого вжиття
заходів з міжнародно-правового регулювання їх використання. Міжнародна
спільнота виявилася неготовою до таких кроків, що привело до
пристосування існуючих міжнародних договорів до потреб, що виникали.
Лише в Європейському Союзі акти внутрішнього права стосувалися
безпосередньо нового предмету правового регулювання. Отже, проблема
подальшого напрацювання узагальнених підходів до використання існуючих
191
міжнародних договорів про інтелектуальну власність для захисту
комп'ютерних програм зберігає актуальність. Зокрема це стосується
спільного розуміння в усіх правопорядках, заснованих на цих договорах,
поняття комп'ютерної програми як об'єкту міжнародно-правового захисту та
предмету міжнародно-правових зобов'язань держав-учасниць. В дисертації
запропоноване визначення комп'ютерної програми – машиночитний набір
інструкцій, що приводить в дію комп’ютер для вирішення певної задачі.
6. Формування комплексу міжнародно-правових зобов'язань щодо
захисту комп’ютерних програм відбувалось в декілька етапів, залежно від
зростаючого впливу комп'ютеризації на суспільне життя. Перший етап
(початок 50-х – початок 70-х) початок надання комп'ютерним програмам
правової охорони, що відбувалось в межах існуючих обов’язків, а
нормативно-правові акти не містили прямої вказівки на віднесення
комп’ютерних програм до об’єктів авторського права. Другий (початок 70-х
– початок 80-х) визначився спробами пошуку оптимального інструменту для
міжнародно-правового захисту комп’ютерних програм як об’єктів прав
інтелектуальної власності. Такі спроби, щонайменше на початку, велись у
двох напрямках: відмова від патентно-правового захисту та пошуку нової
форми захисту особливого виду. Третій (80-ті – початок 90-х) відбувалася
подальша розробка міжнародно-правових інструментів на основі розуміння
авторського права як домінуючої форми захисту комп’ютерних програм.
Четвертий етап (початок 90-х – початок 2000-х) – тенденції щодо надання
міжнародно-правової охорони комп'ютерним програмам були реалізовані у
низці міжнародних договорів універсального характеру виявився найбільш
визначальним для міжнародно-правового захисту комп’ютерних програм.
П'ятий етап триває з початку 2000-х і характеризується новими спробами
встановити міжнародну патентно-правову охорону та вдосконаленням
інструментів авторсько-правового захисту комп'ютерних програм. Виділення
цих етапів надало можливість побачити динаміку набуття механізмом
192
міжнародної авторсько-правової охорони комп’ютерних програм його
сучасних складових.
7. За результатами дослідження виявлено помилки в україномовному
перекладі ч. 6 ст. 50 автентичного тексту Угоди ТРІПС. Відповідно до Угоди
«if proceedings leading to a decision on the merits of a case are not initiated», що
в українському перекладі повинно, на нашу думку, звучати як «якщо судове
провадження, що веде до прийняття рішення…». Наявність помилково
перекладеного неавтентичного тексту міжнародного договору не повинна
створювати враження зміни міжнародно-правових зобов’язань держави.
Тому такий помилковий текст не може бути використаний для національної
імплементації, а офіційний текст перекладу слід уточнити.
8. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС українське
законодавство про охорону комп'ютерних програм повинно бути
гармонізованим з вимогами права ЄС. Дослідження ключових директив ЄС в
цій сфері надало можливість виявити недоліки та переваги відповідного
правового режиму ЄС. До недоліків можна віднести: а) відносно низький
рівень критерію оригінальності у світовому масштабі створює регіон з
низьким стандартом оригінальності, що негативно впливає на надання
комп’ютерним програмам гармонізованого всесвітнього захисту; б)
відсутність передбачених ВОІВ та СОТ виключень з ексклюзивного права
прокату; в) непогодженість з режимом ВОІВ – відсутність права making
available (ст. 8 Договору ВОІВ); г) відсутність положень щодо технічних
засобів захисту. Водночас перевагами слід вважати: а) охорона підготовчих
матеріалів; б) встановлення підстав вичерпання прав; в) низка переваг перед
режимами ВОІВ та СОТ у регулюванні відносин, пов’язаних з авторством
комп’ютерної програми.
9. Гармонізація українського законодавства з вимогами права ЄС в сфері
охорони комп'ютерних програм повинна враховувати реальний стан
імплементації цих вимог країнами ЄС, що свідчить про "рухливість" і
незавершеність внутрішньоєвропейського регулювання цих питань. Так,
193
непоодинокими є порушення режиму Директиви про захист інтелектуальної
власності, пов’язані з імплементацією у національне законодавство Данією,
Фінляндією та Великобританією обов’язків по захисту підготовчих
матеріалів, не завершено втілення принципу ідейновиразної дихотомії та
концепції трьохетапної перевірки у регламентації виключення з
ексклюзивних прав – декомпіляції, тощо. З іншого боку, для подальшої
гармонізації потребують додаткового дослідження процесуально-правові
аспекти реалізації зазначених прав та функціонування презумпції авторства в
авторському праві країн ЄС.
10. Водночас в дослідженні внесено пропозиції щодо вдосконалення
європейського режиму охорони комп'ютерних програм, зокрема щодо
охороноздатності складних об’єктів, котрі поєднують програму та
аудіовізуальну інформацію; критеріїв оригінальності комп’ютерної
програми; виключень з охорони права відтворення – створення резервної
копії; ознак першої продажі копії як підстави вичерпання права
розповсюдження.
11. Враховуючи незавершеність міжнародно-правового регулювання питань
охорони комп'ютерних програм, в роботі внесено пропозиції щодо
необхідності доповнення міжнародних договорів про авторські права.
Зокрема, пропонується доповнення ч. 3 ТРІПС вказівкою на підготовчі
матеріали як охороноздатний об’єкт; зміна редакції ст. 4 Договору про
авторське право ВОІВ для визнання підготовчих матеріалів охороноздатним
об’єктом; доповнити положення ТРІПС визначенням критерію
оригінальності із вказівкою на заборону використання певних ознак;
доповнити Угоду ТРІПС обов’язком по наділенню авторів творів
ексклюзивним правом розповсюдження; доповнити Угоду ТРІПС
положеннями, аналогічними ст. 8 Договору, прямо розширивши ексклюзивне
право на поширення серед широкої публіки для охоплення відносин у
сучасних технічних реаліях.