МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНОЮ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОГО РАЙОНУ МОРСЬКОГО ДНА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ВАРЕС КОСТЯНТИН ЛЕМБІТОВИЧ

УДК 341.221.2:[551.46:553.04](477)(043.3)
На правах рукопису

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНОЮ РЕСУРСІВ
МІЖНАРОДНОГО РАЙОНУ МОРСЬКОГО ДНА

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
АНЦЕЛЕВИЧ Герольд Олександрович
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. Міжнародно-правовий режим розвідки та розробки мінеральних ресурсів дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції.
1.1 Створення, зміст та розвиток Концепції спільної спадщини людства стосовно дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції. 11
1.2 Аналіз результатів роботи Третьої Конференції Організації Об’єднаних Націй з морського права. 19
1.3 Аналіз основних положень Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права 1982 року. 34
1.4 Висновки до розділу 1. 42
РОЗДІЛ 2. Міжнародно-правова характеристика Міжнародного району морського дна. Проблеми та перспективи розвитку.
2.1 Обсяг міжнародно-правового простору, що підпадає під поняття «Міжнародний район морського дна». 46
2.2 Загальна міжнародно-правова характеристика мінеральних ресурсів Міжнародного району морського дна. 52
2.3 Міжнародно-правові особливості режиму видобутку ресурсів Міжнародного району морського дна. 79
2.4 Міжнародний орган з морського дна. Його роль та значення. 102
2.5 Висновки до розділу 2 125
РОЗДІЛ 3. Правове обґрунтування участі України в дослідженні ресурсів Міжнародного району морського дна.
3.1 Питання правонаступництва вкладу Української Радянської Соціалістичної Республіки в дослідження ресурсів Міжнародного району морського дна у період перебування у складі Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 129
3.2 Міжнародно-правові питання співпраці України з Міжнародним органом з морського дна. 141
3.3 Питання правонаступництва Україною прав та обов’язків СРСР щодо участі в Спільній організації «Інтерокеанметал» та перспективи міжнародного співробітництва України з Державним науковим центром «Южморгеология». 161
3.4 Висновки до розділу 3. 174
Висновки 178
Перелік використаних джерел 186

Вступ
Нині на світовій арені розгортається масштабна боротьба за ресурси. Підтвердженням цьому є розпад держав, військове втручання міжнародних сил, диспропорція в економічному і міжнародному розвитку різних країн та інші чинники. Усі ці процеси мають насамперед меркантильні цілі – отримати контроль над розподілом різних благ. Як відомо, зовнішня політика держави будується на тому, щоб домогтися найбільшої кількості різних благ для своєї країни і це абсолютно виправдано. А критеріями ефективності зовнішньої політики є сила і характер впливу на різні світові процеси.
Серед різних благ, за які борються держави, чільне місце посідають ресурси. Ринок природних ресурсів нині дуже масштабний. Це те, що забезпечує життєдіяльність людства і без чого воно не може нормально існувати. Ресурси – це не тільки благополучне сьогодення кожної держави, а й запорука її добробуту у майбутньому. Ресурси у вузькому розумінні це корисні копалини, які залягають в земних надрах. Ті ресурси, які є на суші, належать кожній окремій державі в рамках відповідної території. Мінеральні багатства надр Світового океану досі повною мірою не оцінені і режим їх експлуатації підлягає подальшому вдосконаленню.
Слід зазначити, що видобуток ресурсів із надр морського дна, людство здійснює не в повній мірі, це є справою найближчої перспективи.
Конвенція ООН з морського права ресурсами визначає всі тверді, рідкі або газоподібні мінеральні ресурси, включаючи поліметалічні конкреції, in situ у Районі на морському дні або в його надрах. Ресурси, вилучені з Міжнародного району морського дна (дно морів та океанів за межами національної юрисдикції; далі – Район), розглядаються як корисні копалини.
Усі ресурси в широкому сенсі вичерпуються. Звідси залежність будь-якої держави від тих, чи інших їх видів. Логічно припустити, що після вичерпання покладів одного виду корисних копалин, які людство використовує для певного процесу або процесів, відбувається зміна ринку, а отже – поступова заміна одного виду копалин на інший, що безумовно призводить до зміни процесів, для яких необхідна ця копалина. Таким чином, ресурси є одним з факторів світового розвитку держав.
Сьогодні стрімко розвивається науково-технічний прогрес – відкриваються все нові і нові технології розвідки, видобутку, збагачення корисних копалин. Усі ці процеси сконцентровані в межах території держав і не зачіпають дно морів і океанів та його надра за межами національної юрисдикції, визначеними Конвенцією ООН з морського права як Район. Початок широкомасштабного видобутку ресурсів прогнозується вже давно, проте існують об’єктивні труднощі у ході реалізації положень Конвенції ООН з морського права і стримують початок видобутку.
Роль України у дослідженні ресурсів Району в складі СРСР належним чином не оцінена. Під час розгляду питання про захист прав держав, які досліджували ресурси морського дна до прийняття Конвенції ООН з морського права, СРСР був визначений як країна, що підлягає захисту. Для цього Радянському Союзові потрібно було пройти відповідну реєстрацію, але в процесі реєстрації країна розпалася і права на ділянку морського дна, яка підлягала подальшій розробці, в односторонньому порядку перейшли підприємству Російської Федерації. Це сталося в процесі підписання угод про розпад СРСР. Вищевикладені проблеми мають аспекти правонаступництва Україною прав на активи СРСР.
Актуальність теми дослідження.
Новітні процеси освоєння ресурсів Міжнародного району морського дна, хоч частково і врегульовані Конвенцією ООН з морського права 1982 року та Угодою про імплементацію Частини ХI Конвенції ООН з морського права, проте потребують дослідження і вдосконалення теоретичних і практичних аспектів, своєчасне здійснення яких сприятиме підтримці світового порядку і законності, а також ефективному використанню мінеральних ресурсів морського дна.
Сьогодні широкомасштабний видобуток ресурсів дна морів і океанів та його надр за межами національної юрисдикції не здійснюється, хоча різні спеціалісти та вчені передрікають швидкий початок його. Тому актуальність дослідження продиктована тим, що режим, передбачений Конвенцією ООН з морського права, а потім вдосконалений Угодою про імплементацію Частини ХІ, на практиці не апробований і передбачає проведення подальших досліджень.
Нині Україна є високорозвинутою індустріальною державою. Вона може відкривати нові індустріальні напрями, завдяки яким зростатиме її внутрішній валовий продукт. Це, у свою чергу, позитивно вплине на економіку нашої країни та сприятиме виведенню її на принципово новий рівень серед індустріально розвинених держав з ринковою економікою.
Актуальність дослідження полягає в пошуку і формуванні міжнародно-правових механізмів для участі в процесах освоєння мінеральних ресурсів Світового океану крізь призму розвитку української державності та оптимізації центрального управління.
Теоретичну основу дисертації склали праці вітчизняних і закордонних вчених, в яких аналізуються різні міжнародно-правові аспекти дослідження ресурсів Світового океану, а також правонаступництва держав, зокрема, праці
Г. Анцелевича, М. Вуда, В. Галана, О. Глумова, М. Діксона, Ю. Казміна,
Ж-П. Ленобля, М. Лоджа, І. Лукашука, А. Мельника, С. Нандана, Ю. Ноговіциної,
О. Носікова, А. Пардо, О. Переверзенцева, О. Радзівілла, П. Херцига, А. Чіркопа,
О. Шемякіна та інших.
Віддаючи належне високому рівню наукового доробку авторитетних дослідників, необхідно відзначити відсутність комплексного підходу до вирішення конкретних питань правонаступництва України в галузі розробки ресурсів Світового океану та комплексу проблем функціонування режиму дослідження та освоєння спільної спадщини людства.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі «Міжнародно-правові аспекти морської політики України» (номер державної реєстрації 0109U003709).

Мета і завдання дослідження.
Мета цього дослідження – визначення міжнародно-правових механізмів участі України в процесі освоєння ресурсів Міжнародного району морського дна, а також нинішнього етапу розвитку і фактичної ролі Міжнародного органу з морського дна як впливової міжнародної організації, яка здійснює контроль за діяльність у межах об’єкта спільної спадщини людства – глибоководних районів дна морів і океанів та його надр поза межами національної юрисдикції, за конвенційною термінологією – Район.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
- детально розглянути та проаналізувати існуючий режим дослідження і розробки ресурсів Району;
- визначити міжнародно-правовий механізм участі України в розробці ресурсів Міжнародного району морського дна, з урахуванням аспектів правонаступництва;
- визначити внесок України у дослідження дна морів і океанів та його надр поза межами національної юрисдикції, обсяг прав України на відповідну частину активів СРСР для обґрунтування правової позиції України на міжнародній арені;
- окреслити проблеми, які існують в роботі Міжнародного органу з морського дна і заважають початку широкомасштабної розробки ресурсів з метою приєднання України до цих процесів.
Об'єкт дослідження.
Об’єктом дослідження стали міжнародно-правові відносини у сфері дослідження і розробки Міжнародного району морського дна крізь призму питань правонаступництва прав та обов’язків колишнього СРСР до України; міжнародно-правові відносини держав та Міжнародного органу з морського дна в галузі розробки ресурсів об’єкта спільної спадщини людства – Району.
Предмет дослідження.
Предметом цієї наукової розробки є діяльність держав та міжнародних організацій у сфері дослідження Міжнародного району морського дна, а також внесок України у розвиток перспектив освоєння Міжнародного району морського дна як об’єкта спільної спадщини людства.
Методологічна основа дослідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів та способів наукового пізнання, за допомогою яких досягається всебічне, об’єктивне і повне вивчення правових явищ, єдність наукових розробок і практики. У процесі роботи над дисертацією застосовано загальновизнані у юридичній науці методи конкретно-наукових досліджень.
Концептуальні засади дослідження базуються на основі таких юридичних дисциплін, як теорія міжнародного права, історія міжнародного права та окремі галузеві міжнародно-правові дисципліни. У дисертації широко застосовано спільні принципи наукового пізнання, у тому числі комплексний підхід до висвітлення наукових проблем, об’єктивність, єдність теорії та практики. У процесі дослідження використані також загальновизнані в юридичній науці методи наукових досліджень, зокрема порівняльно-правовий, аналітичний, формально-юридичний та системно-структурний, застосування яких дало змогу дослідити міжнародно-правові принципи і норми, що становлять інститут міжнародного морського права в частині експлуатації ресурсів Міжнародного району морського дна і реалізуються в сучасній міжнародній практиці.
Наукова новизна отриманих результатів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній міжнародно-правовій науці проведено комплексне дослідження перспектив дослідження ресурсів Міжнародного району морського дна, на теоретичному рівні розглянуто проблеми функціонування Міжнародного органу з морського дна та проблеми правонаступництва прав та обов’язків Української РСР.
У здійсненому дослідженні:
вперше у вітчизняній науці міжнародного права:
– розглянуто практичні перспективи освоєння Україною ресурсів Світового океану та окреслено перспективи розвитку цього напряму;
– детально розглянуто правову основу діяльності Міжнародного органу з морського дна; визначено коло проблем, які можуть виникати при початку видобутку ресурсів дна морів і океанів та його надр поза межами національної юрисдикції;
– комплексно розглянуто питання правонаступництва Україною частини ділянки Кларіон – Кліппертон у Тихому океані, переданого для розробки відповідно до заявки СРСР, а також аналогічної частини ділянки, переданої для розробки відповідно до заявки спільної організації «Інтерокеанметал»;
– проаналізовано етапи розвитку Міжнародного органу з морського дна та зроблено комплексні висновки щодо перспектив його функціонування;
– вироблено можливі варіанти співпраці України з державами та міжнародними організаціями у сфері освоєння ресурсів Світового океану;
– здійснено спробу визначення меж Міжнародного району морського дна;
– проаналізовано перспективні ресурси Міжнародного району морського дна, технології їх освоєння та режим експлуатації;
– здійснено комплексний аналіз проблем, які можуть виникати при розробці прибережними державами континентального шельфу за межами 200 миль, а також розроблено пропозиції щодо можливих шляхів їх вирішення;
– детально розглянуто мандат Міжнародного органу з морського дна в сфері управління і контролю за діяльністю в рамках об’єкта спільної спадщини людства – Району;
– визначено міжнародно-правовий механізм участі будь-якої держави у досліджені ресурсів Району із розподілом на конкретні етапи;
– досліджено перспективи співробітництва України з основними розробниками ресурсів Району – Підприємством (інституція, за допомогою якої Міжнародний орган з морського дна здійснює функції щодо діяльності в Районі, а також транспортування, переробку та збут корисних копалин, видобутих в Районі), спільною організацією «Інтерокеанметал» і Державним науковим центром «Южморгеология» на теоретичному рівні;
– сформовано прогнози щодо термінів початку промислової експлуатації Району;
– підготовлено комплексні висновки щодо окремих аспектів перспектив дослідження Україною ресурсів Міжнародного району морського дна;
– отримано та проаналізовано компетентні думки фахівців Міжнародного органу з морського дна, спільної організації «Інтерокеанметал» та Постійного представництва України при Організації Об’єднаних Націй з питань перспектив участі України в дослідженні Міжнародного району з морського дна;
удосконалено:
– етапи розвитку об’єкта спільної спадщини людства – дна морів і океанів та його надр поза межами національної юрисдикції;
– проведення аналізу положень Конвенції ООН з морського права крізь призму проблем, що виникли до її вступу в силу;
здобуло подальшого розвитку:
– удосконалення режиму експлуатації Міжнародного району морського дна;
– дослідження перспектив розвитку Міжнародного органу з морського дна, як впливової міжнародної організації, яка здійснює контроль в межах об’єкта спільної спадщини людства;
– перспективи роботи Міжнародного органу із захисту навколишнього середовища при розробці всіх видів ресурсів.
У зв’язку з чим розроблено:
– порядок отримання допомоги з Благодійного фонду Міжнародного органу з морського дна;
– проект плану заходів з підготовки України до розробки мінеральних ресурсів Світового океану в межах Району;
– консолідований текст частини ХІ Конвенції ООН з морського права, з урахуванням положень Угоди про імплементацію частини ХІ від 1994 року, українською мовою.
– обґрунтування позиції України щодо правонаступництва прав та обов’язків СРСР щодо участі в спільній організації «Інтерокеанметал» та ділянки морського дна наданого для розробки за заявкою СРСР.
Наукове і практичне значення отриманих результатів.
Результати цієї наукової роботи можуть бути використані при визначенні Україною доцільності та перспектив дослідження і освоєння глибоководних районів морського дна, в тому числі під час дипломатичних зв’язків з Міжнародним органом, а також у ході переговорів із Російською Федерацією щодо правонаступництва Україною частини ділянки Кларіон – Кліппертон в Тихому океані, отриманого підприємством Російської Федерації згідно із заявкою СРСР.
Результати дослідження можуть також бути підставою для ведення переговорів із спільною організацією «Інтерокеанметал» щодо участі України в цій організації як правонаступниці СРСР.
Обґрунтована позиція України щодо ролі в освоєнні ресурсів глибоководних районів морського дна має стати додатковим важелем впливу на інші сфери інтересів України та Російської Федерації.
Апробація результатів дисертації.
Основні наукові положення дисертації доповідалися автором на засіданнях кафедри міжнародного права Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі та оприлюднені на таких наукових конференціях: IV Міжнародна науково-практична конференція «Морське право: актуальні питання теорії та практики» (17– 18.04.2008 р., м. Одеса, Одеська національна морська академія) (тези опубліковано); XI Міжнародна наукова-практична конференція «Моделі забезпечення сталого розвитку світового господарства: економіка, фінанси та право» (30.05.2008 р., м. Київ, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі), IV Міжнародна науково-практична конференція «Морське право: актуальні питання теорії та практики» (10–11.12.2009 р., м. Одеса, Одеська національна морська академія); XІI Міжнародна наукова-практична конференція«Світова фінансово-економічна криза: стратегії протидії та мінімізації наслідків (економіка, фінанси та право)» (29.05.2009 р., м. Київ, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі) (тези опубліковано) XIIIМіжнародна науково-практична конференція «Економічна безпека України і виклики сьогодення» (28.03.2010 р. м. Київ, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі) (тези опубліковано); Всеукраїнська науково-практична конференція «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (28.02.2010 р., м. Запоріжжя, Запорізька міська громадська організація «Істина») (тези опубліковано); Наукова конференція «Актуальні проблеми сучасного міжнародного права» (м. Київ, 26.04.2011); Друга міжвідомча науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасного міжнародного морського права у сфері формування морської політики України» (16.11.2011 р., м. Київ).
Публікації.
Основні наукові положення та висновки дисертаційної роботи викладено дисертантом у чотирьох наукових статтях у фахових видань та чотирьох тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і характером завдань дослідження.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок, з яких основний зміст дисертації складає 185 сторінок, перелік використаної літератури становить 219 найменувань, на 22 сторінках. Додатки оформлено окремою частиною, яка включає 15 додатків на 124 сторінках.

bibliography

Висновки
1. Розвиток питання про Міжнародний районі морського дна, як об’єкта спільної спадщини людства за часом має порівняно нетривалу історію та суттєво активізувалося у зв’язку з усе більш відчутним виснаженням корисних копалин суші і попитом на особливо цінні метали, поклади яких знаходяться в надрах морського дна.
2. Принцип свободи відкритого моря, обґрунтований Г. Гроцієм, був використаний Е. Де Ваттелем як певне підґрунтя для розвитку концепції морських об’єктів спільної спадщини людства (відкрите море, Міжнародний район морського дна).
Надалі ця концепція отримала певне визнання і була рекомендована Організації Об’єднаних Націй у вигляді пропозиції представника Мальти
А. Пардо.
3. У результаті розгляду цієї пропозиції в ООН було створено Комітет з мирного використання дна морів і океанів та його надр за межами дії національної юрисдикції, який розробляв Декларацію про принципи, що регулюють діяльність держав щодо дна морів, океанів і його надр у відкритому морі за межами національної юрисдикції.
До найважливіших з таких принципів слід віднести: використання тільки на благо всього людства; використання тільки в мирних цілях; неприпустимість поширення національної юрисдикції; неприпустимість привласнення будь-якої частини території; активне і всебічне міжнародне співробітництво.
4. Ці принципи лягли в основу питання про Міжнародний район морського дна, яке було розглянуто на Третій Конференції ООН з морського права (1973-1982 рр.). Під час роботи Третьої Конференції ООН з морського права діяв мораторій на діяльність з експлуатації Району. У розробленій за результатами Конференції Конвенції ООН з морського права цьому питанню була присвячена Частина ХІ «Район».
5. Положення Частини ХІ Конвенції ООН з морського права досить детально регламентують діяльність у Районі. У Частині ХІ Конвенції 1982 р. сформульована ст. 136, яка проголошує що Міжнародний район морського дна і його ресурси є спільною спадщиною людства.
При регламентації режиму використання ресурсів Міжнародного району морського дна (Району) в положеннях Конвенції ООН з морського права чітко дотримані принципи Декларації Комітету з морського дна морів і океанів та його надр за межами дії національної юрисдикції. При цьому автори відповідних положень Конвенції істотно розширили їх зміст і надали учасникам Конференції міжнародно-правове узгоджене тлумачення низку нових положень.
Зокрема, Конвенція серед іншого передбачає необхідність відповідальності всіх держав за завдання екологічної шкоди морському середовищу при освоєнні мінеральних ресурсів Району.
Конвенція не залишає без уваги і врахування інтересів держав, що розвиваються, і при розподілі видобутих мінеральних ресурсів.
При аналізі положень Частини ХІ Конвенції істотно проявляється прагнення авторів сформувати певний механізм розвідки, розробки і використання мінеральних ресурсів морського дна, однак назвати цей механізм бездоганним поки неможливо.
Відповідно до цього механізму розробка мінеральних ресурсів морського дна для потенційних розробників є не рентабельною.
6. Резолюціями І та ІІ Третьої Конференції ООН з морського права було передбачено заснувати Підготовчу комісію зі створення Міжнародного органу і Міжнародного трибуналу з морського права, а також передбачені положення про захист капіталовкладень, здійснених до вступу Конвенції ООН з морського права в силу, державами та іншими суб’єктами, які сумісні з режимом передбаченим Конвенцією ООН з морського права.
На підставі аналізу Резолюції ІІ, можна зробити висновок про те, що на Україну певною мірою може поширюватись поняття «первинний вкладник» як правонаступника СРСР. За результатами роботи вважаємо за необхідне розтлумачити Резолюцію ІІ в Камері із спорів з питань морського дна або у Міжнародному Суді ООН.
7. У зв’язку з тим, що режим Конвенції ООН з морського права щодо видобутку ресурсів розглядався найбільш розвиненими державами як дискримінаційний, під егідою ООН у 1994 р. було розроблено та прийнято Угоду про імплементацію Частини ХІ Конвенції 1982 р.
У цьому документі переглянуто і частково відмінено низку положень Частини ХІ Конвенції ООН з морського права з метою створення для потенційних розробників більш сприятливих умов, зокрема підвищення рентабельності глибоководних робіт з видобутку корисних копалин Району.
В Угоді, зокрема:
– скасовано низку положень, які зобов’язують розробників передавати технології Підприємству Міжнародного органу;
– відмінено привілейоване право Міжнародного органу з морського дна позичати кошти для власного функціонування;
– відмінено обов’язкове фінансування Підприємству Міжнародного органу розробку ділянки морського дна, отриманої від заявника та інші зміни.
8. Однак, не зважаючи на істотні зміни Частини ХІ і відповідних положень на користь потенційних розробників мінеральних ресурсів Району, глибоководний видобуток через значну дорожнечу, складну організацію і незначний прибуток так і не привабив потенційних розробників до початку заходів із дослідження ресурсів в Районі, з метою подальшого видобутку.
Припускаємо, що Організації Об’єднаних Націй потрібно й надалі докладати зусиль для формування більш прийнятних для потенційних розробників умов.
9. У питанні про обсяг міжнародно-правового простору Району перед наукою і практикою міжнародного морського права виникає проблема про географічне обсяги, оскільки Район до цього часу досі чітко не визначений.
Це зумовлено різними причинами, серед яких – положення статті 76 Конвенції ООН з морського права, які дають змогу деяким прибережним державам за певних умов щодо рельєфу морського дна встановлювати межі свого континентального шельфу за межами 200 миль. А це, у свою чергу означає, що обсяг Міжнародного району морського дна не може бути з позицій геології визначений точно і його площа залежить від положень національного законодавства більш ніж 50 прибережних держав, де зовнішня межа континентального шельфу може бути віддалена від берега на відстань до 350 миль і на 100 миль у бік моря відраховуючи від 2500 метрової ізобати морських глибин. Враховуючи допустимі методи відліку зовнішньої межі континентального шельфу, які використовуються по-різному багатьма державами, не можна остаточно визначити просторовий обсяг Району.
Доводиться констатувати відсутність чітких меж Району, однак Міжнародний орган спільно з державами, які претендують на розробку ресурсів Району, було виділено ряд перспективних ділянок для дослідження, які досліджуються за контрактами з Міжнародним органом з метою подальшої видобутку перспективних мінеральних ресурсів.
Таким чином проблема визначення кордонів міжнародного району морського дна тісно пов’язана з роботою Комісії з питань кордонів континентального шельфу в частині вироблення рекомендацій державам стосовно визначенням зовнішнього кордону континентального шельфу і як результат, встановлення такого кордону.
Загалом видається, що в цьому питанні Міжнародному органу з морського дна, в рамках свого мандата, слід вжити певних заходів із уніфікації норм з метою вирішення питання про просторовий обсяг Району, який на сьогоднішній день не визначено.
10. Характеризуючи морські багатства Району, можна виділити такі основні види ресурсів, перспективних для видобутку.
10.1. У першу чергу це поліметалічні конкреції, які містять нікель, кобальт, мідь і марганець. Цей вид ресурсів прямо прописаний в Конвенції ООН з морського права, Міжнародний орган розробив Правила пошуку і розвідки для цього виду ресурсів. За результатами аналізу правил умовно виділені три етапи організації пошуку і розвідки. Міжнародний орган підписав 9 контрактів на пошук і розвідку цього виду ресурсів та виконав значну роботу з регламентації пошуку покладів цього виду ресурсів. За найоптимістичними прогнозами, початок видобутку можливий через 4 – 8 років.
10.2. Поліметалічні сульфіди в Конвенції ООН прямо не прописані, вони підпадають під загальне поняття «інші тверді, рідкі або газоподібні мінеральні ресурси». Сульфіди містять мідь, цинк, свинець, барій, срібло і золото. Для цього виду ресурсів також були прийняті правила пошуку і розвідки, які мають конвенційний режим і за своїм принципом схожі з правилами для поліметалічних конкрецій, за винятком системи зборів, площі ділянки, що резервується, і графіка відмови від частини зарезервованої ділянки. Розробка за попередніми підрахунками, може початися до 2031 року.
10.3. Кобальтоносні корки – відносно новий вид ресурсів, і не такий багатий на цінні метали як інші копалини, але переважно містить кобальт, марганець і нікель. Правила пошуку і розвідки для цього виду ресурсів мають статус проекту, і на нашу думку будуть прийняті на протязі 2-3 років. Таким чином, з урахуванням процесу пошуку і розвідки, розробка може початися до 2035 року.
10.4. Що стосується технологій освоєння всіх цих ресурсів, слід відзначити постійний науково-технічний прогрес у цій сфері, тому що над цим питанням вже довгий час працюють найпотужніші науково-дослідні організації різних країн. Вважається, що існує чотири основних способи розробки або видобутку покладів корисних копалин: зішкребання їх з поверхні, екскавація кар’єру, спорудження тунелю, що веде до підповерхневого родовища, або буріння свердловини вглиб покладів і заповнення її рідиною.
11. Проблематичність визначення меж Району посилюється ще й тим, що міжнародно-правовий статус і режим Району та континентального шельфу докорінно різні. Район має статус об’єкта спільної спадщини людства, а континентальний шельф підпадає під національний режим.
Ускладнюється це питання ще й тому, що є істотні відмінності в режимі експлуатації континентального шельфу, розташованого в 200 мильній прибережній зоні і режимі експлуатації розширеного континентального шельфу, за межами 200 миль, де видобуток мінеральних ресурсів розробниками можливий за певних умов.
Складнощі, що виникають у сфері регламентації мінеральних ресурсів на континентальному шельфі за межами 200 миль, пов’язані з положеннями статті 82 Конвенції ООН з морського права, яка при її аналізі не дає чіткого уявлення про повноваження Міжнародного органу з морського дна щодо організації отримання відрахувань та внесків у натуральній формі і викликає певні сумніви в готовності до реалізації її положень. Це відноситься до неточності щодо визначення відрахувань в натуральній формі, розробки транскордонних ресурсів, розподілу продукції та інших питань.
12. Міжнародний орган є унікальною міжнародною інституцією, яка відіграє унікальну роль у сфері освоєння ресурсів Району. У рамках Міжнародного органу діють Асамблея, Рада, Секретаріат, Юридична і технічна комісія, Фінансовий комітет, Підприємство, Камера із спорів і Благодійний фонд. Україні необхідно вжити заходів з активізації співробітництва з Благодійним фондом в частині підготовки кваліфікованих кадрів та організації експедицій в Район.
Що ж стосується ролі і значення Міжнародного органу з морського дна, то слід зазначити, що це абсолютно нове, незвичайне явище в теорії і практиці міжнародного морського права. І хоча його активна діяльність з розробки положень та реалізації повноважень щодо розподілу ресурсів Району ще не розпочалась, можна констатувати, що вся організація Міжнародного органу та його структурних підрозділів свідчить про те, що в цілому Міжнародний орган готовий до практичного виконання своїх функцій і повноважень.
До того ж, як показує практика, Міжнародний орган і режим експлуатації ресурсів (наприклад прийняття в 1994 р. Угоди про імплементацію Частини ХI Конвенції 1982 р.) у цілому готові до самовдосконалення та активної міжнародної співпраці у сфері розвідки та розробки мінеральних ресурсів Району.
13. Є також потреба звернути увагу на роботу Міжнародного органу із захисту навколишнього середовища при розробці всіх видів ресурсів. Міжнародний орган постійно вживає заходів щодо пошуку норм для ефективного захисту морського середовища та збереження біорізноманіття Району.
14. Міжнародна правосуб’єктність України була закріплена в Конституції СРСР, проте на практиці була продиктована бажанням СРСР мати додаткову одиницю для голосування при розгляді питань, сфера інтересів яких торкалася СРСР. Проте представники суверенної України внесли істотний вклад у діяльність Підготовчої комісії, а згодом – Міжнародного органу.
У Законі України «Про правонаступництво України», прийнятому 1991 року, містяться основи правонаступництва, в тому числі зарубіжних активів СРСР, які за термінологією Договору про правонаступництво щодо зовнішнього державного боргу та активів Союзу РСР від 4 грудня 1991 підходять до дослідження ресурсів Району.
15. У результаті активної дипломатичної практики представники України в ООН зарезервували право України порушити питання про належність ділянок, виділених Науково-виробничому об’єднанню «Южморгеология» та Спільній організації «Інтерокеанметал». Це право не було оскаржено Російською Федерацією. Окрім того, російські представники пропонували Україні допомогу в оформленні заявки на одну з ділянок в Індійському океані.
Спільна організація «Інтерокеанметал» є суб’єктом міжнародного права, який в міжнародно-правовій сфері виступає як міжнародна організація, котра носить міжурядовий характер. Із цього випливає, що право країни-знаходження такого підприємства поширюється на нього в тій частині, в якій відсутня регуляція в договорі про створення. Виконавчими органами Спільної організації «Інетрокеанметал» є: Дирекція, Рада і Ревізійна комісія.
Державний науковий центр «Южморгеология» має статус російського підприємства. Міжнародний орган уклав з цим підприємством контракт на пошук і розвідку первинного району. Україні необхідно вжити заходів щодо активізації спільної діяльності з цією організацією, у тому числі шляхом поступок на користь України науково-технічною документацією або практичною допомогою в організації експедицій в Район.
16. Україна має можливість брати участь у розробці ресурсів Району за умови створення спільного підприємства з Міжнародним органом з морського дна, а також, у разі подання самостійної заявки, може претендувати на спрощений режим підписання контракту.
17. У зв’язку з тим, що 1987 року була створена Спільна організація низки східноєвропейський держав «Інтерокеанметал» Україна має певні права на участь в ній. Існує також можливість взяти участь в розробці мінеральних ресурсів на одній з ділянок цієї організації.